Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретико-методологічні засади управління фінансовою діяльністю підприємства
• 1.1 Поняття фінансової діяльності підприємства та механізм загального управління нею
• 1.2 Нормативно-правові основи управління фінансовою діяльністю підприємства в Україні
• 1.3 Методика оцінки ефективності загального управління фінансовою діяльністю підприємства
• Висновок до розділу 1
• Розділ 2. Дослідження стану та ефективності управління фінансовою діяльністю ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”
• 2.1 Організаційно-економічна характеристика ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”
• 2.2 Організаційні аспекти управління фінансовою діяльністю ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”
• 2.3 Оцінка ефективності управління фінансовою діяльністю ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”
• Висновок до розділу 2
• Розділ 3. Основні аспекти застосування інформаційних технологій в процесі загального управління фінансовою діяльністю ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”
• 3.1 Аналіз можливостей сучасних інформаційних систем для оптимізації фінансової діяльності підприємства
• 3.2 Використання інформаційних систем у процесі управління фінансовою діяльністю ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”
• Висновок до розділу 3
• Розділ 4. Шляхи вдосконалення управління фінансовою діяльністю ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”
• 4.1 Вдосконалення організації фінансового менеджменту підприємства
• 4.2 Оцінка резервів покращення результатів фінансової діяльності ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”
• Висновок до розділу 4
• Розділ 5. Стан охорони праці на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”
• 5.1 Нормативно-правове забезпечення охорони праці на підприємстві
• 5.2 Аналіз стану охорони праці на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”
• Висновок до розділу 5
• Висновки та пропозиції
• Список використаної літератури
• Додатки

Вступ

Актуальність теми дослідження. За умов ринкової економіки, зростання самостійності підприємств і їхньої відповідальності за результати діяльності постає об'єктивна потреба формування ефективних механізмів та принципів загального управління фінансовою діяльністю підприємства.

Фінансова діяльність, як складова частина господарської діяльності, повинна бути направлена|спрямована| на забезпечення планомірного надходження|вступу| і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позичкового капіталу і найбільш ефективного його використання.

Головна мета|ціль| фінансової діяльності зводиться до однієї стратегічної мети - збільшення активів підприємства, для цього воно повинне постійно підтримувати платоспроможність і рентабельність, а також оптимальну структуру активів і пасивів.

Основне призначення загального управління фінансовою діяльністю підприємства - це створення необхідних фінансових умов для успішного виконання таких планів, як обсяг виробництва, собівартість продукції, асортимент товарів і послуг, а також уникнення кризового стану підприємства.

Вдосконалення управління фінансовою діяльністю у ринковій економіці відбувається постійно. Без цього не може бути досягнутий той рівень управління підприємством, який забезпечує йому успіх на ринку, постійне і безперервне удосконалення матеріальної бази. Жоден з напрямків управління, окрім фінансового, не може мати для підприємства такого глобального значення, тому що саме фінанси охоплюють усі сторони і ділянки його функціонування. І тому управління фінансовою діяльністю вважається однією з найважливіших ділянок фінансової роботи всього підприємства.

Особливо важливими ці питання стають в умовах ринкової економіки. Тому саме на сьогоднішньому етапі тема даної роботи стає надзвичайно актуальною.

Про актуальність теми дослідження свідчить також рівень її розгляду в наукових працях. Серед вчених, які здійснили вагомий внесок у розвиток управління фінансовою діяльністю підприємства на різних історичних етапах, слід назвати Л. Флорі, Д.Манчіні, Ф. Ескобара, Ф. Марчі, А.Гільбо, Е. Леоте, І.Ф. Шера, Г. Сімона, Е. Шмаленбаха, А.Бикова, В.Г. Макарова, В.Ф. Палія, Я.В.Соколова. Значний внесок до розкриття теми зробили також українські вчені-професори О.С. Бородкін, Ф.Ф. Бутинець, А.М.Герасимович, М.В.Кужельний, П.П. Німчинов, В.В. Сопко, Ю.І. Осадчий, М.Г. Чумаченко.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи стала розробка шляхів удосконалення процесу управління фінансовою діяльністю конкретного діючого підприємства, яким обрано ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”.

Задля досягнення цієї мети в роботі було вирішено ряд завдань:

- сформульовано поняття фінансової діяльності та зміст загального управління нею;

- розглянуто нормативну базу щодо основ здійснення фінансової діяльності;

- запропоновано методику оцінки ефективності загального управління фінансовою діяльністю підприємства;

- проведено аналіз економічних результатів діяльності підприємства;

- досліджено організаційні механізми управління фінансовою роботою на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”;

- оцінено ефективність управління фінансовою діяльністю на підприємстві;

- розглянуто можливості оптимізації даного управлінського процесу шляхом застосування новітніх інформаційних технологій;

- запропоновано напрямки вдосконалення організації управління фінансовою діяльністю на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”;

- визначено резерви покращення фінансових результатів діяльності підприємства;

- оцінено стан охорони праці на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”.

Об'єктом дослідження в даній роботі є|з'являється,являється| фінансова діяльність підприємства. Безпосереднім предметом дослідження є|з'являється,являється| фінансова звітність підприємства ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”.

Практична цінність роботи полягає в тому, що результати проведеного дослідження дають змогу |ціллю|застосувати|вживання| на практиці теоретичні знання, сучасні методи економічних досліджень фінансової діяльності підприємства і аналіз її результатів задля ухвалення|прийняття,приймання| практичних заходів для підвищення ефективності діяльності підприємства.

Структура роботи складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку літератури та додатків. Перший розділ присвячено аналізу наукових положень та нормативно-правових актів за темою дослідження. у другому розділі здійснено практичне дослідження стану управління та фінансових результатів діяльності ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”. У третьому розділі охарактеризовано можливості сучасних інформаційних систем у процесі управління фінансовою діяльністю підприємств. Четвертий розділ магістерської роботи присвячено пошуку шляхів удосконалення процесу управління фінансовою діяльністю досліджуваного підприємства. У п'ятому розділі проведено аналіз стану охорони праці на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади управління фінансовою діяльністю підприємства

1.1 Поняття фінансової діяльності підприємства та механізм загального управління нею

Ефективність діяльності кожного підприємства багато в чому залежить від повної і своєчасної мобілізації фінансових ресурсів та правильного їх використання для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів. У цьому зв'язку для кожного підприємства важливу роль відіграє управління його фінансовою діяльністю.

Незважаючи на те, що значна кількість науковців досліджують питання управління фінансовою діяльністю, визначень самого терміну “фінансова діяльність” в економічній літературі досить мало.

Більшість дослідників користуються трактуванням даного поняття, яке дає П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів": це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Разом з тим, П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" відокремлює від фінансової діяльності підприємства його інвестиційну діяльність, відносячи до неї, зокрема, й придбання фінансових інвестицій. В свою чергу, відповідно до П(С)БО 2 „Баланс“ фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Таким чином, зміст фінансової та інвестиційної діяльності переплітається, так як довгострокові фінансові інвестиції належать як до фінансової, так і до інвестиційної діяльності підприємства [14, с.65], що викликає непорозуміння сутності вказаних господарських процесів.

Тому для більш точного з'ясування змісту поняття “фінансова діяльність підприємства” звернемося до економічних наукових джерел (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Сутність фінансової діяльності підприємства в економічній літературі

Автор (джерело)	Визначення
Бердар М.М.	діяльність, яка пов'язана з організацією фінансів підприємства та здійснення відповідно до цілей і завдань стратегії економічного розвитку господарюючого суб'єкта.
Любенко Н.М.	система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємства та досягнення поставлених цілей.
Ніпіаліді О. Ю., Карпишин Н.І.	це сукупність операцій, які зумовлюють до зміни величини та складу власного та позичкового капіталів (випуск та викуп акцій власної емісії, отримання позичок, продаж викуплених акцій власної емісії).
Поддерьогін А. М.	це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.
Терещенко О. О.	Основний зміст фінансової діяльності (у вузькому розумінні) полягає у фінансуванні підприємства. У широкому значенні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, пов'язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшенням вартості) та поверненням. Інакше кажучи, фінансова діяльність (у широкому розумінні) включає весь комплекс функціональних завдань, здійснюваних фінансовими службами підприємства і пов'язаних з фінансуванням, інвестиційною діяльністю та фінансовим забезпеченням (обслуговуванням) операційної діяльності суб'єкта господарювання.

Таким чином, в науковій літературі на сьогодні наявні два підходи до розуміння сутності фінансової діяльності підприємства:

1) дієвий підхід, згідно якого під досліджуваним терміном розуміється певна діяльність фінансових служб підприємства, організація фінансів тощо;

2) системний підхід, згідно якого фінансова діяльність підприємства являє собою систему або сукупність різних заходів (операцій), що змінюють фінансові ресурси суб'єкта господарювання.

На наш погляд, найбільш доцільніше для трактування терміну “фінансова діяльність підприємства” використовувати поєднаний підхід, виділяючи такі основні ознаки фінансової діяльності:

- це цілеспрямована діяльність фінансових служб підприємства;

- метою фінансової діяльності є ефективна організація фінансів задля розвитку підприємства, покращення його фінансового забезпечення, оптимізації фінансового стану тощо;

- в основі фінансової діяльності лежить система управлінських заходів, результатами яких є зміна величини та складу власного та позичкового капіталів підприємства [51, с.87].

Враховуючи виділені нами основні ознаки фінансової діяльності підприємства, її сутність можна трактувати наступним чином: це цілеспрямована діяльність фінансових служб підприємства, спрямована на ефективну організацію фінансових ресурсів задля розвитку підприємства, покращення його фінансового забезпечення та оптимізації фінансового стану, в основі якої лежить система управлінських заходів, результатами яких є зміна величини та складу власного та позичкового капіталів підприємства.

Слід зауважити, що в процесі фінансового менеджменту на підприємстві реалізація цілей фінансової діяльності здійснюється у різних формах організації фінансової роботи.

