Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

оподаткування правовий страховий

Страхування є одним із видів фінансових посередницьких послуг в Україні та має особливий порядок оподаткування доходів від страхових операцій. Оскільки страхова діяльність на сьогодні є дуже прибутковою справою держава зацікавлена у раціональному, лояльному, стимулюючому оподаткуванні страхової діяльності, адже оперуючи великим капіталом страховики змушені сплачувати податки до бюджету із однієї сторони, а держава контролювати це, а з іншої держава не може «придушувати» великими податками страхову діяльність оскільки вона має велике соціально-економічне значення, так як страховики акумулюють капітал у великому розмірі та в подальшому розміщують його, інвестуючи розвивають національну економку. А з соціальної сторони страховики страхують населення (також і юридичні особи) захищаючи їх від втрат понесених при настанні страхового випадку шляхом відшкодування збитків.

Дана тема є досить актуальною та досить цікавою, тому багато науковців у працях описують свої думки, передбачення, спостереження щодо оподаткування страховиків. Оскільки податкова система є досить нестабільною то такі статті з'являються із змінами в законодавстві, ПКУ. Та думки науковців є неоднозначними на цей рахунок. Одні схвалюють нововведення, інші ще до їх затвердження уже критикують та роблять припущення щодо певної зміни. До науковців які займалися цією темою ми можемо віднести: Бєлгородцева М. О «Особливості оподаткування страхових компаній відповідно до податкового кодексу України», Олександр Завада «Нова система оподаткування страхових компаній повністю розв'яже руки податковій», Гудима Н. «Оподаткування страхових компаній за новим Податковим Кодексом. Також вирішення питань щодо оподаткування страхових компаній знайшли висвітлення у роботах Л.В. Шіріняна, Ю.В. Іванцовой, Г.Г. Козоріза, В.М. Стецюка та інших. Проте ряд питань податкового регулювання діяльності страхових компаній залишаються дискусійними, недостатньо вивченими вітчизняними фахівцями, недоведеними до рівня практичного використання, тому теоретичні засади і практика оподаткування суб'єктів страхової сфери потребують подальших досліджень та наукових розробок, адекватних сучасному рівню знань і результатам новітніх наукових досягнень.

Мета дослідження курсової роботи - аналіз оподаткування доходів страхових компаній України.

Об'єктом дослідження даної курсової є - податкова система України та податкове законодавство.

Предмет дослідження - Особливості оподаткування страхових компаній України.

Завдання дослідження:

дослідити теоретичні аспекти оподаткування діяльності страхових компаній

проаналізувати систему оподаткування страхових компаній.

Визначити основні проблеми оподаткування страхових компаній та шляхи їх вирішення.

1. Теоретичні аспекти оподаткування діяльності страхових компаній

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)

та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України.

Страхові компанії України діляться на два типи: Life, Nonlife.

Компанії Life надають послуги виключно щодо страхування життя, та мають особливий статус щодо оподаткування, так як ставка корпоративного податку для них становить 0% на основну діяльність (від отримання доходів у вигляді страхових платежів)

Стахові компанії Nonlife мають більш ширший спектр об'єктів оподаткування, але вони не можуть займатися страхуванням життя, як і компанії «Лайф» не можуть страхувати щось інше крім життя.

Загалом податки які сплачують страхові компанії мало відрізняються від інших суб'єктів підприємницької діяльності, до них можна включити:

- плата за землю. Плата за землю вноситься у вигляді земельного податку або орендної плати. Платниками податку є власники землі або землекористувачі. За земельні ділянки, надані в оренду, береться орендна плата. Отже, страхові компанії можуть сплачувати податок на землю або орендну плату із земельних ділянок, які зайняті під офіси, культурно-побутові та господарські будівлі, гаражі.

- податок із власників транспортних засобів. Цей податок сплачують страхові компанії, які мають зареєстровані в Україні власні транспортні засоби (автомобілі, мотоцикли, човни моторні). Ставки податку встановлені з одиниці потужності транспортних засобів в євро залежно від потужності двигуна транспортного засобу та одиниці її вимірювання. Якщо страховик бере в оренду автотранспортні засоби, він не виступає платником зазначеного податку.

