У моделях ЧТВ і ІП передбачається, що грошові надходження проекту реінвестуюються за необхідною ставкою прибутковості фірми, а в моделі ВСП - за внутрішньою ставкою прибутковості.

Для ілюстрації припущення про реінвестування вводиться поняття кінцевої вартості проекту (terminal value). Кінцева вартість проекту - це вартість, яка акумулюватиметься до кінця періоду функціонування проекту, якщо його грошові надходження були реінвестовані для отримання певної ставки прибутковості в період між надходженням грошових потоків від інвестицій і кінцевим терміном існування проекту.

8. Модифікована внутрішня ставка прибутковості (МВСП).

Модифікована внутрішня ставка прибутковості (modified internal rate of return - MIRR) - це дисконтна ставка, при якій теперішня вартість витрат проекту дорівнює його кінцевій вартості, де остання добувається як сума майбутніх вартостей грошових надходжень, дисконтованих під вартість капіталу фірми.

МВСП має значні переваги над звичайною ВСП. По-перше, МВСП припускає ставку реінвестування на рівні вартості капіталу, що дає точнішу оцінку справжньої прибутковості проекту, ніж реінвестування грошових надходжень за ВСП. По-друге МВСП розв'язує також проблему мультиплікації ВСП.

Розглянемо методи аналізу інвестиційних проектів в умовах ризику, попередньо з'ясувавши сутність ризику.

Ризик - це небезпека, можливість зазнати збитку чи шкоди [24].

Ризик - це невизначеність, пов'язана звартістю прибутків від інвестицій у кінці періоду [39].

Ризик - це можливість втрати чи недоотримання прибутків [42].

Ризик відрізняється від невизначеності тим, що може бути виміряний.

Підприємство, яке приймає інвестиційне рішення, може опинитися в умовах ризиків або невизначеності. В умовах визначеності підприємство знає заздалегідь точні значення всіх параметрів, що можуть вплинути на рішення.

В умовах ризику підприємство: (1) знає всі можливі майбутні стани економіки, бізнесу тощо, які можуть виникнути, і тим самим має можливість вплинути на відповідні параметри рішення і (2) підприємство може передбачити кожного стану ймовірність появи кожного стану.

В умовах невизначеності підприємство: (1) може не знати всі можливі стани (чинники) економіки, бізнесу тощо, що впливають на рішення; і/або (2) може бути не в змозі встановити ймовірність появи кожного стану.

Розглянемо види ризиків, з якими може зіткнутися фінансовий менеджер.

Хоча види ризику взаємопов'язані між собою, та незважаючи на це, їх визначення має доцільність у фінансовому плануванні, прийнятті рішень та управлінні.

Комерційний ризик пов'язаний з мінливістю чистого операційного доходу (earnings before interest and taxes - EBIT). Комерційний ризик вимірюють рівнем операційного ліверіджу (degree of operating leverage - DOL).

Фінансовий ризик - це мінливість у прибутках, пов'язана з функціонуванням фінансової структури фірми і необхідністю виконання зобов'язань з цінних паперів з фіксованим прибутком.

Фінансовий ризик вимірюється рівнем фінансового ліверіджу (degree of financial leverage) - DFL.

Портфельний ризик - це мінливість у прибутках, пов'язана з мірою ефективності диверсифікації, якої фірма досягла в своїх операціях, і її портфелем активів. Ризик зменшують шляхом прийняття інвестиційних проектів і придбання активів, що мають низьку або негативну кореляцію з її поточними операціями.

Катастрофічний ризик - це мінливість у прибутках, пов'язана з подіями поза сферою контролю та участі фірми. До таких подій належать експропріація, значні зміни в пріоритетах споживачів, енергетична криза тощо.

Інвестиційний ризик - це мінливість у прибутках, пов'язана з коливаннями в грошових надходженнях від інвестицій і в самих потоках інвестицій прийнятих інвестиційних проектів [51]. Цей ризик асоціюється з помилками в прогнозах ринкової привабливості товарів, майбутніх технологічних змін, міри взаємозалежності грошових потоків, змін витрат за проектами та іншими ризиками.

Інвестиційні ризики за сферами прояву можуть бути економічними, політичними, соціальними, екологічними та іншими.

Економічний ризик пов'язаний з можливими змінами в економіці. Оскільки інвестиційна діяльність здійснюється в економічній сфері, то вона найбільшою мірою схильна до економічного ризику.

Політичний ризик пов'язаний з різними видами прояву адміністративних обмежень в умовах зміни державою свого політичного курсу.

Соціальний ризик пов'язаний з можливістю виникнення страйків, здійснення під впливом працівників підприємств - реципієнтів інвестицій незапланованих соціальних програм тощо.

Екологічний ризик пов'язаний з можливістю виникнення екологічних катастроф, стихійних лих, що можуть спричинити прямі чи опосередковані збитки об'єктам інвестування.

Інші види ризиків - рекет, викрадення майна, спотворення інформації з боку інвестиційних і господарських партнерів.

Інвестиційні ризики за формою інвестування поділяються на ризики реального інвестування і ризики фінансового інвестування.

Ризик реального інвестування пов'язаний з невдалим розташуванням об'єкта інвестування, що споруджується, збоями в постачанні будівельних матеріалів і обладнання, істотним зростанням цін на інвестиційні товари і т. ін., що затримує введення в експлуатацію об'єкта інвестування або знижує прибуток під час його експлуатації.

Ризик фінансового інвестування пов'язаний з непродуманим вибором фінансових інструментів для інвестування, фінансовими труднощами і навіть банкрутством окремих емітентів, непередбачуваними змінами в умовах інвестування, прямим обманом інвесторів тощо.

Ризики за джерелами виникнення поділяються на систематичний і несистематичний. Систематичний (ринковий) ризик визначається зміною етапів економічного циклу, кон'юнктурних циклів інвестиційного ринку, зміною в податковому законодавстві та іншими чинниками, що на них інвестор не в змозі вплинути при виборі об'єктів інвестування. Несистематичний (специфічний) ризик притаманний певному об'єкту інвестування чи діяльності певного інвестора. Він може виникнути через некваліфіковане керівництво компанією - об'єктом інвестування, посилення конкуренції в певних сегментах інвестиційного ринку, нераціональну структуру інвестованих коштів, небажані наслідки яких можна було б попередити або уникнути їх у разі ефективного управління інвестиційним процесом (проектом).

Поділ ризику інвестиційного ринку на систематичний або несистематичний є важливим принципом у теорії ефективного інвестиційного портфеля.

Метод еквівалента певності (МЕП).

В основі методу еквівалента певності (МЕП)лежить ідея, що фінансовий менеджер може передбачити рівні ризику отримання грошових надходжень від інвестицій у період існування проекту. Беручи до уваги обмеження економічного прогнозування, буде слушним передбачити, що оцінки грошових потоків більш ранніх періодів точніші, ніж оцінки останніх років періоду.

