Бюджетна система

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Необхідність і суть фінансів у системі економічних відносин суспільства

Термін «фінанси» з'явився у XIII столітті і є категорією історичною, що виникла разом з появою держави і нерозривно пов'язана з її існуванням та функціонуванням. Середньовічний латинський термін «financia» означає грошовий платіж. Зміст фінансів як економічної категорії полягає в тому, що вони завжди мають грошову форму виявлення.

Фінанси - економічний інструмент розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу, знаряддя контролю за утворенням і використанням фондів грошових коштів. Необхідність існування фінансів пов'язана з існуванням держави і її потребами в фінансових ресурсах.

Суб'єктами фінансових відносин виступають підприємства, громадські організації, державні органи управління, держава в цілому й населення країни. Вони виконують важливу роль у забезпеченні руху відповідної грошової маси від низових ланок виробництва до центру й навпаки. Взаємодія суб'єктів фінансів здійснюється у процесі формування й використання амортизаційного фонду, фонду нагромадження, фондів для вирішення різноманітних соціальних проблем.

Фінанси обслуговують кругообіг та обіг виробничих фондів у грошовій, виробничій і товарній формах, а також охоплюють широкий спектр податкових платежів населення, позики, лотереї, вклади в Ощадбанки тимчасово вільних грошей. Через фінансові важелі держава, у свою чергу, надає населенню кредити, регулює індивідуальну трудову діяльність, здійснює управління соціально-економічними процесами, визначає темпи та пропорції суспільного відтворення.

Фінансові відносини складаються також між підприємствами й банками, організаціями матеріально-технічного постачання. Вони будуються за певними принципами, головними серед яких є повна економічна самостійність підприємств, право на ведення незалежної від держави власної фінансової політики.

Фінансові відносини виникають також у внутрігосподарських зв'язках, особливо за умов розвинутого внутрігосподарського розрахунку, бригадних форм організації праці, оренди структурних підрозділів, акціонування.

Фінанси функціонують через фінансову систему, яка включає сукупність різних форм організації фінансових відносин між державою і підприємствами, між підприємствами, організаціями і їх об'єднаннями, відносини держави з підприємствами та організацій з населенням. Найважливішими інструментами даної системи є податки, платежі до бюджету, платежі за державні кредити, рентні платежі, формування бюджетних і позабюджетних фондів і їх використання для задоволення суспільних потреб та ін.

Суть фінансів детально розкривається в двох функціях:

розподільній;

контрольній.

Сутність розподільної функції полягає в тому, що фінанси є цільовим і основним інструментом розподілу вартості ВВП.

Об'єктами дії розподільної функції фінансів є вартість ВВП, а також частина національного багатства, яка набуває грошової форми.

Суб'єктами при фінансовому методі розподілу ВВП є юридичні й фізичні особи, в розпорядженні яких формуються фінансові ресурси, а також держава.

Розподіл включає в себе кілька стадій:

1) первинний розподіл;

2) перерозподіл;

3) вторинний розподіл.

Первинний розподіл - це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створенні ВВП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб - заробітна плата, у юридичних осіб - прибуток, у держави - прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті й надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на: загальнодержавні-включають бюджет і фонди цільового призначення; відомчі - це фонди, що створюють міністерства і відомства; корпоративні - фонди передбачають централізацію частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об'єднаннях.

Вторинний розподіл - це другий етап перерозподілу. Тобто спочатку відбувається мобілізація і формування загальнодержавних фондів, потім стадія використання цих фондів - направлення коштів на розвиток пріоритетних галузей національної економіки, соціально-культурні заходи, управління, оборону, виплату пенсій тощо.

У результаті перерозподільного циклу частина грошових ресурсів через бюджетне фінансування переходить знову у сферу матеріального виробництва, друга частина перерозподілених грошових ресурсів переходить у сферу споживання (державне управління та обслуговування, освіта, охорона здоров'я, культура, оборона та інше).

Механізм дії розподільної функції фінансів зображено на рисунку 1.

Оскільки в своїй фінансовій діяльності кожний суб'єкт прагне отримати якомога більше-виникає необхідність фінансового контролю. Саме для того, щоб у процесі розподілу і перерозподілу ВВП окремі суб'єкти не привласнювали неналежну їм частку реалізовується контрольна функція.

Фінансовий контроль є наскрізним - він фактично охоплює всі аспекти діяльності держави, юридичних і фізичних осіб. Відповідно і результати контролю підлягають повному оприлюдненню. Фінансова діяльність кожного суб'єкта має бути прозорою, що створює передумови для її законності.

Рис. 1. Механізм дії розподільної функції фінансів

Також можна окремо виділити стимулюючу функцію фінансів, яка покликана підвищувати ефективність використання факторів виробництва, так регулювати вартісні пропорції, щоб вони створили достатні умови для проведення режиму економії, піднесення продуктивності праці і якості продукції. Будь-яке порушення цієї функції негайно підриває економічну і соціальну стабільність суспільства, провокує економічно невиправдане зростання цін і зниження продуктивності праці.

Я вважаю, що головним призначенням фінансів є забезпечення кожної фізичної особи, кожного суб'єкта підприємництва, державної структури та і загалом суспільства, достатніми для здійснення їх діяльності грошовими коштами. Налагоджені фінансові відносини є запорукою нормальної життєдіяльності і важливою системою в економіці та суспільстві.

2. Сутність, склад і структура видатків державного бюджету

Бюджет держави є складним і багатобічним явищем у суспільстві. За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом і являє собою баланс доходів і видатків. Видатки державного бюджету відіграють важливу роль в розвитку країни та є основою забезпечення фінансування соціальних програм, регулювання економіки, підтримки народного господарства, створення загальних умов розвитку ринкових відносин та інших важливих напрямів діяльності.

Бюджетні витрати можна класифікувати за значенням у соціально-економічному житті держави (рисунок 2).

Використовуючи поділ видатків за суцільним призначенням виділяємо чотири групи: видатки на економіку, видатки на соціальні заходи, видатки на оборону та видатки на управління.

До складу видатків, пов'язаних з економічними функціями держави, входять бюджетні інвестиції в галузі економічної інфраструктури, субсидії приватному капіталу і державним корпораціям, видатки на зовнішньоекономічну діяльність тощо.

До складу видатків, пов'язаних із політичними функціями держави (видатки на управління та оборону), входять: утримання армії, державного апарату управління і влади, посольств, консульств, сплата внесків до міжнародних організацій тощо.

Рис. 2. Класифікація бюджетних витрат за значенням у соціально-економічному житті держави

Важливе місце в системі бюджетних видатків займають видатки на соціальні потреби - освіту, науку, охорону здоров'я і санітарне обслуговування, соціальне страхування і забезпечення тощо.

Форми бюджетного фінансування визначаються економічними умовами, в яких функціонує бюджетний фонд держави. Надання бюджетних коштів здійснюється в основному в таких напрямах: кошторисне фінансування окремих бюджетних програм і закладів, установ і організацій бюджетної сфери; трансфертів населенню; бюджетних кредитів юридичним особам (у тому числі податкових кредитів на сплату податків); субвенцій і субсидій фізичним і юридичним особам; бюджетних інвестицій у статутні капітали діючих або новостворюваних юридичних осіб; бюджетних позик державним позабюджетним фондам; міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання, субвенцій, інших дотацій); кредитів іноземним державам.

За рівнями бюджетної системи можна виділити видатки державного бюджету України та видатки місцевих бюджетів. Обсяги та спрямування видатків першої групи визначаються щорічними законами про Державний бюджет України, а другої - рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад.

Детальніше розглянемо класифікацію на поточні та капітальні видатки.

Поточні видатки - це видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій та органів, визначені на початок бюджетного року. А саме на фінансування соціального захисту населення: державне споживання, виплати населенню, перекази за кордон, державні субсидії.

Державне споживання поділяють на цивільне та військове. Цивільне споживання пов'язане з потребами поточного утримання адміністративних будівель, шкіл, лікарень, наукових установ, тобто соціальної інфраструктури.

Трансферти (грошові перекази населенню) - це видатки пов'язані із виплатою пенсій і соціальної допомоги з метою підтримання на належному рівні тієї категорії населення, яка за віком або за станом здоров'я є непрацездатною.

Перекази іншим державам - це видатки, які пов'язані із переказом державного капіталу за кордон, платежами за зовнішніми позиками, переказами грошей міжнародним організаціям тощо.

Субсидія - вид допомоги у грошовій або натуральній формі, що надається із коштів державного чи місцевого бюджетів юридичним і фізичним особам і має форму фінансової допомоги чи відшкодування втрат доходів (житлові субсидії в Україні малозабезпеченим громадянам на оплату житлово-комунальних послуг).

Капітальні видатки - це видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме: капітальні вкладення (включаючи субсидії приватному сектору і перекази за кордон на капіталовкладення тощо). Капітальні видатки направляються на фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, виплату допомоги місцевим бюджетам, та інших видатків, пов'язаних із розширеним відтворенням.

Поточні видатки здійснюються за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, капітальні видатки - за рахунок коштів спеціального фонду.

Проаналізуємо структуру видатків (таблиця 1) Державного бюджету України 2014 ріку (проект) в порівнянні з Державним бюджетом України 2013 ріку.

Таблиця 1. Порівняння зведених видатків Державного бюджету України 2014 року з Державним бюджетом України 2013 року.

Збільшення видатків відбудеться на:

· Судову адміністрацію - з 4,9 млрд. грн. до 5,1 млрд. грн., це на 3,36% більше, ніж в 2013 році;

· на утримання Обласних державних адміністрацій - на 19,08%, спостерігається значний ріст. Зокрема найбільше (> 165 млн. грн), отримають Харківська, Вінницька, Київська, Дніпропетровська, Одеська ОДА;

· на 7,17% - на Прокуратуру и Мінюст, на 1,23% - на функціонування органів системи СБУ;

· майже в два рази, порівняно з 2013 роком - на забезпечення державної сфери космічної діяльності, з 1,23 млрд. грн. до 2,37 млрд. грн. Плануються значні витратити на продовження реалізації проектів «Циклон-4» (сучасний космічний ракетний комплекс) та «Створення Національної супутникової системи зв'язку»;

· на 1,8 млрд. грн. в 2014 році отримає більше Державна податкова служба, це дуже суттєве зростання;

· на 6,01%, 1,07%, 3,68% - відповідно на Культуру, Академічну науку, Освіту, науку, молодь та спорт;

· на 729 млн. грн. (7,39%) - на Охорону здоров'я, що є зовсім незначним збільшенням;

· на Екологію та природні ресурси згідно бюджету має бути виділена сума більша майже на 70% ніж в 2013 році. Насамперед збільшено фінансове забезпечення цільових проектів екологічної модернізації підприємств, можливо це пов`язано з Кіотською угодою (обмеження викидів в атмосферу парникових газів);

· також на 70% виросла в 2014 році Державна підтримка вугледобувних підприємств, на 38,46% - держпідтримка галузі тваринництва;

· незначне покращення фінансування: Пенсійного фонду України (дотації, покриття дефіциту) - на 4,96%, та на 8,33% - виросли дотації та субвенції місцевим бюджетам, але залишились без змін субвенції місцевим бюджетам на надання пільг населенню по ЖКГ;

· на 28% збільшено Обслуговування державного боргу та заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень.

У той же час, у 2014 році відбудеться зменшення видатків на:

· Вищі органи влади - на 1,6%, як на мене це дуже незначні зменшення, всього 35,7 млн. грн.;

· Міністерство внутрішніх справ України - на 176 млн. грн. або на 1,10%. Деякі аналітики писали про збільшення витрат на МВС на 2 млрд. (з 16 млрд. грн. 2013 року до 18 млрд. грн. в 2014 році). Але якщо детально розглянути структуру видатків на МВС, то в 2014 році туди включені витрати на Державну прикордонну службу - 2,5 млрд. грн. В 2013 році фінансування ДПС було виділено окремою статтею і складало 2,6 млрд. грн., що менше на 4% порівняно з 2014 роком;

· Міністерство оборони - на 4,62%, порівняно з 2013 роком;

· Міністерство надзвичайних ситуацій - на 27,04%;

· Служба зовнішньої розвідки - майже на 2%;

· Міністерство закордонних справ - на 13,02%;

· на 637 млн. грн (13,7%) нажаль зменшено фінансування Економічного розвитку і торгівлі;

· Автодороги (будівництво, ремонт, утримання) - на 4,6%;

· Соціальний захист громадян (без ПФУ) - на 9,12%, порівняно з 2013 роком;

· на агропромисловий комплекс - з 7,6 млрд. грн. до 6,7 млрд. грн. (на 11,55%). При цьому, значну виділених коштів буде використано не на підтримку галузей сільського господарства, а на підготовку кадрів.

Важливим завданням удосконалення структури видатків є спрямування їх на забезпечення сталого розвитку України та її регіонів.

3. Організація державного контролю за додержанням податкового законодавства в Україні. Функції державної податкової служби в Україні

Податкова система в кожній країні є однією з найважливіших основ економічної політики. Так і в сучасній Україні основним фінансовим джерелом держави є різні види податків, зборів, платежів, що сплачуються суб'єктами господарської діяльності. Нарахування, сплата податків та інших платежів регулюються низкою законодавчих і відомчих нормативних актів, основу яких становить Закон України «Про систему оподаткування». Збалансована податкова система в значній мірі залежить від ефективної контрольної функції податків. Контроль є важливим елементом будь-якої галузі державного управління. Контрольна функція податків проявляється через податковий контроль. Податковий контроль, як складова податкової системи, повинен вирішувати завдання щодо зменшення податкової заборгованості та легалізації усіх доходів учасників ринку. Законодавче підґрунтя є необхідним для реалізації функцій податкового контролю. Таку можливість дає нам Податковий кодекс України.

Податковий контроль - самостійний вид державного фінансового контролю, спрямований на забезпечення додержання податкового та іншого законодавства платниками податків, виявлення, ліквідація та попередження податкових правопорушень.

Розглянемо об'єкти та суб'єкти податкового контролю.

Об'єктом виступає діяльність платників податків - юридичних та фізичних осіб, які пройшли реєстрацію у органах державної податкової служби, податкові агенти та представники платника податку.

Суб'єктами податкового контролю є контролюючі органи:

· органи державної податкової служби - контролюють податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів та дотримання законодавства;

· органи державної митної служби - контролюють мито, акцизний податок, ПДВ, інші податки, які справляються у разі імпорту/ експорту товарів і предметів на/з митну(ої) територію(ії) України або на/з територію(ії) спеціальної митної зони.

Податкова служба України сформувалася у 1991 році.

До системи органів державної податкової служби належать:

· вищий рівень - Державна податкова адміністрація (ДПА) України;

· середній рівень - ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

· низовий рівень - ДПІ в районах, містах, районах у містах;

· податкова міліція - спеціальний підрозділ по боротьбі з податковими правопорушеннями.

Основними функціями органів державної податкової служби є:

· здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством;

· внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

· прийняття у випадках, передбачених законами, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

· формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

· надання податкових консультацій;

· запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

На вищу ланку покладають функції організації та методичного забезпечення податкової роботи в державі, а також контроль за діяльністю податкових органів нижчого рівня.

Середній рівень виконує функції, передбачені для вищого рівня податкової служби за виключенням законодавчої та методичної роботи.

Низовий рівень безпосередньо веде податкову роботу щодо платників, які перебувають на обліку в ДПІ.

Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Завдання податкової міліції:

1) запобігати злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття та розслідування;

2) розшукувати платників, які ухиляються від сплати податків;

3) запобігати корупції в органах державної податкової служби та виявляти її факти;

4) забезпечувати безпеку діяльності працівників органів державної податкової служби, захист їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Список літератури

бюджетний податковий витрата державний

1. Бюджетна система: підруч. / за наук. ред. В.М. Федосова. С. І. Юрія. - К.: Центр учбов. літератури; Тернопіль: Екон. думка. 2012. - 871 с.

2. Дондик Н.Я., Дондик Г.П. Судова бухгалтерія Центр учбової літератури, 2011. - 208 с.

3. К.е.н., доц. Шевчук О.Д., Деркач Д.С. Особливості податкового контролю в Україні /Електронний ресурс/ Режим доступу: http://www.rusnauka.com/13_NMN_2011/Economics/7_84598.doc.htm

4. Коваленко Д.І. Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібник. 3-є вид. допов. та перероб. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 352 с.

5. Кудряшов В.П. Курс фінансів: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008. - 431 с Політична економія: Підручник / За ред. Ніколенко Ю.В. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 632 с.

6. Основи економічної теорії. Підручник / За ред. Ю.В. Ніколенка. - 3-є вид. - Київ: ЦУЛ, 2003. - 540 с.

7. Податковий кодекс України - 2755-17, чинний, поточна редакція - Редакція від 13.11.2013, підстава 657-18 / Електронний ресурс/ Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

8. Сайт Верховної Ради України - «Про Державний бюджет України на 2013 рік» - Розподіл видатків - Доданок №3 /Електронний ресурс/ Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5515-17/ed20121206#n107

9. Теорія фінансів: Навч. посібник / За заг. ред. О.Д. Василика. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 480 с.

Размещено на Allbest.ru