Розроблення системи моніторингу фінансового стану підприємства

Економічна природа та зміст системи моніторингу фінансового стану. Організаційно-економічна характеристика Вінницької торгово-промислової палати, оцінка її фінансового стану. Впровадження системи діагностики фінансового стану торгово-промислової палати.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 27.06.2013
Размер файла 794,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розроблення системи моніторингу фінансового стану підприємства

1. Теоретико-методичні аспекти системи діагностики фінансового стану підприємства

1.1 Економічна природа та зміст системи моніторингу фінансового стану

Визначенням фінансового стану організації, що здійснює торговельну діяльність є ступінь забезпечення установи у необхідній кількості фінансовими інструментами, який би відповідав обсягу фінансових інструментів, що необхідні організації задля здійснення своєчасних розрахунків по власним зобов'язанням та забезпечення нею ефективної господарської діяльності.

Фінансовий стан організації - поняття комплексне, що являє собою результат взаємодії елементів, які виникають в ході фінансових відносин фірми. Його характеризують виробничо-господарські показники та фактори, які визначають розміщення, ефективність і можливість застосування фінансових ресурсів [69, с. 228].

Такий безперервний процес реалізації продукції підприємством гарантує зміцнення фінансового стану організації. Фінансова діяльність орієнтована на забезпечення постійного надходження із ефективним застосуванням ресурсів організації, забезпечення кредитної і розрахункової дисципліни, забезпечення необхідного порівняння власних коштів із залученими, досягнення фінансової стійкості для зростання ефективності діяльності організації [63, с. 237].

Фінансовий стан організації знаходиться в залежності від результатів його фінансово-господарської, комерційної та виробничої діяльності. Тому усі наведені вище види діяльності організації мають значний вплив на фінансовий стан.

Зменшення ритмічності виробничих процесів, а також погіршення якості продукції (послуг, робіт), труднощі з їх реалізацією впливають надходження коштів на рахунки організації, відповідно як результат знижується її платоспроможність. Можна прослідкувати також зворотний зв'язок, так як брак коштів призводить до перебоїв у постачанні матеріальних ресурсів, тобто до перебоїв виробничого процесу. Фінансова діяльність організації має спрямовуватись на створення систематичного та регулярного надходження й ефективного застосування фінансових інструментів, дотримання кредитної і розрахункової дисципліни, забезпечення відповідного ситуації співвідношення власних і залучених коштів, створення фінансової стійкості для ефективного функціонування організації. Саме цим передбачена необхідність і практична важливість систематичної (комплексної) оцінки фінансового становища організації.

Фінансовий стан являє собою одну з найбільш значимих характеристик діяльності кожної організації. Тому мету оцінки фінансового стану можливо сформулювати як пошук резервів підвищення рентабельності виробництва та зміцнення комерційних розрахунків [69, c. 229].

Фінансовий стан фірми потрібно постійно й усебічно аналізувати з використанням різноманітних прийомів методик, та методів аналізу. Такий підхід дасть можливість здійснювати критичну оцінку господарчих результатів діяльності організації як за один період - у статиці, так і в динаміці - протягом ряду періодів, уможливить визначення «больових точок» у господарській діяльності та способів найефективнішого використання фінансових інструментів, а також їх раціонального розміщення. Недостатня ефективність застосування фінансових ресурсів приводить до недостатньої платоспроможності організації і в подальшому до перебоїв з постачанням, виробництвом і реалізацією продукції (робіт та послуг), а також до недостатнього забезпечення плану прибутку.

Задовільний фінансовий стан організації знаходиться в залежності від численних факторів. Зростання об'єму реалізації продукції (робіт та послуг) і зменшення її собівартості має позитивний вплив на зростання прибутковості, і в подальшому - на зростання стабільності фінансового стану компанії. Також важливий вплив має галузь діяльності організації. Для прикладу розглянемо дані що наведені на сайті Державної служби статистики України і характеризують об'єм реалізованої продукції (послуг, робіт) організацій за видами економічної діяльності у 2011 році (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Об'єм реалізованої продукції (послуг, робіт) організацій за видами економічної діяльності у 2011 році

Усього, млн. грн.

У тому числі

великі підприємства

середні підприємства

малі підприємства

млн. грн.

%

млн. грн.

%

млн. грн.

%

Усього

3991239

2045186

51,3

1422415

35,6

523638,2

13,1

у тому числі

Сільське господарство, мисливство, лісове господарство

124923,5

31632,9

25,3

59039,4

47,3

34251,2

27,4

Промисловість

1464155

1124863

76,8

281296,2

19,2

57995,9

4

Будівництво

110537,9

27690,5

25

46945,4

42,5

35902

32,5

Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку

1591952

555209,6

34,9

746467,1

46,9

290275,2

18,2

торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт

158285,4

49664

31,4

84385,9

53,3

24235,5

15,3

оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі

1223202

357735,1

29,2

623328,2

51

242139,1

19,8

роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку

210464,1

147810,5

70,2

38753

18,4

23900,6

11,4

Діяльність готелів та ресторанів

12940,7

3690,6

28,5

5240,1

40,5

4010

31

Діяльність транспорту та зв'язку

230667,6

167459

72,6

38698,9

16,8

24509,7

10,6

Фінансова діяльність

167313,4

5830,1

3,5

151396,7

90,5

10086,6

6

Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям

261614,6

123080,4

47,1

79635,4

30,4

58898,8

22,5

Освіта

1612,6

2

2

2

2

764,7

47,4

Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги

7303

1198

16,4

4157,1

56,9

1947,9

26,7

Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту

17752,5

4376,9

24,7

8635,7

48,6

4739,9

2

Вінницька торгово-промислова палата (на базі якої проводилась робота над дипломною роботою) належить до організацій, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям. Як бачимо, послуги підприємств даного виду діяльності за 2011 р. були надані в об'ємі 262 млрд. грн., що є другим показником після промисловості в Україні. Левову долю таких послуг надають великі підприємства.

