Дохідна частина бюджету (на прикладі міста Львова)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретично - методологічні засади формування доходів місцевих бюджетів

1.1 Значення і зміст місцевих бюджетів

1.2 Принципи формування дохідної частини місцевих бюджетів

1.3 Склад та структура надходжень до міського бюджету

Розділ 2. Дослідження процесу управління формування доходної частини бюджету м. Львова

2.1 Планування дохідної частини бюджету м. Львова

2.2 Організація виконання доходної частини міського бюджету

2.3 Облік та контроль за виконанням надходжень до міського бюджету

Розділ 3. Управління доходами місцевих бюджетів та контроль за їх ефективним використанням

3.1 Шляхи вирівнювання доходів місцевих бюджетів

3.2 Перспективи використання світового досвіду для вдосконалення міжбюджетних відносин в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Із визнанням України країною з ринковою економікою суттєво зростає необхідність інтегрування фінансових інститутів місцевого самоврядування у світогосподарський комплекс міжнародного економічного співробітництва і з цією метою прийняття низки рішень, що передбачають реформування бюджетної системи у напряму відокремлення місцевих бюджетів від державного, встановлення дійсної самостійності місцевих бюджетів усіх рівнів і видів, використання нових підходів у організації міжбюджетних відносин на основі бюджетного федералізму та фіскальної автономії місцевої влади, вирішення проблем місцевого оподаткування, переведення комунальних підприємств на ринкові методи господарювання. З огляду на це актуальності набувають питання реструктуризації доходів місцевих бюджетів.

Актуальність теми зумовлено незабезпеченістю місцевих бюджетів в Україні фінансовими ресурсами та їхньою неспроможністю надавати мінімальний рівень державних послуг. Питання формування дохідної частини місцевих бюджетів, особливостей фінансових відносин на місцевому рівні висвітлювались у працях вітчизняних науковців і практиків, серед яких потрібно відзначити С.А. Буковинського, О.Д. Данілова, В.В. Зайчикову, О.П. Кириленко, В.І. Кравченка, О.І. Луніну, В.М. Опаріна, О.О. Сунцову, І.Я. Чугунова та інших. У дослідженнях розкрито зарубіжний досвід побудови міжбюджетних відносин і напрями застосування його в Україні.

Метою дипломної роботи є аналіз та оцінка місця і ролі місцевих бюджетів, механізму формування та напрямів використання доходів місцевих бюджетів (на прикладі міста Львова), обґрунтування напрямів їх реформування в контексті зміцнення фінансової стійкості.

Відповідно до поставленої мети у дипломній роботі вирішуються такі методи дослідження:

Ш проаналізувати теоретично-методологічні засади місцевих бюджетів;

Ш провести аналіз планування та виконання надходжень до міського бюджету Львова за 2010-2012 роки;

Ш окреслити шляхи вирівнювання доходів місцевих бюджетів;

Ш охарактеризувати напрями вдосконалення процесу планування та виконання доходної частини бюджету м.Львова

Робота має таку структуру.

В першому розділі „Дослідження процесу управління формування доходної частини бюджету м.Львова” розглядаються місце і роль місцевих бюджетів.

Другий розділ „Аналіз планування та виконання міського бюджету” присвячений висвітленню методів і джерел формування доходів місцевого бюджету міста Львова.

В третьому розділі „Напрями вдосконалення процесу управління надходженнями до місцевого бюджету ” характеризуються основні проблеми пов'язані з вдосконаленням міжбюджетних відносин світового рівня, а також перспективи розширення фінансової бази місцевих бюджетів.

При написанні дипломної роботи були використані законодавчі, нормативно-правові акти, звітні дані Міністерства фінансів України, ухвали Львівської міської ради за 2012-2010 роки “Про міський бюджет м. Львова на 2010-2012 роки за програмно-цільовим методом”, звітність Управління Державного казначейства у Львівській області про виконання міського бюджету за досліджуваний період. Також використані праці українських та іноземних авторів та інші публікації з питань формування та використання доходів місцевих бюджетів.

Розділ 1. Теоретично - методологічні засади місцевих бюджетів

1.1 Значення і зміст місцевих бюджетів

Місцеві бюджети займають одне з центральних місць в економічній системі кожної держави, в них зосереджується значна частина державних фінансових ресурсів. Місцеві бюджети є також найбільш чисельною ланкою бюджетної системи країни, вони відіграють важливу роль у перерозподілі валового національного продукту, фінансуванні державних видатків, перш за все, соціальної спрямованості.

Місцеві бюджети здійснюють безпосередній вплив на задоволення різноманітних потреб населення, стан та якість надання державних послуг. Видатки місцевих найбільш яскраво віддзеркалюються їх значення у функціонуванні місцевого господарства, утриманні об'єктів соціально-культурного призначення, проведенні інвестиційної політики, здійснення соціального захисту населення, охороні навколишнього середовища.

Стосовно визначення поняття “місцеві бюджети” в економічній літературі немає єдиної точки зору.

В перші роки організації бюджетної системи місцеві бюджети розглядалися як сукупність завдань, доручених місцевим органам, і сукупність коштів, якими вони володіють для їх задоволення.

