Казначейська система України

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Органи Державної казначейської служби України: головні завдання, функції, права, структура

Управління Державної казначейської служби України у Ратнівському районі Волинської області (далі УДКС) є територіальним органом Державної казначейської служби України.

УДКС підпорядковане Державній казначейській службі України та Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області.

УДКС є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в установах Державної казначейської служби України.

Основним завданням УДКС є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Управління Державного казначейства у Ратнівському Головного управління Державного казначейства України у Волинській області керується “Положенням про управління Державного казначейства у Ратнівському районі”.

Відповідно до даного положення основними завданнями УДКС є:

- розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

- контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;

- в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;

- ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного і місцевих бюджетів.

УДКС відповідно до покладених на нього завдань,виконує такі функції:

1) здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів через систему електронних платежів Національного банку і через внутрішню платіжну систему органів ДКСУ;

2) відкриває, веде та закриває рахунки в УДКС в частині формування, ведення особових справ розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

3) провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування;

4) повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за доданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень;

5) нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства;

6) проводить взаємні розрахунки між рівнями місцевих бюджетів у порядку, встановленому законодавством;

7) веде базу даних мережі розпорядників та одержувачів коштів міського бюджету;

8) веде базу даних річних розписів асигнувань, кошторисів та планів асигнувань у розрізі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

9) надає розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів витяг з розпису державного бюджету та зміни до нього;

10) веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевого бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевого бюджетів, подає звіт органам законодавчої та виконавчої влади в обсязі та в строки визначені бюджетним законодавством;

11) приймає звіти від розпорядників бюджетних коштів та консолідує окремі форми звітності;

12) забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи в частині захисту інформації;

13) у межах своїх повноважень виконує контрольні функції, пов'язані із:

- здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень;

- відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису державного та місцевих бюджетів;

- відповідністю платежів узятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням;

- витрачанням бюджетних коштів у процесі проведення перевірки відповідності підтвердних первинних документів розпорядників бюджетних коштів;

- відповідністю бюджетних коштів бюджетним асигнуванням та вимогам бюджетного законодавства;

- дотриманням правил валютного контролю за операціями, що проводять у національній валюті через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів бюджетні установи, які обслуговуються УДКС;

- дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку виконання кошторисів бюджетних установ;

- здійсненням інших повноважень учасників бюджетного процесу відповідно до законодавства;

14) веде бухгалтерський облік на утримання апарату УДКС та складає звітність;

15) надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до його компетенції;

16) виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Управління Державного казначейства у Ратнівському районі має право:

1) залучати працівників інших державних органів, спеціалістів і фахівців-експертів для розгляду питань, що належать до його компетенції;

2) ініціювати у межах наданих законодавством повноважень припинення асигнувань та зупиняти проведення операцій з бюджетними коштами у разі вчинення учасником бюджетного процесу бюджетного правопорушення;

3) надавати послуги (у тому числі платні), пов'язані з обслуговуванням бюджетних коштів, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

5) проводити конференції, семінари та наради з питань, що належать до його компетенції;

6) одержувати в установленому порядку від державних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, підприємств, установ, організацій і банків пояснення, довідки, інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

7) представляти інтереси УДКС у відносинах з місцевими органами виконавчої влади, правоохоронними органами, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності[3].

Казначейська система України має трирівневу і складається з:

1. Державної казначейської служби України(ДКСУ), яка розташовується у столиці держави і представляє його центральний рівень;

2. Головних управлінь Державної казначейської служби(ГУДКСУ) обласного значення,розміщених таким чином:

- ГУДКС - в Автономній Республіці Крим;

- ГУДКС - у містах Києві та Севастополі; 24 ГУДКС функціонують в областях.

3) районних(міських, районних у містах) управлінь(відділень) ДКС, зосереджених у найважливіших місцевих адміністративних центрах[20].

Безпосередньо структура УДКС у Ратнівському районі представлена на рис. 1.



Рис.1.1 Організаційна структура УДКС у Ратнівському районі Волинської області

УДКС у Ратнівському районі очолює начальник, який призначається на посаду за пропозиціями, внесеними начальником ГУДКС Волинської області, Головою Державної казначейської служби України за погодженням з Міністром та головою відповідної місцевої державної адміністрації, та звільняється з посади за погодженням з Головою Державної казначейської служби України за пропозиціями, внесеними начальником ГУДКС Волинської області.

Начальник УДКС має заступника. Заступник начальника Управління призначається на посаду за пропозиціями, внесеними начальником відповідного ГУДКС Волинської області, Головою Державної казначейської служби України за погодженням з Міністром, та звільняється з посади за погодженням з Головою Державної казначейської служби України за пропозиціями, внесеними начальником ГУДКС Волинської області.

Начальник Управління:

- здійснює керівництво УДКС, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності;

- організовує та забезпечує виконання УДКС відповідно актів законодавства, наказів Міністерства фінансів України організаційно-розпорядчого характеру, доручень Міністра, наказів Державної казначейської служби України, доручень Голови Державної казначейської служби України, наказів ГУДКС Волинської області;

- вносить начальнику ГУДКС Волинської області пропозиції щодо пріоритетів роботи УДКС і шляхів виконання покладених на нього завдань, подає для подальшого внесення на затвердження Голові Державної казначейської служби України плани роботи УДКС(річні, піврічні);

- звітує перед Головою Державної казначейської служби України та начальником ГУДКС Волинської області про виконання покладених на УДКС завдань та планів роботи;

- здійснює добір кадрів в УДКС, формує кадровий резерв на відповідні посади;

- організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників;

- призначає на посади та звільняє з посад керівників структурних підрозділів, інших державних службовців та працівників УДКС, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності;

- порушує перед Головою Державної казначейської служби України питання про присвоєння рангів державних службовців своїм заступникам, а також щодо заохочення та притягнення їх до відповідальності;

- підписує накази УДКС;

- затверджує положення про структурні підрозділи УДКС і посадові інструкції працівників;

- здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

При відсутності начальника УДКС права і обов'язки покладаються на заступника начальника управління - головного бухгалтера[3].

