Фінансові аспекти діяльності ПФУ м. Нетішин

7. Складання проекту бюджету Пенсійного фонду здійснюється на плановий бюджетний період.

8. На наступні за плановим два бюджетні періоди складається прогноз показників бюджету.

9. Обсяг надходжень від сплати єдиного внеску, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), які надійдуть у плановому бюджетному періоді від платників (крім фізичних осіб - підприємців та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні такими суб'єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах) (далі - фізичні особи - підприємці), визначається з урахуванням:

- прогнозних обсягів витрат на оплату праці;

- чинних розмірів єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

10. При визначенні обсягу страхових внесків від фізичних осіб - підприємців використовуються дані щодо:

- чисельності фізичних осіб - підприємців з урахуванням її динаміки;

- фактичних надходжень за попередній рік;

- строків сплати єдиного внеску;

- зростання розмірів мінімальної заробітної плати протягом планового періоду.

11. Кошти на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, та кошти на виплату різниці у розмірах пенсій науковим працівникам, що відшкодовується за рахунок недержавних та державних небюджетних підприємств, установ та організацій, визначаються з урахуванням:

- фактичних витрат на пенсійне забезпечення осіб цих категорій за звітний період;

- прогнозного підвищення рівня пенсійного забезпечення цих категорій пенсіонерів;

- динаміки фактичного відшкодування відповідних сум за попередній рік.

12. Інші власні надходження розраховуються з урахуванням динаміки їх надходження за попередній рік.

13. Пенсійний фонд у межах своїх повноважень бере участь у формуванні пропозицій до структури та змісту бюджетних програм, пов'язаних із пенсійним забезпеченням, підготовці бюджетних запитів до проекту Державного бюджету України на наступні бюджетні періоди, а також здійснює прогнозні розрахунки щодо обсягів видатків загального та спеціального фонду Державного бюджету України на плановий рік та наступні за плановим два бюджетні періоди.

14. Проект бюджету Пенсійного фонду на плановий рік протягом місяця з дня прийняття закону України про Державний бюджет України на відповідний рік подається на розгляд та погодження заінтересованим органам відповідно до вимог Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2011 року №1156).

15. Проект постанови Кабінету Міністрів України про затвердження бюджету Пенсійного фонду на плановий рік відповідно до Порядку взаємодії Міністерства соціальної політики України з центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 24 вересня 2012 року №596, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2012 року за №1711/22023, подається в установленому порядку Міністру соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

16. У місячний строк після прийняття постанови Кабінету Міністрів України про затвердження бюджету Пенсійного фонду структурний підрозділ Пенсійного фонду, відповідальний за організацію бюджетного процесу в Пенсійному фонді, розробляє та затверджує розписи доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду, кошториси та плани асигнувань бюджету Пенсійного фонду на фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду (далі - бюджетна документація).

17. Якщо до початку нового бюджетного періоду Кабінетом Міністрів України не прийнято постанову про затвердження бюджету Пенсійного фонду, розробляється та затверджується тимчасовий розпис доходів і видатків Пенсійного фонду.

4.2 Особливості розрахунку параметрів бюджетної програми на плановий рік

Мета бюджетної програми - кінцевий результат, що досягається при виконанні бюджетної програми, відповідає пріоритетам державної та регіональної політики і сприяє досягненню стратегічної мети розвитку держави та/або адміністративно-територіальної одиниці в середньостроковому періоді. Мета має бути чіткою, реальною та досяжною і не повинна суттєво змінюватися з року в рік, за винятком випадків, коли бюджетна програма має періодичний характер, закінчується строк її виконання або прийняття нових законодавчих актів потребує внесення змін.

Завдання бюджетної програми - чіткий, конкретний, спрямований на досягнення мети, результативних показників та інших характеристик бюджетної програми комплекс заходів, який відображає основні етапи досягнення поставленої мети, визначає шляхи виконання програми та підлягає перевірці.