- податок на додану вартість страховики можуть сплачувати при реалізації основних фондів, нематеріальних активів, інших матеріальних цінностей, у разі надання консультаційних послуг. Податок у розмірі 20% додається до ціни реалізації. Податкове зобов'язання зі сплати податку виникає, коли кошти покупця зараховуються на рахунок страховика як оплата матеріальних цінностей або послуг.

- податок мито (ввізне мито) страховики сплачують при закупівлі матеріальних цінностей за імпортом. Податкове зобов'язання виникає при перетинанні митного кордону. Джерелом сплати мита є кошти, використовувані страховиком для закупівлі за імпортом.

- підрахування до цільових державних фондів. Згідно із діючим законодавством страховики мають здійснювати загальнодержавні обов'язкові платежі (збори) на обов'язкове державне пенсійне страхування; обов'язкове державне соціальне страхування

- а також комунальний податок, податок з реклами, місцеві податки.

- корпоративний податок - основний дохід від страхової діяльності надходить до держ бюджету саме з цього податку.

Оскільки більшість страховиків є публічними акціонерними товариствами (або відкритими акціонерними товариствами до 30.04.2011 року), то всі вони зобов'язані з 2012 року перейти на ведення обліку і складання звітності за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку й фінансової звітності відповідно до ст. 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На відміну від інших суб'єктів господарювання страхові компанії використовують особливі ставки для оподаткування прибутку, отриманого за результатами діяльності. А також база оподаткування страхових компаній дещо відрізняється: у страхових компаній в корпоративному податку оподатковується не чистий прибуток, як у інших платників цього податку, страхові компанії сплачують податок із доходу від отриманих страхових платежів.

У Таблиці 1.1 здійснено систематизацію ставок, які застосовують страховики у своїй діяльності.

Таблиця 1.1. Ставки податку на прибуток для суб'єктів страхової діяльності

Отже, з прийняттям нового Податкового Кодексу оподаткування страхових компаній змінилося в корінь та стало особливим, адже воно не схоже із оподаткуванням інших товариств, організацій. Була змінена база оподаткування та ставки. Основною ставкою оподаткування страхування життя є 0%, а оподаткування інших видів страхування здійснюється за ставкою 3%.

Доходи страховика від діяльності, не пов'язаної із страхуванням, а також доходи, одержані страховиком у звітному періоді від перестраховиків, оподатковуються у 2013 році за ставкою 19%.

2. Аналіз сучасного стану оподаткування діяльності страхових компаній

Податковий кодекс України вносить цілу низку кардинальних змін в систему оподаткування страхових компаній, ефективність впровадження в практику господарювання доцільно оцінювати з наступних позицій:

? відповідності принципом побудови, цілям і завданням загальної вітчизняної системи оподаткування;

? здатності задекларованих змін ліквідувати або при наймі знизити дію

негативних факторів і явищ, які мають місце у вітчизняній системі оподаткування страхової діяльності.

Дослідження показали, що на всіх етапах становлення оподаткування страхової діяльності будувалось на загальних принципах вітчизняної системи оподаткування, підпорядковуючись її основним цілям і завданням, регламентованих чинним.

- законодавством України. В цьому аспекті можна констатувати, що за кількісним так і за якісним показниками.

- складом податків, що мають сплачувати юридичні особи, страхові компанії не мають з ними суттєвих розбіжностей.

- Особливості стосуються процесів формування та технології сплати окремих видів податків.

Оскільки об'єктом оподаткування страхової діяльності був прибуток, а з прийняттям Податкового кодексу України став дохід, то можна констатувати, що саме страхові компанії зазнали найбільш суттєвих змін в оподаткуванні своєї діяльності.

В сфері страхування здійснювався інтенсивний пошук оптимального механізму оподаткування страхових компаній. Зокрема, у 1991 р. страховики оподаткувалися на загальних засадах. Об'єктом оподаткування був визначений балансовий прибуток за ставкою оподаткування 35%. У 1992 р. об'єкт оподаткування і ставка були змінені. Об'єктом оподаткування було визнано валовий дохід за ставкою оподаткування на рівні 55%.

