72

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

“Розроблення системи моніторингу фінансового стану торговельного підприємства”

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна природа системи моніторингу фінансового стану

1.2 Методичні підходи до здійснення моніторингу фінансового стану

РОЗДІЛ 2. МОНІТОРИНГ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ДП «Мартинівський спиртовий завод»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Моніторинг фінансового стану Мартинівського спиртозаводу

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ МАРТИНІВСЬКОГО СПИРТОЗАВОДУ

3.1 Можливості вдосконалення моніторингу фінансового стану шляхом здійснення зовнішнього або внутрішнього аудиту

3.2 Прогнозування та аналіз основних показників діяльності програмою Excel

Висновки та пропозиції

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Моніторинг фінансового стану підприємства на сучасному етапі господарювання є надзвичайно актуальним питанням. Це пов'язано із труднощами функціонування під час виходу з кризи та можливістю його критично оцінювати фінансові результати діяльності підприємства у статиці за певний період та в динаміці -- за низку періодів.

Моніторинг фінансового стану дає змогу знайти «больові точки» підприємства та вчасно вжити заходів для більш ефективного використання фінансових ресурсів та більш раціонального їх розміщення на підприємстві.

Однією із особливостей моніторингу фінансового стану підприємства є те, що його можна оцінювати з позицій довгострокової і короткострокової перспектив. Короткострокова перспектива критерієм оцінки стану підприємства визначає платоспроможність та ліквідність, тобто можливість підприємства своєчасно та в повному обсязі погасити борги за короткостроковими зобов'язаннями.

Моніторинг фінансового стану може здійснюватись і у формі експрес-аналізу. Метою його є оперативна і нескладна за методикою здійснення оцінка фінансового добробуту та перспектив розвитку підприємства. Проведення експрес-аналізу здійснюється в три етапи: перший - підготовчий; другий - попереднє ознайомлення з бухгалтерською звітністю; третій - її аналіз. Саме цьому і присвячене дане дослідження.

Метою дипломної роботи є дослідження основних інструментів та методів системи моніторингу фінансового стану торговельного підприємства.

Для досягнення визначеної мети у дипломній роботі передбачено розв'язання певних задач, зокрема:

- вивчення теоретичних засад економічної природи системи моніторингу фінансового стану;

- дослідження основних методичних підходів до здійснення моніторингу фінансового стану;

- здійснення організаційно-економічної оцінки ДП «Мартинівський спиртовий завод»;

- проведення експрес-моніторингу його фінансового стану та формування висновків на його основі;

- дослідження можливих методів вдосконалення системи моніторингу фінансового стану підприємства;

- прогнозування показників підприємства тощо.

Об'ктом дослідження є ДП «Мартинівський спиртовий завод», яке здійснює виробництво спирту етилованого, діоксину вуглецю, анісового масла, любисткового масла, масло м'яти перечної, етанолу та камфорного масла.

Предметом дослідження у роботі є методика здійснення моніторингу фінансового стану об'кту дослідження.

Дипломну роботу формують три розділи, вступ, висновки та пропозиції, література та додатки.

Перший розділ роботи включає теоретичні дослідження суті моніторингу фінансового стану та теоретичні характеристики методик фінансового стану. Для формування даного розділу було розглянуто вітчизняні та зарубіжні літературні джерела, інтернет-ресурси, які знайшля своє відображення у списку літератури.

Другий розділ роботи включає аналітичні дослідження фінансової звітності ДП «Мартинівський спиртовий завод», а також процес дослідження моніторингу фінансового стану торговельного підприємства.

У третьому розділі роботи має бути система вдосконалення процесу моніторингу фінансового стану, побудована на використанні комп'ютерних технологій.

Дана дипломна робота виконана в обсязі 96 сторінок, містить близько 15 таблиць, 30 рисунків. Всі розрахунки, які здійснювались у роботі обгрунтовані економічними формулами.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна природа системи моніторингу фінансового стану

Фінансовий стан підприємства - це ступінь забезпечення його у необхідній кількості фінансовими ресурсами, який відповідає обсягу фінансових ресурсів, які необхідні підприємству для забезпечення ним ефективної господарської діяльності та здійснення своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями [9, с.85].

Фінансовий стан підприємства - поняття комплексне, тобто результат взаємодії всіх елементів, які виникають в процесі фінансових відносин підприємства. Його визначають виробничо-господарські фактори та показники, які характеризують розміщення, наявність і ефективність використання фінансових ресурсів.

Саме безперебійний процес реалізації високоякісної продукції торговельним підприємством забезпечує зміцнення фінансового стану підприємства. Фінансова діяльність орієнтована на організацію систематичного надходження та ефективного використання ресурсів підприємства, забезпечення розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення адекватного співвідношення залучених і власних коштів, забезпечення фінансової стійкості з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Фінансовий стан підприємства визначається переважно спроможністю вчасно сплачувати кредиторську заборгованість.

В умовах ринкової економіки фінансова стійкість для підприємства надзвичайно важлива, оскільки підприємства несуть повну відповідальність за своїми зобов'язаннями перед постачальниками та персоналом підприємства.

Задовільний фінансовий стан підприємства залежить від багатьох факторів. Збільшення обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) та зниження її собівартості позитивно впливає на підвищення прибутковості підприємства, і як наслідок - на підвищення стабільності його фінансового стану [9, с. 95].

Як і будь-яка інша складова господарської діяльності підприємства фінансовий стан потребує вивчення сутності та особливостей дослідження. Процес аналізу фінансового стану підприємства в економіці називають моніторингом. Його метою є пошук резервів збільшення рентабельності, прибутковості та платоспроможності підприємства.

Моніторинг - це процес безперервного відслідковування змін в фінансовій діяльності підприємства та виявлення відповідності цих змін бажаним результатам. Більш того, моніторинг включає прогнозування результатів та запобігання виникненню критичних ситуацій.

Систему моніторингу або, як її ще називають, “відслідковуючу систему” можна назвати основою фінансового контролінгу. Вона є найбільш активною частиною його механізму.

