Структура та задачі розпорядників бюджетних коштів міністерства оборони України на сучасному етапі

Структура, склад і чисельність Збройних Сил

Передбачається перейти від видового до міжвидового принципу побудови Збройних Сил, законодавчо уточнивши їх загальну структуру, чисельність і принципи дислокації.

Структура Збройних Сил за оперативною організацією:

Генеральний штаб як головний орган військового управління; міжвидові угрупування військ, підпорядковані органам військового управління відповідно до адміністративно-територіального поділу території України, зведені за видовою ознакою до сухопутного, повітряного та морського компонентів.

За адміністративною організацією Збройні Сили включатимуть:

види Збройних Сил -- Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; органи військового управління, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації Збройних Сил, що не належать до видів Збройних Сил.

За ступенем бойової готовності бойовий склад Збройних Сил мирного часу поділятиметься на:

Сили постійної готовності, призначені для запобігання та ліквідації в найкоротший строк збройного конфлікту на державному кордоні, охорони повітряного простору та підводного простору в межах територіального моря України, прикриття важливих державних і воєнних об'єктів; Сили резерву, призначені для нарощування Сил постійної готовності та розгортання військових частин територіальної оборони в разі виникнення загрози збройної агресії.

Удосконалення матеріально-технічного та фінансового забезпечення Збройних Сил

Передбачається створити єдину систему матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил. Забезпечення військ (сил) озброєнням, ракетами та боєприпасами, військовою технікою і військово-технічним майном здійснюватиметься за територіальним принципом з об'єднаних центрів матеріально-технічного забезпечення, арсеналів, баз і складів оперативних командувань шляхом доставки такого майна їх транспортом до військової частини, що дасть змогу зменшити кількість стаціонарних військових частин (установ) матеріально-технічного забезпечення. Буде створено єдиний реєстр озброєння, військової техніки та інших матеріально-технічних засобів Збройних Сил та забезпечено автоматизацію процесів обліку, закупівель і постачання матеріально-технічних засобів у військові частини. Капітальний та середній ремонт озброєння та військової техніки передбачається здійснювати на державних ремонтних підприємствах та мобільними бригадами у військах (силах), поточний ремонт - у військових частинах. Планується забезпечити укриття в захищених сховищах всього боєзапасу, необхідного для задоволення потреб Збройних Сил, продовжити розвиток системи живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів, запровадити нові підходи до зберігання та транспортування ракет і боєприпасів, зокрема з використанням тари пакетно-контейнерного типу. Передбачається удосконалити систему харчування особового складу шляхом досягнення оптимального балансу між закупівлею послуг за аутсорсингом та збереженням можливостей підрозділів забезпечити харчування в польових умовах власними силами. Планується удосконалити систему речового забезпечення Збройних Сил та впровадити сучасну форму одягу і польове (спеціальне) екіпірування.

Будуть переглянуті обсяги та створені необхідні військові та оперативні непорушні запаси ракет, боєприпасів, пально-мастильних матеріалів, продовольства, речового та іншого військово-технічного майна. Планується запровадити сучасні економічні форми забезпечення життєдіяльності військ (сил) у мирний час із залученням суб'єктів господарювання. З метою адаптації бюджетного механізму у сфері оборони до сучасних потреб Збройних Сил та фінансових можливостей держави передбачається: забезпечити здійснення централізованих закупівель матеріально-технічних засобів в інтересах Збройних Сил в єдиному структурному підрозділі Міністерства оборони України;

оптимізувати систему фінансових органів, через які здійснюється фінансове забезпечення військ (сил), створити централізовану систему розрахунків з особовим складом з грошового забезпечення та заробітної плати.

3.2 Основні проблеми та фактори впливу на бюджетні видатки

Важливим інструментом впливу на економічні та соціальні процеси в державі є державні видатки. Видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Актуальність дослідження цього питання визначається тим, що саме за допомогою державних видатків забезпечується досягнення граничного рівня добробуту кожного члена суспільства. Тому є надзвичайно важливим раціональне використання таких видатків, що має стати основою соціально-економічного розвитку.

Система бюджетних видатків представляє собою взаємопов'язану сукупність окремих елементів, що характеризують економічні відносини, які виникають в результаті розподілу грошових коштів держави та забезпечують реалізацію її завдань і функцій. В цьому сенсі постає важливе завдання - формування такої обґрунтованої системи видатків, елементи якої були б збалансовані між собою, а їх сукупність забезпечувала б максимально ефективне досягнення мети бюджетної системи [ 3].