Звіт про виконання паспорта бюджетної програми «Затверджено паспортом бюджетної програми», у розрізі загального та спеціального фондів бюджету, повинні бути проставлені ті ж дані, що затверджені паспортом бюджетної програми на відповідний звітний період (півріччя або рік). Зміст паспорту бюджетної програми повинен відповідати рішенню про місцевий бюджет на відповідний бюджетний період, бюджетному розпису, в тому числі і плану спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків).

Якщо у процесі виконання бюджетної програми виникають нові завдання, які виконуються за рахунок коштів спеціального фонду бюджету (в тому числі - за рахунок власних надходжень бюджетних установ), потрібно внести відповідні зміни в паспорт бюджетної програми і затвердити його у нової редакції. Такими завданнями, наприклад, можуть бути завдання на проведення поточного або капітального ремонту, придбання обладнання, проведення енергозберігаючих заходів і т.п. В даному випадку, планові цифри обсягів бюджетних призначень та обсягів фінансування бюджетної програми можуть не відповідати рішенню про місцевий бюджет на відповідний бюджетний період та бюджетному розпису.

4.3 Порядок складання проекту кошторису, лімітної довідки та плану асигнувань об'єкта практики

Кошторис бюджетної установи - основний плановий документ, який надає бюджетній установі повноваження на отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис складається з двох частин: перший - загальний фонд, що містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій; другий - спеціальний фонд, що містить обсяг надходжень зі спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

Невід'ємна частина кошторису - план асигнувань, який затверджується разом із кошторисом.

План асигнувань - це щомісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов'язань упродовж календарного року.

У проектах кошторисів зазначають планові обсяги, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів.

Формування доходної частини спеціального фонду проекту кошторису здійснюють на підставі розрахунків доходів, які складають за кожним джерелом надходжень, що плануються на наступний рік.

На підставі цих показників визначають суму доходів на наступний рік з урахуванням конкретних умов роботи установи. Під час формування показників, на підставі яких визначають доходи спеціального фонду кошторису планового періоду, для орієнтиру посилаються на рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік. Показники повинні наводитися в обсязі, зазначеному в розрахунку.

Під час визначення обсягів видатків розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлено для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської та кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і запланованих заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковою є вимога щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування - документ, який містить затверджені бюджетні призначення на фінансовий рік і їх щомісячний розпис. Лімітну довідку складає у двох примірниках і доводить до головних розпорядників Міністерство фінансів, місцеві фінансові органи, а головні розпорядники - до розпорядників нижчого рівня та одержувачів коштів.

4.4 Характеристика порядку затвердження кошторису та плану асигнувань

Кошториси доходів і видатків, плани асигнувань поточних та капітальних видатків і щомісячні плани асигнувань на статутні напрями діяльності управління затверджуються директором виконавчої дирекції Фонду або заступником директора, на якого покладено обов'язки контролю за фінансово-економічною діяльністю Фонду.

Форму кошторису та плану асигнувань затверджує Міністерство фінансів.

Річний кошторис доходів і видатків виконавчої дирекції Фонду та зміни до них затверджуються головою правління Фонду.

Кошториси по доходах і видатках та плани асигнувань поточних видатків затверджуються протягом 30 календарних днів з дня затвердження бюджету Фонду на бюджетний період.

4.5 Опис основних форм звітності,що подаються Пенсійним фондом України

Звітність у ПФУ м. Нетішина поділяється на два види:

1. За призначенням:

- Податкова звітність

- Бюджетна звітність

- Антикорупційна звітність

2. За періодом подання:

- місячна

- квартальна

- річна

До податкової звітності входить декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.

Бюджетна звітність: Баланс (форма №1), звіт про надходження та використання коштів загального фонду(форма №2д), звіт про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7д). Антикорупційна звітність: Декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.

