Фінансування капітальних вкладень підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Фінансування капітальних вкладень підприємства

прибуток фінансовий капітальний вкладення

Вступ

За останні роки в Україні відбулись і відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами розвитку ринкової економіки. У спадок від Радянського Союзу нам залишилися підприємства, що потребують капітальних вкладень для свого належного функціонування і зайняття місця на ринку товарів та полуг. В умовах ринкової економіки найбільша питома вага у складі джерел фінансування капітальних вкладень (у тому числі у підприємств державної форми власності) належить власним фінансовим ресурсам підприємств. Це головним чином прибуток та інші кошти підприємств, які мають назву децентралізованих джерел капітальних вкладень. До складу децентралізованих належать також капіталовкладення за рахунок банківських кредитів, якщо вони надаються на основі кредитних угод міжпідприємствами і комерційними банками.

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки однією з найважливіших проблем, що стоять перед будь-яким підприємством, є проблема залучення ресурсів під фінансування нових або підтримку вже наявних у неї інвестиційних проектів. Сучасні тенденції світового господарювання, висока міра зношеності устаткування промислових підприємств і необхідність впровадження нових технологій для підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається вітчизняними підприємствами, на світовому ринку визначають актуальність вибраної теми. Таким чином, важливим теоретичним та практичним аспектом структурного оновлення матеріально-технічної бази підприємств є дослідження основних джерел фінансування інвестиційної діяльності та пошук альтернативних шляхів їх залучення.

Питання фінансування інвестиційної діяльності підприємств, зокрема відтворення основних фондів, досліджувалися багатьма вітчизняними і зарубіжними авторами. Цій тематиці свої публікації присвячують Т.Майорова, Н.Дацій, С.Захарін, В.Баліцька, Д.Ванькович тощо. Аналізуються різні аспекти фінансової і інвестиційної діяльності підприємств: ряд авторів робить акцент у своїх дослідженнях на процес відтворення основних фондів і технічного переозброєння, інші на питання оптимального співвідношення власних і позикових коштів підприємств, треті на управління поточною фінансовою діяльністю підприємства і забезпечення ритмічності поточних платежів. Незважаючи на достатню кількість досліджень з цієї тематики, проблема пошуку альтернативних джерел фінансування інвестиційної діяльності підприємств залишається до кінця не розробленою, а багато її аспектів залишаються дискусійними та потребують подальшого вивчення.

Метою роботи є дослідження джерел фінансування інвестицій в основний капітал підприємств для прискорення їх технічного переозброєння. Відповідно до поставленої мети в ході подальшого дослідження ставиться завдання проаналізувати основні джерела фінансування інвестиційної діяльності, оцінити їх переваги і недоліки для підприємства та розробити пропозиції щодо альтернативних шляхів їх залучення, що в перспективі може значно прискорити процес оновлення застарілих основних виробничих фондів підприємств.

1. Науково-теоретичні основи теми дослідження

1.1 Економічна суть фінансування

Прибуток є важливим показником ефективної діяльності підприємств. Проте якість роботи підприємства не можна оцінювати за масою прибутку. Для того щоб точно обчислити прибутковість підприємства, потрібно зіставити прибуток з витратами підприємства або з обсягом виробничих фондів підприємств. Таке зіставлення характеризує рентабельність. Рентабельність показує прибутковість, доходність підприємства.

Ефективність фінансової діяльності виражається в досягнутих фінансових результатах. Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів.

Доходи підприємства - це збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).[7, c. 240]

Доходи - витрати = прибуток чи збиток. Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно дотримуватися принципів визначення доходів і витрат, а саме: нарахування, відповідності, періодичності.

Принцип нарахування передбачає відображення результатів господарських операцій у тому звітному періоді, коли вони відбулися, а не на момент отримання чи сплати грошових коштів, оскільки ці періоди часу не завжди співпадають. Принцип відповідності полягає в порівнянні доходів та витрат у звітному періоді, тобто витрати що здійснені у звітному періоді повинні порівнюватися з доходом задля якого здійснені витрати цього звітного періоду.

Виходячи з принципу періодичності, для визначення фінансового результату доходи та витрати підприємства розподіляються за звітними періодами. Звітним періодом є один рік, проміжними звітними періодами є квартал, місяць.[1]

Фінансові результати визначають за видами діяльності, зокрема основна, операційна, інша звичайна діяльність, окремо відображають надзвичайні доходи, витрати і податки з надзвичайного прибутку.

Звичайна діяльність - будь яка основна діяльність, а також операції що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення. До звичайної діяльності крім операційної належить фінансова і інвестиційна діяльність.

Надзвичайна діяльність - подія або операція яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному місяці. Фінансовий результат в Звіті про фінансові результати визначають поэтапно:

· результат основної діяльності

· фінансовий результат від операційної діяльності , який поглинає результат основної діяльності

· фінансовий результат від звичайної діяльності, який охоплює результат операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

Кінцевий результат фінансової діяльності підприємств формують доходи і витрати. Зростання прибутку досягається за рахунок збільшення виробництва і відповідно виручки від реалізації продукції та зниження її собівартості.[3, c. 608]

Фінансові результати відображаюсь мету підприємницької діяльності, її доходність, і є вирішальними для підприємства. Окрім його керівництва і колективу вони цікавлять вкладників капіталу, кредиторів, державні органи, фондові біржі.

Основним фінансовим результатом підприємства є його прибуток, іноді його заміняють показником доходу. Крім цих абсолютних показників для оцінки фінансових станів застосовують ряд відносних показників і коефіцієнтів.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків.

На кожному підприємстві формуються чотири показники прибутку, який істотно розрізняється по величині, економічному змісту і функціональному призначенню. Базою всіх розрахунків служить балансовий прибуток - основний фінансовий показник, виробничо-господарської діяльності підприємств. Для цілей оподаткування розраховується спеціальний показник - податковий прибуток, а на його основі - прибуток, що оподатковується, та прибуток, що не оподатковується. Частина балансового прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після внесення податків і інших платежів у бюджет, називається чистим прибутком. Вона характеризує кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.[2]

Балансовий прибуток включає три основні елементи: прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їхнього іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства; фінансові результати від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) - це фінансовий результат, отриманий від основної діяльності підприємств. Цей прибуток визначається як різниця між виторгом від реалізації продукції (без ПДВ і акцизів) і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються в собівартість продукції.

