Методичні основи прибутковості та ліквідності підприємства

Аналіз отриманих даних свідчить про те, що баланс даного підприємства є абсолютно ліквідним лише у 2010 році. На протязі 2х останніх років ми бачимо що найбільш ліквідні активи менше за найбільш терміновими зобов'язаннями. Це свідчить про те, що дане підприємство не зможе розрахуватися за цими зобов'язаннями грошовими коштами. Це не є критичною ситуацією, проте підприємству потрібно змінити цю ситуацію.

Аналіз, що проводиться за запропонованою схемою, є лише наближеним. Більш детальним є аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів. Крім того, такий підхід до аналізу ліквідності на практиці використовується набагато частіше.

Розрахунок коефіцієнтів ліквідності аналізуємого підприємства наведений у табл. 2.10

Таблиця 2.10 - Коефіцієнти ліквідності ВАТ «Укрнафта» за 2010-2012 роки

Коефіцієнт загальної ліквідності на протязі 3х років знаходиться в межах норми, лише у 2011 році відбулось невелике зниження показника, проте у 2011 році показник знову відповідає нормативу.

Коефіцієнт поточної ліквідності весь аналізований період знаходить в межах нормативу, що свідчить про гарну роботу підприємства.

Проте коефіцієнт абсолютної ліквідності за 2011 та 2012 роки знизився. Це також можна було побачити з агрегованого балансу. Підприємству треба наростити грошову масу.

Представимо коефіцієнти ліквідності у вигляді діаграми (рис. 2.10).

Рисунок 2.10 - Оцінка коефіцієнтів ліквідності ВАТ «Укрнафта» за 2010-2012 роки.

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності управління прибутком та ліквідністю підприємства ВАТ «Укрнафта»

3.1 Шляхи зростання прибутковості за рахунок впливу факторів прямої дії

В сучасних умовах господарювання показник рентабельності актуальний для підприємств. Проблема полягає в тому, що ресурси підприємства обмеженні, а отже, виникає питання, як понісши найменші витрати, отримати найбільший прибуток.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку підприємства. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняного аналізу та оцінки фінансового стану підприємства. Рентабельність - це найважливіша економічна категорія, яка властива всім підприємствам, що працюють на основі господарського розрахунку [18]. Вона означає прибутковість підприємства і визначається шляхом зіставлення отримуваних результатів (прибутку, валового доходу) з витратами або невживаними ресурсами.

Серед видів економічної діяльності найвищий рівень рентабельності мають підприємства, що займаються фінансовою діяльністю (73,0%), а також підприємства торгівлі, з ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (19,6%), в тому числі підприємства торгівлі автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт (26,8 відсотку) [1].

Прибуток і рентабельність як основні показники фінансових результатів не можуть повністю характеризувати фінансовий стан підприємства і можливі тенденції його зміни [26]. Останній істотно залежить від певних фінансових пропорцій, які аналізуються за даними балансу - підсумкового систематичного документу про наявність і використання коштів на певну дату (кінець року) для підвищення ефективності роботи підприємства використовують планування величини прибутку та рентабельності [27].

Рентабельність підприємства напряму залежить від його прибутку. Для одержання максимального прибутку підприємство повинне найбільше повно використовувати ресурси, що знаходяться в його розпорядженні. Збільшення випуску знижує витрати на одиницю продукції, тобто витрати на її виготовлення в розрахунку на одиницю продукції знижуються, а отже, знижується собівартість, що в остаточному підсумку веде до збільшення прибутку від реалізації продукції. Ну а крім цього, додаткове виробництво рентабельної продукції вже саме по собі дає додатковий прибуток. [2]

Рентабельність в перший рік роботи підприємства, як правило, дуже низька, хоча наступні декілька років роботи підприємства спостерігається її зростання. Однією з причин збільшення рентабельності може бути збільшення об'ємів виробництва.

