Фінансові потоки у неприбуткових організаціях

Одним із шляхів збільшення доходів КМО ТЧХУ на благодійну діяльність є звільнення Київської МК та РО ТЧХУ від сплати оренди.

Визначення обсягів по розподілу плану збору членських внесків на 2006 рік доводилося до 10 РО ТЧХУ з урахуванням чисельності населення кожного району м. Києва на підсумковій Президії Правління КМО ТЧХУ. Аналіз виконання плану збору членських внесків розглядався щоквартально на засіданнях Президії Правління КМО ТЧХУ та в РО ТЧХУ м. Києва, на робочих нарадах КМК ТЧХУ. Такі дії сприяли підвищенню активності РО ТЧХУ по залученню до членів Товариства мешканців районів м. Києва.

Щомісячно всі РО ТЧХУ звітували про хід збору членських внесків в первинних організаціях ТЧХУ. В свою чергу, РО ТЧХУ розглядали питання залучення до членів товариства молоді та активізації діяльності первинних осередків вищих учбових закладів по питанню збору членських внесків.

В 2006 році план по членським внескам виконано на 101,2%, відсоток перевиконання плану становити, 2%. В 2005 році відсоток платних членів Товариства серед населення міста становить 18,2%, в порівнянні з 2005 роком, відмічається збільшення показника залучення населення на 2%.

У розрізі районних організацій ТЧХУ м. Києва виконали план по збору членських внесків всі 10 РО ТЧХ. Активно спрацювали по виконанню плану членських внесків первинні організації ТЧХУ Солом'янської, Дарницької та Подільської РО.

Міський комітет ТЧХУ в 2006 році для розповсюдження марки ТЧХУ «Членський внесок» використовував розроблені раніше рекомендації первинним організаціям по збору членських внесків від членів ТЧХУ серед первинних організацій міста.

За 2006 рік цільові надходження склали 4174,1 тис. грн., що становить 73,0% від загальної суми доходів. З цієї суми місцевий бюджет складає 2495,7 тис. грн. Найбільшу суму з місцевого бюджету надали Дарницька -335,6 тис. грн., Деснянська - 86,2 тис. грн., Дніпровська - 56,5 тис. грн., Подільська - 40,7 тис. грн., Оболонська - 45,5 тис. грн. та Солом'янська РО ТЧХУ м. Києва - 32,8 тис. грн.

З бюджету Київської міської державної адміністрації надано Київському МК ТЧХУ - 1019,3 тис. грн. Цільові кошти надали також депутати всіх рівнів Рад на суму всього 1116,4 тис. грн. Найбільшу суму на підтримку ТЧХУ надали депутати Дарницької - 335,6 тис. грн., Святошинської - 6,0 тис. грн. та Солом'янської РО ТЧХ м. Києва - 774,88 тис. грн.

Зібрані цільові кошти використовуються на реалізацію програм ТЧХУ, які спрямовані на соціальний захист малозахищених верств населення, підтримку ветеранів війни та праці, інвалідів, поліпшення матеріально-технічної бази РО ЧТХ м. Києва. Щорічно зростає обсяг фінансування та кількість міжнародних програм та проектів, на які було виділено в 2006 році - 532,2 тис. грн.

В структурі загального доходу Київської організації ТЧХУ 13,% займає доход у натуральному вигляді, що в грошовому виразі складає - 741,4 тис. грн. Деснянська, Дніпровська, Печерська, Подільська, Солом'янська та Оболонська РО ТЧХУ зібрали найбільшу кількість натуральної допомоги, відповідно на суму: 168,6 тис. грн., 123,1 тис. грн., 99,9 тис. грн., 73,6 тис. грн., 67,5 тис. грн. та 59,1 тис. грн.

Фармацевтичні кампанії та фірми надали допомогу ліками, а саме: АО ЗТ «Альба-Україна» - 154,0 тис. грн.; СЕБ «Фармація» - 15,0 тис. грн.; ТОВ «Аполо» - 20,3 тис. грн., БФ «Фармацевтичний» - 15,4 тис. грн.; ВАТ «Фармак» - 7,6 тис. грн.; Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод - 10 тис. грн.; ТОВ «Дарниця» - 7,2 тис. грн.; Київський вітамінний завод - 5,6 тис. грн. та інші. Всього ліків на суму 250 тис. грн.

Продуктів харчування (овочі, цукор, борошно та інші продукти) зібрано на суму 200,0 тис. грн., а саме: БФ «Карітас-Київ» - 10 тис. грн.; БФ «Рідна оселя» - 2,9 тис. грн.; СП «Твін» - 5,2 тис. грн.; ДТ «Заріна» - 7,5 тис. грн. та інші.

Одягу та взуття зібрано на загальну суму 350,0 тис. грн.: ЗАТ фірма «Горлиця» надала допомогу у вигляді одягу на суму 5 тис. грн.; швейна фабрика «Україна» - 3,5 тис. грн.; БФ «Солідарність» - 6,5 тис. грн.; РК «Велика родина» - 5,8 тис. грн.; ТОВ «Сотекс» - 3,5 тис. грн.; ВФ «Люди для людей» - 2,5 тис. грн. та інші.

Миючі засоби та засоби гігієни надано вагою біля 2,5 тис. кг на суму - 29,5 тис. грн. Інших товарів надано на суму 95,5 тис. грн. В 2006 році біля 150 тис. осіб з числа малозахищених громадян м. Києва отримали допомогу в натуральному вигляді.

Детальніше зупинимося на благодійній діяльності ТЧХУ. Здійснення благодійної діяльності на території України регулюється Законом «Про благодійництво». Організаційно-правові форми благодійних організацій визначено в статті 6 Закону «Про благодійництво».

