Доходи від фінансових вкладень підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Розвиток ринкових відносин в Україні призвів до того, що в господарській практиці підприємств і організацій все більшу роль відіграють вкладення коштів у фінансові активи і, в першу чергу, у такі цінні папери, як акції, облігації та векселі.

Актуальність теми реферату визначається тим, що сучасна фінансова діяльність підприємства є системою форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств і досягнення ними поставлених цілей.

Враховуючи те, що нині діяльність підприємства неможлива тільки за рахунок фінансування власними коштами та у більшості випадків економічно не вигідна, необхідною складовою діяльності підприємства стають фінансові операції - вкладення. Саме тому, доход від фінансових вкладень є провідною частиною фінансової стратегії підприємства.

Метою роботи є висвітлення економічної сутності та класифікації доходів від фінансових вкладень підприємства.

Зазначена мета передбачає виконання наступних завдань:

- висвітлити сутність та економічну роль фінансових вкладень підприємства;

- надати класифікацію інвестицій за об'єктами вкладень;

- види доходів від фінансової діяльності підприємства.

Об'єктом роботи є дохід підприємства.

Предметом виступає економічних механізм отримання доходу від фінансових вкладень підприємства.

1. СУТНІСТЬ ТА ЕКОНОМІЧНА РОЛЬ ФІНАНСОВИХ ВКЛАДЕНЬ ПІДПРИЄМСТВА

В управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце.

Фінансові вкладення як категорія формуються у середовищі фінансового ринку. В бухгалтерському термінологічному апараті вони представлені такими поняттями, як «інвестиції», «цінні папери», «фінансові інструменти», «фінансові активи», «фінансові зобов'язання», «фінансові вкладення» та ін. [2, с. 119].

Традиційно вважається, що основна мета фінансових вкладень підприємства - отримання доходу, збереження і зростання капіталу. Аналізуючи структуру фінансових вкладень, можна зробити висновок про те, що фінансові вкладення використовуються головним чином на фінансовому ринку. Придбання фінансових вкладень не означає їх відхід з сфери обігу на відміну від кругообігу реального капіталу. При цьому фінансовий капітал здатний до самозростання в процесі обороту на фінансовому ринку.

Рух фінансового капіталу відбувається по формулі товарного капіталу, будучи фінансовим товаром (для ринку цінних паперів - це облігації, акції, векселі; для валютного ринку - іноземна валюта). У власника капіталу сам капітал відсутній, але є права на нього, які зафіксовані у формі цінного паперу. Тому процес фінансового інвестування складається з:

1) вкладення грошових коштів;

2) повернення раніше вкладених грошових коштів разом з доходом [4, с. 212].

Найважливішими складовими фінансового ринку є ринок цінних паперів і ринок похідних фінансових інструментів. Його розвиток, що почався в кінці 80-х рр. минулого століття, не може бути разовим процесом у зв'язку з тим, що пов'язаний з перетворенням відносин власності, зміною фінансової політики держави.

Одним з найважливіших завдань фінансових служб на підприємстві є визначення найефективніших напрямів вкладення залученого капіталу. Інформація про здійснені підприємством вкладення міститься в активі балансу. Загалом інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [5, с. 303].

Досить часто під інвестиціями розуміють лише довгострокові вкладення підприємств з метою отримання прибутку. Хоча залучений капітал може бути інвестований як у необоротні (довгострокові), так і в оборотні (короткострокові) активи.

Приймаючи рішення щодо вкладання коштів у той чи інший об'єкт інвестицій, потенційні інвестори повинні визначитися з такими основними питаннями:

1) цілі інвестування;

2) сума коштів, яку вони можуть інвестувати;

3) строки, на які кошти можуть бути заморожені в інвестиційні вкладення;

4) собівартість окремого об'єкта інвестицій;

5) сума доходів (процентів, дивідендів), на яку вони можуть розраховувати, вклавши кошти в об'єкт інвестицій;

6) можливі вигоди та доходи від альтернативного використання капіталу;

7) ризики, пов'язані з інвестуванням;

8) ліквідність фінансових інвестицій, тобто швидкість і спроможність їх трансформації у грошові кошти [7, с. 324].

Інвестиції здебільшого класифікуються за такими ознаками:

- об'єктами вкладення (фінансові та реальні);

- строками інвестування (короткострокові, довгострокові);

- характером участі в інвестиційному процесі (прямі, непрямі).

-

Рис. 1.1. Класифікація інвестицій за об'єктами вкладень [7, с. 325]

Види інвестицій у розрізі об'єктів вкладень характеризує рис. 1.1 Діяльність фінансиста зосереджена переважно на управлінні фінансовими інвестиціями. Під фінансовими інвестиціями розуміються активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (процентів, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

Фінансові вкладення можуть бути довго- і короткострокові. Розрізняють також вкладення у корпоративні права інших підприємств і вкладення в боргові фінансові інструменти тощо.

