Ефективність використання оборотних коштів підприємства

Слід зауважити, що ефективне використання виробничих потужностей можливе за достатності запасів сировини, матеріалів, товарів та інших елементів оборотних засобів, потрібних для операційного циклу, і наявності необхідних коштів для його відтворення. Тому підприємствам треба більше уваги приділяти тривалості операційного циклу і нормуванню власних оборотних коштів, щоб забезпечити сталу величину робочого капіталу й реальну можливість вчасно розраховуватися за зобов'язаннями, а при потребі залучити в оборот короткострокові кредити банків.

Для забезпечення безперервності процесу виробництва створюється страховий запас, мета якого - попередити наслідки можливих перебоїв у постачанні через порушення умов поставок, змін у фінансово - господарській діяльності підприємств - постачальників, затримці у дорозі тощо. На досліджуваному підприємстві його доцільно встановити в розмірі 30% складського запасу поставок.

Для забезпечення підприємству фінансової стабільності величина і частка власних коштів в обороті повинна бути регульованою, підлягати нормуванню.

Норматив власних оборотних коштів встановлюється з метою забезпечення підприємству фінансової стійкості, платоспроможності і кредитоспроможності з урахуванням його фінансових можливостей. Встановлення нормативу зобов'язує підприємство дбати про фактичну наявність власних коштів в обороті в розмірі не менше нормативу та їх примноження.

Норматив власних оборотних коштів в обороті доцільно встановлювати у розмірі фактично їх наявності за даними балансу на початок планового періоду, але не менше мінімальної потреби в них.

Фактична наявність власних коштів в обороті визначається за даними балансу на останню звітну дату за формулою:

ВОК = ВК + ЗНВ + ДЗ + ДМП - НА - ВМП, (3.1)

де ВОК - власні оборотні кошти;

ВК - власний капітал (І розділ пасиву);

ЗНВ - забезпечення наступних витрат і платежів (II розділ пасиву);

ДЗ - довгострокові зобов'язання (III розділ пасиву);

ДМП - доходи майбутніх періодів (V розділ пасиву);

НА - необоротні активи (І розділ активу);

ВМП - витрати майбутніх періодів (III розділ активу).

Отже, фактична наявність власних коштів в обороті Дубенської райспоживспілки на 31.12.2007 р. складає 433 тис. грн., а на 31.12.2003 р. вона складала 205 тис. грн.

Більш простим методом фактичну наявність власних оборотних коштів можна визначити методом розрахунку робочого капіталу за формулою:

РК = ОА - ПЗ,(3.2)

Де, РК - робочий капітал;

ОА - оборотні активи (II розділ активу);

ПЗ - поточні зобов'язання (IV розділ пасиву).

Зауважимо, що робочий капітал - це оборотні засоби, сформовані за рахунок власного капіталу. Тому за своєю вартісною величиною РК = ВОК.

Мінімальну потребу у власних оборотних коштах доцільно встановлювати у розмірі, достатньому для забезпечення підприємству фінансової стійкості, платоспроможності та кредитоспроможності. Для цього необхідно не менше 50 відсотків планової потреби в оборотних засобах формувати за рахунок власного капіталу. Тоді підприємство забезпечить ліквідність поточних зобов'язань за рахунок оборотних активів на рівні 150-200 відсотків, залежно від стану дебіторської і кредиторської заборгованості. Такий показник поточної ліквідності при умілому управлінні оборотними активами забезпечить своєчасність розрахунків за зобов'язаннями, створить підприємству імідж надійного партнера по бізнесу.

Якщо власні оборотні кошти на початок планового періоду становлять менше мінімальної потреби або відсутні, то норматив власних оборотних коштів доцільно встановлювати в розмірі реально можливого поповнення власного капіталу, але не менше 10 відсотків прогнозованої потреби в оборотних коштах. При їх наявності коефіцієнт поточної ліквідності зможе скласти > 1, що для кредиторів є ще обнадійливим. Одночасно підприємство повинно вжити заходів щодо збільшення величини і частки коштів в обороті до необхідного мінімуму.

Якщо підприємство не може забезпечити участі власного капіталу у формуванні планових оборотних засобів на рівні 10 відсотків, то треба вирішувати питання про зменшення обсягів діяльності, реалізацію незадіяного у виробництві майна або реорганізацію підприємства.

