28

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Західнодонбаський приватний інститут економіки та управління

Кафедра Фінанси

Спеціальність Фінанси

Курсова робота

з дисципліни: Бюджетна система

на тему: Бюджетне фінансування житлового господарства

м. Павлоград 2009р.

реферат

Пояснювальна записка до курсової роботи:

41 сторінка;

2 таблиці;

2 рисунка;

25 джерел літератури;

Об`єкт дослідження - фінансове забезпечення житлово-комунального господарства.

Мета дослідження - аналіз джерел фінансування комунального сектору (на прикладі Управління житлово-комунальним господарством в м. Павлоград)

Методи аналізу: Проблемі фінансового забезпечення і розвитку комунального господарства присвячені праці В. Бєльського, О. Гузинець- Мудрик, В. Кирей, В. Кравченка, Т. Немченко та інших авторів.

Актуальність роботи полягає в тому, що в сьогоднішній економічній ситуації фінансове забезпечення житлово-комунального господарства входить до складу основних невирішених питань економіки.

Житлово-комунальне господарство на сьогодні найбільш технічно відстала галузь народного господарства. У даній курсовій роботі проаналізовано напрямки фінансування видатків на проведення різних програм в напрямку забезпечення житлово-комунального господарства, виявлено шляхи реформування комунального сектору, простежена динаміка фінансування програм УЖКГ з місцевого, обласного та державного бюджетів в місті Павлоград за останні три роки. Результати роботи можуть стати основою для підвищення рівня фінансово-економічного забезпечення комунального сектору економіки Україні, а також у вирішенні проблем соціального характеру розвитку території і може бути використана для більш детальнішого вивчення.

ДОТАЦІЇ, МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ, ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ, ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ, БЮДЖЕТНІ ПРОГРАМИ, ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО, БЮДЖЕТНІ АСИГНУВАННЯ, ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1 Теоретичні аспекти фінансового забезпечення Підприємств комунальної форми власності

1.1 Особливості планування видатків місцевих бюджетів

1.2 Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на житлово комунальне господарство

Розділ 2 Аналіз фінансового забезпечення житлово комунального господарства

2.1 Загальна характеристика, структура та функції Управління житлово комунальним господарством

2.2 Аналіз джерел фінансування КП УЖКГ в м. Павлоград

Розділ 3 Особливості реформування комунального сектору в умовах української моделі самоврядування

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність проблеми формування доходів місцевих бюджетів і використання їхніх коштів зростає у зв`язку зі змінами, які стосуються місцевого самоврядування та в найближчому майбутньому можуть бути внесені до конституції України. Без бюджетної самостійності місцевого бюджету з її чисельними складовими і врахування податкового потенціалу кожного регіону побудова і розвиток ефективної і дійової бюджетної системи України може зволікатися на невизначений час.

Формування місцевих фінансів, як і всієї фінансової системи України, відбувається в умовах жорсткої фінансової кризи. Це гальмує процес становлення основ фінансової автономії місцевих органів влади.

Фінансові проблеми місцевої влади набули великої гостроти. Хронічна нестача грошей, фінансових ресурсів у органів місцевого самоврядування та нестабільність їхніх доходних джерел стало проблемою справді загальнодержавної ваги. Як наслідок на місцях не вирішується найболючіші життєві проблеми людей, занепадають міське господарювання, соціально-культурна сфера, освіта, комунальний сектор економіки та інше. До цього до-дається ще й надзвичайно несформована збанкрутіла система менеджменту як у центрі, так і на місцях. За цих умов саме процес прискореного формування місцевих фінансів має стати серйозним фактором стабілізації ситуації в країні.

Використання бюджетних коштів безпосередньо пов`язане з викорис-танням державою та органами місцевого самоврядування покладених на них завдань, найважливіші з яких є регулювання суспільного відтворення, задоволення потреб населення, управління державою, часткове забезпечення житлово-комунального сектору економіки, забезпечення охорони правопорядку, функціонування національної оборони, охорона навколишнього середовища тощо.

Бюджетним кодексом передбачено критерії видів видатків між місцевим бюджетом розмежування видів видатків між місцевим бюджетом здійснюється за принципом субсідіарності з урахуванням критеріїв повнота надання послуг та наближення її безпосередньо до споживача.

Більшість державних видатків фінансується з місцевих бюджетів. Це передовсім виплати із соціального захисту та соціального забезпечення населення, утримання закладів соціально-культурної сфери, видатки на розвиток місцевого господарювання. Місцеві бюджети в сучасних умовах є одним із джерел задоволення життєвих потреб населення.

РОЗДІЛ 1 Теоретичні аспекти фінансового забезпечення Підприємств комунальної форми власності

1.1 Особливості планування видатків місцевих бюджетів

Місцеві бюджети включають бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Місцеві бюджети - це фонди фінансових ресурсів, призначених для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльність органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на відповідній те-риторії. [14].

Через місцеві бюджети складаються певні фінансові відносини органів са-моврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їх територіях у зв`язку з мобілізацією та витрачанням коштів цих бюджетів.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на свої території. У ст.43 КУ зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності і затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання ; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закон; утворюють, реорганізують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Видатки місцевих бюджетів безпосередньо пов'язані з інтересами широких верств населення й суттєво впливають на загальні соціальні процеси в державі й насамперед на рівень добробуту населення, освіченості, забезпеченості медичними послугами, а також послугами в галузі культури, спорту, соціальної захищеності на випадок непередбачуваних обставин.