При визначенні прибутку від реалізації основних фондів і іншого майна підприємств для цілей оподаткування враховується різниця між продажною ціною і первісною (чи залишковою) вартістю цих фондів і майна (збільшений на індекс інфляції).

При цьому залишкова вартість майна обчислюється стосовно до основних фондів, не матеріальних активів і швидкозношувальних предметів.

Фінансові результати від позареалізаційних операцій - це прибуток (збиток) по операціях різного характеру, що не відноситься до основної діяльності підприємства і не зв'язаних з реалізацією продукції, основних засобів, іншого майна підприємства, виконання робіт, надання послуг.[4, c. 387]

Чистий прибуток утвориться після сплати з валового прибутку податків та інших обов'язкових платежів. Чистий прибуток залишається у повному розпорядженні підприємства.

Для того щоб точно обчислити прибутковість підприємства, потрібно зіставити прибуток з витратами підприємства. Таке зіставлення характеризує рентабельність, яка показує прибутковість, доходність підприємства. Є два варіанти визначення рентабельності. Якщо прибуток відносять до собівартості продукції, визначають рентабельність продукції - відношення прибутку до собівартості.

Відношення прибутку до виробничих фондів характеризує рентабельність підприємства - відношення прибутку до суми основних виробничих фондів і оборотних засобів.

Існує система показників рентабельності. Ефективність виробничої діяльності підприємства відображає показник загальної рентабельності. Ефективність використання поточних затрат живої та уречевленої праці характеризує показник рентабельності продукції. Прибуток від реалізації товару характеризує рентабельність продажу.

Одним з найважливіших показників фінансового аналізу є рентабельність власного капіталу підприємства. Рентабельність продажів визначається як відношення прибутку від реалізації продукції до обсягу реалізованої продукції. Рентабельність власного капіталу характеризує величину прибутку, отриманого підприємством на його власний акціонерний капітал.[5, c. 485]

Прибуток виконує дві найважливіші функції:

· характеризує кінцеві фінансові результати діяльності підприємства, розмір його грошових нагромаджень;

· є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства.

1.2 Сутність, види та джерела формування капітальних вкладень на підприємстві

Капітальні вкладення являють собою інвестиції, спрямовані на будівництво і придбання нових основних фондів, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих основних фондів. Вони виступають як матеріалізована форма технічного прогресу, важливий чинник інтенсифікації, збільшення обсягів та підвищення ефективності діяльності господарюючих суб'єктів споживчої кооперації. Вплив капітальних вкладень на ефективність господарювання виявляється в підвищенні продуктивності праці, збільшенні прибутку підприємств. До складу капітальних вкладень включаються затрати на будівельно-монтажні роботи, придбання устаткування, машин, механізмів, інструментів, інвентарю, інші капітальні роботи і затрати на проектно-розвідувальну діяльність, на утримання апарату управління і технічного нагляду, на відведення земельних ділянок тощо. Важливе значення в здійсненніефективної інвестиційної політики підприємства ж класифікація капітальних вкладень. Залеж від ознак, покладених в основу класифікації, структура капітальних вкладень підрозділяється на технологічну, відт ворювальну,галузеву, територіальну, за призначенням.

Особливе значення для підвищення ефективності капіталь них вкладень має покращання їх технологічної структури, що означає співвідношення затрат за їх видами: затрати на буді вельно-монтажні роботи; вартість устаткування, машин, меха нізмів, інструменту, інвентарю; інші капітальні роботи і затрати.

Прогресивність технологічної структури визначається збіль шенням у складі капітальних вкладень питомої ваги затрат на придбання активної частини основних виробничих фондів. Це дає можливість здійснити відносне зниження капітальних вкла день на одиницю продукції, що випускається, і тим самим підви щити їх економічну ефективність. Покращання структури капі тальних вкладень сприяє підвищенню технічного рівня підпри ємства, росту механізації й автоматизації виробництва.

На зміни в технологічній структурі капітальних вкладень впливає ряд чинників і, насамперед, -- впровадження в практик) функціонування господарюючих суб'єктів досягнень науково-технічного прогресу.

Відтворювальна структура капітальних вкладень -- це роз поділ їх за основними формами відтворення основних фондів: на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне пе реозброєння діючих підприємств.

До нового будівництва відноситься спорудження окремих виробничих об'єктів, що здійснюється на нових площах з метою створення нової виробничої потужності.

Під розширенням діючих підприємств розуміють споруджен ня додаткових виробничих комплексів, нових об'єктів, а також розширення існуючих окремих цехів та об'єктів на території діючих підприємств з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.[12, c. 60-67]

Реконструкція діючих підприємств являє собою здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнання вироб ництва, як правило, без розширення існуючих будівель і споруд основного призначення. Вона пов'язана з удосконаленням виробництва та підвищенням його техніко-економічного рівня, метою якого є збільшення виробничих потужностей, покращання якості та конкурентоспроможності продукції. До реконструктивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, подальша експлуатація яких визнана недоцільною. Технічне переозброєння діючих підприємств означає здійснення комплексу заходів, що передбачають підвищення техніко-економічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження передової техніки і технології, механізації й авто матизації виробничих процесів, модернізації та заміни технічно застарілого і фізично спрацьованого устаткування новим, більш продуктивним. Воно здійснюється, як правило, без розширення існуючих виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об'єкти або види робіт, які розробляються на основі техніко-економічного обґрунтування.

Практика господарювання в сучасних умовах свідчить, що переважної більшості підприємств різних форм власності і галузей економіки, у тому числі й підприємств споживчої кооперації, пріоритетними формами нарощування до необхідних роз орів виробничих потужностей і підвищення технічного рівня (виробництва є технічне переозброєння та реконструкція діючих виробничих об'єктів. Нове будівництво економічно вигідне ли не за умов налагодження виробництва принципово нових, конкурентоспроможних видів продукції, надання нових послуг, а також недоцільності або неможливості нарощування потужностей діючих підприємств.

