Рисунок 2.1 - Структура експорту України за товарами (% до заг. обсягу) та основними країнами-партнерами

Рисунок 2.2 - Динаміка основних показників зовнішньої торгівлі України за 2000-2009 рр.

І в свою чергу, криза банківської системи спричинена значною кількістю міжнародних зобов'язань, нестабільним валютним кусом та скороченням процесів кредитування (Рис. 2.3).

Рисунок 2.3 - Курс долара по відношенню к гривні за 2006-2012 рр.

Негативні наслідки сучасної кризи проявляються в погіршенні соціально-економічного, інноваційно-інвестиційного, промислово-фінансового розвитку держави, у значному зменшенні інвестиційних потоків, зниженні ділової активності, падінні рівня зайнятості та доходів населення, зниженні вартості та мобільності людського капіталу, зростанні безробіття через зменшення числа господарюючих суб'єктів та скорочення масштабів виробництва.

Зниження ефективності економіки та вразливість перед світовою фінансовою кризою пов'язане з деформацією вітчизняного виробництва, сировинною спрямованістю експорту, збільшенням зовнішнього боргу, залежністю економіки від імпорту енергоносіїв, низьким рівнем та якістю життя, зменшенням доходів населення, загальним виснаженням людського капіталу, зниженням мобільності та вартості людського капіталу через погіршення економічної ситуації.

Однією з найбільш потерпілих сфер економіки є фінансова. На ринку праці роботодавці скорочують кількість вакансій, в основному це банківська і страхова сфери. Зменшення обсягів кредитування населення призводить до зниження споживчого попиту та масового звільнення персоналу фінансових установ, що в свою чергу провокує та зниження вартості людського капіталу.

Проблеми фінансового сектору відобразилися на галузі будівництва, яка найбільше стимулювала зайнятість населення та породжувала активний попит на продукцію інших галузей економіки, зокрема металургію. В результаті економічного спаду, попит на робочу силу, що мав до цього часу висхідний характер, зазнав скорочення у 2009 р. Станом на 1 січня попит на робочу силу становив 72,3 тис. осіб, що на 114,3 тис. осіб менше, ніж у 2005 р. і на 98,2 тис. осіб менше ніж у 2006 р.

Середнє навантаження незайнятого населення, яке перебувало на обліку державної служби зайнятості, на 01.01.2009 р. становило майже 11 осіб на одне робоче місце, в той час коли у 2007 р. цей показник становив 4 особи на одне робоче місце. Таким чином, відбувається втрата частиною непрацюючих статусу людського капіталу при збереженні людського потенціалу. Невідповідність попиту на робочу силу її пропозиції у професійно-кваліфікаційному та територіальному розрізі зумовлює значну міжрегіональну відмінність за показником безробіття. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався у Житомирській і Черкаській областях (3,6%), а найнижчий - у м. Києві (0,6%).

Незважаючи на стрімке зростання безробіття серед населення працездатного віку в останньому кварталі 2008 р., рівень безробіття в середньому за 2008 р. порівняно з 2007 р. не змінився та склав 6,9%, однак, збільшилася частка безробітних у першому кварталі 2009 р., що відповідала 2094 тис. осіб, водночас кількість незайнятих громадян, які скористалися послугами державної служби зайнятості і працевлаштувалися у 2008-2009 рр. зменшилася.

Головними чинниками погіршення стану розвитку та відтворення людського капіталу залишаються збільшення безробіття та заборгованості по виплаті заробітної плати. Загальна сума невиплаченої заробітної плати збільшилась по всіх регіонах України. Слід зазначити, що доходи населення мали зростаючий характер, однак, темпи зростання номінальних доходів населення у 2008 р. становили 133,7% у підсумку до попереднього року, в той час коли реальна заробітна плата зросла лише на 106,3%.

В результаті збільшення безробіття, заборгованості із виплати заробітної плати та зменшення доходів населення всередині держави, відбувається скорочення витрат, які сприймаються у якості інвестицій у розвиток людського капіталу на індивідуальному рівні через неможливість отримання додаткового доходу та його використання на подальше закріплення знань, здібностей, покращення психологічного та фізичного стану [26].

