Бюджетний дефіцит: причини виникнення, наслідки, методи управління

Протягом 2007-2009 роках відбувалось стрімке зростання доходів від акцизного збору із вироблених на території України та із ввезених на територію України товарів. У 2007 році акцизний збір із вироблених на території України товарів становив 8990 млн. грн., тобто займав 5,42 % в структурі доходів бюджету. Протягом 2008 року даний показник зріс на 12,63 % і дорівнював 10125 млн. грн., займаючи в структурі доходів 4,37 %, проте найбільший ріст акцизного збору спостерігався у 2009 році, коли цей показник зріс на 73,68 % порівняно з 2008 роком, і становив 17 585 млн. грн.

Аналогічна тенденція спостерігалась і на акцизний збір із товарів ввезених на територію України. Дана ситуація, пояснюється значним зростанням ставок акцизного збору на підакцизні товари, а саме на тютюнові вироби та алкогольні напої. Ставки на тютюнові вироби протягом 2007-2009 років значно зросли. В 2007 році ставка акцизного збору на сигарети з фільтром зросла від 11,5 грн. за 1000 штук до 13 грн. З 1 вересня 2008 року було збільшено ставки акцизного збору на тютюнові вироби: на сигарети без фільтра у 2,5 раза (з 5 до 12,5 грн. за 1000 шт.), на сигарети з фільтром у 2,14 раза (з 14 до 30 грн. за 1000 шт.); у відсотках - у 1,28 раза (з 12,5% до 16%). В 2009 році ставка акцизного збору на сигарети без фільтру становила 35 грн. за 1000 штук та 20 % від обороту реалізації, а на сигарети з фільтром 60 грн. за 1000 штук [6].

У 2009 році, порівняно з попереднім роком, спостерігалось скорочення надходжень від рентної плати та офіційних трансфертів, що пояснюється кризовим становищем національної економіки.

2.4 Вплив бюджетного дефіциту на національну безпеку держави

Фінансова безпека є основним системоутворюючим чинником національної безпеки держави.

Результатом забезпечення фінансової безпеки є стабільний розвиток фінансово-кредитної сфери, і, як наслідок, економіки в цілому.

Проблема фінансової безпеки країни набула особливої гостроти. Вирішення цієї проблеми повинно базуватися на надійній та ефективній системі захисту національних інтересів держави. Під фінансової безпекою слід розуміти захист національних інтересів фінансово-кредитної сфери від впливу внутрішніх і зовнішніх загроз. При цьому важливого значення набуває проблема виявлення реальних загроз.

Основними загрозами економічній безпеці України у фінансовій сфері були: скорочення золотовалютних резервів; погіршення ліквідності у банківській системі; недостатність внутрішніх джерел капіталізації; гальмування розвитку вітчизняного фондового ринку; знецінення національної валюти, погіршення суверенного рейтингу України та вітчизняних банків. У фінансовій сфері спостерігалось подорожчання банківських кредитів; зниження рентабельності власного капіталу банківської системи внаслідок зростання збитків банків і проблемної заборгованості.

Стратегія фінансової безпеки має бути орієнтована на розробку і послідовне здійснення заходів щодо закріплення і розвитку позитивних процесів і подолання негативних тенденцій у сфері фінансових відносин. При цьому мають бути визначені найближчі цілі цієї стратегії та механізми їх реалізації. Державна стратегія фінансової безпеки і комплексна державна фінансова політика перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємодії.

Розробка системи національної безпеки включає декілька основних напрямків - політичний, військовий, економічний, ідеологічний тощо. На жаль, ще не стала пануючою як в законодавчих сферах, так і в суспільстві думка, що рівень бюджетного дефіциту слід включити в сукупність оцінок національної безпеки.