При наявності власних оборотних коштів понад мінімальну потребу в них норматив доцільно встановлювати в розмірі фактичної їх наявності, але не більше потреби в коштах для формування матеріальних оборотних активів. їх наявність забезпечить підприємству достатню фінансову незалежність у формуванні планових оборотних засобів. Решта власних коштів може бути вилучена з обороту на капітальні і фінансові інвестиції, або використана на соціальні потреби.

Зі встановленням нормативу власних оборотних коштів підприємство повинно подбати про реальну їх участь в обороті та можливість залучення коштів із зовнішніх джерел для повного покриття потреби в оборотних коштах.

Основним джерелом поповнення власних оборотних коштів є прибуток, що залишається у підприємства після сплати податку на прибуток.

Доцільно було б, щоб до сформування частки власних коштів в обороті у розмірі 40-60% всіх оборотних засобів, чистий прибуток не розподіляти, а весь направляти на поповнення власних оборотних коштів. Кошти фонду заохочень і соціального захисту працівників поповнювати після сформування нормативу власних оборотних коштів.

За будь-яких економічних умов врахування перелічених факторів, а також застосування сучасних видів розрахунків із постачальниками та покупцями дає змогу скоротити час обороту та потребу в оборотному капіталі торговельного підприємства.

Основними шляхами поповнення до нормативу власних оборотних коштів для Дубенської райспоживспілки є наступні:

збільшення статутного та іншого додаткового капіталу;

прискорення оборотності планових оборотних засобів, внаслідок чого
відбувається зменшення потреби в оборотних коштах.

За розробленими нормами і нормативами на підприємстві повинен здійснюватися постійний контроль. В розрізі такого контролю необхідно виконувати наступні види робіт:

проводити коригування норм і нормативів залежно від зміни умов господарювання, з урахуванням виробничої програми;

здійснювати систематичний аналіз залишків запасів;

виявляти наднормативні залишки запасів, аналізувати причини їх виникнення та розробляти і впроваджувати заходи щодо усунення наднормативних залишків запасів;

покращувати організацію складського господарства;

розробляти і впроваджувати нові технологічні процеси, спрямовані на мінімізацію витрат виробництва;

здійснювати всебічне використання неліквідних запасів;

проводити маркетингові дослідження, з метою вивчення попиту на продукцію і збільшення обсягів реалізації;

організувати оптимальний документообіг при розрахунках з постачальниками, замовниками і покупцями;

покращувати організацію постачання сировини і матеріалів на підприємство через встановлення прямих зв'язків із постачальниками і здійснення їх диверсифікації встановлення і виконання чітких договірних умов поставок.

Оперативний і підсумковий контроль за дотриманням норм і нормативів оборотних засобів дають можливість Дубенській райспоживспілці ефективно використовувати оборотні кошти, шукати і знаходити шляхи прискорення оборотності оборотних активів і покращувати структуру оборотних коштів.

3.2 Балансове ув'язування планової потреби в оборотних коштах з наявними і реальними до залучення в оборот коштами

Ресурсне забезпечення кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обігу досягається за допомогою балансового ув'язування потреби в оборотних коштах з наявними і реальними до залучення в оборот коштами.

Наявними оборотними коштами слід вважати власні оборотні кошти в розмірі встановленого нормативу. Різницю між плановою потребою в оборотних коштах і нормативом власних оборотних коштів (ОК_ПЛ - НВОК) необхідно покрити за рахунок залучення коштів кредиторів, банків та інших кредитних установ.

Структура джерел формування оборотних коштів підприємства зумовлена:

- рівнем забезпеченості організацій і підприємств власними оборотними коштами;

- тривалістю кругообігу оборотних засобів;

- рівнем управлінської, виробничо-комерційної та фінансово-економічної роботи на підприємстві.

Завдання керівництва підприємства Дубенської райспоживспілки - постійно дбати про покращення структури оборотних коштів шляхом нарощування величини і збільшення частки власних оборотних коштів.

Основною службою, яка повинна забезпечити ефективне використання оборотного капіталу, є фінансове управління, діяльність якого спрямована на забезпечення і зростання фінансової стійкості підприємства шляхом використання специфічних прийомів. Відсутність ефективного управління фінансами виробничих підприємств спричиняє виникнення ризикових ситуацій, до яких належить і недостатня забезпеченість власним оборотним капіталом.

