Управління інвестиційною діяльністю

Поняття інвестицій, їх класифікація. Особливості управління інвестиційною діяльністю на підприємстві ВАТ "Гнідавський цукровий завод". Формування портфеля фінансових інвестицій, оцінювання його ризику та ефективності управління інвестиційним портфелем.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 07.10.2012
Размер файла 430,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління інвестиційною діяльністю

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретичні аспекти управління нвестиційною діяльністю
  • 1.1 Поняття інвестиційної діяльності
  • 1.2 Класифікація інвестицій
  • 1.3 Управління інвестиційною діяльністю
  • Розділ 2. Особливості управління інвестиційною діяльністю на підприємстві ВАТ "Гнідавський Цукровий завод"
  • 2.1 Характеристика економічно-господарського стану ВАТ "Гнідавський цукровий завод”
  • 2.2 Управління реальними інвестиціями на ВАТ "Гнідавський цукровий завод"
  • 2.3 Формування портфеля фінансових інвестицій та оцінювання його ризику
  • 2.4 Оцінювання ефективності управління інвестиційним портфелем
  • Висновки
  • Список використаної літератури
  • Додатки

Вступ

Вихід економіки України з глибокої кризи, нарощування її потенціалу та підвищення ефективності виробництва на сучасному етапі неможливі без суттєвого оновлення виробничої бази діючих підприємств і розглядаються в практиці господарського управління як результат впровадження нової техніки, технологій та освоєння інвестицій у двох найбільш ефективних відтворювальних формах - технічному переозброєнні та реконструкції. Проте складний та здебільшого суперечливий для української економіки процес становлення ринкових відносин зумовив необхідність усвідомлення і якісного осмислення нових соціально-економічних явищ.

Впровадження сучасних організаційно-правових форм господарювання, надання свободи підприємництву і самостійності у формуванні та використанні власних інвестиційних ресурсів, створення правових і економічних умов для залучення зовнішнього капіталу, зокрема капіталу іноземних інвесторів, виникнення нових фінансових інструментів інвестування і важелів державного регулювання кардинально змінили вихідні характеристики та умови здійснення інвестиційної діяльності для більшості національних підприємств, значно урізноманітнили та відповідно ускладнили організаційно-управлінський механізм короткотермінового і довготермінового інвестування.

У сучасних умовах нестабільної економіки України та гострого дефіциту на підприємствах вільних фінансових ресурсів, що можуть бути спрямовані на реальне інвестування, критичного значення набули правильні обґрунтування та прийняття інвестиційних рішень, що є найбільш відповідальним і складним етапом у процесі управління інвестиційною діяльністю підприємств. Помилки в цій сфері виправити або хоча б компенсувати надзвичайно важко, практично неможливо. Тому від того, наскільки об'єктивно та всебічно проведено таке обґрунтування, залежать терміни повернення вкладеного капіталу та темпи економічного розвитку підприємства.

Ринкові зміни в економіці України вимагають чіткого визначення та дієвого управління поняттями та категоріями, що стосуються інвестиційних відносин.

Актуальність даної роботи пояснюється тим, що на сучасному етапі економічного розвитку інвестиційна активність індивідуальних інвесторів та юридичних осіб передбачає вкладення надлишкових (тимчасово вільних) коштів не в один, а у велику кількість інвестиційних об'єктів, генеруючи тим самим певну диверсифіковану сукупність їх.

Розвиток будь-якої держави пов'язаний з динамікою інвестиційних процесів, структурним та якісним оновленням виробництва й створенням ринкової інфраструктури. Чим інтенсивніше здійснюється інвестування, тим швидше проходить відтворювальний процес, тим активніше відбуваються ефективні ринкові перетворення.

Тому будь-які дослідження, пов'язані із сутністю та основними поняттями інвестиційного процесу, проблемами формування інвестиційного портфеля, вибором форм інвестування та методів управління цими процесами, є, безумовно, актуальними.

Найбільш фундаментальні дослідження в галузі формування та управління інвестиційною діяльністю присвятили свої праці: І. Бланк, А. Пересада, Н. Титаренко, В. Федоренко, Д. Черваньов та багато інших.

Об'єктом дослідження є ВАТ "Гнідавський цукровий завод", яке розташоване на території міста Луцька.

Предметом дослідження закономірності, особливості формування та управління інвестиційною діяльністю на підприємстві.

Мета дослідження - розглянути особливості формування та управління інвестиційною діяльністю на ВАТ "Гнідавський цукровий завод".

Згідно з метою дослідження були визначені такі завдання:

1) вивчити теоретико-методологічні основи інвестиційної діяльності;

2) розглянути поняття інвестиції та їх класифікацію;

3) проаналізувати управління інвестиційною діяльністю;

4) дати оцінку особливостям функціонування ВАТ "Електротермометрія";

5) проаналізувати ефективність управління інвестиційною діяльністю на ВАТ "Гнідавський цукровий завод";

6) проаналізувати формування портфеля фінансових інвестицій та оцінити його ризик.

Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: діалектичного пізнання, конкретного і абстрактного, логічного та історичного, системного і порівняльного аналізу та статистичних порівнянь.

Інформаційною базою дипломної роботи є нормативно-правові документи, статистичні збірники, щорічники, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

Результати дипломного дослідження можуть бути використані в ході подальших інвестиційних досліджень на ВАТ "Гнідавський цукровий завод".

Розділ 1. Теоретичні аспекти управління нвестиційною діяльністю

1.1 Поняття інвестиційної діяльності

Підприємство в процесі функціонування поряд з операційною здійснює інвестиційну діяльність. Остання являє собою сукупність практичних дій щодо реалізації інвестицій. Ефективне управління інвестиціями обумовлює необхідність:

з'ясування сутності інвестицій та можливості їх реалізації в різних формах;

розроблення і реалізації інвестиційної стратегії як головної мети інвестиційної діяльності;

урахування класифікації інвестицій;

вибору та оцінки ефективності інвестиційних проектів підприємств;

забезпечення оптимального співвідношення джерел фінансування реальних капітальних інвестицій;

оцінювання ефективності фінансових інвестицій та формування оптимального портфеля цінних паперів.

