Форми і методи фінансового планування діяльності державних промислових підприємств

3

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий менеджмент»

на тему: Форми і методи фінансового планування діяльності державних промислових підприємств

(на матеріалах державного підприємства

"Полтавське управління геофізичних робіт")

Зміст

Вступ

1. Необхідність, зміст та принципи фінансового планування в системі управління фінансово-господарською діяльністю підприємства

2. Економічна характеристика фінансово-господарської діяльності ДП "Полтавське УГР”

3 Структурний аналіз активів, капіталу та фінансова стійкість ДП "Полтавське УГР"

4 Аналіз діючого порядку складання фінансового плану державним підприємством

5 Вдосконалення фінансового планування на підприємстві

Висновки

Список літератури

Додатки

Вступ

фінансовий планування підприємство

Планування як функція управління на підприємстві охоплює всі сторони його господарської діяльності, а саме: виробництво та реалізацію продукції, маркетинг, фінансове та ресурсне забезпечення. Формування і використання науково обґрунтованої системи планування, розробка та виконання системи планів дозволяють забезпечити досягнення поставлених цілей підприємства, укріпити і поліпшити його становище на ринку. Від обґрунтованості визначення перспектив розвитку та самостійного вибору варіантів управлінських дій у процесі планової діяльності багато в чому залежить прибуток підприємства, добробут всіх його працівників, постачальників і споживачів. В ринковому оточенні, яке постійно ускладнюється, планова діяльність являє собою засіб скорочення ринкової невизначеності, забезпечення стабільності економічних процесів на підприємстві.

Теоретичні та методологічні основи планової діяльності розглядалися в роботах Р.Акоффа, І.Ансоффа, В.Г.Герасимчука, В.Горфінкеля, В.М.Гриньової, П.Друкера, Л.І.Євенка, Ю.Б.Іванова, Б.Карлоффa, У.Кінга, М.Д.Кондратьєва, П.М.Коюди, Е.Л.Лортикяна, А.Маршалла, Б.Мільнера, Г.С.Одінцової, В.С.Пономаренка, М.Портера, Т.Сааті, М.А.Сіроштана, Б.М.Сміхова, А.А.Томпсона, А.Файоля, В.Г.Шинкаренка та інших вітчизняних і зарубіжних економістів.

Різноманітність та мінливість об'єктів планування визначають складність і динамічність розвитку управлінського процесу. Зміни в стані ринкового оточення підприємства, постійне перетворення форм і методів управління знаходять відображення в зміні організації планової діяльності. Тому методичні й практичні основи планування вимагають постійного вдосконалювання та пристосовування до сучасної практики господарювання. Важливе значення має також адаптація зарубіжного досвіду планової діяльності до умов ринкового реформування економіки України.

Актуальність і важливість зазначених питань для підприємств України зумовили вибір теми курсової роботи.

Метою курсової роботи є комплексне теоретичне обґрунтування процесу формування та реалізації планів фінансово-господарської діяльності підприємства в умовах ринкової економіки, а також розробка шляхів удосконалення системи фінансового планування на підприємстві.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано й вирішено такі наукові й практичні завдання:

- узагальнено теоретичні та методологічні основи планової діяльності підприємства в умовах ринкової економіки;

- проведено аналіз існуючого методичного забезпечення стратегічного планування та оцінку досвіду розробки і реалізації стратегічних планів на досліджуваному підприємстві;

- визначено особливості розробки та реалізації фінансового плану державного підприємства в сучасних умовах;

- розроблено напрямки удосконалення системи фінансового планування на підприємстві.

Об'єкт дослідження - планова діяльність підприємства в умовах ринкової економіки.

Предмет дослідження - форми і методи фінансового планування діяльності державних промислових підприємств.

Теоретичною та методологічною базою дослідження стали сучасні закони України, постанови й рішення Кабінету Міністрів України, укази Президента України, а також методичні матеріали, наукова та довідкова література, роботи провідних вітчизняних і зарубіжних економістів, статистичні.

Інформаційною базою роботи є дані підприємства газовидобувної галузі промисловості - Державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт».

1 Необхідність, зміст та принципи фінансового планування в системі управління фінансово-господарською діяльністю підприємства

В умовах трансформаційної економіки об'єктивно необхідною і важливою умовою стабільного соціально-економічного розвитку підприємства, на думку багатьох учених, є розширення сфер і об'єктів планування [63].

Особливістю сучасного перехідного періоду розвитку економіки є те, що система централізованого управління економікою, яка діяла раніше, повністю зруйнована, а механізм ринкового регулювання суспільного виробництва не відпрацьований. У цих умовах промислові підприємства опинилися в складному становищі. Якщо раніше їх діяльність регулювалася, підтримувалася, спрямовувалася цілою системою центральних органів управління (Держплан, Держпостач, Держкомцін, міністерства і відомства тощо), то тепер вони залишилися один на один із невизначеним зовнішнім середовищем, непередбачуваною поведінкою інших суб'єктів ринкових відносин. Характерною особливістю цього періоду є те, що успіх тієї чи іншої фірми досить часто залежить від уміння керівників знайти вигідні замовлення, їхніх зв'язків, що відкривають доступ до дефіцитної сировини, уміння гнучко реагувати на зміни зовнішнього середовища тощо. З огляду на це, деякі економісти [57] вважають, що успіх фірми не пов'язаний із формальним плануванням, а є наслідком підприємницького таланту, енергійного і рішучого керівництва підприємством. Серед керівників вищої ланки управління спостерігається масове зниження інтересу до планової роботи, оскільки плани, якщо і складаються, швидко втрачають зв'язок із реальною дійсністю. Крім того, вагомою причиною зниження якості планової роботи є відсутність або недосконалість галузевих, мінфінівських та інших методик, інструкцій щодо складання планів фінансово-господарської діяльності.

Однак, економічне життя в Україні поступово стабілізується, минає період "бурхливого розвитку дикого капіталізму" [57, c. 7]. Ринок підвищує вимоги до підприємства в забезпеченні платежів постачальникам за сировину, енергоресурси, матеріали, роботи і послуги; у виплаті заробітної плати своїм працівникам; проведенні своєчасних розрахунків з державним бюджетом. Їх виконання можливе тільки за беззбиткової діяльності підприємств, достатньої мобільності ресурсів та віддачі. Досягнути цього можна лише шляхом налагодження фінансової роботи на підприємствах, яка забезпечить досить точний прогноз динаміки фінансових ресурсів у невизначених умовах (істотні зміни в попиті на продукцію, зміни в цінах, податках та інших кон'юнктурних факторах). Успіх підприємства дедалі більше визначається вірним розумінням ринкових процесів, грамотним, науково-обґрунтованим складанням стратегічних і поточних планів, які сприяють забезпеченню фінансової стійкості підприємства. Практика доводить: чітке визначення цілей діяльності, ресурсів для досягнення цих цілей і передбачення результатів значно підвищують шанси сучасного підприємства в умовах жорсткої конкуренції товаровиробників.