Міру прибутковості функціонування підприємства найбільш точно визначають показники рентабельності, які характеризують рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів. Збільшення показників рентабельності підприємства значною мірою залежить від зростання чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Тому для підвищення рентабельності підприємства потрібно збільшувати прибуток і цього можна досягти наступними методами:

1) нарощувати обсяги виробництва та реалізації товарів, робіт, послуг;

2) зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції, тобто знижувати її собівартість;

3) з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є в розпорядженні підприємства, в тому числі і фінансові ресурси;

4) вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту [3].

Також до шляхів підвищення рентабельності підприємства можна віднести:

1) покращення маркетингу, пов'язане з коригуванням стратегії і тактики маркетингу [19];

2) вироблення тільки тієї продукції, що безумовно буде купуватися, при цьому підприємству потрібно згрупувати свою продукції за ознакою рентабельності та зосередити свою увагу на тій продукції, яка є високорентабельною. Також потрібно покращувати продукцію з середнім рівнем рентабельності, а низькорентабельну продукцію зняти з виробництва;

3) приділяти більше уваги дизайну продукції, упаковці, а також рекламі. Для підприємства реклама є вагомим засобом, за допомогою якого підприємство зможе підвищити попит на свою продукцію, що призведе до збільшення обсягів продажу, прибутку та рентабельності.

4) усунення каналів втрати прибутку (виплата різних штрафів, пені, неустойок);

5) підвищення оптових або інших відпускних цін на продукцію, але так, щоб ці ціни відповідали якості продукції [4].

Рентабельність використання фінансових ресурсів може бути підвищена, якщо підприємство досягає того ж обсягу прибутку, але зменшує при цьому суму коштів, які вкладені в основні і оборотні засоби (наприклад, реалізує частину машин, устаткування, якщо вони використовуються не досить ефективно, знижує залишки виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, вивільняє кошти, іммобілізовані в дебіторську заборгованість).

Рентабельність продукції, яка досягнута підприємством в базовому періоді повинна бути скоригованою з урахуванням умов ціноутворення планового періоду. Можна визначити резерви, які не були використані підприємством у базовому періоді для зростання прибутку, а саме за рахунок:

1) ліквідації непродуктивних і понаднормативних витрат, що відносяться на собівартість продукції;

2) ліквідації фактів поставки готової продукції покупцям з відхиленнями від узгоджених технічних і якісних параметрів, які ведуть до зниження оптових цін на ці вироби, і отже, прибутку від реалізації;

3) структурних зрушень в асортименті продукції, що виробляється та реалізується, в бік випуску рентабельнішої продукції.

У підвищенні рівня рентабельності величезну роль відіграють також і трудові ресурси, з цього випливає що на підприємстві обов'язково:

1) потрібно удосконалити роботу відділу кадрів;

2) в першу чергу потрібно звернути увагу на професійні якості працівників, їх уміння працювати з колективом, відношення до своїх функціональних обов'язків [5, 24].

Рентабельність як показник дає уявлення про достатність чи недостатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво та реалізацію та взагалі на фінансово - господарську діяльність підприємства. При визначенні показників рентабельності, прибуток співвідноситься з чинниками, які мають найбільший вплив на його отримання. До таких чинників належать інвестиції, активи, витрати. Тому підприємства повинні активно шукати всі можливі шляхи вдосконалення виробництва, підвищення конкурентоспроможності власної продукції, це і буде сприяти зростанню рентабельності підприємства.

Для підприємств актуальним є аналіз прибутковості підприємства та виявлення резервів щодо її підвищення. А в умовах економії фінансових ресурсів розробка шляхів підвищення рентабельності на підприємстві стає більш важливим завданням. Тому оцінка рентабельності та ії підвищення на підприємстві є важливою складовою фінансової роботи на підприємстві.

При аналізі коефіцієнтів рентабельності найбільш широке поширення набула факторна модель фірми «DuPont» (Дюпон). Призначення моделі - визначити фактори, що впливають на ефективність роботи підприємства й оцінити цей вплив. Оскільки існує безліч показників рентабельності, аналітиками цієї фірми обраний один, на їхню думку, найбільш значимий - рентабельність власного капіталу [6]. Для проведення аналізу необхідно змоделювати факторну модель коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

Схематичне представлення моделі фірми «DuPont» зображено на рис. 3.1

В основі наведеної схеми аналізу закладена наступна детермінована модель:

,

де Ротд - ресурсовіддача;

Рп - чиста рентабельність продажу;

Кзав - коефіцієнт фінансової залежності.