Фінансовий стан організації потребує вивчення особливостей та сутності дослідження. Процес проведення оцінки фінансового стану організації в економіці носить назву моніторингом. Його мету можна визначити як пошук резервів збільшення прибутковості, платоспроможності та рентабельності організації.

Моніторинг - це процес безперервного пошуку змін в господарській діяльності організації та контроль відповідності цих змін бажаним результатам. Крім того, моніторинг містить в собі прогнозування результатів та запобігання критичним ситуаціям.

Моніторинг фінансового стану організації передбачає ряд етапів. Відображених на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Етапи проведення моніторингу фінансового стану

Детальніше розглянемо дані етапи далі:

1. Вибір та групування необхідних показників за усіма видами фінансового контролінгу. Ця система заснована на фактичних даних управлінського та фінансового обліку і є «первинною інформаційною базою відслідковування», яка застосовується в процесі подальшого розрахунку конкретних абсолютних, відносних та аналітичних фінансових та господарських показників, що вказують на ефективність фінансової діяльності організації.

2. Розрахунок систем загальних аналітичних коефіцієнтів, які визначають чітке уявлення щодо фактичних результатів дотримання планових кількісних та якісних стандартів контролю, виконується у відповідності із системою фінансових показників.

3. Створення форм контрольних звітів: для задоволення ефективного контролю така форма повинна мати стандартний вигляд і концентрувати в собі нижченаведену інформацію:

- фактичне значення підконтрольного показника;

- відхилення фактичного значення показника від планового;

- визначення причин негативних відхилень в загальному і за конкретними складовими підконтрольного показника;

- факторний аналіз [32, с. 28].

4. З'ясування періодів, за якими має здійснюватись контроль за групами та видами показників, що визначаються відповідно до фактору «швидкості реагування».

Відповідно звіти в залежності від періодичності їх подання можуть бути:

- квартальні;

- місячні;

- тижневі або декадні.

5. З'ясування діапазонів відхилень фактичних (реальних) підрахованих результатів від планових (стандартів). Всі потенційні відхилення можна умовно розподілити на три групи:

- негативне (критичне) відхилення;

- негативне (допустиме) відхилення;

- позитивне відхилення.

6. Визначення причин відхилення фактичних значень обчислених контрольних показників від прийнятих стандартів. Наведений аналіз проводиться по конкретних «центрах відповідальності» і в результаті можуть бути визначені лише такі показники з контрольованих, яких за якими прослідковуються «критичні» відхилення від стандартів. Результатом даного етапу повинно стати виявлення причин, які могли викликати критичне або допустиме відхилення [37, с. 95].

Подібний аналіз в цілому по фірмі потребує застосування керівником відповідних розділів, що приведені у структурних звітах виконавців.

Також важливим етапом здійснення діагностики є систематичний контроль всіх процесів менеджером і коригування при необхідності визначених етапів програми [40, с. 380].

Моніторинг фінансового стану виконується на основі розрахунку економічних показників, що допомагають з'ясувати ефективність фінансово-господарської діяльності (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Економічні показники ефективності фінансово-господарської діяльності

У випадку, якщо обчислені значення вищенаведених показників знаходяться в межах стандарту, то організацію, на базі якої здійснювались розрахунки, вважають прибутковою, а її фінансовий стан - задовільним. Якщо ж організація, за окремими обчисленими параметрами не відповідає нормі, то її фінансовий стан визнається нестійким, а подальші управлінські рішення ґрунтуються на проведенні більш точної діагностики діяльності цієї організації, яка і вкаже на конкретні недоліки, що впливають мають негативний вплив на фінансовий стан. Також варто відмітити, що здійснення системної діагностики фінансового стану організації - кропіткий процес, який потребує професіоналізму, тому саме тому здійснення його часто покладають на спеціалізовані аудиторські фірми [48, с. 273].

В цьому випадку джерелом інформації для здійснення системного аналізу фінансового стану являється фінансова звітність організації.

Це джерело інформації надає змогу вчасно та безпомилково отримувати звітні дані, які забезпечують можливість відразу оцінити недоліки роботи організації.

Аналіз фактичних економічних даних допомагає кількісно та якісно оцінити фінансовий стан організації. Подібні дослідження обґрунтовують управлінські рішення, що мають за мету усунення виявлених в процесі діагностики недоліків, попередження негативних наслідків та забезпечення необхідних перспектив розвитку організації.

Процес опрацювання плану та його реалізації здійснюються для з'ясування внутрішніх господарських резервів метою для підвищення соціальної та економічної ефективності організації, з'ясування основних шляхів реалізації цього плану. Процес розробки плану включає два основних напрями, що визначають системну орієнтацію функціонування організації [65, с. 17]:

Перший напрям має на меті здійснення дослідження, що обґрунтує такі управлінські рішення, що укладаються на всіх рівнях в конкретні часові строки.

Натомість другий напрям передбачає вибір та допомагає обґрунтувати механізми реалізації прийнятих в даній організації рішень - тобто, визначає конкретний економічний механізм, який дає змогу втілити управлінське рішення в організації. Це передбачає наступні завдання.

Моніторинг фінансового стану дає можливість досить критично оцінити фінансові результати діяльності організації у статиці за певний період та в динаміці - за низку періодів. Це допомагає знайти «больові точки» організації та своєчасно вжити заходів для ефективнішого використання фінансових інструментів та раціональнішого їх розміщення на фірмі.

Однією із особливостей діагностики фінансового стану організації є те, що її можна характеризувати з позицій короткострокової та довгострокової перспектив. Короткострокова перспектива задля оцінки стану підприємства організації визначає критерієм ліквідність та платоспроможність, тобто надає можливість організації вчасно та в повному обсязі задовольнити короткострокові зобов'язання.