За умов високих темпів розвитку науково-технічного прогресу зростають вимоги до якості робочої сили. Виробництво не може розвиватися без високої загальної культури, спеціальних знань, професійної підготовки фахівців. Система освіти значно впливає на рівень продуктивності праці, й з огляду на це видатки місцевих бюджетів мають виробничий характер. [10].

Піднесення культурного рівня населення потребує спрямування видатків місцевих бюджетів на проведення культурно-освітньої роботи -- утримання масових бібліотек, клубів, будинків і палаців культури, музеїв, надання фінансової підтримки театрально-видовищним закладам.

Важливе соціальне значення мають видатки місцевих бюджетів на фінансування заходів з охорони здоров'я. Найбільшу частку у загальній сумі видатків місцевих бюджетів становить фінансування лікувально-профілактичних заходів. Крім того, за рахунок цих бюджетів утримується велика кількість інших лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміологічних установ.

Значні кошти виділяються на фінансування місцевого господарства. Це насамперед житлове будівництво, водопостачання, каналізація, освітлення, благоустрій міст і селищ.

Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією програм, перелік яких визначено Бюджетним кодексом. [3].

Бюджетним кодексом передбачено критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами.

Розмежування видів видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:

Перша група -- видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів.

Друга група -- видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України.

Третя група -- видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України. [3].

Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення, а також районних бюджетів. Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

Із бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.

До видатків, які здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

-- органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;

-- освіту: дошкільну освіту; загальну середню освіту (школи--дитячі садки);

-- первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти);

-- сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки.

До видатків, які здійснюються з районних бюджетів і бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

-- державне управління: органи місцевого самоврядування міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення; органи місцевого самоврядування районного значення;

-- освіту: [3].

а) дошкільну освіту (у містах республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення);

б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі школи--дитячі садки (для міст республіканського. значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи;

в) заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячі будинки (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячих будинків формується на території відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, допомога на дітей, які перебувають під опікою і піклуванням;

г) інші державні освітні програми;

-- охорону здоров'я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки та амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);

б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я й заходи щодо санітарної освіти);

-- соціальний захист і соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального забезпечення: притулки для неповнолітніх (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості дітей, які перебувають в цих закладах, формується на території відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому;

б) державні програми соціального захисту пільги ветеранам війни і праці, допомога сім'ям із дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

-- державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

-- районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

-- державні культурно-освітні й театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей);

-- державні програми розвитку фізичної культури і спорту:

утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів (крім шкіл республіканського значення Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи щодо фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості й спортивних споруд місцевого значення. [10].

До видатків, які здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

-- державне управління:

-- представницьку і виконавчу владу Автономної Республіки Крим;

-- обласні ради;

-- освіту

а) загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, санаторні школи-інтернати; загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки (крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл- інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені батьківського піклування, дитячих будинків, та дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей);

б) заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим і виконують державне замовлення;

в) вищу освіту (вищі заклади освіти І, II, III та IV рівнів акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим і спільній власності територіальних громад);

г) післядипломну освіту (інститути післядипломної освіти вчителів і центри й заходи щодо підвищення кваліфікації державних службовців місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, постійно діючі курси (центри) підвищення кваліфікації працівників соціально-культурної сфери та агропромислового комплексу, що знаходяться у комунальній власності);

д) інші державні освітні програми;

-- охорону здоров'я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського значення Автономної Республіки Крим та обласного значення);

б) спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові);

в) санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації);

г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров'я і заходи санітарної освіти, інші програми і заходи);

-- соціальний захист і соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального захисту та соціального забезпечення: допомога по догляду за інвалідами І чи II групи внаслідок психічного розладу; адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям; виплати компенсації реабілітованим; дитячі будинки-інтернати; навчання й трудове влаштування інвалідів; будинки-інтернати для престарілих та інвалідів; будинки-інтернати для дітей-інвалідів; центри з нарахування пенсій;

притулки для неповнолітніх;

б) республіканські Автономної Республіки Крим і обласні програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

в) інші державні соціальні програми;

---- культуру і мистецтво:

а) державні культурно-освітні програми (республіканські Автономної Республіки Крим та обласні бібліотеки, музеї та виставки);

б) державні театрально-видовищні програми (філармонії, музичні колективи та ансамблі, театри, палаци і будинки культури республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, інші заклади та заходи у галузі мистецтва);

в) інші державні культурно-мистецькі програми;

-- фізичну культуру і спорт:

а) державні програми з розвитку фізичної культури і спорту (навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, заходи з фізичної культури і спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);

б) державні програми з інвалідного спорту і реабілітації (республіканський Автономної Республіки Крим та обласні центри з інвалідного спорту, дитячо-юнацькі спортивні школи інвалідів і спеціалізовані спортивні школи параолімпійського резерву; проведення навчально-тренувальних зборів і змагань з інвалідного спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення). [3].

До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

-- місцеву пожежну охорону;

-- позашкільну освіту;

-- соціальний захист і соціальне забезпечення:

а) програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї; .