Коли використовується метод ЕП, сподівана вартість розподілу ймовірностей грошових надходжень проекту в період t множиться на коефіцієнт еквівалента певності (КЕП), який ми визначимо як . Даний коефіцієнт перетворює ризиковані сподівані грошові надходження проекту в безризикові чи безпечні грошові надходження. КЕП має значення від 0 до 1. Чим вище КЕП, тим більша частина сподіваних грошових надходжень у період t вважається менеджером безризикованою. Оскільки в методі ЕП за допомогою КЕП ризик компенсується цілковито за визначенням, то дисконтування безризикових грошових потоків доцільно здійснювати за безризиковою ставкою, а не за вартістю капіталу фірми.

Безризикова ставка прибутковості звичайно асоціюється зі ставками прибутковості державних цінних паперів, оскільки вони є короткостроковими і мають гарантований прибуток і обов'язкову виплату номіналу при погашенні. Безризикові ставки прибутковості є точним відображенням вартості грошей у часі.

Коли обговорювався метод ЧТВ, в ролі ставки дисконту грошових потоків використовувалася вартість капіталу фірми, яка відображала її нормальний рівень ризику і включала в себе безризикову ставку і ставку, необхідну для компенсації комерційного і фінансового ризиків. З допомогою КЕП компенсується фінансовий і комерційний ризик отримання відповідних грошових надходжень, які потім дисконтуються за безризиковою ставкою дисконту. Зазначимо, що підхід ЧТВ об'єднує разом процес дисконтування та управління ризиком, у той час як метод ЕП дезагрегує процес управління ризиком за допомогою КЕП і дисконтування вартості грошей у часі за безризиковою ставкою.

Для використання методу ЕП важливо мати процедуру визначення КЕП. Спочатку здійснюється ретроспективний вибір інвестиційних проектів за їх основними видами - інвестиційні проекти із заміни основних фондів, з розширення виробничих потужностей, досліджень і розробок, які в свою чергу розділяються на кілька категорій. Потім усередині кожної категорії на щорічній основі визначаються рівні ризику і прибутковості. Результатом даного аналізу є узагальнені розподіли ймовірностей грошових надходжень проектів, на основі яких визначаються коефіцієнти варіації. КЕП для кожного року і для кожної категорії проекту задається згідно з інтервалами значень коефіцієнтів варіації.

Метод ставки дисконту з урахуванням ризику.

Основна ідея методу ставки дисконту з урахуванням ризику полягає в тому, що грошові надходження проектів, що мають велику мінливість (ризик) у своїх розподілах імовірностей, повинні дисконтуватися за більш високими ставками дисконту, ніж проекти, що мають меншу мінливість у своїх грошових надходженнях.

Будь-який проект, який має ризик, повинен дисконтуватися за ставкою, що перевищує безризикову ставку, для того, щоб врахувати як вартість грошей у часі, так і ризик, пов'язаний з проектом (премію за ризик).

Грошові надходження проектів, ризик яких не виходить за межі нормального, повинні дисконтуватися за вартістю капіталу фірми; грошові надходження проектів, ризик отримання яких перевищує нормальний ризик, повинні дисконтуватися за ставкою, що перевищує вартість капіталу фірми; грошові надходження проектів, що мають ризик менший, ніж ризик нормальних операцій фірми, повинен дисконтуватися за ставкою, величина якої перебуває між безризиковою і вартістю капіталу.

Метод ставки дисконту з урахуванням ризику не дозволяє враховувати зміну міри ризику в період існування проекту, оскільки передбачає встановлення однакової премії за ризик на весь період існування проекту.

Метод ЕП вимагає оцінки міри ризику в кожен період існування проекту. Врахування міри ризику в методі ставки дисконту з ризиком (безризикова ставки плюс премія за ризик) уможливлює високі постійні ставки дисконту протягом усього періоду існування проекту, причому міра ризику проекту невпинно зростає з плином часу.

Розглянемо методи оцінки ефективності альтернативних інвестиційних проектів.

Коли фірма оцінює альтернативні проекти, виникають дві проблеми:

(1) можливість виникнення конфлікту при ранжируванні проектів з використанням методів ЧТВ, ВСП і ІП;

(2) коли конфлікт все таки виник, якому методу віддати перевагу для того, щоб забезпечити максимальні прибутки акціонерам?

Справді, під час оцінки альтернативних інвестиційних проектів може виникнути конфлікт у таких випадках:

(1) якщо існує невідповідність у розмірі первинних інвестицій;

(2) якщо проекти мають різні грошові надходження від інвестицій у часі;

(3) якщо проекти мають нерівні терміни існування.

Розглянемо три графіки ЧТВ.

Проект B переважає проект С за критерієм ЧТВ для всіх можливих ставок дисконту. Проект B також має більше значення ВСП.

Графіки ЧТВ проектів Е та D мають спільну точку при ставці дисконту K%. Але ЧТВ проекту D при решті ставок дисконту вища, ніж проекту Е. ВСП проекту D також буде вищою.

Рис. 1.5. Графіки ЧТВ

ВСП проекту G вища за ВСП проекту F, тому за цим критерієм проект G кращий. При ставках дисконту 0 k<i* ЧТВ проекту F перевершує ЧТВ проекту G, при k = i*ЧТВ обох проектів рівні, при k>i*ЧТВ проекту G перевершує ЧТВ проекту F. У цьому разі виникає конфлікт під час ранжирування альтернативних проектів за методами ЧТВ і ВСП.

Перетин графіків ЧТВ проектів при ставці дисконту k = i*, коли ЧТВ обох проектів рівні, називається перетином Фішера, на честь американського економіста Ірвінга Фішера, який обґрунтував даний випадок перетину графіків ЧТВ проектів у своїх роботах «Процентна ставка» і «Теорія процента», опублікованих відповідно в 1907 і 1930 рр.

Може виникнути конфлікт в оцінках між методами ЧТВ і ІП при існуванні невідповідності між проектами за розмірами первинних інвестицій, а також між методами ІП і ВСП, якщо методи ЧТВ і ІП узгоджуються в ранжуванні проектів.

Узагальнення базової моделі ЧТВ.

Базова модель ЧТВ передбачає, що необхідна ставка прибутковості інвестицій фірми залишається постійною протягом усього терміну існування інвестиційного проекту.

Може виникнути ситуація, коли необхідна ставка прибутковості фірми може змінюватися в часі. Це пов'язано передусім з можливою зміною ставок позикових процентів і темпів інфляції.

Схема ранжирування альтернативних інвестиційних проектів.

Для того, щоб правильно оцінювати альтернативні інвестиційні проекти з метою вибору того, що максималізує зростання добробуту інвестора, необхідно відповісти на три питання:

(1) чи відрізнятиметься реінвестування в період існування проекту від необхідної ставки прибутковості фірми?

