Облік фінансових інвестицій

Сутність фінансових інвестицій: поняття та види. Питання організації обліку фінансових інвестицій на підприємстві. Визначення та оцінка їх розміру та ефективності використання. Особливості синтетичного та аналітичного обліку фінансових інвестицій.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 24.11.2019
Размер файла 375,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Облік фінансових інвестицій

Вступ

У сучасних умовах господарювання невід'ємною складовою всіх галузей економіки України є інвестиції. Активізація інвестиційної діяльності є пріоритетним завданням кожного суб'єкта господарювання з метою забезпечення сталого розвитку. Сьогодні діяльність вітчизняних підприємств так чи інакше пов'язана з інвестиційною, у зв'язку з чим виникає необхідність забезпечення належного відображення інформації про інвестиції на рахунках бухгалтерського обліку та у фінансовій звітності, а отже, зростає потреба в дослідженні питань організації обліку фінансових інвестицій на підприємстві та пошуку напрямів його раціоналізації та оптимізації.

Одна з головних проблем, що сьогодні заважає підприємству розвиватися - є відсутність фінансування як поточної діяльності, так і перспективної. Стан підприємства і його навколишнього середовища не дозволяє використовувати традиційні і доступні для західних компаній джерела фінансування. З усіх існуючих причин, що ускладнюють вихід підприємств на джерела фінансування, вибрати одну головну - неможливо. Ця проблема багатофакторна, пов'язана як з об'єктивними, так і з суб'єктивними коренями.

Формування в Україні ринкової інфраструктури докорінно змінює економічне, інформаційне і правове середовище функціонування, зміст фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності.

Метою дослідження є аналіз теоретичних праць, систематизація, закріплення та розширення теоретичних знань, в яких досліджується формування інвестиційного ладу на підприємстві, визначення факторів, що впливають на формування інвестиційного клімату в Україні та пошук шляхів активізації їх дії.

Обєкт дослідження - інвестиції на підприємстві, предмет дослідження - інвестиційна діяльність в нашій країні на підприємстві ЗАТ СК «Інвест-сервіс». Методи дослідження - аналіз та синтез теоретичної бази, моделювання, узагальнення, системний підхід, структуризація інвестицій.

Структура дослідження: відповідно до визначеної мети та завдань дослідження курсова робота складається із плану, змісту, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

У вступі обгрунтовано вибір теми, її актуальність, вказано мету, об'єкт, предмет та методи дослідження.

У першому розділі проаналізовано вид фінансових інвестицій, поняття та їх види.

У другому розділі здійснено визначення та оцінка фінансових інвестицій. Третій розділ присвячений синтетичному та аналітичному обліку фінансових інвестицій.

У висновках подані результати здійсненого дослідження. Список використаних джерел містить список використаних у курсовій роботі літературних та наукових праць (31 найменувань).

В умовах становлення та розвитку України як незалежної держави з ринковою моделлю господарювання, коли господарюючі суб'єкти самостійно вирішують проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану організацій, оцінки їх ліквідності, платоспроможності та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

В Україні дотепер не створено обґрунтованої системи підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Це стало однією з причин катастрофічного спаду інвестиційної активності в країні, який перевищує темпи зниження показників економічного розвитку

Разом з тим одними з головних причин є тягар чинної податкової системи, надмірне вилучення її каналами прибутку та інших ресурсів простого і розширеного відтворення. Реформування системи бухгалтерського обліку і звітності відповідно до міжнародних стандартів є складовою частиною заходів, спрямованих на розвиток ринкових відносин. Побудова нових економічних стосунків неможлива без активізації інвестиційних процесів і поліпшення якості управління ними на рівні окремих суб'єктів господарювання. В цих умовах важливим є здійснення обліку, аналізу та аудиту фінансових інвестицій як в інтересах інвесторів, власників підприємства (об'єкта інвестування), так і будь-яких інших зацікавлених користувачів фінансової звітності, потенційних інвесторів.

Актуальність теми даної курсової роботи визначається тим, що інвестиції є основою розвитку підприємства, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт власного виробництва, можливості вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів.

Метою дослідження в курсовій роботі - це особливості обліку довгострокових фінансових інвестицій на підприємствах України. Для досягнення встановленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

· визначити економічну сутність та надати характеристику довгострокових фінансових інвестицій;

· встановити методи оцінки довгострокових фінансових інвестицій;

· визначити шляхи удосконалення обліку фінансових інвестицій на підприємстві.

1. Фінансові інвестиції. Поняття та види

Питання організації обліку фінансових інвестицій на підприємстві є актуальним з часів набуття Україною незалежності. Дослідженням даного питання приділяли увагу вітчизняні вчені, а саме Ф. Ф. Бутинець, М. І. Бондар, С. Ф. Голов, О. О. Гончаренко, Я. В. Голубка, М. П. Денисенко, І. А. Дерун, В. І. Єфріменко, В. С. Здреник, А. Г. Загородній, Р. П. Качур, Я. Д. Крупка, О. П. Левченко, Є. Б. Пономаренко, О. В. Сагова Бойко Р.В. та інші.

Залучення інвестиційних вкладень є ключовим завданням підприємства будь-якого масштабу та сфери діяльності. Наявність фінансових інвестицій сприяє підвищенню інвестиційної привабливості та збільшенню вхідних грошових потоків, у зв'язку з чим загострюється проблема належної організації обліку фінансових інвестицій. Процес організації обліку фінансових інвестицій на підприємстві є трудомістким та залежить від специфіки його діяльності, обраної облікової політики, яка має відповідати вимогам чинного законодавства і сприяти підвищенню інвестиційної привабливості. У зв'язку зі специфічною природою фінансових інвестицій, важливим є повне та чітке формулювання мети організації обліку об'єкта. Аналіз літературних джерел доводить, що сучасні науковці не приділяють достатньої уваги розкриттю даного питання.

