принцип справедливості, що затверджує рівномірність розподілу між громадянами пропорційно їх прибуткам;

принцип визначеності, що вимагає, щоб сума, спосіб і час платежу були зазделегідь відомі платнику;

принцип зручності передбачає, що податок повинен сплачуватись у такий час і спосіб, що є найзручнішими для платника.

принцип економії, що полягає в скороченні витрат стягування податку, в раціоналізації системи оподаткування.

На кожному етапі соціально-економічного розвитку принципи оподаткування модіфікувалися в залежності від цілей і функцій, які покладалися на податкову систему. Так, А. Вагнер виділяє вже дев'ять принципів формування податкової системи, розділених на чотири категорії:

Фінансові принципи (достатність і дінамічність);

Народногосподарські принципи (вибір джерел і видів податків);

Принципи справедливості (загальність і рівномірність);

Принцип управління системою податків (визначеність, зручність і економічність стягування).

Сучасні принципи оподаткування відображають реалії економічного і політичного стану держав і перебувають в наступному:

Рівень податкової ставки повинен встановлюватися з урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня прибутків. Принцип цей дотримується далеко не завжди, деякі податки в багатьох країнах розраховують пропорційно.

Оподаткування прибутків повинно носити однократний характер.

Обов'язковість сплати податків. Податкова система не повинна визивати у платника сумнівів необхідності платежу.

Система і процедура виплати податків повинні бути зрозумілими і зручними для платників і для економічних установ, що збирають податки.

Податкова система повинна бути гнучкою і легко адаптуватися до змінних соціально-політичних і економічних потреб.

Податкова система повинна забезпечувати перерозподіл ВВП і бути ефективним інститутом державної економічної політики.

Але в різних країнах підхід до цієї проблеми відрізняється один від одного:

Сучасним податковим системам характерна значна доля надходжень бюджетів в ВНП. На початок 90-х р. вона складала: в США - 30%, Японії - 31, Англії - 37, Канаді - 37, Німеччині - 38, Італії - 40, Франції - 44, Норвегії 48, Данії - 52, Швеції - 61%. Різниця в загальному рівні оподаткування різних країн демонструє існування зв'язку між долею податкових надходжень в ВНП та моделлю ринкової економіки , її масштабами та формами державного регулювання.

Найменьші маштаби перерозподілу державою ВНП характерні для амеріканського варіанту ліберальної ринкової економіки та японської моделі. В США це обумовлено використанням податкової політики як засобу державного регулювання економічних процесів і насамперед як засіб створення сприятливих умов для діяльності промислових підприємств - а це потребує низького рівня податкового тиску.

В Японії невелика доля податків в ВНП являє наслідком того, що податкова політика як метод державного регулювання грає вторинну роль. Головна роль належить іншим методам - державному програмуванню, прямої державної підтримки окремих галузей та підприємств.

Найбільш висока доля податкових надходжень в ВНП характерна для шведського варіанту соціалізма, з присутнім втручанням держави але не в виробництво, а в відносини розподілу. Це обумовлює необхідність аккумулювання в руках держави значної частини ВНП з її подальшим використанням на соціальні потреби.

Більшості країн, в тому числі з соціально орієнтованою економікой характерне помірне оподаткування, яке оптимально об'єднує дві мети: створення сприятливого климату для господарської діяльності (ця мета визначає верхню межу оподаткування) і ефективне рішення соціальних питань - мета нижньої межи оподаткування.

Головною характеристикою сучасних податкових систем розвинутих країн являє їх структура. Співвідношення прямих і непрямих податків у різних країнах має свої особливості:

- прямі податки переважають у Голландії, Данії, Люксембурзі, Канаді, Новій Зеландії, Швейцарії, Австрії, США, Японії; підвищення їх ролі відбулося у Великобританії, Німеччині, Фінляндії, Канаді, Японії та США;

- непрямі податки переважають у Норвегії, Франції, Австралії, Італіі, Ірландії, Греції, Іспанії; зростання їх ролі відбулося в Австралії, Італії та особливо в Швеції;

- відносно урівноваженою структурою прямих і непрямих податків характеризуються Норвегія, Італія, Фінляндія і Швеція (Табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Частка податкових надходжень у країнах із ринковою економікою, %

