Податкові системи світу

* виручки від основної діяльності;

* реалізації зайвих сировини, матеріалів, комплектуючих, напівфабрикатів;

* продажу землі, будинків, споруд, устаткування;

* комісійних доходів тощо.

До основних валових витрат належать:

* заробітна плата персоналу (без урахування виплат у вигляді участі в прибутках);

* витрати на наукові дослідження;

* засоби фонду безнадійних боргів (до цього фонду можна відраховувати до 0,5 % виручки);

* засоби фонду комплексаційних витрат за кредитами (відрахування також здійснюється у розмірі 0,5 % суми кредитів до досягнення розміру фонду 5 % суми кредитів).

В Італії діє єдина ставка оподаткування 36 %.

Ці два податки найважливіші серед загальнодержавних.

Основним місцевим податком є місцевий прибутковий. Його сплачують як фізичні, так і юридичні особи, він має цільовий характер, стягується централізовано податковими органами, а потім перераховується місцевим органам управління. За цим податком діє єдина ставка як для фізичних, так і для юридичних осіб 16 %.

Субєктами оподаткування є приватні особи та корпорації. Але цей податок стосується тільки певних громадян. Обєктами оподаткування виступають прибутки від переміщення нерухомості, спекулятивних операцій з цінними паперами, підприємницького доходу, а також заробітна плата осіб вільних професій. Корпорації при визначенні розміру доходу користуються низкою пільг. Так, при розрахунку доходу можна відраховувати доходи, одержані від іноземної філії до 50 % для осіб, які займаються сільськогосподарською діяльністю підприємств, коли їх дохід становить визначену суму. Підприємства та приватні особи можуть скоротити свій дохід на 30 %, якщо вони займаються роздрібною торгівлею, постачанням продуктів харчування, напоїв до державних установ або їдалень підприємств.

Податок на збільшення вартості нерухомого майна. Обєктом оподаткування є різниця між вартістю нерухомості (будинки, споруди, будівельні майданчики, які знаходяться на території Італії) на початок та кінець періоду. Обчислення проводиться за прогресивною шкалою й починається з моменту передачі власності або придбання її платником податку.

Податок з реклами. Ним обкладаються будь-які рекламні засоби, розташовані в різних місцях, які доступні публіці. Ставки встановлюються муніципалітетами залежно від фінансового стану, виду реклами та її мети.

Податок за використання суспільних площ стягується з площ, які використовуються спільно з муніципалітетами або підприємствами залежно від місцезнаходження, розміру, мети використання.

Податок з автотранспорту. Він є одночасно і державним, і місцевим. Ставка податку однакова як для фізичних, так і для юридичних осіб і залежать від обєму циліндрів.

Гербовий збір сплачується при одержанні юридичних та правових документів. Є різні способи справляння цього податку:

* використання гербового паперу;

* використання паперу з водяними знаками;

* погашення гербових марок;

* накладання гербових печаток;

* сплата поштових зборів і платежів.

Сплата реєстрових та реєстраційних зборів відбувається при здійсненні запису в державних реєстрах наприклад, нотаріальні акти передачі прав володіння нерухомим майном, договори про оренду або передачу прав власності. Ставка становить 0,58 %.

При одержанні паспортів, посвідчень водіїв, дозволів на володіння морозильником стягується комісійний збір. При цьому використовуються спеціальні марки.

Місцеві ліцензійні збори стягуються за право сезонної торгівлі або торгівлі предметами антикваріату.

Податок на спадщину та дарування. Обєктом оподаткування виступає вартість майна, яка переходить до іншого власника після смерті попереднього або при даруванні. Ставка складається з двох частин: вартості майна та ступеня спорідненості. Перша частина встановлюється, якщо вартість майна перевищує визначену суму.

Друга сплачується родичами. Батьки та діти від сплати другої частини звільняються, і на них розповсюджується тільки перша частина.

Цільові збори це шкільний податковий збір, збір за використання державних земельних ділянок.

В Італії діють три основні способи стягнення податків:

* пряме перерахування податків до бюджету;

* утримання податків при виплаті сум (тобто у джерела);

* стягнення податків за допомогою податкового реєстру. Цей спосіб застосовується, якщо платник податку порушує чинне законодавство. Тоді його заносять до спеціального реєстру, повідомляють окружне податкове управління і стежать за ним. Якщо платник і надалі не сплачує податки, на його майно може накладатися арешт з наступним продажем на аукціоні.

До особливо тяжких порушень, згідно з чинним у ІР законодавством, належать:

* незаповнення або свідомо неправильне заповнення декларації про

доходи;

* відсутність бухгалтерських записів або порушення порядку їх ведення;

* проведення фіктивних операцій;

* свідоме заниження доходів юридичною або фізичною особою.

Висновок

Отже, податкова система ґрунтується на дії загальноекономічних законів суспільства. Вона має певні особливості, які залежать від економічної системи держави, але є і спільні риси, характерні для будьякої країни.

Мета системи оподаткування це розробка економічного механізму нарахування та сплати податкових платежів, встановлення відповідних прав та зобовязань субєктів оподаткування, відповідальності за порушення чинного законодавства. Загалом вона повинна відповідати тій системі розширеного відтворення, яка існує в державі, а також її фазі розвитку.

