Управління фінансами та механізм його реалізації в ринкових відносинах

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Кафедра "Фінанси і банківська справа"

Курсова робота

за курсом "Фінанси" на тему:

"Управління фінансами та механізм його реалізації в ринкових відносинах"

Донецьк 2010

Реферат

Курсова робота: 27 с., 3 джерела.

Об'єкт дослідження - фінанси України

Мета роботи - дослідження особливостей управління фінансами України, дослідження функцій органів управління фінансами України різних рівней.

Метод дослідження - описовий.

Загальне управління фінансами України здійснюють Міністерство економіки, Міністерство фінансів, державне казначейство. Оперативне управління здійснює апарат. За його допомогою держава керує фінансовою діяльністю в усіх структурах підрозділів народного господарства.

Зміст

Вступ

1. Поняття управління фінансами

2. Органи управління фінансами Україні та їх функції

2.1 Роль Міністерства фінансів України в управлінні фінансів

2.2 Роль місцевих фінансових органів в управлінні фінансами

2.3 Інші органи управління фінансами України

3. Основні напрямки удосконалення управління фінансами в Україні в ринкових відносинах

Висновок

Перелік використаної літератури

Вступ

Управління як діяльність існувало протягом усієї нашої історії. Можна сказати, що управління існувало певною мірою відтоді, як у людей виникла потреба у спільній праці. Коли треба було збирати податки, створювати армію, годувати людей, які самі не виробляли харчів, тоді постала певна форма управлінської діяльності.

Управління в економіці - це свідоме спрямування економічних і соціальних процессів для досягнення збалансованості, пропорційності й оптимальності. При цьому визначальними є фактори: дія об'єктивних економічних законів, вплив приватних, колективних і державних інтересів, потреби суспільства.

Світовий досвід переконує, що в основі успіхів прогресу завжди лежать безпосередні економічні інтереси людини, дисципліна і порядок, чітка система організації та управління процесами капіталотворення, формування фондів негромадження і споживання.

Сучасний бізнес - це високоорганізована й ефективно функціонуюча система дій підприємців незалежно від форм власності й господарювання в ринковій економіці демократичного суспільства. Ця система нічого спільного не має з хаотичною базарною економікою, що переважає нині в пострадянських країнах.

У високорозвинутих країнах регулюючий механізм об'єднує як ринкову кон'юнктуру, так і регулюючі функції держави через банківсько-фінансову, монетарну, кредитну, бюджетну, страхову, митну, антимонопольну, податкову політику.

До розуміння потреби у державному регулюванні економічних перетворень прийшли в останні роки керівники і нашої держави. Проте цього не скажеш про значну частину підприємців, які ратують за повне усунення держави від регулювання ринкових відносин і за ліквідацію інституцій державного контролю.

Отже, необхідно визначитися, яке державне управління потрібне економіці України та яке місце в цьому процесі повинен займати державний фінансовий контроль.

1. Поняття управління фінансами

державний фінанси менеджмент ринковий

Управління державними фінансами -- це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні державних органів управління.

Управління фінансами ґрунтується на знаннях економічних законів розвитку суспільства, закономірностей розподілу валового внутрішнього продукту між державою та суб'єктами господарської діяльності, державою і населенням, між галузями економіки і територіями. Воно здійснюється через фінансовий механізм, котрий є системою взаємопов'язаних елементів, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований вплив у цілому на господарську і зокрема фінансову діяльність на всіх рівнях економічної системи.

Управління фінансами включає об'єкт і суб'єкт. Об'єктом управління є централізовані й децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках державних фінансів.

Суб'єкт управління -- це фінансовий апарат, що зосереджується у фінансових службах міністерств, відомств, об'єднань, підприємств і організацій, апараті Міністерства фінансів України, місцевих фінансових органах, Державній податковій адміністрації України, Державному казначействі України, Державній контрольно-ревізійній службі України, інших фінансових інститутах. Усі зазначені підрозділи фінансового апарату мають свої функції і сферу впливу на фінансові відносини в державі.