Світова фінансова криза призвела до зменшення вартості людського капіталу, як наслідок, скоротилися надходження приватних трансфертів, які становили вагому частину видатків громадян, чиї родичі працювали у іноземних державах. Значна частина громадян повернулася до України, в результаті чого збільшилася чисельність безробітних всередині країни та зменшився рівень доходів через високу пропозицію робочої сили та обмежений попит на неї. Докризові приватні трансферти мали позитивний вплив на економічне зростання, оскільки стимулювали сукупний попит та були одним з чинників економічного пожвавлення та виробництва [].

Сучасна фінансово-економічна криза значно гальмує розвиток людського капіталу. Це проявляється у обсягах фінансування сфери освіти, науки та медицини, незважаючи на незначне збільшення видатків, їх реальна вартість залишається невисокою через нестабільний валютний курс та процеси девальвації. Разом з цим відбувається зниження рівня якості життя, заробітної плати та пенсій, зростає безробіття, через що гальмується процес відтворення людського капіталу. Як наслідок, стагнація реального та фінансового секторів економіки призводить до унеможливлення реалізації людського капіталу, зменшення кількості економічно-важливої інформації, яка сприяє переміщенню робочої сили на підприємства і в регіони, де праця краще оплачується, тобто туди, де людський капітал використовується продуктивніше, а ціна за його послуги вища.

Отже, можна сказати, що основними факторами кризи в Україні були:

- тенденції, зумовлені станом платіжного балансу. У 2008 р. від'ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилось до 12,9 млрд. дол. США, або 7,1% від ВВП порівняно з 5,3 млрд. дол. США та 3,7% від ВВП у 2007 р.

- уповільнення приросту ВВП. ВВП України у 2009 р. скоротився на 35,6% порівняно з 2008 р. (Рис. 2.4)

- галопуючий темп росту інфляції. У 2008 р. базова інфляція досягла 17,1%, тоді як у цілому споживчі ціни зросли на 18% порівняно з 2007 р.

- скорочення експорту. У 2009 р. скорочення номінальних обсягів експортних поставок становило 55% порівняно із 2008 р.

- падіння обсягу виробництва промислової продукції. У 2009 р. падіння становило 30% до попереднього року [11].

Рисунок 2.4 - Динаміка реального ВВП України, починаючи з 1990 року

Отже, на рисунку 2.4 можна спостерігати не стабільну динаміку темпу приросту обсягів реального ВВП, а його постійну зміну, то в бік збільшення, то в бік зменшення. Зазначимо, що у 2009 році у зв'язку з кризою реальний обсяг реального ВВП зменшився майже у 4 рази в порівнянні з 2008 роком.

2.3 Досвід країн світу щодо подолання наслідків світових фінансових криз ХХ-ХХІ століть

Азіатська криза 1998 року привела до негативних наслідків в економічному розвитку ряду країн і нестабільності сучасних міжнародних економічних відносин. Зокрема, в країнах Південно-Східної Азії в 1998-1999 рр. відбувалося скорочення виробництва, зростало безробіття, тривали банкрутства підприємств і кредитно-фінансових інститутів. Зниження ділової активності призвело до падіння світових цін на нафту, що в свою чергу зробило негативний вплив на фінансове становище її експортерів, включаючи Росію. Крім того, девальвація багатьох валют країн Азії, Росії і Бразилії зумовила певну напруженість платіжних балансів як промислово розвинених країн, так і ряду інших через приплив більш дешевого імпорту в перспективі [].

В умовах розгортання світової фінансової кризи світова спільнота шукає виходу з нього. Основними напрямками ліквідації кризових наслідків є заходи жорсткої економії і стабілізації грошово-кредитних систем, що проводяться в країнах, які найбільш сильно страждають від кризи. Надання економічної фінансової допомоги у вигляді кредитів з боку МВФ, МБРР та регіональних кредитно-фінансових інститутів на тлі реформування світового фінансового ринку, включаючи ринок капіталів, валютний і ринок цінних паперів відбувається з метою створення більш стабільних умов функціонування та тісної координування світового ринку капіталів з ??національними ринками.

