Форми і методи фінансового планування діяльності державних промислових підприємств

сума, тис. грн.

питома вага, %

сума, тис. грн.

питома вага, %

сума, тис. грн.

питома вага, %

в сумі, тис.грн.

у відсотках

в сумі, тис.грн.

у відсотках

1. Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг)

16138,0

100,0

17714,0

100,0

20534,0

100,0

1576,0

9,8

2820,0

15,9

2. Виробнича собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

9278,0

57,5

12753,0

72,0

14766,0

71,9

3475,0

37,5

2013,0

15,8

3. Адміністративні витрати

1465,0

9,1

1594,0

9,0

1893,0

9,2

129,0

8,8

299,0

18,8

4. Витрати на збут

2041,0

12,6

1609,0

9,1

1341,0

6,5

-432,0

-21,2

-268,0

-16,7

5. Собівартість реалізованої продукції з постійними витратами

12784,0

79,2

15956,0

90,1

18000,0

87,7

3172,0

24,8

2044,0

12,8

6. Прибуток (+), збиток (-) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

3354,0

20,8

1758,0

9,9

2534,0

12,3

-1596,0

-47,6

776,0

44,1

7. Податок на прибуток від звичайної діяльності

304,0

1,9

343,0

1,9

325,0

1,6

39,0

12,8

-18,0

-5,2

8. Чистий прибуток (збиток)

710,0

4,4

-3056,0

-17,3

973,0

4,7

-3766,0

-530,4

4029,0

-131,8

9. Рентабельність реалізованої продукції, %

4,4

 

-17,3

 

4,7

 

-21,7

-492,1

22,0

-127,5

Дослідження структури операційних витрат управління геофізичних робіт (таблиця 2.3) показало, що її можна вважати типовою і порівнювати із структурою операційних витрат інших підприємств нафтогазової промисловості. Найбільшу частку у структурі витрат підприємства складають матеріальні затрати - 25-29%, витрати на оплату праці з нарахуваннями - 25,1-31,5%. Питома вага цих статей у 2007-2008 роках є значною, але меншою порівняно з іншими операційними витратами. Це пов'язано з тим, що в 2007 році підприємство придбало страховий поліс на суму близько 3000,0 тис. грн. і, таким чином, застрахувало свою фінансово-господарську діяльність від фінансових ризиків. З точки зору керівництва ДП "Полтавське УГР", страхування є необхідним заходом щодо запобігання непередбачених фінансових втрат та збереження фінансово стабільного бізнесу.

Щоб зробити однозначні висновки щодо оцінки ефективності діяльності господарюючого суб”єкта, нами проаналізовані співвідношення між темпами зростання основних показників господарювання: сукупних активів (Такт), обсягу реалізації (Твир) та прибутку (Тчп):

100% < Tакт < Tвир < Tчп (2.1)

У практиці фінансово-економічних розрахунків зазначені співвідношення відомі як „золоте правило економіки підприємства” [31]. Їх дотримання є ознакою динамічного розвитку та зміцнення фінансового стану підприємства.

Вивчення умов „золотого правила” для досліджуваного підприємства показало (таблиця 2.4), що в 2008 році ДП забезпечувало нарощення свого економічного потенціалу, але використовувало наявні ресурси недостатньо ефективно, адже темпи зростання сукупних активів переважали над темпами зростання обсягів реалізації, а динаміка чистого прибутку характеризувалася високим темпом його скорочення. Співвідношення між темпами зростання основних показників за 2009 рік цілком задовольняють встановленій нерівності, а тому можна зробити висновок про те, що підприємству вдалося виправити ситуацію і забезпечити динамічні темпи свого розвитку.

Таблиця 2.3 Структура операційних витрат за елементами за 2007-2009 роки

	Витрати	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Відхилення в 2008 році порівняно з 2007	Відхилення в 2009 році порівняно з 2008
		сума, тис.грн	питома вага, %	сума, тис.грн	питома вага, %	сума, тис.грн	питома вага, %	в сумі, тис.грн.	у відсотках	в сумі, тис.грн.	у відсотках
1	Матеріальні витрати	3818,0	25,2	5974,0	29,0	5467,0	28,1	2156,0	56,5	-507,0	-8,5
2	Витрати на оплату праці	2786,0	18,4	3406,0	16,5	4583,0	23,5	620,0	22,3	1177,0	34,6
3	Відрахування на соціальні заходи	1022,0	6,7	1152,0	5,6	1641,0	8,4	130,0	12,7	489,0	42,4
4	Амортизація	2553,0	16,8	2929,0	14,2	4273,0	22,0	376,0	14,7	1344,0	45,9
5	Інші операційні витрати	4999,0	32,9	7164,0	34,7	3502,0	18,0	2165,0	43,3	-3662,0	-51,1
	Разом	15178,0	100,0	20625,0	100,0	19466,0	100,0	5447,0	35,9	-1159,0	-5,6

36

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 2.4 Темпи зростання основних показників фінансово-господарської діяльності ДП „Полтавське УГР” за 2008-2009 роки

Роки Показник	2008 рік	2009 рік
	100,00	100,00
Такт, %	114,97	112,21
Твир, %	109,77	115,92
Тчп, %	-530,42	131,84

Отже, результати загального аналізу показників фінансово-господарської діяльності та фінансового стану ДП "Полтавське УГР" за 2007-2009 роки показали, що підприємство має значний економічний потенціал та забезпечує умови для його нарощення. Зростання окремих показників фінансово-господарської діяльності підприємства (виручки від реалізації, оборотності та рентабельності активів і капіталу) сприятимуть досягненню фінансової рівноваги в перспективному періоді. Разом з тим, дані, отримані в ході аналізу, свідчать про нестабільність фінансового стану та недоліки в управлінні діяльністю ДП. Серед них: недостатня прибутковість діяльності та скорочення власного оборотного капіталу, недостатній контроль за виконанням короткострокових зобов'язань та низький рівень розрахунково-платіжної дисципліни, зниження ефективності використання оборотних активів як в цілому, так і за окремими видами і т.ін. В поєднанні вони стали стримуючим фактором економічного розвитку господарюючого суб"єкта.

Підприємство має значні резерви щодо нарощення обсягів та підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності, зокрема, за рахунок скорочення виробничих та накладних витрат. На наш погляд, обов'язковою складовою політики управління фінансами ДП "Полтавське УГР" повинна бути мобілізація та використання резервів економічного зростання. З метою виявлення резервів подальшого розвитку підприємства необхідно продовжити аналіз та дати оцінку складу, стану та ефективності використання його активів та капіталу.