Країни	Особистий прибутковий податок	Податок на прибуток	Внески на соціальне страхування	Податок на споживання	Акцизи	Інші податки
			Робітників і службовців	Підприємців
США	35,8	7,3	11,6	16,6	7,6	6,8	14,3
Англія	28,9	11,0	6,6	10,6	16,6	12,3	14
Німеччина	27,4	4,7	15,9	18,8	17,0	9,4	6,8
Франція	11,8	5,4	13,3	27,3	18,8	8,5	14,9
Італія	26,3	10,0	6,3	23,6	14,7	10,6	8,5
Канада	40,8	6,8	4,3	9,7	13,9	9,9	14,6
Японія	26,8	21,5	10,9	15,2	4,2	7,3	14,1

Як вважають економісти, на основі еволюції податкових систем різних країн співвідношення прямих та непрямих податків залежить від досконалості механізму стягнення податків; здатності податкових систем звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівня податкової культури; традицій оподаткування; загальної орієнтації на соціальний компроміс, розв'язання найгостріших соціальних проблем.

Загальні тенденції в оподаткуванні реалізуються ще в одному напрямі - із зростанням рівня податкових надходжень частка непрямих податків знижується.

Основний фактор, що визначає співвідношення між прямими та непрямими податками, - це життєвий рівень переважної частини населення. Низький рівень об'єктивно обмежує масштаби податкових надходжень із доходів юридичних і фізичних осіб.

Водночас існує й інший фактор - національні особливості окремих країн, що зумовлюють наявність різних стереотипів щодо тих чи інших податків. Так, у групі розвинутих країн чітко виділяються ті, де частка непрямих податків у загальних податкових надходженнях перебуває у межах 28-35% (Японія, США, Канада), й ті, де ці величини сягають 45-55% (Англія, Німеччина, Італія, Франція).

Отже, можна дати висновок, що співвідношення між прямими та непрямими податками різне не лише у розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, а й також у деяких країнах, які входять до тієї чи іншої групи.

Зміна співвідношення між прямими і непрямими податками на користь перших стала також наслідком зростання орієнтованості західних суспільств на соціальний компроміс, що спричинило підпорядкування податкових систем принципу соціальної справедливості. Реалізація цього принципу потребує встановлення оптимальної структури податкової системи, отже, і оптимального співвідношення між прямими і непрямими податками. Адже прямі податки ставлять рівень оподаткування в пряму залежність від рівня доходів, вважаються справедливішими, ніж непрямі, оскільки останні не тільки не залежать від розміру доходів, а й мають регресивний характер. Розвиток прямого оподаткування з високими прогресивними ставками, властивими податковим системам західних країн у 50-60х роках, дав змогу перекласти основний тягар податків на заможні верстви населення і використати акумульовані державою фінансові ресурси для реалізації соціальних програм, державних замовлень капіталовкладень.

Розглянуті вище фактори спричинили еволюцію структури податкових систем розвинутих країн у напрямі зростання ролі прямих податків. Що ж до відмінностей у масштабах використання непрямих податків у сучасних розвинутих країнах, то вони зумовлені іншими причинами, зокрема традиціями використання цих податків. Так, федеральний устрій Німеччини та рівень економічного розвитку забезпечують більш-менш рівномірний процес споживання в усіх землях, тому фіскальна ефективність непрямих податків, особливо їх використання для збалансування місцевих бюджетів, тут досить значна.

Соціально-економічна політика у Франції та Італії спрямована, з одного боку, на стимулювання за допомогою податків господарської діяльності, що зумовлює використання широкого спектра податкових пільг для корпорацій (у США в ході реформи податкової системи у 1986 році більшість пільг було скасовано), а з другого - на розв'язання соціальних проблем. Знову ж таки за допомогою пільг щодо особистого прибуткового оподаткування (у Франції цей податок сплачують лише 52% платників) держава регулює певні соціальні процеси. Оскільки значна частина витрат перекладається на приватні та державні компанії, вони мають подвійний вплив на співвідношення прямих і непрямих податків. По-перше, внески на соціальне забезпечення, що збирають із підприємців, належать до непрямих податків, збільшуючи їхню частину. По-друге, ці внески відносяться на витрати виробництва та обігу, впливаючи на прибутки, що оподатковуються, і зменшуючи їхню частку в податкових надходженнях.

