Фінанси і податки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат з теми:

Фінанси і податки

Вступ

Успіх підприємницької діяльності значною мірою визначається вміннями і знаннями з багатьох питань управління виробничою, збутовою, маркетинговою діяльністю за допомогою фінансів. Термін фінанси (від лат. Нпапііа - платіж, /іпо - плачу) означає сукупність усіх грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства. Водночас це система формування, розподілу і використання грошових коштів для втілення в життя підприємницьких задумів, управлінських рішень.

Важливою складовою державного регулювання підприємництва, сприяння розвитку ініціативної, самостійної діяльності є використання фінансових важелів впливу на ділову активність бізнесу. До складу фінансових важелів відносяться податки, політика ціноутворення, бюджетні витрати, кредитно-грошове регулювання.

З'ясування основ організації фінансів підприємств, форм фінансового забезпечення, фінансово-кредитної підтримки підприємницької діяльності та системи її оподаткування і становить провідну ідею теми.

Організація фінансів підприємств

Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі підприємницького управління. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються добре налагодженою організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства повинна сприяти підвищенню ефективності прийнятих підприємством управлінських рішень. Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а за допомогою цілеспрямованої їх організації.

Організація фінансів підприємств - це сукупність форм, методів, способів формування та використання ресурсів, контролю за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок, який базується на принципах саморегулювання, самоокупності та самофінансування. Сутність комерційного розрахунку полягає у постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, у ринкових умовах для підприємця визначаються основним орієнтиром - прибутком.

Комерційний розрахунок в ринкових умовах має значний вплив на організацію фінансів підприємств. Він передбачає зміну взаємовідносин держави і підприємця. Фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами - за допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки, що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.

Кожен суб'єкт підприємницької діяльності має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати, як і що виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавчо закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.

Суб'єкти підприємницької діяльності несуть реальну економічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов'язань підприємством до нього застосовується система фінансових санкцій. Справді самостійне підприємство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені доходи від реалізації продукції, виконаних робіт та наданих послуг. Економічна відповідальність підприємств настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі завеликих збитків та неспроможності виконати зобов'язання перед кредиторами.

У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками, фінансовими посередниками, страховими компаніями. Підприємства і банки є рівноправними партнерами, які налагоджують фінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки. Фінансові посередники допомагають краще залучати та використовувати грошові кошти підприємств. Страхові компанії страхують численні ризики, пов'язані з підприємницькою діяльністю суб'єктів господарювання, створюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності.

У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава встановлює податкові платежі, обов'язкові збори та внески на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. У разі необхідності підприємствам виділяють бюджетні асигнування у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.

На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми, сфера та характер підприємницької діяльності. Це проявляється у процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілі прибутку, утворенні грошових фондів, а також внутрішньовідомчому розподілі засобів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо. Ринкова економіка зовсім не виключає наявності поряд з іншими і державної власності. До державного сектору належать ті установи та організації, які повністю або частково фінансуються із державного бюджету. Створюються також підприємства зі змішаною формою власності, у статутному фонді яких держава є основним власником. Так, на малих підприємствах управління фінансами найчастіше здійснює підприємець - власник (власники) фірми. Бухгалтерія здійснює збір та первинну обробку інформації, але управлінські рішення приймає власник.

Фінансова діяльність у підприємницькому управлінні

В управлінській роботі підприємця фінансова діяльність посідає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів фінансового забезпечення щодо функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшує її результати.

Фінансове забезпечення управління здійснюється за такими основними напрямками:

фінансове прогнозування та планування;

аналіз та контроль підприємницької діяльності;

поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ланок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрями використання та розмір прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податку.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції або виконаних робіт, наданих послуг, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки значною мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат - визначення можливості найеконом-нішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу - важливий фактор збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування, приведення в дію конкурентних переваг. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак - прискорення обертання оборотних коштів, зростання можливостей розширення підприємницької діяльності.

Підприємці та менеджери, орієнтуючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Так, поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів. Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового

стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування, визначення потреб залучення зовнішніх джерел фінансування.

В умовах переходу до ринкової системи господарювання, як було з'ясовано у попередніх темах, зароджується конкуренція - важливий механізм регулювання економічних процесів. Однак у перехідний період вона ще незначна, не охоплює усі сфери економічного життя. Це дає змогу продавцям установлювати й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за умови розвинутої конкуренції, що призводить до зменшення попиту, застою у виробництві, безробіття, а в кінцевому підсумку - до соціально-економічної та політичної нестабільності, блокування розвитку підприємництва.

Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами. Суть фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства.

Фінансовий механізм підприємства - це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати діяльності підприємства. Взаємодія фінансових відносин досягається завдяки використанню усіх фінансових категорій (виручки, прибутку, амортизації, оборотних коштів, кредиту, бюджету, податків), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

Як нам вже відомо, на підставі маркетингового дослідження підприємство вирішує такі три проблеми: які товари, роботи, послуги слід виробляти та в якій кількості? Як мають бути вироблені ці товари? Хто отримає, придбає чи зможе використати ці товари та послуги?

Підприємці зобов'язані визначити обсяг та джерела фінансових ресурсів, необхідних для виробництва і реалізації продукції, виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, партнерами по бізнесу.

Процес виробництва відбувається в певній технологічній послідовності, коли безперервно повторюються стадія придбання сировини, матеріалів та підготовки їх до виробництва, стадія перетворення сировини на напівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію, тобто відбувається оборот, рух ресурсів. Потреба в коштах у

підприємства виникає на кожній із цих стадій ще до відшкодування виробничих витрат з виручки від реалізації продукції. Саме тому кожен підприємець, формуючи свій капітал (статутний фонд), мусить передбачити необхідну суму оборотних коштів. Вкладені оборотні кошти на кожній стадії виробничого процесу, переходячи з однієї функціональної форми в іншу, зміщуються після реалізації продукції.

Дуже важливим у процесі управління фінансами підприємств є визначення такої потреби в оборотних коштах, яка б забезпечувала мінімально необхідні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції для виконання виробничої програми. За браком власних виробничих коштів для поточного інвестування необхідно визначити потребу в позичкових коштах.

Брак оборотних коштів у окремих підприємств виникає саме через те, що надходження та використання грошей не збігаються у часі і здійснюються в різних обсягах. Внаслідок цього на одних підприємствах у певний момент з'являються тимчасово вільні кошти, а в інших - виникає тимчасова потреба в них. Ця суперечність процесу відтворення вирішується комерційними банками шляхом кредитування підприємств. За тимчасового дефіциту власних оборотних коштів підприємство звертається до банку з метою одержання кредитів.

Отже, цінова діяльність забезпечує втілення управлінських рішень у життя. Фінанси пов'язані й з іншими напрямами підприємницького управління - виробничим менеджментом, збутом, маркетингом.

Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасної сплати короткострокової кредиторської заборгованості. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими менеджерами.

Амортизаційні відрахування нині є найважливішим елементом витрат на виробництво та основним джерелом відтворення основних фондів. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо у разі застосування прискореної амортизації, є важливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями та іншими суб'єктами господарювання.

Чинним законодавством та нормативними актами встановлено конкретні строки платежів за кожним видом податків та інших обов'язкових внесків. Несвоєчасне та неповне перерахування та ких платежів у бюджет спричиняє застосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції можуть стати причиною значних додаткових витрат, чого в жодному разі не повинен допускати фінансовий менеджер, а підприємець повинен здійснювати своєчасний контроль.

Управління фінансами підприємств включає також сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господарської діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство - у вигляді чистого прибутку, а працівник - від розподілу і використання частини прибутку. Від регулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація підприємницької діяльності, можливість подальшого збільшення прибутку.

фінанси підприємницький управління оподаткування

Фінансово-кредитна підтримка підприємництва

Вивчаючи етапи розвитку підприємницької діяльності - від заснування справи до отримання прибутку, - ми встановили, що на процес формування, розвитку та стабільної діяльності впливають фактори фінансового забезпечення бізнесу.

Уже з перших кроків своєї діяльності підприємець зустрічається з проблемою формування стартового капіталу, страхування підприємницьких операцій, залучення кредитів для розвитку власної справи.

У подальшому під час аналізу зовнішнього середовища підприємцю доводиться враховувати загальний стан системи фінансування, валютний курс, зовнішньоекономічну політику регулювання експортно-імпортних операцій, вміти користуватися кредитами.

Кредит - це надання фірмі грошових коштів на умовах повернення, визначених строків користування, платності, матеріального забезпечення чи іншого гарантійного покриття.

Кредит зміцнює інвестиційні ресурси, сприяє більш ефективному використанню підприємницького потенціалу.

Особливу роль у розвитку підприємництва відіграє система оподаткування, рівень податків, податкові пільги, форми фінансового сприяння становленню та розвитку підприємницького сектору. Це пояснюється тим, що підприємництво є сектором економіки, найбільш вразливим щодо несприятливих, неусувних зовнішніх факторів впливу. До останніх слід віднести обмеженість власних ресурсів, відсутність резервних капіталів, надмірні податки, нестабільність ринкової кон'юнктури.

Водночас держава зацікавлена у розвиткові підприємницького сектору, особливо тих видів діяльності, в яких є гостра потреба. Це можуть бути ті види підприємництва, завдяки яким досягається вирішення серйозних проблем економічного і соціального розвитку суспільства - збереження і примноження інтелектуального потенціалу, зайнятість населення, задоволення конкретних потреб у певних видах продукції та послуг. До складу фінансових важелів регулювання підприємництва відносять:

податкову й фінансово-кредитну політику, у тому числі встановлення ставок податків і відсотків із державних кредитів, податкових пільг;

ціни і правила ціноутворення;

цільові дотації;

валютний курс;

розмір економічних санкцій.

Використання фінансових важелів має різні цілі, серед яких основними виступають такі:

запобігання зростанню цін;

стримування або стимулювання виробництва певних товарів;

вилучення додаткових коштів для державного бюджету;

запобігання значній диференціації доходів.

Лізинг є формою довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається підприємцем-орендарем у розстрочку.

Лізинг виступає формою фінансової підтримки підприємництва і поєднує елементи оренди та кредитних зобов'язань.

Підприємець має можливість взяти у довгострокову оренду технологічне устаткування, транспортні засоби, обладнання. Вартість об'єкта оренди погашається частинами з віднесенням витрат на рахунок собівартості продукції, яку виробляє підприємець.

Як правило, лізинг значно вигідніший від використання позичкових коштів.

Плата за кредит здійснюється з прибутку підприємства. У разі відсутності прибутку підприємець змушений шукати інші джерела погашення позичкових коштів, а у разі їх відсутності може навіть збанкрутіти, втратити власну справу. Тому отримати значний кредит на придбання дорогого устаткування для більшості малих і середніх підприємств досить складно: адже у них немає надійних гарантій його повернення. Лізинг же надає можливості ефективної підтримки підприємництва, дозволяє мобілізувати більше фінансових ресурсів для розвитку бізнесу.

Система оподаткування підприємницької діяльності

Серед фінансових важелів розвитку підприємництва особливе місце посідає система оподаткування. Вона використовується як інструмент впливу на бізнес, стимулює і обмежує певні види підприємницької діяльності, забезпечує надходження до державного бюджету.

У світовій практиці розвитку підприємництва система оподаткування поряд із бюджетним фінансуванням пріоритетних напрямів економічної діяльності справляє найбільший вплив на фінансово-кредитну політику, грошовий обіг та господарську кон'юнктуру в цілому.

Система оподаткування - продукт закономірного результату економічного розвитку суспільства. Вона втілює досить складне утворення законодавчих і нормативних актів, які регулюють взаємовідносини між державою і підприємцем. Ця система перебуває у постійному русі, що знаходить відображення у появі нових офіційних документів, у змінах і доповненнях до чинних законів. Яким же чином законодавство визначає суть цієї системи?

Система оподаткування - це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету, внесків до державних цільових фондів, що стягуються в установленому порядку.

Законодавча база визначає принципи побудови системи оподаткування, диференціює податки. Відповідно до побудови бюджету податки можуть бути загальнодержавними і місцевими. Крім того, податки поділяються на прямі і непрямі. Для кращого засвоєння системи оподаткування розглянемо табл. 1.

З наведеної таблиці випливає, що прямі податки встановлюються безпосередньо на дохід і майно, а непрямі - входять до ціни товару або до тарифу.

Система оподаткування будується за такими принципами:

обов'язковості;

економічної доцільності;

соціальної справедливості;

поєднання інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян.
Реалізація цих принципів забезпечує надходження коштів до бюджетів відповідних рівнів і державних цільових фондів. Це так звана оптимальна точка, в якій поєднуються інтереси держави і підприємницького сектору. Високі податкові ставки створюють для держави і підприємців ряд проблем (адже вони здатні підірвати зацікавленість підприємців у розвитку своєї справи).

Одночасно може статися так, що держава за умов застосування більш високих ставок податків одержить менше податкових надходжень до бюджету.

Таблиця 1 - Система оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності

Американський економіст Лаффер довів графічно, що до певної межі підвищення податкової ставки збільшує суму доходів бюджету, а потім вони поступово знижуються до рівня, зазначеного на рис. 1.

Лаффер довів, що однаковий дохід може бути отриманий і за достатньо низької і за високої податкової ставки. Дійсно, рівність бюджетних надходжень (у₁ = у₂) досягається за умови різних за рівнем податкових ставок (;с„ значно більше за ж₁). Річ у тім, що нижча податкова ставка збільшує кількість об'єктів оподаткування, залучаючи дедалі більшу кількість підприємців. І навпаки: зростання податків викликає згортання діяльності у частини підприємців внаслідок збитковості їхньої справи.

Податковий тиск змушує підприємця шукати прогалини в податковому законодавстві або використовувати різні схеми ухилення від податків. Це може відбутися шляхом створення фіктивних фірм, свідомого заниження цін та використання товарообмінних операцій, використання фіктивної документації.

Усе це негативно відбивається на діловій активності, особливо в малому та середньому підприємництві. Тому для пом'якшення податкового тиску на розвиток підприємництва держава застосовує різні заходи, що сприяють підвищенню ділової активності.

Зокрема, для суб'єктів малого підприємництва в порядку, передбаченому законодавством України, застосовується пільгове оподаткування.

І 1

І 1

Рис. 1 - Крива Лаффера

Замість декількох податків, що сплачували підприємці, передбачено перехід до єдиного податку, тобто спрощена система оподаткування, обліку та звітності.

На єдиний податок можуть перейти підприємства, на яких кількість працівників не перевищує 50 осіб. Малі підприємства мають право самостійно обрати для себе ставку єдиного податку - 6 % або 10 %. За таких умов при ставці єдиного податку в 10 % ніякі інші податки не сплачуються. База оподаткування для суб'єктів малого підприємництва - річна виручка від реалізації продукції або надання послуг не повинна перевищувати 1 млн грн.

Звичайно, такий захід фінансової підтримки підприємництва має позитивний ефект. Він не тільки зменшує ставку податку, а й звільняє підприємця від ведення форм обліку та звітності.

Особливостями оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи виступає, по-перше, право обирати спосіб оподаткування; по-друге, сума податку визначається місцевими радами за місцем державної реєстрації підприємця. Вона коливається від 20 до 200 грн за календарний місяць. Такий підхід до оподаткування створює стимули для підприємця (адже після сплати податку вся виручка від реалізації продукції або наданих послуг лишається йому), поліпшує умови регіонального регулювання підприємництва. Зниження податко вої ставки сприяє тим видам підприємницької діяльності, які здатні вирішувати актуальні для певної місцевості економічні та соціальні проблеми.

Вивчення всього ланцюжка платежів і зборів свідчить про те, що врешті-решт реальними платниками виступають не суб'єкти підприємницької діяльності, а кінцевий споживач товарів, продукції, послуг. Це означає, що зростання ціни товарів під тиском податків зумовлює звуження попиту, що негативно відбивається на підприємництві. Саме тому необхідне кардинальне зниження всіх видів податків з метою активізації підприємницької діяльності.

Яким же чином відбувається оподаткування бізнесу на практиці? Конструкція податку містить такі елементи:

суб'єкт;

об'єкт і джерело оподаткування;

одиниця обкладання;

податкова ставка;

податковий оклад;

податкові пільги.

Податкові пільги - це повне або часткове звільнення від податків суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до чинного законодавства. Найважливішою податковою пільгою виступає неоподатковуваний мінімум - найменша частка об'єкта оподаткування, що повністю звільняється від податків.

У своїй діяльності підприємець найчастіше стикається з деякими з них, але є податки, які мають універсальний характер. До таких податків слід віднести:

податок на додану вартість;

акцизний збір;

податок на прибуток підприємств;

цільові (спеціальні) податки.

Так, особливе місце серед джерел формування державного бюджету посідає податок на додану вартість (ПДВ). Адже механізм сплати ПДВ передбачає, що цей податок включається в усі види цін: у державні регульовані (фіксовані) та ринкові (вільні) ціни товарів, робіт, послуг. Це означає, що реалізація всієї продукції відбувається за цінами й тарифами, збільшеними на суму ПДВ.

Інший вид податків - акцизний збір - нараховується у відсотках до вартості товарів у відпускних цінах. Слід зазначити, що ставка акцизного збору визначається для кожної товарної групи окремо.

Згідно із законодавством існує прибуток підприємства. Він визначається як різниця між валовим доходом і валовими витратами.

Цільові (спеціальні) податки надходять для фінансування чітко визначених заходів, тобто мають цільове призначення. До основних цільових податків в Україні слід віднести такі:

платежі до Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування. За рахунок останнього, зокрема, виплачується допомога з тимчасової непрацездатності, пов'язаної із хворобою або іншою причиною;

платежі до Фонду сприяння зайнятості населення. За рахунок коштів цього фонду виплачується допомога з безробіття, фінансуються витрати на підготовку та перепідготовку кадрів. Слід пам'ятати, що законодавство передбачає відповідальність за ухилення від сплати податків. Наприклад, несвоєчасне подання декларації про доходи фізичних осіб або внесення до неї неправильних даних тягне накладання штрафу розміром від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Размещено на Allbest.ru