Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку територій пріоритетного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку територій пріоритетного розвитку

В Україні існують території пріоритетного розвитку (ТПР); вони являють собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. При цьому вибір території розташування та галузі діяльності кожної вільної економічної зони повинен узгоджуватись із переліком діяльності ТПР, який визначає Кабінет Міністрів України.

Потреба України в зовнішніх ресурсах розвитку, в тому числі іноземних інвестиціях, як однієї з форм зовнішньоекономічних зв'язків, потребує використання нестандартних підходів.

Територія пріоритетного розвитку (ТПР) - територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови і на якій запроваджується соціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць. Сьогодні в Україні діють 13 вільних економічних зон та ряд територій пріоритетного розвитку в 9 регіонах країни, на яких впроваджуються інвестиційні проекти, більшість з яких припадає на традиційні для галузі - металургію, транспорт і зв'язок, харчову, деревообробну промисловості, будівництво, вугільну промисловість[2, c.11].

Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 25.03.2005 р., №2505 і «Про внесення змін до закону України про Державний бюджет України на 2005 рік» введений мораторій на розгляд і затвердження нових інвестиційних проектів на СЕЗ і ТПР України, відмінені пільгові умови оподаткування і державні гарантії забезпечення інтересів суб'єктів підприємницької діяльності. Ці зміни в законодавстві не дозволили підприємствам привернути необхідні інвестиційні ресурси для реалізації проектів зон, відповідно підприємства не закуповували необхідне устаткування, що призвело до відсутності створення передбачених контрактом нових робочих місць, і відповідно до гальмування випуску продукції [2, c.12].

Створення та функціонування вільних економічних зон у складі транспортних коридорів потребує більш детального і ґрунтовного опрацювання. Зокрема, відкритими є питання розробки систем управління транспортними артеріями загальнодержавного значення з урахуванням можливостей, потреб та наслідків функціонування вільних зон у складі транспортних вузлів (морські порти, аеропорти, залізничні комплекси), умов їх реструктуризації та приватизації як єдиних майнових комплексів з урахуванням загальнонаціональних інтересів, порядок пропуску та митного оформлення ввезення (вивезення) товарів та інших предметів у вільні економічні зони, маючи на увазі максимальне спрощення цих процедур.

Території пріоритетного розвитку (ТПР) є однією з чинних форм спеціальних правових режимів економічної діяльності (СПРЕД) в Україні, яка застосовується поряд зі спеціальними економічними зонами (СЕЗ), технологічними парками (ТП) та науковими парками (НП). Перші ТПР в Україні почали з'являтися з 1998 р., і невдовзі було утворено 72 ТПР в 8 областях України та Автономній Республіці Крим (рис. 1).

Рис. 1 - Динаміка кількості ТПР в Україні, їх суб'єктів господарювання та інвестиційних проектів

При запровадженні ТПР розглядалися як інструмент державної регіональної політики подолання депресивних виявів у регіонах, який був спрямований на залучення інвестицій та створення нових робочих місць. Показники соціально-економічних результатів діяльності суб'єктів господарювання ТПР (рис. 2) доводять, що запроваджені ТПР відіграли певну позитивну роль у покращенні соціально-економічній ситуації на регіональному рівні[1].

До 2005 р. більшість ТПР розвивалися динамічно із нарощуванням основних економічних показників зареєстрованих на них суб'єктів господарювання. Найбільш вагомих результатів досягли суб'єкти господарювання ТПР в Донецькій області. Але ТПР як економічний інструментарій було застосовано без певного стратегічного задуму і використано не завжди цілеспрямовано, а під впливом низки негативних чинників об'єктивного і суб'єктивного характеру економічний ефект виявився недостатнім і з часом нівелювався.

