Видатки державного бюджету в умовах бюджетного дефіциту

Видатки державного бюджету, їх функції та класифікація, аналіз для сучасної України та оцінка. Бюджетний дефіцит, його причини та вплив на видатки. Управління видатками державного бюджету в умовах державного дефіциту, особливості здійснення секвестру.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 11.04.2012
Размер файла 231,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Видатки державного бюджету України в умовах бюджетного дефіциту

Вступ

Економічний зміст бюджету та його ланок розкривається в процесах формування та розподілу грошових ресурсів, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління. Рух валового внутрішнього продукту на всіх стадіях - від створення до споживання здійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як відбувається процес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це впливає на формування в кінцевому підсумку фондів споживання та нагромадження визначається роль бюджету в управлінні економікою. У зв'язку з цим важливе значення має постійне удосконалення системи використання видатків бюджету, краще використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Головну роль у формуванні та розвитку економічної структури будь-якого сучасного суспільства грає державне регулювання, що реалізується у рамках економічної політики, яку обирає влада. Одним з найбільш важливих механізмів, що дозволяє державі реалізувати економічне та соціальне регулювання, є фінансовий механізм - фінансова система суспільства, головною ланкою якої є державний бюджет. Саме за допомогою фінансової системи держава створює централізовані та діє на децентралізовані фонди грошових коштів, забезпечує можливість виконання, покладених на державні органи функцій.

Успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно пов'язане з оптимальним забезпеченням формування та виконання бюджету. Від успішного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність та соціальний рівень життя у державі

Підходи до вирішення проблеми видаткової частини бюджету в умовах дефіциту наведено у працях наступних вітчизняних та зарубіжних науковців: В. Андрущенка, С. Буковинського, О. Василика, Т. Вахненко, В. Гейця, В. Глущенка, А. Гриценка, І.Д'яконової, А.Ілларіонової, Б. Кваснюка, С. Лондар, І. Луніної, І.Мітюкова, А. Покритана, В. Протасова, І. Радіонової, І. Сала, В. Сумарокова, В. Суторміної, В. Федосова, І. Чугунова, С. Юрія та ін.

Через таку глобальну значимість для будь-якої країни державного бюджету, необхідно ретельно вивчити всі проблеми, що з'являються при його формуванні, а саме дефіцит державного бюджету.

Сучасна економічна теорія та практика приділяють велику увагу проблемам бюджетного дефіциту. У наш час ця проблема є дуже важливою для багатьох країн світу. Саме тому конкретним завданням економічної політики держав є пошук оптимального рішення проблем бюджетного дефіциту.

Актуальність цієї проблеми полягає у важливості бюджету для функціонування національної економіки, в його складності й многогранності. На сучасному етапі розвитку України удосконалення бюджетного процесу дасть змогу успішно впроваджувати стратегічні цілі держави щодо економічного та соціального розвитку, адже підйом економіки - це єдине надійне джерело покращення добробуту народу.

Мета курсової роботи полягає у дослідження видаткової частини державного бюджету України, державного дефіциту, визначення шляхів покращення ефективності видаткової частини державного бюджету України, причин та наслідків бюджетного дефіциту, його впливу на зміни економічних показників у країні.

Отже, тема цієї роботи є дуже важливою та актуальною для нашого сьогодення, бо в ній будуть розглядатися реальні економічні події та показники, а також будуть висвітлюватися проблеми взаємодії бюджетного дефіциту.

Виходячі із зазначеної мети в роботі було поставлено та вирішено слідуючі задачі:

1. Дослідити економічну сутність, функції та класифікацію видатків бюджету;

2. Дослідити теоретичні аспекти бюджетного дефіциту, його причини та вплив на обсяг та структуру видатків державного бюджету

3. Провести аналіз видатків державного бюджету України за досліджувані роки;

4. Провести оцінку бюджетного дефіциту України;

5. Запропонувати напрямки управління видатками державного бюджету в умовах державного дефіциту, особливості умови здійснення секвестру;

Об'єктом дослідження виступає видаткова частина Державного бюджету України.

Предметом дослідження є відносини управління видатками державного бюджету України в умовах бюджетного дефіциту.

У роботі застосовано сукупність методів та підходів, що дозволило реалізувати концептуальну єдність дослідження. Системний та структурний методи використано при розкритті сутності видатків державного бюджету та бюджетного дефіциту. Дослідження процесу виконання видаткової частини бюджету в Україні базувалось на єдності історичного та логічного підходів.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативно-правові акти з питань виконання видаткової частини бюджету, літературні джерела з теми дослідження, матеріали спеціалізованої періодичної преси. При написанні курсової роботи проаналізовано монографії та статті вітчизняних і зарубіжних авторів з питань бюджетного регулювання.

Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет, об'єкт, інформативна база та методи дослідження. Основна частина присвячена дослідженню визначеної проблеми. У висновках сформульовано основні результати курсової роботи.

1. Видатки державного бюджету, їх функції та класифікація

Видатки бюджету - це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використанням на здійснення програм та заходів, передбачених бюджетом.

Державні видатки - це грошові відносини, що складаються при розподілі і використанні централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування витрат розширеного відтворення і задоволення інших суспільних потреб [10, с. 145].

За соціальним призначенням видатки державного бюджету України поділяються на:

- соціальний захист населення;

- фінансування соціально-культурних закладів, установ;

- фінансування науки, народного господарства і державних капітальних вкладень;

- фінансування національної оборони;

- правоохоронної діяльності та забезпечення безпеки держави;

- утримання органів законодавчої, виконавчої та судової влади;

- фінансування зовнішньополітичної діяльності;

- заходів, пов'язаних із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення;

- видатки з обслуговування державного зовнішнього та внутрішнього боргів та інші видатки [26, с. 137].

