2) платоспроможність визначається як здатність підприємства виконувати свої зобов'язання (російські вчені -- В.В. Ковальов, М.М. Крейніна, М.С. Абрютина, А.В. Грачов, Е.І. Уткін, А.Д. Шеремет);

3) платоспроможність представлена як важливий показник фінансової стійкості (вітчизняні вчені-економісти -- Н.В. Тарасенко, В. Іващенко, М.А. Болюх, Є.В. Мних, В.М. Мельник).

Показником платоспроможності підприємства на певну дату є відсутність прострочених боргів банку, бюджету, постачальникам, своїм робітникам та службовцям.

Аналіз платоспроможності проводять як зовнішні, так і внутрішні користувачі інформації. Внутрішні користувачі розраховують показники платоспроможності з метою оцінки та прогнозування фінансової діяльності підприємства на перспективу. Зовнішні користувачі аналітичної інформації, зокрема:

- банківські установи -- з метою оцінки рівню кредитоспроможності підприємства;

- інвестори, ділові партнери повинні мати інформацію стосовно фінансових можливостей підприємства за умов надання йому комерційного кредиту, позик або відстрочки платежу.

Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів. Під ліквідністю підприємства слід розуміти його здатність покривати зобов'язання активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення зобов'язань. Ліквідність означає безумовну платоспроможність підприємства і передбачає постійну тотожність між його активами та зобов'язаннями одночасно за загальною сумою, термінами перетворення активів у гроші та термінами погашення зобов'язань.

При оцінці рівню ліквідності слід розрізняти наступні поняття:

- ліквідність балансу-- це можливість суб'єкта господарювання перетворити свої активи у готівку та погасити зобов'язання, або ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення платіжних зобов'язань;

- ліквідність підприємства -- це більш загальне поняття ніж ліквідність балансу. Ліквідність балансу, як зазначено раніше, передбачає використання платіжних коштів для покриття зобов'язань лише за рахунок залучення внутрішніх джерел (наприклад, реалізації майна). У той же час, маючи високий рівень інвестиційної привабливості та іміджу воно може залучати для цього і позикові кошти;

- ліквідність активів -- це величина зворотна ліквідності балансу за часом перетворення активів у грошові кошти. Чим менше часу необхідно для перетворення того чи іншого активу у грошову форму, тим вища його ліквідність. Зокрема, баланс підприємств України включає розміщення активів від найменш ліквідних (необоротних активів) до найбільш ліквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів);

- поточна ліквідність -- це відповідність між розміром дебіторської заборгованості, грошових активів підприємства і кредиторською заборгованістю товарного та нетоварного характеру;

- термінова ліквідність -- це здатність підприємства до погашення зобов'язань у випадку його ліквідації;

- недостатня ліквідність -- це неможливість підприємства повністю розрахуватися з боргами навіть за умови надання йому вигідних комерційних можливостей, знижок;

- високий рівень недостатності ліквідності -- підприємство неспроможне погасити свої поточні борги і зобов'язання, що може привести до його неплатоспроможності і банкрутства.

Отже, поняття «платоспроможність» та «ліквідність» за своїм змістом дуже близькі, однак ліквідність більш містке поняття, оскільки від ліквідності балансу залежить рівень платоспроможності підприємства.

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона "стійкою" (наприклад, борг постачальнику, з яким існують довгострокові зв'язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

Логіка обчислення коефіцієнту поточної ліквідності (покриття) полягає в тому, що підприємство погашає поточні зобов'язання за рахунок поточних активів. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Оскільки поточні активи перевищують поточні зобов'язання, то підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче.

Коефіцієнт швидкої ліквідності на відміну від попереднього враховує якість активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує частину короткострокової заборгованості, яку підприємство має можливість погасити негайно. Є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства. Зростання цього показника є однозначно позитивною тенденцією. Не менше 20 % поточних зобов'язань підприємство повинно мати змогу погасити в будь-який момент.

Зниження значення ліквідності найчастіше говорить про загальне погіршення ситуації з забезпеченістю оборотними коштами і про необхідність серйозних заходів для керування ними.

Динаміка показників ліквідності говорить про незначне зниження загальної ліквідності при різкому падінні коефіцієнта швидкої ліквідності. Це свідчить про ріст низьколіквідних елементів (запасів) у структурі поточних активів. Усе це говорить про ріст ризикованості діяльності компанії з погляду неповернення боргів і зниження реального рівня платоспроможності. Крім того, необхідно проаналізувати ступінь ліквідності дебіторської заборгованості і запасів, щоб одержати більш реальну картину.