Криза 1997 р. Призвела до того, що минуле, некритично захоплене ставлення до нових індустріальних країн, на декілька років змінилося не менш критичним скептицизмом. Пішли розмови про «кінець азійського дива», про те, що економічне зростання в Східній Азії носило екстенсивний характер і не супроводжувалося адекватним зростання продуктивності праці. Секрет азійського економічного дива багато в чому полягав в тісному переплетінні держави, банків і великих корпорацій.

На ранній стадії це відмінно працювало, і дозволило провести швидку і ефективну мобілізацію усіх ресурсів. Але така підтримка стала контрпродуктивною, коли з'ясувалося, що великі компанії занадто великі, щоб їх могли викупити держава, але занадто важливі для економіки, аби дозволити їм збанкрутити.

У цьому сенсі азійська економічна криза стала першою, втім як показав час не останньою кризою такого масштабу, яка була спровокована корпоративною заборгованістю. Її наслідком стала зміна валютної політики багатьох країна, зокрема Китаю. Якщо до національної кризи валюта прив'язувалася виключно до курсу долара, то після неї Центробанки все частіше стали прив'язувати свої валюти до кошику валют, в який стали включати не лише долар і євро, але також ієну та навіть юань [18].

Також потрібно зазначити, що фінансова криза 1997-1998 років змусили а країни Східної Азії замислитися над тим, аби уникати втручання МВФ у свої справи. Адже допомога з боку фонду була обумовлена цілим рядом вимог, серед яких, окрім вищезазначених, також була вимога від фінансової влади постраждалих країн підвищити відсоткову ставку і відмовити у допомозі близьким до банкрутства компаніям. Це, на нашу думку, лише поглибило кризові тенденції. Треба також зазначити, що після нормалізації ситуації Центробанки почали накопичувати значні запаси золотовалютних резервів, які повинну були би зіграти буферну роль у разі виникнення нової кризи.

А тепер розглянемо шляхи подолання наслідків світової фінансової кризи 2008-2009 рр.

У відповідь на поширення кризових явищ уряди багатьох країн світу почали активно розробляли антикризові програми. Одним із ключових напрямів антикризових заходів є використання інструментів бюджетно-податкової політики. Пакети бюджетно-податкового стримування економіки були особливо значними в Японії, США та азійських країнах з ринками, що формуються. Країни ЄС, Африки і Латинської Америки застосовували дані інструменти в менших обсягах. Фіскальні стимули позитивно впливають на економіку в цілому, проте як показує практичний досвід у країнах з ринками, що формуються, у період дестабілізації фінансових ринків застосування фіскальних стимулів може призводити до суттєвого підвищення рівня процентних ставок, невід'ємним компонентом яких є ризикові премії. Якщо при цьому довіра учасників фінансового ринку до перспектив утримання макроекономічної стабільності у країнах є хиткою, а зростання ризикової премії достатньо вагомою, то ефекти фіскальних стимулів стають негативними. Крім того, проведення стимулюючої фінансової політики може мати небезпечні наслідки у країнах із великими проблемами у зовнішньому фінансуванні та значними обсягами зовнішніх боргових зобов'язань [8].

Стосовно бюджетної політики, то у розвинутих країнах збільшення дефіциту бюджету і нарощування державного боргу зазвичай позитивно впливають на економічну динаміку в короткостроковому періоді. Проте в довгостроковій перспективі підвищення реальних процентних ставок у результаті проведення експансійної фіскальної політики і зростання податкових вилучень, необхідних для обслуговування накопичених боргів, деформують економічні пропорції та знижують динамізм економічного розвитку.

Наступним напрямом здійснення антикризових заходів було визначено посилення контролю за фінансовими установами (Спільна декларація саміту країн Великої двадцятки, який проходив у Лондоні 1-2 квітня 2009 року). У межах більш жорсткої системи регулювання їхньої діяльності передбачається вжиття заходів для попередження надмірного левериджу банків і задекларовано необхідність збільшення резервів на покриття можливих ризиків, що формуються в період економічного піднесення. У розвинутих країнах Великої двадцятки прямі бюджетні витрати на рекапіталізацію фінансового сектору досягли станом на початок 2010 року 2,7% ВВП минулого року [6].

