Аналіз і контроль доходів бюджетних установ

Отже, організаційно-інформаційна модель контролю доходів та фінансування бюджетних установ являє собою стислу характеристику контрольного процесу, вибудовану відповідно до його мети і завдань. Основні складові моделі - характеристика суб'єктів і об'єктів дослідження, системи показників, інформаційного та методичного забезпечення.

Таблиця 2.4. Організаційно-інформаційна модель контролю доходів та фінансування бюджетних установ

№	1. Об'єкт і суб'єкти аналізу
1.	1.1. Об'єкти	1.2. Суб'єкти
2.	Обсяг діяльності бюджетної установи.	Вищі посадові особи установи
3.	Зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на результати діяльності	Економічні служби установи.
4.	Трудові ресурси.	Керівники функціональних та структурних підрозділів установи.
5.	Матеріальні ресурси.	Органи державного управління.
6.		Зовнішні користувачі інформації.
7.	2. Система економічних показників
8.	2.1. Абсолютні натуральні і вартісні показники, джерелом яких є облік.	2.2. Відносні показники, які є наслідком аналітичної обробки облікової інформації.
9.	Натуральні показники:	Відносні показники структури наданих послуг
10.	Фізичний обсяг діяльності за видами даних послуг.	Відносні показники динаміки наданих послуг у цілому та за видами
11.	Потужність бюджетної установи	Відносні показники виконання плану діяльності установи
12.	Фізичний обсяг ресурсів	Відносні показники структури ресурсного потенціалу
13.	Фізичні норми витрачання ресурсів на одиницю послуг	Відносні показники динаміки ресурсного потенціалу
14.	Чисельність населення, яке підлягає обслуговуванню	Відносні показники інтенсивності процесів (коефіцієнти забезпеченості населення послугами, коефіцієнт ефективності функціональної діяльності, інтенсивності руху ресурсів)
15.	Норми обслуговування населення
16.	Вартісні показники:
17.	Ресурсний потенціал установи
18.	Вартість використаних ресурсів
19.	Норми витрачання ресурсів на одиницю послуг у грошовому вимірі
20.	Собівартість наданих послуг (виконаних робіт)
21.	3. Інформаційне забезпечення аналізу
22.	3.1. Зовнішня інформація	3.2. Внутрішня інформація
23.	Правова	Планова
24.	Нормативна	Фактографічна
25.	Довідкова
26.	4. Методичні прийоми обробки первинної (вхідної) інформації
27.	4.1. Економіко-логічні методи	4.2. Економіко-математичні методи контролю
28.	Групування	Методи теорії масового обслуговування
29.	Порівняння	Методи лінійного програмування
30.	Розрахунок відносних і середніх показників	Методи моделювання
31.	Деталізація	Методи регресійно-кореляційного аналізу
32.	Елімінування
33.	5. Узагальнення і реалізація результатів аналізу
34.	5.1. Узагальнення результатів	5.2 Реалізація результатів
35.	Систематизація інформації	Оцінка заходів щодо підвищення рівня обслуговування населення з точки зору найбільшої відповідності
36.	Кількісна оцінка втрачених можливостей щодо збільшення обсягу та підвищення якості послуг (виконаних робіт)	Вибір оптимального варіанту заходів щодо підвищення рівня обслуговування населення
37.	Кількісна оцінка потенційного збільшення обсягу послуг	Прийняття рішень щодо реалізації обраного варіанту заходів
38.	Розробка багатоваріантних заходів щодо підвищення рівня обслуговування населення у майбутньому періоді	Доведення прийнятого рішення до виконавців
39.	Оформлення результатів контролю і передача їх в управлінські структури для реалізації запропонованих заходів	Забезпечення контролю за виконанням прийнятих рішень

Аналіз ресурсного потенціалу бюджетної установи має сприяти отриманню суб'єктом управління необхідної інформації щодо фінансово-господарських операцій з метою оцінки їх доцільності, правомірності та ефективності щодо економічних ситуацій, що спричинили здійснення цих операцій. Отже, формування методики аналізу розподілу і використання бюджетних ресурсів вимагає конкретизації складових аналітичного процесу в межах організаційно-інформаційної моделі відповідно до мети здійснення окремих видів фінансово-господарських операцій [25].

Послідовна реалізація елементів наведеної вище організаційно-інформаційної моделі контролю результатів діяльності та ресурсного потенціалу бюджетної установи забезпечує досягнення поставленої мети.

Визначені мета і завдання контролю доходів та фінансування бюджетних установ окреслюють коло об'єктів та суб'єктів дослідження.

Основні об'єкти контролю розподілу й використання бюджетних ресурсів - обсяг наданих послуг (виконаних робіт) та чинники, що його зумовлюють.

Обсяг діяльності бюджетної установи безпосередньо пов'язаний з впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. До зовнішніх належать соціально-демографічні, економічні, культурні, політичні та інші умови регіону діяльності бюджетної установи. Зовнішні чинники формують потреби населення, яке обслуговується в регіоні діяльності бюджетної установи. Результати аналізу зовнішніх чинників використовуються у процесі розробки та обґрунтування стратегії розвитку бюджетної установи.

З-поміж внутрішніх чинників, що визначають обсяг діяльності бюджетної установи, слід виділити рівень її забезпеченості ресурсами відповідно до обсягу й характеру виконуваних функцій.

Рівень забезпеченості бюджетними ресурсами і раціональне їх використання - визначальні чинники розвитку бюджетної установи, які створюють умови для повноцінного та якісного обслуговування населення. Вартість ресурсів на певний період характеризує ресурсний потенціал бюджетної установи.

Отримання, обробка, передача та зберігання інформації щодо об'єктів аналізу діяльності бюджетної установи передбачає застосування системи економічних показників. У наведеній вище організаційно-інформаційній моделі економічні показники розподілено на дві групи, які відображають рух інформаційних потоків у системі управління: абсолютні і відносні показники.