Галузеву структуру капітальних вкладень характеризує їх розподіл за галузями господарства споживчої кооперації. За цією ознакою виділяються капітальні вкладення у відтворення основ них фондів торгівлі, громадського харчування, заготівель, промисловості, транспорту, закладів освіти, охорони здоров'я тощо. Територіальна структура капітальних вкладень означає роз поділ витрат, пов'язаних із створенням нових, розширенням та Модернізацією діючих основних фондів, за регіонами їх здійс нення.[13, c. 161-168]

За призначенням капітальні вкладення поділяють на затрати, пов'язані з відтворенням основних фондів виробничого і неви робничого призначення. До першої групи затрат відносяться вкладення, що спрямовуються на створення основних фондів промисловості, сільського господарства, торгівлі, громадського харчування, заготівель, будівництва, транспорту. До капітальних вкладень, пов'язаних з відтворенням основних фондів невироб ничого призначення, відносяться затрати на будівництво житла, об'єктів коммунального та побутового призначення, навчальних закладів, закладів культури, охорони здоров'я.

У практиці господарської діяльності підприємств застосову ються два способи ведення робіт, пов'язаних з капітальними вкладеннями: підрядний і господарський.

При підрядному способі будівельно-монтажні роботи з капі тального будівництва виконуються силами госпрозрахункових будівельних організацій. Підприємства й організації споживчої кооперації, для яких виконуються будівельно-монтажні роботи, вважаються замовниками, а підрядні будівельні організації (об'єднання, будівельні, монтажні, ремонтно-будівельні управ ління, будівельні дільниці) -- підрядниками. Підрядники здійс нюють роботи з капітального будівництва для підприємств-за-мовників, згідно з договорами, які укладаються на весь термін будівництва. Ними передбачається прийняття підрядником зо бов'язань щодо виконання своїми силами та засобами будівни цтва об'єкта відповідно до проекту та вимог діючих будівельних норм і правил. Замовник повинен надати підряднику будівель ний майданчик, затверджену проектно-кошторисну документа цію та забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прий няття завершених будівництвом об'єктів, а також оплату вартості виконаних будівельно-монтажних робіт.

Для виконання окремих видів будівельно-монтажних робіт підрядник має право залучати інші спеціалізовані підрядні орга нізації, з якими укладаються договори субпідряду. Однак зазна чимо, що відповідальність перед замовником за якість викона них робіт несе основний (генеральний) підрядник. Беручи до уваги те, що підрядні будівельні організації мають постійну матеріально-технічну базу, необхідне обладнання, ме ханізми, кваліфіковану робочу силу, при підрядному способі ка пітальних вкладень забезпечується якісне виконання будівельно-монтажних робіт сучасними методами будівництва, підвищення ефективності капітальних вкладень, що свідчить про його переваги.[14, c. 263-299]

2. Аналіз сучасного стану фінансових капіталовкладень на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства і аналіз показників його розвитку

Приватне сільськогосподарське підприємство «Промінь», яке засноване у 2002 році Довгополюком Володимиром Васильовичем, знаходиться в селі Дяківка, Бершадського району, Вінницької області по вулиці Леніна 1. Відстань від центральної садиби до районного центру - 45 км, а до найближчого цукрового заводу - 40 км. Найближча залізнична станція знаходиться на відстані 20 км у селі Джулинка.

Розташоване підприємство в помірно-континентальній зоні, ґрунти, в основному, звичайні чорноземи. Середньорічна температура становить 9,5C. Вегетацій період становить 315-330 днів, річна сума опадів становить 755-800 мм.

Ґрунтовий покрив усієї території приватного сільськогосподарського підприємства в основному звичайні середньо гумусові чорноземи. Міцність гумусового шару складає в середньому 70-80 см. Кількість гумусу досягає 7,6%. Грунти господарства хоч і мають високу родючість, але дуже сильно реагують на внесення органічних та мінеральних добрив.

В господарстві є такі заклади соціальної сфери такі, як дитячий садочок, школа, будинок культури, церква та три магазини.

Також ПСП «Промінь» має промислове виробництво таке як олійня, млин, пилорама, столярний цех, тік, хлібопекарня, столова.

Загалом підприємство непогано забезпечене сільськогосподарською технікою. Це, в свою чергу, забезпечує в певній мірі ефективне і якісне проведення всіх технологічних операцій по вирощуванню сільськогосподарських культур, а також для вивезення урожаю з поля. Також забезпеченість технікою дає змогу своєчасно обслуговувати тваринництво.

В приватному сільськогосподарському підприємстві «Промінь» налічується: вантажні автомобілі, легкові, трактори; спецтехніка: бензовоз та кормозбиральні комбайни.

Важливу роль в підвищенні ефективності використання автопарку відіграє стан доріг, в тому числі і внутрішньогосподарський. В середині підприємства більшість доріг є асфальтованими і становлять 10 км, а грунтові - 6 км.

Результати в сільськогосподарському виробництві безпосередньо залежать від кількості землі, яка обробляється та й родючості.

Земля - головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерело соціального багатства. У сільському господарстві земля - це головний засіб виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля одночасно є предметом і засобом праці, вона значною мірою визначає темп розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

Земельні угіддя аграрних формувань об'єднують у дві групи - сільськогосподарського і не сільськогосподарського призначення. У ПСП «Промінь» усіх сільськогосподарських угідь нараховується 1848 га, в тому числі рілля 1848 га. Площа ріллі розділена на 12 полів між якими прокладено грунтові дороги.