3. Структурний аналіз активів, капіталу та фінансова стійкість ДП "Полтавське УГР"

В умовах реформування економічних відносин фінансовий стан господарюючих суб'єктів в значній мірі залежить від складу та структури капіталу, авансованого в його діяльність, майна та грошових потоків.

Структура джерел фінансування обумовлює рівень платоспроможності та ліквідності підприємств, впливає на розміри його доходу, рентабельність діяльності. Тому в процесі управління поточними операціями особливого значення набуває своєчасна та компетентна оцінка складу та структури капіталу підприємства, результати якої виступають цінним джерелом фінансової інформації як для внутрішніх, так і зовнішніх користувачів. Щоправда корисність таких даних з позиції інвесторів і з позиції підприємства оцінюється по-різному. Зовнішні користувачі (банки, інвестори, кредитори) оцінюють зміну частки власного капіталу підприємства в загальній сумі капіталу з точки зору фінансового ризику при укладанні угод: ризик наростає із зменшенням частки власного капіталу. Внутрішніх користувачів структура капіталу цікавить з управлінських позицій. При цьому отримані результати створюють основу для обґрунтування альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства.

Інформація, представлена у фінансовій звітності підприємства, дає змогу визначити особливості та зміни в структурі власного і позикового капіталу, перманентного (постійного) і змінного; розмір залучених в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів.

З метою оцінки складу та структури капіталу ДП „Полтавське УГР” за 2007-2009 роки нами проаналізовані дані про джерела формування фінансових ресурсів, відображені в пасиві балансу господарюючого суб'єкта (додаток Ш).

З таблиці Ш1 видно, що власний капітал підприємства сформований за рахунок іншого додаткового капіталу та нерозподіленого прибутку. Відсутність статутного капіталу у складі власного є особливістю фінансової діяльності досліджуваного державного підприємства. Це умовлено тим, що ДП не має реальних засновників. Його створення та реєстрація відбувалися шляхом передачі на баланс підприємства за актом приймання-передачі частки державного майна державним органом, якому надане право управління та розпорядження зазначеним майном від імені держави. В результаті проведення підприємством дооцінки основних засобів, отриманих в оперативне управління, був сформований інший додатковий капітал. Нарощення власних фінансових ресурсів управління геофізичних робіт відбувається, головним чином, за рахунок нерозподіленого прибутку.

Як було з'ясовано в ході аналізу, за період з 2007 по 2009 роки майно досліджуваного підприємства збільшилося на 4322,0 тис. грн. Зростання відбулося в результаті нарощення позикового капіталу шляхом відстрочення оплати кредиторських рахунків. Причиною тому стало неконтрольоване збільшення розмірів дебіторської заборгованості внаслідок надання робіт з відстрочкою платежу, що призвело до нестачі оборотного операційного капіталу для фінансування поточної діяльності.

Головним джерелом поповнення власних коштів підприємства був чистий прибуток, отриманий за результатами діяльності в 2007 і 2009 роках. Розмір нерозподіленого прибутку у 2009 році, порівняно з 2008, збільшився на 827,0 тис.грн., що дозволило підприємству розпочати оновлення обладнання.

Внаслідок дії зазначених факторів, за 2007 рік порівняно з 2008, в цілому капітал управління збільшився на 18,2% і склав 19179,0 тис. грн. Зокрема, за рахунок зменшення розміру власних коштів майже на 20,0% капітал підприємства зменшився на 2658,0 тис. грн. Зростання короткострокових зобов'язань у 3,2 разу обумовило збільшення капіталу на 5616,0 тис. грн. Слід зауважити, що збільшення величини фінансових ресурсів ДП позначилося на структурі джерел їх формування. Частка власних джерел формування капіталу зменшилася лише на 26,51 п.п. і склала 57,7%, а частка залучених - відповідно зросла і склала 44,3%. Таким чином, структура капіталу підприємства в 2008 році порівняно з 2007 роком погіршилася.

В наступному році розмір фінансових ресурсів господарюючого суб"єкта збільшився на 7,1%, або 1364,0 тис. грн., і склав 20543,0 тис. грн. Факторами зростання було збільшення обсягу власних і позикових коштів відповідно на 7,6 та 6,4%. Очевидно, суттєвих змін в структурі капіталу підприємства не відбулося. Узагальнюючи результати аналізу за весь період дослідження можна відзначити наявність тенденції до збільшення фінансової залежності підприємства від зовнішніх кредиторів та послаблення його фінансової стійкості. З іншого боку, збільшення капіталу за рахунок залучення кредиторської заборгованості є більш вигідним для управління, оскільки її вартість нижча, ніж банківських кредитів. А в умовах відсутності державної підтримки та хронічної нестачі грошових ресурсів поповнення власного оборотного капіталу за рахунок кредиторської заборгованості є однією з можливостей підтримувати поточну діяльність на відповідному рівні.

Для характеристики наявності, складу, структури майна, а також змін, що відбулися, на основі даних бухгалтерського балансу ДП „Полтавське УГР” за 2007-2009 роки нами складена таблиця (додаток Щ1).

Вертикальний аналіз активів балансу показав, що за досліджуваний період суттєвих змін у структурі майна ДП „Полтавське УГР” не відбулося. Частка необоротних активів за 2009 рік порівняно з 2007 збільшилася на 1,51 п. п. і склала 48,9%. Їх вартість зростала у 2008 році за рахунок придбання об'єктів незавершеного будівництва на суму 906,0 тис. грн., а в 2009 - основних засобів (на 1403,0 тис. грн.), а також збільшення суми відстрочених податкових активів (на 683,0 тис. грн.). Наявність останніх у складі необоротних активів підприємства пов'язана з розбіжностями, що мають місце в бухгалтерському та податковому обліку і знаходять своє відображення в сумах амортизації, нарахованих та невіднесених на зменшення бази оподаткування станом на кінець фінансового року у податковому обліку. В цілому за три роки балансова вартість необоротних активів зросла на 2359,0 тис. грн. і на 1.01.2007р. становила 10046,0 тис. грн. Найбільшу частку у їх структурі складали основні засоби - 38,15%.