Суб'єкт управління фінансами впливає на об'єкт через фінансовий механізм. Основними формами цього впливу є фінансове планування і прогнозування, фінансове регулювання, стимулювання, фінансовий облік і контроль. Форми, як і методи впливу, здійснюються при використанні певних фінансових інструментів, до яких належать фінансові норми, фінансові ліміти, стимули, санкції тощо.

Центральне місце в управлінні фінансами посідає фінансове планування й прогнозування. У процесі планування й прогнозування проводиться оцінка стану фінансів у державі, в підприємницьких структурах, в установі чи організації, виявляються можливості щодо збільшення фінансових ресурсів, їхнього ефективнішого використання, скорочення непродуктивних витрат. При прогнозуванні використовується великий обсяг інформації, що дає змогу глибше дослідити ситуацію, що склалася, і на цій основі прийняти обґрунтовані рішення.

В умовах становлення ринкової економіки фінансове прогнозування передбачає застосування більшого переліку прийомів і методів. Це насамперед вільні ціни, попит і пропозиція, ринок капіталів, конкуренція тощо. Отже, слід ураховувати особливості ринку -- швидку зміну кон'юнктури, можливості додаткового перерозподілу ресурсів через комерційні банки, фондові біржі, акціонерні товариства й компанії.

Фінансове регулювання як елемент управління фінансами застосовується для підтримання оптимальної структури виробництва і розподілу. Воно полягає у використанні різноманітних інструментів впливу. Це податки, дотації, різні виплати, за допомогою яких держава досягає поставлених цілей і усуває ті проблеми функціонування фінансів, котрі не можуть бути вирішені лише за допомогою ринкових механізмів.

Стимулювання в системі управління фінансами покликане забезпечити розвиток тих явищ і процесів, які мають на цьому етапі пріоритетне значення, або тих, які за інших однакових умов мають недостатньо сприятливі умови для саморозвитку. Використовуючи фінансові методи, держава передусім за допомогою податкових пільг та пільгового кредитування створює сприятливі умови для розвитку таких явищ і процесів.

Облік і контроль як елементи управління здійснюються в процесі прогнозування, регулювання і стимулювання. Вони дають змогу виявити відхилення фактичного використання фінансових ресурсів від передбачуваного програмами, бюджетом, іншими фінансовими планами, виявити резерви щодо зростання фінансових ресурсів, спрямувати їхнє використання в найраціональнішому напрямі.

Усі елементи управління фінансами тісно взаємопов'язані і складають одне ціле. В сучасних умовах об'єктивно виникає потреба посилення наукового обґрунтування управлінських рішень щодо фінансів, розширення і вдосконалення форм і методів управління фінансами.

Управління державними фінансами базується на таких основних принципах, як планомірність, системність, цілеспрямованість, стратегічна спрямованість.

Принцип планомірності реалізується через систему фінансових планів і прогнозів як за окремими видами фінансової діяльності, так і в цілому по суб'єкту господарювання. При плануванні здійснюється облік усіх видів ресурсів підприємства, забезпечується їх збалансованість.

Планування і прогнозування в управлінні державними фінансами має за мету виявлення джерел фінансових ресурсів, їх використання для збільшення грошових доходів і надходжень держави.

Принцип системності знаходить своє відображення в стратегії і тактиці управління фінансами, в поставленій меті і завданнях, методах і прийомах їх досягнення. Цей принцип орієнтований на розробку таких управлінських рішень в галузі фінансів, які відповідають фінансовій стратегії держави і враховують поточні особливості її реалізації.

Принцип цілеспрямованості полягає в тому, що управління державними фінансами завжди орієнтується на певні цілі. Вибір цілей і методів їх реалізації залежить від багатьох факторів, у тому числі рівня державного регулювання, існуючої законодавчої бази, виду діяльності. Вирішуючи поточні, тактичні цілі і завдання, управління державними фінансами завжди спрямоване на реалізацію стратегічних установок.