Значною мірою це зумовлено тим, що при визначенні бюджетного дефіциту його розглядають лише як економічну категорію. Однак він має вплив на всі аспекти життя суспільства, і не тільки на економіку, а й на політику. Тому важливо аналізувати політичні чинники створення системи збалансованого бюджету, що є актуальною проблемою в розвинутих країнах. Так, Президент США Білл Клінтон підтримав ідею конституційної поправки і запропонував свій план збалансування бюджету країни до 2005 року. Виступаючи 23 січня 1996 року перед обома палатами Конгресу із щорічним посланням "Про становище країни", він ще раз висловив думку, що збалансований бюджет має привести до зниження податків, процентних ставок'. Це, звичайно, зміцнить економіку, а значить, і національну безпеку.[33, c.25]

В західних країнах державний бюджет не лише забезпечує акумулювання коштів, необхідних для фінансування державної машини, використовується не тільки для часткового перерозподілу доходів з метою підтримання сприятливого соціального клімату в державі, але й не в меншій мірі для різноманітних форм впливу на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси для здійснення верховною владою відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки. В Україні остання функція державного бюджету не лише практично не використовується, але й не розробляється теоретично. [33, c.24]

Бюджетна політика держави, спрямована на забезпечення національної безпеки, має наступні основні виміри:

– встановлення частини валового внутрішнього продукту, яка перерозподіляється через державний бюджет;

– співвідношення між основними статтями витрат державного бюджету;

– співвідношення між доходами і витратами держави. Для України зберігається кризовий економічний стан.

Пріоритетними національними інтересами у фінансовій сфері є:

– посилення взаємозв'язку фінансово-бюджетної політики та основних напрямів соціально-економічного розвитку держави й адміністративно-територіальних одиниць;

– забезпечення бюджетної дієздатності держави;

– забезпечення монетарної та валютно-курсової стабільності;

– зміцнення банківської системи, збільшення національних заощаджень із одночасним підвищенням рівня монетизації та капіталізації української економіки;

– зміцнення національного інвестиційного потенціалу та підвищення інноваційної активності вітчизняних підприємств;

– реформування фінансового ринку та забезпечення незалежності національної економіки від кон'юнктури міжнародних фінансових ринків;

– мінімізація впливу світових фінансових криз на фінансову систему України;

– детінізація економіки та залучення некримінальних капіталів в інвестиційні процеси.

Сучасна динаміка суспільних процесів в Україні й світі зумовлює необхідність формування адекватної, ефективної та економічно виправданої системи захисту національних інтересів та забезпечення національної (в тому числі економічної і фінансової) безпеки. Стратегічною метою політики національної безпеки України є забезпечення державного суверенітету та територіальної цілісності, національної єдності на основі демократичного поступу суспільства і держави, дотримання прав і свобод людини й громадянина, створення умов для динамічного зростання економіки, забезпечення європейських соціальних стандартів і добробуту населення. Як зазначається у Стратегії національної безпеки України, забезпечення прийнятного рівня економічної безпеки не можливе без здійснення структурної перебудови і підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Для цього необхідно насамперед поліпшити інвестиційний клімат, зокрема шляхом забезпечення дієвого захисту права власності, удосконалення регуляторного і корпоративного законодавства, обмеження монополізму, розвитку фінансового і фондового ринків. Одним із найважливіших завдань у цьому контексті є реформування податкової системи, забезпечення спрямованості фіскальної політики держави на зменшення частки усіх складових матеріальних витрат в економіці. Необхідно підвищити ефективність використання державних коштів, забезпечити дієвий державний контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій, прозорість використання ними фінансових ресурсів, ефективність тарифної та регуляторної політики. Заходи економічної політики держави слід спрямовувати також на зміцнення фінансового стану суб'єктів господарювання, забезпечення зростання їх рентабельності та капіталізації [32, c 360].

Не менш важливо забезпечити подолання тінізації економіки та припинення відпливу капіталів за кордон; збалансований розвиток бюджетної сфери; внутрішню і зовнішню захищеність національної валюти, її стабільність, захист інтересів вкладників; здійснення виваженої політики внутрішніх і зовнішніх запозичень.