Практика оподаткування у більшості країн світу щодо системи “прямі-непрямі податки” свідчить, що в ній існують два найважливіших податки: прибутковий, в основі якого лежить прогресивне оподаткування громадян та юридичних осіб за сукупністю всіх доходів з усіх джерел як усередині країни, так і за кордоном (прямий податок), і податок на додану вартість (непрямий податок).

Найважливішим питанням теорії і практики оподатковування є питання про податкову межу і її кількісне вираження.

Обґрунтуванням цьому служить так називаний ефект Лаффера - залежність між значеннями податкових ставок і обсягом надходжень податків:

Рівень надходження А

податків Ra

Rв В

0% Pa Pв 100%

Ставка податку, %

Рис. 1.1 Основні вузли для аналізу кривої Лаффера

- ставка податку дорівнює нулю: надходжень у бюджет немає;

- ставка податку дорівнює 100% : надходжень у бюджет також немає.

- крапка А: при якомусь значенні Ра досягається максимум надходжень у бюджет, Ра - оптимальний рівень ставки податку, Ra - максимальна сума податкових надходжень у бюджет.

Якщо ставка податку буде збільшуватися в порівнянні з Ра, то відбудеться не збільшення, а зменшення суми податкових надходжень у бюджет, тобто Rв < Rа, оскільки при великих ставках податку зменшаться стимули до трудової і підприємницької діяльності.

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1 Сучасна податкова система України

У 90-ті р.р. минулого століття Україна була вимушена практично з нуля будувати власну систему оподаткування. Така система мала одночасно як відповідати вимогам ринкової системи економічного регулювання, так і виходити зі специфічних рис трансформаційних процесів, які здійснювалися в українській економіці. Недосконалість нормативних актів у сфері оподаткування, часто - некритичне копіювання досвіду розвинених країн, невпинне загострення трансформаційної кризи призвели до формування в Україні складної, заплутаної, суперечливої та неефективної податкової системи. Історія розвитку системи оподаткування свідчить про те, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів -- перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювання окремих видів господарської діяльності та обмеження розвитку інших тощо. Свідоме використання державою податків для досягнення певної мети проходить у рамках її податкової політики. Стратегія проведення податкової політики в Україні повинна спиратись на грунтовну теоретичну базу, максимально враховувати відмінність перехідного стану економіки держави.

Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВП. Вона повинна враховувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Іншими словами, податкова політика повинна влаштовувати і державу, і платників податків Савченко Л. А., Цимбалюк А. В., Капіца В. А. та ін. Фінансово-правовий механізм формування дохідної частини бюджетів: Курс лекцій / Держ. подат. адміністрація України; Акад. ДПС України. -- Ірпінь: Акад. ДПС України, 2002. .

Станом на початок 2006 року в Україні справляються:

- загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

- місцеві податки і збори (обов'язкові платежі);

а). До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

20) фіксований сільськогосподарський податок;

21) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

23) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

24) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

25) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

26) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

б). До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

в). До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

2) збір за припаркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

14) збір з власників собак.

На рис.2.1 наведена існуюча структура оподаткування юридичних та фізичних осіб в Україні, розроблена самостійно на основі робіт [10], [29] з врахуванням змін в законодавстві станом на 1 січня 2006 року. В табл. 2.1 наведена коротка характеристика податків та зборів.



Таблиця 2.1

Основні характеристики податків в податковій системі України

№	Вид податку чи збору	Об`єкт оподаткування	Ставки	Адресність платежу
-1-	-2-	-3-	-4-	-5-
1.	ПДВ	Операції з продажу, ввезення та вивезення товарів, робіт, послуг	20%, 0%	Держбюджет - 100%
2.	Акцизний збір	Обороти з реалізації підакцизних товарів (продукції) та митна вартість товарів (продукції), які імпортуються	Згідно переліку	Держбюджет 100% (за винятком акцизного збору, що сплачується платниками Криму та 80% вітчизняних нафтопродуктів і транспорту) з розподілом по окремим видам продукції
3.	Податок на прибуток, дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) госптовариств, які є у державній власності та у власності відповідної територіальної громади	Прибуток Окремі ставки : -доход від страх. діяльності -доход від страх.життя -доход по договорам довгострокового страх.життя (з особливостями п.п.7.2.4 -6%) -інші доходи страх. -доход від страх. ризиків -доход отриманий нерезидентом з джерелом їх походження з України -доходи нерезидентів від фрахту -виплати нерезиденту за надання рекламних послуг -доходи від ігрового бізнесу	-25% -3 % -3 % -0 % -25% -15% -6% - 20% 30 %	В повному обсязі в державний бюджет України (крім підприємств комунальної власності, які перараховують прибуток до місцевих бюджетів). В повному обсязі в державний бюджет України (крім дивідендів нарахованих на акції госптовариств, які є у власності відповідної територіальної громади
4.	Податок з доходів фізичних осіб	Особисті доходи громадян	- 13 %	Загальний фонд бюджету області - 100% Крім податку, що утримується з грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовців, та з ФОП в інозем. валюті працівників закордонних дипломат. установ
5.	Плата за землю	землі с/х призначення, землі на-селених пунктів	Індексація до грошової оцінки земель с/г призначення на 2006 р. : -для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1 -для багаторічн. Насаджень -0,03 - для населених пунктів - 1% від грошової оцінки; грошова оцінка земель яких не проведена, застосовують ставки збільшені в 3,03 раза	Загальний фонд бюджету області - 100%
6.	Держмито	за дії, вчинені в інтересах юр. осіб і громадян та видачу документів, що мають юридичне значення	За встановлени-ми ставками від здійснення дій	В місцеві бюджети, крім мита, яке зараховується в держбюджет згідно ст.6 Декрету (з позовних заяв, які подаються до арбітражного суду і інш.)
7.	Рентна плата за нафту, що видобувається в Україні рентна плата за газ, та газовий конденсат що видобувається в Україні	включається до бази оподаткув.при визначені ПДВ; до оптов. ціни на нафту і газ	з 01.01. 2006 р. Рентна плата за 1 тн нафти - 160 грн; і 30,6 грн. за 1000 куб.м. природн. газу; газовий конден-сат - 104,04 грн. за 1 тону	Держбюджет - 100%
8.	Податок з власників транспортних засобів	З 100 см3 об`єму циліндрів двигуна; з 1 квт потужності або 100 см довжини	В грн.	У разі реєстрації трансп. засобів на території обласного центру: спецфонд обласного бюджету - 30% спецфонд міського бюджету - 70% У разі реєстрації трансп. засобів на території міст, селищ та сільських місцевостей: спецфонд обласного бюджету - 50% спецфонд міських, селищних та сільських бюджетів - 50% Спецфонд обласного бюджету - 100 %
9.	Податок на промисел	Сумарна вартість товарів за ринковими цінами	10% від вартості товару- на 3 дні, 20% від вартості- на 7 днів	Загальний фонд бюджету області - 100%
10.	Збір на геологороз-відувальні роботи, виконані за раху-нок держбюджету	Корисні копалини	В % від вартості видобутої сировини	Спеціальний фонд держбюджету України -100%
11.	Збір за спецви-користання лісових ресурсів державно-го значення	-встановлені такси -орендна плата чи доход, одержаний від реаліз.лісових ресурсів	за встанов-леними таксами, виходячи з лімітів використання	Загальний фонд Держбюджету - 100%
12.	Збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавно-го значення та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту	Водні ресурси	4,79коп/ куб.м. з поверхне-вих водних об`єктів р.Дніпро; 7,31-р.Інгулець; 7,06коп/куб.м. підземні води (з урахуванням відповідних коефіцієнтів)	Загальний фонд Державного бюджету - 100 %
13.	Платежі за кори-стування надрами загальнодержавно-го значення	Корисні копалини	відповідно до базових нормати-вів плати (з урахув. відпов.коефіц.)	Загальний фонд Державного бюджету - 100 %
14.	Місцеві податки і збори	Згідно законодавства по рішенню органів місцевого самоврядування	по видам податків в межах розмірів, затверд..місцев. радами	Загальний фонд бюджету області - 100%
15.	Внески на загаль-нообов`язкове дер-жавне соц. страху-вання у зв»язку з тимчасовою втра-тою працездатності та витратами зу-мовленими народ- женням та похован- ням	Для юридичних осіб: Фонд оплати праці + компенс. виплати крім виплат по ПКМУ № 697 від 18.05.98 р. Для фізичних осіб : Фонд оплати праці + компенс. виплати крім виплат по ПКМУ № 697 від 18.05.98 р.	2,9% 0,5%	Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - 100 %
16.	Збір на обов`язкове пенсійне страху- вання о окремих операціях	Фонд на оплату праці (осн.+додатк..+компенс., та зао-хочувальні виплати у т.ч в натур. за викл. виплат, які не оподатковуються прибутковим податком -якщо з/плата не нараховується, то з мінімальної - фіз. Особи, що працюють у т.ч. і на умовах труд. договорів - юр. та фіз. особи з купівлі-продажу безготівкової валюти -юр та фіз. особи при відчуж. легков. автом., крім інвалід. і спадкоєм. -суб. підпр. діяльн..з торгівлі ювелір. вироб. із золота (крім обручок), платини і дорогоцін. каміння -з надання послуг стільникового зв`язку -з операцій купівлі-продажу нерухомого майна - 1 %	32 % 1 % до 150 грн. з\пл. вище 150 грн.- 2% з різниці 1,5 % -3% -5%- -6% - 1 %	Пенсійний фонд -100% Спеціальний фонд Державного бюджету - 100 %
17.	Страхові внески на загальнообов»язко- ве державне соц. страхування на випадок безробіття	Для юридичних осіб: -Фонд оплати праці (осн.+додатк..+компенс. виплати за викл. виплат, які не оподатковуються прибутковим податком -якщо з/плата не нараховується, то з мінімальної Для фізичних осіб : -осн. з/пл.+додатк. .+ком-пенс. виплати за викл. виплат, які не оподатковуються прибутковим податком	1,9 % 0,5 %	Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - 100 %
18.	Страхові внески на загальнообов`яз-кове держ. соц. страх. від нещасного випадку на виробництві та проф. захворювання	У відсотках до суми факт. витрат на оплату праці (осн.+додатк..+компенс. виплати, які оподатковуються прибутковим податком -для добровільно застрахованих- у % до мінімальної з/пл	-Страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класупрофес.ризику виробництва встановлених Законом для бюджетних установ- 0,2 від ФОП	Фонд соціального страхування від нещасних випадківна виробництві та професійних захворювань України -100 %
19.	Фіксований сільськогосподарський податок	Площа сільськогосподарських угідь, переданих сільгосп-виробнику у власність або у користування в т.ч. на умовах оренди	Відсотки до грошової оцінки сільгоспугідь : для ріллі, сіножаті та пасовищ-0,5для багаторіч-них насаджень -0,3 у таких розмірах :І кв-л - 10% ІІ кв-л - 10% ІІІ кв-л - 50% ІУ кв-л - 30%	Держказначейство у районах-100% з по-дальшим розподілом : -Місцевий бюджет - 30%, -Обов`язкове державне пенсійне страхування - 68% -Обов`язкове соціальне страхування - 2%
20	Єдиний податок для суб`єктів малого бізнесу	обсяг виручки від реалізації продукції (товарів,робіт, пос-луг) : -юр.осіб- не перевищує 1 млн. грн. -фіз. Осіб до 500 тис.грн чисельність : -юр. особи - не перевищує 50 осіб -фіз. особи-СПД -не перевищує 10 осіб	для : юр. осіб - 6% 10%; фіз. Осіб не менше 20 грн. та не більше 200 грн.	юр. осіб : -загальний фонд. місц. бюджетів -43% (з 2002 р.) -Пенс. Фонд - 42% -обов. соцстрах. - 15% фіз. осіб : -місц. бюджет-43% -Пенс. Фонд - 42% -обов. соцстрах. - 15%
21.	Збір на розвиток виноградарства садівництва і хмелярства	Виручка одержана на кожному етапі реалізації у оптово -роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв та пиво.	1%	100% до загального фонду держбюджету
22.	Збір за забруд-нення навко-лишнього природного середовища	обсяг забруднених речовин та відходів; обсяг використаного пального	Згідно розрахунку	- спеціального фонду держбюджету України - 30% , -спецфонд місцевих бюджетів - 70 %
23.	Единий збір, який справляється у пунктах пропуску через держ. кордон і складається із зборів: митний, санітарний, ветеринарний, фітосанітарний, радіологічний та екологічний, а також плати за проїзд транспорт-них засоб. та інш. самохідних машин і механізм. автодор. Укр.	Одноразово при транзиті, ввезенні або вивезенні вантажу за єдиним платіжним доку-ментом незалежно від кількості та найменування вантажу щодо : -вантажної партії; -вантажу в одному дорожному транспортному засобі; -вантажу в одному залізн. вагоні, якщо вантаж становить одну вантажну партію; вантажу у великовантажн. контейн.,якщо цей вантаж становить одну вантажну партію.	Ставки затверджуються ПКМУ у ЄВРО, стягуються у нац. валюті за офіційним курсом НБУ на день сплати збору	100% до загального фонду держбюджету України.
24.	Збір за використання ра-діочастотного ресурсу України	Радіочастотні ресурси України	Не частіше 1 разу на рік КМУ визначає: -ставки одноразового платежу за видачу ліцензій щомісячних зборів	Загальний фонд Держбюджету України - 100%
25.	Збір за проведення гастрольних заходів	Виручка від реалізації білетів на гастрольні заходи	3 % від виручки від реалізації білетів на гастрольні заходи	70 % до спеціального фонду держбюджету України 30% - спеціального фонду місцевого бюджету