Проведення моніторингу фінансового стану підприємства передбачає проходження певних етапів [9, с. 39-45]:

1. Підбір та групування звітних показників за кожним видом фінансового контролінгу:

Дана система ґрунтується на основі фактичних даних фінансового та управлінського обліку і являє “первинну інформаційну базу спостереження”, яка використовується в процесі подальшого розрахунку окремих абсолютних, аналітичних та відносних фінансових показників, що вказують на позицію ефективності фінансової діяльності підприємства.

2. Розрахунок систем узагальнюючих аналітичних коефіцієнтів, які формують чітке уявлення стосовно фактичних результатів досягнення планових кількісних стандартів контролю, здійснюється відповідно до системи фінансових показників.

3. Складання форм контрольних звітів: для забезпечення ефективного контролю ця форма повинна мати стандартний вигляд і концентрувати в собі наступну інформацію:

- фактичне значення показника, який підлягає контролю;

- відхилення фактичного його значення від планового;

- факторний аналіз відхилення;

- з'ясування причин негативних відхилень в цілому і за окремими складовими показника, що контролюється.

4. Визначення періодів, в які має здійснюватись контроль за видами та групами показників, які формуються відповідно до фактору “терміновості реагування ” .

З огляду на це звіти відповідно до періодичності їх складання можуть бути:

- квартальні контрольні звіти;

- місячні контрольні звіти;

- тижневі (декадні) контрольні звіти.

5. Визначення діапазонів відхилень фактичних розрахованих результатів від стандартів. Всі можливі відхилення умовно можна розподілити на групи:

- негативне (критичне) відхилення;

- негативне (допустиме) відхилення;

- позитивне відхилення.

6. Пошук та аналіз причин відхилень фактичних значень розрахованих контрольних показників від встановлених стандартів. Такий аналіз може бути проведений по окремих «центрах відповідальності» і в процесі його можуть бути вивчені лише ті показники з підконтрольних, по яких спостерігаються “критичні” відхилення від норми. Результатом цього етапу аналізу має стати виявлення причин, які могли спровокувати критичне або допустиме відхилення.

Такий аналіз в цілому по підприємству потребує використання менеджером відповідних розділів структурних звітів виконавців.

Важливим етапом здійснення моніторингу за визначеними етапами є постійний контроль всіх процесі менеджером і коригування при необхідності деяких етапів програми [2, ст.256].

Моніторинг фінансового стану здійснюється на основі обчислення економічних показників, які допомагають визначити ефективність господарсько-фінансової діяльності [9, ст.88].

Такі показники можна розподілити по групах і представити в наступному вигляді:

- фінансові результати діяльності;

- майновий стан та його зміни;

- ліквідність;

- фінансова стійкість;

- ділова активність;

- рентабельність.

У випадку, коли розраховані значення показників визначених груп знаходяться в межах норми, то підприємство, на базі якого здійснювались розрахунки, можна вважати прибутковим, а його фінансовий стан - стійким. У випадку, якщо ж підприємство, за окремими розрахованими параметрами не відповідає нормі, то його фінансовий стан визначається як нестійкий і подальші управлінські рішення ґрунтуються на проведенні більш точного моніторингу діяльності цього підприємства, який і вкаже на ті недоліки, які негативно впливають на фінансовий стан. Варто відзначити, що здійснення моніторингу фінансового стану підприємства - досить кропіткий процес, який потребує високого професіоналізму, а тому здійснення його нерідко покладають на спеціальні аудиторські фірми.

Джерелом інформації для здійснення моніторингу фінансового стану є фінансова звітність торговельного підприємства.

Таке джерело інформації забезпечує вчасне та безпомилкове отримання звітних даних, які дають можливість одразу побачити недоліки роботи підприємства [3, ст.95]

Аналіз фактичних фінансових даних може допомогти кількісно та якісно оцінити фінансовий стан підприємства. Такі дослідження обґрунтовують проекти управлінських рішень, які мають на меті усунення виявлених в процесі моніторингу недоліків та попередження негативних наслідків і забезпечення сприятливих перспектив розвитку підприємства.

Процес розроблення плану та його виконання здійснюються для виявлення внутрішніх господарських резервів з метою підвищення економічної та соціальної ефективності підприємства, визначення основних шляхів реалізації даного плану. Процес підготовки плану включає два напрями, які визначають комплексну орієнтацію функціонування торговельного підприємства:

Перший напрям передбачає дослідження, що допомагає обґрунтувати ті управлінські рішення, які укладаються на різних рівнях в певні часові строки.

Другий напрям визначає вибір та обґрунтовує механізми реалізації прийнятих на даному підприємстві рішень - тобто, визначення конкретного економічного механізму, що дозволяє втілити певне рішення на підприємстві.

З метою реалізації поставленого завдання, необхідно вирішити наступні завдання:

1. Здійснити об'єктивну оцінку діяльності даного підприємства та встановити стан його на ринку, де воно функціонує;

2. Здійснити пошук додаткової або іншої ринкової ніші для визначення оптимального для підприємства плану діяльності;

3. Визначити ступінь ефективності діяльності всіх контрагентів, які діють на тому ж ринку, що і дане підприємство;

4. Оцінити діяльність торговельного підприємства відповідно до кінцевих господарсько-фінансових результатів та конкурентоспроможності продукції даного підприємства на ринку;

5. Проаналізувати організаційно-технічні заходи підприємства та його менеджмент [2, с.19-22].

Моніторинг фінансового стану допомагає досить критично оцінити фінансові результати діяльності підприємства у статиці за певний період та в динаміці -- за низку періодів. Це дає змогу знайти «больові точки» підприємства та вчасно вжити заходів для більш ефективного використання фінансових ресурсів та більш раціонального їх розміщення на підприємстві.

Однією із особливостей моніторингу фінансового стану підприємства є те, що його можна оцінювати з позицій довгострокової і короткострокової перспектив. Короткострокова перспектива критерієм оцінки стану підприємства визначає платоспроможність та ліквідність, тобто можливість підприємства своєчасно та в повному обсязі погасити борги за короткостроковими зобов'язаннями.

