Підприємство в процесі функціонування поряд з операційною здійснює інвестиційну діяльність. Остання являє собою сукупність практичних дій щодо реалізації інвестицій. Ефективне управління інвестиціями обумовлює необхідність:

з'ясування сутності інвестицій та можливості їх реалізації в різних формах;

розроблення і реалізації інвестиційної стратегії як головної мети інвестиційної діяльності;

урахування класифікації інвестицій;

вибору та оцінки ефективності інвестиційних проектів підприємств;

забезпечення оптимального співвідношення джерел фінансування реальних капітальних інвестицій;

оцінювання ефективності фінансових інвестицій та формування оптимального портфеля цінних паперів.

Сам термін "інвестиція" походить від лат. invest, що означає "вкладати". Нині інвестиції - це вкладення капіталу з метою його подальшого збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу [30, 8].

Джерелом приросту капіталу й головним мотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси - вкладання капіталів і одержання прибутку - відбуваються у певному поточному часі, а саме: може бути послідовне вкладання капіталу, а потім одержання прибутку; паралельне вкладання капіталу й одержання прибутку; інтервальне вкладання капіталу, а через деякий час - одержання прибутку. У першому випадку прибуток буде одержано негайно після завершення інвестування в повному обсязі, у другому - одержання прибутку можливе до повного завершення процесу інвестування, у третьому - між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, тривалість якого залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.

У сучасній зарубіжній літературі термін "інвестування" часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). У нашій країні його ідентифіковано з терміном "капітальні вкладення". Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестування може бути спрямоване на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау) [30, 10].

Деякі автори, визначаючи термін "інвестиції"", вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися не тільки у грошовій, а й у будь-якій іншій формі: майна, немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності), сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань, виробничого досвіду, прав використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.

Згідно з Законом України "Про інвестиційну діяльність" інвестиції визначаються як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [1, 646].

Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

інвестиція управління інвестиційний портфель

сукупність технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, незапатентованих ("ноу-хау");

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

Метою інвестицій є зростання суми вкладеного капіталу. Інвестований капітал має вкладатися лише в об'єкти підприємницької діяльності, бо вкладення капіталу в соціальні об'єкти, благодійну діяльність, спонсорство до такого зростання не приведе.

Отже, поняття "інвестиції" - це вкладення капіталу в об'єкти підприємницької діяльності з метою забезпечення його зростання у майбутньому періоді [30, 11].

Сутність інвестиційної діяльності відповідно до П (С) БО 4 "Звіт про фінансові результати" визначаться так. Інвестиційна діяльність - це діяльність, що пов'язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, а також із здійсненням фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Згідно з цим визначенням інвестиційна діяльність включає і реалізацію необоротних активів, тобто це визначення відрізняється від того, що існувало раніше. Відповідно до такого трактування інвестиційної діяльності до її напрямів, згідно з зазначеним стандартом, крім придбання основних засобів, нематеріальних активів, акцій, облігацій, цілісних майнових комплексів тощо, відносять надходження грошових коштів у вигляді процентів за аванси грошовими коштами та позики, надані іншим суб'єктом господарювання, грошові надходження у формі дивідендів, від повернення позик, від ф'ючерсних і форвардних контрактів, опціонів, а також виплати коштів за такими контрактами (за винятком тих контрактів, які укладаються для основної діяльності підприємства). Такі грошові надходження лише опосередковано стосуються інвестиційної діяльності. Тому в подальшому ми розглядатимемо інвестиційну діяльність з погляду її економічної ефективності в розрізі окремих форм інвестицій.

Головна мета інвестиційної діяльності - підвищення вартості підприємства. Досягнення цієї мети забезпечується розробленням та реалізацією інвестиційної стратегії підприємства. Остання залежить від стадії життєвого циклу підприємства. Вона визначає зміст інвестиційної стратегії, який суттєво різниться на кожній стадії життєвого циклу підприємства (табл.8.1) [30, 12].