Отже, основними сферами впливу антикризової політики урядів є грошово-кредитна політика, бюджетно-податкова політика, підтримка населення, банківської системи, реального сектора економіки. Механізм застосування та набір антикризових інструментів у кожній з країн світу відрізняється масштабами, спрямованістю, ранжируванням за пріоритетами тощо.

Потрібно зауважити, що ефективність реалізації антикризової політики прямо пропорційно залежить від якості антикризових програм і планів, механізму їх впровадження. Антикризові програми і плани Європейського Союзу, Росії, Казахстану, Китаю характеризується комплексністю та системністю складових частин, досяжністю поставлених цілей, помірною забезпеченістю фінансовими ресурсами. Антикризові програми і плани ґрунтуються на засадах антициклічного регулювання засобами грошово-кредитної та фіскальної політики. Основною перешкодою на шляху до відновлення економіки є недостатність фінансових та інвестиційних ресурсів.

Державна антикризова підтримка в країнах ЄС включала такі заходи: вливання капіталу, викуп проблемних активів, поширення державних гарантій на певні види зобов'язань фінансових установ, надання ліквідності центральним банком і розширення схем гарантування депозитів. У широкому розумінні фінансові, економічні та соціальні втрати від фінансової кризи перевищили 4% ВВП прямої бюджетної підтримки фінансового сектору чи 19% ВВП підтримки держави у цілому. Станом на початок 2010 року кумулятивне падіння ВВП у країнах Великої двадцятки, охоплених проявами системної кризи, сягнуло 27%.

Потрібно зазначити, що посилення глобальної кризи та можливість формування її другої хвилі є наслідком слабкості антикризових заходів, зокрема у країнах ЄС. Спекулятивний капітал пішов у Китай, де його обсяги з 2009 р. щокварталу збільшуються на 60 млрд. дол., що веде до наростання нового глобального дисбалансу. Свій «внесок» у це роблять і США, проводячи політику «дешевих» грошей із метою врятувати свої банки й економіку від катастрофи. Але це тільки підсилює проблему відриву монетарної сфери від реального сектору та створює структурні передумови для нових кризових явищ, тобто комплекс передумов майбутніх потрясінь унаслідок істотних глобальних структурних диспропорцій та прагнення суб'єктів господарювання перекласти свій фінансовий вантаж і проблеми і реальному секторі на конкурентів. Такі підходи стали однією з причин народних бунтів у країнах Африканського континенту [5].

З метою забезпечення конкурентоспроможності національних виробників Північної Європи, як мінімум, на внутрішньому ринку слід застосовувати у зовнішньогосподарських стосунках такі економічні важелі:

а) ввести, умовно кажучи, «кліматичний» імпортний тариф, котрий підвищує ціни на продукцію, що ввозиться, до рівнів, які дозволили б мати вітчизняним виробникам, що природно мають додаткові витрати у зв'язку з північноєвразійським холодом і величезними просторами. Цей тариф може дещо компенсувати додаткові енергетичні та транспортні витрати, а також вирівняти норму прибутку, щоб вона була не менша, аніж в іноземних компаній;

б) встановити валютні обмеження щодо руху капіталу, які діяли стосовно багатьох розвинутих країн майже до початку глобалізації і котрі зможуть стримувати відплив капіталу закордон. Ці валютні обмеження стануть бар'єром на шляху відтоку ресурсів з Північної Євразії, зберігаючи необхідні їй робочі місця і засоби існування населення, а також дадуть реальну можливість знизити ставки відсотка до рівня Заходу, що здешевить кредит. Центральні банки країн СНД, діючи в умовах економічно недоцільної відсутності валютних обмежень щодо руху капіталу, змушені утримувати свою облікову ставку на надмірно високому рівні заради хоча б деякого стримування відпливу капіталу за кордон [7].