Таким чином, ліквідність балансу організації визначається як можливість задоволення зобов'язань активами організації, період переведення котрих в грошові кошти відповідає часу погашення зобов'язань. Ліквідність активів навпаки є величиною, що обернена часу, який потрібен для перетворення їх в гроші. Зменшення часу необхідного на процес перетворення показує підвищення ліквідність. Найліквіднішим активом організації є готівка. Нижчим ступенем ліквідності характеризують цінні папери або короткострокові інвестиції, так як при умові підвищеної необхідності вони можуть швидко конвертуватись у гроші.

Діагностика ліквідності балансу, як частина виконання загального моніторингу фінансового стану, здійснюється шляхом порівняння засобів активу, які згруповані в балансі за ступенем ліквідності і розташовані в порядку її зменшення, із зобов'язаннями організації по пасиву, які групуються за термінами погашення та розміщені в порядку їх (термінів) зростання [64, с. 180].

Загальна ліквідність балансу визначається на основі порівняння підсумків груп за активом і пасивом.

Процес порівняння найліквідніших активів з найризикованішими зобов'язаннями і з сумою короткострокових пасивів оцінює поточну ліквідність організації.

Співставлення активів з середньостроковими та довгостроковими пасивами визначає ліквідність майбутнього періоду.

Ліквідність, що існує на момент аналізу, називається поточна і характеризує платоспроможність чи неплатоспроможність найближчим часом.

Співставлення підсумків ліквідності першою по першій групі активу і пасиву в балансі (терміном до 3-х місяців) характеризує співвідношення поточних надходжень та розрахунків. Порівняння підсумків по другій групі активу та пасиву (3 - 6 місяців) дає оцінку потенційному зниженню або підвищенню поточної ліквідності в очікуваній перспективі.

Порівнюючи аналогічні підсумки третьої і четвертої груп характеризуємо співвідношення надходжень та розрахунків у найближчому майбутньому.

Аналіз ліквідності балансу організації, що описаний вище, надає загальне уявлення про імовірний фінансовий стан з точки зору можливостей своєчасної сплати за розрахунками [26, с. 226].

Платоспроможність оцінюється можливістю організації розрахуватись за невідкладною кредиторською заборгованістю.

До її характерних ознак можна віднести: повна відсутність непогашеної вчасно кредиторської заборгованості і достатній для організації обсяг коштів на рахунках.

Поняття платоспроможності та ліквідності залежності мають певний взаємозв'язок. Так, ступінь ліквідності пасивів організації прямо пропорційний платоспроможності організації.

В загальному ці категорії складають основу фінансового стану організації, що являє собою умову життєздатності та базу розвитку організації.

Іншим показником, що входить до системи діагностики фінансового стану є рентабельність, яка показує ефективність конкретних напрямів діяльності організації протягом аналітичного періоду. В ширшому розумінні рентабельність вказує на стан прибутковості конкретних напрямів діяльності організації; а також і на стан дохідності організації в цілому.

Показник рентабельності тісно зв'язаний з величиною прибутку, поняття проте не є тотожним з ним. Рентабельність є відносним показником, в той час як прибутковість - абсолютним [26, с. 228-229].

Ще одним з основних елементів системи моніторингу є дослідження ділової активності організації.

Оцінку ділової активності організації можна подати як систему 4 самостійних блоків аналітичних досліджень:

- оцінки ефективності застосування оборотних коштів організації;

- оцінки використання залученого і власного капіталу;

- оцінки ефективності кредитно-грошових відносин організації з комерційними банками;

- оцінки кредиторської і дебіторської заборгованостей.

Таким чином, проведення досліджень ділової активності організації дає можливість оцінити, наскільки ефективно вибудувана структура її капіталу, як складаються її стосунки з замовниками та постачальниками і з комерційними банками.

Як відомо, результативність використання фінансових інструментів, перш за все, зв'язують з їх оборотністю.

В процесі аналізу надається оцінка конкретних статей оборотних активів, що бере до уваги галузеву специфіку організації, вид діяльності та особливості випуску продукції, надання послуг, виконання робіт. Також, визначають і оцінюють загальні показники оборотності оборотних коштів, результатами після проведення аналізу визначають найвагоміші причини нераціонального складу оборотних активів і розробляють заходи задля усунення цих причин.

Наступним вагомим блоком оцінки ділової активності організації є раціональне співвідношення власного та залученого капіталів і результативність їх використання. Показники рентабельності використання капіталу показують швидкість його руху та віддачі.

Ефективність капіталу найкраще характеризується його рентабельністю. Задля аналізу використання капіталу організації варто використовувати метод подовження факторних систем, за яким рентабельність капіталу оцінюється двома чинниками: оборотністю капіталу і чистою рентабельністю реалізації продукції (робіт, послуг). Факторний аналіз дає можливість знайти резерви підвищення рентабельності капіталу [65, с. 20].

Результати аналізу капіталу повинні показати вказати чи ефективно створена його структура і який ступінь ризику варто розглядати інвесторам, чи є організація фінансово стійкою. З метою покриття підвищеної тимчасово потреби у фінансових ресурсах організація, зазвичай, застосовує банківські кредити.

Значною складовою аналізу ділової активності організації є оцінка стану кредиторської і дебіторської заборгованостей. Розмір дебіторської заборгованості характеризується умовами організації щодо розрахунків з клієнтами. Зміна зазначених умов має і переваги, і недоліки. До переваг можна віднести підвищення обсягу реалізації і прибутку, до недоліків - нестачу оборотних коштів, зменшення швидкості оборотності капіталу, імовірне зростання суми безнадійних боргів.

Таким чином кожне підприємство є зацікавленим у зменшенні термінів погашення боргів шляхом удосконалення розрахунків, передоплати, застосування вексельної форми розрахунків вчасного оформлення розрахункових документів. При проведенні аналізу поточних активів організації оцінюється динаміка, структура, склад, терміни та причини виникнення дебіторської заборгованості.

Методика аналізу кредиторської заборгованості містить в собі дослідження наявності, вивчення складу та термінів виникнення; частоти і причин виникнення давньої заборгованості перед бюджетом, працівниками, постачальниками; встановлення суми санкцій, що необхідно сплатити за прострочення платежів.

Так як кредиторська заборгованість є, в ряді випадків, джерелом покриття дебіторської, то з метою всебічного аналізу проводять їх порівняння. Значне переважання кредиторської заборгованості в порівнянні з дебіторською є можливим наслідком неплатоспроможності організації, її нездатності своєчасно розраховуватись за власними зобов'язаннями чи прагненням відкласти виплату коштів, використавши в якості джерела фінансування [84, с. 144].

Отже, оцінка ділової активності є дослідженням можливості організації отримати з різноманітних джерел фінансові ресурси і ефективно їх застосувати, забезпечивши зростання прибутку та капіталу.

Вплив внутрішніх факторів визначається:

- частиною продукції чи послуг, що визначають платоспроможний попит;

- співвідношенням грошових доходів з витратами;

- галузевою приналежністю організації;

- часткою виплаченого статутного капіталу;

- структурою майна [27, с. 315].

В загальному вигляді, фінансова стійкість є головною складовою господарської стійкості організації і є об'єктом фінансового менеджменту господарською діяльністю. Крім того, вона оцінює стан фінансових ресурсів, процес їх створення, розподілу та застосування, який уможливлює пропорційний, збалансований розвиток організації умов при дотриманні забезпечення та збереження кредитоспроможності та платоспроможності за наявності можливого рівня ризику.

Стан фінансової стійкості організації в сучасних умовах являє собою результат ефективного управління всіма напрямками діяльності організації, її активами, грошовими потоками і структурою капіталу організації.

1.2 Система управління моніторингом фінансового стану підприємства

Ефективність діяльності організації відображається в її фінансовому зростанні та створені передумов для успішного розвитку у майбутньому, що підкреслює необхідність систематичного моніторингу фінансового стану. Регулярний моніторинг фінансового стану буває можливим лише при забезпеченні швидкого отримання якісної, достовірної і об'єктивної інформації про застосування фінансових ресурсів, формування внутрішніх резервів, стану фінансово-господарських відносин організації із суб'єктами і об'єктами зовнішнього середовища. Результати пошуку змін у фінансовому стані мають показувати тенденції економічного розвитку організаційної структури та створювати можливість для формування інформаційної бази призначеної для ефективного фінансового управління.

Комплексне оцінювання включає в себе використання цілої низки методів економіко-математичного та фінансового аналізу, а також моделювання кризових явищ чи інвестиційної привабливості фірми. Ведуться дискусії щодо створення понятійного апарату моніторингу фінансового стану і банкрутства фірм, що вказує на відсутність єдиного загального підходу.

В наш час діє ряд нормативно-правових документів щодо питань аналізу та оцінювання фінансового стану організацій, проте вони не передбачають універсального підходу до створення системи індикаторів та інтегрального показника аналізу фінансового стану організації. Методичні підходи розрізняються в залежності від призначення та користувачів результатів оцінки.

У вітчизняній практиці виділяють два підходи до моніторингу фінансового стану організації, його інвестиційної привабливості, прогнозування ймовірності банкрутства та кредитоспроможності [43, с. 44]. Перший підхід визначає фінансову позицію корпорації за певними фінансовими показниками.

Проте деякі показники можуть мати додатні значення, а деякі - від'ємні, що ускладнює позиціонування підприємства відносно зацікавлених суб'єктів зовнішнього середовища. У процесі розвитку економічної науки цей напрям здобув назву «бенчмаркінгу», що визначається порівнянням конкретних показників підприємств-конкурентів із середнім галузевим рівнем і найкращими показниками провідних компаній. Оскільки часто організації займаються різноманітними видами діяльності, то такий напрям використовується лише в окремих випадках.

Другий напрям визначається виведенням інтегрального показника задля визначення фінансового стану на основі певних фінансових коефіцієнтів. Уперше даний напрям був реалізований У. Бівером, який виокремив ознаки нестабільного стану за фінансовими коефіцієнтами, на базі яких вибудував інтегральний показник.

Згодом Едвард Альтман побудував за допомогою мультидискримінантного аналізу дво-, п'яти- і семифакторні індекси для визначення імовірності банкрутства підприємства. На даний час в цьому напрямі працюють чимало учених, пропонуючи моделі для оцінки кредитоспроможності, враховуючи особливості функціонування вітчизняних підприємств та постійну зміну умов зовнішнього і внутрішнього середовищ. Проте і цей підхід має ряд важливих недоліків, до яких відносяться: використання даних балансу щодо активів підприємств, так як не можливо отримати їх вірну ринкову вартість; застосування різних підходів для обліку і обрахунку прибутку; наявність необ'єктивних критеріїв значущості, що застосовуються для різних коефіцієнтів, які оцінюються залежно від галузі діяльності підприємства; моделі інтегральних показників, відокремлені від моніторингу параметрів економічного розвитку, що не відповідає меті моніторингу; галузеве спрямування економетричних та дискримінантних моделей оцінювання; залежність рейтингових показників від виду інтеграції та сфери діяльності суб'єкта; не відображає вплив тактичного управління на зміну фінансового стану; неможливість співставлення окремих показників різних організацій і необхідність аналізу їх динаміки тощо [70, с. 179].

Для адекватного сприйняття системного фінансового аналізу істотне значення дає визначення суті комплексного аналізу і з'ясування його основних завдань.

В загальному, комплексний аналіз фінансово-господарського стану організації включає визначення економічного та фінансово-господарського потенціалу суб'єкта господарювання, тобто надає можливість забезпечити визначення місця організації в навколишньому середовищі. Оцінка фінансового, економічного та майнового стану організації дає необхідну інформаційну основу для ухвалення фінансових та управлінських рішень щодо спірних питань купівлі-продажу підприємства, напрямків виробничого розвитку, залучення або реалізацію інвестицій.