Рисунок 3.1 - Схематичне представлення моделі фірми «DuPont»

Побудована у такий спосіб модель компанії «Дюпон» виконує кілька завдань - виявити фактори, що визначають ефективність бізнесу, оцінити тенденції змін і ступінь впливу кожного з цих факторів, дати порівняльну оцінку ризиків та результатів від інвестування у компанію.

Як свідчить модель, рентабельність власного капіталу залежить від трьох чинників: рентабельність продажів, оборотності активів, і структури капіталу підприємства. Вони, певним чином, узагальнюють усі аспекти фінансово-господарської діяльності організації. Коефіцієнт рентабельності продажів відображає фінансовий результат за певний період, коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання майна підприємства, а мультиплікатор власного капіталу - структуру джерел формування господарських засобів [7].

Слід визначити, що модель факторного аналізу компанії «Дюпон» до середини минулого століття не набула широкого розповсюдження. Справжнє визнання до неї прийшло у 50-ті роки ХХ-го сторіччя і, до 70-х років, модель компанії Дюпон була домінуючим інструментом корпоративного фінансового аналізу. Своє значення, за думкою багатьох фахівців, вона зберігає і сьогодні. Про це свідчать численні інтерпретації моделі, спроби виділити додаткові фактори для поглибленого аналізу. Так, для розрахунку коефіцієнту рентабельності продажів пропонується використовувати замість чистого прибутку операційний або брутто-прибуток. Основним аргументом на користь такої заміни вважають неможливість при розрахунку через чистий прибуток відокремити наслідки операційних. Фінансових і інвестиційних рішень.

Для переходу від чистого до операційного прибутку іноді пропонують використовуваним і окремо аналізувати додаткові мультиплікатори - коефіцієнти податкового навантаження (TB - tax burden) і боргового навантаження (IB - interest burden). Крім того, коефіцієнт оборотності активі і мультиплікатор власного капіталу пропонується розраховувати, замінивши середньорічну загальну вартість активів показником середньорічної вартості чистих активів (NA - net assets). Для розрахунку останніх вартість активів підприємства зменшують на величину безвідсоткових зобов'язань [6].

Отже, зацікавленість керівників підприємств у з'ясування причин, що забезпечують зміну рентабельності активів, велика, тому що позитивна динаміка цього показника говорить про привабливість підприємства для інвестора, а негативна тенденція - засвідчує наявність проблем. Вибір результативного показника на вершині піраміди моделі Дюпона, складеної з окремих показників, пов'язаний з тим, що його величина залежить від рішень, прийнятих керівником у трьох сферах діяльності (фінансовій, інвестиційний та основній). Зміна цього показника говорить про спільну тенденцію підвищення або зниження ефективності бізнесу.

Розрахунок впливу факторів на коефіцієнт рентабельності власного капіталу ПАТ «Укртелеком» представлено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу і факторних показників в динаміці ВАТ «Укрнафта»

Зміна рентабельності власного капіталу склала у 2012 році склала 0,01425 пунктів, а в 2011 році склала -0,0191 пункти. Збільшення показника у динаміці є позитивним для підприємства. Збільшення власного капіталу позитивно вплинуло на коефіцієнт фінансової залежності.

Загалом можна сказати, що у підприємства позитивна тенденція майже по всім показникам, що дуже добре.

За результатами застосування моделі Дюпон можна виділити наступні переваги:

1) використовувана система показників не вимагає організації додаткових досліджень для отримання початкових даних;

2) якщо одним із недоліків методичних рекомендацій (затверджених на законодавчому рівні) є недостатня обґрунтованість вибору показників, то у моделі Дюпон, інтегральний показник рентабельності власного капіталу побудований не ієрархічній системі взаємопов'язаних показників, де кожен займає своє місце;

3) у моделі Дюпон кожен показник займає своє місце в ієрархії, обґрунтованість використовуваних показників на основі детермінованих зв'язків з показниками нижчого рівня та інші.