Абсолютні натуральні і вартісні показники застосовуються переважно для передачі первинної (вхідної) інформації щодо кількісної оцінки параметрів досліджуваного об'єкту.

В оцінці результатів діяльності бюджетної установи переважають натуральні показники, оскільки, на відміну від інших сфер національної економіки, вартісна оцінка набуває досить умовного характеру. Застосування в аналізі результатів діяльності бюджетної установи натуральних показників дозволяє точно визначити обсяг наданих послуг, але ускладнює процес узагальнення аналітичної інформації, обмежуючи його окремими групами наданих послуг (виконаних робіт).

Вартісна оцінка обсягів діяльності бюджетної установи здійснюється на основі кошторису за показниками видатків, що характеризують собівартість наданих послуг (виконаних робіт). Говорячи про ресурси бюджетної установи, зазначимо, що вартісна оцінка їх залишків (запасів), надходження й використання не така вже і складна, оскільки саме за вартісними показниками здійснюється їх бухгалтерський облік.

Відносні показники формуються на основі обробки первинної інформації і утворюються у вихідних потоках інформаційної системи управління, тобто щодо абсолютних вони вторинні.

Зауважимо, що такий розподіл економічних показників до деякої міри умовний і стосується насамперед фактографічної інформації. Що ж до правової, нормативної, довідкової, планової інформації, то низка первинних даних може передаватися за допомогою відносних показників (ставки податку, облікова ставка НБУ, нормативи фінансової стійкості). Водночас у вихідних інформаційних потоках трапляються абсолютні показники, які утворюються внаслідок економічної обробки інформації і характеризують абсолютні відхилення цих та аналогічних показників від їх планових та попередніх значень, а також інтегральні показники [39].

На особливу увагу заслуговує інформаційний компонент наведеної вище моделі. В організаційно-інформаційній моделі економічна інформація класифікується за ознакою середовища, де вона утворюється, та за джерелами утворення. Подальша деталізація передбачає класифікацію економічної інформації за напрямами використання.

Класифікація інформації щодо діяльності бюджетної установи за напрямами використання має на меті насамперед забезпечення таких функцій управління, як аналіз, контроль і прогнозування обсягів діяльності. Правова, нормативна і довідкова інформація використовується для оцінки і контролю відповідності результатів діяльності чинному законодавству, нормативним документам, стандартам контролю. Планова інформація є базою порівняння для аналізу і контролю виконання плану та факторного аналізу обсягів діяльності. Фактографічна інформація застосовується для характеристики абсолютної величини, складу і структури обсягів наданих послуг населенню протягом певного періоду, використаних ресурсів тощо. На її основі здійснюється аналіз, контроль і прогнозування діяльності бюджетної установи.

Важливий елемент організаційно-інформаційної моделі - методичне забезпечення контролю діяльності бюджетної установи. Методичні прийоми обробки економічної інформації, використані в конкретній організаційно-інформаційній моделі, дозволяють здійснити загальний та факторний аналіз обсягу діяльності установи. Умовно їх поділяють на економіко-логічні та економіко-математичні методи аналізу.

Економіко-логічні методи застосовуються в загальному і факторному аналізі обсягу діяльності бюджетної установи, в загальному аналізі трудових і матеріальних ресурсів, а також в аналізі руху та ефективності використання ресурсів бюджетної установи.

Економіко-математичні методи спрямовані на визначення тенденцій розвитку бюджетної установи, прогнозування основних показників її діяльності. В аналізі результатів діяльності та ресурсного потенціалу бюджетної установи економіко-математичні методи використовуються здебільшого для розробки нормативів обслуговування контингенту (методи теорії масового обслуговування) та нормативів витрачання матеріальних ресурсів (методи лінійного програмування). За умови використання комп'ютерних технологій обробки інформації можна рекомендувати застосування економіко-математичних методів у стратегічному аналізі та прогнозуванні розвитку бюджетної установи (методи моделювання та регресійно-кореляційного аналізу).

Узагальнення й реалізація результатів аналізу - необхідний етап завершення аналітичного дослідження. На цьому етапі розробляються альтернативні варіанти заходів щодо збільшення обсягу та розширення асортименту послуг, а також поліпшення їх якості на основі ефективного використання ресурсного потенціалу бюджетної установи. Реалізація результатів аналізу ґрунтується на створенні ефективної системи контролю за виконанням управлінських рішень, прийнятих для впровадження найкращого з розроблених аналітиками варіанту заходів щодо поліпшення діяльності установи [45].

Послідовність аналізу розподілу й використання бюджетних ресурсів визначається потребою поетапного розкриття економічної інформації відповідно до мети і завдань фінансового контролю.

Отже, організаційно-інформаційна модель контролю доходів та фінансування бюджетних установ являє собою стислу характеристику контрольного процесу, вибудовану відповідно до його мети і завдань. Основні складові моделі - характеристика суб'єктів і об'єктів дослідження, системи показників, інформаційного та методичного забезпечення.

3. Методичні аспекти аналізу і контролю доходів

3.1 Методика аналізу доходів

Фінансовий стан бюджетної організації - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин бюджетної організації, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають надходження, наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів спеціального і загального фонду.

Для аналізу діяльності бюджетної організації необхідно використовувати спеціальну методику, засновану на класичному аналізі фінансово-господарської діяльності з використанням моментів, що враховують особливості українських бюджетних організацій.

Основні завдання, для вирішення яких необхідне проведення фінансового аналізу бюджетних організацій - це максимізація доходів; активізація структури капіталу та забезпечення його фінансової діяльності; побудова ефективного механізму управління бюджетної організації; використання бюджетною організацією ринкових механізмів залучення фінансових коштів.

