Сума дебіторської заборгованості підприємства відображається у звітності за чистою реалізаційною вартістю, яка відповідає різниці між сумою поточної дебіторської заборгованості за товари (роботи, послуги) та резервом сумнівних боргів.

Величина резерву сумнівних боргів може бути визначена за допомогою двох методів: виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на підставі класифікації дебіторської заборгованості. В першому випадку величина резерву визначається на підставі аналізу фактичного непогашення дебіторської заборгованості в попередніх періодах. Якщо резерв створюється на підставі класифікації дебіторської заборгованості, здійснюється групування дебіторської заборгованості за термінами її непогашення з установленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи, який визначається підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) за попередні звітні періоди. Зі збільшенням термінів непогашення дебіторської заборгованості коефіцієнт сумнівності зростає.

Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) відповідної групи на коефіцієнти сумнівності відповідної групи. Якщо ж безнадійною визнано поточну дебіторську заборгованість, не пов'язану з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), то така заборгованість списується з балансу з відображенням втрат у складі інших операційних витрат. У разі, якщо дебітор відшкодував підприємству суму боргу, раніше визнаного безнадійним і списаного за рахунок резерву сумнівних боргів, суму боргу необхідно відновити у резерві сумнівних боргів з одночасним відображенням такої суми у складі доходів звітного періоду.

Крім обов'язкового резервування сум, підприємства на свій розсуд можуть створювати забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат.

Так, на наш погляд, для ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” доцільним є використання власних фінансових ресурсів на формування внутрішніх джерел фінансування.

До внутрішніх джерел фінансування належать також створювані з власної ініціативи підприємств забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат, збитків, зобов'язань, величина яких є невизначеною. У складі забезпечень наступних витрат і платежів (розділ 2 пасиву балансу) відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі, величина яких може бути визначена тільки на основі прогнозних оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень.

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забезпечення використовуються для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких вони були створені. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Ефект фінансування за рахунок забезпечень проявляється завдяки існуванню часового розриву між моментом їх формування (нарахування) та використання (грошових виплат). Залежно від цього визначають можливий строк використання їх як джерела фінансування. Якщо забезпечення мають короткостроковий характер, однак нарахування здійснюються регулярно (револьверно) і зберігаються стабільні залишки на відповідних рахунках, то їх можна трактувати як довгостроковий капітал.

Забезпечення можуть відноситися або на рахунок витрат підприємства (у складі інших операційних витрат), або відшкодовуватися за рахунок прибутку. Величина забезпечень визначається на основі прогнозних розрахунків фінансових і бухгалтерських служб підприємства.

Забезпечення наступних витрат і платежів можна розглядати як один із інструментів прихованого самофінансування. За своїми характеристиками забезпечення можна трактувати як позичковий капітал підприємства з невизначеними строками та сумами погашення.

До основних видів забезпечень, які доцільно створювати на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” на сучасному етапі з метою зниження фінансових ризиків, належать розглянуті нижче напрямки.

1. Забезпечення виплат персоналу, зокрема створення резерву на виплату відпусток. Він створюється з метою рівномірного включення майбутніх витрат на виплату відпусток до витрат звітного періоду (наприклад, місяця). Величина резерву визначається як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і процента, обчисленого як відношення річної прогнозованої суми на оплату відпусток до загального бюджету оплати праці. При безпосередньому нарахуванні відпускних працівникам відповідна сума уже не включається до витрат звітного періоду, а нараховується за рахунок коштів сформованого резерву. Створення резерву відпусток не спричиняє жодних наслідків у податковому обліку. Валові витрати виникають у підприємства безпосередньо в момент нарахування відпускних до виплати (тобто в момент використання зарезервованих сум).

До забезпечень виплат персоналу належать також інші суми нарахованих у звітному періоді витрат i платежів персоналу, що здійснюватимуться в майбутніх звітних періодах. До таких виплат потрібно віднести витрати на обов'язкові відрахування (збори) для забезпечення виплат на оплату відпусток, зокрема збори на обов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування, обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

2. Резерв на додаткове пенсійне забезпечення. Хоча законодавством України передбачена можливість реалізації програм додаткового пенсійного забезпечення за рахунок створення внутрішньовиробничих пенсійних фондів, у практиці господарювання вітчизняних підприємств вони ще не набули поширення. Між тим залишки у фондах (які є складовою забезпечень наступних витрат) на підприємствах країн з розвинутою ринковою економікою розглядаються як важливе джерело фінансування.

Якщо трудовим договором між працівником та працедавцем передбачаються грошові компенсації у разі непрацездатності, інвалідності, смерті чи старості, то протягом активної діяльності працівника нараховуються внески у відповідні фонди. Грошові видатки з цих фондів здійснюються лише з настанням певних обставин (вихід на пенсію, настання страхового випадку тощо), як правило, через багато років. Таким чином, підприємства мають у своєму розпорядженні постійні залишки коштів, які використовуються для покриття потреби в капіталі. Ці кошти можна розглядати як довгостроковий позичковий капітал.

Особливе значення цьому джерелу фінансування надають на підприємствах Німеччини. У крупних німецьких компаніях залишки на відповідних фондах сягають 15 % валюти балансу і нерідко перевищують величину статутного капіталу. Це пояснюється особливостями німецької пенсійної системи, значну роль в якій відіграють саме підприємства-роботодавці, що, в свою чергу, стимулюється податковим законодавством (частина відрахувань у відповідні фонди виводиться з-під оподаткування).

3. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється у разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою очікуваних витрат під час і після початку реалізації цього плану. Аналогічно до інших видів забезпечень залишки резерву витрат на реструктуризацію та виконання гарантійних зобов'язань можуть використовуватися як джерела прихованого фінансування підприємств.

Виняток із загальних правил, що стосуються забезпечень, становлять кошти цільового фінансування i цільових надходжень, які згідно з П(С)БО також включаються до складу забезпечень наступних витрат і платежів. Залишки цільового фінансування (субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб) можна розглядати як власний капітал. До того ж ці кошти надходять на підприємство ззовні. Щоправда, в умовах розвинутого ринку такого роду надходження на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” відсутні і не плануються.

Характеризуючи перспективні напрямки використання фінансових ресурсів досліджуваного підприємства, слід також звернути увагу на використання амортизаційних відрахувань.

Слід зауважити, що на сьогодні найбільша частка амортизаційних відрахувань (74-77%) по підприємству ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” виділяється на проведення ремонтів сільгосптехніки та інших основних засобів. Витрати ж на купівлю нових основних засобів складають лише 11% амортизаційного фонду.

У результаті виникає ситуація, коли щороку підприємство витрачає значні кошти з амортизаційного фонду на підтримання в робочому стані старої техніки та обладнання, які поступово зношуються і скоро взагалі вийдуть з ладу. На наш погляд, таке використання коштів амортизаційного фонду є не досить ефективним, оскільки воно не нарощує вартості основних фондів.

Зважаючи на це, підприємству ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” варто збільшити суму амортизаційних відрахувань на придбання нових основних засобів. Це дасть змогу оновити основні фонди підприємства і зекономити на ремонті, якого нове обладнання не буде потребувати ще років чотири-шість.

Зважаючи на те, що сума амортизаційних відрахувань по підприємству не достатня для комплексного оновлення виробництва, доцільно буде скористатися лізингом. Для сплати лізингового кредиту протягом 10-15 років та кредитів по ньому амортизаційних відрахувань цілком вистачить. А натомість підприємство отримає нову сучасну сільгосптехніку та обладнання, що не лише допоможе зекономити на ремонтах, але й забезпечить економію витрат на оплату праці завдяки більш високому рівню автоматизації сільськогосподарських робіт.

Лізинг дасть можливість ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” здійснювати модернізацію і розширення виробництва, не витрачаючи додаткових коштів (крім амортизаційного фонду) для придбання техніки.

Отже, використання лізингу становить економічну вигоду для підприємства ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”. Застосування лізингових операцій забезпечує введення в дію нових об'єктів та потужностей, дає можливість за короткий проміжок часу оновити активну частину основних засобів, запобігає впровадженню застарілої за своїми конструктивними рішеннями техніки, надає можливість системно оцінити технічний рівень машин і обладнання, своєчасно зняти з виробництва застаріле обладнання.

Однак у процесі аналізу можливостей використання лізингу треба враховувати й певні недоліки лізингових угод, зокрема: орендар не виграє на підвищенні залишкової вартості устаткування у випадку, якщо темпи інфляції значні і є підвищення рівня цін; якщо устаткування, взяте у фінансовий лізинг, застаріє (у процесі розвитку науково-технічного прогресу), то платежі все одно не припиняються до кінця контракту.

Оскільки ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” закуповує досить нову техніку, то ступінь її морального зносу не може бути особливо значною, а реалізовувати її через певний час підприємство також не планує. Тому ці недоліки лізингу для ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” є несуттєвими.

Отже, розглянемо можливість застосування лізингу для придбання нової сільгосптехінки на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” за кошти амортизаційного фонду.

Для аналізу ефективності використання об'єктів лізингу використовуються показники співвідношення вартості товарної продукції до середньорічної вартості об'єктів лізингу; співвідношення середньорічної вартості об'єктів лізингу до вартості товарної продукції; показники рентабельності об'єктів лізингу (відношення прибутку до середньорічної вартості об'єктів лізингу). В процесі аналізу оцінюється рівень наведених показників, вивчається їх динаміка.

Ми ж для визначення ефективності лізингової операції в нашому випадку і порівняння її з ефективністю залучення коштів у вигляді банківського кредиту використаємо показник норми прибутку.

Норма прибутку при використанні лізингу обчислюється за формулою:

Нліз = , (4.3)

де Нліз - норма прибутку при лізингу;

ВД - щорічний валовий дохід;

Пл - лізингові платежі;

С - сума процентів лізингодавцеві;

ОЗпв - первісна вартість;

ОЗзв - залишкова вартість.

Норма прибутку при купівлі основних засобів на умовах банківського кредиту визначається за формулою:

Нбк = , (4.4)

де Нбк - норма прибутку при купівлі основних засобів на умовах банківського кредиту;

Пк - проценти за користування кредитом (за рік).

Век - витрати на експлуатацію основних засобів (техніки, обладнання);

Ар - середня амортизація за рік;

ОЗпв - первісна вартість майна.

Норма прибутку при купівлі основних засобів за спонсорські кошти визначається за формулою:

Нбс = , (4.5)

де Нбс - норма прибутку при купівлі основних засобів за спонсорські кошти;

ВД - щорічний валовий дохід;

Ар - середня амортизація за рік;

ОЗпв - первісна вартість основних засобів;

ОЗзв - залишкова вартість.