Благодійні організації можуть створюватися як: членські благодійні організації; благодійні фонди; благодійні установи; інші благодійні організації (фундації, місії, ліги тощо). Перед тим, як розпочати свою благодійну діяльність, організація повинна набути статусу юридичної особи. Отримавши свідоцтво про державну реєстрацію, благодійна організація, як будь-який суб'єкт господарювання, зобов'язана зареєструватися в органах ДПС за її місцезнаходженням. для цього в місячний строк їй необхідно подати реєстраційну заяву за формою 1-РН для включення до Реєстру неприбуткових організацій та установ, звільнених від оподаткування, та визначення структури ознаки неприбуткової організації. Благодійним організаціям присвоєно код неприбутковості 0005.

Однак необхідно враховувати, якщо надходження або активи благодійної організації використовуються для отримання вигод або переваг будь-якою фізичною чи юридичною особою, крім отримання вигод належними набувачами благодійної допомоги, то така організація, згідно з Декретом КМУ, незважаючи на її реєстрацію як благодійної організації, не буде вважатися такою.

Благодійні організації можуть не реєструватися як платники ПДВ, якщо вони не здійснюють діяльність, результати якої підлягають оподаткуванню цим податком. Статтею 5 Закону про ПДВ визначено перелік операцій, звільнених від оподаткування.

Під безоплатною передачею слід розуміти надання товарів (робіт, послуг) набувачам благодійної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсацій благодійній організації такими отримувачами або іншими особами, пов'язаними з ними. Порушення цього правила прирівнюється до навмисного ухиляння від оподаткування. Надання благодійної допомоги (безоплатна передача товарів (робіт, послуг)) благодійним організаціям з метою використання цієї допомоги у благодійницьких цілях, а також операції з безоплатної передачі таких товарів (робіт, послуг) набувачам благодійної допомоги звільняються від оподаткування ПДВ.

Не підлягають звільненню від оподаткування операції з надання благодійної допомоги у вигляді товарів (робіт, послуг), оподатковуваних акцизним збором, цінних паперів, нематеріальних активів та товарів (робіт, послуг), призначених для використання у підприємницькій діяльності, перелік яких визначається КМУ.

Відповідно до статті 19 Закону «Про благодійництво», джерелами формування коштів та майна благодійної організації є:

– внески засновників та інших благодійників;

– благодійні внески та пожертвування, що мають цільовий характер (благодійні гранти), надані фізичними та юридичними особами в грошовій та натуральній формі;

– надходження від проведення благодійних кампаній зі збору благодійних пожертвувань, благодійних масових заходів, благодійних лотерей та благодійних аукціонів з реалізації майна та пожертвувань, які надійшли від благодійників;

– доходи від депозитних вкладів та від цінних паперів, надходження від підприємств (організацій), що перебувають у власності благодійної організації;

– інші джерела, не заборонені законодавством України.

Слід звернути увагу на те, що джерелом формування коштів та майна не можуть бути отримані кредити. Крім того, кошти та майно благодійної організації не можуть бути предметом застави.

Якщо благодійна організація здійснює свою діяльність тільки за рахунок членських внесків і добровільних пожертвувань, то вона звільняється від сплати податків та інших платежів до бюджету та спеціальних фондів (ТЧХУ).

ТЧХУ за своїм статусом покликана здійснювати благодійну діяльність, тому отримані кошти та майно не можуть бути витрачені на цілі, не передбачені статутом. Витрачання отриманих коштів строго обмежене законодавством. Їх може бути використано тільки на благодійництво та забезпечення господарської діяльності. Так, згідно зі статті 16 Закону «Про благодійництво», благодійна допомога ТЧХУ може надаватися набувачам благодійної допомоги у вигляді:

– одноразової фінансової, матеріальної та іншої допомоги;

– систематичної фінансової, матеріальної та іншої допомоги;

– фінансування конкретних цільових програм;

– допомоги на основі договорів (контрактів) про благодійну діяльність;

– дарування або дозволу на безоплатне (пільгове) використання об'єктів власності благодійної організації;

– надання безпосередньо допомоги особистою працею, послугами чи передачі результатів особистої творчої діяльності;

– здійснення витрат із безоплатного, повного або часткового утримання об'єктів благодійництва.

Якщо ТЧХУ надає конкретні послуги (виконує роботи), що підлягають обов'язковій сертифікації або ліцензуванню, то здійснення таких видів діяльності можливе тільки після отримання відповідних документів.

Згідно зі статті 1 Закону «Про благодійництво», набувачами благодійної допомоги можуть бути фізичні та юридичні особи, які потребують та отримують благодійну допомогу. Керівникам ТЧХУ слід враховувати, що згідно з пункту 3 статті 5 Декрету КМУ будь-які надходження або активи благодійної організації не можуть бути використані для отримання вигод будь-якою фізичною або юридичною особою, крім отримання вигод безпосередньо набувачами благодійної допомоги. Крім того, засновники та працівники ТЧХУ не мають права отримувати матеріальні переваги й додаткові кошти у зв'язку із своїм становищем у цій організації, крім передбачених Законом «Про благодійництво».

Види благодійної допомоги ТЧХУ за своїм призначенням можуть бути цільовими та нецільовими. Так, згідно з підпункту«і» пункту 1 статті 5 Декрету КМУ цільовою благодійною допомогою, що надається громадянам, визнається допомога у вигляді відшкодування витрат:

– на оплату вартості лікування осіб, в тому числі на придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань;

– на освіту (навчання) або перенавчання в закладах освіти набувача благодійної допомоги, зареєстрованого як безробітний;

– на утримання набувача благодійної допомоги, що не досяг 18-річного віку, в дошкільному закладі, інтернаті, а також на оплату вартості утримання такого набувача у реабілітаційних центрах або його навчання у музичних школах чи школах мистецтв;

– на утримання та соціальну адаптацію інвалідів та престарілих громадян в закладах, призначених для такого утримання та соціальної адаптації;

– на харчування та облаштування на нічліг осіб, які не мають житла, в закладах, що надають такі послуги;

– на поліпшення умов утримання та медичного обслуговування осіб, які перебувають у пенітенціарних закладах України;

– на проведення набувачем благодійної допомоги наукових досліджень і розробок за умови, що її результати підлягають оприлюдненню та не можуть бути предметом патентування чи інших обмежень у оприлюдненні або безоплатному розповсюдженні об'єктів інтелектуальної (промислової) власності;

– особи, які є членами аматорської спортивної організації, клубу або окремого спортсмена-аматора на придбання спортивного знаряддя та інвентарю.