Інструментарієм, за допомогою якого можна забезпечити досягнення цілей господарюючого суб"єкта, служать функціональні підсистеми фінансового механізму підприємства (рис. 1.1).

Функціональні підсистеми реалізують фінансово-економічні методи управління і фінансові відносини. До них слід віднести: планування, прогнозування, регулювання, систему оплати праці, ціноутворення, інвестування, кредитування, оподаткування, страхування, аналіз і облік. Таким чином, зі схеми 1.1 видно, що планування, і в тому числі фінансове, є складовою, з одного боку, підприємницької діяльності, а з іншого - фінансового механізму підприємства. Цим пояснюється необхідність та важливість планування для налагодження ефективного управління фінансами господарюючого суб"єкта.

Питання теорії і практики фінансового планування активно досліджуються вітчизняними і зарубіжними науковцями. Як і належить у царині наукових досліджень, вченими висловлюються різні думки щодо сутності, змісту та принципів планування. Так, в економічній енциклопедії за редакцією С. Мочерного планування трактується як особлива форма діяльності, змістом якої є розробка і реалізація планів.

3

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Блок-схема побудови функціональних підсистем фінансового механізму підприємства [73]

На мікрорівні авторами наукової праці розглядається поняття "планування на підприємстві", яке, з одного боку, є складовою процесу формування і виконання державного плану економічного і соціального розвитку країни, галузей, районів, а з іншого - функцією управління виробництвом. В останньому випадку під плануванням розуміють сукупність дій колективу працівників підприємства, спрямованих на встановлення техніко-економічних показників його роботи [27, с.750].

В.О. Василенко визначає планування як одну з найважливіших функцій управління, що являє собою процес визначення дій, які повинні бути виконані в майбутньому для використання ресурсів і одержання доходів [17]. Як елемент системи менеджменту планування являє собою відносно самостійну підсистему, що включає сукупність специфічних інструментів, правил, структурних органів, інформації і процесів, спрямованих на підготовку і забезпечення виконання планів.

О.О. Орлов сутність планування бачить в обґрунтуванні цілей і способів їх досягнення на основі виявлення комплексу завдань, робіт, а також визначення ефективних методів і способів використання ресурсів усіх видів, необхідних для виконання цих завдань [57].

Цитовані нами визначення категорії планування носять загальний характер і не конкретизують особливостей об'єкта нашого дослідження - фінансового планування. Більш детально, на наш погляд, теоретичні основи фінансового планування викладені О.Д. Василиком, який сформулював поняття досліджуваної категорії як науково обґрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання фінансових ресурсів з метою стабільного економічного та соціального розвитку [28, с.812].

В.П. Савчук зазначає, що фінансове планування є складовою загального процесу планування, а отже, управлінського процесу, здійснюваного менеджментом підприємства. Поняття "фінансового планування" автор визначає як управління процесами створення, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів на підприємстві, що реалізується за допомогою деталізованих фінансових планів [70, с.301].

Економісти Г.О. Крамаренко та О.Є. Чорна наголошують на тому, що фінансове планування являє собою науковий процес обґрунтування на певний період руху фінансових ресурсів підприємства і відповідних фінансових відносин. В умовах ринкової економіки на мікрорівні воно зводиться до розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників для забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності у перспективі. При цьому об'єктом планування автори називають фінансову діяльність підприємства [44, с.155].

Таким чином, з розглянутих визначень фінансового планування зрозуміло, що за своїм змістом воно є особливою сферою економічної діяльності держави, господарюючих суб'єктів та окремих громадян з обґрунтування ефективності управлінських рішень у питаннях господарської діяльності щодо їх фінансового забезпечення, оптимізації передбачуваних витрат і отриманих високих фінансових результатів. По суті, фінансове планування являє собою суб'єктивну діяльність людей, і з огляду на це забезпечує позитивні результати лише тоді, коли ґрунтується на пізнанні об'єктивних законів розвитку суспільства, тенденцій руху фінансових ресурсів, вивченні наявного економічного стану об'єкта планування, результатів ужитих заходів, цілей сьогодення.

Сутність фінансового планування обумовлює його місце в ринковій економіці, яке визначається тим, що планування - це одна з функцій управління, а фінансове планування - функція управління фінансами. В такій якості планування охоплює весь комплекс заходів для опрацювання планових завдань та їх планомірного і цілеспрямованого втілення в життя.

За ринкових умов зростає значущість фінансового планування на мікрорівні. Світовий досвід управління виробництвом говорить про те, що без плану працювати не може практично жодна організація, жодне підприємство чи установа. Кожний крок підприємств пов'язаний з ризиком, приносить доходи або витрати і має бути попередньо розрахований, обґрунтований у різних варіантах, перш ніж буде прийнято рішення. Фінансовий стан суб"єкта господарювання, його нормальне функціонування, кінцеві результати, а отже, уникнення банкрутства, залежать від наявності коштів. Важливо при цьому, що фінансове планування має переважно внутрішньофірмовий характер, тобто позбавлене елементів директивності.

На всіх етапах історичного розвитку та рівнях управління фінансове планування відзначалося загальними ознаками, які дозволяють виділити його з єдиної системи планування. До них належать призначення, особливі об'єкти, сфери планування, мета і характер планування, форма основних показників.

За своїм призначенням внутрішньофірмове фінансове планування спрямоване на визначення потреби у коштах, обсягу і структури витрат, визначення ефективності кожної господарської та фінансової операції і підсумків усієї роботи суб"єкта. За його допомогою прогнозуються доходи, їх раціональний розподіл з урахуванням інтересів кожного учасника відтворювального процесу та кінцевих результатів. Для цього обґрунтовуються фінансові завдання, показники, що характеризують рух фінансових ресурсів на різних стадіях їх кругообороту, розробляються фінансові баланси. Таким чином, головною метою фінансового планування виступає забезпечення оптимальних можливостей для успішної господарської діяльності, одержання необхідних для цього коштів і, в кінцевому підсумку, досягнення прибутковості підприємства.