Так, ліквідність балансу підприємства може бути визначена як можливість покриття зобов'язань активами підприємства, період перетворення яких в грошові кошти відповідає періоду сплати за зобов'язаннями. На відміну від ліквідності балансу ліквідність активів, яка є величиною, оберненою часу, який необхідний для перетворення їх у гроші. Зменшення часу на процес перетворення характеризує підвищення ліквідність.

Найбільш ліквідним активом підприємства є готівка. Меншим ступенем ліквідності ніж готівка характеризуються цінні папери (короткострокові інвестиції), оскільки саме вони за умови підвищеної необхідності можуть швидко перетворюватись у гроші.

Моніторинг ліквідності балансу, як один з етапів здійснення загального моніторингу фінансового стану, здійснюється посередництвом порівняння засобів активу, які згрупуються у балансі за ступенем ліквідності і розміщені в порядку її зменшення, із зобов'язаннями підприємства по пасиву, які згруповані за термінами погашення та розташовані в порядку їх (термінів) зростання.

Кінцева ліквідність балансу передбачає порівняння підсумків груп по активу і пасиву.

Процес співставлення найбільш ліквідних активів з найбільш ризиковими зобов'язаннями та сумою короткострокових пасивів визначає поточну ліквідність підприємства.

Зіставлення активів з середньо та довгостроковими пасивами характеризує ліквідність майбутнього періоду.

Ліквідність на момент аналізу, називається поточна та вказує на платоспроможність або неплатоспроможність у найближчий час.

Порівняння підсумків ліквідності за першою групою по активу і по пасиву балансу (за терміном до 3-х місяців) визначає співвідношення поточних розрахунків та надходжень. Співставлення підсумків другої групи по активу та пасиву (3 - 6 місяців) визначає потенційне зниження або підвищення поточної ліквідності в найближчій перспективі перспективі.

Співставлення аналогічних підсумків третьої і четвертої груп характеризує співвідношення розрахунків і надходжень у недалекому майбутньому.

Оцінка ліквідності балансу підприємства, яка описана вище, дає повне уявлення про можливий фінансовий стан з позицій можливостей вчасної сплати ним за розрахунками.

Позиція платоспроможності характеризується можливістю підприємства розрахуватись за кредиторською заборгованістю, яка потребує негайного погашення, шляхом сплати грошових коштів та їх еквівалентів.

Характерними ознаками її є: повна відсутність простроченої кредиторської заборгованості та достатній для підприємства обсяг коштів на розрахункових рахунках.

Поняття ліквідності та платоспроможності знаходяться в певній залежності одне від одного. Так, ступінь ліквідності пасивів підприємства прямо залежить від платоспроможності підприємства.

В сукупності ці дві категорії формують основу фінансового стану підприємства.

Саме він є умовою життєздатності та підґрунтям розвитку підприємства.

Ще одним показником, який входить до системи моніторингу фінансового стану є рентабельність, яка відображає ефективність окремих напрямів діяльності підприємства за аналітичний період. У більш широкому розумінні вона вказує на рівень прибутковості певних напрямів діяльності підприємства; а також і на рівень дохідності підприємств в цілому.

Показник рентабельності нерозривно пов'язаний з величиною прибутку, але це не тотожні поняття. Рентабельність - показник відносний, а прибутковість може бути визначена в абсолютних показниках.

Ще одним з головних елементів системи моніторингу є дослідження ділової активності підприємства.

Оцінка ділової активності визначається певними критеріями:

1. Здійснення підприємством експортно-імпортних операцій.

2. Регіональна диверсифікація.

3. Репутація підприємства, яка характеризується популярністю підприємства серед клієнтів, які користуються його послугами.

Моніторинг фінансового стану може здійснюватись і у формі експрес-аналізу. Метою його є оперативна і нескладна за методикою здійснення оцінка фінансового добробуту та перспектив розвитку підприємства. Проведення експрес-аналізу здійснюється в три етапи: перший - підготовчий; другий - попереднє ознайомлення з бухгалтерською звітністю; третій - її аналіз.

Перший етап передбачає перевірку балансу на готовність до читання. Для цього здійснюється перевірка правильності заповнення граф, підписи відповідальних осіб, присутність необхідних реквізитів, наявність всіх необхідних додатків і форм, які можуть знадобитись в процесі аналізу, перевірка валюти балансу та проміжних підсумків.

Другий етап передбачає оцінку тенденцій ключових показників діяльності, якісну модифікацію в фінансовому і майновому становищі підприємства.

Основний етап в експрес-аналізі -- останній, що передбачає безпосередній аналіз балансу та інших форм звітності. На цьому етапі і здійснюється розрахунок коефіцієнтів, що визначають фінансовий стан підприємства.

Зрозуміло, що фінансовий стан будь-якого підприємства постійно перебуває під негативним або позитивним впливом певних факторів, які в сукупності і визначають його.

Вплив внутрішніх факторів характеризується:

- галузевою належністю підприємства;

- співвідношенням витрат з грошовими доходами;

- часткою оплаченого статутного капіталу;

- часткою продукції чи послуг, які формують платоспроможний попит;

- структурою майна.

Ступінь фінансової стійкості характеризується специфікою економічного циклу, в якому розвивається економіка країни. Криза в економіці тягне за собою уповільнення процесів реалізації продукції та її виробництва, які мають місце в Україні останні роки. Такі умови впливають на зменшення потоку інвестицій в товарні запаси, що також негативно впливає на збут. Це пов'язано передусім із зменшенням в цілому доходів підприємств, оскільки такі умови провокують падіння обсягів їх прибутку. Все це в сукупності знижує ліквідність підприємств, їх платоспроможність, та як наслідок формує передумови для масових банкрутств.

Властивий економічній кризі незадовільний платоспроможний попит призводить до загострення конкурентної боротьби та збільшення обсягів неплатежів. Конкурентна боротьба, в свою чергу, - найбільш впливовий зовнішній фактор, з усіх, які визначають фінансову стійкість підприємств.

Податкова та кредитна політика також здійснює істотний вплив на фінансову стійкість, визначає стан фінансового ринку, зовнішньоекономічних зв'язків та системи страхування.

