Податковий облік експортно-імпортних операцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. Сутність, зміст та особливості експортно - імпортних операцій

1.1 Поняття, види та методи здійснення експортно-імпортних операцій

1.2 Оподаткування експортно-імпортних операцій податком на додану вартість

1.3 Оподаткування експортно-імпортних операцій податком на прибуток

1.4 Оподаткування експортно-імпортних операцій митом

2. ОБЛІКОВА ЧАСТИНА. Податоковий облік експортно- імпортних операцій

2.1 Документальне оформлення операцій із експорту та імпорту товарів

2.2Складання податкової накладної в разі експорту товарів

2.4 Розрахунок податків при здійсненні експортно-імпортних операціях на ТОВ «Дніпробуд»

3. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА.Проблеми обліку експортно-імпортних операцій в Україні та шляхи їх вирішення

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ



ВСТУП

Актуальність теми визначається тим, що здійснення зовнішньоекономічних операцій вітчизняними підприємствами є однією з умов підвищення їх ефективного функціонування, зростання прибутковості та конкурентоспроможності не лише на міжнародному рівні, а й на національному. Основною причиною участі підприємства в експортній-імпортній діяльності є прагнення до збільшення прибутку від продажу. Також міжнародна торгівля впливає на спеціалізацію і підвищення рівня продуктивності власних ресурсів, що дає можливість значно збільшувати обсяги виробництва.

Ринкова економіка створила широкі можливості для здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємств і організацій усіх форм власності. Будь-яка організація, будь-який громадянин отримав право безпосереднього налагодження зв'язків із зарубіжними партнерами і зовсім не для цікавості, а в силу господарської потреби. Все більш зрозумілим стає те, що залучення в світогосподарські зв'язки - важлива умова повноцінного економічного розвитку, щоб створити виробництво, що відповідає найсучаснішим організаційним і технічним вимогам, спираючись тільки на власний досвід, по суті неможливо.

Велике значення набули питання організації зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі і експортно-імпортних операцій, її регулювання, укладання контрактів, технології доставки товарів і розрахунків за них, техніки оформлення зовнішньоторговельних операцій та угод.Традиційною і найбільш розвинутою формою міжнародних економічних відносин є зовнішня торгівля, яка представляє собою торгівлю будь-якої країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) і оплачуваного вивозу (експорту) товарів. На частку експортно-імпортних відносин припадає 80% всього обсягу міжнародних економічних відносин. Для будь-якої країни роль зовнішньої торгівлі важко переоцінити. Експортно-імпортні відносини є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, виникає на основі міжнародного поділу праці і виражає їх взаємну економічну залежність.Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн під впливом науково-технічного прогресу, спеціалізація і кооперування виробництва підсилюють взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації міжнародної торгівлі. Відповідно до дослід-жень зовнішньо торгівельного обороту, на кожні 10% зростання світового виробництва припадає 16% збільшення обсягу експортно-імпортних операцій. Якості експортно-імпортних операцій багато в чому сприяє правильно організована робота комерційних служб підприємства.

Метою курсової роботи - є дослідження методики податкового обліку експортно-імпортних операцій та пошук шляхів її удосконалення.

Завдання курсової роботи:

1) вивчення видів та методів здійснення експортно-імпортних операцій;

2) шляхи оподаткування експортно-імпортних товарів податком на додану вартість, податком на прибуток та митом;

3) вивчення документального оформлення операцій з експорту та імпорту товарів;

4) вивчення порядку складання експортних операцій в податковій накладній;

5) розрахунок податків при здійсненні експортно-імпортних операціях на базовому підприємстві.



1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. СУТНІСТЬ, ЗМІСТ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПОРТНО - ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ

1.1 Поняття, види та методи здійснення експортно-імпортних операцій

Експортні операції передбачають продаж і вивезення товарів за кордон для передачі їх у власність іноземному контрагенту.

Імпортні операції це закупівля і ввезення іноземних товарів для реалізації їх на внутрішньому ринку країни-імпортера або виробничого споживання підприємством-імпортером.

У міжнародній комерційній практиці під експортом та імпортом розуміють тільки операції, котрі здійснюються на комерційних засадах, на підставі укладання та виконання МТУ - контрактів купівлі-продажу. Поставки у вигляді допомоги, дарування та ін., які здійснюються на безвідплатних засадах, у вартість експорту та імпорту, як правило, не включаються, а враховуються окремо.

Експортно-імпортні операції вважаються здійсненими, якщо товар після виконання певних митних формальностей та процедур, про які подані відомості для статистичного обліку, пропустили через митний кордон країни-контрагента.

У міжнародній торгівельній практиці використовуються два основні методи здійснення експортно-імпортних операцій, а саме: прямий експорт та імпорт, що передбачає постачання товарів промисловими підприємствами безпосередньо імпортному споживачеві або закупівлю нього відповідних товарів, і непрямий експорт та імпорт, що припускає продаж і купівлю товар через торговельних посередників.

Для сучасного етапу розвитку великого виробництва з величезною концентрацією і централізацією капіталу характерним є поширення прямого експорту й імпорту. Наприклад, у США нині 2/3 експорту промислових товарів здійснюється безпосередньо виробниками[6].

Прямий метод зовнішньоекономічних операцій застосовується:

- при продажу і закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів;

- у разі експорту дорого і великогабаритного устаткування;

- у разі експорту стандартного устаткування через закордонні філії;

- при закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів;

- у разі продажу і закупівлі товарів державою.

Прямі зв'язки мають низку переваг: більш тісні контакти з контрагентом; краще знання кон'юктури ринку; швидке пристосування своїх виробничих потужностей до потреб покупця.

Проте і непрямий експорт та імпорт продовжують зберігати своє значення. За деякими оцінками, за допомогою торговельних посередників у світовий товарообіг залучається більше 50% загального обсягу товарів[6].

Цей метод застосовується:

- у разі збуту стандартного промислового устаткування;

- у разі збуту споживчих товарів;

- при реалізації другорядної продукції;

- на окремих важкодоступних і маловідомих ринках;

- при просуванні нових товарів;

- за умови, що торгівля монополізована значними торговельно- посередницькими фірмами

- у разі відсутності власної збутової мережі.

Посередниками можуть бути брокери, дилери, комісіонери, оптові покупці, промислові та торгові агенти. Їхні функції полягають у пошуку іноземних партнерів, підготовці документації і оформленні угод, кредитно-фінансовому обслуговуванні і страхуванні товарів, після продажу обслуговуванні, рекламування товарів тощо.

У непрямого методу експортно-імпортних операцій також є свої переваги: великий досвід, власна мережа обслуговування, гарні зв'язки, знання ринку і кон'юктури.

Різновидом експортно-імпортних операцій є:

- реекспортні операції;

- реімпортні операції.

Реекспорт - це вивіз за кордон раніше ввезеного в дану країну товару, яке не піддалося в ній якій-небудь переробці. Реекспортні операції можливі в самих різних ситуаціях. По-перше, реекспорт виникає як природне продовження торгової операції. Продавець ввозить товар в країну для реалізації його на біржі або аукціоні, але він може бути проданий покупцеві з третьої країни і вивезений. По-друге, реекспорт може з'явитися через перерви нормального ходу реалізації товару. Якщо продавець відправив товар покупцеві, але останній з яких-небудь мотивів не може його сплатити, то він прагне перепродати товар іншому покупцеві в цій країні або в третій країні. Вивіз товару в третю країну і є реекспорт. Це вимушений реекспорт. По-третє, можливо також виконання реекспортної операції без попереднього завезення товарів з-за кордону, так як вони можуть бути відправлені новому покупцеві, минаючи реекспортну країну. Торгові фірми багатьох великих країн часто вдаються до операцій з перепродажу товарів, використовуючи з метою отримання прибутку різницю в цінах на один і той же товар. Крім фірм, що займаються чистим реекспортом, вигоду отримує і країна від перевезення реекспорту, здійснюваної за допомогою її транспортних засобів, від проведення страхових, кредитних та інших посередницьких операцій. І, нарешті, по-четверте, реекспортні операції виникають і при будівництві великих об'єктів за допомогою іноземних фірм. Практика показує, що іноземний постачальник часто закуповує окремі види матеріалів і устаткування в третіх країнах і відправляє їх на будівництво без завезення в країну реекспорту. Реекспортні операції без завезення в країну реекспорту, по суті, не є експортом цієї країни, але вони враховуються митною статистикою і тому ставляться до класу реекспортних операцій.

Реекспорт, як правило, не піддається переробці. Однак можуть бути зроблені незначні роботи, які не змінюють найменування товару: зміна упаковки, нанесення спеціального маркування, постачання ключами консервних банок і т.д. Але якщо вартість додаткових дій з переробки товару перевищила половину його експортної ціни, то згідно торговельній практиці товар змінює найменування і більше не вважається реекспортним, а операції з його продажу перетворюються на експортні.

Що стосується реімпортних операцій, то їх існування пов'язане з ввезенням з-за кордону раніше експортованих вітчизняних товарів, що не зазнали там переробки. Ними можуть бути вироби, які не вдалося продати на аукціонах, повернуті з консигнаційного складу, забраковані покупцем та інші.

Під митною територією розуміється територія, на якій контроль за ввезенням і вивезенням товарів здійснює єдиний митний установу. Межі митної території можуть не співпадати з державним кордоном країни: при митних союзах двох або декількох держав (наприклад, Бельгія та Люксембург), за наявності в країні вільних зон, при вирівнюванні за згодою межуючих держав митних кордонів (коли з географічних умов встановлення митного контролю на прикордонної території не представляється можливим або зручним). Межі митної території встановлюються урядом кожної країни і зазвичай публікуються в спеціальному друку.

Уряд вирішують також питання про виділення з митної території країни приписних складів та вільних зон, що не підлягають митному контролю.

Під прямим транзитом товарів слід розуміти перевезення їх з однієї країни в іншу через територію або повітряний простір третьої країни. Він не включається ні в експорт, ні в імпорт, а враховується за видами транспортних засобів, кількості перевезенних вантажів, по странам відправлення і країнам призначення. Під непрямим транзитом звичайно розуміють складування товарів у митні склади з метою їх виведення в переробленому вигляді в іншу країну.

Вільної зоною (зоною вільної торгівлі, вільною економічною зоною) називається територія порту, що знаходиться за межами митної території даної країни. Ввезені на територію цих зон товари не обкладаються митом і звільняються на час перебування там і при ввезенні для реекспорту від всяких мит, зборів і податків з імпорту, обігу, споживання або виробництва. На складах, розташованих у вільній зоні, товари зберігаються до їх переміщення всередину країни через митний кордон або до їх реекспорту. У першому випадку сплачується відповідна мито, в другому - товари вивозяться без дотримання будь-яких митних формальностей. На території вільних зон здійснюються операції: з очищення та сушіння сировинних товарів, обклеюванні етикетками і постачання ключами консервних банок, розфасовці і розливу напоїв у роздрібну тару, підбору товарів по асортименту; з сортування та перевантаження товарів; з відбору товарних зразків і ознайомлення з ними покупців .

Країни, що не мають виходу до моря, користуються вільними зонами прилеглих портів на основі міжнародних угод. У використанні режиму вільних зон зацікавлені фірми - як імпортери, так і експортери товарів, оскільки це може дати деяку економію на накладних витратах. Так, імпортер до здійснення операції може зробити огляд товару, отримати необхідні зразки, провести випробування, переупакувати товар для роздрібного продажу. Експортер може змінити або перемаркірувати товар, відремонтувати пошкоджені вироби. Вільні зони використовуються також з метою відстрочки сплати митних зборів на іноземні товари до тих пір, поки вони не надійдуть на ринок країни. При реекспорті мита взагалі не сплачуються. Іноземні фірми при ввезенні продукції, на яку в країні встановлено квоти, зазвичай користуються зонами для зберігання товарів, ввезених з перевищенням встановлених квот до початку дії квоти наступного періоду. Товари, лімітуються квотами, можуть після поставки в зони бути використані для виготовлення різних виробів, ввезення яких не обмежується.

Поряд зі звичайними експортно-імпортними операціями з реалізації товарів, кожна з яких завершується отриманням або сплатою грошової суми за експортний чи імпортний товар, у практиці міжнародних економічних відносин широко застосовуються так звані товарообмінні операції зустрічна компенсаційна торгівля. Зустрічна торгівля включає операції з реалізації товарів, коли передбачаються зустрічні зобов'язання експортерів закупити в імпортерів продукцію на частину або повну вартість експортованих товарів. Все різноманіття зустрічних угод у залежності від організаційно-правової основи або принципу компенсації можна розділити на три групи:

- товарообмінні операції на безвалютній основі;

- торгові компенсаційні операції на грошовій основі;

- промислові компенсаційні угоди.

Розглянемо більш уважно зміст кожної з них.

Товарообмінні угоди на безвалютній основі припускають оплату поставок продукції в натуральній формі, коли продаж одного або кількох товарів одночасно пов'язується з набуттям іншого товару і розрахунки в грошовій формі не виробляються. Такі угоди різняться за термінами поставок і можуть здійснюватися з одночасною або короткостроковою постачанням і тривалим терміном виконання.

Операції з одноразової поставкою діляться на бартерні угоди і пряму натуральну компенсацію. Бартер передбачає оформлення одного контракту, в якому фіксуються натуральні обсяги обмінюваних товарів на основі світових цін з урахуванням витрат на переміщення вантажів. Рух зустрічних потоків товарів відбувається, як правило, одночасно в зазначені пункти призначення, а розрив між постачаннями не перевищує одного року. На кількість переданих сторонами один одному товарів не впливає зміна рівня цін на світовому ринку. Об'єктами бартерних угод в основному є узгоджені набори однорідних товарів, переважно сировини, що практично виключає можливості товарного маневрування. Саме тому бартер є найменш поширеною операцією у зустрічній торгівлі. Інший вид безвалютної короткострокової взаємної поставки товарів - пряма компенсація. Її відмінність від бартеру полягає в тому, що сторони узгодять ціни на взаємопоставляємі товари, яких може бути не два, а декілька. Угоди типу прямої натуральної компенсації зазвичай укладаються між універсальними торговими будинками, експортно - імпортними фірмами, оптовими і роздрібними організаціями різних країн, що пропонують широку номенклатуру товарів на світовому ринку. Товарообмінні угоди на безвалютній основі з тривалими термінами виконання також можуть приймати різну форму. Наприклад, великі компанії, що мають на зовнішніх ринках власні підрозділи, укладають базову угоду з якоюсь однією організацією в країні-імпортері, яке дозволяє їм згрупувати всі зустрічні закупівлі на тривалий термін. Угоди про товарообмін можуть оформлятися і на основі листів-зобов'язань терміном на три-п'ять років. Визначивши номенклатуру товарів, компанії в листах-зобов'язаннях вказують загальна кількість товарів, що підлягають обміну. Ціни узгоджуються щоквартально або один-два рази на рік. Іноді товарообмінні угоди з тривалим терміном виконання мають характер загальних протоколів, в яких зазначаються списки взаємопоставляємих товарів. Згодом сторони на основі цих протоколів укладають окремі контракти.

Протоколи про товарообмін служать для підпису їх сторін основою якого є досягнення збалансованого рівня взаємного товарообміну протягом певного терміну. Значну частину зустрічної компенсаційної торгівлі займають торгові компенсаційні операції на грошовій основі, що передбачають участь експортера в реалізації товарів, пропонованих імпортером. Всі угоди цього типу можна розділити на такі групи:

- короткострокова торгова компенсація;

- зустрічні закупівлі;

- угоди типу "офсет";

- угоди типу "світч";

- авансові закупівлі.

За допомогою торгових посередників реалізується більше половини всіх товарів, що втягуються в міжнародний товарообіг. Особливо велика роль торговельних посередників при збуті стандартного промислового обладнання та споживчих товарів. До послуг торгових посередників великі промислові компанії вдаються при реалізації другорядних видів продукції, а також на віддалених, важкодоступних та слабо вивчених ринках, ринках малої ємності, при просуванні нових товарів, при відсутності в країнах-імпортерах власної збутової мережі і в тих випадках, коли ввезення в країну певних товарів монополізований великими торгово-посередницькими фірмами. Послугами торгових посередників користуються і великі промислові фірми, обсяг експортно-імпортних операцій у яких невеликі, а також дрібні та середні фірми, що здійснюють зовнішньоторговельні операції епізодично. Використання торгових посередників забезпечує промисловим фірмам-експортерам певні переваги. Вони особливо значні при збуті стандартних видів машин і устаткування, потребують післяпродажного технічного обслуговування.

Наявність у торгово-посередницьких фірм власної мережі технічного обслуговування (складів запасних частин, ремонтних майстерень, кадрів фахівців) значно полегшує освоєння нових ринків.Торгово-посередницькі фірми, як правило, добре знають вимоги місцевого ринку, мають стійкі ділові зв'язки, здійснюють всю діяльність, пов'язану з постачанням товарів і оформленням документації, розташовують великими можливостями щодо організації реклами, участі в ярмарках і виставках та ін. У сучасних умовах торгові посередники, продовжуючи зберігати свою юридичну незалежність, все більше підпадають під вплив великих фірм, які багато в чому визначають сферу і характер їх діяльності. У зв'язку з цим значно посилилася спеціалізація торгових посередників на операціях з певною групою товарів. Особливо це стосується оптових фірм, які здійснюють торгівлю певними видами сировини, а також роздрібних фірм в торгівлі технічно складною продукцією, що вимагає післяпродажного обслуговування. Важливою рисою є зміна характеру взаємовідносин між торговим посередником і виробником-експортером. Характерною рисою змін є також посилення тенденції до підпорядкування найбільшими фірмами закордонної дилерської мережі, яку вони орієнтують на продаж конкретних видів товарів. Хоча формально дилери зберігають свою незалежність, по суті їх діяльність спрямовується, фінансується і контролюється з штаб-квартири материнської компанії. З метою уникнення конкуренції великі фірми прагнуть також координувати діяльність працюючих на них агентів шляхом закріплення за ними певних ринків або окремих районів країни, а також шляхом заборони продавати конкуруючі товари інших фірм.

Висновок. Чітке визначення поняття, видів та методів здійснення експортно-імпортних операцій забезпечить в подальшому правильному вирахуваню бази оподаткування їх податку на додану вартість, податку на прибуток та мита.

1.2 Оподаткування експортно-імпортних операцій податком на додану вартість

У європейських країнах податок на додану вартість (ПДВ) успішно виконує функцію стабільного джерела значної частки податкових надходжень. Однією з важливих переваг ПДВ є уникнення податкового навантаження експорту та встановлення рівного податкового навантаження на товари і послуги, як українського, так і іноземного виробництва, що реалізуються на внутрішньому ринку України.

Як свідчить практика, порядок оподаткування на додану вартість зовнішньоторговельних операцій в Україні є актуальним і до цього дня в силу нестабільності та мінливості законодавчої бази, яка сприяє фінансовим порушенням і зловживанням у країні. Здійснення експортно-імпортних постачань вітчизняними підприємствами є однією з умов підвищення їх ефективного функціонування, зростання прибутковості та конкурентоспроможності.

По суті, ПДВ є непрямим податком, що включається у вартість товару і передається державі продавцем, хоча його адміністрування поки є досить складним.

Згідно закону, об`єктом оподаткування ПДВ є операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України й отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України. Отже, об'єкт оподаткування - це ввезення товарів, тобто конкретна операція як об'єкт оподаткування, якщо говорити про сумове значення - то це митна вартість. Сума митного збору стягується з митної вартості товару.

Але нарахування ПДВ проводиться на митну вартість товару з урахуванням мита, а якщо товар підакцизний, то і з урахуванням акцизного податку. Тобто, на одні податки нараховуються інші. Мито і акцизний податок - це державні податки, і вони не мають бути об'єктом обкладення ПДВ. В даному випадку не дотримується принцип одноразовості оподаткування. Враховуючи об'єми і масштаби імпортних постачань товарів, не важко представити, на скільки ущемлені інтереси українських імпортерів [5].

Згідно пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону про ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпорті) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації з вказівкою в ній суми податку, що підлягає сплаті. У свою чергу, датою виникнення права на податковий кредит згідно пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону про ПКУ вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно пп.7.3.6 вказаного Закону. Як бачимо, Закон про ПКУ не передбачає яких-небудь особливостей стягування ПДВ залежно від вартості товарів, що імпортуються. Тобто навіть якщо вартість ввезених товарів мізерна, "імпортний" ПДВ все одно платиться [7]. Перелік імпортних операцій передбачає і такі, що є звільненими від оподаткування ПДВ [1].

Сплата "імпортного" ПДВ при імпорті послуг здійснюється суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) - імпортером методом включення до декларації з ПДВ податкових зобов'язань, визначених за правилом "першої події" або за датою здійснення попередньої оплати за послуги, що будуть імпортовані, або за датою надання послуг іноземним СГД. В цьому випадку суб'єкт ЗЕД має право на отримання податкового кредиту з ПДВ тільки в звітному (податковому) періоді, що є наступним за тим звітним періодом, в якому виникають податкові зобов'язання. Іншими словами, суб'єкт ЗЕД в одному місяці одержує імпортні послуги (або за них сплачує), в цьому ж місяці в нього виникають податкові зобов'язання з ПДВ, а в наступному місяці ПДВ сплачується до бюджету та виникає податковий кредит [8].

Таким чином, у підприємств-імпортерів виникає необхідність в декларуванні таких товарів, що обумовлене необхідністю документального підтвердження права на податковий кредит по сплачених сумах ПДВ по кожному імпортному постачанню. Це вимушує імпортерів звертатися до митного органу з письмовою заявою про митне оформлення таких товарів [6].

Обкладення ПДВ експортних операцій також має ряд особливостей. Сутність однієї з них полягає в тому, що при продажу товарів, які були вивезені платником податків за межі митної території України, податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою (4, пп. 6.2.1).

Не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з:

1) передачі майна орендодавця (лізингодавця), що є резидентом, у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оренди (лізингу) та його повернення орендодавцю (лізингодавцю) після закінчення дії такого договору;

2) обігу валютних цінностей, банківських металів, банкнот та монет Національного банку України, за винятком тих, що використовуються з нумізматичною метою, базою оподаткування яких є продажна вартість;

3) передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права (крім підакцизних товарів);

4) повернення основних фондів, попередньо внесених до статутного фонду юридичної особи іншими юридичними або фізичними особами, у разі їх виходу з числа засновників або учасників такої юридичної особи або в разі ліквідації такої юридичної особи (крім підакцизних товарів).

Датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми ПДВ, що підлягає сплаті.

ПДВ сплачується платниками податку одночасно зі сплатою мита та митних зборів (до/або на день подання вантажної митної декларації для митного оформлення).

Ставка ПДВ становить 20%, за винятком операцій, до яких застосовується нульова ставка.

Порядок нарахування ПДВ при імпорті товарів (робіт, послуг)

Сума ПДВ нараховується за формулами:

а) на товари, що обкладаються митом та акцизним податком(1.1):

Спдв = (В + См + Са) х Я / 100 (1.1)

б) на товари, що обкладаються тільки митом(1.2):

Спдв = (В+ См) х ПІ 100 (1.2)

в) на товари, що обкладаються тільки акцизним податком(1.3):

Спдв = (В + Са) х Я/ 100 (1.3)

г) на інші товари, що не підлягають обкладенню митом та акцизним податком(1.4):

Спдв = Я х Я/100 (1.4)

де Спдв -- сума ПДВ;

Са -- сума акцизного податку;

В -- митна вартість;

См -- сума мита;

П -- ставка ПДВ (20 %)

ПДВ за нульовою ставкою нараховується з операцій:

- продажу товарів на експорт;

- надання послуг та виконання робіт на експорт;

- продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які знаходяться в зонах митного контролю.

Податок за нульовою ставкою в разі експорту товарів (робіт, послуг) дає право платнику податку на відшкодування з бюджету ПДВ.

На операції з товарами (майном), які вивозяться за межі митної території України за зовнішньоекономічними договорами й оформлені у митному відношенні з метою тимчасового вивезення протягом одного року, з товарами, які поставляються на консигнацію, з переробленою давальницькою сировиною нерезидента, що повертається його власникові, а також на операції з експорту товарів без фактичного їх вивезення з митної території України, нульова ставка ПДВ не поширюється [9].

Згідно нормативно - правової бази, визначено, що у випадку якщо по експортному контракту з нерезидентом продукція в звітному періоді не вивозиться за митні кордони України, а відвантажується до місця формування експортних вантажів для подальшої відправки за кордон, податкові зобов'язання у платника податків - експортера по нульовій ставці в цьому звітному періоді не виникають.

Лише після фактичного перетину товарами митного кордону України (завершення оформлення вивізної вантажної митної декларації) платником податків - експортером визначаються податкові зобов'язання по нульовій ставці ПДВ. Таким чином, на дату відвантаження у підприємства-експортера виникає податкове зобов'язання по ПДВ, але немає підстави застосування нульової ставки, оскільки розмір ставки ПДВ можна визначити тільки після вивозу товарів за межі України.

Чи означає це, що датою виникнення податкових зобов'язань із застосуванням нульової ставки податку є дата фактичного вивозу цих товарів за межі митних меж України (а не дата відвантаження з підприємства) з підтвердженням такого вивозу вантажної митної декларації [5].

Перелік експортних операцій передбачає і такі, що є звільненими від оподаткування ПДВ. Перелік операцій, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг яких застосовується нульова ставка, наведено у п. 6.2 ст. 6 Закону N 168/97-ВР.

При здійсненні операцій, що обкладаються ПДВ за нульовою ставкою відповідно до ст. 4 Указу № 857, бюджетне відшкодування сум ПДВ здійснюється протягом місяця, що настає після подання декларації за звітний період, у якому були здійснені такі операції. Причому сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів по цьому податку або інших податках, зборах (обов'язкових платежах), які зараховуються до державного бюджету України.

Для отримання експортного відшкодування підприємство-експортер повинне представити до державної податкової інспекції оригінал п'ятого основного листа, який є екземпляром для декларанта, оформленого митним органом. Без такого підтвердження відшкодування сум ПДВ не реальне [5].

Ефективність процедури відшкодування ПДВ є важливою складовою забезпечення конкурентоспроможності українських експортерів, оскільки будь-які затримки погашення державою боргів перед експортерами має наслідком підвищення собівартості продукції, що експортується, оскільки примушує товаровиробників здійснювати додаткові кредитні запозичення для фінансування поточної діяльності.

Хронічні затримки у виділенні бюджетних коштів для розрахунків із підприємствами-експортерами, а також низька ефективність системи адміністрування ПДВ органами податкової служби, що не забезпечує швидке здійснення процедур перевірки обґрунтованості вимог платників ПДВ, є основними проблемами, з якими стикаються підприємства-експортери, що мають право на бюджетне відшкодування. [10; c.135]

Методика визначення суми експортного відшкодування наведена у ст. 8 Закону, де сказано, що експортному відшкодуванню підлягає відсоток податкового кредиту податкового періоду, що має дорівнювати частці обсягів продажу товарів (робіт, послуг) на експорт у загальному обсязі оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) зазначеного податкового періоду (включаючи їх оподаткування при імпорті) [1]. Податковий кредит складається із сум ПДВ, що включаються до складу ціни придбаних товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва або підлягає амортизації, та які (суми ПДВ) фактично сплачені експортером грошовими коштами постачальникам починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем (включно) подання розрахунку експортного відшкодування [8, № 10].

В експортні обсяги продажу товарів (робіт, послуг) з метою оподаткування не включаються майнові добровільні пожертвування на користь нерезидентів, майнові внески для продовження будь-якої спільної з нерезидентом діяльності за межами України, майнові внески, які повертаються іноземному інвестору.

Коли суб'єкт ЗЕД має непогашену заборгованість з ПДВ минулих податкових періодів або непогашений податковий вексель, сума експортного відшкодування (або її частина) направляються на погашення такої заборгованості або зараховуються в рахунок погашення такого векселя. Суб'єкт ЗЕД також має право зарахувати суму експортного відшкодування (повністю або частково) в рахунок майбутніх платежів з ПДВ або інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які зараховуються до Державного бюджету України.

Механізм справляння ПДВ Україні удосконалюється протягом кожного року з початку запровадження його в системі оподаткування. І, хоча він ще залишається далеким від досконалості, Україна має можливість зачерпнути досвід більш розвинених країн з даного питання, ніж далі шляхом проб і помилок виробляти свою систему оподаткування.

1.3 Оподаткування експортно-імпортних операцій податком на прибуток

експортний імпортний оподаткування оформлення

Щодо особливостей оподаткування при здійсненні експортно-імпортних операцій платникам податку на прибуток слід враховувати такі аспекти податкового законодавства.

По-перше, платникам податку на прибуток слід уважно вивчити ст. 161 Податкового кодексу[2]. Відповідно до п. 161.2 цієї статті у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85% від вартості цих товарів (робіт, послуг).

Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, що настає за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України. У разі необхідності внесення змін до цього переліку такі зміни вносяться не пізніше ніж за три місяці до нового звітного (податкового) року та набирають чинності з початку нового звітного (податкового) року.

Під терміном «нерезиденти, що мають офшорний статус» розуміють нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента (п. 161.3 ст. 161 Податкового кодексу) [2].

Для цілей Податкового кодексу застосовується перелік офшорних зон, затверджений Розпорядженням № 143-р.

По-друге, слід врахувати порядок застосування звичайних цін при купівлі товарів у нерезидентів.

Згідно з пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу дохід отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги) [2].

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги) (пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 цього Кодексу) [2].

При цьому відповідно до пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу [8] положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту ст. 153 зазначеного Кодексу поширюються також на операції з особами, які:

- не є платниками цього податку;

- сплачують податок за іншими ставками, ніж платники податку на прибуток.

Також слід врахувати те, що з 01.01.2013 р. набрала чинності ст. 39 Податкового кодексу, згідно з якою звичайна ціна на товари, роботи та послуги вважається договірною ціною, якщо не буде доведено інше, зокрема, якщо звичайну ціну неможливо буде встановити[8]. При цьому обов'язок доведення факту невідповідності договірної і звичайної ціни покладається на орган податкової служби. При цьому орган податкової служби має право звернутися до платника із запитом про обґрунтування договірної ціни (п. 39.14 зазначеної статті).

Водночас ст. 39 Податкового кодексу містить докладний перелік методів визначення звичайної ціни, а також обставини, коли застосування звичайної ціни є обов'язковим (п. 39.1 цієї статті) [2]. Перелік не є виключним, тому звичайні ціни можуть застосовуватися і в інших випадках, встановлених Податковим кодексом.

Таким чином, платникам податку на прибуток, які здійснюють або збираються здійснювати експортно-імпортні операції, слід враховувати всі аспекти чинного податкового законодавства при відображенні в обліку доходів/витрат від таких операцій.

1.4 Оподаткування експортно-імпортних операцій митом

Митні платежі - найефективніший інструмент регулювання зовнішніх економічних зв'язків. Стан торговельних відносин в Україні значною мірою визначається її митною політикою, яка повинна бути спрямована на забезпечення та підтримку ефективності зростання обсягу експорту України, стимулювання суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються експортом, врівноваження імпорту товарів з експортом. Усі ці завдання можуть вдало розв'язуватися за допомогою маніпулювання ставками мита, митних зборів, ПДВ та акцизним збором на імпортні товари, обсягами пільг, пільгових ставок та преференцій тощо.

У деяких країнах застосовуються транзитні митні платежі. Однак їх роль у сучасних умовах знижується. Встановлюються вони, як правило, тільки для покриття витрат, пов'язаних з контролем транзиту іноземних вантажів.

Ставки митних зборів за надані митні послуги встановлюються у розмірі, що не перевищує їх приблизної вартості. Митні збори сплачуються як у національній, так і в іноземній валюті. Вони використовуються для розвитку системи митних органів України, про що Державна митна служба України щорічно звітує у своєму річному звіті (про витрачені кошти, отримані за рахунок митних зборів).

Митні збори стягуються по кожній вантажній митній декларації за митне оформлення товарів і предметів, транспортних засобів (у тому числі індивідуального користування, спадщини), що переміщаються через митний кордон України, за їх знаходження під митним контролем і надання послуг у сфері митної справи.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи, тобто суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, що підлягають митному обкладенню згідно з чинним законодавством.

Об'єктом митного оподаткування є митна вартість чи фізична одиниця імпортованих товарів або інших предметів, які переміщаються через митний кордон України.

Механізм нарахування та сплати мита включає кілька етапів:

1) нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, проводиться на базі митної вартості,заявленої декларантом або визначеної митними органами вартості товарів, що перетинають митний кордон України, яка розраховується на момент перетину товарами митного кордону;

2) потім визначається країна походження товарів. Такою вважається країна, де товари були повністю вироблені або піддані достатній переробці чи обробці;

3) наступним кроком є визначення товарної групи товарів, що переміщаються через митний кордон. Ставки мита для конкретного імпортованого товару визначаються за Єдиним митним тарифом України. Оподатковані митом товари зведені в товарну класифікаційну схему, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів;

4)порядок застосування пільг, якщо такі передбачені для цього товару.

Після визначення тарифної позиції імпортного товару застосовуються конкретні ставки мита. Як уже раніше зазначалося, ставки встановлюються у визначеному відсотку до вартості товару (адвалерне мито) або в твердих сумах до одиниці товару (специфічне мито). Єдиний митний тариф України визначає кілька ставок на одну товарну групу: преференційну, пільгову і повну, застосування яких залежить від країни походження імпортованих товарів.

У законодавстві України передбачено багато пільг при нарахуванні та сплаті мита. Їх можна класифікувати згідно з Державним класифікатором.

Мито нараховується митним органом України відповідно до положень Закону України «Про Єдиний митний тариф» і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується у валюті України.

Дещо інший порядок застосування мита для фізичних осіб. Для визначення суми мита до цих платників застосовуються тільки повні ставки Єдиного митного тарифу (преференційні і пільгові не використовуються). У цей самий час для цих платників існує розширений обяг пільг.

Мито повністю вноситься до Державного бюджету України. Воно сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, які пересилаються в міжнародних поштових відділеннях, - підприємствам зв'язку.

Порядок надання відтермінування та розстрочки сплати мита встановлюється Державним митним комітетом України. Сума надмірно стягненого мита підлягає поверненню власнику товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення. За бажанням особи, котра здійснює декларування товару, суми надмірно стягнутого ввізного мита можуть бути зараховані на майбутні платежі.

Особливістю стягнення мита є те, що контроль за правильністю і своєчасністю сплати цього податку в бюджет здійснюється митними органами України, а не податковими адміністраціями.

Мито, не сплачене в терміни, на які була надана розстрочка сплати, а також несплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України в безспірному порядку. Своєчасно несплачене мито стягується за весь час заборгованості бюджету з нарахуванням пені в розмірі 0,2 % суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

Митний збір -- це вид митних платежів, що підлягають сплаті за вантажною митною декларацією громадянами і суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності за роботу, виконану для них митними органами. Митні збори нараховуються і стягуються по кожній вантажній митній декларації за митне оформлення товарів, речей і предметів, транспортних засобів (у тому числі індивідуального користування), спадщини, що переміщаються через митний кордон України, за їх перебування під митним контролем і надання послуг у сфері митної справи.

Платниками митних зборів є юридичні та фізичні особи, які здійснюють митне оформлення.

Згідно з Митним кодексом розміри митних зборів, а також звільнення від їх сплати має право встановлювати Кабінет Міністрів України.

Митні збори нараховуються у відсотках до митної вартості або у вигляді фіксованої ставки збору та сплачуються в національній валюті України. Якщо при нарахуванні митних зборів фіксована ставка вказується в доларах США, то вона перераховується у валюту України за офіційним курсом Національного банку України на день реєстрації вантажної митної декларації.

Існує ще один митний збір, що виокремлюється від інших митних зборів через свою роль, - збір за виконання робіт, пов'язаних з наданням послуг під час здійснення екологічного контролю вантажів і транспортних засобів у пунктах перетину митного кордону України. Цей збір стягується згідно з постановою КМУ від 28 червня 1997 р. за № 704 у визначених розмірах відповідно до переліку товарної продукції, яка підлягає екологічному контролю. Тобто цей збір стягується не з усіх товарів, а тільки з визначених КМУ. До цього переліку входять: різноманітна промислова сировина, хімічні сполуки, токсичні та хімічно загрозливі речовини, відходи. При провезенні особливо великих партій вантажу (понад 100 тонн) необхідно сплатити збори за 30 днів до перетину кордону до

Державного комітету охорони навколишнього середовища та природних ресурсів. Збори за екологічний контроль при малих партіях сплачуються безпосередньо на кордоні.

Розмір цих зборів залежить від обсягу вантажу і може варіюватися від 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (за 1 легковий автомобіль) до 30 (промислова сировина), 40-60 (хімічні сполуки), 50-95 неоподатковуваних доходів (засоби захисту рослин, добрива). Для обліку цих зборів місцеві природоохоронні органи відкривають спецрахунки, з яких до 20 числа наступного за звітним місяцем після сплати ПДВ перераховують 80 % коштів до Державного бюджету, а 20 % - на розвиток матеріальної бази пунктів екологічного контролю. До 15 числа місяця, наступного за звітним, місцеві природоохоронні органи надають відповідну звітність місцевим податковим інспекціям. Контроль за правильністю і своєчасністю сплати зборів за виконання робіт, пов'язаних з наданням послуг під час здійснення екологічного контролю, покладється на Мінекоресурсів.

Митне оформлення та пропуск товарів може здійснюватися тільки після сплати відповідних митних зборів або за умови надання митним органом в установленому порядку відтермінування чи розстрочки їх сплати. Митниця має право надати таке відтермінування чи розстрочку на термін не більше одного місяця у разі наявності гарантії банку та заяви платника. Якщо має місце затримка сплати, нараховується пеня в розмірі 0,5 % суми несплачених митних зборів за кожний день прострочення, включаючи день оплати. При цьому митниця інформує Державний митний комітет про факт порушення банківською установою гарантійного зобов'язання по сплаті митних зборів.

Збори за митне оформлення не стягуються у випадках, коли:

- в Україну ввозяться предмети для офіційного використання дипломатичними, консульськими представництвами іноземних держав в Україні, різноманітними міжнародними організаціями, які користуються на території України митними

пільгами згідно з міжурядовими угодами;

- надається загальна вантажна митна декларація при постави комплексного об'єкта;

- вивозяться товари з митного ліцензійного складу за провіз ною відомістю

без оформлення вантажної митної декларації.

Термін перебування під митним контролем з метою нарахування митного збору при вивезенні (експорті), окрім випадків, коли вантажі знаходяться в спеціальних митних зонах, визначається з дня пред'явлення товарів і необхідних для митного оформлення документів у митницю і до завершення митного оформлення.

Митні збори за перебування під митним контролем не стягуються за весь період у випадках:

- зберігання товарів на митних ліцензійних складах і надходження їх у магазини безмитної торгівлі;

- тимчасового ввезення на митну територію України і тимчасового вивезення за межі митної території України;

- транзиту товарів через митну територію України;

- перебування товарів у спеціальних митних зонах.

При імпортуванні на територію України підакцизних товарів на їх митну вартість нараховується акцизний збір. Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір, визначається та обмежується переліком підакцизних товарів, який встановлено законами України.

Акцизний податок - це непрямий податок споживачів (одержувачів) окремих товарів (продукції), визначених законом як підакцизні, що стягується з них під час здійснення оборотів з продажу (інших видів відчуження) таких товарів (продукції), вироблених на митній території України, або при імпортуванні (ввезенні, пересиланні) таких товарів (продукції) на митну територію України. Акцизний податок включається до ціни підакцизних товарів. Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний податок, та його ставки затверджуються Верховною Радою Укріїни.

Платниками акцизного податку є суб'єкти підприємницької діяльності - українські виробники підакцизних товарів (продукції), замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах, суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують підакцизні товари (продукцію), а також громаднина країни, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) на митну територію України предмети (товари), на які законодавством України встановлено акцизний податок.

Об'єктами оподаткування акцизним податком є:

- митна вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, в тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою, збільшена на суму ввізного мита;

- вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів виготовлених українськими виробниками на давальницьких умовах;

- митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів які ввозяться на митну територію України, включаючи виготовлені за межами митної території України з давальницької сировини, реімпортовані, а також митна вартість продукції, збільшена на суму ввізного мита, яка повертається на митну територію України із зони митного контролю (магазинів безмитної торгівлі), перерахована у валюту України за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату митного оформлення товарів (продукції).

Акцизний податок обчислюється:

- за ставками у відсотках до оподатковуваного обороту, який визначається,

виходячи з митної вартості імпортних товарів;

- у вигляді фіксованої ставки в евро за одиницю виміру вантажу (товару).

Ставки акцизного податку однакові на всій території України. Суми акцизного податку із ввезених на територію України товарів сплачуються на депозитні рахунки митних органів (крім випадків митного оформлення товарів, що підлягають маркуванню марками акцизного податку).

Не підлягає оподаткуванню оборот з реалізації легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких проводиться органами соціального забезпечення, а також легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога, міліція тощо) за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, та в інших випадках передбачених діючим законодавством.

Сума акцизного податку, якщо ставка встановлена у відсотках до митної вартості, обчислюється за формулою (1.5):

Са = (В+См) х А (1.5)

де Са - сума акцизного податку;

В - митна вартість;

А - ставка акцизного податку;

См - сума мита.

Сума акцизного податку, якщо ставка встановлена в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, обчислюється за формулою (1.6):



Са = Н х А (1.6)

де Са - сума акцизного податку;

Н - кількість товару у фізичних одиницях виміру, визначених відповідним законом;

А - ставка акцизного податку.

Висновок. Експортні операції передбачають продаж і вивезення товарів за кордон для передачі їх у власність іноземному контрагенту.

Імпортні операції це закупівля і ввезення іноземних товарів для реалізації їх на внутрішньому ринку країни-імпортера або виробничого споживання підприємством-імпортером. Експортно-імпортні операції оподатковуються податком на прибуток, податком на додану вартість та митом. Податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою, ставки митних зборів за надані митні послуги встановлюються у розмірі, що не перевищує їх приблизної вартості, а податок на прибуток оподатковується за ставкою 18 %.



2. ОБЛІКОВА ЧАСТИНА. ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК ЕКСПОРТНО - ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ

2.1 Документальне оформлення операцій із експорту та імпорту товарів

Лист Державної митницької служби України (ДМСУ) від 11.08.1998р. № 10/1-1819-ЕП включає орієнтований перелік документів, що суб'єкти зовнішньо- економічної діяльності зобов'язані подавати для митного оформлення в режимі "експорт" [3]. Названий лист містить посилання на законодавчі й нормативні акти, що вимагають надання цих документів.

Документи, що застосовуються в експортних операціях, можна підрозділити на наступні групи: документи, пов'язані з рухом товарів: договірні, дозвільні, повідомні, страхові, товарно-супроводжувальні, товарно-транспортні, митного оформлення, складські, документи, з приймання імпортного товару (прийомний акт, акт експертизи Торгово-промислової палати, рекламаційний акт); документи, пов'язані з рухом коштів: дозвільні, розрахункові, платіжні або фінансові, банківські, претензійно-арбітражні. Докладна класифікація документів, що можуть знадобитися при митному оформленні товарів, приведена в додатку 11 до інструкції № 307 [4].