Під організацією фінансової роботи розуміють форми, методи і способи формування та використання фінансових ресурсів згідно чинного законодавства [22, с.23].

До основних завдань фінансової роботи належать:

- мобілізація фінансових ресурсів у розмірі, необхідному для підтримки нормального виробничого процесу і розширення виробничих фондів в обсягах, встановлених планами;

- пошук шляхів збільшення прибутку і підвищення рентабельності виробництва;

- своєчасне виконання зобов'язань перед ланками фінансово-кредитної системи, зокрема: перед бюджетом -- зі сплати встановлених податків і платежів; перед централізованими позабюджетними фондами -- зі сплати встановлених платежів; перед банками -- з повернення кредитів і сплати відсотків за ними;

- своєчасне виконання зобов'язань перед постачальниками з оплати товарно-матеріальних цінностей, перед працівниками -- з оплати праці;

- контроль за збереженням та використанням оборотних активів і прискоренням їх обороту;

- контроль за раціональним і цільовим використанням фінансових ресурсів [54, с.20].

Фінансова діяльність підприємств може бути організована на засадах комерційного розрахунку або неприбуткового господарювання.

Високоефективним і раціональним методом фінансової діяльності підприємства є комерційний розрахунок, мета якого - отримання максимального прибутку за мінімальних витрат і ризиків.

Комерційний розрахунок - це економічні відносини, що виникають у процесі продуктивного використання засобів виробництва, робочої сили, одержаних доходів.

Комерційний розрахунок базується на таких принципах [36, с.13]:

1) принцип фінансової незалежності. Підприємство є самостійним суб'єктом господарювання, який має право приймати будь-які рішення в сфері управління фінансовими ресурсами, діяти на власний ризик і відповідати власним майном за наслідки діяльності. Втручання державних органів у фінансову діяльність підприємств обмежується законом;

2) принцип економічної відповідальності за результати діяльності. За зобов'язаннями перед постачальниками, споживачами, державою, банками підприємства здійснюють реальну економічну відповідальність у вигляді власного майна і доходів. У разі невиконання підприємством своїх зобов'язань до нього застосовується система фінансових санкцій або виникає загроза банкрутства;

3) принцип самоокупності передбачає ситуацію, коли отримані доходи повністю покривають витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства, тобто фінансова діяльність останнього обов'язково має окуповуватися;

4) принцип прибутковості є логічним продовженням принципу самоокупності й означає, що отримані доходи мають покривати не тільки отримані витрати, а й формувати прибуток, який є критерієм ефективної діяльності та основним джерелом нарощування фінансових ресурсів і розширення виробництва;

5) принцип самофінансування передбачає покриття витрат на просте і розширене відтворення за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів. Цей принцип установлює взаємозв'язок між розвитком підприємства і його фінансовими результатами та забезпечує раціональне використання фінансових ресурсів і отримання певного ефекту (приросту прибутку).

Неприбуткова діяльність організована так, що головною метою господарювання є забезпечення суспільних потреб, а не отримання прибутку (громадські організації (кредитні спілки, політичні партії, релігійні організації, благодійні фонди), бюджетні установи та організації).

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- фінансове прогнозування та планування;

- аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

- оперативна, поточна фінансово-економічна робота [14, с.54].

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обгрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат - визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак - прискорення обертання оборотних коштів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:

- поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

- раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

- зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;

- скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;

- зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;

- економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством [51, с.102].

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний - у формі платіжного календаря.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.

Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства.

Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки:

1) аналіз фінансових результатів та рентабельності;

2) аналіз фінансового стану підприємства [15, с.32].

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому: постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги; своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками; забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди; своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі; своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків; здійснення платежів за фінансовими операціями.

Здійснення ефективної фінансової діяльності пов'язане визначеною системою фінансового управління. Успішне управління фінансами на підприємстві залежить від ефективного поєднання двох підсистем, які складають його суть: підсистеми, що управляє, і підсистеми, якою управляють [11, с.21].

Процес управління фінансовою діяльністю підприємства базується на певному механізмі, який включає елементи зовнішнього та внутрішнього регулювання (рис. 1.1). При цьому кожному елементу механізму управління відповідає певний напрям дії.

Рис.1.1. Механізми управління фінансовою діяльністю підприємства

Державне правове та нормативне регулювання фінансової діяльності підприємств включає законодавчі акти й нормативні основи державної політики регулюють фінансову діяльність підприємств у таких формах: регулювання інвестиційної діяльності, мінімальних розмірів статутного фонду підприємств окремих організаційно-правових форм, порядку платежів і форм розрахунків між господарюючими суб'єктами.

Ринковий механізм регулювання фінансової діяльності підприємств зумовлений тим, що попит і пропозиція на фінансовому ринку формують рівень цін и котирувань за окремими фінансовими інструментами, визначають доступність кредитних ресурсів у національній та іноземній валюті, формують систему ліквідності окремих грошових і фондових інструментів, які використовуються підприємством у процесі своєї фінансової діяльності.

Внутрішнє регулювання окремих аспектів фінансової діяльності підприємств -- це регламентація низки аспектів фінансової діяльності підприємства вимогами статуту, за допомогою розробленої системи цільових показників, внутрішніх нормативів і вимог [11, с.22].

Отже, в умовах ринкової економіки мета фінансової діяльності підприємства полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства. Фінансовий механізм підприємства являє собою систему управління фінансами, призначену для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності.

Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

На сьогодні значна кількість наукових джерел присвячена питанням управління фінансовою діяльністю підприємств різних організаційно-правових форм, зокрема і фермерських господарств. Деякі з цих джерел узагальнені в табл.1.2.

Таблиця 1.2

Огляд економічних джерел з питань управління фінансовою діяльністю підприємства

Літературне джерело	Короткий зміст
1	2
Теплова Т. В. Финансовый менеджмент: управление капиталом и инвестициями : учебник для ВУЗов / Т. В. Теплова. - М.: ГУ ВШЭ, 2011. - 350 с.	Визначено основні методологічні принципи управління капітаом підприємства, обгрунтовано оптимальну структуру капіталу
Вакуленко А.В. Управління прибутком. - К.: КНЕУ, 2006.- 167 c.	Визначено механізм розподілу прибутку та перспективні напрямки використання прибутку з метою оптимізації фінансового стану підприємства
Боженко Л. І., Гутта О. Й. Управління прибутком підприємства. -- Л.: Афіша, 2010. -- 176 с.	Узагальнено основні напрямки використання прибутку, доведено необхідність його використання на амортизаційні витрати
Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА-М, 2010. - 207 с.	Узагальнено основні етапи фінансового аналізу та охарактеризовано основні його показники
Фінанси підприємства: Підручник/ А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, А.Д.Буряк та ін. - К.: КНЕУ, 2005. - 674 с.	Визначено основні принципи фінансу-вання, кредитування, розрахункової дисципліни підприємств
Финансовый анализ предприятия: Учебное пособие. Бороненкова С.А., Маслова Л.И., Крылов С.И. - Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. экон. ун-та., 2007. - 200 с.	Узагальнено основні показники фінансового стану підприємства, наведено методику їх розрахунку та зразки аналітичних висновків
Фінансовий і ціновий механізм в АПК в умовах переходу до ринку/ за редакцією П.Т.Саблука - К., 2008. - 285 с.	Розглянуто проблеми удосконалення методології фінансування сільськогосподарських товаровиробників
Посібник по реформуванню сільсько-господарських та переробних підприємств / за ред. П.Т.Саблука - К., 2007. - 215 с.	Розглянуто необхідність кредиту в АПК для розвитку аграрного сектору, визначено ефективність залучення кредитів до фермерських господарств
Гудзь О.Є. Розвиток нетрадиційних методів кредитування в аграрному секторі економіки //Економіка АПК-2008.-№4.-С.64-65.	Розглянуто нетрадиційні методи кредитування - лізинг, факторинг, форфейтинг - як перспективні методи фінансового забезпечення фермерських господарств
Дем'яненко М.Я. Кредитування с/г підприємств: теорія і практика// Облік і фінанси АПК.-2009.-№7.-С.9-19.	Проаналізовано особливості розвитку кредитних відносин в секторі АПК
Євчук Л.А. Окремі аспекти співпраці аграрних підприємств з фінансовими партнерами// Економіка АПК. - 2008. - № 11.-С.59-65.	Визначено коло взаємовідносин агропідприємств з банками та іншими інвесторами, охарактеризовано проблеми і перспективи їх співпраці
Кредитування с/г підприємств. Методичні рекомендації.// Облік і фінанси АПК. - 2009. - № 12. - С.8-29.	Розглянуто сутність, принципи та особливості використання нових схем кредитування в сільському господарстві
Кушнір Л.П. Кредитоспроможність с/г підприємств: стан, проблеми та перспективи//Агро світ. - 2006. - № 13-С.26-29	Розглянуто проблеми кредитоспро-можності підприємств АПК
Лошкарьова О.О. Система кредитної та фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств України // Фінанси України. - 2005. - № 5.- С.32-33	Проаналізовано особливості розвитку кредитних відносин в аграрному секторі України, визначено ефективність різних видів залученого капіталу для с/г підприємств
Малик М.Й. Фінансово-кредитний механізм розвитку аграрного підприємництва// Фінанси України. - 2005. - № 5. - С.12-13.	Розкрито проблеми, пов'язані з органі-зацією і здійсненням кредитування в аграрній сфері виробництва й забезпеченням кредитами сільсько-господарських товаровиробників
Садовська І.Б. Фінансова політика с/г підприємств в умовах невизначеності //Облік і фінанси АПК. - 2005. - № 1.- С.33-39	Висвітлено проблеми функціонування підприємств АПК та обгрунтовано необхідність створення фінансових резервів на с/г підприємствах
Стецюк П.А. Формування фінансових ресурсів с/г підприємств// Економіка АПК. - 2005. - № 11.- С.111-116	Висвітлено основні джерела формування капіталу підприємств та охарактеризовано їх переваги і недоліки

Таким чином, на основі опрацьованих економічних джерел можна зробити висновок, що сучасний стан розвитку вітчизняної економіки має ряд негативних впливів на фінансову діяльність підприємств, зокрема і фермерських господарств. Але значною мірою її результати залежать від ефективності управління на рівні самого підприємства.

1.2. Нормативно-правові основи управління фінансовою діяльністю підприємства в Україні

Фінансова діяльність підприємства базується на підприємницькій діяльності та опосередковує її. Підприємства, незалежно від організаційно-правової форми своєї діяльності та форми власності, функціонують як юридичні особи -- суб'єкти цивільно-правових відносин, у тому числі фінансових. Згідно з Цивільним кодексом України юридичними особами визнаються організації, які володіють відокремленим майном і можуть від свого імені набувати майнових прав та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами й відповідачами в суді та господарському суді.

Отже, щоб вважатися юридичною особою, організація обов'язково повинна мати закріплене за нею майно, яке відокремлене від майна її засновників, громадян, котрі перебувають з цією організацією у трудових або інших відносинах, та держави в цілому.

Особливості фінансових відносин між засновниками та учасниками господарських товариств та між засновниками повних товариств врегульовані Господарським кодексом України [2] та Законом України “Про господарські товариства” [3].

В ході організації фінансової діяльності товариства вступають у фінансово-правові відносини. Зауважимо, що фінансово-правові відносини -- це врегульовані фінансово-правовими нормами специфічні відносини між державою, з одного боку, і фізичними та юридичними особами, з другого, а також між юридичними і фізичними особами з приводу мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів.

Відповідно до Закону України “Про господарські товариства” ведення справ (зокрема, й фінансово-правові відносини) товариства здійснюється за згодою всіх учасників. Власниками (учасниками, засновниками) ТОВ можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Державні підприємства не можуть бути засновниками господарських товариств.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний зробити до статутного капіталу внесок не менше 30 % зазначеного в установчих документах розміру, що підтверджується документами, виданими банківською установою.

Учасник зобов'язаний внести необхідні кошти у повному обсязі не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 % річних з недовнесеної суми. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю сплатив свій внесок, видається свідоцтво товариства [3].

Відповідальність учасників ТОВ за борги підприємства обмежується їх внесками у власний капітал. Такий статус полегшує залучення власного капіталу ТОВ із зовнішніх фінансових джерел. У разі ліквідації товариства вимоги його власників задовольняються в останню чергу, після погашення претензій кредиторів.

Недоліком в організації фінансування ТОВ є складність і витратність передачі права власності на частки. На відміну від акцій АТ, частки ТОВ є не досить мобільними, оскільки відсутній організований ринок торгівлі ними. Окрім цього, операція купівлі-продажу (переуступлення) часток має бути нотаріально посвідчена. Якщо фізична чи юридична особа викуповує частку у статутному капіталі ТОВ, яка належить іншій особі, така операція оформлюється у формі договору купівлі-продажу частки. При оплаті частки у повному розмірі зазначена угода підтверджується не тільки платіжними документами, а й відповідним свідоцтвом, що видається товариством з обмеженою відповідальністю.

Для ТОВ, як і для інших підприємств, корпоративні права яких не мають обігу на фондовій біржі, характерним є загострення проблематики інформаційної асиметрії під час торгівлі частками, що ускладнює їх продаж третій стороні. Потенційний покупець частки може виходити з того, що учасник прагне продати корпоративні права через очікувану збиткову діяльність чи конфліктну ситуацію між власниками. Отже, продавець вимушений запропонувати мінімальну ціну продажу частки. Враховуючи перелічені чинники, пов'язані зі складністю реалізації часток, вклади у статутний капітал ТОВ здійснюються на максимально тривалий період.

Учасника ТОВ (на відміну від АТ) може бути виключено з товариства на підставі одностайного рішення зборів учасників товариства у разі систематичного невиконання своїх обов'язків або якщо він своїми діями перешкоджає досягненню цілей товариства. До числа типових зобов'язань, які на практиці не виконуються, можна віднести неповне внесення необхідних коштів (внеску) у статутний капітал згідно із засновницьким договором [3].

Законодавством передбачені певні особливості при передачі прав власності на частки ТОВ у разі правонаступництва. На відміну від інших форм організації бізнесу, правонаступники мають лише переважне (а не автоматичне) право вступу до товариства. Збори учасників мають право відмовити правонаступникові окремого учасника у прийнятті до товариства.

У разі виходу учасника (чи його правонаступника) з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Також виплачується належна частка прибутку, одержаного товариством у звітному році до моменту виходу. Звернення стягнення на частку учасника у товаристві з обмеженою відповідальністю по його власних зобов'язаннях не допускається.

Реалізація права учасника ТОВ на участь в управлінні підприємством аналогічно, як і для АТ, здійснюється на основі його участі у зборах власників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Повнота впливу окремого учасника на діяльність та управління підприємством залежить від величини його частки. Разом з тим власники ТОВ мають більше можливостей участі в управлінні, ніж акціонери АТ. Це зумовлено тим, що визначення основних напрямів діяльності ТОВ, затвердження його планів та звітів про їх виконання, внесення змін до статуту відбувається на основі одностайного голосування на зборах власників.

Фінансування товариства може здійснюватися на основі додаткових внесків учасників, тезаврації прибутку, залучення банківських і комерційних позичок, у т. ч. шляхом емісії облігацій (за певних обставин). У разі, якщо кредитоспроможність товариства та його активи є недостатніми для залучення необхідних розмірів кредитних ресурсів, окремі учасники ТОВ можуть надавати поручительства чи інші види кредитного забезпечення під позички, які виділяються цьому товариству. Завдяки цьому розширюються можливості фінансування підприємства. У такому разі відповідальність учасників за зобов'язаннями ТОВ не обмежується їхніми вкладами у статутний капітал, а додатково поширюється на майно, надане у кредитне забезпечення.

Фінансові правовідносини в механізмі правового впливу виконують важливі функції, крім того, що вказують на коло осіб, на яких у конкретний час поширюється дія фінансово-правової норми, та закріплюють конкретну поведінку юридичних осіб щодо мобілізації, розподілу й використання коштів фондів, якої вони повинні додержуватися; вони також передбачають приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб'єктивних прав і правових обов'язків. У зв'язку з цим, наприклад, у багатьох законах України міститься низка положень про відповідальність порушників податкового законодавства [26, с.96].

Конституційні засади фінансової політики держави у сфері оподаткування знаходять конкретний прояв у спеціальних актах податкового права, серед яких найбільш суттєве значення для підприємств має Податковий кодекс.

Оскільки фінансова діяльність підприємств значною мірою віддзеркалює стан їх майнових відносин з партнерами, природно, що вона базується також на правових нормах, які регулюють майнові відносини взагалі [6, с.37].

Йдеться насамперед про норми, цивільного права, зафіксовані в Цивільному кодексі України, які прямо стосуються використання фінансових ресурсів підприємств. Крім Цивільного кодексу України, джерелом законодавчого забезпечення фінансової діяльності підприємств є низка законів України та інших законодавчих актів, які регулюють цивільно-правові відносини. Серед них слід вказати на закони України "Про власність", "Про господарські товариства", "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" тощо.

Основні нормативно-правові акти, що регулюють окремі аспекти фінансової діяльності підприємств, її обліку, аналізу та аудиту, узагальнені в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Характеристика діючої нормативно-правової бази з обліку, аналізу та аудиту фінансових результатів діяльності підприємства

№ пор.	Нормативний документ	Короткий зміст	Використання в обліково-аналітичному процесі
1	2	3	4
1.	Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28.06.96 р.	Проголошуються права та обов'язки органів управ-ліньня, суб'єктів підприє-мницької діяльності і громадян в Україні.	Забезпечення діяльності підприємств.
2.	Про аудиторську діяльність в Україні: Закон України, від 14.10 2000 р.	Визначає суть та призначення аудиту, його необхідність, основні принципи, регулює аудиторську діяльність в Україні	Визначає поняття аудит, сертифікат аудитора, ліцензія. Для організації і проведення аудиту операцій з обліку фінансових результатів діяльності підприємства
3.	Кодекс професійної етики аудиторів України, затверджений рішенням Аудиторської палати України № 73 від 18.12.98 р.	Запроваджує правила надання аудиторських послуг та функціональні принципи етики, яких має дотримуватись аудитор; встановлює етичні вимоги для аудиторів-практикантів	Для організації і проведення аудиту
4.	Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.99 р. №291	Визначає з якими рахунками по дебету і кредиту кореспондують рахунки та правильність складання бухгалтерських проведень Наведена коротка характеристика та призначення синтетичних рахунків і субрахунків, а також типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції	Для організації бухгалтерського обліку контролю та аналізу фінансових результатів діяльності підприємства В бухгалтерському обліку для забезпечен-ня єдності відобра-ження однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках та їх субрахунках
5.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” затверджений наказом Мінфіну України від 31.03.99 № 87	Визначається мета, склад, принципи підготовки та складання фінансової звітності, вимоги до визнання та розкриття елементів фінансової звітності	Для організації складання та подання фінансової звітності на підприємстві
6.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”, затверджений наказом Мінфіну України № 87 від 31.03.99 р.	Встановлено умови визнання доходів і витрат, визначення прибутку (збитку) за звітний період, елементи операційних витрат та розрахунок показників прибутковості акцій	Для організації обліку фінансових результатів та складання звіту про фінансові результати
7.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансовій звітності”, затверджений наказом Мінфіну України від 28.05.99 р. №137	Визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності.	Для виправлення помилок у фінансовій звітності та розкриття інформації про причини їх виникнення
8.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затверджений наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. №290	Визначає основні методо-логічні засади формування в обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності	Для організації обліку доходів за видами діяльності підприємства
9.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318	Визначає методологічні засади формування в обліку інформації про витрати підприємства та їх розкриття у фінансовій звітності	Для організації обліку витрат за відповідно до класифікації витрат
10.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва”, затверджений наказом Мінфіну України від 25.02.2000 р. № 39	Встановлює зміст і форму Фінансового звіту суб'єкта малого підприєм-ництва в складі Балансу (форма 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма 2-м) та порядок заповнення його статей	Для складання фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма 2-м)
11.	Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.01 №136	Затверджено порядок відображення в бухобліку первинних документів та облікових регістрів з обліку витрат підприємств	Для організації первинного обліку доходів, витрат та фінансових результатів підприємства
12.	Порядок подання фінансової звітності. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419	Регламентує порядок подання фінансової звітності, визначає органи до яких фінансова звітність вона подається а також строки її подання	Для правильного та своєчасного подання фінансової звітності
13.	Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України прийнятий ВР України від 16.07.99 р. № 996-ХІV	Наводяться терміни, основні принципи обліку та звітності, державне регулювання обліку, вимогу до первинних облікових документів та фінансової звітності	Для організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності
14.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87	визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття основних статей.	Наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
15.	Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV	визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.	Визначає юридичний статус підприємства, основні положення господарської діяльності, основи формування власного капіталу - фінансової діяльності підприємства.
16.	Про господарські товариства: Закон України від 19.09.91 р. ВР-1577-12	Встановлено види господарських товариств, порядок їх створення, діяльності, права і обов'язки учасників та засновників.	Бухгалтерський облік, аналіз і аудит діяльності.
17.	Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26 січня 1993 року	Визначає статус Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності	Розкриває поняття контролю та порядок проведення ревізій і перевірок на підприємстві
19.	Про підприємництво: Закон України від 07.02.91 р. ВР № 698-ХІІ.	Визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підпри-ємницької діяльності громадянами і юридични-ми особами, встановлює гарантії свободи підприє-мництва та його державної підтримки.	Бухгалтерський облік, аналіз і аудит діяльності.
20.	Про підприємства в Україні: Закон України від 27.03.91 р. ВР №888-12.	Визначає види і організа-ційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності.	Бухгалтерський облік, аналіз і аудит діяльності.

Основні аспекти управління фінансовою діяльністю фермерських господарств нормативно закріплені в Законі України “Про фермерське господарство” від 19.06.2003 № 973-IV. Цим Законом встановлено, що Головою фермерського господарства може бути його засновник або інша визначена у Статуті особа. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього.

1.3 Методика оцінки ефективності загального управління фінансовою діяльністю підприємства

Різносторонність діяльності підприємства знаходить закінчену вартісну оцінку в системі показників фінансових результатів. Вони дають загальне уявлення про ефективність загального управління фінансовою діяльністю підприємства.

Для характеристики стану управління нею використовують різні групи показників: 1) абсолютні показники, такі як дохід та прибуток; 2) показники фінансового стану.

Показник "дохід" означає загальну суму коштів, яку одержує підприємство за певний період і яка, після вирахування податків, може бути використана на споживання та інвестування. Таким чином, дохід є виторгом підприємства від реалізації продукції, послуг та виконання робіт без урахування податку на додану вартість та акцизного збору.

Загальна сума доходу визначається за формулою:

Д=Д1+Д2+Д3, (1.1)

де Д - сумарне значення доходу від усіх видів діяльності підприємства;

Д1-виторг, від реалізації виготовленої підприємством продукції (послуг) або кошторисна вартість зданих замовнику об'єктів;

Д2 - кошти, отримані підприємством від компенсацій замовником витрат, непередбачених кошторисом, від пайової участі у спільних підприємствах, від здавання майна в оренду, операцій з цінними паперами, товарного кредиту тощо;

Д3 - виторг, отриманий від реалізації матеріальних цінностей підприємства та послуг невиробничого характеру. Сюди також входять штрафи та пеня, які отримує підприємство від інших організацій за зірвані поставки.

Крім такого трактування загальної величини доходу є ще одне. Згідно з ним джерела утворення доходу розділяються на:

- дохід від реалізації продукції, робіт, послуг Д1;

- дохід від позареалізаційних операцій Д2;

- дохід від іншої реалізації Д3 - реалізації матеріальних цінностей, матеріалів, основних фондів і нематеріальних активів.

Але при такому трактуванні дохід від реалізації продукції (робіт, послуг) обчислюється як різниця між виторгом і матеріальними та прирівняними до них витратами у собівартості реалізованої продукції.

До матеріальних належать витрати, які входять до відповідного елемента, кошторису виробництва. Прирівняними до матеріальних вважаються витрати на: амортизацію основних фондів; відрахування на соціальні потреби; платежі на виплати, які об'єднуються в кошторисі виробництва під назвою "Інші витрати" [18, с.45].

Друге трактування доходу дає можливість визначити загальну суму коштів, які можуть бути використані на подальший розвиток виробництва та на оновлення робочої сили.

Прибуток підприємства в загальному значенні являє собою частину вартості додаткового продукту і є складовою доходу підприємства. Усі підприємства, здаючи замовнику готові об'єкти або реалізуючи продукцію, відшкодовують свої витрати на виробництво, купують основні виробничі фонди і нормовані оборотні засоби, та для нормальної діяльності вони повинні й отримувати понад це, ще й певний прибуток.

Таким чином, прибуток -- це частина виторгу, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, усіх форм інвестування. Він створює фінансову базу для самофінансування , розширення виробництва, рішення проблем соціальних та матеріальних благ трудових колективів [18, с.49].

Показники прибутку є важливі для оцінки фінансової діяльності підприємства. Він є джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на його утворення. Загальна величина прибутку має ті самі джерела утворення , що й дохід :

- прибуток від реалізації продукції;

- прибуток від позареалізаційних операцій;

- прибуток від іншої реалізації.

Загальний розмір прибутку визначається шляхом вирахування всіх витрат підприємства з його загального доходу.

Балансовий прибуток підприємства - це прибуток, отриманий ним в результаті діяльності всіх господарств, виробничих підрозділів, які перебувають на його балансі. Він враховує прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), прибуток від позареалізаційних операцій та прибуток від іншої реалізації.

Чистий прибуток розраховується як різниця між оподаткованим прибутком та податком на прибуток з врахуванням пільг.

З чистого прибутку виплачуються борги і відсотки за довгострокові кредити, а залишок поділяється на дві частини. Перша -- прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства і спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, формування фондів соціального заохочення та матеріального стимулювання). До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві і використовується на інвестиційні потреби (фонд розвитку виробництва) та створення резервного фонду.

Порядок розрахунку податку на прибуток та пільги встановлюються для окремих платників податків. Згідно з нормами Податкового кодексу на розмір прибутку впливає велика кількість факторів. Ці фактори можна поділити на зовнішні та внутрішні. Зовнішні фактори, які не залежать від розвитку підприємства це:

- інфляційні процеси;

- існуюче законодавство;

- економічний стан держави;

- розподіл прибутку на підприємствах;

- науково-технічний та соціальний розвиток регіону;

- політика оподаткування та ін. [25, с.67].

До внутрішніх факторів відносять ті, що залежать від діяльності окремого підприємства. Вони можуть впливати на формування прибутку як безпосередньо, так і опосередковано. До факторів безпосереднього впливу належать:

- обсяг продукції, що випускається;

- собівартість виробництва;

- ціна реалізованої продукції;

- асортимент продукції;

- ціна на сировину ;

- ціна на енергоресурси;

- витрати на трудові ресурси.

Вплив вищеперелічених факторів на величину прибутку визначається простим арифметичним способом. Величина впливу факторів опосередкованої дії на прибуток обчислюється за допомогою регресійно-кореляційної залежності. До таких факторів відносять: післяпродажний сервіс; збільшення або зниження зносу основних виробничих фондів; рекламу; співвідношення власного та залученого капіталу та ін.

Важливими показниками фінансової діяльності підприємства є обсяг капіталу та його структура. Відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку капітал підприємства відображається в пасиві балансу і складається з власного капіталу і зобов'язань. У складі власного капіталу виділяють: статутний, пайовий, додатково вкладений, інший додатковий, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Терміни «статутний фонд», «статутний капітал» є тотожними і означають суму вкладень підприємства в його активи за номінальною вартістю, зафіксованою в установчих документах. Слід зазначити, що статутний капітал є найбільш стабільною частиною власного капіталу акціонерного товариства. Його розмір, як правило, протягом року не змінюється на підприємствах, які не змінили своєї форми власності (за винятком, зазначених вище випадків, стосовно акціонерних товариств).

Другою формою власного капіталу є пайовий капітал. Він відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств. Тобто пайовий капітал -- це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово господарської діяльності. Джерелом формування пайового капіталу є обов'язкові та додаткові пайові внески, які надходять від членів товариства [55, с.240].

Додатковий вкладений капітал -- це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Для акціонерних товариств різниця між вартістю реалізації випущених ними акцій та їх номінальною вартістю має назву «емісійний дохід».

Інший додатковий капітал -- це сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших фізичних або юридичних осіб, та інші види додаткового капіталу. У більшості підприємств додатковий капітал становить найбільшу частку у складі власного капіталу.

Резервний капітал створюється відповідно до законодавства та засновницькими документами підприємства на покриття в майбутньому непередбачуваних збитків і витрат. Резервний капітал -- це джерело, яке створюється для гарантії безперервної роботи і виконання зобов'язань перед третіми особами. Наявність цього джерела надає останнім упевненість у погашенні підприємством своїх зобов'язань. Чим більший резервний капітал, тим більша сума збитків може бути компенсована (покрита), і в підприємства з'являються більші можливості для покриття збитків, якщо останні мають місце.