Комплексний (системний) аналіз фінансово-господарської діяльності є її характеристикою, що отримана в результаті системного дослідження, тобто узгодженого та тривалого вивчення сукупності показників, які вказують на всі (чи більшість) аспектів господарчих процесів, і що містить узагальнюючі висновки про результатів функціонування виробничого об'єкта на базі виявлення кількісних та якісних відмінностей від плану, результатів на подібних об'єктах, попередніх періодів, нормативів тощо) [65, с. 21].

Діяльність організації визначається сумою показників, що ієрархічно пов'язані одне з одним. Нижній рівень ієрархії включає прості показники, що легко можуть бути розраховані або виміряні і подані в абсолютному чи відносному виразі. Отримання системної оцінки являється поетапним переходом від оцінки окремих показників до взаємозв'язаних оцінок вищого рівня до забезпечення комплексної оцінки, що стоїть на найвищому рівні ієрархії. Блокові оцінки аналізують окремі сторони діяльності організації. Комплексна оцінка показує результати діяльності компанії в цілому. Блокову і комплексну оцінки формують шляхом синтезу оцінок нижчого рівня ієрархії на базі використання середніх різного роду.

Комплексна фінансово-економічна оцінка є показником, який отримують при систематичному вивченні сукупності параметрів, що вказують на всі чи більшість аспектів зміни фінансово-господарських явищ та процесів. Вона формує загальні висновки за результатами функціонування об'єкта, що досліджується. Таким чином на основі подібної оцінки можливо здійснювати ранжирування аналізованих об'єктів, тому вона отримала назву рейтингової.

Складність рейтингової оцінки полягає в важкості виділення узагальнюючого показника у разі багатокритеріального аналізу, а витрати за проведення аналітичних робіт не покриваються їх результативністю. Існують також перешкоди організаційного і методологічного характеру. Завдання рейтингової оцінки зводиться до з'ясування інтегрального параметра на основі агрегації різних способів якісного та кількісного аналізу, у випадку коли передбачені завдання підбиття підсумків роботи аналізованого об'єкту за певний проміжок часу, аналізу відповідності плану санації організації, системної оцінки створення бізнес - плану і т. п.

Зведення визначеної кількості показників в загальний показник уможливлює визначення якісної відмінності (зміни) досягнутого становища на базі порівняння, хоча в такому випадку неможливо з'ясувати ступінь відмінності. Визначення інтегрального показника не значить, що для аналізу можна застосовувати лише один показник.

Навпроти, інтегральний показник є тільки загальним орієнтиром фінансово-господарської ситуації, а для аналізу фінансового стану об'єкту використовують систему показників. Системний фінансовий аналіз застосовується власниками для обґрунтування рішень стратегічного і тактичного характеру, керівниками підприємств - для інформаційного забезпечення потреб оперативного фінансового планування [62, с. 198].

Подібний аналіз є частиною інструментарію стратегічного управління. Результативні показники системного аналізу потенційним інвесторам організації необхідні для створення і обрахунку інвестиційних проектів і розробка рішення щодо фінансування, кредиторам - задля ухвалення рішень щодо надання кредиту, його умов та обсягів. Ми вважаємо, що даний вид аналізу уможливлює проведення і ретроспективного, і перспективного аналізу фінансово-господарського стану організації, а також дає оптимальну відповідність вимогам виконання наступних завдань:

– оцінки надійності партнерів;

– оптимізації фінансової діяльності організації;

- пошуку високорентабельних проектів;

- залучення фінансових ресурсів; оцінки доцільності інвестування;

- комплексного оздоровлення суб'єктів господарювання [51, с. 198].

Застосовують різні критерії та методи для проведення комплексної оцінки. Спільним для них є те, що необхідно сформувати перелік фінансових показників, що впливають на загальну оцінку. Ключовим елементом процесу комплексного (системного) аналізу фінансового стану організації є модель аналізу вхідної інформаційної бази. Дана модель являє собою обґрунтовану відповідно до специфічних характеристик певного випадку процедури узагальненого аналізу органічне поєднання аналітичних, статистичних та математичних методів дослідження.

Ефективність рейтингового аналізу та адекватність узагальнених результатів поставленим завданням передбачає доцільність вибору інструментарію та його обґрунтованість.

Інструментарій, що використовується виконавцем системного аналізу для обробки вхідної фінансово-господарської інформації, широко представлений в фінансовій літературі низкою формалізованих методик, що об'єднуються в три групи в залежності від специфіки їх узагальнених характеристик:

- визначення інтегрального показника фінансового становища організації - об'єкта дослідження;

- ранжирування фінансових коефіцієнтів та показників;

- співвідношення розрахункових показників та еталонних величин.

Специфіка обробки наданої інформації на базі створення ранжованого ряду фінансових коефіцієнтів та показників надає можливість рекомендувати його для використання в разі вирішення специфічних задач, що виникають перед виконавцями фінансового аналізу, а саме:

- формування імовірних напрямів впливу на господарську діяльність організації для реалізації її економічного потенціалу;

– деталізований пошук ситуації щодо певних фінансових індикаторів, які застосовуються в процесі дослідження;

– ідентифікація «слабких» місць організації, які проявляються в формі незадовільних значень загальних показників, які можуть бути індикаторами відповідних напрямів функціонування організації [32, с. 28].

Частково відрізняється від попередньої моделі алгоритм оцінки фінансового стану організації на підставі обрахунку абсолютної величини інтегрального показника. Використання даної моделі як форми комплексного аналізу можна рекомендувати для ряду випадків:

– кількісної оцінки економічного потенціалу організації з одним числовим значенням для використання в розрахунках;

– визначення факту виконання пріоритетних напрямів забезпечення фінансової стійкості організації;

- оцінки рівня виконання плану [32, с. 30].

В даний час, поширеним засобом досягнення тактичних і стратегічних цілей є створення системи ранжирування, у відповідності до якої кожному конкретному значенню цільового показника відповідає однозначно конкретний ранг, в той час як сума рангів, отриманих даною організацією за результатами аналізу, є підставою для визначення фінансового стану компанії, розвитку тенденції її зміни і подальших перспектив діяльності. Таким чином, оцінка всіх сторін фінансово-господарського функціонування організації на підґрунті математичного моделювання органічно поєднується в єдиному інтегральному показнику.