Питома вага оборотного капіталу управління геофізичних робіт станом на кінець 2009 року - близько 51,0%. Це є ознакою високої мобільності активів підприємства. Важливо, що вартість оборотних засобів ДП зростає по роках: якщо в 2007 році вона становила 8378,0 тис. грн., то в 2009 - 10496,0 тис. грн.

У складі оборотних активів досліджуваного підприємства найбільшу частку становить дебіторська заборгованість. Її величина на кінець 2009 року - 6867,0 тис. грн., або 33,43% активів ДП. Це на 1339,0 тис. грн. більше, ніж за 2007 рік, але на 7,6% менше, ніж за 2008. Таким чином, підприємство має проблеми з погашенням дебіторських рахунків, підтриманням ліквідності балансу і платоспроможності підприємства, поповненням оборотного капіталу, але намагається вирішити їх.

Позитивною ознакою діяльності господарюючого суб”єкта є наявність грошових котів на розрахунковому рахунку. Їх частка змінюється в межах 1,9-8,1% загального розміру активів і свідчить про наявність у підприємства можливостей до здійснення поточних розрахунків та підтримання операційної діяльності. Крім того, спостерігається тенденція до скорочення питомої ваги запасів. За 2008 рік вона зменшилася на 2,63 п.п., а за 2009 - ще на 0,27 п.п. і склала 10,74%.

Збільшення розміру дебіторської заборгованості потребує більш детального дослідження її стану та якості, що передбачає вивчення її складу та термінів виникнення і погашення. В ході аналізу встановлено, що дебіторська заборгованість управління геофізичних робіт утворилася внаслідок невиконання замовниками зобов'язань за надані послуги та виконані роботи. Її стан та ліквідність характеризують дані розділу 9 форми 5 фінансової звітності “Примітки до річної фінансової звітності”, відображені в таблиці 3.1. Як свідчать розрахунки, на підприємстві сформувалася небезпечна тенденція до зростання загальної суми дебіторських рахунків, і в тому числі непогашених своєчасно. У 2007 році 68,2% наявних боргів підприємства виникли менше, ніж за 3 місяці до початку звітного періоду. Водночас, не зважаючи на невеликий термін виникнення дебіторської заборгованості, значні її суми визначені як сумнівні, а борг в розмірі 1362,0 тис. грн. залишається непогашеним близько 1 року. Не зважаючи на те, що в наступні роки підприємству вдалося скоротити розмір дебіторської заборгованості, суми застарілих рахунків зросли. За 2009 рік, порівняно з 2007, вони збільшилися на 671,0 тис. грн., або 49,27%, і склали 1997,0 тис. грн. Таким чином, управління дебіторською заборгованістю потребує постійної, щоденної фінансової роботи із замовниками, підвищеної уваги з боку керівництва за своєчасністю та повнотою погашення відстрочених платежів.

Таблиця 3.1. Стан дебіторської заборгованості ДП „Полтавське УГР” за 2007-2009 роки

Показник	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	Інша поточна дебіторська заборгованість
	сума, тис. грн.	питома вага, % до підсумку	сума, тис. грн.	питома вага, % до підсумку
	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік
Всього на кінець року,	5012,0	6744,0	5971,0	100,0	100,0	100,0	472,0	613,0	613,0	100,0	100,0	100,0
в тому числі з термінами непогашення:
до 3 місяців	3420,0	4255,0	2512,0	68,2	63,1	42,1	389,0	571,0	554,0	82,4	93,1	90,4
від 3 до 6 місяців	230,0	811,0	904,0	4,6	12,0	15,1	83,0	10,0	39,0	17,6	1,6	6,4
від 6 до 12 місяців	1362,0	1678,0	1997,0	27,2	24,9	33,4	83,0	32,0	20,0	17,6	5,2	3,3

43

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навіть якщо на момент дослідження безнадійної дебіторської заборгованості у ДП „Полтавське УГР” немає, відсутність належного контролю за станом дебіторських рахунків на підприємстві призводить до їх старіння, збільшення резервів сумнівних боргів, підвищення ризику неповернення коштів в оборот підприємства. Це в свою чергу негативно впливає й на ефективність інвестиційної діяльності управління, оскільки вимагає нових вкладень на поповнення оборотного капіталу, обмежує можливості підприємства щодо розширеного відтворення основного капіталу, збільшення обсягів робіт, покращення її якості.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість в значній мірі обумовлені не лише структурою капіталу, співвідношенням оборотних та необоротних активів, а також мірою збалансованості джерел та напрямків використання фінансових ресурсів. У світовій та вітчизняній аналітичній практиці розроблено систему показників оцінки рівня збалансованості джерел та напрямків вкладання капіталу підприємства та його фінансового ризику, яка поєднує в собі низку відповідних коефіцієнтів.

З метою всебічної оцінки структури фінансових ресурсів досліджуваного підприємства нами проаналізовані показники його фінансової стійкості (додаток Я).

Показники фінансової стійкості, представлені в таблиці Ю1 (додаток Ю), дозволяють оцінити структуру фінансових ресурсів та стан оборотних та необоротних засобів підприємства.

З таблиці Ю1 видно: за 2009 рік коефіцієнт фінансової автономії склав 55,9%, що на 26,3 п.п. менше, ніж за 2007 рік. Частка власників підприємства в загальній сумі капіталу понад 50% (її критичний розмір) є ознакою стабільності та незалежності господарюючого суб'єкта від зовнішніх кредиторів. Динаміка протилежного характеру спостерігалася за показником фінансової залежності, який є зворотним до попереднього. Його розмір за досліджуваний період, відповідно, зменшився на 26,3 п.п. і за 2009 рік становив 0,441. Можливості ДП “Полтавське УГР” щодо погашення своїх зобов'язань відображає коефіцієнт фінансування. Якщо в 2007 році на кожну гривню власних коштів припадало 0,216 грн. позикового капіталу, то в 2008 - 0,796 грн. Тенденція збереглася і в 2009 році, коли величина залучених ресурсів становила 78,7% розміру власного капіталу. Значення показника не перевищує оптимального рівня (50%), а тому за цим критерієм підприємство можна вважати фінансово стабільним.

