Державний кредит та державний борг

Таблиця 2.4

Динаміка державного боргу перед міжнародними організаціями економічного розвитку у 2009-2011 рр.

Також варто відзначити, що після невиконання всіх умов МВФ його співпраця з Україною припинилася і протягом 2011 року кредити не надавалися [21], що й обумовило незмінність заборгованості перед фондом (табл. 2.4). Але з початку 2012 року в умовах політичних дискусій знову піднімається питання про потребу в кредиті МВФ, що викликає стурбованість з приводу необхідності виконання нових вимог фонду, які можуть виявитись значно жорсткішими, ніж попередні.

Тому, оптимізуючи державну боргову політику Україні доцільно притримуватись стратегії переорієнтації на ринкові джерела запозичень із використанням широкого набору інструментів, випробуваних зарубіжною практикою, які, хоч і дещо дорожчі, ніж кредити міжнародних організацій економічного розвитку, але не обмежують економічної та політичної незалежності країни.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ФОРМ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТУ УКРАЇНИ

3.1 Проблеми боргової політики України

Найбільш пріоритетним завданням реалізації фінансової політики держави є забезпечення ефективного механізму управління державним боргом. Його метою є отримання найкращого результату від вкладення позичених урядом коштів.

Управління державним боргом - сукупність державних заходів з визначення умов залучення коштів, їх розміщення і повернення, забезпечення необхідної платоспроможності держави.

Управління державним боргом має відбуватися з урахуванням політики державних запозичень (боргової політики). Боргова політика - це напрямок діяльності уряду, що реалізується через визначений комплекс заходів і спрямований на раціональну та ефективну мобілізацію, розподіл, використання та повернення державою запозичених фінансових ресурсів.

В сучасних фінансових системах країн, які зіштовхнулися з проблемою дефіциту державного бюджету, часто змушені вдаватися до державних запозичень. У разі обмеження внутрішніх ресурсів країни залучають зовнішні позики. Залучення зовнішніх державних позик, як правило, впливає на економічне зростання, економічну активність в країні, оскільки воно стимулює споживання, або інвестиції у виробництво. Відомим є те, що збільшення споживання сприяє розширенню виробництва, зростанню пропозиції товарів та послуг. Інвестування коштів у продуктивні активи безпосередньо пов'язане з економічним зростанням в країні. Беручи позики, держава керується тим, що вони сприятимуть економічному зростанню, що в свою чергу, забезпечить збільшення податкових надходжень до бюджету. Досягнутий економічний ріст повинен бути достатнім для забезпечення фінансування зростаючих поточних витрат та погашення позик разом з відсотками.[22]

Але існує інший бік державних запозичень, особливо зовнішніх. Майбутні виплати за зовнішніми запозиченнями депресивно позначаються на економічному становищі в країні, оскільки відбувається вивіз ресурсів з країни. З постійним збільшенням загального обсягу запозичень, відповідно збільшується і частина коштів яка забезпечує погашення зобов'язань. В ситуації, коли нові позики використовуються на погашення старих зобов'язань, стимулюючий ефект на економіку країни здійснює тільки та частина нових позик, яка перевищує платежі по старих зобов'язаннях. А для того, щоб ця частина залишалась сталою величиною, потрібно постійно збільшувати загальний обсяг державних запозичень. Ця гіпотеза, в першу чергу, стосується країн з перехідною економікою, зокрема України, які ще не здатні в короткостроковому періоді досягти необхідного економічного зростання та створити відповідну величину доданої вартості для забезпечення виплат по зобов'язаннях держави. Тому простежується ситуація, за якої країни зі слабо розвинутою економікою швидкими темпами нарощують борги, які стають все більш обтяжливими та ведуть до економічного спаду та макроекономічної нестабільності. В той же час держави успішного реформування завдяки стійкому економічному зростанню за певного збільшення номінальних значень боргових зобов'язань мають тенденцію

до поступового зниження частки боргу у ВВП.

Сам факт існування державного боргу не дає уяви про реальний фінансово-економічний стан держави. Зростання державного боргу - це складне явище, обумовлене цілою низкою факторів, яке в окремій країні в певних умовах може мати свою специфіку. Неефективне використання залучених коштів призводить до зростання державного боргу. Тому величина боргу та вплив його на економіку, в значній мірі залежить від механізму управління та обслуговування державних запозичень.

