Розвиток бюджетної системи України останнім часом характеризується зміцненням тенденції до централізації. Сьогодні в Україні бюджет і проблеми надійного управління ним належать до найгостріших як в економічному й соціальному, так і в політичному контексті. Поки що фінансовий потенціал і реального, і фінансового секторів економіки, і доходи громадян та держави суттєво обмежені. Зведений бюджет нашої держави значно менший за обсягом від бюджетів окремих європейських країн, що за територією поступаються багатьом областям України. На жаль, як не прикро це констатувати, але нинішня українська бюджетна практика багато в чому продовжує ґрунтуватись на старих засадах адміністративно-командної системи. Бюджетна децентралізація зводиться до реформування бюджетної системи у напрямку формування усіх її ланок як відносно автономних і фінансово спроможних для виконання прийнятих бюджетних повноважень. Також система забезпечення фінансовими ресурсами місцевих бюджетів характеризується значною залежністю місцевих бюджетів від встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік нормативів відрахувань від загальнодержавних податків та обсягів запланованих трансферів. Сьогоднішня практика організації міжбюджетних відносин показує необґрунтовано низький рівень власних і закріплених законом джерел наповнення доходної частини місцевих бюджетів.

Проблеми, що виникають у бюджетній системі України, не є чимось привнесеним ззовні, вони характерні саме для України з її особливою ментальністю. Цим пояснюється хронічне неприйняття будь-яких шаблонів або теорій. Напрацювання будь-яких наукових концепцій щодо векторів соціально-економічного розвитку обов'язково повинні мати історичне підґрунтя. Втрачене протягом століть відчуття власної держави в сучасних умовах проявляється в нерозумінні значення мови корінного населення, захопленні чужорідними цінностями, які генетично нам не властиві. У соціально-економічній сфері це реалізується в захопленні товарами іноземного походження, витворами мистецтва, досягненнями культури. Загалом тут нічого загрозливого немає -- на досягненнях інших цивілізацій можлива розбудова свого власного, але за умови -- закордонне дійсно краще.

Також важливим є усвідомлення того, що бюджетна система є складовою фінансової, тому має бути відповідна координація. Так, проблеми бюджетної системи неможливо ефективно вирішувати, не розв'язавши податкові, банківські, інвестиційні, митні проблеми.

Для України дотримання встановлених правил є досить суттєвою проблемою. Дії Верховної Ради України щодо прийняття пакета юридичних зобов'язань перед Радою Європи, іншими міжнародними фінансовими інституціями показують, що ми досить легковажно ставимось до юридичних постулатів. Це проявляється в затягуванні прийняття норм, недостатній науковій обґрунтованості, поспішності, у порушенні прийнятих норм. Так, лише протягом 2003 p. було прийнято ряд актів, які прямо суперечать Бюджетному кодексу в питаннях податків, заробітної плати тощо.

Отже, і тут бачимо прояв української ментальності у вільному трактуванні правових норм, традиційній неповазі до органів влади, несплаті податків, безвідповідальності окремих членів суспільства. Нині міжнародне фінансове середовище подібне до такого фізичного явища як ламінарний рух -- коли рідина або газ переміщується шарами, не перемішуючись. Але в цих шарах можуть відбуватися хаотичні процеси. Крім того, відбувається взаємопроникнення процесів у межах держав, групи держав. Досліджуючи міжнародні фінансові потоки з позицій системного методу, 3. Луцишин відзначає, що суттєве зближення об'єктів чи подій дає нову якість, яка полягає в тому, що об'єкти (події), раніше настільки віддалені один від одного у часі та просторі і тому слабо взаємодіючі один з одним, часом зовсім незалежні один від одного, тепер зближуються настільки, що починають безпосередньо впливати один на одного. Безмірно підвищується ефективність процесів відтворення, посилюється роль причинно-наслідкових зв'язків, виникають нові взаємодії, процеси, нові контури управління. В результаті цього відбуваються: 1) суттєва зміна характеру розвитку; 2) прискорення його темпів. Причому перше викликається реалізацією можливостей у дійсність, яка в свою чергу, створює нові, досі невідомі, чи на перший погляд нереальні, можливості і т. д. Оскільки це цілеспрямований процес, керований людиною, вищезазначене означає зростання рівня організації (негентропії) системи, підвищення її живучості, прискорення її розвитку1.

Отже, як би не намагались в Україні надати бюджетній системі певної автономності, щодо еволюційного розвитку вона буде зазнавати впливу зовнішнього середовища як в Україні, так і за її межами. Звідси можна зробити висновок, що вивчення бюджетних процесів у країнах -- сусідах України, країнах -- членах ЄС є необхідним для визначення векторів розвитку бюджетної системи. [11, с. 523-525]

Хоча введення в дію Податкового кодексу України та нової редакції Бюджетного кодексу забезпечили зростання бюджетних показників у 2011 році. Надходження до Державного бюджету України у 2011 році становили 314,6 млрд. грн., що на 30,8 відсотка, або на 74,0 млрд. грн. більше, ніж у 2010 році.