Рис. 2 - Динаміка планових та залучених обсягів інвестицій суб'єктами господарювання в рамках ТПР

До основних негативних чинників, що призвели до формування проблем ТПР в Україні, слід віднести:

Обрання регіонів для запровадження на їх територіях спеціального режиму інвестиційної діяльності (СРІД) безвідносно до об'єктивних критеріїв рівня їх економічного розвитку. Зокрема, в окремих розвинених (Донецька, Луганська області, мм. Харків, Шостка), слаборозвинених (АР Крим, Волинська, Житомирська, Чернігівська області) та депресивному (Закарпатська область) регіонах. Пріоритетні напрями інвестування в цих регіонах були пов'язані із реструктуризацією гірничодобувних підприємств (ТПР Волинської, Донецької і Луганської областей), підприємств військово-промислового комплексу (ТПР мм. Харків, Шостка), ліквідацією руйнівних наслідків техногенних і екологічних катастроф (ТПР Закарпатської, Житомирської і Чернігівської областей), розвитком сфери виробництва, охорони здоров'я, відпочинку та туризму (ТПР АР Крим) (рис. 3).

Рис. 3 - Створення нових робочих місць в розрізі окремих ТПР в Україні (з початку реалізації інвестиційних проектів по 01.07.2010 р. включно)

Створена структура ТПР не була результатом реалізації економічної стратегії держави, але вона була законсервована Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.1999 р. № 1756 щодо запровадження мораторію на подання до Кабінету Міністрів України пропозицій про створення нових ТПР, хоча потреба у залученні інвестицій була притаманна й іншим регіонам України. До того ж, на 12 ТПР в Донецькій, Житомирській і Луганській областях суб'єкти господарювання так і не розпочали свої діяльності[1].

Правову незавершеність регламентації засад створення та функціонування ТПР в єдиному (базовому) законі щодо СПРЕД, що зумовлює певні відмінності режимів ТПР різних регіонів. Визначення терміну «територія пріоритетного розвитку» в різних законах різняться між собою. Так, в законі щодо створення ТПР в Донецькій області1 «територія пріоритетного розвитку - це територія в межах міста, району, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови та на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць», в законах щодо створення ТПР в Луганській2 та Житомирській3 областях «територія пріоритетного розвитку - це територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови та на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць», а в законах щодо створення ТПР в АР Крим4 та у Волинській області5 «територія пріоритетного розвитку - це територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови, незадовільний стан зайнятості населення і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць». В законах щодо створення ТПР в Чернігівській6 та Закарпатській7 областях, в м. Шостка Сумської області8 та м. Харків9 визначення терміну ТПР взагалі відсутні[1].

В проекті Закону України «Про території пріоритетного розвитку»10, який подано до ВРУ 15.10.2010 р. та заплановано було ввести в дію 1.04.2011 р., запропоноване наступне визначення ТПР: «це частина території України в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці, окрім випадку передбаченого чистиною 2 статті 8 цього [проекту] Закону 11, на якій протягом відповідного часу встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та яка визначається за наступними критеріями:

наявністю вільної території, на якій можливе здійснення господарської діяльності, що призведе до збільшення бюджету відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

є необхідність створення додаткових робочих місць;

має місце нестача інтелектуального ресурсу для ефективного управління територією;

відбулося призупинення застарілих неконкурентоспроможних виробництв;

сталося техногенне або стихійне лихо, внаслідок якого економіка території значно погіршилася.

Цим законопроектом також пропонується встановити форми державної допомоги суб'єктам господарювання, гарантії у разі зміни законодавства, гарантії відшкодування збитків завданих рішеннями, дією або бездіяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування.

Неузгодженість форм і обсягів державної допомоги суб'єктам господарювання ТПР окремих регіонів (Волинська, Донецька, Житомирська, Луганська, Харківська області) з нормами та стандартами ЄС, хоча створювалися ці ТПР вже після набуття чинності Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством та їх державами-членами у березні 1998 р. (підписана ще 14 червня 1994 року). Правилами ЄС, у випадку надання допомоги слаборозвинених регіонам, встановлено граничні співвідношення між розмірами державної допомоги і розмірами залучених в них інвестицій. Так, державна допомога не може перевищувати 30 % від внесених інвестицій, якщо душовий ВВП регіону є меншим за 75 % душового ВВП ЄС, і відповідно 40 % при 60 % душового ВВП ЄС та 50% при 45 % душового ВВП ЄС (рис. 4).