Фінансова звітність із використання бюджетних асигнувань, отриманих з державного бюджету, надається органам Державного казначейства. Установи і організації, основна діяльність яких фінансується з бюджету і які знаходяться на казначейському обслуговуванні кошторисів, фінансову звітність погоджують з органами Державного казначейства і надають її органам, до сфери управління яких вони відносяться.

Будь-які установи і організації, отримуючи кошти державного бюджету, надають наступні форми:

№2 мд « Звіт про виконання кошторису установи»;

№4-1 мд «Звіт про надходження і використання засобів, отриманих як плата за послуги, надаваних бюджетними установами»;

№4-2 мд «Звіт про надходження і використання засобів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ»;

№4-3 мд «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду»;

№7 мд «Звіт про заборгованість бюджетних установ»;

№8 мд «Звіт про фінансові обов'язки бюджетних установ».

Усі ці особливості необхідно враховувати при застосуванні класичної методики фінансового аналізу до бюджетних організацій.

Основні прийоми аналізу, які можуть бути використані:

Горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. Такий аналіз є основою організації моніторингу поточної фінансової діяльності. У процесі цього аналізу виявляють відхилення звітних показників від планових (нормативних), визначаються причини цих відхилень і вносяться рекомендації щодо корегування окремих напрямків фінансової діяльності бюджетної організації. Аналіз дає можливість визначити роль бюджетного фінансування за загальним і спеціальним фондом.

Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінюванням впливу різних факторів на кінцевий результат. Такий аналіз дає можливість визначити найвагоміші складові в балансі бюджетної організації, але найбільш вагоміше його використання в аналізі складових доходів і витрат Кошторису.

Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів. На основі екстраполяції можливо не тільки визначити перспективне значення основних показників, а також спрогнозувати перспективний аналіз фінансового стану бюджетної організації.

Порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самої організації (філій), а також міжгосподарський аналіз показників цієї організації порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками. При порівняльному аналізі фінансових показників розглянутої державної організації і середньогалузевих показників виявляється ступінь відхилення основних результатів фінансової діяльності організації від середньогалузевих з метою оцінки своєї конкурентної позиції за фінансовими результатами господарювання і виявлення резервів подальшого підвищення ефективності фінансової діяльності. При порівняльному аналізі фінансових показників організації і організації - конкурента виявляються слабкі сторони фінансової діяльності організації з метою розробки заходів із підвищення його конкурентної позиції на регіональному ринку. При порівняльному аналізі фінансових показників структурних одиниць і підрозділів даної організації проводиться порівняльна оцінка й пошук резервів підвищення ефективності фінансової діяльності внутрішніх підрозділів організації.

Факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. Проводиться за допомогою моделювання (детермінованого та стохастичного).

Маржинальний аналіз - метод оцінювання і обґрунтування управлінських рішень на основі причинно-наслідкового зв'язку обсягу продажу, собівартості наданих бюджетною організацією послуг та поділу витрат на постійні і змінні.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників [19].

Необхідно враховувати при формуванні системи показників особливості звітності бюджетної організації.

Особливу увагу необхідно звернути на формування доходів бюджетної організації за двома фондами - загальним і спеціальним.

Значення аналізу надходжень і використання коштів за загальним і спеціальним фондами визначається тим, що за його допомогою здійснюється контроль за правильністю їхнього утворення, а також вишукуються резерви по зміцненню матеріально-технічної бази установи і додаткових фінансових ресурсів.

Задачі аналізу:

- оцінка виконання кошторисних призначень;

- оцінка виконання плану за основними показниками кожного виду надходжень за спеціальним і загальним фондами;

- розрахунок впливу факторів на відхилення по основних результативних показниках;

- розробка заходів щодо усунення виявлених у результаті аналізу недоліків і заходів щодо вишукування джерел утворення й ефективного використання коштів за спеціальним і загальним фондами;

- контроль правильності утворення дохідної і видаткової частини кошторису, перевірка своєчасності і повноти нарахування і перерахування податків у державний бюджет.

Джерелами інформації для аналізу є: звіт про виконання кошторису доходів і витрат по спеціальному і загальному фонду, як індивідуальний (по кожному виду джерел), так і зведений; дані бухгалтерського обліку, ревізій і перевірок.

Вивчення виконання кошторису за спецфондом починається з аналізу джерел їхнього утворення. У процесі аналізу встановлюється склад коштів і виконання плану по надходженнях поточного року в цілому і по кожному їхньому виду. Аналіз утворення засобів за спецфондом кожного виду має особливості, обумовлені характером даних коштів, виробничих показників для визначення розміру надходжень. При цьому враховується, що дохідна частина кошторису і звіту містить зведення про надходження і джерела коштів.

Методи фінансового аналізу бюджетної організації - це комплекс науково-методичних інструментів та принципи дослідження фінансового стану бюджетної організації. Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності.

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей визначення фінансового стану бюджетної організації в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей:

· дескриптивні моделі - засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності (система аналітичних коефіцієнтів);

· предикативні моделі - це моделі передбачуваного, прогностичного характеру (точка критичного обсягу продаж);

· нормативні моделі - це моделі, які дають можливість порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу).

Основою економічного й фінансового аналізу є виявлення, оцінювання та прогнозування впливу факторів на зміну результативних показників. Фактор - це те, що спричиняє якесь явище чи процес, визначає його характер або одну з основних рис. Усі фактори, що впливають на систему й визначають її поведінку, взаємозв'язані та взаємозумовлені.

Серед багатьох форм зв'язку важливу роль відіграє причина, сутність якої полягає в породженні одного явища іншим. Такі явища називаються детермінованими або причинно-наслідковими. Ознаки, що характеризують причину, називають факторами; якщо ж вони характеризують наслідки, то їх називають результатами. Сукупність пов'язаних факторів і результативних ознак - це факторна система. Факторний аналіз - це методика комплексного й системного вивчення та вимірювання впливу факторів на величину результатних показників.