Протягом 1993-1994 рр. база і ставка оподаткування в страхуванні змінювались неодноразово. Починаючи з 1995 р. було прийняте рішення щодо оподаткування страхових компаній за балансовим прибутком за ставкою оподаткування 30%. Однак при цьому були внесені зміни у визначенні об'єкту оподаткування. Законом України «Про страхування» (1996 р.) був визначений новий порядок формування прибутку від страхової діяльності, який значно відрізнявся від загального Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (1995 р.). наявність суперечностей в законодавчій базі щодо оподаткування прибутку страхових компаній була частково ліквідована Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22 травня 1997 р. (ст. 72 «Оподаткування страхової діяльності»). Булло, зокрема, виділено та віднесено страхові операції до особливого виду, які підлягають під спеціальний порядок оподаткування. Від тоді і до прийняття Податкового Кодексу України діяльність страхових компаній оподатковувались особливим чином, відмінним від оподаткування іншої підприємницької діяльності. Об'єктом прямого оподаткування слугував не прибуток, як у інших суб'єктів господарювання, а валовий дохід, який визначався як сума страхових платежів, одержаних страховиком протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування, зменшену на суму страхових платежів переданих перестраховикам. Із прийняттям Податкового Кодексу у 2010 р. оподатковуватись почав прибуток страховиків, що вдарило по фінансовій і без того порушеній кризою стійкості.

Але із змінами в Податковому Кодексі, базою оподаткування став знов дохід страховика від сплати страхових внесків, платежів і т. п. І оподатковується за ставками вказаними в «див. Таблиця 1». І єдиними витратами які ми можемо включити в базу оподаткування є витрати із перестрахування.

Саме це є однією із проблем в оподаткуванні адже відносячи кошти на перестраховиків в офшорні зони або з нестійким фінансовим станом страховики «відмивають» гроші.

Але страхова компанія отримує доходи (прибутки) не тільки від страхових внесків. З метою визначення порядку формування доходів та витрат страховика, в ПКУ передбачено ст. 156 «Особливості оподаткування страховика», у якій надається перелік доходів та витрат, які страховики можуть правомірно відносити до результатів страхової діяльності.

На рис. 2 наведено перелік доходів і витрат страховика та здійснено їх зіставлення.

При співставленні Інших доходів та Інших витрат і в результаті виникнення позитивного фінансового результату (прибутку) ця сума оподатковується за ставкою 19%.

Аналізуючи податкові надходження до бюджету від страхової діяльності загалом по країні за 2008-2012 р.р. ми можемо спостерігати спад та стрімке підвищення. Досліджуючи дану тему, я можу припустити, що спад розміру сплачених податків опосередковано пов'язаний із податковою політикою держави. Виною зниження розміру податкових надходжень стала світова криза кінця 2008 року, що «підкосила» економіку світу, України в тому числі, та постраждало багато підприємств, і страховики не виключення. Доходи зменшились, багато компаній не могли сплатити податки вчасно, а інші і взагалі не могли сплатити та оголошували себе банкрутами. Але із 2011 р. бачимо стрімкий стрісі відрахувань до бюджету страховиками це означає що питання кризи стало не настільки гострим, та страхові компанії «адаптувалися» до економічного становища, стали більш фінансово стійкими та платоспроможними.

Виходячи з показників за період з 2008-2012 рр. можна показати динаміку приросту податкових надходжень до державного бюджету.

Динаміка приросту податкових надходжень з 2008 по 2012 роки в тис. грн.

Суми сплачених податків страховими компаніями за 2008-2012 роки в мене там рисунок і пояснення: Починаючи з 2009 року спостерігається досить значне зменшення розміру надходжень від оподаткування страховиків, так в 2008 році цей показник становив понад 613 млн. грн., а в 2009 він знизився до позначки 515 млн. грн. Проте вже з 2010 року бачимо тенденцію різкого зростання цих показників з 489 млн. грн. в 2010 до 591 млн. грн. в 2011 році, а вже в 2012 сума податку на прибуток страхових компаній зросла до 748 млн. грн.

