За фінансовими особливостями формування оборотні активи підприємства поділяють на валові та чисті. Така класифікація оборотних активів набула поширення у зарубіжній практиці.

Валові оборотні активи (або валовий оборотний капітал) - це увесь їх обсяг незалежно від джерел фінансування.

Чисті оборотні активи (або чистий робочий капітал) - це різниця між валовою сумою активів та загальною сумою поточних (короткострокових) пасивів підприємства. Чистий оборотний капітал являє собою власні оборотні активи. У нормальних умовах функціонування суб'єктів господарювання величина поточних активів вища від поточних зобов'язань, тобто сума оборотних активів перевищує кредиторську заборгованість.

За належністю оборотні активи поділяють на власні та позикові (залучені).

Власні оборотні активи характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства, до якого згідно з нормативною базою України умовно відносять так звані "стійкі пасиви".

Власний оборотний капітал підприємства з розвитком підприємницької діяльності та акціонування відіграє визначальну роль, оскільки забезпечує фінансову стійкість і оперативну самостійність суб'єкта господарювання. Власні оборотні активи приватизованих підприємств перебувають у повному їх розпорядженні, тобто підприємства мають право їх продавати, передавати іншим суб'єктам господарювання, громадянам, здавати в оренду тощо [28, 126].

Позикові (залучені) оборотні активи характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок залученого підприємством товарного або фінансового кредиту як на довго-, так і на короткостроковій основі.

Позиковий капітал, що залучається у вигляді банківських кредитів та інших форм, покриває додаткову потребу підприємства в коштах. При цьому головним критерієм умов кредитування банком слугує надійність фінансового стану підприємства та оцінка його фінансової стійкості.

Класифікація за окремими видами основана на міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (GAAP) та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За рівнем ліквідності всі види оборотних активів поділяють за критерієм швидкості їх перетворення на гроші з метою забезпечення платоспроможності підприємства. У загальному їх складі виділяють:

1) абсолютно ліквідні активи, або оборотні активи у формі готових засобів платежу (гроші в касі та на поточних рахунках у банку);

2) швидколіквідні оборотні активи, до яких відносять усі форми дебіторської заборгованості на користь підприємства, крім безнадійної;

3) низьколіквідні оборотні активи, до яких належать запаси товарно-матеріальних цінностей у різних формах.

За формами функціонування у конкретному періоді часу оборотні активи поділяють на матеріальні та фінансові.

До матеріальних відносять оборотні активи у формі запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва та готової продукції.

До фінансових належать оборотні активи у формі грошових коштів, короткострокових фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості. Таку класифікацію оборотних активів використовують при плануванні відповідних матеріальних або фінансових потоків на підприємстві. Доцільною вона є й для аналізу.

За рівнем варіабельності розміру оборотні активи поділяють на постійні та тимчасові.

Постійними оборотними активами вважають такі, що постійно перебувають у розпорядженні підприємства (протягом часу, що розглядається), визначають мінімальну потребу в них, що забезпечує господарську діяльність, є основою постійного оборотного капіталу.

При виникненні додаткової потреби в коштах утворюється змінний (тимчасовий) оборотний капітал.

Тимчасовими оборотними активами називають такі, обсяг яких коливається відповідно до сезонних потреб виробництва та реалізації продукції або до циклічних змін кон'юнктури ринку. У певні періоди часу тимчасові оборотні активи набувають нульового значення.

Отже, на основі проведеного аналізу забезпечують ефективне управління оборотним капіталом. Воно визначається низкою чинників: обсягом і складом поточних активів, їх ліквідністю, співвідношенням власних і позикових джерел покриття поточних активів, величиною чистого оборотного капіталу, співвідношенням постійного і змінного капіталу та ін.

Особливості управління оборотним капіталом визначаються структурною належністю суб'єктів господарювання. Якщо у торговельних організаціях висока частка товарів, у промислових підприємств - сировини та матеріалів, то у фінансових корпораціях переважають грошові кошти і їх еквіваленти.

Оборотний капітал (оборотні кошти) підприємства, беручи участь у процесі виробництва та реалізації продукції, здійснює безперервний кругооборот, при цьому кошти переходять зі сфери обігу до сфери виробництва і повертаються, набуваючи послідовно форми фондів обігу і оборотних виробничих фондів.

Розглянемо структуру оборотних активів.

Таблиця 4.1

Аналіз структури оборотних активів ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.

Складові оборотних активів	2008р.	2009р.	Відхилення
	Обсяг	Пит. вага	Обсяг	Пит. вага	Обсягу	%
Виробничі запаси	1063	27,69	737	54,75	- 326	30,7
Незавершене виробництво	46	1,2	47	3,49	1	2,1
Готова продукція	296	7,71	405	30,09	109	26,9
Товари	6	0,16	6	0,46	-	-
Дебіторська заборгованість за товари	60	1,56	29	2,15	- 31	51,7
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	5	0,13	5	0,38	-	-
за виданими авансами	958	24,95	71	5,27	- 887	92,6
Інша поточна дебіторська заборгованість	61	1,59	32	2,37	- 29	47,5
Грошові кошти та їх еквіваленти	1338	34,85	6	0,45	- 1332	99,6
Інші оборотні активи	6	0,16	8	0,59	2	25
Всього оборотних активів	3839	100	1346	100	- 2493	64,9

Аналіз структури оборотних активів показує зменшення їх вартості на 64,9%, загальною сумою 2493 тис. грн. Негативним є зменшення грошових коштів на рахунку в банку, що свідчить про погіршення ліквідності та платоспроможності ЧМОЗ. Зменшення дебіторської заборгованості свідчить про погашення заводу коштів за виданими авансами. Збільшення готової продукції, проте не реалізованої, показує суму коштів, які не перебувають в обороті, а тому призупиняють процес виробництва.