Такий досвід дуже цінний при плануванні і нормуванні оборотного капіталу на вітчизняних підприємств. Але не слід забувати і про вітчизняний досвід планування оборотного капіталу, що значний час базувався на нормуванні, встановленні нормативів, до яких прив'язувалося короткострокове кредитування та система його фінансування. Зараз увага до нормування послабилась через об'єктивні причини, основними з яких є:

· вплив зовнішніх факторів (інфляція, податкова політика держави, широкий вибір постачальників, нестабільність асортименту товарів та ін.);

· відмова держави від регламентування обов'язкового фінансування приросту власного оборотного капіталу за рахунок прибутку;

· перебудова системи і порядку надання короткострокового банківського кредитування;

· кредитування матеріальних запасів і затрат без ув'язки з величиною нормативу власних оборотних коштів;

· громіздкість методики розрахунку норм і нормативів запасів оборотних активів;

· недостатня ознайомленість із методиками та досвідом планування (нормування) оборотного капіталу вітчизняних та іноземних фірм і, як наслідок, його невикористання у практичній діяльності.

У ринкових умовах саме кредит є надійним (а при дотриманні умов кредитного договору) сталим джерелом формування оборотних коштів, а ефективне використання його збільшує прибуток. Однак в сучасних умовах, коли відсоткова ставка за користування банківським кредитом ще залишається високою, кредитом необхідно користуватися виважено. Тому підприємства користуються ним переважно при недостатності інших джерел формування оборотних активів. За допомогою кредитів за кредитною лінією підприємства мають можливість забезпечити платоспроможність, своєчасно розрахуватися з постачальниками товарів, поліпшити свій імідж. Підприємствам, які мають постійну потребу в кредиті для формування нормативу оборотних засобів, доцільно відновити кредитування у межах планового розміру кредиту, або внести зміни до порядку відкриття кредитної лінії банку.

Щоб не втрачати, а збільшувати робочий капітал, в умовах зростання поточних зобов'язань, підприємства-позичальники повинні налагодити нормальний рух капіталу, суворо дотримуватися строків сплати відсотків і погашення банківських кредитів, розрахунків з іншими кредиторами. Залучення капіталу має здійснюватися планово, керовано, з урахуванням ступеня ризику, наявної інфляції, змін на ринку товарів і послуг. Тоді в остаточному підсумку підприємства досягнуть прогнозованого ефекту на авансований у господарську діяльність капітал, незалежно від джерел його формування, та забезпечать собі сталу ліквідність зобов'язань і фінансову стійкість.

До факторів мікросередовища, якими підприємства можуть управляти, належать насамперед виробничо-торговельні фактори, такі як спеціалізація підприємств, оскільки склад і властивості товарів, які виробляються і реалізуються, їх асортимент визначають обсяги матеріальних запасів і вкладеного в них оборотного капіталу. Чим ширший і складніший асортимент товарів, що виробляється, тим більший обсяг матеріальних запасів і відповідно більша потреба в оборотному капіталі.

Велике значення має також організація виробничих операцій. Попередня підготовка товарів до продажу, їхнє фасування, нормування силами підприємства та інші виробничі операції потребують більшого вкладення капіталу в предмети матеріально-технічного оснащення.

Звичайно, не слід нехтувати і факторами, пов'язаними з організацією поставок сировини, матеріалів, товарів. Географія постачальників, умови й періодичність завезення сировини, матеріалів суттєво впливають на оборотність капіталу. Так, значна віддаленість постачальників сировини і матеріалів потребує завезення більших партій і збільшує потребу в оборотному капіталі; і навпаки, чим частіше завозяться сировина і матеріали, тим менший обсяг матеріальних запасів і менша потреба в оборотному капіталі.

Власні обороні кошти Дубенської райспоживспілки на кінець 2007 року складають суму 425 тис. грн. Дотримання розроблених норм запасів товарно-матеріальних цінностей дозволить прискорити оборотність оборотних засобів, покращити структуру оборотних активів, зменшити операційні витрати і тим самим збільшити кінцевий результат господарської діяльності. Управління вільними залишками коштів на рахунках у банку диверсифікує дохідну базу підприємства у вигляді процентів за користування депозитними коштами. Контроль за розміщенням власних оборотних коштів призведе до раціонального їх використання, а отже вилучить надлишкову їх величину з господарського обороту підприємства.