(2) чи змінюватиметься ставка реінвестування в період існування проекту, чи залишатиметься постійною?

(3) чи змінюватиметься необхідна ставка прибутковості в період існування проекту, а чи залишатиметься постійною?

У залежності від відповіді на ці три питання фірма може вибрати відповідну модель оцінки ЧТВ з метою вибору кращого з альтернативних проектів.

Крім цих трьох питань необхідно відповісти на попереднє питання, а саме: чи має фірма обмеження на всі витрати за інвестиційними проектами чи ні. Якщо фірма має такі обмеження, то слід оцінити всі можливі портфелі інвестиційних проектів з метою вибору одного, який буде максималізувати ЧТВ або модифіковану ЧТВ. Вони оцінюються для кожного проекту без ресурсних обмежень. За умови існування ресурсних обмежень доцільно застосовувати методи математичного програмування.

Якщо проблеми обмеження інвестиційних ресурсів не існує, то потрібно визначити кращий з альтернативних проектів, що мають позитивні ЧТВ.

Наведена нижче схема дозволяє правильно обрати відповідну модель оцінки альтернативних інвестиційних проектів.



Рис. 1.6. Схема ранжирування альтернативних інвестиційних проектів

Ця схема є узагальнюючим інструментом ранжирування альтернативних інвестиційних проектів, що враховує всі три можливі невідповідності, про які ми раніше згадували - розміру, часу і тривалості проекту. Кожна з цих невідповідностей породжує певні труднощі у виборі необхідної моделі оцінки інвестиційних проектів і подальшого їх ранжирування.

Економічний аналіз ефективності інвестиційного проекту передбачає дослідження показників, що відображають співвідношення витрат і доходів у відповідності з інтересами його учасників. Розрізняються наступні показники ефективності інвестиційного проекту:

* показники фінансової ефективності, що враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників;

* показники бюджетної ефективності, що відбивають фінансові наслідки здійснення проекту для державного, регіонального чи місцевого бюджету;

* показники економічної ефективності, які враховують витрати і результати, пов'язані з реалізацією проекту, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту.

Витрати учасників інвестиційного проекту підрозділяються на первісні (капіталоутворюючі інвестиції), поточні і ліквідаційні, які здійснюються відповідно на стадіях будівництва, функціонування і ліквідації.

Оцінка майбутніх витрат і результатів при визначенні ефективності інвестиційного проекту здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якого (обрій розрахунку) приймається з врахуванням: тривалості створення, експлуатації і (при необхідності) ліквідації об'єкта; середньозваженого нормативного терміну служби основного технологічного устаткування; досягнення заданих характеристик прибутку (маси і/чи норми прибутку і т.д.); вимог інвестора.

РОЗДІЛ 2. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

2.1 Аналіз результатів діяльності підприємства

Перш ніж перейти до оцінки власне рівня рентабельності підприємства, необхідно детально проаналізувати його внутрішнє середовище, оскільки саме воно є суб'єктивним фактором, який впливає на величину показників рентабельності. Найповніше внутрішнє середовище підприємства можна охарактеризувати через оцінку його фінансового стану.

Оцінка фінансового стану підприємства проводиться на базі ТОВ «ДЕКС». Першим етапом аналізу фінансового стану підприємства є оцінка обсягу та структури майна. Майно підприємства відображається в активі балансу підприємства, його аналіз представлено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Аналіз обсягу структури і динаміки майна ТОВ «ДЕКС» за 2007 р.

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолют не відхилення по сумі, тис. грн.	Абсолютне відхилення по структурі %
	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку
Майно - всього	4910	100,00	4570	100,00	-340	0,00
1. Необоротні активи	3048	62,08	1990	43,54	-1058	-18,54
1.1.Нематеріальні активи	167	3,4	67	1,47	-100	-1,93
1.2. Основні засоби	4891	99,61	3526	77,16	-1365	-2,45
2. Оборотні активи	1862	37,92	2580	56,46	718	18,54
2.1. Матеріальні оборотні засоби	1475	30	1406	30,77	-69	0,77
2.2. Дебіторська заборгованість	375	7,64	894	19,56	519	11,92
2.3. Грошові активи	12	0,24	280	6,13	268	5,89

Джерело: побудовано автором за даними фінансової звітності



За даними цієї таблиці видно, що майно підприємства складається з оборотних і необоротних активів. Необоротні активи підприємства складаються з нематеріальних активів та основних засобів. Необоротні активи в структурі активів на початок 2007 року займали 62,08 %, а на кінець періоду 43,54%. На кінець періоду їх обсяг зменшився на 18,54%, що є негативним для підприємства.

Зменшення необоротних активів призвело до збільшення оборотних активів.

Рис. 2.1. Структура майна підприємства у 2007 році

На початку року вони займали 37,92%, на кінець періоду 56,46%. До їх складу включають матеріальні оборотні засоби (товарні запаси, виробничі запаси, готову продукцію, напівфабрикати), дебіторську заборгованість, грошові активи та їх еквіваленти. Збільшення оборотних активів на підприємстві є негативним, тому що грошові кошти не спрямовуються на розширення виробництва.

Загальний обсяг майна підприємства на початок звітного періоду становив 4910 тис. грн., а на кінець періоду він зменшився на 340 тис. грн. і складав 4570 тис. грн.

Наступним кроком аналізу фінансового стану підприємства є оцінка обсягу, структури та динаміки основного капіталу підприємства (табл.2.2.).

Таблиця 2.2

Аналіз обсягу, структури і динаміки капіталу ТОВ «ДЕКС» за 2007 р.

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолютне відхилення по сумі, тис. грн	Абсолютне відхилення по структурі %
	тис. грн.	% до підсумку	тис. грн.	% до підсумку
Капітал підприємства	4910	100,00	4570	100,00	-340	0,00
1. Власний капітал	2432	49,53	1502	32,87	-930	-16,66
1.1. Власний оборотний капітал	2420	49,29	1677	36,70	-743	-12,59
2. Зобов'язання	2478	50,47	3068	67,13	590	16,66
2.1.Довгострокові зобов'язання	-	-	1310	28,67	1310	28,67
2.2. Поточні зобов'язання	2478	50,47	1758	38,47	-720	-12
2.2.1.Кредиторсьа заборгованість	1067	21,73	860	18,82	-207	-2,91

Джерело: побудовано автором

За даними таблиці 2.2. робимо висновок, що капітал підприємства складається з власного капіталу та зобов'язань підприємства. На початок 2007 року власний капітал займав 49,53, а на кінець періоду 32,87% Негативним є зменшення власного капіталу на підприємстві. Це свідчить про неплатоспроможність підприємства. Зобов'язання підприємства на початок періоду займали 50,47%, а на кінець періоду збільшилися на16,66% і склали 67,13%. В свою чергу зобов'язання поділяються на довгострокові та поточні.