Спрямування державних запозичень орієнтоване на фінансування дефіциту державного бюджету, зокрема в розрізі фінансування поточних видатків, на погашення боргів минулих періодів та гарантованих державою кредитів підприємствам, в інвестиційні проекти, особливо в галузі будівництва, та лише незначна частина на підтримку стратегічних галузей, в реальний сектор економіки та на підтримку інноваційних проектів, що позитивного впливу на ефективний розвиток економіки не справляє. Це зумовлено не чітко визначеною борговою політикою та практичною відсутністю боргової стратегії. Зокрема, позитивного ефективного впливу на розвиток економіки державні запозичення не справляли. На основі досліджень сучасного стану та тенденцій боргової політики України можна прийти до наступних висновків:

- внаслідок проведення українським урядом політики, зорієнтованої на неінфляційні механізми погашення дефіциту бюджету, загальна сума державного боргу постійно зростає;

- особливістю державного боргу України є значне переважання у його структурі зовнішньої складової;

- у результаті закінчення пільгових періодів за раніше отриманими кредитами, обсяги платежів за державним боргом зросли в абсолютній величині;

- на позичковому ринку простежується тенденція до збільшення строковості державних цінних паперів;

- середньозважена дохідність ОВДП характеризується спадною динамікою, що у підсумку сприяє зменшенню вартості державних запозичень;

- спостерігається тенденція до збільшення обсягів фінансування програм розвитку, про що свідчить зростання частки гарантованого боргу внаслідок залучення кредитних ресурсів для будівництва та реконструкції автомобільних доріг, проте фінансування програм розвитку в реальному секторі економіки необхідно збільшувати.

Формування боргової стратегії України неможливе без визначення впливу боргу на макроекономічну і фінансову стабільність національної економіки, оптимізацію платіжного балансу, забезпеченість фінансування бюджетними ресурсами найважливіших функцій життєдіяльності держави тощо. Зробимо спробу оцінити вплив державного боргу на деякі основні макроекономічні показники в Україні, бо розробка боргової стратегії та макроекономічної стратегії країни в цілому, вимагає визначення та обґрунтування як позитивних, так і негативних наслідків державних запозичень.

Протягом всіх років реалізації боргової політики в Україні керувались метою забезпечення неемісійного фінансування державного бюджету та втримання стабільного курсу гривні при використанні державних запозичень. Наслідки для реального сектору економіки та бюджетів наступних років практично не враховувались. У результаті проведення українським урядом політики, зорієнтованої на не інфляційні механізми погашення дефіциту бюджету, загальна сума державного боргу постійно зростала за не ефективного управління та недосконалій борговій політиці, спричиняючи низку негативних явищ в економіці. Численні невдачі у реалізації проектів розвитку за рахунок запозичених ресурсів приводять до висновку, що вони мають системний характер й пов'язані із недоліками політики державного інвестування в Україні. Слід пам`ятати, що борги держави економічно виправдані лише у тому випадку, якщо здійснювані за їх рахунок видатки сприяють збільшенню майбутніх доходів або приводять до скорочення майбутніх бюджетних видатків, тобто мають такий позитивний рівень прибутковості, що дає змогу державі в подальшому погасити основну суму боргу й сплатити відсотки за ним. До таких видатків належать інвестиції, і тому приріст державного боргу не повинен перевищувати суми державних інвестицій.

Довгий час за інституційними і вартісними критеріями оцінки боргового навантаження політика державних запозичень України вважалася недостатньо ефективною. Зовнішні надходження домінували, незважаючи на неповне використання потенціалу внутрішнього ринку. Негативної оцінки також заслуговує ефективність використання коштів запозичень, які останнім часом направлялись лише для рефінансування та покриття дефіциту бюджету, частка цільових інвестиційних запозичень є низькою. Зважати також слід і на існуючі проблеми неповернення підприємствами кредитів, що Були отримані під державні гарантії і, як наслідок, стали причиною додаткового навантаження державного бюджету.

Як відомо, перевищення певного гранично допустимого обсягу державного боргу може спричинити проблеми щодо спроможності країни виконувати свої платіжні зобов'язання. Вивчення вітчизняними вченими питання оцінки боргового навантаження економіки України знайшло своє вираження у тлумаченні поняття «боргова безпека».

У широкому розумінні боргова безпека держави характеризується певним рівнем внутрішньої і зовнішньої державної заборгованості з урахуванням вартості обслуговування та ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень й оптимального співвідношення між ними, достатнього для задоволення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втраті суверенітету та руйнуванню вітчизняної фінансової системи. У вузькому розумінні боргову безпеку держави можна визначити як рівень оптимальності структури боргу та запозичень з урахуванням сумарної величини державного боргу та вартості його обслуговування.