Співвідношення видатків між окремими групами визначається спрямованістю бюджетної політики. Останніми роками найбільша частка видатків припадає на соціально-культурні заходи та соціальний захист населення. Це викликано кризою в економіці та необхідністю соціального захисту громадян з невеликим рівнем доходів.

Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених законом про державний бюджет.

Видатки усіх бюджетів поділяються на поточні і видатки розвитку.

Поточні видатки - це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємству установ, організацій і органів на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів із соціального захисту населення та інших, що не належать до видатків розвитку. У складі поточних видатків окремо вирізняються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі перелічених вище об'єктів із зазначенням усіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.

Видатки розвитку - це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної діяльності, зокрема, фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Забороняється використання бюджетних коштів для фінансування позабюджетних фондів. Позабюджетні фонди можуть бути утворені за рахунок надходження від необов'язкових платежів, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, інших позабюджетних джерел.

Державний бюджет України передбачає видатки на:

- фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання та підвищення життєвого рівня населення, заходів щодо соціального захисту;

- фінансування заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що має загальнодержавне значення;

- фінансування виробничого і невиробничого будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт, що здійснюються відповідно до загальнодержавних програм;

- національну оборону;

- охорону навколишнього природного середовища;

- утримання правоохоронних і митних органів;

- утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади та прокуратури;

- здійснення зовнішньоекономічної та зовнішньополітичної діяльності;

- трансферти, що передаються з державного бюджету України до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

- виплату усіх видів пенсій, видатків, спрямованих на захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, виплату допомог з безробіття, витрати на професійне навчання незайнятого населення та заходи для створення додаткових робочих місць;

- утворення державних матеріальних і фінансових резервів;

- обслуговування внутрішнього та зовнішнього державних боргів та їх повернення;

- інші заходи, що фінансуються з державного бюджету України відповідно до законів України.

У державному бюджеті України передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів сумою не більше, ніж два відсотки від обсягів видатків державного бюджету України для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження державного бюджету України.

У державному бюджеті України понад передбачені видатки утворюється оборотна касова готівка сумою не більше двох відсотків від загального обсягу видатків бюджету. Оборотна касова готівка може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути поновлена у тому ж році до обсягів, встановлених під час затвердження державного бюджету України.

Створення принципово нового механізму бюджетного фінансування науки, удосконалення державної системи підготовки і перепідготовки кадрів для народного господарства, використання пільгового податкового режиму у реалізації нових видів продукції й інші бюджетні заходи покликані стимулювати наукові відкриття і нові технічні досягнення, скорочувати строки впровадження їх у виробництво, а в кінцевому підсумку - слугувати каталізатором прискорення науково-технічного прогресу.

Видатки характеризуються функціональною структурою, до якої долучаються:

- міжнародна діяльність;

- фундаментальні дослідження та сприяння науково-технічному прогресові;

- правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави;

- державне управління;

- промисловість та енергетика;

- будівництво;

- сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство;

- транспорт, дорожнє господарство, зв'язок телекомунікації й інформатика;

- інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю.

У невиробничій сфері видатки державного бюджету, згідно з бюджетною класифікацією, поділяються за галузями і видами суспільної діяльності. Це видатки на:

- освіту;

- охорону здоров'я;

- соціальний захист і соціальне забезпечення;

- житлово-комунальне господарство;

- культуру і мистецтво;

- засоби масової інформації;

- фізичну культуру і спорт;

- державне управління;

- судову владу.

Функціональний поділ видатків дозволяє виявити пропорції в розподілі бюджетних коштів і, змінюючи їх, добиватись необхідних зрушень у галузевій структурі суспільного виробництва. Так, необхідність посилення соціальної спрямованості усього суспільного розвитку потребує на сьогодні більше коштів спрямовувати у соціальну сферу, забезпечуючи тим самим прискорені темпи її росту.

Механізм функціонування державних видатків все активніше сприяє розвиткові внутрішнього та розширенню зовнішніх ринків збуту. Зросло втручання держави у сферу міжнародних валютних, фінансових, кредитних відносин та товарного обміну. Збільшився експорт державного капіталу, ще вагомішим стало його місце в загальному обсязі капіталу, що експортується. Отже, державні видатки стали одним із основних інструментів концентрації та централізації капіталу, збільшення нагромаджень у національній економіці.

Відповідно до рівня розміщення державних доходів державні видатки також поділяються на централізовані (з бюджету і фондів цільового призначення) і децентралізовані (витрати підприємств державного сектору).

За роллю у суспільному виробництві розрізняють поточні видатки і видатки на розвиток. В окремих випадках це закріплюється в офіційному поділі бюджету на дві частини: поточний і капітальний бюджети [7, с. 87].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Державні видатки за формами фінансування

Відповідно до цільового призначення видатки класифікуються за статтями витрат, наприклад, капітальні вкладення, капітальний ремонт, оплата праці, послуг, матеріалів та ін.

Кошторисне фінансування - забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони органів державного управління, органів правоохоронної системи і органів безпеки, органів судової влади і прокуратури. Вони отримують кошти на своє утримання із бюджету на підставі фінансових документів - кошторисів.

Державне фінансування інвестицій вміщує в собі державні інвестиції в основні об'єкти економічного і соціального розвитку. Фінансування капітальних вкладень із бюджету за умов ринку має свої особливості. Держава втручається в процес фінансово-кредитного забезпечення капітальних вкладень державних підприємств. Поряд з бюджетними коштами, залучаються також іноземні джерела інвестиційного фінансування як з боку іноземних держав, так і з боку міжнародних і приватних вітчизняних комерційних банків і кредитних установ. Досвід провідних європейських країн показує, що на період трансформації економіки державі належить вирішальна роль у фінансуванні конкретних загальнодержавних структуроутворюючих інвестиційних програм. Надзвичайно актуальним стає питання якісної оцінки та контролю державних інвестицій у державний сектор [24].