Отже, розрахуємо очікувану норму прибутку при використанні лізингу та банківського кредиту для придбання сучасної сільгосптехніки та обладнання на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”. Вихідні дані для розрахунку представимо у вигляді таблиці 4.3.

Таблиця 4.3

Вихідні дані для розрахунку ефективності використанні амортизаційного фонду ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” на оновлення основних фондів

Показник	Значення
Плановий валовий дохід від впровадження сільгосптехніки, придбаної на умовах лізингу, тис.грн.	13123,5
Первісна вартість майна, придбаного на умовах лізингу, тис.грн.	11755,2
Сума процентів лізингодавцеві, тис.грн.	910,6
Залишкова вартість, тис.грн.	9404,2
Витрати на експлуатацію нового обладнання, тис.грн.	230,0
Середня амортизація за рік, тис.грн.	2521,1
Середні проценти за користування кредитом (при використанні виключно залучених ресурсів), тис.грн.	1008,4

Як бачимо, сума процентів по лізинговій угоді незначна і амортизаційного фонду підприємства вистачає для сплати тіла лізингового кредиту та відсотків по ньому. Особливістю розрахунку очікуваної норми прибутку за лізинговими операціями є те, що лізингоодержувач визначає свій прибуток зменшенням валового доходу на суму лізингових платежів, що не включають у себе виплату процентів, а лізингодавець зменшує свій прибуток на суму амортизації. Отже, очікувана норма прибутку при використанні лізингу для придбання сільгосптехніки на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” складе:

Нліз = або 96%

Розрахуємо ефективність (норму прибутку) при використанні банківського кредиту для оновлення основних засобів на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”:

Нбк = або 82%

Розрахуємо також ефективність (норму прибутку) при використанні спонсорських коштів для оновлення основних засобів на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”:

Нбс=2,14 або 214 %.

Як бачимо, найвища норма прибутку (214%) має місце при використанні спонсорських коштів, адже це безоплатні фінансові ресурси. Звичайно, таких джерел фінансування підприємство, якщо й може отримати, то надзвичайно мало. Тому актуальними стають такі фінансові ресурсиджерела як лізинг та банківський кредит.

Розрахунки показали, що норма прибутку за лізинговою операцією (96%) в даному випадку вища порівняно з нормою прибутку за умови залучення банківського кредиту (82%), що свідчить про більшу ефективність капітальних вкладень підприємства при використання лізингу, а не банківського кредиту.

Тобто, краще використовувати амортизаційний фонд підприємства ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” на придбання основних засобів на умовах лізингу.

Отже, амортизаційні відрахування на досліджуваному підприємстві слід спрямовувати на збільшення вартості основних засобів підприємства. При цьому, на наш погляд, більш доцільно було б використовувати їх на придбання основних засобів, ніж на щорічний ремонт застарілих технологій.

Запропоновані заходи дадуть змогу збільшити обсяг фінансових ресурсів ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”, покращити його фінансовий стан і створити фінансові резерви на випадок погіршення зовнішніх економічних умов.

Висновок до розділу 4

Серед основних шляхів удосконалення процесу управління фінансовою діяльністю досліджуваного підприємства основним є організація служби фінансового менеджменту з виділенням у його структурі спеціалістів з фінансового планування та спеціалістів з фінансового моніторингу.

З метою покращення фінансового стану ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” доцільно, перш за все, забезпечити реалізацію всієї продукції. Для цього слід активізувати збутову діяльність, розмістити рекламну інформацію про підприємство на аграрних сайтах та в інших інформаційних базах, укласти довготермінові контакти з крупними переробними підприємствами. Також для ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” доцільно зменшити постійні та змінні витрати; а також обсяг дебіторської заборгованості.

З метою оптимізації фінансової діяльності підприємства доцільним є створення резервів та забезпечення джерел самофінансування. Амортизаційні відрахування більш доцільно використовувати на придбання основних засобів, ніж на щорічний ремонт застарілих технологій. При цьому більш ефективним засобом фінансування інвестицій в сільгосптехніку та обладнання буде лізинг.

Розділ 5. Стан охорони праці на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”

5.1 Нормативно-правове забезпечення охорони праці на підприємстві

Законодавство про охорону праці складається з Конституції України, КЗпП, законів України "Про охорону праці", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Слід врахувати: якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, то застосовуються норми міжнародного договору.

Закон України "Про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Закон України "Про охорону праці" складається з дев'яти розділів, що містять загальні положення з охорони праці, гарантії прав на охорону праці, організацію охорони праці, стимулювання охорони праці, нормативно-правові акти з охорони праці, державне управління охороною праці, державного нагляду та громадський контроль за охороною праці, відповідальність за порушення законодавства про охорону праці та прикінцеві положення.

Закон України «Про охорону праці» -- це самостійна гілка в законодавстві України про працю. Закон визначає основні положення конституційного права громадян на охорону життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці, а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Дія закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та видів діяльності (далі -- підприємство), фізичних осіб, які, відповідно до законодавства, використовують найману працю, та на всіх громадян, які працюють за наймом.

Закон не відмінив жодної з діючих норм і дозволив:

- створити органи управління охороною праці та систему органів нагляду за охороною праці;

- створити власну нормативну базу з охорони праці;

- забезпечити гласність з питань охорони праці;

- ввести економічні важелі управління охороною праці;

- визначити роль колективних договорів;

- увести нові інститути управління і нагляду за охороною праці на підприємстві;

- розпочати підготовку дипломованих спеціалістів з охорони праці.