Структуру УДКС затверджує Голова Державної казначейської служби України за погодженням з Міністром.

Штатні розписи та кошториси УДКС затверджує Голова Державної казначейської служби України.

Чисельність працівників управлінь (відділень) ДКСУ затверджує Голова Державної казначейської служби України в межах граничної чисельності працівників, визначеної Кабінетом Міністрів України. Начальник ГУДКС Волинської області вносить пропозиції Голові Державної казначейської служби України щодо чисельності працівників УДКС.

До переліку основних документів, що є правовою основою діяльності органів Державної казначейської служби України(далі ДКСУ)можна віднести:

1. Бюджетний кодекс України, затверджений Постановою Верховної Ради України від 08.07. 2010 за № 2456-VI.

2. Положення “Про державне казначейство України”, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. N 590 (із змінами та доповненнями).

3. Положення “Про Державну казначейську службу України”, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011р.

4. Положення “Про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення”, затверджене наказом Міністерства фінансів України 12.10.2011 N 1280 Розглянемо детальніше зміст цих документів.

Саме створення ДКСУ відбулося, як вже зазначалося, згідно Указу Президента “Про Державне казначейство”. Указом передбачено:

- систему органів ДКСУ;

- основні завдання органів ДКСУ;

- порядок їх фінансування[21].

Положення “Про державне казначейство України” визначає:

- структуру органів ДКСУ;

- основні завдання органів ДКСУ;

- завдання Головного управління ДКСУ;

- функції відділень ДКСУ у районах, містах, районах у містах;

- права органів ДКСУ;

- основні функції та завдання Голови Головного управління та начальників управлінь ДКСУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Головне управління ДКСУ та його територіальні органи у своїй діяльності взаємодіють з міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, Національним банком, установами інших банків, державною податковою інспекцією, місцевими фінансовими органами, державною фінансовою інспекцією України.

Бюджетним кодексом України визначається роль ДКСУ в процесі виконання бюджетів.

УДКС у своїй діяльності керуються Конституцією України та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства фінансів України, дорученнями Міністра фінансів України наказами Державної казначейської служби України, дорученнями Голови Державної казначейської служби України, актами, місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування та наказами Головного управління Казначейської служби України у Волинській області.

2. Аналіз виконання Державного бюджету України за попередній рік

Державний бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, протягом бюджетного періоду.

З позиції фінансового плану бюджет держави розглядається як сукупність Державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів. Державний бюджет України є фінансовим планом центральних органів влади й управління. Він відображає загальнодержавні потреби в грошових коштах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме Державний бюджет насамперед характеризує економічну й соціальну політику держави.

Таблиця 2.1 Аналіз виконання дохідної частини Державного бюджету України за 2010-2011 рр.(млрд.грн)

Найменування показників згідно з бюджетною класифікацією	2010р.	2011р.	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
Разом доходів:	254,9	303,8	48,9	19,1
Офіційні трансферти	7	2,5	-4,5	-64,2
Податкові надходження	190,6	256,9	66,3	34,7
Податки на доходи,податки на прибуток,податки на збільшення ринкової вартості	40	54,3	14,3	35,7
Внутрішні податки на товари та послуги	137,2	165,1	27,9	20,3
Податок на додану вартість	107,1	128,4	21,3	19,8
Рентна плата,збори за паливно-енергетичні ресурси	19,8	20,8	1	5,05
Інші податки та збори	1,9	2,4	0,5	26,3
Неподаткові надходження	55,2	42,6	-12,6	-22,8
Власні надходження бюджетних установ	13,5	17,3	3,8	28,2
Доходи від операцій з капіталом	0,7	0,6	-0,1	-14,3
Цільові фонди	0,5	0,1	-0,4	-80

Надходження до Державного бюджету України у 2011 році становили 303,8 млрд. грн., на 48,7 млрд. грн. більше, ніж у 2010 році. Проти 2010 року найбільшими темпами зростали такі надходження до державного бюджету: податок на додану вартість (збір) на 36,1 відсотка (збільшення на 45,9 млрд. грн.); рентна плата - у 1,8 раза (або на 7,3 млрд. грн.); акцизний податок - на 19,5 відсотка (або на 5,4 млрд. грн.); ввізне мито - на 22,3 відсотка (або на 1,9 млрд. гривень). Незважаючи на зниження ставки податку на прибуток підприємств з 1 квітня 2011 року з 25 до 23 відсотків, надходження від цього податку порівняно з 2010 роком зросли на 37 відсотків (або на 14,8 млрд. гривень). Завдяки зусиллям Уряду щодо покращання адміністрування податків забезпечено вищі ніж було визначено в законі про бюджет доходи загального фонду державного бюджету у 2011 році на 3,3 відсотка, або на 8,5 млрд. гривень. Протягом всього 2011 року фактичні доходи були вищими ніж індикативні показники, передбачені в розписі.