Бюджетні кредити - це фінансова підтримка державних та інших підприємств, у яких понад 50% майна є державною власністю. Здійснюється вона з бюджетних асигнувань на поворотній і, як правило, платній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаються як державна підтримка. Фінансову підтримку у формі бюджетної позики в Україні надає Міністерство фінансів на договірних засадах. Державні позики надаються різним галузям на значно м'якших умовах, ніж це робиться комерційними установами. Крім того, державному кредитуванню притаманна більша гнучкість порівняно зі звичайними видатками. Кредитування можна розглядати і як важливий інструмент антициклічної політики, що активно використовується в період спаду ділової активності. Коли ж економічна діяльність повертається до свого нормального ритму, обсяги стимулюючих її позик скорочуються. Операції з кредитування є складовою загального бюджетного курсу уряду з регулювання економіки і впливу на стан фінансового ринку держав [29, с. 234].

Державні дотації - це форма бюджетного фінансування планово-збиткових підприємств, організацій і установ, які надають послуги або виробляють необхідні товари, витрати на виробництво яких перевищують ціну продажу.

До субсидій у вузькому значенні належать трансферти підприємствам з боку держави (у грошовій формі або у вигляді послуг, що мають грошову оцінку) на фінансування поточних витрат. До субсидій у широкому значенні відносять всі форми втручання держави в економічну діяльність, унаслідок яких змінюються ціни на товари або фактор виробництва, а отже - і умови конкуренції на користь окремих підприємств або сфер економічної діяльності. Тобто субсидією вважається будь-яка виплата держави на користь суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ця виплата обмежується певною галуззю, певною метою економічної політики, певним регіоном, певним виробничим фактором. В умовах ринкової економіки до субсидій у широкому значенні також належать трансферти, що мають характер субсидій. Це платежі домогосподарствам і приватним організаціям, які суттєво впливають на структуру економіки [26, с. 176].

У дослідженнях Світового банку використовуються поняття «приховані субсидії державним підприємствам», до яких відносять:

- пільгові кредити;

- багаторазову відстрочку виплати основної суми кредиту і відсотків з нього, повне списання боргів за кредитами (це перетворює кредит у пряму субсидію);

- заборгованість зі сплати податків, списання податкової заборгованості;

- привілеї в отриманні державних замовлень;

- привілеї щодо купівлі товарів і послуг у держави або в інших підприємств за цінами, що є нижчими від ринкових;

- користування державними землями і будівлями без сплати оренди;

- вигоди від обов'язкової закупівлі держструктурами продукції підприємства [46, с. 245].

В останні роки в країнах з перехідною економікою як важливий інструмент стимулювання економіки часто розглядається надання державних гарантій за іноземними кредитами. За умовами погашення зовнішніх зобов'язань кредити під гарантію уряду можна розділити на чотири групи:

1. Так звані бюджетні кредити. Їх одержують підприємства, але при наданні гарантій щодо цих кредитів відразу передбачається, що їх обслуговування і погашення відбуватимуться за рахунок бюджету без будь-якої участі підприємств, тобто фактично вони є прямими бюджетними витратами, але відкладеними у часі. Надання таких гарантій веде до обмеження можливостей бюджетів у наступні роки.

2. Кредити, надані підприємствам на умовах валютної самоокупності. Усі витрати щодо їх погашення й обслуговування (в іноземній валюті) повинні нести самі підприємства.

3. Кредити на умовах погашення зовнішніх зобов'язань за рахунок бюджету з подальшим відшкодуванням його витрат в національній валюті. У даному випадку підприємства не тільки не несуть повної юридичної відповідальності за своєчасне погашення кредиту, а й звільняються від витрат щодо конвертації валюти. Такі кредити також містять у собі елементи додаткового субсидування підприємств. Практично за всіма1 кредитами, за винятком кредитів другої групи, весь валютний ризик покладається на державу. Збільшення обсягів гарантій за такими кредитами означає додаткову можливість збільшити у наступні роки субсидії підприємствам у прихованій формі [28, с. 178].

До складу видатків, пов'язаних з політичними функціями держави, належать: утримання армії; державного апарату управління і влади; посольств; консульств; сплата внесків до міжнародних організацій тощо. Вони становлять від 3 до 10% валового внутрішнього продукту і від 10 до 25% загальної суми державних видатків розвинутих країн.

Загалом у країнах з розвинутою ринковою економікою видатки, зумовлені економічними функціями держави, становлять від 10 до 15% валового внутрішнього продукту і від 20 до 35% загальної суми державних видатків. Щодо видатків на науково-дослідні роботи та дослідно-конструкторські розробки, то сучасна держава з ринковою економікою перетворилася на головного організатора й інвестора наукових досліджень. За державний кошт у країнах Заходу фінансується від 15 до 65% витрат на ці потреби. У провідних країнах світу на наукові дослідження спрямовується від 2,5 до майже 4% валового внутрішнього продукту [7, с. 47].

Соціальні функції держави втілюються через забезпечення мінімального прожиткового рівня найуразливішим категоріям населення, сприяння розвитку освіти, культури, охорони здоров'я і довкілля. Загалом видатки на соціальні потреби становлять від 20 до 35% загального обсягу державних витрат у більшості країн світу.

Стаття 30 Бюджетного Кодексу України, визначає наступний склад видатків та кредитування Державного бюджету України:

1. Видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів;

2. Джерелами формування загального фонду Державного бюджету України у частині кредитування є:

1) надходження внаслідок стягнення простроченої заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, кредитами з державного бюджету, якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України;

2) повернення кредитів, наданих з державного бюджету, що не мають цільового призначення;

3) повернення кредитів до державного бюджету, наданих для реалізації інвестиційних програм (проектів) за рахунок кредитів (позик), залучених державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій.

3. Джерела формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині кредитування визначаються законом про Державний бюджет України [8].