Сам термін "інвестиція" походить від лат. invest, що означає "вкладати". Нині інвестиції - це вкладення капіталу з метою його подальшого збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу [30, 8].

Джерелом приросту капіталу й головним мотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси - вкладання капіталів і одержання прибутку - відбуваються у певному поточному часі, а саме: може бути послідовне вкладання капіталу, а потім одержання прибутку; паралельне вкладання капіталу й одержання прибутку; інтервальне вкладання капіталу, а через деякий час - одержання прибутку. У першому випадку прибуток буде одержано негайно після завершення інвестування в повному обсязі, у другому - одержання прибутку можливе до повного завершення процесу інвестування, у третьому - між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, тривалість якого залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.

У сучасній зарубіжній літературі термін "інвестування" часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). У нашій країні його ідентифіковано з терміном "капітальні вкладення". Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестування може бути спрямоване на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау) [30, 10].

Деякі автори, визначаючи термін "інвестиції"", вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися не тільки у грошовій, а й у будь-якій іншій формі: майна, немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності), сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань, виробничого досвіду, прав використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.

Згідно з Законом України "Про інвестиційну діяльність" інвестиції визначаються як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [1, 646].

Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

інвестиція управління інвестиційний портфель

сукупність технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, незапатентованих ("ноу-хау");

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

Метою інвестицій є зростання суми вкладеного капіталу. Інвестований капітал має вкладатися лише в об'єкти підприємницької діяльності, бо вкладення капіталу в соціальні об'єкти, благодійну діяльність, спонсорство до такого зростання не приведе.

Отже, поняття "інвестиції" - це вкладення капіталу в об'єкти підприємницької діяльності з метою забезпечення його зростання у майбутньому періоді [30, 11].

Сутність інвестиційної діяльності відповідно до П (С) БО 4 "Звіт про фінансові результати" визначаться так. Інвестиційна діяльність - це діяльність, що пов'язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, а також із здійсненням фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Згідно з цим визначенням інвестиційна діяльність включає і реалізацію необоротних активів, тобто це визначення відрізняється від того, що існувало раніше. Відповідно до такого трактування інвестиційної діяльності до її напрямів, згідно з зазначеним стандартом, крім придбання основних засобів, нематеріальних активів, акцій, облігацій, цілісних майнових комплексів тощо, відносять надходження грошових коштів у вигляді процентів за аванси грошовими коштами та позики, надані іншим суб'єктом господарювання, грошові надходження у формі дивідендів, від повернення позик, від ф'ючерсних і форвардних контрактів, опціонів, а також виплати коштів за такими контрактами (за винятком тих контрактів, які укладаються для основної діяльності підприємства). Такі грошові надходження лише опосередковано стосуються інвестиційної діяльності. Тому в подальшому ми розглядатимемо інвестиційну діяльність з погляду її економічної ефективності в розрізі окремих форм інвестицій.

Головна мета інвестиційної діяльності - підвищення вартості підприємства. Досягнення цієї мети забезпечується розробленням та реалізацією інвестиційної стратегії підприємства. Остання залежить від стадії життєвого циклу підприємства. Вона визначає зміст інвестиційної стратегії, який суттєво різниться на кожній стадії життєвого циклу підприємства (табл.8.1) [30, 12].

Управління інвестиційною діяльністю має на меті забезпечити ефективність зазначеної стратегії на кожній із стадій життєвого циклу підприємства.

Ефективність розробленої інвестиційної стратегії досягається за умови:

узгодженості інвестиційної стратегії із загальною стратегією економічного розвитку підприємства;

внутрішньої збалансованості інвестиційної стратегії;

узгодженості інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем;

реалізації інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурсного потенціалу;

прийнятного для підприємства рівня ризику, пов'язаного з інвестиційною стратегією;

результативності інвестиційної стратегії.

Таблиця 1.1.

Залежність інвестиційної стратегії від стадії життєвого циклу підприємства

Стадія життєвого циклу

Інвестиційна стратегія

Народження

Забезпечення достатнього обсягу основного капіталу і початкових капітальних інвестицій

Дитинство

Завершення формування капіталу та здійснення капітальних інвестицій

Юність

Розширення діяльності за рахунок розмаїтності інвестиційного портфеля

Рання зрілість

Істотне розширення інвестиційного портфеля

Кінцева зрілість

Розширення фінансового інвестування

Старіння

Формування інвестиційного портфеля, що дає змогу зберегти наявні позиції

Відродження

Диверсифікація інвестиційного портфеля

Завдання, поставлені підприємством, є основою визначення його інвестиційних потреб.

Ці потреби можна відобразити таким чином (рис.1.1) [30, 13].

Рис.1.1 Інвестиційні потреби підприємства

Величина інвестицій підприємства залежить від його інвестиційного потенціалу, що визначається як сума чистого прибутку, амортизаційних відрахувань, позичкових і залучених коштів. Тому управлінські дії з інвестиційної діяльності повинні сприяти постійному зростанню інвестиційного потенціалу підприємства через розроблення заходів щодо зниження витрат, вибір методів нарахування амортизації та напрямів ефективного її використання, зростання обсягу залучених коштів.

Законом України "Про інвестиційну діяльність" не визначаються форми інвестицій. Уперше у законодавстві їх розглянуто в Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно з цим законом інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Основною ознакою, за якою виділяють форми інвестицій, є об'єкт вкладення капіталу. За цією ознакою західна економічна теорія інвестиції поділяє на реальні та фінансові. Віднесення до форм інвестицій реінвестицій, які характеризують не об'єкт вкладення капіталу, а процес використання доходу, отриманого від інвестиційних операцій (у процесі реінвестицій), є некоректним [30, 14].