Коефіцієнт платоспроможності показує, що на кінець 2009 року власний капітал акціонерного товариства перевищував його борги в 1,27 рази. Це в 3,3 разу менше, ніж у 2007 році, і недостатньо для нормального забезпечення операційного процесу довгостроковим капіталом. Значення показника концентрації поточних зобов'язань дорівнює 0,959, тобто позикові ресурси підприємства на 95,9% сформовані за рахунок кредиторської заборгованості, яка характеризується короткими термінами погашення. Практика господарювання доводить, що фінансування діяльності за рахунок боргів є вигідним для підприємства, але до певної межі. Переваги нарощування обсягів господарських операцій зникають у підприємств, які мають у структурі капіталу занадто високу частку заборгованості. Це посилює ризик і підвищує потенційну загрозу неплатоспроможності.

Доповнюють результати досліджень показники стану оборотних та необоротних засобів (додаток Ю). Найбільш важливими серед них є коефіцієнти маневреності капіталу та мобільності активів, що дають змогу проаналізувати ефективність використання власних коштів, гнучкість та пристосовуваність підприємства до змін внутрішніх і зовнішніх факторів. Розрахунки показують, що у 2008 році порівняно з 2007 коефіцієнт маневреності власного капіталу знизився на 15,5 п.п. і склав 27,5%. У наступному 2009 році його значення зменшилося до 15,8%. Причиною тому стало вилучення власних коштів з активного обороту. Розмір показника на 34,1 п.п нижчий за теоретичний рівень (50%).

Недостатньо задовільною залишається структура робочого капіталу управління геофізичних робіт. Питома вага запасів у загальному його розмірі постійно збільшується. Так, у 2007 році залишки виробничих запасів становили 38,3% власних оборотних коштів. В 2008 році частка робочого капіталу підприємства, спрямованого на фінансування матеріальних оборотних активів, зросла до 72,0%, а в 2009 - зазначене співвідношення знову збільшилося і досягло 121,7%. Виявлена проблема є досить серйозною для підприємства, оскільки зростання залишків запасів вимагає додаткового залучення ресурсів для фінансування поточної діяльності. Відбувається збільшення короткострокових зобов'язань, що, в свою чергу, негативно впливає на платоспроможність підприємства.

За даними таблиці (додаток Ю) структура активів досліджуваного підприємства майже не змінилася, питома вага оборотних засобів на кінець 2009 року становила 51,1%. Водночас, у складі останніх відбулися позитивні зміни, пов'язані із збільшенням величини наймобільнішої їх групи - грошових коштів. В 2008 році, порівняно з 2007, їх частка зросла на 10,2 п.п. і склала 13,9%. Це дозволяє підприємству забезпечити високий рівень поточної платоспроможності.

Рівень покриття матеріальних оборотних активів визначається за допомогою коефіцієнта забезпечення запасів робочим капіталом, який залежить від стану матеріальних запасів. У 2007 році його фактична наявність перевищувала нормативні потреби, про що свідчить значення згаданого показника (більше 1). В наступні роки ситуація погіршилася і в 2009 році рівень показника становив 82,2%, що призвело до часткової втрати фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт інвестування у 2009 році дорівнював 1,144, в порівнянні з попереднім роком знизився на 18,4 п.п і задовольняє оптимальному значенню (>=1). Це означає, що власні кошти підприємства покривають необоротні активи (10046,0 тис.грн.). Для формування оборотних активів їх нестача становить 1447, тис.грн., або 14,4%. В даній ситуації можна говорити про розбалансованість джерел та напрямків використання власного капіталу, оскільки вважається, що на формування оборотних засобів необхідно спрямовувати до 40% власних коштів.

Отже, розглянуті показники дають можливість краще зрозуміти взаємозв'язок між балансом та звітом про фінансові результати, а також характеризують можливості підприємства щодо своєчасного погашення своїх зобов'язань та покриття доходами фіксованих платежів. Разом з тим, результати аналізу показників фінансової стійкості ДП “Полтавське УГР” не дають змоги зробити однозначних висновків щодо стабільності його фінансового стану. З одного боку, вони свідчать про фінансову стабільність та платоспроможність підприємства, а з іншого - відображають певні недоліки в роботі, обумовлені причинами, в основному, організаційного характеру: недостатнім рівнем управління формування та використання капіталу підприємства. Проте, ці твердження не є остаточними, вони зроблені на підставі показників досліджених в динаміці за три роки і не враховують рівня розвитку підприємства у порівнянні з аналогічними суб'єктами в галузі. Базою для оцінки їх значень були критерії, рекомендовані на основі досліджень фінансово-господарської діяльності для промислових підприємств, які не враховують особливостей функціонування господарюючих суб'єктів конкретної спеціалізації. До того ж, оптимальних для всіх підприємницьких структур нормативів співвідношення позикових та власних коштів майже не існує. Вони не можуть бути однаковими для різних галузей і підприємств і визначаються в індивідуальному порядку.

Тому з метою більш точної оцінки результатів попередніх розрахунків були визначені нормативні значення коефіцієнтів автономії (Ка), фінансової залежності (Кфз) і фінансування (Кф) та проаналізовані загальноприйняті підходи до їх фінансування (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2. Підходи до фінансування активів підприємства

Група активів	Питома вага на кінець 2009 року, %	Політика фінансування активів
		Агресивна	Поміркована	Консервативна
Необоротні активи	48,90	40% - ДПК	30% - ДПК	20% - ДПК
		60% - ВК	70% - ВК	80% - ВК
Постійна частина оборотних активів	44,60	50% - ДПК	20% - ДПК	100% - ВК
		50% - ВК	80% - ВК
Змінна частина оборотних активів	6,50	100% - КПК	100% - КПК	20% -ВК
				50% - КПК

Примітка. ДПК - довгостроковий позиковий капітал; ВК - власний капітал; КПК - короткостроковий позиковий капітал.

Враховуючи структуру активів підприємства на кінець 2009 року та рекомендації щодо їх фінансування за різними підходами [69], в роботі розраховані нормативні величини вищезгаданих коефіцієнтів для ДП „Полтавське УГР”. При цьому здійснені наступні обчислення, за даними з додатка :

агресивна політика:

Ка = 0,60х0,489+0,50*0,446+0*0,065=0,5164;

Кфз =1,0000-0,5164=0,4836;

Кф = 0,4836/0,5164=0,9365;

поміркована політика:

Ка = 0,70х0,489+0,80*0,446+0*0,065=0,6991;

Кфз =1,0000-0,6991=0,3009;

Кф = 0,3009/0,6991=0,4304;

консервативна політика:

Ка = 0,80х0,489+1,00*0,446+0,5*0,065=0,8372;

Кфз =1,0000-0,8372=0,1628;

Кф = 0,1628/0,8372=0,1995.