Прослідковуючи динаміку ми можемо сказати що під час кризи яка почалась в кінці 2008 року, доходи страхових компаній зменшились а відповідно зменшились і податкові надходження від страхової діяльності, але із часом ми спостерігаємо збільшення номінальних надходжень до бюджету це зумовлено незначним покращенням становища страхового ринку та підвищенням рівня інфляції так що ми можемо сказати що надходження 2012 року, зросли якщо не враховувати рівень інфляції, знецінення національної валюти.

Банківська та страхова діяльність в наш час є одними із найприбутковіших. Тому ми порівняємо відношення податкових платежів страхових компаній до податкових платежів сплачених банківськими установами. Взявши за 100% податки сплачені банками.

В 2008 році сума податку на прибуток банківських організацій становила 3,61 млрд. грн., а страховими компаніями було сплачено 613 млн. грн., що склало в порівнянні тільки 16,65%. В 2009 році цей показник зріс до 20,7%. Проте вже в 2010 році ці показники практично зрівнялись, і становили 82,5% сплатили страхові компанії, в порівнянні з банківськими установами. В 2012 році відношення сплати податку на прибуток страховими і банківськими установами становило 748 млн. грн. і 885 млн. грн. відповідно. Це пояснюється тим, що із прийняттям ПКУ влада зробила більший акцент на оподаткування страхових компаній, і послабила тиск на банківську сферу, що звичайно є позитивним показником.

Отже, проаналізувавши систему оподаткування в Україні можемо сказати що вона пройшла багато етапів, експериментів щодо ставок та бази оподаткування, та на сьогодні, на мою думку вибрано найбільш оптимальний варіант оподаткування, який не чинить високий податковий тиск на страхові компаній та приносить доходи в державний бюджет, але, звісно, є свої недоліки та проблеми.

3. Проблеми оподаткування страхових компаній України та шляхи їх вирішення

Поступовий процес трансформації економіки вимагає від системи оподаткування, як інструменту державного регулювання економічних і соціальних процесів, враховувати інтереси держави, підприємницьких структур та громадян. В той час практика свідчить про низький рівень ефективності вітчизняної моделі оподаткування страхових компаній, її неадекватність умовам функціонування ринкового господарства.

Зростання прибутковості й рентабельності роботи страхової організації досягається через постійну узгодженість її доходів та витрат в цілому по страховому фонду. Особливо привабливим є стабільне перевищення обсягів доходів над витратами, чим досягається фінансова стійкість всіх або переважної більшості страхових операцій. В основі її забезпечення лежать, насамперед, раціональні величини тарифних ставок (вигідні страховику й прийнятні для страхувальників), а також необхідний рівень концентрації коштів в страховому фонді. Саме при цій умові досягається необхідне територіальне і в часі рознесення збитку.

На концентрацію засобів страхового фонду безпосередньо впливає постійно зростаюче число страхувальників й застрахованих об'єктів.

Забезпечення фінансової стійкості страхового фонду може аналізуватись з боку встановлення ймовірності недостатності коштів для страхових виплат в певному році та в аспекті співвідношення доходів й витрат страховика за звітний період.

Основним рушієм дискусії, навколо оподаткування страхових послуг, стала зростаюча тривога з приводу існуючих сьогодні широких можливостей для виведення за межі вітчизняної податкової системи масштабних коштів з використанням схем за участю страхових компаній. Система оподаткування страховиків істотно відрізняється від системи прийнятої для типового господарського товариства, що пов'язано з її особливим статусом. Через таку особливість страховий ринок несе податкове навантаження, яке не можна співвіднести з навантаженням інших галузей економіки. Зокрема, базою оподаткування страхових операцій є обсяг отриманих страховими компаніями премій, зменшений на розмір платежів, здійснених цими компаніями з метою перестрахування. До обрахованої таким чином суми застосовується ставка податку у розмірі 3% (крім операцій довгострокового страхування життя, які оподатковуються за ставкою 0%) [6, ст. 156]. Такий особливий податок був запроваджений з метою замінити звичайний - розрахований на основі валових доходів та валових видатків - податок на корпоративний прибуток.