Разом з тим слід визначити недоліки моделі Дюпон:

1) неповна оцінка інвестиційної привабливості тільки за показником рентабельності власного капіталу;

2) проблема ризиків; різна вартісна оцінка чинників прибутку та власного капітал; відсутність пристосованості до галузевих особливостей діяльності підприємства.

3.2 Шляхи вдосконалення управління ліквідністю

Розвиток ринкових відносин в Україні суттєво змінює економічне середовище функціонування підприємств. Головною ознакою цього середовища є конкуренція товаровиробників, які набули повної самостійності та відповідальності за результати фінансово-господарської діяльності. Це передбачає обов'язкове виконання зобов'язань підприємств перед бюджетом та іншими суб'єктами господарювання.

Практика господарювання українських підприємств свідчить, що внаслідок несвоєчасних розрахунків та не виконання фінансових зобов'язань перед контрагентами, у них накопичилися великі обсяги заборгованостей. Дотримання розрахунково-платіжної дисципліни суб'єктами господарювання безпосередньо залежить від їх платоспроможності [10].

На платоспроможність або ліквідність підприємств впливає: своєчасне надходження в розпорядження суб'єктів господарювання грошових коштів та їх еквівалентів, їх використання; рух коштів підприємств в результаті здійснення операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Основними причинами зниження ліквідності підприємства є збиткова діяльність, а також збільшення поточних зобов'язань, фінансування капітальних витрат за рахунок поточних зобов'язань, зменшення власного капіталу. Відповідно рекомендації, щодо покращення рівня ліквідності та платоспроможності передбачають, насамперед, досягнення прибутковості, що передбачає збільшення обсягів продажу та зменшення витрат, залучення довгострокових позик на фінансування капітальних витрат, або відмова від інвестиційних проектів. Також важливим є раціональне управління наявними фінансовими ресурсами, зокрема визначення оптимальних обсягів виробничих запасів, управління дебіторською заборгованістю, координація планів виробництва та продажу, забезпечення безперебійної роботи підприємства тощо[20]. Тобто вихід зі скрутного становища і підвищення ефективності діяльності вимагає розробки та впровадження комплексу заходів.

Завжди треба мати на увазі, що на результати господарської діяльності промислового виробництва негативний вплив мають як дефіцитний, так і надлишковий грошові потоки.

Незадовільні наслідки дефіцитного грошового потоку виявляються в зниженні ліквідності і рівня платоспроможності підприємства, в збільшенні простроченої кредиторської заборгованості постачальникам сировини і матеріалів, підвищенні частки простроченої заборгованості по отриманих фінансових кредитах [14].

Методи оптимізації дефіциту грошей залежить від характеру цієї дефіцитності - короткострокової чи довгострокової. Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання «Системи прискорення-уповільнення платіжного обороту». Суть цієї системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення коштів і уповільненню їх виплат. Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

1) Пошук додаткових грошових надходжень від реалізації основних засобів підприємства:

- визначити коло потенційних покупців/користувачів зайвого устаткування/майна за допомогою вивчення конкурентів чи можливостей альтернативного використання розглянутого майна;

- вибір найбільш придатних каналів комунікації для ефективного інформування учасників ринку про продаж/здачу в оренду майна.

2) Стягнення заборгованості з метою прискорення оборотності коштів:

- використовувати сучасні форми рефінансування дебіторської заборгованості - факторинг, облік векселів.

3) Реорганізація виробничих запасів:

- провести класифікацію запасів за категоріями, за ступенем їх важливості для стабільної діяльності підприємства, проаналізувати оборот запасів за видами, зменшення обсягів тих видів запасів, що не є критичними для функціонування бізнесу;

- зменшення розміру непорушних запасів (чи запасів, що зберігаються як буфер) за рахунок досягнення домовленості про більш короткий термін виконання замовлення на постачання такого товару, якщо можливо.

