Бюджетна система України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Бюджетна система України

1. Теоретичні основи та етапи становлення бюджетної системи України

1.1 Основні етапи становлення бюджетної системи України

Бюджетна система України пройшла тривалий період розвитку, протягом якого в її організації та функціонуванні відбувались зміни відповідно до діючого суспільно-економічного ладу та державного устрою. Під час втрати державності Україна не мала можливості формування національної бюджетної системи, що гальмувало розвиток бюджетних відносин на рівні окремих територій та держави в цілому [7; c. 24].

Державний бюджет України має досить тривалу історію становлення і розвитку. Вона бере свій початок у XVI ст., коли запорозьке козацтво набуло самостійної державності, мало дипломатичні відносини з рядом держав Європи. Була загальновійськова казна, до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачались на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для престарілих воїнів, дипломатичних місій тощо.

Був період, коли робились спроби створити власну бюджетну систему. Це 1918-1922 рр. спочатку Українська Центральна Рада протягом 14 місяців свого існування, а потім більшовицький уряд спробували оволодіти бюджетним процесом, але ці спроби з різних причин не мали успіху.

Створення СРСР і прийняття Конституції Союзу РСР передбачало створення єдиного бюджету, до складу якого включались бюджети союзних республік. Основні положення Конституції були конкретизовані в законодавчих і підзаконних актах.

Бюджетна система Союзу РСР об'єднувала в державному бюджеті: союзний бюджет, бюджет соціального страхування та державні бюджети 15 союзних республік, в склад яких входили республіканські бюджети союзних республік, державні бюджети 20 автономних республік та більше 53 тис. місцевих бюджетів (країв, областей, округів, міст, районів, сільських та селищних Рад).

Така бюджетна система існувала з 1924 р., коли державні бюджети союзних республік були вперше законодавчо закріплені Конституцією СРСР. В державному бюджеті на 1924-1925 р. частка державних бюджетів союзних республік складала 41,9%, причому, основна частина коштів в державних бюджетах - 69,2% - приходилась на місцеві бюджети. В наступні роки спостерігалась поступова централізація коштів в союзному бюджеті. Наприклад, в 1940 р. на частку союзного бюджету приходилось 75,8% ресурсів державного бюджету країни.

В умовах Союзу державний бюджет України виконував підпорядковану роль у розподільчих процесах. Він був інструментом перерозподілу ресурсів між галузями республіканського господарства і різними соціальними групами населення на території України, а також між територіями всередині республіки.

При формуванні державного бюджету СРСР на 1989 та 1990 рр. були офіційно оприлюднені суми дефіциту бюджету. Відбувся розподіл дефіциту бюджету між союзним та республіканськими рівнями.

Суттєвою особливістю формування бюджетів на 1991 р. був розвиток принципово нових фінансових взаємостосунків між центром та суверенними державами, між суверенними і автономними республіками та місцевими Радами народних депутатів.

В 1991 р. були повністю передані в бюджет такі найважливіші податки, як податок з обороту та державні податки з населення. Замість цих податків республіками передавалась в союзний бюджет фіксована сума коштів на покриття видатків на народне господарство та на здійснення загальнонаціональних програм.

Таким чином, в 1991 р. практично було ліквідовано єдину бюджетну систему країни, яка розпалась більш ніж на 55 тис. автономних бюджетів. В результаті загальнодержавний грошовий фонд був поділений за сферами ведення Союзу РСР та суверенних республік.

З урахуванням змін, що відбулися в політичному устрої України за 1991-1995 рр., а також в бюджетній політиці та бюджетному механізмі, в 1995 р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію Закону «Про бюджетну систему України», де наведено більш чітке визначення бюджетної системи, її складових частин, детальніше регламентовано бюджетний процес, здійснено розмежування доходів і витрат між ланками бюджетної системи України.

Як незалежна держава Україна склала проект державного бюджету тільки на 1992 р. Через нього перерозподілялося більше ніж 60% національного доходу і 70% фінансових ресурсів держави, він був зведений з дефіцитом менше, ніж 3% доходів [8; c. 56-58].

Таким чином, становлення бюджетної системи має досить тривалу історію, завдяки якій є можливість простежити за роллю держави в розподільчих процесах та місце безпосередньо бюджету в соціально-економічних процесах. У розвитку бюджетної системи України умовно можна виділити такі періоди:

1. 1924-1990 рр.: період розвитку бюджетної системи. Україна знаходилась у складі СРСР, що не сприяло становленню власної бюджетної системи.

