40

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

• Вступ
• 1. Місце і роль бюджету в економічній системі
• 1.1 Економічна природа бюджету
• 1.2 Значення та функції бюджету
• 2. Склад і структура доходів та видатків бюджету
• 2.1 Джерела доходів державного бюджету
• 2.2 Видатки бюджету та їх класифікація
• 3. Аналіз доходів бюджету України на 200-2008 рр.
• 3.1 Аналіз доходів Державного бюджету України на 2007 р.
• 3.2 Аналіз доходів Державного бюджету України на 2008 р.
• Висновки
• Перелік посилань

Вступ

Проведення ринкових реформ та трансформацій значною мірою залежить від стану фінансів держави та її складової - бюджету.

Державний бюджет є найважливішим засобом, через який держава здійснює розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту. Саме через бюджет держави відтворюється вся багатогранна її діяльність і забезпечується виконання її функцій.

Особливо важливим та актуальним на даний час є питання приборкання економічної кризи (пер за все кризи, що склалася у паливно-енергетичному комплексі, значних інфляційних коливань в економіці країни тощо), де надзвичайно важливу роль відіграє належним чином спланований та виконаний Державний бюджет України, який має чи не найбільшу силу впливу на економіку.

Особливості формування та виконання Державного бюджету України, а також його його специфіку вивчали такі видатні вчені як Базилевич В.Д., Бескид Й.М., Єпіфанов А.О., Сало І.В. Д'яконова І.І., Леоненко П.М., Юхименко П.І., Ільєнко А.А., Романенко О.Р., Стеців Л.П., Копилюк О.І. та інші.

Аналіз такої економічної категорії як «бюджет» дозволяє встановити та оцінити стійкість економіки, а також дотримання пропорцій між доходами та видатками (тобто збалансованість бюджету та економіки в цілому). Виваженість бюджетної політики визначає подальший успіх у сфері внутрішньої економічної стабільності країни, створення міцної інфраструктури ринку, розвитку промисловості та міжнародної діяльності через вплив бюджету на формування конкурентноспроможної продукції та стійкої до зовнішніх та внутрішніх умов економіки.

Метою даної курсової роботи є:

- визначення сутності, призначення бюджету та функцій, які він виконує;

- визначення складу та структури Державного бюджету України;

- аналіз Державного бюджету України, запланованого на 2007 та 2008 рр. на основі дослідження розміру окремих статей доходів. а також їхньої динаміки, тобто зміни у часі.

Виконання вищенаведених завдань дозволить отримати відносно повну картину щодо тенденцій розвитку економіки України, які отримаються перш за все на основі аналізу зрушень у структурі доходів Державного бюджету внаслідок здійснюваної раніше політики розвитку.

Проблемою залишається визначення траекторії розвитку фінансово-бюджетної системи України. Оптимальне вирішення означеної проблеми можливо лише за умов глибокого вивчення такої економічної категорії як «бюджет».

1. Місце і роль бюджету в економічній системі

1.1 Економічна природа бюджету

Бюджет є вирішальною і провідною ланкою фінансової системи, важливим економічним важелем держави, через який провадяться розподіл і перерозподіл більшої частини ВВП та національного доходу. Бюджет не тільки виконує розподільчі функції, а й бере активну участь у створенні фінансових ресурсів держави, завдяки яким забезпечується її існування, виконання нею своїх політичних, економічних та соціальних функцій [10, 236].

Бюджет як особлива і специфічна форма фінансових відносин історично виникає і діє там, де існує держава з товарно-грошовими відносинами певного рівня. Специфіка бюджетних відносин полягає в тому, що вони є частиною фінансових відносин держави з підприємствами і населенням та, по-перше, виникають у розподільчому процесі, учасником якого є держава в особі відповідних органів влади; по-друге, пов'язані з формуванням і використанням централізованого фонду грошових коштів, що використовуються для забезпечення загальнодержавних потреб.

Метою бюджету є визначення та обґрунтування обсягу коштів, необхідних на бюджетний рік для виконання державних завдань.

Фінансовий вплив державного бюджету на економіку має як кількісний, так і якісний аспекти [3, 145].

Кількісний аспект визначається питанням надання чи ненадання коштів, кількості їх; якісний аспект визначається у встановленні пропорцій розподілу ВВП і застосуванні різних інструментів цього розподілу. Співвідношення обсягу бюджету і ВВП -- важлива економічна проблема, зумовлена особливостями функціонування моделі економіки кожної конкретної держави.

Світовий досвід переконує, що з розвитком ринкових відносин роль держави в розподільчих процесах має зростати. Є три основні моделі перерозподілу ВВП через бюджет:

- американська, коли через бюджет перерозподіляється від 30 до 35 % ВВП;

- західноєвропейська, коли через бюджет перерозподіляється від 40 до 50 % ВВП;

- скандинавська, коли через бюджет перерозподіляється від 60 до 65 % ВВП [19, 113].

У більшості розвинутих країн світу через бюджет перерозподіляється від 30 до 50 % ВВП. Тому необхідно знайти виважені форми й методи цього перерозподілу, що в умовах України є одним із найважливіших завдань.

Як економічна категорія бюджет - це сукупність економічних відносин з приводу формування, розподілу та використання централізованого фонду грошових коштів держави [25, 149].