За звітній період спостерігається збільшення довгострокових зобов'язань, протягом періоду цей показник становив 16,66%. Збільшення довгострокових зобов'язань для підприємства є негативним. За звітний період поточні зобов'язання зменшились, на початок періоду цей показник становив 50,47%, а на кінець періоду 38,47%. Зменшення поточних зобов'язань є негативним для підприємства, що свідчить про неможливість залучення додаткових коштів. Для забезпечення нормального фінансування господарської діяльності підприємства необхідним є використання не тільки власних і позикових коштів, але й залучених, що зробить підприємство більш стійким до зовнішніх змін.

Використовуючи баланс на 01.01.2009 року, аналогічно проаналізуємо обсяг, структуру, динаміку майна та основного капіталу (табл.2.3. і 2.4.).

Таблиця 2.3

Аналіз обсягу структури і динаміки майна ТОВ «ДЕКС» за 2008 р.

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолютне відхилення по сумі, тис. грн.	Абсолютне відхилення по структурі %
	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку
Майно - всього	4570	100,00	4358	100,00	-212	0,00
1. Необоротні активи	1990	43,54	1919	44,03	-71	0,49
1.1.Нематеріальні активи	67	1,47	67	1,54	0	0,07
1.2. Основні засоби	3526	77,16	3526	80,91	0	3,75
2. Оборотні активи	2580	56,46	2439	55,97	-141	-0,49
2.1. Матеріальні оборотні засоби	1406	30,77	1139	26,14	-267	-4,63
2.2. Дебіторська заборгованість	894	19,56	892	20,47	-2	0,91
2.3. Грошові активи та їх еквіваленти	280	6,13	400	9,18	120	3,05

Загальний обсяг майна підприємства на початок звітного періоду становив 4570 тис. грн., а на кінець звітного періоду майно зменшилося на 212 тис. грн. і становило 4358 тис. грн. За 2008 рік необоротні активи збільшились на 0,49%, на початок періоду займали 43,54%, а на кінець періоду займали 44,03% .

Це є позитивним для підприємства. Збільшення необоротних активів призвело до зменшення оборотних активів у абсолютному значенні на 141 тис. грн. На початок періоду оборотні активи становили 56,46%, а на кінець періоду 55,97%. Зменшення оборотних активів на підприємстві є позитивним, тому що кошти спрямовуються на розширення виробництва.

Аналізуючи дані таблиці 2.4., можна зробити наступні висновки. На початок звітного періоду капітал підприємства становив 4570 тис. грн., а на кінець періоду він зменшився на 212 тис. грн. і становив 4358 тис. грн. Протягом всього періоду власний капітал збільшився на 141 тис. грн., на початок періоду він становив 1502 тис. грн., а на кінець періоду 1643 тис. грн.

Таблиця 2.4.

Аналіз обсягу структури і динаміки капіталу ТОВ «ДЕКС» за 2008 р.

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолютне відхилення по сумі, тис. грн.	Абсолютне відхилення по структурі %
	тис. грн.	% до підсумку	тис. грн.	% до підсумку
Капітал підприємства	4570	100,00	4358	100,00	-212	0,00
1. Власний капітал	1502	32,87	1643	37,70	141	4,83
1.1. Власний оборотний капітал	1677	36,70	1677	38,48	0	1,78
2. Зобов'язання	3068	67,13	2715	62,30	-353	-4,83
2.1. Довгострокові зобов'язання	1310	28,67	1208	27,72	-102	-0,95
2.2. Поточні зобов'язання	1758	38,47	1507	34,58	-251	-3,89
2.2.1.Кредиторська заборгованість	860	18,82	640	14,69	-220	-4,13

Позитивне збільшення власного капіталу свідчить про платоспроможність підприємства. Зобов'язання на початок періоду становили 67,13%, а на кінець періоду зменшилися на 4,83% і становили 62,30%. За звітний період поточні зобов'язання зменшилися на 3,89%, на початок року вони становили 38,47%, а на кінець року 34,58%. Це є негативним для підприємства.

Аналізуючи довгострокові зобов'язання 2008 року, бачимо, що на початок звітного періоду вони становили 28,67%, а на кінець періоду 27,72%. Зменшення довгострокових зобов'язань для підприємства є позитивним, тому що зменшується заборгованість перед кредиторами.

Аналогічно проаналізуємо обсяг, структуру, динаміку майна та основного капіталу, використовуючи баланс за 2009 рік, (табл.2.5. і 2.6.).

Таблиця 2.5.

Аналіз обсягу структури і динаміки майна ТОВ «ДЕКС» за 2009 р.

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолютне відхилення по сумі, тис. грн.	Абсолютне відхилення по структурі %
	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку
Майно - всього	4358	100,00	3448	100,00	-910	0,00
1. Необоротні активи	1919	44,03	1820	52,78	-99	8,75
1.1.Нематеріальні активи	67	1,54	67	1,94	0	0,4
1.2. Основні засоби	3526	80,91	3218	93,33	-308	12,42
2. Оборотні активи	2439	55,97	1628	47,22	-811	-8,75
2.1. Матеріальні оборотні засоби	1139	26,14	709	20,56	-430	-5,58
2.2. Дебіторська заборгованість	900	20,65	619	38,52	-281	17,87
2.3. Грошові активи та їх еквів	400	9,18	300	8,7	-100	-0,48

За даними таблиці 2.5. можна зробити висновок, що за звітний період необоротні активи збільшились на 99 тис. грн., що є позитивним для підприємства. Збільшення необоротних активів призвело до зменшення оборотних активів у абсолютному значенні на 811 тис. грн.

Зменшення оборотних активів, на підприємстві є позитивним, тому що кошти спрямовуються на розширення виробництва, а, значить сприятимуть підвищенню прибутковості підприємства.

Проаналізуємо дані таблиці 2.6.

Таблиця.2.6

Аналіз обсягу структури і динаміки капіталу ТОВ «ДЕКС» за 2009 р.

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолютне відхилення по сумі, тис. грн.	Абсолютне відхилення по структурі %
	тис. грн.	% до підсумку	тис. грн.	% до підсумку
Капітал підприємства	4358	100,00	3448	100,00	-910	0,00
1. Власний капітал	1643	37,7	1801	52,23	158	14,53
1.1. Власний оборотний капітал	1677	38,48	1745	50,61	68	12,13
2. Зобов'язання	1507	34,5	1270	46,26	-237	11,76
2.1. Довгострокові зобов'язання	1208	27,72	325	9,43	-883	-18,29
2.2. Поточні зобов'язання	299	6,86	945	27,41	646	20,55
2.2.1.Кредиторська заборгованість	640	14,69	756	21,93	116	7,24

На початок звітного періоду власний капітал займав 37,7% в загальному обсязі майна підприємства, а на кінець періоду 52,23%. Позитивне збільшення власного капіталу свідчить про платоспроможність підприємства. Зобов'язання на початок періоду становили 34,5%, а на кінець періоду 46,26%. За звітний період поточні зобов'язання збільшились на 20,55%. На початок року вони становили 6,86%, а на кінець року 27,41%. Це є позитивним і свідчить про залучення додаткових коштів за рахунок збільшення доходів майбутніх періодів.

Аналізуючи довгострокові зобов'язання бачимо, що на початок звітного періоду вони становили 27,72%, а на кінець періоду 9,43%. Зменшення довгострокових зобов'язань для підприємства є позитивним, тому що зменшується заборгованість перед кредиторами.

Використовуючи баланс за 2010 рік, аналогічно проаналізуємо обсяг, структуру, динаміку майна та основного капіталу (табл.2.7. і 2.8.).

Таблиця 2.7

Аналіз обсягу структури і динаміки майна ТОВ «ДЕКС» за 2010 р.

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолютне відхилення по сумі, тис. грн.	Абсолютне відхилення по структурі %
	тис.грн	% до підсумку	тис.грн	% до підсумку
Майно - всього	3448	100,00	3377	100,00	-71	0,00
1. Необоротні активи	1820	52,78	1798	53,24	-22	0,46
1.1.Нематеріальні активи	67	1,94	60	1,78	-7	-0,16
1.2. Основні засоби	3218	93,33	3227	95,56	9	2,23
2. Оборотні активи	1628	47,22	1579	46,76	-49	-0,46
2.1. Матеріальні оборотні засоби	709	20,56	758	22,45	49	1,89
2.2. Дебіторська заборгованість	619	17,95	520	15,4	-101	-2,55
2.3. Грошові активи та їх еквіваленти	300	8,7	301	8,91	1	0,21

Джерело: побудовано автором

За звітний період необоротні активи в структурі активів на початок періоду займали 52,78 %, а на кінець періоду 53,24 %.

На кінець періоду їх обсяг збільшився на 0,46 %, що є позитивним для підприємства. Збільшення необоротних активів призвело до зменшення оборотних активів. На початку року вони займали 47,22%, на кінець періоду 46,76%. Зменшення оборотних активів на підприємстві є позитивним, тому що грошові кошти спрямовуються на розширення виробництва. Загальний обсяг майна підприємства на початок звітного періоду становив 3448 тис. грн., а на кінець періоду він зменшився на 71 тис. грн. і складав 3377 тис. грн.

Найбільш важливим моментом при діагностиці фінансової стійкості підприємства є розрахунок коефіцієнтів фінансової стійкості, а саме: коефіцієнт незалежності (автономії); коефіцієнт концентрації позикового капіталу; коефіцієнт фінансування; коефіцієнт заборгованості; коефіцієнт маневреності власних коштів.

Проведемо даний аналіз показників фінансової стійкості для ТОВ «ДЕКС» за період 2007-2010 р (табл. 2.8).

Таблиця 2.8

Динаміка показників фінансової стійкості

Показники	На початок 2007 року	На кінець 2007 року	На початок 2008 року	На кінець 2008 року	На початок 2009 року	На кінець 2009 року	На початок 2010 року	На кінець 2010 року
1.Коефіцієнт автономії	0,5	0,33	0,33	0,38	0,38	0,52	0,52	0,59
2.Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,5	0,38	0,38	0,35	0,35	0,37	0,37	0,3
3.Коефіцієнт фінансування	1,02	2,04	2,04	1,65	1,65	0,91	0,91	0,68
4.Коефіцієнт заборгованості	1,02	1,17	1,17	0,92	0,92	0,71	0,71	0,51
5.Коефіцієнт маневреності	-0,25	0,55	0,55	0,57	0,57	0,2	0,2	0,28
6.Показники фінансового лівериджу	-	0,87	0,87	0,74	0,74	0,18	0,18	0,14

Джерело: розраховано автором

Аналізуючи дані таблиці 2.8. можна зробити наступні висновки. Одним з найважливіших показників, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є показник питомої ваги загальної суми власного капіталу в підсумку усіх коштів, авансованих підприємством, тобто, відношення загальної суми власного капіталу до підсумку балансу підприємства.

Аналізуючи коефіцієнт автономії ми бачимо, що цей показник змінювався протягом 2007-2010 років. В 2010 році цей коефіцієнт збільшився, тобто, у підприємства протягом цього часу постійно підвищувалась необхідність в залученні коштів.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Зменшення коефіцієнта в динаміці протягом 2007-2010 років свідчить про зменшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт заборгованості відображає, скільки позикових коштів припадає на одиницю власних коштів, вкладених в активи підприємства.

Протягом 2007-2008 років цей показник зростав. Це свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості. Але протягом 2009-2010 років цей показник зменшився.

Коефіцієнт фінансування, як бачимо, за останні роки різко знизився. Така тенденція пов'язана з тим, що визначивши необхідність в залученні коштів, підприємство почало використовувати свої запаси і на кінець 2008 року запасів вже не вистачило, тому підприємство залучило додаткові кредитні ресурси.

Коефіцієнт маневрування власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності. Він показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. Низький коефіцієнт маневрування призводить до погіршення фінансового стану підприємства та до зменшення його прибутковості.

Діагностика фінансового стану підприємства в умовах ринкових відносин особливо важлива для вирішення конкуренції і фінансової стабільності, надійності підприємства як партнера. У значній мірі втрачає значення контроль виконання планів, які регламентують діяльність підприємств, зростає потреба в аналізі платоспроможності і ліквідності підприємства.

Під платоспроможністю розуміють готовність підприємства своєчасно і повністю виконувати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгівельних, кредитних та інших операцій грошового характеру, а також перед своїми контрагентами. Це важливий показник, який характеризує фінансовий стан підприємства.

Платоспроможність підприємства характеризується ліквідністю його балансу і оцінюється за швидкості можливого перетворення активів у грошову форму у сумах, що відповідають сумам платежів по його зобов'язаннях.

Під ліквідністю підприємства розуміють його здатність розраховуватися за своїми зобов'язаннями за рахунок наявних активів, що можуть бути використані для погашення боргів.

За ступенем ліквідності активи підприємства діляться на:

- найбільш ліквідні активи - грошові кошти підприємства та короткострокові фінансові вкладення (А1);

- активи, які швидко реалізуються - дебіторська заборгованість та інші активи (А2);

- активи, які повільно реалізуються - статті розділу 2 „Запаси і затрати” за виключенням статті „Витрати майбутніх періодів” та статті „Довгострокові фінансові вкладення”, стаття „Розрахунки з учасниками” розділу 1 активу (АЗ );

- активи, які важко реалізуються - статті розділу 1 активу балансу, за виключенням статей, що увійшли в попередню групу (А4).