Рис. 4 - Співвідношення обсягу отриманих пільг до обсягів залучених інвестицій з початку реалізації інвестиційних проектів станом на 01.01.2009 р.

Нестабільність правового поля для зовнішніх і внутрішніх інвесторів. Переламним у розвитку ТПР стало одночасне скасування Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України»12 передбаченої для ТПР державної допомоги суб'єктам господарювання та наданих інвесторам державних гарантій щодо незмінності правового режиму їх діяльності. Скасування додаткової фінансової мотивації господарської діяльності суб'єктів господарювання ТПР призвело до згортання інвестиційних проектів, відпливу інвестицій, погіршення економічних показників діяльності суб'єктів господарювання. Частині суб'єктів господарювання ТПР на підставі запроваджених Указами Президента України компенсаційних механізмів13 та судових рішень вдалося відновити пільгові умови діяльності. В цілому з 1.04.2005 р. по 01.07.2010 р. спостерігається скорочення кількості діючих ТПР в Україні, чисельності суб'єктів господарювання в рамках всіх ТПР та кількості інвестиційних проектів, що реалізуються ними (рис.1). За цей період скоротилися загальна кількість діючих ТПР з 59 до 28 (з 25 до 13 в Донецькій області, з 9 до 5 - Житомирській області, з 8 до 3 - Луганській області та з 7 до 3 в Автономній Республіці Крим), кількість суб'єктів господарювання в рамках ТПР - з 374 до 80 (з 50 до 9 в Автономній Республіці Крим, з 14 до 6 у Волинській області, з 113 до 34 в Донецькій області, з 22 до 8 у Житомирській області, з 70 до 7 у Закарпатській області, з 24 до 3 у Луганській області, з 2 до 1 у м. Шостка, з 64 до 12 в Харківській області, з 18 до 0 у Чернігівській області) та кількість інвестиційних проектів - з 441 до 84. З 2009 р. припинилася реалізація інвестиційних проектів в рамках ТПР у Чернігівській області. В Податковому кодексі України не визначена ситуація з подальшим існуванням (чи скасуванням) ТПР, оскільки в розділі «Спеціальні податкові режими» СПРЕД випущені і зазначається, що «не визнаються спеціальними режимами податкові режими, що не визначені такими цим Кодексом». При цьому, прикінцевими положеннями даного Податкового кодексу вносяться зміни щодо особливостей режиму оподаткування тільки у Закон України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» стосовно особливостей справляння ввізного мита. Невизначеність місця і ролі ТПР в Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2015 р. та у відповідних регіональних стратегіях розвитку, хоча нагальна потреба залучення інвестицій для реалізації стратегічних завдань притаманна всім регіонам[1].

З огляду на наведені факти вбачається, що чинні ТПР, на яких не ведеться господарська діяльність, слід ліквідувати у передбачені законами про їх створення способи. Суб'єктам ТПР, які наразі здійснюють реалізацію інвестиційних проектів, слід відновити державну допомогу і інші умови, на яких вони були започатковані. Це дасть позитивний сигнал інвесторам і сприятиме відновленню довіри до СПРЕД в Україні.

СРІД як форма СПРЕД має застосовуватися в майбутньому з урахуванням набутого досвіду використання в ТПР. Застосування СРІД в рамках попередніх концептуальних засад функціонування ТПР недоцільно, хоча в регіонах досі напрацьовуються пропозиції щодо запровадження нових функціональних одиниць ТПР. Зокрема, в червні 2009 р. у Верховній Раді було зареєстровано законопроект щодо запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на ТПР в десяти районах Хмельницькій області (Волочиський, Городоцький, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам'янець - Подільський, Славутський, Полонський, Шепетівський, Хмельницький, Красилівський райони)[1].