Причиною застосування особливого порядку оподаткування податком на прибуток доходів від страхової діяльності вочевидь є ряд технічних складностей, що виникають при обрахування валових доходів та валових витрат страхової організації, оскільки її доходи та видатки суттєво рознесені в часі та припадають на різні звітні періоди.

Будь-який альтернативний податок, запроваджений на заміну податку на корпоративний прибуток, повинен ставити страховий бізнес в умови, що є принаймні наближено рівними до умов роботи інших підприємницьких структур, а також забезпечувати еквівалентний набір економічних стимулів для кожного із видів діяльності. У протилежному випадку створюватимуться потужні стимули для податкового арбітражу, тобто для штучного переведення прибутків із секторів в вищим податковим навантаженням до сектору із нижчим задля зменшення власних податкових зобов'язань.

Можна виділити два найпроблемніших елементи оподаткування страхової діяльності, що відкривають безпосередні можливості для податкового планування і відтак потребують вирішення. По-перше, це норма, яка дозволяє страховим компаніям списувати обсяги перестрахових виплат, а, по-друге, власне рівень ставки податку та база, до якої вона застосовується. Усунути ці схеми можна двома способами - перевівши страхові компанії на загальну систему оподаткування або в межах існуючої системи, усунути можливість зменшення об'єкта оподаткування на перестрахування.

Ідеальний спосіб оподаткування стра-хового бізнесу полягає у стягненні податку безпосередньо з корпоративного прибутку страхової компанії Така система ставила би страховий бізнес у рівні умови з іншими підприємницькими структурами і не створювала б економічних стимулів до податкового планування. Пряме оподаткування страхових прибутків покликане максимально точно зіставити валові доходи та витрати компанії з метою коректного підрахунку чистого прибутку. Попри те, що пряме оподаткування таких прибутків потребує надзвичайно кропіткої роботи з розробки адекватних податкових норм, воно все ж таки є можливим і його застосовують у багатьох країнах.

Більше того, у більшості розвинених податкових систем поширеною є практика паралельного застосування податку на прибуток страхових компаній із певною формою альтернативного податку на страхову діяльність (крім валового обсягу премій, альтернативною базою оподаткування можуть бути активи, капітал, обсяг страхових резервів або страхових трансакцій). Однак у багатьох цих країнах прямий податок співіснує з податком на валовий обсяг премій (щоправда, без зме-ншення його на обсяг перестрахових платежів), хоча причини для паралельного застосування цих інструментів відрізняються між країнами.

Складність податкового обліку страхової діяльності зумовила застосування в Україні особливої системи оподаткування страховиків (3% оподаткування валових доходів), що призвело до використання страхування в «тіньових» схемах ухилення від оподаткування. З огляду на це, податкова політика у сфері страхової діяльності потребує подальшого реформування, яке полягає у переході від оподаткування валових премій до оподаткування прибутку страхових компаній.

Страховики мають право створювати на території України та за її межами, з правами відокремлених підрозділів страховиків, представництва, а також філії, що здійснюють свою діяльність тільки на території України відповідно до чинного законодавства України. Статті про прибуток передбачають можливість сплати консолідованого податку. Страхові компанії не можуть застосовувати метод консолідованого податку на прибуток, оскільки понесені страховиком витрати й амортизаційні відрахування не належать до об'єкта оподаткування страхової діяльності. Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково, виходячи із загальної суми консолідованого податку, нарахованого платником податку та розподіленого пропорційно до питомої ваги суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих за основними фондами такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філій, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку. Оскільки питома вага валових витрат у загальній сумі витрат незначна, а в більшості випадків взагалі її немає, то унеможливлюється застосування механізму сплати консолідованого податку на прибуток. У цьому разі основний податковий тягар нестиме головне підприємство, тож втрачається сам сенс застосування механізму консолідованого податку. Отже, в оподаткуванні філій страховика є ще одна проблема.

Існування різних підходів до оподаткування реального сектора економіки та видів страхової діяльності призводить до стимулювання переведення доходів із секторів з вищим податковим навантаженням у сектор страхування, де воно значно нижче. Такий стан справ викликав занепокоєння як державних податкових органів, так i уряду. Адже саме різний рівень оподаткування є передумовою для запровадження фінансових схема участі страхових організацій з метою мінімізації податків.

