Розробка шляхів покращення фінансового стану ТОВ "ЕйСіДжі"

У класичному підручнику американських фінансових аналітиків, що перекладений на російську мову, фінансові показники розподіляються на коефіцієнти ліквідності, левериджу та прибутковості 14.

Застосування таких методик коефіцієнтного аналізу можливе, але потрібно робити поправку на специфічні «українські» умови:

- Особливості оподаткування;

- Різниця діючий в Україні системи бухгалтерського обліку в порівнянні з міжнародними стандартами;

- Неповнота і невизначеність вагомої частини фінансової інформації про діяльність підприємств.

Здатність до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу підприємства діагностується за допомогою двох показників: коефіцієнта рентабельності капіталу й коефіцієнта оборотності активів. Перший із цих показників показує, якою мірою капітал підприємства здатний генерувати прибуток, тобто формувати додаткові грошові потоки для задоволення зростаючих платіжних зобов'язань. Другий показує ступінь швидкості формування цих додаткових грошових потоків, тобто виступає як мультиплікатор формування прибутку підприємства. В основі цієї сукупної оцінки лежить «модель Дюпона».

Методи інтегральної оцінки загрози банкрутства, реалізовані у дискримінантних моделях, засновані на комплексному розгляді вищевикладених показників (які за необхідності можуть бути доповнені й іншими).

Першим застосовувати аналіз співвідношень фінансових коефіцієнтів, як метод пророкування банкрутства почав В. Бівер. У своїх дослідженнях він порівнював показники неплатоспроможних фірм з такими ж коефіцієнтами фірм, що нормально працюють, і виявив, що ще задовго до краху різниця між ними є разючою. Обидві групи складалися з 79 підприємств і вже за п'ять років до кризи були помітні ознаки, що дозволяли прогнозувати її наближення.

У кожному зі схожих досліджень були дані пропозиції, які з коефіцієнтів варто взяти до уваги і які висновки можна зробити, спостерігаючи за їхніми змінами в часі. Однак вони не могли визначити ймовірність краху, оскільки спроби вирішити проблему за допомогою лише одного -- двох коефіцієнтів часто приводили до фальшивих або суперечливих результатів.

Після порівняльних методів Бівера народжувалося усе більше способів вирішення проблеми. Найбільш популярним є дискримінантний аналіз. Починаючи із середини 80-х років, застосовується також метод логістичної регресії -- Logit.

Одним із найважливіших інструментів системи раннього попередження та прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. Зміст його полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних методів будується функція та розраховується інтегральний показник, на підставі якого можна з достатньою ймовірністю передбачити банкрутство суб'єкта господарювання.

Дискримінантний аналіз базується на емпірично-індуктивному дослідженні фінансових показників великої кількості підприємств, одні з яких збанкрутували, а інші успішно продовжують свою діяльність. При цьому широко застосовуються елементи економетричного моделювання. Воно має дві фази: фазу виведення дискримінантної функції та фазу класифікації (групування об'єктів відповідно до значення інтегрального показника). Отже, головне завдання багатофакторного дискримінантного аналізу в контексті оцінки фінансового стану підприємств зводиться до побудови оптимальної функції (моделі), завдяки якій можна з достатньо високим ступенем ймовірності здійснювати класифікацію аналізованих підприємств за рівнем їх фінансового стану.

У процесі аналізу добирається ряд показників (коефіцієнтів), для кожного з яких визначається питома вага в так званій «дискримінантній функції». Окремі величини характеризують різний вплив показників (змінних) на значення пояснюваної змінної, яка в інтегральному вигляді репрезентує фінансовий стан підприємства.

Як і граничне значення вибраних показників, вагомість може коригуватися. Вона залежить від галузі, до якої належить підприємство, загальної економічної та політичної ситуації в країні, рівня інфляції та інших факторів. Залежно від величини інтегрального показника, який є результатом розв'язання дискримінантної функції, робиться висновок про належність об'єкта аналізу до групи підприємств-банкрутів чи до таких, що успішно функціонують. Прослідкувавши динаміку інтегрального показника, можна аналізувати діяльність підприємства протягом певного періоду.

Найбільшого поширення в сучасній літературі набули моделі Альтмана, Спрінгейта та інших авторів, які по суті являють собою моделі обробки вхідної інформаційної бази на основі розрахунку інтегрального показника фінансового стану підприємства - об'єкта дослідження.

Однією з дискримінантних моделей прогнозування банкрутства є Модель Альтмана 12.

Індекс кредитоспроможності побудований за допомогою апарата мультиплікативного дискримінантного аналізу дозволяє в першому наближенні розділити господарські суб'єкти на потенційних банкрутів і не банкрутів 12.

При побудові індексу Альтман обстежив 66 підприємств, половина з яких збанкрутувала в період між 1946 і 1965 роками, а половина працювала успішно, і досліджував 22 аналітичних коефіцієнта, що могли бути корисні для прогнозування можливого банкрутства. Із цих показників він відібрав п'ять най більш значимих і побудував багатофакторне регресійне рівняння. Таким чином, індекс Альтмана являє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період. У загальному вигляді індекс кредитоспроможності має вигляд:

Z= 1,2X₁ +1,4X₂ + 3.3X₃ + 0.6X₄ + 1X₅,(1.1)

де X₁ - оборотні активи (ряд.260+ряд.270)- поточні зобов'язання (ряд.620+ряд.630 ф№1) /Загальна вартість активі (ряд.280 ф№1);

X₂ - Чистий прибуток(ряд.220 ф№2)/ сума активів (ряд.280 ф№1);

X₃ - прибуток до виплат (ряд.170 ф№2) / сума активів (ряд.280 ф№1);

X₄ - ринкова вартість акцій/ зобов'язання (ряд.480+ряд.620+ряд.630 ф№1);

X₅ - обсяг продажів(ряд.035 ф№2) / сума активів(ряд.280 ф.№1).

Імовірність банкрутства в п'ятифакторній моделі Альтмана оцінюється залежно від значення Z-рахунку, обчисленого за реальними даними підприємства:

а) до 1,8 - дуже висока,

б) від 2,8 до 2,9- можлива,

в) від 1,81 до 2,7 - висока,

г) понад 3,0 - дуже низька.

