Низький стан довіри до банків, банківська паніка теж негативно впливають на процес мультиплікативного збільшення депозитів, бо спричиняють вилучення грошей з депозитів чи стримують їх зростання. Збільшення готівкової складової грошової маси не компенсує втрат депозитної складової, оскільки через мультиплікативний ефект вони значно перевищують суми готівкових вилучень.

В умовах посилення недовіри до банків рівень мультиплікації може знижуватися і тому, що банки змушені збільшувати свої надлишкові резерви і скорочувати кредитування, з тим щоб посилити свою ліквідність на випадок відпливу вкладів.

Отже, загальний обсяг пропозиції грошей скорочується пропорційно падінню довіри до банків, а в період банківських панік таке скорочення стає досить швидким, здатним паралізувати всю платіжну систему країни.

Зростання процентних ставок за депозитами до запитання сприяє залученню банками готівки на поточні вклади і розширенню процесу мультиплікації депозитів, унаслідок чого зростає пропозиція грошей. У принципі за депозитами до запитання банки можуть не виплачувати процентного доходу, оскільки це «короткі» гроші, використання яких приносить банкам незначні доходи.

гроші пропозиція небанківський

2.3 Вплив на пропозицію грошей з боку небанківського сектору

Окрім Центрального банку та комерційних банків на пропозицію грошей має вплив і небанківський сектор.

Небанківський сектор означає всіх позичальників, інших ніж кредитні установи, тобто які не являються підприємством, що займається одержанням від населення депозитів чи інших коштів, що підлягають погашенню, і наданням кредитів за свій власний рахунок.

На пропозицію грошей мають вплив небанківські фінансово-кредитні установи. Зміст їх посередницької діяльності полягає у перетворенні грошових доходів у фінансові активи, які мають достатню ліквідність і можуть використовуватись на грошовому ринку як гроші.

Фактори впливу на пропозиція грошей з боку небанківського сектору є такими:

· Мультиплікація ефекту банківської емісії платіжних засобів;

· Рівень тінізації економіки;

· Рівень багатства економічних суб'єктів;

· Зміни в поведінці населення.

На відміну від банків операції небанківських фінансово-кредитних установ не пов'язані з можливістю емісії платіжних засобів, але вони значно впливають на грошовий обіг. Шляхом депозитно-позичкових операцій вони заново пускають в оборот раніше емітовані гроші. За цієї причини, на відміну від банків, небанківські фінансові установи мають здатність якби створювати надлишок грошей в обігу і таким способом мультиплікують ефект банківської емісії платіжних засобів.

Серед чинників, що впливають на пропозицію грошей з боку небанківського сектору також є тінізація економіки.

Під тіньовою економікою розуміють економічні процеси, які приховуються їх учасниками, не контролюються державою і суспільством, не фіксуються в повному обсязі офіційною державною статистикою.

Тіньова економіка охоплює як тіньову економічну діяльність, пов'язану з виробництвом товарів та послуг, так і незаконний перерозподіл доходів і активів.

Незаконна економічна діяльність (підпільна економіка) включає незаконне виробництво товарів та послуг і незаконний перерозподіл доходів та активів.

Незаконне виробництво - заборонена законом і повністю прихована від усіх форм контролю економічна діяльність, яка включається до меж виробництва в Системі національних рахунків.

Приховане виробництво - діяльність, що дозволена законом і виконується виробниками, які мають на це право, але яка приховується від державних органів з метою ухилення від сплати податків, внесків у соціальні фонди, дотримання правових норм і стандартів.

Неофіційна економіка охоплює всі не декларовані легально дозволені види економічної діяльності зареєстрованих і незареєстрованих економічних суб'єктів, що приховуються, або просто не обліковуються державою.

Фіктивна економіка - це всі заборонені законом види діяльності, не пов'язані з виробництвом товарів і наданням послуг, що призводять тільки до перерозподілу фінансових і матеріальних активів через фінансові махінації, фіктивні договори тощо, або економіка «приписок», спекулятивних угод, хабарництва, шахрайства - все, що пов'язане з незаконним отриманням та передачею грошей. Така діяльність не змінює загальної величини ВВП, бо не створює додаткову вартість, але суттєво може змінити внутрішню структуру перерозподілу доходів.

Тіньова економіка приводить до того, що темпи інфляції можуть бути занижені, як це відбувається в Україні. Можливі помилки і в політиці зайнятості. Працюючі в тіньовій економіці можуть бути враховані як безробітні. Недооцінка параметрів тіні може також призвести до перекручування платіжного балансу і завищення показників податкового тиску, доходів населення і державних витрат. Якщо темпи зростання тіньових доходів випереджують темпи зростання офіційного ВВП, уряд може недооцінити реальні потреби економіки в грошах.