Збільшення власних оборотних коштів може говорити про ріст ліквідності компанії.

Ріст величини власних оборотних коштів разом з тим може викликатися збільшенням обсягів неліквідних запасів або ростом простроченої дебіторської заборгованості, що може негативно позначитися на оборотності.

Зниження величини власних оборотних коштів, крім погіршення ліквідності, може говорити про ріст потреби в коштах.

Для визначення причин зміни величини власних оборотних коштів необхідно провести поглиблений аналіз поточних активів і зобов'язань.

Проаналізуємо динаміку показників фінансової незалежності та ліквідності підприємства.

Таблиця 2.15 Динаміка показників фінансової незалежності та ліквідності ПСГП «Зеніт» Жовтневого району

Проаналізувавши показники фінансової незалежності та ліквідності бачимо, що коефіцієнт покриття, що характеризує рівень покриття активами підприємством своїх зобов'язань дорівнює 12,9 та 11 в 2008 та 2010рр. відповідно, це означає що підприємство може своєчасно погасити свої зобов'язання.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується діленням найбільш ліквідних активів та активів, які швидко реалізуються (грошових коштів і дебіторської заборгованості), на поточні зобов'язання . на підприємстві він є меншим за норматив.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризується рівнем покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строку погашення зобов'язань, в 2010р.він дорівнює 0,37.

Зменшення коефіцієнта автономії з 0,97 до 0,94 свідчить про меншу фінансову незалежність, зниження гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань. Але коефіцієнти є більшими за встановлений норматив а отже, що більший коефіцієнт автономії, то кращий фінансовий стан підприємства.

Однією з повсякденних турбот фінансової служби підприємства є забезпечення повної платіжної готовності, зниження якої часто спричиняється до великих непродуктивних витрат підприємства у вигляді пені за прострочку платежів. Для оцінки платоспроможності на підприємстві складається платіжний баланс (календар) на будь-яку дату.

Якщо сальдо в активі платіжного балансу, то це означає неплатоспроможність підприємства. Відомо, що оцінка рівня платоспроможності дається за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних коштів, тобто з урахуванням часу, необхідного для перетворення їх на готівку.

Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої та комерційної діяльності. Водночас надійний фінансовий стан залежить також і від раціональної організації використання фінансових ресурсів. Тому за умов ринкової економіки здійснюється не тільки оцінка активів і пасивів балансу, а й поглиблений щоденний аналіз стану й використання господарських засобів. Інформаційною базою для такого аналізу є дані управлінського обліку.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПСГП «ЗЕНІТ» ЖОВТНЕВОГО РАЙОНУ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЙОГО ЗМІЦНЕННЯ

Проаналізувавши розраховані вище показники, можна сформулювати критерії покращення фінансового стану підприємства.

Підприємству необхідно підтримувати певний обсяг запасів для забезпечення відповідного обсягу продажу. Оскільки, з другого боку, надмірні запаси відвертають грошові кошти, які можна використати більш прибутково для інших цілей. Підтримувати запаси слід на можливо низькому рівні, достатньому для реалізації відповідного обсягу продаж сільськогосподарської продукції.

Негативним фактором є зростання залежності від позикових коштів. Оскільки дані свідчать про зростання прибутковості підприємства, то зменшення цієї залежності можливе шляхом виплати частини прибутку кредиторам.

У роботі підприємства є і інші негативні моменти:

- підприємство випускає небагато видів сільськогосподарської продукції, тобто відсутня диверсифікованість виробництва, унаслідок чого на показниках роботи підприємства може сильно позначитися коливання попиту на його продукцію. Потрібно удосконалити технологію вирощування окремих видів сільськогосподарських культур Це хоч і призведе до подорожчання продукції, проте зробить її якіснішою і конкурентоспроможнішою на ринку.;

- частину своєї продукції підприємство реалізує по більш низьких цінах іншим підприємствам у формі взаємозаліків, що негативно позначається на його фінансових результатах;

- не можна не відзначити деяке збільшення собівартості одиниці продукції в 2010 р. у порівнянні з 2008 р., хоча, швидше за все, воно викликано інфляційними моментами і компенсується ціною, що збільшилася.