Деякі вчені за основу визначення місцевих бюджетів приймають територіальний принцип, розглядаючи їх як бюджети окремих адміністративно-територіальних одиниць. Ряд економістів характеризують місцеві бюджети як економічні відносини. Наприклад, І.Н. Ходорович характеризує місцеві бюджети як “сукупність економічних відносин, що забезпечують фінансову базу місцевих Рад щодо розвитку і утримання головним чином галузей господарства, які безпосередньо спеціалізуються на підвищення добробуту населення” [52, ст. 123].

В офіційних документах, зокрема в Бюджетному Кодексі України дається таке визначення бюджету: “Бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду” [2].

Місцеві бюджети - складна і важлива економічна категорія. Питання їх побудови, ефективного функціонування у фінансовому механізмі держави постійно привертають увагу наукових і практичних кіл.

Сучасне розуміння терміну “бюджет” сформувалось на основі численних досліджень вчених-економістів в галузі державних і муніципальних фінансів. Як грошова, розподільча, суспільно-економічна й правова категорії бюджет сформувався у середині ХІХ століття внаслідок бурхливого розвитку капіталізму.

Ш Кириленко О.П. визначає, що бюджет - “щорічна відомість сформованих доходів і здійснених видатків” [15, С.1-3].

Ш Ходський Л.В. бюджетом називає „розпис державних доходів і видатків на визначений період часу, який розглядається державними установами і затверджується верховною владою” [22, С.459].

Відомий український вчений М. Мітіліно визначив основні вимоги до бюджету:

1. бюджет повинен бути єдиним;

2. прилюдним;

3. універсальним;

4. спеціальним - тобто всі доходи та видатки повинні бути представлені якомога детальніше за видами;

5. збалансованим;

6. терміновим;

7. бюджет може бути брутто і нетто;

8. групування доходів і видатків повинно здійснюватися за міністерським і предметним принципами;

9. бюджет повинен мати консолідовану й перемінну частини [12, С. 279].

Більшість вказаних принципів стали класичними і відображені в Бюджетних кодексах зарубіжних країн.

Принципи бюджетного устрою визначені статтею 7 Бюджетного кодексу відповідно до вимог статті 95 Конституції України щодо справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Суть і зміст засад побудови зведеного бюджету в Україні характеризуються наступними принципами:

Єдність забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдиним порядком виконання бюджетів та ведення бюджетного обліку й звітності.

1. Збалансованість. Повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету за відповідний період.

2. Самостійність забезпечується закріпленням за місцевим самоврядуванням відповідних доходів; правом місцевих органів визначати напрями використання власних, закріплених, регульованих доходів; правом місцевих рад незалежно одна від одної розглядати та затверджувати місцеві бюджети.

3. Повнота означає включення до складу бюджетів всіх надходжень та видатків, передбачених нормативно-правовими документами і відображення у звіті про виконання бюджету кінцевих касових операцій за розрахунками Державного казначейства.

4. Обґрунтованість. Бюджет формується на основі реальних макропоказників економічного й соціального розвитку та розрахунків доходів і видатків за встановленими правилами й методиками

5. Ефективність. Досягнення усіма учасниками бюджетного процесу поставлених завдань при мінімальному залученні бюджетних коштів.

6. Субсидіарність передбачає розподіл видатків між ланками бюджетної системи на засадах максимального наближення суспільних послуг до їх безпосередніх споживачів.

7. Цільове використання коштів полягає у використані бюджетних асигнувань лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями та закріплені бюджетним розписом.

8. Справедливість та неупередженість розподілу суспільного багатства між галузями соціальної сфери, громадянами країни, територіями через бюджетну систему.

9. Публічність і прозорість. Прийняття через парламент закону “Про державний бюджет”, затвердження звіту про його виконання; прийняття рішень місцевих органів влади щодо місцевих бюджетів; висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів та звітів про їх виконання

10. Відповідальність кожного учасника бюджетного процесу за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Інститут самостійних місцевих бюджетів є найважливішою ланкою місцевого фінансового господарства. Законом України „Про бюджетну систему України” (1995р.) самостійність бюджетів розглядалась лише як один з принципів бюджетного устрою, а Бюджетним кодексом вже чітко встановлені критерії розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи, визначено перелік закріплених податків і неподаткових надходжень за різними рівнями бюджетної системи, регламентовано повноваження місцевих органів влади та управління в процесі складання, розгляду, затвердження, виконання місцевих бюджетів, складання звітності про їх виконання та затвердження звітних матеріалів. З іншого боку, широка система прав суттєво обмежена рішеннями вищестоящих ланок бюджетів щодо обсягів міжбюджетних трансфертів, частим переглядом податкового законодавства, зміни до якого відображаються в законі про Державний бюджет України на поточний рік, переорієнтацією бюджетних видаткових програм.

Самостійність місцевих бюджетів, згідно з Декларацією про принципи місцевого самоврядування в державах-учасницях Співдружності, проголошеною 29.10.1994р., гарантується:

Ш наявністю власних бюджетних доходів і достатнім рівнем закріплених доходів;

Ш правом органів місцевого самоврядування визначити напрями використання бюджетних коштів;

Ш забороною на вилучення вільних залишків коштів місцевого бюджету;

Ш відшкодуванням збитків, нанесених державними органами і органами місцевого самоврядування іншого рівня;

Ш стабільністю економічного законодавства.