До основних цілей здійснення фінансових інвестицій підприємств належать:

- одержання прибутку (як правило, довгострокові фінансові інвестиції);

- поглинання чи здобуття контролю над підприємством-конкурентом, у т. ч. з метою його ліквідації;

- створення інтегрованих корпоративних структур (концернів, холдингів);

- поліпшення фінансово-господарських зв'язків з постачальниками сировини (матеріалів, комплектуючих тощо) та споживачами готової продукції;

- диверсифікація діяльності та одержання доступу до певного сегмента ринку;

- збереження ліквідних резервів (як правило, поточні фінансові інвестиції) [2, с. 125].

Доходи, отримані підприємством від здійснення фінансових інвестицій, відображаються у звіті про фінансові результати за такими позиціями:

- дохід від участі в капіталі - дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, спільні або дочірні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі;

- інші фінансові доходи - дивіденди, проценти, сума збільшення балансової вартості інвестицій та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі);

- інші доходи - дохід від реалізації фінансових інвестицій.

Витрати та збитки від фінансових інвестицій у звіті про фінансові результати відображаються за статтями:

- втрати від участі в капіталі - збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні та/або спільні підприємства (зменшення балансової вартості інвестицій);

- інші витрати - собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від уцінки інвестицій, сума зменшення балансової вартості інвестицій; втрати від зменшення корисності (вартості) вкладень відображаються з одночасним зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій [2, с. 125-126].

Для успішної реалізації підприємствами інвестиційних проектів доцільно впроваджувати так званий інвестиційний контролінг, який включає планування інвестицій, узгодження та затвердження інвестиційних проектів, супроводження проектів і поточне рапортування про проміжні результати їх виконання, а також інвестиційний контроль.

2. ДОХІД ВІД ФІНАНСОВИХ ВКЛАДЕНЬ ПІДПРИЄМСТВА

Дохідність підприємства є одним із найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Такий показник визначає мету підприємницької діяльності. Крім керівництва фірми і колективу, він цікавить вкладників капіталу (інвесторів, кредиторів), а також державні органи, і передусім - податкову службу, фондові біржі, що здійснюють купівлю-продаж цінних паперів.

Основний результат діяльності підприємства визначається за допомогою низки показників, що поділяються на абсолютні та відносні. До абсолютних показників належить прибуток підприємства, що іноді ототожнюють з поняттям "дохід", а до відносних - рентабельність підприємства.

З практичного погляду показник "дохід" визначається тим, що він характеризує загальну суму коштів, що надходить на підприємство за певний період і за вирахуванням податків, може бути використана на споживання та інвестування [3, с. 97].

Отже, дохід є виручкою підприємства від реалізації продукції, надання послуг та виконання робіт без врахування податку на додану вартість та акцизний збір.

Дохід класифікується по наступним групам:

- Дохід від реалізації;

- Інші операційні доходи;

- Дохід від участі в капіталі;

- Інші фінансові доходи;

- Інші доходи;

- Надзвичайні доходи;

До складу доходу від участі в капіталі включається доход від інвестицій, здійснених в асоційовані, дочірні чи спільні підприємства, облік яких ведеться по методу участі в капіталі.

До інших фінансових доходів відносяться доходи, що виникають у ході фінансової діяльності підприємства, зокрема дивіденди від підприємств, що не є асоційованими, дочірніми і спільними; відсотки по облігаціях і інших цінних паперах; інші доходи від фінансової діяльності.

В інші доходи включаються:

- доход від реалізації фінансових інвестицій; доход від реалізації необоротних активів;

- доход від реалізації майнових комплексів;

- доход від неопераційної курсової різниці; доход від безоплатно отриманих активів;

- інші доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не зв'язані з операційною діяльністю підприємства [3, с. 101].

З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фінансової діяльності підприємств. Пошук фінансових джерел розвитку підприємств у напрямку найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, операцій із цінними паперами та інші питання фінансової діяльності набувають важливого значення для фінансових служб підприємств.

Фінансові інвестиції зумовлені потребою ефективного використання вільних фінансових ресурсів, коли кон'юнктура фінансового ринку уможливлює отримання значно більшого рівня прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на товарних ринках. Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки - це раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку. Купуючи акції, облігації інших підприємств, необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних паперах (державних облігаціях, казначейських зобов'язаннях) [6, с. 294].

Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого підприємства, необхідно всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати його фінансові результати. Цінність акцій визначається тими доходами, котрі очікуються підприємством у майбутньому, а не рівнем дивідендів, обіцяних у рекламних проспектах. Не рекомендується давати згоду, маючи лише неперевірену інформацію про стан справ того підприємства, цінні папери котрого планується придбати. Не можна купувати акції фірм, які не публікують звітів про свої доходи.

Стан справ підприємства, до акцій якого виник інтерес, необхідно порівнювати із загальною ситуацією у відповідній галузі економіки. Підприємствам не рекомендується відмовлятися від придбання акцій (облігацій) тільки через невисокі дивіденди. Іноді ліпше погодитись на порівняно невисокі дивіденди, якщо при цьому забезпечується стабільність і тривалість їх отримання. Однак брак у нашій країні необхідних умов для функціонування вільного фінансового ринку унеможливлює дотримання цих вимог. В Україні поки що відсутнє ефективне державне регулювання випуску й торгівлі цінними паперами. Немає необхідної інформації, котра б забезпечувала прийнятну міру ризику операцій із цінними паперами. Тимчасово вільні грошові засоби підприємства можуть вкладати на депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток.