Розділ 5. Шляхи вдосконалення діяльності фонду

Проблема діяльності Пенсійного фонду в Україні існує уже дуже давно і стосується всього дорослого населення країни незалежно від того, в якій мірі конкретна людина усвідомлює цей факт. Вона є одним із найсерйозніших чинників напруженості в суспільстві, тут сконцентровані головні суперечності між законодавчою та виконавчою владою в соціальній сфері. Особливо посилюється значення пенсійних проблем у період передвиборних кампаній, що викликає незадоволення і у пенсіонерів, і у працівників, і у роботодавців та й підстав для цього більш ніж достатньо. Вкрай низькі пенсії змушують усіх, хто має сили і може знайти робоче місце, працювати. На жаль, багато людей не з власного бажання працюють не за фахом, дуже часто в тіньовому секторі. Протягом перших десяти років після «виходу на заслужений відпочинок» працює (з урахуванням зайнятості у приватному підсобному господарстві) третина пенсіонерів. Ще більше невдоволення пенсіонерів викликає те, що розмір пенсії жодним чином не залежить ані від виробничого стажу, ні від суми пенсійних внесків, зроблених протягом усього життя. Успішне реформування усіх рівнів пенсійного забезпечення, вимагає створення економічних передумов, а саме:

- зростання виробництва, зміцнення фінансового стану підприємств і відповідне нарощування фінансових можливостей;

- розширення зайнятості населення, мінімізація прихованого безробіття, тіньової зайнятості;

- розширення бази сплати пенсійних внесків за рахунок охоплення пенсійним страхуванням усіх категорій фізичних осіб;

- скасування пільг у сплаті страхових внесків і заборона запровадження нових пільг без визначення джерел їх фінансування.

Реформа може бути успішною лише за умови усвідомлення всіма верствами населення її необхідності і необоротності, а головне, позитивного впливу на умови життя і добробут людей. Удосконалення Пенсійного фонду та подальше проведення пенсійної реформи здійснюватиметься за такими напрямами:

- забезпечення стабільного функціонування Пенсійного фонду;

- забезпечення соціальної справедливості у солідарній пенсійній системі;

- формування ефективної, надійної солідарної пенсійної системи;

- удосконалення та спрощення механізму функціонування та забезпечення зрозумілості солідарної пенсійної системи для громадян і роботодавців;

- забезпечення громадського контролю за функціонуванням Пенсійного фонду України;

- уніфікація пенсійного законодавства .

Для забезпечення стабільного функціонування Пенсійного фонду необхідно:

- посилити платіжну дисципліну стосовно сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

- забезпечити встановлення адекватності, обґрунтованості та прийнятності рівня фіскального навантаження на фонд оплати праці;

- розширити базу нарахування страхових внесків, у тому числі за рахунок легалізації зарплати та підвищення її рівня, скорочення неповної зайнятості та безробіття;

- опрацювати питання щодо запобігання збільшенню фінансового навантаження на роботодавця під час фінансування пенсій працівникам, зайнятим на підземних роботах, на роботах з шкідливими і важкими умовами праці та на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років;

- сприяти підвищенню інвестиційної привабливості боргових зобов'язань і ліквідності акцій вітчизняних емітентів.

Підсумовуючи, необхідно зазначити, що сьогодні Пенсійний фонд України перебуває в надзвичайно складному фінансовому становищі і не забезпечує пенсіонерів необхідним обсягом доходу (пенсії) для підтримання прийнятного рівня життєдіяльності. У майбутньому проблема старіння населення може призвести до ще більшого загострення кризи в системі пенсійного забезпечення.

Пенсійна реформа в Україні повинна стати ключовим пунктом нового підходу до соціальної політики, тому що сильна соціальна політика має прояв в тому, щоб створити умови, коли громадяни самі будуть в змозі забезпечити собі достатній рівень життя.

ВИСНОВКИ

Пенсійне забезпечення є дуже важливою складовою державної політики соціального захисту населення. В Україні, як і в більшості розвинених країн світу, пенсійне забезпечення має три рівні: солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, накопичувальна пенсійна система, недержавні пенсійні фонди. Солідарна пенсійна система - це організація забезпечення мінімальної і гарантованої пенсії, яка здійснюється державою. Накопичувальна пенсійна система - це цільовий позабюджетний фонд, який утворюється Пенсійним фондом. Недержавні пенсійні фонди - окремі юридичні особи, які укладають контракти пенсійного страхування з своїми клієнтами-вкладниками.