Зважаючи на фактичний рівень досліджуваних показників (додаток Ю), станом на кінець 2009 року підприємство дотримувалося агресивної політики фінансування активів. За діючої на той момент структури активів, вплив фінансового ризику не перевищував нормативного рівня (0,57<0,60).

Отже, за результатами аналізу стану та структури активів і капіталу досліджуваного підприємства нами встановлено, що за 2007-2009 роки фінансовий стан підприємства погіршився, відбувся перерозподіл структури капіталу на користь позикових джерел. Не зважаючи на підвищення мобільності активів підприємства, їх структуру не можна вважати задовільною, оскільки збільшення частки оборотних активів у загальному обсязі капіталу відбувалося за рахунок збільшення розміру дебіторської заборгованості, що негативно позначається на платоспроможності господарюючого суб"єкта. Остаточні висновки щодо платоспроможності підприємства вимагають здійснити обстеження грошових потоків підприємства.

4. Аналіз діючого порядку складання фінансового плану державним підприємством

Головною метою управління об'єктами державної власності є досягнення оптимальності й ефективності діяльності державного сектору економіки. З огляду на це, уряд останніми роками приділяв значну увагу вдосконаленню правових основ системи управління об'єктами державної власності, запровадив як обов'язкове, фінансове планування на державних підприємствах та у господарських товариствах із пакетом акцій держави у статутному фонді у понад 50 відсотків, а також систему контролю за процесами складання, затвердження й виконання фінансових планів державних підприємств.

Поточне фінансове планування у державному секторі економіки запроваджене із 2001 року і має на меті підвищення ефективності управління фінансово-господарською діяльністю підприємств державної форми власності. Правовою основою фінансового планування на державних підприємствах є порядок, визначений наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 27.05.03 р. №137 "Про затвердження Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством" [4]. Згідно з цими нормативними документами, процедура складання та затвердження фінансового плану державного підприємства виглядає наступним чином.

Керівник підприємства подає проект фінансового плану на затвердження органу, уповноваженому управляти відповідним державним майном, до 1 травня року, що передує плановому, разом із пояснювальною запискою та відповідним обґрунтуванням, виходячи з аналізу господарської діяльності підприємства в поточному році, а також показників господарської діяльності та розвитку підприємства на плановий рік.

Орган управління у місячний термін розглядає проект фінансового плану підприємства та приймає рішення про його затвердження або відхилення. В разі відхилення проекту фінансового плану підприємство протягом 15 днів доопрацьовує його відповідно до висловлених органом управління зауважень та повторно подає на затвердження.

Фінансовий план складається на рік з поквартальною розбивкою. Згідно з Положенням про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством [3], визначено структуру фінансового плану; він складається з двох частин:

І - формування чистого прибутку;

ІІ - джерела формування та надходження коштів і напрямки їх використання.

У першій частині відображаються прогнозовані доходи, витрати і фінансові результати діяльності та плановий розподіл чистого прибутку.

У другій частині відображаються прогнозовані джерела формування та надходження коштів, деталізується приріст активів підприємства, повернення залучених коштів, витрати щодо обов'язкових платежів до бюджету і в державні цільові фонди, покриття збитків минулих періодів, дається розшифровка операційних витрат за складовими елементами та розрахунок податку на додану вартість.

З метою вивчення змісту та форми фінансового плану державного підприємства, а також аналізу його виконання в частині формування чистого прибутку нами складені таблиці 4.1, 4.2.

За даними таблиці 4.1, плановий обсяг доходів ДП "Полтавське УГР" на 2008 рік становив 18367,0 тис. грн. Головним джерелом формування доходів підприємства є виручка від реалізації продукції, робіт, послуг. У загальному обсязі доходів підприємства на плановий період її частка становить близько 77%, або 14167,0 тис. грн. План реалізації робіт та послуг за основним видом діяльності управління геофізичних робіт за 2008 рік був перевиконаний на 25% і становив 17714,0 тис. грн. В цілому дохідна частина фінансового плану за 2008 рік перевиконана на 68,3%.

Слід звернути увагу на те, що планові показники формування доходів підприємством на 2009 роки залишилися незмінними, порівняно з попереднім роком. Проте, обсяги діяльності господарюючого суб"єкта порівняно з 2008 роком істотно зросли (на 15,9%) і склали 20534,0 тис. грн. В результаті підприємство забезпечило перевиконання плану доходів на 2009 рік на 65,8%.

Показники витратної частини фінансового плану за 2008-2009 роки змінювалися дещо в інших пропорціях. Зокрема, на 2009 рік було заплановано їх підвищення на 6,17% (17200,0/16200,0*100) за рахунок збільшення адміністративних витрат, витрат на збут, інших витрат. Закономірно, що в даному випадку плановий розмір податку на прибуток зменшився на 200,0 тис. грн. і склав 400,0 тис. грн.

Таблиця 4.1. Виконання фінансового плану ДП "Полтавське УГР" за показниками доходів і витрат за 2008-2009 роки