На виробничі результати і фінансовий стан підприємства має значний вплив якість виробничих запасів. Запаси повинні бути оптимальними.

Накопичення великих запасів свідчить про спад ділової активності підприємства. Великі понадпланові запаси призводять до заморожування оборотного капіталу, уповільнення його оборотності. Крім того, виникають проблеми з ліквідністю, зростають складські витрати, що негативно впливає на кінцеві результати діяльності.

Водночас нестача виробничих запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства, оскільки зростають ціни за терміновість постачання, зменшується виробництво продукції у зв'язку з його перервним характером, зростають ціни на сировинні ресурси, що призводить до зменшення величини прибутку.

Основними завданнями аналізу й контролю стану запасів є:

1) забезпечення та підтримання ліквідності й поточної платоспроможності підприємства;

2) забезпечення витрат виробництва через їх зменшення на створення та зберігання запасів;

3) зменшення витрат робочого часу та простою обладнання через нестачу виробничих запасів;

4) запобігання псуванню, розкраданню та безконтрольному використанню запасів.

Поставлені завдання можна реалізувати за виконання такої аналітичної роботи:

ѕ постійної оцінки оптимальності структури запасів (визначити обсяг надлишкових ресурсів та тих придбання яких потрібно прискорити);

ѕ визначення обґрунтованих строків та обсягів закупівлі матеріальних цінностей;

ѕ регулювання запасів матеріальних цінностей, віддаючи перевагу найбільш необхідним у конкретному випадку, враховуючи їх споживчу привабливість;

ѕ визначення показників оборотності основних груп запасів та їх усебічного аналізу з метою встановлення відповідності наявних запасів поточним потребам підприємства.

У процесі аналізу запасів необхідно виходити із їх визначення. Згідно з П (С) БО 9 запаси - це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Використовуючи Примітками до річної звітності (додаток 5) розглянемо структуру запасів.

Таблиця 4.2

Аналіз структури запасів ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.

Складові запасів	2008р.	2009р.	Відхилення
	Обсяг	Пит. вага	Обсяг	Пит. вага	Обсягу	%
Сировина і матеріали	523	37,07	298	24,94	- 225	43,0
Купівельні напівфабрикати	372	26,35	351	29,37	- 21	5,6
Паливо	102	7,25	4	0,43	- 98	96,1
Тара	2	0,14	2	0,17	-	-
Будівельні матеріали	9	0,64	29	2,44	20	69,0
Запасні частини	27	1,90	25	2,09	- 2	7,4
Малоцінні та швидкозношувальні предмети	28	1,98	28	2,34	-	-
Незавершене виробництво	46	3,26	47	3,93	1	2,1
Готова продукція	296	20,98	405	33,89	109	26,9
Товари	6	0,43	6	0,5	-	-
Всього запасів	1411	100	1195	100	- 216	15,3

Загальна сума виробничих запасів зменшилась в 2009 році, порівняно з 2008 роком, на 216 тис. грн. Значну частку зменшення склали сировина і матеріали - 225 тис. грн., і паливо - 98 тис. грн. Проте збільшилась частка готової продукції - на 26,9%. Частка інших складових виробничих запасів або не змінилась, або незначною мірою.

Дебіторська заборгованість - це заборгованість підприємств, організацій, осіб даному підприємству. Це як безвідсоткова позика клієнтам. Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови суворі, менше клієнтів купують його товари в кредит, зменшується обсяг реалізації, отже, зменшується величина дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з'являється більше замовників, зростає обсяг реалізації і сума дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів. Послаблення умов розрахунків має як переваги, так і недоліки. Переваги - це зростання обсягу реалізації і прибутку. Недолік - можливість збитку при непогашенні вчасно суми коштів.

Аналіз дебіторської заборгованості має особливе значення в періоди інфляції, коли така імобілізація власних оборотних коштів стає особливо невигідною.

В таблиці 4.1 розглянуто склад і структуру дебіторської заборгованості ЧМОЗ.

Кредиторська заборгованість - тимчасово залучені суб'єктом у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі. Розрізняють нормальну (законну) і прострочену К. з. Нормальна виникає у межах діючих термінів її сплати. Заборгованість, не погашена з настанням термінів сплати, є простроченою. В регульованих ринкових системах з розвинутим господарським законодавством кредитор у разі невиконання позичальником у передбачені терміни своїх кредитних зобов'язань може подати на нього позові в судовому порядку вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків. У разі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості суд оголошує боржника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, який водночас є й механізмом вибору ефективного власника, і механізмом запобігання можливій ланцюговій реакції поширення неплатежів між господарюючими суб'єктами, що може перетворитися на потужний дестабілізуючий фактор економіки. Проте в періоди глибоких економічних потрясінь механізм банкрутства належним чином не виконує зазначені функції, і через несприятливі об'єктивні обставини дуже часто неплатоспроможними стають виробники з нормальним і навіть високим рівнем ефективності господарювання, які створюють потрібну споживачам продукцію (послуги).

До складу кредиторської заборгованості входять показники по наступним позиціях:

- постачальники і підрядчики;

- векселя до сплати;

- заборгованість перед персоналом організації;

- заборгованість перед бюджетом і соціальними фондами;

- заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів;

- аванси отримані;

- інші кредитори.

Для більш детального аналізу розглянемо структуру поточних зобов'язань.

Таблиця 4.3

Аналіз структури кредиторської заборгованості ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.