2.2 Динаміка та структура податкових надходжень до Державного та Зведеного бюджетів України в 1992 - 2005 роках

В табл. А.1 - А.3 Додатку А та табл.Б.1 -Б.2 Додатку Б наведені результати статистичної обробки динаміки статей доходної та витратної частин Зведеного та Державного бюджетів України за 1992 - 2005 роки.

На рис. 2.2 наведена укрупнена структура надходжень Державного бюджету України за 2003 -2005 роки, з якого видно, що податкові надходження є основни-ми бюджетоутворюючими потоками держбюджету України.

Рис.2.2 Динаміка укрупненої структури надходжень Державного бюджету України у 2003 - 2005 роках

На рис. Б.1 - Б.4 Додатку Б наведені результати аналізу детальних структур статей надходження коштів до Державного бюджету України у 2002 2005 роках.

Як видно з аналізу графіків рис. 2.3 - податкові надходження займають практично постійну долю 70% в структурі надходжень держбюджету України, з врахуванням перебудови держбюджету - 2005 з різким підняттям доходної частини відносно прийнятого рівня у грудні 2004 року

Рис.2.3 Динаміка процентної укрупненої структури надходжень Державного бюджету України у 2003 - 2005 роках

Як видно з графіків рис.2.4 у 2004 році відносний рівень базових індексів приросту податкових та неподаткових надходжень становить 22 - 23 % відносно рівня 2003 року, а у 2005 році (після корегування показників держбюджету) рівень базових індексів податкових надходжень становить 99 -105% відносно рівня 2003 року, тобто приріст у 2005 році закладений в три рази вище рівня приросту за 2004 рік.



Рис.2.4 Динаміка приросту основних статей доходної частини Держбюджету України у 2004 -2005 роках відносно рівня 2003 року

Проведений аналіз показує, що податкова система України поєднала в собі принципи двох податкових систем, найбільш характерних для світової практики - європейської й американської. Якщо в американській системі переважає прямий прибутковий принцип оподатковування (оподаткування в момент отримання доходів), в європейській - непряме обкладення обороту у формі податку на додану вартість(оподаткування в момент споживчого витрачання раніше отриманих доходів). Жорсткість української податкової системи визначена еклектичним поєднанням обох зазначених систем з базовою метою - ліквідації дефіцитності бюджету.