В узагальненому вигляді, фінансова стійкість є основною складовою загальної стійкості підприємства і являє собою об'єкт фінансового управління господарською діяльністю. Більш того, вона характеризує стан фінансових ресурсів, такий процес їх формування, розподілу та використання, який робить можливим збалансований, пропорційний розвиток підприємства за умов забезпечення та збереження платоспроможності та кредитоспроможності при наявності допустимого рівня ризику.

Стан фінансової стійкості підприємства в сучасних умовах є результатом ефективного управління усіма напрямами діяльності підприємства, його активами, грошовими потоками та структурою капіталу підприємства.

1.2 Методичні підходи до здійснення моніторингу фінансового стану

Моніторинг фінансового стану потребує кваліфікованих працівників - фінансистів, аудиторів, а також і грамотно сформованої інформаційної бази для проведення такого аналізу. В узагальненому вигляді, трудовий склад підприємства, до функцій якого входить здійснення моніторингу називають моніторинговою службою. Метою її створення є ефективне, тобто достовірне та своєчасне отримання необхідної інформації даною службою від усіх структурних підрозділів торговельного підприємства.

Грамотно сформована інформаційна база підприємства допомагає проводити повний, достовірний та досконалий моніторинг фінансового стану в цілому по підприємству та по окремо взятих його підрозділах, що і визначає мету діяльності даної служби.

Моніторинг фінансового стану підприємства може здійснюватись на основі низки методів та прийомів. Фінансовий моніторинг традиційно передбачає наступні прийоми (рис. 1.1) та методи його здійснення (рис. 1.2).

72

Рис. 1.1. Прийоми фінансового моніторингу



72

Рис.1.2. Методи фінансової діагностики

Одним з етапів моніторингу фінансового стану є дослідження майнового стану підприємства. Такий моніторинг базується на розрахунку абсолютних й відносних показників, які характеризують зміну статей балансу за визначений період, визначають тенденції зміни цих показників та структуру фінансових ресурсів підприємства.

Одним з методів дослідження фінансового стану, який пропонують науковці та практики є оцінка його на основі репрезентативних та інформаційно насичених абсолютних та відносних показників-індикаторів. В абсолютному вимірі їх можна отримати аналізуючи фінансову звітність підприємства, насамперед форми №1 та №2. При цьому варто зауважити, що форма № 1 дає інформацію про показники на певну дату, а форма № 2 - за весь звітний період. Так, абсолютні фінансові показники представлені в грошовому вираженні стосовно собівартості, фінансової результативності, зобов'язань підприємства перед кредиторами та державою, оборотних та необоротних коштів, джерел формування та структури капіталу цього підприємства.

Процес моніторингу на основі абсолютних фінансових індикаторів передбачає використання методів горизонтального та вертикального фінансового аналізу, розрахунок ланцюгових та базових темпів зростання конкретних показників, визначення середніх величин за показниками.

Відносні показники відображають цільові структурні співвідношення та розраховуються на основі використання абсолютних показників.

Здійснення моніторингу фінансового стану підприємства особливу увагу приділяє динаміці основних показників, а також їх складовим. На цій основі формуються конкретні та обґрунтовані висновки, які ляжуть в основу прийняття управлінських рішень керівництвом підприємства.

Визначені показники діагностики фінансового стану, які повністю характеризують всі аспекти діяльності підприємства, частково формують основу для побудови діагностичних систем для оцінки вірогідності банкрутства підприємства, його конкурентоспроможності та кредитоспроможності, інвестиційної привабливості тощо.

В практиці можна виділити наступні основні прийоми аналiзу [17, с. 324]:

1) Веpтикальний (стpуктуpний) аналiз -- базується на розподілі окремих показників фінансової звітності підприємства. Даний аналіз передбачає розрахунок питомої ваги окремих структурних елементів (наприклад визначення грошових коштів в загальному обсязі активів);

2) Гоpизонтальний (часовий) аналiз - суть його полягає у вивченні часових змін окремих показників фінансового стану підприємства. На основі цього виду аналізу визначають темпи зростання окремих показників за кілька аналітичних періодів.

В узагальненому вигляді враховуються базові темпи росту за кілька років, що дає можливість крім аналізу змін показників, прогнозувати їх величини.

Інфляція беззаперечно негативно впливає на цінність результатів горизонтального аналізу.

3) Тpендовий аналiз передбачає порівняння кожної економічної категорії звiтностi з відповідними категоріями попеpеднiх пеpiодiв та визначення основної тенденцiї динамiки зміни показників. За допомогою тpенду методом екстраполяції можна визначати найважливiші фiнансові показники на пеpспективний пеpiод;

4) R-аналіз. Суть його в аналiзі вiдносних коефіцієнтів, точніше, в pозpахунку співвiдношень мiж окpемими позицiями фоpм звiтностi, за результатами яких формуються відносні показники;

5) Поpiвняльний (просторовий) аналiз -- внутpiшньогосподаpський аналiз, який передбачає визначення співвідношень певних груп аналогічних показників даного пiдпpиємства та його дочipнiх пiдпpиємств (фiлiй). В більш широкому розумінні він передбачає мiжгосподаpський аналiз коефіцієнтів даного підприємства у поpiвнянні з коефцієнтами підприємств-конкуpентiв або iз сеpедньогалузевими показниками, в результаті чого визначаються обсяги абсолютних та відносних відхилень;

6) Інтегральний або фактоpний аналiз -- встановлює вплив певних фактоpiв на pезультативний показник. Фактоpний аналiз в даному випадку може бути пpямим, коли pезультативний показник поділяють на окремі складовi i звоpотним (синтез), коли його окpемi елементи об'днують у загальний результативний показник.

В практиці горизонтальний і вертикальний аналізи є взаємно доповнюючими, вони дають можливість здійснити і порівняльний аналіз звітності зовсім різних за видом та обсягом діяльності підприємств.

R- аналіз, наприклад, майновий стан підприємства оцінює з позицій використання основних засобів та нематеріальних активів. Він базується на розрахунку наступних показників:

Перший - доходність нематеріальних активів.

, (1.1)

де Пр - прибуток за визначений період;

НмА - середній розмір нематеріальних активів

Наступний показник - фондовіддача.

Економічна суть показника полягає у визначенні ступеня ефективності використання підприємством основних фондів. Збільшення розрахункового значення фондовіддачі визначає підвищення ефектності управління основними фондами. Цей показник характеризується порівнянням із середньогалузевими значеннями і визначається за формулою:

, (1.2)

де ЧД - чистий дохід підприємства.

, (1.3)

де ОЗ - основні засоби.

Збільшення розмірів фондовіддачі може забезпечуватись як невисокою питомою вагою основних засобів, так і більш високим технологічним рівнем. Розмір фондовіддачі може коливатись в досить широкому діапазоні залежно від особливостей галузі функціонування підприємства та її капіталоємності. Однак загальна закономірність все ж присутня: вищий ступінь фондовіддачі визначає нижчий обсяг витрат. Низька фондовіддача вказує на недостатній рівень реалізації, або на занадто високий рівень вкладень у активи.

Фондоємність (FE) та фондовіддача (FO) є оберненими економічними показниками. Фондовіддача визначає кількість грн. чистого доходу, що дає одна грн., вкладена у відповідні активи. Фондоємність визначає кількість гривень активу, що приносить 1грн. чистого доходу.

(1.4)

Оцінку ефективності фінансових результатів діяльності підприємства слід починати із загальної характеристики прибутковості певних напрямів діяльності підприємства, а також оцінки динаміки зміни цієї ефективності протягом періоду, який підлягає аналізу. Відокремлено характеризуються та порівнюються один з одним результати основної діяльності підприємства та інших операцій, встановлюється вид діяльності, від якого підприємство отримало основний дохід, та рівень прибутковості цієї діяльності.

В межах аналізу основної діяльності, особливої уваги слід приділяти аналізу маржинального прибутку, оскільки наявність і зростання обсягу якого вказують на потенційну можливість підвищення ефективності процесу реалізації продукції. Аналіз передбачає також і визначення факторів, які впливали на зміни обсягів прибутку, який отримувало підприємство протягом аналізованого періоду.

Ще одним важливим етапом здійснення моніторингу є аналіз ліквідності підприємства. Метою його є оцінка здатності підприємства вчасно розраховуватись за повним обсягом короткострокових зобов'язань поточними активами. Залежно від виду активів, що обирається для розрахунку за зобов'язаннями, визначаються різні види показників ліквідності.

Економічна суть ліквідності характеризує здатність цінностей швидко перетворюватися на гроші. Платоспроможність характеризується можливістю підприємства наявними матеріальними ресурсами своєчасно здійснювати розрахунки за власними терміновими зобов'язаннями. Ліквідність виступає у двох варіантах:

- як період часу, що необхідний для продажу активу;

- як суму коштів, отримана від продажу активу.

Визначені аспекти взаємопов'язані: нерідко актив продається дуже швидко, але зі значно зниженою вартістю. Саме тому ліквідність характеризують як повну спроможність господарюючого суб'єкта перетворювати власні активи в грошові кошти з метою покриття необхідних платежів за вимогами щодо настання термінів їх оплати.

Отож, на основі порівняння економічної природи цих двох понять ми можемо побачити, що вони досить близькі, але друге, ліквідність, є більш ємним, адже від ступеня ліквідності залежить і платоспроможність.

Через низьку ліквідність юридичної особи негативні наслідки мають і кредитори, оскільки має місце затримка сплати відсотків і суми боргу.

Ліквідність визначає поділ активів за групами:

1. До найбільш ліквідних активів (А1) належать обсяги коштів по всіх статтях, які можуть використовуватись для здійснення поточних розрахунків негайно.

2. До А2 включають активи, які швидко реалізуються. До цієї групи належить дебіторська заборгованість, яка має бути оплачена протягом поточного року та інші оборотні активи.

3. До А3 належать активи, які повільно реалізуються. Тобто найменш ліквідні активи - запаси і витрати. Ступінь ліквідності цієї групи визначає своєчасність відвантаження продукції, швидкість платіжного документообігу в банку, швидкість і правильність оформлення банківських документів, конкуренто- та платоспроможність продукції, якість і попит на неї, форми розрахунків.

4. До групи А4 належать активи, які важко реалізуються. Мова йде про активи, які призначені для використання в процесі здійснення підприємством господарської діяльності протягом тривалого терміну часу. Наприклад, стаття розділу І активу балансу «Необоротні активи".

Що стосується пасивів балансу, то за ступенем зростання термінів погашення зобов'язань вони групуються так:

1. П1 - найбільш термінові зобов'язання. До них належать: позики для працівників, кредиторська заборгованість, інші короткострокові пасиви.

2. П2 - короткострокові позики банків та інші позики, які мають бути погашені протягом 12 місяців після звітної дати.

3. П3 - довгострокові пасиви - довгострокові позикові кошти та інші довгострокові пасиви.

4. П4 - постійні пасиви. До них належать статті розділу І пасиву балансу.

Класично ліквідність підприємства визначається перевищенням поточних активів над короткостроковими зобов'язаннями.

Ліквідність може і не мати місця. Реальний ступінь ліквідності підприємства визначається передусім здійсненням аналізу ліквідності балансу.

Ліквідність балансу характеризується ступенем покриття боргових зобов'язань підприємства активами, які перетворюються у гроші відповідно терміну погашення платіжних зобов'язань.

Абсолютно ліквідним вважається баланс підприємства, якщо виконуються умови:

А1>П1;

А2>П2;

А3>П3; (1. 5)

А4<П4.

У випадку виконання лише перших трьох нерівностей обов'язково виконується і остання нерівність. Що означає дотримання мінімальної умови фінансової стійкості за рахунок наявності власних оборотних коштів підприємства.

Якщо одна з трьох перших нерівностей не виконується, то ліквідність балансу у більшій чи меншій мірі має відхилення від абсолютної.

Аналіз основних показників, які визначають ступінь ліквідності підприємства буде здійснений у наступному розділі роботи.

Наступним етапом, який включають до системи моніторингу фінансового стану підприємства є аналіз ділової його активності. Даний напрям аналізу охоплює повний спектр зусиль, які спрямовані на здобуття успіху підприємства на ринках праці, продукції, капіталу. У контексті оцінки фінансово-господарської діяльності така активність визначається як поточна операційна та комерційна діяльність підприємства. Ділова активність підприємства підвищується через динамічності розвитку, ефективне використання економічного потенціалу, ефективність досягнення поставлених цілей, регіональну або товарну диверсифікацію тощо.