Об'єктом фінансового планування, на думку переважної більшості економістів [81], є фінансова діяльність підприємства, на яку справляє істотний вплив рух фінансових відносин і вартісних пропорцій.

Сфера застосування фінансового планування охоплює, в основному, перерозподільні процеси, які здійснюються за допомогою фінансів при утворенні, розподілі та використанні фондів коштів.

Фінансові показники, завдання, плани завжди розраховуються у вартісній формі, носять синтетичний характер, базуються на виробничих показниках, але не виступають їх пасивним вираженням. У процесі обґрунтування фінансових завдань здійснюється не просто перерахунок натуральних даних у вартісні, а визначається ефективність майбутніх витрат, вибір раціональних форм мобілізації доходів, їх розподіл, виходячи з доцільності та кінцевих результатів.

Враховуючи, що ринкова економіка вимагає від підприємницьких структур якісно нового планування, адже за всі негативні наслідки і прорахунки розроблюваних планів відповідальність несуть самі підприємства, основними завданнями фінансового планування діяльності підприємства є:

- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;

- виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання коштів;

- встановлення раціональних фінансових відносин з бюджетом, банками та іншими підприємствами;

- дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

- контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.

Важливе значення для налагодження ефективного фінансового планування становить його методологія та методика.

Методологія фінансового планування - сукупність загальних принципів і методів планування, система фінансових планів, що використовуються для відображення фінансового аспекту господарської діяльності підприємства. Методика планування - сукупність правил, якими керуються для вирішення окремих питань фінансового планування і на яких нерідко ґрунтуються й відповідні розрахунки.

Характер і зміст планової діяльності підприємства визначаються принципами планування, що встановлюють загальні правила проектування і функціонування цієї підсистеми в менеджменті. Їх правильне й комплексне дотримання створює передумови для організації ефективної роботи підприємства, підвищує обґрунтованість планів. Основоположними принципами фінансового планування, на яких найчастіше акцентують увагу науковці, слід вважати:

- принцип об'єктивної необхідності використання фінансового планування для початкової стадії управління фінансами підприємства. Це означає, що даний процес необхідний, стає обов'язковим як найважливіший інструмент і спосіб визначення фінансових можливостей підприємства, прогнозування раціональних вартісних пропорцій, відносин, відповідно й руху грошових ресурсів для виконання накреслених програм, завдань;

- принцип ефективності, який відображає якісну сторону даного процесу та орієнтує його на досягнення позитивних фінансових результатів за окремими операціями від діяльності кожного підрозділу підприємства, на досягнення бажаного економічного і соціального ефекту;

- принцип комплексності та єдності мети, який передбачає узгодження виробничих і фінансових ресурсів, планів на різних рівнях управління підприємством. При цьому потрібне поєднання загальнодержавних, колективних та особистих економічних інтересів учасників відтворення. Тільки за дотримання цього принципу у поєднанні з іншими можливе визначення ефективної, розумної фінансової політики підприємства;

- принцип науковості, який узагальнює основні риси планування, забезпечує реальність, ефективність запланованих завдань.

Поняття науковості широке і включає обґрунтованість планових завдань з урахуванням суспільних та особистих потреб, закономірностей розвитку суспільства, тенденцій у русі коштів підприємства, об'єктивної оцінки економічної та соціальної ситуації, а також наявності ресурсів, координації фінансових завдань у часі та просторі. Наукова обґрунтованість фінансових планів підприємств означає не тільки їх реальність, але й передбачає вибір кращих рішень з урахуванням довгострокових вигод. Це, в свою чергу, залежить від прогресивних методів обґрунтування джерел і способів фінансування накреслених заходів, раціонального розподілу ресурсів, оптимізації вартісних пропорцій і фінансових взаємовідносин, які стимулюють прогресивні процеси. Тому доцільно використовувати багатоваріантні розрахунки усіх завдань, які забезпечать вибір найкращого рішення з точки зору впливу фінансових стимулів, оптимізації рівня витрат, максимізації доходів, прибутку.

Розглянуті принципи втілюють у собі концептуальні положення процесу фінансового планування, а тому є незмінними незалежно від того, за яких економічних відносин функціонує підприємство. Разом з тим, вітчизняні економісти [44] акцентують увагу на принципах планування, що в найбільшій мірі відповідають сучасним умовам господарювання. Саме до таких вони відносять принципи системності, цілепокладання, адекватності об'єкта і предмета планування, безперервності, гнучкості, точності, збалансованості, оптимальності використання ресурсів, підходу до економічних об'єктів як до відкритих систем.

Крім зазначених принципів, В.О. Василенко в процесі розробки фінансових планів пропонує дотримуватись ще й таких:

- єдності науково-технічних, соціальних і економічних завдань розвитку;

- наукової обґрунтованості й оптимальності рішень;

- домінування стратегічних аспектів;

- комплексності і бюджетній збалансованості;

- еластичності;

- безперервності;

- наступності стратегічного і поточного (тактичного) планів;

- соціальної орієнтації плану;

- ранжирування об'єктів планування за їх важливістю;

- погодженості плану з параметрами зовнішнього "середовища системи менеджменту;

- варіантності плану;

- економічної обґрунтованості плану;

- автоматизації системи планування;

- забезпечення зворотного зв'язку системи планування [17].

В якості коментарів до запропонованої системи принципів автор зазначає, що інноваційна діяльність підприємства спрямована на досягнення визначених економічних результатів, завдань господарського і фінансового розвитку. Однак будь-яка мета і завдання не можуть ігнорувати питання забезпечення соціальних і психологічних умов у колективі для ефективної творчої діяльності його членів. Тому планування, як ніякий інший вид діяльності підприємства, повинно бути спрямоване на забезпечення єдності і гармонії в науково-технічному, виробничому, економічному і соціальному розвитку.

Принцип наукової обґрунтованості базується на врахуванні законів і тенденцій науково-технічного й економічного розвитку, об'єктивних умов і специфічних рис конкретного підприємства. Рівень наукової обґрунтованості й оптимальності прийнятих рішень підвищується в міру розвитку теорії фінансового менеджменту й удосконалювання методів планування.

Принцип домінування стратегічних аспектів у плануванні випливає з довгострокового характеру результатів, тривалого циклу здійснення інновацій і їхньої життєвої значимості для забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Така орієнтація на віддалені результати вимагає обов'язкового використання специфічних форм стратегічного планування виробничих процесів на підприємстві і підпорядкування йому всіх інших видів планування.