Проблема підвищення ефективності управління державним боргом і пошук шляхів її вирішення є одними з найбільш актуальних питань сьогодення в Україні. Незважаючи на відсутність досконалих критеріїв оцінки управління боргом, недоліком системи управління боргом в Україні є розподіл повноважень між декількома державними інституціями щодо формування зовнішнього боргу країни, що викликає слабку координацію дій з управління боргом. Так, заборгованість перед МВФ перебуває під контролем НБУ, кредити Світового банку - Міністерства фінансів, міждержавні кредитні лінії - Укрексімбанку. Крім того, різні відомства застосовують різні методики обліку, що відповідно спричиняє статистичні розбіжності за основними показниками заборгованості.[22]

3.2 Шляхи подолання проблем боргової політики України

Одним із шляхів покращення системи управління державним боргом може бути підвищення інвестиційної спрямованості державних позик, оскільки структура державного боргу за напрямами використання залишається вкрай незадовільною. Іншими словами, боргова політика України характеризується переважно бюджетним використанням запозичень, або “проїданням”. Така політика, є безперспективною і суперечить цілям довгострокового розвитку держави. Посилення ж інвестиційної складової дозволило б створити сприятливі умови для економічного зростання та підвищення ефективності залучених коштів. Важливою перешкодою в формуванні ефективної стратегії управління в Україні є відсутність цілісної системи законодавчого забезпечення регулювання витрат з обслуговування і погашення державного боргу. Зволікання із прийняттям базового закону про державний борг призводить до виникнення суперечностей між положеннями окремих нормативних актів з питань погашення і обслуговування державного боргу.

За висновками Рахункової палати України, чинним законодавством взагалі не врегульовані порядок витрачання коштів Державного бюджету України на управління державним боргом та повноваження органів державної влади у цьому процесі. Суттєві недоліки існують на етапі планування витрат з обслуговування, погашення та управління державним боргом. Крім того, щорічними перевірками Рахункової палати встановлюються численні правопорушення у процесі здійснення боргових виплат.[23]

Окремі постанови Уряду України визначають умови видів державних запозичень. Наприклад Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок та умови надання у 2012 році державних гарантій для забезпечення виконання боргових зобов'язань за запозиченнями суб'єктів господарювання, залученими для реалізації інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку, які мають стратегічне значення та реалізація яких сприятиме розвиткові національної економіки, що додаються.

Постановою Кабінету Міністрів України № 626 від 04.07.2012 р. внесено зміни до Порядку та Умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Існуюче законодавче поле регулювання відносин, що виникають в процесі управління державним боргом та операцій з державною заборгованістю, на думку експертів, не відповідає потребам поглиблення ринкового реформування основ макроекономічної політики та функціонування фінансових ринків і їхнього інституційного забезпечення, має несистемний характер. Зокрема, має місце неврегульованість широкого спектра питань, пов'язаних із:

- компетенцією органів влади щодо державного боргу;

- визначенням величини, складу та структурних параметрів державного

боргу, на які повинна орієнтуватись відповідна політика;

- регламентуванням операцій щодо управління державним боргом;

- можливостями здійснювати таке управління через фінансовий ринок;

- порядком надання державних гарантій та визначенням пріоритетів у цій

сфері тощо.

Усі зазначені вище питання потребують системного ї законодавчого підґрунтя, яке б враховувало передові досягнення боргової теорії та практики здійснення боргової політики. З цією метою Підкомітетом з питань державного боргу, запозичень та інвестицій Комітету з питань бюджету Верховної Ради України було розроблено проект Закону України «Про Державний борг України» (реєстр № 1229-1). На думку авторів законопроекту, його прийняття сприятиме вирішенню таких завдань:

? вдосконалення механізмів здійснення державних запозичень та погашення державного боргу;

? встановлення нового механізму надання державних гарантій із урахуванням ризиків;

? створення умов прозорості та передбачуваності для всіх економічних агентів в питаннях управління державним боргом, створення сучасної інформаційної інфраструктури управління державним боргом та ризиками;

? сприяння розвиткові ринку державних цінних паперів;

? встановлення збалансованого механізму розмежування повноважень владних структур з управління державним боргом.