Управління інвестиційною діяльністю має на меті забезпечити ефективність зазначеної стратегії на кожній із стадій життєвого циклу підприємства.

Ефективність розробленої інвестиційної стратегії досягається за умови:

узгодженості інвестиційної стратегії із загальною стратегією економічного розвитку підприємства;

внутрішньої збалансованості інвестиційної стратегії;

узгодженості інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем;

реалізації інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурсного потенціалу;

прийнятного для підприємства рівня ризику, пов'язаного з інвестиційною стратегією;

результативності інвестиційної стратегії.

Таблиця 1.1.

Залежність інвестиційної стратегії від стадії життєвого циклу підприємства

Завдання, поставлені підприємством, є основою визначення його інвестиційних потреб.

Ці потреби можна відобразити таким чином (рис.1.1) [30, 13].

З метою забезпечення ефективного управління інвестиціями їх класифікують за певними ознаками [34, 235].

1. За видами інвестицій:

виробничі інвестиції - вкладення у виробничі ресурси (основні засоби і предмети праці);

фінансові інвестиції - вкладення коштів у цінні папери, цільові банківські вклади, депозити, придбання паїв. Найбільшу частку серед них становлять цінні папери, у тому числі кошти в банках;

інтелектуальні інвестиції - вкладення коштів в об'єкти інтелектуальної власності. Якщо інвестиції здійснюють з метою створення новинок або їх упровадження у виробництво, то такі інвестиції називають інноваційними.

2. За цілями застосування інвестиції поділяють на - реінвестиції (зміна старих засобів) і нетто-інвестиції (придбання нових активів, розширення виробництва).

3. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції. Під прямими інвестиціями розуміють безпосередньо участь інвестора у вкладенні коштів у вибраний ним об'єкт. Непрямі інвестиції - це інвестиції, які пов'язані з інвестуванням, що опосередковуються Інвестиційними або іншими посередниками.

4. За терміном інвестування розрізняють короткострокові і довгострокові інвестиції. Короткострокові - вкладення капіталу на період до одного року (короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів). Довгострокові інвестиції' - це вкладення коштів на період понад один рік.

5. За формою власності. Інвестиції поділяють на приватні і державні. До приватних інвестицій відносять вкладення коштів фізичними особами або недержавними підприємствами. Державні інвестиції - це вкладення коштів центральними або місцевими органами влади за рахунок бюджету, позабюджетних фондів і позичкових коштів та вкладення державних підприємств.

6. За рівнем інвестиційного ризику виділяють такі види інвестицій:

Безризикові інвестиції, які характеризують вкладення в такі об'єкти інвестування, за якими відсутній ризик втрати капіталу й очікуваного доходу.

Низькоризикові інвестиції. Рівень ризику за об'єктами інвестування цієї групи наближений до середньоринкового.

Високоризикові інвестиції. Рівень ризику за об'єктами інвестування цієї групи перевищує середньоринковий.

Спекулятивні інвестиції, що характеризують вкладення капіталу в найбільш ризиковані інвестиційні проекти або інструменти інвестування, за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу.

7. За місцезнаходженням інвесторів виділяють національні й іноземні інвестиції.

Національні, або внутрішні, інвестиції характеризуються вкладенням капіталу юридичними і фізичними особами даної країни в об'єкти на цій самій території.

Іноземні інвестиції - це вкладення коштів іноземних громадян, юридичних осіб і держави в об'єкти даної країни.

На основі класифікаційних ознак наведемо класифікацію інвестицій у табл.1.2 [34, 236].

Таблиця 1.2.

Класифікація інвестицій за окремими класифікаційними ознаками

Крім того, розрізняють валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції - це загальний обсяг інвестування в певному періоді, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних засобів.

Чисті інвестиції - це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток підприємства, галузі, держави. Якщо сума чистих інвестицій від'ємна, тобто обсяг валових інвестицій менший від суми амортизаційних відрахувань, це свідчить про зменшення обсягу випуску продукції. Якщо ж сума валових інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного зростання, а якщо ця сума перевищує суму амортизаційних відрахувань, це свідчить про розвиток економіки.

Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку України інвестиції поділяють на фінансові та капітальні. Під фінансовими інвестиціями розуміють активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок процентів, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигід для інвестора. До фінансових інвестицій відносять: придбання акцій, облігацій, депозитних сертифікатів, казначейських зобов'язань, інших цінних паперів [34, 237].

Під капітальними інвестиціями розуміють усі витрати підприємства на придбання або створення матеріальних і нематеріальних активів, що включаються до їх первісної вартості.

Заміна терміна "реальні інвестиції" на термін "капітальні інвестиції" (згідно з українським законодавством) є некоректною. Термін "капітальні інвестиції" (або "капітальні вкладення") використовується, як правило, стосовно інвестування капіталу в матеріальні види активів, передусім в основні засоби. Згідно з чинним законодавством України цей термін характеризує також "придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації". Таке тлумачення капітальних інвестицій більшою мірою збігається з широко використовуваним у світовій практиці терміном "реальні інвестиції", тому необхідні відповідні зміни в чинному законодавстві України.

Ураховуючи класифікацію інвестицій та напрями їх здійснення, розробляють інвестиційну політику підприємства, що повинна відповідати таким вимогам:

підпорядкованості довгострокової інвестиційної стратегії загальній і конкурентній стратегіям та узгодженості з фінансовою стратегією підприємства;

оптимальності співвідношень напрямів інвестування: капітальні інвестиції; інвестування в оборотні кошти; фінансові інвестиції; інтелектуальні інвестиції;

альтернативності вибору інвестиційної політики;

обґрунтування доцільності інвестицій за допомогою як фінансових показників їх оцінки, так і неформальних критеріїв.

1.3 Управління інвестиційною діяльністю

Рис. 1.2 Важелі державного регулювання умов інвестиційної програми

Історія заводу бере свій початок у 1955 році, коли було розпочато будівництво. В 1958 році закінчено комплексне випробування устаткування першої черги заводу на виробничу потужність 1500 тн переробки буряків за добу. Було пропущено одну лінію технологічного потоку. 16 грудня 1958 року було одержано перший цукор. Надалі удосконалювались технологічні та теплові схеми, механізовувались виробничі процеси. Вводились виробничі потужності: в 1983 році - 4780 тн переробки буряків на добу, в 1986 році - 4900 тн. В 1982 році було розроблено технологічну схему переробки цукру-сирцю.

ВАТ "Гнідавський цукровий завод" знаходиться на південній частині м. Луцька (Гнідава) на землях Баївської (розміщені поля фільтрації вод III категорії), Боратинської (розміщені основні виробничі потужності: бурякопункт, головний корпус, ТЕЦ, адмінкорпус) та Гірко-Полонківської (розміщений комплекс очисних споруд І та II категорії, станція перекачування вод, радіальні відстійники, градирні) селищних Рад Луцького району.

З 16 лютого 1994 року з метою підвищення ефективності використання державного майна та досягнення найбільших результатів діяльності, Гнідавський цукровий завод - орендне підприємство. У ВАТ "Гнідавський цукровий завод" перетворено в процесі приватизації в 1996 році.

Юридична адреса: 43022, Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, 1, тел. 78-44-19, 78-44-28 факс 8/0332/ 76-96-07

Форма власності - приватна, організаційно-правова структура - ВАТ.

Вищий орган управління - загальні збори акціонерів, зареєстрований та сплачений Статутний фонд підприємства 24135373,0 грн (96541492 шт. простих іменних акцій)

Перелік юридичних осіб, частка яких у статутному фонді перевищує 5%:

Приватне мале підприємство "Арес" (46,93% в статутному фонді); 45652 Волинська область, Луцький район, с. Не свіч;

Приватне мале підприємство "Нортекс" (38,67 % в статутному фонді); 45634 Волинська область Луцький район, с. Боголюби.