Комплексність планування забезпечує системне ув'язування всіх розроблювальних на підприємстві планів. Реальне втілення цей принцип знаходить у складі розроблювальних планів і методах їхнього взаємного узгодження, а також бюджетної збалансованості планів. Це досягається застосуванням балансового підходу у всіх сферах і на всіх рівнях підприємства з планування матеріального, трудового, фінансового, енергетичного й іншого видів забезпечення.

Принцип гнучкості й еластичності планування інновацій означає вимоги динамічної реакції планів на відхилення в ході робіт чи зміни внутрішніх і зовнішніх факторів. При цьому гнучкість планів характеризує їхню здатність реагувати на прояви випадкових факторів у процесах виробництва, враховувати слабкі і сильні сторони фірми, відбивати ризики і шанси, властиві ринковій економіці. Еластичність планування полягає в здатності зберігати необхідні резерви навіть при оптимальних рішеннях і передбачає планові альтернативні дії.

Безперервність планування інновацій включає два аспекти: наступність, і взаємозв'язок планів різної тривалості, а також вимогу постійного здійснення планових розрахунків відповідно до умов, що змінюються, і виникненням відхилень. Реалізація принципу безперервності знаходить своє найбільш повне вираження в концепції змінного планування, у якій довгострокові стратегічні розрахунки на 5-7 років розробляються щорічно й успішно сполучаються з короткостроковими (поточними) і детальними оперативними планами.

Наступність стратегічного і поточного планів передбачає, що склад поточних планів повинен повторювати основні розділи стратегії фірми. Кількість планових показників річного плану більша, ніж у розділах стратегії фірми. Чим менше обрій планування (рівень), тим, відповідно до піраміди показників, більша кількість планових показників [31]. Вони не повинні суперечити затвердженим показникам стратегії фірми, вони можуть бути тільки більш чіткими і вигідними фірмі в сучасний момент.

Збалансованість плану забезпечується наступністю балансу показників за ієрархією, наприклад, функціональної моделі об'єкта, вартісної моделі (при проведенні функціонально-вартісного аналізу), а також ув'язуванні потреб у ресурсах з можливостями фірми, балансу надходження і розподілу ресурсів.

Соціальна орієнтація плану передбачає вирішення поряд з технічними й економічними проблемами проблем забезпечення відповідності міжнародним вимогам показників екологічності, безпеки й ергономічності випущених товарів і функціонування фірми, а також показників соціального розвитку колективу.

Ранжирування об'єктів планування за їхньою важливістю необхідно здійснювати для раціонального розподілу наявних ресурсів. Наприклад, якщо товари, що випускаються, мають приблизно однаковий рівень конкурентоспроможності, то спочатку необхідно направляти ресурси на підвищення конкурентоспроможності товару, що має найбільшу питому вагу (з вартості продажів) у програмі фірми.

Погодженість плану з параметрами зовнішнього середовища системи менеджменту забезпечується аналізом динаміки факторів зовнішнього середовища і дослідженням впливу цих факторів на планові показники.

Варіантність плану забезпечується розробкою не менше трьох альтернативних варіантів досягнення однієї і тієї ж мети і вибору оптимального варіанта, що забезпечує виконання запланованої мети з найменшими витратами на її розробку і реалізацію.

Економічна обґрунтованість плану є одним з найважливіших принципів планування. Остаточний вибір варіанта планових показників повинен здійснюватися тільки після проведення системного аналізу, прогнозування, оптимізації й економічного обґрунтування альтернатив.

Автоматизація системи планування - принцип планування, що вимагає застосування сучасних інформаційних технологій і комп'ютерної техніки, які забезпечують кодування інформації на основі її класифікації, єдність і системність інформації зі стадій життєвого циклу об'єкта планування, швидку обробку, надійне збереження і передачу інформації особі, що приймає рішення.

Принцип планування - забезпечення зворотного зв'язку системи планування - допускає можливість особи - споживача планів ("вхід" системи планування) представляти пропозицію про зміну (коригування) планів при їхній розробці.

Слід зауважити, що сформульовані вище принципи носять переважно загальний характер. Водночас, необхідно усвідомлювати, що фінансовий план - це, в кінцевому рахунку, сукупність фінансових показників, які необхідно розраховувати й прогнозувати за допомогою спеціальних технологій, а отже, з урахуванням низки принципів більш прикладного характеру, тобто тих, що можуть бути безпосередньо використані під час планування.

В економічній літературі представлено широкий спектр, так званих, технологічних принципів фінансового планування [57,64]. Зокрема, В.П. Савчук наголошує, що основу планових розрахунків мають становити принципи відповідності, постійної потреби у власних оборотних коштах та надлишку грошових коштів [70]. При цьому принцип відповідності полягає у тому, що придбання поточних активів (оборотних коштів) слід планувати переважно за рахунок короткострокових джерел.

Згідно з принципом постійної потреби в робочому капіталі, у прогнозованому балансі підприємства сума оборотних коштів повинна перевищувати суму короткострокових зобов'язань. Цей принцип виключає можливість планування "слаболіквідного" балансу підприємства. Він має чітко виражений прагматичний зміст - певна частина оборотних коштів підприємства повинна бути профінансована за рахунок довгострокових джерел (довгострокової заборгованості та власного капіталу). В такому випадку підприємство значно знижує ризик виникнення дефіциту оборотних коштів.

Принцип надлишку грошових коштів передбачає планування залишку грошових коштів на рахунку для забезпечення надійної платіжної дисципліни у випадках, коли деякі дебітори не розрахуються за своїми зобов'язаннями своєчасно, згідно з планом. В той же час, надмірні залишки готівки на банківських рахунках, що перевищують заздалегідь визначені обсяги, мають бути вкладені у високоліквідні фінансові активи.

Таким чином, розглянуті технологічні принципи фінансового планування містять конкретні рекомендації щодо розробки та складання фінансових планів на підприємстві. В умовах переходу до ринкових відносин змінюється механізм та методи реалізації принципів фінансового планування залежно від рівня розвитку виробничих сил, науки й багатьох інших факторів.

Узагальнюючи розгляд надзвичайно широкого спектру принципів фінансового планування слід розуміти, що виконати в процесі розробки планів усі вищезгадані принципи планування дуже важко; це можуть дозволити собі тільки великі фірми, що мають кваліфіковані кадри, сучасні інформаційні тeхнoлoгiї і необхідні ресурси. Тому кількість виконуваних принципів планування визначається складністю і кількістю товарів, що випускаються, і виконуваних послуг, положенням і стійкістю фірми. Тим більше за нинішніх умов господарювання, коли підприємство самостійно вирішує, які плани йому складати, яку систему планування приймати на озброєння й у якому обсязі. Змінюються тільки форми, види чи назви планів, що іноді іменують стандартами фірми. Все залежить від умов роботи підприємства, його масштабів, існуючих традицій і організаційної структури.