Принцип стратегічної спрямованості певною мірою пов'язаний з принципом цілеспрямованості. Орієнтація на стратегічні цілі завжди повинна бути присутня в управлінні державними фінансами. Держава не може здійснювати свою фінансову діяльність, якщо не сформулює і не буде реалізовувати своєї стратегії. На кожному етапі розвитку можуть бути різні стратегічні орієнтири. При формулюванні стратегічних цілей необхідно чітко уявляти можливість їх досягнення на деякому часовому проміжку.

Крім розглянутих принципів, слід відзначити, що управління державними фінансами як система орієнтується і на такі найважливіші принципи:

врахування досвіду минулого й екстраполяція його на майбутнє;

врахування тенденцій розвитку системи і можливих змін внутрішніх і зовнішніх факторів;

врахування стратегічних цілей і перспектив;

чітка постановка поточних завдань;

контроль за виконанням прийнятих рішень.

2. Органи управління фінансами Україні та їх функції

Управління фінансами, як і будь-якою іншою системою, включає дві основні складові: органи управління та форми і методи управлінської діяльності.

Основним завданням органів управління фінансовою системою є забезпечення злагодженості у функціонуванні окремих сфер і ланок фінансових відносин. Це досягається чітким розмежуванням функцій і повноважень між фінансовими органами та інституціями.

2.1 Роль Міністерства фінансів України в управлінні фінансами

Центральне місце в управлінні фінансами в Україні, як і в "будь-якій іншій державі, посідає Міністерство фінансів. Саме на нього покладені завдання загального керівництва всією фінансовою системою країни.

Воно забезпечує розроблення та реалізацію основних напрямів державної фінансової та бюджетної політики, проведення податкової політики, складання і виконання державного бюджету, вдосконалення методів фінансового і бюджетного планування та фінансування бюджетних витрат, розробку та вдосконалення фінансових взаємовідносин держави з підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, системи контролю за витрачанням бюджетних коштів.

Міністерство фінансів у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента Украйні і Кабінету Міністрів України, а також Положенням про Міністерство фінансів України.

Мінфін узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президента України, Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень міністерство організує виконання законодавства України і здійснює систематичний контроль за його реалізацією.

У межах виконання завдань і функцій, передбачених чинними нормативними актами, Мінфін забезпечує координацію та контроль за здійсненням іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади заходів, спрямованих на реалізацію державної фінансової політики, за діяльністю Головного контрольно-ревізійного управління, Головного управління Державного казначейства, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, фінансових управлінь в областях, містах Києві і Севастополі, фінансових відділів районів, міст та районів у містах обласного значення.

Основними завданнями Мінфіну є:

-- розробка і реалізація основних напрямів єдиної державної фінансової політики;

складання проекту закону про Державний бюджет України і виконання затвердженого Верховною Радою України державного бюджету;

концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України і її регіонів, цільове фінансування загальнодержавних потреб, в тому числі зовнішньополітичної діяльності (неторгові операції);

розробка пропозицій про залучення зовнішнього фінансування дефіциту Державного бюджету України;

здійснення фінансового контролю за раціональним і цільовим витрачанням бюджетних коштів і коштів державних позабюджетних фондів;

удосконалення фінансового механізму, методів фінансового і бюджетного планування, фінансування та звітності, системи контролю за витрачанням бюджетних коштів.

Мінфін відповідно до покладених на нього завдань:

бере участь у роботі з комплексного аналізу розвитку економіки, розробляє необхідні заходи щодо фінансового і податкового стимулювання підприємницької та іншої господарської діяльності, спрямовані на збільшення національного доходу і надходжень до бюджету. Здійснює оперативне прогнозування доходів і видатків Державного бюджету України;