б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;

-- місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

-- культурно-мистецькі програми місцевого значення;

--програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення;

-- місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

--типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення;

-- транспорт, дорожнє господарство:

а) регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями органів місцевого самоврядування;

б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (в тому числі роботи, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуатаційними підрозділами);

в) будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення;

-- заходи щодо організації рятування на водах;

-- обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

-- програми природоохоронних заходів місцевого значення;

-- управління комунальним майном;

-- регулювання земельних відносин;

-- інші програми, затверджені відповідною радою згідно із законом.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти відповідних бюджетів для виконання власних повноважень.

Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради й районні ради можуть передати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень Верховній Раді Автономної Республіки Крим чи обласній раді з передачею відповідних коштів до бюджету Автономної Республіки Крим чи до обласного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту.

Сільські, селищні та міські (міст районного значення) ради можуть передавати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з передачею коштів до відповідного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту.

Передача видатків здійснюється за спільним рішенням відповідних рад на договірних засадах. Всі угоди про передачу видатків укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.

Передача прав на здійснення видатків на виконання делегованих державних повноважень до бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань може здійснюватися за рішеннями районної або міської (міст республіканського Автономної Республіки Крим чи міст обласного значення) ради з відповідними коштами у вигляді міжбюджетного трансферту.

Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради можуть передати частину видатків на виконання делегованих державних повноважень районній раді з відповідними коштами районному бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Районні ради можуть передавати частину видатків на виконання делегованих державних повноважень міській раді (міста республіканського Автономної Республіки Крим та міста обласного значення) з відповідними коштами міському бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Ця передача здійснюється на підставі спільних рішень відповідних рад і укладення договору. [10].

Якщо інше не визначено договором, розмір переданих коштів на виконання делегованих державних повноважень має бути пропорційний частці користувачів зазначеними послугами в повній вартості цих послуг, розрахованих за фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості для органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування, який передає ці повноваження.

Якщо на території міста (республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення) чи району недостатньо бюджетних установ, які забезпечують надання послуг в обсязі, визначеному фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, обчислений обсяг видатків на фінансування цих послуг враховується при визначенні міжбюджетного трансферту бюджету, з якого утримуються бюджетні установи, що надають ці послуги.

1.2 Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на житлово-комунальне господарство

У результаті розподілу функцій між центральною та місцевою владою до власної компетенції місцевого самоврядування віднесені: - соціальне обслу-говування; - початкова і середня освіта; - охорона здоров`я; дороги місцевого значення; ветеринарна допомога; благоустрій; догляд за бідними та сирітами; - житлово-комунальне господарство; - житлове-будівництво; - водозабезпечення; - теплове господарство; міскі електричні мережи; - економічна інфраструктура; - працевлаштування безробітних; - перепідготовка кадрів; - ритуальні послуги; - збирання та утилізація сміття; - екологічні проблеми; - організація земле-користування та інші.

Відповідно до виключних компетенцій органів місцевого самоврядування визначені рамки місцевої інфраструктури та комунальної власності.

В Україні комунальний сектор економіки включає різні галузі: промисловість, сільське господарство, транспорт та зв'язок, будівництво, торгівлю та громадське харчування, постачання і збут, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення та інші. З метою забезпечення функціонування та розвитку місцевої інфраструктури і комуналь- ної власності використовуються кошти підприємств і організацій, а також кошти місцевих бюджетів.

Видатки на розвиток місцевої інфраструктури та комунальної власності відображаються у видатковій частині місцевих бюджетів у розрізі підрозділів бюджетної класифікації. Обсяг видатків визначається на основі фінансових планів підприємств і організацій комунального сектора та спеціальних розрахунків.

Найбільшу питому вагу у видатковій частині місцевих бюджетів мають видатки на житлово-комунальне господарство, яке фінансується з поточного бюджету і бюджету розвитку. [4].

До складу видатків на житлово-комунальне господарство належать:

1. Видатки на житлове господарство, у складі яких передбачаються:

Видатки на житлово-експлуатаційне господарство. Вони визначаються на основі фінансових планів даного господарства.

Видатки на капітальний ремонт житлового фонду місцевих органів влади. До цієї групи видатків належать витрати на: комплексний капітальний ремонт житлових будинків, конструктивний ремонт, ремонт покрівель, міжпанельних швів, фасадів і балконів, заміну підвальних дерев'яних комор на цегляні, заміну ліфтів, ремонт системи централізованого опалення, переведення на централізоване гаряче водопостачання, заміну тепломережі та інші.

При визначенні обсягу видатків слід орієнтуватись на середньорічну вартість об'єктів житлового фонду і середній процент амортизаційних відрахувань. Відповідними службами господарства складається перелік об'єктів ремонту і визначається, згідно з діючими нормами, сума витрат. Обсяг бюджетних асигнувань на капітальний ремонт житлових будинків розраховується як різниця між загальною потребою у коштах і відповідними доходами, які можна на це спрямувати.

Дотації житлово-комунальному господарству. Обсяг дотацій визначається як різниця між сумою видатків фонду матеріального заохочення та сумою доходів на основі спеціальних розрахунків кожного з них.

Видатки на капітальний ремонт відомчого фонду плануються так само як видатки на капітальний ремонт житлового фонду за наявності бюджетних коштів.

Видатки на утримання об'єктів соціальної сфери, що передаються до комунальної власності, визначаються на основі відповідних кошторисів.

2. Видатки на комунальне господарство, у складі яких передбачаються:

Видатки на фінансування теплової мережі визначаються у вигляді дотацій на опалення та підігрів води, виходячи з площ опалення, об'єму підігріву води, діючих і планово-розрахункових тарифів (як різниця між витратами, розрахованими на основі діючих і планово-розрахункових тарифі).

Видатки на водопровідно-каналізаціине господарство включають дотації на водопостачання, водовідведення тощо.

Видатки на благоустрій міст включають:

-- видатки на капітальний ремонт об'єктів зовнішнього благоустрою;

-- видатки на поточний ремонт об'єктів благоустрою;

-- видатки на будівництво об'єктів благоустрою. Видатки на капітальний ремонт об'єктів зовнішнього благоустрою об'єднують видатки на капремонт об'єктів освітлення, шляхово-мостового господарства і озеленення (підсадка дерев, кущів, живоплоту, ремонт газонів). При визначенні видатків на капітальний ремонт об'єктів освітлення та шляхово-мостового господарства складається детальний перелік таких об'єктів і розраховується сума затрат за кожним із них.

Обсяг видатків на підсадку дерев і кущів залежить від запланованої кількості підсадки об'єктів і вартості одного об'єкта. Затрати на підсадку живоплоту визначаються залежно від кількості погонних метрів підсадки і вартості 1 погонного метра, а на ремонт газонів -- від площі та вартості 1 кв.м. Норми затрат з капітального ремонту встановлюються за кожним об'єктом окремо. [5].

Видатки на будівництво об'єктів благоустрою передбачаються, як правило, на будівництво сміттєзвалищ, об'єктів водопостачання, режимне водовідведеньня, фонтанів, доріг, озеленення, консервацію сміттєзвалищ та спостереження тощо.

За рахунок видатків розвитку фінансуються затрати, пов'язані з асфальтуванням доріжок, облаштуванням огорожі й освітлення, плануванням розширення кладовищ, придбанням машин, механізмів і обладнання на об'єктах житлово-комунального господарства.

Видатки на благоустрій райцентрів, селищ міського типу та інших населених пунктів плануються аналогічно видаткам на благоустрій міст.

Видатки на фінансування газових заводів і газової мережі, готельного господарства, берегоукріплювальних робіт, впровадження засобів обліку витрат і регулювання споживання води та теплової енергії визначаються на основі спеціальних розрахунків за відповідними фінансовими планами.

Серед видатків на розвиток місцевої інфраструктури відповідне місце посідають видатки на будівництво, які включають затрати на будівництво об'єктів виробничого і невиробничого призначення, а також на охорону незавершеного будівництва. Такі видатки передбачаються по управліннях капітального будівництва на основі відповідних документів у межах виділених на дані цілі коштів як капітальні вкладення. [14].

Видатки на фінансування міського транспорту включають дві групи: фінансування безоплатного перевезення пільгових категорій населення і дотації на утримання транспорту.

Обсяг дотацій на безплатне перевезення пільгових категорій населення визначається з кожного виду міського транспорту, виходячи із загального обсягу пасажирських перевезень, питомої ваги пільгових категорій населення (у більшості міст вона коливається в межах 50-70 відсотків) та ціни відповідного квитка.

Обсяг дотацій на утримання транспортних підприємств розраховується як різниця між доходами і видатками кожного підприємства. Так, наприклад, до видатків тролейбусного господарства включаються витрати на оплату електроенергії (на пасажирський рух і виробничі потреби), опалення і водопостачання (опалення приміщень, гаряче водопостачання, постачання питної води, стоки), придбання паливно-мастильних матеріалів, амортизація, придбання автошин, поточний ремонт автомашин, оплату праці, нарахування на заробітну плату, канцелярські витрати тощо, виконання щоденних контрольно-профілактичних оглядів, ревізійних і середніх ремонтів, утримання та ремонт контактно-кабельної мережі, тягових підстанцій, відрахування до інноваційного фонду та на утримання доріг. До доходів належать надходження від усіх видів діяльності. Аналогічно визначаються доходи та видатки за іншими видами транспортних підприємств.

РОЗДІЛ 2 Аналіз фінансового забезпечення житлово комунального господарства

2.1 Загальна характеристика, структура та функції Управління житлово-комунальним господарством

Житлово-комунальне господарство -- галузь, а вірніше, сукупність галузей, що забезпечують життя і роботу населення країни в нормальних умовах, а також постачання підприємств галузей народного господарства необхідними ресурсами води, газу, теплоти й електроенергії. Система житлово-комунального господарства представлена виробниками і споживачами житлово-комунальних послуг. Споживачі житлово-комунальних послуг формують попит, що має забезпечити їм нормальні санітарно-гігієнічні і безпечні умови життя. Величина попиту на житлово-комунальні послуги у першу чергу залежить від ціни послуг і доходу споживачів. [25].

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Право комунальної власності визначається Законом України “Про місцеве самов-рядування в Україні” від 21 травня 1997 р. №280/97 - ВР як право територі-альної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. [19].

До об`єктів права комунальної власності належить (Стаття 35 Закону “Про власність”) майно, що забезпечує діяльність рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житло-во - комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, а також інше майно неохідне для забезпечення економічного і соціального розвитку певної території.

У комунальній власності може перебувати також майно, передане у власність області, району, чи іншій адміністративно - територі-альній одиниці іншими суб`єктами права власності.

Колективне підприємство Управління житлово-комунальним господарством в місті Павлоград очолює директор. Постійно діючим консультативно-дорадчим органом для обговорення найважливіших питань діяльності управління, забезпечення координації роботи його структурних підрозділів і підвідомчих органів є колегія при начальнику управління, яка діє на громадських засадах.

До складу колегії входять директор управління та його заступник, а також інші відповідальні працівники управління, представни-ки місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, установ та організацій, діяльність яких пов'язана з вирішенням питань, що на-лежать до компетенції управління. Як будь-яка установа комунальне підприємство Управління житлово-комунальним господарством в місті Павлоград має свою структуру яка складається з восьми відділів: - відділ кадрів; - загальний відділ; - юридичний відділ; - виробничий відділ; - плановий відділ; - відділ головної бухгалтерії; - відділ охорони праці; - договірний відділ.

А тепер більш детальніше розглянемо функції та призначення відділів. Рішення питань стосовно кадрового наповнення та підвищення кваліфікації працівників фонду входить в компетенцію відділу кадрів. Звідці його функціями є набір кваліфікованих кадрів на конкурсній основі; проведення атестацій серед працівників КП Управління житлово-комунальним господар-ством; ведення особистих справ працівників управління; здійснення контролю за трудовою дисципліною; інформування ЗМІ про конкурси на заміщення вакантної посади та вирішує інші питання, які входять в його компетенцію.

Юридичний відділ виконує роботу пов`язану з врегулюванням правовідносин КП Управління житлово-комунальним господарством в місті Павлоград зі своїми клієнтами; бере участь в розгляді справ в судовому порядку від імені свого підприємства; веде облік сплати адміністративних штрафів та штрафних санкцій; складає та підписує договори з транспортними, ремонтними, буду вальними та іншими підприємствами; контролює складання посадових інструкцій та виконує інші функції які входять до його компетенції.

Відділ головної бухгалтерії виконує слідучі обов`язки: здійснює органі-зацію обліку контроля за економним витрачанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, цілісністю власності підприємства; складає бухгалтерську звітність та надає її встановлені терміни відповідним органам розрахунків; кон-тролює правильність розрахунків кредиторської та орендної плати за поміщення; нараховує заробітну плату персоналу підприємства; нараховує та відраховує податки та обов`язкові внески згідно законодавства країни; веде бухгалтерських облік доходів та видатків КП УЖКГ; веде контроль за обгрунтованністю та законністю списання з балансу нестач; втрат та дебіторської заборгованості; контролює планове та фактичне надходження коштів та витрачання їх; розробляє та веде аналітичний облік показників діяльності підприємства; розраховує розмір квартплати для кожного платника; контролює процес витрачання бюджетних коштів в розрізі статей витрат; веде облік сплати квартплати та виконує інші функції які входять до його компетенції.

До компетенції договірного відділу належить виконання слідуючи функцій: веде переговори та домовляється з різними підприємствами (тран-спортним, будівельним та іншими) у зв'язку з виконанням термінової роботи; веде переговори з виконавчою владою та іншими структурами органів місцевого самоврядування, виконує інші покладені на нього функції.

На планово-економічний відділ покладене виконання слідуючи функцій: здійснює плановий облік, аналіз господарської діяльності підприємства; розробляє техніко-економічні нормативи матеріальних та трудових витрат для визначення постійних, одноразових та часових цін на вироби, товари та роботи (послуги) використанні в виробництві; кошторисної калькуляції виробів та роботи (послуг); бере участь в удосконаленні планової та облікової документації внутрішньогосподарського планування, здійснює комплексний економічний аналіз господарської діяльності підприємства та його підрозділів житлового фонду (за елементами витрат та статей видатків); приймає участь в річній інвентаризації основних засобів, малоцінних, швидкознашуванних предметів по підприємству; веде облік та підготовлює звітність в термін і за формою встановленого Держкомстатом України; виконує інші обов`язки в межах компетенції.

Контролює виконання правил безпеки та охороною праці відділ охорони праці. В межі його компетенції входить проведення інструктажів по правилам безпеки, а саме за використанням транспортного, будівельного, електромеханічного та іншого обладнання; заповнює журнали ознайомлення з правилами безпеки робітників та персоналу підприємства ті інші.

Виробничій відділ виконує роботу пов`язану з усуванням аварій в жотло-во-комунальному секторі; здійснює ремонт житлового комплексу мірі зношеності труб замінює їх; контролює стан доріг та здійснює ремонт їх; слідкує за освітленням вулиць місті, автотранспортна ділянка здійснює оперативне регулювання ходом виробництва та випуск на лінію автотранспорту; приймає міри для попередження та усунення порушень хода виробництва; приймає заявки від сміжних цехов на забезпечення їх транспортними засобами виконує інші покладені на нього функції.