Складові кредиторської заборгованості	2008р.	2009р.	Відхилення
	Обсяг	Пит. вага	Обсяг	Пит. вага	Обсягу	%
Кредиторська заборгованість за товари	48	3,25	137	11,03	89	64,96
Поточні зобов'язання: з одержаних авансів	16	1,08	28	2,25	12	42,86
- з бюджетом	175	11,84	363	29,23	188	51,79
- зі страхування	642	43,44	254	20,45	- 388	152,76
- з оплати праці	412	27,88	340	27,28	- 72	21,18
- з учасниками	4	0,27	-	-	-	-
Інші поточні зобовязання	181	12,25	120	9,66	- 61	50,83
Всього	1478	100	1242	100	- 236	19

Загальна сума кредиторської заборгованості зменшилась на 236 тис. грн., через розрахунок зі страховиками та працівниками заводу. Позитивним є збільшення кредиторської заборгованості за товари, оскільки підприємство може більше часу користуватись чужими коштами, не беручи при цьому банківський кредит. На 51,8% зросла заборгованість перед бюджетом.

Таблиця 4.4

Аналіз оборотності та ефективності використання оборотних активів ЧМОЗ за 2008-2009 роки

Показники	2008р.	2009р.	Відхилення
Тривалість обороту оборотних активів	84	145	+ 61
Коефіцієнт оборотності ОА	4,274	2,476	- 1,798
Коефіцієнт завантаження ОА	0,234	0,404	+ 0,17
Сума вивільнених (залучених) коштів	-	+ 2315,56	-
Абсолютна сума прибутку на 1 грн. ОА	0,030	-0,678	- 0,708
Рентабельність ОА, %	3	-6,7	-9,7

Спостерігається збільшення тривалості обороту оборотних активів на 61 день і коефіцієнт завантаження зріс на 0,17, що є негативним явищем на підприємстві, оскільки збільшує термін обертання і суму використаних активів для отримання прибутку. Це спричинено зменшення чистого доходу в 2009 році, порівняно з 2008 роком. Рентабельність з відємним значенням говорить про неефективне використання оборотних активів підприємством.

Важливим моментом в управлінні діяльністю заводу є визначення шляхів використання в обороті вільних оборотних коштів з максимальною ефективністю. Ефективне управління оборотними активами полягає в наступному [9, 103].

1. Вибір оптимального рівня і раціональної структури оборотних активів з урахуванням специфіки діяльності кожного підприємства. При цьому найбільш загальними умовами забезпечення раціональної структури оборотних активів для всіх підприємств незалежно від організаційно-правових форм господарювання та форм власності є такі. По-перше, вартість оборотних активів (без урахування грошових коштів) має бути більшою або дорівнювати сумі кредиторської заборгованості за товарними операціями. По-друге, сума дебіторської заборгованості на визначену дату за балансом повинна бути меншою або дорівнювати загальній сумі кредиторської заборгованості на відповідну дату.

2. Вибір оптимального рівня джерел формування оборотних активів, враховуючи при цьому ефективність використання оборотного капіталу та ризику, який впливає на фінансову стійкість і платоспроможність підприємства.

Наявність чистого оборотного капіталу, який дає змогу забезпечити рівень ліквідності балансу підприємства (абсолютної, поточної, загальної). Визначені коефіцієнти повинні перевищувати оптимальні значення або дорівнювати їм. Слід зазначити, що в практиці господарювання мінімальна величина чистого оборотного капіталу має бути не нижче 10% загального обсягу оборотних активів, інакше підприємство може втратити платоспроможність. У разі від'ємного значення чистого оборотного капіталу підприємство змушене залучати кредити комерційного банку. Забезпеченість підприємства оптимальним розміром грошових коштів, який залежить від обсягу виробництва та швидкості оборотності оборотних активів, у тому числі і грошових коштів. Ефективне управління оптимальним розміром грошових коштів досягається прискоренням надходження грошових коштів на поточний рахунок підприємства, скороченням періоду для здійснення розрахунків за відвантажену продукцію, підвищенням ефективності від вкладених грошових коштів. Завдання підвищення ефективності використання грошових коштів може бути досягнуте через інвестування у високоліквідні фінансові інструменти або зберігання тимчасово вільних грошових коштів на депозитних рахунках комерційних банків. Підвищується ефективність використання грошових коштів за рахунок мінімізації сукупних витрат на їх утримання і зворотної конвертації короткострокових вкладень у готівкові засоби платежу.

4. Вибір оптимального операційного і фінансового циклів через скорочення виробничого процесу, прискорення оборотності дебіторської заборгованості та уповільнення оборотності кредиторської заборгованості.

5. Оптимізація параметрів розрахункових операцій на основі вимог та потреб моделі управління дебіторською заборгованістю, а також строку іммобілізації фінансових ресурсів у сферу обігу, мінімізація тривалості обороту оборотного капіталу, здійснення розрахунків з постійними покупцями шляхом періодичних платежів, тобто періодичних грошових переказів.

Основною складовою джерел формування оборотних засобів підприємств повинні бути власні джерела, оскільки вони забезпечують їх фінансову стійкість, платоспроможність в довгостроковому періоді, а отже, знижують ризик банкрутства.

Власні оборотні кошти - це кошти, які постійно перебувають у розпорядженні підприємства і формуються за рахунок власних ресурсів (прибуток тощо). У процесі виробництва потреби у власних оборотних коштах можуть зменшуватись за рахунок застосування так званих прирівняних до них коштів, які, по суті, є частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільних (у зв'язку з одноразовістю виплати по заробітній платі, оплаті відпусток). Прирівняні до власних оборотні кошти називають стійкими пасивами.

Таблиця 4.5

Аналіз оборотності та ефективності використання власних оборотних активів ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.

Показники	2008р.	2009р.	Відхилення
Тривалість обороту ВОК	53	30	- 15
Коефіцієнт оборотності	6,813	5,67	- 1,143
Коефіцієнт завантаження	0,147	0,176	0,029
Коефіцієнт забезпечення	0,563	0,077	- 0,486
Коефіцієнт маневрування	0,259	0,016	- 0,243
Абсолютна сума прибутку на 1 грн. ОА	0,14	- 2,135	- 2,275
Рентабельність ОА, %	14	- 213,5	- 227,5

За окремими показниками очевидно, що завод покращив використання ВОК, так тривалість обороту в 2009 році зменшилась на 15 днів, також коефіцієнт оборотності зменшився на 1,143. Проте зниження коефіцієнта забезпечення на 0,486 свідчить про зменшення частки ВОК в сумі оборотних активів. Від`ємна рентабельність показує негативний результат протягом господарської діяльності за 2009 рік, і від'ємне значення чистого прибутку.

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу встановити нестачу або надлишок власних оборотних коштів.

Нестача власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх, що може бути з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання (наприклад, несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин.

Основними причинами нестачі власних оборотних коштів можуть бути:

ѕ незадовільна робота маркетингової служби;

ѕ недоотримання передбаченого прибутку;

ѕ невисока відповідальність підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання;

ѕ несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів;

ѕ наявність необґрунтованої дебіторської заборгованості тощо.

ѕ значне зростання цін у результаті інфляційних процесів.

Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів над їх нормативами, необхідними для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах.

До причин появи надлишку власних оборотних коштів можна віднести:

ѕ перевищення фактично отриманого прибутку над передбаченим планом;

ѕ несплату в повному обсязі платежів до бюджету та ДЦФ;

ѕ безоплатного надходження товарно-матеріальних цінностей;

ѕ неповного використання прибутку на інші цілі, передбачені фінансовим планом, тощо.

У сучасних умовах господарювання (зміна цін, інфляція, спад виробництва) перевищення фактичної наявності власних оборотних коштів над необхідною - явище в господарській діяльності підприємств досить рідкісне.

Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичну наявність власних оборотних коштів з нормативною, можна судити про абсолютну зміну їх величин.

Розглянемо оборотність та ефективність використання запасів.

Таблиця 4.6

Аналіз оборотності та ефективності використання запасів ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.

Показники	2008р.	2009р.	Відхилення
Тривалість обороту	42	73	31
Коефіцієнт оборотності	8,531	4,93	- 3,601
Коефіцієнт завантаження	0,117	0, 203	0,086
Сума вивільнених (залучених) коштів		+ 1176,76
Абсолютна сума прибутку на 1 грн.	0,175	- 0,856	- 1,031
Рентабельність, %	17,5	- 185,6	- 203,1

Порівнюючи з 2008 роком, в 209 році тривалість обороту запасів зросла на 31 день, а коефіцієнт оборотності зменшився на 3,601, що є негативним явищем, оскіль необхідно більше часу для виготовлення продукції.

При цьому в процесі виробництва знадобилось залучення додаткових коштів (1176,76 тис. грн).

Рентабельність використання запасів зменшилась на 203,1% через отриманий збиток в 2009 році.

Таблиця 4.7

Аналіз оборотності та ефективності використання виробничих запасів ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.

Показники	2008р.	2009р.	Відхилення
Тривалість обороту	28	50	22
Коефіцієнт оборотності	12,493	7,138	- 5,355
Коефіцієнт завантаження	0,08	0,14	0,06
Сума вивільнених (залучених) коштів		+ 392,48
Абсолютна сума прибутку на 1 грн.	0,256	- 2,683	- 2,939
Рентабельність, %	25,6	- 268,3	- 293,9

Зменшилась кількість оборотів, що здійснюють запаси за період на 5,355, при цьому тривалість обороту збільшилась на 22 дні. Рентабельність з відємним знаком говорить про відсутність прибутку в 2009 році від використання запасів. За 2009 рік завод залучив 392,48 тис. грн. через сповільнення оборотності запасів.

Розглянемо наліз оборотності та ефективності використання готової продукції, як виду запасів.

Таблиця 4.8

Аналіз оборотності та ефективності використання готової продукції ЧМОЗ за 2008-2009 роки

Показники	2008р.	2009р.	Відхилення
Тривалість обороту	10	20	10
Коефіцієнт оборотності	35,919	18,328	- 17,591
Коефіцієнт завантаження	0,028	0,055	0,027
Сума вивільнених (залучених) коштів		+ 379,6
Абсолютна сума прибутку на 1 грн.	0,736	- 6,902	- 7,638
Рентабельність, %	73,6	- 680,2	- 333,8

Протягом 2009 року заводу довелось залучити 379,6 тис. грн. для підтримки процесу виробництва. При цьому зросла тривалість обороту на 10 днів, а також завантаження готовою продукцією на 0,027, що є негативним явищем. Якщо в 2008 році рентабельність готової продукції у складі запасів становила 73,6%, то відхилення за 2009 рік склали 333,8%.

Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованостей допоможе детальніше охарактеризувати стан оборотних активів заводу.

Таблиця 4.9

Аналіз дебіторської заборгованості ЧМОЗ за 2008-2009 роки Тис. грн.

Показники	2008р.	2009р.	Відхилення
Тривалість обороту	21	34	13
Коефіцієнт оборотності	16,915	10,523	- 6,392
Коефіцієнт завантаження	0,059	0,095	0,036
Частка дебіторської заборгованості в поточних активах	0,282	0,102	- 0,18

Тривалість обороту дебіторської заборгованості зросла на 13 днів, при зменшенні коефіцієнта оборотності на 6,392. Частка дебіторської заборгованості в поточних активах зменшилась на 0,18 в зв'язку із зменшенням вартості дебіторської заборгованості в 2009 році на 947 тис. грн.

Таблиця 4.10

Аналіз кредиторської заборгованості ЧМОЗ за 2008-2009 роки Тис. грн.

Показники	2008р.	2009р.	Відхилення
Тривалість обороту	28	76	48
Коефіцієнт оборотності	12,672	4,724	- 7,948
Коефіцієнт завантаження	0,079	0,212	0,133
Частка кредиторської заборгованості в поточних активах	0,385	0,923	0,538

Ріст частки кредиторської заборгованості в поточних активах на 53,8% спричинених зменшення суми поточних активів в 2009 році, порівняно з 2008. Значною мірою зменшився коефіцієнт оборотності - 7,948, і тривалість обороту на 48 днів, що говорить про збільшення терміну погашення заборгованості перед кредиторами.

Порівняємо зміни дебіторської і кредиторської заборгованостей у вигладі таблиці.

Таблиця 4.11

Стан дебіторської і кредиторської заборгованості ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.

Показники	2008р.	2009р.	Відхилення
Дебіторська заборгованість	1084	137	- 947
Кредиторська заборгованість	1297	1122	- 175

Значне зменшення дебіторської заборгованості свідчить про розрахунок з заводом його боржників. Зменшення кредиторської заборгованості лише на 175тис. грн., говорить про те, що підприємству продовжили термін кредитування.

Така ситуація не може оцінюватися однозначно. З одного боку, підприємство активно користується "чужими" коштами у своїй господарській діяльності, а з другого - зростає ризик неплатоспроможності підприємства.

Узагальнюючи аналіз оборотних активів слід зазначити, що ЧМОЗ достатньою марою ними забезпечене, проте дані свідчать про неефективне їх використання в процесі господарської діяльності. Тому основним завданням є прискорити оборот оборотних активів.

На стадії створення виробничих запасів - це раціональне їх використання; ліквідація наднормативних запасів матеріалів; удосконалення нормування; поліпшення організації постачання, у тому числі через установлення чітких договірних умов і забезпечення їх виконання, оптимальний вибір постачальників, налагодження роботи транспорту; поліпшення організації складського господарства.

На стадії незавершеного виробництва - упровадження прогресивної техніки та технології, зокрема безвідхідної та маловідхідної; розвиток стандартизації й уніфікації; удосконалення форм організації виробництва; удосконалення системи економічного стимулювання, економного використання сировинних та паливно-енергетичних ресурсів; удосконалення використання основних фондів, насамперед їх активної частини.

На стадії обігу - це раціональна організація збуту готової продукції, застосування прогресивних форм розрахунків; своєчасне оформлення документації та прискорення її руху; дотримання договірної та платіжної дисципліни.

Прискорення оборотності оборотних коштів дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без додаткових фінансових ресурсів.

Тема 5. Аналіз джерел формування капіталу

Капітал - загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формі, які авансовані у формування активів підприємства. У бухгалтерському обліку відображається у пасиві балансу.

Капітал складається із власного капіталу і зобов'язань. Зобов'язання, у свою чергу, поділяються на довгострокові і короткострокові (поточні).

Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями. Поточні зобов'язання - зобов'язання, якібудуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:

ѕ довгострокові;

ѕ поточні;

ѕ забезпечення;

ѕ непередбачені зобов'язання.

ѕ доходи майбутніх періодів.

До довгострокових зобов'язань належать:

ѕ довгострокові кредити банків;

ѕ інші довгострокові фінансові зобов'язання;

ѕ відстрочені податкові зобов'язання;

ѕ інші довгострокові зобов'язання.

Поточні зобов'язання включають:

ѕ короткострокові кредити банків;

ѕ поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

ѕ короткострокові векселі видані;

ѕ кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

ѕ поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками;

ѕ інші поточні зобов'язання.

Інформаційними джерелами для аналізу капіталу підприємства є баланс підприємства, ф.1, а також примітки до фінансової звітності, ф.5. При аналізі відкритих акціонерних товариств можна також використовувати примітки до фінансової звітності, яка подається до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку згідно з Положенням про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій [6, 125].

Аналіз капіталу підприємства здійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та Структури і динаміки короткостроковизх зобовязань.

Аналіз капіталу підприємства передбачає проведення аналізу складу капіталу та його структури, зміни складових капіталу і джерел його формування.

Основними методами аналізу капіталу є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.

Основні питання, які необхідно з'ясувати при аналізі капіталу підприємства:

1) Загальна оцінка структури капіталу.

2) Аналіз складу і динаміки позикових коштів.

3) Аналіз джерел капіталу підприємства.

4) Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують стан капіталу підприємства.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:

1. Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.

2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.

3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в "кишеню" власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.

4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.

5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.

По формах інвестування розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, використовуваний для формування статутного капіталу підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їхніх статутних фондів.

По об'єкту інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, що інвестований в усі види його необоротних активів. Оборотний капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.

По формах власності виділяють приватний і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного капіталу.

По організаційно - правових формах діяльності виділяють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств - товариств з обмеженою відповідальністю, командитних і т.д.) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств - сімейних і т.д.).

По характеру використання власником виділяють споживчий і накопичувальний (реінвестуємий) види капіталу. Споживчий капітал після його розподілу на цілі споживання утрачає функції капіталу. Він являє собою відтік засобів підприємства, здійснюваний з метою споживання (виплати дивідендів, відсотків, соціальні потреби підприємства і його працівників). Капітал, що накопичується, характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат і т.д.[19, 105].

На діючому підприємстві власний капітал представлений наступними основними формами (рис.5.1.).

Рис.5.1 Форми власного капіталу

Покажемо схематично склад власного капіталу.

Таблиця 5.1

Аналіз складу власного капіталу ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн

Склад власного капіталу	Обсяг ресурсів	Питома вага, %	Зміни обсягу	Зміни пит. ваги
	2008	2009	2008	2009	2008	2009
Статутний капітал	8423	8423	100,89	127,83	-	26,94
Інший додатковий капітал	3	3	0,03	0,05	-	0,02
Резервний капітал	208	208	2,49	3,16	-	0,67
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	(285)	(2045)	(3,41)	(31,04)	(1760)	27,63
Всього	8349	6589	100	100	-1760	-

Очевидно, що протягом останніх років підприємство не змінювало частку статутного капіталу, при цьому незмінним залишався і резервний капітал. В 2009 році загальна сума власного капіталу зменшилась на 1760 тис. грн. за рахунок збільшення частки непокритого збитку, яке підприємство отримало. Причиною могло бути кризове становище за останні роки та зменшення попиту на подібну продукцію

Проаналізуємо стан та ефективність використання капіталу підприємства.

Таблиця 5.2

Аналіз оборотності та ефективності використання капіталу ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.

Показники	2008р.	2009р.	Відхилення
Тривалість обороту	250	500	250
Коефіцієнт оборотності	1,439	0,719	- 0,72
Коефіцієнт завантаження	0,695	1,39	0,695
Рентабельність після сплати податку	0,029	- 0,271	- 0,3
Рентабельність ВК, %	3,4	- 32,4	- 35,8

Збільшення тривалості обороту капіталу на 250 днів свідчить про збільшення терміну окупності капіталу підприємством. Збільшення коефіцієнта завантаження в 2 рази показує, що для отримання 1 гривні прибутку підприємству доводиться залучати все більше капіталу. Рентабельність власного капіталу свідчить про неефективне його використання.

Тепер здійснимо аналіз структури капіталу.

Таблиця 5.3

Аналіз структури капіталу ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.

Показники	2008р.	2009р.	Відхилення
Індекс іммобілізації активу	0,741	0,974	0,233
Коефіцієнт довгострокового залучення позикового капіталу	0,023	-	-
Коефіцієнт структури позикового капіталу	0,135	-	-
Коефіцієнт залежності від довгострокових зобов'язань	0,024	-	-
Коефіцієнт структури довгострокових зобов'язань	0,032	-	-

Узагальнюючи таблицю 5.3 очевидно, що в 2009 році відсутні довгострокові зобов`язання, тому розрахунки показників відсутні. Збільшення індекса іммобілізації на 23% свідчить про збільшення частки необоротних активів у власному капіталі за рахунок зменшення суми власного капіталу на 1756 тис. грн.

Виходячи з аналізу, необхідним залишається визначення напрямів поліпшення використання капіталу. Одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахнок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань.

Збільшення чистого прибутку можливе за рахунок підвищення ефективності використання власного капіталу - збільшення оборотності та підвищення рентабельності власного капіталу.

Збільшення обсягів фінансування за рахунок амортизаційних відрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизації основних засобів.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел (випуск акцій для залучення власного капіталу чи випуск облігацій або залучення довгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з урахуванням вартості залученого капіталу.

Підприємство повинне відслідковувати середньозважену вартість капіталу і не допускати значного його росту. Критерієм є перевищення рентабельності власного капіталу, рентабельності інвестицій над сердньозваженою вартістю капіталу.

Тема 6. Аналіз грошових потоків

Грошовий потік являє собою сукупність розподілених у часі надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються господарською діяльністю підприємства.

Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Рух грошових коштів - надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів.

Грошовий потік підприємства це сукупність розподілених в часі надходжень і виплат грошових коштів, які генеруються його господарською діяльністю.

Управління грошовими потоками включає:

ѕ облік руху грошових коштів;

ѕ аналіз потоків грошових коштів;

ѕ складання бюджету грошових коштів.

Управління грошовими потоками важливо для підприємства з точки зору необхідності:

1) управління оборотним капіталом (оцінки короткострокової потреби в готівкових коштах і управлінні запасами);

2) планування часових параметрів капітальних витрат;

3) управління капітальними потребами (фінансування їх за рахунок власних коштів або кредитів банків);

4) управління затратами і їх оптимізація з точки зору більш раціонального розподілу ресурсів підприємства в процесі виробництва;

5) управління економічним ростом.

Основне завдання аналізу грошових потоків полягає в з'ясуванні причин нестачі (надлишку) грошових коштів, визначенні джерел їх надходжень і напрямків використання [14, 99].

Для визначення грошових потоків використовують прямий і непрямий методи. Основним документом для аналізу грошових потоків є Звіт про рух грошових коштів (ф.3).

Значення ефективного управління грошовими потоками підприємства визначається наступним:

1) грошові потоки обслуговують здійснення господарської діяльності підприємства у всіх її аспектах;

2) ефективне управління грошовими потоками забезпечує фінансову рівновагу підприємства в процесі його стратегічного розвитку;

3) раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційного процесу управління;

4) ефективне управління грошовими потоками дозволяє скоротити потреби підприємства в позиковому капіталі;

5) управління грошовими потоками є важливим фінансовим важелем забезпечення прискорення обороту капіталу підприємства;

6) ефективне управління грошовими потоками забезпечує зниження ризику неплатоспроможності підприємства;

7) активні форми управління грошовими потоками дозволяють підприємству отримувати додатковий прибуток, які є безпосередньо його активами.

Так, для визначення структури грошового потоку і джерел його формування в розрізі видів діяльності використовують таку класифікацію.

1. Грошовий потік від операційної діяльності характеризується витрачанням грошових кошів, пов'язаних зі сплатою рахунків постачальників та підрядників, виплатою заробітної плати, відрахуванням до бюджету та внесками в державні цільові фонди, сплатою відсотків за кредити і позики; іншими виплатами, які забезпечують здійснення операційної діяльності.

Одночасно цей вид грошового потоку відображує надходження грошових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), погашення дебіторської заборгованості, авансів, що отримані від покупців та замовників, податкових органів у порядку здійснення перерахунку надмірно сплачених сум тощо.

Оскільки операційна діяльність підприємства є головним джерелом прибутку, то вона має генерувати основний потік грошових коштів.

2. Грошовий потік від фінансової діяльності складається насамперед з надходжень від випуску акцій, залучення банківських кредитів і позик. Вибуття коштів у зв'язку з фінансовою діяльністю включає виплату дивідендів та повернення позик і кредитів.

3. Грошовий потік від інвестиційної діяльності охоплює придбання (створення) та реалізацію майна довгострокового використання.

Перш за все це стосується надходження (вибуття) основних засобів, нематеріальних активів, а також придбання або реалізації цінних паперів інших компаній.

При сприятливій для підприємства економічний ситуації воно прагне до розширення та модернізації виробництва. Тому інвестиційна діяльність у цілому приведе до тимчасового відтоку грошових коштів.

Розрізняють також надходження грошових коштів до підприємства - “притоки”, і вибуття грошових коштів - “відтоки” по кожному з 3-х видів діяльності.

Потоки грошових коштів по операційній діяльності

“притоки” “відтоки”

Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг				Оплата рахунків постачальників і підрядників
Аванси, отримані від покупців				Виплата заробітної плати
Погашення дебіторської заборгованості				Відрахування до бюджету та позабюджетних фондів
Надходження від погашення бартеру				Оплата процентів за кредит

Оскільки операційна діяльність підприємства є головним джерелом прибутку, то вона повинна бути і головним джерелом грошових коштів.

Потоки грошових коштів по інвестиційній діяльності

“притоки” “відтоки”

Виручка від реалізації основних засобів і нематеріальних активів				Придбання основних засобів і нематеріальних активів
Дивіденди, проценти від довгострокових капітальних вкладень				Капітальні вкладення
Повернення інших фінансових вкладень				Довгострокові фінансові вкладення

Оскільки при нормальному ході справи підприємство прагне до розширення і модернізації існуючих виробничих потужностей, то інвестиційна діяльність в цілому приводить до відтоку грошових коштів.

Потоки грошових коштів по фінансовій діяльності

“притоки” “відтоки”

Короткострокові кредити і позики				Повернення короткострокових кредитів і позик
Довгострокові кредити і позики				Повернення довгострокових кредитів і позик
Надходження від емісії акцій				Виплата дивідендів
			Погашення векселів

Фінансова діяльність збільшує грошові кошти в розпорядженні заводу для фінансового забезпечення операційної і інвестиційної діяльності.

Отже, розрахуємо чисті грошові потоки від всіх видів діяльності.

Таблиця 6.1

Аналіз структури вхідних і вихідних грошових потоків від всіх видів діяльності ЧМОЗ за 2008 - 2009 роки тис. грн.

Вид діяльності	2008	2009
	Вхідні	Вихідні	Чисті	Вхідні	Вихідні	Чисті
Операційна	3113	171	2942	1345	2648	- 1303
Інвестиційна	-	322	- 322	-	29	- 29
Фінансова	-	26	- 26	-	-	-
Всього	3113	519	2594	1345	2677	- 1332

Отже, в 2008 році чисті грошові потоки загалом по підприємству мали додатнє значення, що свідчить про прилив коштів. Проте в 2009 році вони мають негативне значення в більшій мірі через від`ємну суму грошових потоків від операційної діяльності, що було пов'язане з отриманням збитку в даному році.

Таблиця 6.2

Аналіз збалансованості, оборотності, достатності та ефективності використання грошових потоків ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.

Показники	2008р.	2009р.	Відхилення
Збалансованість ГП	5,998	0,5	- 5,498
Тривалість обороту	41	38	- 3
Коефіцієнт оборотності	8,8	9,56	0,76
Коефіцієнт завантаження	0,114	0,105	- 0,009
Коефіцієнт обслуговування боргу	1,105	207	205,746
Ефективності грошових потоків
Коефіцієнт ефективності	5	- 0,498	- 5,498
Коефіцієнт інвестування	0,167	1,99	1,823
Коефіцієнт рентабельності активів на основі ГП	0,273	0,149	- 0,124
Коефіцієнт ефективності ГП від операційної діяльності	17, 204	- 0,492	- 17,696
Достатності ГП
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,905	0,005	- 0,09
Коефіцієнт Бівера	- 0,109	-2,098	- 1,989
Коефіцієнт ліквідності ГП	- 3,834	0,005	3,839
Коефіцієнт достатності ЧГП	6,358	- 4,086	- 10,444
Термін повернення боргів	0,416	- 1,096	- 1,512

Якщо в 2008 році збалансованість грошових потоків відповідала нормативному значенню, то в 2008 році її значення зменшилось на 5,498 і становило 0,5, що не відповідає нормативу. Тривалість обороту грошових коштів зменшилась на 3 дні, а коефіцієнт оборотності зріс на 0,76, що є позитивним явищем. Коефіцієнт обслуговування боргу зріс на 205,746, тобто в 2009 році 207 тис. грн припадає на 1 грн. грошових коштів. Це спричинене зменшення суми грошових коштів в поточному році. Дохідність підприємства зменшилась на 5,498, про що свідчить коефіцієнт ефективності грошових коштів. Проте ступінь інвестиційної активності зріс на 1,823, тобто у підприємства є потенціал. Рентабельність активів на основі грошових коштів зменшилась на 0,124, як і використання грошових потоків від операційної діяльності - 17,696.

Здатність підприємства погашати зобов'язання перед зовнішніми кредиторами зменшилась на 1,989, про що свідчить показник Бівера.

Коефіцієнт достатності зменшився на 10,444, тобто підприємству недостатньо чистих грошових коштів для покриття суми основного боргу.