Тінь здатна значно деформувати структуру економіки. Вона викликає зростання інвестиційних ризиків, зниження інвестиційної активності, зменшення попиту на інвестиційні ресурси. Тіньова діяльність обмежує можливості залучення підприємцями інвестиційних ресурсів, особливо іноземних. Розширення тіньового сектору стимулює зростання спекулятивних фінансових і торгово-посередницьких угод на шкоду розвитку реального виробництва.

Тінізація економіки загрожує також деформацією структури споживання в бік паразитичного характеру споживання. Стимул до розвитку одержують ті сектори, які обслуговують осіб, що мають понад доходи. В суспільстві встановлюється високий попит на предмети розкоші.

Тобто, тінізація підприємницької діяльності зумовлює зміну структури грошових запасів на користь готівки. Це послаблює мультиплікативне збільшення депозитів, оскільки готівка виходить з банківського обороту і не використовується для цілей кредитування. Падіння рівня мультиплікації зменшує пропозицію грошей у депозитній формі значно більше, ніж зростає готівкова маса. Тому загальна грошова пропозиція скорочується в міру зростання тінізації економіки.

Окрім того, на пропозицію грошей впливає рівень багатства економічних суб'єктів.

Зміна багатства призводить до зміни співвідношення між депозитною і готівковою складовими грошової маси: чим бідніші економічні суб'єкти, тим більшу частину своїх грошей вони тримають у формі готівки, і навпаки. Але оскільки депозитна складова зумовлює мультиплікативний процес, а готівкова - ні, то зміна їх співвідношення приводить до зміни загального обсягу пропозиції грошей. Так, при зростанні багатства депозитна складова грошової маси зросте швидше ніж готівкова, що посилить мультиплікаційний ефект і збільшить пропозицію грошей. Зменшення багатства матиме протилежний вплив на пропозицію грошей.

На рівні окремого економічного суб'єкта пропозиція грошей взаємодіє з попитом на гроші як його альтернатива. Якщо фактичний запас грошей окремого індивіда перевищує його попит на гроші, а це можливо при зростанні альтернативної вартості зберігання грошей, то цей індивід пропонуватиме частину свого запасу грошей на ринок до продажу. І навпаки, при перевищенні попиту над наявним запасом індивід буде купувати їх на ринку чи іншими способами задовольняти попит. Тому на цьому рівні пропозиція і попит постійно чергуються - при зростанні рівня процента економічний суб'єкт виступатиме на ринку з пропозицією грошей, а при зниженні - з попитом на гроші.

Причиною збільшення грошової маси в обігу може бути також зміни в поведінці населення, наприклад, коли вони намагаються заощаджувати гроші. Тоді приходиться випускати більше грошових знаків, щоб компенсувати вилучені із каналів обігу гроші. У даному випадку загальна кількість грошей збільшується, але натомість відбувається сповільнення їх обігу, оскільки вони осідають на вкладах, депозитах.

3. Особливості формування пропозиції грошей в Україні

Таблиця 3.2. Швидкість обігу грошей

Необхідно зазначити, що швидкість обігу не впливає безпосередньо на економіку, а впливає її зміна протягом певного періоду. Зміна швидкості обігу грошей має істотні економічні наслідки: збільшує чи зменшує пропозицію грошей в обігу і цим впливає на платоспроможний попит і на витрати обігу; ускладнює чи полегшує регулювання грошового обігу; дає узагальнююче відображення зміни інтенсивності економічних процесів, що становлять основу грошового обігу. Тому спостереження й аналіз її показників є важливими для визначення напрямів і методів регулювання грошового обороту.

Швидкість обігу грошей поступово знижувалась у період 2005-2009 рр. Це можна пояснити збільшенням грошової маси, що відбувалось у ці роки.

Для аналізу зміни пропозиції грошей, що викликана зміною грошової бази, використовують грошовий мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор розраховується на основі даних про пропозицію грошей та грошову базу. (Таблиця 3.3)

Таблиця 3.3. Розрахунок грошового мультиплікатора

Пропозиція грошей за жовтень 2008 - березень 2010 коливалась в інтервалі 460 960 - 512 530 млн. грн. Грошова база, у свою чергу, коливалась в інтервалі 172 797 - 196 644 млн. грн. На основі статистики пропозиції грошей та грошової бази за жовтень 2008 - березень 2010, можна розрахувати мультиплікатор грошей

Найбільший обсяг пропозиції грошей був у грудні 2008 року, а найбільший обсяг грошової бази - у березні 2010. Тобто, можна зробити висновок, що зміна пропозиції грошей і грошової бази не є еквівалентною.