Актуальні для України проблеми стимулювання розвитку регіонів, подолання депресивності територій, зменшення диспропорцій у соціально-економічній сфері на регіональному рівні останнім часом набувають дедалі більшої гостроти (рис. 5).

Рис. 5 - Валовий внутрішній продукт України та валовий регіональний продукт у розрахунку на одну особу в розрізі регіонів станом на 01.01.2009 р. (грн)

пріоритетний розвиток територія інвестиція

Для їх розв'язання потрібні як нові підходи до застосування наявного економічного інструментарію, так і його оновлення.

На розв'язання проблеми стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій спрямовані Закони України «Про стимулювання розвитку регіонів»16 та «Про внесення змін до Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів»17. В них зазначені мета, засади і засоби стимулювання розвитку регіонів, кваліфікаційні ознаки депресивних територій та особливості державного стимулювання їх розвитку. В ст. 6 Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» встановлюється, що «території надається статус депресивної з метою створення правових, економічних та організаційних засад для вжиття органами державної влади та органами місцевого самоврядування особливих заходів для стимулювання розвитку таких територій», а згідно ст. 10 цей статус і заходи державного стимулювання подолання депресивності визначає Кабінет Міністрів України. Фактично особливий (спеціальний) режим економічної діяльності на таких територіях буде запроваджуватися Постановами КМУ, а не Законами Верховної Ради України, як це передбачено у ст. 92 Конституції України. Заслуговує на увагу і той факт, що у згаданих законах щодо стимулювання розвитку регіонів не йдеться про використання чинних в Україні форм СПРЕД, в т.ч. і спеціального режиму інвестиційної діяльності.

Проте подолання депресивності окремих територій є лише необхідною, але не достатньою умовою нівелювання диспропорцій у розвитку регіонів. Потрібен також економічний механізм, який би забезпечував прискорений розвиток економічно відсталих і слаборозвинених регіонів. На законодавче забезпечення активізації підприємницької діяльності для реалізації наявного в регіонах потенціалу соціально-економічного розвитку прийняті розпорядження Кабінету Міністрів України, якими схвалено Концепцію Закону України «Про території перспективного розвитку»18 і сам проект цього закону19. Відповідно до них, «територія перспективного розвитку - це частина території України в межах адміністративно-територіальної одиниці - села, селища, міста, на якій протягом відповідного часу встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності». Зокрема, пропонується запроваджувати митний режим спеціальної митної зони терміном на 10 років. Такий режим можна розглядати як нову форму СПРЕД, яка відповідає нормам ЄС. Передбачається, що суб'єкти господарювання цих СПРЕД будуть провадити господарську діяльність виключно виробничої спрямованості з випуску товарів для експорту. Держава гарантує захист інвестицій, що передбачено законодавством України про інвестиційну діяльність та про іноземні інвестиції, а також право на вивезення прибутків та інвестицій за межі України, відповідно до законодавства України. Законопроектом передбачене покарання для суб'єктів господарювання, які порушили умови діяльності на територіях перспективного розвитку, зокрема вони будуть змушені сплатити усі несплачені податки та збори. Уряд має визначити пріоритетні сфери спрямування інвестиційних проектів та перелік товарів, які передбачається ввозити на території спеціальної митної зони. Разом з тим, на відміну від Концепції, передбачене у законопроекті визначення територій перспективного розвитку і запровадження на них СПРЕД рішеннями Кабінету Міністрів України, а не законами Верховної Ради України суперечить ст. 92 Конституції України, а п. 2 розділу X цього законопроекту, в якому констатується, що «до приведення у відповідність із цим Законом інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону», суперечить принципу ієрархії нормативно-правових актів.

Застосування такої форми СПРЕД як території перспективного розвитку сприятиме зростанню обсягу залучення інвестицій на цих територіях, підвищенню інтенсивності розвитку підприємництва та випуску конкурентоспроможної продукції, що позитивно вливатиме на соціально-економічний розвиток регіонів їх розташування. Проте самостійно вони не зможуть відіграти роль «локомотивів економічного зростання», яких бракує Україні для прискорення соціально-економічного розвитку регіонів і нівелювання диспропорцій між ними.

Вирішення цієї проблеми вбачається можливим шляхом відтворення територій пріоритетного розвитку в якісно іншому вимірі на засадах збалансування загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів, програмно-цільового підходу до розв'язання проблем соціально-економічного розвитку та концентрації бюджетних та інших ресурсів. Для цього необхідно:

Внести до розділу «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу положення, якими внормувати функціонування та утворення територій пріоритетного розвитку[1].

Законодавчо закріпити єдине визначення терміну «територія пріоритетного розвитку» (наприклад, внесенням змін до Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів») як частини території України в межах однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць (селище, місто, район) одного або кількох регіонів, на якій суб'єктами господарювання на певний термін надається дозвіл на введення господарської діяльності в режимі однієї із чинних в Україні форм СПРЕД для участі у розв'язанні проблем одного або кількох регіонів, визначених і узгоджених із Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 року та регіональними стратегіями розвитку регіонів.

Внести зміни до Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» щодо використання чинних форм СПРЕД як одного з економічних інструментаріїв досягнення мети і засад стимулювання розвитку регіонів.

Створювати ТПР окремими Законами України з визначенням переліку форм СПРЕД, які будуть надаватися суб'єктам господарювання для розв'язання визначених проблем регіонального розвитку.

Кількість ТПР, географія їх розташування і визначений для них перелік першочергових проблем, чисельність суб'єктів господарювання і наданих для їх діяльності відповідних режимів СПРЕД мають створювати систему організаційно-господарського забезпечення реалізації Державної стратегії регіонального розвитку, узгоджену з acquis communautaire.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Для функціонування ВЕЗ в Україні вкрай необхідними, на нашу думку, є такі кроки[2, c.13]:

- внесення до парламенту проектів Законів України про зміни до законів України "Про загальні засади створення та функціонування територій пріоритетного розвитку";

- необхідно зменшити податкове й інфраструктурне навантаження на підприємства, що реалізують інвестиційні проекти, спрямовані на модернізацію, технологічне переоснащення, зростання обсягів виробництва, податкових надходжень, збереження та примноження робочих місць;

- пропонується внести зміни до порядку оподаткування обладнання, устаткування, яке не виробляється в Україні та ввозиться на територію України для реалізації інвестиційних проектів;

- установити нульову ставку оподаткування на ту частину прибутку, котра реінвестується у власне виробництво;

- спростити порядок оформлення земельних відносин і погоджень на будівництво, переглянути цінову політику в цьому напрямку;

- розробити систему державних дотацій і субсидій щодо створення нових робочих місць, навчання і підвищення кваліфікації персоналу. Слід відновити на митній території України дії міжурядової згоди між країнами СНД про митне оформлення товарів за угодами промислової кооперації в повному обсязі;

- з метою уникнення шахрайства у процесі відшкодування ПДВ, налагодити обмін інформацією між податковими адміністраціями різних країн;

- активізувати роботу з пошуку та залучення інвесторів у пріоритетні види економічної діяльності ТПР;

- завершити в найкоротші строки облаштування територій (у першу чергу - митне та інфраструктурне).

Якщо до запропонованих кроків почнуть прислухатися і в парламенті, і в уряді, то українські території пріоритетного розвитку матимуть значну конкурентноздатність на європейському просторі.

Список використаної літератури

1. Національний інститут стратегічних досліджень При Президентові України.

2. Кобзаренко В.В., Матюшенко І.Ю. Діяльність та розвиток територій пріоритетного розвитку в Україні // Економіка, фінанси, право. - 2010. - №7 - с.11-13.

Размещено на Allbest.ru