За різними класифікаційними ознаками відокремлюють різні типи факторного аналізу:

· Детермінований (функціональний) і стохастичний аналіз - залежно від досліджуваного виду зв'язку між фактором (або факторами) і результативними показником. Жорстко детермінованим (функціональним) залежностям притаманне те, що кожному значенню фактора відповідає певне невипадкове значення результатної змінної величини (функції). Такі залежності називають функціональними. Наприклад, кожній зміні годинної тарифної ставки, посадових окладів - певний розмір витрат на оплату праці - певна абсолютна сума цих відрахувань. Зв'язок називається стохастичним (імовірним), якщо кожному значенню факторної ознаки відповідає множина значень результатної ознаки, тобто певний статистичний розподіл. Цей вид залежності характеризується тим, що кожному значенню змінної величини фактора відповідає не одне, а кілька значень величини функції. Такі залежності називають кореляційними.

· Аналіз: від загального до окремого; від окремого до узагальнюючих.

· Одноступеневий і багатоступеневий аналіз - залежно від кількості досліджувальних рівнів підпорядкованості факторів.

· Статичний і динамічний аналіз - аналізуються дані станом на якусь дату, період або зміни даних у часі, тобто в динаміці. Прикладом може слугувати визначення структури активів чи пасивів балансу станом на початок або кінець звітного періоду. Аналіз змін аналітичних фінансових показників у часі - приклад динамічного аналізу.

· Ретроспективний і перспективний (прогнозний) аналіз - відповідно вивчення впливу факторів у минулому або прогнозування їх впливу. Прикладом цього може бути обґрунтування стратегії розвитку підприємства з використанням сукупності різних методів й прийомів. При цьому використовуються всі перелічені типи факторного аналізу [18].

Таким чином, для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності бюджетної установи можливо застосовувати наступний модернізований алгоритм.

Розглянемо кожен етап окремо.

Перший етап. Вибір об'єкта, мети дослідження, постановка задачі і вибір методів проведення аналізу.

Об'єкт - бюджетна організація. Ціль - аналіз фінансового стану бюджетної організації, оцінка економічних показників діяльності, динаміка їхньої зміни. Постановка задачі - підвищення ефективності діяльності бюджетної організації.

Другий етап. Вибір основних показників роботи бюджетної організації.

Третій етап. Збір інформації й оцінка її вірогідності, відбір даних. Інформаційним забезпеченням фінансового аналізу є:

1) дані фінансової звітності;

2) планова інформація;

3) дані статистичної звітності;

4) нормативна інформація;

5) експертна інформація.

Четвертий етап. Безпосередній аналіз фінансово-господарської діяльності.

Аналіз діяльності установи починається з оцінки загального фінансового стану. У першу чергу проводиться аналіз доходів за спеціальним і загальним фондами, аналізується динаміка фінансування діяльності, а також витрати. Аналізується склад і структура балансу, ліквідність балансу, фінансова стабільність, ліквідність і платоспроможність, ділова активність.

П'ятий етап. Виявлення «вузьких» місць і пошук резервів з підвищення ефективності роботи бюджетної організації.

Шостий етап. Визначення найбільш перспективних видів діяльності бюджетної організації на основі отриманих результатів.

Сьомий етап. Розробка заходів, що сприяють підвищенню ефективності роботи бюджетної організації і подальшого контролю за їх виконанням.

Кожен етап запропонованого алгоритму дослідження фінансового стану бюджетної організації присутній як самостійний блок, що вимагає більш глибокої деталізації і пророблення. Результати, які отримані на окремих етапах, можуть бути економічно значимі як самі по собі, так і для використання в якості вихідних даних для подальшого аналізу.

Допускається, що в ході подальшої роботи над алгоритмом і методикою фінансового аналізу діяльності бюджетної організації при виявленні необхідності в додатковій оцінці і дослідженні інформації або про якісь види діяльності організації, або про майновий стан запропонований алгоритм може бути розширений за рахунок нових напрямків аналізу.

В табл. 3.1 проаналізовано структуру основних статей видатків управління агропромислового розвитку ТРДА. Фінансування управління за досліджуваний період з 2008 по 2010 роки здійснювалося виключно з загального фонду державного бюджету.

Таблиця 3.1. Структура основних статей видатків управління агропромислового розвитку ТРДА

Показники	2008	структура	2009	структура	2010	структура
Надходження коштів із загального фонду бюджету	195800	-	190000	-	169350	-
Поточні видатки	195800	-	190000	-	164350	-
Оплата праці працівників бюджетних установ	126000	64,35%	131200	69,05%	106850	63,09%
Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки	11600	5,92%	6300	3,32%	8700	5,14%
Оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів	3000	1,53%	2000	1,05%	200	0,12%
Видатки на відрядження	2000	1,02%	300	0,16%	2000	1,18%
Оплата комунальних послуг та енергоносіїв	10200	5,21%	10600	5,58%	7200	4,25%

З даних таблиці видно, що управління агропромислового розвитку ТРДА з кожним роком отримує асигнування в меншому обсязі. Фінансування скорочується в основному за рахунок зменшення фонду оплати праці, незважаючи на те, що мінімальна заробітна плата зростає. Це свідчить про скорочення штату працівників бюджетної установи.

В табл. 3.2 відображено динаміку основних показників управління агропромислового розвитку ТРДА. У порівнянні розраховані абсолютні та відносні відхилення.