Згідно з зазначеним вище законом інвестиційний дохід може бути використано на здійснення як капітальних, так і фінансових інвестицій.

Отже, інвестиції - це вкладення капіталу в об'єкти підприємницької діяльності з метою забезпечення його зростання у майбутньому періоді, а інвестиційна діяльність - це діяльність, що пов'язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, а також із здійсненням фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

1.2 Класифікація інвестицій

З метою забезпечення ефективного управління інвестиціями їх класифікують за певними ознаками [34, 235].

1. За видами інвестицій:

виробничі інвестиції - вкладення у виробничі ресурси (основні засоби і предмети праці);

фінансові інвестиції - вкладення коштів у цінні папери, цільові банківські вклади, депозити, придбання паїв. Найбільшу частку серед них становлять цінні папери, у тому числі кошти в банках;

інтелектуальні інвестиції - вкладення коштів в об'єкти інтелектуальної власності. Якщо інвестиції здійснюють з метою створення новинок або їх упровадження у виробництво, то такі інвестиції називають інноваційними.

2. За цілями застосування інвестиції поділяють на - реінвестиції (зміна старих засобів) і нетто-інвестиції (придбання нових активів, розширення виробництва).

3. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції. Під прямими інвестиціями розуміють безпосередньо участь інвестора у вкладенні коштів у вибраний ним об'єкт. Непрямі інвестиції - це інвестиції, які пов'язані з інвестуванням, що опосередковуються Інвестиційними або іншими посередниками.

4. За терміном інвестування розрізняють короткострокові і довгострокові інвестиції. Короткострокові - вкладення капіталу на період до одного року (короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів). Довгострокові інвестиції' - це вкладення коштів на період понад один рік.

5. За формою власності. Інвестиції поділяють на приватні і державні. До приватних інвестицій відносять вкладення коштів фізичними особами або недержавними підприємствами. Державні інвестиції - це вкладення коштів центральними або місцевими органами влади за рахунок бюджету, позабюджетних фондів і позичкових коштів та вкладення державних підприємств.

6. За рівнем інвестиційного ризику виділяють такі види інвестицій:

Безризикові інвестиції, які характеризують вкладення в такі об'єкти інвестування, за якими відсутній ризик втрати капіталу й очікуваного доходу.

Низькоризикові інвестиції. Рівень ризику за об'єктами інвестування цієї групи наближений до середньоринкового.

Високоризикові інвестиції. Рівень ризику за об'єктами інвестування цієї групи перевищує середньоринковий.

Спекулятивні інвестиції, що характеризують вкладення капіталу в найбільш ризиковані інвестиційні проекти або інструменти інвестування, за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу.

7. За місцезнаходженням інвесторів виділяють національні й іноземні інвестиції.

Національні, або внутрішні, інвестиції характеризуються вкладенням капіталу юридичними і фізичними особами даної країни в об'єкти на цій самій території.

Іноземні інвестиції - це вкладення коштів іноземних громадян, юридичних осіб і держави в об'єкти даної країни.

На основі класифікаційних ознак наведемо класифікацію інвестицій у табл.1.2 [34, 236].

Таблиця 1.2.

Класифікація інвестицій за окремими класифікаційними ознаками

Класифікаційні ознаки

Вид інвестицій

1. За об'єктами вкладення капіталу

а) виробничі

б) фінансові

в) інтелектуальні

2. За цілями застосування

а) реінвестиції

б) нетто-інвестиції

3. За характером участі в інвестуванні

а) прямі

б) непрямі

4. За періодом інвестування

а) короткострокові

б) довгострокові

5. За формою власності інвестованого капіталу

а) приватні

б) державні

6. За рівнем інвестиційного ризику

а) безризикові

б) низькоризикові

в) середньоризикові

г) високоризикові

д) спекулятивні

7. За регіональним місцезнаходженням інвесторів

а) національні

б) іноземні

Крім того, розрізняють валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції - це загальний обсяг інвестування в певному періоді, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних засобів.

Чисті інвестиції - це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток підприємства, галузі, держави. Якщо сума чистих інвестицій від'ємна, тобто обсяг валових інвестицій менший від суми амортизаційних відрахувань, це свідчить про зменшення обсягу випуску продукції. Якщо ж сума валових інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного зростання, а якщо ця сума перевищує суму амортизаційних відрахувань, це свідчить про розвиток економіки.

Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку України інвестиції поділяють на фінансові та капітальні. Під фінансовими інвестиціями розуміють активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок процентів, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигід для інвестора. До фінансових інвестицій відносять: придбання акцій, облігацій, депозитних сертифікатів, казначейських зобов'язань, інших цінних паперів [34, 237].

Під капітальними інвестиціями розуміють усі витрати підприємства на придбання або створення матеріальних і нематеріальних активів, що включаються до їх первісної вартості.

Заміна терміна "реальні інвестиції" на термін "капітальні інвестиції" (згідно з українським законодавством) є некоректною. Термін "капітальні інвестиції" (або "капітальні вкладення") використовується, як правило, стосовно інвестування капіталу в матеріальні види активів, передусім в основні засоби. Згідно з чинним законодавством України цей термін характеризує також "придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації". Таке тлумачення капітальних інвестицій більшою мірою збігається з широко використовуваним у світовій практиці терміном "реальні інвестиції", тому необхідні відповідні зміни в чинному законодавстві України.