Державний бюджет України має містити пояснення всіх видатків, за винятком видатків, пов'язаних з державною таємницею (таємних видатків).

Таємні видатки, передбачені на діяльність органів державної влади, в інтересах національної безпеки включаються до Державного бюджету України без деталізації.

Контроль за проведенням таємних видатків здійснюється Рахунковою палатою та Міністерством фінансів України.

Класифікацію видатків державного бюджету представимо на рисунку 1.2.

Рисунок 1.2. Класифікація видатків державного бюджету

Так, стаття 87 БКУ визначає видатки, що здійснюються з Державного бюджету України [8]:

1. До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на:

1) державне управління:

а) законодавчу владу;

б) виконавчу владу;

в) Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) національну оборону (крім заходів та робіт з мобілізаційної підготовки місцевого значення);

6) правоохоронну діяльність, забезпечення безпеки держави та цивільний захист населення і територій;

7) освіту:

а) загальну середню освіту:

спеціалізовані школи (у тому числі школи-інтернати) державної власності;

загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

б) професійно-технічну освіту (на оплату послуг з підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення у професійно-технічних навчальних закладах державної власності);

в) вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів на умовах державного замовлення у вищих навчальних закладах державної власності);

г) післядипломну освіту (на оплату послуг з підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на умовах державного замовлення у навчальних закладах державної власності);

ґ) позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

д) інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

8) охорону здоров'я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу;

в) санаторно-реабілітаційну допомогу;

г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);

ґ) інші програми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

9) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом;

б) державні програми соціальної допомоги;

в) державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

г) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

ґ) державну підтримку молодіжних та дитячих громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

д) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

е) забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

є) інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністром України;

10) культуру і мистецтво;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14) програми реставрації пам'яток архітектури, спорудження (створення) пам'ятників і монументів державного значення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16) державні інвестиційні програми (проекти);

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18) створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів у випадках, передбачених законом, та всеукраїнських референдумів;

21) інші програми, які мають виключно державне значення.

Система державних видатків призначена забезпечити раціональне розміщення та ефективне використання державних коштів.

Отже ми бачимо, що державні видатки відіграють важливу роль в державі. Адже за їх допомогою відбувається фінансування різних соціальних сфер, потрібних для нормального розвитку суспільства в цілому. Основну роль у цій системі виконує держава, адже на неї покладено функція контролю за тим, щоб кошти були направлені у ту сферу, для якої вони були призначені у відповідних завчасно встановлених законом документах.

В наступному розділі роботи розглянемо причини та вплив на обсяг та структуру видатків державного бюджету бюджетного дефіциту.

2. Бюджетний дефіцит, його причини та вплив на обсяг та структуру видатків державного бюджету

видаток бюджет державний дефіцит

Бюджетний дефіцит - це стан державного бюджету, при якому державні витрати перевищують бюджетні надходження. Інакше дискреційна бюджетно-податкова політика - це свідоме маніпулювання податками та державними витратами з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю над інфляцією та прискоренням економічного розвитку.

Дефіцит державного бюджету свідчить насамперед про його незбалансованість. Отже, поява бюджетного дефіциту зумовлена неправильно обраною та реалізованою концепцією збалансування бюджету.

Бюджетний дефіцит має різні вияви, характеризується розмаїттям причин, чинників і наслідків.

Сучасна фінансова наука передбачає класифікацію бюджетного дефіциту за такими ознаками:

- строком виникнення;

- місцем виникнення;

- формою вияву;

- причинами виникнення;

- напрямами дефіцитного фінансування;

- критерієм визначення складових;

- строком дії;

- зв'язком із державним боргом.

За строком виникнення розрізняють плановий і звітний бюджетний дефіцит. Плановий дефіцит - затверджений у законі про Державний бюджет України обсяг перевищення видатків над доходами. Звітний бюджетний дефіцит - фактичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту про виконання Державного бюджету України.

За місцем виникнення бюджетний дефіцит поділяється на зовнішній і внутрішній. Зовнішній дефіцит - різниця між зовнішніми видатками та надходженнями від зовнішніх джерел. Внутрішній дефіцит характеризує перевищення обсягів загального дефіциту над зовнішнім.

За формою вияву розрізняють відкритий, прихований і квазіфіскальний бюджетний дефіцит. Відкритий дефіцит - офіційно затверджений стан бюджету у законі про Державний бюджет України на плановий рік чи у рішеннях сесій місцевих рад про відповідний місцевий бюджет. У цих документах не тільки фіксуються загальні обсяги дефіциту, а й конкретизуються джерела його фінансування. Прихований бюджетний дефіцит, на відміну від відкритого, офіційними документами не визнається. На практиці є кілька варіантів прихованого і напівприхованого дефіциту, пов'язаних зі свідомим завищенням планових обсягів доходів, включенням до складу доходів таких джерел, які використовують не для фінансування планових видатків, а для покриття бюджетного дефіциту [8].

Квазіфіскальний (квазібюджетний) дефіцит - прихований дефіцит бюджету, обумовлений квазіфіскальною діяльністю держави. Наявність прихованого і квазіфіскального дефіциту бюджету є негативним і небезпечним для суспільства явищем, оскільки фальсифікує показники основного фінансового плану країни та можливості держави.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і невимушеним. Вимушений дефіцит пов'язаний із необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх можна мобілізувати. Він є наслідком стихійних лих, епідемій, воєн, розрухи, економічної кризи, супроводжується дефіцитом фінансових ресурсів, якого уникнути неможливо. Невимушений бюджетний дефіцит (іноді його називають свідомим) виникає внаслідок проведення неефективної фінансової політики та некваліфікованого керівництва фінансовою системою.

За напрямами дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. У цілому різниця між цими видами дефіциту полягає у тому, що активний дефіцит дає змогу підштовхнути, активізувати подальший розвиток економіки і зростання капіталу, а пасивний - підкоряється законам інфляції.