організує роботу, пов'язану зі складанням проекту державного бюджету, прогнозу зведеного бюджету країни. За дорученням Кабінету Міністрів України визначає порядок і термін подання центральними органами виконавчої влади, урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями матеріалів для підготовки проекту державного бюджету і прогнозних розрахунків для визначення частини загальнодержавних податків, зборів і платежів, що зараховуються до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, складає проект державного бюджету, готує пропозиції про нормативи відрахувань частини загальнодержавних податків, зборів і платежів, розміри дотацій і субвенції із державного бюджету до бюджету Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і подає їх на розгляд Кабінету Міністрів України, здійснює контроль за розподілом загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та перерахування до місцевих бюджетів належних їм коштів;

забезпечує в установленому порядку виконання державного бюджету. Здійснює відповідно до чинного законодавства України коригування бюджетних призначень з урахуванням надходжень доходів державного бюджету, здійснює контроль за виконанням державного бюджету і цільовим використанням коштів, які виділяються із державного бюджету підприємствам, установам і організаціям, а також коштів державних позабюджетних фондів, складає звіт про виконання державного бюджету і зведеного бюджету України за минулий рік, подає його Кабінету Міністрів України;

здійснює методичне керівництво у сфері фінансово-бюджетного планування, складання та виконання бюджету, фінансування виробничої і соціально-культурної сфер, зовнішньополітичної діяльності (неторгові операції), обліку і звітності та встановлює загальні правила складання, розгляду, затвердження, виконання кошторисів видатків, які проводяться за рахунок бюджету;

-- разом з Міністерством економіки України, іншими центральними органами виконавчої влади аналізує хід проведення економічної реформи, стан економіки і фінансів галузей народного господарства і регіонів та готує пропозиції про підвищення ефективності господарювання. Бере участь у розробці макропоказників економічного і соціального розвитку України;

-- розробляє разом з Державною податковою адміністрацією України, іншими заінтересованими органами виконавчої влади пропозиції про вдосконалення податкової політики і податкової системи, виходячи з необхідності забезпечення стабільності державних фінансів, оптимальних фінансових умов для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємствами, організаціями та підприємницької діяльності громадянами і соціально справедливого перерозподілу доходів, бере участь у розробці інструкцій і методичних вказівок з питань оподаткування;

бере участь у визначенні цінової політики, аналізує її вплив на фінансовий стан галузей народного господарства та бюджет;

бере участь у роботі з розвитку і вдосконалення страхової діяльності в Україні;

бере участь разом з Міністерством економіки України і Національним банком України в розробці та здійсненні заходів щодо зміцнення грошового обігу, підвищення купівельної спроможності національної грошової одиниці, а також у підготовці пропозицій з основних засад грошово-кредитної політики, поліпшення стану розрахунків у народному господарстві, організації грошового обігу;

розробляє пропозиції про випуск і розміщення та здійснює випуск в установленому порядку державних внутрішніх позик України. Здійснює разом з Національним банком України обслуговування державного внутрішнього боргу України;

розробляє пропозиції про формування фінансового ринку, здійснює регулювання ринку цінних паперів відповідно до чинного законодавства України. Організує виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджує нормативно-технічну документацію з цих питань. Видає ліцензії на виробництво бланків цінних паперів, здійснює контроль за дотриманням правил їх виробництва, зберігання та обліку;

здійснює співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями, проводить з представниками цих організацій переговори і консультації з питань фінансової політики, бере участь у переговорах про надання Україні ними організаціями кредитів, грантів, за дорученням Кабінету Міністрів України виступає агентом Кабінету Міністрів України в угодах з міжнародними фінансовими організаціями про надання позик;

аналізує валютно-фінансові проблеми, пов'язані з міжнародним економічним співробітництвом, готує пропозиції з удосконалення валютно-фінансових і кредитних відносин з іноземними державами, збільшення валютних ресурсів країни і економного витрачання іноземної валюти, бере участь у підготовці фінансових умов при укладенні угод з іноземними державами;

разом з Міністерством економіки розробляє пропозиції щодо обсягів і напрямів використання централізованих надходжень в іноземній валюті і витрат неторгового характеру, а також бере участь у розробці прогнозу платіжного балансу, формуванні митної політики країни, в розробці методології, ставок і порядку утримання мита;