Сутність місцевих бюджетів необхідно розглядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження органів місцевого самоврядування. По-друге, як систему фінансових відносин, що складається між місцевим та державним бюджетами, а також всередині сукупності місцевих бюджетів.

За формою вираження місцеві бюджети - фінансові плани територій, що формуються та затверджуються представницькою владою в межах чинної бюджетної компетенції. Бюджетний процес на місцевому рівні управління охоплює процедуру балансових розрахунків дохідної й видаткової частин місцевих бюджетів із застосуванням певних критеріїв фінансового вирівнювання.

Місцеві бюджети за економічним і соціальним змістом є важливою фінансовою категорією, основу якої становить система розподільчих відносин, яка виникає:

Ш між місцевими бюджетами й суб'єктами господарської діяльності, що функціонують на території, підвідомчій місцевому самоврядуванню;

Ш між локальними бюджетами і населенням даної території з приводу мобілізації та використання бюджетних надходжень;

Ш між територіальними бюджетами різних рівнів у процесі перерозподілу фінансових ресурсів;

Ш між місцевими та державним бюджетами при отриманні прямих бюджетних трансфертів чи вилученні коштів.

Вказані відносини матеріалізуються у вигляді грошового фонду територіальних колективів, який має бути достатнім для належного фінансування місцевого господарства, утримання об'єктів соціально-культурного призначення, проведення інвестиційної політики, здійснення соціального захисту населення, охорони навколишнього природного середовища.

Згідно Бюджетного кодексу (статті 5) до складу місцевих віднесені бюджети Автономної Республіки Крим, областей, районів, районів у містах, місцевого самоврядування. Останні включають бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Сучасна структура бюджетної системи України на місцевому рівні управління наведена в табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Таблиця 1.1 Система місцевих бюджетів України

Демократизація всіх сфер суспільного розвитку обумовлює надання більшої самостійності органам місцевої влади й управління в процесі прийняття бюджетних рішень щодо формування джерел доходів та їх подальшому використанні. Цього також потребує проект адміністративної реформи. Суть реформи з позиції фінансового потенціалу територіального колективу є закріплення та передача у сферу власної компетенції необхідних джерел доходів місцевих бюджетів, насамперед найбільшої їх складової - податків.

Чітке законодавче закріплення джерел доходів місцевих бюджетів не вирішило проблеми їх наповнюваності. Зазначена проблема залишається невирішеною і в умовах вертикального перерозподілу бюджетного потенціалу через систему трансферних платежів.

Наповнюваність місцевих бюджетів значною мірою залежить від фіскально-економічної політики уряду в галузі місцевого оподаткування. Перелік місцевих податків і зборів повинен охоплювати всі сфери громадсько-господарського життя територіальної громади, а обсяг надходжень до місцевих бюджетів забезпечувати повне і вичерпне фінансування, принаймні, всіх видатків місцевого характеру, які не враховуються при обчисленні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для виконання органами місцевого самоврядування делегованих та власних повноважень, а також для забезпечення населення соціальними послугами не нижче рівня мінімальних соціальних гарантій. Якщо місцеві бюджети не можуть бути збалансовані з урахуванням цих умов, держава забезпечує їх збалансування шляхом передачі коштів у вигляді між бюджетних трансфертів (дотацій, субвенцій).

Ми дійшли висновку, що основними складовими поняття самостійності місцевих бюджетів, як найважливішої ланки місцевих фінансів, є:

Ш не включення місцевих бюджетів до державного та інших бюджетів;

Ш наявність власних та закріплених джерел доходів місцевих бюджетів;

Ш право самостійно визначати напрямки використання бюджетних коштів;

Ш право самостійного використання вільних бюджетних коштів, а також законодавчого обмеження можливості їх вилучення;

Ш компенсація державою додаткових видатків органів місцевого самовряду-вання, які виникають унаслідок рішень, що ухвалюють органи державної влади.

1.2 Принципи формування дохідної частини місцевих бюджетів

Головною ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним та місцевими бюджетами будується на основі єдності бюджетної системи та фінансової політики держави взагалі.

Зміни в економіці, керівництві господарством держави і зміни у структурі і функціях державної влади та управління стосуються і бюджетної системи, змінюють співвідношення між різними ланками бюджетів, змінюють їх обсяг і внутрішню структуру.

Основу бюджетно-правового статусу державних органів влади, органів управління та їх територіальних підрозділів, органів місцевого самоврядування становить право на самостійний бюджет. Бюджетно-правовий статус державних і місцевих органів влади узагальнено є сукупністю таких прав:

-- право на власний бюджет;

-- право на отримання бюджетних доходів і включення їх до складу певного бюджету;

-- право на використання бюджетних коштів на потреби держави, місцевих органів влади за призначенням;

-- право розподілу бюджетних доходів між бюджетами певної території;

-- право утворення і використання в межах бюджету цільових або резервних фондів.