Виробнича потужність 4900 тн переробки цукрових буряків за добу, планова добова продуктивність - 4500 тн за добу.

Будівельна споруда складається з металевого каркасу та цегляних стін: довжина 193,0 м. п., ширина - 33,38 м. п.; висота - 18,157 м. п. Площа забудови цукрового заводу розміщена поблизу р. Чорногузка.

Власні виробничі площі: головний корпус (площа 6060 кв. м) має наступні цехи та відділення - мийне, бурякопереробний цех, продуктовий цех, сокоочисний цех; вапняно-газове відділення; склад цукру з пакувальним відділенням; електроцех, лабораторія АіМ, цех залізничного та автомобільного транспорту; жомова яма площею 15200 кв. м; насосна меляси та вагова з резервуарним баком на 50 тн.; механічна майстерня; склад насіння; матеріальний склад; сировинна лабораторія; ТЕЦ (котельня, машинний зал, ХВО); насосна станція промводопостачання; поля фільтрації - 86 га.

Власні: склади зберігання цукру-піску - 5 шт. секцій; склад для безтарного зберігання цукру-сирцю.

Будівлі мають під'їздні шляхи по автомобільних дорогах та залізниці (відстань до станції Гнідава Львівської залізниці складає 5,4 км). Підприємство забезпечене (на виробничий період) власним електро-, водо-, газо- та теплопостачанням.

Основною продукцією цукрового заводу є цукор, отриманий в результаті переробки цукрових буряків. У 2003 році за останні 10 років було відновлено схему переробки цукру-сирцю. За призначенням готової продукції цукровий завод відноситься як до групи "А", так як виробляє продукцію що постачається як сировина для інших галузей харчової промисловості, так і до групи "Б", продукція якого безпосередньо надходить до споживача.

За період з 1958 по 2006 рік перероблено 17 554,7 тис. тн буряків та отримано з них 2 065 118 тн цукру.

Сьогодні ВАТ "Гнідавський цукровий завод" - це потужне підприємство, що має широкі технологічні можливості в області виробництва цукру та іншої допоміжної сировини.

Товариство має самостійний баланс, поточні рахунки у банківських установах, круглу печатку із своїм найменуванням українською мовою, штампи, печатки, фінансові бланки зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак (знак обслуговування), які затверджуються Правлінням Товариства, а також інші реквізити. Товариство відкриває в установах банків рахунки в національній та іноземних валютах для розрахункових операцій за місцем свого знаходження, так і за місцем знаходження своїх філій та представництв. Товариство самостійно обирає банки для здійснення кредитно-розрахункових операцій.

Метою господарської діяльності Товариства є найбільш ефективне використання власного та іншого майна шляхом запровадження сучасних технологій, форм організації виробництва, залучення інвестицій (в тому числі іноземних) для насичення споживчого ринку, задоволення потреб населення в продукції та отримання прибутку для наступного його розподілу відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів Товариства.

Господарська діяльність Товариства реалізується шляхом здійснення фінансової, виробничої, торгівельної, орендної, лізингової, інвестиційної, маркетингової, постачальницької, будівельної, науково-дослідної діяльності, проектної, дилерської, експортно-імпортної, представницької, благодійницької, культурно-освітньої та іншої діяльності, що відповідає меті створення та подальшої діяльності Товариства.

Майно Товариства визначається як виробничі і невиробничі фонди, речі, сукупність речей, гроші, цінні папери, нерухомість, майнові права та інші цінності (включаючи матеріальні активи), які мають вартісне значення, виробляються Товариством або використовуються у діяльності Товариства, відображаються в балансі Товариства і належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Інформація про основні засоби підприємства подана в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Основні засоби (за залишковою вартістю)

Джерелами формування майна у процесі господарської діяльності Товариства є:

доходи, що отримані від господарської діяльності;

кредити (позики) банків та інших фінансових установ;