Моніторинг фінансової стійкості базується на розрахунку абсолютних показників фінансової стійкості. Тих, які оцінюють стан запасів підприємства та ступінь забезпечення їх джерелами формування.

Фінансові ресурси підприємства мають бути такими, які б відповідали вимогам ринку і задовольняли потреби розвитку підприємства.

Розглянемо основні абсолютні показники фінансової стійкості. Вартість запасів підприємства (З) аналізується шляхом порівняння з: власними оборотними коштами (),власними оборотними коштами, довго- і короткостроковими кредитами та позиками (); власними оборотними коштами і довгостроковими кредитами та позиками (). Обсяг власних оборотних коштів розраховується як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, тобто:

(1.6)

Показник наявності та достатності власних оборотних засобів визначається як співвідношення чистого оборотного капіталу та оборотних активів підприємства. Даний коефіцієнт показує ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними засобами.

(1.7)

Узагальнюючим коефіцієнтом фінансової стійкості є надлишки та нестатки джерел засобів для формування оборотних активів. Він розраховується на основі визначення різниці величини джерел засобів і відповідної величини запасів і витрат. Загальний обсяг запасів та витрат підприємства дорівнює підсумку р. ІІ активу балансу.

Визначений аналіз включає і декілька показників, які відображають різний ступінь охоплення засобів, показаних у балансі:

1) Ступінь забезпеченості запасів та витрат власним капіталом Ес:

, (1.8)

де відповідні розділи транспонованого балансу.

2) Ступінь забезпеченості запасів і витрат власним капіталом та довгостроковими позиками Еs:

(1.9)

3) Ступінь забезпеченості запасів і витрат власним капіталом та усіма зовнішніми позиками :

 (1.10)

Описані розрахунки трьох показників забезпеченості запасів і витрат джерелами формування дозволяють поділяти фінансові ситуації за ступенем їх стійкості.

Ідентифікація типу фінансової ситуації передбачає використання тримірного показника:

(1.11)

В залежності від значень показника виділяється чотири типи фінансових ситуацій:

Абсолютна стійкість фінансового стану. Вона вимагає дотримання таких умов:

; ; (1.12)

Варіація її у тримірному векторі виглядатиме:

Нормальна стійкість фінансового стану:

;; (1.13)

Інтерпретація такого стану тримірним вектором виглядатиме так:

Нестійкий фінансовий стан, пов'язаний з порушенням платоспроможності, за якої ще існує реальна можливість повернення рівноваги шляхом поповнення джерел власних засобів і збільшення обсягів оборотних засобів, а також додаткового залучення позикових ресурсів.

; ; (1.14)

Тримірним вектором такий стан виглядає так:

Якщо величина залучених позикових засобів не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів (найбільш ліквідної частини запасів і витрат), то фінансовий стан не кризовий ще. А вже коли ці умови не виконуються, то фінансова нестійкість визначається як ненормальна або передкризова.

4. Кризовий фінансовий стан. Цей тип характеризує стан підприємства на межі банкрутства:

; ; (1.15)

Тримірним вектор характеризується так: .

Одним із методів визначення фінансової стійкості є визначення її на основі сальдо грошових потоків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

У цьому векторі оцінюється який вид діяльності фінансує інші (рис. 1.1).

72

Рис. 1.1. Типи фінансової стійкості на основі сальдо грошових потоків

Чистий грошовий потік визначає різницю (сальдо) між притоками і відтоками грошових коштів [4, ст.250].

Ознайомившись з теоретичними аспектами системи моніторингу та діагностики фінансового стану підприємства можемо відмітити, що створення її на підприємстві, і не лише торговельному, є досить важливим завданням для керівництва цього підприємства, адже постійний моніторинг допомагає не лише повсякчас відслідковувати зміни життєво важливих показників підприємства, а й запобігати кардинальним змінам цих параметрів і, цим самим, забезпечувати нормальне функціонування торговельного підприємства в сучасних умовах.

Моніторинг фінансового стану повинен проводитись грамотними професійними фахівцями, які розуміються на звітності підприємства, можуть її безпомилково читати, проаналізувати та дати грамотний, а головне - зрозумілий, висновок, на основі якого і будуть розроблятись управлінські рішення керівництвом.

Таким чином, на основі викладеної інформації відзначимо, що такий структурний підрозділ як моніторингова служба повинен створюватись на підприємствах сьогодні в обов'язковому порядку враховуючі складні умови господарювання, а діяльність цієї служби має бути спрямована на те, щоб швидко та якісно оцінювати фінансовий стан торговельного підприємства, не забуваючи про особливості даного виду діяльності та попереджати кризові прояви в ній.

РОЗДІЛ 2. МОНІТОРИНГ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ДП «Мартинівський спиртовий завод»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Підприємство, обране об'єктом дослідження дипломної роботи, знаходиться за юридичною адресою: 23134 Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Мартинівка, вул. Заводська, 1. Завод належить до економічних галузей, які можна визначити як ключові в регіоні, зокрема, це промисловість, переробна промисловість, виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, виробництво етилового спирту із зброджувальних продуктів, торгівля.

Процес виробництва заводу безпосередньо орієнтований на виробництво спирту етилованого, діоксину вуглецю, анісового масла, любисткового масла, масло м'яти перечної, етанолу та камфорного масла.

Дане підприємство здійснює господарську діяльність в межах регіону та поза його межами. Так, до іноземних партнерів підприємства належать підприємства Азербайджану, Австрії, Молдови, Німеччини тощо.

Варто відзначити, що спиртова галузь в Україні стрімко розвивається. Держава дбає про розвиток та економічне зростання підприємств даної галузі. Це доводить хоча б той факт, що програма розвитку спиртової галузі України на 2007-2011 роки передбачає впровадження інноваційних ресурсо- і енергозберігаючих, екологічно безпечних технологій, науково-технічне оновлення виробництва, підвищення якості, зниження собівартості, освоєння нових конкурентоспроможних видів продукції, в тому числі і паливного етанолу (біоетанолу).