Таблиця 2.1 Структура сільськогосподарських угідь, га в ПСП «Промінь»

Показники	2008р	2009р	2010р
	Площа, га	Питома вага, %	Площа, га	Питома вага, %	Площа, га	Питома вага, %
Площа сільськогосподарських угідь	1848	100	1856	100	1842	100
в т.ч. рілля	1839	99,5	1856	100	1842	100
Багаторічні насадження	9	0,5	__	__	__	__

З таблиці 2.1. видно, що усіх сільськогосподарських угідь в 2009 році в порівнянні з 2008 роком збільшилось на 8,0 га, і становила 1856,0 га.

А в 2010 році в порівнянні з 2009 роком усі сільськогосподарські угіддя зменшились на 14,0 га і становила 1842,0 га. Причиною зменшення площі сільськогосподарських угідь в ПСП «Промінь» стало зменшення площі ріллі на 8,0 га і знищення багаторічних насаджень.

Визначимо рівень використання землі, спів ставляючи об'єм виробництва окремих видів продукції на 100га відповідних угідь(табл.2.2). [додаток А].

Аналізуючи таблицю 2.2 можна зробити висновок, що 2010 рік був більш продуктивним. Так, наприклад, у 2009 році порівняно з 2008 роком було вироблено на 100 га ріллі зернових та зернобобових на 1817,3 ц більше, що становило 2396,3 ц. В 2010 році ця цифра зросла до 2661,8 ц. Така сама ситуація і з соняшником, силосом та сінажем. Цукрових буряків у 2008 році становило 793,4 ц, а у 2009 та 2010 роках цукрові буряки взагалі перестали вирощувати. Вирощування сої в ПСП «Промінь» зменшується. Наприклад, у 2008 - 46,2 ц, у 2009 році - 16,3 ц, а у 2010 році - 6,7 ц. Якщо брати до уваги виробництво тваринництва, то у 2009 році в порівнянні з 2008 роком продукція тваринництва пішла на спад, а у 2010 році ситуація почала покращуватися і продукція тваринництва відповідно збільшилася. Так, наприклад, великої рогатої худоби на 100 га відповідних угідь у 2009 році в порівнянні з 2008 роком зменшилось на5,9 ц, і становила 24,2 ц, а в 2010 році ця цифра становила 29,8 ц. Відповідно такт сама ситуація і з свинями, вівцями, молоком та вовною. Що стосується валової продукції в співставних цінах та виручки від реалізації сільськогосподарської продукції на 100 га сільськогосподарських угідь, то можна сказати, що у 2008 році ця цифра відповідно становила 228,3 тис. грн. та 180.4 тис. грн., із кожним роком ці показники збільшувались.

Склад та чисельність працівників ПСП «Промінь» приведені далі.

Таблиця 2.3 Трудові ресурси у ПСП «Промінь»

Показники	200р.	2009р.	2010р.
Всього зайнятих у сільському виробництві у тому числі:	74	51	59
- в рослинництві	21	16	18
- в тваринництві	53	35	41
Вироблено продукції на 1 середньорічного працівника, грн.	57010,8	112600	100389,8

Аналізуючи дані таблиці 2.3 слід відмітити, що за період з 2008 року по 2009 рік загальна чисельність працівників зменшилась на 23 чоловіка, в тому числі за рахунок робітників рослинництва - на 5 осіб, а за рахунок робітників тваринництва - на 18 осіб. А у 2010 році загальна чисельність працівників збільшилась на 8 чоловік, в тому числі за рахунок робітників рослинництва - на 2 особи, а тваринництва - на 6 осіб. Якщо дивитись на продуктивність праці, то вона у 2009 році в порівнянні із 2008 роком збільшилась на 55589,2 грн. і становила 112600 грн., а у 2010 році зменшилась на 12210,2 грн. і становить 100389,8 грн.

Однією із форм поділу праці є спеціалізація виробництва. Спеціалізація сільського господарства - переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві окремих видів товарної продукції, необхідної для розвитку економіки країни. Для визначення спеціалізації розглянемо об'єм і структуру товарної продукції у ПСП «Промінь».

Розглянувши дані таблиці видно, що спеціалізація даного підприємства у 2009 році більш спрямована на виробництво продукції рослинництва (67,4%) і насамперед на вирощення зернових та зернобобових. Тваринництво ж займає 32,2% товарної продукції. Найбільше займає в ній вирощування свиней (15,1%), але це на 1,3% менше, ніж у 2009 році і на 5,6% менше, ніж у 2008 рік.

Виробництво цукрових буряків з кожним роком зменшується, а на 2009 рік і на 20010 рік буряки зовсім перестали вирощувати.

Таблиця №2.4 Об'єм і структура товарної продукції у ПСП «Промінь»

Галузі і види продукції	Виручка від реалізації	В середньому за 3 роки 2008-2010рр.
	2008р.	2009р.	2010р.	тис. грн.	В % до підсумку
	сума тис.грн.	%	сума тис.грн	%	сума тис.грн	%
Рослинництво всього, в тому числі:	1533,7	46	1894,9	52,4	4943,8	67,4	2792,7	58,7
- зернові і зернобобові	542,8	16,3	1012,2	28,2	3070,9	42	1541,9	32,4
- соняшник	526,2	15,8	65,6	1,8	1156,3	15,8	582,7	12,2
- цукрові буряки	201,3	6	__	__	__	__	67,1	1,4
- інша продукція галузі	263,4	7,9	808,1	22,4	716,6	9,8	596	12,5
Тваринництво всього, в тому числі:	1801	54	1719,4	47,6	2361,1	32,2	1960,5	41,3
- жива маса ВРХ	504,7	15,1	384,8	10,6	460,4	6,3	449,9	9,5
- жива маса свиней	315,3	9,5	497,6	13,8	1104,3	15,1	639	13,4
- жива маса овець			0,8	0,02	2,0	0,03	0,9	0,018
- молоко	963,1	28,9	829,5	23	770,2	10,5	854,3	17,9
- інша продукція галузі	17,9	0,5	6,7	0,2	24,2	0,3	16,2	0,3
Всього по рослинництву і тваринництву	3334,7	100	3614,3	100	7304,9	100	4753,2	100

Виробництво живої маси ВРХ і відповідно молока щорічно зменшується. В 2010 році воно становить відповідно 6,3% і 10,5 % - це на 8,8% і 18,4 % менше, ніж у 2008 році.