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати :

- термінові зобов'язання - до них відноситься кредиторська заборгованість(П1);

- короткострокові пасиви - короткострокові кредити і позикові кошти (П2);

- довгострокові пасиви - довгострокові кредити та позикові кошти (ПЗ);

- постійні пасиви - статті розділу 1 пасиву балансу.

Для визначення ліквідності балансу слід співставити підсумки приведених груп активу і пасиву. Баланс вважається ліквідним, якщо мають місце такі співвідношення

1.А1 П1;

2.А2 П2;

3.АЗ ПЗ;

4.А4 П4

Проаналізуємо аналіз ліквідності балансу за 2009 рік (табл.2.9.)

Таблиця 2.9.

Аналіз ліквідності балансу на 01.01.2010 р.

А	На початок року	На кінець року	П	На початок року	На кінець року
А1	300	301	П1	325	272
А2	919	821	П2	-	-
А3	1628	1579	П3	-	-
А4	1820	1797	П4	1801	2008
	3448	3377		3448	3377

Джерело: розраховано автором

Аналіз отриманих даних свідчить про недостатню ліквідність балансу. Наприклад, наявні грошові кошти в декілька разів менше термінових зобов'язань. Це означає, що підприємство, якщо всі кредитори одночасно пред'являть вимогу погасити заборгованість, буде не в змозі розрахуватися в повному обсязі, та в кінцевому підсумку буде вимушене користуватися для цих цілей іншим джерелом (менш ліквідним - дебіторською заборгованістю). Хоча підприємство в цілому, можна сказати, забезпечене оборотними коштами, але всі вони мобілізовані в активи, які повільно реалізуються, і в дебіторську заборгованість.

Але аналізу тільки ліквідних активів підприємства далеко недостатньо для визначення ступеню його платоспроможності, тому на практиці розраховують деякі інші показники.

Коефіцієнти ліквідності в оцінці фінансового стану підприємства є найбільш важливими. Ці показники визначають стан ділової активності підприємства і його ефективність, спроможність наявними власними коштами розрахуватися з кредиторами, акціонерами, бюджетом, банками.

Виходячи з цього, розрізняють:

- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

- коефіцієнт швидкої (проміжної)ліквідності;

- коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності;

- коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів.

Проведемо даний аналіз показників ліквідності та платоспроможності для ТОВ «ДЕКС» за період 2007-2010 року (табл.2.10.).

Таблиця 2.10

Динаміка показників ліквідності та платоспроможності

Показники	На початок 2007 року	На кінець 2007 року	На початок 2008 року	На початок 2009 року	На кінець 2009 року	На початок 2010 року	На кінець 2010 року
Величина власних оборотних коштів	-616	822	822	932	358	358	557
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0	0,16	0,16	0,27	0,24	0,24	0,29
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,56	1,29	1,29	1,31	0,99	0,99	1,18
Коефіцієнт поточної ліквідності	0,75	1,47	1,47	1,62	1,28	1,28	1,55
Коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів	-0,02	0,34	0,34	0,43	0,84	0,84	0,54
Частка оборотних коштів в активах	0,38	0,56	0,56	0,56	-0,47	0,47	0,47
Частка запасів в поточних активах	0,26	0,12	0,12	0,19	-0,23	0,23	0,24
Частка власних оборотних коштів у покритті запасів	-1,28	2,57	2,57	2,01	0,97	0,97	1,47

Джерело: розраховано автором

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити наступні висновки. Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує частину короткострокової заборгованості, яку підприємство має погасити негайно.

Зростання цього показника є однозначно позитивною тенденцією. Період 2007-2008 років характеризувався зниженням значенням цього показника, що було зумовлено зниженням фінансових інвестицій підприємства з одночасним збільшенням величини поточних зобов'язань.

Коефіцієнт загальної ліквідності полягає в тому, що підприємство погашає поточні зобов'язання за рахунок поточних активів. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань.

Коефіцієнт швидкої ліквідності, на відміну від попереднього коефіцієнта, враховує якість активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Значення даного показника протягом 2007-2010 років є негативним для підприємства, тобто почали зменшуватись поточні активи. В 2007 році цей коефіцієнт становив 1,29, а в 2010 році знизився і становив 0,99. Для підприємства падіння швидкої ліквідності повинно було б послужити першим сигналом погіршення загального фінансового стану.

Значення коефіцієнта маневрування функціонуючого капіталу характеризує зростання частини власних оборотних коштів, яка має абсолютну ліквідність. Протягом 2007-2010 років відбувалося збільшення даного коефіцієнта, але протягом 2010 ми бачимо різке зменшення цього показника, що є негативною тенденцією і зумовлене зменшенням власних оборотних коштів підприємства.

Значення частки оборотних коштів в активах протягом 2007 - 2010 р. зменшилася і залишилось на рівні приблизно 0,47.

Частка запасів в поточних активах відображає, яку частину поточних активів складають виробничі запаси. Досліджений період характеризується незначним, але стабільним зменшенням значення цього показника.

Отриманий результат свідчить про не досить високий рівень ліквідності та платоспроможності підприємства, особливо в 2009-2010 роках. Це звичайно свідчить про нестабільне фінансове становище підприємства протягом цього періоду. Окрім того, структура майна і капіталу підприємства вимагає здійснення додаткових інвестицій, що створить підґрунтя для покращення фінансового стану підприємства.

2.2 Оцінка ефективності інвестиційних проектів

Визначимо період окупності інвестицій за проектом реконструкції будівлі під торговий центр «Лілея». Щорічні грошові прибутки за проектом реконструкції плануються неоднакові, тому період окупності визначаємо таким чином. Проектовані грошові прибутки і первісні інвестиції вказані в таблиці.

Таблиця 2.11

Заплановані грошові прибутки за проектом реконструкції нового торгового центру «Лілея»

Період (рік)	Очікувані грошові потоки
2011	-10000
2012	- 4000
2013-2014	+ 2000
2015-2023	+ 5000
2023	+ 2000

Джерело: розраховано автором

Оскільки грошові потоки мінливі упродовж терміну реалізації проекту реконструкції, період окупності знаходимо таким чином:

Таблиця 2.12

Розрахунок періоду окупності проекту реконструкції ТЦ «Лілея»

Період (рік)	Очікуваний грошовий потік	Чистий грошовий потік
2010	-10000	-10000
2011	- 4000	- 14000
2012	2000	- 12000
2013	2000	- 10000
2014	2000	- 8000
2015	2000	- 6000
2016	2000	- 4000
2017	5000	1000

Джерело: розраховано автором

Первісні інвестиції відновлюються протягом сьомого року. Позаяк 4000грн. залишаються зайвими на початку сьомого року, а 5000грн. очікується отримати упродовж сьомого, то первісні інвестиції будуть покриті за термін (4000/5000)  12 = 10 місяців сьомого року. Тож період окупності проекту дорівнюватиме 6 рокам 10 місяцям.

Розглянутий вище метод окупності може бути модифікований шляхом врахування вартості фондів, необхідних для забезпечення проекту. Методологію включення вартості фондів у метод окупності розглянемо на даних проекту реконструкції ТЦ «Ювілейний», де ставку прибутковості необхідно підтримувати на рівні 6%.

Визначимо період, потрібний для відновлення як інвестицій, так і вартості фондів підтримки цих витрат.

Таблиця 2.13

Грошові потоки і витрати капіталу для підтримки фондів

Період (рік)	Очікувані грошові потоки	Витрати в фонд при 6%	Накопичений чистий грошовий потік
2009	-10000	0	- 10000,00
2010	- 4000	- 600,00	- 14600,00
2011	+ 3000	- 876,00	- 12476,00
2012	+ 3000	- 748,56	- 10224,56
2013	+ 3000	- 613,47	- 7838,03
2014	+ 3000	- 470,28	- 5308,31
2015	+ 3000	- 318,50	- 2626,81
2016	+ 6000	- 157,61	3215,58

Джерело: розраховано автором

Отже, бачимо, що інвестиційний проект має функціонувати 7 років 7 місяців для того, щоб ТОВ «ДЕКС» могло б покрити свою вартість капіталу і відновити кошти, що спочатку інвестуються в проект.

Рекомендуємо замість обчислення періоду окупності інвестицій надати перевагу визначенню терміну, впродовж якого чиста теперішня вартість (ЧТВ) перетворюється з негативної в позитивну.

Будь-який інвестиційний проект слід приймати, коли теперішня вартість грошових надходжень перевищує теперішню вартість інвестицій, тобто:

, (2.1)

де S - щорічний грошовий потік;

A0 - первинні інвестиції;

i - ставка дисконту.

При зростанні життєвого циклу проекту максимальний придатний період окупності також збільшується (при фіксованій ставці дисконту). Якщо проект має нескінченний життєвий цикл, то максимальний придатний період окупності прагне до 1/i.

Підприємство використовує ставку дисконту 10%. Первинні інвестиції дорівнюють 10000грн. в обладнання з життєвим циклом 20 років, а щорічні позитивні грошові надходження -1000грн.

.

Період окупності інвестицій дорівнює 10 рокам, що більше ніж 8,5 років (максимальний прийнятний період за таблицею теперішньої вартості ануїтета). Тому ЧТВ такого інвестиційного проекту буде негативною і його прийняття недоцільне для підприємства.

Середня ставка прибутковості проекту:

. (2.2)

Хоча метод ССП легкий для розуміння й роботи, але ми не рекомендуємо застосовувати як основний для фінансового аналізу.

За проектом реконструкції ТЦ «Торговий дім» в наступні 5 років підприємство сподівається отримати відповідно такі чисті прибутки: 15000грн., 25000грн., 30000грн., 22000грн., 18000грн. Визначаємо ССП, враховуючи, що початкові інвестиції становлять 120000грн.

Використовуємо формулу (2.15) для визначення ССП.

Отже, за даним методом середня ставка прибутковості проекту реконструкції складе 36,7%.

ЧТВ проекту визначаємо як NPV, тоді отримуємо:

, (2.3)

де A0- теперішня вартість первинних інвестицій у проект;

St - грошовий потік у період t;

k - необхідна ставка прибутковості інвестицій;

t - період часу;

n - тривалість інвестиційного проекту.

Якщо є намір вкладати інвестиції в проект не всі відразу в перший період, а й в інші періоди, то формула (2.16) перетворюється в таку:

, (2.4)

де At - грошові інвестиційні потоки в період t.

Якщо ЧТВ > 0, то це означає, що норма прибутковості проекту перевищує необхідну ставку прибутковості інвестицій (ставку дисконту). Якщо ЧТВ=0, то норма прибутковості проекту точно дорівнює необхідній ставці, якщо ж ЧТВ < 0, то прибутковість проекту очікується меншою за необхідну ставку. Тож за критерієм ЧТВ можуть бути вибрані лише ті проекти, що мають ЧТВ0.

Крім того, при позитивному значенні суми ЧТВ проект збільшує на цю суму ринкову вартість інвестуючого підприємства.

Визначаємо ЧТВ інвестиційного проекту будівництва нового цеху електромеханічного заводу з грошовими потоками, що наведені в таблиці при ставці дисконту - 15%.

Використовуємо формулу (2.17) для визначення ЧТВ.

Таблиця 2.14

Планові грошові потоки проекту будівництва нового цеху

Період (рік)	Грошовий потік
2010	- 10000
2011	- 70000
2012	- 3500000
2013	- 350000
2014	+ 750000
2015-2029	+ 900000
2030	+ 400000	= Чиста залишкова вартість

Джерело: розраховано автором

Оскільки ЧТВ проекту позитивна, то він може стати кандидатом для вибору.

Визначаємо індекс прибутковості (ІП) інвестиційного проекту. Позначимо індекс прибутковості проекту позначити як PI, тоді отримаємо:

. (2.5)

ІП - це міра прибутковості проекту на 1грн. інвестицій. Якщо ІП > 1, то проект, що розглядається, має позитивну чисту теперішню вартість.

Таблиця 2.15

Співвідношення між ЧТВ, ІП і ССП

ЧТВ	ІП	ССП
< 0	< 1	Менше необхідної ставки
= 0	=1	Рівна необхідній ставці
> 0	>1	Більше необхідної ставки

Джерело: складено автором

Підприємство оцінює три проекти будівництва: 1) реконструкція об'єкту під салон краси (позначимо як А); 2) будівництво нового 5-ти поверхового житлового будинку (позначимо як Б); 3) реконструкція 2-х поверхового будинку під спортивний комплекс (позначимо як В). Вартість капіталу підприємства дорівнює 12%, знайдемо найліпший проект за критерієм ІП.

Таблиця 2.16

Грошові потоки трьох проектів

Час	Проект А	Проект Б	Проект В
2011	-10000	-30000	-18000
2012	2800	6000	6500
2013	3000	10000	6500
2014	4000	12000	6500
2015	4000	16000	6500

Джерело: розраховано автором

Таблиця 2.17

Розрахунок вартості інвестицій та грошових потоків

	Проект А	Проект Б	Проект В
Теперішня вартість інвестицій	- 10000	- 30000	-18000
Теперішня вартість потоків	10281	32040	19743

Джерело: розраховано автором

PIA = 10281/10000 = 1,0281

PIB = 32040/30000 = 1,068

PIC = 19743/18000 = 1,0968

Проекти за критерієм ІП ранжуються в такому порядку: В, Б, А.