Указом президента України „Про стан виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України з питань енергетичної безпеки” від 02.08.2007р. № 678/2007, основний наголос у визначеній програмі розвитку зроблено на розробку та впровадження інноваційних енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива.

Науково-технічні (інтелектуальні) інвестиції науковців та виробничників в спиртову галузь дозволили без залучення бюджетних коштів розробити та впровадити у виробництво технологію спирту ректифікованого денатурованого для парфумерно-косметичної продукції, технічного та денатурованого спирту, спирту-сирцю, технічних рідин в потоці ректифікації, високооктанової кисневмісної добавки та її сирцю, біоетанолу та біоетанолу-сирцю.

За результатами науково-дослідних робіт в Україні на сьогоднішній день отримано понад 50 патентів на винаходи, переважна кількість з яких впроваджена у виробництво.

За даними джерел масової інформації, спиртові заводи, які впровадили інноваційні технології у виробничі процеси, в тому числі і Мартинівський спиртзавод, знизили питомі витрати енергоносіїв до 3,6 - 4,0 кг умовного палива на декалітр (що відповідає європейським нормам енергоспоживання) при середній по галузі - 5,8 кг/дал. Одночасно, спиртові заводи, які з об'єктивних чи суб'єктивних причин не впроваджували інноваційні технології витрачають 10 і більше кг умовного палива на декалітр. Такі підприємства не мають перспективи в майбутньому.

Оскільки залежність України від імпорту органічного палива в останні роки постійно зростає, питання енергетичної безпеки набуває дедалі все більшого значення.

Для того, щоб визначити наскільки стійку позицію в плані фінансово-господарської діяльності сьогодні займає завод, здійснимо аналіз показників економічної його діяльності.

Таблиця 2.1.

Аналіз показників успішності господарської діяльності спиртового заводу

Назва показника	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Зміна (2008-2007)	Зміна (2009-2008)
Виручка підприємства	9935,0	27140	17393	17205	-9747
Чиста виручка від р-ції прод -ї,тис.грн.	9206	25409	15400	16203	-10009
Соб-сть реа-ої прод.,тис.грн.	7969	19988	12728	12019	-7260
Валовий пр.(збиток),тис.грн.	1237	5421	2672	4184	-2749
Адм-тивні в-ти, тис.грн.	421	724	834	303	110
В-ти на збут, тис.грн.	281	503	723	222	220
Ін. опер-ні в-ти, тис.грн	1285	4409	1732	3124	-2677
Фін-вий рез-т від опер-ї д-сті,тис.грн.	-220	745	340	965	-405
Фін-й рез-т від звич. д-сті до оподатк., тис.грн.	-220	642	29	862	-613
Податок на пр-к, тис.грн.	67	103	311	36	208
Чистий пр. (збиток),тис.грн.	-220	642	29	862	-613
Загальна ефективність, % (11/2)	-2	3,2	0,2	5,2	-3,0

Найбільш успішною та найбільш прибутковою діяльність заводу була у 2008 році, коли виручка від реалізації продукції становила 27140 тис грн., а прибуток при цьому складав 642 тис. грн. Такого обсягу діяльності підприємство не змогло забезпечити у 2009 році і на 9747 тис. грн. виручка знизилась, що спровокувало істотне зменшення обсягу чистого прибутку - на 613 тис. грн. На цей обсяг крім прибутку вплинули і деякі види витрат, які істотно зростали протягом всього періоду, який ми досліджуємо. Так, в адміністративні витрати зросли на 303 тис. грн. в 2008 році і на 110 тис грн. в 2009 році. Витрати на збут належать до змінних витрат підприємства і за звітністю заводу в 2008 році зросли на 222 тис. грн. і в 2009 році - на 220 тис. грн. Варто відзначити і те, що загальна ефективність діяльності заводу за останні три роки знаходилась на дуже низькому рівні. Загалом прибутковим завод був останні два аналітичні роки. Однак отриманий прибуток не дав можливість забезпечити високу ефективність діяльності даного підприємства.

На основі фінансової документації заводу, можна здійснити аналітичні розрахунки по елементам його операційних витрат.

До них належать матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.

Їх значення беремо зі звіту про фінансові результати і заносимо у таблицю 2.2:

Таблиця 2.2.

Характеристика змін витрат заводу

Елемент витрат	Код рядка ф. №2	2007	2008	2009	Колонка 4-3	Колонка 5-4
1	2	3	4	5	6	7
Матеріальні затрати	230	6199	20224	10945	14025	-9279
Витрати на оплату праці	240	1192	1696	1660	504	-36
Відрахування на соц. заходи	250	455	628	617	173	-11
Амортизація	260	413	322	334	-91	12
Інші операційні витрати	270	1386	4409	1732	3023	-2677
Разом	280	9645	27279	15288	17634	-11991

Таким чином, в 2008 році майже всі види витрат збільшились. Причому це збільшення було вагомим. До складу даного елемента витрат традиційно входять всі витрати, які брали участь у виробничому процесі (крім продуктів власного виробництва). Зокрема, до них можуть належати: напівфабрикати і комплектуючі вироби, придбані підприємством; будівельні матеріали; сировина й основні матеріали; запасних частин; тара і тарні матеріали; паливо та енергія; допоміжні та інші матеріали. Так, матеріальні затрати в цьому році зросли на 14025 тис. грн. Однак даний елемент витрат значно знизився в 2009 році - на 9279 тис. грн. і становив 10945 тис. грн.

Витрати на оплату праці включають: заробітну плату у відповідності до окладів і тарифів, заохочення і премії, компенсаційні виплати, оплату відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці. В 2008 році ці витрати зросли на 504 тис. грн., а в 2009 знизились на 36 тис. грн. так, в 2008 році на зарплату та інші цілі завод спрямував 1696 тис. грн., а в 2009 році - 1660 тис. грн.

До складу відрахувань на соціальні заходи входять страхові внески на випадок безробіття, відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на соціальне страхування, відрахування на інші соціальні заходи. Затрати на соціальні заходи в 2008 році зросли на 173 тис. грн. і склали 628 тис. грн., а в 2009 році знизились на 11 тис. грн. і склали 617 тис. грн.