Таблиця 2.2

Аналіз видатків Державного бюджету України за 2010-2011 р.(млрд.грн)

Найменування показників згідно з бюджетною класифікацією	2010 р.	2011 р.	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
Видатки разом:	307,7	342,6	34,9	11,3
Обслуговування державного боргу	19,8	23,3	3,5	17,6
Загальнодержавні функції	16,1	16,9	0,8	4,9
Охорона здоровя	8,4	10,2	1,8	21,4
Освіта	24,5	26,2	1,7	6,9
Охорона навколишнього природного середовища	2,6	3	0,4	15,3
Житлово-комунальне господарство	0,21	0,3	0,07	42,7
Апарат Верховної Ради України	8,4	9,2	0,8	9,5
Державне Управління справами	9,09	13,1	4,01	44,1
Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України	3,6	4,2	0,6	16,6
Державна судова адміністрація України	24,6	29,03	4,43	18
Верховний Суд України	1,2	9,1	7,9	56
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ	4	13,3	9.3	65
Вищий господарський суд України	0,7	0,3	-0,4	-57,1
Конституційний Суд України	0,4	0,6	0,2	50
Генеральна прокуратура України	0,1	0,12	0,02	20

За функціональною класифікацією статей видатків у 2011 році проти 2010 року спостерігалися наступні тенденції:

- внаслідок великого боргового навантаження, накопиченого за попередні роки, видатки державного бюджету з обслуговування державного боргу у 2011 році проти 2010 року зросли у 1,6 рази до 23,1 млрд. грн.;

- без врахування видатків на обслуговування державного боргу видатки на загальнодержавні функції за 2011 рік зменшились проти 2010 року за зведеним бюджетом на 9,1 відсотка до 25925,7 млн. грн., у тому числі за державним бюджетом - на 12,0 відсотка до 16862,2 млн. грн.

- збільшилися видатки на оборону за державним бюджетом на 16,7 відсотка до 13241,1 млн. грн., у тому числі за загальним фондом державного бюджету

- на 28 відсотків до 11861,9 млн. гривень;

- зросли видатки на громадський порядок, безпеку та судову владу за зведеним бюджетом на 13,2 відсотка до 32637,7 млн. грн., у тому числі за державним бюджетом - на 13,5 відсотка до 32415,3 млн. гривень;

- видатки на економічну діяльність у 3,7 та у 4,8 рази відповідно; на дослідження та розробки у галузях економіки - на 15,3 відсотка за зведеним та державним бюджетом відповідно;

3. Організація виконання дохідної частини Державного бюджету України

Виконання дохідної частини місцевих бюджетів забезпечують такі органи:

1) Державна податкова служба України здійснює контроль за правильними і своєчасними розрахунками з бюджетом всіх платників податків, зборів, платежів.

2) Фінансові управління обласних, міських, державних адміністрацій і фінансові відділи виконавчих органів перевіряють правильність зарахування доходів відповідно до кодів бюджетної класифікації та ведуть бухгалтерський облік доходів.

3)Установи банківської системи здійснюють прийом, зберігання доходів та їх перерахування.

Підставою для виконання державного і місцевих бюджетів є розпис доходів і видатків. Розпис доходів і видатків Державного бюджету України складає Міністерство фінансів України відповідно до показників затвердженого бюджету у місячний термін після його прийняття. Розписи доходів і видатків республіканського бюджету АРК складає Міністерство фінансів АРК; обласних і міських (міста Київ і Севастополь) бюджетів -- фінансові управління обласних і міських державних адміністрацій; районних, сільських, селищних, міських -- фінансові відділи відповідних виконавчих органів. Бюджетний розпис складають на рік із розбивкою на місяці. Забезпечення збалансування бюджету протягом року і кожного місяця досягається рівномірним розподілом видатків та встановленням відповідних термінів надходження доходів.

Доходи бюджету класифікуються по таких розділах:

- податкові надходження;

- неподаткові надходження;

- доходи від операцій з капіталом;

- трансферти.

Таблиця 3.1

Аналіз виконання дохідної частини бюджету за 2010-2011рр.

Найменування показників згідно з бюджетною класифікацією	2010 р.	2011 р.	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
Доходи разом:	254,9	З03,8	48,9	19,2
Офіційні трансферти	7	2,5	-4,5	-64,2
Податкові надходження	190,6	256,9	66,3	34,7
Податок на доходи фізичних осіб	5,8	6,7	0,9	15,5
Податок на прибуток підприємств	40,03	47,5	7,2	18,6
Збори та спеціальне використання лісових ресурсів	3,9	1,8	-2,1	-53,8
Плата за користування надрами	1,6	1,2	-0,4	-25
Внутрішні податки на товари та послуги	137,2	165,1	27,9	20,3
Податок на додану вартість	107,1	128,4	21,3	19,8
Акцизний збір із вироблених в Україні товарів	25,3	30,7	5,4	21,3
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	8,8	12,4	3,6	40,9
Ввізне мио	8,2	10,2	2	24,3
Вивізне мито	0,3	2,1	1,8	60
Неподаткові надходження	55,2	42,6	-12,6	-22,8

Складання бюджетного розпису потребує певних навичок та високої відповідальності працівників фінансових органів. Чим краще складений розпис, тим чіткіше організовано виконання бюджету.

Розпис доходів і видатків складають відповідно до порядкових номерів надходжень та видатків бюджету. Порядкові номери (коди) і повні найменування доходів і видатків бюджету зазначені в бюджетній класифікації.

Помісячний розподіл міжбюджетних трансфертів за кодами
бюджетів за відповідними місцевими бюджетами до затвердженого
розпису державного бюджету надається Державним казначейством
України (на паперових та електронних носіях) Міністерству фінансів
Автономної Республіки Крим, фінансовим управлінням обласних
(Київської та Севастопольської міських) державних адміністрацій".

Податкові надходження - це передбачені законами України загальнодержавні податки та місцеві податки, збори та обов'язкові платежі.

Неподаткові надходження це адміністративні збори, надходження від штрафів та штрафних санкцій; інші неподаткові надходження, власні надходження бюджетних установ - плата за дітей в дитсадках, рентні платежі, від приватизації державного майна, державне мито та інше.

Неподаткові надходження включають усі безповоротні надходження, крім доходів від продажу капіталу, всі надходження по штрафах і санкціях, крім штрафів за порушення податкового законодавства, а також добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел. Таким чином, неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та

побічного продажу;

3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом - це надходження коштів від реалізації безгосподарного майна, від реалізації державних запасів держави, від операцій з дорогоцінними металами та камінням, тощо. Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів і включають:

- надходження від продажу основного капіталу;

- надходження від реалізації державних запасів товарів;

- надходження від продажу землі та нематеріальних активів;

- податки на фінансові операції та операції з капіталом

Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Бюджетним кодексом України передбачається використання видів трансфертів:

а) міжбюджетний трансферт у формі дотації вирівнювання - передача грошових коштів з метою вирівнювання доходів відповідного бюджету;

б) міжбюджетний трансферт у формі субвенції - передача грошових коштів для фінансування за цільовим призначенням у порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Субвенції можуть мати таке цільове спрямування:

-- здійснення програм соціального захисту;

-- компенсація втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, які встановлені державою;

-- виконання інвестиційних проектів;

в) міжбюджетний трансферт у формі передачі інших коштів, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.

Офіційні трансферти включають невідплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій. Офіційні трансферти можуть поступати:

- від органів державного управління;

- від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій;

- з іншої частини бюджету.

4. Організація виконання видаткової частини Державного бюджету України

Видатки бюджету класифікуються за трьома ознаками:

1. Функціональна класифікація видатків бюджету (за функціями, з виконанням яких пов'язані видатки) (КФКВ);

2. Економічна класифікація видатків бюджету (за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки) (КЕКВ);

3.Відомча класифікація видатків (за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів) (КВКВ);

Мета виконання видаткової частини бюджету -- це фінансування заходів, затверджених в бюджеті протягом бюджетного року.

Фінансування із бюджету -- це перерахування коштів на поточні/реєстраційні бюджетні рахунки розпорядників коштів з єдиного казначейського рахунка або рахунка місцевого бюджету, які відкриті в банківських установах і в органах казначейства.

Фінансування із бюджету здійснюється на основі двох основних принципів: плановості та цільового характеру використання бюджетних коштів. Принцип плановості означає обов'язкову умову законодавчого затвердження даних видатків. Цільовий характер використання бюджетних коштів означає вимогу до розпорядників коштів використовувати виділені кошти за їхнім цільовим призначенням.

Організація фінансування покладена на фінансовий орган, який здійснює виконання даного бюджету. Банки здійснюють перерахування бюджетних коштів тільки на основі їхніх розпоряджень. У процесі фінансування фіноргани здійснюють контроль за економним і цільовим використанням бюджетних коштів.

Відомо два методи бюджетного фінансування. Перший -- відкриття кредитів -- базується на принципі авансування видатків на кредитній основі.

Відкриття кредитів не означає перерахування грошових коштів на видатки головним розпорядникам коштів. Це дозвіл фінансового органу на видачу коштів, яка потім здійснюється установами банків у межах встановлених видатковим розписом (спеціальний документ) асигнувань.

Сутність другого методу, а саме перерахування коштів з рахунка бюджету на бюджетні рахунки розпорядників коштів, полягає у тому, що фінансовий орган здійснює перерахування бюджетних коштів з рахунка бюджету на рахунки розпорядників коштів тільки за наявності їх на даному рахунку в даний момент.



Рис.4.1 Документооборот при фінансуванні з Державного бюджету за відомчою структурою

Перерахування коштів та оплата витрат органами Державного казначейства провадяться за наявності даних про територіальне розташування мережі установ, підприємств і організацій та на підставі затверджених кошторисів доходів і видатків. Наявність цих двох документів є обов'язковою умовою для перерахування коштів або оплати витрат.

Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники бюджетних коштів подають до Державного казначейства на паперових та електронних носіях дані про територіальне розташування мережі установ, підприємств та організацій, яким вони розподіляють кошти на відповідній території.

Територіальні управління Державного казначейства звіряють отримані від Державного казначейства України дані з базою даних щодо фактично зареєстрованих установ та організацій.

Про зміни у територіальному розташуванні мережі підвідомчих установ, які виникли в процесі виконання бюджету, головні розпорядники коштів повідомляють Державне казначейство України. Державне казначейство України доводить зміни до відповідних управлінь, а управління Держказначейства аналогічно доводять зміни до відповідних відділень.
Перерахування коштів та оплата витрат органами Державного казначейства на відповідній території здійснюється на підставі затверджених кошторисів доходів і видатків бюджетної установи.

Для цього Міністерство фінансів України доводить Державному казначейству України річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету. Державне казначейство України протягом трьох календарних днів доводить витяги з річного розпису призначень державного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету до головних розпорядників коштів, що є підставою затверджувати в установленому порядку кошториси доходів і видатків та плани асигнувань.