2. 1991-2001 рр.: період відновлення державності, становлення України як суб'єкта міжнародною права. На цій основі відбувається процес оновлення бюджетних відносин, початок реформування засад та принципів побудови бюджетної системи.

3. З 2001 р.: запровадження нових засад організації бюджетного процесу з урахуванням здійснення економічних реформ, запровадження нових форм і методів державного регулювання суспільно-економічних процесів та формування міжбюджетних відносин, спрямованих на зміцнення окремих територій і держави в цілому.

Розглянемо хронологію розвитку бюджетної системи України після здобуття незалежності, в якій можна виділити три основних етапи.

І етап (1991-1994 рр.):початковий етап становлення, який характеризується недосконалим регулюванням міжбюджетних відносин; наявністю значного розміру бюджетного дефіциту (зокрема з емісійними джерелами покриття) та зростанням обсягу державного боргу;

ІІ етап (1995-2000 рр.): етап часткового збалансування бюджетної системи, який характеризується недостатнім рівнем її регулюючої ролі, поступовим впровадженням казначейської системи касового обслуговування бюджету; ростом податкових надходжень до бюджету, зменшенням розміру бюджетного дефіциту з використанням неемісійних джерел покриття, скороченням обсягу державного боргу;

ІІІ етап (2001 - дотепер): етап подальшого збалансування бюджетної системи, який характеризується нормативно-законодавчим врегулюванням бюджетного процесу через прийняття Бюджетного кодексу; впровадженням казначейського обслуговування місцевих бюджетів; істотним зменшенням обсягу державного боргу; впровадженням програмно-цільового методу планування бюджету; посиленням управління дефіцитом бюджету; реформуванням системи міжбюджетних відносин.

Сьогодні бюджетна система України має досить ефективну організацію для здійснення бюджетного регулювання, спрямованого на підвищення рівня соціально-економічного розвитку [13; c. 126].

1.2 Сутність та функції бюджетної системи

У державних утвореннях будь-якого типу обов'язковим елементом є бюджетна система. За формою бюджетні системи мало чим різняться одна від одної. Як правило, бюджетні системи є двох типів. В унітарних державах - дворівнева система, яка включає державний та місцеві бюджети. У державах із федеративним устроєм бюджетні системи включають три й навіть чотири рівні - федеральний бюджет, бюджети членів федерації та місцеві бюджети, а також бюджети земель.

Економічна природа та суть бюджетної системи проявляється не в її структурі, тобто не в тому, скільки в ній ланок, а й тому, які фінансові можливості законодавче закріплені за кожною ланкою, який рівень фінансової незалежності мають ці ланки при здійсненні покладеним на них конституцією держави та законодавством функцій.

Бюджетну систему держави визначають як сукупність бюджетів усіх рівнів, які врегульовані правовими нормами, і формуються на єдиних принципах під впливом державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни [6; c. 204]. Отже, згідно з Бюджетним кодексом бюджетна система України - це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права [1; c. 3].

Правову основу бюджетної системи в Україні становлять:

1) Конституція України;

2) Бюджетний кодекс;

3) закон про Державний бюджет України;

4) інші закони, що регулюють бюджетні відносини, передбачені статтею 1 Бюджетного Кодексу;

5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України;

6) нормативно-правові акти органів виконавчої влади;

7) рішень про місцевий бюджет;

8) рішень органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування [22].

Сутність бюджету реалізується через його функції. Основних, чітко структурованих функцій є дві - розподільна і контрольна. В економічній літературі називаються також і додаткові функції - економічної безпеки держави, забезпечення існування держави тощо.

Через розподільну функцію держава зосереджує у своїх руках усі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з найбільшою ефективністю. Жодна з інших ланок фінансів не здійснює такого багатопрофільного перерозподілу як по вертикалі, так і по горизонталі економіки. Це перерозподіл між міністерствами, відомствами, напрямами між блоками галузей, територіальний розподіл.

Сфера дії розподільної функції досить значна. Це пояснюється тим, що в бюджетних відносинах беруть участь практично всі члени суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий дохід, який утворюється в суспільстві.

Сутність контрольної функції полягає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл. Виконання контрольної функції сприяє оптимальному рухові бюджетних ресурсів як в частині їх збирання, так і розподілення.

Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих форм - доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення.

За рахунок доходів формується фінансова база діяльності держави, а за рахунок видатків забезпечуються економічні та соціальні потреби всіх членів суспільства [6; c. 48].