Бюджетна система України - це сукупність державного бюджету і місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіального устрою та врегульована нормами права. Кожне адміністративно-територіальне утворення самостійно встановлює порядок та положення про бюджет, виходячи з юридичних норм Бюджетного кодексу, яким визначено, що бюджетний устрій в країни базується на принципах єдності, збалансованості, реальності, гласності та самостійності всіх бюджетів, що входять до бюджетної системи.

Організація функціонування бюджетної системи включає:

Ш зведений (консолідований) бюджет;

Ш законодавчу та нормативну базу;

Ш органи управління;

Ш комплекс міжбюджетних відносин між платниками податкових і неподаткових платежів, державою і отримувачами бюджетних коштів, державним і місцевими бюджетами.

Кодекс визначає основні принципи побудови й функціонування бюджетної системи України, а саме:

Ш принцип єдності бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку та звітності;

Ш принцип збалансованості -- повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період. Цей принцип передбачає, як зазначено в статті 95 Конституції України, що обсяг передбачених бюджетом видатків має покриватися реальними доходами. Відсутність фінансового забезпечення вимог ряду законів України в частині надання громадянам пільг, компенсацій та гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, свідчить про недотримання принципу збалансованості при ухваленні таких рішень;

Ш принцип самостійності -- державний та місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

Ш принцип повноти -- всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються на основі нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підлягають включенню до складу відповідних бюджетів. Всі надходження мають акумулюватися на рахунках відповідних бюджетів. Цей принцип повинен реалізовуватися на всіх стадіях бюджетного процесу;

Ш принцип обґрунтованості -- бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил. Обґрунтованість доходної частини бюджету полягає у достовірності та реалістичності основних прогнозних показників соціально-економічного розвитку (інфляції, валютного курсу, темпів економічного зростання). Водночас вказаний принцип передбачає обґрунтованість не лише доходної, а й видаткової частини бюджету. Видатки вважаються обґрунтованими, коли, по-перше, визначено пріоритетність і необхідність їх здійснення і неможливість розв'язати проблему за рахунок приватного сектора чи громадян. По-друге -- коли проблема, на яку спрямовані видатки, буде розв'язана в найефективніший спосіб за мінімальний кошт. Обґрунтованості бюджету може додати, окрім того, застосування середньострокового та довгострокового бюджетного планування. Наприклад, видатки на здійснення капіталовкладення - будівництво школи, дороги тощо - повинні враховувати не тільки ті видатки, що виникнуть у плановому році, а й ті, що з'являться наступними роками, аж до завершення проекту капіталовкладення. При цьому вони повинні узгоджуватись з прогнозом надходжень у ці роки та іншими видатками. Таким чином, обґрунтованість доходів та видатків має складати основу дискусій під час розгляду та затвердження бюджетів радами всіх рівнів;

Ш принцип ефективності -- при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу повинні прагнути досягти запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів і домогтися максимального результату, використовуючи визначений бюджетом ліміт коштів. Реалізація принципу ефективності надасть змогу перейти від постатейного контролю за виконанням бюджету до контролю за досягненням кінцевого результату. Першим кроком на цьому шляху стало формування Державного бюджету України на 2002 рік за програмно-цільовим методом. Суть цього методу полягає в тому, що всі видатки державного бюджету повинні здійснюватися за програмами, що мають конкретну мету, завдання та критерії їхньої оцінки;

Ш принцип субсидіарності -- розподіл видів видатків між державним та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен максимально наближувати надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача. Видаткові повноваження мають бути закріплені за різними бюджетами з метою децентралізації бюджетної системи та з урахуванням того, що певні види видатків можуть бути виконані найефективніше на місцях.

Ш принцип цільового використання бюджетних коштів -- бюджетні кошти спрямовуються за відповідним напрямом і витрачаються розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів на чітко визначені цілі відповідно до бюджетних призначень. Такий підхід на стадії фінансування та здійснення видатків забезпечує додержання загальної бюджетної дисципліни в ході виконання бюджету;

Ш принцип справедливості і неупередженості -- бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Можливість здобуття освіти або доступ до соціальних програм не повинні залежати від місця проживання громадянина. Цей принцип забезпечує рівний доступ громадян країни до основних бюджетних послуг та соціальних гарантій і реалізується через норми, встановлені Бюджетним кодексом у частині визначення фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та дотацій вирівнювання. Такий підхід дає можливість надавати соціальні послуги в кожній адміністративно-територіальній одиниці на відносно однаковому рівні за наявності єдиних ставок оподаткування та справляння податків;

Ш принцип відповідальності встановлює відповідальних за цільове використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу та ступінь відповідальності кожного учасника бюджетного процесу за нецільове та неефективне використання бюджетних коштів. Для реалізації цього принципу в Бюджетному кодексі закріплені повноваження щодо дотримання бюджетного законодавства, вводиться поняття бюджетного правопорушення та встановлюється відповідальність за бюджетні правопорушення. Окрім того, “Прикінцевими положеннями” Бюджетного кодексу передбачено розробку та внесення на розгляд Верховної Ради окремого законну про державний контроль за дотриманням бюджетного законодавства, який повинен чіткіше визначити рівень відповідальності учасників бюджетного процесу, їхні права та обов'язки, а також види бюджетних правопорушень та відповідальність у разі їх виявлення;

Ш принцип публічності та прозорості -- Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються і рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і відповідними радами. Досягненню більшої прозорості формування та використання бюджетних коштів сприятиме: підвищення гласності процедури розробки, обговорення, прийняття і публікації бюджетів, звітів про їх виконання; встановлення чітких і прозорих правил розподілу бюджетних коштів та визначення міжбюджетних трансфертів; координація дій контрольних органів. Бюджетним кодексом передбачено, що інформація про бюджет повинна бути оприлюднена (стаття 28). Верховна Рада та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування мають забезпечити публікацію інформації про місцеві бюджети (в тому числі рішень про місцевий бюджет) та періодичних звітів про їх виконання.

З вищенаведеного видно, що Бюджетний Кодекс України передбачає поєднання принципів єдності й самостійності. На думку деяких вітчизняних фахівців у галузі фінансів це є неприпустимим. Аргументується це тим, що принцип єдності на практиці не реалізується, оскільки єдиний зведений бюджет на жодному рівні не складається. Самостійність же проголошується суто декларативно, оскільки реальної законодавчої бази для неї немає.

1.3 Склад та структура надходжень до міського бюджету

Склад і структура доходів бюджету певною мірою характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави. Структура доходів бюджету досить швидко змінюється, що пояснюється постійними перетвореннями і змінами в податковій системі України і неподаткових надходженнях до бюджету. Починаючи з 1992 р. бюджет України формується головним чином за рахунок податкових надходжень.

Основою доходів бюджету в багатьох країнах є податки (табл. 2.2), тобто сукупність загальнодержавних та місцевих податків і зборів, що справляються відповідно до законодавства.

В Україні з 1 січня 2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, котрий регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів. Податки та збори поділяються на загальнодержавні і місцеві. Загальнодержавні податки та збори є обов'язковими до сплати на всій території України. Місцеві податки та збори встановлюються рішеннями сільських, селищних і міських рад відповідно до їх повноважень у межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом України. Місцеві податки та збори є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Таблиця 1.2

СТРУКТУРА ДОХОДІВ ЗВЕДЕНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ У 2003-2010 рр., % (БЕЗ УРАХУВАННЯ МІЖБЮДЖЕТНИХ ТРАНСФЕРТІВ)*

Група надходжень	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Податкові надходження	72,15	69,01	73,08	73,19	73,32	76,26	76,22	74,54
Неподаткові надходження	24,21	26,85	23,68	23,6	22,08	20,32	21,41	23,48
Доходи від операцій з капіталом	2,38	2,77	2,09	1,87	2,9	2,25	1,34	1,0
Цільові фонди	1,26	1,37	1,15	1,34	1,7	1,17	1,03	0,98
Разом доходів (без урахування міжбюджетних трансфертів)	100	100	100	100	100	100	100	100

До доходів Державного бюджету України відповідно до Бюджетного кодексу України включаються всі доходи бюджету, за винятком тих, що закріплені за місцевими бюджетами, а саме:

- доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;

- доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;

- доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;

- надходжень до бюджету розвитку місцевих бюджетів.

У цілому склад і структура доходів Державного бюджету України у 2007-2010 рр. (табл. 1.3), як свідчать дані Міністерства фінансів України, порівняно зі структурою доходів Зведеного бюджету України у 2003-2010 рр. (див. табл. 1.2) характеризується зменшеною часткою податкових надходжень і водночас збільшеною часткою неподаткових надходжень. Адже вагомість неподаткових надходжень Державного бюджету України переважає значення неподаткових надходжень місцевих бюджетів.

Таблиця 1.З

СКЛАД І СТРУКТУРА ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ У 2007-2010 рр.

	2007	2008	2009	2010
	млн грн	%до загального обсягу	млн грн	%до загального обсягу	млн грн	%до загального обсягу	млн грн	%до загального обсягу
Податкові надходження, в тому числі	116670,80	70,31	167883,45	72,45	148915,64	71,01	166872,19	69,35
Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості	33963,97	20,47	47456,34	20,48	32569,80	15,53	39969,21	16,61
Податок на прибуток підприємств	33963,97	20,47	47456,34	20,48	32569,80	15,53	39969,21	16,61
Збори за спеціальне використання природних ресурсів	1941,44	1,17	2369,91	1,02	2624,38	1,25	2928,86	1,22
Внутрішні податки на товари та послуги	70364,41	42,40	105335,85	39,74	106331,10	50,71	114302,37	47,50
податок на додану вартість	59382,81	35,79	92082,62	4,37	84596,66	40,34	86315,92	35,87
акцизний збір із вироблених в Україні товарів	8990,37	5,42	10124,96	1,10	17584,55	8,39	23019,89	9,57
акцизний збір із ввезених на територію України товарів	1495,55	0,90	2553,00	0,25	3690,00	1,76	4600,81	1,91
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	10037,59	6,05	12302,64	5,31	6929,29	3,30	9071,90	3,77
Ввізне мито	9588,87	5,78	11932,82	5,15	6328,82	3,02	8556,41	3,56
Вивізне мито	291,44	0,18	197,42	0,09	382,71	0,18	294,80	0,12
Інші податки	363,38	0,22	41,87	0,02	461,07	0,22	599,86	0,25
Неподаткові надходження	42111,86	25,38	52854,20	22,81	50676,76	24,17	65067,73	27,04
Доходи від операцій з капіталом	1769,87	1,07	2125,32	0,92	1060,06	0,51	586,96	0,24
Цільові фонди	930,45	0,56	1022,70	0,44	633,57	0,30	1157,97	0,48
Разом доходів (без урахування міжбюджетних трансфертів)	161587,49	97,38	224020,91	96,68	201931,32	96,30	233990,49	97,25
Офіційні трансферти	4351,69	2,62	7701,98	3,32	7769,01	3,70	6624,76	2,75
УСЬОГО ДОХОДІВ	165939,18	100,00	231722,89	100,00	209700,33	100,00	240615,24	100,00