У ході оцінки були виявлені резерви зростання прибутку за рахунок декількох факторів:

- за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції. Це можливо перш за все завдяки активізації діяльності на ринку, участі у тендерах,виставках продукції.

- за рахунок зниження собівартості товарної продукції. Це можливе завдяки вдосконалення структури виробництва;

- за рахунок підвищення середньореалізаційних цін внаслідок оптимізації структури реалізації продукції.

Усе це говорить про успішне функціонування підприємства в звітному році. Більш того, порівнюючи темпи зростання прибутку і виручку від реалізації, можна зробити висновок, що підприємство йде по інтенсивному шляху розвитку, тобто при не значному росту випуску продукції показники прибутку і рентабельності збільшилися в порівнянні з 2008 роком. Це говорить про досить ефективне використання підприємством своїх ресурсів. Але провівши всі необхідні дослідження і розрахунки бачимо, що найприбутковішим роком для діяльності ПСГП «Зеніт» є 2010 рік.

У результаті проведеної оцінки можна зробити висновок, що для даного підприємства на мікрорівні доцільним є використання підприємством антикризової фінансової стратегії за кожним із напрямів:

проведення поглибленого аналізу структури кредиторськоїзаборгованості у динаміці з метою пошуків способів і джерел її погашення:

аналіз структури заборгованості за довгостроковими кредитами з метою з'ясування причин несвоєчасності їх погашення;

аналіз структури дебіторської заборгованості, причин її виникнення і можливостей погашення;

забезпечення необхідного рівня самофінансування виробничого розвитку підприємства за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів,ефективної амортизаційної політики;

підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів;

-- проведення інвентаризації основних виробничих фондів для визначення їх придатності й необхідності в експлуатації:

-- проведення аналізу ефективності й доцільності довгострокових фінансових вкладень:

-- забезпечення компенсації можливих фінансових збитків шляхом:

резервування частини фінансових ресурсів у вигляді формуванняцільових резервних фондів, страхового фонду підприємства відповідно довимог чинного національного законодавства;

формування системи штрафних санкцій -- за несвоєчасної оплати поставленої продукції встановити штрафи у розмірі 0,5% від суми несплати за кожний день прострочення;

3) ефективне управління портфелем цінних паперів, у т.ч. прибутковими операціями на фондовому ринку.

Можна сформулювати наступні пропозиції щодо збільшення рентабельності підприємства:

1) По-перше, для одержання максимального прибутку підприємство повинне найбільше повно використовувати ресурси, що знаходяться в його розпорядженні, і, в першу чергу, воно повинно використовувати виявлений резерв по виробництву на наявному в нього устаткуванні додаткової продукції. Збільшення випуску знижує витрати на одиницю продукції, тобто витрати на її виготовлення в розрахунку на одиницю продукції знижуються, а отже, знижується собівартість, що в остаточному підсумку веде до збільшення прибутку від реалізації продукції. Крім цього, додаткове виробництво рентабельної продукції вже саме по собі дає додатковий прибуток. Таким чином, при збільшенні випуску і, відповідно, реалізації рентабельної продукції збільшується прибуток у розрахунку на одиницю продукції, а також збільшується кількість реалізованої продукції, кожна додаткова одиниця якої збільшує загальну суму прибутку. Унаслідок цього, збільшення рентабельної продукції, що випускається, за умови її реалізації дає значний приріст обсягу прибутку.

2) Зниження собівартості також значно може збільшити одержуваний підприємством прибуток. Як описувалося в попередньому пункті, одним з факторів зниження собівартості є збільшення обсягу продукції, що випускається. Іншими факторами є:

- злагоджена робота всіх складових виробничого процесу (основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва);

- оптимізація потокових процесів на підприємстві.

3) Вагомим фактором одержання додаткового прибутку є оптимізація структури збуту. При проведенні даної оптимізації питома вага продукції, реалізованої по договірним, більш високих цінах, повинна збільшитися до свого максимального рівня, а в ідеалі - до 100%. Відповідно, частка продукції, реалізованої підприємством іншим організаціям по лінії взаємозаліків по більш низьких цінах повинна бути якнайнижче.

Потрібно також розширювати коло приватних замовників, споживачів і кількість переробних підприємств, що закупає сільськогосподарську продукцію у ПСГП «Зеніт».

Таким чином, підприємство може обрати реальні для себечинники підвищення платоспроможності порівняно з граничними розмірамиабо, навпаки, створити умови, коли сам граничний рівень невеликий і йогопорівняно нескладно досягнути.