Маючи уявлення про сутність, зміст та принципи фінансового планування, неважко погодитись з його важливим значенням в управлінні фінансово-господарською діяльністю підприємства. Адже завдяки можливостям фінансового планування підприємство може втілювати розроблені стратегічні цілі у форму конкретних фінансових показників, визначати життєздатність фінансових проектів, обґрунтовувати обсяги та джерела зовнішнього фінансування.

Однак, поряд з факторами, що свідчать на користь широкого застосування фінансового планування у сучасних економічних умовах, діють також фактори, які обмежують його використання підприємствами України. В даний час планування діяльності підприємства є серйозною проблемою, оскільки:

- плани і засоби більше не спускаються "зверху", підприємство повинне самостійно орієнтуватися в умовах ринку;

- процес планування затягують у часі, що робить його непридатним для прийняття оперативних управлінських рішень;

- на багатьох підприємствах відсутня система достовірної і своєчасної інформації про кон'юнктуру ринку, потреби в поточних ресурсах і фінансових джерелах їхнього забезпечення;

- при плануванні переважає витратний механізм ціноутворення;

- ціни формуються без обліку ринкових умов, виходячи з повної собівартості і нормативу рентабельності;

- економічне планування традиційно готує такі планові документи, більшість з яких непридатні для аналізу фінансової стійкості підприємства.

До перерахованих проблем слід також додати високий ступінь невизначеності на українському ринку, пов'язаний з глобальними змінами у всіх сферах суспільного життя, відсутність ефективної нормативно-правової бази у сфері внутрішньовиробничого фінансового планування, обмежені фінансові можливості підприємств для здійснення серйозних фінансових розробок у галузі планування.

Для здійснення ефективного фінансового планування більші можливості мають великі підприємства, оскільки у них достатньо фінансових засобів для залучення висококваліфікованих спеціалістів, які забезпечують проведення широкомасштабної планової роботи в галузі фінансів.

На малих підприємствах, як правило, для цього не вистачає коштів, хоча потреба у фінансовому плануванні саме для таких структур гостріша, ніж для великих підприємств. Вони частіше потребують залучення позикових коштів для забезпечення своєї господарської діяльності. Крім цього, зовнішнє середовище справляє значний вплив на їхню діяльність і важче піддається контролю.

Отже, в ході дослідження основоположних засад фінансового планування на підприємстві нами з'ясовано, що воно є одним із важливих засобів подолання невизначеності при прийнятті управлінських рішень. Його дія проявляється в усіх основних сферах, що визначають ефективність роботи підприємства: організаційно-економічній структурі та внутрішньому середовищі підприємства; поточному економічному стані, умовах та результатах господарської діяльності; пріоритетних напрямках соціально-економічного розвитку; методах та шляхах досягнення поставлених цілей. Призначення планування як функції управління полягає у встановленні впливу всіх чинників внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства на ефективність організації виробничого процесу й забезпеченні сприятливих умов для нормального функціонування і розвитку підприємства.

Як особливий тип процесу прийняття рішень, фінансове планування охоплює діяльність усього підприємства в цілому. Основна його мета полягає у визначенні необхідних для діяльності підприємства виробничо-фінансових операцій, їх конкретизації в часі і за підрозділами підприємства, визначенні необхідного розміру ресурсів і джерел фінансування, що забезпечують реалізацію поставлених цілей діяльності. Завдяки цьому запровадження фінансового планування на підприємстві дозволяє передбачати проблеми в діяльності до того, як вони виникнуть, виключити ймовірність поспішних рішень.

Ефективність системи фінансового планування значною мірою залежить від того, на якому рівні керівництво підприємства володіє методологією та методикою складання фінансових прогнозів і планів. Саме тому реалізація принципів планування є підґрунтям для розробки теоретичних основ і практичних рекомендацій щодо здійснення планової діяльності на підприємстві, створення сучасної методології планування.

2. Економічна характеристика фінансово-господарської діяльності ДП "Полтавське УГР"

„Полтавське управління геофізичних робіт” - в минулому підрозділ ВАТ „Укрнафта”, переданий за рішенням зборів акціонерів від 26.06.2000р. у відомство Міністерства палива й енергетики України; 28.07.2000р. згідно з рішенням згаданого органу державного управління №600-Р зареєстроване як державне підприємство.

На сьогодні державне підприємство „Полтавське управління геофізичних робіт” (далі - ДП „Полтавське УГР”) -- самостійна господарська одиниця з правами юридичної особи, яка функціонує на основі державної форми власності в галузі нафтогазовидобування.

Діяльність ДП „Полтавське УГР” будується на поєднаній прав власника майна (держави) та принципів самоуправління трудового колективу.

Мінпаливенерго України, що уповноважене здійснювати управління підприємством, не має права втручатися в його господарську діяльність. Воно вирішує питання створення підприємства і визначення мети і напрямку його діяльності, реорганізації чи ліквідації, а також здійснює контроль за ефективністю використання та збереження довіреного підприємству майна.

Майно, що є державною власністю і закріплене за ДП „Полтавське УГР”, належить йому на правах оперативного управління. Здійснюючи це право, підприємство користується і розпоряджається зазначеним майном і на свій розсуд може здійснювати стосовно нього будь-які дії, що не суперечать Закону. Воно має право продавати, передавати, надавати в позику, обмінювати, здавати в оренду тощо засоби виробництва і матеріальні цінності іншим підприємствам, організаціям, громадянам (іноземним також).

Керівні функції Міністерство здійснює через встановлення підприємству контрольних цифр, економічних нормативів і лімітів, замовлень на продукцію, укладання контрактів тощо.

У своїй економічній діяльності ДП „Полтавське УГР” керується принципами комерційного розрахунку та самофінансування, забезпечуючи відшкодування поточних та капітальних витрат виключно за рахунок власних коштів та банківських кредитів; самостійно вирішує питання матеріального стимулювання.