До основних доходів загального фонду Державного бюджету України за Бюджетним кодексом України належать:

1) податок на прибуток підприємств (крім податку, визначеного п. 2 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України);

2) 50 % збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об' єктів місцевого значення);

3) 50 % плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім плати за користування надрами в межах континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, яка зараховується до загального фонду державного бюджету в повному обсязі);

4) 50 % податку на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується) на території міста Києва;

5) податок на додану вартість (крім податку, що зараховується до спеціального фонду згідно з Законом про Державний бюджет України);

6) акцизний податок із вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) (крім акцизного податку, що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим та акцизного податку, що зараховується до спеціального фонду згідно з Законом про Державний бюджет України);

7) акцизний податок з увезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) (крім акцизного податку, що зараховується до спеціального фонду згідно з Законом про Державний бюджет України);

8) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (крім плати за ліцензії, що видаються виконавчими органами відповідних місцевих рад, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями, районними державними адміністраціями);

9) ввізне мито (крім мита, що зараховується до спеціального фонду згідно з Законом про Державний бюджет України);

10) вивізне мито;

11) частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об' єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність;

12) кошти, що перераховуються Національним банком України відповідно до Закону України "Про Національний банк України";

13) відрахування коштів, отриманих від проведення державних грошових лотерей;

14) плата за розміщення тимчасово вільних коштів державного бюджету (крім коштів, отриманих вищими та професійно-технічними навчальними закладами від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право);

15) кошти, отримані закордонними дипломатичними установами України як плата за розміщення належних їм бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків;

16) рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

17) рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України (якщо інше не встановлено Законом про Державний бюджет України);

18) рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами територією України;

19) рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України;

20) державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;

21) єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

22) відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв у межах України;

23) збір за користування радіочастотним ресурсом України;

24) кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів;

25) інші доходи, які в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету.

Якщо законом установлено новий вид доходу державного бюджету, його зарахування до загального фонду визначається Законом про Державний бюджет України на період до внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу України.

Склад доходів спеціального фонду Державного бюджету України визначається Законом про Державний бюджет України з урахуванням норм Бюджетного кодексу України. Серед головних джерел формування спеціального фонду є такі:

1) акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів;

2) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) у частині нафтопродуктів і транспортних засобів;

3) ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них;

4) збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, з користування та надання послуг стільникового рухомого зв'язку (додаткові збори на виплату пенсій) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

5) збори за підготовку до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, та кошти від продажу контрольних марок;

6) власні надходження бюджетних установ (у тому числі наукових установ Національної академії наук України й галузевих академій наук), які утримуються за рахунок державного бюджету, в тому числі орендна плата за користування військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук, 50 % орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету;

7) надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву;

8) надходження до Фонду соціального захисту інвалідів;

9) плата за оформлення посвідчення закордонного українця; 10) проценти за користування пільговим довгостроковим державним кредитом, наданим молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла;

11) надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах;

12) кошти від сплати інвалідами часткової вартості автомобілів та кошти від реалізації автомобілів, повернутих інвалідами;

13) кошти, отримані від продажу частин установленої кількості викидів парникових газів, передбаченого ст. 17 Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату;

14) екологічний податок, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк;

15) 30 % екологічного податку (крім екологічного податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк);

16) 30 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності;

17) податок на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м' ясо і м' ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі.

За результатами 2010 р. до Зведеного бюджету України, без урахування погашення простроченої заборгованості з відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у 2008-2009 рр. в обсязі 16 435,9 млн грн, надійшло 330 942,2 млн грн, що порівняно з 2009 р. більше на 21,2 %, або на 57 975,2 млн грн. До Державного бюджету України за 2010 р., без урахування погашення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ у 2008-2009 рр. в обсязі 16,4 млрд грн, надійшло 257 051,1 млн грн (рис. 6.2), у тому числі доходів - 250 426,4 млн грн, трансфертів з місцевих бюджетів - 6624,8 млн грн. Проти 2009 р. надходження до Державного бюджету України зросли майже на чверть, або на 47 350,8 млн грн.