Проект Б має максимальну з усіх проектів ЧТВ = 32040, але проект В є найрентабельнішим на 1грн. інвестицій. Усі проекти відповідають необхідній ставці прибутковості 12%, оскільки всі ІП > 1.

Визначаємо внутрішню ставку прибутковості (ВСП) інвестиційного проекту

ВСП можна передати таким рівнянням:

, (2.6)

де IRR = r - внутрішня ставка прибутковості. При k = r ЧТВ = 0.

ВСП враховує вартість грошей у часі і встановлює норму прибутковості інвестицій.

Новий проект реконструкції магазину «Оріон» має первинні інвестиції 10000грн., які дадуть грошові надходження після оподаткування 7000грн. в 1-ий рік, 5000грн. - у 2-ий рік. Визначаємо для цього проекту ВСП.

;

10 (1+r)2 - 7 (1 + r) - 5 = 0.

Звідси r = 0,14  14%. Таким чином, ВСП проекту дорівнює 14%.

Новий проект реконструкції магазину «Мрія» має первинні інвестиції 10000грн., які дадуть грошові надходження після оподаткування 3000грн. в 1-ий рік, 5000грн. - у 2-ий рік, 6000грн. - у 3-ій рік. Визначаємо для цього проекту ВСП.

1. Знаходимо середню величину грошових надходжень від інвестицій проекту за 2010-2010 роки.

(3000 + 5000 +6000)/3 = 4666грн.;

2. Якщо теперішня вартість потоку грошових коштів проекту дорівнюватиме первинним інвестиціям -10000, то ЧТВ-0. Нехай PFPVA3, r - процентний фактор теперішньої вартості ануїтета. Тоді:

4666 (PFPVA3, r) = 10000;

PFPVA3, r = 10000 / 4666 = 2,1431.

З таблиць процентних факторів теперішньої вартості ануїтетів знаходимо, що для 2010 року найбільш близьке значення ставки дисконту, що відповідає умовам, дорівнює 19%.

3. Розраховуємо чисту теперішню вартість даного проекту при ставці дисконту 19%. ЧТВ в цьому разі буде негативною і дорівнюватиме 388грн.. Це означає, що ставка дисконту дуже велика і її потрібно зменшити.

4. Розраховуємо чисту теперішню вартість даного проекту при ставці дисконту 17%. ЧТВ в цьому разі буде знову негативною і дорівнюватиме -38грн. Це означає, що ставку дисконту слід знову зменшити.

5. Розраховуємо чисту теперішню вартість даного проекту при ставці дисконту 16%. ЧТВ в цьому разі буде вже позитивною і дорівнюватиме 146грн. Це означає, що величина ВСП знаходиться в інтервалі 16-17%.

6. Застосовуємо метод лінійної інтерполяції для знаходження більш точного значення ВСП. Для цього необхідно визначити загальну суму відхилень значень ЧТВ від нульового значення при ставках дисконту 16% і 17%, тобто 146 + 38 = 184грн., і визначити відношення суми відхилення значення ЧТВ, скажімо, при 17% (38грн.), до загальної суми відхилень, тобто до 184грн. Таким чином, 38 / 184 = 0,2 або значення ВСП буде на 0,2% меншим від 17%. Тому ВСП проекту дорівнюватиме 16,8%.

Визначаємо модифіковану внутрішню ставку прибутковості (МВСП).

Визначається МВСП (позначимо її як MIRR) за такою формулою:

, (2.7)

де Аt - грошові витрати проекту в період t;

St - грошові надходження проекту в період t;

k - вартість капіталу фірми (необхідна ставка прибутковості проекту);

n - тривалість проекту, років.

Проект ремонту двоповерхового об'єкта для здачі приміщень в оренду коштує 52125грн., і його очікувані грошові надходження дорівнюють 12000грн. щорічно протягом 5 років. Вартість капіталу становить 12%. Розраховуємо МВСП проекту. Використовуємо для розрахунку МВСП формулу (2.8):

Отже, МВСП проекту ремонту об'єкта дорівнює 7.9%.

Отже, проаналізувавши різними методами більшість проектів, що були запропоновані підприємству, ми бачимо, що деякі проекти є досить прибутковими, а також, враховуючи можливості підприємства та нестабільність його становища доцільніше буде вибрати лише найприбутковіші та найнадійніші проекти.

Проведемо оцінку альтернативних інвестиційних проектів.

інвестиційний проект

Визначимо ставку дисконту i, при якій виникає перетин Фішера на графіках ЧТВ двох альтернативних проектів (назвемо їх А і Б). Тоді NPVА= NPVВ.

. (2.9)

Дане рівняння може бути спрощене, якщо члени правої частини рівняння перенести в ліву частину. Тоді методика обчислення нічим не відрізнятиметься від методики обчислення ВСП.

Нехай NPVJ - ЧТВ проекту J, а СJ - теперішня вартість інвестицій у проект J, J = 1, 2. Якщо NPV1>NPV2 , то за критерієм ЧТВ проект 1 переважатиме. Якщо ж NPV1 / NPV2<C1/C2, то існує конфлікт між методами ЧТВ і ІП при ранжуванні проектів. Для того, щоб це показати, перетворимо наведену вище нерівність:

(2.10)

Звідки PI1<PI2.

Оцінка проектів за допомогою перетину Фішера.

Таблиця 2.18

Оцінка двох альтернативних проектів будівництва торгових центрів

Період	Проект
	«Лілея»	«Міранда»
2011	-10000	-10000
2012	0	+ 20000
2013	+ 40000	+ 10000

Джерело: розраховано автором

(1) Розрахуємо ВСП проектів, позначивши їх як IRRA і IRRB за формулою (2.11):

;

iA = 100%;

;

iB = 141.4%.

(2) При нульовій ставці дисконту NPVA>NPVB, бо NPVA = = 30000, а NPVB = 20000. За результатами розрахунку (1) IRRB>IRRA. Тому можна дійти висновку, що графіки ЧТВ двох проектів перетинаються при ставці дисконту i< 100%.

(3) Розрахуємо i:

.

;

;

; .

При ставці дисконту 50% NPVА = NPVВ = 7778.

На графіку видно, що при будь-якій процентній ставці i < 50% модель ЧТВ віддаватиме перевагу проекту ТЦ «Лілея» (А), в той час як модель ВСП - проекту ТЦ «Міранда» (Б). При ставці i > 50% обидві моделі визначать найкращим проект (Б).



Рис. 2.2. Графік порівняння двох проектів

Отже, ми побачили, що при необхідній ставці прибутковості k< 50% виникає конфлікт у ранжуванні проектів за критеріями ЧТВ і ВСП. Який з проектів все ж таки вибрати? Розглянемо додатково кілька прикладів, що допоможуть це зробити.

Порівняння методів ЧТВ та ВСП