Розглянемо Модель Спрінгейта. При створенні моделі Спрінгейт використав дані 40 підприємств і досяг 92,5 %-ної точності прогнозування неплатоспроможності на рік уперед, проте з часом цей показник зменшується. Пізніше Бодерас, використовуючи модель Спрінгейта на даних 50 підприємств із середнім балансом у 2,5 млн доларів, досяг 88 % - вої точності пророкування.

У процесі створення моделі з 19 фінансових коефіцієнтів в остаточному варіанті залишилося тільки чотири 12:

Z- 1,03X₁ +3,07X₂ + 0,66X₃ + 0,4X_{4 ,}(1.2)

X₁ - оборотні активи(ряд.260+ряд.270)/Загальна вартість активі(ряд.280ф№1);

X2 - прибуток до виплат (ряд.170ф№2) / сума активів (ряд.280ф№1);

X3 - прибуток до виплат (ряд.170ф№2) / зобов'язання (ряд.620+ряд.630ф№1);

X4 - обсяг продажів(ряд.0.35ф№2) / сума активів(ряд.280ф.№1).

Якщо Z 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом.

Модель Таффлера уявляє собою чотирьохфакторну прогнозну модель, в якій при використанні комп'ютерної техніки на першій стадії обчислюються 80 відношень за даними збанкрутілих і платоспроможних компаній. Потім, використовуючи статистичний метод, відомий як аналіз багатомірного дискримінанта, можна побудувати модель платоспроможності, визначаючи частки співвідношення, що якнайкраще виділяють дві групи компаній і їхні коефіцієнти. Такий вибірковий підрахунок співвідношень є типовим для визначення деяких ключових вимірів діяльності корпорації, таких як прибутковість, відповідність оборотного капіталу, фінансовий ризик і ліквідність. Поєднуючи ці показники і зводячи їх відповідним чином, модель платоспроможності дає точну картину фінансового стану корпорації 10. Типова модель має вигляд:

Z-0,53X₁ +0,13X₂ + 0,18X₃ + 0,16X_{4 ,}(1.3)

X1 - прибуток до виплат (ряд.170ф№2) / поточні зобов'язання (ряд.620+ряд.630ф№1);

X2 - поточні активи (ряд.260+ряд.270ф№1) / зобов'язання (ряд.480+ряд.620+ряд.630ф№1);

X3 - поточні зобов'язання (ряд.620+ряд.630ф№1); / сума активів(ряд.280ф.№1);

X4 - інтервал кредитування (X4=1).

Якщо Z 0,3, то у фірми хороші довгострокові перспективи.

Існує ще безліч різних моделей оцінки фінансового стану підприємства. Серед них метод Creditmen, розроблений у Франції Ж. Де Паляном, модель прогнозу ризику банкрутства « R», розроблена ученими Іркутської державної економічної академії, а також Універсальна дискримінантна модель, яка біла побудована на основі кількох методик прогнозування банкрутства.

На думку авторів посібника «Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств» 12 існують проблеми використання дискримінантних моделей в Україні.

Так, використання зарубіжних дискримінантних моделей ускладнюється такими чинниками:

- Моделі побудовані за даними зарубіжних компаній, а будь-яка країна має свою специфіку (про це, до речі, свідчить і дослідження британських вчених).

- Критерій Z побудований у минулі десятиріччя; за останні роки економічна си туація у світі змінилася і тому абсолютно очевидно, що повторення аналізу на більш пізніх даних залишило б структурний склад моделей без змін.

- Існують розбіжності у врахуванні вагомості окремих показників у моделях.

- Значно впливає інфляція на формування деяких показників.

- Балансова вартість окремих активів не відповідає їх ринковій ціні.

- Існують інші об'єктивні причини, які визначають необхідність коригування коефіцієнтів значимості показників, наведених у моделях, та врахування ряду інших показників оцінки кризового розвитку підприємства.

Ми вважаємо, що незважаючи на названі недоліки, дані моделі мають високу ймовірність оцінки і досить дієві на практиці. Якщо порівняти графічні зображення результатів, то можна побачити, що, хоча показники та вагові коефіцієнти використовуються різні, проте загальний вигляд графіків зберігає сталу тенденцію. Це свідчить про те, що дані дискримінантні моделі можна використовувати, правда, з певною корекцією, як окремо, так і в сукупності для підтвердження результатів. Найбільш помітна за лежність між моделями в динаміці, бо одномоментний аналіз може і не дати вірних результатів. За проведеним адаптивним аналізом можна стверджувати, що для українських підприємств найбільш доцільно використовувати модель Таффлера, але вона може використовуватися як паралельна, тому що значення коефіцієнтів не пов'язані з галуззю. Показники за даною моделлю мають більш сталий та плавний характер, а порогове число не є завищеним для нашої кон'юнктури ринку. Хороші результати отримано також по моделях Спрінгейта та універсальної дискримінантної моделі, що свідчить про можливість використання їх для аналізу вітчизняних підприємств.

Щодо використання Z-моделі Альтмана для діагностики імовірності банкрутства з методичної точки зори не зовсім коректно, оскільки такий параметр, як ринкова вартість власного капіталу, може бути розрахований лише для акціонерних товариств, акції яких вільно обертаються на біржі. Однак оцінка імовірності банкрутства підприємтсва була б корисною хоча з порівняльної точки зори, тобто порівняння результатів оцінки за різними моделями.

Отже, можна зробити висновок, що існує безліч методик проведення фінансового аналізу. Обрання методики залежить від цілей, які переслідують зацікавлені особи, та від часу, витраченого на аналіз. Універсальним механізмом є комплексний фінансовий аналіз, результативне використання якого сприяє підвищенню ефективності управління фінансами підприємства. Дискримінантні моделі прогнозуваня банкрутства поширені в зарубіжному фінансовому аналізі, та мають деякі проблеми використання їх в Україні.