Ефективність діяльності ДП „Полтавське УГР” значною мірою визначається його структурною організацією. Підрозділами підприємства є такі (рис. 2.1): партії - виробничі підрозділи, що поєднують у собі спеціалістів з ведення геофізичних робіт (5-6 чол.), а також машини та спеціалізовану техніку; ремонтний цех; апаратне управління; метрологічна служба; служба прямих методів; склади вибухових матеріалів та інших виробничих запасів; лабораторії; управління.

Підприємство є субпідрядником підприємств „Охтирнафтогаз”, „Полтаванафтогаз” та інших, виступає для них одночасно лабораторією й обслуговуючим підприємством.

Для оцінки фінансово-господарської діяльності ДП „Полтавське УГР” нами виконано аналіз показників його ресурсного потенціалу із застосуванням методів різниць та коефіцієнтів, виходячи з середніх величин показників. Це дозволило порівняти отримані результати в динаміці, простежити їх тенденцію (таблиця 2.1).

Рис. 2.1. Організаційна структура ДП „Полтавське УГР”

24

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 2.1. Динаміка основних показників ресурсного потенціалу ДП „Полтавське УГР” за 2007-2009 роки (середньорічні показники)

Показник	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Зміни в 2008 році в порівнянні з 2007	Зміни в 2009 році в порівнянні з 2008
				в сумі, тис.грн	у відсотках	в сумі, тис.грн.	у відсотках
А	1	2	3	4	5	6	7
1.Фінансові ресурси - капітал	15395,0	17700,0	19861,0	2305,0	14,97	2161,0	12,21
2.Інший додатковий капітал, тис. грн.	3358,5	3666,5	3860,5	308,0	9,17	194,0	5,29
3. Власний капітал, тис. грн.	12969,0	12007,0	11085,0	-963,0	-7,43	-921,0	-7,67
4.Забезпечення наступних витрат і платежів, тис. грн.	-	7,0	7,0	-	-	0,0	0,00
5. Позиковий капітал, тис. грн.	2426,0	5687,0	8769,0	3261,0	134,42	3082,0	54,19
6. Довгострокові кредити, тис. грн.	291,0	288,0	326,0	-3,0	-1,03	38,0	13,19
8.Поточні зобов'язання, тис. грн.	2178,0	5389,5	8441,5	3211,5	147,45	3052,0	56,63
9. Необоротні активи, тис. грн.	7761,0	7865,0	9044,5	104,0	1,34	1179,5	15,00
10. Основні засоби, тис. грн.	7031,0	6641,5	7136,5	-389,5	-5,54	495,0	7,45
11. Оборотні активи, тис. грн.	7464,0	9757,0	10816,0	2293,0	30,72	1059,0	10,85
12. Запаси, тис. грн.	2384,5	2345,5	2199,0	-39,0	-1,64	-146,5	-6,25
13. Дебіторська заборгованість, тис. грн.	4325,5	6479,5	7149,0	2154,0	49,80	669,5	10,33
14. Грошові кошти і поточні фінансові вкладення, тис. грн.	478,0	932,0	1468,0	454,0	94,98	536,0	57,51
15. Середньоспискова чисельність працівників, осіб	197	204	213	7,0	3,55	9,0	4,41
16. Фонд оплати праці, тис. грн.	2785,0	3405,9	4572,9	620,9	22,29	1167,0	34,26

Як видно з таблиці 2.1, економічний потенціал ДП "Полтавське УГР" за 2007-2009 роки збільшився. Про це свідчить зростання обсягу матеріальних, фінансових та трудових ресурсів підприємства.

Середня вартість капіталу державного підприємства за 2009 рік склала 19861,0 тис.грн. Абсолютний приріст активів за 2008 та 2009 роки, відповідно, становив 2305,0 та 2161,0 тис. грн., що, в середньому, складало 13,5% ( за рік. Нарощення економічного потенціалу підприємства відбувалося, в основному, за рахунок збільшення обсягу оборотних активів. У 2008 році їх середня вартість зросла на 30,72%, а в 2009 - ще на 10,85%. В результаті вона склала становила 10816,0 тис. грн., що на 3352,0 тис. грн. більше, ніж за 2007 рік. Необоротні активи ДП зростали повільніше; за досліджуваний період їх середньорічна сума збільшилася на 1283,5 тис. грн, або на 16,5%. Перевищення темпів зростання оборотного капіталу над темпами зростання довгострокового капіталу зазвичай позитивно позначається на фінансовому стані господарюючого суб"єкта, оскільки сприяє підвищенню його поточної платоспроможності та фінансової стійкості. Однак, цього не можна з упевненістю стверджувати в даному випадку, адже приріст оборотних активів управління геофізичних робіт відбувався, переважно, в результаті збільшення середнього розміру дебіторської заборгованості (на 49,80% за 2008 рік та на 10,33% - за 2009), що погіршує якісні характеристики фінансового стану підприємства через значне відволікання коштів з обороту.

Суттєвим недоліком, на наш погляд, слід вважати негативну динаміку розміру власних коштів, яка має місце на підприємстві. За 2008 рік порівняно з 2007 їх середня величина зменшилася на 7,43%, в наступному році - ще на 7,67% і, таким чином, склала 11085,0 тис. грн. При цьому високими темпами зростала середньорічна вартість позикового капіталу. За 2008-2009 роки темпи його зростання становили, відповідно, 234,42 та 154,19%. Очевидно, відбувається перерозподіл власних та позикових джерел формування капіталу підприємства, наслідком якого є погіршення стану його автономності та економічної незалежності.

Свідченням зміцнення економічного потенціалу ДП слід вважати збільшення середньоспискової чисельності працівників, яка за 2009 рік порівняно з 2007 зросла на 8,12% (213/197*100) і склала 213 осіб. Важливо, що паралельно відбувалося підвищення заробітної плати працівників. Якщо у 2007 році фонд заробітної плати одного працівника в середньому за рік становив 14,1 (2785,0/197) тис. грн., то в 2009 - 21,5 (4572,9 / 213) тис. грн., тобто на 51,86% більше.

Як відомо, зміни в складі та структурі ресурсів підприємства позначаються на його фінансовому стані. Щоб дослідити та дати загальну оцінку фінансової ситуації ДП "Полтавське УГР", нами проаналізовані основні показники його фінансово-економічної діяльності за 2007-2009 роки (додаток Х).

За даними розрахунків, середньорічна сума власних оборотних коштів підприємства скорочувалася наростаючими темпами: за 2008 рік порівняно з 2007 вона зменшилася на 17,98%, а в 2009 році порівняно з 2008 - на 45,63%. В результаті за досліджуваний період середньорічна сума власних коштів в обороті зменшилася в 2,2 рази і за 2009 рік склала 2374,5 тис. грн.