По суті, податок виступає як примусове зобовязання платника податку перед суспільством. Це вилучення частини доходу субєкта оподаткування до державного бюджету і обєктивне зменшення його доходів. Тому велике значення має відношення держави до громадян, якість та кількість виконаних нею функцій. У податковій системі відображені позитивні та негативні риси тієї економічної політики, яку проводить держава, недоліки державного управління. Від цього залежить і відношення платників податків до держави, культура та обовязковість сплати податкових платежів.

Згідно з напрямками розвитку економічної стратегії держави приймаються і відповідні закони. До законодавчої бази системи оподаткування належать закони держави та різні підзаконні акти, які доповнюють та розяснюють чинні закони. У деяких країнах світу основним законодавчим документом виступає Податковий кодекс. Він визначає не тільки кількість податкових платежів, порядок їх нарахування та сплати, а й відповідальність субєктів податкового процесу.

В інших державах щодо кожного податку приймається відповідний закон. Законодавчі акти мають загалом стабільний характер і можуть змінюватись лише один раз на рік, як правило, під час обговорення та затвердження державного бюджету на наступній рік. Це стосується зміни ставки оподаткування, надання пільг, зміни розміру податку або розширення обєкта оподаткування. У законах та підзаконних актах мають однаково трактуватися різні терміни та поняття. Вони також повинні мати стабільний характер і однакове трактування принципів і методів розрахунку податкових платежів як для платника, так і для державного органу, який їх стягує. Це дасть змогу підприємству розробляти свою податкову політику на тривалий термін і визначати економічну стратегію.

Основними принципами законодавчої бази податкової системи є: державність, науковість, стабільність, повнота, лояльність та порядок прийняття.

Державність. Законодавча база повинна відповідати економічній політиці держави як у сучасних умовах, так і в майбутньому. Перспективи розвитку економіки держави залежать значною мірою від наявності фінансових ресурсів. Основне їх джерело бюджет держави, а в ньому найбільшу питому вагу мають податкові платежі. Але податки не мають бути важким тягарем для платника. Разом з тим податки повинні мати прогресивний характер, що пояснюється зростанням фінансових потреб держави у подальшому економічному розвитку та збільшенням її функцій. Особливе значення мають підзаконні правові акти та методики розробки.

Науковість. Закони держави та різні правові документи повинні базуватися на глибокому вивченні чинних загальноекономічних законів суспільства і закономірностей розвитку економічної системи. З розвитком держави та зміною основної мети та економічної стратегії змінюється і законодавча база, яка повинна відображати ці особливості. Крім того, при розробці конкретних методик необхідно застосовувати новітні технології, способи розрахунків.

Стабільність. Законодавчі документи, які приймає держава, повинні однаково визначати термінологію податкового платежу, методику його розрахунку. Із розвитком суспільства, економіки держави відбуваються постійні зміни як у зовнішньому, так і у внутрішньому середовищі, які повинні відображатися у законодавчих документах.

Але зміни та доповнення у чинні закони мають вноситися нечасто і стосуватися передусім другорядних положень, наприклад надання пільг, зміни ставок оподаткування, визначення обєкта та субєкта оподаткування тощо. Цей принцип має важливе значення при розробці податкової стратегії підприємства, прогнозуванні його розвитку в майбутньому.

Повнота. У законах про податкові платежі повинні відображатися всі елементи цього принципу: від термінології до відповідальності платника податку. У світовій практиці неможливі ситуації, коли окремі поняття або положення, що стосуються податку, його розрахунку та сплати, визначаються в підзаконних актах.

Лояльність. Закони про оподаткування повинні носити не репресивний характер стосовно платників податку. Держава існує за рахунок платника і для платника податкового платежу. Тому її дії мають бути спрямовані на побудову такої системи, яка була б найефективнішою для платника. Лояльність законодавчої бази визначається наявністю податкових пільг, їх обґрунтованістю і впливом на фінансову систему держави. Особливу увага необхідно приділяти законодавчим документам, спрямованим на зменшення податкового тягаря.

Список використаної літератури

1. Брант М., Шаповал С. Бизнес в Украине и за ее пределами. К.: Видавничий центр Просвіта, 2011.

2. Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової системи // Eкономіст. 2010. № 79. С. 120123.

3. Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система Украины: Учеб. пособие. К.: МАУП, 2012.

4. Дернберг Р. Л. Международное налогообложение / Пер. с англ. М.: ЮНИТИ, 2013.

5. Евстигнеев Е. Н. Основы налогообложения и налогового права. М., 2011.

6. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег // Избранные произведения / Пер. с англ. М.: Экономика, 2008.

7. Налоговые системы зарубежных стран / Под ред. В. Г. Князева и Д. Г. Черника. М.: ЮНИТИ, 2012.

8. Черник Д. Г. Налоги в рыночной экономике. М.: ЮНИТИ, 2013.

9. Періодична преса України та країн світу.

10. Інтернет. Сайти різних країн світу.

11. www.google.net.com

Размещено на Allbest.ru