Облік доходів в системі управління прибутками

1

73

Курсова робота

з курсу „Бухгалтерський облік в торгівлі

і ресторанному господарстві”

на тему: „ Облік доходів в системі

управління прибутками”

(на матеріалах СП „КАРТ-ТИСА”)

Анотація

В курсовій роботі розглядаються питання організації обліку доходів, формування та обліку фінансових результатів господарської діяльності підприємства, представлено класифікацію доходів відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку.

В практичній частині проведено дослідження існуючого стану обліку доходів від звичайної діяльності на досліджуваному підприємстві, розглядаються питання визнання, складу і оцінки доходів. Описано методику відображення даних про доходи і фінансові результати у фінансовій звітності підприємства. Значна увага приділена питанням автоматизації обліково-аналітичних робіт, розроблено рекомендації по удосконаленню обліку доходів та прибутку на підприємстві.

Робота містить: 15 рисунків, 22 таблиці, 70 сторінок.

Зміст

Вступ

1. Склад та класифікація доходів підприємства

2. Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури

3. Організаційно-економічна характеристика українсько-польського спільного підприємства „КАРТ-ТИСА”

4. Організація обліку доходів

5. Облік доходів від звичайної діяльності

6. Облік фінансових результатів

7. Звіт про фінансові результати

8. Вдосконалення обліку доходів підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Формування ринкових відносин вимагає від кожного учасника підприємницької діяльності вміння вірно аналізувати економічну інформацію і приймати виважені рішення щодо інвестування своїх ресурсів в суб'єкти господарювання з метою одержання доходу.

У здійсненні виробничо-фінансової діяльності господарюючих субєктів бере участь велика кількість взаємоповязаних організаційних, трудових, матеріальних і фінансових факторів. Мета кожного господарюючого субєкта якомога ефективніше використати ці фактори. Ефективність використання факторів виробництва виражається в кінцевому підсумку у фінансових результатах діяльності господарюючих субєктів. Фінансові результати діяльності підприємств характеризуються такими економічними показниками як валовий доход, чистий доход, прибуток.

Дохід (виручка) є потоком грошових коштів та інших надходжень за певний період, отриманим від продажу продукції, товарів, робіт, послуг. Отримання доходів створює основу для самофінансування підприємства за умови, що їх розмір достатній для покриття витрат підприємства з реалізації товарів та інших видів діяльності, виконання зобов'язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку. Реалізація економічної стратегії розвитку підприємства здебільшого визначається обсягом доходу, який отримується. Знання чинників, які впливають на розмір доходів підприємства, дозволяє виявити основні напрямки пошуку резервів його збільшення.

Прибуток ? це позитивна форма фінансових результатів, яка є рушійною силою, метою підприємницької діяльності та показником її ефективності. Він визначається як перевищення суми доходів над сумою витрат, які були понесені для отримання цих доходів.

Основним чинником, який впливає на цей підсумковий показник є дохід (виручка) від реалізації, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Для формування фінансового результату підприємства визначне місце займає правильне вирахування доходу (виручки) від реалізації продукції, товарів, наданих послуг.

Розвиток ринкових відносин в Україні зумовив кардинальні зміни в бухгалтерському обліку, що відбуваються з орієнтацією на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. Однією з головних загальноекономічних і бухгалтерських проблем як у практичному, так і в науковому плані є проблема трактування фінансового результату діяльності підприємства, методологія й методика його визначення й оподаткування.

Фінансовий облік є так званою мовою бізнесу, податковий це засіб спілкування податкових органів із платниками податків. Важливість взаємоузгодженості інформації, що використовується як у фінансовому, так і в податковому обліках, сьогодні набула особливої актуальності.

Актуальність теми, недостатній рівень її розробки стосовно потреб сучасної ринкової економіки, наявність багатьох дискусійних питань визначили вибір теми, логіку та методи курсового дослідження.

Предметом дослідження є організація обліку доходів та їх вплив на формування фінансових результатів господарської діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження обрано Українсько-польське спільне підприємство “КАРТ-ТИСА”, основною діяльністю якого є виробництво наочних приладів та інших виробів, їх реалізація на українському і польському ринках; торгово-комерційна діяльність; надання послуг по перевезенню вантажів.

Метою курсової роботи є визначення стану організації та методології бухгалтерського обліку доходів та фінансових результатів діяльності підприємства в умовах ринку та внесення пропозицій щодо їх удосконалення.

Для досягнення цієї мети в курсовій роботі поставлені такі завдання:

- висвітити економічну сутність поняття “доходи”, „прибуток” в ринкових умовах господарювання;

- проаналізувати існуючу нормативно-правову базу і спеціальну літературу з обліку, аналізу доходів та фінансових результатів;

- оцінити організацію та стан бухгалтерського обліку на матеріалах СП “КАРТ-ТИСА”;

- висвітлити методологію ведення обліку доходів від звичайної діяльності та фінансових результатів на підприємстві;

- висвітлити методологію складання звітності з фінансових результатів;

- розглянути систему автоматизації обліково-аналітичних робіт в системі управління фінансовими результатами підприємства.

Інформаційна база поточного управління основними господарськими показниками підприємства визначається системою показників фінансового обліку підприємства. На основі цієї системи показників проводиться узагальнений аналіз, прогнозування та поточне планування діяльності підприємства.

У зв'язку з переходом підприємств України на загальноприйняту в міжнародній практиці систему бухгалтерського обліку, показники управлінського обліку підприємства дають можливість істотно доповнити фінансовий облік. Управлінський облік являє собою систему обліку усіх необхідних показників, що формують інформаційну базу оперативних управлінських рішень і планування діяльності підприємства в наступному періоді, і допомагає використовувати відповідну інформацію

1. Склад та класифікація доходів підприємства

Згідно з Господарським Кодексом України в умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою діяльність з метою отримання відповідного доходу (прибутку).

Отримання доходів - виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) - свідчить про те, що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає вимогам та попиту ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціоналними характеристиками та властивостями. Отримання доходів створює основу для самофінансування підприємства за умови, що їх розмір достатній для покриття витрат підприємства з реалізаціії товарів та інших видів діяльності, виконання зобов'язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку.

Управління доходами торговельного підприємства, спрямоване на максимізацію їх розміру, визначає необхідність їх системної класифікації, яка може бути проведена за певними ознаками.

Доходи можуть виникати в результаті операційної, фінансової та інвестиційної діяльності (рис.1.1).

Склад доходів, що відносяться що відповідної групи, встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати” (рис.1.2).

Відповідно до вимог П(С) БО 15 „Дохід” доходи підприємства класифікуються за різними ознаками. З метою визнання доходу та визначення його суми в обліку розрізняють дохід від:

„- реалізації продукції, товарів, інших активів, придбаних з метою продажу (крім інвестицій у цінні папери);

- надання послуг;

- використання активів підприємства іншими фізичними та юридичними особами, результатом яких є отримання відсотків, дивідендів, роялті” [ ]

1

73

Рис.1.1. Класифікація видів діяльності підприємства

Найбільшу питому вагу в доходах торговельного підприємства займають доходи від основної діяльності - торговельної. Ці доходи для торговельного підприємства отримали назву валового доходу.

У зв'язку з тим, що в торгівлі нова споживча вартість не створюється, доход від реалізації товарів являє собою плату за надання торговельно-посередницької послуги (доведення товарів до споживачів та їх реалізація), яка становить частину виручки торговельного підприємства.

Необхідність отримання доходів від торговельної діяльності підприємства обумовлена потребою відшкодування витрат на ведення діяльності і отримання певної суми прибутку, яка забезпезпечує досягнення стратегічної мети підприємства.

Основними джерелами доходів від продажу товарів є:

торговельна надбавка до ціни придбання товарів;

торговельна знижка з продажної ціни товару.

За своєю економічною природою торговельні надбавки та знижки являють собою ціну на послуги торговельного підприємства. Їх рівень, як і рівень інших цін, в умовах ринкової економіки залежить:

- з одного боку, від співвідношення між попитом та пропозицією на торговельні послуги, ступеня конкуренції та товарному ринку, якості послуг, що надаються, і рівня цін закупівлі та продажу товарів;

- з іншого боку, від витратомісткості реалізації товарів і норми прибутку, яка відповідає стратегії розвитку підприємства.

Різниця між ціною продажу та купівлі товарів на різних стадіях реалізації товару являє собою доход торговельного підприємства з одиниці реалізованого товару. Валовий доход торговельного підприємства формується як різниця між виручкою від реалізації товарів та сумою оплати постачальникам закуплених товарів.

В оптовій торгівлі валовий доход утворюється також у вигляді різниці між ціною придбання та продажу товарів. Його розмір залежить від розміру надбавки, яка диференціюється за формами оптового товарообороту, виходячи з їх витратомісткості.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”. Структура П(С)БО 15 наведена на рис. 1.3.

Критерії визнання доходу застосовуються окремо до кожної операції. Проте їх необхідно застосовувати до окремих елементів однієї операції, або двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої операції.

Доходи включаються до складу об'єктів облікового процесу на підставі принципів нарахування та відповідності.

Принцип нарахування передбачає відображення в обліку доходів у момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Наприклад, якщо відвантаження продукції здійснюється в одному звітному періоді, а оплата буде здійснюватись в наступному звітному періоді, то дохід визнається і відображається в обліку на дату відвантаження продукції.

Принцип відповідності передбачає визначення фінансового результату шляхом порівняння доходів звітного періоду з втратами цього ж періоду, понесеними для отримання цих доходів. Наприклад, при відображенні в обліку визнаного доходу від реалізації продукції одночасно визначаються і відображаються в обліку її собівартість і всі витрати, пов'язані з такою реалізацією.

Порядок визнання доходів від звичайної діяльності відповідно до класифікаційних груп представлений в табл.1.1.

Таблиця 1.1 Порядок визнання доходів від звичайної діяльності

№ з/п	Групи класифікації доходів	Особливості визнання
		окремі	загальні
1	2	3	4
1	Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	-передача покупцю ризиків та вигод, пов'язаних з правом власності на продукцію (товар, інший актив); -втрата підприємством подальшого контролю та управління за реалізо-ваною продукцією (товарами, іншими активами); -можливість достовірного визначен-ня витрат, пов'язаних з даною операцією.	-сума доходу може бути достовірно визначена; -існує ймовірність збільшення економічних вигод внаслідок операції.
2.	Дохід від надання послуг	-можливість достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу; -можливість визначення витрат, пов'язаних з наданням послуг та необхідних для їх завершення	-сума доходу може бути достовірно визначена; -існує ймовірність збільшення економічних вигод внаслідок операції
3.	Дохід від використання активів іншими підприємствами	-відсотки визначються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи із бази їх нарахування та терміну користування відповідними активами; - роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди; - дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату	- сума доходу може бути достовірно визначена; - існує ймовірність надходження економічних вигод, внаслідок операції

При цьому згідно з п.15 П(С)БО 15 визнаний дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним суми безнадійної або сумнівної заборгованості, сума якої визнається витратами підприємства. Якщо дохід від надання послуг не може бути правильно визначений, то він відображається в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню, а якщо не існує імовірності відшкодування вказаних витрат, то дохід не визнається, а вказані витрати відносяться до витрат облікового періоду.