Скорочення розміру власних джерел фінансування оборотних коштів супроводжувалося ще більш стрімким скороченням їх частки в оборотному капіталі. За три роки вона зменшилася з 70,82 до 21,95%, або в 3,2 рази. Зменшення розміру та питомої ваги власних оборотних засобів спричинило додаткову потребу підприємства в позикових коштах та негативно позначилося на його фінансовій стійкості, що доводить динаміка коефіцієнта автономії. Його значення за 2007 рік становило 0,842, а це означає, що частка власних коштів у загальному обсязі капіталу ДП становила 84,2%. Як наголошують вітчизняні економісти, частка власника підприємства (держави) в загальній сумі капіталу понад 50% (її критична оцінка) є ознакою високої фінансової стабільності та незалежності господарюючого суб'єкта від зовнішніх кредиторів. Проте, за 2008-2009 роки рівень власних коштів у структурі фінансових ресурсів скоротився на 29 п.п. і склав 55,8%, що відповідає критичному рівню показника, але свідчить про скорочення фінансових можливостей підприємства у подоланні несприятливих ситуацій фінансового забезпечення господарської діяльності.

Можливості ДП „Полтавське УГР” щодо погашення своїх зобов'язань відображає коефіцієнт фінансового ризику, який визначається відношенням залученого капіталу до власного. Якщо в 2007 і 2008 роках на кожну гривню власних коштів підприємства припадало відповідно 0,187 та 0,474 грн. позикового капіталу, то в 2009 - 0,791 грн. Критичне значення цього показника

- не більше 1. Крім того, для нормального функціонування підприємства частка зовнішніх джерел у структурі фінансування активів не повинна перевищувати 30% [49]. З огляду на це, тенденцію до підвищення коефіцієнта фінансового ризику слід вважати негативною, що тягне за собою підвищення залежності підприємства від залучених джерел та втрату фінансової автономії.

Коефіцієнт інвестування у 2009 році дорівнював 1,226 і в порівнянні з 2007 роком зменшився на 0,450. Його розмір перевищує оптимальне значення (>=1) і означає, що власні кошти підприємства повністю покривають необоротні активи (9044,5 тис.грн.) і в залишковій величині (2040,5 тис.грн.) беруть участь у формуванні оборотних активів. Разом з тим частка власних фінансових ресурсів в обороті ДП скорочується, оскільки даються взнаки складні умови господарювання.

Вивчення показників таблиці (додаток Х) дозволяє виявити й інші проблеми фінансово-господарської діяльності ДП „Полтавське УГР”. Зокрема, темпи приросту виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2008-2009 роки становили відповідно 9,77 і 15,92%, внаслідок чого її обсяг збільшився на 4396,0 тис. грн. і склав 20534,0 тис. грн. Однак, цього виявилося недостатньо, аби забезпечити стабільне прискорення оборотності активів підприємства. Якщо в 2008 році порівняно з 2007 швидкість їх обертання зросла на 13,45% і становила 2,25 обороту на рік, то в наступному році вона уповільнилася до 2,2 обороту. Аналогічним чином коливалися показники оборотності поточних активів і дебіторської заборгованості. Швидкість їх обертання за 2009 рік відповідно становила 1,90 та 2,87 обороту на рік. Уповільнення оборотності активів сприяло збільшенню терміну обертання оборотних засобів ДП, і зокрема, дебіторської заборгованості. Період погашення останньої збільшився з 97,83 дня у 2007 році до 133,51 дня у 2008. У 2009 році значення показника дещо зменшилося і склало 127,08 дня.

Більш ефективним, в цьому розумінні, було використання матеріальних запасів, оборотність яких за досліджуваний період підвищилася на 2,57 обороту і за 2009 рік сягнула 9,34 обороту на рік. В результаті період їх обертання зменшився з 53,93 дня в 2007 році до 39,09 - в 2009, тобто на 14,84 дня. Таким чином, зростання обсягів господарської діяльності на підприємстві не сприяло прискоренню оборотності його активів. Навпаки, виникла додаткова потреба у фінансових ресурсах для її організації, що знайшло своє відображення у збільшенні розміру та періоду погашення кредиторської заборгованості ДП з 49,26 до 150,05 днів на рік. Саме в такий спосіб підприємство намагається вирішити проблему фінансування поточних господарських операцій.

Внаслідок уповільнення оборотності та збільшення терміну обертання активів ДП збільшилася тривалість операційного циклу. Якщо в 2007 році він в середньому становив 151,76 днів, то в 2008 - близько 182 днів. Враховуючи, що період погашення кредиторської заборгованості протягом досліджуваного періоду збільшувався, тривалість фінансового циклу постійно скорочувалася. За 2009 рік порівняно з 2007 вона скоротилася в 6,36 разу і становила 16 днів. Фінансовий цикл характеризує термін, протягом якого фінансові ресурси вилучені з обороту. З точки зору ефективності використання капіталу скорочення його тривалості є позитивною ознакою. Разом з тим, значення показника було досягнуто шляхом активного залучення в оборот кредиторської заборгованості, що вимагає постійного контролю за станом розрахунків з постачальниками за виконані роботи та надані послуги.

Доповнюють загальну характеристику фінансового стану ДП „Полтавське УГР” дані про прибуток і рентабельність (додаток Х), що відображають кінцевий результат роботи, ефективність використання ресурсів та господарської діяльності підприємства.

За результатами діяльності у 2007 році підприємство отримало чистий прибуток в розмірі 710,0 тис.грн. Як наслідок, ефективність господарювання управління за цей період була достатньою: рентабельність продажів становила 4,40%, активів - 4,61%, власного капіталу - 5,47%.

В наступному 2008 році ДП не вдалося забезпечити прибуткової діяльності. Збиток підприємства за цей період склав 3056,0 тис.грн., внаслідок чого збитковість активів сягнула 17,27%, власного капіталу - 25,45%, залученого - 53,74%, основного виду діяльності - 17,25%. На ефективність господарювання підприємства негативно вплинуло збільшення собівартості реалізованої продукції у 2008 році порівняно з 2007 роком на 25,23%. У 2007 році вона становила 57,49% чистого доходу від реалізації продукції, в 2008 - 71,99%.