Виділяють три складові частини бюджетного дефіциту:

– фактичний бюджетний дефіцит

– структурний бюджетний дефіцит

– циклічний бюджетний дефіцит.

Якщо фактичний дефіцит є зовнішнім проявом розбалансування дохідної і видаткової частин бюджету, то структурний і циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими.

Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, витрати бюджету і дефіцит за визначений період.

Структурний дефіцит - це дефіцит при умовах повного використання потенційних виробничих ресурсів.

Циклічний дефіцит - це результат недонадходження бюджетних доходів в наслідок циклічних перепадів в економіці. У загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом [3, c. 44].

Характеризуючи взаємозв'язок між цими видами, можна зробити висновок, що фактичний дефіцит є зовнішнім виявом розбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, а структурний і циклічний - його внутрішніми складовими. Якщо фактичний дефіцит відображає реальні доходи і видатки бюджету та дефіцит за відповідний рік, то структурний - дефіцит за умови повної або високої зайнятості потенціальних виробничих і трудових ресурсів, а циклічний - результат недонадходження доходів бюджету внаслідок циклічних коливань в економіці. Існує тісний зв'язок зі структурним і фактичним дефіцитом. Наприклад, коли уряд ставить за мету скоротити дефіцит бюджету шляхом підвищення ставок податків і зменшення видатків, то відповідно й зменшується структурний дефіцит. За збільшення державою соціальних виплат зростають структурні видатки і збільшується структурний дефіцит.

За строками дії бюджетний дефіцит поділяється на стійкий і тимчасовий. Стійкий дефіцит спостерігається у довгостроковому періоді, а тимчасовий - у короткостроковому. Тимчасовий дефіцит, як правило, пов'язаний з касовими розривами у бюджеті, зокрема з незбіганням строків здійснення видатків зі строками надходження доходів. Тимчасовий дефіцит ще називають касовим.

За зв'язком із державним боргом розрізняють первинний та операційний бюджетний дефіцит. Первинний дефіцит - різниця між величиною дефіциту бюджету і виплатою відсотків за борг. Цей дефіцит дорівнює різниці між сумою трансфертів та державних закупівель товарів і послуг та податковими надходженнями до бюджету за формулою:

Дефіцит = (державні закупівлі товарів і послуг бюджету + трансферти + виплати з обслуговування боргу) - податкові надходження.

Рисунок 2.1. Бюджетний баланс

У випадку випуску урядом державних цінних паперів для фінансування первинного бюджетного дефіциту зростають основна сума державного боргу і коефіцієнт його обслуговування.

Операційний дефіцит - дефіцит державного бюджету із вирахуванням інфляційної частини відсоткових платежів з обслуговування державного боргу.

У цілому основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є випередження темпів зростання бюджетних видатків порівняно зі зростанням доходів бюджету. Конкретні причини можна об'єднати у такі групи: об'єктивні (або вимушені), суб'єктивні (невимушені або свідомі).

У результаті об'єктивних причин, пов'язаних з вимушеними діями держави виникає необхідність збільшувати видатки бюджету за відсутності необхідного обсягу доходів. До суб'єктивних причин, пов'язаних з невимушеними, свідомими діями держави, у результаті яких виникає бюджетний дефіцит.

Якщо об'єктивні причини є вимушеними, не залежать від бажання чи небажання держави і не свідчать про низький рівень державного фінансового менеджменту, то суб'єктивні причини безпосередньо пов'язані з неефективним державним фінансовим менеджментом і за бажанням державної влади можуть бути усунені повністю [29, c. 265].

Бюджетний дефіцит як фінансове явище не є завжди поганим та негативним. В теперішніх умовах, у світі більшість держав мають державний дефіцит. За умов ідеального становища держави, дефіцит в економіці відсутній, що дозволяє оптимально зіставляти обсяг своїх доходів відповідно до фінансових можливостей без шкоди для суспільства, але насправді це буває дуже рідко тому-що ми часто зустрічаємося з економічними кризами.

У світовій практиці нормальним вважається державний дефіцит до 4% до валового внутрішнього продукту (максимум 5%). При дефіциті державного бюджету 11% до валового внутрішнього продукту починаються критичні процеси в економіці країни.

Вкрай негативні наслідки (фінансові, економічні, соціальні) бюджетного дефіциту потребують здійснення системи заходів для його подолання, проведення активної фінансової політики, використання узвичаєних у світовій практиці методів боротьби з дефіцитом. Прагнення до рівноваги бюджетних доходів і витрат шляхом збалансованості державного бюджету - це сьогодні одна з головних задач. Тільки вирішуючи її, можна проводити цілеспрямовану фінансову політику. При цьому варто враховувати, що засоби розв'язання даної задачі багато в чому визначається тим, до якої межі (нульового чи іншого значення) і якими темпами потрібно прагнути до збалансування бюджетних витрат і доходів.

Розглянемо причини виникнення державного бюджетного дефіциту (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1. Причини виникнення дефіциту бюджету

Загальні причини бюджетного дефіциту

Причини бюджетного дефіциту

в Україні (кінець XX - початок XXI ст.)

1. Виникнення надзвичайних обставин (війни, стихійні лиха, техногенні аварії).

2. Зміна економічного устрою.

3. Криза політичної системи.

4. Некомпетентність керівництва держави.

5. Незадовільна робота державних служб.

6. Необхідність здійснення крупних державних вкладень.

7. Надання безкоштовної допомоги іншим державам.

8. Структурна незбалансованість народного господарства.

9. Крупномасштабний оборот «тіньового» капіталу.

10. Недосконалість податкової системи.

11. Низька ефективність суспільного виробництва.

12. Нераціональна структура бюджетних витрат.

13. Великі витрати на отримання силових структур.

14. Неможливість одержання міжнародних кредитів.

15. Низький рівень життя населення.

16. Низький рівень соціального забезпечення.

1. Перехід від адміністративної економіки до ринкової.

2. Ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції.

3. Неефективність податкової системи.

4. Висока питома вага збиткових підприємств.

5. Велика частка «тіньової» економіки.

6. Низький рівень життя більшої частини населення України.

7. Необгрунтовано великі витрати бюджетних коштів на фінансування деяких сфер (державного управління, законодавчої та виконавчої влади тощо)

Очевидно, що зменшення і повна ліквідація бюджетного дефіциту можуть бути забезпечені лише шляхом подолання причин, які його зумовлюють. Зрозуміло і те, що це справа багатьох років, протягом яких економіка буде функціонувати в умовах бюджетного дефіциту. Тому вплив його на державне господарство вимагає теоретичних досліджень.

Незважаючи на очевидність того, що бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема, стимулює в ній інфляцію, є й протилежні позиції. Само по собі існування бюджетного дефіциту не справляє вирішального впливу на економіку, не відображається на доходах населення, якщо сильно розвинутий приватний сектор. Однак навіть у країнах із розвинутою економікою, основою економічної системи яких саме і є високорозвинений недержавний сектор, існування державного дефіциту визнається гальмом економічного прогресу, не кажучи вже про його негативні соціальні наслідки [37, c. 174].

Бюджетний дефіцит негативно впливає на розвиток економіки, стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом економічного росту держави, не говорячи вже про його негативний вплив на соціальний розвиток держави. Однак у науковій літературі зустрічаються твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. З цим можна погодитися тільки частково тому що не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування. У країнах, де добре розвинений ринок державних цінних паперів, величина бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на стан економіки в даному періоді, але його наявність обов'язково буде впливати на господарське життя в майбутньому. Тому бездефіцитний бюджет - об'єктивна вимога економічного розвитку держави.

Розрізняють поняття: стійкий дефіцит бюджету, що існує в довгостроковому періоді, і тимчасовий дефіцит, викликаний касовими розривами у виконанні бюджету або непередбаченими подіями і обставинами. Звичайно, не можна однозначно оцінювати негативні наслідки перевищення витрат над доходами навіть одного обсягу, що зафіксовані в різних соціально-економічних умовах. Крім того, для врахування впливу бюджетного дефіциту на економічну динаміку важливо також брати до уваги його тривалість, стабільність тенденцій (зростання чи скорочення) тощо. Тому на нетривалий період можна і за нормальних умов розвитку допустити певний бюджетний дефіцит, але лише тоді, коли завищені в порівнянні з доходами бюджетні витрати спрямовуються на економічні чи соціальні проекти, що, безумовно, забезпечить зростання (особливо шляхом економії) продуктивності праці. Саме нарощування результатів виробництва, насамперед предметів споживання, і веде до скорочення бюджетного дефіциту. Негативний вплив на економіку, що зумовлюється дефіцитним фінансуванням бюджетних витрат, безумовно провідна роль дефіциту в стимулюванні інфляційних тенденцій зумовлюють постійну увагу до його витратної і доходної частин. Світова практика розрізняє два види бюджетного дефіциту: структурний, тобто такий, що позначається певним базовим станом економіки, і циклічний, який коливається під впливом економічної кон'юнктури в конкретний період.

В Україні, беручи до уваги, що економічний спад і інфляція є прямим наслідком кризового стану всього господарства, весь бюджетний дефіцит можна характеризувати як структурний. Тому навіть за наявності на сучасному стані формування ринкових умов господарювання не слід було б покладатись на сили ринкового саморегулювання в подоланні бюджетного дефіциту та інфляції. В цих обставинах вкрай необхідна політика уряду, спрямована на подолання вищенаведених негативних явищ. Це передбачає наявність чіткої і обгрунтованої концепції виходу з кризового стану і розроблену у відповідності з нею бюджетну стратегію [45, с. 361].

Головними причинами бюджетного дефіциту в Україні є: спад виробництва, зниження ефективності функціонування промисловості і сільського господарства, не продумана соціально-економічна політика держави.

3. Аналіз видатків державного бюджету України

Так, видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Проведемо аналіз видаткової частини зведеного бюджету України за 2007-2009 роки

Видатки Зведеного бюджету України за 2009 рік виконані у сумі 310,2 млрд. грн. Видатки соціального спрямування зведеного бюджету у 2009 році становили 190,4 млрд. грн., що більше за аналогічний показник попереднього року на 13,9 млрд. грн., або на 7,9%.

Видатки Державного бюджету України (з урахуванням міжбюджетних трансфертів) за 2009 рік становили 183,0 млрд. грн., що на 1,1% менше, ніж за 2008 рік та на 39,6% більше ніж за 2007 рік.

Обсяг наданих із зведеного бюджету кредитів за 2009 рік становить 2,8 млрд. грн., що більше на 0,43% ніж в 2008 році, на 78,4% ніж в 2007 році

Таблиця 3.1. Видаткова частини зведеного бюджету України за 2007-2009 роки

Статті видатків

млн. грн

Роки

Абсолютне відхилення 2009 до 2007 року, млн. грн

Відносне відхилення 2009 до 2007 року, %

2007

2008

2009

Загальнодержавні функції

24270,9

30829,2

33156,0

8885,1

36,6

Оборона

9416,5

11733,0

9663,3

246,8

2,6

Громадський порядок, безпека та судова влада

18445,7

27080,9

24346,1

5900,4

32,0

Економічна діяльність

40523,4

51322,4

39753,0

-770,4

-1,9

Так, в таблиці 3.1. аналіз видаткової частини зведеного бюджету України за 2007-2009 роки. За всіма статтями відбувається перевищення в 2010 році в порівнянні до 2008 року, окрім економічної діяльності, яка зменшилася на 1,9%. В порівнянні до 2008 року доходи збільшилися, а в порівнянні до 2009 року зменшилися. Частка їх до ВВП в 2010 році складає 29,8%, що на 3,2% менше відповідного значення 2008 року.