Таблиця №2.5 Результати фінансово-господарської діяльності ПСП «Промінь»

Статті	2008р.	2009р.	2010р.
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг)	3442,4	3688	7355
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	3660	3556	5879
Валовий прибуток	236,6	132	1476
Фінансові результати від операційної діяльності	132	294	1933
ПДВ	354,3	504	1471
Чистий прибуток(збиток)	74,9	297	1905
Рівень рентабельності (%)	2,1	8,4	32,4

Фінансова робота ПСП «Промінь» формується під впливом господарської діяльності, кінцевий фінансовий результат складається з фінансового результату від реалізації продукції, нематеріальних активів, основних засобів та іншого майна підприємства і доходів поза реалізованих операцій.

Дані таблиці 2.5 свідчать про те, що господарство взагалі є прибутковим. Але в 2008 році був посушливий клімат на території ПСП «Промінь», тому різко зменшились врожаї, через це і підприємство цілий рік пропрацювало на збиток.

Згідно даних таблиці вартість основних фондів щороку зменшується. Так, у 2010 році їх сума зменшилась на 3,2 % і становить 29,3% в порівнянні з 2008 роком. А оборотні засоби навпаки збільшуються, наприклад у 2008 році вони становили 67,5%, а у 2010 вони збільшились на 3,2% і становлять 70,7%

Таким чином, по результатам аналізу фінансової діяльності господарства можна зробити наступні висновки: площа сільськогосподарських угідь в порівняні із 2008 роком зменшилась. У 2010 році збільшилася ефективність використання землі, а також збільшується фондоозброєність та фондомісткість і негативним є те, що спостерігається зменшення трудових ресурсів. Загалом фінансовий стан підприємства на 2010 рік в порівнянні із 2008- 2009 роками значно покращився.

Таблиця 2.6 Структура фондів в підприємстві ПСП «Промінь»

Види фондів	2008р.	2009р.	2010р.
	Вартість на кінець року, тис. грн.	%	Вартість на кінець року, тис. грн.	%	Вартість на кінець року, тис. грн.	%
І. Всього основних фондів	2032,3	32,5	1993	31,5	2550	29,3
ІІ. Оборотні виробничі фонди	2920,8	46,6	2768	43,7	3566	41
ІІІ. Фонди обігу	1302,8	20,8	1567	24,8	2576	29,6
IV. Всього оборотних засобів	4223,6	67,5	4335	68,5	6142	70,7
V. Всього фондів	6255,29	100	6328	100	8692	100
Приходиться оборотних засобів на 1 грн. основних фондів: фактично	2,1		2,2		2,4
по нормі	0,5		0,5		0,5

2.2 Аналіз джерел формування капітальних вкладень

Діяльність підприємства в умовах ринкової економіки (будь-якої форми власності, організаційно-правового статусу і галузевої спрямованості) безпосередньо залежить від фінансового капіталу, обсяг і структура якого визнача ються рядом факторів. Основні серед них такі:

1) теоретична і практична можливості залучення додаткових фінансових ресурсів із різних джерел;

2) форми власності та організаційно-правові форми підприємництва;

3) галузева приналежність підприємства;

4) стратегічні цілі й поточні завдання підприємницької діяльності;

5) новостворене або чинне підприємство;

6) проектні чи фактичні розміри підприємства;

7) вартість фінансових ресурсів на ринку капіталів;

8) структура фінансового капіталу, то формується;

9) віддаленість від ринків ресурсів, товарів і капіталів;

10) загальноекономічна і політична ситуація н країні;

11) рівень загального керівництва підприємством.

Зазначені фактори впливають не тільки на обсяг і структуру фінансового капіталу, а й на вибір джерел його формування, який істотно відрізняється у новостворених і чинних підприємств.

Для новостворюваного підприємства коло можливих джерел формування фінансового капіталу залежить насамперед від форми власності, організацій но-правового статусу підприємства, його галузевої приналежності й проектних розмірів. Водночас як для чинних підприємств поряд із названими факторами істотне значення має стан виробничо-збутової і фінансової діяльності, що дає змогу використовувати внутрішні фінансові можливості підприємства. Однак форма власності й організаційно-правовий статус підприємства є виз начальними при виборі джерел формування фінансового капіталу незалежно від того, чи є дане підприємство чинним або заново організованим.

В умовах ринкової економіки для підприємств усіх форм власності й організаційно-правового статусу основними джерелами формування фінансового капіталу можуть бути як власні фінансові ресурси, так і позикові.

Утворення власного фінансового капіталу може відбуватися за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел власних коштів.

До зовнішніх джерел формування власного фінансового капіталу належать, по-перше, кошти, що формуються як за рахунок особистих внесків, так і за рахунок можливостей фінансового ринку; по-друге, кошти, то формують ся у порядку розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави

Зовнішні джерела формування власного фінансового капіталу дають змогу новостворюваним підприємствам формувати свій початковий фінансовий капітал, а чинним суб'єктам господарювання -- збільшувати розміри й удосконалювати його структуру. У ринковій економіці найбільше значення мають джерела фінансових ресурсів, що мобілізуються за рахунок можливостей фінансового ринку. У перехідній же економіці поки що значну роль відіграють кошти, які надходять шляхом перерозподілу фінансових ресурсів.

До внутрішніх джерел формування фінансового капіталу належать фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової, діяльності підприємства.

Внутрішні джерела створення власних фінансових ресурсів мають велике значення для формування фінансового капіталу підприємства. Ними забезпечуються розширене відтворення і фінансова стабільність суб'єктів господарювання. Серед джерел створення власного фінансового капіталу найсуттєвішими є прибуток і амортизаційні відрахування. Саме ці зазначені джерела в основному забезпечують формування власного фінансового капіталу у масштабах економічної системи держави.

Позиковий фінансовий капітал підприємств може також утворюватися за рахунок двох основних груп джерел позикових коштів.

Перша група - зовнішні джерела позикових коштів. Ця група джерел складається з двох підгруп -- зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капітану.

Для формування довгострокового позикового фінансового капіталу використовуються зовнішні довгострокові фінансові ресурси і, у першу чергу, довгострокові облігаційні позики, довгострокові банківські кредити і фінансовий лізинг. У сніговій практиці активно використовується й довгостроковий податковий кредит і податкові пільги.

Зовнішні короткострокові позикові фінансові ресурси використовуються при формуванні короткострокового позикового фінансового капіталу, для чого придатні насамперед короткострокові банківські кредити і товарний (комерційний) кредит.

Друга група -- внутрішні джерела позикових коштів, до яких входять полкові фінансові ресурси, що утворюються за рахунок відстрочених і прострочених зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов'язань. При нормальній ринковій економіці обсяг таких позикових ресурсів не досить значний. Однак у перехідний період ці позикові кошти використовуються досить активно для формування довгострокового і короткострокового позикового фінансового капіталу.

Наявність основних фондів у господарстві свідчить про його економічний розвиток, про ефективність виробництва.

Фонди - це грошовий вираз усіх предметів матеріально- технічної бази. Останнім часом, коли у господарстві не вистачає трудових ресурсів та зменшується площа земельних ресурсів, досить важливо, щоб була достатня кількість фондових ресурсів. Забезпеченість ПСП «Промінь» основними фондами показано в таблиці 2.7

Таблиця №2.7 Забезпеченість і ефективність використання фондів у ПСП «Промінь»

Показники	2008р.	2009р.	2010р.
Вартість основних фондів, тис. грн.	3310,5	3440	3928
Вартість оборотних засобів, тис. грн.	3094,2	3900	5224
Чистий прибуток, тис грн.	-74,9	297	1905
Вартість валової продукції в співставних цінах, тис. грн.	4218,8	5742,6	5923
Виручка від реалізації всієї продукції, тис. грн.	3423,4	3688	7355
Фондозабезпеченість, тис. грн.	179,1	185,3	213,2
Фондоозброєність, тис. грн.	44,7	67,4	66,6
Фондомісткість, грн.	0,8	0,6	0,7
Фондовіддача, грн.	1,3	1,7	1,5
Норма прибутку, %	- 1,2	4	20,8
Коефіцієнт обігу оборотних засобів	1,1	0,94	1,4
Тривалість обороту оборотних засобів, днів	325,4	380,7	255,7

Аналізуючи таблицю 2.7, ми бачимо, що фондозабезпеченість найвища у 2010 році і становить 231,2 тис. грн., а в 2008 і 2009 роках воно була нижчою відповідно на 34,1 тис. грн. і 27,9 тис. грн. Це означає, що знизилась наявність фондів для обробітку сільськогосподарських угідь. Фондоозброєність у 2008 році становила 44,7 тис. грн., у 2009 році ця цифра збільшилась і становила 67,4 тис. грн., а у 2010 році фондоозброєність трішки пішла на спад і становить 66,6 тис. грн. Фондовіддача свідчить скільки одержано продукції на 1 грн. фондів і становить на 2010 рік на 1,5 грн., що на 0,2 грн. менше ніж у 2009 році. Фондомісткість є оберненим показником до фондовіддачі, вона показує скільки витрачено фондів на виробництво на 1 грн. продукції і становить 0,8 грн. у 2008 році, а у 2009 році ця цифра зменшилась на 0,2 грн. і становить 0,6 грн. У 2010 році цей показник збільшився на 0,1 грн. і становить 0,7 грн.

Коефіцієнт обігу оборотних засобів найбільший у 2010 році - 1,41.

Тривалість обороту становила у 2008 році 325,4 дні, у 2009 році цей показник збільшився до 380,7 днів, а потім впав до 255,7 днів.

Всі стадії виробництва продукції в сільському господарстві пов'язані з трудовою участю людей. Сільське господарство потребує великої кількості ручної та механізованої праці, тому досить актуальною проблемою підприємств є чисельність працюючих, їх кваліфікація.

2.3 Аналіз ефективності використання капітальних вкладень на підприємстві

Для проведення аналізу використання капіталу необхідно визначити ефективність використання оборотних та основних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів

Для проведення аналізу використання оборотних коштів необхідно розрахувати оберненість оборотних коштів, коефіцієнт оберненості оборотних коштів, коефіцієнт завантаження, фондовіддачу та фондоємкість.

Аналізуючи таблицю 2.8, ми бачимо що середньорічна вартість оборотних коштів в період з 2008 по 2010 рік зросла на 2129,8 тис.грн. спостерігається тенденція до зростання.[додаток Б]

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів найбільший у 2010 році - 1,41.

Тривалість обороту запасів у 2008 році становила 58 дні, , а у 2010 році становив 61 день.

3. Основні напрями фінансування капіталовкладень на підприємстві

Склад коштів, що направляються на капітальні вкладення, залежить від того, хто є інвестором і яку формою власності він представляє. Так, інвесторами державних капітальних вкладень є органи влади і керівництво країною, областями й іншими адміністративно-територіальними утвореннями, а також державні підприємства й організації. У першому випадку капітальні вкладення здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів, позабюджетних фондів і позикових засобів. Державні підприємства й організації, а також ті, котрі засновані на колективній формі власності, забезпечують капітальні вкладення власними, притягнутими і позиковими коштами.[6]

Капітальні вкладення підприємства - це витрати на: будівельно-монтажні роботи при зведенні будинків і споруджень; придбання, монтаж і налагодження машин і устаткування; проектно-пошукові роботи; витрати по відводу земельних ділянок і переселенню в зв'язку з будівництвом і ін. Для обліку, аналізу й інших цілей капітальні вкладення на підприємстві класифікуються по цілому ряді ознак.

Власні кошти підприємств і організацій утворяться відповідно до вимог комерційного розрахунку і складаються з прибутку, амортизаційних відрахувань і інших засобів. В останні роки зростає питома вага власних коштів у загальному обсязі фінансування капітальних вкладень.

