Фінансовий механізм простого відтворення засобів підприємства

Що стосується прискореної амортизації, то її застосування з погляду формування прибутку доцільне в тому разі, якщо зростання собівартості за рахунок амортизаційних відрахувань у першій половині строку служби основного засобу не перевищує реалізаційних цін на неї, що дає можливість відшкодувати включену в собівартість суму амортизації та спрямувати ці кошти для подальшого відтворення основних засобів. В іншому разі продукція стає не конкурентно спроможною за ціновими факторами, спостерігається погіршення даних бухгалтерської звітності, хоча фактичного витрачання додаткових коштів не відбувається. Однак в умовах ринкової економіки, коли підприємство здатне успішно функціонувати лише в тісному зв'язку із зовнішнім середовищем, жоден суб'єкт господарювання не може дозволити собі значного погіршення показників фінансової звітності, які формуються на основі даних бухгалтерського обліку.

З точки зору формування оподатковуваного прибутку, застосування методів прискореної амортизації доцільне за умови, коли підприємство прибуткове.

Таким чином, амортизаційну політику підприємства на сучасному етапі проведення ринкових реформ в Україні можна визначити, як цілеспрямовану діяльність підприємства з вибору й застосування одного з можливих (законодавчо дозволених) методів амортизації з метою максимізації обсягу власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду.

Вибір методу амортизації основних фондів базується на розробці бізнес-плану діяльності підприємства протягом амортизаційного періоду й повинен враховувати такі фактори:

темпи зростання обсягів діяльності та її дохідності;

темпи зростання поточних витрат;

зміни в податковій політиці держави;

необхідність і час виконання фінансових зобов'язань, джерелом покриття яких є чистий прибуток підприємства або проведення капітальних витрат за рахунок прибутку;

прогнозований період експлуатації об'єкта амортизації до його ліквідації або продажу, можливу ціну реалізації об'єкта амортизації;

потребу в формуванні власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду.

Обґрунтування доцільності застосування методу амортизації чи вибору з кількох можливих передбачає проведення таких заходів:

розрахунок розміру амортизаційних відрахувань та роками амортизаційного періоду;

розрахунок обсягу чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства за роками амортизаційного періоду;

розрахунок грошового потоку підприємства за роками амортизаційного періоду, який визначається як сума амортизаційних відрахувань і чистого прибутку;

визначення теперішньої вартості сукупного грошового потоку, який сформовано протягом амортизаційного періоду з урахуванням фактору дисконту.

Критерієм вибору найприйнятнішого методу амортизації повинно бути максимальне значення теперішньої вартості грошового потоку, тобто виконанням вимоги:

, (2.2)

Прn - чистий прибуток п-го періоду;

АМn - амортизаційні відрахування п-го періоду;

q - дисконт;

n - тривалість амортизаційного періоду.

Як об'єкт фінансово-економічного аналізу грошовий потік має особливе значення при аналізі доцільності інвестицій, окупності інвестиційних проектів. [22]

Отже, амортизаційні відрахування - одне з головних джерел здійснення реальних інвестицій. За допомогою амортизації регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес її відтворення, регулюється технічна та виробнича політика на підприємстві. В Україні не вироблено амортизаційної політики, яка б дала змогу стимулювати використання одного з найбільших інвестиційних ресурсів. Необхідно створити таку систему амортизації, яка б к рамках загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найсприятливіші режими відновлення основного капіталу.

2.4 Проблеми і напрями вдосконалення методології оцінки основних засобів і амортизації

В умовах переходу України до ринкової економіки, зміни форм власності, розвитку фінансових інститутів зростає потреба в удосконаленні методологічних аспектів політики управління основними засобами і амортизаційної політики. Високий динамізм, властивий ринковій економіці, постійні зміни соціально-економічних відносин у всіх сферах діяльності країни вимагають реформування механізму економічного регулювання на основі удосконалення методології оцінки і обліку основних засобів і амортизаційних відрахувань. Це забезпечить реалізацію системи попередження, що забезпечує раціональне злиття фінансового і промислового капіталу і ефективний загальноекономічний розвиток елементів суспільного відтворення.

Залишається багато невирішених проблем, економічні реформи в області податкового і бухгалтерського законодавства продовжують здійснюватися розрізнено, без належної координації.

Розробники нормативних документів на свій розсуд уточнюють зміст економічних показників. Загальноприйняті економічні поняття трактуються по-різному. У результати виникають утруднення в обліку, порушується єдина аналітична база, з'являються проблеми при проведенні порівняльної оцінки господарських операцій, окремі показники і напрями фінансового аналізу втрачають свою аналітичну значущість, що стримує реалізацію функцій управління господарюючим суб'єктом.

Існуючі недоліки в обліку, аналізі, а також в оцінці ефективності амортизаційної політики не дозволяють достатньо точно оцінити і спрогнозувати наявність, стан і зміну найважливішого елементу виробничого потенціалу підприємства - основних засобів. Існуючі проблеми методологічного характеру, вирішення яких залежить від держави можна розділити на три групи:

- проблеми, пов'язані з методологією оцінки основних засобів;

- проблеми, пов'язані з амортизаційною політикою;

- проблеми, пов'язані з оподаткуванням операцій з основними засобами і їх амортизацією.