До загального фонду державного бюджету в 2011 році надійшло 265,8 млрд. грн., що на 28,1 відсотка, або на 58,3 млрд. грн. більше, ніж у 2010 році.

Завдяки зусиллям Уряду щодо покращання адміністрування податків забезпечено вищі ніж було визначено в законі про бюджет доходи загального фонду державного бюджету у 2011 році на 3,3 відсотка, або на 8,5 млрд. гривень. Протягом всього 2011 року фактичні доходи були вищими ніж індикативні показники, передбачені в розписі.

Відповідно до положень Податкового кодексу України у 2011 році було запроваджено механізм відшкодування ПДВ в автоматичному режимі. В цілому за 2011 рік року було відшкодовано ПДВ грошовими коштами в обсязі 42,8 млрд. грн., що в 1,8 рази більше ніж в 2010 році. З них в автоматичному режимі було відшкодовано 15,9 млрд. грн., або 37,1 відсотка загальної суми відшкодування. Власні надходження бюджетних установ до спеціального фонду державного бюджету в 2011 році дорівнювали 23,3 млрд. грн., що на 5,3% (або на 1,2 млрд. грн.) більше порівняно із 2010 роком.

Достатнє наповнення дохідної частини державного бюджету протягом 2011 року дало змогу збільшувати як соціальні, так і інвестиційні видатки. При цьому проводилася виважена політика видатків, зокрема було скорочено видатки на утримання органів державної влади в рамках адміністративної реформи, здійснено обмеження непріоритетних видатків. [6]

Ми бачимо, що бюджетне законодавство не ідеальне, але Україна працює над його покращенням і вже є істотні зміни.

РОЗДІЛ 4. ПЕРСПЕКТИВИ УДОСКОНАЛЕННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСИТЕМИ УКРЇНИ З ВРАХУВАННЯ ДОСВІДУ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Уже сьогодні існує повне розуміння необхідності подальшого поступального розвитку бюджетної системи України з метою її гармонізації з міжнародними та європейськими стандартами управління бюджетними коштами та наближення практики національного бюджетування до передового зарубіжного досвіду.

Необхідність внесення змін до нормативно-правових актів у бюджетній сфері насамперед зумовлена потребою розширення фінансової основи місцевого самоврядування як важливої складової частини механізму підвищення добробуту населення й економічного розвитку громад, удосконалення міжбюджетних відносин із метою забезпечення справедливого й неупередженого розподілу бюджетних ресурсів та дотримання визначених законодавством принципів збалансованості й самостійності бюджетів, підвищення ефективності використання бюджетних коштів, створення стимулів розширення й мобілізації належних бюджету доходів

На запрошення Міністерства фінансів України 9 грудня 2011 року фахівці Державної казначейської служби України взяли участь у семінарі Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) з огляду бюджетного процесу в Україні.

Міжнародні експерти Німецького Товариства Міжнародного Співробітництва (GIZ) та Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) презентували заключний проект огляду бюджетного процесу в Україні, включаючи останні коментарі співробітників Міністерства фінансів України, а також надали свої рекомендації до проекту.

Також на семінарі проводилося обговорення з представниками міжнародних фінансових організацій теми: “Бюджетування в Україні з міжнародної проекції”. [6]

У європейських країнах основна увага зосереджується на правилах, які сприяють фінансовій стабілізації. Одним з найважливіших фінансових правил, які закріплюються законодавчо з метою фінансової стабілізації. Одним із найважливіших фінансових правил, які закріплюються з метою фінансової стабілізації, є правило збалансованості бюджету, тобто баланс доходів та видатків бюджету.. Борове правило встановлює відповідну частку державного боргу у відсотках до ВВП, що є ефективним для гарантування конвергенції боргової політики у країнах Єврозони, проте не забезпечує достатнє управління фіскальною політикою у випадках, коли рівень боргу є нижчим за встановлені обмеження. Правило витрат - використовують щодо обмеження бюджетних видатків. Доходні правила встановлюють верхню межу доходів і націлені на підвищення доходів.

Як показують дослідження зарубіжних вчених, фіскальні правила по-різному впливають на ефективність бюджетної політики. [7, с. 58-59]

На нинішньому етапі розвитку економіки держави все більшої гостроти набуває необхідність докорінного реформування бюджетних взаємозв'язків як за доходами, так і за видатками, а також міжбюджетних відносин. Це зумовлюється насамперед тим, що в ринкових умовах бюджет є основним джерелом фінансового забезпечення соціально-економічної політики в державі. Уже сьогодні існує повне розуміння необхідності подальшого поступального розвитку бюджетної системи України з метою її гармонізації з міжнародними та європейськими стандартами управління бюджетними коштами та наближення практики національного бюджетування до передового зарубіжного досвіду.

Відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин породжує низку негативних соціально-економічних наслідків:

– постійне «недонесення» протягом останніх років належних державному бюджетові платежів і у зв'язку з цим недофінансування або затримка з фінансуванням окремих видів видатків;

– відсутність механізму правового регулювання бюджетних відносин, відповідальності за порушення бюджетного законодавства;

– послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів, що призводить до численних порушень, а від цього втрат державних коштів;

– неповне відображення в бюджеті доходів, які одержують бюджетні установи, органи виконавчої влади від використання власності та здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему не контрольованості щодо використання коштів та майна;

– відсутність належної методології виконання державного бюджету через систему органів Державного казначейства України, чіткого розмежування повноважень усіх рівнів законодавчої та виконавчої влади.