Амортизація зменшилася в обсязі на 91 тис. грн. в 2008 році, а в 2009 році на 12 тис. грн. зросла. Визначений елемент витрат формується за рахунок амортизаційних відрахувань основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів.

Чимала кількість витрат підприємства складає елемент «інші операційні витрати». Специфіка економічного змісту даного виду витрат не дозволяє відносити їх до жодного з розглянутих елементів витрат, а тому через свою різнорідність вони відокремлюються в самостійну групу витрат. До них можуть бути віднесені витрати на послуги зв'язку, на відрядження, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Отже, аналіз показав, що зростанням витрат характеризувалась операційна діяльність заводу в 2008 році. Їх обсяг становив 27279 тис. грн., що на 17634 тис. грн. більше, ніж в 2007 році. В 2009 році загальний обсяг операційних витрат по заводу склав 15288 тис. грн., що на 11991 тис. грн. менше ніж в попередньому періоді.

Аналітичне дослідження витрат в розрізі економічних елементів має велике значення для характеристики операційної діяльності будь-якого підприємства. Якщо розрахувати абсолютні величини кожного елемента цих витрат в періоді та їх питому вагу в загальному обсязі витрат і простежити за їх змінами, то можна зробити досить ґрунтовні висновки про ефективність менеджменту на всіх його рівнях. Таким чином, розрахуємо структурні показники, які допоможуть проаналізувати витрати завода. Результати досліджень презентуємо таблицею 2.3.

Таблиця 2.3.

Аналіз структурних змін операційних витрат спиртозаводу

	2007	Частка, %	2008	Частка, %	2009	Частка, %
Матеріальні затрати	6199	64,3	20224	74,2	10945	71,6
Витрати на оплату праці	1192	12,4	1696	6,2	1660	10,9
Відрахування на соц. заходи	455	4,7	628	2,3	617	4,0
Амортизація	413	4,3	322	1,2	334	2,2
Інші операційні витрати	1386	14,4	4409	16,2	1732	11,3
Разом	9645	100	27279	100	15288	100

Структурний аналіз (вертикальний) показав, що найбільшою в загальній сукупності витрат є частка матеріальних затрат за весь період дослідження. Так, в 2007 році вона склала 64,3 % з 100 можливих, в 2008 - 74,2%, а в 2009 - 71,6%.

Інші операційні витрати також мають чималу питому вагу в загальному обсязі: 14,4%, 16,2%, 11,3% в період з 2007 по 2009 рр. відповідно. На третьому за обсягом місці знаходяться витрати на оплату праці, які становлять - 12,4 %, 6,2 %, 10,9%. Найменш значною є питома вага амортизаційних відрахувань в загальних витратах.

Витрати, в силу своєї економічної природи, мають здатність визначати ступінь ефективності переважної частини фінансових показників підприємства. Так, вони опосередковано впливають і на капітал підприємства, як на основний вартісний засіб , який авансований у формування активів. При чому, він може бути представлений як в грошовій, так і в матеріальній і нематеріальній формі. Розмір капіталу відображено у пасиві балансу.

Збільшення власного капіталу сприяє зростанню фінансової стійкості підприємства, і навпаки, зниження його спричиняє зниження фінансової стійкості. Загальний капітал підприємства складається із власного капіталу та зобов'язань. Зобов'язання, у свою чергу, поділяються на довгострокові і короткострокові (поточні). Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Власний капітал відображено у першому розділі пасиву балансу. Використовуючи фактичні дані розмірів власного капіталу, проаналізуємо особливості його формування на спиртозаводі.

Таблиця 2.4.

Динамічний аналіз власного капіталу спиртозаводу

Власний капітал	Код рядка	2007	2008	2009	2008-2007	2009-2008
1	2	3	4	5	6	7
Статутний капітал	300	4901	4901	4901	0	0
Інший додатковий капітал	330	185	280	280	95	0
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	1486	1976	2285	490	309
Разом	380	6572	7157	7466	585	309

Вибірка фактичних даних про розміри власного капіталу показує, що обсяг статутного фонду на протязі трьох років аналітичного періоду не змінювався і становив 4901 тис. грн. Крім нього, у формуванні власного капіталу приймали участь і інший додатковий капітал, і нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Так, розмір іншого додаткового капіталу в 2008 році збільшився до 280 тис. грн., на 95 тис. грн., порівняно з 2007 роком і до кінця 2009 року залишався таким. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - це той дохід, який реінвестований у підприємство або обсяг непокритого збитку. Нерозподілений прибуток в аналітичному періоді витримував тенденцію до зростання. Так в 2008 році він збільшився на 490 тис. грн., а в 2009 році - ще на 309 тис. грн. І склав 1976 тис. грн., та 2285 тис. грн. відповідно.

Для повноти висновків та повної уяви про капітал спиртозаводу розрахуємо показники структури шляхом вертикального аналізу.

Таблиця 2.5.

Визначення структурних часток кожного виду капіталу в загальному обсязі власного капіталу

Власний капітал	2007	Частка, %	2008	Частка, %	2009	Частка, %
1	2	3	4	5	6	7
Статутний капітал	4901	74,6	4901	68,5	4901	65,6
Інший додатковий капітал	185	2,8	280	3,9	280	3,8
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	1486	22,6	1976	27,6	2285	30,6
Разом	6572	100	7157	100	7466	100

Найбільшу частину у власному капіталі спиртозаводу займає статутний капітал. При цьому найбільшою його питома вага була в 2007 році - 74,6%, а в абсолютному вимірі - 4901 тис. грн. Хоча й абсолютне значення обсягу статутного фонду було сталим, структура в 2008 році зменшилась до 68,5%, а в 2009 році до 65,6%. Меншою були частки нерозподіленого прибутку на протязі аналітичного періоду. В 2007 - 22,6 %, в 2008 - 27,6 %, а в 2009- 30,6 %. Найменшою у періоді була питома вага іншого додаткового капіталу.

Доповнимо аналіз основних господарських показників спиртозаводу аналізом його оборотних активів.