Одним із заходів щодо оздоровлення фінансового стану підприємства є санація. Маючи збитки, підприємства, як правило, не заінтересовані показувати їх у своїй звітності, зокрема в балансі. Особливо це стосується акціонерних товариств, оскільки їхні баланси публікуються в пресі. За наявності балансових збитків суб'єктам господарювання дуже важко розраховувати на залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, оскільки як для кредиторів, так і для потенційних інвесторів збиткове підприємство є непривабливим об'єктом фінансування.

Відтак збиткові підприємства можуть вдатися до санації балансу (чиста санація). Чиста санація передбачає покриття відображених в балансі збитків за рахунок власних та прирівняних до них коштів. Згідно із законодавством України, збитки підприємств можуть списуватися за рахунок резервних (страхових) фондів, засобів цільового призначення (спеціальні фонди і цільове фінансування) або за рахунок санаційного прибутку, який може утворитися за зменшення статутного фонду підприємства. Ліквідність та платоспроможність підприємства в результаті чистої санації не поліпшуються, оскільки на підприємство (у даному разі) не залучаються додаткові фінансові ресурси.

Таблиця 3.16 Санація балансу ПСГП «Зеніт» Жовтневого району

Визначимо ефективність проведеної санації підприємства за допомогою даних таблиці 3.17

Таблиця 3.17 Вихідні дані для визначення показників ефективності санації В ПСГП «Зеніт» Жовтневого району

ВИСНОВКИ

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий станНеритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

В роботі було проаналізовано основні поняття та практично здійснено діагностику фінансового стану ПСГП «Зеніт» Жовтневого району.

Загальні значення проаналізованих показників наступні:

- Станом на 2010р. значення коефіцієнту покриття (поточної ліквідності) становило приблизно 11, тобто на підприємстві на 1 гривню поточних зобов'язань припадало 11 гривень поточних активів.

- Коефіцієнт швидкої ліквідності є більшим за встановлений норматив, це означає що підприємство може швидко сплатити поточні зобов'язання за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

- Коефіцієнт абсолютної ліквідності також перевищує норматив, він показує яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

- показники фінансування відповідають нормативним показникам і мають тенденцію до збільшення (відхилення складає 0,008).

- Показник незалежності також знаходиться в межах нормативу, але на кінець звітного періоду дещо зменшився і складав 0,94 проти 0,95 на початку періоду.

- Коефіцієнт стабільності значно перевищує нормативні показники, але на кінець періоду зменшився на 2,6 п.

Найбільші показники грошової виручки зафіксовано у 2010 році і складають 202,0 тис. грн. Провідними культурами у господарстві є зернові, а саме пшениця озима і ячмінь, на долю яких припадає в середньому за дослідний період 60,1 % у структурі грошової виручки. В господарстві протягом досліджуваного періоду вирощували соняшник, який у структурі грошової виручки в середньому за 2008-2010 роки склав 19,9%. Найбільшу виручку від реалізації соняшнику господарство отримало у 2010 році, а саме 64,6 тис. грн. Наступною за значимістю культурою є ріпак озимий, проте в господарстві його виробляють тільки 2 останні роки. Інша продукція рослинництва складає 9,4 % у структурі грошової виручки господарства.

Проаналізувавши ефективність використання земельних угідь підприємством бачимо, що рівень використання земельних угідь за останні три роки покращився, оскільки показники отриманої валової продукції,валового доходу та прибутку від реалізації сільськогосподарської продукції збільшилися.

Дослідне підприємство за останні три роки ефективно використовувало трудові ресурси, що призвело до збільшення валового доходу від сільського господарства. В 2010 році він склав 2525 тис.грн, це на 1112 тис.грн більше ніж у 2008 році. На підприємстві спостерігається тенденція до збільшення валового доходу від сільського господарства отриманого в розрахунку на 1 середньорічного працівника.

З проведеного аналізу показників стану та руху основних засобів можна зробити висновок, що у дослідному підприємстві спостерігається збільшення зносу основних засобів, та зменшення частини засобів що придатні до експлуатації ,це є негативним показником.

В цілому, проведений аналіз показників фінансової звітності дає можливість характеризувати економічний стан ПСГП «Зеніт» як позитивний, і має тенденцію до розвитку.

У підсумку зауважимо, що фінансові показники ПСГП «Зеніт» свідчать, що на кінець 2010 року фінансовий стан господарства покращився, проте рівень автономії і стійкості дещо зменшилися. Загалом, можна сказати, що підприємство економічно ефективне і є рентабельним.