1.3 Принципи побудови бюджетної системи в Україні та її структура

Складовими бюджетної системи є її структура та принципи побудови. Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах) [4; c. 24].

Принципи побудови бюджетної системи є визначальною основою бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи кожної країни. За основу побудови бюджетної системи прийнято принцип поєднання централізованих і децентралізованих ланок, що дає змогу враховувати як загальнодержавні, так і регіональні потреби. При цьому взаємозв'язок різних ланок бюджетної системи може встановлюватися на основі двох альтернативних принципів;

- єдності всіх бюджетів;

- автономності кожного бюджету [18; c. 95].

- принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

- принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;

- принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування;

- принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

- принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

- принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

- принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;

- принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;

- принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

- принцип публічності та прозорості - інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів [1; c. 22-23].

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах) [10; c. 34].



Рис. 1.1. Структура бюджетної системи України

Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей, міст Києва та Севастополя. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим значення. Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області. Зведений бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. Якщо місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району у місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл. Показники бюджетів об'єднань територіальних громад, що створюються згідно із законом, включаються до відповідних зведених бюджетів [11; c. 88].

1.4 Бюджетна класифікація та бюджетний процес України

Бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень [18; c. 120].

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків та кредитування бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження - податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

2) неподаткові надходження - доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності; інші неподаткові надходження.

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Видатки та кредитування бюджету класифікуються за:

1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету) - використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.

2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету) - містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.

На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету) - має такі рівні деталізації: розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов'язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування; підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.

Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету.

Фінансування бюджету класифікується за:

- типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань);

- типом боргового зобов'язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету).

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами загального фонду бюджету є:

1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;

2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету;

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету);

4) фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:

1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;

2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);

4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:

Перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;

підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;

підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ;

підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

Друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі другої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки;

підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об'єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб;

підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

Власні надходження бюджетних установ використовуються на:

- покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

- організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);

- утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

- ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);

Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 57 Бюджетного Кодексу).

Бюджетна класифікація застосовується на всіх стадіях бюджетного процесу як засіб для встановлення зв'язків між окремими ланками бюджетної системи. Вона має важливе значення для здійснення фінансового контролю надходжень доходів за кожним видом, фінансуванням витрат згідно із затвердженим бюджетним розписом та забезпечує дотримання бюджетної дисципліни.

Щодо сутності і змісту бюджетного процесу існує безліч точок зору. Але більшість учених, юристів-фінансистів, ґрунтуючись на ст. 2 Бюджетного кодексу України, визначають бюджетний процес як регламентовану нормами права діяльність, пов'язану із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України [1; c. 5].

Кожний бюджет проходить свій цикл: складання прогнозних показників, головних напрямів бюджетної політики на планований період, на їх основі - проекту бюджету і проекту закону про бюджет, розгляд проекту бюджету та проекту закону про бюджет Верховною Радою України в трьох читаннях, затвердження закону про бюджет. З початком планованого бюджетного періоду починається виконання бюджету і триває до закінчення, тобто до 31 грудня, а після закінчення бюджетного року починається стадія складання, розгляду та затвердження звіту про виконання бюджету. Лише після прийняття представницьким органом, що затвердив бюджет і акт про бюджет, рішення про затвердження звіту про виконання бюджету, цикл по одному бюджету вважається закінченим. Таким чином, бюджетний цикл триває з лютого місяця, що передує планованому бюджетному періоду, включає обговорення та прийняття бюджету на планований період, весь бюджетний період, тобто виконання бюджету протягом року, а потім складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету [18; c. 102].

Виходячи із змісту статей 61 і 62 Бюджетного кодексу, Верховна Рада України приймає рішення щодо звіту про виконання закону про Державний бюджет України до 1 липня наступного за звітним року. Таким чином, якщо Верховна Рада України своєчасно ухвалює звіт про виконання закону про Державний бюджет України (в останні декілька років цього не відбувалося), то бюджетний цикл триває близько 2,5 років [1; c. 35].

Складання бюджету повинне здійснюватися компетентними органами і в суворо визначені законодавством терміни. Порушення термінів - це загроза непідготовки закону про Державний бюджет України до початку нового бюджетного періоду, встановленого Конституцією України. В правовій державі новий бюджетний період, як і вказано в Конституції України, повинен починатися 1 січня, і всі витрати, з якими неминуче пов'язано функціонування держави, повинні фінансуватися із затвердженого законом про Державний бюджет нового бюджету в розмірах, установлених цим законом.

Весь бюджетний процес ділиться на певні стадії, тобто етапи діяльності, в результаті яких бюджет набуває нових якостей [202].

Бюджетний кодекс України в ст. 19 встановлює чотири стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

3) виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства [1; c. 25-26].

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами).

Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов'язки учасників бюджетних правовідносин.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень [16; c. 54].

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет із дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом України.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

1) розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

2) розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу;

3) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;

4) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;

5) одержує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.

У зв'язку з особливою важливістю бюджету для держави або будь-якої адміністративно-територіальної одиниці законодавство чітко визначає повноваження всіх учасників бюджетного процесу. Деякі з них беруть участь на всіх стадіях бюджетного процесу, але, як правило, достатньо участі в одній стадії, щоб бути його учасником.

Законодавство чітко визначає строки і порядок проходження бюджету. Дотримання строків формування та виконання бюджетів необхідне для безперебійного функціонування держави й органів місцевого самоврядування, що наділяються правом на бюджет, який обслуговує потреби певної території [17; c. 95].

2. Аналіз структури і динаміки доходів і видатків Державного та місцевих бюджетів

2.1 Аналіз складу та структури доходів і видатків Державного бюджету за 2008-2012 роки

Доходи і видатки бюджету - це об'єктивні категорії, кожна з яких має специфічне суспільне призначення: доходи служать фінансовою базою діяльності держави, видатки - задовольняють загальнодержавні потреби. Доходи бюджету виражають економічні відносини, які виникають у держави з юридичними і фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду країни.

Державні доходи охоплюють ту частину фінансових відносин, яка пов'язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і державних підприємств. При цьому акумульовані державою фінансові ресурси належать до централізованих (концентруються в бюджеті держави і фондах цільового призначення), а ті, що залишаються у розпорядженні державних підприємств, є децентралізованими. Доходи бюджету посідають головне місце у складі централізованих державних доходів, але це поняття більш вузьке, ніж доходи держави.

Державні видатки - це частина фінансових відносин, обумовлена використанням централізованих і децентралізованих доходів держави. Складаються державні видатки з прямих витрат держави, які здійснюються через систему бюджетних і позабюджетних фондів, і витрат державних підприємств, організацій, установ.

Головне матеріальне джерело доходів бюджету - внутрішній валовий продукт.

Коли видатки бюджету перевищують його доходи, виникає від'ємне бюджетне сальдо, або дефіцит бюджету. Профіцит - позитивне сальдо бюджету, тобто перевищення доходів над видатками. Збалансованим є бюджет, у якому видатки й доходи рівні.

Фінансування дефіциту бюджету розраховується на чистій основі, тобто з обсягів валових надходжень запозичених коштів вираховуються платежі з погашення основної суми боргу:

В аналітичному вигляді фінансування дефіциту державного бюджету можна визначити таким чином:

ВD = МВ + D + e * D*,

де ВD - показник дефіциту бюджету;

МВ - грошова база;

D - внутрішній борг;

D* - зовнішній борг в іноземній валюті;

е - валютний курс.

Між дефіцитом бюджету та його фінансуванням існує рівновага, тобто перше дорівнює другому:

[16; c. 121-122].

Розглянемо динаміку доходів, видатків державного бюджету, стан бюджетного дефіциту та граничного обсягу державного кредиту України за останні 5 років - з 2008 по 2012 роки.

Таблиця 2.1. Темпи росту доходів, видатків державного бюджету, бюджетного дефіциту, державного боргу України, %

Показники	2009	2010	2011	2012
Разом доходів	105,77	103,95	119,17	123,06
у тому числі: - загальний фонд	102,13	113,79	122,48	125,22
- спеціальний фонд	118,64	74,00	103,66	111,14
Разом видатків	108,27	112,25	111,35	120,69
у тому числі: - загальний фонд	97,15	123,96	122,81	121,81
- спеціальний фонд	150,17	83,72	69,99	113,65
Дефіцит бюджету, всього:	126,15	167,13	67,00	109,80
у тому числі: - загальний фонд	43,53	329,80	107,93	104,73
- спеціальний фонд	634,59	98,48	9,14	194,37
Граничний розмір державного боргу	216,60	163,52	118,98	112,87

За даними таблиці 2.1., можна зробити висновок, що доходи та видатки державного бюджету України за період 2009-2012 рр. мають тенденцію до зростання:

- у 2009 р. порівняно з 2008 р. доходи зросли на 5,77%, видатки зросли на 8,27%;

- у 2010 р. доходи збільшились тільки на 3,95%, а видатки зросли на 12,25%;

- у 2011 р. темпи росту доходів випереджують темпи росту видатків - 19,17% та 11,35% відповідно;

- дані за 2012 р. показують, що темпи росту доходів та видатків державного бюджету дуже подібні один до одного, а саме, доходи збільшились на 23,06%, а видатки на 20,69%.