Отриманий в результаті рейтингової оцінки інтегральний показник показує відповідність фінансового стану організації поточним ринковим умовам. Подальші висновки являють собою інформаційну базу для виконання поставленого завдання і дають змогу підготувати обґрунтовані висновки щодо фінансового стану організації в цілому.

В процесі аналізу фінансової діяльності компаній нерідко постає питання про порівнянність результатів діяльності різних господарських суб'єктів. Порівняльний аналіз застосовується задля визначення фінансового потенціалу організації і порівняння його з базою - сукупністю підприємств, середньогалузевими показниками тощо. Крім того порівняльний аналіз використовується і самою організацією для відповідної корекції інформаційної бази, задля визначення ринкової позиції організації з погляду ефективності її діяльності в порівняні з іншими організаціями [37, с. 95].

Дане питання теоретично може мати два аспекти. Перший стосується порівняння кількох підприємств чи різних підрозділів однієї компанії на основі певних об'єктивних показників, які були обрані аналітиком за важливістю цих величин для системної оцінки діяльності господарських одиниць. Таке порівняння називають зовнішнім. Другий аспект пов'язаний з проблемою відповідності досягнутих компанією результатів еталону, з яким співставляють результати. В якості еталона можуть виступати бюджетне або планове завдання, результати основного періоду чи загальне уявлення про аналогічну «ідеальну» організацію.

Для вирішення проблеми зовнішнього порівняння застосовуються різноманітні рейтинги, вирішення проблеми відповідності досягнутих компанією результатів еталону пов'язане з формуванням інтегральних показників оцінки фінансово-економічної динаміки господарюючої одиниці, що носить назву внутрішнього рейтингування. Загальновідомо, що рейтинг (англ. rаtіng - оцінка, клас, розряд) є індивідуальним числовим показником визначення певних успіхів окремої особи в певному класифікаційному переліку (рейтинг-лист), синтезований, узагальнений показник, який включає різні характеристики об'єкта оцінки [37, с. 98].

Існує ряд вимог до проведення системного фінансового аналізу. Виділимо серед них найбільш суттєві.

По-перше, методологічна основа системного аналізу повинна ґрунтуватися на методиках, що дають можливість в умовах обмеженості часу оцінити фінансовий стан господарських одиниць. Варто зазначити, що за тривалістю процес системного аналізу серед інших типів фінансового аналізу організації займає друге місце і поступається тільки експрес-аналізу. Якщо експрес-аналіз за один-два дні на підґрунті фінансової звітності має визначити та ідентифікувати проблемні напрями господарської діяльності організації, то системний фінансовий аналіз впродовж двох-трьох тижнів реалізації процедури оцінки фінансового стану організації повинен не тільки ідентифікувати суперечливі елементи, але й розробити обґрунтовані висновки щодо перспективних тенденцій зміни фінансового стану господарчих одиниць в цілому, застосовуючи форми фінансової звітності та розшифровки статей звітності, дані господарського обліку, аудиторського звіту та інші доступні та наявні джерела інформації.

По-друге, на підставі кінцевих результатів проведення системного фінансового аналізу, аналітиками був створений достатньо ефективний прийом проведення аналізу господарської звітності - порівняльний аналіз. Такий аналіз являє собою внутрішньогосподарчий аналіз об'єднаних показників фінансово-господарської звітності за конкретними напрямами діяльності самої організації та її дочірніх підрозділів чи ринковий аналіз показників організації порівняно з аналогічними показниками конкурентів, середніми чи середньогалузевими показниками. В залежності від отриманого завдання щодо проведення системного фінансового аналізу конкретної організації необхідно, для початку, визначитись з оптимальною основою для порівняння значень фінансових показників. Таким чином, основою для забезпечення цього виду аналізу можуть бути дані системи:

– показники фінансово-економічної діяльності фірм, які є лідерами в галузі, до якої відноситься об'єкт дослідження;

– цільове значення економічних показників, які визначені замовниками дослідження чи потенційними інвесторами;

– певні нормативні значення фінансово-економічних показників відповідно до внутрішніх нормативних і/або законодавчих документів, рекомендацій науковців;

– критичні та оптимальні значення фінансових показників, визначені для організації, враховуючи особливості і специфіку його господарської діяльності;

– середньогалузеві значення показників;

- усереднені по часу значення фінансових показників, обраховані за даними господарської діяльності організації в найсприятливіші періоди її діяльності [25, с. 54].

По-третє, з метою здійснення системного аналізу необхідно забезпечити створення групи показників, що в сумі відповідатимуть вимогам системної характеристики поточного стану організації і перспектив її майбутнього розвитку. Також слід враховувати, що при застосуванні зайвої кількості фінансових коефіцієнтів є можливість втратити час на аналітичне і математичне забезпечення дослідження взаємозалежних показників. Що, у свою чергу, сильно знизить оперативність системного аналізу, яка являється критичною ознакою його ефективності.

По-четверте, ефективність системного аналізу істотною мірою залежить від можливостей для створення адекватної системи однозначної інтерпретації результатів аналітичної і математичної обробки окремої групи цільових показників для уникнення і запобігання двозначності висновків, суперечностей в оцінках експертів про ідентифікацію положення досліджуваного об'єкту [32, с. 28-30].