Після проведення розрахунків, можна зробити висновок, що грошовий мультиплікатор коливається у межах 2,481 - 2,779.

На основі цих розрахунків, можна зробити висновок, що на сучасному етапі ринкових трансформацій в українській економіці найсуттєвішими чинниками деформації ефективності грошово-кредитного регулювання є зміна швидкості обертання грошей та коливання попиту на гроші. За таких обставин послаблюється кореляційний зв'язок між пропозицією грошей та рівнем інфляції. Недосконалий трансмісійний механізм стає на перешкоді переданню регулятивних заходів у монетарну сферу. Характер взаємодії попиту та пропозиції на гроші також стає чинником деформації ефективності грошово-кредитного регулювання.

Висновки

Пропозиція грошей на мікроекономічному рівні виступає як альтернатива попиту на гроші. Оскільки з двох сил грошового ринку попит на гроші змінюється насамперед під впливом об'єктивних чинників, що формуються всередині сектора реальної економіки, а пропозиція грошей має переважно екзогенний характер, то тільки попит на гроші може бути первинним чинником у взаємодії з пропозицією грошей. Остання повинна у своїй динаміці постійно орієнтуватися і прилаштовуватися до зміни попиту на гроші. Тільки за цієї умови вплив суб'єктивного фактора на кон'юнктуру грошового ринку буде мінімізованим, а зміни ключових індикаторів ринку (маса грошей, рівень процента, рівень інфляції тощо) будуть об'єктивними і не матимуть руйнівних наслідків.

На макроекономічному рівні всі економічні суб'єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей.

На пропозицію грошей можуть впливати: Центральний Банк; комерційні банки; небанківський сектор.

У сукупності можна зробити такі висновки:

1. На макроекономічному рівні фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей, тому що економічні суб'єкти не можуть пропонувати більше грошей, ніж існує на даний момент в економіці.

2. На макроекономічному рівні фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей, тому що економічні суб'єкти не можуть пропонувати більше грошей, ніж існує на даний момент в економіці.

3. Пропозиція грошей складається з агрегатів М0, М1 та М2.

4. Пропозиція грошей у загальному вигляді залежить від грошової бази, коефіцієнту депонування та коефіцієнту резервування.

5. У процесі формування пропозиції грошей беруть участь Центральний банк, комерційні банки та домогосподарства.

6. Механізм формування пропозиції грошей можна розглядати з позиції монетарної теорії і з позиції кейнсіанства.

7. Зміна пропозиції грошей впливає на кон'юнктуру грошового ринку та змінює рівноважну процентну ставку.

8. Коливання рівноважних значень процентної ставки пов'язані зі змінами екзогенних змінних грошового ринку: рівня доходу та пропозиції грошей.

9. Вплив на пропозицію грошей з боку державних інституцій здійснюється на макрорівні і основним суб'єктом регулювання пропозиції грошей є Центральний банк.

10. Центральний банк може впливати на пропозицію грошей за допомогою таких інструментів: здійснення операцій на відкритому ринку цінних паперів; зміна облікової процентної ставки; зміна вимог до рівня обов'язкових резервів депозитних інститутів; встановлення лімітів кредитування для окремих банків; пряме регулювання процентної ставки; ліміти на обсяг чи вартість кредитів, що надаються окремим галузям.

11. Центральний банк здійснює вплив на пропозицію грошей за допомогою прямих та непрямих інструментів грошово-кредитної політики.

12. Державне регулювання пропозиції грошей є основним інструментом впливу на стан національної економіки.

13. Основний вплив на пропозицію грошей комерційні банки здійснюють за допомогою механізму грошово-кредитного мультиплікатору.

14. Ефект емісії грошей також має місце, коли комерційний банк купує на фондовому ринку державні цінні папери. У цьому випадку державні зобов'язання перетворюються у платіжні засоби.

15. Небанківський сектор впливає на пропозицію грошей за допомогою таких факторів як: мультиплікація ефекту банківської емісії платіжних засобів; рівень тінізації економіки; рівень багатства економічних суб'єктів; зміни в поведінці населення.

16. В Україні поступово збільшується грошова маса і зменшується швидкість грошового обігу.

17. В Україні найсуттєвішими чинниками деформації ефективності грошово-кредитного регулювання є зміна швидкості обертання грошей та коливання попиту на гроші.

18. Ефективне регулювання грошової пропозиції можливе лише в економічному середовищі, яке функціонує на засадах ринкової взаємодії фінансового та реального секторів економіки за умов «прозорої» державно-економічної політики.

19. Пропозиція грошей на сучасному грошовому ринку має екзогенний характер, тобто формується згідно з певними концепціями грошово-кредитного регулювання і не є породженням функціональних особливостей економічної системи.