Таблиця 3.2. Динаміка основних статей видатків управління агропромислового розвитку ТРДА

Показники	2008	2009	2010	Відхилення
				абсолютне	відносне, %
				2009	2010	2009	2010
Надходження коштів із загального фонду бюджету	195800	190000	169350	-5800	-20650	-2,96	-10,87
Поточні видатки	195800	190000	164350	-5800	-25650	-2,96	-13,5
Оплата праці працівників бюджетних установ	126000	131200	106850	5200	-24350	4,13	-18,56
Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки	11600	6300	8700	-5300	2400	-45,69	38,1
Оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів	3000	2000	200	-1000	-1800	-33,33	-90
Поточний ремонт обладнання, обладнання, інвентарю та будівель; технічне обслуговування обладнання	2000	1000	1000	-1000	0	-50	0
Видатки на відрядження	2000	300	2000	-1700	1700	-85	566,67

Оплата праці працівників бюджетної установи в 2009 році збільшилася на 4,13% (5200 грн.), але вже в 2010 році стрімко зменшилася на 18,56% (24350 грн.). Подібна ситуація і з іншими показниками.

Таким чином, зазначена структура та динаміка видатків свідчить про незадовільний стан фінансування управління агропромислового розвитку ТРДА. Так, видатки на оплату праці з нарахуваннями та оплату енергоносіїв і комунальних послуг в середньому складають 87% від суми витрат загального фонду тоді, як всі інші витрати в сумі лише до 10%.

Отже, аналіз фінансового стану бюджетної установи можливо проводити, використовуючи традиційний аналіз, враховуючи особливості бюджетних організацій.

3.2 Методика контролю доходів

Контроль доходів та фінансування бюджетних установ здійснюється різними методами. Під методом фінансового контролю розуміють засоби, прийоми і способи його здійснення. Вони дуже різноманітні і обираються не довільно, а в залежності від сукупності факторів, насамперед від:

1) суб'єкта контролю. Тут особливу роль відіграє правовий статус і особливості форм діяльності органа, який здійснює контроль;

2) об'єкта контролю;

3) мети і завдань, що стоять перед суб'єктом контролю;

4) підстав виникнення контрольних правовідносин та ряду інших обставин.

Найчастіше застосовуються наступні методи фінансового контролю - ревізії, перевірки (документації, стану обліку і звітності, повноти виконання фінансових зобов'язань і т.д.), заслуховування доповідей, інформацій посадових осіб про фінансову діяльність на сесіях органів місцевого самоврядування, засіданнях органів державної виконавчої влади, інвентаризації і інші. Їх проведення, як правило, планується. Також можуть здійснюватись вони і поза планом, у зв'язку з необхідністю, що об'єктивно виникла.

Всі методи фінансового контролю конкретизуються в методиках - тобто в технології (правилах) проведення контролю різними суб'єктами відповідних об'єктів. Методика вказує конкретні прийоми і засоби дій, орієнтує, як саме і в якій послідовності починати, здійснювати і закінчувати перевірку. Для всіх найчастіше вживаних методів фінансового контролю існують випробувані па практиці методики. Вони розроблені з врахуванням форм власності, організаційної структури, інших істотних відмінностей об'єктів, що контролюються [73].

В Україні у наш час основними методами фінансового контролю є ревізії й перевірки. Зміст цих методів визначено законодавством.

За змістом ревізії поділяються на фактичні і документальні. В ході фактичної ревізії перевіряється вся сукупність сторін фінансової діяльності об'єкта перевірки. Ревізори організовують інвентаризацію матеріальних цінностей, перевіряють стан матеріальних і речових складів, підраховують, зважують і виміряють товарно-матеріальні цінності, що перебувають на складах і в процесі виробництва, перевіряють наявність грошей, цінних паперів, документи тощо. Документальні ревізії включають в себе лише перевірку різних фінансових документів, в тому числі рахунків, платіжних відомостей, ордерів, чеків, звітів, кошторисів і т.д. В ході їх здійснення з'ясовується наявність необхідних фінансових документів, якість їх оформлення, ступінь надійності їх обліку і зберігання. На підставі аналізу фінансових документів визначається законність і доцільність витрачання коштів.

За критерієм періоду діяльності, який обслідується, ревізії поділяються на вибіркові і фронтальні. Вибіркова (часткова) ревізія є перевіркою фінансової діяльності за якийсь певний проміжок часу. При фронтальній (повній) ревізії перевіряється вся фінансова діяльність підконтрольного об'єкта за якісно цільний період часу, наприклад за період з моменту одержання до повного використання бюджетних коштів установою в якомусь конкретному році чи за декілька років підряд.

Повні ревізії, як правило, охоплюють всі сторони фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки: стан зберігання грошових коштів і матеріальних цінностей; відповідність їх наявності даним бухгалтерського обліку; відповідність фактичних витрат бухгалтерським документам; своєчасність і правильність проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, розрахунків з підприємствами, установами, організаціями; правильність використання грошових коштів і матеріальних цінностей; виконання фінансових і господарських планів і т.д.

За критерієм об'єкту діяльності, що перевіряється, ревізії поділяються на комплексні, за яких перевіряється фінансова діяльність обраного об'єкта в різних сферах і, як правило, в них беруть участь ревізори одночасно декількох перевіряючих органів, а також на тематичні ревізії, які зводяться до обслідування будь-якої однієї сфери фінансової діяльності (наприклад, правильності сплати податків та інших обов'язкових платежів в бюджет та позабюджетні державні централізовані фонди).

Кожна ревізія повинна бути добре підготовлена. Для її здійснення призначається склад ревізійної комісії, виробляється програма проведення ревізії, вивчається необхідне законодавство та інші нормативні акти, члени комісії знайомляться з висновками попередньої ревізії. Про проведення ревізії інформується керівник об'єкта перевірки. Строк ревізії, як правило, не повинен перевищувати 30 днів.

Ревізії фінансово-господарської діяльності бюджетних установ здійснюються не рідше одного разу у два роки, а в сфері матеріального виробництва - не рідше разу на рік.