4) Збільшення продажів:

- визначення групи продуктів, що найкраще підходять до мінливих ринкових умов, і сконцентруватися на них;

- збільшення розміру цінових знижок при реалізації продукції за готівку.

Уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

1) Розмежування виплат кредиторам за ступенем пріоритетності для зменшення відтоку коштів.

2) Зменшення виплат коштів за рахунок перегляду планів капітальних вкладень [17].

Отже, можна зробити висновки, що для кожного підприємства дуже важливо мати в своєму розпорядженні достатньо ліквідні кошти, так як це є запорукою їх процвітання та подальшого розвитку. Тому підприємства повинні обирати правильні та найбільш ефективні методи управління своїми коштами, які в майбутньому принесуть йому прибутки та забезпечать поточну і перспективну платоспроможність і ліквідність [13].

Висновки

У даній курсовій роботі було розглянуто методичні основи прибутковості та ліквідності підприємства, були розраховані коефіцієнти на прикладі реального підприємства ВАТ «Укрнафта» та зроблені висновки із зазначенням рекомендацій.

У першому розділі даної курсової роботи були висвітлені теоретичні питання відносно обраної теми. Було виявлено, що оцінюючи ефективність роботи підприємства, наприклад, за минулий рік, робиться підсумок діяльності підприємства в минулому, оцінюючи те, що вже відбулося. І якою б ефективною не виявилася діяльність підприємства в минулому періоді, це зовсім не означає, що така тенденція буде пролонгована на майбутнє. Тобто при оцінці ефективності слід чітко усвідомити, що вона як здійснюється за минулі періоди і має на меті підбиття підсумків, так і має прогнозуватися на майбутнє а розробкою шляхів і способів її досягнення, минулі оцінки можуть бути використані при проектуванні показників на майбутнє з урахуванням як тенденцій, що склалися, так і прогнозів щодо зміни внутрішніх і зовнішніх чинників, під впливом яких здійснює діяльність підприємство. Критерій ефективності - категорія, яка вказує на підстави для оцінки ефективності, є її мірилом.

Основним показником прибутковості є рентабельність. Пояснення терміну "рентабельність" не визиває різних думок, оскільки під ним розуміється відношення, в чисельнику якого завжди фігурує прибуток. Рентабельність прибутку визначається як відношення прибутку до капіталу (активам), рентабельність витрат - як відношення прибутку до собівартості (витрат), рентабельність продаж відношення прибутку до ціни (виручки від реалізації)

Завдання аналізу ліквідності балансу виникає в зв'язку з необхідністю давати оцінку кредитоспроможності організації, тобто його спроможність своєчасно і повністю розраховуватися за всіма своїми зобов'язаннями.

Аналіз ліквідності полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення і розташованих у порядку зростання термінів.

Для оцінки фінансового стану підприємства необхідно орієнтуватися виключно на дані про джерела фінансування, тобто на капітал. В цьому випадку оцінка фінансової стійкості підприємства проводиться тільки на основі даних пасиву балансу. Для того щоб провести оцінку фінансової стійкості підприємства необхідно аналізувати взаємозв'язок між активом і пасивом балансу, тобто прослідити направлення ви користування кошті. У підрозділі 1.2 та 1.3 були висвітлені коефіцієнти розрахунку рентабельності та ліквідності підприємства.

Для аналізу стійкості підприємства було обрано вітчизняне промислове підприємство ВАТ «Укрнафта». «Укрнафта» - найбільша нафтогазовидобувна компанія України. Її видобуток в 2012 році склав 2,27 млн. тон нафти та конденсату та 2,17 млрд. куб.м газу. Частка ВАТ "Укрнафта" в видобутку нафти та газового конденсату складає 68%, в видобутку газу - 11%.

Укрнафта володіє шістьма регіональними виробничими підрозділами (Охтирканафтогаз, Чернігівнафтогаз, Полтаванафтогаз, Долинанафтогаз, Надвірнанафтогаз, Бориславнафтогаз), трьома газопереробними заводами (Гнідинцівский, Качанівський, Долинський), трьома буровими управліннями (Охтирске, Прилуцьке і Прикарпатське), а також значним числом інших нафтосервісних підрозділів.