Разом з процедурою проведення комплексного аналізу, основним критеріям повинна відповідати також інформаційна база. На основі вхідних даних у результаті аналітичної і математичної обробки визначається абсолютне значення інтегрального показника, тому вони повинні відповідати сукупності критеріїв, використання яких забезпечується такими правилами:

- цільові показники вибраної методики, як і вхідна фінансово-господарська інформація, повинні бути приведені до співставних одиниць вимірювання, що дають змогу їх адекватної аналітичної і математичної обробки;

- інформація що надається об'єктом дослідження для подальшої обробки, має бути достовірною і повною;

– вибір методів аналітичного, математичного і статистичного моделювання повинен бути обґрунтований для адекватної оцінки вхідних інформаційних ресурсів з подальшою ідентифікацією на їх базі цільового показника системного фінансового аналізу;

– проведення системного аналізу здійснюється на основі системи цільових фінансових коефіцієнтів та показників відповідно до вибраної методики аналізу фінансового стану досліджуваного об'єкта;

– кожен фінансових показників повинен бути максимально інформативним;

- формування загальної картини фінансового стану організації повинне базуватись на основі розрахунку цільового фінансового показника як результату щодо сталої сукупності окремих фінансових показників, що вказують на певні сторони фінансової діяльності організації;

- порівняльний аналіз в системі інтегральних показників, що отримані в результаті аналітичної і математичної обробки вхідної первинної інформації в динаміці виконується порівняно з базовими показниками, що прийняті за орієнтири [30, с. 40].

В економічних джерелах зустрічається чимало описів і прикладів методик системної оцінки фінансового стану організації.

Деякі автори рекомендують проводити системний аналіз фінансового стану організації, ґрунтуючись на поєднанні фінансових коефіцієнтів. Для цього вивчають динаміку окремих показників, проводять порівняння із нормативними та середніми значеннями у галузі.

В міжнародній практиці для оцінювання фінансового стану організації широко застосовують математичні моделі, які допомагають формулювати загальний показник фінансового стану організації, тобто його інтегральну оцінку.

Найчастіше використовуються моделі Альтмана, Чессера, Ліса, Таффлера та ін. Широке застосування вищенаведених моделей у міжнародній практиці зумовлено такими перевагами: вони засновані на невеликій кількості розрахункових показників, що забезпечують точність результатів за невисокої трудомісткості їх застосування; моделі дають інтегральну оцінку і забезпечують можливість порівнювати різні об'єкти; інформація для проведення підрахунків доступна, так як відображається в основних формах фінансової звітності; є можливість не лише оцінки фінансового стану, а й прогнозування банкрутства, оцінки зони ризику, в якій перебуває організація [70, с. 179].

Проте дані моделі відображають реальні результати тільки в таких умовах, за яких вони були розроблені.

Використання цих моделей в Україні стало б можливим лише за повної відповідності фінансової звітності, бухгалтерського обліку, показників міжнародної практики і стабільного функціонування вітчизняних підприємств. За умов наявних відмінностей, показники українських організацій, які уведені в модель, повинні бути з відмінними критеріальними значеннями, так як значення даних коефіцієнтів має істотний вплив на результати розрахунків та відповідність висновків щодо фінансового стану організації.

Чинниками та показниками задовільного фінансового стану можуть бути: ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів, стійка платоспроможність. Виділяють такі чинники та показники незадовільного фінансового стану: недостатній обсяг власних оборотних коштів, неефективне розміщення засобів, наявність заборгованості платежів, негативні тенденції у виробництві. До найістотніших показників загальної характеристики фінансового стану відносять показники рентабельності та прибутковості. Істотне значення має оцінка структури доходів організації і аналіз взаємозв'язку прибутку та показників рентабельності. Варто також проаналізувати зв'язок прибутку організації з чинниками, які формують його, адже це полегшить практичну орієнтацію в даних питаннях.

Значною складовою системної оцінки фінансового стану організації повинна бути рейтингова оцінка. Для неї необхідно на основі комплексу оціночних показників надати узагальнену кількісну оцінку фінансовому стану кожної організації.

Визначення інтегрального оціночного показника виконується у наступній послідовності: визначаються кількісні значення конкретного оцінного показника певної організації, після цього визначається ранг певної організації за кожним оцінним показником. Після фіксації кращого значення кожного оцінного показника серед організацій, які досліджуються, визначається в частках одиниці відхилення показника певної організації від кращого показника, що приймається за одиницю. Після визначення інтегрального показника виконується ранжирування підприємств відповідно у списку від найкращого до найгіршого. Таким чином, комплексна оцінка фінансового стану організації сприяє визначенню за різними оціночними показниками резервів щодо поліпшення фінансового стану фірми [65, с. 19].

Отже, варто відзначити, що організаційні та методичні підходи до узагальнюючої оцінки фінансового стану організації та інформаційна база оцінки мають наразі формальне значення. Це проявляється у тому, що системний аналіз проводиться з застосуванням стандартних підходів, що існують за різноманітних економічних умов. Не зважаючи на те, що підходи до системного аналізу оцінки фінансового стану минули певні стадії еволюційного розвитку, вони і надалі ґрунтуються на з'ясуванні стандартних показників, застосуванні зарубіжних дискримінантних моделей оцінки, що, як правило, не адаптовані до реальних умов розвитку української економіки, а також до діючої інформаційної оціночної бази. Загалом у процесі здійснення системної оцінки рідко враховуються особливості, пов'язані із певною організаційно-правовою формою; змінена ієрархія зв'язків між показниками на деяких рівнях менеджменту, тому що в багатьох вітчизняних організаціях використовуються застарілі організаційні структури.

Узагальнення і конкретизація існуючих підходів до системної оцінки фінансового стану організацій дали змогу знайти системні недоліки, врахування яких повинно стати обов'язковою передумовою майбутніх досліджень та розробки відповідного сучасним умовам механізму узагальнюючої оцінки фінансового стану. Основним же завданням комплексної оцінки фінансового стану організації повинно бути сполучення обґрунтованих управлінських рішень стратегічного характеру та потреб оперативного управління фінансовим станом; диференційований підхід до визначення рекомендованих рівнів показників відносно підприємств різних галузей та організаційно-правових форм; максимальна інформативність показників залежно від потреб управління.

2. Комплексний аналіз фінансового стану Вінницької торгово-промислової палати

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика Вінницької торгово-промислової палати

Об'єктом дослідження є недержавна неприбуткова самоврядна організація Вінницька торгово-промислова палата (далі в тексті Вінницька ТПП). Вінницька ТПП входить у систему Торгово-промислових палат України і керується в своїй діяльності чинним законодавством України, Статутом ТПП України та цим власним Статутом.