Ураховуючи класифікацію інвестицій та напрями їх здійснення, розробляють інвестиційну політику підприємства, що повинна відповідати таким вимогам:

підпорядкованості довгострокової інвестиційної стратегії загальній і конкурентній стратегіям та узгодженості з фінансовою стратегією підприємства;

оптимальності співвідношень напрямів інвестування: капітальні інвестиції; інвестування в оборотні кошти; фінансові інвестиції; інтелектуальні інвестиції;

альтернативності вибору інвестиційної політики;

обґрунтування доцільності інвестицій за допомогою як фінансових показників їх оцінки, так і неформальних критеріїв.

1.3 Управління інвестиційною діяльністю

Поточний стан економіки визначається діяльністю господарюючих суб'єктів, майбутній - обсягами інвестицій у виробництво.

У результаті виготовлення продукції та надання послуг зношуються основні фонди підприємств: будівлі, споруди, машини, обладнання. Для їх відновлення нагромаджується амортизаційний фонд. Сума обсягів амортизаційних фондів підприємств, нарахованих за певний період часу, визначає обсяг коштів, необхідних для простого відновлення зношених основних фондів. Основні фонди підприємств відновлюються у процесі інвестиційної діяльності. Якщо обсяг інвестицій дорівнює обсягу амортизаційного фонду, відбувається просте відновлення.

Розподіл валового внутрішнього продукту (ВВП) на фонд споживання та фонд нагромадження є важливою макроекономічною пропорцією національної економіки. Від того, яку частину ВВП країна витрачає на створення матеріально-технічної та фінансової бази нових виробництв товарів та послуг, залежать майбутні обсяги ВВП та відповідно добробут населення. Реалізація фонду нагромадження - важлива частина інвестиційної діяльності.

Суб'єктами інвестиційної діяльності є інвестори, замовники, виконавці робіт, користувачі об'єктів інвестиційної діяльності, а також постачальники, будь-які суб'єкти підприємницької і фінансової діяльності - банківські, страхові і посередницькі установи. Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути фізичні та юридичні особи (у тому числі іноземні), а також державні та міжнародні організації. Свої відносини суб'єкти інвестиційної діяльності будують на основі договорів. Основним суб'єктом інвестиційної діяльності є інвестор, який здійснює вкладення власних, позичкових або залучених коштів у формі інвестицій [34, 238].

Інвесторами можуть бути:

1) фізичні і юридичні особи;

2) об'єднання юридичних осіб, які створені на основі договору про спільну діяльність і не мають статусу юридичної особи;

3) державні органи;

4) органи місцевого самоврядування;

5) іноземні суб'єкти підприємницької діяльності.

З урахуванням спрямованості операційної діяльності, що здійснюється інвесторами, останніх поділяють на індивідуальних та інституційних.

Індивідуальний інвестор - це фізична або юридична особа, яка інвестує кошти у розвиток свого підприємства. Інституційний інвестор - це фінансовий посередник, що акумулює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює інвестиційну діяльність. Інституційними інвесторами є інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, які спеціалізуються на операціях з цінними паперами.

Залежно від цілей інвестування, які ставлять перед собою інвестори, виділяються стратегічні і портфельні інвестори. Якщо метою стратегічного інвестора під час здійснення інвестиції є придбання контрольного пакета акцій або переважної частки статутного капіталу іншого підприємства для реального управління ним, то портфельний інвестор вкладає кошти в об'єкти інвестування з метою отримання поточного доходу або приросту капіталу.

Усі інвестори мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності у будь-якій формі: володіння, користування і розпорядження об'єктами інвестування; визначення обсягів і напрямів інвестицій; залучення на договірній, переважно конкурсній основі інших суб'єктів інвестиційної діяльності; здійснення контролю за цільовим використанням інвестованих коштів; об'єднання власних і залучених коштів із коштами інших інвесторів для спільного інвестування [40, 156].

Суб'єктом інвестиційної діяльності є також замовник. Замовниками можуть бути інвестори, а також уповноважені інвестори, фізичні та юридичні особи, які здійснюють реалізацію інвестиційних проектів і не втручаються у підприємницьку діяльність інших суб'єктів інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено договором між ними.

Підрядники як суб'єкти інвестиційної діяльності - це фізичні і юридичні особи, які виконують роботи за договором підряду і/або державним контрактом, що укладається із замовником.

Користувачами об'єктів інвестиційної діяльності можуть бути інвестори, а також інші фізичні та юридичні особи (у тому числі іноземні), державні органи й органи місцевого самоуправління, іноземні держави, міждержавні об'єднання та організації, для яких створюються об'єкти інвестиційної діяльності.

Суб'єкти інвестиційної діяльності діють в інвестиційній сфері, яка включає:

сферу капітального будівництва, де відбувається вкладення інвестицій в основні засоби виробничого і невиробничого призначення. Ця сфера об'єднує діяльність замовників-інвесторів, підрядників, проектувальників, постачальників обладнання та інших суб'єктів інвестиційної діяльності;

інноваційну сферу, в якій реалізуються науково-технічна продукція та інтелектуальний потенціал;

сферу обігу фінансового капіталу, грошового, позичкового і фінансових зобов'язань у різних формах.

Об'єктом інвестиційної діяльності є майно в різних формах, на яке витрачено інвестиції та яке використовується для отримання прибутку: основні та обігові кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права [40, 157].

Комплекс підприємств і установ, продукція чи послуги яких сприяють реалізації інвестиційної діяльності, становить інвестиційний комплекс країни. До нього належать:

підприємства будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування;

проектні організації та установи;

фінансові посередники - інвестиційні банки, компанії, фонди;

органи державного управління, що регулюють діяльність суб'єктів інвестиційної діяльності;

інфраструктура фондового ринку.

Весь національний дохід країни поділяється на фонд споживання та фонд нагромадження. Останній є узагальненим обсягом капітальних вкладень усіх підприємств за рік. Його частка може становити 20-30% національного доходу. На частку державних коштів за останні роки в Україні припадає лише п'ята частина капітальних вкладень, і можливе подальше її зниження.

За формами відтворення прямі інвестиції (капітальні вкладення) поділяються на такі види:

у нове будівництво - створення нових підприємств (виробництв) на нових місцях за новими проектами;

на розширення виробництва - уведення в дію нових основних фондів, подібних до діючих, для екстенсивного збільшення обсягів виробництва на діючих об'єктах;

на реконструкцію - оснащення діючих виробництв новою технологією та технікою за новими комплексними проектами;

на технічне переустаткування - для підвищення технічного рівня виробництва за рахунок заміни старого обладнання на нове продуктивніше.

За складом і характером витрат у прямих інвестиціях можна вирізнити їх технологічну структуру [40, 158]:

будівельні роботи;

монтажні роботи;

машини та обладнання;

проектні роботи.

Період типової реалізації інвестицій поділяється на три частини:

1) підготовка (проектні роботи, організація фінансування, погодження, планування та матеріально-технічне забезпечення початку робіт);

2) реалізація - створення нового матеріального об'єкта;

3) експлуатація нового виробництва, отримання прибутку, забезпечення окупності інвестицій, подальша робота об'єкта.

За макроекономічне сприяння інвестиційній діяльності відповідають органи державної влади країни. У розпорядженні держави є важелі як прямої дії у вигляді централізованих державних капіталовкладень в об'єкти загальнодержавного значення, розвиток державного сектора економіки, так і непрямі засоби регулювання інвестиційного середовища за рахунок бюджетної та грошово-кредитної політики.

Бюджетні важелі - це встановлена державою система різних видів податків, що практично визначають таку систему перерозподілу доходів підприємств і громадян країни, яку держава вважає оптимальною для формування прибуткової частини бюджету та збереження у підприємств і підприємців ринкових стимулів до роботи і отримання прибутків. З бюджетом не можуть зрівнятися фінанси наймогутніших корпорацій. Витрати бюджету є вагомим засобом формування сукупного попиту, а через нього - стимулювання інвестицій взагалі та їх міжгалузевої структури. Навіть система соціальних бюджетних програм (не кажучи вже про прямі бюджетні інвестиції в державний сектор) впливає на структуру попиту, тому що соціальні виплати з бюджету отримують люди, які мають витратити їх на ринку споживчих товарів, а це стимулює виробництво та відповідні інвестиції для цього.

Грошово-кредитна політика держави впливає на інвестиційні умови, регулюючи грошовий обіг і роботу банківської системи, яка, по суті, репродукує збільшення коштів в економічній системі. Основними інструментами грошово-кредитного регулювання є такі [12, 456]:

норми страхових резервів, які зобов'язані мати комерційні банки й тим самим відволікати певну частину своїх коштів від активного використання для кредитування та інвестування;

залікова ставка Національного банку, за якою він продає кредитні ресурси комерційним банкам, збільшуючи чи зменшуючи обсяги кредитних джерел для фінансування інвестицій;

операції з державними цінними паперами на відкритому ринку.

Встановлюючи вигідні умови (у вигляді ціни чи дивідендів) для своїх цінних паперів, держава стимулює їх купівлю юридичними та фізичними особами і цим зменшує кількість вільних грошей, які можуть бути використані для кредитування інвестицій через банківську систему. Погіршуючи ж цінові та дивідендні умови продажу своїх цінних паперів, держава стимулює їх викуп у юридичних і фізичних осіб. У результаті цього в останніх з'являються додаткові кошти, які через банківську систему або безпосередньо використовуються для фінансування інвестицій.

Ринкова економіка розвивається циклічно: періоди швидкого зростання й активного інвестування змінюються економічними кризами, падінням темпів, а іноді й абсолютних рівнів ВВП. Мета державного регулювання - вирівнювати такі циклічні тенденції, гальмуючи надлишкову інвестиційну активність у періоди піднесення та штучно стимулюючи інвестиції перед спадами виробництва.

Загальну схему важелів державного регулювання умов інвестиційної діяльності показано на рисунку 1.2 [12, 458].

Рис. 1.2 Важелі державного регулювання умов інвестиційної програми

Управління інвестиційною діяльністю підприємства має кілька типових функцій, які визначаються метою реалізації обраної стратегії. На рисунку 1.2 показано приблизну послідовність функцій інвестиційного менеджменту.

Рис. 1.3 Функції управління інвестиційною діяльністю

Інвестиційна стратегія завжди пов'язана з поточним станом підприємства, його діючою технічною, технологічною та фінансовою базою, здійснюваною фінансово-господарською діяльністю. Стратегія дає відповіді на основні питання, що завжди стоять перед дирекцією підприємства:

1. Продовжувати чи коригувати здійснювану діяльність?

2. Якщо коригувати, то в яких напрямках?

3. В яких обсягах продовжувати чи коригувати діяльність?

4. Які це дасть результати через рік, два, три?

5. Які кошти для такого розвитку потрібні, та де їх джерела?

Навіть коли приймається рішення нічого не змінювати на підприємстві, то це так само стратегія, яка має бути обґрунтована, досліджена та сформована.

Розробка стратегії є спеціальним дослідженням із типовими процедурами (рис. 1.4) [32, 67].

Рис. 1.4 Формування інвестиційної стратегії

Інвестиційною стратегією вважають систему дібраних довгострокових цілей і засобів їх досягнення, що реалізуються в інвестиційній діяльності підприємства.

Добирати інвестиційну стратегію слід з огляду на ряд критеріїв, що визначають її доцільність:

узгодженість з фінансовими ресурсами, які можуть бути спрямовані на інвестиції;

ефективність, тобто узгодженість результатів і реальних витрат на їх досягнення;

визначеність за термінами досягнення встановленої мети;

оптимальність поєднання очікуваного досягнення потрібної прибутковості та можливих ризиків і невизначеності майбутнього періоду;

узгодженість запланованих інвестицій із загальноекономічними умовами зовнішнього для підприємства середовища [32, 68].

При визначенні інвестиційної привабливості окремої сфери діяльності потрібно враховувати комплекс факторів, що становлять зовнішні умови інвестиційного проекту:

1) важливість галузі - значення продукції, її особливості, частка експорту, залежність від імпорту, рівень забезпеченості внутрішніх потреб країни, частка галузі або конкретної продукції у валовому внутрішньому продукті, основні споживачі продукції;

2) характеристика споживання продукції галузі, рівень конкуренції чи монопольності, особливості ринку збуту, фактичні та потенційно можливі обсяги ринку, сталість галузі щодо загального економічного спаду у країні;

3) рівень державного втручання в розвиток галузі - низький, посередній чи значний, включаючи державні капітальні вкладення, податкові пільги, можливість прискореної амортизації тощо;

4) соціальна значущість сфери діяльності - кількість робочих місць, регіональне розташування виробництв, середня заробітна плата, діяльність профспілок, екологічна небезпечність виробництва та продукції, статистика страйків і збитків від них;

5) фінансові умови роботи галузі - рівень загальної прибутковості, середня рентабельність, віддача на вкладений капітал, оборотність активів, їх середня ліквідність.

Інвестиційна привабливість або взагалі "економічний паспорт" окремого підприємства може мати такий вигляд [32, 72]:

1. Загальна характеристика виробництва: характер технології; наявність сучасного устаткування, у тому числі іноземного; екологічна шкідливість виробництва; складське господарство; наявність власного транспорту; географічне розташування; наближеність до транспортних комунікацій.

2. Характеристика технічної бази підприємства: технології; вартість основних фондів; коефіцієнт зношеності.

3. Номенклатура продукції, що випускається: обсяг виробництва; експорт; імпорт сировини та матеріалів; зв'язки з іншими підприємствами; постачальники та споживачі; оцінювання стабільності збуту (попиту).

4. Виробнича потужність, можливість нарощування виробництва.

5. Місце підприємства в галузі, на ринку; рівень монопольності стану підприємства.

6. Характеристика дирекції; схеми управління; численність персоналу, його структура, заробітна плата.

7. Статутний фонд; власники підприємства; номінал і ринкова ціна акції, розподіл пакета акцій.

8. Структура витрат на виробництво, у тому числі за основними видами продукції, їх рентабельність.

9. Обсяг прибутку та його використання за звітний період.

10. Фінанси підприємства:

склад дебіторської та кредиторської заборгованості; її аналіз за часом виникнення та характеристикою боржників;

показники фінансової стабільності та ліквідності;

аналіз платоспроможності;

оцінка прибутковості.

11. Загальний висновок.

Найсуттєвішим фактором інвестиційної діяльності є наявність фінансових ресурсів. Це перша умова формування інвестиційних планів і водночас основне обмеження. З оцінювання обсягів наявних ресурсів починається інвестиційне планування, і за цими ресурсами перевіряється реальність уже розробленої інвестиційної стратегії. Схему пошуку можливих джерел фінансування інвестицій показано на рисунку 1.5.

Рис. 1.5 Джерела фінансування інвестицій

Конкретна структура обраної інвестиційної діяльності втілюється в поняття інвестиційного портфеля, тобто спеціально дібраного набору конкретних інвестиційних проектів, прийнятих до реалізації.

На стадії аналізу та розробки стратегії інвестиційний портфель є запланованим засобом досягнення стратегічних цілей. На стадії реалізації кожного проекту поняття інвестиційного портфеля визначає структуру інвестицій.

Інвестиційний портфель, як і кожний проект, що входить до складу цього портфеля, формується виходячи з цілого ряду критеріїв, які встановлює для себе інвестор: прибутковості; терміновості; рівня ризику; відповідності фінансових ресурсів.

Формування інвестиційного портфеля - завдання багатокритеріальне. Воно має вирішуватися для майбутнього періоду, тому базується на прогнозах. Для цього завдання не існує чітко окреслених методик вирішення, але є типові процедури, загальні рекомендації та методи прогнозованих розрахунків [41, 278].

Наведемо основні критерії формування інвестиційного портфеля.

Критерій прибутковості відбивається в очікуваному збільшенні доходів за рахунок або зростання вартості самого об'єкта інвестування (портфель зростання), або високих і регулярних дивідендів на інвестований капітал (портфель доходу). Інвестиційний портфель, що має мінімальний ризик втрати інвестованого капіталу, визначається як консервативний, а в разі великих показників очікуваної прибутковості інвестицій (і великого ризику) портфель називається "агресивним".

Критерій терміновості досягнення інвестиційних цілей визначає вимоги інвестора до термінів реалізації інвестицій (до початку експлуатації об'єкта); досягнення потрібної прибутковості та окупності інвестицій; життя (експлуатації) об'єктів інвестицій.

Ступінь ризику інвестиційного проекту визначається показником вірогідності недосягнення потрібної прибутковості або взагалі втрати інвестованих коштів.

До цього критерію слід віднести й характеристику ліквідності проекту - можливість зворотного процесу перетворення об'єкта інвестування (у різних формах) знову на кошти. При цьому без втрат не обійтися. їх обсяг і час, потрібний для продажу об'єкта інвестування, визначають рівень ліквідності інвестиційного проекту. Його можна прогнозувати й керуватися ним під час формування інвестиційного портфеля.

Відповідність проекту фінансовим ресурсам є критерієм вибору саме тих проектів, що відповідають обсягам коштів, які є або мають бути залучені інвестором. Це питання обсягів і розмірів інвестицій. Співвідношення власних і залучених коштів може бути різним, але чим більшою є частка власного капіталу ініціатора інвестиційного проекту (краще понад 50%), тим надійніший проект.

Наведені критерії важко поєднати всі й одразу. Нижче ілюструються їх можливі поєднання, що визначають найважливіші аспекти інвестиційного добору проектів (див. рис. 1.6) [41, 280].

Рис. 1.6. Формування інвестиційного портфеля

Наведемо типову послідовність дій з формування інвестиційного портфеля:

1) розробка стратегії інвестиційної діяльності;

2) визначення складу та типу інвестиційного портфеля;

3) аналіз та попередній добір інвестиційних проектів;

4) остаточний добір інвестиційних проектів;

5) розрахунки та обґрунтування ефективності сформованого портфеля;

6) розробка організаційного плану реалізації інвестиційного портфеля та технології управління ним.

Слід детальніше зупинитися на питаннях аналізу привабливості інвестиційних проектів. Третій і четвертий пункти описаної технології мають такий зміст щодо аналізу та експертизи проектів:

привабливість сфери діяльності чи галузі, на яку орієнтований проект;

обсяг, структура, джерела інвестицій та їх фінансове забезпечення;

показники ефективності проекту, оцінювання його прибутковості, окупності, термінів реалізації;

детальність розробки проекту та його забезпеченість технічною й технологічною документацією, експертними висновками, уже укладеними чи підготовленими договорами з підприємствами, від яких залежить постачання матеріалів, обладнання, будівництво та монтаж, збут продукції;

рівень ризику, шляхи його зниження, можливість виходу з проекту, його ліквідність;

аналіз ділових якостей персоналу, який є ініціатором проекту чи має його реалізовувати.

У процесі управління інвестиційною діяльністю слід виокремити такі етапи: підготовчий; реалізації проекту; експлуатації об'єкта інвестицій. Останній можна поділити на етап повернення інвестиційних коштів (повної окупності інвестованих коштів) та етап отримання економічного ефекту від реалізації проекту. Повний перелік функцій інвестиційного управління наведений в додатку 1.

Здійснення інвестиційної діяльності передбачає відповідне управління цим процесом: прийняття рішень щодо забезпечення ресурсами, їх раціонального використання, а також техніки та технології виробництва, проблем якості, цін і збуту, досягнення запланованого кінцевого фінансового результату.

Розділ 2. Особливості управління інвестиційною діяльністю на підприємстві ВАТ "Гнідавський Цукровий завод"

2.1 Характеристика економічно-господарського стану ВАТ "Гнідавський цукровий завод”

Історія заводу бере свій початок у 1955 році, коли було розпочато будівництво. В 1958 році закінчено комплексне випробування устаткування першої черги заводу на виробничу потужність 1500 тн переробки буряків за добу. Було пропущено одну лінію технологічного потоку. 16 грудня 1958 року було одержано перший цукор. Надалі удосконалювались технологічні та теплові схеми, механізовувались виробничі процеси. Вводились виробничі потужності: в 1983 році - 4780 тн переробки буряків на добу, в 1986 році - 4900 тн. В 1982 році було розроблено технологічну схему переробки цукру-сирцю.

ВАТ "Гнідавський цукровий завод" знаходиться на південній частині м. Луцька (Гнідава) на землях Баївської (розміщені поля фільтрації вод III категорії), Боратинської (розміщені основні виробничі потужності: бурякопункт, головний корпус, ТЕЦ, адмінкорпус) та Гірко-Полонківської (розміщений комплекс очисних споруд І та II категорії, станція перекачування вод, радіальні відстійники, градирні) селищних Рад Луцького району.

З 16 лютого 1994 року з метою підвищення ефективності використання державного майна та досягнення найбільших результатів діяльності, Гнідавський цукровий завод - орендне підприємство. У ВАТ "Гнідавський цукровий завод" перетворено в процесі приватизації в 1996 році.

Юридична адреса: 43022, Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, 1, тел. 78-44-19, 78-44-28 факс 8/0332/ 76-96-07

Форма власності - приватна, організаційно-правова структура - ВАТ.

Вищий орган управління - загальні збори акціонерів, зареєстрований та сплачений Статутний фонд підприємства 24135373,0 грн (96541492 шт. простих іменних акцій)

Перелік юридичних осіб, частка яких у статутному фонді перевищує 5%:

Приватне мале підприємство "Арес" (46,93% в статутному фонді); 45652 Волинська область, Луцький район, с. Не свіч;

Приватне мале підприємство "Нортекс" (38,67 % в статутному фонді); 45634 Волинська область Луцький район, с. Боголюби.

Виробнича потужність 4900 тн переробки цукрових буряків за добу, планова добова продуктивність - 4500 тн за добу.

Будівельна споруда складається з металевого каркасу та цегляних стін: довжина 193,0 м. п., ширина - 33,38 м. п.; висота - 18,157 м. п. Площа забудови цукрового заводу розміщена поблизу р. Чорногузка.

Власні виробничі площі: головний корпус (площа 6060 кв. м) має наступні цехи та відділення - мийне, бурякопереробний цех, продуктовий цех, сокоочисний цех; вапняно-газове відділення; склад цукру з пакувальним відділенням; електроцех, лабораторія АіМ, цех залізничного та автомобільного транспорту; жомова яма площею 15200 кв. м; насосна меляси та вагова з резервуарним баком на 50 тн.; механічна майстерня; склад насіння; матеріальний склад; сировинна лабораторія; ТЕЦ (котельня, машинний зал, ХВО); насосна станція промводопостачання; поля фільтрації - 86 га.

Власні: склади зберігання цукру-піску - 5 шт. секцій; склад для безтарного зберігання цукру-сирцю.

Будівлі мають під'їздні шляхи по автомобільних дорогах та залізниці (відстань до станції Гнідава Львівської залізниці складає 5,4 км). Підприємство забезпечене (на виробничий період) власним електро-, водо-, газо- та теплопостачанням.

Основною продукцією цукрового заводу є цукор, отриманий в результаті переробки цукрових буряків. У 2003 році за останні 10 років було відновлено схему переробки цукру-сирцю. За призначенням готової продукції цукровий завод відноситься як до групи "А", так як виробляє продукцію що постачається як сировина для інших галузей харчової промисловості, так і до групи "Б", продукція якого безпосередньо надходить до споживача.

За період з 1958 по 2006 рік перероблено 17 554,7 тис. тн буряків та отримано з них 2 065 118 тн цукру.

Сьогодні ВАТ "Гнідавський цукровий завод" - це потужне підприємство, що має широкі технологічні можливості в області виробництва цукру та іншої допоміжної сировини.

Товариство має самостійний баланс, поточні рахунки у банківських установах, круглу печатку із своїм найменуванням українською мовою, штампи, печатки, фінансові бланки зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак (знак обслуговування), які затверджуються Правлінням Товариства, а також інші реквізити. Товариство відкриває в установах банків рахунки в національній та іноземних валютах для розрахункових операцій за місцем свого знаходження, так і за місцем знаходження своїх філій та представництв. Товариство самостійно обирає банки для здійснення кредитно-розрахункових операцій.

Метою господарської діяльності Товариства є найбільш ефективне використання власного та іншого майна шляхом запровадження сучасних технологій, форм організації виробництва, залучення інвестицій (в тому числі іноземних) для насичення споживчого ринку, задоволення потреб населення в продукції та отримання прибутку для наступного його розподілу відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів Товариства.

Господарська діяльність Товариства реалізується шляхом здійснення фінансової, виробничої, торгівельної, орендної, лізингової, інвестиційної, маркетингової, постачальницької, будівельної, науково-дослідної діяльності, проектної, дилерської, експортно-імпортної, представницької, благодійницької, культурно-освітньої та іншої діяльності, що відповідає меті створення та подальшої діяльності Товариства.

Майно Товариства визначається як виробничі і невиробничі фонди, речі, сукупність речей, гроші, цінні папери, нерухомість, майнові права та інші цінності (включаючи матеріальні активи), які мають вартісне значення, виробляються Товариством або використовуються у діяльності Товариства, відображаються в балансі Товариства і належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Інформація про основні засоби підприємства подана в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Основні засоби (за залишковою вартістю)

Найменування основних засобів

власні основні засоби (тис. грн)

орендовані основні засоби (тис. грн)

основні засоби всього (тис. грн)

на початок року

на кінець року

на початок року

на кінець року

на початок року

на кінець року

1. Виробничого призначення

26273,6

36012,7

0

0

26273,6

36012,7

-будівлі та споруди

18922

18898,9

0

0

18922

18898,9

-машини та обладнання

6293,7

15831,2

0

0

6293,7

15831,2

-транспортні засоби

412,1

648,3

0

0

412,1

648,3

-інші

645,8

634,3

0

о,

645,8

634,3

2. Невиробничого призначення

647,2

390,3

0

0

647,2

390,3

-будівлі та споруди

498,3

273,9

0

0

498,3

273,9

-машини та обладнай.

61,5

48,2

0

0

61,5

48,2

-транспотні засоби

0

0

0

0

0

0

-інші

87,4

68,2

0

0

87,4

68,2

Всього

26920,8

36403,0

0

0

26920,8

36403,0

Джерелами формування майна у процесі господарської діяльності Товариства є:

доходи, що отримані від господарської діяльності;

кредити (позики) банків та інших фінансових установ;


Подобные документы

  • Особливості та форми здійснення фінансових інвестицій, їх економічна суть та класифікація. Оцінка якостей фінансових інструментів інвестування. Поняття портфеля фінансових інвестицій і класифікація його видів. Оперативне управління портфелем інвестицій.

    контрольная работа [836,5 K], добавлен 28.09.2009

  • Економічна сутність інвестицій та основні поняття інвестиційної діяльності. Правила управління інвестиційною діяльністю та формування інвестиційної стратегії, розробка методів та шляхів її удосконалення на підприємстві. Стадії інвестиційного процесу.

    курсовая работа [344,9 K], добавлен 11.10.2008

  • Сутність інвестицій та інвестиційної діяльності, опис методів оцінки її ефективності. Характеристика циклів інвестиційного проекту. Проблеми фінансового забезпечення інвестицій. Напрями покращення управління інвестиційною діяльністю підприємства.

    дипломная работа [1,2 M], добавлен 18.10.2011

  • Поняття "інвестиційний процес" та "регіон". Наукове обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного управління інвестиційними процесами на регіональному рівні, його стан та дослідження закордонного досвіду.

    автореферат [31,3 K], добавлен 11.04.2009

  • Дослідження розвитку механізмів управління інвестиційною та фінансовою діяльністю підприємства у сучасних умовах господарювання. Визначення зв'язку інвестиційної стратегії із загальною стратегією економічного розвитку. Планування ресурсів та витрат.

    курсовая работа [634,4 K], добавлен 31.05.2012

  • Сутність фінансових інвестицій: поняття та види. Питання організації обліку фінансових інвестицій на підприємстві. Визначення та оцінка їх розміру та ефективності використання. Особливості синтетичного та аналітичного обліку фінансових інвестицій.

    курсовая работа [375,5 K], добавлен 24.11.2019

  • Нормативно-правові основи управління фінансовою діяльністю підприємства в Україні. Оцінка ефективності управління фінансами на прикладі ФГ "Агроподілля". Аналіз можливостей сучасних інформаційних систем для оптимізації фінансової діяльності організації.

    дипломная работа [2,4 M], добавлен 15.09.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.