Зазначимо, що у 2009-2010 рр. випереджувальними темпами зростали видатки державного бюджету, у 2011 р., навпаки, швидше збільшувались доходи. Однак, у 2012 р. показники росту доходів та видатків майже зрівнялись. Якщо розглянути динаміку абсолютних значень доходів та видатків державного бюджету, то ми побачимо, що протягом 2008-2012 рр. видатки завжди перевищували доходи.



Рис. 2.1. Динаміка доходів та видатків державного бюджету України за період 2008-2012 рр., тис. грн.

Таким чином, стійке перевищення обсягу видатків над обсягом доходів провокує явище стійкого бюджетного дефіциту. Проаналізуємо його стан та тенденції.

За даними таблиці 2.1, можна зробити висновок, що темпи росту дефіциту не мають єдиної тенденції: значне збільшення у 2009-2010 рр. порівняно з 2008-2009 рр., помітне зменшення у 2011 р, та знову збільшення обсягів у 2012 р. Зменшення темпів росту у 2010 р. (на рівні 67%) зумовлено тим, що саме у цей період темпи росту доходів були більшими ніж видатків. Отже, 2011 р. у цьому контексті можна вважати періодом позитивних змін у бюджетній системі країни. Однак, на жаль, ця тенденція не мала свого продовження у 2012 р. - видатки значно збільшились, доходи зросли не так швидко й бюджетний дефіцит збільшився на 9,8%.

Джерелами фінансування бюджету є:

1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;

2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету;

3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

4) вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.

Рис. 2.2. Динаміка доходів та видатків державного бюджету України за період 2008-2012 рр., тис. грн.

Традиційним для вітчизняної економіки джерелом покриття бюджетного дефіциту є залучення позикових коштів, внаслідок чого виникає державний борг.

Дослідження показало, що протягом періоду 2008-2012 рр. в Україні державні видатки були більші за державні доходи. Бюджетний дефіцит зростав протягом 2008-2010 рр., досягнувши максимуму у 2010 р., трохи зменшився у 2011 р., однак у 2012 р. знову зріс. Державний борг має стійку тенденцію до зростання [20].

Надходження до Державного бюджету України у 2012 році становили 346,1 млрд. грн., що на 10 відсотків, або на 31,4 млрд. грн. більше, ніж у 2011 році.

До загального фонду державного бюджету в 2012 році надійшло 289,6 млрд. грн., що на 8,9 відсотка, або на 23,8 млрд. грн. більше, ніж у 2011 році.

Проти 2011 року найбільшими темпами зростали такі надходження до державного бюджету: податок на додану вартість - на 6,7 відсотка (збільшення на 8,7 млрд. грн.), акцизний податок - на 12,6 відсотка (або на 4,2 млрд. грн.), частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, - у 2,4 рази (або на 3,7 млрд. грн.), ввізне мито - на 24,1 відсотка (або на 2,5 млрд. грн.), плата за надання адміністративних послуг - на 2,1 млрд. грн., власні надходження бюджетних установ - на 6,2 відсотка (або на 1,4 млрд. гривень).

В цілому за 2012 рік було відшкодовано ПДВ грошовими коштами в обсязі 46,0 млрд. грн., що на 7,4 відсотка більше, ніж в 2011 році. З них в автоматичному режимі, який почав діяти з березня 2011 року, було відшкодовано 23,2 млрд. гривень.

До спеціального фонду державного бюджету за 2012 рік надійшло 56,5 млрд. грн., що на 15,7 відсотка, або на 7,7 млрд. грн. більше, ніж у 2011 році.

Попри негативні тенденції розвитку світової економіки, Уряд забезпечив фінансування на належному рівні як підвищених протягом 2012 року соціальних видатків, у тому числі соціальних ініціатив Президента України, так і видатків інвестиційного характеру, в тому числі забезпечивши якісну підготовку і успішне проведення чемпіонату Європи з футболу Євро-2012. При цьому проводилася виважена політика видатків, спрямована на проведення непріоритетних видатків в межах наявного бюджетного ресурсу та забезпечення економії бюджетних коштів.

У 2012 році була реалізована Стратегія оптимізації кількості бюджетних програм, затверджена розпорядженням Кабміну від 06.04.2011 №292-р, що дало змогу скоротити з майже тисячі до п'ятисот кількість бюджетних програм, призначення за якими було затверджено законом про державний бюджет у 2012 році, порівняно з попереднім роком. Це забезпечило удосконалення програмно-цільового методу в бюджетному процесі України, уникнення дублювання функцій, покладених на головних розпорядників бюджетних коштів, створення оптимальної структури та змісту бюджетних програм, підвищення рівня відповідальності їх розпорядників [19].

Касові видатки Державного бюджету України за 2012 рік проведені в обсязі 395,7 млрд. грн., що на 62,2 млрд. грн., або на 18,7 відсотка більше аналогічного показника 2011 року.

Обсяг касових видатків загального фонду державного бюджету за 2012 зріс проти аналогічного показника 2011 року на 56,3 млрд. грн., або на 19,6 відсотка, і становив 343,6 млрд. гривень.

Аналіз статей видатків за функціональною класифікацією демонструє суттєве зростання у 2012 році проти 2011 року обсягу видатків насамперед соціального спрямування, а також видатків, спрямованих на розвиток економіки та людського потенціалу:

1) видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення збільшилися за державним бюджетом на 18,4 відсотка до 75,3 млрд. гривень, у тому числі за загальним фондом державного бюджету - на 19,7 відсотка до 71,2 млрд. гривень;

2) видатки на охорону здоров'я зросли за державним бюджетом на 11,1 відсотка до 11,4 млрд. грн., у тому числі за загальним фондом державного бюджету - на 12,8 відсотка до 9,6 млрд. гривень;

3) видатки на духовний та фізичний розвиток збільшилися за державним бюджетом на 43,3 відсотка до 5,5 млрд. гривень, у тому числі за загальним фондом державного бюджету - на 43,3 відсотка до 5,2 млрд. гривень;

4) видатки на освіту зросли за державним бюджетом на 11,1 відсотка до 30,2 млрд. гривень, у тому числі за загальним фондом державного бюджету - на 12,2 відсотка до 20,0 млрд. гривень;

5) видатки на охорону навколишнього природного середовища збільшилися за державним бюджетом на 37,5 відсотка до 4,1 млрд. гривень, у тому числі за загальним фондом державного бюджету - на 5,9 відсотка до 1,8 млрд. гривень;

6) видатки на економічну діяльність зросли за державним бюджетом на 10,3 відсотка до 49,4 млрд. гривень, у тому числі за загальним фондом державного бюджету - на 22,8 відсотка до 33,5 млрд. гривень;

7) видатки на житлово-комунальне господарство збільшилися за державним бюджетом на 17,1 відсотка до 0,4 млрд. гривень, у тому числі за загальним фондом державного бюджету - на 29,4 відсотка до 0,4 млрд. гривень;

8) видатки на оборону зросли за державним бюджетом на 9,4 відсотка до 14,5 млрд. гривень, у тому числі за загальним фондом державного бюджету - на 12,0 відсотка до 13,3 млрд. гривень;

9) видатки на громадський порядок, безпеку та судову владу зросли за державним бюджетом на 12,5 відсотка до 36,5 млрд. гривень, у тому числі за загальним фондом державного бюджету - на 11,5 відсотка до 31,6 млрд. гривень;

10) видатки на загальнодержавні функції, в тому числі на обслуговування державного боргу, збільшилися за державним бюджетом на 10,0 відсотка до 44,0 млрд. гривень, у тому числі за загальним фондом державного бюджету - на 9,8 відсотка до 42,4 млрд. гривень.

Таблиця 2.2. Показники виконання Державного бюджету України за 2012 рік

	Факт 2012 рік, млрд. гривень	Темпи росту порівняно з 2011 роком, у відсотках
ДОХОДИ	346,1	110,0
податок на прибуток підприємств	55,3	101,1
податок на додану вартість	138,8	106,7
акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції)	27,4	108,8
акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції)	9,8	124,9
ввізне мито	13,0	124,1
власні надходження бюджетних установ	24,7	106,2
ВИДАТКИ, з них:	395,7	118,7
Загальнодержавні функції, в т.ч. обслуговування державного боргу	44,0	110,0
Оборона	14,5	109,4
Громадський порядок, безпека та судова влада	36,5	112,5
Економічна діяльність	49,4	110,3
Охорона навколишнього природного середовища	4,1	137,5
Житлово-комунальне господарство	0,4	117,1
Охорона здоров'я	11,4	111,1
Духовний та фізичний розвиток	5,5	143,3
Освіта	30,2	111,1
Соціальний захист та соціальне забезпечення	75,3	118,4
Міжбюджетні трансферти	124,5	131,2
САЛЬДО КРЕДИТУВАННЯ	3,8	-