бере участь у розробці програм та умов залучення в економіку країни іноземних кредитних ресурси?, порядку їх використання і розрахунків по них підприємств і організацій з державним бюджетом;

-- бере участь у підготовці та проведенні переговорів з питань укладання кредитних угод між Україною чи Кабінетом Міністрів України та іноземними державами, або іноземними кредитними установами, або іноземними банківськими угрупованнями, або міжнародними фінансовими організаціями тощо;

здійснює реєстрацію та облік зовнішніх боргових зобов'язань Украяти та моніторинг всіх іноземних кредитів, що надані безпосередньо Україні чи Кабінету Міністрів України або резидентам України під гарантії України або Кабінету Міністрів України, веде в установленому порядку реєстр відповідних кредитних угод та (або) державних гарантій Кабінету Міністрів України;

визначає українські банки-агенти з обслуговування іноземних кредитів, що надані безпосередньо Україні чи Кабінету Міністрів України або резидентам України під гарантії України або Кабінету Міністрів України, та укладає з цими банками відповідні агентські угоди;

здійснює координацію діяльності органів державного управління з питань управління зовнішнім боргом з метою забезпечення своєчасних розрахунків із зовнішніх зобов'язань України, визначення найефективніших механізмів реорганізації зовнішнього державного боргу України, обґрунтування щорічного ліміту зовнішнього позичання;

бере участь разом з Міністерством економіки в розробці інвестиційної політики, у підготовці пропозицій щодо здійснення інвестиційної та інноваційної діяльності за рахунок коштів Державного бюджету України і контролює їх ефективне використання;

бере участь у підготовці пропозицій про удосконалення структури органів виконавчої влади. Готує пропозиції про чисельність та розміри фонду оплати праці працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади. Бере участь у підготовці пропозицій про удосконалення системи оплати праці працівників бюджетних установ і організацій;

підписує від імені Кабінету Міністрів України угоди з Національним банком України про надання кредиту на покриття дефіциту Державного бюджету та інші цілі, несе відповідальність за своєчасне його погашення та виплату процентів за кредит, здійснює контроль за цільовим використанням наданих кредитів;

розглядає та аналізує зведену бухгалтерську звітність центральних органів виконавчої влади, здійснює методичне керівництво бухгалтерським обліком і звітністю підприємств, установ і організацій усіх форм власності та встановлює загальнообов'язкові нормативи і правила з бухгалтерського обліку, затверджує за погодженням з Мінстатом України форми бухгалтерської звітності, типові плани рахунків і форми бухгалтерського обліку та інструкції про порядок їх застосування, встановлює порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного бюджету, кошторисів витрат бюджетних установ і організацій;

встановлює форми обліку і звітності з касового виконання державного та місцевих бюджетів;

забезпечує реалізацію антимонопольної політики, сприяє розвитку конкуренції;

здійснює у випадках, передбачених законодавством України, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності;

-- здійснює загальне керівництво та методологічне забезпечення роботи державної контрольно-ревізійної служби в Україні, розробляє пропозиції, спрямовані на вдосконалення контролю за використанням бюджетних коштів;

може представляти інтереси держави в управлінні відкритими акціонерними товариствами шляхом участі в спостережних радах;

здійснює управління майном, що є у державній власності підприємств, установ і організацій, які входять до сфери управління Міністерства фінансів.

2.2 Роль місцевих фінансових органів в управлінні фінансами

Місцеві фінансові органи включають Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські фінансові управління, районні фінансові відділи. У своїй діяльності вони керуються законами України, постановами Верховної Ради України, рішеннями відповідних рад, наказами та інструкціями Міністерства фінансів України. Місцеві фінансові органи забезпечують втілення в життя державної фінансової політики, аналізують показники розвитку економіки відповідного регіону, вживають заходів щодо оздоровлення фінансового становища галузей місцевого господарства і збільшення доходів бюджету.