Держава планує бюджет, його доходи і видатки. Форми і методи бюджетної роботи та бюджетного планування, структура доходів і видатків бюджету кожної держави визначаються економічним ладом суспільства, природою і функціями держави. Джерела надходжень коштів до бюджету, їх спрямування і використання у процесі розширеного відтворення визначаються системою економічних відносив, характером суспільних відносин, які становлять матеріальну основу фінансів [23, 150].

Як економічна категорія бюджет являє собою економічні відносини між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП (частково і національного багатства) з метою формування і використання бюджетного фонду, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Фінансові відносини, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами називаються бюджетними. Централізація частини ВВП у бюджеті є платою суспільства за виконання державою її функцій, таких як управління суспільством, оборона країни, економічна і соціальна.

Крім того, держава, виступаючи власником засобів виробництва у державному секторі, здійснює підприємницьку діяльність і відповідно є одним із суб'єктів створення і розподілу ВВП. Як доводить світовий досвід, роль держави у розподільних процесах із розвитком ринкових відносин має зростати, і бюджет у цьому аспекті є найдосконалішим засобом для здійснення перерозподілу фінансових ресурсів зокрема і національного багатства в цілому.

За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку й успішного функціонування галузей економіки, освіти, охорони здоров'я, зміцнення науково-технічного потенціалу й культури, поліпшення матеріального становища населення, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.

Акумуляція у бюджетній системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки і соціальної сфери на всій території країни через маневрування у розподілі коштів, нівелюючи наслідки нерівномірного розміщення продуктивних сил та соціальні наслідки розшарування громадян за їхніми матеріальними статками [20, 167].

1.2 Значення та функції бюджету

державний бюджет дохід видаток

Значення державного бюджету обумовлено не лише обсягом коштів, які зосереджені в ньому. У безпосередньому зв'язку з бюджетом і під його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи.

Економічна роль бюджету як самостійної категорії полягає в тому, що:

- він є економічною формою перерозподільних відносин, що пов'язані з акумуляцією частини національного доходу в розпорядженні держави та використання її на задоволення загальнодержавних потреб суспільства;

- за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу між сферами суспільної діяльності, регіонами країни і галузями економіки;

- пропорції бюджетного розподілу і перерозподілу вартості визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і тими завданнями, що стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

- сфера бюджетних відносин і бюджетного розподілу займає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено роллю бюджету порівняно з іншими ланками, бо, з одного боку, він є планом утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій держави, а з іншого - бюджет є формою утворення і використання централізованого (в межах держави або регіону) фонду грошових коштів, необхідних для забезпечення їх функціонування [24, 114].

Звідси можна зробити висновки про специфічне суспільне призначення бюджету - забезпечити розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

Державний бюджет є основним фінансовим планом держави на рік, який має силу закону. Він затверджується законодавчими органами влади. За матеріальним змістом державний бюджет є централізованим фондом грошових коштів держави, а за соціально-економічною суттю -- це основний засіб розподілу та перерозподілу ВВП і національного доходу.

На формування і використання бюджету впливає низка факторів, які можна поділити на політичні, економічні та соціальні [ 16, 145].

Політичні фактори відображають політичну ситуацію в країні, яка може істотно вплинути на формування бюджету та використання бюджетних коштів. До них належать адміністративна та регіональна структури управління державою, виконання нею регулюючої, оборонної та правозахисної функцій держави, політична стабільність у суспільстві.

Економічні фактори пов'язані з макроекономічними процесами, що відбуваються в державі. До них належать обсяги вироблених ВВП та національного доходу, економічне зростання чи спад виробництва, рівень розвитку економіки країни, продуктивність суспільної праці, пріоритетні напрями виконання державою економічних і соціальних завдань, рівень інфляції та рівень безробіття в країні, модель податкової політики, рівень НТП, масштаби структурних зрушень в економічних та галузевих пропорціях розвитку, методи господарювання на підприємствах усіх форм власності.

Соціальні фактори формування та використання бюджету зумовлені соціальними та демографічними обставинами. Зокрема це соціальний захист та соціальне забезпечення населення, обсяг фінансових коштів, що спрямовуються на освіту та охорону здоров'я, обсяг реальних доходів населення, розмір мінімальної заробітної плати та споживчого кошика, природний приріст (скорочення) населення та міграційний приріст (скорочення) населення [16, 146].

Відтак, бюджет є могутнім інструментом державного управління.

Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через його функції, а саме: розподільну (перерозподільну), регулюючу та контрольну функції. Зміст цих функцій, сфера і об'єкт їх дії характеризують специфіку бюджету як економічної категорії.

1. Завдяки розподільчий функції здійснюються розподіл та перерозподіл ВВП і національного доходу. Важливе значення має частка ВВП, що перерозподіляється державою через бюджет. У різних країнах і в різні часи вона змінюється залежно від характеру і спрямованості панівної економічної доктрини [12, 124].

Кейнсіанська теорія вважає за необхідне посилення державного втручання в економіку, стимулюючи таким чином зростання частини ВВП, що перерозподіляється державою. Державні фінанси та бюджет вона розглядає як важливий інструмент державного регулювання економіки та соціальної сфери.