Цільова благодійна допомога ТЧХУ може бути виплачена як у готівковій, так і в безготівковій формі, у вигляді оплати вартості витрат набувача благодійної допомоги. Для отримання такої допомоги громадянин повинен звернутися до ТЧХУ із заявою та необхідними документами для надання благодійної допомоги.

Нецільовою благодійною фінансовою допомогою ТЧХУ визнається допомога, яку надають громадянам, що мають доходи, нижчі за офіційно встановлений місячний рівень прожиткового мінімуму (з урахуванням доходів з інших джерел). Нецільова благодійна допомога може надаватися безробітним, пенсіонерам, особам з багатодітних сімей, інвалідам, особам, визнаним недієздатними, дітям-сиротам, особам, які отримують житлові субсидії, особам, які мають статус біженців або які є із числа депортованих народів.

Для отримання нецільової благодійної допомоги громадянин повинен звернутися до ТЧХУ з заявою, в якій зазначено суму доходу за відповідний місяць.

При нецільовому витрачанні коштів, що надійшли на рахунок ТЧХУ на користь набувача, ТЧХУ за підсумками податкового періоду, в якому відбулося таке нецільове витрачання, несе відповідальність за ненарахування чи несвоєчасне перерахування прибуткового податку до бюджету.

Крім витрат безпосередньо на надання благодійної допомоги, витрати також передбачені і на утримання ТЧХУ. При цьому розмір таких витрат не може перевищувати 0% кошторису організації в поточному році. До того ж на працівників апарату ТЧХУ поширюється законодавство України про працю, соціальне забезпечення та соціальне страхування.

Організація обліку доходів ТЧХУ як неприбуткових з 2000 року регламентується положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (далі - ПБО). Фінансову звітність ТЧХУ складають у загальному порядку, оскільки ПБО-25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» на них не поширюється.

Для ведення бухгалтерського обліку використовується План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.99 року №291, зареєстрованим в Мінюсті України 21.12.99 року №892/4185 (далі - загальний План рахунків) або спрощений План рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом Мінфіну України від 16.04.2001 року №186 та зареєстрований в Мінюсті України 05.05.2001 року №389/5580.

Якщо ТЧХУ для ведення бухгалтерського обліку застосовується загальний План рахунків, то для обліку витрат можна, на власний розсуд, скористатися одним із трьох варіантів:

– варіант перший - тільки рахунки класу 8 «Витрати за елементами»;

– варіант другий - тільки рахунки класу 9 «Витрати діяльності»;

– варіант третій - одночасно рахунки класів 8 і 9.

Кожен із обраних варіантів має свої переваги та недоліки. Наприклад, використання тільки рахунків класу 8 дозволить легко заповнити другий розділ Звіту про фінансові результати, а використання лише рахунків класу 9 - перший розділ цього самого звіту. А коли використати рахунки обох класів, то при заповненні Звіту про фінансові результати ніяких проблем не буде, але значно ускладниться ведення бухгалтерського обліку, тому що кожну операцію необхідно буде відображати двома записами.

Доходи, отримувані ТЧХУ з різних, передбачених Законом «Про благодійництво», джерел, можуть бути цільовими та нецільовими. Якщо надходять доходи (фінансування) цільового призначення, то їх відображають у бухгалтерському обліку з використанням рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження». Відповідно до ПБО-15 цільове фінансування визнається доходом в особливому порядку.

На підставі пункту 16 ПБО-15 без підтвердження того, що фінансування буде отримане і ТЧХУ виконає умови, передбачені договором, таке надходження коштів не визнається доходом. Якщо цільове фінансування отримане, то згідно з пунктом 17 ПБО-15 доходом його визнають не в момент отримання, а протягом тих періодів, коли було понесено витрати, передбачені умовами договору.

Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом згідно з пунктом 18 ПБО-15 протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо.) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів. З метою здійснення аналітичного обліку доходів у розрізі здійснюваних благодійних заходів доцільніше враховувати на конкретних субрахунках рахунку 48.

До цільового фінансування належить гуманітарна допомога. Гуманітарна допомога - це безповоротна адресна цільова допомога в грошовій або натуральній формі. Іноземні донори надають її українським благодійним організаціям згідно з Законом «Про гуманітарну допомогу». При цьому благодійні організації можуть виступати як отримувачами, так і набувачами гуманітарної допомоги. До цільових надходжень належать також членські внески засновників, які можуть бути як одноразовими, так і систематичними.

Порядок сплати, розмір, форма й порядок використання визначаються установчими документами ТЧХУ. Якщо внески надходять у готівковій формі, то їх обов'язково оформлюють прибутковими касовими ордерами відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001 року №72 та зареєстрованого в Мінюсті України 15.03.2001 року №237/5428. Якщо сума коштів, що надійшли до каси, перевищує встановлений ліміт каси, то їх своєчасно здають до установи банку, в якій відкрито поточний рахунок ТЧХУ.

У разі якщо фінансування має нецільовий характер (наприклад, безоплатно вилучені лікарські засоби), то доходом ці кошти буде визнано у поточному періоді. Коли ТЧХУ отримує безоплатно товарно-матеріальні цінності, використання яких не залежить від виконання конкретних програм, то вартість таких активів відноситься до оборотних або необоротних активів. Відповідно до ПБО-2 «Баланс», ПБО-7 «Основні засоби», ПБО-8 «Нематеріальні активи», ПБО-9 «Запаси», до оборотних активів належать активи, які відповідають таким критеріям: їх можна використовувати протягом одного операційного циклу (матеріали, сировина, комплектуючі тощо); їх призначено для продажу протягом строку, що не перевищує одного року.

