Непряме оподаткування в Україні

У 2013 році ситуація з непогашення ПДВ суттєво погіршилась, оскільки бюджетна заборгованість з ПДВ склала більше половини (63,3 %) суми ПДВ, яка була відшкодована.

Рис. 3.3 Динаміка співвідношення невідшкодованих сум податку на додану вартість до відшкодованих в Україні за 2011-2013 роки

Саме у 2013 році обсяги з відшкодування ПДВ майже не зросли порівняно з 2012 роком, більше того, з недовиконанням плану відшкодувань на 2 млрд. грн. У свою чергу, при відшкодуванні у 2010 році запланованої суми ПДВ у розмірі 20,9 млрд. грн. (рис. 3.2) при бюджетній заборгованості 25,6 млрд. грн. показник співвідношення невідшкодованих сум ПДВ до відшкодованих станом на 1 березня 2010 року складатиме 122,8 %, іншими словами, при здійсненні планових річних відшкодувань ПДВ було б погашено лише 81,6 % бюджетної заборгованості цього податку за перші три місяці 2010 року.[12]

З кожним роком в Україні накопичення суми заборгованості держави з відшкодування ПДВ веде за собою низку негативних наслідків як для держави, так і для підприємств:

- затримуючи кошти, держава, ніби збільшує свої доходи, але водночас збільшує заборгованість, яку необхідно повернути;

- вилучення з економіки значного ресурсу, який є одним із факторів погіршення фінансового стану суб'єктів господарювання;

- стримуються експортні операції платників ПДВ;

- не стимулюються інвестиційні надходження в економіку України.[15]

Можливими причинами зростання заборгованості з відшкодування ПДВ є:

- недостатність бюджетних коштів, необхідних для відшкодування дебетового сальдо податку на додану вартість, адже, як попередньо досліджувалось, у 2013 році держава недовиконала планові обсяги відшкодування податку на додану вартість;

- наявність значної кількості заявок на незаконне відшкодування;

- тривалі терміни перевірок схем по ланцюгу постачання товарів до товаровиробників;

- скасування податкових векселів;

- зміни, внесені до Закону України «Про податок на додану вартість» у 2010 році у частині скасування нарахування пені за затримку відшкодування ПДВ у строки, визначені законом, у розмірі 120% облікової ставки НБУ.

У той же час, при вирішенні проблеми відшкодування ПДВ не слід повертатись до шляху вирішення застосованого у 2009 році. Порушення чинного законодавства з оподаткування та Бюджетного кодексу при прийнятті рішень Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України щодо нового механізму погашення простроченої бюджетної заборгованості з повернення ПДВ шляхом оформлення її державними цінними паперами, створили нерівні умови перед законом для суб'єктів права щодо відшкодування їм інших боргових зобов'язань держави і широке поле для корупційних дій.[12]

Внаслідок згаданих порушень було створено нерівні умови для платників податків: оскільки одним відшкодування заборгованості з ПДВ у 2004 році здійснювалося у грошовій формі, а іншим - цю заборгованість було реструктуризовано на п'ять років.

У свою чергу, прострочена бюджетна заборгованість продовжувала накопичуватися, Державний бюджет України та підприємства-набувачі ОВДП-ПДВ отримали від реалізації цього механізму значні фінансові збитки: Державний бюджет став додатково обтяжений обслуговуванням випущених ОВДП-ПДВ протягом п'яти років, що обмежує можливості держави фінансувати видатки соціального та інвестиційного спрямування.

Натомість вигоду від реалізації цього механізму отримали фінансові посередники, у тому числі нерезиденти, які придбали державні цінні папери із значним дисконтом, а також Державна податкова адміністрація України, яка переклала невиконані бюджетні зобов'язання перед платниками податків на державний борг України.[15]

Не варто говорити про повне (100 %) відшкодування податку на додану вартість, адже в такому разі воно не лише втратить свою фіскальну значущість, але його існування втратить сенс.

Щоб наблизитись до ефективного варіанту, необхідний такий рівень бюджетного відшкодування, який, по-перше, підтвердить фіскальну значущість цього податку, і, по-друге, визначатиметься об'єктивними умовами виробництва з урахуванням його обсягів і структури, обсягів експорту, складу пільг тощо.