Неоконсервативна стратегія, пов'язана з неокласичним напрямом економічної думки, вважає за необхідне обмеження державного втручання в економіку та соціальну сферу, посилення ринкового механізму та конкуренції, стимулювання виробництва та його ефективності. Як наслідок -- скорочення обсягів перерозподілу ВВП та національного доходу через бюджетну систему, зниження розмірів соціальних витрат [9, 152].

Загалом зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Бюджет в основному відображає вторинний перерозподіл, тобто після первинного розподілу валового внутрішньою продукту на основні його складові здійснюється вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо. Жодна інша ланка фінансової системи не здійснює такого різноманітного і багаторівневого перерозподілу коштів, як бюджет. Сфера дії розподільної функції бюджету визначається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

2. Наступною є регулююча функцію, за допомогою якої створюється матеріально-технічна база для функціонування держави через формування централізованого фонду фінансових ресурсів, що дає їй можливість виконувати свої функції [12, 123].

Бюджет у сучасних умовах використовується державою для впливу на різні напрями економічної політики:

сприяння процесу нагромадження капіталу;

прискорення темпів економічного зростання;

розвиток перспективних галузей господарства;

регулювання темпів оновлення основного капіталу;

багатосторонній регулюючий вплив на процес реалізації сукупного суспільного продукту шляхом розширення або звуження державного споживання, тобто купівлі товарів і послуг;

сприяння процесу розширеного відтворення, структурній перебудові економіки, прискоренню науково-технічного розвитку;

поліпшення можливостей функціонування і розвитку ринку, формування ефективної структури виробництва, стимулювання розвитку пріоритетних галузей економіки, науково-виробничої й соціальної інфраструктури та поліпшення організації господарських зв'язків;

державний бюджет е каталізатором розвитку науково-технічного прогресу (НТП) в умовах гострої конкуренції на світовому ринку: державна фінансова підтримка фундаментальної науки та розвитку наукомістких виробництв;

державний бюджет активно використовується для досягнення результатів довгострокового характеру -- зростання конкурентоспроможності національної економіки, прискорення НТП, посилення науково-технічного потенціалу країни [9, 154].

За допомогою бюджету держава впливає на процес відтворення робочої сили. Вдосконалення та ускладнення технологій виробництва, розвиток НТП зумовили необхідність зростання державних витрат на середню та вищу освіту, професійну підготовку та перепідготовку кадрів. "Інвестиції в людину" сьогодні розглядають як одну з форм капіталовкладень, що приносить прибуток, і фінансуються значною мірою за рахунок держави.

Бюджет фінансово забезпечує соціальну політику держави. Значні кошти спрямовують на фінансування систем соціального страхування та соціального забезпечення (пенсії за віком, інвалідам, при втраті годувальника, втраті працездатності, допомога по безробіттю), а також на освіту, науку, охорону здоров'я [22, 178].

3. Контрольну функцію. Бюджет є важливим економічним важелем держави, через який забезпечується контроль за формуванням і використанням централізованого фонду грошових ресурсів, за станом виробництва в цілому в країні. Контрольна функція дає можливість знайти недоліки в управлінні фінансами, своєчасно і повно оцінити фінансові ресурси, які надходять у розпорядження держави, проаналізувати, як фактично складаються пропорції розподілу бюджетних коштів, наскільки ефективно вони використовуються [12, 127].

Контрольна функція дає змогу дізнатися, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції становить рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків.

Специфіка контрольної функції бюджету полягає в тому, що бюджет об'єктивно - через формування і використання фонду грошових коштів держави - відображає економічні процеси, які відбуваються в структурних ланках економіки [19, 151].

Важливим поняття, через яке розкривається функціонування бюджету та за допомогою якого здійснюється виконання бюджетом своїх функцій, є поняття бюджетного механізму. Бюджетний механізм - не сукупність конкретних форм бюджетних відносин, методів мобілізації і витрачання бюджетних коштів. Через бюджетний механізм держава регулює економіку, стимулює виробничі та соціальні процеси.

Бюджетний механізм є активним інструментом реалізації бюджетної політики. Тому перехід на ринкові відносини, зміни, які відбуваються в пріоритетах бюджетної політики, потребують радикальних змін і в бюджетному механізмі [19, 153].

2. Склад і структура доходів та видатків бюджету

2.1 Джерела доходів державного бюджету

Оскільки функціонування бюджету відбувається за допомогою особливих економічних форм - доходів і видатків, необхідно розглянути економічну сутність цих категорій і форми їх прояву. Для того, щоб визначити склад, структуру та класифікацію доходів та видатків бюджету, необхідно з'ясувати відмінності в поняттях "державні доходи" і "доходи державного бюджету", а також відповідно "державні видатки" і "видатки державного бюджету" [17, 163].

Державні доходи охоплюють ту частину фінансових відносин, яка пов'язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і державних підприємств. При цьому акумульовані державою фінансові ресурси належать до централізованих (концентруються в бюджеті держави і фондах цільового призначення), а ті, що залишаються у розпорядженні державних підприємств, є децентралізованими. Доходи бюджету займають головне місце у складі централізованих державних доходів, але це поняття більш вузьке, ніж доходи держави.

Державні видатки - це частина фінансових відносин, обумовлена використанням централізованих і децентралізованих доходів держави. Складаються державні видатки з прямих витрат держави, які здійснюються через систему бюджетних і позабюджетних фондів, і витрат державних підприємств, організацій, установ. Отже, видатки державного бюджету - це лише частина державних видатків [17, 164].