У другому розділі курсової роботи були проведені розрахунки фінансових показників на прикладі ВАТ «Укрнафта».

На основі проведеного вертикального та горизонтального аналізу було виявлено, що підприємство моє легку структуру активів. Підприємство моє великі обороти. Також одна з позитивних тенденцій є те, що у підприємства велика кількість дебіторської заборгованості, це свідчить про те що підприємство в змозі здійснювати свою операційну діяльність і одночасно з тим бути кредитором для інших підприємств та проводити інвестиційну діяльність.

У результаті розрахунків коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства було виявлено, що ВАТ «Укрнафта» моє динаміку до збільшення залученого капіталу, що дає за останні 2 роки зниження показнику абсолютної ліквідності.

Зробивши аналіз рентабельності підприємства ми бачимо, що підприємство має великі обороти та великі прибутки.

У третьому розділі була розглянута модель фірми «DuPont». Призначення моделі - визначити фактори, що впливають на ефективність роботи підприємства й оцінити цей вплив. Оскільки існує безліч показників рентабельності, аналітиками цієї фірми обраний один, на їхню думку, найбільш значимий - рентабельність власного капіталу.

Як свідчить модель, рентабельність власного капіталу залежить від трьох чинників: рентабельність продажів, оборотності активів, і структури капіталу підприємства. Вони, певним чином, узагальнюють усі аспекти фінансово-господарської діяльності організації. Коефіцієнт рентабельності продажів відображає фінансовий результат за певний період, коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання майна підприємства, а мультиплікатор власного капіталу - структуру джерел формування господарських засобів.

Також у третьому розділі були вказані рекомендації щодо поліпшення управління ліквідністю та прибутковістю підприємства.

Підприємству потрібно продовжувати таку політику, але обов'язково потрібно враховувати коефіцієнт фінансового ризику та слідкувати щоб він не був надто високим - щоб підприємство у будь який час мало змогу розрахуватися за своїми обов'язками.

Найважливіше завдання для будь-якого підприємства -- це усунення неплатоспроможності, бо коли підприємство може своєчасно погасити свої борги перед кредиторами, це свідчить про встановлення системи розрахунків і попереджує виникнення процедури банкрутства.

управління ліквідність фінансовий прибутковість

Список використаних джерел

1. Короткевич О.В. Рентабельність господарської діяльності підприємств. //Економіка і прогнозування. - 2008. - №3. - С. 61-69.

2. Тітов М.В. Моделювання ефективності використання активів підприємства на основі методології розв'язання зворотних задач. //Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №11. - С. 32-41.

3. Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємств / Павловська О.В. // Фінанси України. - 2013. - №11. - с. 54-60.

4. Васильєв В.В. Шляхи підвищення результативності українських підприємств/ Васильєв В.В. // Фондовий ринок. - 2007. - №12. - с. 11-14.

5. Бець М.П. Планування рентабельності виробництва / Бець М.П. // Економіка України. - 2013. - №2. - с. 40 - 45.

6. Бланк И.О. Антикризисное финансовое управление предприятием: учебное пособие. / И.О. Бланк. - К.: Центр учебной литературы, 2006 - 672 с.

7. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності / О. Кононенко, О. Маханько. - Х.: Фактор, 2006. - 208 с.

8. Методика анализа деятельности предприятий в условиях ры¬ночной экономики: Учеб. пособие / В.Г. Лебедев, Д.Н. Томилина, Г.Н. Бургонова и др.; Под ред. Г.А. Краюхина; СПбГИЭА. - СПб., 2010.

9. Економіка підприємства:Учеб. посібник для студентів економічних спеціальностей вузів / Підобщ. ред. Н.А. Алексєєнко. - Гомель:ГГТУ їм.П.О. Сухого, 2009. - 156 з.