Перелічені фактори сприятимуть збільшенню робочого капіталу, оптимізують розміри товарних запасів, зменшать боргові зобов'язання підприємства.

Внаслідок абсолютного вивільнення оборотних коштів підприємство виконає заплановані обсяги діяльності при меншій сумі авансованих у оборот коштів, тобто зменшується потреба у власних оборотних коштах і позичках банку. Вивільнені з обороту кошту підприємство може направити на цілі економічного розвитку (розширення власного виробництва, капіталовкладення) та збільшити сукупний оборот і прибуток.

Зменшення заборгованості за позичками банку сприяє зменшенню витрат і збільшенню прибутку. Для цього підприємству слід мати достатню суму власних коштів, а позичені кошти залучати в господарський оборот на економічно вигідних для підприємства умовах.

Однак, вилучення частки власних коштів з обороту доцільне лише тоді, коли підприємство є фінансово стійким, коли планові запаси матеріальних оборотних засобів повністю (або не менше ніж 50%) формуються за рахунок власних оборотних коштів. В інших випадках доцільно залишити їх в обороті і збільшити частку власних оборотних коштів у оборотних засобах.

Економічний ефект від відносного вивільнення оборотних коштів досягається за рахунок:

· збільшення обсягів діяльності без додаткового авансування оборотних коштів;

· покращення структури джерел формування оборотних коштів (збільшення частки власних оборотних коштів за рахунок зменшення потреби в позичках банку);

· зменшення витрат на стадіях кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обігу (витрат, пов'язаних з зберіганням товарно-матеріальних цінностей, виробничим і торговельним ризиком, страхуванням тощо).

Фактори, пов'язані з організацією розрахунків, це, насамперед, тривалість розрахунків з постачальниками і покупцями. Форми розрахунків (платіжне доручення, вексель, акредитив, чек тощо), віддаленість постачальників і платників збільшують або зменшують частку оборотного капіталу, вкладеного в розрахунки.

Підприємству постійно необхідно дбати і вживати адекватних заходів щодо:

1) поліпшення організації роботи зі збуту продукції, зокрема: створення маркетингових відділів; вивчення споживчого попиту; упровадження прогресивних форм і методів продажу; планування оптимальних поставок товарів;

2) зосередження зусиль на подоланні кризи неплатежів та використання з цією метою таких інструментів:

зміцнення фінансової дисципліни;

поліпшення претензійної роботи;

ширше використання в господарському обороті векселів;

використання системи знижок;

3) використання вітчизняного досвіду при плануванні обсягів оборотного капіталу, а саме:

- планування оборотного капіталу за дома напрямками: розміщенням та джерелами формування, тобто визначення потреби в оборотних активах і оборотних інвестиціях.

Для втілення в практику фінансово-господарської діяльності вказаних факторів необхідно:

· підвищити рівень фінансової і маркетингової діяльності;

· вчасно розрахуватися за своїми зобов'язаннями, не допускати їх прострочки, дотримуватися платіжної дисципліни.

Вивчення споживчого попиту і платоспроможності населення, споживчих якостей товарів, новинок на ринку, а також активна рекламна компанія дозволять краще підібрати асортимент товарів для виробництва, не допускати дефіциту товарів які користуються попитом у населення. Ці завдання повинна виконувати маркетингова служба підприємства.

3.3 Прискорення інкасації дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість - це сума, яку належить отримати підприємству від покупців і замовників за товари, роботи, послуги та за іншими розрахунками з юридичними і фізичними особами.

Розмір дебіторської заборгованості з товарних операцій визначається умовами підприємства щодо розрахунків із своїми клієнтами. Це безвідсоткова позика клієнтам, яка сприяє збільшенню обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і прибутку, з одного боку, та вимагає додаткового залучення в оборот коштів (на заміщення вилучених у дебіторську заборгованість) і породжує можливість виникнення безнадійних боргів і втрат, - з другого.

Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків та інших поточних розрахунків засвідчує можливе надходження грошових коштів чи взаємне зарахування боргових зобов'язань у майбутньому за умов дотримання розрахунково-платіжної дисципліни. На її покриття підприємство також відволікає власні оборотні кошти або додатково залучає кошти інших кредиторів.

Оскільки дебіторська заборгованість за товари (роботи, послуги) і за розрахунками з іншими дебіторами збільшує величину оборотних активів, сповільнює їх оборотність і може призвести до зменшення кінцевого фінансового результату на вкладений капітал, то аналізу і оцінці дебіторської заборгованості повинна приділятись особлива увага.

Дебіторська заборгованість станом на 31.12. 2007 р. складала 9.4% в оборотних активах Дубенської райспоживспілки. З них 5.3 пункта - заборгованість за товари, роботи, послуги. Тому ефективне управління дебіторською заборгованістю потребує пошуку шляхів оптимізації її величини, складу, структури. Також доцільно постійно порівнювати величину дебіторської заборгованості із основним джерелом її формування на промисловому підприємстві - кредиторською заборгованістю.

На рівень дебіторської заборгованості в оборотних активах впливають зовнішні і внутрішні чинники, зокрема; стан розрахунків у країні, рівень інфляції, вид та специфіка продукції, обсяг ринку та ступінь його насиченості, система розрахунків, прийнята на підприємстві, фінансовий стан підприємства, кредитна політика підприємства, рівень управління і стан контролю за дебіторською заборгованістю.

Збільшення дебіторської заборгованості є вигідним для підприємства, бо зростає його товарообіг, а також величина валового і операційного прибутку, швидше реалізуються запаси товарів, що позитивно впливає на скорочення змінних операційних витрат. Водночас, збільшення дебіторської заборгованості відволікає кошти з кругообігу матеріальних запасів, що супроводжується втратою доходу підприємства. При тому, чим довший період погашення, тим менший дохід від коштів, вкладених у дебіторську заборгованість. Кошти, авансовані у дебіторську заборгованість, знецінюються внаслідок інфляції.

Управління дебіторською заборгованістю на підприємстві пов'язане з управлінням кредиторською заборгованістю. В процесі здійснення управління дебіторською і кредиторською заборгованістю здійснюється співставлення їх величини на кінець звітного періоду, виявляються відхилення, порівнюється тривалість їх обороту.

Порівняльний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості здійснюється за допомогою складання порівняльної таблиці 3.1 на кінець звітного періоду з використанням даних форми №1 «Баланс».

Таблиця 3.1. Порівняльний аналіз ДЗ і КЗ Дубенської райспоживспілки на 31.12.2007 р.

Показники	Дебіторська заборгованість	Кредиторська заборгованість	Перевищення заборгованості
			дебіторської	кредиторської
Заборгованість за товари, роботи, послуги	70	577	-	507
Заборгованість за розрахунками з бюджетом	16	88	-	72
Заборгованість за розрахунками з позабюджетних платежів	-	3	-	3
Заборгованість за розрахунками зі страхування	-	45	-	45
Заборгованість за розрахунками з оплати праці	-	120	-	120
Заборгованість із внутрішніх розрахунків	29	29	-	-
Інша поточна заборгованість	9	1	8	-
Усього	124	863	8	747

Дані порівняльного аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості на кінець 2007 року показують, що дебіторська заборгованість практично повністю покривається кредиторською заборгованістю, причому наявним є перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською. Основою виникнення як дебіторської, так і кредиторської заборгованості є здійснення нормальної операційної діяльності, а також неплатежі.

Різке відхилення дебіторської заборгованості від кредиторської заборгованості на промислових підприємствах може призвести до погіршення його фінансового стану. При перевищенні кредиторської заборгованості над дебіторською підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж вилучає з нього, але водночас підприємство повинно погашати свої борги незалежно від того, в якому стані знаходиться дебіторська заборгованість. Значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською заборгованістю на підприємствах торгівлі може сприяти створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, сповільнивши оборотність оборотних активів.