Доходи і видатки бюджету - це об'єктивні категорії, кожна з яких має специфічне суспільне призначення: доходи служать фінансовою базою діяльності держави, видатки задовольняють загальнодержавні потреби. Для забезпечення прозорості в організації залучення коштів та їх розподілі доходи і видатки Державного бюджету України (аналогічно і місцевих бюджетів) включають загальний і спеціальний фонди [20, 141].

Доходи загального фонду державного бюджету призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету.

Спеціальний фонд має формуватися з конкретно визначених джерел надходжень і використовуватися на фінансування конкретно визначених цілей.

Як економічна категорія доходи бюджету виражають економічні відносини, які виникають у. держави з юридичними і фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду країни [22, 173].

Формою прояву категорії доходи бюджету служать різні види платежів підприємств, організацій і населення в бюджет, а їх матеріальним втіленням грошові кошти, які мобілізуються в бюджет. Характеризуючи економічну сутність категорії доходи бюджету, необхідно звернути увагу на те, що бюджетні доходи, з одного боку, є результатом розподілу вартості валового внутрішнього продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого - об'єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості.

Головне матеріальне джерело доходів бюджету - валовий внутрішній продукт. Якщо для покриття фінансових потреб його недостатньо, держава залучає національне багатство (сукупність матеріальних благ, створених працею попередніх і нинішніх поколінь і залучених в процесі відтворення природних ресурсів, яким розпоряджається суспільство на визначений момент часу), а саме, доходи від приватизації державного майна, від продажу золотовалютного запасу та інших національних цінностей. Поповнення ресурсів бюджетного фонду може здійснюватись також на основі внутрішніх і зовнішніх позик і за рахунок емісії паперових грошей. Кошти, що залучаються державою на відплатній основі, - тимчасово вільні грошові кошти юридичних осіб, заощадження населення, іноземний капітал (шляхом продажу на фінансовому ринку державних облігацій; отримання кредиту під заставу пакету акцій великих підприємств; отримання державних позик від окремих держав або від міжнародних фінансово-кредитних установ) відображають кредитний метод формування бюджетних ресурсів, що передбачає поворотність запозичень і платність за їх використання. Виходячи з цього, кошти, мобілізовані на основі державних позик, необхідно розглядати не як джерело формування доходів бюджету, а як спосіб тимчасового поповнення бюджетного фонду. Аналогічно слід характеризувати і емісію паперових грошей, до якої держава вдається за надзвичайних обставин, коли отримання доходів і позик є затрудненим, а фінансування бюджетних витрат - невідкладним. Це найбільш непопулярний захід, оскільки він посилює інфляційні процеси і має негативні соціально-економічні наслідки. Разом з тим, за своїм змістом кредитні надходження та емісійні доходи - це сума фактичної незбалансованості доходів та видатків бюджету. Таким чином, доходами бюджету є ті грошові кошти, що надходять у розпорядження держави на безвідплатній і безповоротній основі у відповідності із діючим бюджетним і податковим законодавством. Співвідношення способів формування бюджетного фонду - на основі справляння бюджетних доходів, залучення позик і грошової емісії - різниться по країнах і у часі, залежить від конкретної економічної ситуації, від стану самої фінансової системи та ін. [19, 164].

Склад бюджетних доходів, їх структура органічно пов'язані з обсягами вартості валового внутрішнього продукту і визначаються фінансовою політикою держави.

Доходи бюджету класифікують за різними ознаками. Залежно від методів мобілізації доходи бюджету поділяють на податкові та неподаткові. Країни з ринковою економікою доходи своїх бюджетів формують, в основному, за рахунок податків. У доходах центральних бюджетів розвинутих країн вони досягають 80-90 %, а в США - більше 95 %. Неподатковими доходами бюджету є:

- доходи від використання майна, що перебуває у державній власності (орендна плата від здачі в оренду державного майна; відсотки за залишками бюджетних коштів на рахунках у кредитних організаціях; дивіденди за акціями, власником яких є держава; повернення державних та бюджетних кредитів та ін.);

- доходи від продажу майна, що перебуває у державній власності;

- проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;

- доходи від платних послуг, що надаються органами державної влади, а також бюджетними установами;

- кошти, отримані в результаті застосування заходів громадянсько-правової, адміністративної і кримінальної відповідальності (штрафи, конфіскації, компенсації і інші суми примусового вилучення);

- інші неподаткові доходи [21, 180].

У доходи бюджету можуть зараховуватись трансферти - перерахування від фізичних і юридичних осіб, міжнародних організацій і урядів іноземних держав, інших органів державної влади на безоплатній та безповоротній основі.

В Україні до числа офіційних трансфертів, які надходять з-за кордону, належать поточні надходження від секретаріату ООН за український контингент. До інших трансфертів належать специфічні гранти цільового призначення, а також генеральні гранти, що не обумовлені конкретними цілями їхнього витрачення [19, 165].

Доходи бюджету класифікують і за іншими ознаками, наприклад:

- залежно від державного устрою держави розрізняють:

а) в унітарній державі - доходи центрального (державного) бюджету і доходи місцевих бюджетів;

б) в федеративній державі - доходи федерального бюджету, доходи бюджетів членів федерації і доходи місцевих бюджетів;

- залежно від рівня бюджетної системи, за яким закріплюються доходи, вони поділяються на закріплені та регулюючі;

- залежно від джерел надходження виділяють доходи, що надходять від юридичних осіб і від населення;

- залежно від конкретних видів прямих і непрямих податків (податок на прибуток підприємств, податок на доходи громадян, податок на додану вартість, акцизний збір та ін.);

- залежно від громадянства суб'єктів оподаткування - сплачувані резидентами або нерезидентами [15, 256].

2.2 Видатки бюджету та їх класифікація

Видатки бюджету - це економічні відносини, що виникають з приводу розподілу коштів бюджетного фонду держави [19, 167].

Формою прояву цих відносин є конкретні види видатків, кожний з яких може бути охарактеризований з кількісної і якісної сторони. Якісна характеристика дає змогу установити економічну природу і суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків, а кількісна - їх величину.

Витратна частина бюджету вирізняється різноманітністю, але в більшості країн призначена для фінансування загальнодержавних програм (інвестиційні, економічні, розвитку виробничої і соціальної інфраструктури та ін.). Бюджетні асигнування направляються у вигляді субсидій, кредитів, державних гарантій і доручень для фінансової підтримки фермерських господарств, малих підприємств, житлового господарства тощо. Бюджет відіграє також важливу роль в соціальному захисті громадян, розвитку невиробничої сфери. Частину бюджетних коштів держава направляє на оборону, утримання правоохоронних органів, апарату управління та ін. [6, 195].

З метою з'ясування ролі і значення бюджетних видатків в соціально-економічному житті держави фінансовою теорією і практикою розроблена класифікація бюджетних витрат. Однією із найважливіших ознак такої класифікації є функціональна, яка відображає напрями використання коштів бюджету на виконання конкретних функцій держави (Таблиця 1.1).

Таблиця 1.1 - Функціональна класифікація видатків бюджету [19, 168]

Функції держави	Видатки бюджету
Управлінська	- державне управління; - судова влада і прокуратура; - правоохоронні органи і служба безпеки; - фінансові і митні органи; - міжнародні відносини
Оборонна	- національна оборона (фінансування витрат Міністерства оборони, Національної гвардії, Прикордонних військ, Штабу цивільної оборони, навчальних організацій Товариства сприяння обороні України та ін.)
Соціальна	- соціальний захист і соціальне забезпечення населення (витрати на індексацію доходів і заробітної плати працівників закладів та установ, що фінансуються з бюджету; виплати компенсацій населенню на дітей; пенсії та виплати компенсацій військовослужбовцям і членам їхніх сімей; кошти на охорону материнства і дитинства; допомога малозабезпеченим верствам населення); - соціальна сфера (освіта; підготовка кадрів; культура; мистецтво; засоби масової інформації; охорона здоров'я; молодіжні програми; фізична культура і спорт)
Економічна	- економічна діяльність держави (капітальні вкладення; фінансування реконструкції підприємств; нарощування виробництва споживчих товарів і продукції виробничого призначення тощо); - фундаментальні наукові дослідження

Функціональний поділ видатків дає змогу виявити пропорції в розподілі бюджетних коштів і, змінюючи їх, домагатися необхідних зрушень у галузевій структурі суспільного виробництва. Так, необхідність посилення соціальної спрямованості усього суспільного розвитку потребує більше коштів бюджету спрямовувати у соціальну сферу, забезпечуючи тим самим прискорені темпи її зростання [19, 169].

Залежно від економічної характеристики операцій, під час проведення яких здійснюються бюджетні видатки, вони класифікуються на поточні і капітальні. Поточні бюджетні видатки пов'язані із наданням бюджетних коштів юридичним і фізичним особам з метою покриття їх поточних потреб. До цих затрат відносять:

- закупівля товарів і послуг, необхідних для утримання економічної і соціальної інфраструктури (оплата праці державних службовців, закупівля предметів і матеріалів, необхідних для поточних господарських цілей, оплата транспортних і комунальних послуг та ін.);

- трансферти населенню (пенсії, стипендії, допомоги, інші виплати);

- поточні субсидії державним і приватним підприємствам, а також органам влади нижчого рівня;

- виплата процентів за державним боргом та ін. [5, 210].

У своїй сукупності поточні видатки формують звичайний (поточний) бюджет, на який припадає основна частина всіх бюджетних витрат.

Капітальні видатки пов'язані із інвестуванням бюджетних коштів в основні фонди і нематеріальні активи, зі створенням державних запасів і резервів. Вони включають затрати на нове будівництво і розвиток діючих об'єктів державної власності (їх розширення, реконструкцію і технічне переоснащення), інвестиційні субсидії, довгострокові бюджетні кредити і державні гарантії інвесторам, що фінансують високоефективні інвестиційні проекти. Сукупність цих видатків формує бюджет розвитку.

Важливим критерієм класифікації видатків бюджету є предметне спрямування відповідних грошових потоків. При цьому у розвинених країнах виділяють п'ять основних груп бюджетних видатків: військові; втручання держави в економіку (включають затрати на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, на підтримку сільського господарства, забезпечення зайнятості, стимулювання експорту); утримання державного апарату управління, соціальні витрати (освіта, охорона здоров'я, соціальне страхування і соціальне забезпечення); надання субсидій і кредитів іншим державам. В Україні, з погляду предметної спрямованості, видатки бюджету поділяються на:

- фінансування управління;

- фінансування національної оборони;

- фінансування фундаментальних та прикладних наукових досліджень;

- фінансування правоохоронної діяльності та забезпечення безпеки держави;

- фінансування міжнародної діяльності; фінансування галузей економіки;

- фінансування соціально-культурних закладів і заходів;

- видатки на обслуговування державного боргу;

- створення резервних фондів; інші витрати і виплати [19, 169].

Організаційне групування видатків бюджету пов'язано із розподілом витрат на цільові державні програми. Наприклад, в Україні державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки, державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики, державні інвестиційні проекти, державні програми з інвалідного спорту та реабілітації та ін. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом і відображає роль держави у вирішенні найважливіших проблем суспільного життя [5, 212].

В основі галузевої класифікації видатків бюджету лежить поділ економіки на галузі і види діяльності. З урахуванням цього витрати групуються за галузями:

- промисловість,

- сільське господарство,

- будівництво, транспорт,

- зв'язок,

- освіта,

- охорона здоров'я,

- культура і т. п. [19, 170].

Відомча ознака класифікації дає можливість у кожній групі бюджетних видатків виділити безпосередніх розпорядників бюджетних коштів - відповідне міністерство, державний комітет, державне відомство або іншу юридичну особу, якій надаються асигнування з бюджету. Таке групування витрат дає змогу забезпечити конкретно-адресний фінансовий контроль за використанням бюджетних ресурсів.

Залежно від рівня управління, тобто з урахуванням адміністративно-територіального поділу країни, видатки бюджету в унітарних державах поділяються на видатки центрального бюджету і видатки місцевих бюджетів, а в державах з федеративним устроєм - на видатки федерального бюджету, видатки бюджетів суб'єктів федерації і видатки місцевих бюджетів [8, 203].

3. Аналіз доходів бюджету України на 200-2008 рр.

3.1 Аналіз доходів Державного бюджету України на 2007 р.

Для забезпечення ефективного функціонування економіки, на уряд покладено обов'язок щодо формування основних статей дохідної частини бюджету, завдяки яким забезпечується виконання функцій та завдань держави, а також реалізація найважливіших соціально-економічних програм, запланованих на поточний рік.

Аналіз доходів бюджету за показниками згідно з бюджетної класифікації та дослідження їхньої динаміки дозволяє не тільки встановити головні джерела поповнення Державного бюджету, але й визначити загальний стан економіки та зрушення, що відбулись в окремих сферах соціально-економічного життя країни.

За даними, оприлюдненими в Законі України «Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закону), доходи Державного бюджету України на 2007 рік визначалися у сумі 157 287 046 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у сумі 125 443 819,3 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 31 843 226,7 тис. гривень. Законом було затверджено обсяги повернення кредитів до Державного бюджету України у сумі 1.983.680,1 тис. гривень, у тому числі повернення кредитів до загального фонду Державного бюджету України - у сумі 554 501,3 тис. гривень та повернення кредитів до спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 1 429 178,8 тис. гривень (стаття 1 Закону) [1].

За Законом, до доходів загального фонду Державного бюджету України рік належать:

1) податок на додану вартість (крім податкової заборгованості з податку на додану вартість Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету за відповідними напрямами, визначеними у цьому Законі);

2) податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності, а також податкової заборгованості з податку на прибуток Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету за відповідними напрямами, визначеними у цьому Законі);

3) збір за спеціальне водокористування;

4) збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;

5) платежі за користування надрами загальнодержавного значення;

6) 25,45 відсотка збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України;

7) акцизний збір із вироблених в Україні товарів (крім акцизного збору з вироблених в Україні товарів, що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим, акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів);

8) акцизний збір із ввезених на територію України товарів (крім акцизного збору з ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів);

9) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (крім плати за ліцензії, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад і місцевими органами виконавчої влади, та плати за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами);

10) кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, та 90 відсотків коштів, отриманих за вчинення консульських дій за межами України, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

11) ввізне мито (крім ввізного мита на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них);

12) рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

13) надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів, які обліковуються на рахунках Державного казначейства України;

14) державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;

15) надходження від санкцій (штрафів, пені тощо), що застосовуються за рішеннями уповноважених посадових осіб Антимонопольного комітету України, інших органів виконавчої влади (крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад та утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями, штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування), а також за рішеннями судів, прийнятими за зверненнями уповноважених підрозділів Міністерства внутрішніх справ України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; штрафних санкцій внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод з суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів державного бюджету;

16) кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкування чи дарування, безхазяйного майна, у тому числі такого, від якого відмовився власник або отримувач, валютних цінностей, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях із порушенням норм актів Всесвітнього поштового союзу, невручених міжнародних та внутрішніх поштових відправлень, майна з обмеженим терміном зберігання, майна, вилученого для забезпечення сплати штрафів або з метою відшкодування належних державному бюджету платежів, знахідок, а також валютні цінності і грошові кошти, власники яких невідомі;

17) частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету (крім надходження коштів від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відповідно до статті 7 Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки"), та дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності;

18) 80 відсотків коштів, отриманих бюджетними установами та організаціями за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 відсотків коштів, отриманих бюджетними установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;

19) 20 відсотків надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;

20) 10 відсотків портового (адміністративного) збору;

21) надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву;

22) до розмежування земель державної та комунальної власності - 10 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності (крім земельних ділянок, визначених пунктом 30 статті 8 та абзацом третім пункту 1 частини першої статті 59 цього Закону); після розмежування земель державної та комунальної власності - 100 відсотків надходжень від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності;

23) рентна плата за транзитне транспортування природного газу (крім податкової заборгованості з рентної плати за транзитне транспортування природного газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету за відповідними напрямами, визначеними у цьому Законі);

24) рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами;

25) рентна плата за транзитне транспортування аміаку;

26) 50 відсотків суми виконавчого збору, стягнутого державною виконавчою службою;

27) надходження від Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в рахунок погашення заборгованості за Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про передачу з України до Російської Федерації важких бомбардувальників ТУ-160 та ТУ-95 МС, крилатих ракет повітряного базування великої дальності та обладнання;

28) плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій та видачу копій і дублікатів таких ліцензій;

29) плата за виділення номерного ресурсу;

30) плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та видачу дублікатів таких ліцензій;

31) надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України (крім надходжень від реалізації військових містечок та іншого нерухомого майна);

32) 50 відсотків плати за оренду майна (крім військового майна і майна Національної академії наук України та галузевих академій наук), що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету;

33) кошти, що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

34) плата за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення;

35) плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів (з моменту набуття Україною членства в Світовій організації торгівлі);

36) митні збори (до моменту набуття Україною членства в Світовій організації торгівлі);

37) надходження коштів від продажу спеціальних дозволів на користування надрами та збору за видачу таких дозволів;

38) надходження від секретаріату ООН, ОБСЄ або іншої регіональної організації за участь українського контингенту Збройних Сил України в миротворчих операціях;

39) кошти, що надійдуть від надання учасниками торгів забезпечення їх тендерної пропозиції, які не підлягають поверненню учасникам торгів у випадках, передбачених Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти";

40) кошти, що надійдуть від учасника - переможця процедури закупівлі, під час укладання договору про закупівлю, забезпечення його виконання, які не підлягають поверненню учаснику-переможцю, відповідно до умов договору;

41) надходження від плати за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна;

42) вивізне мито;

43) єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

44) 40 відсотків надходжень від видачі сертифікатів на експортно-імпортні операції з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами;

45) інші доходи, що підлягають зарахуванню до Державного

бюджету України згідно із статтею 29 Бюджетного кодексу України.

Згідно до Закону, податкові надходження у 2007 році визначалися у сумі 115 357 403,7 тис. грн., причому вони розподіляються між загальним та спеціальним фондами у сумах 107 198 028,3 тис грн. та 8 159 375,4 тис. грн. відповідно. Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості поповнюють Державний бюджет на суму 28 638 600 тис. грн., з них 400 000 тис. грн.. йдуть до спеціального фонду, а 28 238 600 тис. грн.. спрямовуються до загального фонду.

Доходи від платежів за користування надрами у 2007 році визначалися у сумі 501 079,8 тис. грн.. без поділу до спеціального фонду Державного бюджету.

Плата за використання інших природних ресурсів становила 1 200 тис. грн..

Внутрішні податки на товари та послуги складали 76 079 753,7 тис. грн., причому більша частина розподілялася до загального фонду (71 973 507,7 тис.грн., решта 4 106 246 тис.грн. - до спеціального фонду).

Податок на додану вартість склав 65 122 466,3 тис.грн з розподілом до загального фонду у сумі 64 282 466,3 тис.грн. та спеціального фонду у сумі 840 000 тис.грн.

Акцизний збір із вироблених та ввезених в Україну товарів за Законом становив 8 999 852 тис.грн. (з них 6 720 221 тис.грн. спрямовувалися до загального фонду, а 2 279 631 тис. грн. - до спеціального) та 1 329 123 тис. грн. (з яких 342 508 тис.грн. надходили до загального фонду, решта 986 615 тис.грн. - до спеціального фонду).

Плата за ліцензії на певні види господарської діяльності у загальній структурі доходів Державного бюджету на 2007 рік становили 628 312,4 тис.грн., а плата за видачу ліцензій та сертифікатів - 78 174 тис.грн. (без розподілу до спеціального фонду). Плата за ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у загальній структурі доходів становила 300 тис. грн.

Сума, запланована Законом на 2007 рік за плату за державну реєстрацію, крім плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, становила 3 300 тис.грн.

Грошовий (ліцензійний) збір за видачу ліцензій за кабельне мовлення, ретрансляцію, проводове (кабельне) мовлення і час мовлення визначався у сумі 3 836 тис.грн., а плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та видачу дублікатів таких ліцензій - 330 387 тис.грн.

Плата за ліцензії, видані Національною комісією регулювання електроенергетики, становила 22 727,4 тис.грн.

Доходи від плати за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензії на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій та видачу копій і дублікатів таких ліцензій становили 54 370 тис.грн.

За категорією «податки на міжнародну торгівлю за зовнішні операції» планувалися державні доходи у сумі 8 455 489 тис.грн., з них 5 693 959,9 тис.грн. спрямовуються до загального фонду, а 2 761 529,4 тис.грн. - до спеціального.

Сума коштів отриманих у вигляді ввізного мита, складала 8 060 000 тис.грн., які розподіляються між загальним і спеціальним фондами у сумах відповідно 5 308 000 тис.грн. та 2 752 000 тис.грн.

Доходи від вивізного мита становили 299 044 тис.грн. без розподілу до спеціального фонду.

Неподаткові надходження становили 35 637 877,1 тис.грн., до загального фонду спрямовувалося 14 218 968 тис.грн., а до спеціального - 21 418 909 тис.грн.

Доходи від власності та підприємницької діяльності становили 14 133 000,3 тис.грн., більша частина яких, а саме 11 914 368,7 тис.грн., спрямовувалася до загального фонду, а решта - 2 218 631,6 - до спеціального.

Частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету та дивіденди, нараховані на акції, у загальній структурі доходів Державного бюджету у 2007 році становила 1 306 200 тис.грн., 1 022 800 тис.грн. яких спрямовується до загального фонду, 283 400 тис.грн. надходить до спеціального.

Надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів становили 8 000 тис.грн.

Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу склали 1 434 547,4 тис.грн., причому 1 368 315 тис.грн. відноситься до загального фонду, а 66 232 тис.грн. - до спеціального.

Державне мито в загальній структурі доходів становило 304 800 тис.грн., митні збори - 523 000 тис.грн. без розподілу до спеціального фонду.

Надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних сил України та інших утворених згідно з законодавством військових формувань і правоохоронних органів планувалися на 2007 рік у сумі 1 165 064 тис.грн., причому 365 025 тис.грн. надходили до загального фонду, а решта 770 039 тис.грн. - до спеціального фонду.

Збори за послуги, пов'язані з охороною прав на інтелектуальну власність, становили 10 700 тис.грн. і повністю спрямовувалися до спеціального фонду.

Надходження коштів від продажу спеціальних дозволів на користування надрами та збору за видачу таких дозволів склали 150 000 тис.грн.

Додаткові збори на виплату пенсій становили 4 754 202,7 тис.грн., які повністю належать до спеціального фонду Державного бюджету.

Доходи від сплати збору з купівлі-продажу валюти становили 2 123 946,2 тис.грн. та спрямовувалися повністю до спеціального фонду.

Власні надходження бюджетних установ згідно Закону склали 9 865 489,4 тис.грн., а плата за послуги, що надаються бюджетними установами - 330 839,1 тис.грн.

Надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву планувалися в обсязі 259 179,3 тис.грн., які належать до спеціального фонду.

Надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву становили 150 000 тис.грн. з розподілом 36 674 тис.грн до загального фонду та 113 326 тис. грн.. до спеціального фонду.

Доходи від продажу землі та нематеріальних активів були заплановані на рівні 1 210 000 тис.грн., з яких 60 000 тис.грн. належать до загального фоонду, а 1 150 000 тис.грн. - до спеціального фонду Державного бюджету України.

Офіційні трансферти в загальній структурі доходів Державного бюджету 2007 року становили 97 613,9 тис.грн. з розподілом до загального фонду у сумі 89 270 тис.грн. та до спеціального фонду у сумі 8 343,9 тис.грн.

Доходи від цільових фондів згідно Закону становили 734 093 тис.грн., які належать до спеціального фонду.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища згідно Державного бюджету України на 2007 рік планувався у сумі 584 093 тис.грн. без розподілу до загального фонду [1].

3.2 Аналіз доходів Державного бюджету України на 2008 р.

Порівняння окремих статей доходів Державного бюджету 2007 та 2008 рр. дає можливість встановити

Так, порівнюючи загальну суму доходів Державного бюджету на 2007 та 2008 рр., а саме 157 287 046 тис.грн. у 2007 році та 215 359 392,3 тис.грн у 2008 році, можна встановити, що загальний плановий обсяг доходів на 2008 рік у порівнянні з 2007 зріс на 36,92%.

Податкові надходження у 2008 році заплановані на рівні 157 709 312,1 тис.грн. і перевищують аналогічну статтю доходів у 2007 році на 36,71%. Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості склали 42 281 815,4 тис.грн. та зросли у порівнянні з 2007 роком на 47,64 %.

Платежі за користування надрами плануються у сумі 1 216 533,6 тис.грн., що на 142,78 % більше, ніж значення відповідної статті доходу Державного бюджету на 2007 рік.

Слід зазначити, деякі показники доходів Державного бюджету України на 2007 та 2008 рр. залишаються незмінними: плата за використання інших природних ресурсів запланована у сумі 1 200 тис.грн., що співпадає з відповідним показником Державного бюджету на 2007 рік.

Доходи від внутрішніх податків на товари та послуги, а також від податок на додану згідно з Державним бюджетом на 2008 рік становлять 99 604 024,7 тис.грн. та 86 069 295,7 тис.грн. і перевищують відповідні показники бюджету попереднього року відповідно на 30,92 % та 32,17 %.

Запланована плата за ліцензії на певні види господарської діяльності у 2008 році у порівнянні з 2007 знизилась з 628 312,4 тис.грн. у 2007 році до 583 914 тис.грн. у 2008, тобто на 7,6%.

Однак заплановані доходи від плати за видачу ліцензій та сертифікатів у бюджеті на 2008 рік перевищують відповідний показник у 2007 році на 22,67% (абсолютні показники доходів від плати за видачу ліцензій та сертифікатів становлять відповідно 95 894 тис.грн. та 78 174 тис.грн.).