На спеціалістів загального відділу покладено виконання слідуючи обов`зків: здійснення прийому скарг від населення, регістрація їх в книзі прийому скарг та розпис скарг по спеціалістам управління; видачею канцеляр-ських предметів працівникам КП УЖКГ; прийманням заяв, службових листів документів від виконкому, юридичних та фізичних осіб, прийомом пошти та надсиланням пошти від імені підприємства; машиніста здійснює набір приказів та іншої документації, а також виконують інші функції та обов`язки в межах своєї компетенції.

Комунальне підприємство Управління житлово-комунальним господ-дарством в місті Павлоград має в своїй підпорядкованості вісім житлово- комунальних господарств котрі обслуговують 681 будинок міста. А також до складу УЖКГ входить сім дільниць: аварійний, обслуговування димовентиляційних каналів; ремонтно-будівельний; енерго служба; дільниця по обслуговуванню зовнішнього освітлення та дільниця благоустрою міста. Дві останні дільниці фінансуються за рахунок місцевого та частково обласного бюджету.

Як ми бачимо діяльність КП УЖКГ є значущою для населення міста. Так як від функціонування ЖЕКів в більшій мірі залежить благоустрій нашого міста. А саме: належний стан доріг, чисто вулиць та скверів; вивіз сміття за територію міста для подальшої переробки, стан зовнішнього освітлення міста; тощо. Тому питання фінансового забезпечення житлово-комунального господарства сьогодні стоїть дуже гостро.

2.2 Аналіз джерел фінансування КП УЖКГ в м. Павлоград

Фінанси підприємств комунальної форми власності є складовою частиною місцевих фінансів, але їм властиві специфічні відмінності. Майно підприємств комунальної форми власності знаходяться у власності місцевих органів самоврядування, тому для фінансування цих підприємств, крім власних джерел надходять кошти з власного бюджету, а також кошти отримані від перерозподілу між цими підприємствами. Підприємства комунальної сфери та соціально-культурних закладів функціонують як в сфері матеріального вироб-ництва так і поза виробничою сферою, тому їх можна поділити на три групи: котрі повністю знаходяться на бюджетному фінансуванні; котрі частково фінансуються з місцевого бюджету; підприємства котрі функціонують на принципі самофінансування.

Підприємства комунальної форми власності відносяться до другої групи тому, з значній мірі фінансуються за рахунок місцевих бюджетів.

Фінанси підприємств комунальної форми власності відносяться до другої групи, тому в значній мірі фінансуються за рахунок місцевих бюджетів.

Фінанси комунальної форми власності є складовою частиною місцевих фінансів и одночасно представляють собою самостійну економічну категорію, котра відображає економічні відносини, пов`язані з розподілом та перерозподілом вартості ВВП шляхом формування та використання централі-зованих та децентралізованих фондів грошових коштів на місцевому рівні з метою найбільш повного задоволення житлово - комунальних потреб населен-ня.

Підприємство комунального господарства мають більше 20 напрямків, котрі охоплюють практично всі основні сфери життєдіяльності людини та за своїми функціональним призначенням поділяються на:

- житлове господарство;

- санітарно-технічне;

- транспортні;

- комунальної енергетики;

- комунального обслуговування;

- місцеві дороги.

Тепер більш детальніше перейдемо к аналізу основних техніко-економічних показників по підприємству ДКП УЖКГ м.Павлограда ІІІ кварта-ли 2008 року та за ІІІ квартали 2009 року. У таблиці 2.1 наведенні статті витрат власних коштів УЖКГ в місті Павлоград:

комунальний господарство фінансування

Таблиця 2.1

Техно-економічні показники по КП УЖКГ за 2008-2009 р.р

Найменування показників	Одиниця виміру	Всього ( тис.грн..)
		2008 р.	2009 р.
Обсяг наданих послуг без ПДВ	тис.грн..	5674,5	6019,8
У тому числі квартирна плата	тис.грн..	3829,2	4684,2
Орендна плата	тис.грн..	285,6	286,3
Збори з орендарів	тис.грн..	35,4	39,3
Витрати виробництва, що відносять на собівартість послуг	тис.грн..	3519	4521,3
А. Виробнича собівартість	тис.грн..	3053,8	4008,7
Б. Загально-виробничі витрати	тис.грн..	40,6	84,7
В. Адміністративні витрати	тис.грн..	436,6	756,7
Г. Витрати на збут	тис.грн..	-	-
Кредиторська заборгованність	тис.грн..	30631,6	34271,0
Загальна площа житлових приміщень	тис.кв.м.	1748,4	1749,4
Площа не житлових приміщень що здаються в аренду	тис.кв.м.	15,0	-
Загальна площа приміщень, що обслуговуються по формам	тис.кв.м.	483,7	490,6
Приватизована	тис.кв.м.	1264,7	1280,8
Середньооблікова чисельність	осіб	610	456
Середній затверджений тариф	грн./кв.м.	0,28	0,76
Обсяг сплачених послуг без ПДВ	тис.грн..	3428,3	4398,0
Квартирна плата	тис.грн..	4210,8	4998,6
Орендна плата	тис.грн..	193,8	190,6
Збори з орендарів	тис.грн..	57,7	89,8
Відшкодування витрат за технічне обслуговування внутрибудинкових мереж та обладнання	тис.грн..	-	-

Як бачимо майже всі показники діяльності підприємства збільшилися в за три квартали 2009 року на відміну від того ж періоду в 2007 році. Доходи від обсягу наданих послуг збільшилися у 2009 році на 456,5 тис.грн. з них доходи від квартплати збільшилися майже на 876,3 тис.грн.. Орендна плата збільшилася майже на 7% , витрати на виробництво, що відносяться на собівартість послуг зросли майже на 100 тис.грн.. і складають в 2009 році 4521,3 тис. грн.. питому вага займає виробнича собівартість майже 83% від загальної суми. Вона в 2009 році порівнянно з 2008 роком збільшилася на 80,3%, тобто на 756,2 тис.грн.. Зріст техніко-економічних показників призвів до зменшення кредиторської заборгованості порівнянно з 2008 роком вона зменшилася на 8435,6 тис.грн. і становила у 2009 році 21271,0 тис. грн.. В 2009 році не надходять надходження від здачі житла в оренду, а в 2008 році доходи становили 13,0 тис.грн.. Середній затверджений тариф по колективному підприємству Управління житлово-комунальним господарством в місті Павлог-рад у 2009 році збільшилися на 9 копійок та складають 37 копійок за 1 квадратний метр. Як ми бачимо зріст мінімальної та середньої заробітної плати та збільшення прожиткового мінімуму призвів до зростання цін на житлово-комунальне обслуговування і тим самим призвело до зростання доходної бази по всім показникам підприємства.

Проаналізувавши власні надходження підприємства УЖКГ можно побачити, що власних надходжень для фінансування видатків підприємству недостатньо і тому частина видатків фінансується з місцевого бюджету, а подолання проблеми підтоплення міста Павлоград фінансується частково за рахунок обласного бюджету. У таблиці 2.2 наведені показники використання бюджетних коштів КП УЖКГ за 2007р., 2008р., 2009 р.:

Таблиця 2.2 Показники використання бюджетних коштів КП УЖКГ в м. Павлоград за 2002-2004 р.р

№п/п	Найменування статей	Всього
		2007	2008	2009
І	Ремонт та утримання доріг	400,4	946,6	1061,7
ІІ	Благоустрій міста	1837,6	2023,8	2900,9
ІІІ	Капітальний ремонт житлового фонду	496,7	231,4	576,2
ІV	Захист від підтоплення м.Павлоград	150	200,9	283,0
V	Придбання житла	37,2	-	-
VІ	Фонд охорони навколишнього середовища	-	87,0	163,9
VII	Поховання безрідних	9,7	20,0	15,1
VIII	Інші	11	-	-
IX	Захист від підтоплення м.Пав-лоград (обл..бюджет)	160	294,5	350
X	Захист від підтоплення м.Пав-лоград (держ.бюджет)	867,5	130,0	-
XI	Утилізація відходів	49,5	-	-
XIІ	Капітальні вкладення	-	-	20
XIІІ	Різниця в тарифах УЖКГ	-	-	150
XIV	Кап. Ремонт ліфтов	-	-	100
	Всього	3543,6	3965,3	5800,8

На утримання доріг видатки з місцевого бюджету на відміну від 2007 року в 2009 році збільшилися майже в три рази. І як бачимо це відобразилося позитивно, тому що сьогодні стан наших доріг став краще ніж у попередніх роках. На благоустрій міста порівняно з 2007 роком в 2008 році збільшилися на 198,2 тис.грн., а в 2009 році порівнянно з 2008 роком збільшилися на 870,1 тис. грн., тобто за три роки майже на 66,6%. В 2008 році витрати на капітальний ремонт житлового фонду зменшилися майже в три рази, а в 2009 зросли порівнянно з 2007 майже на 80 тис.грн. В 2008-2009 роках не фінансувалося придбання житла. А також почали надходити кошти у 2008-2009 роках на фінансування фонду охорони навколишнього середовища і в 2009 році надходження збільшилися майже на 50% та становили 131,9 тис. грн. Зменшились надходження на фінансування поховання бідних в 2009 році коштів виделено менше на 6тис.грн. порівнянно з 2008 роком. З областного та з державного бюджету виділяються кошти на боротьбу з підтопленням міста Павлограда порівнянно з 2007 в 2008 році фінансування збільшилося на 54,3% та становило 294,5 тис.грн., а в 2009 році збільшилося на 55,5 тис. грн. Але фінансування з державного бюджету навпаки зменшилося на 679,5 тис. грн., а в 2009 році зовсім не надходили. На данний момент не виділяються кошти на фінасування програми утилізацію відходів. Але у 2009 році виникли нові статті - це капітальні вкладення 18 тис.грн., оплата різниці у тарифах УЖКГ 150 тис. грн. та капітальний ремонт ліфтов 100 тис. грн. всі ці статті фінансуються з місцевого бюджету.

На малюнку 2.1 можемо побачити аналіз фінансування видатків КП УЖКГ з бюджетів за 2008 - 2009 роки.



Рис. 2.1. Аналіз фінансування видатків КП УЖКГ з бюджетів за 2007 2009 роки

На рисунку 2.2 наведена структура видатків місцевого бюджету на фінан-сування житлово-комунального господарства. Як бачимо в цій структурі головну роль посідає фінансування благоустрію міста і ремонт та утримання доріг

Рис. 2.2 Структура видатків місцевого бюджету

Планування видатків місцевих бюджетів на фінансівання підприємств комунальної формир власності мають особливості так як починаються з визначення доходів цих підприємств.

В загалі доходи цих підприємств значно нижчі ніж видатки, тому після детальної перевірки розрахунків, місцеві фінанси планують державну дотацію в розмірі необхідному для збалансування доходів та видатків. При цьому окремо планується дотація не тільки функціонального призначення, а с надання дотації.

Житлово-експлуатаційним підприємствам надаються дотації на покриття збитків від експлуатації, від перевищення сплаченого ПДВ над отриманим та покриття різниці у тарифах на тепло, що подається підвідомчим платникам, дотації на повний ремонт.

Розділ 3 Особливості реформування комунального сектору в умовах української моделі самоврядування

Житлово-комунальне господарство нині - найбільш технічно відстала галузь народного господарства з проблемами, які набули соціального звучання. Фінансове становище підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, незадовільне і зумовлене в основному постійно зростаючою заборгованістю з оплати послуг з боку підприємств, організацій і населення. Проблеми розвитку і удосконалення житлово-комунального господарства набули загально-державного масштабу. Президент України ще 19 жовтня 1999 р. підписав указ «Про прискорення реформування житлово-комунального господарства». Нині в парламенті розглядається проект нової редакції Житлового Кодексу України тощо. Але на місцевому рівні з причин суттєвого недофінансування цієї галузі залишають невирішеними багато проблем, ми стаємо свідками конфліктів, зумовлених наслідками тривалих кризових явищ в цій сфері.

Держава плекає надію, що у вирішенні проблем соціально-економічного характеру розвитку територій допоможе фінансове стабільне житлово-комунальне господарство, надходження від якого є одним із найвагоміших власних надходжень місцевих бюджетів у інших країнах, що прямують у напрямку економічної стабілізації.

До цього часу невирішеним залишається питання фінансового утримання, розвитку та фінансування модернізації діючих потужностей, насамперед водопостачання та водовідведення, міського електротранспорту, санітарного очищення і переробки сміття. Дійшов критичної межі технічний стан мереж і споруд, постійно погіршується стан житлового фонду. У зв'язку з наявністю таких негативних явищ не розроблено системи рекомендацій щодо поліпшення фінансового стану галузі та перетворення житлово-комунального господарства на фінансову основу місцевого самоврядування.

Невід'ємним атрибутом місцевого самоврядування є особлива самостійна форма власності, суб'єктом права якої є низовий територіальний колектив. Така форма власності багатьма відомими вченими-економістами розглядається як один із різновидів публічної, або громадської власності. Подібна форма власності -- один із інститутів, що впливає на функціонування фінансів місцевих органів влади. Використання майна комунальної власності є одним із джерел доходів місцевих органів влади. В окремих країнах доходи від використання нерухомого майна муніципальної власності становлять 10-15% загальних доходів муніципальних бюджетів. [11]. Муніципальна форма Влас-ності у своєрідному правовому статусі була в царській Росії і в колишньому СРСР періоду НЕПу. У СРСР ця форма власності розглядалась як різновид державної форми власності. Державна власність, згідно з тодішнім законодавством, поділялася на державну (націоналізовану) і муніципалізовану власність. Цей поділ було скасовано в другій половині 20-х років. Так, згідно з постановою ВУЦВК і Ради народних комісарів УСРР від 29 жовтня 1926 р., все майно було оголошене державним, націоналізованим. До 1990 р. інститут комунальної власності ні в колишньому СРСР, ні в Україні правом не визнавався. Відповідна форма власності з назвою комунальна запроваджується лише в 1990 році разом із визнанням інституту місцевого самоврядування. Поняття комунальна власність у законодавстві України виникає в грудні 1990 р. з прийняттям Закону УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів і місцеве самоврядування». Законодавством визначено, що комунальна власність становить основу місцевого самоврядування, а також те, що управління комунальною власністю здійснюють від імені населення адміністративно-територіальних одиниць відповідні місцеві ради народних депутатів та уповноважені ними інші органи місцевого самоврядування. До комунальної власності було віднесено майно, що передається безоплатно колишнім СРСР і Українською РСР, іншими суб'єктами, а також майно, що набувається місцевими радами народних депутатів за рахунок належних їм коштів. Прийнятим у лютому 1991 р. Законом Української РСР «Про власність» визнано правовий режим майна комунальної власності. Згідно зі статтею 31 цього Закону комунальну власність як власність адміністративно-територіальних одиниць, поряд із загальнодержавною (республіканською) власністю, віднесено до державної власності. Суб'єктами права комунальної власності стали адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів. Управління державним майном було покладено від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) на Верховну Раду Української РСР і місцеві ради народних депутатів, а також на уповноважені ними державні органи. Об'єктами права комунальної власності визначалося майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів, кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства, майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування, майно підприємств, місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, враховуючи націоналізоване майно, передане відповідним міністерствам, установам, організаціям, а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного й соціального розвитку відповідної території. Крім того, було встановлено, що в комунальній власності також перебуває майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності. [6]. Визначено: держава та її адміністративно-територіальні одиниці не відповідають за зобов'язаннями одне одному в процесі реалізації права державної власності. Фактично право комунальної власності в Україні почало здійснюватися з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 5 листопада 1991 р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», а згодом -- із прийняттям ще кількох постанов аналогічного характеру. Цими постановами затверджено перелік об'єктів державного майна, що передаються до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). [17].