В якості важливого стимулятора економічної активності у міжнародній практиці розглядається розвиток інфраструктурних проектів. Зокрема, нові інфраструктурні проекти передбачають модернізацію транспортної інфраструктури, енергетики, в тому числі альтернативних джерел енергії, а також сільського господарства.

Так, в США згідно Проекту відновлення і реінвестування для розвитку інфраструктури передбачено фінансування протягом двох років будівництва і реконструкції доріг і мостів, інвестицій в залізничний транзит, медичних інформаційних технологій, проектів, спрямованих на «озеленення» Америки, енергоефективності громадських будівель на федеральному, державного і місцевого рівнях, будівництва, ремонту і модернізації шкіл і лікарень, екологічних проектів. Загальна вартість проекту складає 180 млрд дол. США.

Європейський інвестиційний банк надаватиме додаткові кредити для розвитку енергетики, інфраструктури та подолання наслідків зміни клімату. На реалізацію зазначених заходів виділено 14 млрд євро.

В Німеччині було прийнято два пакети антикризових заходів. Ними передбачено додаткове фінансування програм підвищення енергоефективності, інноваційної та інвестиційної програм в транспортній галузі, громадських інфраструктурних проектів. Загалом на подолання наслідків кризи передбачено 27,2 млрд євро.

Уряд Китаю передбачив першочергову підтримку таких галузей, як транспорт (покращення управління, безпеки технологій, підготовки кадрів та інформаційних систем), енергетика (підвищення ефективності електричних та атомних електростанцій, технологій для дистанційного електроживлення об'єктів), паливний сектор, а також розвиток інфраструктури районів, що постраждали від землетрусів. Загалом передбачено фінансування у розмірі від 270 до 470 млрд дол.

Реалізація вищенаведених антикризових заходів вимагає концентрації значних фінансових ресурсів. В конкретних країнах застосовуються різні комплекси джерел фінансування, серед яких, зокрема:

- збільшення дефіциту державного бюджету внаслідок надання низки податкових пільг;

- зростання державного боргу;

- використання валютних резервів для вливання ліквідності в банківську систему (Корея), підтримки доступу компаній до ліквідності (Бразилія);

- випуск казначейських облігацій;

- використання коштів фондів суверенного багатства чи національних фондів (Казахстан, Росія, Норвегія);

- використання коштів державних та місцевих бюджетів;

- використання коштів державних банків та банків розвитку.

За своїм характером майже всі елементи програм антикризових заходів різних країн світу мають соціальний зміст. Адже соціальна орієнтація антикризової політики, зрештою, має на меті підтримання та розвиток споживчого попиту, який небезпідставно розглядається як одна з ключових підвалин післякризового пожвавлення економіки, а також дозволяє зберегти в кризовий період людський капітал - ключову конкурентну перевагу в новітній економіці [16].

Якщо зробити підсумок всього вище сказаного, то можна зробити висновки, що в результаті азіатської кризи 1997-1998 років значно впали курси національних валют і фондових індексів, закрилися ринки капіталу для місцевих компаній, розорилися великі корпорації, народні хвилювання сприяли падінню урядів. Певною мірою події 1997 в Азії вплинули і на інші ринки, в тому числі на російський, де через рік також сталася фінансова криза [22].

Сучасна фінансово-економічна криза 2008-2009 продемонструвала системні недоліки чинної моделі економічної системи з її орієнтацією на надмірне споживання і використання кредитних ресурсів, прорахунки політики економічного лібералізму і впливу держави на розвиток фінансового сектору. Сучасна глобальна економічна криза спричинила тяжкі наслідки для економік країн світу [27].

Щодо подолання наслідків кризи 2008-2009, то на думку експертів, антикризова політика держави повинна зосереджуватися на заходах системного характеру. При цьому першочергову увагу слід приділяти антиінфляційним заходам структурного характеру, що концентруються на розвитку внутрішнього ринку.