На думку В. С. Здреника, метою організації бухгалтерського обліку фінансових інвестицій на підприємстві є забезпечення об'єктивної оцінки, своєчасного реєстрування та повного відображення в облікових регістрах операцій, пов'язаних із фінансовими інвестиціями, узагальнення інформації про такі операції у звітності з метою забезпечення інформаційних потреб зацікавлених осіб. О. П. Левченко окреслює мету організації обліку фінансових інвестицій як забезпечення об'єктивної оцінки, своєчасного реєстрування та повного відображення в облікових регістрах операцій, пов'язаних із фінансовими інвестиціями, можливістю узагальнення інформації про такі операції у звітності з метою забезпечення інформаційних потреб зацікавлених осіб, а також з порядком їх внутрішнього аудиту та аналізу з метою уможливлення зростання ефективності інвестиційної діяльності підприємства.

Доцільно розуміти мету організації обліку фінансових інвестицій як комплекс наступних стверджень:

* забезпечення своєчасної реєстрації облікових операцій, пов'язаних із фінансовими інвестиціями та узагальнення інформації про об'єкт в регістрах фінансового та управлінського обліку;

* визначення застосування заходів для проведення внутрішнього та зовнішнього контролю для запобігання появи викривлень в обліковій інформації про фінансові інвестиції;

* надання зацікавленим користувачам правдивої, повної, оперативної та зрозумілої інформації про рух фінансових інвестицій та їх вартість;

* постійне вдосконалення та перегляд облікових традицій підприємства в частині організації обліку фінансових інвестицій для підвищення інвестиційної привабливості та забезпечення прибутковості.

Інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, інші фінансові інвестиції.

Поточні фінансові інвестиції - фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентом грошових коштів).

Фінансові інвестиції характеризуються певними особливостями, основними з яких є:

І) використання у двох напрямах: перший - отримання додаткового інвестиційного доходу у процесі користування вільними грошовими активами; другий - їх протиінфляційний захист;

2) надання суб'єкту підприємницької діяльності вибору широкого діапазону інструментів інвестування за шкалою «дохідність - ризик» та «дохідність - ліквідність»;

3) виходячи з багатогранної інфраструктури фінансового ринку, пильніший та змістовніший моніторинг у процесі фінансового інвестування.

Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснювати фінансове інвестування у таких формах:

1) вкладення капіталу до статутних фондів спільних підприємств;

2) вкладення капіталу у прибуткові види грошових інструментів;

3) вкладення капіталу у прибуткові види фондових інструментів.

Інвестиціями у виробничі фонди (реальними інвестиціями) виступають вкладення капіталу у засоби виробництва, а також інвестиції, спрямовані на приріст матеріально-технічних запасів. Існують такі види реальних інвестицій:

* інвестиції оновлення, що здійснюються за рахунок коштів фонду відтворення засобів праці, що були спожиті у виробничому циклі;

* інвестиції розширення, або чисті інвестиції, які здійснюються за рахунок частини національного доходу або за рахунок фонду чистого нагромадження.

Інвестиції оновлення разом з інвестиціями розширення являють собою валові інвестиції.

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції у таких формах:

· пайова участь іноземних інвесторів у підприємствах України;

· створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам;

· придбання діючих підприємств;

· придбання рухомого і нерухомого майна (земельні ділянки, будинки, обладнання, транспорт та ін.).

Розвиток національної економіки України в цілому чи будь-якого господарюючого суб'єкта пріоритетне пов'язують зі створенням належного фінансування потреб за внутрішніми та зовнішніми інвестиціями. Згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. До інвестицій можна віднести грошові внески, пільгові банківські вклади, паї, облігації державних позик, облігації інших підприємств, депозитні сертифікати банків, акції та інші цінні папери.

Треба виділити дві складові частини, які виражають економічну сутність інвестування: вкладення капіталу й одержання переваг. Між ними існує так званий інвестиційний лаг - як проміжок часу між вкладенням капіталу й отриманою від цього перевагою.

Капітал на фінансовому ринку розподіляють на позичковий та акціонерний. Джерело їх формування однакове - це капітал, що належить юридичним і фізичним суб'єктам. Поділ відбувається за ознакою його функціонування у процесі фінансування.

За принципом використання механізмів і інструментів в процесі фінансування розрізняють:

· банки (фінансові структури, компанії, об'єднання);

· інвестиційні фонди (інвестиційні компанії, інвестиційні банки, пенсійні фонди, страхові компанії, трасти);

· ринок цінних паперів (фондовий ринок);

· прямі інвестори (стратегічні інвестори, приватні інвестори).

Варто врахувати, що існування величезної маси фінансового капіталу з численними і багатофункціональними механізмами обумовлює глибоку зацікавленість капіталу в його розміщенні, тобто весь даний ринок знаходиться в очікуванні об'єкта фінансування - підприємства. Ринок створений для того, щоб задовольняти запити і надії підприємства. Один без іншого не існує. Вартість капіталу формується винятково у процесі співробітництва між двома ринками - ринком фінансів і ринком виробництва. Це поняття необхідно усвідомити для того, щоб зняти невпевненість у керівників підприємств. Необхідно активно рухатися назустріч ринку капіталу. У процесі активного розвитку цього ринку за останні 200 років вироблені основні правила функціонування капіталу. Логіка появи таких правил виходить з елементарних бажань інвесторів зберегти свої кошти, мінімізувати ризик їх втрати. Якщо підприємство бажає взяти участь у цьому процесі, то, відповідно, насамперед, повинне грати за сталими правилами. Для цього потрібно знати і виконувати існуючу систему взаємин. Знання правил і суворе їх виконання - головна умова участі підприємства в інвестиційному процесі. Крім того, інвестора цікавить не формальне керівництво компанією, а особи, які за нею стоять. Йому потрібна точна інформація, яким чином і поміж ким будуть розподілятися прибутки у разі надання інвестиції.

Усі залучені засоби, які використовує підприємство у своїй діяльності, можна розділити на 2 групи за функціональною ознакою:

· позичкові (кредитні ресурси), за використання яких підприємство повинне платити щорічний відсоток, так звану кредитну ставку;

· інвестиції (статутний і інший капітал), за використання яких підприємство виплачує інвестору дивіденди з прибутку, якщо такий існує.

Існують принципові розходження між цими двома видами капіталу. У першому випадку підприємство виплачує щорічні відсотки незалежно від результатів діяльності, у другому випадку - дивіденди виплачуються тільки з результатів діяльності (тобто при наявності прибутку).

Немає необхідності підкреслювати, наскільки ці розходження принципові для керівника в момент ухвалення рішення про можливе джерело фінансування майбутнього проекту. У випадку, якщо використовуються позичкові засоби (кредитні ресурси), керівника будуть цікавити наступні показники:

· умови їхнього одержання;

· надання зустрічних гарантій (застави, страхування й ін.);

· кредитна ставка (щорічний відсоток);

· термін, на який можуть бути надані кредити;

· умови погашення заборгованості (відсотки й основна сума боргу).

Якщо рішення прийняте на користь інвестицій, то керівник повинен знати:

· розподіл часток учасників у статутному фонді підприємства;

· розподіл обов'язків учасників (виконання інвестиційних зобов'язань іноземного учасника, тобто інвестора) за умовами Установчого договору;

· сподівання інвестора на майбутню рентабельність вкладень.

З перерахованого вище випливає наступне принципове розходження між двома видами фінансування: якщо використовуються кредитні ресурси, то підприємство приймає на себе всі ризики перед кредитором. У випадку, якщо проект з якої-небудь причини буде зірваний, підприємство виплачує банку повну суму боргу плюс відсотки. Якщо такої можливості підприємство не має, то реальною стає загроза втрати власності, яка у формі застави перейде кредитору.

В другому варіанті (з інвестиціями) ризик утрати капіталу приймають на себе учасники. Підприємство не несе фінансової відповідальності за невдачі в процесі реалізації інвестиційного проекту.

Для сутньо-змістовної характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів за окремими ознаками, їх функціонально-елементний склад (Рис. 1.1.).

Рис. 1.1. Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), відокремлюють внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні - на прямі і портфельні.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випускаються підприємствами або державою. За умови такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним капіталом, так як він не є реальним багатством і не має дійсної вартості, на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери і галузі суспільного виробництва.

В умовах ринкової економіки з фінансових інвестицій найбільш поширеним є придбання акцій з метою одержання щорічного дивідендного доходу. За характером розпорядження відрізняють два види акцій - іменні та на пред'явника, а за розміром одержуваного доходу - звичайні та привілейовані. На відміну від іменних акції на пред'явника можуть вільно купуватись і продаватись. По звичайних акціях виплачуються дивіденди, розмір яких залежить від величини одержуваного у тому або іншому році підприємством (акціонерним товариством) прибутку, а по привілейованим - фінансовий розмір (процент) незалежно від фактичної величини прибутку.

Вкладення підприємством з метою отримання додаткових доходів вільних ресурсів (в т.ч. грошові кошти) в активи, не пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг) і створенням об'єктів тривалого користування, називаються фінансовими вкладеннями.

Фінансові вкладення здійснюються з метою:

1. Отримання відповідного, як правило, сталого доходу. Так, більшість інвесторів, купуючи акції підприємства, інвестують його з метою отримати прибуток, який складається з двох елементів:

· доходу у вигляді дивідендів, отриманих протягом інвестиційного періоду;

· зростання ринкової вартості акцій, що знаходяться у власності інвестора, оскільки інвестори зацікавлені у розширенні підприємства, що в кінцевому підсумку призводить до зростання ринкової вартості акцій.

У будь-якої юридичної особи, зайнятої в сфері матеріального виробництва або торгівлі, вилучення ресурсів у вкладення з метою отримання доходу будуть означати фінансові вкладення. В організаціях, що зайняті у фінансовій сфері й є професійними учасниками ринку цінних паперів, фінансові вкладення не є вилученням ресурсів і, внаслідок цього, не є фінансовими вкладеннями. Для вказаних організацій робота з цінними паперами, що придбані за рахунок власних коштів і за рахунок коштів клієнтів, буде складати предмет їх основної (статутної) діяльності, в тому числі за рахунок коштів клієнтів, - посередницьку діяльність.

2. Збільшення впливу на діяльність підприємства, що інвестується. Цей вплив може виявлятися у можливостях інвестора контролювати повністю або частково виробничу чи фінансову діяльність об'єкта інвестицій. Підприємства, відносини між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або суттєво впливати на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною, називаються пов'язаними сторонами.

3.Отримання податкових пільг за інвестиціями.

Досліджуючи інвестиційну діяльність, потрібно врахувати специфічні риси інвестицій:

1) інвестиції вимагають значних фінансових витрат;

2) віддачу від інвестицій можна отримати лише у перспективному періоді на стадії експлуатації об'єкта інвестування;

3) при здійсненні інвестицій виникає ризик, який варто врахувати, вибираючи та реалізуючи інвестиційні проекти.

Також треба врахувати кваліфікаційні ознаки інвестицій, які виражають зміст методики аналізу та її функціональне призначення.

Для цілей оподаткування інвестиції поділяються на фінансові, капітальні та реінвестиції. В бухгалтерському ж обліку інвестиції поділяються лише на фінансові та капітальні (див. рис. 1.2.). Розглянемо, що слід розуміти під фінансовою інвестицією в бухгалтерському та податковому обліку.

Рис. 1.2. Класифікація фінансових інвестицій

В бухгалтерському обліку визначення терміну "Фінансові інвестиції" та їх класифікація наведена в П(с)БО 12. Відповідно до п.4 П(с)БО 12 фінансові інвестиції - це: активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

До таких активів зазвичай відносяться акції, облігації, інші цінні папери (наприклад, депозитні сертифікати, казначейські зобов'язання, тощо), корпоративні права. Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Як бачимо, в бухгалтерському та податковому обліку визначення терміну „фінансові інвестиції" не відповідають один одному за формою, але за економічним змістом ідентичні. І це зрозуміло, адже мета бухгалтерського обліку - подання достовірної, неупередженої та повної інформації про фінансові інвестиції користувачам фінансової звітності, а мета податкового обліку з податку на прибуток - визначення оподаткованого прибутку підприємства. При цьому класифікація (поділ) фінансових інвестицій в податковому обліку з податку на прибуток відрізняється від класифікації фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку.

Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Під прямою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає внесення підприємством коштів або майна безпосередньо до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані нею. Господарські ж операції, які передбачають придбання підприємством цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій по купівлі акцій як безпосередньо підприємством, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій) відносяться до портфельних інвестицій.

Для цілей фінансової звітності розрізняють:

· довгострокові фінансові інвестиції - утримуються підприємством на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент;

· поточні фінансові інвестиції - інвестиції, які утримуються підприємством на строк, що не перевищує один рік, і які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

В свою чергу довгострокові фінансові інвестиції поділяються на: інвестиції пов'язаним1 сторонам за методом участі в капіталі, інші інвестиції пов'язаним сторонам і інвестиції непов'язаним сторонам. Поточні фінансові інвестиції включають в себе еквіваленти грошових коштів, тобто короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості та інші поточні інвестиції.

Згідно з П(с)БО 23, пов'язані сторони - це особи, стосунки між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною. Під суттєвим впливом слід розуміти повноваження підприємства брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики.

В даному випадку слід зазначити, що чіткого розподілу між еквівалентом грошових коштів та іншими поточними інвестиціями не існує. Як правило, підприємство в Наказі про облікову політику визначає поточні фінансові інвестиції, які будуть віднесені в бухгалтерському обліку до еквіваленту грошових коштів (наприклад, інвестиції, строк погашення яких не перевищує трьох місяців з дати їх придбання і відносно яких існує впевненість у незмінності їх вартості) та інших поточних інвестицій (наприклад, інвестиції, строк погашення яких більше трьох місяців з дати їх придбання, але утримуються вони підприємством на строк, що не перевищує один рік).

Згідно з нормами та П(с)БО 12 «Фінансові інвестиції», об'єктом бухгалтерського обліку фінансових інвестицій є актив (наприклад, цінний папір, тощо), тобто ресурс, що контролюється підприємством в результаті минулих подій, та використання якого, як очікується, приведе до надходження економічних вигод (наприклад, прибутку тощо) у майбутньому. Об'єктом же податкового обліку є безпосередньо як фінансова інвестиція в цілому (див. визначення вище), так і її окремі складові, зокрема, господарські операції (в т.ч. купівля-продаж) з безстроковими цінними паперами6, сертифікатами і облігаціями, процентними і дисконтними цінними паперами (наприклад, акціями). Отже, фінансові інвестиції трактуються в бухгалтерському та податковому обліку по різному, і крім того, їх класифікація та об'єкти обліку дещо відрізняються. Тому, і методологічні засади формування інформації про фінансові інвестиції в бухгалтерському обліку одні, а в податковому обліку інші.

Безстрокові цінні папери - це цінні папери, які не мають встановленого строку погашення чи мають строк погашення більш як 10 років з моменту їх емісії (випуску) або згідно з умовами емісії передбачають право емітента приймати одноособове рішення про продовження строку погашення (ліквідації) таких цінних паперів, незалежно від загального строку дії таких цінних паперів.

Після завершення довгострокового контракту виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо визначені ним за результатами кожного податкового періоду на протязі строку виконання такого довгострокового контракту, на підставі розрахунку фактичного коефіцієнту виконання довгострокового контракту як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат. Доход таких періодів визначається як добуток кінцевої договірної ціни об'єкту довгострокового контракту на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового контракту.

Основи формування в бухгалтерському обліку страхової компанії “Інвест-сервіс” інформації про фінансові інвестиції та розкриття її у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».

Згідно з П(С)БО 12 фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю.

Аналітичний облік здійснюють за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості отримання інформації про інвестиції як на території країни, так і за кордоном.

Інформацію про фінансові інвестиції розкривають у Примітках до фінансової звітності, в яких указують:

· балансову вартість фінансових інвестицій, включених до статті балансу «Довгострокові фінансові інвестиції, обліковані методом участі в капіталі інших підприємств»;

· фінансові інвестиції, включені до статей балансу «Інші довгострокові фінансові інвестиції» та «Поточні фінансові інвестиції» за собівартістю, за справедливою вартістю, за амортизованою вартістю;

· підстави для визначення справедливої вартості фінансових інвестицій;

· доходи і втрати від змін справедливої вартості фінансових інвестицій за звітний період;

· перелік асоційованих, дочірніх, спільних підприємств із зазначенням частки в капіталі та методів оцінки, які використовуються для обліку фінансових інвестицій.

Контрольний учасник спільного підприємства також розкриває інформацію про зобов'язання інвестиційного характеру в Примітках до фінансової звітності.

Цінними паперами, що відносяться до фінансових інвестицій, є облігації внутрішніх державних і місцевих позик, а також облігації, які випускають окремі підприємства, але які не дають права їх власнику на участь в управлінні підприємством.

Облігації можуть випускати підприємства всіх форм власності, об'єднання підприємств, акціонерні та інші товариства, не дають їх власникам права на участь в управлінні. Ці облігації можуть бути іменними та на пред'явника, вільно обертатися або з обмеженим колом обігу.

Акціонерні товариства мають право випускати облігації на суму не більш як 25% від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати усіх випущених акцій.

Облігації, запропоновані до відкритого продажу з наступним вільним обігом, повинні мати купонний лист.

Не допускається випуск облігацій підприємствами для відшкодування збитків, пов'язаних з їх господарською діяльністю.

Облігації всіх видів купуються громадянами лише за рахунок їх власних коштів. Підприємства купують облігації всіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків.

Усі цінні папери мають зберігатися у вогнетривких шафах, сейфах. За відсутності необхідних умов їх можна здати на зберігання до банку. Особливих умов зберігання потребують також чисті, незаповнені бланки чеків, квитанцій, трудових книжок тощо. Для контролю за їх збереженням ведуть окремий журнал, в якому розписуються особи, що отримали бланки суворої звітності, із зазначенням номера та серії бланка.

Матеріальна відповідальність за їх збереження покладається на касира або особу, яка виконує його обов'язки.

Усі цінні папери, що зберігаються в касі, описуються у відповідному реєстрі (книзі), який складають у 2-х примірниках: один - для касира, другий - для бухгалтерської служби. Записи в ньому ведуться за кожним видом цінного папера.

Таким чином, обов'язком бухгалтера є також робота з цінними паперами, а саме: забезпечення їх збереження, своєчасного пред'явлення при розрахунках, обліку фінансових результатів за операціями з ними. Для окремих підприємств (у страхових та інвестиційних компаніях, акціонерних товариствах, банках, фондових біржах тощо) робота з цінними паперами - їх основна діяльність, для інших - можливість отримання прибутків від господарського використання коштів.

Таблиця 1.1 Типові господарські операції та кореспонденція рахунків з обліку фінансових інвестицій

№ з/п

Зміст господарської операції

Дебет

Кредит

1

2

3

4

1

Дохід від участі в капіталі

14 «Довгострокові фінансові інвестиції»

72 «Дохід вiд участі в капіталі »

2

Списуються втрати, завдані внаслідок отримання асоційованим підприємством збитків

96 «Втрати вiд участі в капіталі »

14 « Довгострокові фінансові інвестиції»

3

Списання й уцінка основних засобів

97 «Інші витрати»

10 «Основні засоби»

4

Списання витрат на фінансові результати

79 «Фінансові результати»

97 «Інші витрати»

5

Інвестовані кошти в акції асоційованого підприємства

141 «Інвестиції пов'язаним сторонам зa методом обліку участі в кaпіталі»

31 «Інвестиції пов'язаним сторонам зa методом обліку участі в кaпіталі»

6

Отриманий дохід від інвестицій в асоційоване підприємство

141 «Інвестиції пов'язаним сторонам зa методом обліку участі в кaпіталі»

721 «Дохід від інвестицій в асoційовані підприємства»

7

Нарахування дивідендів за інвестиціями

373 «Розрахунки за нарахованими доходами»

141 «Інвестиції пов'язаним сторонам зa методом обліку участі в кaпіталі»

2.Визначення та оцінка фінансових інвестицій

Сучасні умови господарювання вимагають докорінно нового бачення ролі та функціонального призначення обліку результатів діяльності підприємств, які останнім часом все більшою мірою залежать від здійснення суб'єктами господарювання фінансових інвестицій. Беручи до уваги сучасні наслідки економічної кризи, обліковці повинні застосовувати більш ефективні облікові методики, які б формували додаткові фінансові ресурси підприємства. Відтак, актуальним питанням сьогодення є оптимальна організація облікового процесу, в тому числі і фінансових інвестицій.

Проблематиці обліку фінансових інвестицій як у теоретико-методологічному, так і в практичному аспектах присвячено дослідження багатьох відомих вітчизняних вчених та практиків Лисенко О., Майорова Т.В., Пересада А.А., Коваленко Ю.М., Сопко В.В., Завгородній В.П. Разом з тим у сучасних дослідженнях висвітлюються загальні підходи до процесу інвестування, управління інвестиціями, обліку інвестицій, визнання витрат і доходів від інвестування тощо. Проте у вищезазначених дослідженнях не спостерігається всебічного дослідження особливостей організації обліку і розгляду доцільності фінансових вкладень

У фінансових звітах використовуються в різних комбінаціях кілька різних методів оцінки, які визначені національним П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”. Вибір таких методів залежить від видів фінансових інвестицій (поточні чи довгострокові).

Оцінка фінансових вкладень здійснюється у двох випадках: при безпосередньому придбанні фінансових інвестицій та в разі складання фінансової звітності. Оцінка, що провадиться при безпосередньому придбанні фінансових інвестицій, називається первісною оцінкою; а та, що здійснюється в разі складання фінансової звітності - оцінкою на дату балансу.

Собівартість поточної та довгострокової фінансової інвестиції включає такі складові:

* ціна її придбання;

* можливі комісійні винагороди (винагороди фінансовим посередникам тощо);

* податки, збори, обов'язкові платежі, які пов'язані з придбанням фінансової інвестиції;

* суми мита, які сплачуються під час придбання (реєстрація договорів);

* інші можливі додаткові витрати.

Ці витрати виникають у підприємств, якщо фінансові інвестиції вони будуть придбавати за грошові кошти. Але не виключена можливість надходження фінансових інвестицій на підприємства способом обміну на цінні папери власної емісії або на інші активи. У цьому випадку згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 “Фінансові інвестиції” собівартість фінансової інвестиції визначається справедливою вартістю цінних паперів або активів, що обмінюються на фінансові інвестиції.

У п. 4 П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств" назва наведено дефініцію терміна “справедлива вартість”: це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими й незалежними сторонами. На практиці її ототожнюють з ринковою вартістю інвестицій, тобто сумою, яку можна отримати від продажу на активному ринку. Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їхньою собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестицій.

Слід зазначити, що справедлива вартість може бути як вищою, так і нижчою від собівартості. У такому разі фінансові інвестиції підлягають переоцінці. Якщо підприємство володіє частиною акціонерних капіталів кількох інших товариств, такі акції розглядаються як інвестиційний портфель короткострокових цінних паперів. Якщо ж воно володіє поточними борговими зобов'язаннями - це портфель боргових зобов'язань. Зі зміною ринкової вартості переоцінці підлягає, як правило, портфель, а не окрема інвестиція.

Для того, щоб провести оцінку фінансових інвестицій на дату балансу (для відображення їх у фінансовій звітності) можна використовувати один із трьох методів:

1. Оцінка за справедливою вартістю;

2. Оцінка за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій;

3. Оцінка за методом участі в капіталі.

У разі володіння борговими інвестиціями (облігаціями) для їх оцінки на дату балансу застосовується метод оцінки за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій (АСФІ).

Вкладення, які утримуються для перепродажу, повинні бути переоцінені на дату балансу за кожною інвестицією окремо, виходячи з їхньої справедливої вартості.

Порядок оцінювання фінансових інвестицій за справедливою вартістю встановлено пунктами 8 та 9 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції”. Сутність означеного методу полягає в тому, що для оцінки фінансової інвестиції на дату балансу використовується сума, що дорівнює вартості, за якою може бути здійснена реалізація інвестиції в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Методом оцінки за справедливою вартістю на дату балансу оцінюють фінансові інвестиції, що придбані та утримуються виключно для продажу.

Порядок оцінювання означених вкладень на дату балансу за амортизованою собівартістю встановлено пунктом 10 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції”. Сутність цього методу полягає в тому, що різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія в разі придбання) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. При цьому амортизована собівартість інвестиції визначається додаванням вартості вкладень на попередню дату та суми амортизації дисконту (премій) за звітний період.

Суть амортизації премій зводиться ось до чого: їх сума повинна розподілятися на весь період, на який інвестиції були придбані, тобто спрямовуватись на сплату відсотків інвесторам. Таким чином, амортизацію премій необхідно протягом усього періоду розподілити так, щоб на дату погашення інвестицій їх поточна вартість дорівнювала номінальній, а сума премій досягла нульового значення.

Суть амортизації дисконту полягає в такому: його сума повинна розподілятися на весь період, на який придбана інвестиція, тобто спрямовуватись на збільшення витрат зі сплати відсотків інвесторам. Амортизація дисконту протягом цього періоду має розбиватися таким чином, щоб на дату погашення інвестицій їх поточна вартість дорівнювала номінальній, а сума дисконту досягла нульового значення. За допомогою цього методу проводиться оцінка на дату балансу фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення.

Сутність методу оцінки фінансових інвестицій на дату балансу за методом участі в капіталі охарактеризовано пунктами 11-14 Положення (стандарту) “Фінансові інвестиції”. Це зовсім нове явище для бухгалтерського обліку, викликане введенням національних стандартів. Метод участі в капіталі - це метод обліку інвестицій, за якого балансова вартість інвестицій збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування (згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) 3 “Звіт про фінансові результати”). При цьому якщо сума зменшення частки капіталу інвестора більша, ніж відповідна стаття власного капіталу інвестора, то на таку різницю зменшується (або збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Тобто суть методу участі в капіталі зводиться до такого правила: змінюється величина власного капіталу об'єкта інвестування - відповідно змінюється і вартість інвестицій на балансі підприємства-інвестора.

Згідно з пунктом 11 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції” за методом участі в капіталі оцінюються такі фінансові інвестиції:

* в асоційовані підприємства (в яких інвесторові належить 25 % акцій (голосів) і які не є дочірніми або спільними підприємствами інвестора);

* у дочірні підприємства (в яких пакет акцій (голосів) становить більше 25 % статутного фонду);

* у спільні підприємства зі створенням юридичної особи.

За методом участі в капіталі фінансові інвестиції обліковуються на останній день місяця, в якому об'єкт інвестування відповідає критеріям визначення асоційованого або дочірнього підприємства. Припиняється застосування методу участі в капіталі для обліку та оцінки фінансових інвестицій з останнього дня місяця, в якому об'єкт інвестування перестав відповідати зазначеним критеріям.

Згідно з пунктом 17 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції” метод оцінки інвестицій за участю в капіталі не використовується, якщо фінансові інвестиції тільки формально задовольняють вимоги, наявність яких свідчить про контроль або вплив з боку інвестора. Це, в основному, фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства, коли:

а) фінансові інвестиції придбані та утримуються для продажу протягом дванадцяти місяців з дати їх придбання;

б) об'єкт інвестування веде діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.

Такі фінансові інвестиції обліковуються та відображаються на дату балансу у фінансовій звітності за справедливою вартістю.

Інвестиції в спільну діяльність без створення юридичної особи відображаються підприємством на дату балансу способом розподілу останнього між учасниками пропорційно до ступеня контролю кожного. Цей порядок установлено пунктами 19, 20 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції”.

Отже, визначені методи оцінки фінансових інвестицій необхідні для забезпечення основної мети складання фінансової звітності - надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства. А це, у свою чергу, є однією з умов і способів зменшення ризику під час проведення інвестування.

3. Синтетичний та аналітичний облік фінансових інвестицій

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та розкриття її в фінансовій звітності визначає П(С)БО № 12 «Фінансові інвестиції». Згідно з П(С)БО №13 "Фінансові інструменти"

фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Відповідно до вищезазначеного положення довгостроковими фінансовими інвестиціями є фінансові інвестиції на період понад один рік, а також всі інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. Поточні інвестиції - це фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Раціональна організація обліку фінансових інвестицій передбачає дотримання системного підходу, взаємодії різних методів обліку, підпорядкованості загальній логіці оперативного та стратегічного управління діяльністю підприємства. Метою організації обліку фінансових інвестицій є забезпечення об'єктивної оцінки, своєчасного реєстрування та повного відображення в облікових регістрах операцій, пов'язаних із фінансовими інвестиціями, можливістю узагальнення інформації про такі операції у звітності з метою забезпечення інформаційних потреб зацікавлених осіб, а також з порядком їх внутрішнього аудиту та аналізу з метою уможливлення зростання ефективності інвестиційної діяльності підприємства.

Виходячи з вищезазначеного, організація обліку фінансових інвестицій полягатиме у наступному: - забезпечення обґрунтованої класифікації операцій із фінансовими інвестиціями для потреб обліку; - організація оцінки фінансових інвестицій на дату здійснення та дату формування балансу; - організація своєчасного і правильного документування операцій із фінансовими інвестиціями (формування переліку облікових номенклатур); - організація аналітичного та синтетичного обліку у системі рахунків в облікових регістрах (впорядкування переліку облікових номенклатур); - організація підсумкового обліку в журналах-ордерах, Головній книзі та формування фінансової звітності; - організація проведення інвентаризації наявних цінних паперів, поточного стану та ефективності фінансових операцій підприємства; - організація внутрішнього контролю та аналізу правомірності та ефективності операцій щодо здійснення фінансових інвестицій (вихід на відповідні кількісні та якісні показники, які забезпечують інформаційні потреби управління щодо розвитку та ефективності інвестиційної діяльності підприємства).

Основою організації обліку фінансових інвестицій є економічно обґрунтована класифікація, яка полягає передусім у спроможності інвестором реалізувати свою стратегію на фінансовому ринку. Як правило, класифікація фінансових інвестицій проводиться з метою визначення терміну вкладення та методів їх обліку.

Аналітичний облік довгострокових зобов'язань ведеться за їх видами і термінами погашення.

Інформацію про наявність і рух довгострокових інвестицій (вкладів) у цінні папери інших підприємств, облігацій державних і місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном, узагальнюють на рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

Цей рахунок має такі субрахунки:

·141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»;

· 142 «Інші інвестиції пов'язаним сторонам»;

· 143 «Інвестиції непов'язаним сторонам».

Облік наявності та руху поточних фінансових інвестицій, інвестиційний строк яких не перевищує одного року, що можуть бути реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, що є еквівалентами грошових коштів), ведеться на рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції», субрахунок 352 «Інші поточні фінансові інвестиції». На дебеті субрахунку 352 відображають придбання поточних фінансових інвестицій, на кредиті - їх вибуття.

Отримання доходу від участі в капіталі асоційованих підприємств, від спільної діяльності та дочірніх підприємств відображається в усіх випадках записом:

Дебет 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» (відповідно субрахунки 141, 142, 143);

Кредит 72 «Доход від участі в капіталі» (відповідно субрахунки 721, 722, 723).

Проте інвестиційна діяльність є значно ширшим поняттям, ніж «участь підприємства в капіталі».

Інвестиційна діяльність пов'язана з придбанням і продажем довгострокових (необоротних) активів і короткострокових (оборотних) фінансових активів, які не відносяться до еквівалентів грошових коштів (вартість придбаних основних засобів, необоротних і нематеріальних активів, надання позик іншим підприємствам, надходження коштів від фінансових інвестицій - дивіденди, проценти).

Для обліку таких операцій призначені рахунки 96 «Втрати від участі в капіталі» та 97 «Інші витрати», на яких відображаються втрати від зміни вартості капіталу, що використовується у спільній діяльності двох чи декількох підприємств за методом участі в капіталі. При спільній операційній діяльності капітал інвестора може збільшуватися чи зменшуватися внаслідок збільшення (зменшення) його частки в об'єкті інвестування. Капітал також може вкладатися в асоційовані та дочірні підприємства [19, 124].

Рахунок 96 «Втрати від участі в капіталі» має такі субрахунки:

· 961 «Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства»;

· 962 «Втрати від спільної діяльності»;

· 963 «Втрати інвестицій в дочірні підприємства».

У дебет рахунка 96 списуються втрати, завдані внаслідок отримання асоційованим підприємством збитків, переоцінки активів, збитків дочірніх та спільних підприємств тощо. При цьому складається запис:

Дт 96 «Втрати від участі в капіталі»;

Кт 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

У кінці місяця рахунок 96 закривається:

Дт 79 «Фінансові результати» субрахунок 793 «Результати іншої звичайної діяльності»;

Кт 96 «Втрати від участі в капіталі».

Інші витрати, хоча й виникають у процесі операційної діяльності, але не відносяться до процесу виробництва і збуту, а пов'язуються з інвестиціями. До таких витрат належать:

· залишкова вартість і витрати на реалізацію фінансових інвестицій;

· залишкова вартість і витрати на реалізацію необоротних активів;

· залишкова вартість і витрати на реалізацію макових комплексів;

· втрати активів та зобов'язань неопераційної діяльності від зміни курсу гривні до іноземної валюти;

· уцінка необоротних активів та фінансових інвестицій;

· залишкова вартість списаних необоротних активів і витрат, пов'язаних із ліквідацією (розукомплектовування, демонтаж та ін.);

· інші витрати звичайної діяльності;

· виплата страхових сум і страхових відшкодувань (у страхових установах);

· перестрахування.