Дане Положення (пп.16-19) також визначає порядок визнання або невизнання в обліку отриманих сум, як цільове фінансування (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Порядок визнання доходів у вигляді цільового фінансування

№ з/п	Дохід у вигляді цільового фінансування
	Вид доходу	Порядок визнання	Порядок невизнання
1	2	3	4
1.	Цільове фінансування	Визнається доходом, якщо є підтвердження того, що воно буде отримане, і підприємство виконає умови такого фінансування	Не визнається доходом доти, доки немає підтвердження, що воно буде отримане, і підприємство виконає умови такого фінансування
2.	Цільове фінансування у вигляді: -компенсації збитків, що їх підприємство вже має; -або з метою термінової фінан	Визнається доходом того періоду, в якому виникла дебіторська заборгованість, по-в'язана з цим фінансуванням	Не визнається доходом того періоду, у якому не виникла дебіторська заборгованість, пов'язана з цим фінансуванням
	сової підтримки підприємства без майбутніх витрат пов'язаних з цим
3.	Отримане цільове фінансування	Визнається доходом тих періодів, у яких було здійснено витрати, пов'язані з використанням умов цільового фінансування	Не визнається доходом тих періодів, у яких не було здійснено витрат, пов'язаних з використанням умов цільового фінансування
4.	Цільове фінансування капітальних інвестицій	Визнається доходом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів,нематеріальних активів) пропорційно сумам нарахованої амортизації цих об'єктів	Не визнається доходом періоду, у якому немає корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів)

Надходження від інших осіб, що не визнаються доходами, та випадки, коли дохід не визнається, наведено у табл. 1.3.

Таблиця 1.3 Випадки, коли надходження не визнаються доходом

№ з/п	Надходження, що не визнаються доходом	Випадки, коли дохід не визнається
1.	Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів	Здійснення обміну продукцією товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість
2.	Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо
3.	Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг)
4.	Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг)
5.	Сума задатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором

В бухгалтерському обліку дохід відображається в сумі справедливої вартості отриманих активів або тих, що підлягають одержанню (рис 1.5). Сума доходу, яка виникає в результаті господарської операції, як правило, визначається шляхом домовленості між підприємством і покупцем або користувачем активу.

1

73

Рис. 1.5. Критерії оцінки доходу

Таким чином, дохід визнається в тій сумі грошових коштів або їх еквівалентів, які були отримані або підлягають отриманню.

Чинна система оподаткування прибутку підприємств, яка введена в Україні у 1997 році оновленою редакцією Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств ” (із змінами і доповненнями від 01.07.2004 р. №1957-ІV), передбачає, що в основу системи оподаткування прибутку підприємств кладеться обсяг їхніх валових доходів і валових витрат. Саме різниця між валовими доходами і валовими витратами в основному визначає об'єкт оподаткування прибутку підприємств.

Під валовим доходом Закон про оподаткування прибутку підприємств розуміє „загальну суму доходів суб'єкта підприємницької діяльності, отримуваних ним на території України і за її межами у грошовій або інших формах від усіх видів діяльності ” [2]

У складі сукупного валового доходу платника податку виділяють наступні групи доходів:

1. Доходи від реалізації товарів (робіт, послуг).

2. Доходи від операцій з цінними паперами, валютними коштовностями та борговими зобов'язаннями.

3. Доходи від операцій з основними фондами, нематеріальними активами та капітальний доход, що пов'язаний з видобутком корисних копалин.

4. Доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів.

5. Доходи від врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості.

6. Доходи від здійснення операцій лізингу (оренди).

7. Доходи у вигляді пасивного прибутку, одержані за межами митної території України (з урахуванням сплаченого податку).

8. Інші види доходів, що входять до складу об'єкта оподаткування.

До складу валових доходів не вносяться суми непрямих податків, які становлять частину відпускної ціни товарів, робіт, послуг і призначені для перерахування до бюджету (податок на додану вартість і акцизний збір).

В законодавчому порядку в Україні встановлений єдиний порядок ведення податкового обліку в частині фіксації дати появи у підприємств валових доходів (тобто збільшення валових доходів), а також збільшення валових витрат, що вкрай важливо для визначення суми податку на прибуток. Датою збільшення валового доходу від реалізації продукції вважається дата відвантаження товару, а для робіт, послуг ? дата фактичного їх виконання, засвідчена у відповідних документах, підписаних сторонами; якщо ж здійснено авансовий платіж під відвантаження товару, виконання робіт, надання послуг, датою збільшення валових доходів вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок підприємства-постачальника.

Маса одержання прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства (товарообороту), кількості реалізованих товарів. Збільшенню обсягу продажу сприяє здійснення ефективної маркетингової політики шляхом включення в перелік взаємодоповнюючих товарів, надання споживчого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торговельних послуг, пов'язаних із реалізацією товарів, здійснення ефективних рекламних заходів. Для оптової торгівлі важливе значення в розширенні продажу має регіональна диверсифікація збуту. Розглянуті фактори прямо впливають на величину доходів, а відповідно, і на прибуток підприємства.

Управління доходами передбачає:

створення інформаційної бази для прийняття управлінських рішень;

- проведення аналізу обсягу та складу отриманих доходів; чинників, які визначають їх розмір та рівень; ступеня достатності отримання доходів для забезпечення самофінансування розвитку підприємства;

- формування політики отримання доходів та вибір інструментів та важелів її реалізації;

- розробка прогнозу можливих варіантів отримання доходів за видами діяльності та їх експертиза щодо можливості реалізації;

формування оптимального варіанту плану доходів підприємства.

Однією з головних загальноекономічних і бухгалтерських проблем як у практичному, так і в науковому плані є проблема трактування фінансового результату діяльності підприємства, методологія та методика його визначення й оподаткування.

У зарубіжних системах обліку вихідним моментом і метою є визначення фінансового результату, що віддзеркалює ефективність використання вкладеного власником капіталу. При цьому прибуток трактується як складова власного капіталу, тобто його приріст протягом певного часу; сама діяльність - не як сукупність процесів розширеного відтворення, а як витрачання вкладеного капіталу (власного й залученого) з метою його збільшення. Сучасна зарубіжна наука трактує бухгалтерський облік як певну знакову систему, спрямовану на визначення прибутку, а теорію бухгалтерського обліку - як аналіз методів його обчислення. Оскільки бухгалтерський облік є знаковою системою, то з позиції семіотики прибутку, як поняттю, надається певний синтаксичний, семантичний і прагматичний зміст.

Синтаксичний підхід до вивчення прибутку дає змогу встановити його структуру, складові, які його утворюють, концепцію його визнання в обліку, порядок формування в системі рахунків. Семантичне розуміння прибутку передбачає тлумачення його як показника ефективності функціонування підприємства. Фактично усі фінансові коефіцієнти, які обчислюються для економічного аналізу, базуються саме на семантичній концепції прибутку. Воднораз цей підхід має на меті зближення показників економічного і бухгалтерського прибутків. Бухгалтерський прибуток - це і є фактичний приріст власного капіталу протягом звітного періоду, який визначається за даними бухгалтерського обліку.

Зближення економічного і бухгалтерського прибутків - дуже цікава наукова і практична проблема, які, звісно, ніколи до кінця не буде розв'язана. В економічній літературі витрати на сплату податків не належать до тих, що впливають на розмір економічного прибутку. Але, сам факт урахування цих витрат при обчисленні фінансового результату створює в бухгалтерському обліку умови для визначення реального прибутку як доходу, "очищеного" від усіх видів витрат, у тому числі й витрат на сплату податків. А визначення цих витрат способом "повної відстрочки" дає змогу усунути повною мірою вплив невідповідності доходів і витрат різних звітних періодів при обчисленні прибутку, тобто посилити його семантичне значення, яке прямо узгоджується з релевантністю бухгалтерської інформації.

Прагматичне розуміння прибутку пов'язане з використанням його у прогнозуванні майбутньої діяльності підприємства. При створенні прогнозних моделей прибутку на наступні звітні періоди враховується прибуток від звичайної діяльності, отриманий у попередні періоди, і коригуються всі його складові відповідно до очікуваних змін у наступних періодах.

Висвітлений підхід до тлумачення прибутку в сучасних зарубіжних системах обліку вплинув на побудову професійних і національних планів розрахунків для обліку господарської діяльності суб'єктів господарювання в різних країнах світу і визначення методів розрахунку фінансового результату. Отже, існує три методи визначення фінансового результату. Головний із них - метод "витрати - випуск". Другий метод спирається на формулу балансу: актив дорівнює сумі власного капіталу і зобов'язань. Третій - визначає фінансовий результат як зміну вартості чистих активів на початок і кінець звітного періоду. Для розрахунку фінансового результату за кожним методом передбачені певні моделі у планах рахунків, які, в свою чергу, пов'язані зі структурою фінансових звітів.

На підприємствах зарубіжних країн головним способом визначення фінансового результату є спосіб, що ґрунтується на зіставленні доходів і витрат, тобто третій за наведеною таблицею. Перший і другий - використовуються для підприємства малого бізнесу в умовах спрощеного оподаткування.

Порядок визначення фінансового результату на підприємствах України та відображення його у звітності регламентуються у таких Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку: П(С)БО 2 "Баланс", П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", П(С)БО 15 "Дохід", "П(С)БО 16 "Витрати", П(С)БО 17 "Податок на прибуток". Впровадження зазначених нормативних документів на практиці має надзвичайно велике значення, оскільки трансформує систему обчислення фінансового результату відповідно до Міжнародних стандартів.

Реформування народного господарства України відбувається не так швидко, як хотілося б. Шлях до розвиненої ринкової економіки важкий і тернистий. Стандарти бухгалтерського обліку деякою мірою випереджають трансформаційні процеси в економіці, й тому їхнє впровадження не завжди відповідає потребам користувачів бухгалтерської інформації.

Прибуток - це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну ефективність його роботи. В умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим чинником стимулювання виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створює фінансову основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. Чистий прибуток - найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. За чистим прибутком визначається прийнятий для інвестора рівень дохідності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіантами напрямку інвестування.

Основним чинником, який впливає на цей підсумковий показник є дохід (виручка) від реалізації, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов'язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства, зокрема аналіз формування прибутку, є в Україні найдинамічнішим видом аналізу. І пов'язано це в першу чергу не з появою нових методів та прийомів аналізу, а з процесом реформування бухгалтерського обліку в Україні, з постійними змінами законодавчої та нормативної бази, яка значною мірою визначає напрями цього аналізу.

2. Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури

Реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що здійснюється Міністерством фінансів України, є позитивним явищем в умовах розвитку нових суспільно-економічних відносин у державі. Зокрема, розроблено національні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності на основі міжнародних стандартів, затверджені плани рахунків для господарських суб'єктів, розроблено і затверджено форми фінансової звітності відповідно до міжнародної практики тощо.

Здійснені заходи відповідають Програмі реформування бухгалтерського обліку в Україні, спрямовані на уніфікацію про фінансовий стан суб'єктів господарювання, яка застосовується у високорозвинених країнах з ринковою економікою і різними формами власності.

Це сприяє розвитку міжнародних економічних відносин України, залученню іноземних інвесторів, контролю виконання фінансово-економічних угод іншими державами, банками та міжнародними фінансовими організаціями, а також здійсненню спільної діяльності вітчизняних і зарубіжних партнерів тощо.

Огляд нормативно-правової бази, що використана при написанні курсової роботи наведений в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Економіко-правовий аналіз чинної нормативної бази з

обліку доходів підприємства

№ п/п	Нормативний документ	Короткий зміст	Використання в обліку, аналізі, контролі та аудиті
1	2	3	4
1.	Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV	Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні	В курсовій роботі використані принципи ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності. Формування облікової політики підприємства
2.	Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.97 р. №283/97-ВР зі змінами і доповненнями в т.ч. внесеними Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” від 01.07.2004 №1957-ІV	Основні правила ведення податкового обліку на підприємствах України. Визначення обєктів оподаткування, валових доходів, валових витрат, амортизації.	Використовується для складання Декларації про податок на прибуток, розрахунок оподатковуваного прибутку в податковому обліку.
3.	Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291	В інструкції наведена характеристика економічного змісту, призначення і структури кожного рахунка, типова кореспонденція рахунків, а також даються вказівки щодо порядку організації аналітичного обліку	Використовується в обліку для забезпечення єдиного порядку відображення господарських операцій в системі рахунків, та узагальнення показників в обліку при складанні балансу та інших форм звітності
4.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87	Цим Положенням визначається зміст і форма Звіту про фінансові результати, вимоги до розкриття його статей. Дається методика визначення прибутку (збитку) за звітний період.	Використовується для складання фінансової звітності, визначення фінансових результатів, визнання доходів і витрат у Звіті. На підставі даних Звіту розраховують показники та коефіцієнти ефективності господарської діяльності.
5.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах ”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 р. №137	Цим Положенням визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності	Використовується для складання ф.№5 „Примітки до річної фінансової звітності”, для заповнення розділу 5 „Доходи і витрати”.
6.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290	Це Положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності	Застосовується у бухгалтерському обліку для класифікації доходу, критерії оцінки та розкриття інформації у примітках до фінансової звітності
7.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витратиш, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318	Це Положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності	Використовується для обліку витрат за елементами,формування собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), витрати впливають на формування фінансових результатів
8.	Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.11.1995 р. №88	Це Положення визначає порядок складання бухгалтерських первинних документів, склад документів, відповідальність за несвоєчасність складання документів і реєстрів бухгалтерського обліку	Використовується на підприємстві для розв'язання завдань оптимізації бухгалтерського обліку, встановлення правил документообігу
9.	Порядок ведення книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), затверджено наказом ДПАУ від 30.05.97 р. №165	Книга містить порядок обліку операцій з продажу і визначає податкові зобов'язання сум ПДВ	Використовується на підприємстві для ведення податкового обліку з реалізації товарів, послуг (отримання доходу) і нарахуванню ПДВ
10.	Порядок подання фінансової звітності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419	Цей порядок встановлює обов'язок подання фінансової звітності органам державної статистики, терміни її подання; обов'язкове проведення інвентаризації перед складанням річної фінансової звітності	Дотримуючись норм цього порядку, підприємство вчасно подає квартальну, річну фінансову звітність в органи державної статистики.
11.	Методичні рекомендації з перевірки зіставлюваності показників фінансової звітності підприємства, Лист Міністерства фінансів України від 31.12.2003 р. №31-04200-20-5/8622.	У спеціальній таблиці подано взаємну погодженість показників, які відображені у звітних формах ф.№1-ф.№5.	Використовується для перевірки правильності складання бухгалтерської фінансової звітності; взаємоув'язка показників доходу, прибутку.

Під час ведення бухгалтерського обліку часто виникають питання про застосування чого чи іншого положення, рахунку тощо. Відповіді на питання дають провідні вітчизняні спеціалісти на сторінках періодичних видань. Огляд літератури, яка стосується теми роботи наведена в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Огляд літературних джерел з обліку доходів підприємства

№ п/п	Джерело	Короткий зміст	Використання для удосконалення обліку
1	2	3	4
1.	Буфатіна І. Облік доходів і витрат відповідно до нового Плану рахунків // Бухгалтерський облік і аудит. 2002. №2	У статті розглянуто основні відмінності в обліку доходів та витрат, повязані із впровадженням нового Плану рахунків і національних П(С)БО	В роботі було використано матеріали про облік доходів за новими стандартами бухгалтерського обліку
2.	Грабова Н.М., Добровський В.М. Бухгалтерський облік у торгівлі: Навч.посіб. К.: А.С.К., 2004.	У посібнику висвітлено особливості обліку доходів, витрат, формування фінансових результатів на підприємствах різних форм власності.	Використовується в роботі для висвітлення питання класифікації, оцінки, визнання та обліку доходів підприємства
3.	Загородній В. Формування інтегрованої бази даних для управління, обліку і контролю діяльності підприємства// Бухгалтерський облік і аудит. 2001. №6	Викладено технологію обробки інформації за допомогою автоматизованих робочих місць. Виділено основні напрями вдосконалення процесів документування і підготовки первинної інформації	Використовується для формування інтегрованої бази даних для управління обліку і контролю діяльності підприємства із застосуванням компютерної техніки
4.	Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. Х.: Фактор, 2002	В підручнику автор висвітлює питання, присвячені порядку проведення аналізу фінансової звітності підприємств	Використовується для розрахунку основних фінансових показників
5.	Ловінська Л.Г. Концепція фінансового результату у системі бухгалтерського обліку підприємств // Фінанси України. 2003. №11	Висвітлюється економічна сутність фінансового результату у ринкових умовах господарювання, розкриваються методи його обчислення	Застосовується в роботі методика визначення фінансового результату, осмислення економіч- сутності фінансового результату
6.	Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч.посібник. ? К.: ЦУЛ, 2002.	В посібнику представлена методика складання і аналізу фінансової звітності підприємства.	Використано в роботі для визначення показників фінансового стану підприємства
7.	Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. ? К.: „Академія”, 2002.? 672с.	Посібник містить системний виклад організації та методології бухгалтерського фінансового обліку.	Використано в роботі для висвітлення питання організації обліку доходів підприємства, критерії їх визнання, та оцінка доходів.
8.	Шара Є.Ю. Оцінка стану обліку доходів підприємств та його стандартизація // Фінанси України. ? 2002. ?№5.	В статті висвітлена суть доходів та фінансового результату підприємства, їх формування в бухгалтерському та податковому обліку	Використано в роботі для формування пропозицій по удосконаленню обліку доходів та прибутку

Визначення терміну „доходи” у розглянутих джерелах представлено в табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Розкритяття терміну „доходи” у нормативних джерелах

Джерело	Визначення
Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.97 р. №283 із змінами і доповненнями [2]	Валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від усіх видів діяльності, одержаного або нарахованого протягом звітного (податкового) періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 „Дохід”, затверджений наказом МФУ від 29.11.99 р. №290 [4]	Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

3. Організаційно-економічна характеристика українсько-польського спільного підприємства "КАРТ-ТИСА”

Українсько-польське спільне підприємство “КАРТ-ТИСА”, далі СП, створено Договором про створення і діяльність укладеного 17 квітня 1991 року. СП створено з метою виробництва наочних приладів та інших виробів, їх реалізація на українському і польському ринках. Підприємство здійснює торгово-комерційну діяльність та надає послуги по перевезенню вантажів. СП має право укладати від власного імені угоди (контракти), одержувати майнові і особисті права і нести зобовязання. СП має право здійснювати операції по експорту і імпорту, які повязані з його діяльністю.

Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, що здійснює підприємницьку діяльність на правах юридичної особи, має самостійний баланс, поточний рахунок, печатку із своїм найменуванням та символікою, фірмовий знак, штампи, бланки документів.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, штатний розклад, системи та форми оплати праці. СП веде оперативний і статистичний облік, бухгалтерську і фінансову звітність в порядку, що прийнятий на Україні.

Вищим органом СП є правління, яке складається з осіб, яких призначають пайовики СП.

Поточною діяльністю підприємства керує директор, який призначений правлінням. Контроль за фінансовою і господарською діяльністю СП здійснює ревізійна комісія.

Структура підприємства означає його внутрішню будову і зв'язок складових частин. Це повне кількісне і якісне співвідношення елементів цілого, що визначають життєдіяльність підприємства і процес його розширеного відтворення.

Майно підприємства складається з основних фондів, оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Прибуток СП “КАРТ-ТИСА"” утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних затрат та прирівнених до них витрат та виплат на оплату праці.

Господарська діяльність складається з господарських операцій - фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан активів, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Динаміка основних показників фінансово-господарської діяльності СП „КАРТ-ТИСА” представлена в табл. 3.1 .

Таблиця 3.1 Динаміка основних показників фінансово-господарської діяльності СП „КАРТ-ТИСА” за 2002-2004 роки тис.грн.

Показники	2002	2003	2004	Відхилення
				абсолютне, +/-	відносне, %
				2003/ 2002	2004/ 2003	2003/ 2002	2004/ 2003
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	175,0	205,3	307,7	+30,3	+102,4	17,3	49,9
Собівартість продукції (товарів, робіт, послуг)	105,2	125,0	180,2	+19,8	+55,2	18,8	44,2
Валовий прибуток	69,8	80,3	127,5	+10,5	+47,2	15,0	58,8
Чистий прибуток (збиток)	0,3	2,8	4,3	+2,5	+1,5	8,3р.	53,6
Загальна вартість активів	60,2	68,1	96,4	+7,9	+28,3	13,1	41,6
Вартість основних фондів	39,3	41,8	53,7	+2,5	+11,9	6,4	28,5
Статутний капітал	35,0	35,0	35,0	0	0	0	0
Власний капітал	37,5	39,1	44,4	+1,6	+5,3	4,3	13,6
Поточні зобов'язання	22,7	29,0	52,0	+6,3	+23,0	27,8	79,3
Середньоспискова чисельність працюючих	9	10	10	+1	0	11,1	0
Річний фонд оплати праці	15,9	18,6	23,2	+2,7	+4,6	16,9	24,7
Продуктивність праці	11,0	11,03	13,3	+0,03	+2,27	0,27	20,6
Середньорічна заробітна плата	1,76	1,86	2,32	+0,10	+0,46	5,7	24,7

Дані табл. 3.1. показують підвищення ефективності управління СП „КАРТ-ТИСА” за 2004 рік в порівнянні з 2003 роком, про що свідчить зростання чистого прибутку на 1,5тис. грн. або на 53,6 %. Відмітимо також позитивне співвідношення темпів приросту чистої виручки та собівартості реалізованої продукції, які дорівнюють відповідно 49,9 % та 44,2 %.

Крім цього, на досліджуваному підприємстві покращилося соціальне становище робітників, про що свідчить зростання середньорічної заробітної плати на 0,46тис. грн. або на 24,7 %.

Формування системи інформаційного забезпечення регулювання результатів діяльності підприємства являє собою цілеспрямований підбір відповідних інформативних показників для аналізу, планування та прийняття стратегічних і оперативних управлінських рішень.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства. За даними фінансової звітності розраховують сукупність аналітичних показників і на їх основі - узагальнюючі показники фінансового стану підприємства.

Активи, зобов'язання та власний капітал підприємства - це елементи, які безпосередньо пов'язані з оцінкою його фінансового стану. В табл.3.2. представлено майновий стан СП «КАРТ-ТИСА».

Таблиця 3.2 Оцінка майнового стану СП "КАРТ-ТИСА" за 2002 - 2004 роки тис.грн.

П о к а з н и к и	2002	2003	2004	Відхилення	Оцінка показника за нормативним значенням
				абсолютне, +/-	відносне,%
				2003 / 2002	2004 / 2003	2003 / 2002	2004/ 2003
Загальна вартість активів	60,2	68,1	96,4	+7,9	+28,3	13,1	41,5	позитивн. є зростання показника
Коефіцієнт зносу основних засобів	0,13	0,15	0,16	+0,02	+0,01	15,4	6,7	< 0,5
Коефіцієнт придатності основних засобів	0,87	0,85	0,84	-0,02	-0,01	-2,3	01,2	> 0,5
Коефіцієнт оновлення основних засобів	0,23	0,25	0,29	+0,02	+0,04	8,7	16,0	> 0,1
Коефіцієнт вибуття основних засобів	0,05	0,07	0,09	+0,02	+0,02	40,0	28,6	> 0,1
Власний капітал	37,5	39,1	44,4	+1,6	+5,3	4,3	13,5	позитивним є зростання показника
Поточні зобов'язання	22,7	29,0	52,0	+6,3	+23,0	27,7	79,3	позитивним є зменшення показника
Частка власних оборотних активів	0,12	0,05	-0,1	-0,07	-0,15	-58,3	-1,0р	> 0,2

Наведені в табл.3.2. дані з фінансової звітності показують, що за 2004 рік вартість майна (активів) підприємства зросла на 28,3 тис.грн., в т.ч. за рахунок власного капіталу на 5,3 тис.грн. або на 13,5 %. Це характеризує стабільність господарської діяльності підприємства, наміри збільшувати її обсяги та підвищувати ефективність.

Коефіцієнт зносу показує високий рівень придатності основних засобів. На кінець звітного періоду коефіцієнт зносу основних засобів збільшився, але знаходиться в межах нормативного значення. 84,0% своєї вартості основні засоби ще не встигли перенести на вироблювану продукцію.

За звітний період 2004 р. на підприємство надійшло основних засобів на 15,5 тис.грн., а вибуло на 3,6 тис.грн. Коефіцієнт оновлення основних засобів на кінець звітного періоду майже в 3 рази перевищує нормативне

значення, але коефіцієнт вибуття не відповідає нормативному значенню. Приріст у вартісному вираженні дорівнює 11,9 тис.грн., що по відношенню до їх залишку на початок звітного періоду становить 28,5%.

Відношення вартості вибулих основних фондів до тих, що надійшли, дорівнювало 23,2%. Отже, додаткові капіталовкладення, що використовуються на відтворення основних засобів, становлять 76,8%.

Для оцінки майнового стану підприємства важливо знати тенденцію зміни розміру власного майна і частки власних оборотних активів. Це обумовлено тим, що при зростанні цих показників підвищується стабільність підприємницької діяльності. Власне майно підприємства збільшилось на 5,3 тис.грн. або на 13,5%. Водночас, збільшення поточних зобов'язань більш швидшими темпами (79,3%) вплинуло на зменшення частки власних оборотних активів. На кінець звітного періоду тільки 5% оборотних активів підприємства відтворювалось за рахунок власних коштів, а на кінець звітного періоду оборотні активи вже за рахунок залучених коштів.

Головним критерієм для визначення фінансового стану є платоспроможність підприємства. Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобовязання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності загальної, термінової та абсолютної. Динаміку показників ліквідності та платоспроможності СП "КАРТ-ТИСА" представлено в табл.3.3.

Таблиця 3.3 Динаміка показників ліквідності та платоспроможності СП "КАРТ-ТИСА” за 2002 - 2004 роки

П о к а з н и к и	2002	2003	2004	Відхилення	Оцінка показника за нормативним значенням
				абсолютне, +/-	відносне,%
				2003 / 2002	2004 / 2003	2003 / 2002	2004/ 2003
Величина чистих оборотних активів (робочий, функціонуючий капітал)	1,9	1,4	-4,6	-0,5	-6,0	-26,3	-	позитивн. є зростання показника
Загальний коефіцієнт покриття (платоспроможності)	1,14	1,05	0,91	-0,09	-0,14	-7,9	-13,3	> 1
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,11	0,18	0,15	+0,07	-0,03	63,6	-16,7	> 0,5
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,05	0,048	0,048	-0,002	0	19,0р	0	> 0,2
Частка оборотних коштів в активах	0,42	0,44	0,49	+0,02	+0,05	4,8	11,3	за планом
Частка запасів в поточних активах	0,91	0,91	0,83	-	-0,08	-	-8,8	> 0,5

Наведені в табл. 3.3. дані з фінансової звітності показують, що величина чистих оборотних активів підприємства зменшилась на 6,0 тис.грн. Пониження цього показника розглядається як негативна тенденція можливості підприємства своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників

Коефіцієнти ліквідності визначають рівень платоспроможності підприємства. У табл. 3.3. коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок і на кінець звітного періоду не змінився. Протягом звітного періоду темпи зміни грошових коштів були постійними. Цей показник свідчить про те, що на звітну дату 4,8% поточних зобов'язань підприємство може негайно погасити. Слід відзначити, що коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться в межах значно менших, ніж визначений норматив.