Важливим джерелом фінансування капітальних вкладень стає прибуток від основної діяльності, що являє собою частину чистого доходу, що залишається в розпорядженні підприємства й організації. Використання прибутку для цієї мети створює залежність капітального будівництва на діючих підприємствах від їхньої основної діяльності, оскільки своєчасне і повне фінансування таких вкладень обумовлено виконанням плану прибутку.

До інших власних коштів підприємств і організацій для капітальних вкладень відносяться кошти, що мобілізують в ході будівництва в результаті реалізації зайвих і непотрібних матеріалів і устаткування, використання раніше оплачених матеріальних цінностей і насамперед устаткування, а також ліквідації дебіторської заборгованості, що відноситься до капітальних вкладень. Це джерело називається мобілізацією внутрішніх ресурсів

Джерелом коштів на капітальні вкладення може бути довгостроковий кредит як банківський, так і державний. Кредит надається, як правило, тим інвесторам, у яких немає чи недостатньо власних засобів у всіх випадках технічного переозброєння, реконструкції і розширення виробництва, придбання устаткування, що не входить у кошториси будівництв, а також на будівництво нових підприємств і споруджень.

По напрямку використання капітальні вкладення класифікуються на виробничі і невиробничі. Виробничі капітальні вкладення направляються на розвиток підприємства, невиробничі - на розвиток соціальної сфери.

По формах відтворення основних фондів розрізняють капітальні вкладення:

· на нове будівництво;

· на реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств;

· на розширення діючих підприємств;

· на модернізацію устаткування.

Під інвестиціями розуміються кошти держави, підприємств і фізичних осіб, що направляються на створення, відновлення основних фондів, на реконструкцію і технічне переозброєння підприємств, а також на придбання акцій, облігацій і інших цінних паперів і активів.[9, c. 72-84]

"Інвестиції" - більш широке поняття, ніж капітальні вкладення. Вони охоплюють так звані реальні інвестиції (капітальні вкладення) і портфельні (фінансові) інвестиції. Інвестиції грають дуже важливу роль в економіці будь-якої держави. Вони є основою для:

· розширеного відтворювального процесу;

· прискорення НТП (технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств, відновлення основних виробничих фондів, впровадження технології);

· підвищення якості продукції і забезпечення її конкурентноздатності, оновлення номенклатури й асортименту продукції, що випускається;

· зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції, збільшення обсягу продукції і прибутку від її реалізації.

Плануванню інвестицій повинний передувати глибокий аналіз їх економічного обґрунтування з урахуванням ризику й інфляційних процесів.

Способи і порядок фінансування мають дуже важливе значення, насамперед для підвищення їх ефективності.

Розрізняють два способи фінансування капітальних вкладень: централізований і децентралізований. При централізованому способі джерелом фінансування капітальних вкладень є державний бюджет, централізовані позабюджетні інвестиційні фонди й ін.; при децентралізованому - це в основному джерела підприємств і індивідуальних забудовників.[10, c. 315-328]

На підприємстві основними джерелами фінансування є: прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства; амортизаційні відрахування; кошти, отримані від випуску і продажу акцій; кредити комерційних банків; джерела вищестоящих організацій; кошти іноземних інвесторів і ін. Але головними джерелами фінансування капітальних вкладень на підприємстві є прибуток, що направляється підприємством на нагромадження, і амортизаційні відрахування.

За останні роки в області фінансування капітальних вкладень відбулися істотні зміни. Насамперед змінилося співвідношення між централізованими і децентралізованими джерелами фінансування капітальних вкладень: частка централізованих різко зменшилася, а частка децентралізованих збільшилася. При переході на ринкові відносини це закономірне явище.[11, c. 209-214]

Якщо при плановій економіці централізовані джерела переважали, то з переходом на ринкові відносини ситуація різко змінилася. Це нормальний і природний процес, тому що у всіх країнах з розвинутою ринковою економікою у фінансуванні капітальних вкладень переважають приватні інвестиції, а не державні. Вважається, що в цьому випадку вони краще використовуються.

Змінюється і структура джерел фінансування капітальних вкладень. В останні роки спостерігається тенденція збільшення частки амортизаційних відрахувань, що в свою чергу пов'язано з кількаразовою переоцінкою основних виробничих фондів, а також з можливістю здійснення прискореної амортизації. Тут доречно відзначити, що в розвинутих країнах частка амортизаційних відрахувань у фінансуванні капітальних вкладень у корпораціях досягає 70-85%.

У багатьох країнах світу проводиться практика по наданню значних пільг по оподатковуванню, якщо фірми свій прибуток направляють на розвиток виробництва. Ця пільга надається підприємствам за умови повного використання ними сум нарахованого зносу (амортизації) на останню звітну дату, але ця пільга не повинна зменшувати фактичну суму податку на прибуток, нараховану без обліку пільг, більш ніж на 50%.

· Припливу в інвестиційну сферу приватного національного й іноземного капіталу перешкоджає несприятливий інвестиційний клімат, що зберігається, основними характеристиками якого є:

· висока загальна політична нестабільність;

· недосконалість нормативно-правової бази в економіці в цілому й в області іноземних інвестицій зокрема;

· високий рівень оподатковування і зовнішньоторговельного мита;

· нерозвиненість ринку капіталів;

· недолік якісної інфраструктури;

· фактична відсутність єдиної державної політики в області залучення іноземних інвестицій.

Взаємозв'язок цих проблем підсилює їх негативний вплив на інвестиційну ситуацію.

Висновок

Отже, на сьогоднішній день, основним джерелом фінансування інвестиційної діяльності підприємств залишаються власні кошти. Попри всі переваги використання цього джерела, його обсяги є досить обмеженими для повноцінного оновлення дуже застарілої за останні роки матеріально-технічної бази. Тому наростає потреба збільшення обсягів зовнішніх джерел для фінансування інвестиційної діяльності. Ними можуть бути:

- залучення довгострокових кредитів банків з використанням міжнародного досвіду іпотечного кредитування та проектного фінансування;

- вихід на внутрішній фондовий ринок через випуск облігацій або на міжнародний фондовий ринок з випуском єврооблігацій та депозитарних розписок (для великих підприємств);

- швидке оновлення основних засобів виробництва за допомогою лізингових операцій (для малих і середніх підприємств).

Одним з головних завдань підприємства є підвищення продуктивності праці за рахунок різних факторів, що впливають на неї: підвищення рівня розвитку техніки і її застосування, впровадження досягнень НТП, підвищення фондозабезпеченості та фондоозброєності праці, впровадження прогресивних форм організації на основі колективного підряду, впровадження комплексної механізації і автоматизації, адже за рахунок раціонального і розвиненого використання і підвищується продуктивність праці.

В процесі реалізації одержана від продажу продукції виручка використовується підприємством для відшкодування використаних засобів виробництва, на матеріальне забезпечення своїх робітників, здійснення розрахунків з бюджетом, для оплати рахунків з постачальниками.

Поряд з обсягом реалізації продукції підприємство планує суму прибутку. Це можливо тому, що при встановлені продажних цін на продукцію в склад вартості включається певна сума (процент) прибутку.

Для збільшення своїх доходів господарство прагне не тільки продати товар за максимально високою ціною, а й скоротити витрати, та ще й до того постійно підвищувати якість продукції власного виробництва.

Список використаних джерел

1.Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні « від 16 липня 1999 р.№ 996- IV .// Все про бухгалтерський облік.-2000.№86.С.3.

2.Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств « у ред.№ 283/97 ВР від 22.05.97. зі змінами від 24 грудня 2003 р.№349-У // Все про бухгалтерський облік .-2003.№8.С.4.

3.Бухгалтерський фінансовий облік ./за ред.прф.Ф.Ф.Бутинця // ПГГ Рута , Житомир .200.-608 с.

4.Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб»єктів господарювання : Монографія .-К.:КНЕУ , 2001.-387 с.

5.Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства .-Львів : ЛБІНБУ , 2000-485 с.

6.Фінансово - економічний аналіз / Під загальною редакцією Д.Е.Н., проф.П.Ю.

7.Шеремет О.О.Фінансовий аналіз .-К.:Кондор , 2005.-240 с.

8.Баліцька В.В. Вартісні та структурні характеристики основного капіталу підприємств України / В.В.Баліцька // Фондовый рынок. - №35. - 2008. - с.22-28.

9.Ванькович Д.В. Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні / Ванькович Д.В., Демчишак Н.Б. // Фінанси України. - №7. - 2007. - С.72-84.

10.Інвестиційний менеджмент: навч. посіб. [Гриньова В. М., Коюда В. О., Лепейко Т. І., Коюда О. П., Великий Ю. М.; В.М. Гриньова (заг.ред.)] -- Х.: ВД "ІНЖЕК", 2004. -- С. 315-328.

11.Дубін Т. Альтернативні джерела фінансування інвестиційної діяльності / Т.Дубін //Вісник Національної академії державного управління. - С. 209-214.

12.Жигінас В.В. Джерела інвестиційних ресурсів структурної перебудови / В.В.Жигінас //Формування ринкових відносин в Україні. - №1. - 2008. - С.60-67.

13.Захарін С.В. Регулювання власних джерел фінансування інвестиційної діяльності підприємств / С.В. Захарін // Актуальні проблеми економіки. - №5(83). - 2008. - С.161-168.

14.Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність. / Т.В.Майорова - Київ: „Центр навчальної літератури», 2004 - С. 263-299.

Додаток А

Таблиця 2.2 Ефективність використання землі в ПСП «Промінь»

Показники	2008р.	2009р.	2010р.
Вироблено на 100 га ріллі, ц: - зернові та зернобобові	579	2396,3	2661,8
- соняшник	66,9	189,3	232,5
- соя	46,2	16,3	6,7
- ріпак	58,7	218,0	178,1
- цукрові буряки	793,4	__	__
- силос	920,6	590,7	914,3
- сінаж	252,1	966,9	978,5
Вироблено на 100 га відповідних угідь, ц: - ВРХ	30,1	24,2	29,8
- свиней	30,6	22,8	42
- овець	0,05	0,2	0,2
- молоко	440,7	293,3	321,7
- вовна	0,05	0,05	0,1
- мед, кг	21,1	70,0	79,4
Одержано на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн. - валової продукції в співставних цінах	228,3	309,4	321,5
- виручка від реалізації сільськогосподарської продукції	180,4	194,7	398,3

Додаток Б

Таблиця 2.8 Ефективність використання оборотних засобів

Показник	Методика визначення	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхи- лення (+,-)
1.Середньорічна вартість оборотних коштів, тис. грн.	Ф. 1 р.260	3094,2	390,0	5224	2129,8
2.Сума обороту, тис. грн.	Ф. 2 р.035	3423,4	3658	73,55	3931,6
3.К-т оборотності оборотних засобів	п. 2 : п.1	1,1	0,93	1,4	-0,3
4.К-т оборотності запасів	Ф.2 р.035 Сер. Річ.?Ф. 1 100…150	6,2	1,03	5,9	-0,3
5.Тривалість обороту, днів а) оборотних коштів б) запасів	360 : п.3 360 : п.4	325,3 58	387,0 349,5	255,7 61	-70,2 3
6.К-т закріплення оборотних засобів	п.1 : п.2	0,9	1,06	0,7	-0,2
7.Одноденний оборот звітного року, тис. грн.	п.2гр.5 : 360	-	-	20,4	-
8.Вилучено з обігу (-) залучено до обігу (+) оборотних коштів в результаті прискорення сповільнення оборотності в порівнянні з базисним роком	Одноденний оборот звітного року* Кількість днів прискорення (уповільнення) оборотності п.7 * п.5 гр.6	-	-	0,079 0,33	-
9.Отримано на 1 грн. оборотних коштів, грн. - валової продукції - виручки - фінансового результату до оподаткування - чистого прибутку		1,01 1,2 0,04 1,1	0,93 1,07 0,07 0,94	0,7 1,6 0,37 1,4

Размещено на Allbest.ru