Також для вирішення проблем та вдосконалення управління державним боргом пропонується вжити наступних заходів:

- переорієнтуватися на внутрішній ринок державних запозичень на період нестабільності національної валюти;

- стимулювати попит на державні цінні папери на внутрішньому ринку, шляхом подальшої реалізації Концепції розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2009-2013 роки;

- здійснювати видачу державних гарантій лише у виняткових випадках, пов'язаних із реалізацією національних інтересів;

- відмовитись від залучення кредитів міжнародних організацій економічного розвитку, що супроводжуються додатковими умовами, які обмежують економічну і політичну незалежність;

- зменшити граничний рівень державного боргу до 35% ВВП, що відображає рівень розвитку вітчизняних фінансових ринків і сприятиме більш відповідальному управлінню державним боргом;

- заснувати Фонд управління державним боргом, який би займався операціями з мінімізації ризиків та витрат на обслуговування боргу;

- прийняти Закон України «Про державний борг та гарантований державою борг», яким врегулювати процес управління державним боргом та гарантованим державою боргом;

- створити Державний банк реконструкції і розвитку, який здійснюватиме управління запозиченнями, залученими на цілі розвитку;

- впровадити застосування методу «цільових орієнтирів» при оцінці ефективності боргової політики.

Крім того, для удосконалення нормативно-правового забезпечення механізму управляння зовнішнім державним боргом необхідно прискорити розробку та прийняття Закону “Про зовнішній державний борг”, де необхідно чітко визначити понятійний апарат зовнішнього боргу держави; вказати механізми залучення кредитних ресурсів та обслуговування і погашення; рекомендувати інструментарій управління зовнішнім державним боргом.

Слід взяти за мету зниження розміру боргу та сплати процентів перед міжнародними офіційними кредиторами, розробивши стратегію переорієнтації на ринкові джерела запозичень із використанням широкого набору інструментів, випробуваних міжнародною практикою.

Міністерство фінансів України з метою оптимізації структури державного боргу та зменшення видатків на його обслуговування повинно проводити активну політику управління державним боргом: здійснювати операції дострокового викупу, запровадити практику використання деривативів при емісії боргових зобов'язань, використовувати інструменти хеджування та сек'юритизації боргу. Функції управління поточним держборгом має здійснювати уповноважений державний банк-агент, в ролі якого може виступити «Укрексімбанк». Уряд повинен послідовно вживати заходів щодо підвищення суверенного кредитного рейтингу України.[24]

Державні запозичення, як внутрішні, так і зовнішні, здатні позитивно вплинути на всю економіку країни, тільки якщо вони спрямовані на вирішення стратегічних завдань радикального підвищення ефективності використання інтелектуального і кадрового потенціалу України на шляху переходу від сировинного до наукоємного енергозберігаючого інноваційного розвитку. Підвищенню спрямованості боргової політики України на завдання економічного розвитку сприятиме інституційне розмежування запозичень, отримуваних з метою обслуговування та погашення держборгу, та запозичень на цілі розвитку шляхом виведення бюджетних видатків розвитку в окремий розділ бюджету, виконання якого перебуватиме в компетенції Державного Банку реконструкції і розвитку. Таким чином, оптимізація боргової політики України потребує розробки та впровадження цілісної стратегії, яка поєднуватиме завдання удосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення боргової політики, коротко- та середньострокові орієнтири управління державним боргом, інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної складової бюджетних видатків та стратегічні завдання переорієнтації боргової політики, зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних, непозичкових інструментів фінансування бюджетних видатків.

Комплексний підхід до розробки стратегії управління державним боргом повинен ґрунтуватись на змiцненнi координації боргової політики з бюджетно-фінансовою та грошово-кредитною політиками, метою чого є підвищення ефективності управління активами та пасивами держави. При цьому значна увага має бути приділена розвитку та постійному вдосконаленню питання управління ризиками спроможності держави виконувати свої боргові зобов'язання (ризики платоспроможності) та удосконаленню механiзмiв визначення реалiзацii боргової політики.

Зазначені заходи сприятимуть уникненню кризи лiквiдностi, небезпечного боргового навантаження та сприятимуть оптимiзацiї структури державного боргу і його позитивного впливу на функціонування економічного механізму держави.

ВИСНОВОК

Державний кредит - це специфічний елемент державних фінансів, в якому держава відіграє роль позичальника коштів (найчастіше), кредитора або гаранта повернення коштів. Держава змушена бути позичальником коштів у зв'язку з необхідністю вирішити такі завдання:

збалансованість бюджету;

фінансова підтримка сфери виробництва;

розвиток соціальної сфери.

На сьогодні майже кожна держава має певний розмір заборгованості. Різниця лише в тому, що поряд із збільшенням боргу не кожна держава знаходить шляхи для його своєчасного повернення.

Дефіцит бюджету і державний борг, безперечно, впливають на функціонування національної економіки. Наслідки цього впливу поділяють на короткострокові та довгострокові.

Короткострокові - це економічні наслідки бюджетного дефіциту, відомі як проблема витіснення. Довгострокові - це економічні наслідки державного боргу, відомі як тягар боргу.

Довгострокові наслідки державного боргу пов'язані з його впливом на економічне зростання у тривалому періоді, а отже й на рівень життя майбутніх поколінь. Збільшення державного боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді спричиняють витіснення державним боргом приватного капіталу.

Проблема підвищення ефективності управління державним боргом і пошук шляхів її вирішення є одними з найбільш актуальних питань сьогодення в Україні.

Таким чином, слід зауважити, що оптимізація боргової політики України потребує розробки та впровадження цілісної стратегії, яка поєднуватиме завдання удосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення боргової політики, короткострокові та середньострокові орієнтири управління державним боргом, інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної складової бюджетних видатків та стратегічні завдання переорієнтації боргової політики, зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних, непозичкових інструментів фінансування бюджетних видатків.

Така стратегія має узгодити дії органів державної влади, уповноважених здійснювати управління державним боргом, інтегрувати боргову політику України в контекст реалізації Стратегії економічного та соціального розвитку України на 2004-2015 рр.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Державний кредит у фінансовій політиці України / Лютий І.В. // Банківська справа. - 2007. - №3. - С. 41-50.

2. Економічна природа та значення державного кредиту в економіці України / Рожко О.В. // Банківська справа. - 2008. - № 4. - С. 81-89.

3. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX столітті: монографія / В.Л. Андрущенко. - Львів: Каменяр, 2007. - 323 с.

4. Козюк В.В. Державний борг в умовах ринкової трансформації економіки України: монографія / В.В. Козюк. - Тернопіль: Карт-бланш, 2008. - 238 с.

5. Фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. -- 2-ге вид., перероб. і доп. / О.Р. Романенко, С.Я. Огородник, М. С. Зязюн, А.А. Славкова. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 387 с.

6. Фінанси: Навч.посіб/ В.В. Венгер- К. Центр учбової літератури, 2009-432 с.

7. Фінанси: Підручник (За ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова.)-К.:зн.,Ф59,2008-611 с.

8. Опарін, В.М. Державний кредит[Текст] / Опарін В.М. - Навч. посібник - 4-те вид., без змін. - К.: КНЕУ, 2007. - 240 с. ISBN 966-574-285-X.

9. Бачинський Володимир Віталійович, Трофіменко Олександр Вікторович

Буковинська державна фінансова академія, «Україна Сутність та особливості державного кредиту».

10. Фінанси: Навч. посіб. / B.C. Загорський, О.Д. Вовчак, І.Г. Благун, І.Р. Чуй. -- 2-ге вид., стер. -- К.: Знання, 2008. -- 247 с.

11. Фінансове право: Навч.посіб./Попова Сергієнко,С.М,--Рекомендовано Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів -- К.: «Центр учбової літератури» 2011

12. Костюченко О.А. Банківське право: Підручник.-- 3-тє вид.-- К.: Видавництво А.С.К., 2003.-- 928 с.

13. Бюджетний моніторинг: аналіз виконання бюджету за 2011 рік / (Щербіна І.Ф., Зубенко В.В.,), ІБСЕД, проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи» --К.:2011. --96с

14. Прутська О.О., Гарбар Ж.В., Губанова Л.І. Управління державним боргом: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 216 с

15. Чвалюк А.М. Державні запозичення як основна форма фінансування державного бюджету // http://www.lex-line.com.ua/?go=full_article &id=67

16. Державний та гарантований державний борг України. [Електронний ресурс]. - http://www.minfin.gov.ua/file/link/336080/file/Debt_31.03.2012.pdf

17. «Нафтогаз» винен «Ощадбанку» 20,3 млрд грн - понад 40% кредитного портфеля. [Електронний ресурс]. - http://economics.unian.net/ukr/detail/126571

18. Вахненко Т.П. Особливості формування державного боргу та управління його складовими в період фінансової кризи//Фінанси України.-К.,2010.-№6.-С. 14-28.

19. Ярошевич Н.Б. Управління державним боргом: зарубіжний досвід та українська реальність/ Н.Б. Ярошевич, А.В. Мазур // Науковий вісник НЛТУ. - 2007. - №. 17. - С. 266-271

20. Борги країн ЄС перевищили допустимий рівень. [Електронний ресурс].-http://www.ukranews.com/uk/news/economics/2011/01/13/34917

21. Співпраця України з МВФ: ціна питання [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukranews.com/uk/news/economics/2012/01/29/34992

22. Стецький В.О.,Академія муніципального управління, «Статегічні орієнтири боргової політики України в контексті ефективного впливу державних запозичень на економіку країни” м. Київ.

23. Вінницький П.В., д.е.н. Прутська О.О. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА НАПРЯМКИ ОПТИМІЗАЦІЇ БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Размещено на Allbest.ru