Розділ 3

Удосконалення управління бюджетним дефіцитом в Україні

3.1 Можливості скорочення дефіциту державного бюджету в Україні

Теоретично можна виділити чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету:

– збільшення дохідної частини бюджету;

– скорочення видаткової частини бюджету;

– здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;

– проведення грошової і кредитної емісії..

Перший напрямок -- збільшення дохідної частини бюджету -- може бути пов'язаний з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це стане передумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов'язано із заінтересованістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростанням обсягів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань.

Другий напрямок -- скорочення витрат державного бюджету. Сюди варто насамперед віднести скорочення витрат на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Винятком повинні стати лише окремі об'єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки у структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи витрати, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Витрати ж, пов'язані з проведенням інноваційної політики та подальшим розвитком виробництва, повинні бути покладені переважно на самі підприємства, які для цього можуть використовувати частину амортизаційних відрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій з цінними паперами, банківські кредити.

На сучасному етапі економічного розвитку скорочення видаткової частини бюджету може бути пов'язане з тимчасовим скороченням витрат на соціально-культурні заходи (освіту, охорону здоров'я тощо) і зі скороченням витрат на управління.

Скорочення видаткової частини бюджету може бути досягнуте за рахунок зменшення усіх видів дотацій, субсидій. Мова йде насамперед про скорочення дотацій підприємствам-виробникам і переділу дотацій споживачам.

Третій напрямок скорочення дефіциту бюджету -- здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту, що склався. [3, c. 174]

При виробленні стратегії боротьби з бюджетним дефіцитом, на мою думку, необхідно керуватися наступним:

I. Злом для економіки і фінансів країни є мниме усунення дефіциту бюджету шляхом чисто математичних операцій, тому що в цьому випадку замість "лікування" економіки її хвороба переходить у приховані форми, боротися з якими набагато важче;

II. Баланс бюджету і навіть перевищення бюджетних доходів над витратами не слід розглядати як невід'ємну рису здорової економіки, що динамічно розвивається. Світовий досвід показує, що на окремих етапах розвитку суспільства, в умовах специфічних для кожної країни, бюджетний дефіцит цілком допустимий;

III. Величина бюджетного дефіциту, про що свідчить світовий досвід, не повинна перевищувати гранично припустимого розміри, обумовленого 2-3% ВВП.

IV. Для покриття бюджетного дефіциту можуть використовуватися різні форми державного кредиту (як внутрішнього, так і зовнішнього). Робота друкарського верстата, що приводить до емісії, не обумовленої потребами товарообігу, повинна розцінюватися як міра, що грубо порушує закони грошового обігу, а тому, неприпустима.

V. Для подолання бюджетного дефіциту необхідно "лікування" самої економіки, тому що без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивні фінансові міри ні застосовувалися при цьому.

Перераховані принципи повинні обов'язково реалізовуватися при розробці конкретної програми заходів для зниження бюджетного дефіциту і керуванню їм.

Швидка ліквідація бюджетного дефіциту, не підкріплена реальними кроками в напрямку стабілізації самої економіки лише ускладнить і без того важку фінансову ситуацію в країні, створить непотрібні перешкоди на шляху гідного виходу з кризи.

У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити такі міри, що з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого, сприяли скороченню державних витрат, наприклад:

– зміна напрямків інвестування бюджетних коштів у галузі державного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної бюджетної гривні;

– більш широке використання фінансових пільг і санкцій, що дозволяють повніше враховувати специфічні умови господарювання і стимулюючих зростання суспільного виробництва;

– збереження фінансування лише найважливіших соціальних програм; мораторій на прийняття нових соціальних програм, що вимагають значного фінансування;

– заборона НБУ надавати кредити урядовим структурам оформлення заборгованості державними цінними паперами.