Для забезпечення виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення» було створено Пенсійний фонд України як самостійну фінансово-банківську систему, який у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правовими актами, а також цим Положенням. Також, необхідно звернути увагу на основі завдання Пенсійного фонду України, серед яких виділяють такі: участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, керівництво та управління солідарної системою загальнообов'язкового пенсійного страхування і т.д. Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань виконує такі функції: планує власні доходи та видатки, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду і т.д.

Бюджет Пенсійного фонду затверджується Кабінетом Міністрів України. Кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігається на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку. Основними складовими бюджету Пенсійного фонду є доходна та видаткова частини бюджету. Проблема діяльності Пенсійного фонду є одним із найсерйозніших чинників напруженості в суспільстві, тому вона вимагає проведення ряду заходів, що здатні забезпечити нормальне функціонування Пенсійного фонду України. Серед них слід виділити такі: удосконалити порядок перерахування пенсій працюючим пенсіонерам, ліквідувати диспропорції у пенсійному забезпеченні, упорядкувати розміри надбавок і підвищень до пенсій для різних категорій осіб залежно від прожиткового мінімуму та інше.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України.

2. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" // Відомості Верховної Ради. - 2003. - №№49-51, ст. 376.

3. Постанова Кабінету Міністрів України "Про створення Пенсійного фонду України" від 01.06.94.

4. Положення "Про Пенсійний фонд України" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. №1261

5. Указ Президента України "Про Положення про Пенсійний фонд України" від 1 березня 2001 р. №121/2001 // Офіційний вісник України. - 2001. - №9. - С. 30 (з наступними змінами та доповненнями).

6. Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України. Затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 р. №16-6 / Зареєстровано в Мін'юсті України 29 листопада 2001 р. за №998/6189 // Офіційний вісник України. - 2001. - №49. - Ст. 2211.

7. Аслунд А. Нові виклики для соціальної держави // День. - 2002. - 17 вересня. - С. 3.

8. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник / За заг. ред. Базилевича В.Д. - К.: Атіка, 2002. - 368 с.

9. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1997.

10. Василик О.Д. Теорія фінансів. - К.: НІОС, 2000.

11. Василик О.Д., Павлюк К.В. Шляхи зміцнення фінансового становища держави // Фінанси України. - 1998. - №7.

12. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі. - К.: Знання, 1998. - 542 с.

13. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі. - К.: Основи, 1998.

14. Завгородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. - К.: Знання, 2000.

15. Кириленко О.П. Фінанси (Теорія та вітчизняна практика): Навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2002. - 212 с.

16. Кириленко О.П. Фінанси. - Тернопіль "ЦМДС", 1998.

17. Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси. Навч. посібник. - Львів: "Новий Світ - 2000", 2005. - 568 с.

18. Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник. / Херсон: Олді-плюс, 2002. - 352 с.

19. Моніторинг виконання бюджету України за 2003-2005 рр. // Сайт Бюджетного Комітету - httр://budget.rada.gov.ua.

20. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. - К.: "ВИК", "Глобус", 1993.

21. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія). - К.: КНЕУ, 1999. - 164 с.

22. Опарін В.М., Малько В.І. Бюджетна система: Навч. - метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2000. - 204 с.

23. Орлюк О.П. Фінансове право: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 528 с.

24. Осадець С. Страхування. Підручник. - К.: КНЕУ, 1998. - 528 с.

25. Партин Г.О., Тивончук О.І. Пенсійні фонди як учасники фінансового ринку // Фінанси України. - 2002. - № 9. - С. 143-149.

26. (офіційний сайт Пенсійного фонду України).

Размещено на Allbest.ru