Завдяки заходам з поліпшення адміністрування внутрішніх податків і обов' язкових платежів та митного оформлення зовнішньоекономічних операцій, направленим на наповнення дохідної частини Державного бюджету України, найвищими темпами проти 2009 р. зросли такі надходження: податок на додану вартість (без урахування погашення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ в обсязі 16,4 млрд грн у 2008-2009 рр.) на 21,5 % (збільшення більш як на 18,2 млрд грн), податок на прибуток - на 22,7 % (або на 7,4 млрд грн), акцизні збори - на 29,8 % (або на 6,3 млрд грн), ввізного мита - на 35,2 % (або на 2,2 млрд грн), рентна плата - на 23,0 % (або на 1,8 млрд грн).

У 2010 р. місцеві бюджети отримали 159 397,1 млн грн, у тому числі доходів - 80 515,8 млн грн, офіційних трансфертів - 78 881,3 млн грн. До головних доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

1) податок на доходи фізичних осіб зараховується залежно від виду бюджету за такими нормативами відрахувань:

- до доходів бюджету міста Києва зараховується 50 % податку на доходи фізичних осіб;

- до доходів бюджету міста Севастополя зараховується 100 % податку на доходи фізичних осіб;

- до доходів бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення зараховується 75 % податку на доходи фізичних осіб;

- до доходів бюджетів сіл, їх об' єднань, селищ, міст районного значення зараховується 25 % податку;

2) 50 % збору за спеціальне використання лісових ресурсів у частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

3) 50 % збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об' єктів місцевого значення), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами води за місцем її забору;

4) 50 % плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення [крім плати за користування надрами в межах континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони)], що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

5) плата за використання інших природних ресурсів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

6) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних місцевих рад;

7) плата за ліцензії та сертифікати, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;

8) реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад;

9) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам.

Забезпечено виконання у 2010 р. запланованого обсягу доходів загального фонду місцевих бюджетів (без урахування трансфертів), які надійшли в сумі 67,6 млрд грн, що становить 100,7 % до розрахункового показника Мінфіну, тоді як у 2009 р. доходи загального фонду місцевих бюджетів не виконано на 2,1 % від запланованого Мінфіном обсягу, або на 1,3 млрд грн. Зростання надходжень у 2010 р. до загального фонду місцевих бюджетів проти 2009 р. становило 8,0 млрд грн, або 13,4 %. При цьому найбільше зростання надходжень загального фонду проти 2009 р. зафіксовано в індустріально розвинутих та економічно активних регіонах, зокрема в Донецькій області - +1,1 млрд грн, Дніпропетровській області та АР Крим - +0,7 млрд грн, Запорізькій, Харківській та Одеській областях - +0,4 млрд грн у кожній.

Доходів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджет-них трансфертів, у 2010 р. надійшло 57,6 млрд грн, або 101,2 % до розрахункового показника Мінфіну. Зростання надходжень проти 2009 р. становить 7,3 млрд грн, або 14,5 %. При цьому, якщо у 2009 р. із 691 місцевого бюджету не виконали плану 132 бюджети на суму 2,6 млрд грн, то в 2010 р. - 100 бюджетів на суму 1,9 млрд грн, з яких м. Київ - на 1,3 млрд грн. Зазначене свідчить про існування ознак принципу єдності всіх бюджетів у побудові бюджетної системи України.

У 2010 р. запланований обсяг доходів загального фонду місцевих бюджетів вдалося отримати за рахунок двох основних бюджето-формувальних податків - податку з доходів фізичних осіб та плати за землю.

У 2010 р. до зведеного бюджету надійшло податку з доходів фізичних осіб на суму 51 029,3 млн. грн, порівняно з 2009 р. надходження зросли на 6544,0 млн. грн, або на 14,7 %. Податок з доходів фізичних осіб має надходити, як у розвинутих країнах, до бюджету місцевого самоврядування за місцем реєстрації (проживання) фізичної особи-платника і використовуватись в інтересах територіальної громади. В Україні надходження від фізичної особи - платника податку знеособлюються в бюджеті, що унеможливлює реалізацію його конституційного права на отримання зворотної інформації від органів місцевого самоврядування про цільове використання коштів платника податку з доходів фізичних осіб. Надходження плати за землю до місцевих бюджетів за 2010 р. становили 9539,9 млн грн, тобто порівняно з 2009 р. їх обсяг зріс на 1177,1 млн грн, або на 14,1 %. Збільшення надходжень плати за землю зумовлено збільшенням площ, за якими проведена грошова оцінка земель. Місцевих податків і зборів у 2010 р. до загального фонду місцевих бюджетів надійшло 819,4 млн грн, тобто на 10,8 млн грн, або на 1,3 %, більше, ніж у 2009 р. (таб.1.4). Частка місцевих податків і зборів у 2010 р. в загальному обсязі надходжень місцевих бюджетів становила 0,51 %. Натомість у зарубіжних державах їх частка в середньому становить 40 % у доходах місцевих бюджетів, а питома вага у ВВП - 5 %.

Податку із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів надійшло до спеціального фонду місцевих бюджетів на суму 1905,4 млн грн. Порівняно з 2009 р. надходження зросли на 367,0 млн грн, або на 23,9 %.

Аналізуючи стан виконання дохідної частини місцевих бюджетів, необхідно відзначити роль органів місцевої влади та місцевого самоврядування, які забезпечили приріст надходжень за доходами, що не враховуються при визначенні обсягів міжбю-джетних трансфертів, проти 2009 р., у цілому на 0,7 млрд грн, або на 7,6 %, та за доходами спеціального фонду місцевих бюджетів - на 1,5 млрд грн, або на 12,9 %.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.