Крім того, у державному бюджеті на 2012 рік враховано видатки на реалізацію прийнятих Урядом в 2011 році рішень щодо додаткових виплат працівникам бюджетної сфери, а саме: на встановлення надбавки за вислугу років окремим категоріям працівників установ соціального захисту населення, виплату медичним та фармацевтичним працівникам допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки, збереження середньої заробітної плати за кожним місцем роботи медичним і фармацевтичним працівникам закладів охорони здоров'я, які направляються на навчання, тощо.

У 2012 році на виконання визначених Президентом України напрямів соціальної політики було здійснено такі заходи:

- підвищено рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям для дітей - з 50 до 75 відсотків, для осіб, які втратили працездатність та інвалідів - з 80 до 100 відсотків відповідного прожиткового мінімуму.

При цьому, розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (в тому числі і максимальний) збільшувався у 2012 році на кожну дитину віком від 3 до 13 років - на 120 гривень (у 2011 році - на 60 гривень), а на кожну дитину віком від 13 до 18 років - на 230 гривень (у 2011 році - на 100 гривень);

- збільшено в 10 разів розмір допомоги на догляд за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, що дає можливість покращити умови для догляду за інвалідами внаслідок психічного розладу. Загальний обсяг видатків передбачений на цю мету у державному бюджеті на 2012 рік (з урахуванням змін) становив 255,7 млн. гривень, з яких 228,1 млн. грн. - додаткова дотація з державного бюджету місцевим бюджетам на підвищення рівня матеріального забезпечення інвалідів І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за підсумками року перерахована регіонам у повному обсязі.

Видатки державного бюджету на трансферт Пенсійному фонду за 2012 рік були профінансовані стовідсотково в обсязі 64,5 млрд. грн., у тому числі:

- на дотацію на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, у сумі 49,2 млрд. грн., що на 8,6 млрд. грн., або на 21,2 відсотка більше ніж у 2011 році;

- на покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду у сумі 15,3 млрд. грн., що на 2,4 млрд. грн., або на 13,7 відсотка менше ніж у 2011 році.

У межах цих коштів також було забезпечено реалізацію соціальних ініціатив Президента України, зокрема здійснено:

- перерахунок пенсій громадянам, які вийшли на пенсію до 2008 року;

- підвищення доплати до пенсій членам сімей померлих інвалідів війни;

- перерахунок пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які залишили службу.

Загалом, пенсійне забезпечення у 2012 році здійснювалося відповідно до норм законодавства своєчасно та в повному обсязі [21].

2.2 Аналіз складу та структури доходів і видатків місцевих бюджетів на прикладі бюджету Котовського району за 2008-2012 роки

Основу самостійності місцевого бюджету складають власні й закріплені доходи. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямків їх використання.

Власні доходи - це доходи, які формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади. Статя 69 Бюджетного кодексу України визначає власні доходи місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Закріплені доходи - це доходи, які закріплюються за певним бюджетом. Перелік закріплених доходів усіх рівнів бюджетної системи встановлений Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року.

У статті 66 Бюджетного кодексу встановлено перелік закріплених доходів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів [22].

12 сільських рад отримали у 2012 році з районного бюджету дотацію вирівнювання в сумі 1102,1 тис. грн. та 18 сільських рад іншу додаткову дотацію у сумі 2125,0 тис. грн.

Власні надходження зведеного бюджету Котовського району по загальному фонду у 2012 році виконані на 104,4 відсотка, при уточненому плановому призначені 13583,2 тис. грн. фактично надійшло 14177,0 тис. грн. Додатково в бюджет надійшло 593,8 тис. грн. Виконання власних надходжень в розрізі бюджетів наведено в таблиці 2.3 [14].

Таблиця 2.3. Виконання власних надходжень в розрізі бюджетів грн.