Більш вдалим за результатами господарювання виявився 2009 рік, коли балансовий прибуток ДП за даними фінансової звітності становив 973,0 тис. грн., а показники рентабельності активів та капіталу перевищили рівень 2007 року. Таким чином, є підстави вважати, що ДП "Полтавське УГР" має значні резерви щодо підвищення ефективності господарювання, але не використовує їх у повній мірі. Це, в свою чергу, зумовлює фінансові труднощі та позначається на фінансовому стані підприємства.

Щоб з'ясувати, за рахунок яких факторів формувалися фінансові результати діяльності досліджуваного підприємства, нами проаналізовані його доходи і витрати (додаток Ц).

Розрахунки показали, що фінансовий результат звичайної діяльності господарюючого суб'єкта формувався переважно за рахунок прибутків (збитків) від основної та інших видів операційної діяльності. Не зважаючи на високий рівень виробничих витрат, реалізація робіт і послуг основного виду діяльності управління геофізичних робіт забезпечувала позитивний фінансовий результат. За 2009 рік його розмір становив 2534,0 тис. грн. Він був на 44,1% вищим, ніж за 2008 рік, але майже на 25% (2534,0/3354,0*100-100) меншим, ніж за 2007 рік. Рівень прибутковості основної діяльності підприємства коливався від 20,78% (3354,0/16138,0*100) у 2007 році до 12,34% - у 2009. Разом з тим, інша операційна діяльність господарюючого суб'єкта була збитковою, оскільки витрати за цим видом діяльності значно перевищували доходи від їх здійснення. Сальдо доходів і витрат від фінансової та інвестиційної діяльності ДП було також негативним, проте значного впливу на його кінцевий результат господарювання не справляв. Залежність між розглянутими факторами чітко відтворює динаміка їх показників за досліджуваний період (рис. 2.2).

Рис. 2.2 Динаміка фінансових результатів та чистого прибутку ДП "Полтавське УГР" за 2007-2009 роки

На наступному етапі аналізу доходів і витрат ДП "Полтавське УГР" нами виявлено, що найбільшу частку в структурі виручки від реалізованих робіт і послуг підприємства становить їх собівартість з постійними витратами (таблиця 2.2). Найвищим їх рівень був у 2008 році, коли сягнув 90,1%, але навіть у найприбутковішому 2007 році діяльності менше 79,2% він не знижувався. Рівень адміністративних витрат підприємства протягом досліджуваного періоду залишався стабільним і не перевищував 9,2%. По мірі того, як зростала виручка від реалізації робіт і послуг, спостерігалося скорочення рівня витрат на збут. Якщо в 2007 році він становив 12,6%, то в 2008-2009 роках - поступово зменшився і склав, відповідно, 9,1 та 6,5%. В результаті питома вага накладних витрат в загальному обсязі реалізації робіт та послуг зменшилася.

Таблиця 2.2 Скла та структура фінансових результатів від звичайної діяльності ДП "Полтавське УГР" за 2007-2009 роки (тис. грн.)

Показник	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Зміни в 2008 році в порівнянні з 2007	Зміни в 2009 році в порівнянні з 2008

Подобные документы

• Види та методи фінансового планування на підприємстві

  Аналіз тактичного та стратегічного планування з наведенням порівняльної характеристики. Висвітлення умов проведення фінансового планування на підприємстві. Розгляд системи методів планування як процесу розробки майбутніх сценаріїв розвитку підприємства.
  
  статья [272,1 K], добавлен 13.11.2017
  

• Планування та оптимізація грошових потоків на підприємстві

  Планування грошових потоків як стратегія фінансово-господарської діяльності підприємства. Розробка системи операційних, інвестиційних і фінансових показників щодо майбутнього періоду з метою удосконалення процесу прийняття управлінських рішень.
  
  реферат [20,3 K], добавлен 23.11.2010
  

• Методи фінансового планування діяльності підприємства

  Необхідність та принципи планування діяльності підприємства. Бюджетне планування як один із видів оперативного фінансового планування. Оцінка показників ефективності планування діяльності підприємства. Аналіз виконання плану за допомогою гнучкого бюджету.
  
  курсовая работа [221,1 K], добавлен 16.10.2011
  

• Фінансове планування на підприємстві та контроль за фінансово-господарською діяльністю

  Аналіз поточного стану фінансового планування і контролю за фінансово-господарською діяльністю ЗАТ "Дніпровська холдингова компанія" та розробка пропозицій щодо поліпшення рівня ефективності фінансового планування та фінансового контролю на підприємстві.
  
  дипломная работа [8,6 M], добавлен 02.07.2010
  

• Внутрішньофірмове планування фінансової діяльності підприємства

  Основні поняття фінансового планування, історія його виникнення та розвитку. Бюджетування як інструмент внутрішньофірмового планування. Дослідження шляхів удосконалення планування та бюджетної оцінки ефективності діяльності підприємства "Ніжинський Хліб".
  
  курсовая работа [74,8 K], добавлен 08.11.2014
  

• Використання платіжного календаря для підвищення ефективності управління грошовими потоками

  Організація фінансового планування грошових потоків на підприємстві. Експрес-аналіз результатів діяльності ВАТ "Полтавський автоагрегатний завод". Аналіз формування грошових надходжень підприємства. Напрямки удосконалення фінансового планування.
  
  курсовая работа [586,4 K], добавлен 25.03.2011
  

• Методи фінансового планування

  Особливості фінансового планування на підприємстві. Необхідність фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих засобів. Характерні риси стратегічного фінансового планування. Процес бюджетування на прикладі підприємства "Енергоресурси-7".
  
  дипломная работа [157,8 K], добавлен 07.06.2011
  

• Основні принципи і методи фінансового планування

  Головні функції та завдання фінансової стратегії підприємства, особливості процесу її розробки. Суть і значення фінансового планування, його основні види. Основні принципи і методи фінансового планування. Результат перспективного фінансового планування.
  
  реферат [23,8 K], добавлен 11.04.2014
  

• Фінансове планування на підприємствах

  Фінансова стратегія підприємств. Зміст, завдання і методи фінансового планування. Суть нормативного способу фінансового планування. Зміст фінансового плану та порядок його складання. Зміст і значення оперативного фінансового плану. Платіжний календар.
  
  лекция [43,8 K], добавлен 15.11.2008
  

• Аналіз фінансового стану ВАТ "Запоріжсталь"

  Огляд фінансової роботи на підприємстві ВАТ "Запоріжсталь". Аналіз фінансово-господарської діяльності, відтворення основних фондів, стану фінансового планування. Узагальнення результатів аналізу, розробка пропозицій щодо підвищення фінансової стійкості.
  
  курсовая работа [71,3 K], добавлен 16.09.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам