Організація обліку фінансових результатів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність теми. Основу економічного розвитку підприємства в сучасних ринкових умовах господарювання становить прибуток, який являє собою грошовий вираз основної частини грошових надходжень, які створюються підприємствами різних форм власності. Як економічна категорія він характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності. Прибуток є показником, який найбільш повно відображає ефективність виробництва, об'єм і кількість виготовленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Багатоаспектне значення прибутку починається з переходом економіки України на принципи ринкового господарства. Адже акціонерні, орендні, приватні підприємства, а також підприємства інших форм власності, отримавши фінансову самостійність і незалежність, стали самі вирішувати, на які цілі і в яких розмірах використовувати прибуток, який залишається після сплати податків до бюджету і інших обов'язкових платежів і відрахувань.

Питанням обліку доходів, витрат, формування й відображення в фінансовій звітності результатів діяльності підприємств ґрунтовно досліджені у працях відомих вітчизняних учених, зокрема М.Т. Білухи, О.С. Бородкіна, Ф.Ф. Бутинця, А.М. Герасимовича, В.В. Сопко, Л.М. Кіндрацької, Є.В. Мниха, М.Г.Чумаченка, В.О.Шевчука та ін.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення організації обліку фінансових результатів.

Для досягнення зазначеної мети в роботі було поставлено такі завдання:

- розглянути концептуальні основи організації обліку доходів, витрат;

- дослідити на прикладі ПП «АФ «Анастасія плюс» організацію обліку фінансових результатів;

- розглянути порядок формування прибутку на підприємстві;

- сформувати конкретні пропозиції щодо удосконалення організації обліку фінансових результатів.

Об'єктом дослідження: процес формування фінансових результатів на сільськогосподарському підприємстві та прибутку, що підлягає відображенню в системі бухгалтерського обліку.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти організації обліку фінансових результатів та порядок формування і використання прибутку.

Методи дослідження. Теоретичну й методологічну основу досліджень становлять базові положення економічної теорії, законодавчо-нормативні документи, наукові розробки вчених з питань організації обліку фінансових результатів.

У процесі дослідження було використано такі наукові методи: діалектичний, абстрактно-логічний і системного аналізу (теоретичні і методологічні узагальнення, визначення сутності і значення доходів, витрат, завдання з обліку фінансових результатів); загальноекономічні методи - економічних вимірювань, спостереження, економіко-статистичного аналізу (при визначенні сучасного стану забезпеченості і використання прибутку); причинно-наслідкового зв'язку та моделювання (при визначенні напрямів удосконалення обліку фінансових результатів.).

Обсяг та структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 58 сторінках, списку використаних джерел із 30-3 сторінки, 12 додатків-17 сторінок, 5 таблиць-5 сторінок , 4 рисунка-4 сторінки .



РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

1.1 Визнання та класифікація доходів

Дохід є збільшенням економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)[5].

Доходи включаються до складу об'єктів облікового процесу за принципами нарахування та відповідності.

Принцип нарахування передбачає відображення в обліку доходів і витрат на момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Принцип відповідності передбачає визначення фінансового результату шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами цього ж періоду, понесеними для отримання цих доходів.

Дохід визнається, якщо:

- Існує ймовірність збільшення майбутніх економічних вигод у вигляді збільшення активу або зменшення зобов'язань;

- Оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Разом з тим, окремі види доходу мають певні особливості визнання. При визнанні доходу від звичайної діяльності необхідно враховувати умови, наведені в табл.1.1.

При визначені моменту визнання доходу необхідно враховувати економічний зміст господарської операції, внаслідок якої отримується дохід. Так, дохід від продажу (реалізації), відповідно до принципу превалювання сутності над формою, може бути визнаний на дату відвантаження, до або після неї. Визнаний дохід від реалізації (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним суми безнадійної або сумнівної заборгованості, яка згідно з П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість» визнається витратами.

Критерії визнання доходу, наведені в П(с)БО 15 «Дохід», застосовуються окремо до кожної операції[17]. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше опре цій разом, якщо не випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Таблиця 1.1

Порядок визнання доходів від звичайної діяльності

№	Види доходів	Особливості визнання
1	Дохід (виручка) від реалізації товарів	- передача покупцю ризиків та вигод, пов'язаних з правом власності на товар (інший актив); - втрата підприємством подальшого контролю та управління за реалізованими товарами (іншими активами); - можливість визначення витрат, пов'язаних з даною операцією. -
2	Дохід від надання послуг	- можливість оцінки ступеня завершеності операцій надання послуг на дату балансу; - можливість визначення витрат, пов'язаних з наданням послуг, необхідних для їх завершення.
3	Дохід від використання активів підприємства іншими сторонами	- відсотки визнаються у тому звітному періоді, до якого вони відносяться, виходячи з бази нарахування та терміну користування відповідними активами; - роялті визнаються за принципом нарахування відповідно до економічного змісту відповідного договору; - дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

У бухгалтерському обліку визнані доходи класифікуються за такими групами:

ь дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

ь інші операційні доходи;

ь фінансові доходи;

ь інші доходи;

ь надзвичайні доходи.

Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встановлено П(с)БО 3 «Звіт про фінансові результати» див. Додаток А.

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку статутну діяльність підприємства (або операції, які її забезпечують чи виникають внаслідок здійснення такої діяльності). Прикладом звичайної діяльності може бути виробництво та реалізація продукції, розрахунки із постачальниками, замовниками, працівниками, банківськими установами, податковими органами тощо. До звичайної діяльності відносять також списання знецінених запасів, курсової різниці, економічні санкції за господарськими договорами, за порушенням податкового законодавства та інші операції, що супроводжують цю діяльність. Звичайна діяльність поділяється на операційну та не операційну (фінансову та інвестиційну).

Операційна діяльність - це основна статутна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю[10].

Основна діяльність - це здійснення операцій, пов'язаних із виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечує основну частку його доходу.

До операційної діяльності відноситься основна діяльність, пов'язана з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які є визначальною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства (П(с)БО 4).

Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів (П(с)БО 4).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) включає фінансовий результат від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), одержання якого є метою створення даного підприємства, а для установ і організацій, які не знаходяться на господарському розрахунку і одержують доходи від господарської та іншої комерційної діяльності, - суму перевищення доходів над витратами, здійсненими для отримання таких доходів[4].

Фінансовий результат визначається як різниця між сумою виручки від реалізації і одержаними на державне регулювання цін коштами та сумою витрат на виробництво реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), комерційних витрат, податку на додану вартість, акцизного збору та інших непрямих податків.

У разі відвантаження товару за договором купівлі-продажу, умовами якого передбачено право покупця повернути товар протягом певного часу, вартість його визнається одночасно доходом і дебіторською заборгованістю.

У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товар, роботу, послугу чи інші активи), відповідно до п.22 П(с)БО 15 «Дохід», така різниця визнається доходом у вигляді процентів[17].

Вартість повернутих товарів, відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, відображається за дебетом субрахунку 704 «Вирахування з доходу» та кредитом рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» і згідно з п.17 П(с)БО 3 наводиться (без непрямих податків) у статті «Інші вирахування з доходу» (рядок 030 форми «2). При цьому у рядках 010 і 015 форми № 2 суми не змінюються.

Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів.

Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом, достовірно визначити неможливо, то дохід визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані за цим бартерним контрактом.

Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції[2]. Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов:

Ш можливості достовірної оцінки доходу;

Ш ймовірності надходження економічних вигод від надання послуг;

Ш можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

Ш можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг може проводитися шляхом:

Ш вивчення виконаної роботи;

Ш визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

Ш визначення питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв'язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг).

Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.

Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує імовірності відшкодування зазнаних витрат, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.

Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

Дохід від цільового фінансування визнається лише в сумі витрат, пов'язаних із цим фінансуванням, і тільки в тих періодах, коли ці витрати були понесені, незалежно від надходження «цільових» сум на рахунок. Підприємству для визнання доходу від цільового фінансування досить мати підтвердження, що таке фінансування буде отримане. Порядок визнання чи невизнання доходу від цільового фінансування, залежно від його видів і напрямків, наведений в табл.1.2.

Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо:

Ш ймовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією;

Ш дохід може бути достовірно оцінений.



Таблиця 1.2

Цільове фінансування

№	Вид доходу	Порядок визнання	Порядок невизнання
1	Цільове фінансування	Визнається доходом, якщо є підтвердження того, що воно буде отримано, і підприємство виконає умови такого фінансування	не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування
2	Цільове фінансування у вигляді: - компенсації збитків, що підприємство вже має; - термінової фінансової підтримки підприємства з майбутніх витрат, пов'язаних з цим фінансуванням	Визнається доходом того періоду, в якому виникла дебіторська заборгованість, пов'язана з цим фінансуванням	Не визнається доходом того періоду, в якому не виникла дебіторська заборгованість, пов'язана з цим фінансуванням
3	Отримане цільове фінансування	визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування	Не визнається доходом тих періодів, у яких не було здійснено витрат, пов'язаних з виконанням умов цільового фінансування
4	Цільове фінансування капітальних інвестицій	визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів,нематеріальних активів) у сумі нарахованої амортизації цих об'єктів	Не визнається доходом періоду, у якому немає корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів)

Такий дохід має визнаватися у такому порядку:

Ш проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;

Ш роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;

Ш дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

· Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

· Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

· Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

· Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

· Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

· Надходження, що належать іншим особам;

· Надходження від первинного розміщення цінних паперів.

1.2 Визнання та класифікація витрат

Згідно з П(с)БО 1 та 3 витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками)[16].

Об'єкт витрат -- продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Виробничі витрати - вартісне вираження сукупності всіх явно спожитих ресурсів, які необхідно для виробництва продукції (робіт, послуг).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає П(с)БО 16 «Витрати»[18].

Витрати підприємства поділяють на:

Ш Витрати операційної діяльності;

Ш Витрати інвестиційної діяльності;

Ш Витрати фінансової діяльності;

Ш Інші витрати звичайної діяльності.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

У бухгалтерському обліку витрати обліковують за елементами витрат та статтями калькуляції.

Елементи витрат - це сукупність економічно однорідних витрат.

В національних стандартах обліку витрат операційної діяльності виділяють п'ять елементів витрат[7], а саме:

Ш Матеріальні витрати;

Ш Витрати на оплату праці;

Ш Відрахування на соціальні заходи;

Ш Амортизація;

Ш Інші операційні витрати.

Загальна схема формування витрат підприємства та їх списання наведена в Додатку Б., а склад операційних витрат за елементами-Додаток В.

Стаття калькуляції - це певний вид витрат, що утворюють собівартість. Собівартість - це грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції (робіт, послуг). Собівартість включає в себе витрати підприємства на оплату праці, на відшкодування знарядь праці, що споживаються в процесі виробництва, вартість сировини, матеріалів, послуг, наданих іншими підприємствами, витрати по реалізації продукції та обслуговування виробництва. Собівартість - частина витрат (не завжди лише виробничих), необхідна для оцінки вартості певного об'єкта калькулювання[15].

Склад статей калькуляції обирається підприємством самостійно. Рекомендовані статті калькуляції наведені у галузевих методичних рекомендаціях з планування та формування собівартості продукції. Наприклад, Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженим наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 № 47 рекомендується виділяти наступні статті калькуляції:

- Сировина та матеріали;

- Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

- Паливо й енергія та технологічні цілі;

- Основна заробітна плата;

- Додаткова заробітна плата;

- Відрахування на соціальні заходи;

- Загальновиробничі витрати;

- Втрати від браку;

- Витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

- Інші виробничі витрати.

Основою організації обліку виробничої діяльності є економічно обґрунтована класифікація обліку витрат. Класифікація витрат здійснюється виходячи з певних цілей. Як правило, вона здійснюється з метою визначення собівартості продукції та встановлення цін на її окремі види. Основна класифікація здійснюється за видами витрат, за економічними елементами, за статтями калькуляції. Але на підприємстві можуть бути визначені й інші критерії класифікації витрат. Це викликано тим, що підприємство має безліч техніко-економічних, маркетингових, фінансових особливостей, які більш-менш впливають на формування собівартості. Ознаки (критерії), за якими найчастіше класифікують витрати та цілі такої класифікації наведені в табл.1.3.