Про задовільний стан платоспроможності підприємства свідчить коефіцієнт швидкої ліквідності, який на кінець звітного періоду складав 0,15 проти 0,18 на початок. Коефіцієнт зменшився на 0,03 пункти. Загальний коефіцієнт платоспроможності на підприємстві перевищує одиницю на початок звітного періоду, на кінець звітного періоду він зменшився і вже нижчий за нормативне значення. Це означає, ліквідаційна вартість оборотних активів була на 86,7% вища платіжних зобов'язань. За звітний період загальний коефіцієнт покриття зменшився на 0,14 пункти.

Оцінка надійності визначених коефіцієнтів ліквідності здійснюється в процесі вивчення питомої ваги оборотних активів та їх окремих видів в складі майна підприємства. Як видно з даних табл.3.3. частка оборотних коштів в активах має тенденцію до збільшення, частка запасів в поточних активах значно більша за нормативне значення, має тенденцію до збільшення.

Для визначення ліквідності балансу підприємства можна порівняти окремі види його активів і зобов'язань (пасивів). Розрахунки з аналізу ліквідності балансу оформлено у вигляді табл. 3.4.

Баланс підприємства слід вважати абсолютно ліквідним, якщо: А1> П1, А2> П2, А3> П3, А4< П4. У випадку, коли одна або декілька нерівностей має протилежний знак ніж в оптимальному варіанті, ліквідність балансу не може бути абсолютною. Аналіз даних (табл.3.4) показує, що на початок і на кінець звітного періоду підприємство мало недостаток найбільш ліквідних оборотних активів - грошових коштів. Однак по інших групах майна були в наявності наднормовані залишки і виконані умови співвідношень, за якими визначається ліквідність балансу підприємства.

Таблиця 3.4 Динаміка показників ліквідності балансу СП "КАРТ-ТИСА" за 2004 рік тис.грн.

А к т и в и	На 01.01. 2004	На 01.01. 2005	П а с и в и	На 01.012004	На 01.01. 2005	Платіжні засоби: надлишок (+) недостача (-)
В и д и	Умов не позначення			В и д и	Умов не позначення			на 01.01.04	на 01.01.05
Високоліквідні	А1	1,1	2,3	Найбільштермінові	П1	10,3	15,1	-9,2	-12,8
Швидко-ліквідні	А2	54,5	65,1	Короткострокові	П2	20,1	23,5	+34,4	+41,6
Повільноліквідні	А3	1,2	3,1	Довгострокові	П3	-	-	+1,2	+3,1
Важко-ліквідні	А4	48,0	50,8	Постійні	П4	74,4	82,7	-26,4	-31,9
Б а л а н с	104,8	121,3	Б а л а н с	104,8	121,3	0	0

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона передбачає те, що ресурси, вкладені у підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а одержаний прибуток забезпечувати самофінансування і незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування майна. Фінансова стійкість - це стан активів підприємства, що гарантує йому постійну платоспроможність. Динаміка показників фінансової стійкості СП "КАРТ-ТИСА" представлена в табл 3.5.

Дані розрахунків свідчать: фінансове становище підприємства, що аналізується, дещо погіршилося, оскільки коефіцієнт автономії зменшився порівняно з початком звітного періоду на 0,11 пункти. На кінець звітного періоду значення цього коефіцієнта нижче від нормативного, який прийнято в світовій практиці. На кінець звітного періоду 46% майна підприємства покривалось за рахунок власного капіталу, а отже, фінансування господарської діяльності за рахунок залучених коштів здійснюється в допустимих межах.

Таблиця 3.5 Динаміка показників фінансової стійкості СП "КАРТ-ТИСА" за 2002-2004 роки

П о к а з н и к и	2002	2003	2004	Відхилення	Оцінка показника за нормативним значенням
				абсолютне, +/-	відносне,%
				2003 / 2002	2004 / 2003	2003 / 2002	2004/ 2003
Коефіцієнт незалежності (автономії)	0,62	0,57	0,46	-0,05	-0,11	-8,1	-19,2	> 0,5
Коефіцієнт фінансової залежності	1,61	1,74	2,17	+0,13	+0,43	8,1	24,7	< 2,0
Коефіцієнт фінансової стабільності	1,65	1,35	0,85	-0,3	-0,5	-18,2	-37,0	> 1,0
Коефіцієнт страхування бізнесу	0,010	0,013	0,019	+0,003	+0,006	30,0	46,1	> 0,1
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,38	0,43	0,54	+0,05	+0,11	13,1	25,6	< 0,5

Динаміка коефіцієнта фінансової стабільності підприємства свідчить про значне погіршення фінансового стану підприємства. На кінець звітного періоду цей показник нижче від нормативного значення.

Коефіцієнт фінансової залежності вказує яка сума загальної вартості активів підприємства припадає на 1 грн. власних коштів. Як видно з даних табл. 3.5., цей показник зростає в динаміці, це означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Стабільність фінансової незалежності підприємства визначається коефіцієнтом страхової стабільності бізнесу, який показує його можливість покривати непередбачені витрати і збитки. На кінець звітного періоду цей коефіцієнт збільшився.