Важливим при управлінні дебіторською і кредиторською заборгованістю є визначення їх впливу на тривалість операційного циклу підприємства, при цьому порівнюється оборотність дебіторської і кредиторської заборгованості, а також оборотність запасів. Оборотність дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги у днях в Дубенській райспоживспілці становить 1,7 дня (табл. 2.5), а кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги - 18,8 дня (табл. 2.6). Зменшення тривалості дебіторської заборгованості підприємства вплине на скорочення тривалості операційного циклу підприємства, зокрема, на скорочення фінансового циклу.

Частка дебіторської заборгованості в оборотних активах станом на 31.12.2007 р. складає 9,79%, її величина на досліджуваному підприємстві є високою і постійно зростає, а строки інкасації збільшуються. Таким чином оборотність дебіторської заборгованості уповільнюється, що призводить до збільшення тривалості операційного циклу, крім того, відбувається вилучення власних оборотних коштів та зростання кредиторської заборгованості. Оптимізація дебіторської заборгованості для Дубенської райспоживспілки може здійснюватися в наступних напрямах:

1. Посилення контролю за дебіторською заборгованістю, не допущення виникнення простроченої та безнадійної дебіторської заборгованості.

Постійний поглиблений аналіз платоспроможності контрагентів, виключення з числа покупців і замовників дебіторів з високим рівнем ризику.

Використання прогресивних форм розрахунків - передоплата, розрахунки за допомогою векселів та чеків. Застосування цих форм розрахунків дозволяє захистити підприємство від ризиків неплатежу, не допустити старіння дебіторської заборгованості.

4. Використання факторингу як сучасної форми рефінансування дебіторської заборгованості. При цьому його правомірно використовувати лише щодо дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Перевагами факторингу є те, що він дозволяє здійснювати своєчасну інкасацію дебіторської заборгованості, звільняє підприємство від ризику можливих неплатежів, забезпечує прискорення оборотності дебіторської заборгованості.

5. Здійснювати постійний контроль за співвідношенням розмірів дебіторської і кредиторської заборговано оборотності та недопущення значних відхилень їх величин і оборотності.

Список використаних джерел

Україна. Закон. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні. Від 16.07.1999 р. №996-1-6 // Урядовий кур'єр. - 1999 р. - №162-1 вересня.

Україна. Закон. Про господарські товариства. Від 09.09.1999 р., зі змінами і доповненнями // Дебет-кредит. Спеціальний додаток. - 2000 р. - квітень.

Україна. Закон. Цивільний кодекс України; Прийнятий 16 січня 2003 р. - К.: Істина, 2003.

Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затв. наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291 // Баланс. Спецвипуск. - 2000 р. - лютий.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 «Баланс». Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. - №87.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 «Звіт про фінансові результати». Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. - №87.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 «Запаси». Затв. наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. - №246.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість». Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. - №237.

Держкомстат України. Статистичний щорічник України за 2003 р. / За ред. Осауленка О.Г. - К.: Консультант, 2004.

Методичні рекомендації з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств // Підгот. Білою О.Г. за ред. Драгана Ф.Х. - К.: Центральна спілка споживчих товариств України, 2005. - 91 с.

Методичиские указания для организаций потребительской кооперации по формированию оборотных средств хлебопекарных предприятий. - М.: Центрсоюз, 1968.

Методичні рекомендації з нормування власних оборотних коштів організацій і підприємств споживчої кооперації // Розроблені Білою О.Г. і Косаріною В.П. - К.: Укоопспілка, 1995.

Методичиские указания по нормированию оборотных средств комбината кооперативной промышленности обьединения производственных предприятий райно (райнотребсоюза). - М.: Цетрсоюз, 1986.

Бабич Л.М. Формування оптимальної структури оборотних коштів // Актуальні проблеми економіки. - 2001. - №7. - С. 5.

Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. «Как управлять капиталом» - Финансы и статистика, 1994.

Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник/ 2-ге вид., перер. і допов. - К.: Либідь, 2002. - 384 с.

Біла О.Г., Косаріна В.П., Мельник СІ., Мосціховська О.І. Фінанси підприємств і організацій споживчої кооперації // За ред. Білої О.Г./ Підручник для студентів кооперативних вищих навчальних закладів. - К.: НМЦ «Укоопосвіта», 1999. - 520 с.

Біла О.Г. Фінансове планування і прогнозування. Навч. посібник. - Львів: Компакт, 2005. - 312 с.

Біла О.Г. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - Львів: Магнолія, 2009. - 383 с.

Білик М.Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємств // Фінанси України. - 2003. - №12. - С. 24-37.

Бланк И.А. Управління активами. - К.: Ника - Центр, Эльга. 2000.

Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс - 2-ге изд., перераб. и доп. - К.: Эльга, Ника - Центр, 2004.

Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник/ За ред. проф. Бутинця Ф.Ф. - Житомир: ЖІТІ, 2000.

Драгун Л.М., Левченко В.Ф., Бондаренко О.Л. Удосконалення аналізу ефективності використання оборотних коштів підприємства // Фінанси України. - 1998. - №12.

Економічна енциклопедія: у 3-х томах. Т.2. / за ред. Мочерного С.В. - К.: Видавничий центр «Академія», 2001.

Економічний аналіз. Навч. посібник/ Болюх М.А., Бурчевський В.З., Горбатюк М.І.; За ред. Чумаченка М.І. - К.: КНЕУ, 2001.

Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. -
Львів: Видавництво Державного університету «Львівська політехніка», 1996.

Золотарьов А. Раціональне використання оборотних засобів у промисловості // Актуальні проблеми економіки. - 2001. - №9-10. - С. 12-24.

Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2003. - 537 с.

Іщук С.О. Підвищення ефективності управління товарно-матеріальними запасами підприємств // Регіональна економіка. - 2000. - №3.

Карбовник А. Питання забезпечення оборотними коштами підприємств в умовах сучасної української економіки // Регіональна економіка. - 2000. - №2.

Ковалев В.В., Ковалев Вит.В. Финансы предприятий. - М.: ТК Велби, 2003.

Крейпина М.И. Финансовый менеджмент/ Учебн. пособие. - М.: Дело и сервис, 1998.

Лапуста М.Г., Скамай Л.Г. Финансы фирмы/ Учебн. пособие. - 2-е изд. перераб. и доп. - М.: Инфра - М., 2003.

Лобов С.П. Система управління запасами підприємств // Економіка. Фінанси. Право. - 2003. - №7. - С. 18-23.

Лучков О.І. Визначення оптимального розміру дебіторської заборгованості // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №1. - С. 22-27.

Маргасова В.Г. Особливості обігу оборотного капіталу в харчовій промисловості та його вплив на відтворювальні процеси у галузі // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №6. - С. 20-24.

Моляков Д.С. Финансы предприятий отраслей народного хозяйства/ Учебн. Пособие. - М.: Финансы и статистика, 1999.

Моляков Д.С, Шохин Е.И. Теория финансов предприятий/ Учебн. пособие. - М.: Финансы и статистика, 2000.

Остапенко В.В. Финансы предприятий / Учебн. пособие. - М.: Омега -
М, 2003.

Пап Л.В. Управління обіговими коштами підприємницьких структур //
Фінанси України. - 2000. - №6. - С. 96-99.

Прокопивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник/ Вид. 2-ге, пререроб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

Савон Р.Л. Оборотність сукупних активів як фактор ефективності управління промисловим підприємством (зарубіжний і вітчизняний досвід) // Актуальні проблеми економіки. - 2002. - №12. - С. 53-59.

Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - 3-тє вид., доп. І перероб. - К.: ПУЛ, 2002. - 461 с.

Сорока Р.С. Чинники впливу на ефективність функціонування оборотного капіталу // Регіональна економіка. - 2003. - №3.

Сорока Р.С. Механізм управління оборотним капіталом торговельним
підприємством // Регіональна економіка. - 2003. - №4. - С. 200-203.

Товтиженко О.В. Фінанси в системі кругообігу капіталу підприємства:
нові підходи // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №10.

Філімоленков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - К.: Ельга,
Ніка - Центр, 2002. - 360 с.

Фінанси підприємств: Підручник/ керівник авт. кол. і наук. ред. проф.
Поддерьогін А.М. - 6-те вид. перероб і доп. - К.: КНЕУ, 2006. - 552 с.

Фінансовий менеджмент: Навч. посібник/ За ред. проф. Кірейцева Г.Г. - К.: ПУЛ, 2002. - 496 с.

Финансовый менеджмент: Учебник/ Гос. ун-ки управлення; Под ред. Ковалевой А.М. - М.: Инфра - М, 2003.

Размещено на Allbest.ru