Показник	2008 рік	2009 рік
	План	Факт	Відхилення, (+,-) тис. грн	У % до плану	План	Факт	Відхилення, (+,-) тис. грн	У % до плану
1. Доходи
1.1. Дохід (виручка) від реалізації продукції	17000,0	21257,0	4257,0	125,0	17000,0	24641,0	7641,0	144,9
1.2. Податок на додану вартість	2833,0	3543,0	710,0	125,1	2833,0	4107,0	1274,0	145,0
1.3.Акцизний збір та інші вирахування з доходу	0,0	0,0	0,0	-	0,0	0,0	0,0	-
1.4. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	14167,0	17714,0	3547,0	125,0	14167,0	20534,0	6367,0	144,9
1.5. Інші операційні доходи	200,0	246,0	46,0	123,0	200,0	273,0	73,0	136,5
1.6. Відсотки та інші доходи, одержані від фінансових інвестицій	0,0	34,0	34,0	-	0,0	8207,0	8207,0	-
1.7. Інші доходи	4000,0	12923,0	8923,0	323,1	4000,0	1444,0	-2556,0	36,1
Разом доходів	18367,0	30917,0	12550,0	168,3	18367,0	30458,0	12091,0	165,8
2. Витрати
2.1. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	8000,0	12753,0	4753,0	159,4	8000,0	14766,0	6766,0	184,6
2.2. Адміністративні витрати, у тому числі:	1000,0	1594,0	594,0	159,4	1200,0	1893,0	693,0	157,8
2.2.1. витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством	820,0	1157,0	337,0	141,1	40,0	935,0	895,0	2337,5
2.2.2. витрати на утримання основних засобів, інших необоротних активів загальногосподарського використання	60,0	114,0	54,0	190,0	60,0	109,0	49,0	181,7
2.2.3. витрати на зв'язок	80,0	99,0	19,0	123,8	100,0	112,0	12,0	112,0
2.2.4. інші витрати	40,0	224,0	184,0	560,0	1000,0	737,0	-263,0	73,7
2.3. Витрати на збут	1000,0	1609,0	609,0	160,9	1600,0	1341,0	-259,0	83,8
2.4. Інші операційні витрати	1600,0	4669,0	3069,0	291,8	2000,0	1466,0	-534,0	73,3
2.5. Інші фінансові витрати	0,0	0,0	0,0	-	0,0	8129,0	8129,0	-
2.6. Інші витрати	4000,0	13005,0	9005,0	325,1	4000,0	1565,0	-2435,0	39,1
2.7. Податок на прибуток від звичайної діяльності	600,0	343,0	-257,0	57,2	400,0	325,0	-75,0	81,3
2.8. Надзвичайні витрати	0,0	0,0	0,0	-	0,0	0,0	0,0	-
Разом витрат	16200,0	33973,0	17773,0	209,7	17200,0	21356,0	4156,0	124,2

Фактично за 2008 рік план витрат був перевиконаний в 2,09 рази. Перевитрачання коштів спостерігалося, головним чином, за витратами на виконання робіт та надання послуг (на 59,4%), іншими операційними витратами (в 2,91 рази) та іншими витратами (в 3,25 рази).

За 2009 рік витрати на здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства 21536,0 тис. грн., що більше їх запланованого рівня на 24,2%.

Таким чином, за результатами аналізу виконання плану доходів і витрат досліджуваного підприємства можна зробити висновок, що підприємство не зацікавлене у збільшенні планових показників доходів. Це пояснюється тим, що недовиконання плану надходжень підприємства карається державою, хоча, його перевиконання також не тягне за собою жодних стимулів для керівництва господарюючого суб"єкта. В той же час, підприємство намагається щорічно підвищувати плановий рівень витрат майже за всіма їх видами. В такий спосіб особи, відповідальні за розробку та виконання фінансового плану державного підприємства, намагаються уникнути санкцій з боку державних органів за перевищення плану витрат.

Міністерства і відомства жорстко контролюють виконання плану надходжень та витрачання коштів державних підприємств у їх підпорядкуванні, і, таким чином, забезпечують гарантії отримання частини відрахувань від прибутку підприємств до державного бюджету. Однак, як свідчать дані таблиці 3.2, державне підприємство, що функціонує на умовах самофінансування та господарської самостійності, виконує план формування фінансових результатів і, особливо, відрахувань від чистого прибутку, не досить акуратно. Прикладом тому є результати виконання плану відрахувань за 2008 рік, коли ДП "Полтавське УГР" були отримані збитки в розмірі 3056,0 тис. грн. і коштів до державного бюджету підприємство не перераховувало.

Ознайомлення із структурою фінансового плану державного підприємства дозволило зробити висновок про те, що у порівнянні з формами планів, що застосовуються в оперативному плануванні, форма фінансового плану у своїй першій частині більше наближена до розділу "План доходів, витрат і прибутку", а в другій частині - до балансу грошових ресурсів та балансу капітальних вкладень разом узятих. Окрім цього, у запропонованій Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України формі фінансового плану більш детально характеризуються доходи, витрати і втрати, врахована специфіка роботи державних підприємств.

Разом з тим, маючи переваги порівняно з іншими формами фінансових планів, форма фінансового плану, затверджена діючим Порядком, на наш погляд, не позбавлена суттєвих недоліків. Головний із них полягає у відсутності достатнього методичного забезпечення щодо розробки фінансового плану. Конкретних методичних рекомендацій щодо визначення показників, що їх включає фінансовий план, у зазначеному Порядку не подано. Зі слів головного бухгалтера ДП "Полтавське УГР", фінансовий план підприємства на плановий рік складається на підставі даних фінансового плану на поточний рік та з урахуванням показників фінансової звітності та декларації про податок на додану вартість підприємства за останній звітний період (рік). Головним і, фактично, єдиним непорушним принципом побудови фінансового плану визнано принцип "непогіршення" показників попереднього планового періоду. Це означає, що показники фінансового плану на майбутній рік не повинні бути гіршими, ніж за попередній. Тобто, підприємство не має права запланувати скорочення доходів чи прибутку, або збільшити витрати, не маючи на те об'єктивних підстав (наприклад, забороняється планувати збільшення витрат на оплату праці, якщо протягом поточного року не підвищувався рівень мінімальної заробітної плати). Враховуючи відсутність чітких вказівок щодо визначення показників фінансового плану, вони обраховуються приблизно, а, отже, належного обґрунтування головний плановий документ державного підприємства не має.

На нашу думку, діючий порядок складання фінансового плану державного підприємства не відповідає головним принципам фінансового планування - ефективності, комплексності, єдності мети та науковості. Важливим недоліком фінансового плану вважаємо також те, що ним не передбачено складання прогнозного балансу активів і пасивів, а лише акцентується увага на прирості активів, що певною мірою ускладнює оцінку очікуваного фінансового плану підприємства на кінець планового періоду. Пам'ятаючи про поділ фінансових планів за видами на поточні та перспективні, нагадаємо ще один принцип фінансового планування, а саме принцип взаємозв'язку поточних і перспективних планів, який передбачає закріплення провідної ролі перспективних планів їх виконанню.