Збалансований підхід до планування доходів місцевих бюджетів та збільшення обсягів дотації вирівнювання у 2010 р. дав можливість зменшити навантаження на єдиний казначейський рахунок у частині надання місцевим бюджетам короткострокових позик для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів. Так, якщо у 2009 р. Державним казначейством було надано 28,5 тис. короткострокових позик на загальну суму 20,7 млрд грн, то в 2010 р. - тільки 20,8 тис. короткострокових позик на загальну суму 14,8 млрд грн (або менше на 7,7 тис. короткострокових позик на загальну суму 5,9 млрд грн).

У 2010 р. місцеві бюджети виконано з дефіцитом у загальному обсязі 0,4 млрд грн. За спеціальним фондом місцеві бюджети виконано з профіцитом у загальному обсязі на суму 0,8 млрд грн. Склад доходів Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, установлює ст. 66 Бюджетного кодексу України для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад.

Таблиця 1.4

СКЛАД І СТРУКТУРА ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ У 2007-2010 рр.*

	2007	2008	2009	2010
	млн грн	% до загального обсягу	млн грн	% до загального обсягу	млн грн	%до загального обсягу	млн грн	% до загального обсягу
Податкові надходження	44593,38	41,66	59281,40	43,13	59157,57	43,96	67575,56	42,39
У тому числі: податок з доходів фізичних осіб	34782,07	32,49	45895,76	33,39	44485,27	33,06	51029,25	32,01
податок на прибуток підприємств	443,23	0,41	400,48	0,29	478,23	0,36	389,86	0,24
податки на власність	1354,64	1,27	1558,42	1,13	1538,35	1,14	1905,37	1,20
збори за спеціальне використання природних ресурсів	4006,79	3,74	6922,07	5,04	8606,27	6,40	9780,65	6,14
внутрішні податки на товари та послуги	1549,98	1,45	1700,94	1,24	1351,53	1,00	1630,53	1,02
місцеві податки і збори	729,90	0,68	819,96	0,60	808,62	0,60	819,45	0,51
Неподаткові надходження	6441,38	6,02	7689,38	5,59	7759,08	5,77	8769,24	5,50
Доходи від операцій з капіталом	4603,53	4,30	4577,06	3,33	2593,07	1,93	2556,27	1,60
Цільові фонди	271,07	0,25	2324,25	1,69	1525,96	1,13	1614,70	1,01
Разом доходів (без урахування міжбюджетних трансфертів)	58349,03	54,51	73872,09	53,74	71035,68	52,79	80515,77	50,51
Офіційні трансферти	48701,46	45,49	63583,17	46,26	63523,75	47,21	78881,34	49,49
Усього	107050,49	100	137455Д6	100	134559,43	100,00	159397,11	100

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного і місцевих бюджетів зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Вони визнаються зарахованими до бюджету з дня їх зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Склад доходів загального і спеціального фондів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, визначає ст. 69 Бюджетного кодексу України.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів. Надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів визначені ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України.

За своїм походженням і сутністю власні надходження бюджетних установ не є доходами бюджету. Власні надходження бюджетних установ - кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та від іншої діяльності. Як додаткові надходження бюджетної установи вони технічно включаються до спеціального фонду для відображення в бухгалтерському обліку виконання державного і місцевих бюджетів. Крім власних надходжень бюджетні установи отримують бюджетні кошти як асигнування, що виділяються їм із загального фонду державного або місцевих бюджетів.

Власні надходження бюджетних установ технічно відображені у спеціальному фонді державного та місцевих бюджетів. У 2010 р. обсяг власних надходжень державного бюджету становив 22078,6 млн грн, порівняно з 2009 р. надходження з цього джерела зросли на 7,4 % (або на 1513,4 млн грн). Обсяг власних надходжень місцевих бюджетів у 2010 р. дорівнював 6630,4 млн грн, що на 19,5 % (або на 1080,5 млн грн) більше порівняно з 2009 р.

Якщо проаналізувати структуру надходжень вищих навчальних закладів системи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, то маємо постійне зростання частки власних коштів (54 % і більше). Це ще раз засвідчує вагомість власних надходжень у системі вищої школи.

Джерелами формування власних надходжень бюджетних установ є плата за надання послуг, виконання робіт, реалізації продукції чи здійснення іншої дозволеної діяльності. Вони встановлюють суттєву відмінність природи власних надходжень бюджетних установ від доходів бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи і підгрупи:

- перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством. У її складі є такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ; підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна);

- друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ. Вона має такі підгрупи: підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки; підгрупа 2 - кошти, які отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів; підгрупа 3 - кошти, що їх одержують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

Обсяги власних надходжень бюджетних установ до спеціального фонду кошторису визначаються на підставі розрахунків, які складаються за кожним джерелом доходів, що плануються на наступний рік. За основу цих розрахунків береться обсяг надання тих чи тих платних послуг, а також інші розрахункові показники (площа приміщень і вартість обладнання та іншого майна, що здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який має установлюватися відповідно до законодавства.