Таблиця 1.3

Класифікація витрат за окремими ознаками

Ознаки	Витрати	Цілі
За економічним змістом	Засобів праці	Планування витрат
	Предметів праці
	Живої праці
За кругообігом капіталу	Постачальницько-заготівельні	Планування, облік і розподілення витрат
	Виробничі
	Збутові
Щодо технологічного процесу	Основні	Облік, розподілення витрат, формування цін
	Накладні
За місцем виникнення і центрами відповідальності	Виробництва	Підготовка управлінських рішень
	Цехи
	Дільниці, служби
За способом віднесення на собівартість	Прямі	Облік, розподілення витрат, формування ціни
	Непрямі
За видами витрат	За економічними елементами	Облік витрат, формування ціни, формування звітності, економічний аналіз
	За статтями калькуляції
За складом (однорідністю)	Одноелементні (прості)	Планування, формування ціни, формування звітності, економічний аналіз
	Комплексні
За впливом обсягу виробництва	Умовно-постійні	Планування, формування ціни, формування звітності, економічний аналіз
	Умовно-змінні
За календарними періодами	Поточні	Визначення і аналіз фінансових результатів
	Майбутніх періодів
	Минулих періодів

1.3 Порядок формування прибутку

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток, набутий в результаті здійснення господарської діяльності, кошти, одержані за рахунок внеску власника та інші фінансові надходження на законних підставах[3]. Прибуток в основному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (товарів, послуг). Крім того, підприємство може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв та господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або зменшують розмір прибутку від інвестиційної діяльності.

Прибуток -- це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Протягом тривалого часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток.

Отримання балансового прибутку було пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства -див. Додаток Г.

По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток займав основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначався відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включалися в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства мали місце деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її визначали як прибуток від іншої реалізації.

Прибуток від іншої реалізації міг бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховувався так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховувався відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислювався як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключали витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір)[7].

Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації міг значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди.

По-третє, це діяльність, пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків за державними цінними паперами, облігаціями підприємств, за депозитними рахунками в банках. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мали тенденцію до зростання, що було обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

По-четверте, це діяльність, пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат (збитків) підприємств.

До них включали:

прибутки і збитки минулих років, що були виявлені у звітному періоді;

невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

штрафи, пені, неустойки, що надходили за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання у зв'язку із застосуванням фінансових санкцій;

штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;

кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;

дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;

прибуток від завищення цін і тарифів;

курсова різниця від операцій в іноземній валюті;

прибуток (збиток) від ліквідації основних засобів;

вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

прибуток (збиток) від спільної діяльності.

Слід звернути увагу, що отримання прибутку суб'єктами господарювання було пов'язане з діяльністю не тільки на території України, а й за її межами.

Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включалися.

З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в методиці визначення прибутку підприємств. На рисунку показано схему формування прибутку підприємства з урахуванням змін у бухгалтерському обліку та звітності -див. Додаток Д.

Облік і визначення фінансових результатів -- прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність[1].

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) -- за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану[8].

На рис.1.1. наведено структурно-логічну схему формування прибутку від реалізації продукції, а також названо основні показники, що впливають на прибуток від реалізації.

Рис.1.1. Структурно-логічна схема формування прибутку від реалізації продукції

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції[6].

Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.

Розглянемо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) -- це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання)[14].

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість.

Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством. Протягом 1996 р. Постановами Кабінету Міністрів України були затверджені «Типові положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт».

На основі «Типових положень» розроблено галузеві, відомчі положення, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).

Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);

амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;

інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, відрахування в Державний інноваційний фонд, комунальний податок).

Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво продукції. Для цього необхідно знати: повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням бухгалтерського обліку 9 «Запаси»), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають[6]:

-- прямі матеріальні витрати;

-- прямі витрати на оплату праці;

-- інші прямі витрати;

-- загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на:

-- адміністративні витрати,

-- витрати на збут;

-- інші операційні витрати.

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності[3].

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап -- це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому[7].

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап -- це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат[8].

На рис. 1.2. зображено схему розподілу балансового прибутку підприємства до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів. З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишався в розпорядженні підприємств, впливали: абсолютна сума отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, податок на прибуток).



Рис. 1.2. Структурно-логічна схема розподілу балансового прибутку до реформуваня бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів

Прибуток, що залишався в розпорядженні підприємства, не дорівнював чистому прибутку. Чинні нормативні акти визначали, що за рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких випадках:

-за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

-за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;

-за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів;

-за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;

-за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);

-за прострочені банківські позички;

-за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

-за інші порушення.

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання у різних сферах економіки стягувалися за рахунок прибутку й інші штрафи. Отже, чистий прибуток -- це частина прибутку, що залишався в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій).

Використання чистого прибутку підприємство могло здійснювати через попереднє формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також був розподіл чистого прибутку частково через попереднє формування цільових фондів, а частково шляхом безпосереднього фінансування витрат.

Джерелами інформації про чистий прибуток наведено в Звіті про рух грошових коштів (Додаток Е) та розподілення прибутку-в Звіті про власний капітал (Додаток Ж).



РОЗДІЛ 2.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

2.1 Організаційно-економічна характеристика досліджуваного підприємства

Підприємство «Агрофірма «Анастасія Плюс» засновано 19 червня 2001 року в м.Запоріжжі шляхом реєстрації в органах виконавчої влади. Установчим документом підприємства є статут . У ньому містяться загальні відомості, відомості про розмір статутного капіталу з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенція органів управління і порядок прийняття ними рішень, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Приватне підприємство «Агрофірма «Анастасія Плюс» займається оптовою торгівлею продуктами харчування, оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації, зовнішня торгівля недержавних організацій, маркетингові дослідження консультації по питанням комерційної діяльності, фінансів і управління, автомобільне господарство, виробництво плодоовочевих консервів, борошномельна промисловість.

Метою діяльності підприємства є одержання прибутку від фінансово-господарської діяльності і задоволення економічних і соціальних інтересів трудового колективу товариства.

Приватне підприємство «АФ «Анастасія плюс» є юридичною особою від дня його державної реєстрації. Майно підприємства складається з основних фондів та обігових коштів, вартість яких відображається в балансі підприємства (Додаток К).

Підприємство є власником:

- майна, яке передане йому засновником у власність;

- продукції, виробленої підприємством в результаті його господарської діяльності;

іншого майна, яке було придбане на засадах, що не суперечать чинному законодавству.

Підприємство має право продавати, передавати безоплатно, обмінювати, передавати в оренду юридичним та фізичним особам основні фонди та обігові кошти в т.ч. засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх іншими способами, якщо це не суперечить чинному законодавству України та Статуту підприємства. Підприємство має право укладати угоди (контракти), наприклад угоди купівлі-продажу, підрядну, страхування майна, перевезень, зберігання, доручення і комісії тощо, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, виступати у суді, господарському суді, третейському суді, бути позивачем і відповідачем у суді.

Прибуток підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після відшкодування витрат визначених чинним законодавством. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати податку з прибутку, залишається у повному розпорядженні підприємства.

Підприємство здійснює оперативний, податковий та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність та подає її у встановленому порядку та обсязі органам державної статистики та іншим користувачам інформації, визначеним чинним законодавством. Фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється відповідно до напрямів, які затверджуються управлінням підприємства.

Підприємство самостійно здійснює свою господарську діяльність на принципах повного господарського розрахунку, відповідає за результати своєї господарської діяльності, за винятком не взятих на себе обов'язків перед партнерами по укладеним договорам, перед державним бюджетом та банками, згідно діючого законодавства.

Самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на виробничу продукцію, роботи, послуги і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, підвищення особистих доходів його робітників.

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку зі своєю повною назвою, фірмовий знак, а також інші необхідні реквізити. Ціни на товари для реалізації розробляються згідно реєстру цін.

Підприємство реалізує свою продукцію на договорній основі, а у випадках передбачених законодавством, по державним цінам. Розрахунки здійснює в безрозрахунковому порядку.

Рис.2.1. Структура бухгалтерії ПП «Агрофірма «Анастасія плюс»

фінансовий звітність прибуток витрата

Організаційна структура в бухгалтерії визначається кількістю та характером структурних підрозділів (рис.2.1.). Розподіл службових зобов'язань проводиться по функціональній ознаці.

Підприємство не може здійснювати свою фінансово-господарську діяльність без залучення робочої сили - працівників. І тому при виконанні своїх обов'язків працівниками, керівництво моє проводити оплату за виконану роботу, а саме заробітну плату. На даний час в країні прийнято міри по захисту праці. Керівництво, яке не провело розрахунку із своїми працівниками, тобто виникла заборгованість, притягається до відповідальності. Працівник в якого є заборгованість за заробітною платою може подати в суд на підприємство. В таких випадках керівництво виплачує заробітну плату, державне мито і в деяких випадках, з гарними адвокатами, працівника - моральні збитки.

Розрахунки з бюджетом та бюджетними організаціями проводяться робітниками бухгалтерії, у відповідності з законодавчими документами.

Структура бухгалтерії ПП «Агрофірма «Анастасія плюс» представлена у такому вигляді, що директору підпорядковується головний бухгалтер, а в свою чергу головному бухгалтеру підчиняються фінансовий відділ, планово-економічний відділ, відділ праці і заробітної плати і заступник головного бухгалтера, котрий несе відповідальність за бухгалтера по обліку основних засобів, бухгалтера по обліку розрахунків із дебіторами та кредиторами.

Фінансовий відділ відповідає за фінансові ресурси підприємства, котрі виступають у грошовій формі, щоб вони мали визначене джерело формування та цільове призначення. Також відділ займається фінансовим плануванням.

Планово-економічний відділ займається встановленням або уточненням та конкретизацією цілей розвитку ПП «Агрофірма «Анастасія плюс» та його структурних підрозділів, визначення засобів їх досягнення, термінів та послідовності реалізації. Відділ розробляє плани діяльності підприємства, планову, річну, поквартальну статистичну звітність, звіряють планові показники з фактичними.

Відділ праці та заробітної плати на підставі звітів продуктивності робітників складають наряди на відрядну роботу, відомості премій на основі тарифних ставок. У кінці місяця табеля, відомості здаються до бухгалтерії для їх закриття та згідно з даними, відображеними в них, складають відомості на виплату заробітної плати .

Заступник головного бухгалтера несе відповідальність перед головним бухгалтером за бухгалтера по обліку основних засобів, який слідкує за такими операціями, як передача основних засобів, безоплатна передача основних засобів з балансу одного підприємства на баланс іншого, за амортизацією основних засобів, нарахування зносу, за проведення інвентаризації та за списання основних засобів.

Також заступник головного бухгалтера відповідає за бухгалтера по обліку розрахунків із дебіторами і кредиторами, який несе відповідальність за дебіторську і кредиторську заборгованість перед заступником головного бухгалтера.

Так само як головний бухгалтер забезпечує організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, менеджер по збуту, начальник охорони та транспортної ділянки, завідувач складу також несуть відповідальність за підпорядковані їм відділи перед директором підприємства.

Директор ПП «Агрофірма «Анастасія плюс» створює необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечує неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер, здійснюючи організацію бухгалтерського обліку, повинен забезпечити:

- повний облік надходження грошових засобів, товарно-матеріальних цінностей та основних засобів, а також своєчасне відображення у бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних із їхнім рухом;

- точний облік результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства у відповідності із встановленими правилами;

- правильне нарахування та перерахування платежів у державний бюджет, внесків на державне соціальне страхування;

- перевірку організації бухгалтерського обліку і звітності;

- складання достовірної звітності на основі первинних документів та бухгалтерських записів, надання її у визначні строки відповідним органом.

Головний бухгалтер встановлює службові обов'язки для підпорядкованих йому робітників, щоб кожний працівник знав свої обов'язки та ніс відповідальність за їх виконання. Призначення, звільнення та переведення матеріально відповідальних осіб проводиться із згодою головного бухгалтера.

Головний бухгалтер ПП «Агрофірма «Анастасія плюс» несе відповідальність у таких випадках:

- невірне ведення бухгалтерського обліку;

- порушення порядку списання з бухгалтерських балансів нестач дебіторської заборгованості та інших витрат;

- складання недостовірної бухгалтерської звітності з вини бухгалтерії;

- інших порушень по організації бухгалтерського обліку.

Згідно з інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 №69, для проведення інвентаризаційної роботи на підприємстві збирають інвентаризаційну комісію.