Таблиця 4.1 Аналіз видатків Державного бюджету України за 2010 2011 р.(млрд.грн)

Найменування показників згідно з бюджетною класифікацією	2010 р.	2011 р.	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
Видатки разом:	307,7	342,6	34,9	11,3
Обслуговування державного боргу	19,8	23,3	3,5	17,6
Загальнодержавні функції	16,1	16,9	0,8	4,9
Охорона здоровя	8,4	10,2	1,8	21,4
Освіта	24,5	26,2	1,7	6,9
Охорона навколишнього природного середовища	2,6	3	0,4	15,3
Житлово-комунальне господарство	0,21	0,3	0,07	42,7
Вищі органи державного управління,органи місцевої влади та місцевого самоврядування,фінансова та зовнішньополітична діяльнісь	11,8	12,6	0,8	6,7
Соціальний захист та соціальне забезпечення(без урахування видатків на покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій)	43	45,8	2,8	6.5
Соціальний захист пенсіонерів	35,9	40,6	4,7	13,09
Видатки на покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій	16,9	17,8	0,9	17,1
Громадський порядок,безпека та судова влада	27,5	32,4	4,9	17,8

Установи та організації вищого рівня затверджують кошториси доходів та видатків і плани асигнувань своїм підвідомчим установам та організаціям, діяльність яких координується через них.

У тижневий термін після опублікування Закону про Державний бюджет України рішення про місцевий бюджет місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування - документи, які містять затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл. Показники лімітної довідки доводяться до розпорядників бюджетних коштів для уточнення проектів кошторисів.

Лімітування витрат є обмеженням витрачання коштів, передбачених окремими статтями бюджетної класифікації; в останню чергу лімітуються статті захищених видатків, видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

Головні розпорядники у двотижневий термін після одержання лімітних довідок подають Мінфіну та місцевим фінансовим органам уточнені проекти зведених кошторисів та проекти зведених планів асигнувань для складання і затвердження річного розпису асигнувань відповідних бюджетів та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.
Головний розпорядник передає казначейству за місяць до початку бюджетного року документи про розміщення мережі бюджетних установ і організацій, яким виділятимуться кошти.

Витрачання бюджетних коштів здійснюється шляхом списання коштів з реєстраційного рахунку в розмірі підтвердженого бюджетного асигнування. Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства.

Бюджетні розрахунки, як правило, здійснюються в безготівковій формі. За потреби розрахунків готівкою розпорядник бюджетних коштів за 55 днів до початку кварталу подає касову заявку на отримання готівки до операційно-контрольного управління відділення Державного казначейства. Зведена касова заявка передається до установи банку не пізніше як за 45 днів до початку кварталу. Готівка видається за грошовим чеком і довіреністю розпорядника бюджетних коштів. Разом з грошовим чеком касир подає до банку платіжне доручення на перерахування сум податку на доходи фізичних осіб і внесків до цільових фондів.

31 грудня Державне казначейство закриває всі рахунки (в окремих випадках протягом 5 днів після закінчення бюджетного року). Усі невитрачені кошти переходять як залишки на наступний бюджетний період.

Через установи банків сплачуються платежі до державного бюджету платниками податків, у яких останні обслуговуються. Банк платника перераховує кошти через Систему електронних платежів Національного банку України на рахунки, пов'язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Мінфіну, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік. Окремі видатки розпорядників коштів, яких відкриті в установах банків, подають Державному казначейству зведені кошториси, відповідно до яких Державне казначейство здійснює контроль за відповідністю вказаних сум у зазначених документах сумам, зазначеним у розписі видатків бюджету. Державне казначейство відповідно до затверджених у межах планових показників пропозицій відкриває асигнування на здійснення видатків та інформує відповідних розпорядників про відкриті асигнування у загальновстановленому порядку. На підставі отриманої інформації розпорядники формують та подають Державному казначейству розподіл відкритих асигнувань на паперових та електронних носіях. Державне казначейство відповідно до розпорядження перераховує бюджетні кошти з відповідних рахунків, відкритих у ДКУ на відповідні рахунки, відкриті в установах банків.

5. Взаємовідносини Державного і місцевих бюджетів України

Міжбюджетні взаємовідносини - це форма взаємозв'язків і взаємозалежностей між окремими ланками системи місцевих бюджетів, а також між місцевими бюджетами та Державним бюджетом України.

Головною функцією органів місцевого самоврядування є створення передумов, які забезпечують необхідні соціальні умови життєдіяльності населення, що проживає на даній території. Держава ж повинна так будувати свою бюджетну систему, щоб це дозволяло справедливо розподілити доходи бюджету між адміністративно-територіальними одиницями державного устрою України та особами, що проживають на цих територіях.

В Україні серед економістів ведеться робота щодо чіткого розмежування видів бюджетних трансфертів. Аналіз застосування бюджетних трансфертів дає можливість дати наступні визначення:

бюджетна дотація - це грошова допомога, яка надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому при недостатній кількості у нього власних доходів для покриття запланованих видатків (для збалансування бюджету). Дотація не має цільового призначення.

-бюджетна субвенція (вид субсидії) - це грошова допомога, яка надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому на певну ціль і на основі пайової участі у фінансуванні.

Аналізуючи міжбюджетні відносини,можна зробити висновки щодо обсягу трансфертів у них. Як показали результати проведеного аналізу, планові показники надання з державного бюджету міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам не виконано. У 2010 р. з державного бюджету передано дотацій та субвенцій у сумі 77 млрд. 766,2 млн. грн., або 95,6 відс. планових річних обсягів (81 млрд. 324,9 млн. грн.) Місцевими бюджетами недоотримано субвенцій на загальну суму понад 3,5 млрд. грн., що негативно вплинуло на виконання покладених на органи місцевого самоврядування повноважень.

При цьому, діючий механізм надання окремих субвенцій (субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, субвенція на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку регіонів, субвенція на придбання витратних матеріалів та медичного обладнання для закладів охорони здоров'я та інші) не забезпечував обґрунтоване визначення потреби в коштах та своєчасне їх перерахування, а відтак до державного бюджету повернуті невикористані місцевими бюджетами субвенції у сумі 0,4 млрд. грн.

Виконання місцевих бюджетів у 2010 р. відбувалося за умов збільшення їх залежності від ресурсів державного бюджету, про що свідчить суттєве зростання абсолютних обсягів та питомої ваги міжбюджетних трансфертів у загальній сумі доходів місцевих бюджетів.

Загальний обсяг наданих із державного бюджету трансфертів місцевим бюджетам збільшився порівняно з 2009 р. на 15 млрд. 460,7 млн. грн., або на 25,1 відс., а питома вага трансфертів у доходах місцевих бюджетів досягла 49,1 відс., або зросла на 2,4 відс. пункти (рис. 1), що суперечить вимогам схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 308-р Концепції реформування місцевих бюджетів, основним завданням якої визначено підвищення рівня самодостатності місцевих бюджетів.

Перерахування бюджетних трансфертів здійснюється на основі платіжних доручень. Проходження документів здійснюється аналогічно проходженню документів при перерахуванні бюджетних коштів на видатки.

У процесі виконання бюджету в окремих ланках місцевих бюджетів може утворюватися касовий розрив. Він може бути плановим, коли об'єктивно не збігаються терміни фінансування з бюджету встановлених видатків і одержання доходів, а також при запланованому дефіциті, і позаплановим -- внаслідок невиконання плану з надходження доходів і допущення перефінансування за окремими видами видатків.

Для покриття касових розривів у місцевих бюджетах призначені, насамперед, кошти оборотної касової готівки, суму якої встановлюють, затверджуючи бюджет. У тих випадках, коли коштів оборотної касової готівки не досить, даний бюджет може одержати позичку від вищестоящого бюджету.

Позички, які надає один бюджет іншому, називають бюджетними. Вони безпроцентні, мають суто цільовий характер -- призначені для покриття тимчасових касових розривів.

Бюджетні позички може надати тільки вищестоящий бюджет нижчестоящому, безпосередньо пов'язаному з ним. Так сільські й селищні бюджети одержують позички з районного бюджету, районні -- з обласного, обласні -- з Державного бюджету.

Первинними документами, якими оформляють надання й погашення бюджетних позичок, є платіжні доручення.

Для одержання позички виконком (держадміністрація) місцевої Ради народних депутатів звертається з клопотанням до вищестоящого виконкому або до Кабінету Міністрів України (держави), а у відповідних випадках до фінансового органу, який має вправо видавати позички. Повний перелік документів, що надаються з метою отримання бюджетної позички, наступний:

1. Лист-заявка виконавчого органу місцевої влади, де обґрунтовуються необхідність надання позички та умови її повернення.

2. Розрахунок обсягу бюджетної позички у зв'язку з тимчасовим касовим розривом бюджету адміністративно-територіальної одиниці.

3. Довідка про виконання показників бюджету адміністративно-територіальної одиниці за звітний період поточного року.

4. Дані про динаміку бюджетної заборгованості за попередні 12 місяців та заборгованості за неповернутими бюджетними позичками починаючи з моменту її виникнення.

5. Стан заборгованості підприємств зі сплати податків і зборів до бюджету за основними дохідними джерелами та дані щодо втрат бюджету.

6. Заходи щодо додаткової мобілізації доходів бюджету та економії у видатках.

7. Стан взаєморозрахунків з Державним бюджетом України за період, що передує наданню позички.

Документообіг платіжних доручень, пов'язаний із наданням позичок. Вищестоящий фінансовий орган виписує платіжне доручення про надання позички в чотирьох примірниках і подає його в установу банку, яка обслуговує цей фінансовий орган.

Установа банку виконує перерахування коштів із даного бюджету на рахунок бюджету, який одержує позичку, і як підставу для цього перерахування залишає у себе перший примірник платіжного доручення. Другий примірник повертається до фінансового органу і є первинним документом для обліку позичок наданих. Третій і четвертий примірники надсилають в установу банку, яка обслуговує нижчестоящий фінансовий орган. Ця установа банку зараховує позичку на рахунок бюджету, який її одержує, і залишає у себе третій примірник як підставу для зарахування. Четвертий примірник направляють у фінансовий орган, що здійснює виконання бюджету, який одержує позичку. Він є повідомленням про одержання позички і є первинним документом для її обліку.

Якщо рахунки бюджетів, що надають і одержують позичку, перебувають в одній установі банку, наприклад, у разі надання позички з районного бюджету сільському, то платіжне доручення виписують у трьох примірниках: перший залишається в банку, другий повертається до вищестоящого органу, а третій передають нижчестоящому фінансовому органу або сільській (селищній) Раді народних депутатів.

Документообіг платіжних доручень, пов'язаний із погашенням позичок, аналогічний документообігу у разі надання позичок, тільки здійснюється в зворотному порядку -- від фінансового органу або сільської (селищної) Ради, що здійснює виконання бюджетів, які одержують позички.

У процесі виконання бюджету після його затвердження можуть виникати певні ситуації, які змінюють розподіл доходів і видатків між окремими бюджетами. В результаті цього в одних бюджетів утворюється нестача доходів, а в інших на таку ж суму їх надлишок. Для відновлення збалансованості цих бюджетів між ними необхідно провести відповідні взаємні розрахунки.

Причини, що викликають порушення збалансованості бюджетів протягом бюджетного року, в результаті чого виникає необхідність взаємних розрахунків, такі:

1) зміна після затвердження бюджету законодавства, яке регламентує розподіл доходів і видатків між бюджетами;

2) зміна адміністративно-територіального поділу;

3) передавання з одного бюджету до іншого фінансування певних заходів (наприклад, капітальних вкладень);

Характер заборгованості, а отже і взаємних розрахунків залежить від того, у кого змінюється відомча підпорядкованість -- у підприємства чи організації, що діють на комерційних засадах, що пов'язане з перерозподілом доходів, які надходять від них, чи у бюджетних установ, що веде до передачі їх фінансування з одного бюджету в інший. У першому випадку надлишок доходів виникає в зв'язку із збільшенням надходжень доходів, у другому -- в результаті скорочення видатків.

Проведення взаємних розрахунків ґрунтується на таких правилах:

1. Розрахунки проводять тільки між вищестоящими і нижчестоящими, безпосередньо пов'язаними в ієрархічній структурі, бюджетами. Наприклад, між державним і обласним бюджетами, між обласним і районними і т. ін. Не можуть проводитися розрахунки між бюджетами, не пов'язаними безпосередньо в бюджетній системі (між державним, наприклад, і районними бюджетами).

2. На взаємні розрахунки відносять усю річну заплановану суму доходів або видатків, незалежно від того, яка сума коштів надійшла чи скільки їх витрачено до моменту виникнення розрахунків. При цьому одержану суму доходів або здійснені видатки передають іншому бюджету. Такий порядок дає змогу протягом бюджетного року віднести відповідні доходи чи видатки тільки на один бюджет, що створює порівнянність даних, використовуваних у звітності і в процесі бюджетного планування.

3. Розрахунки за взаємними вимогами мають бути завершені до 31грудня поточного року, коли закінчується бюджетний рік.

Взаємні розрахунки враховуються одночасно в двох фінансових органах, які виконують бюджети, пов'язані взаємним перерозподілом доходів і видатків.

Підставою для оформлення взаємних розрахунків є відповідні рішення органів державної влади і державного управління про зміну відомчої підпорядкованості підприємств, організацій і установ чи інші рішення, в результаті яких виникає необхідність у взаємних розрахунках. Документом, у якому відображають всі необхідні для проведення розрахунків, є «Повідомлення про взаємні розрахунки» за формою №11. У ньому зазначають загальну суму, яку відносять на взаємні розрахунки; бюджет, який одержує кошти по взаємних розрахунках; бюджет, який передає кошти; підставу. Сума взаєморозрахунків записується по кварталах.

Перерахування коштів на погашення заборгованості здійснюють за допомогою платіжних доручень, у яких зазначають призначення цих перерахувань.

Подальший документообіг пов'язаний з перерахуванням коштів на погашення заборгованості. Платіжні доручення виписує в чотирьох примірниках бухгалтерія того фінансового органу, у якого виникає заборгованість при виконанні бюджету. Платіжні доручення направляють в установу банку, яка обслуговує даний фінансовий орган. Перший примірник платіжного доручення залишається в даній установі банку як підстава для перерахування коштів. Другий -- повертають у фінансовий орган з позначкою про виконання доручення. Решту примірників направляють в установу банку, яка обслуговує той фінансовий орган, з яким ведуться розрахунки; третій -- залишається в банку як підстава для зарахування грошових коштів на рахунок бюджету; четвертий -- передають у фінансовий орган як повідомлення про надходження коштів на погашення заборгованості по взаємних розрахунках.

6. Облік виконання Державного бюджету в органах казначейства

Бухгалтерський облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх операцій органів Державного казначейства та надання користувачам інформації про стан активів та зобов'язань, результати виконання бюджетів та їх змін. На підставі даних бухгалтерського обліку складається фінансова звітність.

Головний бухгалтер у своїй роботі керується цим положенням, нормативними актами Державного казначейства України, іншими законодавчими та нормативними актами України, що регламентують бюджетний процес в Україні.

Головний бухгалтер повинен забезпечити:

- дотримання єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку;

- контроль за відображенням у бухгалтерському обліку всіх операцій з виконання бюджетів, які здійснюються органами Державного казначейства;

- складання і подання внутрішнім та зовнішнім користувачам звітності у встановлені терміни.

Головний бухгалтер (його заступник) мають право вимагати від підвідомчих органів забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку і контролю, подання необхідних документів щодо оформлення операцій, дотримання встановленого порядку прийняття і витрачання бюджетних коштів, а від будь-якого органу Державного казначейства - надання пояснень, а при необхідності безпосередньо втручатися в його робочі процедури, якщо отримані дані викликають сумнів.

Головний бухгалтер (його заступник) проводять організаційні заходи щодо впровадження в підвідомчих органах казначейства та структурних підрозділах визначеної політики бухгалтерського обліку та звітності.

На головного бухгалтера, який виконує організаційні, контрольні функції, не можуть покладатися обов'язки керівника органу за тимчасової його відсутності, а також обов'язки щодо безпосереднього виконання бухгалтерських операцій.

Головний бухгалтер безпосередньо бере участь у формуванні служби бухгалтерського обліку.