Зміни в податковій структурі України, що відбувалися протягом 1992 1999 рр., були, якщо не досить істотними, то відчутними. В цілому можна відокремити три періоди 1992 - 1993 рр., 1994 - 1996 рр., і період починаючи з 1996 року. Два перших роки переважання непрямого оподаткування над прямим було очевидним у 1992 році - 54,8% проти 43,8% і в 1993 році - 53,7% проти 45%. У наступні три роки ситуація змінилась у 1994р частка прямих податків сягнула 52,8% (проти 45,2% - непрямих.), у 1995 році відповідно, 55,5% (проти 41,7% - непрямих) і в 1996 році - 52,5% (проти 42,7% - непрямих). З 1996 року, хоча й збереглося переважання прямих податків, воно було вже незначним - 47,3% проти 44,1%. У 1998 році зменшилась питома вага і прямих (46,3%) і непрямих (40,7%) податків за рахунок долі неподаткових надходжень в результаті активізації процесів стратегічної приватизації державної власності.

Дослідження, проведені в курсовій роботі, фіксують висновок, що при формуванні доходів Державного бюджету з 2002 року найбільшу роль відіграють податкові надходження від непрямих податків.

Так сумарна доля основних трьох непрямих податків (податок на додану вартість, акцизний збір та мито) в доходах Державного бюджету України в 2002 - 2005 роках становить :

- 2002 рік - 40,83 %; - 2003 рік - 38,81 %; 2004 рік - 45,82 %;

- 2005 рік - 47,0 %.

2.3 Розрахунки статистичних показників співвідношення прямих та непрямих податків при формуванні доходів Державного бюджету України

В таблицях А.1- А.2 Додатку А та на графіках рис.2.5 - 2.10 наведені результати статистичної обробки структури доходної частини Державного бюджету України [6], [7], [8], [9], [25] в частині структуризації долі прямих, непрямих податків та їх динаміки.

На рис.2.5 наведені динамічні ряди відносних показників доходів до Зведеного бюджету України та його структурних частин (прямі податки, непрямі податки, інші надходження) в % від поточного валового внутрішнього продукту за 1994 - 2003 роки.



Рис.2.5 Динамічні ряди відносних показників доходів до Зведеного бюджету України та його структурних частин за 1994 -2003 роки

На рис.2.6 - 2.8 наведені результати побудови статистичних рядів динаміки показників непрямих податків в формуванні бюджету України.

Рис.2.6 Динаміка питомої ваги статей непрямих податків в доходній частині Зведеного бюджету України за 1992 - 2002 роки

Рис.2.7 Динаміка питомої ваги груп непрямих податків в доходній частині Державного бюджету України за 2002 - 2004 роки

Рис.2.8 Динаміка питомої ваги статей окремих непрямих податків в доходній частині Державного бюджету України за 2002 - 2004 роки

Дослідження, проведені в курсовій роботі, фіксують висновок, що при формуванні доходів Державного бюджету з 1999 року найбільшу роль відіграють податкові надходження від непрямих податків.

Так сумарна доля основних трьох непрямих податків (податок на додану вартість, акцизний збір та мито) в доходах Державного бюджету України в 2002 - 2005 роках становить (рис.2.6 -2.8):

- 2002 рік - 40,83 %;

- 2003 рік - 38,81 %;

- 2004 рік - 45,82 %;

- 2005 рік - 47,0 %

При цьому дослідження динаміки перерозподілу структури непрямих податків в доходній частині Держбюджету України показує, що :

- доля ПДВ поступово знизилась з 35% (1997) до 29%(2004), та знов зросла до 32% у 2005 році;

- доля внутрішніх акцизів зросла з 4 %(1997) до 9%(2004) та знизилась до 7% у 2005 році;

- доля акцизів на імпорт стабільна та становить близько 0,9 -1%;

- доля ввізного мита на імпорт зросла з 4,0%(2002) до 6%(2005);

- доля вивізного мита на експорт зросла з 0,1%(2002) до 1,2%(2005);

Таким чином, структура непрямих податків в Україні має тенденцію розвитку у напрямку збільшення специфічних акцизів на обмежену групу споживачів товарів та зниження податкового тиску універсальними акцизами на масові групи споживачів

На графіках рис.2.9 -2.10 наведені результати регресійно-кореляційних розрахунків з автоматичним прогнозуванням, виконані в автоматичному режимі в електронних таблицях EXCEL -2000.

Як видно з результатів розрахунків (прогноз на + 2 роки):

а) регресійне поліноміальне рівняння регресії для відносного рівня доходів зведеного бюджету України в % від ВВП описує статистичний процес:

Рівняння нелінійної регресії y=0,41х2 - 1641x.