Результати ревізії оформляються актом ревізії - документом, що має важливе юридичне значення. Цей акт підписується керівником ревізійної групи, а також керівником і головним бухгалтером об'єкта перевірки. За наявності заперечень чи зауважень по акту ревізії керівник і головний бухгалтер об'єкта перевірки додають до акту ревізії свої зауваження і заперечення. В акті ревізії вказується мета ревізії, основні результати перевірки, виявлені факти порушень фінансової дисципліни, а також причини, що зумовили дані порушення та особи, які їх вчинили, пропонуються заходи по ліквідації виявлених порушень та міри відповідальності винуватих посадових осіб. В акті ревізії фіксується лише те, що фактично встановлено, при цьому кожне положення повинно бути достатньо аргументованим.

Акт ревізії передається особі (юридичній чи фізичній), яка призначила ревізію, а також у відповідні - по лінії прямих функціональних зв'язків суб'єкта та об'єкта перевірки - фінансові органи.

При необхідності може бути складений проміжний акт ревізії. Він також передається керівнику, що призначив ревізію, для безвідкладного реагування. Найчастіше це здійснюється при виявленні зловживань чи інших порушень, за які передбачена кримінальна відповідальність винуватців, а також порушень, сліди яких можуть бути ліквідовані, наприклад недостача грошей в касі [35].

Під час здійснення ревізії ревізор має право: перевіряти всі необхідні документи, а при виявленні підробок в документах або фіктивних документів вилучати їх; проводити контрольні заміри виконуваних робіт; вимагати проведення інвентаризації фондів товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів; опечатувати каси й інші приміщення; вимагати довідки і копії документів у осіб, підприємств, установ, організацій, пов'язаних з фінансово-господарськими операціями об'єктів, що перевіряються; проводити зустрічні перевірки, тобто встановлювати відповідність документів і даних об'єкта перевірки з документами і даними, що належать тим підприємствам, установам, організаціям, від яких одержані чи яким видані грошові кошти і матеріальні цінності; залучати спеціалістів для визначення кількості і якості продукції, послуг, виконаних робіт, перевірки фактичних затрат сировини і матеріалів.

Висновки ревізії підлягають розгляду у двохтижневий строк керівником, що призначив ревізію. На їх підставі визначаються заходи по усуненню виявлених порушень фінансової дисципліни, відшкодуванню завданої матеріальної шкоди; розробляються пропозиції по попередженню в майбутньому порушень фінансової дисципліни; винуватці притягуються до відповідальності. Керівник установи, що призначила ревізію, зобов'язаний забезпечити контроль за виконанням рішень, ухвалених на підставі результатів ревізії.

Посадові особи, з вини яких допущені порушення фінансової дисципліни, про що вказується в акті ревізії, можуть бути притягнуті до матеріальної, дисциплінарної чи кримінальної відповідальності, а також до декількох видів відповідальності одночасно, наприклад, до матеріальної і дисциплінарної або до матеріальної і кримінальної.

Перевірка як метод фінансового контролю здійснюється з окремих питань фінансово-господарської діяльності на підставі звітних, балансових і розхідних документів. В ході її проведення виявляються порушення фінансової дисципліни та намічаються заходи по усуненню їх негативних наслідків.

Поряд з ревізіями і перевірками до методів фінансового контролю належать за фінансовим правом України обстеження, інспекції, спостереження.

Методика контролю доходів і фінансування управління агропромислового розвитку ТРДА залежить від виду здійснюваного контролю - внутрішнього або зовнішнього. Однак, вона містить у собі контроль наступних господарських операцій:

- виконання кошторисів доходів і витрат;

- касові операції, облік бланків суворої звітності;

- операції на казначейських і банківських рахунках;

- використання засобів на виплату заробітної плати;

- складання штатних розписів;

- нарахування заробітної плати, відпускних, допомоги, виплати премій, по тимчасовій непрацездатності;

- нарахування й виплата компенсацій пільгової категорії громадян;

- розрахунки з підзвітними особами;

- використання засобів на придбання матеріальних цінностей, зберігання матеріальних цінностей, правильність ведення обліку, обґрунтованість списання матеріальних цінностей;

- використання коштів на проведення капітальних ремонтів;

- стан розрахункової дисципліни;

- здача в оренду приміщень, устаткування;

- використання коштів на утримання автотранспорту;

- стан бухгалтерського обліку й звітності.

Зовнішній контроль в управлінні агропромислового розвитку ТРДА здійснюється контрольно-ревізійним відділом м. Тячів. Управління агропромислового розвитку ТРДА є неприбутковою установою. У зв'язку із цим контроль по загальноприйнятих податках і зборах (ПДВ, акциз, податок на прибуток, єдиний податок) не здійснюється, тому що цих відрахувань управління не робить.

Методика проведення зовнішнього контролю господарської діяльності заснована на перевірці й оцінці адекватності, ефективності й достатності застосування механізмів системи внутрішнього контролю, стану управління ризиками, повноти, своєчасності й достовірності звітності.

Методика проведення зовнішнього контролю може бути представлена в такий спосіб:

- перевірка попередження недоліків і порушень у ході виконання функцій, покладених на управління агропромислового розвитку ТРДА; кількісна і якісна оцінка стану економічних, організаційних, інформаційних і інших характеристик роботи управління;

- перевірка стану дотримання вимог Бюджетного кодексу України, Законів України, Указів Президента України, постанов і декретів Уряду України, наказів, вказівок Мінфіну України, Державного казначейства України, керування коштами спеціального й загального фондів місцевого бюджету; здійснення витрат місцевого бюджету, ведення обліку касового виконання місцевого бюджету й складання звітності;

- перевірка виконання кошторисів доходів і витрат сільрадою.

Слід зазначити, що в управлінні агропромислового розвитку ТРДА в жовтні 2010 р. була здійснена планова виїзна ревізія контрольно-ревізійним відділом у м. Тячів й Тячівському районі за період з 01.10.2008 р. по 01.09.2010 р. Результати ревізії фінансово-господарської діяльності в управління агропромислового розвитку ТРДА були оформлені довідкою, що свідчить про високий професіоналізм працівників управління агропромислового розвитку ТРДА.

