Формування, склад та характеристика фінансових ресурсів піжприємства
Аналіз складу і характеристики фінансових ресурсів ПАТ "Чернігівавтосервіс". Підвищення ефективності формування власного фінансового капіталу даного підприємства, його рентабельність і періоди окупності. Заходи по поліпшенню господарської діяльності.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.12.2011 |
| Размер файла | 170,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ВСТУП
Актуальність теми. Перехід України до ринкових відносин вимагає від підприємства приділяти більшу увагу якості управлінських рішень по формуванню фінансових ресурсів підприємства, бо саме структура та склад фінансових ресурсів є найпершою умовою його ефективної діяльності. Менеджери повинні постійно проводити аналіз фінансового стану підприємства, планувати його фінансову діяльність, щоб не загинути в умовах жорсткої конкурентної боротьби і не допустити банкрутства підприємства. Сама політика формування фінансових ресурсів підприємства є визначною характеристикою фінансового стану. Від цього вже залежить економічна діяльність підприємства в зовнішньому середовищі, конкурентоздатність, його потенціал в діловому співробітництві, ступінь гарантованості економічних інтересів самого підприємства в фінансових та інших відносинах.
Основною метою даної роботи є проведення аналізу складу та характеристики фінансових ресурсів та визначення особливостей їх формування на діючому підприємстві.
Основними завданнями щодо дослідження:
- проведення теоретичного обґрунтування процесу формування фінансових ресурсів, дослідження їх складу;
- проведення аналізу структури та складу фінансових ресурсів та особливостей їх формування;
- виявлення проблем у формування фінансових ресурсів підприємства та розробка заходів щодо їх усунення.
Об'єктом дослідження є фінансові ресурси ПАТ «Чернігівавтосервіс».
Предметом дослідження в даній роботі є - публічне акціонерне товариство «Чернігівавтосервіс» засновано згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області від 17 липня 1997 р. № 657 шляхом перетворення «Чернігівського державного автотранспортного підприємства 17427» у публічне акціонерне товариство «Чернігівське автотранспортне підприємство 17427» відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 19 лютого 1997 р. № 90/97-ВР, раніше зареєстроване розпорядженням Чернігівським міськвиконкомом № 319 - р. від 25 липня 1997 р..
При проведенні аналізу використані наступні методи й прийоми: горизонтальний аналіз; вертикальний аналіз; аналіз коефіцієнтів (відносних показників); порівняльний аналіз; методи табличного подання результатів.
Дана курсова робота складається із трьох розділів, вступу, висновків, списку використаної літератури та додатків.
Основним інформаційним джерелом є звіти про фінансові результати банку за три роки станом на 2008 р., 2009 р., 2010 р., а також інша внутрішньобанківська звітність.
РОЗДІЛ І. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО СКЛАДУ, ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЖМСТВА
1.1 Економічна сутність, склад та характеристика фінансових ресурсів підприємства
З позицій фінансового менеджменту фінансові ресурси підприємства характеризують загальну вартість коштів в грошовій, матеріальній та нематеріальній формі, інвестованих в формування його активів.
Розглядаючи економічну сутність фінансових ресурсів підприємства, необхідно в першу чергу відмітити такі їх характеристики:
1. Фінансові ресурси підприємства є основним фактором виробництва. В економічній теорії виділяють три основні фактори виробництва, які забезпечують господарську діяльність підприємства - капітал, землю, та трудові ресурси. В системі цих факторів фінансовим ресурсам належить важлива роль, так як вони об'єднують всі фактори в єдиний виробничий процес.
2. Фінансові ресурси характеризують грошові ресурси підприємства, які приносять прибуток. Вони можуть також виступати окремо від виробничого процесу - в формі позикового капіталу, який забезпечує формування доходів підприємства в фінансовій ( інвестиційній ) сфері діяльності.
3. Фінансові ресурси є головним джерелом формування добробуту його власників. Вони забезпечують необхідний рівень цього добробуту як у поточному, так і в перспективному періоді. Спожита в поточному періоді частина фінансових ресурсів виходить із їх складу, будучи спрямованою на задоволення поточних потреб його власників (тобто перестаючи виконувати функції капіталу). Частина фінансових ресурсів, що накопичується, покликана забезпечити задоволення потреб його власників у перспективному періоді, тобто формує рівень майбутнього їхнього добробуту [8].
4. Фінансові ресурси підприємства є головним вимірювачем його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Водночас, обсяг використовуваного підприємством власного капіталу характеризує одночасно і потенціал залучення позикових фінансових ресурсів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими, менш значними чинниками, це формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.
5. Динаміка фінансових ресурсів підприємства є найважливішим барометром рівня ефективності його господарської діяльності. Спроможність власного капіталу до самозбільшення високими темпами характеризує високий рівень формування та ефективний розподіл прибутку підприємства, його спроможність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.
Висока роль фінансових ресурсів в економічному розвитку підприємства і забезпеченні задоволення інтересів держави, власників і персоналу, визначає їх як головний об'єкт фінансового управління підприємством, а забезпечення ефективного їх використання відноситься до числа найбільш відповідальних задач фінансового менеджменту.
Рівень ефективності господарської діяльності підприємства багато в чому визначається цілеспрямованим формуванням його фінансових ресурсів. Основною ціллю формування фінансових ресурсів підприємства є задоволення потреби в придбанні необхідних активів і оптимізація їх структури з позицій забезпечення умов ефективного їх використання.
З урахуванням цієї цілі процес формування фінансових ресурсів підприємства будується на основі таких принципів [14]:
1. Врахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства. Процес формування обсягу і структури фінансових ресурсів підпорядкований задачам забезпечення його господарської діяльності не тільки на початковій стадії функціонування підприємства, але й в найближчій перспективі. Забезпечення цієї перспективи формування капіталу підприємства досягається шляхом включення всіх розрахунків, пов'язаних із його формуванням, у бізнес-план проекту створення нового підприємства.
2. Забезпечення відповідності обсягу залучених фінансових ресурсів обсягу сформованих активів підприємства. Загальна потреба в капіталі підприємства ґрунтується на його потребі в оборотних і необоротних активах. Ця загальна потреба в капіталі, необхідному для створення нового підприємства, включає дві групи майбутніх витрат:
а) передстартові витрати;
б) стартовий капітал.
При визначенні загальної потреби в фінансових ресурсах знову утворюваного підприємства використовуються звичайно два основних методи. Прямий метод розрахунку загальної потреби в фінансових ресурсах ґрунтується на визначенні необхідної суми активів, що дозволяють новому підприємству почати господарську діяльність. Цей метод розрахунку виходить з алгоритму: загальна сума активів дорівнює загальній сумі, що інвестується капіталу. Тому розрахунок загальної потреби в активах дозволяє одержати уявлення про загальну потребу в капіталі для створення нового підприємства, тому що розрахунок потреби в активах створюваного підприємства здійснюється в трьох варіантах (мінімально необхідна сума активів; необхідна сума активів, що забезпечує достатні розміри страхових запасів по окремих їх видах; максимально необхідна сума активів), він дозволяє диференціювати і загальну потребу в капіталі нового підприємства в межах від мінімальної до максимальної [23].
Непрямий метод розрахунку загальної потреби в фінансових ресурсах ґрунтується на використанні показника „капіталомісткості продукції". Цей показник дає уявлення про те, який розмір капіталу використовується в розрахунку на одиницю виробленої (або реалізованої) продукції. Він розраховується в розрізі галузей економіки шляхом розподілу загальної суми використовуваного капіталу (власного і позикового) на загальний обсяг виробленої (реалізованої) продукції .
3. Забезпечення оптимальності структури фінансових ресурсів з позицій ефективного їх функціонування. Умови формування високих кінцевих результатів діяльності підприємства в значній мірі залежать від структури використовуваного капіталу.
Структура капіталу являє собою співвідношення власних і позикових фінансових засобів, використовуваних підприємством у процесі своєї господарської діяльності.
Структура капіталу, використовуваного підприємством, визначає аспекти не тільки фінансової, але також операційної й інвестиційної його діяльності, робить вплив на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу (тобто на рівень економічної і фінансової рентабельності підприємства), визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості та платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків) і в кінцевому рахунку формує співвідношення прибутковості і ризику в процесі розвитку підприємства [14].
Формування структури капіталу пов'язано з врахуванням особливостей кожної із його складових частин.
Власний капітал характеризується такими основними позитивними особливостями:
1. Простотою залучення, тому що рішення, пов'язані зі збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування) приймаються власниками і менеджерами підприємства без необхідності одержання згоди інших суб'єктів господарювання.
2. Більш високою спроможністю генерування прибутку в всіх сферах діяльності, тому що при його використанні не потрібна сплата відсотків.
3. Забезпеченням фінансової стабільності розвитку підприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді, а відповідно і зниженням ризику банкрутства.
Водночас, йому властиві такі недоліки [8]:
1. Обмеженість обсягу залучення, а отже і можливостей розширення операційної й інвестиційної діяльності підприємства в періоди сприятливої кон'юнктури ринку і на окремих етапах його життєвого циклу.
2. Висока вартість у порівнянні з альтернативними позиковими джерелами формування капіталу.
3. Відсутність можливості приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових фінансових ресурсів , тому що без такого залучення неможливо забезпечити перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.
Таким чином, підприємство, що використовує тільки власні фінансові ресурси, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але обмежує темпи свого розвитку (тому що не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів у періоди сприятливої кон'юнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал [16].
Позиковий капітал характеризується такими позитивними особливостями:
1. Достатньо широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії поручителя.
2. Забезпеченням росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності розширення його активів і зростання темпів росту обсягу його господарської діяльності.
3. Більш низькою вартістю в порівнянні з власним капіталом за рахунок забезпечення “ефекту податкового щита" (вилучення витрат по його обслуговуванню з оподаткованої бази при сплаті податку з прибутку).
4. Спроможність генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).
У той же час використання позикового капіталу має такі недоліки:
1. Використання цього капіталу генерує найбільше небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства - ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно росту питомої ваги використання позикового капіталу.
2. Активи, сформовані за рахунок позикового капіталу, генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, що знижується на суму виплаченого позичкового відсотка у всіх його формах (відсотка за банківський кредит; лізингової ставки; купонного відсотка по облігаціях; вексельного відсотка за товарний кредит і т.п.).
3. Висока залежність вартості позикового капіталу від коливань кон'юнктури фінансового ринку. У ряді випадків при зниженні середньої ставки позичкового відсотка на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємству невигідним у зв'язку з наявністю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів.
4. Складність процедури залучення (особливо у великих розмірах), тому що надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших суб'єктів господарювання (кредиторів), потребує в ряді випадків відповідних сторонніх гарантій або застави (при цьому гарантії страхових компаній, банків або інших суб'єктів господарювання, надаються, як правило, на платній основі).
Таким чином, підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, проте в більшій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (зростаючі в міру збільшення питомої ваги позикових засобів у загальній сумі використовуваного капіталу).
5. Забезпечення мінімізації витрат по формуванню капіталу з різноманітних джерел. Така мінімізація здійснюється в процесі управління вартістю капіталу.
6. Забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі його господарської діяльності. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом максимізації показника рентабельності власного капіталу при допустимому для підприємства рівні фінансового ризику [30].
Оптимізація структури капіталу є однією з найважливіших задач, які вирішуються в процесі фінансового управління підприємством. Оптимальна структура капіталу представляє собою таке співвідношення власного та позикового капіталу, при якому забезпечується найбільш ефективне співвідношення між рентабельністю та фінансовою стійкістю підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.
1.2 Особливості формування фінансових ресурсів підприємства
Фінансову основу підприємства складає сформований їм власний капітал. На діючому підприємстві він представлений такими основними формами:
1. Статутний фонд. Він характеризує початкову суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається (декларується) статутом підприємства, для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.
2. Резервний фонд (резервний капітал). Він являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначеного для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного фонду (резервного капіталу) здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).
3. Спеціальні (цільові) фінансові фонди. До них відносяться цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових ресурсів з метою їх цільового використання. До складу цих фондів відносять амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд спеціальних програм, фонд розвитку виробництва й інші. Порядок формування і використання засобів цих фондів регулюється статутом і іншими установчими і внутрішніми документами підприємства.
4. Нерозподілений прибуток. Він характеризує частину прибутку підприємства, отриману в попередньому періоді і не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця частина прибутку призначені для капіталізації, тобто для реінвестування в розвиток виробництва. По своєму економічному значенню він є однієї з форм резерву власних фінансових засобів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у майбутньому періоді.
5. Інші форми власного капіталу. До них відноситься розрахунки за майно, розрахунки з учасниками (по виплаті їм прибутків у формі відсотків або дивідендів) і деякі інші, відображені в першому розділі пасиву балансу.
Управління власним капіталом пов'язано не тільки з забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства. У процесі управління формуванням власних фінансових ресурсів вони класифікуються по джерелах цього формування.
В складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, - він формує переважну частину власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно і ріст ринкової вартості підприємства. Визначну роль у складі внутрішніх джерел відіграють також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах із високою вартістю використовуваних власних основних засобів і нематеріальних активів; проте суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не грають помітної ролі у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства [21].
У складі зовнішніх джерела формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню підприємством додаткового пайового капіталу. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може бути надана їм безоплатна фінансова допомога. У число інших зовнішніх джерел входять безплатно передані підприємству матеріальні і нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу.
Основу управління власним капіталом підприємства складає управління формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективного управління цим процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика, спрямована на залучення власних фінансових ресурсів із різноманітних джерел відповідно до потреб його розвитку в майбутньому періоді.
Політика формування власних фінансових ресурсів являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.
Розробка політики формування власних фінансових ресурсів підприємства здійснюється по таких основних етапах:
1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді. Ціллю такого аналізу є виявлення потенціалу формування власних фінансових ресурсів і його відповідності темпам розвитку підприємства.
На першому етапі аналізу вивчаються загальний обсяг формування власних фінансових ресурсів, відповідність темпів приросту власного капіталу темпам приросту активів і обсягу реалізованої продукції підприємства, динаміка питомої ваги власних ресурсів у загальному обсязі формування фінансових ресурсів у плановому періоді.
На другому етапі аналізу розглядаються джерела формування власних фінансових ресурсів. У першу чергу вивчається співвідношення зовнішніх і внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, а також вартість залучення власного капіталу за рахунок різноманітних джерел.
На третьому етапі аналізу оцінюється достатність власних фінансових ресурсів, сформованих на підприємстві в попередньому періоді.
2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах
3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різноманітних джерел. Така оцінка проводиться в розрізі основних елементів власного капіталу, сформованого за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Результати такої оцінки є основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел формування власних фінансових ресурсів, що забезпечують приріст власного капіталу підприємства [7].
4. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, повинні бути реалізовані всі можливості їхнього формування за рахунок внутрішніх джерел. Тому що основними внутрішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів підприємства є сума чистого прибутку й амортизаційних відрахувань, тому в першу чергу в процесі планування цих показників необхідно передбачити можливості їхнього росту за рахунок різноманітних резервів.
5. Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел. Обсяг залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел покликаний забезпечити ту їхню частину, що не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх джерел фінансування. Якщо сума, що залучається за рахунок внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів цілком забезпечує загальну потребу в них у плановому періоді, то в залученні цих ресурсів за рахунок зовнішніх джерел немає необхідності.
6. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.
Процес цієї оптимізації ґрунтується на таких критеріях [23]:
а) забезпеченні мінімальної сукупної вартості залучення власних фінансових ресурсів. Якщо вартість залучення власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел істотно перевищує плановану вартість залучення позикових коштів, то від такого формування власних ресурсів варто відмовитися;
б) забезпеченні зберігання управління підприємством початковими його засновниками.. Ріст додаткового пайового або акціонерного капіталу за рахунок сторонніх інвесторів може призвести до втрати такого управління.
Успішна реалізація розробленої політики формування власних фінансових ресурсів пов'язана з рішенням таких основних задач:
- забезпеченням максимізації формування прибутку підприємства з урахуванням допустимого рівня фінансового ризику;
- формуванням ефективної політики розподілу прибутку (дивідендної політики) підприємства;
- формуванням і ефективним здійсненням політики додаткової емісії акцій (емісійної політики) або залучення додаткового пайового капіталу.
Позиковий капітал, використовуваний підприємством, характеризує обсяг його фінансових зобов'язань (загальну суму боргу). Ці фінансові зобов'язання в сучасній господарській практиці диференціюються в такій послідовності :
1. Довгострокові фінансові зобов'язання. До них відносяться всі форми функціонуючого на підприємстві позикового капіталу з строком його використання більш одного року. Основними формами зобов'язань є довгострокові кредити банків і довгострокові позикові кошти;
2. Короткострокові фінансові зобов'язання. До них відносяться всі форми залученого позикового капіталу з терміном його використання до одного року. Основними формами цих зобов'язань є короткострокові кредити банків і короткострокові позикові кошти (як передбачені до погашення в майбутньому періоді, та і не погашені у встановлений термін), різноманітні форми кредиторської заборгованості підприємства (по товарах, роботам і послугам; по виданих векселях; по отриманих авансах; по розрахунках з бюджетом і позабюджетними фондами; по оплаті праці: із дочірніми підприємствами; з іншими кредиторами) і інші короткострокові фінансові зобов'язання.
Політика залучення позикових коштів представляє собою частину загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення залученого капіталу з різноманітних джерел у відповідності з потребами розвитку підприємства.
Процес формування політики залучення підприємства позикових коштів включає такі основні етапи:
1. Аналіз залучення та використання позикових коштів в попередньому періоді. Ціллю такого аналізу є виявлення обсягу, складу і форм залучення позикових коштів підприємства, а також оцінка ефективності їх використання.
На першому етапі аналізу вивчається динаміка загального обсягу залучення позикових коштів в попередньому періоді, темпи цієї динаміки зіставляються з темпами приросту суми власних фінансових ресурсів, обсягів операційної і інвестиційної діяльності, загальної суми активів підприємства.
На другому етапі аналізу визначаються основні форми залучення позикових засобів, аналізуються в динаміці питома вага сформованого фінансового кредиту, товарного кредиту і внутрішньої кредиторської заборгованості в загальній сумі позикових коштів використовуваних підприємством.
На третьому етапі аналізу визначається співвідношення обсягів використовуваних підприємством позикових коштів по періодах їх залучення.
На четвертій стадії аналізу вивчається склад конкретних кредиторів підприємства й умови надання ними різноманітних форм фінансового і товарного (комерційного) кредитів. Ці умови аналізуються з позицій їхньої відповідності кон'юнктурі фінансового і товарного ринків.
На п'ятій стадії аналізу вивчається ефективність використання позикових коштів в цілому й окремих їхніх формах на підприємстві. Для цих цілей використовуються показники оборотності і рентабельності позикового капіталу.
Результати проведеного аналізу є основою для оцінки доцільності використання позикових коштів на підприємстві [8].
2. Визначення цілей залучення позикових коштів у майбутньому періоді. Ці кошти залучаються підприємством на цільовій основі, що є одним з умов наступного ефективного їхній використання. Основними цілями залучення позикових коштів підприємствами є:
а) поповнення необхідного обсягу постійної частини оборотних активів. В даний час більшість підприємств, що здійснюють виробничу діяльність, не мають можливості фінансувати цілком цю частину оборотних активів за рахунок власного капіталу. Значна частина цього фінансування здійснюється за рахунок позикових коштів;
б) забезпечення формування перемінної частини оборотних активів. Яку б модель фінансування активів не використовувало підприємство, в усіх випадках перемінна частина оборотних активів частково або цілком фінансується за рахунок позикових коштів;
в) формування обсягу інвестиційних ресурсів. Ціллю залучення позикових коштів у цьому випадку виступає необхідність прискорення реалізації окремих реальних проектів підприємства (нове будівництво, реконструкція, модернізація); відновлення основних засобів (фінансовий лізинг) і т.п.
г) забезпечення соціально-побутових потреб своїх робітників. У цих випадках позикові кошти залучаються для видачі позичок своїм робітникам на індивідуальне житлове будівництво і на інші аналогічні цілі;
д) інші тимчасові потреби. Принцип цільового залучення позикових коштів забезпечується й у цьому випадку, хоча таке їхнє залучення здійснюється звичайно на короткі терміни й у невеличких обсягах.
3. Визначення граничного обсягу залучення позикових коштів. Максимальний обсяг цього залучення диктується двома основними умовами:
а) граничним ефектом фінансового ліверіджу. Так як обсяг власних фінансових ресурсів формується на попередньому етапі, загальна сума використовуваного власного капіталу може бути визначена заздалегідь. Стосовно неї розраховується коефіцієнт фінансового ліверіджу (коефіцієнт фінансування), при якому його ефект буде максимальним. З урахуванням суми власного капіталу в майбутньому періоді і розрахованому коефіцієнті фінансового лівереджу обчислюється граничний обсяг позикових коштів, що забезпечує ефективне використання власного капіталу;
б) забезпеченням достатньої фінансової стійкості підприємства. Вона повинна оцінюватися не тільки з позицій самого підприємства, але і з позицій можливих його кредиторів, щоб забезпечить згодом зниження вартості притягнення позикових засобів. З урахуванням цих вимог підприємство встановлює ліміт використання позикових коштів в своїй господарській діяльності.
4. Оцінка вартості залучення позикового капіталу з різноманітних джерел. Така оцінка проводиться в розрізі різноманітних форм позикового капіталу, що залучається підприємством із зовнішніх та внутрішніх джерел.
5. Визначення співвідношення обсягу позикових коштів, що залучаються на коротко - і довгостроковій основі. Розрахунок потреби а обсягах коротко - і довгострокових позикових коштів ґрунтується на цілях їх використання в майбутньому періоді.
6. Визначення форм залучення позикових коштів. Ці форми диференціюються в розрізі фінансового кредиту; товарного (комерційного) кредиту; інших форм. Вибір форм залучення позикових коштів підприємство здійснює виходячи з цілей і специфіки своєї господарської діяльності.
7. Визначення складу основних кредиторів. Цей склад визначається формами залучення позикових коштів. Основними кредиторами підприємства є звичайно його постійні постачальники, з якими встановлені тривалі комерційні зв'язки, а також комерційний банк, що здійснює його розрахунково-касове обслуговування.
8. Формування ефективних умов залучення кредитів. До числа найважливіших із цих умов відносяться : а) термін надання кредиту; б) ставка відсотка за кредит; в) умови виплати відсотка; г) умови виплати суми основного боргу; д ) інші умови, пов'язані з одержанням кредиту.
9. Забезпечення ефективного використання кредитних ресурсів.
10. Забезпечення своєчасних розрахунків по отриманим кредитам.
На підприємствах, які залучають великий обсяг позикових коштів в формі фінансового та товарного ( комерційного ) кредиту, загальна політика залучення може бути деталізована в розрізі вказаних форм кредиту.
РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПАТ “ЧЕРНІГІВАВТОСЕРВІС”
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства
Публічне акціонерне товариство «Чернігівавтосервіс» засновано згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області від 17 липня 1997 р. № 657 шляхом перетворення «Чернігівського державного автотранспортного підприємства 17427» у публічне акціонерне товариство «Чернігівське автотранспортне підприємство 17427» відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 19 лютого 1997 р. № 90/97-ВР, раніше зареєстроване розпорядженням Чернігівським міськвиконкомом № 319 - р. від 25 липня 1997 р..
Повне найменування товариства - публічне акціонерне товариство «Чернігівавтосервіс», скорочене ПАТ "ЧАС".
Місцезнаходження та юридична адреса Товариства:
Україна, 14037, м. Чернігів, вул. Борисенка, буд. 39
Товариство створюється з метою одержання прибутку на основі здійснення виробничої, посередницької та іншої діяльності на умовах, визначених чинним законодавством та Статутом.
Основним предметом діяльності Товариства є:
а) здійснення транспортних послуг по перевезенню вантажів та пасажирів в Україні та за її межами;
б) надання послуг підприємствам, організаціям всіх форм власності, населенню на автомобільні перевезення;
в) надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні зовнішньоторгівельних та транзитних багажів;
г) виробництво самостійно та в кооперації продукції виробничо-технічного призначення, товарів широкого вжитку, автомобільних запчастин;
д) організація та участь у технічному, сервісному обслуговуванні, ремонті та наладці машин, обладнання, технологічних ліній.
Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації.
Товариство є правонаступником прав та майнових обов'язків "Чернігівського державного автотранспортного підприємства 17427" та ПАТ "Чернігівське автотранспортне підприємство 17427".
Майно Товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображено в балансі Товариства.
Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках; фірмову марку та товарний знак, які затверджуються дирекцією Товариства і реєструються в Торгівельно-промисловій палаті України; печатку зі своєю назвою.
Рис. 1.1 Організаційна структура ПАТ «Чернігівавтосервіс»
Основні фінансово - економічні показники ПАТ «ЧАС» представлені в таблиці 2.1.
Проведемо аналіз даних показників. З таблиці 2.1 видно, що протягом аналізуємого періоду обсяг основних засобів постійно зменшувався: в 2009 р. обсяг основних засобів зменшилася на 8,89 %, а в 2010 - на 6,2 %. Це може свідчити про зменшення обсягів виробничої діяльності або про перевагу вибуття основних засобів над їх оновленням.
Таблиця 2.1 Динаміка фінансово-економічних показників діяльності ПАТ «ЧАС» за 2008 - 2010 рр.
|
Показники |
2008 рік |
2009 рік |
2010 рік |
Темпи зростання, % |
||
|
2009/2008 |
2010/2009 |
|||||
|
Обсяг основних засобів |
2459,80 |
2241,20 |
2102,20 |
-8,89 |
-6,20 |
|
|
Обсяг оборотних коштів |
417,60 |
491,50 |
482,80 |
17,70 |
-1,77 |
|
|
Чисельність працюючих |
78,00 |
85,00 |
89,00 |
8,97 |
4,71 |
|
|
Обсяг реалізованої продукції |
618,30 |
701,70 |
1085,90 |
13,49 |
54,75 |
|
|
Продуктивність праці |
7,93 |
8,26 |
12,20 |
4,14 |
47,80 |
|
|
Собівартість реалізованої продукції |
1022,50 |
1099,80 |
1795,30 |
7,56 |
63,24 |
|
|
Прибуток (збиток) |
-281,60 |
-205,50 |
7,60 |
-27,02 |
103,70 |
|
|
Витрати на 1 грн. реалізованої продукції |
3,23 |
2,94 |
2,54 |
-9,19 |
-13,51 |
|
|
Фондовіддача |
0,25 |
0,31 |
0,52 |
24,56 |
64,99 |
|
|
Рентабельність продукції |
-0,07 |
0,09 |
-0,08 |
-222,35 |
-185,90 |
З розрахунків також видно, що обсяг оборотного капіталу підприємства в 2009 р. зріс на 17,7 %, а в 2010 зменшився на 1,77 %. Це є свідченням про збільшення виробництва і реалізації продукції підприємством. Це підтверджує збільшення обсягу реалізації продукції ПАТ «ЧАС» в 2009 р. на 13,49 %, а в 2010 на 54,75 %. Поряд з цим зростає собівартість виробленої продукції відповідно на 7,56 % та 63,24 %.
Але, як видно з таблиці, в 2008 - 2009 рр. підприємство діяло збитково. За рахунок зростання обсягів реалізації, в 2009 р. збиток підприємства зменшився на 27,02 %, а за результатами діяльності 2010 р. підприємство вийшло на позитивний фінансовий результат діяльності - 7,6 тис. грн. прибутку.
Поряд зі зростання виручки зростають показники продуктивності праці та фондовіддачі. Позитивним є зменшення витрат на 1 грн. реалізованої продукції, що свідчить про доцільність підприємству нарощувати обсяги виробництва і реалізації продукції.
2.2 Процес формування та характеристика фінансових ресурсів ПАТ “Чернігівавтосервіс”
Основними джерелами аналізу фінансових ресурсів підприємства виступають баланс підприємства, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів та звіт про власний капітал.
Бухгалтерський баланс - це узагальнена модель, що відображає джерела залучення грошей для ведення господарської діяльності та використання їх.
Аналіз фінансових ресурсів підприємства полягає в проведенні аналізу його джерел фінансування, що утворюють капітал. Капітал - це засоби, які є в розпорядженні суб'єкта господарювання для здійснення господарської діяльності. Формується капітал підприємства як за рахунок власних (внутрішніх), так і за рахунок позичкових (зовнішніх) джерел.
В таблиці 2.2 проведемо аналіз динаміки і структури джерел капіталу Чернігівавтосервіс.
Таблиця 2.2 Аналіз динаміки і структури джерел капіталу ПАТ “ЧАС” за 2008-2010 рр
|
Джерело капіталу |
Роки |
Зміна в 2009р. до 2008р. |
Зміна в 2010р. до 2009р. |
|||||
|
2008р. |
2009р. |
2010р. |
тис. грн. |
% |
тис. грн. |
% |
||
|
Власний капітал |
2120,90 |
1911,80 |
1934,90 |
-209,10 |
-9,01 |
23,10 |
1,01 |
|
|
Позиковий капітал |
1313,60 |
1186,60 |
1133,50 |
-127,00 |
-9,67 |
-53,10 |
-4,47 |
|
|
Всього |
3434,50 |
3101,80 |
3069,60 |
-332,70 |
-9,69 |
-32,20 |
-1,04 |
|
|
Структура засобів |
||||||||
|
Власний капітал |
61,75 |
61,63 |
63,03 |
|
-0,12 |
|
1,40 |
|
|
Позиковий капітал |
38,25 |
38,37 |
36,97 |
|
0,12 |
|
-1,40 |
|
|
Всього |
100,00 |
100,00 |
100,00 |
|
0,00 |
|
0,00 |
З розрахунків видно, що в 2008 р. капітал підприємства зменшився на 9,01 %, а в 2010 на 1,01 %. Зменшення капіталу в 2009 р. відбулося за рахунок зменшення як власних, так і позикових коштів, а в 2010 - за рахунок зменшення позикового капіталу, що свідчить про підвищення фінансової стійкості підприємства
Як видно з даної таблиці, капітал підприємства на початок періоду на 61,75 % формувався за рахунок власного капіталу і на 38,25 % за рахунок позичкового. На кінець періоду частка власного капіталу збільшилася до 63,07 %, що говорить про збільшення фінансової незалежності підприємства.
Від того, наскільки оптимальне співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансове становище підприємства.
На рисунку 2.1 графічно зображено структуру капіталу підприємства в 2009 - 2010 рр., які підтверджують зміну капіталу підприємства.
Рис. 2.1 Структура джерел формування капіталу за 2009 та 2010 роки
У процесі наступного аналізу необхідно детальніше вивчити склад власного і позикового капіталу, з'ясувати причини зміни окремих його складових і дати оцінку цих змін за звітні періоди.
В таблиці 2.3 проведемо розрахунки динаміки структури власного капіталу та проаналізуємо отримані дані.
На початку аналізуємого періоду власний капітал підприємства був сформований в основному за рахунок статутного (751,3 тис. грн. або 35,42 %) та додаткового капіталу (64 %). На 22,9 % зменшувався власний капітал за рахунок непокритих збитків минулих періодів.
В 2009р. статутний капітал становив 39,29 % загальної вартості власного капіталу ПАТ “ЧАС”. Зросла в 2009 р. частка збитків минулих років до 30 %. В 2010 р. вона становила 22 %. Отже, збиткова діяльність є основною проблемою підприємства в фінансування власної виробничої діяльності.
Зменшення власного капіталу в 2009 р. становить 198,5 тис. грн., або 9,32 %. Зменшення власного капіталу в 2009 р. відбулося за рахунок зменшення додаткового капіталу та зростання непокритих збитків.
В 2010 р. власний капітал ПАТ “ЧАС” збільшився на 23,1 тис. грн., або на 1,19 %. Збільшення відбулося за рахунок зменшення частки непокритих збитків минулих періодів.
Таблиця 2.3
Динаміка структури власного капіталу ПАТ “ЧАС” в 2008-2010 рр.
|
Джерело капіталу |
Аналізуємі роки |
Абсолютні відхилення |
||||
|
2009р. |
2010р. |
|||||
|
2008р. |
2009р. |
2010р. |
% |
% |
||
|
Статутний капітал |
35,42 |
39,29 |
38,83 |
3,87 |
-0,46 |
|
|
Додатковий капітал |
87,80 |
91,70 |
84,14 |
3,90 |
-7,56 |
|
|
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) |
-23,00 |
-30,54 |
-22,47 |
-7,54 |
-8,07 |
|
|
Неоплачений та вилучений капітал (-) |
0,22 |
0,45 |
0,50 |
0,23 |
0,05 |
|
|
Усього реальної величини власного капіталу |
100,00 |
99,82 |
99,94 |
-0,18 |
0,11 |
Великий вплив на фінансовий стан підприємства справляють склад і структура позичкових коштів, тобто співвідношення довгострокових, середньострокових і короткострокових фінансових зобов'язань. Представимо в таблиці 2.4 динаміку структури позичкового капіталу Чернігівавтосервіс за 2008 - 2010 р. діяльності.
З таблиці видно, що в 2008 р. 53,74 % позикового капіталу було сформовано за рахунок короткострокових кредитів, 15,55 % становила кредиторська заборгованість і 25 % інші поточні зобов'язання.
Розрахунки таблиці свідчать, що в 2009 р. позиковий капітал підприємства зменшився на 114,5 тис. грн., або на 9,47 %. Зменшення відбулося за рахунок зменшення інших поточних зобов'язань підприємства на 236,7 тис. грн. Короткострокові кредити збільшилися до 772,3 тис. грн., або на 18,82 %, кредиторська заборгованість також збільшилася на 17,7 % або на 32,1 тис. грн. Це призвело до того, що в на кінець 2009 р. позиковий капітал був сформований в основному за рахунок короткострокових кредитів (70,53 %) та кредиторської заборгованості (20,11 %).
Зростання кредиторської заборгованості при збільшенні обсягів виробництва та виручки є досить нормальним явищем, так як у підприємства з'являється більше клієнтів. Але необхідно добре управляти обсягами кредиторської заборгованості, щоб вона не стала занадто великою, так як це негативно вплине на фінансові результати підприємства.
Протягом 2010 р. позиковий капітал ПАТ “ЧАС” збільшується на 22,5 тис. грн., або на 2,05 %.
Збільшення позикового капіталу відбувається через збільшення кредиторської заборгованості на 160 %, що є досить негативним з однієї сторони так як до підприємства можуть бути пред'явлені фінансові санкції з боку інших господарюючих суб'єктів, а з іншого боку підприємство користується капітал інших підприємств без оплати за нього, поточних зобов'язань та інших поточних зобов'язань. Короткострокових кредитів в 2010 р. підприємство не мало.
Таблиця 2.4
Динаміка структури позичкового капіталу ПАТ “ЧАС” за 2008-2010 рр.
|
Джерело капіталу |
Роки |
Абсолютні відхилення |
||||
|
2009р. |
2010р. |
|||||
|
2008. |
2009р. |
2010р. |
% |
% |
||
|
Короткострокові кредити |
53,74 |
70,53 |
0,00 |
16,79 |
-70,53 |
|
|
Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги |
15,55 |
20,11 |
51,28 |
4,56 |
31,17 |
|
|
Поточні зобов'язання за одержаними авансами: |
||||||
|
з бюджетом |
1,86 |
1,11 |
3,60 |
-0,76 |
2,49 |
|
|
за позабюджетними платежами |
0,06 |
0,00 |
0,05 |
-0,06 |
0,05 |
|
|
за страхуванням |
1,10 |
0,51 |
0,81 |
-0,59 |
0,30 |
|
|
з оплати праці |
2,38 |
1,41 |
2,15 |
-0,97 |
0,74 |
|
|
Інші поточні зобов'язання |
25,31 |
6,34 |
42,11 |
-18,97 |
35,77 |
|
|
Усього |
100,00 |
100,00 |
100,00 |
На кінець аналізує мого періоду 51,28 % позикового капіталу становила кредиторська заборгованість, та 42,11 % інші поточні зобов'язання. Отже, як видно з проведеного аналізу, на кінець періоду структура позикового капіталу підприємства є досить ризикованою, так як при погашення кредиторської заборгованості обсяг капіталу зменшиться, а з іншого боку, підприємство є більш фінансово незалежним, так як у нього повністю відсутні кредити банків.
2.3 Ефективність використання фінансових ресурсів підприємства
Тепер необхідно провести аналіз фінансових результатів діяльності підприємства та його рентабельності.
Аналіз прибутку проводиться методом порівняння фактичних даних за звітний період з фактичними даними за попередній період. У ході аналізу необхідно дати оцінку темпів зростання прибутку в цілому й окремо по кожній її частині; вивчити і розрахувати фактори, що впливають на зміну прибутку, і визначити рівень їх впливу; виявити резерви збільшення прибутку; дати оцінку рівня рентабельності підприємства.
Рентабельність сукупного капіталу характеризує ефективність використання підприємством сукупного капіталу. Визначається по формулі:
(2.1)
де Рсов.к. - рентабельність сукупного капіталу,
П до оп. - прибуток до оподатковування,
В - валюта балансу.
Показник рентабельності власного капіталу становить інтерес, насамперед для інвесторів.
Рентабельність власного капіталу характеризує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця. Це основний показник, використовуваний для характеристики ефективності вкладень у діяльність того або іншого виду. Показник визначається по формулі:
(2.2)
де Рвласн.к. - рентабельність власного капіталу,
ЧП - чистий прибуток,
ВК - власний капітал.
Даний показник становить інтерес для наявних і потенційних власників і акціонерів.
Також проаналізуємо такий показник як період окупності власного капіталу. Даний показник розраховується так:
Ф.№1,р.380 (2.3)
Ф.№2,р.220
Даний показник покаже за який період власний капітал буде компенсований чистий капітал.
Зведемо розраховані раніше показники в таблицю 2.5.
Таблиця 2.5
Аналіз коефіцієнтів рентабельності фінансових ресурсів ПАТ “Чернігівавтосервіс” за 2008-2010 рр.
|
Показники |
2008р. |
2009р. |
2010р. |
Абсолютні відхилення (+, --) |
||
|
2009р. |
2010р. |
|||||
|
Рентабельність сукупного капіталу |
-0,063 |
-0,045 |
-0,045 |
0,018 |
0,000 |
|
|
Рентабельність власного капіталу |
-0,133 |
-0,107 |
0,004 |
0,025 |
0,111 |
|
|
Період окупності власного капіталу |
-7,53 |
-9,3 |
254,6 |
1,77 |
245,3 |
Провівши певні розрахунки ми бачимо, що рентабельність сукупного капіталу у 2009р. порівняно з 2008р. підвищився на 0,018, тобто на 1,8 %, а вже 2009р. і 2010р. не змінилися. Рентабельність власного капіталу у 2009р. збільшилась на 2,5 % порівняно з 2008р, а в 2010р. знизилась на 1,4%. Це означає, що у підприємства зменшились власні ресурси, що призводять до не повної сплати свої заборгованостей. А період окупності до 2010р. досить високо піднявся.
фінансовий ресурс капітал
РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПАТ “ЧЕРНІГІВАВТОСЕРВІС”
3.1 Підвищення ефективності формування власного фінансового капіталу підприємства
Підвищення ефективності формування власного фінансового капіталу підприємства досягається в результаті здійснення відповідної фінансової політики, яка характеризується кількома етапами [11,c. 431].
На першому етапі аналізується загальний обсяг формування власного фінансового капіталу, темпи його зміни порівняно з базисним і попереднім періодами, відповідність обсягу власного фінансового капіталу розміру необоротних і оборотних активів, питома вага власних засобів у сукупному фінансовому капіталі підприємства. Після цього розглядаються джерела формування власного фінансового капіталу, здійснюється їхня вартісна оцінка, вивчається питання про достатність власних засобів і визначається рівень самофінансування підприємства в динаміці.
На другому етапі здійснюється оцінка вартості окремих внутрішніх і зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів і робиться висновок про доцільність їхнього залучення у плановому періоді.
На третьому етапі визначається планова потреба у власному фінансовому капіталі підприємства для фінансування необоротних і оборотних активів. Установлюються розміри приросту власного фінансового капіталу порівняно зі звітним періодом.
На четвертому етапі здійснюється оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел коштів, які залучаються для формування власного фінансового капіталу підприємства.
Основним критерієм такої оптимізації може бути коефіцієнт рівня фінансування підприємства за рахунок зовнішніх і внутрішніх власних коштів. Цей показник може визначатися за формулою:
Рвф = 100 (3.1)
де Рвф - рівень фінансування підприємства за рахунок власних коштів, %;
ОВФРпл - обсяг формування власних фінансових ресурсів у плановому періоді, грош.од.;
ЗПФРпл - загальна потреба у фінансових ресурсах підприємства у плановому періоді, грош.од.
На п'ятому етапі здійснюється розробка і прийняття рішень щодо залучення відповідних обсягів фінансових ресурсів із внутрішніх і зовнішніх джерел формування власного фінансового капіталу.
Сума фінансових ресурсів, формована підприємством за рахунок внутрішніх джерел, визначається за формулою:
ВФР= ЧПпл + АВпл + ІВДпл. (3.2)
де ВФР - власні фінансові ресурси підприємства, що формуються у плановому періоді за рахунок внутрішніх джерел, грош. од.;
ЧПпл - чистий прибуток підприємства у плановому періоді, грош.од.;
АВпл - амортизаційні відрахування у плановому періоді, грош.од.;
ІВДпл - інші вшутрішні джерела власних фінансових ресурсів, грош.од.
Реалізація розробленої політики може бути досягнута у результаті застосування системи механізмів управління формування власного фінансового капіталу. Ця система охоплюватиме такі їхні види [21, c. 238]:
- механізм управління формуванням прибутку;
- механізм управління максимізацією прибутку;
- механізм розподілу чистого прибутку;
- механізм управління амортизаційними відрахуваннями;
- механізм управління залученням зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів.
Здійснюючи цілеспрямований вплив на умови і фактори, які визначають формування чистого операційного прибутку, можна максимізувати його обсяг, що дасть змогу збільшити розмір внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів.
Механізм управління максимізацією прибутку підприємства спрямований на забезпечення зростання чистого операційного прибутку за рахунок оптимізації впливу на три основних чинники: обсяг виробництва, ціну й витрати.
Максимізація чистого операційного прибутку може бути досягнута в процесі розробки і реалізації економіко-математичної моделі оптимізації виробництва і реалізації продукції. У цьому разі оптимізуються параметри не лише виробництва і реалізації продукції, а й сукупні витрати, витрати праці та ряд інших показників.
Істотним аспектом у процесі формування внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів є використання механізму розподілу валового прибутку підприємства.
Від результату використання цього механізму залежить як фінансові можливості підприємства, так і зростання доходів власників, задоволення матеріальних і соціальних потреб працівників трудового колективу.
В умовах трансформаційної економіки підприємства, як правило, дотримуються залишкового підходу до виплати дивідендів. Це зумовлено кількома причинами. По-перше, низькою прибутковістю більшості підприємницьких структур. По-друге, необхідністю формування значних обсягів власних внутрішніх джерел фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності. По-третє, національними особливостями процесу утворення недержавних підприємств. По-четверте, незавершеністю процесу приватизації державної власності, постійним її перерозподілом, прагненням будь-якими способами скоротити чисельність фактичних власників підприємства.
У вітчизняному законодавстві передбачено, що розмір дивідендних виплат в акціонерних підприємствах не може перевищувати 40% чистого прибутку.
У сучасних складних економічних умовах при виборі тієї чи іншої дивідендної політики підприємство має враховувати такі внутрішні й зовнішні аспекти діяльності [9, c. 180]:
- стратегічні цілі й тактичні схеми їхнього досягнення;
- необхідність постійного економічного зростання і подолання значної конкуренції як із боку вітчизняних, так і з боку закордонних підприємств;
- фактичні та прогнозовані показники прибутковості й рентабельності, а також можливості їх поліпшення;
- реальну вартість тих чи інших інвестиційних проектів, можливості щодо їхнього зниження;
- вартість внутрішніх і зовнішніх власних джерел фінансових ресурсів і економічну доцільність їхнього використання;
- економічну доцільність використання позикових фінансових ресурсів;
- рівень ліквідності наявних активів і тип фінансової стійкості підприємства;
- стадію життєвого циклу підприємства.
Ефективність дивідендної політики варто розглядати з позиції як інтересів власників, так і можливості збільшення капіталізації прибутку. Виходячи з цього ефективність дивідендної політики можна визначити за таким співвідношенням:
ЕДП = (3.3)
де ЕДП - ефективність дивідендної політики;
ФДВВЗП - фонд дивідендних виплат власникам у звітному періоді, грош.од.;
КПЗП - капіталізований прибуток звітного періоду, грош.од.;
ВФКЗП - власний фінансовий капітал звітного періоду, грош.до.;
ВФКМП - власний фінансовий капітал минулого періоду, грош.од.;
ЧППЗП - чистий прибуток підприємства звітного періоду, грош.од.;
СУФКЗП - сукупний фінансовий капітал звітного періоду, грош.од.
Ще одним внутрішнім джерелом власних фінансових ресурсів є амортизаційні відрахування, величина яких залежить від кількох складових.
По-перше, від обсягу основних фондів і нематеріальних активів. По-друге, від рівня зношеності основних фондів та їхньої своєчасності об'єктивної переоцінки. По-третє, від обраного методу розрахунку амортизації і списання амортизаційних відрахувань на продукцію. По-четверте, від законодавчо встановлених норм амортизації.
Подобные документы
Призначення фінансових ресурсів у фінансово-господарській діяльності підприємства, їх формування та показники ефективності використання. Аналіз формування та використання фінансових ресурсів ДПТД "Нікітський сад", шляхи удосконалення системи управління.
дипломная работа [752,9 K], добавлен 09.03.2012Теоретичні аспекти формування фінансових ресурсів підприємства. Показники формування, використання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз фінансового положення, фінансової стійкості та ліквідності, грошових потоків, ділової активності ВАТ "ДніпроАЗОТ".
курсовая работа [762,4 K], добавлен 22.09.2010Види фінансових ресурсів. Принципи фінансової діяльності підприємства. Джерела формування фінансових ресурсів. Аналіз ефективності використання майна. Основні напрямки вдосконалення формування та використання фінансових ресурсів на підприємстві.
курсовая работа [52,3 K], добавлен 10.11.2010Склад та джерела формування фінансових ресурсів підприємства - не грошових коштів, а джерел, спрямованих на формування активів. Проблеми ефективного формування, використання та вдосконалення методів формування фінансових ресурсів будівельних підприємств.
курсовая работа [248,6 K], добавлен 02.03.2011Теоретичні основи формування власних фінансових ресурсів підприємства. Аналіз власних фінансових ресурсів (на прикладі ТОВ ТВК "РіК Лтд"). Шляхи покращення формування власних фінансових ресурсів підприємства, вплив дивідендної політики на їх формування.
дипломная работа [199,0 K], добавлен 26.03.2010Фінансові ресурси підприємства. Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємства. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства. Джерела ресурсного забезпечення підприємства. Регулювання інвестиційної діяльності. Оцінка ефективності проектів
реферат [29,0 K], добавлен 31.05.2004Економічна сутність фінансових ресурсів підприємства, їх склад та структура, джерела. Організаційно-економічна характеристика ВАТ "Гранд Маркет", оцінка його фінансово-економічного стану. Шляхи вдосконалення процесу формування фінансових ресурсів.
курсовая работа [791,1 K], добавлен 24.07.2011Джерела фінансових ресурсів та їх використання для організації процесів розширеного відтворення капіталу підприємства. Напрямки розміщення фінансових ресурсів підприємства в активи. Шляхи удосконалення формування фінансових ресурсів в ТОВ "Гідротехніка".
дипломная работа [3,8 M], добавлен 07.07.2010Зміст фінансових ресурсів. Оборотні та необоротні кошти як джерело формування фінансових ресурсів. Фінансування підприємств за допомогою власного і позичкового капіталу. Оцінка фінансової стійкості в залежності від забезпеченості власними засобами.
курсовая работа [58,6 K], добавлен 20.01.2010Склад та структура фінансових ресурсів підприємства. Підвищення ефективності використання фінансових ресурсів. Аналіз собівартості продукції. Впровадження заходів раціонального використання матеріальних ресурсів. Розрахунок економії фінансових коштів.
дипломная работа [207,7 K], добавлен 05.11.2011