Підприємство має право здавати в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання, техніку та інше) за відповідну плату або здійснювати фінансовий лізинг. Лізинг - це форма довгострокової оренди, яка передбачає передачу права користування майном іншому суб'єкту підприємницької діяльності на платній основі і на визначений угодою строк. Об'єктом лізингу є матеріальні цінності, які входять до складу основних засобів. У лізинговій угоді беруть участь три сторони: підприємство-постачальник, лізингова фірма (підприємство-орендодавець), орендатор, який отримав нерухоме майно і користується ним протягом визначеного часу.

Є два види лізингу: фінансовий та оперативний. Фінансовий лізинг передбачає виплату постачальнику (лізинговій фірмі) вартості обладнання, яке замовлене орендатором, і передачу його в оренду. За фінансового лізингу строк оренди обладнання відповідає строку його амортизації. Фінансовий лізинг має також назву лізингу майна з повною окупністю або з повною виплатою. Це означає, що лізингодавець протягом чинності договору повертає собі всю вартість майна й отримує прибуток від лізингової операції. Після закінчення строку дії договору орендатор може викупити об'єкт лізингу за залишковою вартістю або повернути його лізингодавцеві, або укласти новий контракт на оренду. Оперативний лізинг укладається, як правило, на час, менший за амортизаційний період майна. Після закінчення договору об'єкт лізингу повертається лізингодавцеві або знову здається в оренду [7, с. 336].

Важливим аспектом лізингового договору є лізингова плата. Лізингова плата залежить від виду основних засобів, строку лізингу та інших умов договору. Як правило, сума лізингової плати є фіксованою і вноситься однаковими частинами протягом усього терміну дії договору. Однак за високої інфляції в договорі можна передбачати можливість періодичного збільшення лізингового відсотка. Крім цього, підприємства можуть одержувати додаткову курсову різницю на валютні рахунки чи операції в іноземній валюті.

У процесі фінансово-господарської діяльності окремі підприємства порушують фінансові зобов'язання, умови господарських договорів, за що до них застосовуються економічні санкції. Коли ці умови порушує контрагент, він зобов'язаний сплатити штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій, а також відшкодувати збитки, завдані підприємству. Як уже було сказано, у звітному році в підприємства може з'явитися прибуток минулих років тощо.

Отже, за ринкової економіки результати фінансово-інвестиційної діяльності і позареалізаційних операцій є постійними джерелами грошових доходів і формування прибутку підприємств.

фінансовий вкладення інвестиція

ВИСНОВКИ

Фінансові вкладення - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значну частку посідають вкладення у цінні папери. Фінансова інвестиція передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів

Доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків засновників).

Підприємства можуть здійснювати фінансові вкладення у формі вкладень у статутні фонди асоційованих підприємств, дохідні інструменти грошового ринку (депозитні вклади в банках) та високоліквідні цінні папери з метою отримання доходу.

Порівняно з реальними інвестиціями фінансові вкладення характеризуються більш високою ліквідністю і можливістю гнучкого оперативного управління. Разом із тим, фінансові інвестиції, як правило, забезпечують менший інфляційний захист і нижчий рівень дохідності, ніж реальні інвестиційні об'єкти.

До того ж, у випадку портфельних інвестицій, обмежені можливості реального впливу інвесторів на дохідність окремих фінансових інструментів. У цьому разі можна впливати лише на загальну дохідність інвестиційного портфеля шляхом реінвестування коштів у більш дохідні цінні папери.

Перелічені переваги і недоліки фінансових інвестицій зумовлюють специфіку їх використання суб'єктами господарювання, які не є професійними учасниками фінансового ринку. Як правило, до фінансових інвестицій підприємства вдаються у випадку, коли інвестиційний клімат у країні не сприяє розвитку реальних інвестицій або коли в окремі періоди часу в них зменшуються внутрішні інвестиційні потреби. Більшою мірою фінансові інвестиції цікавлять фінансових менеджерів як резерв грошових активів для підтримки технічної платоспроможності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. // режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17

2. Атамас П.Й. Управлінський облік: 2-ге вид. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 440 с.

3. Грицюк Е.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник - К.: Дакор, 2009. - 303 с.

4. Коваль Н.І. Методика бухгалтерського обліку фінансових вкладень // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Фінанси і кредит». - 2010. - №1. - С. 212 - 215.

5. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 520 с.

6. Фінанси: Навч. посібник. / О.П. Близнюк, Л.І. Лачкова, В.І. Оспіщев та інші. - К.: Знання, 2006. - 415 с.

7. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. / О. М. Бандурка та ін.. - К.: Либідь, 2007. - 384 с.

Размещено на Allbest.ru