Назва бюджету	Всього (без урах. трансф.)
	Уточ. пл.	Факт	Відхилення	% виконання
Бюджет Котовського р-ну	6327500	6320827	-6673	99,9
Бюджет с. Борщі	885000	885692	692	100,1
Бюджет с. Бочманівки	270500	280113	9613	103,6
Бюджет с. Великий Фонтан	531593	548779	17186	103,2
Бюджет с. Гонорати	185100	233990	48890	126,4
Бюджет с. Качурівки	196700	219559	22859	111,6
Бюджет с. Климентового	335300	367913	32613	109,7
Бюджет с. Коси	259100	289438	30338	111,7
Бюджет с. Куяльник	336700	364551	27851	108,3
Бюджет с. Липецьке	513100	520767	7667	101,5
Бюджет с. Любомирки	189200	201155	11955	106,3
Бюджет с. Мардарівки	502200	533021	30821	106,1
Бюджет с. Нестоїти	676100	721810	45710	106,8
Бюджет с. Новоселівки	1042000	996711	-45289	95,7
Бюджет с. Олексіївки	322976	446438	123462	138,2
Бюджет с. Петрівки	303261	323307	20046	106,6
Бюджет с. Станіславки	339744	375013	35269	110,4
Бюджет с. Стара Кульна	193100	300789	107689	155,8
Бюджет с. Чапаєвки	174000	247090	73090	142,0
Всього:	13583174	14176964	593790	104,4

Аналіз виконання доходної частини бюджету Котовського району за 2008-2012 роки.

* Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості - 9429535.59 грн.

* Збори за спец. використання природних ресурсів - 4374643.74 грн.;

* Інші податки - 205294.75 грн.;

* Плата за землю - 4323996.32 грн.;

* Державне мито -3719.17 грн.

За 2012 рік обсяг надходжень до загального фонду бюджету Котовського району становить 82867673,62 грн., в тому числі дотації від органів державного управління - 40208685 грн., що до уточненого плану 2012 року становить 100%, що на 4414504 грн. більше надходжень 2011 року та 2008 року (без врахування субвенцій). Тобто, частка субвенцій у формуванні дохідних джерел бюджету Котовського району складає близько 86,16%.

Сума надходжень до загального фонду бюджету склали відрахування зборів за спеціальне використання природних ресурсів. За 2010 рік по цьому виду платежу надійшло 1744502,04 грн., що становить 107,96% до уточненого плану 2010 року, а в порівнянні з 2008 та 2009 рр. відрахування зборів за спеціальне використання природних ресурсів надійшло менше при плані 42000 грн. надійшло 41958,1, що становить 99,9%, в 2010 р при плані 742700 грн. надійшло 969889,44 грн., що становить 130,6% За 2008 рік відрахування податку з доходів фізичних осіб надійшло 5816374,27 при плані 5590563 грн., що становить 104,1%.

Збільшення обсягу податку з доходів фізичних осіб у 2008-2009 роках зумовлено легалізацією виплати заробітної плати, позитивними тенденціями зростання доходів низькооплачуваних верств населення через підвищення мінімальних соціальних гарантій та зростання змішаних доходів домогосподарств за рахунок індивідуальної підприємницької діяльності та зараховуванням до доходів місцевих бюджетів з 1 січня 2008 року податку з доходів фізичних осіб - військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції. Аналіз дохідної частини загального фонду бюджету Котовського району станом за 2008-2012 роки наведено в табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Аналіз дохідної частини загального фонду бюджету Котовського району станом за 2008-2012 роки

% Виконання дохідної частини бюджету за 2008-2012 рр.
Надходження	2008	2009	2010	2011	2012
Податкові надходження	108.1%	100.2%	105.2%	111.1%	104.4%
Плата за землю	132.6%	144.3%	108.1%	117.5%	110.7%
Місцеві податки	114.5%	92.5%	93%	166.2%	107.5%
Державне мито	75.1%	108.5%	244.%	105.8%	11.4%

Фактори, що безпосередньо впливають на забезпечення зростання життєвого рівня населення та надходження податку з доходів фізичних осіб:

- підвищення урядом мінімальної заробітної плати з 1 січня 2011 року до 941 грн. на місяць, з 1 квітня 2011 року - 960,0 грн., з 1 жовтня 2011 року - 985,0 грн. та з 1 грудня 2011 року - 1004,0 грн.;

- підвищення урядом мінімального прожиткового мінімуму на одну особу у 2011 році з 1 січня - 941 грн.

- зростання доходів населення, насамперед заробітної плати, посилення стимулюючої функції заробітної плати.

Наступне вагоме джерело надходжень до бюджету району - плата за землю. Надходження плати за землю за 2011 рік складає 514705,6 грн. або 106,67% до уточненого річного плану, на 32173,6.грн., на35083,1 грн. більше надходжень відповідно 2010 року та 2009 року.