Важливе значення для ефективного забезпечення бюджетного процесу мають бюджетні повноваження місцевих фінансових органів.

До бюджетних повноважень Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим належить:

--складання проекту бюджету Автономної Республіки Крим;

забезпечення виконання бюджету Автономної Республіки Крим за доходами і видатками;

здійснення методичного керівництва роботою в галузі територіального фінансово-бюджетного планування;

затвердження помісячного розпису доходів і видатків бюджету Автономної Республіки Крим;

здійснення в межах своїх повноважень обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу Автономної Республіки Крим;

складання звітів про виконання бюджету Автономної Республіки Крим;

здійснення інших бюджетних повноважень, визначених чинним бюджетним законодавством.

До бюджетних повноважень місцевих фінансових органів належить:

складання проекту бюджету відповідного рівня;

підготовка проекту рішення місцевої ради про затвердження місцевого бюджету відповідного рівня та подання його на схвалення відповідному виконавчому органу місцевої ради чи місцевій державній адміністрації;

здійснення методичного керівництва в галузі територіально-фінансового планування;

складання і затвердження бюджетного розпису;

забезпечення виконання бюджету;

управління асигнуваннями головних розпорядників бюджетних коштів відповідно до бюджетних призначень;

контроль за використанням бюджетних асигнувань розпорядниками коштів;

підготовка і подання відповідному виконавчому органу місцевої ради чи місцевій державній адміністрації письмових звітів про хід і результати виконання бюджету;

підготовка і подання до місцевих державних адміністрацій фінансових показників, необхідних для складання проектів бюджетів усіх рівнів;

здійснення інших повноважень, визначених Бюджетним кодексом та законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Місцеві фінансові органи вирішують питання про відстрочення платежів, вносять пропозиції виконавчим органам про надання пільг з податків, зборів, обов'язкових платежів до бюджету за висновками державних податкових адміністрацій. За статистичними і бухгалтерськими звітами, аналітичними і прогнозними розрахунками вони аналізують економічне і фінансове становище галузей економіки, тенденції та динаміку розвитку різноманітних форм власності, формують банк відповідних даних з метою вишукування та мобілізації фінансових ресурсів на основі підвищення ефективності виробництва.

Місцеві фінансові органи беруть участь у розробці пропозицій щодо зміни форм власності та методів господарювання на підприємствах комунальної власності, створення ринку цінних паперів, ведуть реєстрацію і облік випуску цінних паперів акціонерними товариствами, комерційними банками та іншими структурами. Вони надають методичну і практичну допомогу виробничим об'єднанням, державним корпораціям, асоціаціям, підприємствам і організаціям з питань фінансів, бухгалтерського обліку і звітності, впровадження ринкових відносин.

2.3 Інші органи управління фінансами України

Державна контрольно-ревізійна служба спеціалізується на здійсненні фінансового контролю. По-перше, вона здійснює ревізії фінансових органів з питань складання і виконання бюджету. По-друге, вона є органом державного контролю за ефективним і цільовим використанням бюджетних асигнувань безпосередньо у розпорядників бюджетних коштів. По-третє, контрольно-ревізійна служба проводить ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій державного сектора. Контрольно-ревізійна служба має регіональну структуру, ідентичну системі Міністерства фінансів.

Державне казначейство створено з метою забезпечення повного і своєчасного виконання Державного бюджету. Оскільки об'єкти фінансування з центрального бюджету держави розташовані на всій території країни, то здійснювати їх обслуговування з єдиного центру украй складно. Казначейство має таку саму регіональну структуру, як і Міністерство фінансів. Розмежування повноважень між регіональними органами в частині фінансування видатків здійснюється за ознаками важливості того чи іншого об'єкта фінансування і місця його розташування.

Державна податкова адміністрація організовує справляння податків та контроль за дотриманням податкового законодавства. На неї покладені такі основні функції:

розроблення проектів податкового законодавства;

проведення масово-роз'яснювальної роботи серед платників податків;

облік платників податків та надходжень їх до бюджету;

контроль за правильністю обчислення податків та інших обов'язкових платежів і своєчасністю їх сплати;

накладення штрафних санкцій та адміністративних стягнень на порушників податкового законодавства;

міжнародне співробітництво у сфері оподаткування.

Регіональна структура податкової адміністрації аналогічна системі Міністерства фінансів. Вищою її ланкою є Головна державна податкова адміністрація. Вона розробляє проекти податкового законодавства і організовує податкову роботу та діяльність податкових органів у країні. Регіональними органами є податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та податкові інспекції в районах і містах обласного підпорядкування. Податкові адміністрації в областях і містах з районним поділом виконують організаційні й консультаційні функції. Безпосередню податкову роботу ведуть податкові інспекції в районах і містах (без районного поділу). Вони здійснюють облік усіх платників, що перебувають на даній території і контролюють їх розрахунки з бюджетом.

3. Основні напрямки удосконалення управління фінансами в Україні в ринкових відносинах

Управління фінансами в умовах становлення та розвитку ринкової економіки потребує посиленого наукового обґрунтування управлінських рішень по фінансах.

В цих умовах треба враховувати досвід як країн Східної Європи, так і розвинутих капіталістичних країн. В нашій країні надто довго використовувались одні й ті самі методи впливу, які в силу їх консерватизму вже не забезпечують потрібного ефекту.

Негативне відношення до позитивного досвіду минулого погано відбилося на розвитку фінансів та управлінні ними: слабо використовувались податкові форми платежів господарства в бюджет; не розвивались форми державного кредиту; відмовились від застосування субвенцій (цільових дотацій) з бюджету.

Через ці та інші причини відбулося зниження ролі фінансів. Перебудова управління економікою вимагає розробки та здійснення нової фінансової політики, переходу на нові методи управління фінансами. Вони повинні забезпечити посилення регулюючого впливу фінансів на економіку, сприяти росту ефективності загального виробництва, розвитку соціальної сфери.

Вплив на фінансові відносини здійснюється за допомогою спеціальних методів:

- фінансового прогнозування;

- фінансового планування;

- фінансового регулювання;

- фінансового контролю.

Сучасним методом фінансового планування є фінансове програмування, яке використовує програмно-цільовий підхід. В основу цього методу покладено чітке формулювання мети й завдань і визначення засобів їх досягнення та вирішення.

На рівні держави фінансове програмування передбачає:

- встановлення пріоритетів державних видатків за напрямками;

- підвищення ефективності використання державних коштів;

- припинення фінансування у відповідності з вибором альтернативного варіанта.

Вибір варіанта програми залежить, перш за все, від ресурсних факторів. При цьому враховуються не тільки масштаби, значення та складність досягнення мети, але й обсяг ресурсів, які є очікуваний сумарний ефект, потенційні втрати від недосягнення мети.

Фінансове програмування використовується в розвинутих країнах з 60-х р ж і в. Суть його полягає у складанні "плаваючих" планів видатків на п'ять років. Кожний рік план підлягає коригуванню на основі очікуваного виконання показників плану поточного року. Показники при ньому пересуваються за п'ятирічною шкалою на рік вперед. Планові показники першого майбутнього року с директивними, а наступні чотири роки - орієнтованими.

Сьогодні в Україні використовуються цільові комплексні програми, що представляють собою систему науково-дослідних, організаційно-господарських та інших заходів, які направлені на досягнення поставленої мети збалансування по ресурсах та виконаннях.

В сучасних умовах різноманітні фінансові відносини перебувають під впливом досить складного механізму державних та ринкових регуляторів прямої та зворотної дії. У високорозвинутих країнах такий регулюючий механізм об'єднує ринкову кон'юнктуру і регулюючі функції держави через банківську, монетарну, кредитну, бюджетну, страхову, митну, податкову, тощо. Тобто держава взяла на себе найважливіші функції управління соціально-економічними процесами за допомогою регулювання.

Суб'єктами фінансового регулювання виступають державні структури, а об'єктами - доходи і видатки учасників суспільної системи.

Враховуючі різні рівні управління фінансами (держава, підприємство, ринок), система фінансового регулювання складається з наступних підсистем: підсистема державного регулювання, підсистема саморегулювання, підсистема ринкового регулювання.

Державне регулювання в сфері фінансів здійснюється за допомогою цілого ряду методів, які залежать від застосування засобів впливу. А саме: правових, адміністративних, фінансових.

Фінансові інструменти регулювання зводяться до наступного:

1) державного оподаткування і державних витрат у таких пропорціях, які б забезпечували рівномірний розвиток економіки;

2) безпосереднього регулювання цін;

3) регулювання процесу грошового обігу: конвертованість та підтримка валютного курсу, створення резервних фондів, емісія грошей і цінних паперів, формування безготівкового і готівкового обігу, його структурних змін тощо;

4) системи пільг;

5) системи санкцій.

При цьому головний принцип підсистеми державного фінансового регулювання - визначення тієї частини господарства, яка потребує управління й регулювання з боку держави, і частини, що забезпечується саморегулюванням.

У практиці розвинутих країн таке співвідношення перебуває в пропорції в середньому 7/3, тобто 70% фінансових відносин управляється і регулюється безпосередньо виробниками на основі добре налагодженої правової бази. Решту господарської системи різними методами регулює держава.

Саморегулювання здійснюється на рівні підприємницьких структур і не означає, що вони регулюють свої економічні інтереси на власний розсуд. Усі методи фінансового регулювання розподілу, обміну і споживання здійснюються через ринок.

Необхідно пам'ятати, що фінансове регулювання має певні обмеження. Об'єктивними обмеженнями виступають обсяг та темпи зростання валового внутрішнього продукту, економічно обґрунтована максимальна межа державного стягнення, рівень політичної стабільності, продумана загальна стратегія (поточна й довгострокова).

Слід наголосити, що державне регулювання фінансами зумовлене загальнодержавними й суспільними інтересами і має здійснюватись державними органами на всіх рівнях вертикальної системи управління. Водночас управлінська діяльність має у своєму складі контрольні дії, спрямовані на виконання поставлених завдань.

Отже, фінансовий контроль є і повинен бути важливою функцією державного управління фінансами.

Сутність фінансового контролю як поняття зводиться до процесу вивчення, порівняння, виявлення, фіксації проблем змісту і відображення в обліку господарських операцій та вжиття заходів для їх розв'язання, усунення порушень, попередження в подальшому. Необхідно відмітнім, що фінансовий контроль необхідно розглядати як систему, якою є контролюючі суб'єкти, підконтрольні об'єкти та контрольні дії.

Висновок

Управління фінансами в умовах становлення та розвитку ринкової економіки потребує посиленого наукового обґрунтування управлінських рішень по фінансах.

В цих умовах треба враховувати досвід як країн Східної Європи, так і розвинутих капіталістичних країн.

В нашій країні надто довго використовувались одні й ті самі методи впливу, які в силу їх консерватизму вже не забезпечують потрібного ефекту.

Негативне відношення к позитивному досвіду минулого погано відбилося на розвитку фінансів та управлінні ними: слабо використовувались податкові форми платежів господарства в бюджет; не розвивались форми державного кредиту; відмовились від застосування субвенцій (цільових дотацій) з бюджету.

Через ці та інші причини відбулося зниження ролі фінансів. Перебудова управління економікою вимагала розробки та здійснення нової фінансової політики, переходу на нові методи управління фінансами. Вони повинні забезпечити посилення регулюючого впливу фінансів на економіку, сприяти росту ефективності загального виробництва, розвитку соціальної сфери.

Перелік використаної літератури

1. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 608 с.

2. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. Посібник. - 2-ге вид., - К.: КНЕУ, 2001. - 240 с.

3. Фінансове управління потребує точного визначення окремих понять//Фінанси України. - 2003. - №1

Размещено на Allbest.ru