На рахунку 97 «Інші витрати» виділяється 9 субрахунків, що видно з вищенаведеного переліку витрат. У дебеті рахунка 97 «Інші витрати» відображаються такі витрати:

Дт 97 «Інші витрати» Кт 10 «Основні засоби» (списання й уцінка основних засобів);

Кт 11 «Інші необоротні матеріальні активи» (списання й уцінка необоротних активів);

Кт 12 «Нематеріальні активи» (списання й уцінка нематеріальних активів);

Кт 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» (списання й уцінка фінансових інвестицій);

Кт 15 «Капітальні інвестиції» (списання й уцінка капітальних інвестицій);

Кт 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість» (списання боргів);

Кт 30 «Каса» (курсові різниці);

Кт 31 «Рахунки в банках» (курсові різниці);

Кт 35 «Поточні фінансові інвестиції» (реалізація фінансових інвестицій);

Кт 68 «Розрахунки за іншими операціями» (витрати звичайної діяльності).

Зібрані протягом місяця витрати повинні списуватися на фінансові результати:

Дт 79 «Фінансові результати» субрахунок «Результат іншої звичайної діяльності» Кт 97 «Інші витрати».

Особливістю довгострокових інвестицій є те, що вони не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. На дебеті рахунка 14 відображають вартість довгострокових інвестицій, на кредиті - їх вибуття (списання) або зменшення вартості, а також отримання дивідендів від обсягу інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом обліку участі в капіталі.

Так, наприклад, в обліку страхової компанії «Інвест-сервіс» інвестовані кошти в акції асоційованого підприємства відображають такою бухгалтерською проводкою:

Дт 141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі» Кт 31 «Рахунки в банках».

Отриманий дохід (в сумі збільшення частки інвесторів у капіталі) від інвестицій в асоційоване підприємство в обліку відображають такою бухгалтерською проводкою:

Дт 141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі» Кт 721 «Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства».

Нарахування дивідендів за інвестиціями в наведеному вище прикладі оформляють такою бухгалтерською проводкою:

Дт 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» Кт 141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі».

Довгострокові інвестиції, як правило, відображають в обліку за собівартістю при зарахуванні на баланс.

Оцінка в подальшому на дату балансу використовує правило нижчої оцінки довгострокових інвестицій в ринкові акції.

Довгострокові інвестиції оцінюються на кожній окремій інвестиції (базовий підхід). Якщо має місце зниження (крім тимчасового) вартості конкретної довгострокової інвестиції, її балансова вартість зменшується. Сума уцінки списується на витрати звітного періоду.

Балансова вартість конкретної інвестиції оцінюється за справедливою вартістю інвестицій на дату переоцінки. Результат переоцінки по поточним інвестиціям списується на фінансові результати періоду, по довгостроковим інвестиціям - на власний капітал.

Бухгалтерський облік фінансових інвестицій ведеться залежно від того, за якими методами обліковують фінансові інвестиції.

Порядок облікових записів щодо надходження фінансових інвестицій визначається, виходячи з джерела такого надходження. Підприємства можуть купувати фінансові інвестиції (цінні папери), одержувати їх як внесок до статутного капіталу, а також в оплату заборгованостей.

Так, оприбуткування фінансових інвестицій, отриманих у результаті внеску засновників (учасників) до статутного капіталу, проводиться в обліку записом на підставі установчого договору (табл.3.1)

Таблиця 3.1 Облік надходження фінансових інвестицій, що одержані в результаті внесків засновників.


Подобные документы

  • Особливості та форми здійснення фінансових інвестицій, їх економічна суть та класифікація. Оцінка якостей фінансових інструментів інвестування. Поняття портфеля фінансових інвестицій і класифікація його видів. Оперативне управління портфелем інвестицій.

    контрольная работа [836,5 K], добавлен 28.09.2009

  • Сутність та економічна роль фінансових вкладень підприємства. Принципи інвестування. Основні цілі здійснення фінансових інвестицій, їх переваги і недоліки. Класифікація інвестицій за об’єктами вкладень. Види доходів від фінансової діяльності підприємства.

    реферат [35,8 K], добавлен 20.06.2012

  • Поняття та визначення фінансових інвестицій. Оцінка майбутньої вартості грошових вкладень. Оціночна система показників доходності акцій. Методи оцінки облігацій та векселів. Оцінка акцій з непостійним приростом дивідендів. Фінансові зобов'язання.

    реферат [35,3 K], добавлен 15.02.2011

  • Економічна сутність інвестицій. Класифікація інвестицій, основні поняття інвестиційної діяльності. Процес управління інвестиціями компанії. Характеристика інвестиційної діяльності в Україні. Особливості форми здійснення фінансових інвестицій підприємства.

    реферат [938,4 K], добавлен 15.01.2010

  • Поняття та зміст фінансових інвестицій як процесу вкладання коштів на придбання різноманітних фінансових активів або фінансових інструментів. Їх класифікація та типи, методика аналізу. Напрямки вивчення та оцінка інвестиційних якостей цінних паперів.

    презентация [641,2 K], добавлен 13.04.2014

  • Поняття інвестицій, їх класифікація. Особливості управління інвестиційною діяльністю на підприємстві ВАТ "Гнідавський цукровий завод". Формування портфеля фінансових інвестицій, оцінювання його ризику та ефективності управління інвестиційним портфелем.

    курсовая работа [430,6 K], добавлен 07.10.2012

  • Форми та класифікація фінансових інвестицій. Облігації внутрішньої державної і місцевої позик. Вексель як окремий вид цінних паперів, різновиди казначейських зобов'язань. Міжнародна діяльність на ринку фінансових інвестицій: інвестування у звичайні акції.

    контрольная работа [62,1 K], добавлен 28.09.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.