Розрахунки таблиці 3.1 свідчать про збільшення дефіциту зведеного бюджету, що пояснюється скороченням надходжень до зведеного бюджету. Негативним є той факт, що дефіцит державного бюджету перевищив допустимий рівень у 3% до ВВП.

Далі визначимо частку видатків державного бюджету в видатковій частині зведеного бюджету (табл. 3.2).

Таблиця 3.2. Частка видатків державного бюджету в видатковій частині зведеного бюджету України за 2007-2009 роки

Видатки

Роки

2007

2008

2009

Млн. грн

%

Млн. грн

%

Млн. грн

%

Видатки зведеного бюджету

227638,3

100

312017,5

100

310225,2

100

Видатки державного бюджету

131127,0

57,6

185111,3

59,3

183037,4

59,0

В тому числі

Загальнодержавні функції

16906,6

69,7

21769,5

70,6

24850,4

74,9

Оборона

9416,5

100

11733,0

100

9663,3

100

Громадський порядок, безпека та судова влада

18315,7

99,3

24871,1

91,8

24159,2

99,2

Економічна діяльність

29748,8

73,4

38693,0

75,4

33294,3

83,8

Охорона навколишнього природного середовища

1809,1

80,7

2230,2

80,7

1824,3

71,9

Житлово-комунальне господарство

723,8

12,3

444,0

5,0

270,6

3,6

Охорона здоров'я

6321,0

23,7

7365,5

21,9

7535,0

20,6

Духовний та фізичний розвиток

1987,7

34,9

2917,6

36,9

3216,7

38,6

Освіта

15149,7

32,4

21554,3

35,4

23925,7

35,8

Соціальний захист та соціальне забезпечення

29220,3

60,2

50798,3

68,6

51517,6

65,4

Кредитування за вирахуванням погашення

1527,7

96,5

2734,8

97,2

2780,3

98,4

В 2007 році видатки державного бюджету склали 131127,0 млн. грн., в 2008 році - 185111,3 млн. грн., в 2009 році - 183037,4 млн. грн. В 2009 році відбувається зниження видаткової частини державного бюджету в порівнянні до 2008 року на 1,12% (рис. 3.1).

Рисунок 3.1 - Видатки зведеного та державного бюджетів України за 2007-2009 роки

В 2009 році питома частина видатків державного бюджету в зведеному бюджеті України склала 59%, що на 0,5% менше ніж за 2008 рік та на 2,4% ніж в 2007 році.

В тому числі в 2009 році з видатків державного бюджету на загальнодержавні функції склали 74,9% від аналогічного показника видатків в зведеному бюджеті, оборону - 100%, громадський порядок, безпеку та судову владу - 99,2%, економічну діяльність - 83,8%, охорону навколишнього природного середовища - 71,9%, житлово-комунальне господарство - 3,6%, а 96,4% приходиться на місцеві бюджети, охорону здоров'я - 20,6%, духовний та фізичний розвиток - 38,6%, освіту - 35,8%, соціальний захист та соціальне забезпечення - 65,4%, кредитування за вирахуванням погашення - 98,4% від кредитувань за вирахуванням погашень зведеного бюджету.

Таблиця 3.3. Структура видатків державного бюджету України за 2007-2009 роки

Видатки

Роки

2007

2008

2009

Млн. грн

%

Млн. грн

%

Млн. грн

%

Видатки державного бюджету

131127,0

100

185111,3

100

183037,4

100

В тому числі

Загальнодержавні функції

16906,6

12,9

21769,5

11,8

24850,4

13,6

Оборона

9416,5

7,2

11733,0

6,3

9663,3

5,3

Громадський порядок, безпека та судова влада

18315,7

14,0

24871,1

13,4

24159,2

13,2

Економічна діяльність

29748,8

22,7

38693,0

20,9

33294,3

18,2

Охорона навколишнього природного середовища

1809,1

1,4

2230,2

1,2

1824,3

1,0

Житлово-комунальне господарство

723,8

0,5

444,0

0,2

270,6

0,1

Охорона здоров'я

6321,0

4,8

7365,5

4,0

7535,0

4,1

Духовний та фізичний розвиток

1987,7

1,5

2917,6

1,6

3216,7

1,8

Освіта

15149,7

11,5

21554,3

11,6

23925,7

13,1

Соціальний захист та соціальне забезпечення

29220,3

22,3

50798,3

27,5

51517,6

28,1

Кредитування за вирахуванням погашення

1527,7

1,2

2734,8

1,5

2780,3

1,5

В 2009 році з видатків державного бюджету - на загальнодержавні функції склали 13,6%, оборону - 5,3%, громадський порядок, безпеку та судову владу - 13,2%, економічну діяльність - 18,2%, охорону навколишнього природного середовища - 1,0%, житлово-комунальне господарство - 0,1%, охорону здоров'я - 4,1%, духовний та фізичний розвиток - 1,8%, освіту - 13,1%, соціальний захист та соціальне забезпечення - 28,1%, кредитування за вирахуванням погашення - 1,5% (рис. 3.2).

Рисунок 3.2 - Структура видатків державного бюджету України за 2007-2009 роки

Так, бюджетна політика повинна спрямовуватися на відновлення та стабілізацію національної економіки, проведення структурних змін в економіці та бюджетній сфері, забезпечення макроекономічної стабільності, стійкості та збалансованості бюджетної системи.

У соціальній сфері бюджетна політика повинна орієнтуватися на піднесення життєвого рівня населення шляхом підвищення заробітної плати, пенсій і допомог. Продовжуватиметься реформування системи соціального захисту населення шляхом підтримки малозабезпечених верств населення.

Особлива увага повинна приділятися підтримці молодих сімей. Продовжуватиметься стимулювання народжуваності шляхом встановлення та виплати високих розмірів грошової допомоги при народженні першої, другої, третьої та наступних дітей, забезпечення житлом багатодітних сімей.

Здійснюватиметься подальше реформування пенсійної системи, зокрема, запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Також передбачається подальше проведення реформ у галузі охорони здоров'я та освіти, зокрема створення умов для переходу у перспективі до загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування та повного переходу навчальних процесів в усіх освітніх закладах до норм Болонського процесу, що створить умови для розбудови «економіки знань.

Економічна політика повинна спрямовуватися на забезпечення стабільного розвитку національної економіки шляхом відновлення та подальшого розвитку експортно-орієнтованих галузей економіки та галузей, орієнтованих на внутрішній ринок, забезпечення диверсифікації енергетичних ресурсів, стимулювання розвитку альтернативних джерел енергії та палива, подальшого переоснащення виробничих циклів підприємств на основі сучасних інноваційних розробок, що дасть змогу в посткризовий період підвищити конкурентоспроможність вітчизняних товарів та сприятиме збереженню їх ринків збуту.

У рамках підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу здійснюватиметься комплекс заходів, пов'язаних з реконструкцією та будівництвом нових стадіонів, спортивних баз, готелів, автомобільних доріг, аеропортів тощо.

Проведемо аналіз видаткової частини державного бюджету України за 2009-2010 роки [52].

Таблиця 3.4. Видаткова частини державного бюджету України за 2009-2010 роки

Статті видатків

млн. грн

Роки

Абсолютне відхилення, млн. грн

Відносне відхилення, %

2009

2010

Загальнодержавні функції

24850,4

34694,3

9843,9

39,6

Оборона

9663,3

11347,1

1683,8

17,4

Громадський порядок, безпека та судова влада

24159,2

28570,7

4411,5

18,3

Економічна діяльність

33294,3

36030,0

33294,3

8,2

Охорона навколишнього природного середовища

1824,3

2292,7

468,4

25,7

Житлово-комунальне господарство

270,6

844,4

573,8

212,0

Охорона здоров'я

7535,0

8759,0

1224

16,2

Духовний та фізичний розвиток

3216,7

5165,5

1948,8

60,6

Освіта

23925,7

28807,5

4881,8

20,4

Соціальний захист та соціальне забезпечення

51517,6

69311,3

17793,7

34,5

Кредитування за вирахуванням погашення

2780,3

1292,0

-1488,3

-53,5

Всього видатків

183037,4

227114,5

44077,1

24,1

В 2010 році в порівнянні до 2009 року відбувається підвищення видаткової частини державного бюджету України на 44077,1 млн. грн. або на 24,1%, в тому числі в розрізі видатків за функціональною класифікацією:

- на загальнодержавні функції видатки зросли на 9843,9 млн. грн. або на 39,6%;

- на оборону видатки зросли на 1683,8 млн. грн. або на 17,4%;

- на громадський порядок, безпеку та судову владу видатки зросли на 4411,5 млн. грн. або на 18,3%;

- на економічну діяльність видатки зросли на 33294,3 млн. грн. або на 8,2%;

- на охорону навколишнього природного середовища видатки зросли на 468,4 млн. грн. або на 25,7%;

- на житлово-комунальне господарство видатки зросли на 573,8 млн. грн. або на 212,0%;

- на охорону здоров'я видатки зросли на 1224 млн. грн. або на 16,2%;

- на духовний та фізичний розвиток видатки зросли на 1948,8 млн. грн. або на 60,6%;

- на освіту видатки зросли на 4881,8 млн. грн. або на 20,4%;

- на соціальний захист та соціальне забезпечення видатки зросли на 17793,7 млн. грн. або на 34,5%;


Подобные документы

  • Основні причини бюджетного дефіциту, вплив на його обсяг та структуру фінансових видатків. Аналіз, функції та класифікація витрат, економічний зміст бюджету. Управління видатками державного бюджету в умовах дефіциту, особливості здійснення секвестру.

    курсовая работа [463,7 K], добавлен 11.04.2012

  • Джерела формування доходів державного бюджету, їх загальна характеристика. Видатки державного бюджету, їх класифікація та роль в розвитку країни. Критерії ефективності витрачання бюджетних коштів. Організація касового обслуговування державного бюджету.

    реферат [298,5 K], добавлен 30.01.2015

  • Сутність та основні причини виникнення бюджетного дефіциту. Класифікація бюджетного дефіциту. Ефективність економічної політики держави. Джерела фінансування дефіциту Державного бюджету. Витрати бюджету на погашення та обслуговування державного боргу.

    курсовая работа [636,1 K], добавлен 24.11.2014

  • Економічна сутність дефіциту державного бюджету, основні причини його виникнення. Його вплив на економіку. Аналіз дефіциту державного бюджету України. Аналіз особливостей його фінансування в Україні. Зарубіжний досвід оптимізації бюджетного дефіциту.

    курсовая работа [338,1 K], добавлен 23.03.2013

  • Поняття, причини і види дефіциту державного боргу. Оцінка динаміки та причин дефіциту державного бюджету та державного боргу в Україні та їх взаємозв’язок. Вкрай негативні наслідки (фінансові, економічні, соціальні) величезного бюджетного дефіциту.

    курсовая работа [173,0 K], добавлен 16.11.2014

  • Комплексне теоретичне і практичне вивчення економічної природи і суті дефіциту бюджету та державного боргу та їх впливу на стабілізацію і розвиток економіки. Поняття, причини, види та аналіз динаміки дефіциту державного бюджету та державного боргу.

    курсовая работа [206,9 K], добавлен 10.02.2015

  • Поняття та критерії оцінювання стану бюджетного фонду. Джерела фінансування дефіциту бюджету та їх класифікація, методи обмеження та шляхи скорочення. Аналіз виконання державного бюджету України, визначення та заходи щодо покриття його дефіциту.

    курсовая работа [437,6 K], добавлен 08.02.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.