Для характеристики системи бюджетних видатків розглянемо їх класифікацію. В першу чергу, в залежності від рівня бюджетної системи розмежовуються видатки Державного та місцевих бюджетів. Так, з Державного бюджету здійснюються видатки на державне управління - законодавчу, виконавчу, судову владу; міжнародну діяльність; фундаментальні та прикладні дослідження; національну оборону, правоохоронну діяльність та безпеку держави; державні інвестиційні проекти; програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони природного середовища, обслуговування державного боргу; проведення виборів і референдумів тощо.

Видатки на освіту, охорону здоров'я, соціальний захист, культуру та мистецтво, житлово-комунальне господарство та ін. розмежовуються між Державним та місцевими бюджетами. Загальні тенденції розмежування видатків зберігаються - на протязі останніх років. Частка видатків Державного бюджету в сукупних видатках Зведеного бюджету коливалась від 66 до 78%, що значно перевищує показники багатьох країн (Російської федерації, країн Прибалтики, Європейської спільноти та ін.) [12].

В цілому процес планування системи видатків представляє собою складну процедуру, яка базується на принципах обґрунтованості, збалансованості та пріоритетності витрат. При цьому ключовим принципом планування видатків є необхідність дотримання пропорційності розподілу коштів. Водночас, залишається актуальною проблема обґрунтування норм витрат бюджетних коштів по окремих статтях. Формування системи видатків має враховувати і особливості певного року, такими в 2012 р. були проведення Чемпіонату Європи з футболу, вибори до Верховної ради тощо.

Важливими проблемами щодо змін в обсягах бюджетних видатків є істотне зростання державного боргу України, високі валютні ризики зовнішньої заборгованості, посилення тиску боргових виплат на державні фінанси. Так у наслідок великого боргового навантаження, накопиченого за попередні роки, видатки державного бюджету з обслуговування державного боргу зросли у 1,5 рази. А це у свою чергу потребує вжиття активних заходів у сфері макроекономічної політики, спрямованих на зменшення боргового навантаження. Велике значення у визначенні обсягу бюджетних видатків мають інституційні та політичні фактори. Державні видатки закріплюються у законах, довготермінових програмах, договорах з міжнародними організаціями. Найбільше це проявляється під час передвиборної компанії [13].

Планування видатків має бути чітко пов'язане із забезпеченням ефективності вирішення конкретних проблем. Зокрема, метод передбачає середньострокове бюджетне планування (на термін від 3 до 5 років), обґрунтування системи видатків на основі визначених у бюджетних програмах цілей, системну спрямованість на узгодження видатків з ефективністю їх здійснення.

Проведений аналіз проблем формування видаткової частини бюджету дозволяє сформулювати ключові напрями удосконалення:

1. Забезпечення більшої прозорості видаткової частини.

2. Формування окремих бюджетів - стратегічного та поточного. Таке формування базується на використанні різних методологічних підходів.

3. Подальше впровадження програмно-цільового методу. Необхідним є встановлення прямого зв'язку між формуванням видатків і досягненням конкретних результатів по бюджетним програмам, в тому числі необхідним є поширення програмно-цільового методу і на місцеві бюджети [Богомолова Н.І. «Ефективність бюджетної політики в системі фінансової безпеки держави»].

4. Трансформація системи державних видатків у контексті стимулювання економічного зростання. Неприпустимим є фінансування галузей, що сприяють розвитку виробничого, людського та ін. капіталу по остаточному принципу. Збільшення частки економічних видатків сприятиме нарощенню обсягів виробництва, і як наслідок, забезпечить збільшення доходної частини бюджетів.

6. Дотримання загальних принципів удосконалення бюджетної системи. Принципи видаткової політики формуються на базі вимог до бюджетної системи країни, що закріплені Бюджетним кодексом [13].

Державні видатки є інструментом забезпечення справедливого розподілу державних благ із метою досягнення граничного рівня добробуту для кожного громадянина. Їх обсяг і структура постійно змінюються, оскільки залежать від економічної ситуації. Проте, ефективність видатків зумовлена більше їхньою структурою, ніж обсягами, яка визначається важливістю заходів, що фінансуються з бюджету, для забезпечення розвитку суспільства. Обсяг і структура державних видатків залежать від багатьох факторів. Насамперед вони визначаються обсягом ВВП країни, обсягом доходів держави, неподаткових надходжень до бюджету та інших факторів.