На сьогодні актуальними питаннями для України є побудова сучасної конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки, інтегрованої в ЄС, забезпечення сталого економічного зростання на інноваційно-інвестиційній основі, реалізація збалансованої бюджетної та соціальної політики держави. Досягнення зазначеної мети можливе лише за умови реалізації виваженої державної податкової політики, що враховуватиме міжнародну податкову конкуренцію і європейську податкову гармонізацію.

Основними напрямами реформування податкової системи України є:

· забезпечення нейтральності податків;

· зміщення акцентів з прямих податків на непрямі;

· усунення подвійного оподаткування одних і тих самих доходів;

· скорочення податкових пільг (преференцій) юридичним особам та надання пільг фізичним особам виключно з урахуванням рівня їх річного доходу незалежно від професійної або галузевої ознаки;

· створення рівних умов господарювання для суб'єктів різних форм власності, організаційно-правових форм і видів економічної діяльності;

· забезпечення економічної ефективності, фіскальної достатності, соціальної справедливості та рівності усіх перед законом, запобігання будь-яким проявам податкової дискримінації;

· забезпечення уніфікації та спрощення звітності, зокрема зменшення обсягів та періодичності її подання;

· забезпечення адміністративної простоти, економічності і стабільності системи оподаткування;

· гармонійного поєднання інтересів держави та платників податків;

· гармонізація податкового, валютного, митно-тарифного, зовнішньоекономічного та цивільного законодавства.

Одним з основних спрямувань реформування податкової системи України є реформування непрямого оподаткування України.[15]

Податок на додану вартість повинен стати основним гарантованим джерелом надходжень до державного бюджету. З метою приведення зазначеного податку у відповідність з міжнародними вимогами необхідно забезпечити:

· охоплення базою оподаткування всіх кінцевих споживчих витрат;

· справляння податку на додану вартість та скорочення пільг (преференцій) щодо його сплати;

· запобігання диференціації основної ставки зазначеного податку;

· дотримання «правила першої події».

Пріоритетним є розв'язання проблеми своєчасного відшкодування податку на додану вартість шляхом удосконалення механізму його стягнення і системи адміністрування, порядку реєстрації платників податків та методів здійснення податкового контролю, а також визначення підстав і строків проведення камеральних та планових (позапланових) перевірок.

З метою забезпечення ефективності сплати податку на додану вартість вирішується питання організації його відшкодування. Викривлення процесу відшкодування податку на додану вартість призводить до значних втрат платників податків, примушує сумлінних платників податків застосовувати схеми його оптимізації та суттєво впливає на конкурентоспроможність експортного сектору економіки.[17]

У рамках реформування податку на додану вартість необхідно вжити заходів до:

· зменшення кількості пільг (преференцій) із сплати податку та приведення їх до переліку типових звільнень (в т.ч. з урахуванням соціальної спрямованості), що застосовуються у міжнародній практиці (ЄС, ГАТТ/СОТ); врегулювання питання щодо застосування спеціальних режимів оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, рибальства; відмова від вексельної форми проведення розрахунків;[13]

· досягнення максимальної нейтральності зазначеного податку шляхом чіткого відокремлення порядку оподаткування операцій, у тому числі пов'язаних з переміщенням товарів через митний кордон України, наданням туристичних послуг, ввезенням (вивезенням) на митну (з митної) території давальницької сировини та вивезенням (ввезенням) виробленої з неї готової продукції, а також операцій, які проводяться нерезидентами, зокрема у сфері інформаційних технологій;

· удосконалення правових норм щодо реєстрації платників податку;

· удосконалення порядку оподаткування операцій з надання послуг та операцій, пов'язаних з реорганізацією підприємств;

· забезпечення подання податкової звітності в електронному вигляді, зокрема удосконалення процедури її приймання і обробки, проведення моніторингу та ґрунтовного аналізу.

· Наступним важливим кроком під час реформування непрямого оподаткування є реформування акцизного збору, система справляння якого на сьогодні має ряд системних недоліків, які можливо усунути шляхом:

· поступового збільшення частки акцизу в ціні реалізованих підакцизних товарів у результаті підвищення ставок акцизного збору на алкогольні напої, тютюнові вироби та збільшення мінімального податкового зобов'язання із сплати акцизного збору в твердих сумах з метою обмеження споживання таких товарів;

· систематизації та застосування єдиних методологічних підходів у законодавстві щодо справляння акцизного збору, зокрема розроблення єдиного нормативно-правового акта, в якому визначається з урахуванням основних вимог Директив Ради ЄС та Угод ГАТТ/СОТ перелік підакцизних товарів, термінологія, база та об'єкти оподаткування;[13]

· спрощення податкової системи шляхом заміни збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію і збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності на акцизний збір на електроенергію та природний газ;

· запровадження з урахуванням міжнародного досвіду нульової ставки акцизного збору на спирт етиловий, що використовується для виробництва лікарських засобів, побутової хімії, продукції технічного призначення, біоетанолу та виробництва біопалива, за умови застосування системи здійснення контролю за виробництвом, переміщенням та реалізацією підакцизних товарів за принципами Європейського Союзу;[13]

· включення до складу алкогольних напоїв пива солодового з метою посилення вимог до його виробництва та обігу;

· здійснити законодавче визначення поняття «слабоалкогольні напої» з метою приведення національного законодавства у відповідність з вимогами acquis communautaire Європейського Союзу та підвищення фіскального потенціалу акцизного збору;

· запровадження механізму реєстрації платників акцизного збору, що виробляють, імпортують та продають підакцизні товари, створення бази даних про платників податків та єдиної системи здійснення контролю за виробництвом, переміщенням та реалізацією підакцизних товарів із застосуванням принципів ЄС;

· приведення законодавства з питань здійснення контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у відповідність із законодавством ЄС;

· поступового підвищення ставок акцизного збору на алкогольні напої у результаті застосування коригуючи коефіцієнтів відповідно до індексів споживчих цін, динаміки зростання ринків та курсу валют;

· запровадження єдиної ставки на бензини моторні.

Орієнтація на ринкову модель господарювання з поступовим входженням країни до світового економічного простору, збільшення кількості суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з підвищенням їх активності на зовнішньому ринку не тільки значно розширили спектр функціональних завдань митної системи, але й зумовили необхідність її докорінної перебудови.[14]

Митна політика України має орієнтуватися не на роз'єднання країн митними бар'єрами, а на зближення їх шляхом спрощення та уніфікації митних процедур відповідно до норм міжнародного права; основна діяльність має спрямовуватися на захист економічних інтересів України; митна система повинна бути переорієнтована на перенесення основних об'єктів контролю і митного оформлення всередину території, до місць безпосередньої концентрації вантажовідправників і вантажоотримувачів.

Відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами сторони надають одна одній режим найбільшого сприяння у торгівлі згідно з пунктом 1 статті 1 ГАТТ.[15]

До обкладання визначеним антидемпінговим або компенсаційним митом Сторона намагається здійснити все можливе для досягнення конструктивного вирішення проблеми.

Україною мають надаватися такі орієнтовні пільги:

1) не стягуватись ввізного мита з товарів, імпортованих з Вірменії, Білорусії Грузії, Естонії, Казахстану, Литви, Молдови, Росії, Туркменістану;

не стягуватись вивізного мита з товарів, які поставляються згідно з кліринговими та міждержавними угодами в межах визначених обсягів.

У сфері митного оподаткування варто вжити таких заходів:

- вдосконалення механізму митно-тарифного регулювання шляхом підвищення ефективності використання митного тарифу і класифікації товарів з метою повного нарахування законодавчо встановлених митних платежів;

- розробка порядку погашення заборгованості по митних платежах на основі переуступки прав погашення боргів;

- введення реєстру банків, які виконують роль гарантів забезпечення сплати митних платежів;

- визначення фіксованої межі митної вартості для нарахування митних платежів з окремих категорій товарів;

- захист українського ринку від недоброякісних товарів, зокрема підвищення ролі контролюючої функції митних органів за дотриманням правил сертифікації імпортованої продукції;

- розвиток митно-тарифних методів сприяння залученню іноземних інвестицій, у тому числі шляхом використання митних режимів переробки, які стимулюють розвиток міжнародної кооперації виробництва на підставі довгострокових контрактів і угод;

- вдосконалення митної системи через уніфікацію механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до вимог СОТ з урахуванням економічних інтересів України.

Поступове реформування непрямого оподаткування України дозволить отримати низку вигод для держави, таких як досягнення європейської податкової гармонізації, зближення України до держав-членів Європейського Союзу, нівелювання міжнародної податкової конкуренції, збільшення доходів Державного бюджету внаслідок збільшення надходжень непрямих податків тощо.

ВИСНОВКИ

Таким чином, можливо зробити наступні висновки:

1. Поява непрямих податків на території відбулась ще за часів Київської Русі, коли було здійснено першу податкову реформу, проте докорінний розвиток непрямого оподаткування відбувався у період незалежності України, зокрема в той час, коли зміщується акцент з прямих податків на непрямі.

2. Роль непрямих податків у формуванні Зведеного бюджету України полягає у тому, що непрямі податки становлять близько 40 % у структурі його доходах у 2013 році. Проте, оскільки непрямі податки зараховуються до Державного бюджету України, окрім акцизного збору із вироблених в Україні товарів (за винятком нафтопродуктів і транспортних засобів), що сплачується зареєстрованими платниками в Автономній Республіці Крим, тому їх значення найбільш яскраво розкривається через роль формування Державного бюджету України, який вони формують наполовину за останні три досліджувані роки. Найбільш бюджетоутворюючим непрямим податком є податок на додану вартість, що формував близько 38 % Державного бюджету України. На 12 % Державний бюджет України формується акцизним збором і митом на 8 і 3 % відповідно.

3. Серед найважливіших тенденцій непрямих податків протягом 2011-2013 років були:

- різке зростання надходжень податку на додану вартість у 2012 році на 55 % внаслідок скасування низки пільг з цього податку;

- помітне зростання надходжень акцизного збору у 2012 році на 22,3 %, що забезпечене зростанням деяких ставок акцизного збору;

- значне зростання митних надходжень на 22,7 % у 2012 році внаслідок розгортання імпортних операцій та посиленим контролем за зловживаннями при перетині митного кордону;

- деяке зниження надходжень податку на додану вартість у 2013 році на 8,1%, що головним чином спричинене зниженням валового внутрішнього продукту України внаслідок світової та економічної кризи;

- стрімке зростання надходжень акцизного збору у 2013 році на 72,9 %, що обумовлене підвищенням ставок акцизного збору;

- суттєве зниження митних надходжень у 2013 році на 40,7 % внаслідок наданих пільг з цього податку у рамках міжнародного співробітництва.

4. Протягом 2011-2013 років не було повністю виконано плану надходжень непрямих податків, причому рівень виконання плану щороку знижувався з 95 % у 2011 році до 87 % у 2013 році що негативно позначилось на доходах Державного бюджету України.

Негативними тенденціями у непрямому оподаткуванні в Україні були зростання бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та недовиконання плану бюджетного відшкодування цього податку на 2 млн. грн. у 2013 році.

Протягом 2011-2013 років стрімко зростала бюджетна заборгованість з податку на додану вартість, причому, у 2013 році вона набула рекордного зростання на 71 %. На сьогодні гострою проблемою бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ є те, що станом на 1 березня 2010 року вона накопичилась до 25,6 млн. грн., тоді як за планове бюджетне відшкодування на 2010 рік спроможне погасити лише 82 % поточної заборгованості, складаючи 20,8 млн. грн.

5. Враховуючи курс України до Євроінтеграції Україні та розширення міжнародного співробітництва слід здійснювати поступові заходи реформування непрямого оподаткування, зокрема:

- зменшити кількість пільг з податку на додану вартість;

- поступового збільшення частки акцизу в ціні реалізованих підакцизних товарів у результаті підвищення ставок акцизного збору на алкогольні напої, тютюнові вироби та збільшення мінімального податкового зобов'язання із сплати акцизного збору в твердих сумах з метою обмеження споживання таких товарів;

- запровадження з урахуванням міжнародного досвіду нульової ставки акцизного збору на спирт етиловий, що використовується для виробництва лікарських засобів, побутової хімії, продукції технічного призначення, біоетанолу та виробництва біопалива, за умови застосування системи здійснення контролю за виробництвом, переміщенням та реалізацією підакцизних товарів за принципами Європейського Союзу;

- поступового підвищення ставок акцизного збору на алкогольні напої у результаті застосування коригуючих коефіцієнтів відповідно до індексів споживчих цін, динаміки зростання ринків та курсу валют;

- запровадження єдиної ставки на бензини моторні;

- застосування режиму найбільшого сприяння у митній політиці та обґрунтованих пільг з метою налагодження міжнародного співробітництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ватуля І.Д. Податки, збори, платежі. Навчальний посібник / І.Д. Ватуля - К.: Центр навчальної літератури, 2011. - 352 с.

2. Бечко П. К., Захарчук О. А. Основи оподаткування: Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / П. К. Бечко, О. А. Захарчук -- К.: Центр учбової літератури, 2013. -- 168 с.

3. Гега П.Т. Основи податкового права: Навчальний посібник / П.Т. Гега - К.: Товариство «Знання», КОО, 2008. - 273 с.

4. Іванов Ю.Б. Альтернативні системи оподаткування. Монографія / Ю.Б. Іванов - Харків: ХДЕУ - Торнадо, 2009. - 517 с.

5. Карлін М.І. Фінанси України та сусідніх держав: Навч. Посібник / М.І. Карлін - К.: Знання, 2011. - 589с. - (Вища освіта ХХІ століття)

6. Кучерявенко М.П. Податкове право України. Академічний курс. Підручник / М.П. Кучерявенко. - К.: Правова єдність. Всеукраїнська асоціація видавців, 2012. - 701 с.

7. Лисенков Ю.М. Податкова система: економіко-правова характеристика податків: Навчальний посібник / за ред.. Ю.М. Лисенкові. - К.: Знання, 2011.

8. Лютий І.О. Податкова система: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. І.О. Лютого. -- К.: Центр учбової літератури, 2013. -- 456 с.

9. Мельник М.М. Механізми регулювання непрямих податків в Україні: переваги та недоліки / М.М. Мельник // Наукові праці НДФІ - 2012. - № 42. - С. 40-45

10. Олійник О.В. Податкова система: Навчальний посібник / О.В. Олійник - Київ: Центр навчальної літератури, 2011. - 456 с.

11. Орлик В. Історія оподаткування України (з часів Київської Русі - до сьогодення) / В. Орлик // Вісник податкової служби України. 2011. - № 45. - С.45-49.

12. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посібник / Ю.В. Пасічник - К.: Знання - Прес, 2009 - 523 с.

13. Педь І.В. Непрямі податки в податковій системі України: Навч. посіб. / За ред. Ю.М. Лисенкова. - К.: Знання, 2012. - 348 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

14. Педь І.В. Податкова система: економіко-правова характеристика податків: Навч. посіб. / За ред. Ю.М. Лисенкові. - К.: Знання, 2011. - 191 с.

15. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення / А.М. Соколовська - К.: Знання-Прес, 2011. - 454 с. (Вища освіта ХХІ століття).

16. Соколовська А.М. Теоретичні засади визначення податкового навантаження та рівня оподаткування економіки / А.М. Соколовська // Економіка України. - 2011. - №7. - С.4-12.

17. Тарангул Л.Л. Оподаткування та регіональний розвиток (теорія і практика): Монографія / Л.Л. Тарангул - Ірпінь: Академія ДПС України, 2009. - 286 с.

18. Ярема Б.П. Податкова система. Збірник задач та тести: Навчальний посібник. - 3-тє видання, перероблене і доповнене / Б.П. Ярема - Львів: Магнолія Плюс», 2011. - 531 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Класифікація податку на додану вартість

Додаток Б

Динаміка складу і структури доходів Державного бюджету України за 2011-2013 роки

Додаток В

Динаміка складу і структури непрямих податків у доходах Державного бюджету України за 2011-2013

Размещено на Allbest.ur