Найбільш ефективна діяльність в ПСГП «Зеніт» була у 2009 році, в 2010 році показники фінансових результатів дещо зменшилися, але це не вплинуло на загальний фінансовий стан підприємства.

Отже, загалом фінансовий стан підприємства ПСГП «Зеніт» Жовтневого району характеризується як стійкий, підприємство рентабельне та успішно конкурує на ринку, що свідчить про злагоджену роботу колективу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996-ХІV із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 11.05.2000 р. №1707-ІІІ, від 08.06.2000 р. №1829-ІІ.

2. Агеева Ю.В. Контроль фінансової звітності та правильності її складання / Ю.В.Агеева, А.Б.Агеева.- М.: Бератор-Пресс, 2001. - 144 с.

3. Баканов М.И. Теория экономического анализа / М.И. Баканов, А.Д. Шеремет. - М.: Финансы и статистика, 2003.

4. Бандурка О.М., Коробов М.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підруч. для студ. вищ. навч. закл., що навч. за освітньо-проф. програмою спеціаліста зі спец."Фінанси", "Банківська справа":"Облік і аудит". -- 2.вид., перероб. і доп./ О.М.Бандурка, М.Я. Коробов.-- К.: Либідь, 2003. -- 384 с.

5. Барнич Ю.О. Бізнес-план виробничої підприємницької діяльності: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Національний технічний ун-т України "Київський політехнічний ін-т". Видавничо-поліграфічний факультет. -- К.: ВАТ "УкрНДІСВД", 2002. -- 120 с.

6. Біла О.Г. Фінанси організацій і підприємств: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни студ. спец. 6.050104 "Фінанси", 6.050105 "Банківська справа", 6.050106 "Облік і аудит" / Центральна спілка споживчих товариств України; Львівська комерційна академія / Біла О.Г., Галик Л.М., Дрівко М.М. -- Л.: Видавництво ЛКА, 2002. -- 112 с.

7. Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз: Практикум:Навчальний посіб. для студ. спец. 7.050106 "Облік і аудит", 7.050201 "Менеджмент організацій"/ Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. -- Житомир: ВАТ "Рута", 2000. -- 416 с.

8. Гриньова В.М. Фінанси підприємств в схемах: Навч. Посібник / В.М.Гриньова, В.О.Коюда.-- Х.: ВД "ІНЖЕК", 2003. -- 191 с.

9. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб./К.В. Ізмайлова. -- К.: МАУП, 2000. -- 148 с.

10. Зайцев Н.Л. Экономика промышленного предприятия: Учебник; 2-е изд., перераб. и доп./ Н.Л.Зайцев.- М.: ИНФРА-М, 2002.- 226 с.

11. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл./ І.В. Зятковський-- К.: Кондор, 2003. -- 364 с.

12. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблемы, концепции и методы / Б. Коласс. - М.: Финансы, 2007.

13. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Дніпропетровська академія управління, бізнесу та права. Кафедра фінансів і банківської справи / Г.О. Крамаренко. -- Д.: Видавництво ДАУБП, 2001. -- 224 с.

14. Криворучко М.І., Петровський В.В. Облік та аналіз фінансових активів / М.І. Криворучко, В.В. Петровський.- К.: "Феникс", 2007.

15. Кульчицький М.І. Економічне регулювання розвитку виробничої сфери в регіоні:Дис. канд. екон. наук: 08.06.02/НАН України;Інститут регіональних досліджень/М.І. Кульчицький.-- Л.: Каменяр, 2003. --161 с.

16. Петрович И.М. Производственная мощность и экономика предприятия / И.М.Петрович, Р.П. Атаманчук.- М.: ИНФРА-М 2009. - 298 с.

17. Петряєва З.Ф. Фінансовий аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. / Харківський держ. економічний ун-т. / З.Ф.Петряєва.-- Х.: ХДЕУ, 2002. -- 164 с.

18. Плисак В.Й. Управління ризиком фінансової стійкості підприємства // Фінанси України - №1, 2001 р. с 67 - 72.

19. Хрипач В.Я.Экономика предприятия / В.Я. Хрипач. - Минск: Лата, 2004. - 254 с.

20. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навч. посібник./ Д.В.Шиян, Н.І. Строченко.-- К.: А.С.К., 2003. -- 229 с.

Размещено на Allbest