Основними принципами державної політики в галузі охорони праці є:

- пріоритет життя і здоров'я працюючих, відповідальність роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці;

- комплексне вирішення завдань охорони праці на основі створення національної програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди потерпілим від нещасних випадків, профзахворювань;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності;

- організація навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працюючих з питань охорони праці.

Система нормативних актів з охорони праці у цілому відповідає структурі та характеристикам усієї системи джерел трудового права України. Проте вона має певні особливості. Так, поряд з основоположними нормативно-правовими актами, які визначають політику України у сфері правового регулювання охорони праці, питання охорони праці регулюються великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів.

Підзаконні нормативно-правові акти у сфері охорони праці різняться видами і мають певну специфіку щодо змісту відображених у них вимог. За напрямками забезпечення охорони праці нормативно-правові акти прийнято групувати на такі види: організаційно-технічні; санітарно-гігієнічні; соціально-економічні; лікувально-профілактичні; реабілітаційні.

Нормативно-правові акти з охорони праці охоплюють правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання. В нормативно-правових актах представлені різні види норм права (охоронні, регулятивні, захисні, дефінітивні та ін.).

Спеціальними законодавчими актами є державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП). Це -- правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання.

Вимогам нормативних актів з охорони праці мають відповідати: умови праці на кожному робочому місці; безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання й інших засобів виробництва; стан засобів колективного та індивідуального захисту; санітарно-побутові умови.

Державні нормативні акти з охорони праці залежно від сфери дії поділяються на міжгалузеві та галузеві. Міжгалузевий нормативний акт про охорону праці -- це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від відомчої (галузевої) належності та форм власності. Галузевий нормативний акт про охорону праці -- це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації певної галузі.

Повний перелік чинних нормативних документів з охорони праці в Україні наведено в «Державному реєстрі міжгалузевих та галузевих актів про охорону праці» , який діє з 1995 р. Він включає 2000 нормативних актів (правил, норм, положень, інструкцій тощо), а також 350 міждержавних стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) і близько 40 Державних стандартів України (ДСТУ).

Функцію головної організації з опрацювання ДНАОП виконує Національний науково-дослідний інститут охорони праці, який входить до системи органів державного нагляду за охороною праці. У кожній галузі народного господарства визначається базова організація з опрацювання нормативних актів про охорону праці.

З метою усунення причин, які можуть викликати небезпечні для життя і здоров'я працівника ситуації, нормативно-правові акти з охорони праці визначають, що саме роботодавець має виконувати у сфері безпеки праці. Положення цих вимог стосуються усіх компонентів виробничого процесу: якості обладнання, оснащення робочих місць засобами колективного та індивідуального захисту, прийомів безпечного ведення робіт, методів нейтралізації факторів небезпечного та шкідливого впливу на працівника, порядку та розмірів компенсації за несприятливі умови праці та заподіяну здоров'ю шкоду.

Згідно із Законом України «Про охорону праці» (ст. 34) прийняття нових, перегляд і скасування державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці проводяться органами державного нагляду за охороною праці за участю інших державних органів.
Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси повинні містити вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

Слід враховувати, що кожний орган виконавчої влади, що має право нормотворчості з охорони праці, затверджує і запроваджує установлені ним види правових актів. Наприклад, до підзаконних актів, що регулюють безпеку праці, належать стандарти, норми та правила пожежної безпеки, інструкції тощо.

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці роботодавець зобов'язаний повідомити про це відповідний орган державного нагляду за охороною праці. Він може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про встановлення необхідного строку для виконання заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог.

Відповідний орган державного нагляду за охороною праці розглядає клопотання роботодавця, здійснює у разі потреби експертизу запланованих заходів, визначає їх достатність і за наявності підстав може, як виняток, прийняти рішення про встановлення іншого строку застосування вимог нормативних актів з охорони праці. Роботодавець зобов'язаний невідкладно повідомити заінтересованих працівників про рішення зазначеного органу державного нагляду за охороною праці.

Роботодавець стосовно конкретних виробничих умов розробляє інструкції з техніки безпеки на підставі, як правило, Типових інструкцій. В інструкціях міститься комплекс вимог, виконання яких обов'язкове для конкретної організації.

Питання стимулювання охорони праці включаються і в акти соціального партнерства, локальні нормативно-правові акти. Соціально-партнерські угоди, колективні договори доповнюють систему джерел трудового права у частині регулювання трудових відносин у сфері охорони праці, відображають погоджені вимоги соціальних партнерів.

У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у сфері охорони праці на рівні не нижчому за передбачений законодавством, їхні обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.

5.2 Аналіз стану охорони праці на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”

На підприємстві ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” суворо дотримуються законодавства про охорону праці в Україні. Основні завдання в цій сфері вирішує адміністрація підприємства (перш за все, його керівник), а також інженер з техніки безпеки й охорони праці.

Керівник ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” виконує такі основні функції стосовно охорони праці на підприємстві:

– опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності в цьому напрямі кожного об'єкту управління (структурних підрозділів, посадових осіб);

– проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці;

– розглядає факти наявності ситуацій, небезпечних для життя чи здоров'я працівників, а також їх листи, заяви і скарги з питань охорони праці;

– бере участь у: розслідуванні нещасних випадків і аварій; розробці нормативних актів про охорону праці;

– контролює дотримання чинного законодавства про охорону праці, виконання працівниками інструкцій з питань охорони праці та ін.