Справа в тому, що, якщо в результаті перевірки не виявлено порушень чинного законодавства, результати ревізії оформляються довідкою; якщо порушення мали місце - результати оформляються актом перевірки й на винних осіб накладаються штрафи.

Отже, слід відмітити той факт, що дохід та фінансування бюджетних установ є надзвичайно важливим об'єктом фінансового контролю. Тільки контролюючи дохід та фінансування бюджетних установ, здійснюється керування усією її діяльністю, запобігаються можливі порушення і зловживання, забезпечується її стабільне функціонування.

3.3 Удосконалення аналізу і контролю доходів

Система контролю і аналізу доходів та фінансування бюджетних установ базуються передусім на даних бухгалтерського обліку установи.

Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах та реалізація ефективної облікової політики у сфері державних фінансів за умов переходу економіки до ринкових відносин посідають достатньо важливе місце у процесі регулювання економічного розвитку держави.

Основною проблемою реформування бухгалтерського обліку в бюджетних установах є відсутність єдиних підходів до розробки дієвих механізмів удосконалення системи бухгалтерського обліку з урахуванням вимог міжнародних стандартів, недостатність розробленості питання переходу на єдині методологічні засади бухгалтерського обліку і звітності, а також створення уніфікованого організаційного та інформаційного забезпечення бухгалтерського обліку.

Застосування комп'ютерних технологій дозволяє автоматизувати робоче місце бухгалтера й підняти на новий рівень процес реєстрації господарських операцій.

Бухгалтер працює за комп'ютером в діалоговому (інтерактивному) режимі, використовує зворотній зв'язок в процесі обробки інформації і отримання відповідних вихідних документів. Саме така форма ведення обліку сьогодні необхідна в бюджетних установах. Адже це дозволить підвищити оперативність управління бюджетними ресурсами, посилити контроль за їх цільовим використанням. Окрім цього, комп'ютеризація ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах є важливою передумовою створення єдиної інформаційної бази Державне казначейство - бюджетні установи. Вона зможе забезпечити ефективне управління ресурсами бюджетів як головними розпорядниками, так і розпорядниками нижчих рівнів, що передбачає оперативне та цільове використання зазначених ресурсів [31].

Основною метою діючої системи бухгалтерського обліку є не лише формування інформаційної бази, але й форматування й переформатування інформації для розробки проектів управлінських рішень, їх практичної реалізації та аналізу ефективності останніх. Для виконання переліченого комплексу робіт, в першу чергу, потрібні як швидкодія ЕОМ, так і наявність великого обсягу її пам'яті. Це вимагає розробки комплексного підходу до перегляду теоретичних і методологічних основ бухгалтерського обліку.

На думку Л.О. Терещенко передбачається:

- уведення в практику методологічних основ бухгалтерського обліку, що відповідають ринковим відносинам із переходом на міжнародні стандарти обліку та аудиту;

- перегляд методологічних принципів обліку, що забезпечили б комплексне оброблення облікової інформації;

- удосконалення теоретичних основ бухгалтерського обліку з використанням інформаційних технологій;

- застосування новітніх інформаційних технологій та засобів спілкування;

- інтеграцію облікової інформації в єдиний інформаційний потік;

- розроблення єдиної інформаційної мови показників обліку, контролю та аудиту;

- впровадження в практику обліку питань оцінювання, планування та прогнозування господарсько-фінансової діяльності установи;

- формування на основі автоматизації управлінських рішень.

Загалом процес удосконалення стосується саме технології обліку й опрацювання економічної інформації. Найбільш сучасними є автоматизовані інформаційні технології, здатні активно впливати на інтенсифікацію використання наявних ресурсів бюджетної сфери. У зв'язку з цим дослідження автоматизації процесів обліку, контролю та аналізу є особливо актуальними.

В цілому для визначення проблем та перспектив автоматизації обліку в бюджетних установах, необхідно визначити роль і значення удосконалення ведення бухгалтерського обліку доходів і видатків бюджетних установ, складання звітності тощо з метою уможливлення більш раціонального використання фінансових ресурсів та реформування бюджетної сфери, що, безумовно, впливає на порядок ведення бухгалтерського обліку, форми й обсяги подачі звітної інформації, систему внутрішнього і зовнішнього контролю за використанням бюджетних коштів [32].

Причини відставання суб'єктів бюджетної сфери від технічного прогресу і розвитку сучасних інформаційних технологій пов'язані, в першу чергу, з наявністю проблем економічного, інформаційного-правового та організаційно-технічного характеру.

Інформаційні проблеми пов'язані з вибором інструментарію обліку, контролю та аналізу. Їх вирішення вимагає обґрунтованого вибору системи та застосування необхідного і достатнього набору інформаційних технологій.

В якості уточнюючої характеристики щодо програмного забезпечення за доцільне враховувати таке: програма повинна бути гнучка в налаштуванні при незначних змінах, таких, як зміна норм видатків, мінімальної заробітної плати, розмірів відрахувань та нарахувань на фонд оплати праці, зміна тарифів на платні послуги, введення нових і вилучення окремих недоцільних рахунків з Плану рахунків.

Проте слід зауважити, що автоматизації обліку сприяє низка факторів, зокрема, таких, як прискорена комп'ютеризація суспільства, розвиток нових інформаційних технологій, наукові підходи щодо організації праці. Все це є основою для розробки і впровадження як відносно простих автоматизованих робочих місць (АРМ), спрямованих на вирішення конкретних локальних задач, так і комплексних автоматизованих систем управління (АСУ), які діють у великих підрозділах закладів, установ і організацій бюджетної сфери, де розв'язуються задачі різного спрямування.