2.Оцінка фінансового стану ТОВ «Автосервіс»

2.1 Аналіз фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності підприємства

Аналіз платоспроможності підприємства і ліквідності його активів дає можливість отримати інформацію про фінансовий стан такого підприємства в короткостроковому періоді. Мета аналізу ліквідності - визначити ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення зобов'язань. Чим менший час, який потрібен для перетворення активів в грошові засоби, тим вище ліквідність активів. Ці показники виводяться в інтересах кредиторів, даючи можливість оцінити потенційну спроможність підприємства розраховуватися за своїми зобов'язаннями.

Ліквідність активів визначає платоспроможність підприємства. Вільних грошових засобів завжди повинно бути достатньо для погашення зобов'язань. Однак підприємство може бути платоспроможним і у разі їх часткової або навіть повної відсутності, якщо воно спроможне швидко реалізувати свої не грошові активи і розрахуватися з кредиторами. Це також можливо при умові , коли ліквідність планується забезпечити очікуваними доходами. Таким чином, ліквідність - це можливість, з метою погашення зобов'язань, використовувати наявні грошові кошти або швидко перетворювати їх на такі, або швидко генерувати доходи [24].

Платоспроможність підприємства можна трактувати як його здатність у визначені строки і в повній мірі відповідати за своїми зобов'язаннями. Поняття ліквідності завжди пов'язується з активами і зобов'язаннями, а поняття платоспроможності - з підприємством в цілому. Система показників, обраних для оцінки ліквідності, віддзеркалює платоспроможність підприємства на дату балансу, тобто його спроможність погасити всі зобов'язання сьогодні або в недалекій перспективі.

На жаль, коефіцієнти ліквідності, які характеризують фінансовий стан як позитивний, не завжди означають таку ж платоспроможність.

Підтримка оптимального стану ліквідності базується на постійній підтримці об'єктивно необхідного співвідношення між активами і пасивами балансу.

Ліквідність підприємства - це можливість у практичній ситуації, що склалася, погасити всі свої зобов'язання перед контрагентами, банками, акціонерами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності [24].

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Розглянемо ліквідність підприємства на прикладі ТОВ «Автосервіс» в 2004-2006 роках, розрахуємо основні показники та зведемо до таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Показники ліквідності та платоспроможності підприємства ТОВ «Автосервіс» за період 01.01.05-01.01.07рр

н/п	Назва показника	01.01.2005.	01.04.2005.	01.07.2005.	01.10.2005.	01.01.2006.	01.04.2006.	01.07.2006.	01.10.2006.	01.01.2007.	Орієнтовне значення
2	ЧОА	-122,6	-201	-157	-141	-111	-160	-209	-539	-849	>0, збільшення
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,19	0,12	0,03	0,02	0,05	0,03	0,05	0	0,01	> 0
4	Коефіцієнт швидкої (проміжної)ліквідності	0,64	0,5	0,62	0,6	0,68	0,74	0,73	0,5	0,43	>0,6
5	Коефіцієнт поточної (загальної) Ліквідності (покриття)	0,84	0,82	0,85	0,8	0,88	0,89	0,89	0,8	0,66	>1
6	Коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів	-1,2	-0,6	-0,2	-0,1	-0,43	-0,24	-0,4	-0,1	-0	збільшення

Як видно з даних таблиці 2.1, коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати свою короткострокову заборгованість (грошовими коштами). Оскільки орієнтовне значення показника більше «0» [17], а за деякими джерелами межі показника становлять 0,2-0,5 [12], то розрахований коефіцієнт абсолютної ліквідності (табл.. 2.1) протягом досліджуваного періоду коливається в межах від 0,19 до 0,01, що дуже слабко задовольняє рекомендовані межі. Це свідчить про те, що підприємство має недостатньо грошових коштів в національній валюті, а також їх еквівалентів і таким чином може одночасно погасити лише незначну частку короткострокової кредиторської заборгованості. Спостерігаються значні коливання значення коефіцієнта абсолютної ліквідності протягом 01.01.2005-01.07.2005 (рис.2.1), пов'язані з різким зменшенням грошових коштів станом на 01.07.05 (з 140,9 до 29,5 тис.грн.) та поступовим зростанням кредиторської заборгованості ( з 749,2 тис.грн. за 2004 рік до 1044,2 тис. на 01.07.2005 року) в основному за рахунок заборгованості перед постачальниками за товари. У подальшій діяльності підприємства простежується негативна тенденція до зменшення платоспроможності по короткостроковій кредиторській заборгованості, хоча й досить повільними темпами.

Рис.2.1. Динаміка коефіцієнту абсолютної ліквідності підприємства ТОВ «Автосервіс» за період 01.01.05-01.01.07рр

Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності показує дещо кращу ситуацію, ніж коефіцієнт швидкої ліквідності. Як видно з даних таблиці 2.1, протягом досліджуваного періоду значення коефіцієнта коливається від 0,43 до 0,74. Це означає, що підприємство має можливість погасити 43%-74% короткострокової кредиторської заборгованості ліквідними коштами та очікуваними надходженнями від дебіторів. Незважаючи на те, що до 01.07.2006 року коефіцієнт швидкої ліквідності потрапляв у рекомендовані межі, тим самим характеризуючи достатній рівень платоспроможності підприємства для залучення зовнішніх коштів та ефективної виробничої діяльності, надалі спостерігається негативна тенденція до зменшення цього показника (рис.2.2).

Така ситуація на підприємстві обумовлена тим, що темп зростання кредиторської заборгованості перевищує темп зростання грошових коштів та очікуваних надходжень від дебіторів. Коефіцієнт поточної ліквідності протягом досліджуваного періоду коливається в межах від 0,66 до 0,89. Це свідчить про те, що підприємство спроможне погасити 0,66-0,89 частину поточних зобов'язань , якщо реалізує всі свої оборотні активи, в тому числі й матеріальні запаси.

Це також означає, що на кожну гривню поточних зобов'язань припадає відповідно 66 коп.-89 коп. поточних оборотних активів залежно від досліджуваного періоду. Таким чином, коефіцієнт поточної ліквідності не потрапляє до рекомендованих меж більше «1» [17] в жодному з періодів (рис.2.2).



Рис.2.2. Динаміка коефіцієнту швидкої ліквідності та коефіцієнту загальної ліквідності підприємства ТОВ «Автосервіс» за період 01.01.05-01.01.07рр

Значення показника маневрування від'ємне протягом 2004-2006 років(табл.2.1.), що пояснюється перевищенням короткострокової кредиторської заборгованості над сумою оборотних активів та витрат майбутніх періодів і, таким чином, повною відсутністю «вільних» оборотних коштів у структурі власних засобів. Проте, якщо розглянути динаміку коефіцієнта маневрування протягом 2004-2006 років спостерігаємо зростання, отже це позитивна тенденція (рис.2.3).



Рис.2.3. Динаміка коефіцієнту маневрування власних оборотних коштів підприємства ТОВ «Автосервіс» за період 01.01.05-01.01.07рр

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства , його залежністю від кредиторів та інвесторів. Наведемо розрахунки незалежності та стабільності ТОВ « Автосервіс» в таблиці 2.2 та охарактеризуємо ці показники.

Таблиця 2.2. Показники фінансової незалежності ТОВ «Автосервіс» за період 01.01.05-01.01.07рр

н/п	Назва показника	01.01.2005.	01.04.2005.	01.07.2005.	01.10.2005.	01.01.2006.	01.04.2006.	01.07.2006.	01.10.2006.	01.01.2007.	Орієнтовне значення
2	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
3	Коефіцієнт незалежності (автономії, власного капіталу)	-0,19	-0,22	-0,17	-0,17	-0,12	-0,11	-0,09	-0,26	-0,43	>0,5
4	Коефіцієнт фінансової стабільності	-0,16	-0,18	-0,15	-0,15	-0,11	-0,1	-0,09	-0,21	-0,29	>1

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (автономії) характеризує частку власності самого підприємства в загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Що вищий цей коефіцієнт, то більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Як свідчать дані в таблиці 2.2, значення цього показника протягом 2005-2006 років від'ємне, коливається по періодах в межах від -0,11 до -0,43 в той час, як орієнтовне значення повинно бути більше 0,5. Це свідчить про занадто малу частину власного капіталу, або навіть його відсутність, фінансову нестійкість і залежність від кредиторів. Якщо подивитись на зміну показника протягом 2005-2006 років, то маємо позитивне зростання коефіцієнта до 01.07.2006, і різкий спад до 01.01.07. За даними балансів по підприємству ТОВ «Автосервіс» у розділі Власний капітал маємо непокритий збиток, який перевищує загальну суму власного капіталу протягом досліджуваного періоду, тому значення коефіцієнта автономії від'ємне протягом 2004-2006 років і динаміку коефіцієнта автономії і фінансової стабільності досліджувати недоцільно.

Отже, аналіз ліквідності підприємства показав, що воно не має достатньої кількості ліквідних коштів для погашення короткострокових зобов'язань. Так, за рахунок грошових коштів підприємство в середньому могло одномоментно погасити лише 5,7% своєї короткострокової кредиторської заборгованості. Частка поточних зобов'язань , яка могла бути погашена ліквідними коштами та очікуваними надходженнями від дебіторів, становила 58,5% і частка поточних зобов'язань, яка могла бути покрита поточними активами, становила 89%. Таким чином, жоден з показників ліквідності не вписується повністю в рекомендовані межі протягом досліджуваного періоду. Така ситуація свідчить про досить низьку платоспроможність підприємства по короткострокових зобов'язаннях, що було обумовлено наступними причинами: по-перше, недостатньою кількістю грошових коштів у національній та іноземній валюті, а також їх еквівалентів; по-друге, тривалим терміном погашення дебіторської заборгованості, а отже зростанням короткострокових зобов'язань швидшими темпами, ніж надходжень від дебіторів; по-третє, приблизно порівнювана величина поточних активів та поточних зобов'язань.

Аналіз фінансової стійкості на підприємстві дає можливість стверджувати, що підприємство в цілому має незбалансовану структуру засобів, всі розраховані показники мають від'ємне значення. А тому, на жаль, не можна говорити про фінансову автономію підприємства, тобто його незалежність від зовнішніх джерел фінансування. Оскільки частка власних засобів у загальній структурі становила в середньому - 27% при необхідних +50%. Слід відзначити, що в майбутній діяльності підприємства спостерігається негативна тенденція до погіршення показників: зменшення коефіцієнта автономії і коефіцієнта стабільності.

Тому підприємству для забезпечення стабільної та більш ефективної діяльності необхідно у подальшому збільшувати обсяг власних засобів за рахунок внутрішніх джерел (зокрема, прибутку), оцінити доцільність короткострокових пасивів.

2.2 Дослідження рентабельності та ефективності діяльності ТОВ

Результативність і економічну доцільність функціонування підприємства можна оцінити за допомогою відносних показників. Відносними показниками є система показників рентабельності.

Рентабельність - це рівень прибутковості, який вимірюється у відсотках. Підприємство вважається рентабельним, якщо доходи від реалізації продукції покривають витрати виробництва і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства [10].

Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи відносних показників, які практично не підпадають під вплив інфляції Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. Розглянемо основні показники рентабельності, якими вимірюється дохідність підприємств в Україні, розрахуємо ці показники та згрупуємо їх до таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Показники прибутковості підприємства ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

н/п	Назва показника	01.01.06	01.01.07
1	Коефіцієнт рентабельності активів (усього капіталу)	0,02	-0,27
2	Коефіцієнт рентабельності реалізації 1	0,09	0,13
3	Коефіцієнт рентабельності реалізації 2 (операційна рентабельність продажу)	0,0008	-0,02
4	Коефіцієнт рентабельності основної діяльності (продукції)	0,15	0,15
5	Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	-0,12	-0,8

Показник рентабельності активів показує прибутковість середньої величини активів підприємства і визначається відношенням чистого прибутку підприємства до середньої величини активів. Рентабельність активів коливається протягом 2005-2006 років від 0,02 до -0,27 (рис.2.5.). Тобто кожних 100 грн. вкладених активів приносить підприємству прибуток у розмірі 2 гривні в 2005 році, та збиток в розмірі -27 гривень у 2006 році. Протягом досліджуваного періоду спостерігаються значні коливання прибутковості активів, що обумовлено зростанням середньої величини активів та не стабільністю отриманого прибутку. Спостерігається тенденція до стрімкого зниження прибутковості в майбутній діяльності підприємства. Проаналізувавши рентабельність активів на підприємстві, можна говорити про збитковість підприємства. За даними Державного комітету статистики в 2006 році 35 % підприємств галузі побутових послуг були збиткові [32].



Рис.2.5. Динаміка коефіцієнту рентабельності активів ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком визначає частку чистого прибутку у чистому доході від реалізації продукції підприємства і показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю чистого доходу від реалізації продукції підприємства. Отже, в 2005 році підприємство отримувало 0,08 копійок чистого прибутку з одиниці чистого доходу, а в 2006 -2 копійки збитку. За результатами аналізу бачимо, має місце занадто низька рентабельність реалізації в 2005 році, значний спад показника в 2006 році (рис.2.6).



Рис.2.6. Динаміка коефіцієнту рентабельності реалізації 2 ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує прибутковість кожної грошової одиниці, вкладеної у власний капітал і визначається відношенням чистого прибутку підприємства до вартості власних засобів. З результатів аналізу видно, що діапазон коливань значень показника дуже значний: від -12% в 2005 році до -80% в 2006 році (рис.2.7.). Показнику притаманна тенденція до річного зниження на 68%. Отже, можна зробити висновок, що прибутковість кожної гривні, вкладеної у власні кошти, зменшувалась занадто великими темпами.



Рис.2.7. Динаміка коефіцієнту рентабельності власного капіталу ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

Рентабельність реалізованої продукції (послуг) показує величину валового прибутку, отриману на кожну гривню, вкладену у реалізацію послуг. Із результатів аналізу даного показника видно, що існує тенденція до його стабілізації (рис.2.8.). Це означає, що прибутковість виручки від реалізації основного виду діяльності на ТОВ «Автосервіс» є досить сталою величиною. Також можна зробити висновок про те, що надходження грошових коштів, тобто виручки від реалізованої продукції, робіт, послуг, було сталим, і це, в свою чергу, давало можливість підприємству вчасно розраховуватись з постачальниками, працівниками по заробітній платі, з бюджетом. Реальне значення показника коливається в межах від 9% до 13%, що є позитивним, оскільки, за умовою, даний показник має зростати по відношенню до нижньої рекомендованої мажі в 7%.



Рис.2.8. Динаміка коефіцієнту рентабельності реалізації 1 ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

Такий же випадок і з рентабельністю реалізації : 0,15 , або 15% - це величина операційного прибутку, що приходиться на одну гривню чистого доходу від реалізації послуг.

Оцінка ділової активності, насамперед, полягає у дослідженні рівнів і динаміці показників обертання, оскільки ділова активність проявляється в швидкості обертання засобів:

· Від швидкості обертання залежить обсяг продажу за період;

· З розміром обороту, обертанням, пов'язана відносна величина умовно-постійних витрат: чим вище обертання, тим менше таких витрат на кожний оборот.

· Прискорення обороту активів на тій чи іншій стадії їх перетворення пов'язане з прискоренням обороту і на інших стадіях.

Швидкість обороту операційних ресурсів (виробничих запасів, товарів, дебіторської заборгованості), тобто швидкість перетворення їх в початкову - грошову форму, впливає на платоспроможність підприємства. Крім того, оскільки прискорення обертання цих ресурсів знижує умовно - постійні витрати, то і рентабельність діяльності підприємства також підвищується. При прискоренні обертання також підвищується і абсолютне значення показника прибутку, причому незалежно від того, підвищилась рентабельність (відносний показник прибутковості) чи залишилась на тому ж рівні.

Розглянемо показники ділової активності підприємства, розрахуємо їх значення по періодах та зведемо до таблиці 2.4

Таблиця 2.4. Показники ділової активності підприємства ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

н/п	Назва показника	01.01.06	01.01.07
1	Коефіцієнт оборотності активів(коефіцієнт трансформації капіталу, ресурсовіддача)	25	14,25
2	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	56,16	60,7
3	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	12,19	7,8
4	Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів	60,54	35,5
5	Коефіцієнт оборотності основних засобів(фондовіддача)	4153,6	263
6	Тривалість обороту в днях	14	25
7	Тривалість операційного циклу в днях	6,4+5,9=12,3	5,9+10,1=16
8	Тривалість фінансового циклу	12,3-12,2=0,1	16-7,8=8,2
9	Термін погашення дебіторської заборгованості	6,4	5,9
10	Термін погашення кредиторської заборгованості	29,5	46

Коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання підприємством наявних ресурсів (незалежно від джерел залучення) і показує, наскільки зміни в активах пов'язані зі змінами виручки від реалізації. Із результатів аналізу даних в таблиці 2.4 бачимо, що відношення валового доходу підприємства без ПДВ до середньої величини активів є досить значним, а отже, і швидкість обороту всіх активів підприємства є дуже високою. З одного боку це гарний результат, з іншого великі значення коефіцієнта пояснюються малими активами підприємства та відсутністю власних основних засобів. В 2005 році коефіцієнт сягнув 25%, а в 2006 році спав майже в 2 рази (рис.2.9). Таке падіння показника пояснюється значним нарощуванням обсягів активів у порівнянні з відносно незначним зростанням обсягів виручки від реалізації продукції.

Рис.2.9. Динаміка коефіцієнту оборотності активів ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

Коефіцієнт обороту основних засобів показує ефективність використання основних засобів і визначається як відношення валового доходу без ПДВ до середньої вартості основних засобів. За даними таблиці 2.4. можна побачити занадто значне коливання показника обороту основних засобів. Рекомендовані межі становлять 2,9 - 7,4, проте розраховані значення коефіцієнта не підходять під такі межі. В 2005 році коефіцієнт досяг значення 4153,6 обертів. Це пояснюється практично відсутністю на підприємстві власних основних засобів, оскільки все обладнання і всі приміщення знаходяться в оперативній оренді. В 2006 році коефіцієнт обороту основних засобів зменшився в 15 разів і становив 263 обороти (рис.2.10.). Така ситуація склалася через закупівлю нового власного обладнання для ремонту автомобілів та через ремонт орендного приміщення власними силами. За даними балансу за 2006 рік залишкова вартість основних засобів збільшилася в 58 разів порівняно з 2005 роком.

Рис.2.10.Динаміка коефіцієнту оборотності основних засобів ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

Тривалість обороту визначає відношення періоду аналізу до коефіцієнта обернення запасів і показує середній термін зберігання виробничих запасів на підприємстві. Значення коефіцієнта оборотності запасів залежить від галузі, але коефіцієнт повинен зменшуватися. За розрахунками в таблиці 2.4, бачимо, що 2005 році оборот становить 14 днів, а в 2006 - 25. Спостерігається тенденція до збільшення значень показника, а це означає збільшення терміну зберігання виробничих запасів на підприємстві, що є негативною тенденцією (рис.2.11).

Тривалість операційного циклу в днях визначає і показує термін обороту грошових коштів. В 2005 - це 12 днів, в 2006 - 16 днів. Отже, приблизно за стільки днів підприємство поповнює запаси і повертає дебіторську заборгованість, тобто відбувається операційний цикл. Спостерігається негативна тенденція до збільшення операційного циклу (рис.2.11), проте вважаємо, значення показника для галузі побутових послуг є нормальними.

Період фінансового циклу визначає і показує термін перетворення придбаних матеріальних ресурсів на грошові кошти. В 2005 році значення показника становить 0,1 днів, це означає що матеріальні ресурси дуже швидко перетворюються на грошові кошти. Але в 2006 році кількість днів збільшилась у вісім разів, що є негативною тенденцією (рис.2.11).

Рис.2.11. Динаміка коефіцієнту тривалості ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 і 01.01.07.

Як результат аналізу рентабельності діяльності даного підприємства за різними показниками, які характеризують рівень віддачі вкладень або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва та реалізації товарів і послуг, ми дійшли висновку, що дане підприємство протягом 2005-2006 років функціонувало не досить успішно. Для підприємства був проблематичний 2006 рік , оскільки характеризувався нульовою рентабельністю по всіх показниках, що було результатом відсутності прибутку від реалізації продукції власного виробництва. А ось рентабельність реалізованої продукції, навпаки, має тенденцію до повільного зростання.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється на основі показників обороту активів, тривалості циклів. Стосовно використання основних засобів та оборотних коштів даним підприємством можна зробити такі висновки:

§ Підприємство характеризується високою швидкістю обороту активів;

§ Швидким нарощуванням основних засобів;

§ Низькою тривалістю операційного і фінансового циклу.

Можна сказати, що виробництво на даному підприємстві набирає обертів, доказом чого є постійне зростання обсягів основних засобів, запасів та готової продукції.

2.3 Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості

Одним із атрибутів економічної кризи є криза неплатежів, який проявляться в тому, що підприємства не здійснюють платежі одне одному за товари, роботи і послуги. Цей процес супроводжується зростанням дебіторсько-кредиторської заборгованості при розрахунках між суб'єктами підприємницької діяльності.

Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною.

Джерело аналізу - баланс підприємства; для внутрішнього аналізу застосовуються також дані аналітичного обліку. У найзагальнішому вигляді зміни в обсязі дебіторської та кредиторської заборгованості за звітний період можуть бути охарактеризовані даними горизонтального та вертикального аналізу балансу відповідних статей (Табл..2.5-2.8.).

Проаналізуємо дебіторську і кредиторську заборгованість підприємства ТОВ «Автосервіс» протягом 2005-2006 років за допомогою вертикального і горизонтального аналізу.

У загальній структурі активів підприємства дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги склала 27,7% станом на 01.01.2007 і 41,7% станом на 01.01.2006 році, отже на 13,97% зменшилася доля заборгованості порівняно з 2005р. Можна зробити висновок, що поліпшився стан розрахунків з покупцями проти минулого року. Проте дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом в 2005 році склала 1,5% а в 2006 році 27,9%, тобто спостерігається збільшення на 26 % (Табл.2.5.).

У структурі оборотних активів спостерігаються приблизно такі ж пропорції, як і в загальній структурі активів. У структурі оборотних активів дебіторська заборгованість за товари, роботи зменшилась на 12,36 %, а за розрахунками з бюджетом заборгованість збільшилась на 29,9%.

Структура іншої поточної дебіторської заборгованості зменшилась на 23 % порівняно з 2005 роком.

Загальна дебіторська заборгованість у 2005 році становила 67,6%, у 2006 - 57%. Отже підвищилась ліквідність поточних активів у цілому, і, як наслідок, поліпшився фінансовий стан підприємства.

Таблиця 2.5. Структура дебіторської заборгованості загальна ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 та 01.01.07

Актив	Код рядка	01.01.06	01.01.07	01.01.06,%	01.01.07,%	Відх. Абсолютне	Відх. Відносне
ІІ. Оборотні активи			0,00	0,00
Запаси:				0,000	0,000	0,00	0,00
виробничі запаси	100	197,7	551,4	23,281	31,932	353,70	8,65
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:						0,00	0,00
чиста реалізаційна вартість	160	354,3	479,3	41,722	27,757	125,00	-13,97
первісна вартість	161	354,3	479,3	41,722	27,757	125,00	-13,97
Дебіторська заборгованість за розрахунками:						0,00	0,00
з бюджетом	170	12,9	483,1	1,519	27,977	470,20	26,46
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	207,4	22,4	24,423	1,297	-185,00	-23,13
Грошові кошти та їх еквіваленти:						0,00	0,00
в національній валюті	230	48,9	25,1	5,758	1,454	-23,80	-4,30
Інші оборотні активи	250	21,8	54,1	2,567	3,133	32,30	0,57
Усього за розділом ІІ	260	843,0	1 615,4	99,270	93,549	772,40	-5,72
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	270	4,4	6,4	0,518	0,371	2,00	-0,15
Баланс	280	849,2	1 726,8	100,00	100,00	877,60	Х

Проаналізувавши дебіторську заборгованість по розділах у складі оборотних активів, бачимо, що найбільшою є заборгованість перед бюджетом (Табл.2.6). Спостерігаємо збільшення на 470,2 тис.грн., або 28%. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги має тенденцію до зменшення на 12% у 2006 році. Також спостерігаємо зменшення по статті «інша поточна дебіторська заборгованість». Це означає що на 185 тис.грн, або на 23% зменшилась заборгованість постачальників по передоплаченим товарам.

Таблиця 2.6. Структура дебіторської заборгованості по розділах ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 та 01.01.07

ІІ. Оборотні активи
Актив	Код рядка	01.01.06	01.01.07	01.01.06,%	01.01.07,%	Відх. Абсолютне	Відх. Відносне
1	2	3	4	5	6	7	8
Запаси:
виробничі запаси	100	197,7	551,4	23,452	34,134	353,70	10,68
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:						0,00	0,00
чиста реалізаційна вартість	160	354,3	479,3	42,028	29,671	125,00	-12,36
первісна вартість	161	354,3	479,3	42,028	29,671	125,00	-12,36
Дебіторська заборгованість за розрахунками:						0,00	0,00
з бюджетом	170	12,9	483,1	1,530	29,906	470,20	28,38
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	207,4	22,4	24,603	1,387	-185,00	-23,22
в національній валюті	230	48,9	25,1	5,801	1,554	-23,80	-4,25
Інші оборотні активи	250	21,8	54,1	2,586	3,349	32,30	0,76
Усього за розділом ІІ	260	843,0	1 615,4	100,0	100,0	772,4	0,0

При аналізі кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги у загальній структурі пасивів спостерігаємо збільшення заборгованості на 786 тис. грн.., але частка кредиторської заборгованості порівняно з 2005 роком збільшилася лише на 7,7% (табл..2.7.).

В складі поточних зобов'язань кредиторська заборгованість склала 57% у 2006 році, 66% у 2005 році.

Таблиця 2.7 Структура кредиторської заборгованості загальна ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 та 01.01.07

Пасив	Код рядка	01.01.06	01.01.07	01.01.06,%	01.01.07,%	Відх. Абсолютне	Відх. Відносне
1	2	3	4	5	6	7	8
ІV. Поточні зобов'язання			0,00	0,00
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	631,6	1 417,6	74,38	82,09	786,00	7,71
Поточні зобов'язання за розрахунками:				0,00	0,00	0,00	0,00
з бюджетом	550	52,9	516,8	6,23	29,93	463,90	23,70
зі страхування	570	36,8	41,4	4,33	2,40	4,60	-1,94
з оплати праці	580	115,4	182,2	13,59	10,55	66,80	-3,04
Інші поточні зобов'язання	610	117,6	306,2	13,85	17,73	188,60	3,88
Усього за розділом IV	620	954,3	2 464,2	112,39	142,70	1509,90	30,31
Баланс	640	849,1	1 726,8	100,0	100,0	877,7	0

Оцінимо структуру кредиторської заборгованості по розділах. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги у 2006 році зросла на 786 тис.грн., але в структурі загальної заборгованості у 2006 році спостерігається зменшення заборгованості за товари, роботи, послуги на 8,66% порівняно з 2005 роком. Найбільша заборгованість за розрахунками з бюджетом. У 2006 році вона зросла на 15,43% і склала 516,8 тис.грн.

Таблиця 2.8. Структура кредиторської заборгованості по розділах ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 та 01.01.07

ІV. Поточні зобов'язання
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відх. Абсолютне	Відх. Відносне
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	631,6	1 417,6	66,18	57,53	786,00	-8,66
Поточні зобов'язання за розрахунками:				0,00	0,00	0,00	0,00
з бюджетом	550	52,9	516,8	5,54	20,97	463,90	15,43
зі страхування	570	36,8	41,4	3,86	1,68	4,60	-2,18
з оплати праці	580	115,4	182,2	12,09	7,39	66,80	-4,70
Інші поточні зобов'язання	610	117,6	306,2	12,32	12,43	188,60	0,10
Усього за розділом IV	620	954,3	2 464,2	100,0	100,0	1509,90	0,00

Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської і дебіторської заборгованості (табл..2.9).

Таблиця 2.9. Порівняльний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.07р.

Показник	Дебіторська заборгованість	Кредиторська заборгованість	Перевищення заборгованості
			дебіторської	кредиторської
Заборгованість за товари, роботи, послуги	479,3	1417,6	-	938,3
За розрахунками з бюджетом	483,1	516,8	-	33,7
За розрахунками з оплати праці	-	182,2	-	182,2
За розрахунками зі страхування	-	41,4	-	41,4
Інши види заборгованості	22,4	306,2	-	283,8
Усього	984,8	2464,2	-	1479,4

Порівняльний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості показує негативну ситуацію, що склалася на підприємстві, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості. Проте цю ситуацію можна трактувати і таким чином: підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту.

За даними бухгалтерської звітності можна визначити низку показників, що характеризують стан дебіторської і кредиторської заборгованості (див.табл 2.4)

Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості показує скільки разів за звітний період обертаються кошти за розрахунками з дебіторами. В 2006 році він збільшився і сягнув 60,7 разів. Від швидкості обертання дебіторської заборгованості в готівку залежить фінансовий стан підприємства і його платоспроможність, адже при затримці платежів підприємство повинно брати кредити для забезпечення своєї діяльності, збільшуючи свою кредиторську заборгованість. Таким чином, показник обертання дебіторської заборгованості перевищив межі, рекомендовані В.І.Головко - нижня межа 18 разів [12].

Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості - це співвідношення собівартості реалізованої продукції до середньої величини кредиторської заборгованості. Показує кількість оборотів , необхідних підприємству для оплати у звітному періоді поточної кредиторської заборгованості. В 2005 році коефіцієнт становив 12 оборотів, а в 2006 році знизився до 7,8 оборотів (рис.2.12). Це сталося за рахунок збільшення кредиторської заборгованості в 2,6 разів порівняно зі зменшенням собівартості на 5%

Рис.2.12. Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості ТОВ «Автосервіс» станом на 01.01.06 та 01.01.07.

Отже, кредиторська заборгованість підприємства збільшується, і навіть при ліквідуванні дебіторської заборгованості, не має можливості погасити кредиторську заборгованість. Такі ж висновки можна зробити, порівнюючи терміни погашення дебіторської і кредиторської заборгованості. За даними табл..2.4 прослідковується позитивна ситуація щодо дебіторської заборгованості, адже грошові кошти за товари, роботи, послуги надходять від контрагентів протягом шести днів. Проте, термін погашення кредиторської заборгованості досить великий. В 2005 році - це 30 днів, в 2006 - 46 днів.

Постійно зростаюче переливання оборотних засобів у запаси - це безумовно суттєва причина росту кредиторської заборгованості. В цих запасах прихована збитковість підприємств Укрїини. На збільшення запасів також впливають інфляційні очікування. Ймовірно, що значна доля того, що значиться в запасах, у дійсності давно перероблена і не один раз продана, і все в тому ж безподатковому секторі. А гроші за ці запаси дійсно , реально не сплачені. Частина з "тіньових " коштів недоотримана бюджетом, звідси ще одна причина неплатежів вцілому.

2.4 Комплексна оцінка фінансового стану ТОВ «Автосервіс»

У сучасній практиці управління корпоративними фінансами важливе місце займає проблема якісного та кількісного обґрунтування управлінських фінансових рішень, ефективне прийняття яких неможливе без використання фінансового аналізу. Значна частина управлінських фінансових рішень потребує комплексного (інтегрального) підходу до дослідження об'єкта аналізу.

Комплексний фінансовий аналіз ґрунтується на загальних принципах фінансового аналізу, однак їх практичне застосування спрямоване на досягнення принципово іншої мети - у достатньо короткі строки провести розрахунки на основі обраної математичної моделі комплексного фінансового дослідження операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства - об'єкта дослідження, ідентифікувати фактичні результати та обґрунтувати прогнозний тренд розвитку фінансового стану суб'єкта господарювання у коротко- або довгостроковому періодах.

Вважаємо, що для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства.

Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.

Показники та фактори незадовільного фінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники дохідності й рентабельності [23].

Велике значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв'язку прибутку з показниками рентабельності. Важливо проаналізувати зв'язок прибутку підприємства з формуючими прибуток факторами, що полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях.

Дохідність підприємства характеризується абсолютними й відносними показниками. Абсолютний показник дохідності - це сума прибутку або доходів. Відносний показник - рівень рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов'язаних із виробництвом продукції (товарів, послуг), визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості:

Р = (П/С) 100,

де Р - рівень рентабельності, %;

П - прибуток від реалізації продукції, грн.;

С - собівартість продукції, грн.

Під час аналізу вивчають динаміку змін обсягу чистого прибутку, рівня рентабельності та фактори, які впливають на них. Основними факторами, що впливають на чистий прибуток, є обсяг виручки від реалізації продукції, рівень собівартості, рівень рентабельності продукції, фінансові результати та витрати від операційної звичайної діяльності, величина податку на прибуток та інших податків, що виплачуються з прибутку.

Аналіз дохідності підприємства проводиться в порівнянні з планом та попереднім періодом. За умов інфляції важливо забезпечити об'єктивність показників та запобігти їх викривленню через постійне підвищення цін.

Аналіз проводиться за даними роботи за рік. Торішні показники треба привести у відповідність із показниками звітного року за допомогою індексації цін.

За ринкових відносин існує персоніфікований інтерес керівництва та колективів підприємств до фактично досягнутого рівня рентабельності, що суттєво впливає на результативність господарської діяльності.

На підприємствах недержавних форм власності для акціонерів та засновників найважливіше значення має рентабельність їхніх пайових і статутних внесків у складі загальних інвестицій. Тому цьому аспекту оцінки фінансового стану підприємства треба приділити серйозну увагу.

Практика рекомендує для оцінки рентабельності підприємства використовувати систему взаємозв'язаних показників рентабельності. З цією метою необхідно використовувати дві основні групи показників рентабельності:

а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);

б) показники, розраховані у зв'язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів).

Для всебічної комплексної оцінки різних показників рентабельності можна використати зарубіжний досвід оцінки цих показників.Варіанти організації комплексного фінансового аналізу можуть бути такими: ранжирування фінансових показників і коефіцієнтів, розрахунок інтегрального показника, порівняння розрахункових показників із еталонними величинами. Такі варіанти проведення комплексного фінансового аналізу являють собою загальні методологічні підходи (формалізовані алгоритми) для організації та проведення комплексного дослідження об'єкта аналізу. Зупинимося на часткових випадках комплексного фінансового аналізу, які можуть бути використані для отримання замовниками комплексного фінансового аналізу результатів дослідження в різних ринкових ситуаціях. Так, частковими випадками комплексного фінансового аналізу Білик М.Д. вважає [10]:

· Оцінку вартості підприємства як цілісного майнового комплексу;

· Оцінку комерційної надійності суб'єкта господарювання та визначення ймовірності його банкрутства.

· Оцінку результативності фінансового менеджменту підприємства.

Отже, динаміка змін коефіцієнтів прибутковості підприємства ТОВ «Автосервіс» представлена в таблиці 2.3

Тепер продіагностуємо імовірність банкрутства підприємства за допомогою п'ятифакторної Z-моделі Альтмана:

Z= 1,2X₁ +1,4X₂ + 3.3X₃ + 0.6X₄ + 1X_5.

Взагалі ми вважаємо, що використовувати Z-модель Альтмана для діагностики імовірності банкрутства з методичної точки зори не зовсім коректно, оскільки такий параметр, як ринкова вартість власного капіталу, може бути розрахований лише для акціонерних товариств, акції яких вільно обертаються на біржі. Однак ми все ж вважаємо, що оцінка імовірності банкрутства ТОВ «Автосервіс» була б корисною хоча з порівняльної точки зори, тобто порівняння результатів оцінки за різними моделями.