Таблиця 4.2. Виконання фінансового плану ДП "Полтавське УГР" за показниками фінансових результатів і розподілу чистого прибутку за 2008-2009 роки

Показник	2008 рік	2009 рік
	План	Факт	Відхилення, (+,-) тис. грн	У % до плану	План	Факт	Відхилення, (+,-) тис. грн	У % до плану
1. Фінансові результати діяльності
1.1. Валовий прибуток (збиток)	6167,0	4961,0	-1206,0	80,4	6167,0	5768,0	-399,0	93,5
1.2. Фінансовий результат від операційної діяльності	2767,0	-2665,0	-5432,0	-96,3	1567,0	1341,0	-226,0	85,6
1.3. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування	2167,0	-2715,0	-4882,0	-125,3	1167,0	1298,0	131,0	111,2
1.4. Чистий прибуток (збиток)	2167,0	-3056,0	-5223,0	-141,0	1167,0	973,0	-194,0	83,4
2. Плановий розподіл чистого прибутку
2.1. Відрахування частини прибутку (доходу)	325,0	0,0	-325,0	0,0	502,0	502,0	0,0	100,0
2.2. Відрахування на розвиток виробництва	1842,0	0,0	-1842,0	0,0	465,0	471,0	6,0	101,3
2.3. Відрахування до фонду матеріального заохочення працівників	0,0	0,0	0,0	-	200,0	0,0	-200,0	0,0

Таким чином, узагальнюючи аналіз діючого стану фінансового планування на державному підприємстві, вважаємо, що складання фінансового плану згідно з Положенням про складання фінансового плану №137 від 27.05.03 р. не має під собою ані методичного, ані методологічного підґрунтя. Якість виконання фінансових планів господарюючим суб'єктом та контролю за їх виконанням з боку органів державної влади свідчить про низький рівень їх ефективності та відсутність потреби в них з боку підприємства. Не виникає жодних сумнівів, що для здійснення ефективної фінансово-господарської діяльності підприємство потребує обґрунтованого, змістовного фінансового плану, який би дав змогу прогнозувати стан фінансів на перспективний період та орієнтувати підприємство і його керівництво на удосконалення різноманітних сторін та характеристик діяльності.

5. Вдосконалення фінансового планування на підприємстві

Основу фінансового планування на підприємстві становить прогнозування його фінансової діяльності на перспективу. Досвід країн із розвиненою ринковою економікою свідчить про неухильне підвищення ролі фінансового прогнозування на підприємствах, у фірмах і корпораціях. І це дає їм можливість уникати значних прорахунків і пов'язаних із ними втрат.

У межах перспективних планів розробляються комплексні програми, що передбачають вирішення значних за обсягами завдань, розрахованих на декілька років. Вони розкривають перспективу розвитку підприємства і потребують концентрації значних зусиль і коштів. Перспективні плани - це плани-прогнози. Їх доцільно розробляти в кількох варіантах, для того щоб забезпечити можливість вибору й оперативність маневрування. В умовах економічної нестабільності це набуває особливого значення. Прогнозні фінансові плани деталізуються у поточних планах в яких передбачаються обсяги мобілізації матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на планові періоди, що є менш тривалими за часом порівняно з періодом перспективного планування. Такий взаємозв'язок поточних і перспективних планів забезпечує безперервність їх дій.

Прикладом перспективного плану для суб'єкта нашого дослідження є Комплексна програма економічного розвитку ДП „Полтавське УГР” на 2007-2010 роки, схвалена Міністерством палива та енергетики України. Цей документ складається з декількох розділів, що відповідають основним стратегічним напрямкам діяльності та розвитку підприємства на 5 років. Програма містить конкретні завдання, заплановані в розрізі окремих напрямів, із зазначенням періодів часу, до яких вони відносяться, і структурних підрозділів, відповідальних за виконання встановлених завдань. Основними завданнями на 2010 рік визначено: збільшення обсягу робіт і реалізації послуг до 18,0 млн. грн. на рік, з більш активним використанням виробничих потужностей; працювати над погашенням дебіторської заборгованості; економити витрати, шляхом зменшення собівартості послуг та накладних витрат; покращувати якість наданих послуг; не допускати брак у роботі і підвищувати ефективність виробництва; збільшувати прибуток підприємства; працювати на взаємовигідних умовах з підприємствами регіону.

Слід зауважити, що перспективне фінансове прогнозування може змінюватись під впливом зовнішніх факторів і тому має переважно рекомендований характер. В зв'язку з цим у перспективному фінансовому плануванні доцільно прораховувати також можливі збитки і фінансові труднощі, для того щоб попередити негативні наслідки неправильно обраного шляху розвитку.

Головним об'єктом фінансового прогнозування підприємства є його фінансові ресурси. Тому фінансовому плануванню підлягають, перш за все, розміри можливих джерел формування капіталу як власного, так і позикового, а також потреба господарюючого суб”єкта в основному та оборотному капіталі. При цьому звертають увагу на відповідність потреб підприємства в коштах (активах) з можливостями їх покриття (фінансування). В разі нестачі грошових ресурсів для фінансування потреб виникає необхідність розробки плану залучення додаткового капіталу на прийнятних умовах. Якщо існуючі джерела формування фінансових ресурсів перевищують потреби у фінансуванні, то це свідчить про недовикористання підприємством своїх можливостей. В такому випадку доцільно розробити напрями вкладання (інвестування) вільних коштів для більш ефективного їх використання.

Фінансове прогнозування фінансових ресурсів здійснюється з використанням різноманітних методів: нормативного, розрахунково-аналітичного, оптимізації планових рішень та інших. Всі вони неоднакові за складністю та трудомісткістю розрахунків. Прогнози, отримані з їх допомогою, не завжди визначаються достовірністю отриманих результатів. В зв'язку з цим все більшого поширення набувають методи економіко-математичного моделювання, яке дозволяє найти кількісне вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, що їх визначають. В основу методу покладено використання математичних прийомів (рівнянь, таблиць, графіків). Моделювання може будуватися за функціональним або кореляційним зв'язком і спрямоване на визначення оптимальних варіантів фінансування запланованих витрат.

В практиці фінансових розрахунків все більше уваги приділяється регресійному аналізу, адже він дозволяє отримувати більш достовірні прогнози. Згідно з цим методом тіснота залежностей між основними фінансовими показниками визначається розрахунковим шляхом, що дає змогу отримати найбільш точні прогнози. Проблеми використання даного методу пов'язані з необхідністю обробки значних обсягів інформації, що обумовлює його високу вартість і трудомісткість. Крім того, застосування регресійного аналізу у фінансовому прогнозуванні нерідко ускладнюється внаслідок відсутності у аналітика досвіду роботи за таким методом. Адже надійність отриманих прогнозів залежить від правильності вибору виду математичної функції, що описує залежність між факторами впливу на її величину.