Бухгалтерський облік на ПП «АФ «Анастасія плюс» повністю автоматизовано. На різних рівнях управління застосовується комп'ютерна програма «1С:Бухгалтерія». Ця програма має повний набір функцій для ведення бухгалтерського і фінансового обліку від формування та друку первинних бухгалтерських документів, журналів-ордерів, обігових відомостей і всіляких виписок до них, до головної книги, балансу підприємства, вихідних форм для аналізу господарської діяльності підприємства, звітних документів для Державної податкової інспекції.

2.2 Організація обліку фінансових результатів

Фінансовий результат - це приріст (чи зменшення) вартості власного капіталу підприємства, що утворюється в процесі його підприємницької діяльності за звітний період[9].

Узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій ведеться на рахунку 79 "Фінансові результати"[13].

Рахунок 79 "Фінансові результати" - тимчасовий, результатний, має ознаки пасивного рахунку.

По кредиту рахунку 79 "Фінансові результати" на підставі довідок та розрахунків бухгалтерії відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету -- суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

Бухгалтерський облік фінансових результатів ведеться щодо результатів від кожного виду діяльності, для яких відкривається відповідний субрахунок.

Рахунок 79 "Фінансові результати", як і більшість синтетичних рахунків, має субрахунки:

ь 791 "Результат основної діяльності". Визначається прибуток (збиток) від операційної і діяльності підприємства. За кредитом субрахунку відображається в порядку закриття рахунків сума і доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційний І дохід"), за дебетом - сума в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, " товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90 "Собівартість реалізації", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут". 94 "Інші витрати операційної діяльності");

ь 792 "Результат фінансових операцій". Визначається прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства. За кредитом субрахунку відображається списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів, за дебетом - списання фінансових витрат з рахунків 95 "Фінансові витрати" та 96 "Втрати від участі в капіталі";

ь 793 "Результат іншої звичайної діяльності". Визначається прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності підприємства. За кредитом рахунку відображається списання сум в порядку закриття рахунків обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства, за дебетом - списання витрат з рахунку 97 "Інші витрати";

ь 794 "Результат надзвичайних подій". Визначається прибуток (збиток) від надзвичайних подій. За кредитом субрахунку відображається списання доходів, одержаних від надзвичайних подій, за дебетом - списання витрат від надзвичайних подій, що обліковуються на рахунку 99 "Надзвичайні витрати"[11].

Аналітичний облік фінансових результатів ведеться за їх характером, видами продукції, товарів, робіт, послуг та іншими напрямками, визначеними підприємством самостійно.

Первинними документами при відображенні накопичення фінансових результатів різних видів діяльності та віднесення до складу нерозподіленого прибутку (збитку) є довідки та розрахунки бухгалтерії.

На підставі первинних документів дані про доходи та фінансові результати діяльності відображаються в облікових регістрах, які потім використовуються для заповнення Головної книги та фінансової звітності (рис. 2.2.).

Дані по рахунку 79 відображаються в журналі-ордері № 15 та у Звіті про фінансові результати (Додаток Л).

Введення даних для заповнення Журналу-ордеру здійснюються на підставі первинних документів і зведених відомостей про доходи та фінансові результати діяльності.

При складанні квартальних звітів порівнюються обороти по дебету та кредиту рахунку 79 "Фінансові результати", і якщо кредитовий оборот по рахунку 79 "Фінансові результати" буде більше дебетового обороту цього ж рахунку, то підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток поточного року.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2.2. Порядок відображення доходів і фінансових результатів.

Якщо дебетовий оборот по рахунку 79 "Фінансові результати" більше кредитового обороту даного рахунку, тобто підприємство здійснило більше витрат, ніж мало доходу.

Підприємства, які для узагальнення інформації про витрати застосовують тільки рахунки класу 8 "Витрати за елементами", субрахунки рахунку 79 "Фінансові результати" дебетують у кореспонденції з кредитом рахунків класу 8 "Витрати за елементами", а також рахунків 23 "Виробництво", 26 "Готова продукція" та інших рахунків класу 2 "Запаси", а також з кредитом рахунків класу 1 "Необоротні активи" та класу 3 "Кошти, розрахунки та інші активи".