Важливим фактором змін в обсягах бюджетних видатків є істотне зростання державного боргу України, високі валютні ризики зовнішньої заборгованості, посилення тиску боргових виплат на державні фінанси. Не менш важливим чинником впливу на обсяг видатків є вкладання бюджетних коштів у розвиток людини. Держава, впливаючи на поступове піднесення якості людського капіталу та на відповідне використання їхнього потенціалу, примножує можливості країни у забезпеченні економічного зростання [13].

Політичні сили, що перебувають при владі, також можуть впливати на уряд з вимогами збільшити чи зменшити окремі статті видатків. Вони закріплюються в законах, довготермінових програмах, договорах з міжнародними організаціями. Роль держави в регулюванні економіки та збільшенні бюджетних видатків суттєво зростає під час виникнення надзвичайних ситуацій. У цих випадках збільшуються державні витрати, які надалі важко піддаються зменшенню.

Починаючи з 2002 року, у бюджетний процес запроваджено програмно-цільовий метод формування бюджету. Одним із елементів цього методу є паспорт бюджетної програми, за яким визначається мета, завдання, напрями діяльності, а також сума коштів, необхідних для виконання бюджетної програми та інші характеристики. Велике значення у визначенні обсягу бюджетних видатків мають інституційні та політичні фактори. Державні видатки закріплюються в законах, довготермінових програмах, договорах з міжнародними організаціями [12].

Отже, удосконалення системи бюджетних видатків є об'єктивно необхідною умовою та підґрунтям реалізації комплексу економічних реформ в країні. Реалії економічного сьогодення вимагають використання сукупності виважених форм, методів і принципів перерозподілу видатків між рівнями бюджетної системи, економічними характеристиками операцій тощо з метою посилення ефективності виконання функцій і завдань держави та забезпечення її сталого соціально-економічного розвитку.

При цьому структура видатків має віддзеркалювати стратегію трансформації економічних відносин і базуватися на оцінці впливу державних рішень на майбутній розвиток країни.

Проведений аналіз обсягів і структури бюджетних видатків дозволяє констатувати, що необхідно вживати заходів для підвищення їх ефективності по всіх напрямах. Крім того, потрібно розробити заходи, що спонукають бюджетні установи і державні підприємства до ефективнішого використання бюджетних коштів та впровадження більш ефективніших технологій.

Висновок

В даній курсовій роботі була розглянута дуже важлива тема для дотримання виконання бюджетних програм та планів, які полягають на розпорядників бюджетних коштів на сьогоднішній день. Бюджетна система України є сукупністю усіх бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права. Головним бюджетом України є державний бюджет, з якого здійснюються видатки на різні потреби держави. Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Було виділено основні фінансові документи, які використовують розпорядники бюджетних коштів у процесі витребування і використання бюджетних коштів. Основними з яких є: розпис доходів і видатків, кошторис бюджетної установи та плани фондів державного бюджету.

У підсумку, для того, щоб дослідити вплив реформування ЗСУ на структуру розпорядників бюджетних коштів, було розглянуто державну цільову програму «Етапи реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року». Планується створення оперативних командувань «Північ» і «Південь», які будуть виконувати подальший розподіл бюджетних коштів до нижчих ланок бюджетної системи. Також в зв'язку з сьогоднішнім політичним становищем у країні, розпорядники бюджетних коштів, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим будуть переміщені для подальшого функціонування в інші регіони України, або будуть скорочені.

Також були розглянуті основні проблеми та фактори впливу на бюджетні видатки, серед яких: істотне зростання державного боргу України, високі валютні ризики зовнішньої заборгованості, посилення тиску боргових виплат на державні фінанси.

У цій роботі були виконані всі поставлені на початку дослідження завдання та досягнута головна мета роботи: тема структури та задач розпорядників бюджетних коштів Міністерства оборони України на сучасному етапі.

Список використаної літератури

1. Оспіщева В.І. «курс для фінансистів»

2. Конституція України.

3. Бюджетний кодекс України.

4. «Фінансове право» - Мацелик М.О.

5. Бюджетний менеджмент - Клець Л.Є.

6. Наказ МоУ №590 «Положення про фынансове господарство військової частини Збройних Сил України».

7. Положення «Про фінансове господарство розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня (другого ступеня) за кошторисом Міністерства оборони України» №550

8. Наказ Міністерста Фінансів №57 «Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету»

9. ПКМУ №228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ»

10. Наказ Міністерства Фінансів №1407 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами»

11. Державна комплексна програма реформування та розвитку Збройних Сил України до 2017 року.

12. Богомолова Н.І. «Ефективність бюджетної політики в системі фінансової безпеки держави»

13. Лагутін В.Д. «пріоритети координації бюджетної та монетарної політики в Україні»

Размещено на Allbest.ru