В умовах глобальної фінансово-економічної кризи уряди країн світу розробили та впровадили державні антикризові програми та плани на коротко- і середньострокову перспективу. Ці програми включають комплекс заходів, спрямованих на виведення національних економік із кризового стану та стимулювання розвитку у посткризовий період. Чимало ухвалених заходів антикризової політики так і залишилися лише стратегічними намірами. Крім того, важливо проводити розробку механізмів заміщення зовнішніх запозичень внутрішніми ресурсами, а також підсилити здатність фінансового сектора до трансформації вільних коштів громадян в інвестиційні ресурси.

Висновки

Загальновідомо, що економіка розвивається циклічно - економічне зростання змінює спад або рецесія. Сама по собі рецесія економіки явище абсолютно нормальне і закономірне. Однак іноді рецесія виходить з-під контролю і непомітно переходить в кризу.

Азіатська світова фінансова криза 1997-1998 років - економічна криза в Південно-Східній Азії, яка вибухнула в липні 1997 року. Передумовою кризи стало надзвичайно швидке зростання економік «азійських тигрів», який сприяв масивного приливу капіталу в ці крани, зростання державного і корпоративного боргу, перегріву економіки і буму на ринку нерухомості.

Політика «гарячих грошей». Сприятливі умови для короткострокового інвестування у Малайзії, Індонезії й Таїланді призвели до швидкого нерівномірного накопичення капіталу у секторах найбільшої прибутковості. Внаслідок цього окремі сектори економіки «перегрівались» [20].

Сучасний світовий фінансова криза є ланкою в ланцюжку криз, опису яких присвячена велика економічна література.

Кризові події, що спостерігалися в американській фінансовій системі в другій половині 2008 р. і які позначилися в багатьох країнах, були настільки масштабними, а заходи регуляторів щодо стабілізації ситуації - настільки безпрецедентними, що це дозволяє в принципі поставити під сумнів ефективність американської фінансової моделі капіталізму та її життєздатність в умовах глобального ринку.

Сучасна глобальна фінансова криза - глибока фінансова криза, найгірша криза з часів великої депресії. Розпочавшись з банкрутства великих фінансових установ в США, вона швидко розрослась у глобальну кризу, що призвела до банкрутства декількох європейських банків та падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій та товарів по всьому світу [25].

Фінансова криза, що вибухнула в США, переросла в економічну, а це вже принципово інше коло явищ. Криза економіки це скорочення виробництва, безробіття, падіння рівня життя, зростання злочинності, дефолт по соціальних гарантіях держави, стагфляція та ін.

Економічна криза стала досить важливою проблемою сучасного світу. Світова економіка розплачується за гонитву споживчих апетитів, якою «заразилися» в останні десятиліття майже усі суспільства і держави світу. Між тим ресурси економічного зростання на цьому етапі індустріального розвитку вичерпано. Фінансова криза оголила існуючі проблеми і в Україні. Проте у кожної кризи є як початок, так i своє завершення: після рецесії та, можливо, затяжної стагнації економіки рано чи пізно розпочнеться зростання. Зараз з'явилися реальні можливості переглянути пріоритети та виявити нові можливості.

Перелік посилань

1. Основи економічної теорії. Підручник / О.О. Мамалуй, О.А. Гриценко, Г.Ю. Дарнопих та ін.; За заг. ред. О.О Мамалуя - К.: Юрінком Інтер, 2003-480 с. - Бібліон.: с. 470.

2. Аникин А.В. История финансовых потрясений / Аникин А.В. - М, 2000. - 342 с.

3. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма / Сорос Дж. - М, 1999. - 158 с.

4. Константинов Ю.А. Финансовый кризис: причины и преодоления / Константинов Ю.А., Ильинский А.И. - М.: ЗАО «Финстатинформ», 1999. - 156 с.

5. Антикризисное управление: учебник / [под ред. проф. Э.М. Короткова]. - [2-е изд., доп. и перераб.]. - М.: ИНФРА-М, 2009. - 620 с.

6. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / В.О. Василенко. - К.: ЦУЛ, 2003. - 504 с.

7. Економічна теорія: політекономія: підруч. / [за ред. В.Д. Базилевича]. - [7-ме вид., випр. і перероб.]. - К.: Знання-Прес, 2008. - 719 с.

8. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: підруч. / Л.О. Лігоненко. - К.: КНТЕУ, 2005. - 824 с.