На наш погляд, лаконічним і найбільш зручним для застосування у практичній діяльності є метод пропорційної залежності від обсягу валових доходів (метод відсотків). Процедура цього методу ґрунтується на припущенні, що:

- потреби в грошових коштах (активи) і переважна більшість джерел їх фінансування (пасиви) при нарощенні обсягів реалізації на декілька відсотків збільшуються в середньому на стільки ж відсотків. Це означає, що окремі статті витрат і надходжень в плановому періоді складатимуть ту саму частку;

- значення більшості статей надходжень та витрат, що склалися на момент розробки прогнозу, оптимальні для поточного обсягу реалізації.

Застосування цього методу передбачає диференціацію активів. Необхідно виділити активи, на розмір яких впливають зміни в обсягах надходжень (вони називаються спонтанними), а також активи, не залежні від цих змін. Більша частина активів залежать від обсягів реалізації, наприклад, дебіторська заборгованість, матеріальні запаси. Вони прямо пов'язані зі зменшенням або збільшенням валових доходів підприємства. Відбуваються зміни і в пасивах. Так, збільшення чисельності працівників підприємства приведе до зростання розміру заробітної плати, а також розміру нарахованих зборів внаслідок збільшення податкової бази.

Процес прогнозування необхідно починати з прогнозу обсягів продажу, після чого визначаються необхідні активи для підтримки його рівня і приймається рішення щодо джерел фінансування необхідних активів. Потім можна спроектувати план руху готівки і балансові звіти.

Прогноз обсягу продажу, якій є початком усього процесу прогнозування, дає змогу отримати інформацію про: передбачувані затрати на здійснення мети планування або видатки, які пов'язані з продажем (реалізацією) і маркетинговими рішеннями; передбачуваний обсяг робіт, що закладений у календарний план при плануванні виробничих потужностей (інакше кажучи, потреби у трудових і матеріальних ресурсах та організації їх використання).

Слід проявляти обачність при прогнозуванні продажу. Це не означає якихось особливих труднощів, але якщо прогнози підприємства надто оптимістичні, то у кінцевому підсумку підприємство обтяжить себе накопиченим. не зайнятим у виробництві устаткуванням та оборотним капіталом.

Будь-який прогноз фінансових вимог повинен включати визначення:

- розміру необхідних грошових фондів протягом даного періоду;

- частини цих фондів, які будуть утворені з внутрішніх джерел протягом аналогічного періоду;

- потреби у зовнішніх джерелах фінансування, за мінусом утворених фондів від необхідних.

Для оцінки потреб у зовнішніх джерелах фінансування нами застосований метод проектованого фінансового звіту [61], що по суті є одним із варіантів застосування методу відсотків. При цьому проектуються потреби в активах на поточний період, потім зобов'язання (пасиви) та власний капітал, що будуть утворені за нормальних умов функціонування. Після цього віднімаються спроектовані пасиви і капітал від необхідних активів для визначення додатково необхідних фондів (ДНФ). Процедура відбувається в декілька етапів:

- прогноз звіту про прибуток;

- прогнозування балансу;

- утворення додатково необхідних фондів.

На першому етапі прогнозується звіт про прибуток на поточний рік для того, щоб отримати суму нерозподілених прибутків підприємства протягом року. Це дозволить співвіднести операційні витрати, ставки податку на прибуток, відсоткові платежі за кредитами. У спрощеному випадку робиться припущення, що витрати підвищуватимуться на такий відсоток, на який зростатиме продаж. Головна мета цієї частини прогнозу - визначення величини прибутку, який одержить підприємство і потім утримає його у виробництві для реінвестування протягом планового року.

Розглянемо використання цього методу на прикладі даних підприємства (таблиця 5.1). Таблиця показує фактичний (2009 року) та прогнозний (2010 року) звіти про прибутки. Спочатку нами зроблено припущення, що для досягнення рівня продаж, запланованого комплексною програмою економічного розвитку ДП, його доходи і витрати у 2009 році порівняно з 2009 роком мають збільшитись на 15%. Крім того, при розрахунках враховано, що у плановому році підприємство розпочинає (згідно з графіком погашення) сплату процентів за довгостроковими фінансовими зобов'язаннями, отриманими минулого року. На основі вихідної інформації прибуток до вирахування податків і платежів за нарахованими відсотками (ПВПН) становитиме різницю між доходами та втратами. Потім розраховується прибуток до сплати податків, сума податку на прибуток і чистий прибуток.

На наступному етапі нами був прогнозований баланс. При цьому за обраним методом зроблено припущення: якщо обсяг продажу продукції підприємства повинен зрости, то й активи також мають збільшитися. Оскільки у 2009 році підприємство максимально використовувало виробничі потужності,

то для досягнення вищого рівня продажу кожна стаття активів має збільшитися. Для проведення операцій потрібно буде мати більше готівкових коштів. Збільшення продажу зумовить накопичення дебіторських рахунків, додаткового оборотного капіталу, придбання нового обладнання та верстатів.

Таблиця 5.1. Фактичний і прогнозний звіти про прибутки ДП „Полтавське УГР” (у тис.грн.)

Показник	Фактичний 2009 рік	Базис прогнозу	Первісне поло- ження	Прогноз на 2010 рік
				ДНФ	Друге положення
А	1	2	3	4	5
Продаж	20534,0	Х 1,15	23614,1	>	23614,1
Витрати за мінусом амортизації	15193,0	Х 1,15	17472,0	>	17472,0
Амортизація	4273,0	Х 1,15	4914,0	>	4914,0
Інші операційні доходи	273,0		273,0		273,0
Сукупні операційні витрати	19466,0		22659,0		22659,0
Сальдо інших доходів (+) і витрат (-)	-43,0		0		0
ПВПН	1298,0		1433,9	>	1433,9
Процентні платежі	0	>	30	+10	40
Прибутки до вирахування податків	1298,0		1403,9		1393,9
Податки	325,0		351,0	-3	348,0
Чистий прибуток	973,0		1052,9		1045,9

Якщо зростає продаж, то таким же чином зростатиме закупівля сировини, що автоматично приведе до збільшення кредиторських рахунків. Відповідно для виконання більшого обсягу робіт буде залучена додаткова робоча сила, що приведе до збільшення оподатковуваного прибутку. Тому зростатимуть і нарахована заробітна плата, і податкові платежі. Взагалі, ці автоматичні (спонтанні) пасивні рахунки зростатимуть настільки, наскільки й продаж. Нерозподілені прибутки також збільшуються, але не так, як продаж.