Заслуговує на увагу той факт, що існуюче оподаткування в страхові галузі має багато протиріч. Основна операційна діяльність включає надходження та витрати, які оподатковуються за різними ставками й мають різний об'єкт оподаткування. Повернуті суми зі страхових резервів, відраховані в попередні періоди, були вже враховані в попередньому періоді при оподаткуванні валових страхових платежів, крім переданих у перестрахування резиденту. Після повернення зі страхових резервів у новому періоді держава знову оподатковує ці кошти за ставкою 19%, враховуючи ці грошові надходження у складі валового доходу страховика. Однак, очевидно, що цей дохід було отримано за основною операційною діяльністю.

Отже, це призводить до подвійного податкового навантаження на страховиків, хоча за логікою відсутності подвійного оподаткування цього не повинно бути.

Іншим прикладом подвійного оподаткування є перестрахова діяльність резидента у страховика-нерезидента. Перший раз здійснюється оподаткування валових страхових платежів, оскільки зменшується сума таких платежів лише в разі перестрахування у резидента. Тому якщо страховик-резидент спрямує кошти до перестраховика-нерезидента, держава знову оподатковує такі кошти залежно від рейтингу фінансової надійності нерезидента.

Більшість учасників класичного страхового ринку України індиферентно ставляться до вибору системи оподаткування. Для побудови системи управління страховими податковими ризиками у страховій галузі важливо, щоб це була єдина ставка, а також було передбачено перехідний період як мінімум на два роки. Але підхід до питання оподаткування страхової діяльності повинен бути збалансованим, бо зростання ставки оподаткування може призвести до подорожчання страхових послуг та збільшить собівартість страхового поліса до невиправданих сум.

Виявлені проблеми оподаткування діяльності страхових компаній потребують вирішення за допомогою використання податкової оптимізації та вдосконалення податкової політики, оскільки в сучасних умовах це питання набуває особливої значимості.

Сутність концептуальних напрямів удосконалення податку з прибутку полягає у тому, щоб:

- об'єктом оподаткування обрати прибуток як підсумок роботи за звітний період;

- базу податку визначати як різницю між валовими доходами та валовими витратами й амортизацією;

- до бази оподаткування застосовувати звичайну ставку податку, встановлену для усіх платників податку.

Однією з альтернатив є запровадження змішаної системи оподаткування прибутку й валових доходів страховиків. Ставки податку слід диференціювати залежно від частоти реалізації ризику (чим вища ймовірність настання страхового випадку, тим меншою має бути ставка податку). Запровадження змішаної системи оподаткування поставить страхові компанії в рівні ринкові умови господарювання з іншими видами діяльності, зменшить ризик банкрутства більшості з них, а також дасть можливість зберегти існуючу тенденцію росту надходжень по податку прибуток страховиків у бюджет, істотно скоротить обсяги податкової оптимізації, дасть поштовх для розвитку класичного страхування, що є постачальником інвестиційних ресурсів на потребі розвитку економіки.

Отже, як висновок до даного розділу можна зробити що все ж таки оподаткування страхових компаній на сьогодні є далеко не ідеальним, в ньому існує багато не достатків, через які бюджет не доотримує через малу відсоткову ставку та махінації що проводять страхові компанії.

Висновки

Дослідивши тему курсової роботи «Особливості оподаткування страхових компаній» я можу сказати що вона є досить актуальною та не залишає однозначної думки на сьогодні. В ході роботи я познайомився із працями вчених, які досліджували цю тему, і їхні думки щодо теперішнього оподаткування страхових компаній багато в чому схожі, але також і є розбіжності.

Тому можна зробити наступні висновки:

Оподаткування прибутку страхових організацій має свої особливості, оскільки страхова діяльність виконує захисну функцію. Страхова організація може здійснювати страхову, інвестиційну, фінансову та іншу діяльність. Тому застосовується змішаний тип оподаткування прибутку від різних напрямів діяльності.