Посадові особи підприємства періодично (1 раз на три роки), проходять перевірку знань з охорони праці. Кожен рік проводиться пожежно-технічне обстеження приміщень ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” працівником державного пожежного нагляду та пропонуються заходи щодо усунення недоліків та створюється самостійна пожежна комісія підприємства на звітний рік. У ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” розроблені заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, з якими ознайомленні всі працівники.

При прийманні на роботу працівника проводиться вступний інструктаж, де він знайомиться з інструкцією про техніку безпеки у ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” та на його робочому місці. Реєстрація проходження інструктажу проводиться в спеціальному журналі. Інструктаж на робочому місці проводиться перед початком роботи. У ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” розроблені правила техніки безпеки роботи з комп'ютерами, якими керуються всі працівники, що працюють за комп'ютерами.

Стан охорони праці на підприємстві можна охарактеризувати за допомогою таких показників:

1) Коефіцієнт частоти нещасних випадків Кч, що розраховується на 1000 працюючих за формулою:

Кч = Н*1000/С, (5.1)

де Н - число нещасних випадків, що призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше;

С - середньоспискова чисельність працюючих.

2) Коефіцієнт важкості травматизму Кв, що визначається за формулою:

Кт = Д/Н, (5.2)

де Д - сумарне число днів непрацездатності за звітний період.

Отже, обчислимо значення цих коефіцієнтів на досліджуваному підприємстві у 2010-2011 роках.

Вихідні дані та результати обчислень наведених коефіцієнтів представимо у вигляді таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

Оцінка стану охорони праці на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” в 2010-2011 роках

№	Показник	Роки
		2010	2011
1	Число нещасних випадків (Н)	2	0
2	Середньоспискова чисельність працюючих, чол.(С)	107	115
3	Сумарне число днів непрацездатності за рік (Д)	23	0
4	Коефіцієнт частоти нещасних випадків, Кч	18,7	0
5	Коефіцієнт важкості травматизму, Кв	11,5	0

Як бачимо з таблиці 5.1, в 2010 році на підприємстві мали місце 2 нещасні випадки, кожен з яких в середньому призвів до втрати працездатності на 11,5 днів. Враховуючи активну профілактику небажаних наслідків на підприємстві, протягом 2011 року не було зафіксовано нещасних випадків та випадків виникнення професійних хвороб. Це відобразилося в тому, що коефіцієнти частоти нещасних випадків та важкості травматизму на досліджуваному підприємстві в 2011 році рівні нулю.

Стосовно умов праці на підприємстві ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”, то вони в більшості відповідають встановленим нормам. Мікроклімат в приміщеннях підприємства визначають такі параметри: температура повітря в помешканні, %, відносна вологість повітря, %, рухливість повітря, м/с, теплове випромінювання. Ці параметри окремо й у комплексі впливають на організм людини, визначаючи його самопочуття. На ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” вони мають певні відхилення від норми (табл.5.2).

Таблиця 5.2

Умови праці в приміщеннях ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”

Назва фактору	Рівень фактора
	Фактичне значення	Нормативне значення	Відхилення
1. Метеорологічні умови у приміщення:
- температура, С	23-26	22-24	0-2
- відносна вологість, %	60-65	40-60	0-5
- швидкість руху повітря, м/с	0,1-0,2	0,1	0-0,1
2. Освітленість в приміщенні:
- природна, %	1,5	1,5	-
- штучна, лк	200	300	100

Отже, дані табл. 5.2 показують, що в приміщеннях ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” мають місце незначні відхилення в температурному та вологісному режимі, дещо підвищена ймовірність протягів та має місце недостатнє штучне освітлення робочих місць.

Тому для керівництва підприємства необхідно вжити відповідні заходи з приведення умов мікроклімату до нормативних показників. З цією метою необхідно забезпечити ремонт приміщень для усунення протягів, обладнати приміщення витяжками (це зменшить вологість і температуру в приміщенні), встановити дадаткові джерела штучного освітлення.

Відповідно до Постанови КМУ “Про перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат” з метою покращення стану охорони праці на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” розроблено перелік заходів з охорони праці, що наведені в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3

Фінансування заходів з охорони праці на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”

Найменування заходу	Витрати, грн.	Термін виконання
Усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці	14500	Місяць
Проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці	420	Півроку
Проведення цільового навчання працівників з охорони праці	560	Протягом року
Проведення медичного огляду працівників	1800	Протягом року
Всього	17280	-

Реалізація заходів, яка передбачена в таблиці 5.2, дозволить знизити ймовірність нещасних випадків та тимчасової непрацездатності на підприємстві за рахунок підвищення рівня знань працівників підприємства з питань охорони праці.

Висновок до розділу 5

Основні завдання щодо охорони праці на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” вирішує адміністрація підприємства (перш за все, його керівник), а також інженер з техники безпеки й охорони праці.

В ході аналізу стану охорони праці на досліджуваному підприємстві було встановлено, що в приміщеннях ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” мають місце незначні відхилення в температурному та вологісному режимі, дещо підвищена ймовірність протягів та має місце недостатнє штучне освітлення робочих місць. Тому для керівництва підприємства необхідно вжити відповідні заходи з приведення умов мікроклімату до нормативних показників. З цією метою необхідно забезпечити ремонт приміщень для усунення протягів, обладнати приміщення витяжками (це зменшить вологість і температуру в приміщенні), встановити дадаткові джерела штучного освітлення.