Позитивним є зменшення терміну повернення боргів на 1,512, тобто підприємство зможе швидше повернути суму позик при умові, що буде направляти на це всю суму отриманих чистих грошових потоків.

Оптимізація грошових потоків є процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності. Основними цілями оптимізації є забезпечення:

ѕ збалансованості обсягів грошових потоків;

ѕ синхронності формування грошових потоків;

ѕ росту чистого грошового потоку підприємства.

Особливу функцію фінансового відділу займає управління грошовими потоками, яке являє собою своєчасне забезпечення їх на рахунках, альтернативне та цільове використання [30, 12].

Процес управління грошовими потоками підприємства послідовно охоплює наступні основні етапи (рис.6.1.):

Рис.6.1 Основні етапи керування грошовими потоками підприємства.

Основу оптимізації грошових потоків підприємства складає забезпечення збалансованості обсягів позитивного і негативного їх видів.

Розрізняють оптимізацію грошових потоків підприємства в короткостроковому і довгостроковому періоді, які досягаються здійсненням різної системи заходів.

Оптимізація грошових потоків підприємства в короткостроковому періоді може бути досягнута шляхом використання системи "прискорення-уповільнення" платіжного обороту. Прискорення надходження грошових коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуто за допомогою таких заходів:

1) збільшення розміру цінових скидок покупцям при готівкових розрахунках;

2) забезпечення часткової або повної передоплати за продукцію, що користується високим попитом;

3) скорочення строків надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;

4) прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;

5) використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості - векселів, факторингу, форфейтинга.

Уповільнення виплат грошових коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуто за допомогою таких заходів:

1) збільшення за згодою постачальників строків надання підприємству товарних кредитів;

2) заміни придбання довгострокових активів на їх оренду;

3) реструктуризація отриманих фінансових кредитів шляхом переводу короткострокових кредитів у довгострокові.

Оптимізація руху грошових коштів у короткостроковому періоді за допомогою системи "прискорення-уповільнення" платіжного обороту може створити певні проблеми у довгостроковому періоді.

Для вирішення цієї проблеми необхідно розробити заходи щодо збалансованості грошового потоку у довгостроковому періоді.

Зростання обсягу позитивного грошового потоку у довгостроковому періоді може бути досягнуто за рахунок таких заходів:

ѕ залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;

ѕ додаткової емісії акцій;

ѕ продажу частини фінансових інструментів інвестування;

ѕ продажу (або здачі в оренду) основних засобів, що не використовуються.

Зниження обсягу негативного грошового потоку у довгостроковому періоді може бути досягнуто за рахунок таких заходів:

ѕ скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм;

ѕ відмови від фінансового інвестування;

ѕ зниження суми постійних витрат підприємства.

Методи оптимізації надлишкового грошового потоку підприємства пов'язані з забезпечення росту його інвестиційної активності. Для цього можуть бути використані такі заходи:

1) збільшення розширеного відтворення операційних необоротних активів;

2) прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і початку їх реалізації;

3) здійснення регіональної диверсифікації операційної діяльності підприємства;

4) активне формування портфелю фінансових інвестицій;

5) дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.

Діяльність будь-якого підприємства, незалежно від його розмірів та структури, напрямку чи результативності потребує окрім ефективної організації фінансово-економічної діяльності, забезпечення стратегічного управління. Сьогодні не доцільно ставити за мету тільки отримання прибутків, не доцільно і ставити метою задоволення потреб кожного клієнта, оскільки ефективність господарювання полягає не в цьому. Щоб забезпечити справжнє процвітання компанії на багато років, керівнику необхідно вміти спрогнозувати і дати оцінку всім зовнішнім та внутрішнім факторам, що впливають на економіку підприємства, крім того, керівник повинен передбачити можливі проблеми і вчасно провести політику щодо їх усунення. Стратегічне управління - це процес розробки стратегій і управління організацією для успішної її реалізації [4, 123].

Зробивши висновки за даними досліджень можна, сформувати агресивну фінансову стратегію, яка включає державну політика щодо використання природних ресурсів. Дана політика вже в 2007 році призвело до збільшення попиту на засоби опалення та на надання послуг. Проте поряд із досліджуваним підприємство, існує і ряд інших, які виконують аналогічні послуги, тому доцільно змінити політику реалізації - пропонувати надання послуг в кредит. Дана пропозиція дозволить збільшити додатній грошовий потік в часі. Крім того, підприємству доцільно розглянути можливість інвестування в основні фонди. Особливо це стосується придбання приміщень в іншій частині міста, де можна надавати консультаційні послуги по встановленні опалювального обладнання, що теоретично мало б збільшити доходи підприємства. Таким чином, можна зробити висновок, що для розробки стратегії управління грошовими потоками, доцільно звернути увагу на організаційну структуру управління підприємством, а для уникнення фінансових проблем, підприємству необхідно змінити політики щодо реагування на темпи інфляції, та оподаткування підприємства.

Аналіз внутрішнього фінансового середовища показав, що підприємство отримувало свої прибутки тільки від операційної діяльності, фінансова та інвестиційна діяльність підприємства були збитковими, але в 2009 році всі види діяльності були збитковими Провівши аналіз грошового потоку слід зробити висновок, що доходи підприємства мають тенденцію до зменшення. Так протягом 2008-2009 року вони зменшилися на 3926 тис. грн.

Тема 7. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

Ліквідність - термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти.

Ліквідність активів - характеристика окремих видів активів підприємства по їх здатності до швидкого перетворення в грошову форму без втрати своєї балансової вартості з метою забезпечення необхідного рівня платоспроможності підприємства.

З цієї точки зору можна виділити ліквідні і важко ліквідні активи. До ліквідних активів відносяться оборотні активи підприємства: