Інформаційними джерелами для аналізу майна підприємства є баланс підприємства, ф.1, примітки до фінансової звітності, ф.5, а також звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос), ф.11-ОФ. При аналізі діяльності підприємства до 1999 р. можна використовувати також Звіт про фінансово-майновий стан, ф.3 (згідно з НСБУ такий звіт не складається). При аналізі відкритих акціонерних товариств можна також використовувати примітки до фінансової звітності, яка подається до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку згідно з Положенням про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій.

Аналіз майна підприємства здійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та Структури і динаміки оборотних активів.

Аналіз майна підприємства передбачає проведення аналізу складу майна та його структури, вивчення джерел формування майна, зміни складових майна і джерел його формування.

Основними методами аналізу майна є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.

Основні питання, які необхідно з'ясувати при аналізі майна підприємства:

1. Загальна оцінка структури майна.

2. Аналіз виробничого потенціалу, перш за все, основних засобів.

3. Аналіз складу і динаміки оборотних коштів.

4. Аналіз джерел майна і наявності власних оборотних коштів.

5. Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують майновий стан підприємства [10, 46].

Аналіз динаміки валюти балансу та його структури проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства (валюти балансу) на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що призводить до його неплатоспроможності.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Проаналізуємо структуру і динаміку майна підприємства в цілому у вигляді таблиці.

Таблиця 3.1

Аналіз структури і динаміки майна ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.

Аналізуючи структуру майна підприємства очевидно, що загалом загальна вартість активів зменшилась на 21,9% за рахунок значного зменшення частки оборотних активів. Негативним є зменшення грошових коштів на рахунку в банку, що свідчить про погіршення ліквідності та платоспроможності ЧМОЗ. Незначною мірою зросла вартість необоротних активів (4,7%) через збільшення відстрочених платежів на 463 тис. грн.

Розглянемо детальніше структуру необоротних активів підприємства.

Згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", до необоротних активів належать:

– нематеріальні активи;

– незавершене будівництво

– основні засоби;

– довготермінові фінансові інвестиції;

– довготермінову дебіторську заборгованість;

– відстрочені податкові активи;

– інші необоротні матеріальні активи;

До нематеріальних активів відносяться права користування земельними ділянками, природними ресурсами, патенти, ліцензії, "ноу-хау", програмне забезпечення, авторські права, монопольні права і привілеї (включаючи права на винаходи, патент, ліцензію на визначені види діяльності, промислові зразки, моделі, використання художньо-конструкторських рішень), організаційні витрати (включаючи плату за державну реєстрацію підприємства, брокерське місце), торговельні марки, товарні і фірмові знаки, ціна фірми [3].

За характером застосування нематеріальні активи схожі на основні засоби. Вони використовуються тривалий період, приносять прибуток, і з часом велика частина з них втрачає свою вартість. Особливістю нематеріальних активів є відсутність матеріально-речової структури, складність визначення вартості, невизначеність при виявленні прибутку від їхнього застосування. Оцінка нематеріальних активів відбувається за узгодженням сторін при їхньому внеску в статутний капітал на основі цін світового або внутрішнього ринку. У вартість нематеріальних активів входять покупна ціна, витрати, зв'язані з придбанням і приведенням у стан готовності цих активів. Вартість нематеріальних активів включається в собівартість продукції шляхом нарахування зносу.

Незавершене виробництво - це вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, інші фінансові інвестиції.

Довгострокова дебіторська заборгованість - заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Відстрочені податкові активи - сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

Інші необоротні активи - необоротні активи, які не можуть бути включені до вищенаведених необоротних активів [13, 112].

Таким чином поділ необоротних активів на складові забезпечує більш точних їх облік на підприємстві і дає змогу швидко відреагувати на їх зміни.

Для наочності проведеного аналізу занесемо дані в таблицю 3.2.

Таблиця 3.2

Склад, структура і динаміка необоротних активів підприємства за 2008-2009 роки тис. грн

Якщо розглянути зміни в структурі та складі необоротних активів, то можна дійти висновку, що за 2008-2009 роки загальна їх вартість зросла на 37,0 тис. грн. Проте, якщо розглядати окремі складові необоротних активів, то можна спостерігати чітку тенденцію до зниження. Так, частка нематеріальних активів протягом 2008-2009 років зменшилась на 26,32%, а основних засобів - на 2,4%. Позитивним є зменшення довгострокової дебіторської заборгованості на 75%. Це означає, що підприємству повернули 3 тис. грн. в 2009 році. Зрівняння необоротних активів до рівня попереднього року завдячується збільшенню відстрочених податкових платежів. В зв'язку зі значним зменшення виручки, а відповідно і чистого прибутку, підприємство не було спроможне розрахуватись по своїм зобов'язанням перед бюджетом.

Враховуючи, що значну частку необоротних активів підприємства займають основні засоби, доречно буде проаналізувати склад, структуру і динаміку основних засобів підприємства за роки, що розглядаються.

Таблиця 3.3

Склад, структура і динаміка основних засобів підприємства за 2008-2009 роки тис. грн.

Залишкова вартість в загальній сумі основних засобів зменшилась на 146 тис грн., або 2,45% у відсотковому співвідношенні. Спостерігається зменшення по окремим складовим, особливо в групі будинків і споруд, які займають найбільшу питому вагу, вартість їх зменшилась на 81 тис. грн. Також спостерігається значне зменшення в групах машини і споруди - 39 тис. грн., транспортні засоби - 22 тис. грн. Позитивним є збільшення інших необоротних матеріальних активів на 42,86%, що становить 5 тис. грн.

Аналіз майна ЧМОЗ розкривається на основі показників стану на ефективності використання.

Таблиця 3.4

Аналіз стану та ефективності використання майна ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.

Зменшення коефіцієнта віддачі на 72% свідчить про зменшення виробленої продукції при використанні майна підприємства, що є негативним, як і збільшення терміну експлуатації майна на 250 днів, що характеризує збільшення середнього віку майна. Зменшення рентабельності на 29,9% говоритиь про збитковість підприємства в процесі господарської діяльності.

Таблиця 3.5

Показники стану на ефективності використання необоротних активів за 2008-2009 роки тис. грн

Показники свідчать про неефективне використання необоротних активів. А негативне значення показника рентабельності говорить про те, що підприємство отримує збитки.

Збільшення середнього терміну експлуатації призводить до ще більшого зношення основних засобів.

Узагальнимо результати розрахунків по основним засобам підприємства ЧМОЗ, які наведені в таблиці 2.4.

Таблиця 3.6

Показники забезпечення, стану та ефективності використання основних засобів за 2008-2009 роки тис. грн.

Узагальнюючи аналізовані показники, можна зробити висновок про неефективне використання підприємством своїх необоротних активів, в тому числі основних засобів, що в свою чергу призводять до значного старіння обладнання, зменшення обсягів виробництва, відсутності рентабельності і отриманні значних збитків в процесі господарської діяльності. А це призводить до неспроможності розраховуватись за своїми зобов'язаннями, особливо перед бюджетом.

Саме тому слід звернути увагу на напрями поліпшення використання майна підприємства.

Зростання ефективності використання майна підприємства дозволяє скоротити потребу в ньому, так як між цими показниками існує зворотній взаємозв'язок.

Таким чином, по забезпеченню підвищення ефективності використання майна можна розглядати як заходи по скороченню потреби в позиковому капіталі і підвищенню темпів економічного розвитку підприємства за рахунок більш раціонального використання власних фінансових ресурсів.

Формування оптимальної структури джерел фінансування майна підприємства полягає в тому, що основним джерелом фінансування повинен бути лише власний капітал і в деякій мірі довгостроковий позиковий капітал. Не є оптимальним фінансування майна (необоротних активів) за рахунок короткострокового позикового капіталу [17, 105].

Аналіз та узагальнення методів роботи заводу дозволяє встановлювати наступні шляхи використання основних засобів та підвищення фондовіддачі.

1. Технічне і технологічне вдосконалення та модернізація обладнання:

ѕ збільшення потужності агрегатів;

ѕ заміна застарілого обладнання, що сприяє підвищенню продуктивності всього діючого парку обладнання на нове, технічно і технологічно більш досконале, потужне і з меншими затратами енергії на виготовлення продукції;

ѕ механізація та автоматизація в роботі обладнання через оптимальне навантаження в процесі виробництва;

ѕ своєчасне та якісне обслуговування та ремонт обладнання;

ѕ підвищення цінності роботи обладнання;

ѕ правильне ведення технологічного процесу, що дозволяє уникнути простою в роботі обладнання.

ѕ дотримання підприємством власної стратегії технічного, організованого та економічного розвитку;

ѕ перехід від практики заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємства;

ѕ проведення заходів по розширенню виробничого інструменту;

2. Підвищення інтенсивної роботи обладнання:

ѕ вдосконалення техніки і технології виробництва;

ѕ забезпечення постачання матеріалів, що відповідають необхідним стандартам для зниження часу на допоміжні і підготовчі процеси;

ѕ найбільше використання парку обладнання;

ѕ забезпечення умов для стабільної і рівномірної роботи без простоїв.

Високий вплив на зміну фондовіддачі, обсяг реалізованої продукції затрат, показав факторний аналіз. Покращення інтенсивності використання обладнання можна досягнути також встановленням більш потужного обладнання, яке б мало високу продуктивність та порівняно невеликі витрати електроенергії.

Покращення екстенсивного використання обладнання сприяє зменшення простоїв, часу на підготовчі та допоміжні операції, збільшення часу роботи обладнання, що досягається шляхом покращення організації виробництва через проведення заходів по розширенню виробничого інструменту. В результаті освоєння раціональних методів, і прийомів праці робітником по виготовленні деталі на токарних верстатах, зменшується витрата часу на виконання цього комплексу прийомів [25, 130].

І. Для нематеріальних активів шляхи покращення можуть бути такі, як:

переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих об'єктів;

використання нової джерел інформації про удосконалення програмного забезпечення;

можна істотно розширити склад активів

ІІ. Для запасів шляхи покращення можуть бути такі, як:

розрахунок потреби у запасах, та визначення відхилень від нормативу;

налагодження стабільних зв'язків між партнерами, які успішно виконують свої договірні зобов'язання;

збільшення або пошук нових ринків збуту продукції;

забезпечення належної організації виробничого процесу;

пошук заміни дефіцитних запасів;

збільшення або пошук нових постачальників.

ІІІ. Для дебіторської заборгованості шляхи покращення можуть бути такі:

удосконалення розрахункових документів;

застосування передоплати, вексельної форми розрахунків;

проводити (якщо це швидко і можливо) поглиблений аналіз платоспроможності клієнтів;

своєчасно оформляти розрахункові документи;

VІ. Для ефективного управління станом дебіторської заборгованості потрібно:

розширювати кількість клієнтів з метою зменшення ризику неплатежів;

контролювати стан рахунків з клієнтами за відтермінованою (простроченою) заборгованістю;

контролювати співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей;

робити знижки на товар за умови швидкої оплати рахунка.

Особливу актуальність має проблема неплатежів в умовах інфляції, коли відбувається знецінювання грошей. При цьому дебіторська заборгованість набуває астрономічної суми, значна частина якої в ході інфляції губиться. Тому невигідно продавати товари у борг і тримати гроші готівкою.

Також для покращення стану майна товариства варто "звернути увагу" на грошові кошти, сума яких повинна бути такою, щоб вистачало на здійснення всіх першочергових платежів.

Отже, з вище наведених розрахунків очевидно, що ЧМОЗ потребує змін в складі активів для подальшої ефективної роботи, і в цьому допоможуть вище наведені заходи з покращення використання необоротних активів, основних засобів як складових та майна в цілому.

Тема 4. Аналіз оборотних активів

Оборотний капітал - це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговує господарський процес і повністю використовується протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. У практиці бухгалтерського обліку до них відносять майнові цінності (активи) всіх видів зі строком використання менше від одного року або операційного циклу, якщо він перевищує рік.

Оборотний капітал безпосередньо бере участь у створенні нової вартості, функціонуючи в процесі кругообігу всього капіталу. Співвідношення основного й оборотного капіталу впливає на величину отримуваного прибутку. Оборотний капітал обертається швидше, ніж основний. Тому зі збільшенням частки оборотного капіталу в загальній сумі авансованого капіталу час обороту всього капіталу скорочується, а отже, уможливлюється зростання нової вартості, тобто прибутку. Для здійснення ефективного аналізу оборотного капіталу фінансовий аналітик має виходити із суті цього поняття, що визначають такі основні ознаки:

ѕ по-перше, оборотні активи підприємства формуються і використовуються з досить локальною метою - для обслуговування лише його операційної діяльності;

ѕ по-друге, важливою ознакою оборотних активів є те, що вони належать до складу так званих мобільних активів підприємства (швидко можуть бути перетворені в гроші);

ѕ по-третє, суттєвою ознакою оборотних активів підприємства є значна (порівняно із необоротними активами) різноманітність їх видів, груп та конкретних найменувань, що значно ускладнює процес поточного управління ними та потребує забезпечення певної гнучкості цього управління;

ѕ по-четверте, відповідно до практики бухгалтерського обліку до оборотних активів включають певні види засобів праці, які віднесені до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів;

ѕ по-п'яте, суттєвою ознакою поняття оборотних активів є те, що їх формування як активів підприємства нерозривно пов'язано із конкретними джерелами капіталу, що забезпечують це формування [9, 96].

Термін "оборотні активи" в економічній теорії має кілька синонімів (оборотні кошти, оборотний капітал, робочий капітал), однак незважаючи на різноманітність термінів, економічна суть цього поняття трактується у вітчизняній та зарубіжній літературі однаково.

Аналіз оборотних активів здійснюють з метою забезпечення такої організації, щоб забезпечити ефективність їх використання. Зазначений аналіз здійснюють за такими напрямами:

ѕ аналіз складу та структури оборотних активів;

ѕ оцінка оптимальності визначеної потреби підприємства в оборотних активах;

ѕ аналіз джерел формування оборотних активів;

ѕ оцінка маневрування оборотними активами;

ѕ аналіз оборотності оборотних активів за звітний період;

ѕ аналіз виробничих запасів і дебіторської заборгованості;

ѕ аналіз грошових коштів на підприємстві;

ѕ аналіз збереження та ефективного використання оборотних активів.

Для аналізу оборотних активів необхідна відповідна інформація. Визначення потреби в інформації на підприємстві для аналізу оборотних активів належить до компетенції її власника або уповноваженого органу (посадової особи) - економічної служби підприємства.

Відповідно до розробленої економічної політики та необхідної інформаційної бази підприємство:

ѕ обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних засад, установлених Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності й технології обробки облікових даних;

ѕ розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності;

ѕ затверджує правила документообігу та технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

ѕ передбачає складання балансів філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Основною інформаційною базою для аналізу оборотного капіталу є фінансова звітність підприємства.

Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку регламентовано форми фінансової звітності та зміст. До складу фінансової звітності входять:

1) Баланс (ф. № 1);

2) Звіт про фінансові результати (ф. № 2);

3) Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);

4) Звіт про власний капітал (ф. № 4);

5) Примітки до звітності (ф. № 5).

За доступністю інформація поділяється на відкриту і закриту, що є комерційною таємницею, тому й фінансовий аналіз може бути двох видів: внутрішній і зовнішній.

Особливість звітності, розробленої згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, полягає в тому, що нею можуть широко користуватися різні користувачі, вивчаючи ту інформацію, яка їм потрібна. Здійснювати аналіз оборотних активів необхідно з урахуванням їх класифікації.