Висновки та пропозиції

На основі наявних в економічній літературі підходів до визначення сутності фінансової діяльності підприємства, нами запропоновано наступне трактування даного поняття: це цілеспрямована діяльність фінансових служб підприємства, спрямована на ефективну організацію фінансових ресурсів задля розвитку підприємства, покращення його фінансового забезпечення та оптимізації фінансового стану, в основі якої лежить система управлінських заходів, результатами яких є зміна величини та складу власного та позичкового капіталів підприємства.

Основними завданнями фінансової роботи на підприємстві є: 1) мобілізація фінансових ресурсів у розмірі, необхідному для підтримки нормального виробничого процесу і розширення виробничих фондів в обсягах, встановлених планами; 2) пошук шляхів збільшення прибутку і підвищення рентабельності виробництва; 3) своєчасне виконання зобов'язань перед ланками фінансово-кредитної системи, зокрема: перед бюджетом -- зі сплати встановлених податків і платежів; перед централізованими позабюджетними фондами -- зі сплати встановлених платежів; перед банками -- з повернення кредитів і сплати відсотків за ними; 4) своєчасне виконання зобов'язань перед постачальниками з оплати товарно-матеріальних цінностей, перед працівниками -- з оплати праці; 5) контроль за збереженням та використанням оборотних активів і прискоренням їх обороту; 6) контроль за раціональним і цільовим використанням фінансових ресурсів.

Процес управління фінансовою діяльністю підприємства базується на певному механізмі, який включає елементи зовнішнього та внутрішнього регулювання. Внутрішнє регулювання окремих аспектів фінансової діяльності підприємств здійснюється шляхом регламентації низки аспектів фінансової діяльності підприємства вимогами статуту, за допомогою розробленої системи цільових показників, внутрішніх нормативів і вимог.

Зовнішнє регулювання фінансової діяльності підприємства значною мірою здійснюється за допомогою нормативно-правових актів, основними серед яких є: Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Податковий кодекс України, закони України "Про господарські товариства", "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" тощо.

Враховуючи цілі та завдання фінансової діяльності підприємства, для характеристики стану управління нею доцільно використовувати різні групи показників: 1) абсолютні показники, такі як дохід та прибуток (фінансові результати діяльності підприємства); 2) показники фінансового стану.

Проведений в роботі аналіз показників господарської діяльності ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” показав, що практично всі вони в динаміці зросли. Особливо позитивним результатом є збільшення обсягу чистого прибутку 132,2 тис.грн. або на 9,33% порівняно з 2010 роком.

Показники фінансової стійкості в 2011 році дещо покращилися порівняно з 2010 роком, хоча її рівень залишається дещо нижчим, ніж у нормі.

Проведений аналіз ліквідності балансу свідчить про недостатню ліквідність платоспроможність підприємства. Разом з тим, спостерігаються позитивні зміни рівня основних показників ліквідності ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”. Це є позитивною тенденцією фінансового стану підприємства.

В динаміці також покращилося обертання майже всіх ресурсів досліджуваного підприємства, що знайшло відображення в збільшенні кількості оборотів протягом року. Винятком є лише оборотність дебіторської заборгованість, яка в динаміці погіршилася, що знайшло відображення в зменшенні кількості її оборотів за рік та в збільшенні тривалості одного обороту. Отже, ділова активність підприємства покращилася. Натомість у часі відмічається погіршення рентабельності підприємства.

Таким чином, більшість досліджених показників в 2011 році показали позитивні тенденції, що дає можливість говорити про позитивні тенденції фінансової діяльності ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”, а відтак і про ефективність загального управління фінансовою діяльністю підприємства.

Одним з напрямків оптимізації процесу загального управління фінансовою діяльністю підприємства є використання сучасних інформаційних технологій. В даний час на ринку комп'ютерних програм є універсальні аналітичні програми і спеціальні, що використовуються в окремих галузях економіки. Серед універсальних програмних продуктів можна виділити такі як ІНЕК-АФСП, Audit Expert, БЕСТ-Ф.

Значні переваги мають ті інформаційні системи, які дозволяють користувачеві змінювати алгоритми розрахунку показників, і навіть створювати власні методики зі своїм набором розрахункових показників. Однією з таких програм є «1С-АФСП», яка й рекомендована для впровадження на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ”.

Дана інформаційна система дозволяє: використовувати пошукову систему при відкритті або створенні нового підприємства; вводити початкову інформацію і аналізувати отримані результати в будь-якій вибраній валюті; готувати звіт про фінансовий стан підприємства, використовуючи більше 200 розрахованих показників; автоматично формувати результати аналізу в Word і Excel в зручному для підготовки звіту вигляді; формувати результати аналізу на період будь-якої тривалості, в будь-якому вибраному тимчасовому інтервалі.

Серед можливих шляхів удосконалення процесу управління фінансовою діяльністю досліджуваного підприємства основним є організація служби фінансового менеджменту з виділенням у його структурі спеціалістів з фінансового планування та спеціалістів з фінансового моніторингу.

З метою покращення фінансового стану ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” доцільно, перш за все, забезпечити реалізацію всієї продукції. Для цього слід активізувати збутову діяльність, розмістити рекламну інформацію про підприємство на аграрних сайтах та в інших інформаційних базах, укласти довготермінові контакти з крупними переробними підприємствами. Також для ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” доцільно зменшити постійні та змінні витрати; а також обсяг дебіторської заборгованості.

З метою оптимізації фінансової діяльності підприємства доцільним є створення резервів та забезпечення джерел самофінансування. Амортизаційні відрахування більш доцільно використовувати на придбання основних засобів, ніж на щорічний ремонт застарілих технологій. При цьому більш ефективним засобом фінансування інвестицій в сільгосптехніку та обладнання буде лізинг.

Основні завдання щодо охорони праці на ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” вирішує адміністрація підприємства (перш за все, його керівник), а також інженер з техники безпеки й охорони праці.

В ході аналізу стану охорони праці на досліджуваному підприємстві було встановлено, що в приміщеннях ФГ “АГРОПОДІЛЛЯ” мають місце незначні відхилення в температурному та вологісному режимі, дещо підвищена ймовірність протягів та має місце недостатнє штучне освітлення робочих місць. Тому для керівництва підприємства необхідно вжити відповідні заходи з приведення умов мікроклімату до нормативних показників. З цією метою необхідно забезпечити ремонт приміщень для усунення протягів, обладнати приміщення витяжками (це зменшить вологість і температуру в приміщенні), встановити дадаткові джерела штучного освітлення.

Список використаної літератури

1. Конституція України вiд 28 січня 1996 року № 254к-96-ВР

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV

3. Закон України "Про господарські товариства" від 16.07.1999 р. № 996 - XIV.

4. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" N 2343-ХІІ від 14 травня 1999 року.

5. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Положення про Реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій” від 25 листопада 1996 р. № 1403.

6. Указ Президента України "Про утворення Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій" від 17 червня 1996 р. № 435/96.

7. Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій “Про затвердження Методики проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій” від 27 червня 1997 року № 81.

8. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. - СПб.: Питер Ком, 2007. - 416 с.

9. Афанасьєв М.В., Селезньова Г.О. Стратегія підприємства: Навч.-метод. посібник. - Х.: ВД "ІНЖЕК", 2009. - 272 с.

10. Байе Майкл Р. Управленческая экономика и стратегия бизнеса: Учеб. пособие для студ. вузов / В.Н. Егоров (пер.с англ.). - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2011. - 743с.

11. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика, 2008. - 284 с.

12. Балабанов И. Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта /И. Т. Балабанов. - М. : Финансы и статистика, 2008. - 394 с.

13. Барнгольц С.Б. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта. - 2 изд., доп. - М.: Финансы и статистика, 2010. - 702 с.

14. Барулин С.В. Самофинансирование предприятий в условиях рыночной экономики // Финансы. - 2009. - №3 - С. 13-15.

15. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента / И. А. Бланк. - К. : Ника-центр, 2009. - 592 с.

16. Бланк И. А. Управление использованием капитала / И. А. Бланк. - К. : Ника центр, 2010. - 656 с.

17. Бланк И. А. Финансовый менеджмент: учебный курс / И. А. Бланк. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - К.: Эльга, Ника-центр, 2008. - 656 с.

18. Боженко Л. І., Гутта О. Й. Управління прибутком підприємства. -- Л.: Афіша, 2010. -- 176 с.

19. Бойчук М. В. Методи прийняття рішень у соціально-економічних системах. - К., 2009. - 86с.

20. Боумэн К. Основы стратегического менеджмента. М.: Банки и биржи; Издат. об-ние «ЮНИТИ», 2008. - 153 с.

21. Бочаров В. В. Корпоративные финансы / В. В. Бочаров, В. Е. Леонтьев. - СПб. : Питер, 2009.- 592 с.

22. Бочаров В.В. Финансовый анализ. - СПб: Питер, 2007. - 240 с.

23. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту : пер. з англ. / Є. Брігхем. - К. : Молодь, 2009. -1000 с.

24. Бузько И.Р., Дмитренко И.Е., Сущенко Е.А. Стратегический потенциал и формирование приоритетов в развитии предприятий / Восточноукраинский национальный ун-т им. Владимира Даля; Донбасский горно-металлургический ин-т. - Алчевск : Издательство ДГМИ, 2008. - 217с.

25. Вакуленко А.В. Управління прибутком. - К.: КНЕУ, 2006.- 167 c.

26. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами: Пер. с англ. / Под ред.Я.В. Соколов. - М.: Финансы и статистика, 2009.- 800 с.

27. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл.. - К. : ЦУЛ, 2007. - 395с.

28. Вернер Б. Роль стратегічного менеджменту в забезпеченні конкурентоспроможності малих та середніх підприємств / Київський ун-т ім. Т.Г. Шевченка, Ін-т міжнародних відносин. -- К., 2009. -- 317с.

29. Виханский О. С. Стратегическое управление: Учеб¬ник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Гардарика, 2008. - 296 с.

30. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2006. - 360 с.

31. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. - 3-е изд., перераб и доп. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2009. - 501 с.

32. Глазов М.М. Экономическая диагностика предприятий: новые решения. - С-Пб .университет экономики и финансов, 2010.-195 с.

33. Глущенко С.В. Корпоративне управління в країнах перехідної економіки // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №8 (38). - С.150-158.

34. Економічний аналіз / за ред. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир, 2008. - 677 с.

35. Економічний аналіз: Навч. посібник/ Під.ред. Чумаченка М. Г. - К., 2008. - 556с.

36. Ефимова О.В. Финансовый анализ. - М.: Бухгалтерский учет, 2008. - 492 с.

37. Ефремов В.С Стратегическое планирование в бизнес-системах. - М.: Финпресс, 2010. - 240 с.

38. Жнякін Б. О., Краснова В. В. Економіка підприємства. -- Донецьк: Альфа-пресс, 2008. -- 160 с.

39. Игнатущенко В.В. Оценка качества прибыли // Деловой партнер. - 2010. - №7 - С. 42-45.

40. Идрисов А.Б., Картышев СВ., Постников А.В. Стратегическое планирование и анализ эффективности инвестиций. - М.: ИИД «ФИЛИНЪ», 2006. - 272 с.

41. Карагодова Е. А. , Антонов В. М., Маслов В. Ф. Автоматизированные рабочие места. - К.: Техника, 2009. - 128 с.

42. Касьяненко В. О., Старченко Л. В. Моделювання та прогнозування економічних процесів. С.: Університетська книга, 2006. - 185 с.

43. Кирпичникова В. Стандарт управления// Office.- 2008.- №5.- С. 32-35.

44. Кныш М.И., Пучков В В., Тютиков Ю П. Стратегическое управление корпорациями. - СПб.: КультИнформ-Пресс, 2008. - 239 с.

45. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - 2-е издание, перераб. и доп. - М.:Финансы и статистика, 2009. - 512 с.

46. Ковалёв В. В. Финансы предприятий / В. В. Ковалёв, Вит. В. Ковалёв. - М. : Финансы и статистика, 2010. - 397 с.

47. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. - М.: Финансы и статистика, 2005. - 408 с.

48. Коваленко Л. О., Ремньова Л. М., Фінансовий менеджмент. Навч. посібник, 2- ге видання, перероблене і доповнене. Київ «Знання» - 2009. - 436 с.

49. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств. - К., 2007. - 602 с.

50. Крамаренко Г. О. Фінансовий менеджмент : підручник / Г. О. Крамаренко, О. Є. Чорна. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 520 с.

51. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятие. Методы оценки. - М.:ИКЦ «ДИС», 2007. - 224 с.

52. Крупнов Ю.С. Актуальные проблемы управления финансами // Финанси. - 2009. - № 4 - С. 5-7.

53. Никбахт Э. Финансы : пер. с англ. / Э. Никбахт, А. Гропелли. - К. : Век, Глобус, 2010. - 383 с.

54. Основи економічної теорії : навч. посібник / [під загальною редакцією проф. Л. Ю. Мельника]. - К. : Центр навчальної літератури, 2009. - 528 с.

55. Поддерьогін А.М. Фінанси підприємств. - К.:КНЕУ, 2010. - 582 с.

56. Ремньова Л. М. Фінансовий менеджмент як фактор економічного зростання // Фінанси України. - 2009. - № 11. - с. 32-40

57. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск:ООО «Новое знание», 2010.- 688 с.

58. Савченко В.Д., Байдик М.І., Шелудько Р.М. Стратегія підприємства: Навч.посіб. / Харківський національний аграрний ун- т ім. В.В.Докучаєва. - Х., 2009. - 206с.

59. Сайфулин Н.Е. Анализ финансовых результатов деятельности предприятия//Консультант директора. - 2009. -№7 - С. 29-35.

60. Словарь по экономике.Перевод с англ./ Под ред. П.А. Ватника. - СПб.: Экономическая школа, 2010. - 965 с.

61. Смирнов Э.А. Разработка управленческих решений: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2009. - 271 с.

62. Современная экономика. Общедоступный учебный курс. Ростов на Дону: Издательство «Феникс», 2008. - 672 с.

63. Теплова Т. В. Финансовый менеджмент: управление капиталом и инвестициями : учебник для ВУЗов / Т. В. Теплова. - М. : ГУ ВШЭ, 2011. - 350 с.

64. Улина С. Л. Подходы к формированию системы финансового менеджмента в России // Менеджмент в России и за рубежом. - 2010. - №2. - С.13-16.

65. Финансовый анализ предприятия: Учебное пособие. Бороненкова С.А., Маслова Л.И., Крылов С.И. - Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. экон. ун-та., 2007. - 200 с.

66. Финансовый бизнес-план: Учеб. Пособие / Под редакцией действительного члена Акад. инвестиций РФ В.М. Попова. М.: Финансы и статистика, 2010. -480 с.

67. Финансы предприятий: Учебн. пособие / Колл. авт. под ред. Е.И.Бородиной. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2005. - 593 с.

68. Финансы /Ковалева А.М., Баранникова Н.П., Богачева В.Д. и др.: Под редакцией А. М. Ковалевой. -М. «Финансы и кредит»,2009.-384 с.

69. Финансы, денежное обращение, кредит. Учебник для ВУЗов./Под ред. проф. Л.А.Дробозиной - М.: ЮНИТИ, 2007.- 479 с.

70. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник: / За ред.. проф.. Г. Г. Кірейцева. - Київ: ЦУЛ, 2009. - 496с.

71. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА-М, 2010.- 207 с.

72. Экономический анализ: ситуации, тесты, примеры, задачи, выбор оптимальных решений, финансовое прогнозирование: Учеб. Пособие / Под ред. М.И. Баканова А.Д. Шеремета. - М.: Финансы и статистика, 2009. -656 с.

Размещено на Allbest.ru