Оборотні активи визнають доходами у тому періоді, в якому ТЧХУ набуло права власності на них, контроль і всі ризики, пов'язані із утриманням активів. Безоплатно отримані необоротні активи на момент отримання визнаються як елемент власного капіталу ТЧХУ. На доходи списується справедлива вартість отримання поступово, протягом строку експлуатації таких необоротних активів на суму нарахованої амортизації.

ТЧХУ може отримувати доходи від операційної діяльності внаслідок реалізації товарів на аукціонах. Здійснення такої діяльності має проводитись відповідно до попередньо затвердженого кошторису, в якому передбачається отримання доходу на рівні понесених витрат. Такі операції визнаються доходом за умови якщо:

– покупцеві передаються всі ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію реалізації;

– є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод;

– суми доходу та витрат, пов'язаних з реалізацією, можуть бути достовірно визначені.

ТЧХУ може отримувати й пасивні доходи. Пасивними доходами є доходи, отримані у вигляді процентів, роялті та дивідендів внаслідок використання активів ТЧХУ іншими підприємствами. Такі доходи виникають не в результаті переробки або продажу активів, а в результаті їх ефективного передавання в користування іншим юридичним або фізичним особам.

До пасивних доходів можна віднести, наприклад, нараховані проценти за депозитними вкладами, отриману (нараховану) орендну плату за надання в оперативну або фінансову оренду необоротних активів ТЧХУ, нараховані дивіденди за фінансовими інвестиціями. Такі пасивні доходи мають бути спрямовані на фінансування основної статутної діяльності. Пасивні доходи, відповідно до ПБО-15, визнаються такими у разі:

– можливого надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією;

– достовірної оцінки такого доходу.

При цьому проценти визнаються доходом у тому звітному періоді, до якого їх відносять, виходячи із бази їх нарахування та строку користування відповідними активами, дивіденди визнаються доходами в період прийняття рішення про їх виплату. Бухгалтерський облік витрат ТЧХУ здійснюється відповідно до ПБО-16.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого їх здійснено. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому їх було понесено.

3. Розробка та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності фінансової діяльності неприбуткових організацій

3.1 Пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства як передумови створення фінансової бази для діяльності неприбуткових організацій

Основні проблеми українського законодавства, яке регулює діяльність неприбуткових організацій, полягають у відсутності системного підходу. Це спричиняє надто складний процес реєстрації, контролю та звітності, а також абсолютне ігнорування можливостей громадського контролю. Вирішення перелічених проблем вимагає цілого ряду комплексних змін у законодавстві, в тому числі у проектах Цивільного та Податкового кодексів.

Проблема створення податкових стимулів стоїть не так гостро, як згадані вище, однак, за свідченнями представників НПО, вона теж фактично не вирішена. Головна передумова створення фінансової бази для діяльності громадських і благодійних організацій - податкове законодавство. Чинне законодавство не передбачає дієвих стимулів для створення національного середовища, яке б фінансово підтримувало сектор НПО.

Результати проведеного дослідження дають підстави представити власне бачення стимулювання підтримки сектора неприбуткових організацій в Україні. Наведені пропозиції не вирішують усіх проблем і є певним компромісом, який здатен поліпшить існуючу ситуацію.

Перш пропонувати заходи підтримки неприбуткових організацій, треба з'ясувати: наскільки така підтримка необхідна суспільству і наскільки відповідально до цього ставиться держава. На нашу думку, сектор неприбуткових організацій надзвичайно важливий і потрібний, і державі слід докласти додаткових зусиль, щоб стимулювати його розвиток.

Розглянемо проблему оподаткування організацій взаємної допомоги та проблему створення рівних умов і прозорих процедур надання державних грантів, контрактів неприбутковим організаціям (хоча це не менш серйозні питання, і їх неврегульованість також накладає суттєві обмеження на діяльність сектора НПО).

Слід з'ясувати, що саме є стимулами для створення фінансової бази діяльності неприбуткових організацій. Аналізуючи світовий досвід бачимо, що залучення коштів у сектор традиційно вимагає податкових пільг. Існує два основні способи стимулювання діяльності НПО, вони пов'язані з оподаткуванням доходів, а у випадку українського законодавства - прибутків. Це оподаткування власної діяльності неприбуткових організацій і надання податкових пільг організаціям, які роблять внески до НПО.

Згідно з концепцією, покладеною в основу законодавства про неприбуткові організації, в Україні вони мають існувати тільки на благодійні внески й пожертви, підприємницьку діяльність дозволено лише через створення дочірніх структур. Такий підхід визначає роль НПО виключно як розподілювачів національного доходу. Його перевага в тому, що він дозволяє надавати пільги НПО з такого податку, як ПДВ. З іншого боку - доходи дочірніх підприємницьких організацій оподатковуються у звичайному порядку, тому регулювання власної діяльності НПО в Україні можна оцінити як досить жорстке.

Щоб підтримати діяльність НПО у перехідних економіках, експерти Світового Банку з проблем регулювання діяльності НПО в більшості випадків пропонують розширити обсяг власної діяльності НПО, яка не обкладається податком на прибуток. Однак досвід країн Центральної та Східної Європи показує, що ці країни не зменшують оподаткування власної діяльності НПО, а створюють для них податкові пільги.

Прихильники розширення пільгового оподаткування обсягів власної діяльності стверджують, що сектор НПО в перехідних економіках є незначним і відносно невпливовим, більшість цих організацій перебуває на межі виживання. Додаткові надходження можуть вирішити дилему закриття чи продовження роботи багатьох НПО. Для підприємницьких організацій не існує загрози програти у конкурентній боротьбі, оскільки сектор НПО, по-перше, тимчасово дуже слабкий, а по-друге, підприємницькі організації порівняно з НПО мають переваги у доступі на фінансові ринки.

Практика ж показує, що шлях пільгового оподаткування власної діяльності НПО має свої плюси, але має й мінуси. Йдеться про те, що складність контролю за власною діяльністю НПО є серйозною проблемою для економік у стадії становлення, де державне регулювання й контроль ще не досить сильні. Це підвищує загрозу ухилення від сплати податків та відмивання через НПО коштів тіньового сектора. Щодо підприємницьких організацій, то вони мають так само обмежені можливості доступу на ринок фінансових послуг, як і НПО, і в цьому сенсі нічим не відрізняються.

На нашу думку, вдосконалення законодавства може відбуватися у двох напрямах. Перспектива - за розширенням обсягів власної діяльності. Проте на початковому етапі слід віддати перевагу збільшенню залучення коштів донорів через надання їм податкових пільг як платникам внесків. Таким самим шляхом пішла більшість країн Центральної та Східної Європи.

Податкові пільги платникам внесків уже існують в податковому законодавстві Україні й були перенесені також у проект Податкового кодексу. Але на практиці вони виявилися недієвими. Тому пропонуємо внести зміни до згаданих норм законодавства, покращивши їх і перетворивши тим самим на ефективний стимул для фінансування НПО.

Розглянемо, чому чинне законодавство не стимулює здійснення внесків до неприбуткових організацій. Згідно з чинним законодавством, підприємства відносять суму, перераховану до НПО, до затрат. Перерахована сума не може перевищувати 4% прибутку попереднього року. Сума, віднесена до затрат звітного періоду, відповідно зменшує його прибуток. Однак такий механізм призводить до того, що підприємства та Державний бюджет розподіляють суму благодійних внесків між собою. Оскільки ставка податку на прибуток становить 30%, 70% суми внесків фінансується підприємством і 30% - бюджетом.

Такий механізм не створює для підприємства жодних стимулів: 30% від 4% (1,2% прибутку) підприємство в будь-якому разі віддало б державі, а 70% від 4% (2,8% прибутку) для підприємства є витратами. Суму, еквівалентну 2,8% прибутку, з таким же успіхом можна було б перерахувати НПО після сплати податків, але при цьому за підтримку НПО не платила б держава. Оскільки благодійні внески обертаються для підприємств додатковими витратами, вони не схильні їх робити. Відповідно й держава не докладає свої 1,2%. В результаті НПО мають дуже незначні шанси отримати фінансування.

Ситуацію, що склалася можна представити у вигляді гри і відобразити у наведеному рис. 2. Гру представлено у відсотках прибутку попереднього року, який можна віднести на затрати звітного періоду. Тобто 4% благодійних внесків розподіляються між підприємством і державою як 2,8% та 1,2%. Для підприємства і бюджету домінантною стратегією є не платити внесків, тому благодійні організації ніяких коштів не отримують.

	Підприємство
	Платити	Не платити
Бюджет	Платити	-2,8	0
		-1,2	-4
	Не платити	-4	0
		0	0

Рис. 2. Стимули для благодійних внесків згідно діючого законодавства України.

У проекті Податкового кодексу цей механізм збережено, проте ситуація погіршується зміною ставки податку, у зв'язку з чим держава фінансуватиме лише 20% благодійного внеску. Тобто з внеску у розмірі 4% прибутку попереднього року бюджет профінансує лише 0,8%.

Запропонуємо шляхи виправлення такого становище для створення достатніх стимулів діяльності неприбуткових організацій.

Виходимо з того, що держава зацікавлена у створенні сектора НПО ще більше за підприємців. Щоб створити ринок послуг НПО і підтримати альтернативні джерела розподілу державних коштів, необхідно зацікавити підприємства робити внески до благодійних чи громадських організацій. Тобто треба усунути антистимули для здійснення внесків у вигляді додаткових витрат підприємств.

Пропонуємо зміни до проекту Податкового кодексу, які дозволять підприємствам перераховувати 5% податкового зобов'язання з податку на прибуток безпосередньо неприбутковим організаціям. Це становить 1% прибутку підприємств. Запропоноване перерахування податку на прибуток поліпшить існуюче в Україні становище і дозволить запровадити принципово новий механізм, який можна буде розвинути у майбутньому.

Йдеться про те, що в проекті Податкового кодексу держава через податкові пільги вже явно висловила бажання перераховувати 0,8% від податку на прибуток підприємств на користь неприбуткових організацій (у чинному законодавстві це 1,2%). Проте внески фактично не здійснюються, оскільки питання перерахування залежить від поведінки підприємства. Якщо розірвати цю жорстку залежність, то на перерахування коштів більше впливатиме поведінка НПО, які звертатимуться до підприємств по кошти. Підприємству буде байдуже, перераховувати 1% зобов'язання по податку на прибуток до бюджету чи до неприбуткової організації. Зате перераховуючи кошти НПО, підприємство може розраховувати на розголос і схвальну оцінку суспільства, що матиме ефект реклами.

Процедура перерахування коштів повинна передбачати повний контроль з боку податкових органів. При цьому має бути відомо, хто платить внески. Для багатьох підприємницьких організацій реклама в суспільстві є важливим стимулом для здійснення внесків. Це можна зробити, надаючи органам казначейства платіжне доручення перераховувати суму внеску до неприбуткової організації. Серед можливих ускладнень - невиконання податковими органами зобов'язань з повернення коштів. Якщо перерахування не відбувається протягом визначеного терміну та при повторному нагадуванні, підприємство повинно отримувати право самостійно перераховувати кошти неприбутковим організаціям.

Слід зазначити, що порядок відшкодування благодійних внесків при сплаті податку на доходи громадян має залишитися незмінним. В кожному разі це не вплине на ситуацію, оскільки частка заробітної платні в доході офіційної економіки незначна.

Відповідно до зміненого порядку відшкодування благодійних внесків для підприємств, їм буде однаково, куди перераховувати кошти - Державному бюджету чи неприбутковим організаціям. Найбільш імовірно, що вони скористаються наданою можливістю. В результаті Державний бюджет втратить 1% надходжень від податку на прибуток підприємств.

Маємо підстави стверджувати, що бюджет не є ефективним механізмом розподілу коштів, тому частину його функцій можуть взяти не себе неприбуткові організації. Здійснення благодійних внесків зменшить надходження до державного бюджету, натомість неприбуткові організації зможуть надавати аналогічні послуги суспільству і компенсують втрати.

Проведене дослідження виявило численні проблеми у регулюванні діяльності НПО, але основну увагу приділено пільгам в оподаткуванні внесків на діяльність неприбуткових організацій. На наш погляд, вони найскоріше можуть стати передумовою розвитку сектора, але, безумовно, слід розглядати також процеси визначення статусу НПО, оподаткування їх власної діяльності, реєстрації та публічного контролю.

Українське законодавство передбачає багато видів організацій, що можна віднести до недержавних (неурядових, також вживається скорочення НУО та НДО) та непідприємницьких (неприбуткових): об'єднання громадян (політичні партії та громадські організації), молодіжні та дитячі громадські організації, організації роботодавців, професійні спілки, благодійні організації, релігійні організації, творчі спілки, асоціації підприємств та інші.

Така кількість видів недержавних організацій є мало виправданою. Це також підтверджується й тим, що за податковим законодавством вони нічим взагалі не відрізняються. Не відрізняються вони й за своєю сутністю, як формою реалізації свободи асоціацій. Даний необґрунтований поділ зберігся з радянських часів і зараз створює істотні перепони для розвитку НПО, штучно обмежуючи їхню правоздатність.

Таким чином, у законодавстві існує певна суперечність. Податкове законодавство визначає тільки два види організацій: підприємства та неприбуткові організації. Статус неприбуткової організації набувається за окремою процедурою. Тому існує ситуація, коли реєструється, наприклад, громадська організація чи благодійна організація, проте їм не надають неприбуткового статусу. Тому такі організації, з точки зору податкового законодавства, є підприємствами. І такі організації не можна вважати «непідприємницькими (неприбутковими) організаціями» в повному розумінні цього терміну, оскільки вони можуть займатися комерційною діяльністю практично без обмежень.

Для українського законодавства важливим залишається мета створення об'єднання громадян та інших НПО, хоча ні у Європейській Конвенції про захист прав людини та основних свободі (стаття 11), ні в Конституції мета утворення організації не має жодного значення. Виняток становить утворення політичних партій та профспілок.

Майно недержавних організацій з неприбутковим статусом після ліквідації організації не може розподілятися між їх членами, а повинно бути використано для виконання статутних завдань або на благодійні цілі.

Іншою особливістю НПО є їхня реєстрація відповідно до територіального статусу: місцевого, всеукраїнського та міжнародного. Організації не мають права поширювати свою діяльність за межі визначеної статутом території діяльності організації. При цьому збільшення чи зміна територіальної діяльності НПО прямо пов'язана з наявністю осередків організації у інших (нових) територіально-адміністративних одиницях. Таких обмежень не існує для підприємств.

Процедура реєстрації є дуже ускладненою в порівнянні з реєстрацією інших юридичних осіб (наприклад, підприємств), тривалість реєстрації яких є значно простішою. Середня тривалість реєстрації НПО в залежності від її виду визначається від одного місяця (політичні партії) до трьох (релігійні організації), хоча на практиці документи неодноразово повертаються на доопрацювання легалізуючим органом і така реєстрація триває в середньому 4-8 місяців. Для порівняння - реєстрація підприємств триває не більше 5-10 робочих днів. Підстави для відмови у реєстрації НПО є нечіткими, що призводить до необхідного тлумачення законодавства легалізуючим органом та відповідних зловживань.

Іншим важливим недоліком українського законодавства є відсутність заохочення благодійної діяльності. Наприклад, система надання державних пільг побудована за неправильною системою, оскільки пільги отримують певні види організацій, фактично незалежно від того чи здійснюють вони таку діяльність. Таким чином, благодійна організація може, отримавши податкові пільги (статус неприбутковості), здійснювати значний обсяг діяльності, що приноситиме прибуток і який може не спрямовуватися на здійснення благодійної діяльності. Проте з іншої сторони підприємства навіть при здійсненні благодійної діяльності не отримують жодних податкових пільг. Тому доцільно перебудувати систему надання податкових пільг шляхом їх надання виключно за видом діяльності, а не за відношенням до виду організації. Це стимулюватиме розвиток благодійної діяльності в країні, а також розвитку діяльності неприбуткових недержавних організацій.

У зв'язку з цим, доцільними є наступні пропозиції:

- прийняти новий закон «Про непідприємницькі організації», що визначив би чіткі єдині умови створення та припинення діяльності усіх видів НПО, в тому числі організацій, створення яких не передбачено українським законодавством, а також отримання ними відповідних податкових пільг через отримання статусу неприбуткової організації;

- спростити процедуру реєстрації недержавних організацій через уніфікацію процедури реєстрації НПО з підприємствами та скасувати подвійну реєстрації НПО двома органами виконавчої влади;

- скасувати територіальний поділ діяльності НПО та обмеження їхньої діяльності територією адміністративно-територіальної одиниці, в якій вони зареєстровані;

- скасувати практику ліцензування соціальних послуг, що надаються НПО не за рахунок державного чи місцевого бюджетів;

- створити можливості для сприяння благодійній та іншій неприбутковій діяльності через надання податкових пільг виключно за умовами здійснення благодійної чи іншої соціально-значимої діяльності, а не в залежності від створення того чи іншого виду організацій, що можуть і не надавати такі послуги;

- припинити практику обмеження джерел фінансування та призупинення пільг для підприємств, що здійснюють благодійну діяльність, законом України про державний бюджет на кожний рік;

- законодавчо визначити умови закупівлі соціальних послуг державою та надання державної допомоги недержавним неприбутковим організаціям.

3.2 Рекомендації щодо запобігання порушенням у фінансовій звітності неприбуткових організацій

Під час проведення перевірки фінансової інформації, правильності ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської та податкової звітності неприбуткової організації, перевіряючі структури повинні виявити факти викривлення даних бухгалтерського обліку і невірного складання форм звітності.

Основними причинами здійснених викривлень є свідомі і несвідомі дії посадових осіб, які займаються підготовкою даних про діяльність неприбуткової організації і обробляють цю інформацію. Свідомі дії ведуть до обману держави, а несвідомі дії можуть бути пов'язані з неякісним ставленням до виконання службових обов'язків при підготовці інформації, що веде до виникнення викривлень, які в теорії і на практиці називають помилками.

В 1982 році був затверджений міжнародний норматив аудиту «Обман і помилка». У відповідності з цим нормативом аудиту, термін «обман» стосується свідомого неправильного показу фінансової інформації одним чи кількома посадовими особами зі складу керівництва і службовців підприємства. Обман може здійснюватися шляхом маніпулювання, фальсифікації і зміни записів на рахунках бухгалтерського обліку в облікових реєстрах або документах; навмисного неправильного віднесення до активів різних статей; знищення або пропуску записів або документів; відображення операцій без розкриття їх змісту тощо.

Термін «помилка» стосується ненавмисних порушень у відображенні фінансової інформації, які виникають в результаті арифметичної або граматичної помилки в записах облікових даних; випадкового пропуску або неправильного уявлення про окремі факти; хибних показань вимірних приладів; відхилень від правил здійснення контролю за діями матеріально відповідальних осіб під час проведення первинного обліку та складання звітів тощо.

Під час перевірки можуть бути виявлені зовні однакові факти порушень, які після дослідження їх змісту можна класифікувати як навмисні (обман) і ненавмисні (помилка). Практично складно відрізнити обман від помилки. А оскільки це призводить до порушень законодавства, то будемо використовувати термін «помилка» для відображення порушень при веденні бухобліку.

До типових помилок і порушень належить невиконання багатьма бухгалтерами загальних вимог до створення, ведення, а також зберігання первинних бухгалтерських документів. Адже усі господарські факти, що зафіксовані в бухгалтерському обліку, мають бути доказовими, тобто мати документально підтверджений характер.

Однак при оформленні і веденні документів зустрічаються такі недоліки, коли відсутні необхідні реквізити, що іноді ставить під сумнів можливість існування таких документів; відсутнє погашення документів штампом або підписом від руки із зазначенням дати; відсутні розпорядні підписи тощо.

Загальний підхід до первинних документів є основою формування конкретних вимог до них, які не залежать від виду і призначення документу. Ці вимоги можна класифікувати так:

1. Первинний документ повинен мати назву. Документ, що не має назви, а також документ з незрозумілою назвою не мають юридичної сили. Наприклад, прибутковий або видатковий касовий ордер відображає відповідно рух грошей в касі; прибуткова або видаткова накладна відображає відповідно рух товарно-матеріальних цінностей на складі. Отримання готівки з банку здійснюється на підставі чеку банку, а здача готівки в банк - на підставі «Об'яви на внесок готівки». Тому бухгалтер неприбуткової організації не повинен заповнювати або приймати від інших осіб первинні документи з нечіткою назвою або за відсутності останньої взагалі.

2. В первинному бухгалтерському документі повинні бути реквізити сторін (юридичних і фізичних осіб), що беруть участь у даній господарській операції: назви, адреси і розрахункові рахунки в банках.

3. В документі необхідно вказати дату складання. Якщо дата відсутня або написана нечітко, то документ втрачає свою визначеність у часі, і такий документ не має юридичної сили, бо не зрозуміло, до якого часу відноситься цей документ: до минулого, теперішнього чи майбутнього.

4. В документі повинен бути відображений зміст оформленої господарської операції, тобто розкрито об'єкт документування. При цьому слід враховувати, що зміст господарської операції випливає з назви документу, в якому вона є в загальній формі. Бухгалтер неприбуткової організації повинен слідкувати за відповідністю між назвою документу і змістом операції, що здійснюється за ним.

5. В документі повинні бути вказані вимірники (у натуральному і вартісному виразах) господарської операції. Відсутність відповідних вимірників у документі залишає його без обліково-розрахункової бази.

6. Документ повинен містити підписи відповідальних осіб. Перший підпис належить керівнику неприбуткової організації, другий - головному бухгалтеру неприбуткової організації. Як правило, право першого підпису визначається установчими документами. Призначення на посаду головного бухгалтера здійснюється за наказом керівника неприбуткової організації. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Керівник неприбуткової організації забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами і працівниками вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку первинних документів.

7. Бухгалтерські документи заповнюються бухгалтером неприбуткової організації. Бухгалтерський документ має відповідати певним вимогам щодо його заповнення.

Розглянемо вимоги заповнення бухгалтерських документів неприбуткової організації.

Документи повинні бути заповнені чітко, з використанням української мови. Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований переклад на державну мову.

Записи у первинних документах, облікових реєстрах повинні здійснюватись тільки у темному кольорі чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів та іншими засобами, які б забезпечили збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання документів та запобігли внесенню несанкціонованих і непомітних виправлень. Вільні рядки в первинних документах підлягають обов'язковому прокреслюванню.

Як правило, для документів використовують типові форми, затверджені Міністерством статистики України, а також бланки спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідальність за своєчасне та якісне складання документів, передачу їх у встановлені терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи. Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці бухгалтером неприбуткової організації, формі та змісту, тобто перевіряються наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну й фінансову дисципліни. Документи повинні заповнюватися своєчасно, тобто одразу після здійснення господарської операції.

Виправлення помилок в бухгалтерських документах має бути підтверджене підписами посадових осіб, які підписали ці документи з зазначенням дати виправлення.

Всі бухгалтерські документи можна поділити на доброякісні і недоброякісні. До доброякісних документів належать правильно оформлені документи, що точно відображають здійснену операцію. У недоброякісних документах операції можуть відображатися у спотвореному вигляді або бути оформлені на фіктивну операцію. Ці документи можна поділити на три групи: фальсифіковані документи (матеріальний підлог); документи, що містять свідомо брехливі повідомлення (інтелектуальний підлог); комбіновані, що поєднують матеріальні і інтелектуальні підлоги.

До групи документів з матеріальним підлогом належать ті, де має місце підроблення печатки, штампа, підписів посадових осіб, або на отримання грошей. До документів з інтелектуальним підлогом відносяться ті, де має місце неправдива інформація про характер, обсяг операцій (завищення або заниження кількості, ціни, суми).

Можливе також розходження у змісті кількох екземплярів одного і того ж документа. Виявлення обману або помилки може здійснюватись різними способами: хронологічним, хімічним, графічним.

Важлива роль у перевірці бухгалтерських документів належить арифметичній перевірці, тобто перевіряється правильність арифметичних підрахунків за синтетичними рахунками. Неправильні арифметичні підрахунки можуть бути навмисними і ненавмисними.

Перевірка встановлює випадки навмисних неправильних підсумків, неправильну вартість відпущених матеріальних цінностей та інше. При арифметичній перевірці реєстрів бухгалтерського обліку іноді виявляються помилкові записи в журналах-ордерах і відомостях.

При зміні керівників і головних бухгалтерів неприбуткової організації можуть виникати безпідставні обвинувачення звільнених посадових осіб у відсутності усіх або деяких документів тощо. При зміні посадових осіб повинна здійснюватися здача справ попереднього головного бухгалтера новому. Про здійснену прийом-передачу справ складається акт, який повинен складатися з наступних основних даних:

– загальна характеристика папок, що передаються (вказати їх зміст, наприклад, каса, банк, розрахунки з постачальниками, відомості обліку матеріальних цінностей тощо) з проведеною нумерацією листів;

– залишок грошових коштів у касі, що підтверджений актом ревізії каси;

– залишок грошових коштів на поточному рахунку в банку;

– наявність невикористаних чекових книжок (вказати номери невикористаних чеків, з якого і по який номер);

– фінансовий стан неприбуткової організації за балансом на 1-е число поточного місяця (стан розрахунків з бюджетом, постачальниками, різними дебіторами і кредиторами, підзвітними особами, працівниками за зарплатою тощо).

Важливим моментом при розгляді діяльності неприбуткової організації є перевірка правильності дотримання кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку. Вона може бути проведена за даними Головної книги, журналів-ордерів, відомостей. Найбільш поширеними видами викривлення в кореспонденції рахунків, які виявляються при перевірці є такі:

– відхилення від загальноприйнятої кореспонденції рахунків. У цьому разі звіряються рахунки синтетичного і аналітичного обліку, що дозволяє виявити навмисно чи випадково були складені помилкові проводки;

– бездокументальні проводки, тобто ті, що складені без будь-яких первинних документів. Наприклад, підзвітні особи отримали із каси готівку на операційні, господарські витрати, на відрядження. Однак якщо ці особи не надали первинні документи, що підтверджують цільове використання готівки (авансовий звіт про відрядження, звіт про придбання товарно-матеріальних цінностей, товарні чеки з магазину, звіт касира і інше), то бухгалтер не має права робити проводки і гроші мають бути повернені до каси;

– кредитове сальдо за активними рахунками і дебетове сальдо за пасивними рахунками свідчить або про випадковість, або про навмисні перекручення;

– невідповідність записів кореспонденції рахунків одних і тих же господарських операцій у різних реєстрах бухгалтерського обліку, що є результатом виправлення записів в реєстрах заднім числом;

– відкриття і ведення рахунків, що не передбачені планом рахунків;

– виправлення кореспонденцій рахунків без підпису осіб, які зробили виправлення;

– знищення записів у бухгалтерських реєстрах, тобто раніше зроблений запис незаконної операції пізніше знищується, замазується у реєстрі;

– безпідставне згортання залишків за активно-пасивними рахунками. Наприклад, на рахунку «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» потрібно окремо показувати дебіторську і кредиторську заборгованість, бо згортання приховує небажані факти і, крім того, не дозволяє побачити реальний фінансовий стан неприбуткової організації.

Виправлення помилок в бухгалтерських реєстрах слід здійснювати трьома способами: коректурним, «червоне сторно» і додаткового запису.

Коректурний спосіб передбачає закреслення у документах неправильного тексту або суми і написання над закресленим правильного тексту або суми. Одночасно з закресленням робиться запис про виправлення, що підтверджується підписом бухгалтера неприбуткової організації, що виявив помилку.

Спосіб «червоне сторно» полягає в тому, що невірний бухгалтерський запис анулюється шляхом складання виправленого (сторніровочного запису). Одночасно робиться правильний запис. Виправлений запис виконується червоними чорнилами або береться у рамку. При підрахунку підсумків сума за ними віднімається.

Спосіб додаткового запису використовують для виправлення помилок у тих випадках, коли початковий запис був зроблений у меншій сумі, ніж потрібно. Додатковий запис робиться у тій же кореспонденції рахунків, в якій була відображена попередня сума.

Розглядаючи характерні помилки і порушення, що мають місце при виконанні найбільш типових бухгалтерських операцій у неприбуткових організаціях, потрібно враховувати, що у зв'язку із введенням нового плану рахунків змінилися не тільки коди рахунків, але і їх зміст. Це призвело до необхідності розробки і впровадження оновлених журналів-ордерів і відомостей, які складені у відповідності із Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Під час розгляду каси та касових операцій слід перевіряти:

– забезпечення умов зберігання готівки і інших цінностей в касі при надходженні їх з банку і при здаванні їх у банк;

– забезпечення порядку збереження чекових книжок;

– контроль за випискою чеків і отриманням за ними грошей;

– збереження порядку документального оформлення надходження грошей в касу і їх видачі;