Серед стратегічних напрямів розвитку бюджетної системи варто виділити такі:

– подальше посилення фінансової основи бюджетів місцевого самоврядування шляхом об'єднання територіальних громад сіл, селищ і міст із метою створення повнофункціональних об'єднань громад із закріпленням за ними достатнього фінансового ресурсу для надання ними якісних суспільних послуг відповідно до державних соціальних стандартів. За європейськими нормами первинна територіальна одиниця має налічувати не менше 100 тис. мешканців. Керуючись такими принципами, країни, що вступали до ЄС, проводили адміністративно-територіальні реформи шляхом укрупнення територіальних одиниць [8, с. 3-18];

– впорядкування системи діючих податкових пільг, що надаються за галузевою і професійною ознаками, та вирівнювання податкового навантаження за видами економічної діяльності, відмова від практики надання центральними органами виконавчої влади пільг, що зменшують доходи місцевих бюджетів на виконання власних повноважень, у зв'язку з чим не існуватиме потреби в наданні державою коштів на компенсацію таких втрат доходів місцевих бюджетів;

– запровадження повноцінного середньострокового бюджетного планування в розрізі головних розпорядників бюджетних коштів і бюджетних програм на рівні державного й місцевих бюджетів як результат затвердження трирічних бюджетів, що буде реальним кроком до підвищення ефективності видатків бюджету та якості бюджетної політики в цілому;

– повномасштабне застосування програмно-цільового методу при плануванні й виконанні бюджетів усіх рівнів із організацією бюджетного процесу в жорсткій прив'язці до пріоритетів соціально-економічного розвитку, а також із широким практичним застосуванням оцінки ефективності бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу та процедур звітування розпорядників бюджетних коштів перед відповідними органами влади і громадськістю про використання бюджетних коштів;

– застосування єдиних підходів до управління державними коштами в частині коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального й пенсійного страхування та державних підприємств на основі принципів управління бюджетними коштами;

– проведення системних структурних реформ у соціальній сфері, зокрема, найбільш назрілою й актуальною для суспільства є реформа охорони здоров'я, в основу якої має бути покладено перехід до обов'язкового медичного страхування, перегляд бюджетних видаткових повноважень у цій сфері, у тому числі за рівнями бюджетів;

– розробка й затвердження державних соціальних стандартів для всіх сфер надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим і органами місцевого самоврядування, виходячи з мінімальних потреб і можливостей суспільства на конкретному етапі його розвитку, планування на їх основі видатків бюджету, в тому числі міжбюджетних трансфертів;

– перегляд чинної системи надання соціальних пільг і привілеїв та перехід до адресної соціальної підтримки найменш забезпечених і найуразливіших верств населення з огляду на фінансові можливості щодо здійснення таких заходів на середньо- й довгострокову перспективи;

– перегляд бюджетних правил стосовно здійснення видатків бюджету відповідно до розподілу бюджетних асигнувань за періодами бюджетного року згідно з бюджетною класифікацією з розширенням повноважень розпорядника бюджетних коштів одночасно з посиленням його відповідальності;

– перегляд рішень щодо адміністративно-територіального підпорядкування сіл, селищ і міст ралам міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення;

– перегляд видаткових повноважень держави й органів місцевого самоврядування відповідно до чіткого законодавчого розмежування делегованих і власних повноважень органів місцевого самоврядування із внесенням змін до Конституції України та законів України, зокрема законів "Про місцеве самоврядування в Україні ";

– встановлення чітких прозорих вимог щодо проведення капітальних інвестицій за рахунок бюджетних коштів та надання державної фінансової підтримки суб'єктам

підприємницької діяльності на інвестиційний розвиток;

– розширення інструментів управління бюджетними коштами із застосуванням методів аналізу та прогнозування рівня надходжень і витрат бюджету протягом бюджетного періоду;

– розвиток внутрішнього ринку цінних паперів із метою мінімізації боргових ризиків та оптимізації співвідношення обсягів внутрішнього й зовнішнього боргу.

Особливо слід наголосити на необхідності встановлення жорстких заходів відповідальності за порушення бюджетного законодавства. Щодо розпорядників бюджетних коштів, які порушують бюджетне законодавство, доцільно застосовувати санкції.

На мою думку для удосконалення бюджетної системи України потрібно зробити наступне:

? зводити до мінімуму втрати під час наповнення дохідної частини бюджету;

? забезпечувати ефективну базу оподаткування;

? забезпечувати цільовий характер видатків;

? бути орієнтованою на досягнення мультиплікативного ефекту;

? підтримувати прийнятну пропорцію між обсягами бюджетних запозичень та структурою видаткової частини;

? забезпечувати оперативне коригування обсягів бюджетних видатків

? розподілити державний бюджет на поточний та бюджет розвитку;