У щоденному оборотно-сальдовому балансі відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за активом і пасивом за кожним балансовим, бюджетним та позабалансовим рахунками, а також за рахунками управлінського обліку з проміжним підсумком за рахунками другого та третього порядків. Виводяться підсумки за кожним класом рахунків і загальний підсумок за всіма рахунками. Про правильність складання щоденного балансу оборотів та залишків свідчить рівність дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом. Наявність такої рівності є обов'язковою умовою початку нового операційного дня. Щоденний оборотно-сальдовий баланс перевіряється і підписується керівником і головним бухгалтером.

Перевірка тотожності даних аналітичних рахунків і рахунків синтетичного обліку здійснюється в обов'язковому порядку не рідше одного разу на місяць.

Звірка проводиться за балансовими та позабалансовими рахунками перевірочної відомості з даними відповідних рахунків оборотно-сальдового балансу.

За операціями в іноземній валюті облік здійснюється у грошовій одиниці України за діючим на день здійснення курсом НБУ. Записи здійснюються одночасно і у валюті розрахунків і платежів (за кожною валютою окремо). У аналітичному обліку операції в іноземній валюті ведуться у подвійній оцінці: в іноземній валюті за її номіналом та в гривневому еквіваленті за діючим курсом НБУ.

Усі бухгалтерські документи до передачі в архів проходять належну перевірку й опрацювання за такими етапами: оформлення первинних документів; підготовка звітів матеріально відповідальних та посадових осіб і передача їх до бухгалтерії; приймання звітів; перевірка звітів за формою і по суті; арифметична перевірка; підготовка документів для синтетичних і аналітичних записів; рознесення сум господарських операцій в регістрах синтетичного й аналітичного обліку; узагальнення даних поточного синтетичного й аналітичного обліку; записи в Головну книгу; складання оборотного балансу; складання сальдового балансу та інших форм бухгалтерської звітності.

На етапі фіксації господарських операцій причетні до цього особи повинні дотримуватись засадних вимог до первинних документів: відповідність документа стандарту; правильність його заповнення; юридична обов'язковість, що забезпечується наявністю необхідних підписів.

Рознесення сум господарських операцій здійснюється в такій послідовності: спочатку розносять рахунки синтетичного, а потім -- аналітичного обліку. Про тотожність сум синтетичного й аналітичного обліку свідчать результати узагальнення даних поточного обліку. Перевірені підсумкові дані поточного обліку потім використовують для наступних записів в узагальнюючі регістри та складання бухгалтерської звітності.

Складання бухгалтерської звітності є завершальним етапом використання первинних документів: це процес узагальнення даних поточного обліку і надання користувачам інформації для прийняття рішень. Після цього бухгалтерські документи передаються в архів підприємства. Строки зберігання документів встановлено Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.

На основі поточного обліку на початок кожного місяця складають баланс про виконання бюджету. Він складається з активу, який показує фінансові ресурси бюджету на певну дату, їх склад та розміщення, і пасиву, де відображаються джерела утворення ресурсів бюджету.

В активі балансу відображають дебетові залишки по активних рахунках 1 «Ресурси бюджету» і 6 «Видатки» класів рахунків та по активно-пасивних рахунках 3 «Кошти в розрахунках» класу рахунків, дебетові обороти по активно-пасивних рахунках 2 «Боргові зобов'язання» класу рахунків. В активі також відображають залишок по дебету рахунку 411 «По виконанню загального фонду бюджету в поточному році (4 клас рахунків «Результат»).

У пасиві балансу відображають кредитові залишки по пасивних рахунках 5 «Доходи» класу рахунків, по активно-пасивних рахунках 3 «Кошти в розрахунках» класу рахунків, кредитові обороти по активно-пасивних рахунках 2 «Боргові зобов'язання» класу рахунків. У пасиві також відображають залишки по кредиту рахунка 41 «Результати виконання бюджету» (4 клас рахунків «Результат»),

Баланс фінансового органу (центрального апарату Державного казначейства, територіальних органів казначейства, фінансових управлінь і відділів) про виконання бюджету дає узагальнену інформацію про стан активів і пасивів бюджету за звітний період.

Наприкінці бюджетного року рахунки, пов'язані з обліком виконання бюджету у фінансових органах, закривають, визначають .результати виконання бюджету й складають заключний баланс.

Річне заключення рахунків має кілька етапів.

На першому етапі проводять велику підготовчу роботу -- мають бути перевірені всі первинні документи й записи по них в облікових реєстрах на предмет повноти й правильності відображення в останніх операцій, пов'язаних з виконанням бюджету.

На другому етапі перевіряють обороти й виводять залишки за рахунками другого та третього порядку, після чого складають баланс.

За рахунками І класу рахунків визначають залишки ресурсів бюджету на кінець року. Залишки є перехідними.

За рахунками II класу рахунків підраховують боргові зобов'язання на кінець бюджетного року.

За рахунками III класу рахунків залишків не повинно бути. Взаємні розрахунки між бюджетами закінчуються до кінця бюджетного року. Якщо встановлено наявність заборгованості за взаємними розрахунками, то вона має бути погашена. Якщо такої можливості немає, то відповідні суми, які необхідно передати або одержати, відображають у балансі.

На рахунках 51, 52, 53, 54, 55 і 56 V класу рахунків «Доходи» та 61, 62, 63 і 64 VI класу рахунків «Видатки» підраховують доходи і видатки бюджету з початку бюджетного року.

Після проведення цієї роботи за окремими рахунками починається третій, заключний етап -- здійснюється списання касових доходів і видатків на результати виконання бюджету.