10. Алєксеенко В. Рентабельність підприємства в умовах трансформації ринкових процесів. /В. Алєксеенко// Економіка України. - 2011. - №1 - С. 10-12.

11. Мешко В.В. Сутність і методи обчислення показників рентабельності підприємства /В.В. Мешко// Фінанси України. - 2010. - №6.- С. 15-19.

12. Руда Р.В. Аналіз фінансового стану підприємства та його значення в сучасних умовах /Р.В. Руда// Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - 2009. - №3 - С. 54-59.

13. Економічний аналіз: Підручник длястуд. екон. спец вузів. /Г.В. Савицкая. - 9-те вид., испр. - Мн.: Нове знання, 2008. -640с.

14. Економіка підприємства: Підручник для вузів / Л. Аврашков, В.В. Адамчук, О.В. Антонова та інших.; Під ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. - 2-ге вид., перераб. ідоп. - М.: Банки біржі, ЮНИТИ, 2008. - 742с.

15. Фінансовий менеджмент: Підручник / Під ред. Н.Ф. Самсонова. 2-ге вид. М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2009. 451с.

16. Управління фінансами: Підручник. / А.А. Володін, Н.Ф.Самсонов. М.:ИНФРА-М, 2007. 503с.

17. Сивчик Л. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства з урахуванням нового плану рахунків //Веснiк Беларускага Дзяржаўнага еканамiчнага унiверсiтета. - 2013. - № 4. -С. 40-45.

18. Аналіз господарську діяльність підприємства: Підручник. - 2-ге вид., перераб. ідоп. - М.:ИНФРА-М, 2011. -400с. - (Серія «Вища ж освіта)

19. Протасів В.Ф. Аналіз діяльності підприємства (фірми): виробництво, економіка, фінанси, інвестиції, маркетинг. - М.: «Фінанси і статистика», 2009. -536с

20. Коваленка О.М. Оцінка рентабельності продажу та чинників, які впливають його // Економіка. Фінанси. Управління. 2008. № 3.С.7-16 (закінчення)

21. Балобанов І.Т. Фінансовий аналіз стану та планування господарюючого суб'єкту. - 2-ге вид., доп. - М.: Фінанси і статистика, 2009. -208с.

22. Маркарьян Э.А., Герасименко Г.П. Фінансовий аналіз - М.: «>ПРИОР», 2010. - 160 з.

23. Бланк І.А. Фінансовий менеджмент: навчальний курс. Київ:Ника-Центр. - 2011 - 345 с.

24. Бука Л.Н. Удосконалення аналізу рентабельності продукції // Бухгалтерський облік і аналіз. - 2011. №12. - з. 21-22

25. Донцова Л.В., Никифорова Н.А. Формування й оцінка показників проміжної (квартального) і обсяг річного звітності. - М.: Вид-во «Річ навіть і Сервіс», 2012. - 272 з.

26. Журавльов В.В.,Савруков Н.Т. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства // Ділова інформація. -2009. №3. - з. 111-123.

27. Калашніков С.С. Як підвищити рентабельність. - М.:Политиздат, 2006. - 323 з.

28. Пузанкевич Про. Аналіз фінансового становища підприємства: Основні підходи // Фінанси. Облік. Аудит. - 2009. №8. - з. 51-57

29. Федорович Р.В. Теорія економічного аналізу: Підручник. - Тернопіль.: Укрмедкнига, 2002.- 322с.

30. Финансовое управление компанией / Под ред. Е.В. Кузнецовой. М.: Фонд «Правовая культура», 1998.- 247 с.

31. Финансовый менеджмент / Под ред. Е.С. Стояновой. - М: Перспектива, 2000.- 216 с.

32. Финансовый менеджмент / Под ред. Г.Б. Помека- М: Финансы - Юнити, 1997.- 378 с.

33. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз.: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 540с.

34. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005.

35. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз:Навчальний посібник. - К.:Видавництво А.С.К., 2003.

36. Ярошенко Ю. Конкурентні позиції та фінансова стійкість виробничо-економічних систем. //Банківська справа. - 2005. - №2.

Размещено на Allbest.ru