Ринок програмного забезпечення в Україні недостатньо наповнений програмами, що спрямовані на забезпечення системи управління бюджетними установами і ведення обліку в них. Більше 20 наявних на українському ринку програм для комп'ютеризації бухгалтерського обліку свідчить про те, що в практичній роботі з ведення обліку підприємства використовують комп'ютерні програми, які відрізняються функціональним виконанням, способами налагодження, інтерфейсом, але побудовані за однією моделлю.

Її суть - уніфікація даних та подача їх у системі подвійного запису. Вона ускладнена і доповнена спеціальними допоміжними деталями, необхідними для відображення специфіки операцій різних ділянок обліку. Подвійний запис є універсальним механізмом, за допомогою якого можна адекватно відображати факти господарського життя [56].

Бухгалтерія - головне джерело і головний споживач інформації на підприємстві, тому зберігання даних у єдиному уніфікованому регістрі, побудованому на принципі подвійного запису, має сенс. Однак в окремих програмних продуктах («Парус», «Лок-ОФФИС», Галактика) обробка та накопичення первинної документації спочатку здійснюється шляхом простої реєстрації, а потім виконується формування бухгалтерських проводок.

Питання, яке при цьому виникає, пов'язане з часом формування масиву бухгалтерських проведень: безпосередньо під час здійснення господарської операції, чи в кінці звітного періоду. Зокрема, в економічній літературі є пропозиції стосовно того, що на великих підприємствах, організаціях чи установах, де впроваджено комплексну комп'ютеризацію процесу виробництва й управління і де дані первинного бухгалтерського обліку одночасно використовуються всіма іншими технічними та економічними управлінськими структурами, можна обмежитись формуванням лише зведених проводок у кінці звітного періоду для складання фінансової звітності, а для потреб управління користуватися спеціальними аналітичними механізмами.

Таким чином, комп'ютерну інформаційну систему бухгалтерського обліку слід розуміти як сукупність елементів, які взаємодіють між собою в процесі опрацювання облікової інформації господарюючого суб'єкта.

Загально прийнято, що її можна створювати як:

1. автоматизовану систему виконання окремих задач бухгалтерського обліку;

2. комплексну систему автоматизації бухгалтерського обліку;

3. складову частину загальної (інтегрованої) системи автоматизації процесу;

4. управління господарюючим суб'єктом.

Перший варіант передбачає наявність та використання сучасної комп'ютерної техніки оснащеної, на жаль, розрізненими програмами. Запровадження такої системи потребує мінімальних фінансових витрат, однак при її експлуатації часто виникають проблеми по ув'язці окремих облікових показників. Найприкріше при цьому те, що помилки, які виникають у таких системах, як правило, внаслідок відсутності загальних довідників, складно виявляти і, відповідно, виправляти.

Основною відмінністю другого варіанту створення комп'ютерної інформаційної системи бухгалтерського обліку є необхідність розробки окремого регламенту (правил) колективної роботи бухгалтерії. Мова йде про документи, в яких мають бути чітко визначені такі моменти, як порядок роботи зі спільними даними, терміни, умови та порядок виконання окремих операцій, оскільки певні з них можна виконувати лише наперед в установленій послідовності.

Найвищою формою функціонування комп'ютерної інформаційної системи бухгалтерського обліку на рівні суб'єктів господарювання є її органічне входження у загальну систему управління ними. При цьому, від підприємства, організації чи установи вимагається ще жорсткіша регламентація порядку виконання робіт з обміну інформації між окремими структурними виробничими й управлінськими підрозділами.

Адже в даному випадку облікові задачі вирішуватимуться одночасно із задачами, наприклад, оперативно-технічного обліку, планування, аналізу, прогнозування тощо.

До використання сучасної комп'ютерної техніки відповідного програмного забезпечення, слід обережно підходити до будь-яких змін елементів його методу. В іншому випадку це призведе, по-перше, до втрати частини необхідної для управління інформації, по-друге, погіршить оперативність її опрацювання та використання в процесі підготовки проектів управлінських рішень і, по-третє, в кінцевому підсумку призведе до розбалансування усієї інформаційної системи бухгалтерського обліку.

Одним із напрямків удосконалення комп'ютеризації системи опрацювання бухгалтерської інформації є уніфікація її програмного забезпечення. Ця проблема властива для всього світового матеріального виробництва і, тим більше, для кожної окремо взятої країни.

Програмні продукти, представлені в даний час на ринку, різні за обсягом функцій, принципами побудови, технології ведення обліку, цінами тощо. Першим кроком при цьому має стати класифікація усіх використовуваних програм. Вона дозволяє користувачам правильно вибрати необхідний продукт, або ж перейти від використання однієї програми на іншу, а її виробникам - знайти своїх клієнтів.

Очевидно, що ефективність функціонування комп'ютерних інформаційних систем бухгалтерського обліку залежить не тільки від технічних характеристик засобів обчислювальної техніки, а й від її програмного забезпечення. Причому завдання вибору останнього ускладнюється суттєвими відмінностями у концепціях побудови програмних засобів, їх функціональної повноти, порядку адаптації до потреб конкретних користувачів тощо.

Вирішення основних питань розвитку системи бухгалтерського обліку сприятиме удосконаленню управління державними фінансами, поглибленню системи стратегічного бюджетного планування та системи контролю за процесом виконання бюджету [60].

Аналіз програмних продуктів за більшою кількістю ознак дозволяє користувачам, насамперед, розібратись у їх якості, функціонально-технічних можливостях, порівняти вартість і на цій основі вибрати ту, яка найбільше відповідає потребам господарюючого суб'єкта.

Повної уніфікації програмного забезпечення процесу автоматизації бухгалтерського обліку в сучасних умовах господарювання досягти не вдасться в силу цілого ряду причин. Головна з них полягає у тому, що саме особливості програмних продуктів окремих виробників є рушійною силою технічного прогресу, тим елементом здорової конкуренції, який змушує їх запроваджувати у виробництво нові технічні напрацювання.