Коефіцієнт детермінації дорівнює 0,942.

Сила зв'язка - сильна (більше 0,75).

Напрямок зв'язку в часі - додатній до 2000 року та прямий з 2001 року.

Прогноз на 2 наступних роки - зростання

б) регресійне поліноміальне рівняння регресії для долі прямих податків в % від поточного ВВП статистичний процес

Рівняння нелінійної регресії y= -0,0097x3 + 58,1х2-116418х+8000000

Коефіцієнт детермінації дорівнює 0,972.

Сила зв'язка - сильна (більше 0,75).

Напрямок зв'язку - додатній до 2000 року та прямий з 2001 року

Прогноз на 2 наступних роки - зростання.

в) регресійне поліноміальне рівняння регресії для долі непрямих податків в % від поточного ВВП статистичний процес

Рівняння нелінійної регресії y= 0,0617x2 -247,3х+247559

Коефіцієнт детермінації дорівнює 0,7588.

Сила зв'язка - сильна (більше 0,75).

Напрямок зв'язку - додатній до 2000 року та стагнаційний з 2001 року

Прогноз на 2 наступних роки - стагнація (стабілізація рівня).

В табл.2.1 наведені розрахункові показники для статистичного аналізу індексних рядів доходів зведеного бюджету України (рис.2.11).



Рис.2.9 Регресійний аналіз тренду структурних частин прямих та непрямих податків в доходах зведеного бюджету України (в % до поточного ВВП України)

Рис.2.10 Регресійний аналіз тренду доходів зведеного бюджету України в % до поточного значення ВВП України



Рис.2.11 Базові (до рівня 1993 року) та ланцюгові індекси рядів динаміки доходів до зведеного бюджету України та податкових надходжень у 1994 - 2003 роках

Таблиця 2.1

Розрахункові показники для статистичного аналізу індексних рядів доходів зведеного бюджету України

Як показують результати аналізу показників статистичних рядів динаміки - рівень реальних відносних доходів зведеного бюджету (в % до рівня ВВП) має тенденцію до систематичного падіння у 1994 - 2001 роках, тобто податкова система України працювала в ці роки неефективно.

Таким чином, застосування статистичних методів прогнозування з використанням регресійно креляційних моделей обробки фактичних у групованих статистичних даних , проведено в курсовій роботі, дозволяє з високим ступенем вірогідності зробити наступні прогнози :

а) доля прямих доходних податків в структурі доходів зведеного бюджету України у 2004 -2005 буде нелінійно зростати ;

б) доля непрямих податків в структурі доходів зведеного бюджету України у 2004 - 2005 роках стабілізується з тенденцією до невеликого зростання;

в) структурна доля доходів державного бюджету в % від ВВП з рівня мінімуму - 25 - 26 % у 1999 - 2001 роках буде зростати до рівня 35 % у 2005 році

Як показують результати аналізу показників статистичних рядів динаміки - рівень реальних відносних доходів зведеного бюджету (в % до рівня ВВП) має тенденцію до систематичного падіння у 1994 - 2001 роках, тобто податкова система України працювала неефективно, з 2002 року є позитивні зміни.

РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

3.1 Реформування податкової системи України

Досвід країн із ринковою економікою дає безпосередні підстави стверджувати, що сучасні податкові системи не є нейтральними щодо забезпечення структурних змін та інноваційного розвитку національних економік. Податкові інструменти виступають одним з елементів механізмів економічного стимулювання інноваційного розвитку та структурних змін.

Відносно норм існуючого Закону України «Про податок на додану вартість» в проекті Податкового Кодексу пропонуються наступні принципові новації - ставки податку встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах:

а) 17 процентів, з яких 15 процентів - для формування доходів бюджету та 2 проценти - для формування бюджету розвитку;

б) нульова ставка.

Зауважимо, що ставки податку на додану вартість становлять: у Данії - 25 відсотків, Австрії та Росії - 20, Бельгії - 19, Франції - 18,6, Великобританії 17,5 відсотка. Таким чином, ставка податку на додану вартість у розмірі 17 відсотків, запропонована урядом у проекті Кодексу, також одна з найнижчих у Європі.