В сучасних умовах йдеться дискусія щодо переходу оподаткування прибутку страхових компаній на загальну основу, що є недоцільним, як вважають представники з боку страховиків. Застосування 19-ти% ста\вки призведе до поглиблення податкового навантаження на страхові компанії.

Оподаткування сфери страхових послуг має багато недоліків і проблем. Альтернативний податок на страхові премії, загальний податок на прибутки від іншої діяльності спонукає страхових організацій до застосування схем ухилень від сплати, тобто призводить до порушень податкового законодавства.

Удосконалення механізму оподаткування підприємств у тому числі й страхових компаній повинно здійснюватися на державному рівні, тобто шляхом прийняття відповідних законів. Треба не тільки покращувати кількісно - технічні аспекти податків та зборів (знижувати ставки, розширювати податкову базу та ін.), а й модифікувати обліково-інформаційні аспекти, тобто вдосконалювати податкову звітність, максимально наближувати податковий та бухгалтерський облік, впроваджувати системи комп'ютеризовані програми сплати податків та зборів.

Досвід країн, що пережили досить важкий економічний стан, аналогічний тому, в якому сьогодні опинилася Україна, свідчить про те, що суспільство може вирішити цілу низку економічних, соціальних та політичних проблем за допомогою збільшення кількості об'єктів недержавного страхування, розширення спектру страхових послуг, що відповідно сприятиме вирішенню проблем оподаткування страхової діяльності.

Якісні та кількісні данні у курсовій роботі були взяті та опрацьовані із Податкового Кодексу України, Сайту державного казначейства, та окремих авторів які посилаються на податкове законодавство.

Отже, питання оподаткування страхових компаній в Україні не є закінчене та ведуться дискусії щодо способу оподаткування та бази оподаткування страхових компаній, що буде «золотою серединою» між мінімальним податковим тиском на страховиків та максимально можливими податковими надходженнями.

Список використаних джерел

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI. // www.zakon.rada.gov.ua

2. Про страхування: Закон України від 07.03.1996., №85/96-ВР (зі змінами та доповненнями) // Комп`ютерно-правова система «Ліга Закон».7: www.liga.kiev.ua.

3. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. / кол. авторів [заг. ред., М.Я. Азарова]. - К.: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України, ? 2010.

4 Гудима Н. Оподаткування страхових компаній за новим Податковим Кодексом.

5. Єлейко Т. Вплив нового Податкового кодекса на інвестиційну політику страховиків у 2012 році

6. Завада О. Нова система оподаткування страхових компаній повністю розв'яже ДПАУ руки. Режим доступу http://forinsurer.com/public/10/12/01/4237

7. Островерха Р.Е. Податкове регулювання попиту і пропозиції страхових послуг // Науковий вісних НУДПСУ (економіка, право). - 2009. - С. 114-121.

8. Турило А.М., Зінченко О.А. Показники і критерії оцінки якості прибутку на стадії його формування в системі менеджменту підприємства // Фінанси України. - 2008. - №10. - с. 107-115.

9. Любкіна О.В. Фінансові ринки у контексті глобалізації [Текст] / О.В. Любкіна // Фінанси України. - 2005. - №9. - С. 122-129.

: http://minfin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article? artid=69958&cat id=69921.

10. http://www.treasury.gov.ua/main/uk/index

11.http://newsradio.com.ua/2013_09_18/Uchast-strahovik-v-u-formuvann-dohod-v-bjudzhetu-stanovit-mensh-n-zh-0-2-v-dsotka-ekspert/

12. www.dfp.gov.ua // Сайт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

13. www.dfp.gov.ua // Сайт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

14. http://newsradio.com.ua/2013_09_18/Uchast-strahovik-v-u-formuvann-dohod-v-bjudzhetu-stanovit-mensh-n-zh-0-2-dsotka-ekspert/

15. http://treasury.gov.ua/main/uk/

16.http://minfin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article? artid=69958&cat id=69921.

17. http://forinsurer.com/public/13/01/14/4572

18. http://www.insur-info.ru/press/87126/

19. http://chasopys.snu.edu.ua/

20.http://minfin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article? artid=69958&cat id=69921.

Размещено на Allbest.ru