У світовій практиці для зниження бюджетного дефіциту використовується така форма, як залучення в країну іноземного капіталу. З його допомогою вирішуються відразу кілька задач:

– скорочуються бюджетні витрати, призначені на фінансування капіталовкладень (а значить зменшується розрив між доходами і витратами)

– розширюється база для виробництва товарів і послуг;

– з'являється новий платник податків (отже, збільшуються дохідні надходження в бюджет);

– поліпшується стан платіжного балансу.

Розуміючи виняткову вигідність політики залучення в країну іноземного капіталу, усі країни, включаючи і розвиті економіки, прагнуть заохочувати імпорт капіталу.

Розробка і послідовна реалізація мір спрямованих на збільшення доходів бюджету і скорочення його розмірів, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване керування його розміром у сукупності з іншими економічними антикризовими заходами дозволить стабілізувати фінансове положення нашої країни.

Слід зазначити, що проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найважливіших і найсуперечливіших фінансових проблем. Під час її обговорення нерідко розглядають досвід зарубіжних країн, економіка яких функціонує нормально і за п'яти-, і за десятивідсоткових рівнів бюджетного дефіциту щодо валового внутрішнього продукту. Однак тут слід мати на увазі, які джерела фінансування дефіциту бюджету Існують у цих країнах, оскільки саме вибір джерел фінансування дефіциту бюджету, а не його розмір сам собою має принципове значення для функціонування економіки [27].

Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості - прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.

У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку - сприяли скороченню державних витрат.

3.2 Пошук ефективних джерел фінансування бюджетного дефіциту в Україні

Джерелами фінансування дефіциту бюджетів с внутрішні та зовнішні запозичення. Запозичення не можуть використовуватися для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.

Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

При фінансуванні дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх запозичень наслідки такої заборгованості залежать від економічної кон'юнктури і стану ринку праці і ринку капіталу. При наявності в населення вільних коштів і недостатності попиту на капітал з боку приватного сектора, високому рівні схованого безробіття, збільшення державних витрат, що фінансуються за рахунок внутрішніх запозичень, є чинником, який сприяє економічному розвитку країни. У випадку, якщо уряд країни має можливість поширити серед населення і підприємств цінні урядові папери в розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, означає, що збільшення державних витрат відбувається за рахунок скорочення особистого споживання. Такий перерозподіл напрямків використання валового продукту має переваги і не представляє небезпеки для економічного становища країни. Однак результати емпіричних досліджень учених показують, що в Україні зберігається низька еластичність заощаджень по процентних ставках, а, отже, існує низька імовірність збільшення добровільних заощаджень населення при бюджетному дефіциті.

Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх запозичень означає виникнення можливості здійснення додаткових державних видатків без обмеження поточного споживання та реальної інвестиційної діяльності приватного сектору. Разом з тим, повернення боргу і його обслуговування будуть відбуватися за рахунок майбутнього виробництва, а це потребує в майбутньому відповідного збільшення імпортованих товарів та послуг. Важливо при цьому мати на увазі, що при кредитному фінансуванні державних видатків відбувається перерозподіл у часі фінансових витрат, частина з яких прийдеться відшкодовувати майбутнім поколінням. Це навантаження можливо перекладати дише в тому випадку, коли мова йде про видатки, ефект ви яких з'явиться через певний інтервал часу. [22 ,c. 207]

Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і, в ідеалі, збалансування доходів і витрат бюджету.

Конкретні заходи держави в цьому напрямку можуть бути різними, але в результаті усі вони зводяться до створення можливостей зростання доходів і скорочення витрат бюджету. З цією метою необхідно:

– удосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

– посилити відповідальність суб'єктів господарювання і їхніх керівників, зокрема особисто майнову і кримінальну, та дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом і державними позабюджетними фондами;

– удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;

– забезпечити фінансову підтримку малого і середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;

– ввести твердий режим економії бюджетних коштів;

– перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;

– ввести науково обґрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і витрат бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості. [22, с. 209]

Як вже зазначалося раніше (у пункті 1.4) також має місце варіант продажу державних активів. Приватизація крупних підприємств досить часто застосовується Україною, але платежі при цьому здійснюються однократно.

Треба керуватися теоретичними основами та підходами управління бюджетним дефіцитом, міркуваннями щодо національної безпеки задля фінансування бюджетного дефіциту. До самих же джерел треба відноситися з остереженням та розрахунками наперед, так як кожні з них мають як свої переваги так і недоліки.

ВИСНОВКИ

Дана курсова робота була присвячена проблемі бюджетного дефіциту України та визначенню можливих шляхів її вирішення.

У процесі написання курсової роботи ми:

– визначили сутність бюджетного дефіциту, причини його виникнення та види;

– ознайомились з причинами виникнення дефіциту;

– ознайомились з теоретичними аспектами управління бюджетного дефіциту;

– дослідили вплив дефіциту бюджету на державну економіку;

– проаналізували динаміку дефіциту Державного бюджету України;

– визначили вплив бюджетного дефіциту на національну безпеку;

– охарактеризували можливі джерела фінансування бюджетного дефіциту;

– визначили можливості скорочення дефіциту державного бюджету;

Успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно пов'язане з оптимальним забезпеченням формування та виконання бюджету. Від успішного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність та соціальний рівень життя у державі.

Основними причинами виникнення дефіциту державного бюджету в Україні є зниження обсягів виробництва й скорочення доходів бюджету, низька податкова дисципліна, наявність значного тіньового сектора в економіці, надмірні державні витрати за окремими статтями бюджету. Ліквідація або значне зменшення зазначених негативних явищ є основними напрямками скорочення дефіциту державного бюджету в Україні.

Бюджетний дефіцит не можна однозначно відносити до розряду надзвичайних, катастрофічних подій, ще й тому, що різним може бути якість, природа дефіциту. Дефіцит може бути пов'язаний з необхідністю здійснення великих державних вкладень в розвиток економіки. У цьому випадку він відображає державне регулювання економічної кон'юнктури, прагнення забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного виробництва.

Бюджетний дефіцит вимагає постійного пошуку шляхів його подолання, тобто збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету.

Зараз в Україні діє різноплановий монетарний устрій (визначається декілька цілей проведення грошово-кредитної політики, які пов'язані з рівнем обмінного курсу, рівнем інфляції, обсягами окремих монетарних агрегатів). Реалізація грошово-кредитної політики забезпечується змішаним методом (частково з використанням ринкових інструментів, частково - адміністративних).

Протягом 2007-2009 рр. державний бюджет України не виконувався як за доходами, так і за видатками, що є чинником «хворої» економічної та політичної ситуації у країні. А для зменшення Державного бюджетного дефіциту потрібна стабільне зростання економічних показників та гнучкий стійкий курс політичних діянь уряду.

Можна виділити чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету:

-- збільшення дохідної частини бюджету;

-- скорочення видаткової частини бюджету;

-- здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;

Існує позитивний взаємозв'язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу у свою чергу потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.

Значні обсяги державного боргу, особливо зовнішнього, спричиняють економічну і політичну залежність держави від своїх кредиторів, що негативно впливає на національну небезпеку держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Воронова Л.К. Бюджет державний [Текст] // Юридична енциклопедія. Т.1. А-Й. - К.: Вид-во „Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1998. - 289 с.

2. Алісов Є.О Фінансове право [Текст]: Підручник / Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С. Т.; Керівник авт. колективу і відп. ред. Л.К. Воронова. - Видання друге, виправлене та доповнене - X.: Фірма "Консум", 1999. - 496 с.

3. Базилевич В.Д. Державні фінанси: Навч. посіб. [Текст] // В.Д. Базилевич, Л.О. Валастрик-- К.: Атіка, 2002. --368 с.

4. Базилевич В.Д. Макроекономіка: підручник [Текст] // В.Д Базилевич., К.С Базилевич. За ред. В.Д. Базилевича. - 2-ге вид., випр. - К.: Знання, 2005. - 851 с.

5. Бескид Й.М. Теоретичні підвалина дослідження суті державного бюджету України. [Текст] // Фінанси України. № 1. -- 1998. -- С. 16.

6. Бюджетний дефіцит у 2009 році. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: < http://www.analitik.org.ua/publications/ >

7. Василик О.Д. Державні фінанси України [Текст]: Підручник.// О.Д. Василик, К.В. Павлюк-- К.: НІОС, 2002. -- 608 с.

8. Воронин Ю.В. : Управління державним боргом [Текст] // Економіст .-2006. - №1.- С. 14.

9. Горобець О.Г.: Державний борг України та його вплив на розподіл валового внутрішнього продукту [Текст] // Актуальні проблеми економіки . - 2005. - №3.- С. 31

10. Гребенюк Н.Ю. Основні віхи у формуванні та проведенні грошово-кредитної (монетарної) політики в Україні [Текст] // Вісник Національного банку України. - 2007. - №5. - С. 16

11. Гриньова В.М. Фінанси підприємств [Текст]: Навч. посіб. / В.М. Гриньова, В.О. Коюда. - К.: Знання-Прес, 2006. - 423 с.

12. Губар В.А.: Основні засади управління державним боргом, сформовані міжнародною практикою [Текст] // Вісник Національної академії державного управління . - 2004. - №3. - С. 7

13. Губар В.А.: Проблеми використання в Україні світового досвіду управління зовнішнім державним боргом [Текст] // Вісник Національної академії державного управління. - 2004. - №1. - С. 29-33.

14. Державний бюджет-2008: стабільність і добробут [Електронний ресурс] // Міністерство фінансів України. -Режим доступу < http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=78923 >

15. Держкомстат України- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://ukrstat.gov.ua/> Зведені бюджети України за 2007-2009 рр.

16. Джерела фінансування дефіциту бюджету//[Електронний ресурс] -Режим доступу <http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/012/16.php

17. Динаміка дефіциту Державного бюджету України у 2007-2009 роках [Електрон. ресурс]. - Режим доступу <http://economics-ua.ru/materials/macroeconomy/state-sector/61-------2007-2009--.pdf>

18. Економічна енциклопедія [Текст]: У 3 т. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: ВЦ «Академія», 2000. - Т.1 - 864 с.

19. Закон України “Про бюджетну систему України” № 253/95-ВР від 29.06.1995. [Текст] // Відомості ВРУ. -- 1995. -- № 26. С. 2

20. Закон України Про Державний бюджет України на 2009 рік (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, N 20, N 21-22, ст.269) [Електронний ресурс].- Режим доступу < http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=835-17>

21. Зражевська Н.В.: Механізм реструктуризації зовнішнього державного боргу [Текст] // Фінанси України.- 2005. - №9. С. 11.

22. Карлін М.І. Фінансова система України: навч. посіб. [Текст]- К.: Знання, 2007.- 324 с.

23. Лютий І.О. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки: Навч. посіб [Текст] // І.О. Лютий-- К.: Артек, 1999. -- 320 с.

24. Опарін В. М.Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. - 2-ге вид., доп. і перероб. [Текст] - К.: КНЕУ, 2002. - 240 с.

25. Павлова А.А. Джерела фінансування бюджетного дефіциту [Текст] // Економіст. - 2008, - № 1,- С. 76-80.

26. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн [Текст]: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 495 с.

27. Петренко І.В. Бюджетний дефіцит в Україні та основні шляхи його подолання [Електронний ресурс]. - Режим доступу: < http://www.info-library.com.ua/books-text-5227.html >

28. Пояснювальна записка до звіту про виконання Державного бюджету України за 2009 рік. [Електронний ресурс] // Міністерство фінансів України.- Режим доступу <http://minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=276024&cat_id=244333>

29. Реальный бюджетный дефицит в 2009 г. // Сайт Український Фінансовий Сервер.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.ufs.kiev.ua/stories/fcomments.php?CommentID=2020>

30. Редіна Н.І., Гордєєва Л.П.: Дефіцит бюджету й основні шляхи його подолання в Україні / Фінанси України , 2000 р. №5.

31. Сова О.Ю. : Сутність та види дефіциту державного бюджету [Текст] // Фінанси України . - 2005.- №9.

32. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки України [Текст]: Підручник. - К.: КНЕУ, 2005. - 375 с.

33. Стукало Н.В. Деякі аспекти формування фінансової політики України в умовах глобалізації [Текст]// Фінанси України. -- 2006. -- № 1. -- С. 24--30.

34. Федосов В.І. Бюджетний менеджмент: Підручник . [Текст] / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафоноватаін. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 864 с.

35. Шоля І.В. Деякі проблеми виконання бюджету [Текст] // Казна.- 2006.- № 4-5.- С. 28-29.

36. Юрій С.І. Фінанси: підручник [Текст]. // С.І. Юрій, В.М. Федосов, Л.М. Алексеєнко та ін.; за ред. С. . Юрія, В.М. Федосова. -- К.: Знання, 2008. -- 611 с.

37. Юрій С.І. Бюджетна система України [Текст]: Навчальний посібник // Юрій С.І., Бескид Й.М. -- К.: НІОС. 2000 -- с. 400.

Додаток А

Таблиця А.1. - Структура видатків за економічною класифікацією у 2008-2009 рр.[33]

Додаток Б

Таблиця Б.1.- Джерела фінансування бюджетного дефіциту в 2009 р. [34]

	Млрд. грн	% ВВП	Коментарі
Використання казначейського рахунку	6,6	0,7	Рахунки Держказначейства в НБУ скоротилися з 7,7 млрд. грн. до 1,1 млрд.грн.
Комерційні випуски ОВДП	18,8	2,0	Аукціони з ОВДП, що регулярно проводяться Міністерством фінансів
Позики МВФ	37,2	4,0	Частина другого траншу і третій транш повністю направлені уряду
Використання СДР	15,8	1,7	Україна отримала свою частку в глобальному розподілі СПЗ у розмірі USD 2 млрд.
Рекапіталізація банків	19,6	2,1	Випуск ОВДП в капітал чотирьох держбанків (Київ, Родовід, Укргазбанк і Укрексімбанк)
Рекапіталізація Нафтогазу	30,6	3,3	У два етапи: 18,6 млрд. грн і 12 млрд.грн.
Викуп ОВДП у Нафтогазу	(3,0)	(1,0)	Для оплати імпорту газу в жовтні і листопаді; за рахунок конвертації СДР
«Широкий» дефіцит-2009	12,2	13,5
Офіційний дефіцит у 2009 р.	21,3	2,3

Додаток В

Таблиця В.1. - Джерела фінансування дефіциту бюджету. [40]

1.	Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування, а також вільний залишок бюджетних коштів із дотриманням умов, визначених цим Кодексом. (Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV від 10.07.2003)
2.	Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, визначених законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.
3.	Міністр фінансів України з урахуванням вимог частини другої цієї статті з метою економії коштів та ефективності їх використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення.
4.	Витрати на погашення зобов'язань із боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов'язання та боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету в законі про Державний бюджет України або рішенні про місцевий бюджет.
5.	Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачений в законі про Державний бюджет України на таку мету, Міністр фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
6.	Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.

Додаток Г

Рисунок Д.1. - Валовий зовнішній борг України 2005-2009 рр.

Додаток Д

Таблиця Е.1.- Структура доходів загального фонду Державного бюджету України в 2004-2009 рр.

Додаток Е

Таблиця Ж.1. - Видатки Державного бюджету України (у т.ч. загального фонду) за функціональною класифікацією