10. Голубєв А.В., Медвідь О.О. та ін Світова економіка: Електронний навчальний посібник для дистанційного навчання. - Санкт-Петербург, 2006.

11. Петрик О. Фінансова криза в Україні та заходи щодо її подолання / Петрик О. // Вісник НБУ. - 2009. - №8. - С. 4-10.

12. Сивульний М.І. Національні особливості фінансової кризи / Сивульний М.І. // Фінанси України. - 2009. - №7. - С. 3-19.

13. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні [Текст]: Навч. посібник. / О.І. Барановський. - К.: КНЕУ, 2004. -759 с.

14. Вахненко Т.П. Фінансова криза в Україні: фактори, механізми дії, заходи подолання / Т.П. Вахненко // Фінанси України. - 2011. - №10. - С. 13-21.

15. Шевцов А. І. Актуальні проблеми економіки України в контексті світової фінансової кризи / А. І. Шевцов, Г. І. Мерніков // Стратегічні пріоритети. - 2011. - №1 (10). - С. 80-85.

16. Глобальна економічна криза 2008-2010 років: світовий досвід та шляхи подолання в Україні: монографія / [В.П. Антонюк, С.С. Аптекар, Н.А. Балтачеєва та ін.]; під заг. ред. В.І. Ляшенка. - Донецьк: Юго-Восток, 2010. - 414 с.

17. Гринспен А. Эпоха потрясений: проблемы и перспективы мировой финансовой системы / А. Гринспен; пер. с англ. - 2-е изд., доп. - М.: «Альпина Бизнес Букс», 2009. - 552 с.

18. Марчунов В.Д. Острова Спратли и проблемы обеспечения безопасности в Юго-Восточной Азии / В.Д. Марчунов // Россия и АТР: безопасность, сотрудничество, развитие. - М.: ИДВ РАН, 2002. - 180 с.

19. Офіційний веб-ресурс Міжнародного валютного фонду [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.imf.org/external/index.html

20. Смаженный И. Анализ переходных процессов в экономике стран Восточной Азии / И. Смаженный // Журнал международного права и международных отношений. - №3. - 2006. - С. 5-10.

21. Офіційний сайт НБУ [Електронний ресурс]/ - Режим доступу: http //www.bank.gov.ua.

22. Коваленко, В., Крохмаль, О. Антикризове управління в забезпеченні фінансової стійкості банківської системи [Текст]/ В. Коваленко, О. Крохмаль: монографія. - Суми: УАБС НБУ, 2007. -198 с.

23. Економічна криза в Україні: виміри, ризики, перспективи / Я.А. Жаліло, О.С. Бабанін, Я.В. Белінська та ін.; за аг. ред. Я.А. Жаліла. - К.: НІСД, 2009. - 142 с.

24. Блейзер С. Мировой финансовый кризис и возможные последствия для Украины [Електронний ресурс] // 3.10.2008. Режим доступу: http://glavred.info/archive/2008/10/03/144454-0.html.

25. Кузьменко В.П. Теорія економічних циклів і глобальна фінансова криза [Електронний ресурс] // 3.03.2011. Режим доступу: http://iee.org.ua/ua/pub/p146.

26. Ткаченко Л. Фінансово-економічна криза і ринок праці України. // Праця і зарплата, №4, 2009: - с. 15-19.

27. Досвід країн світу щодо подолання наслідків світової фінансової кризи. [Текст]: навч. посібник / Жаліло Я.А., Бабанін О.С., Белінська Я.В. та ін. / за заг. ред. Я.А. Жаліло. - К.: НІСД, 2009. - 142 с.

28. Закон України Про Внесення Змін До Деяких Законів України З Метою Подолання Негативних Наслідків Фінансової Кризи [Електроний Ресурc] - Режим Доступу: http://Zakon4. Rada. Gov. Ua/

29. Сутність і причини кризових проявів у світовій економічній системі [Текст]: навч. посібник / К.С. Кондратчук. К.: Актуальні проблеми Економіки, 2010. - 103 с.

Размещено на Allbest.ru