Вінницька ТПП створена у відповідності до Указу Президента України №357/94 від 4 липня 1994 р. «Про Торгово-промислову палату України» і діє у відповідності до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 2 грудня 1997 р. [2].

Керівником підприємства є Дідик Олександр Миколайович.

Найменування організації: повна назва - Вінницька торгово-промислова палата; скорочена назва - Вінницька ТПП.

Юридична адреса та місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Соборна, 67.

Вінницька ТПП є юридичною особою; має відокремлене майно, від власного імені може набувати майнових та особистих немайнових прав, в також нести обов'язки, бути відповідачем та позивачем у суді (арбітражному та третейському) [Додаток А].

Вінницька ТПП може займатися господарською діяльністю лише в обсязі, необхідному для виконання власних статутних завдань. Прибуток, що був одержаний не розподіляється поміж членами палати, а використовується для реалізації її статутних завдань [2].

Основні цілі та завдання Вінницької ТПП:

- забезпечення розвитку експорту вітчизняних товарів, якісній зміні його структури, забезпечення практичної допомоги організаціям, об'єднанням і підприємствам в проведенні операцій за межами національного ринку і освоєнні новітніх форм співробітництва;

- встановлення прямих виробничих й науково-технічних зв'язків вітчизняних об'єднань, організацій і підприємств з фірмами зарубіжних країн і створення спільних організацій та міжнародних об'єднань;

- забезпечення взаємодії поміж суб'єктами господарської діяльності, регуляція їх взаємовідносин з державою та її органами, а також із соціальними партнерами;

- захист інтересів членів Вінницької ТПП, що пов'язані з їх підприємницькою діяльністю як в Україні, так і за її межами, забезпечення розвитку ринкових відносин у власному регіоні, господарської діяльності у всіх її можливих формах, експорту вітчизняних товарів, консультаційні послуги для проведення торговельно-економічних операцій, допомога в освоєнні новітніх форм співробітництва;

- проведення аналізу зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних організацій;

- надання довідкових інформаційних послуг і сприяння поширенню інформації стосовно науково-технічних досягнень, економіки, звичаїв та правил торгівлі України та інших країн, законодавства, діяльності та можливостей зовнішньоекономічного співробітництва організацій, що розташовані в зоні обслуговування Вінницької ТПП;

- поширення довідкових, інформаційних, рекламних і методичних матеріалів з питань, що входять у сферу діяльності Вінницької ТПП;

- організація навчання й стажування спеціалістів у різних сферах господарської діяльності;

- організація ділових зустрічей, семінарів, виставок, конференцій;

- здійснення видавничої та редакторської підготовки і друкарського виготовлення рекламно-інформаційних матеріалів;

- послуги із продажу експонатів вітчизняних учасників ярмарків і виставок за кордоном, а також реалізації іноземних експонатів на власних виставках Вінницької ТПП;

- проведення у Вінницькій області рекламної роботи для українських й іноземних бізнесменів;

- переклади;

- послуги із проведення експертиз кількості, комплектності, якості, українських та імпортних товарів;

- калькуляція вартості товарів, продукції чи іншого майна;

- надання послуг митних брокерів;

- допомога в отримані охоронних документів на промислові зразки, винаходи, товарні знаки й інші об'єкти промислової власності;

- видання та засвідчення сертифікатів всіх форм про походження продукції;

- засвідчення сертифікатів відповідності для продукції українського й іноземного виробництва;

- сприяння членам Вінницької ТПП та іншим особам в оформленні виїзних документів для ділових поїздок за кордон, надання туристичних послуг;

- послуги у сфері електронних комунікацій;

- роботи зі штрихового кодування;

- послуги з питань приватизації об'єктів приватизації;

- інформаційні послуги;

- юридично-правові послуги;

- транспортно-експедиційні послуги;

- виконання робіт з оцінки вартості незавершеного будівництва, споруд, будівель, обігових коштів, майнових та немайнових прав і бізнесу, за замовленням українських й іноземних організацій;


Подобные документы

  • Економічна природа та методичні підходи до здійснення моніторингу фінансового стану. Проведення експрес-моніторингу фінансового стану підприємства та його висновки. Прогнозування та аналіз основних показників діяльності за допомогою програми Excel.

    дипломная работа [2,9 M], добавлен 25.01.2011

  • Поняття фінансового стану та фінансових ресурсів на підприємстві. Організаційно–економічна характеристика підприємства КП "Макіївтепломережі". Методологія і інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану і фінансових результатів на підприємстві.

    курсовая работа [112,1 K], добавлен 22.02.2013

  • Види, завдання, інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства ВАТ "Парадіз". Напрямки поліпшення фінансового стану підприємства.

    курсовая работа [197,5 K], добавлен 14.06.2010

  • Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Показники фінансового стану підприємства. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.

    лекция [122,8 K], добавлен 15.11.2008

  • Теоретичні аспекти поняття фінансового стану підприємства: сутність, значення для діяльності. Аналіз фінансового стану ВАТ "Видавництво Харків". Показники платоспроможності і ліквідності підприємства. Заходи щодо покращення фінансового стану підприємства.

    дипломная работа [146,6 K], добавлен 21.08.2010

  • Методологічні аспекти оцінки фінансового стану підприємства. Фінансово-економічна характеристика господарства ПСГП "Зеніт". Оцінка фінансової стабільності підприємства, платоспроможності і ліквідності. Основні напрями зміцнення фінансового стану.

    курсовая работа [73,9 K], добавлен 08.10.2011

  • Сутність фінансового стану підприємства та елементи, що його визначають. Оцінка майнового стану ВАТ "Завод МГТ" та динаміка його зміни. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства. Управління дебіторською заборгованістю, структурою капіталу.

    курсовая работа [284,9 K], добавлен 13.05.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.