Серед заходів реформування бухгалтерського обліку найбільш істотними є питання, що стосуються термінології, складу, оцінки і обліку основних засобів. Так, існують відмінності на стадії віднесення об'єкту до основних засобів в Законі України «Про оподаткування прибутку» і П(с)БО 7 (Додаток Г). Повинні бути усунені різні трактування нормативних документів в частині термінології і розкриття економічного змісту показників, які є базисними при формуванні облікової політики господарюючого суб'єкта. Для вирішення такого завдання на всіх рівнях управління економічними процесами необхідно ввести державний термінологічний контроль законодавчих і нормативних актів. Розробка і впровадження єдиних економічних термінів - це основа побудови єдиної бази обліково-аналітичної методології в Україні.

Ще однією проблемою є побудова класифікації основних засобів виходячи з різних методологічних підходів (у податковому і бухгалтерському обліку). У податковому обліку класифікація основних засобів заснована на груповому підході, в бухгалтерському - на функціональному. В результаті в господарській практиці присутні дві різні системи класифікації основних засобів. В даному випадку, класифікація основних засобів, запропонована в бухгалтерському обліку більш аналітична, але в ній слід було б виділити таку групу фондів, як електронно-обчислювальна техніка, для якої характерні високі темпи морального старіння. Крім того, зі складу основних засобів необхідно виключити незавершені капітальні інвестиції, які не потрапляють під визначення основних засобів (незавершеність і відсутність нарахування амортизації). Наявність різних підходів до класифікації основних засобів істотно ускладнює проведення аналізу використання і оновлення основних засобів, робить процес обліку, складання звітності і оподаткування більш трудомістким і суб'єктивним. [55]

Термінологія, що стосується визначення правил здійснення амортизаційної політики на Україні, повинна зумовлювати економічну суть принципів побудови обліку, аналізу і контролю системи фінансового менеджменту підприємства. В даний час формування амортизаційної політики держава цілком поклала на податкові органи, у зв'язку з чим життєвий цикл засобів праці, показники їх якості, фізичний і моральний знос, ліквідаційна вартість і т.д. не враховуються при розробці норм амортизації. Підприємства України виступають лише виконавцями вказівок держави. Вони нараховують амортизацію так, як вирішить уряд.

Реальна оцінка основних засобів, визначення реальних термінів їх корисного використання і відповідно розміру амортизаційних відрахувань як проблема амортизаційної політики на державному рівні вимагає невідкладного рішення. Існуюча в даний час система обліку і звітності дає умовну оцінку стану основних засобів. Коефіцієнт зносу не відображає фактичної їх зношеності, а коефіцієнт придатності не дає точної оцінки їх поточній вартості. У багатьох випадках устаткування не діє, тобто фізично не зношується, а загальна сума зносу основних засобів збільшується і нереально відображає розмір матеріалізації основних засобів в собівартості продукції. В результаті істотно обмежується можливість застосування приведених показників для аналізу і контролю основних засобів.

Штучне встановлення норми амортизаційних відрахувань без ув'язки їх з термінами служби ускладнює процеси аналізу технічного рівня виробництва і оновлення парку основного технологічного устаткування, причому не тільки за віковою характеристикою, але і за моральним застарінням. Для визначення фактичного терміну служби устаткування необхідно виключити тривалість його бездіяльності - висновку з експлуатації з причин відновлення, модернізації, резервування (консервації). Це повинно отримати своє віддзеркалення в змінах форми обліку терміну служби об'єкту основних засобів.

Амортизаційна політика, що склалася в країні, знижує інтерес науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій до проблеми довговічності, що негативно може вплинути на якість виробів, а також на інноваційну політику підприємства.

Як висновок можна відзначити, що в Україні на сучасному етапі існує велика кількість проблем методологічного характеру, пов'язаних з формуванням і проведенням амортизаційної політики господарюючими суб'єктами. У Додатку Д приведений перелік основних проблем обліку, аналізу і контролю основних засобів і амортизаційних відрахувань, а також перелік пропозицій, які можуть стати основою для вдосконалення вітчизняної амортизаційної політики на державному рівні.

Реформування бухгалтерського обліку вимагає вирішення багатьох питань, що стосуються класифікації, оцінки, нарахування і віддзеркалення в обліку амортизації (зносу) основних засобів. У нормативних актах побудова класифікації основних засобів базується на різних методичних підходах, що ускладнює проведення порівняльного аналізу структури основних засобів, підвищує трудомісткість обліково-аналітичних процедур. Господарська практика вимагає об'єднання нормативних документів і створення єдиної диференційованої класифікації основних засобів, прийнятної для всіх структур економіки. Бухгалтерська класифікація більш аналітична, її слід допрацювати з урахуванням певних характеристик.

Одним з найбільш складних, суперечливих і у той же час актуальних питань є амортизація основних засобів, оскільки вона здійснює значний вплив на фінансовий стан і результати господарської діяльності підприємств. Формування амортизаційної політики державою цілком покладено на податкові органи. В результаті розробка норм амортизації здійснюється у відриві обліку від життєвого циклу засобів праці. Застосування усереднених норм амортизації або штучне їх завищення є одним зі стримуючих чинників підвищення рівня якості засобів праці, знижуються можливості техніко-економічного аналізу і ефективність інноваційної політики.

амортизація відрахування основний засіб

3. УПРАВЛІННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЮ ПОЛІТИКОЮ НА ПРИКЛАДІ ПУБЛІЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СУМИОБЛЕНЕРГО»

3.1 Оцінка динаміки структури і ефективності використання основних засобів

Розробка оптимальної амортизаційної політики повинна розглядатися в контексті загальної фінансової стратегії управління необоротними активами підприємства. Оцінка політики управління основними засобами, що полягає у фінансовому забезпеченні своєчасного їх оновлення і високої ефективності використання, починається з аналізу необоротних активів підприємства за попередні періоди.

Аналіз основних засобів підприємства доцільно проводити за допомогою реалізації наступних етапів:

- вивчення динаміки загального об'єму основних засобів підприємства, розрахунок темпів їх зростання в зіставленні з темпами зростання об'єму виробництва і реалізації продукції, об'єму оборотних активів;

- вивчення складу необоротних активів загалом і основних засобів зокрема, а також визначення динаміки їх структури, визначення видової (груповий) характеристики основних засобів;

- оцінка стану використовуваних підприємством основних засобів по ступеню зношеності (амортизації) з використанням відповідних показників;

- освітлення інтенсивності оновлення основних засобів, їх рухи за аналізований період;

- оцінка рівня ефективності використання основних засобів в звітному періоду, виділення ключових чинників, що впливають на ефективність використання основних засобів і визначення ступеня їх впливу.

У Додатку Ж приведена аналітична інформація про склад і рух необоротних активів за аналізований період підприємства «Сумиобленерго».

На початок 2008 р. у розпорядженні підприємства «Сумиобленерго» знаходилося 21 одиниця основних засобів. В результаті здійснення господарської діяльності на підприємство поступило 11 об'єктів основних засобів, вибули 2 одиниці. На кінець звітного періоду - 2008 р. на балансі підприємства знаходилося 30 одиниць основних засобів.

У вартісному виразі динаміка зміни основних засобів склала: на 01.01.2008 р. первинна вартість основних засобів дорівнювала 215,87 тис. грн., поступило на підприємство основних засобів за первинною вартістю на суму 65,14 тис. грн., вибуло - на 5,81 тис. грн. Залишок основних засобів на кінець періоду склав 275,19 тис. грн. Таким чином, приріст первинної вартості основних засобів на «Сумиобленерго» за 2008 р. склав 59,32 тис. грн, що у відносному вимірюванні складає 27,45 %. Це свідчить про те, що на підприємстві інтенсивно здійснюється інвестиційний процес. Оскільки підприємство набуває об'єктів основних засобів, знаходячись в початковій точці життєвого циклу, то розробка ефективної амортизаційної політики є одним з ключових моментів фінансової політики даного підприємства.

Для оцінки доцільності інвестиційного процесу на аналізованому підприємстві здійснимо порівняння темпів зростання основних засобів із зміною основних показників діяльності підприємства (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1 - Оцінка доцільності інвестиційної політики «Сумиобленерго»

№ з/п	Показник	Значення показника %
1	2	3
1.	Темп зміни величини основних засобів %	27,45%
2.	Темп зміни оборотних активів %	36,54%
3.	Темп зміни виручки від реалізації %	188,45%

«Сумиобленерго» веде обґрунтовану політику формування майна підприємства. Чиста виручка від реалізації збільшується інтенсивнішими темпами, ніж майно підприємства, представлене оборотними і необоротними активами. Позитивно оцінюється те, що темп зміни оборотних активів перевищує темп зміни величини основних засобів. Це показує про збільшення завантаження виробничої потужності підприємства і нарощування масштабів діяльності «Сумиобленерго».

Необоротні активи в загальній сумі майна підприємства на 01.01.2008 р. займали 38,16%, на 01.01.2009 р. - 34,98 %. Деяке скорочення частки необоротних активів свідчить про полегшення структури капіталу і збільшення мобільності активів підприємства. За аналізований період величина накопиченого зносу основних засобів підприємства збільшилася на 121,75% або на 21,49 тис. грн. було перенесено на собівартість реалізованої продукції.

Структура основних засобів підприємства по групах, передбачених в бухгалтерському обліку підприємства на початок і кінець аналізованого періоду приведена в Додатку К. Із її видно, що найбільшу питому вагу у складі основних засобів підприємства займають машини і устаткування (порядку 43-44%), далі йде нерухоме майно (будівлі, споруди) - 35-45%. В цілому структура основних засобів підприємства може бути визнана задовільною. У складі основних засобів «Сумиобленерго» відсутні невживані об'єкти.

Окрім власних засобів, відбитих в Додатку К, підприємство «Сумиобленерго» в своїй діяльності використовує і орендовані об'єкти основних засобів. До їх числа відносяться автомобіль «Газель», первинною вартістю 25 тис. грн. і адміністративне приміщення, вартість якого по балансу складає 12 тис. грн. На 01.01.2009 р. орендованих основних засобів займають 13,44% в загальній сумі основних коштів підприємства за первинною вартістю.

Оцінка стану використовуваних підприємством необоротних активів починається з розгляду особливостей облікової політики підприємства в частині визначення методу і порядку нарахування амортизаційних відрахувань. У наказі № 1 від 01.01.2003 р. встановлено, що як метод нарахування амортизації основних засобів застосовувати прямолінійний метод амортизації. Наказом про облікову політику «Сумиобленерго» встановлено, що для визначення терміну корисного використання об'єктів основних засобів на підприємстві створена і постійно діє експертна технічна комісія у складі менеджера по збуту, головного бухгалтера, комірника. Для експлуатованих об'єктів основних засобів встановлені наступні терміни корисного використання:

- будівлі цеху - 25 років;

- виробниче устаткування - 10 років;

- загальногосподарські основні засоби - 6 років;

- малоцінні необоротні матеріальні активи - 2 роки.

Показники оцінки стану основних засобів «Сумиобленерго» за 2008 р. приведені в таблиці 3.2. З одержаних розрахунків видно, що коефіцієнт зносу основних засобів на 01.01.2008 р. складає 8,18%, на 01.01.2009 р. - 14,22%. Даний показник за рік збільшився на 6,05 процентних пункту або на 73,95%. Коефіцієнт зносу і придатності нематеріальних активів перевищують значення аналогічних показників для основних засобів. Загальний коефіцієнт придатності необоротних активів складає на кінець аналізованого періоду 85,77%, що свідчить про задовільний стан необоротних активів підприємства. Критичне значення для даного показника складає 50%. У «Сумиобленерго» основні засоби нові, з низьким коефіцієнтом зносу.

Показник періоду обороту використовуваних підприємством необоротних активів складає 8,7 років. Тобто, за цей період необоротні активи при існуючої політики нарахування амортизаційних відрахувань відшкодують свою вартість у складі вартості проведеної і реалізованої продукції. Даний термін необхідно порівняти з середньо галузевими показниками.

Здійснимо розрахунок показників, що характеризують інтенсивність оновлення необоротних активів. При розрахунку даних критеріїв доцільно аналізувати інтенсивність оновлення основних засобів у складі необоротних активів, оскільки величина нематеріальних активів вельми незначна і не робить впливу на фінансову політику підприємства.

Таблиця 3.2 - Оцінка стану основних засобів «Сумиобленерго» за 2008г.

№ з/п	Показник	Значення показника	Відїилення
		01.01.2008 р.	01.01.2009 р.	Абсолютне	Відносне, %
А	1	2	3	4	5
1.	Коефіцієнт зносу основних засобів, %	8,18	14,22	6,05	173,95
2.	Коефіцієнт придатності основних засобів, %	91,82	85,78	-6,05	93,41
3.	Коефіцієнт амортизації нематеріальних активів, %	12,50	15,79	3,29	126,32
4.	Коефіцієнт придатності нематеріальних активів, %	87,50	84,21	-3,29	96,24
5.	Зведений коефіцієнт придатності необоротних активів, %	91,79	85,77	-6,03	93,44

Для оцінки інтенсивності оновлення основних засобів в аналізованому періоді використовуються показники введення і вибуття основних засобів, коефіцієнт і швидкість оновлення основних засобів підприємства. Коефіцієнт вибуття «Сумиобленерго» за 2008 р. складає 2,69%, коефіцієнт введення в дію нових об'єктів основних засобів складає 23,67% (). Це свідчить про те, що на підприємстві здійснюється процес формування основних засобів, внаслідок чого коефіцієнт введення практично в 10 разів перевищує коефіцієнт виведення основних засобів. Коефіцієнт оновлення основних засобів складає 21,56% (). Швидкість оновлення основних засобів підприємства, що характеризує середній період часу повного оновлення основних засобів, складає 4,5 роки. Тобто через даний період часу основні засоби підприємства при даній інтенсивності оновлення повністю будуть замінені.

В умовах ринкової економіки і конкуренції успішно функціонують ті виробники, які ефективно використовують свої ресурси, зокрема основні засоби. Від інтенсивності і ефективності використання основних засобів залежить прибутковість капіталу і багато показників діяльності підприємства. При розрахунку показників ефективності використання основних засобів як показник результату доцільно використовувати прибуток, одержаний підприємством від операційної діяльності. Це дозволить одержати точніші оцінки ефективності.

Таблиця 3.3 - Оцінка ефективності використання основних засобів підприємства

№ з/п	Показник	Значення показника	Відхилення
		2007 р.	2008 р.	Абсолютне	Відносне, %
А	1	2	3	4	5
1.	Прибуток від операційної діяльності, тис. грн.	21,2	75,3	54,1	355,19
2.	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	128,1	369,5	241,4	288,45
3.	Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	215,87	245,45	29,58	113,70
4.	Фондорентабельність основних засобів, грн./грн.	0,0982	0,3068	0,2086	312,42
5.	Фондовіддача основних засобів, грн./грн.	0,5934	1,5051	0,9117	253,64
6.	Фондомісткість, грн./грн.	1,6851	0,6642	-1,0209	39,42

За аналізований період підприємство істотно поліпшило показники ефективності використання основних засобів підприємства. Це виявилося в тому, що практично в три рази збільшилася фондо рентабельність основних засобів. Тобто, з однієї гривні, вкладеної в основні засоби «Сумиобленерго» одержало прибутку від операційної діяльності у розмірі 30 копійок. У 2,5 разу збільшилася фондовіддача підприємства (з 0,59 грн./грн. до 1,51 грн./грн.). Це свідчить про те, що введення в дію в 2008 р. додаткових об'єктів основних засобів був економічно обґрунтований і дозволив підприємству одержати додаткову суму прибутку.

Таким чином, щодо політики управління основними засобами на «Сумиобленерго» можна зробити висновок про те, що за 2007-2008 р. на підприємстві проводилася інтенсивна інвестиційна політика, направлена на формування необоротних активів. У 2007 р. об'єкти основних засобів купувалися на підприємстві, вводилися в експлуатацію і використовувалися у виробничій діяльності.

За 2008 р. поступило на підприємство основних засобів за первинною вартістю на суму 65,14 тис. грн., вибуло - на 5,81 тис. грн. Темп зростання чистої виручки перевищує темп зростання майна підприємства і необоротних активів. Темп зміни оборотних активів перевищує темп зміни величини основних засобів. Необоротні активи в загальній сумі майна підприємства на 01.01.2008 р. займали 38,16%, на 01.01.2009 р. - 34,98 %. Величина накопиченого зносу основних засобів підприємства збільшилася на 121,75% або на 21,49 тис. грн. Підприємство використовує орендовані основні засобів (13,4% від їх первинної вартості).

Коефіцієнт зносу основних засобів на 01.01.2008 р. складає 8,18%, на 01.01.2009 р. - 14,22% (збільшення на 6,05 процентних пункту або на 73,95%). Показник періоду обороту використовуваних підприємством необоротних активів складає 8,7 років. Коефіцієнт вибуття «Сумиобленерго» за 2008 р. складає 2,69%. Коефіцієнт введення 23,67%. Коефіцієнт оновлення основних засобів складає 21,56%. Швидкість оновлення основних засобів підприємства, що характеризує середній період часу повного оновлення основних засобів, складає 4 роки.

Підприємство істотно поліпшило показники ефективності використання основних засобів підприємства. Це виявилося в тому, що практично в три рази збільшилася фондо рентабельність основних засобів. У 2,5 рази збільшилася фондовіддача підприємства (з 0,59 грн./грн. до 1,51 грн./грн.). Це свідчить про те, що введення в дію в 2008 р. додаткових об'єктів основних засобів було економічно обґрунтованим і дозволило підприємству одержати додаткову суму прибутку.

3.2 Порівняльна характеристика методів амортизації і ступеня їх впливу на інвестиційний процес підприємства

Амортизаційні відрахування є одним з власних джерел інвестицій для виробничих підприємств, а в умовах істотного зниження прибутковості бізнесу і значного стиснення можливостей довгострокового кредитування - практично основним джерелом інвестицій. Існуючі методи амортизації дозволяють з різною швидкістю і в різному об'ємі сформувати фінансові ресурси, необхідні для оновлення виробництва. Початковою передумовою оцінки впливу амортизаційних відрахувань на грошові потоки і інвестиційні можливості підприємства є часовий чинник, під впливом якого грошові потоки мають різну вартість виходячи з часу їх виникнення по відношенню до точки відліку.

Існуючі методи розрізняються швидкістю амортизації. Оскільки амортизаційні відрахування є елементом собівартості, збільшення їх розміру приводить до зменшення прибутку підприємства, а отже, і бази, оподаткування, для сплати податку на прибуток. При цьому, будучи умовним нарахуванням у складі собівартості, тобто не створюючи для підприємства власне грошової витрати (Cash-out), амортизаційні відрахування збільшують для підприємства грошову притоку засобів (Cash-in).

Джерелами інвестиційних засобів, що генеруються власною господарською діяльністю підприємства, є як амортизація, так і чистий прибуток (прибуток після оподаткування). Оскільки спосіб амортизаційних відрахувань змінює пропорції цих двох складових в часі, економічно правильним було б оцінювати “вигоду” підприємства як сумарну величину амортизації і чистого прибутку впродовж деякого періоду часу, рівного терміну використання фондів. При цьому оцінка цієї “вигоди” повинна проводиться в часі з деяким дисконтом, залежним від віддаленості терміну отримання доходу від теперішнього моменту.

В рамках даного дослідження необхідно оцінити економічний ефект підприємства від використання різних методів амортизації в сумарному грошовому потоці амортизаційних відрахувань і чистого прибутку підприємства (такий грошовий потік може розглядатися як основний елемент результуючого грошового “притоку” (Cash-In), що формується за рахунок виробничо-господарської діяльності підприємства).

За даними фінансової звітності «Сумиобленерго» маємо наступні дані:

- вартість необоротних активів, що підлягають амортизації на 01.01.2009 р. складає 275 тис. грн.

- для оцінки тимчасового діапазону терміну корисного використання об'єкту на кінцевий економічний ефект при використанні різних методів амортизації розглянемо два терміни амортизації одного майна - 10 і 36 років;

- ставка дисконтування прийнята у розмірі 10%;

- податок на прибуток підприємства складає 25%.

- ліквідаційна вартість основні засобів на момент закінчення терміну їх експлуатації складає 4% від їх первинної вартості (11 тис. грн.).

Як результуючий показник оцінимо поточну вартість сумарної грошової притоки підприємства при використанні того або іншого методу амортизації: прямолінійного (рівномірного), методу того, що зменшується у залишковій вартості, методу прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного. Оскільки виробничий метод є функцією від об'єму виробництва, і у меншій мірі залежить від чинника часу, то даний метод не враховуватимемо поточній вартості амортизаційних відрахувань.

На першому етапі оцінимо величину амортизаційних відрахувань, які виникнуть при тому або іншому підході до формування амортизаційної політики підприємства, виходячи з певних початкових даних. Далі набутого значення по кожному методу амортизації дисконтується (приводяться) до поточного періоду часу з використанням наступної формули:

(3.1)

де - приведена вартість амортизаційних відрахувань;

- сума амортизаційних нарахувань по роках, що нараховується підприємством при використанні того або іншого методу амортизації;

- коефіцієнт дисконтування, розрахований виходячи з терміну і ставки дисконтування.

У таблиці K.1 приведений розрахунок величини амортизаційних відрахувань при використанні різних методів амортизації, проведених по формулах, приведених раніше. У таблиці K.2 приведений розрахунок дисконтованих грошових потоків від амортизаційних відрахувань. При проведенні розрахунків використана ставка дисконтування у розмірі 10%. Як видно з цієї таблиці, найбільшу величину приведених амортизаційних відрахувань забезпечує метод прискореного зменшення залишкової вартості (200,15 тис. грн.), далі йде метод залишкової вартості (198,60 тис. грн.), що зменшується, кумулятивний (185,6 тис. грн.) і прямолінійний метод (162,22 тис. грн.). Графічна інтерпретація грошових потоків від амортизаційних надходжень приведена на рисунку К.1 Додаток К.

Таким чином, можна зробити висновок, що економічна вигода підприємства максимізовувалася при використанні прискорених методів амортизації. Це пояснюється тим, що приведена величина амортизаційних відрахувань при використанні даних методів за час амортизації основних засобів максимальна. Тобто, підприємство має в своєму розпорядженні більшу величину засобів, які можуть бути направлені на оновлення основних фондів. З погляду максимізації поточної вартості сумарних грошових надходжень підприємства, якнайкращим методом є метод прискореного зменшення залишкової вартості.

При цьому слід зазначити, що із збільшенням ставки дисконтування відмінності в чистому грошовому потоці від амортизаційних відрахування посилюються. Отже, одним з параметрів, який істотно впливає на вибір оптимального методу амортизації для підприємства, є зовнішній чинник - ставка дисконтування.

Важливим моментом при виборі методу амортизації основних засобів є оборотність інвестованого капіталу. Оскільки вартість набуваючих підприємством необоротних активів можна розглядати як його капіталовкладення, тобто процесу інвестування капіталу, то повернення вартості цього майна через механізм амортизації можна інтерпретувати як процес окупності цього капіталу. В цьому випадку швидкість амортизації майна економічно можна інтерпретувати як швидкість оборотності цього капіталу за рахунок амортизаційних відрахувань на всьому періоді використання майна, що амортизується. Швидкість амортизації майна «Сумиобленерго» при використанні різних методів амортизації графічно представлена на рисунку К.2 (Додаток К).

У теорії і практиці економічного аналізу провідними економістами вважається, що критичним значенням для зношеності основних засобів є 0,5. [10, 18, 23] Тобто, як тільки основні засоби в процесі амортизації загублюють 1/2 своєї первинної вартості, підприємство повинне почати інвестиційний процес. Швидкість повернення інвестованого капіталу може бути охарактеризована таким показником як термін, за який при даному методі амортизації відбувається реновація половини первинної балансової вартості майна. Рисунок K.2 дає графічну інтерпретацію результатів використання різних методів амортизації:

- найбільшу швидкість повернення інвестованого капіталу забезпечить метод залишку, що зменшується (2 роки і 3 місяці);

- на другому місці за швидкістю коштує метод прискореного залишку, що зменшується (2 роки і 8 місяців);

- далі йде кумулятивний метод (3 роки 1 місяць) і прямолінійний метод (5 років).

З урахуванням одержаних розрахунків керівництву підприємства «Сумиобленерго» необхідно кардинальним чином переглянути свою амортизаційну політику і затвердити як методи амортизації методи прискореного відшкодування вартості засобів, вкладених в активи. В зв'язку з цим, доцільно упровадити для виробничого устаткування (верстатів) метод прискореного зменшення залишкової вартості. Це дозволить достатньо швидко сформувати ресурси для розширення і оновлення виробничих потужностей підприємства. Для необоротних активів загальногосподарського і адміністративного призначення використовувати метод прямолінійного списання частини, що амортизується. Для персональної і комп'ютерної техніки, у зв'язку з високою швидкістю її морального старіння застосовувати кумулятивний метод амортизації. Диверсифікація методів амортизації в діяльності підприємства дозволить максимально використовувати переваги того або іншого методу, а також сформувати достатні ресурси для оновлення складу основних засобів «Сумиобленерго».

3.3 Оцінка гнучкості амортизаційної політики публічного підприємства

При побудові ефективної амортизаційної політики підприємства одним з основних показників, який повинен бути постійним об'єктом моніторингу, є термін окупності активів [19]. Серед сукупності чинників, які впливають на окупність активів, виділяють два основних: ціна продукції (робіт, послуг); об'єм збуту продукції (робіт, послуг). На рисунку 3.1 приведені результати, які можуть бути одержані підприємством внаслідок зміни величини амортизаційних відрахувань при використанні різних методів амортизації.

Не дивлячись на приведені на рисунку 3.1 типові результати, які можуть мати місце унаслідок зміни підприємством методу амортизації, слід враховувати, що на ціноутворення впливає попит і пропозиції на продукцію підприємства. При зниженні величини амортизації можливо збільшення ціни унаслідок збільшення попиту. З цієї точки зору методи амортизації можуть служити інструментом впливу на ціноутворення і результати діяльності підприємства.



Рисунок 3.1 - Результати, які можуть бути одержані підприємством унаслідок зміни методу амортизації

Умовою стійких ринкових позицій для підприємства є проведення гнучкої амортизаційної політики підприємства, яка полягає в зміні методів нарахування амортизації при тому або іншому рівні (темпі зростання) доходу від реалізації продукції. У основу методики розробки гнучкої амортизаційної політики лягли розробки російських економістів [17]. Проілюструємо дану концепцію за даними амортизаційної політики «Сумиобленерго».

За даними аналізу руху і ефективності використання основних засобів підприємства встановлено, що середньорічна первинна вартість основних засобів 2008 р. складає 245,0 тис. грн. При цьому встановлено термін використання (звернення), за який основні засоби повністю перенесуть свою вартість складає 8,7 років (приймаємо для зручності розрахунків 8 років). Ліквідаційну вартість визначимо як 5% від первинної вартості об'єкту основних засобів (12,25 тис. грн.).

Відповідно до методу прямолінійного списання сума річних відрахувань (S) дорівнює:

тис. грн.

Відповідно до методу подвоєного зниження залишку річна сума амортизації встановлюється шляхом визначення річної суми амортизація, яка подвоюється і множенням цієї норми на амортизаційну вартість об'єкту амортизації:

тис. грн.

Використовуючи метод зниження залишку, норму амортизації розраховують по формулі:

, тис. грн.

При використанні методу суми чисел років сума амортизації визначається як:

тис. грн.

Метод суми одиниць продукції прив'язаний до фактичного виробництва продукції. Приймемо виробничу потужність устаткування як 90000 кв.м., тоді норма амортизації складе тис. грн.(2,58 грн.). Якщо впродовж першого року експлуатації фактично виготовлено 19 000 кв. м., то річна сума амортизації склала:

тис. грн.

Якщо прийняти метод рівномірного списання амортизаційних відрахувань за базовий, то одержані розрахунки приймуть вигляд, представлений в таблиці 3.4. За її даними побудована залежність в площині абсцис і ординат, яка відображає ефективність рішення про зміну методу амортизації щодо прогнозованої зміни об'єму доходів від реалізації готової продукції (рис. 3.2).

На рисунку 3.2 по осі Х показана прогнозована зміна доходу підприємства від реалізації готової продукції у відсотках, а на осі Y - зміна величина амортизації при використанні перерахованих в таблиці 3.4 методів

Таблиця 3.4 - Величина амортизаційних відрахувань при використанні різних методів амортизації

№ з/п	Метод амортизації	Річна сума амортизації, тис. грн.	Величина амортизаційних відрахувань %
А	1	2	3
1.	Метод прямолінійного списання	29,09	100
2.	Метод подвійного зниження залишку	58,18	200
3.	Метод зниження залишку	53,9	180
4.	Метод суми чисел	51,72	178
5.	Метод суми одиниць продукції	47,50	163

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3.2 - Взаємозв'язок методів амортизації і змін доходу від реалізації готової продукції

Як видно з рисунку 3.2, зміна величини амортизаційних відрахувань унаслідок ухвалення рішення про зміну методу амортизації забезпечує відповідну зміну доходу від реалізації продукції. Так, при переході від методу зниження залишку до методу подвоєного зниження залишку величина доходу від реалізації готової продукції збільшиться на 20%.

Оскільки метод прямолінійного списання прийнятий за базовий, всі зміни прогнозованого доходу можуть розглядатися щодо необхідного розміру доходу, тобто мінімальної суми доходу, яка забезпечує поточну окупність інвестованих в активи засобів. Використовуючи такий підхід до управління амортизаційними відрахуваннями, підприємство може значно прискорити процес оновлення необоротних активів, що сприяє поліпшенню економічних результатів його діяльності [19].

Таким чином, при розробці амортизаційної політики ключовим чинником її проведення є гнучкість у використанні методів амортизації. Вона виявляється у використанні такого методу, який в максимальному ступені відповідає завданням не тільки швидкого оновлення необоротних активів, але і впливає на величину доходу від реалізації. Розрахунками встановлено, що при переході від методу зниження залишку до методу подвоєного зниження залишку величина доходу від реалізації готової продукції збільшиться на 20%. При переході від методу суми чисел до методу зниження залишку величина виручки збільшиться на 2%.

3.4 Рекомендації щодо підвищення ефективності амортизаційної політики

Амортизаційна політика, розроблена в рамках «Сумиобленерго» повинна забезпечувати своєчасне накопичення засобів для реалізації процесу оновлення виробництва, бути обґрунтованою і мінімально трудомісткою. З одного боку, підприємство може використовувати метод податкової амортизації як основний і не вести подвійною обліку амортизаційних відрахувань - в бухгалтерському і податковому обліку. Проте даний підхід усереднює оцінку основних засобів і перенесення їх вартості на готову продукцію. У цій на підприємстві не формується чітка картина щодо реальної величини зносу.

Проблема трудомісткості ведення двох видів обліку на підприємстві - податкового і бухгалтерського - може бути вирішена за рахунок розробки і впровадження програмного забезпечення. Це може бути реалізовано за рахунок розробки індивідуальної конфігурації програми обліку, що включає три компоненти - бухгалтерську, податкову і аналітичну. Єдина складність полягає в тому, що «Сумиобленерго» для вирішення цього питання буде потрібно додаткові фінансові вкладення. Орієнтовно вартість розробки і практичного запуску індивідуальної конфігурації на базі системи 1С: Підприємство складає 35-40 тис. грн.. Проте дані витрати окупаються за рахунок ухвалення ефективних рішень і економії часу на проведення обліково-аналітичних робіт.

Другим напрямом вдосконалення амортизаційної політики на «Сумиобленерго» є розробка і впровадження заходів щодо підвищення ефективності використання основних засобів. Комплекс засобів, за рахунок яких підприємство може істотно підвищити результативність використання свого майна, достатньо широкий. До першочергових з них можна віднести:

- збільшення часу корисного використання устаткування. «Сумиобленерго» має верстати по виробництву метало пластикових конструкцій, яке відповідає найбільш прогресивним вимогам. При цьому можлива потужність даного устаткування складає вищий показник, ніж досягнутий на сьогоднішньому рівні. Збільшення завантаження потужностей може бути здійснено за рахунок укладення договорів на виробництво напівфабрикатів і що комплектують для інших підприємств. В цьому випадку, необхідно скласти калькуляції виробництва напівфабрикатів з мінімальним рівнем рентабельності. У випадку, якщо вартість виробництва і його швидкість виявиться нижчою, ніж у підприємств конкурентів, то можна запропонувати їм співпрацю;

- підвищення ефективності основних засобів за рахунок раціонального розміщення активної частини основних коштів. Зокрема, в будівлі цеху, яка належить підприємству необхідно перерозподілити виробниче устаткування, враховуючи ергономіку і техніку безпеки. В зв'язку з цим, можливо перенесення адміністративної частини в будівлю цеху. Тим самим скоротиться величина витрат на оплату орендної платні і дозволить підприємству підвищити ефективність використання основних засобів;

- встановлення чіткої системи контролю за працездатністю і справністю об'єктів основних засобів з боку відповідальних осіб і керівництва підприємства. Оскільки техніка є новою, вимагає висококваліфікований робочий складу необхідно допускати до роботи тільки фахівців, що пройшли відповідну підготовку. За збереження, справність і готовність до роботи, співробітники підприємства повинні нести персональну відповідальність.

- зростання продуктивності роботи устаткування за рахунок використання сучасних технологій і вдосконалення технологічного процесу безпосередньо працівниками підприємства. У цій частині необхідно розробити системи ефективного стимулювання наукової організації праці, заохочення ініціативи працівників підприємства в частині підвищення ефективності використання виробничого устаткування, раціоналізаторської діяльності.

У частині вдосконалення амортизаційної політики необхідно реалізація наступного підходу, що дозволяє вибрати адекватніший спосіб нарахування амортизації, з урахуванням специфіки підприємства. Для виробничого устаткування доцільно встановити метод прискореного зменшення основних засобів. Це дозволити в максимально короткі терміни накопичити підприємству засоби для оновлення основних засобів, їх модернізації. Крім того, цей спосіб дозволить підприємству одержувати надалі вищий економічний ефект. Найбільш прийнятний термін використання виробничого устаткування - 10 років.

Для інструменту і додаткового устаткування, що використовується у виробничому процесі і відноситься до об'єктів основних засобів доцільно встановити прямолінійний метод з терміном експлуатації 2 роки.

Для об'єктів основних засобів, що мають високий ступінь морального старіння, необхідне встановлення кумулятивного методу амортизації з терміном корисного використання 5 років. Інші основні засоби (загальногосподарського призначення - робоче місце, адміністративне приміщення, будівля цеху, установка для перевезення метало пластикових конструкцій) доцільно амортизувати із застосуванням прямолінійного методу. Диверсифікація методів амортизації залежно від об'єктів основних засобів дозволяє в більшій мірі врахувати всі переваги і недоліки того або іншого методу амортизації. Крім того, встановлюючи різні методи амортизації підприємство максимально враховує свої цілі розвитку. Всі вказані зміни в амортизаційній політиці у обов'язковому порядку повинні бути відбиті в наказі про облікову політику підприємства. Важливим є дотримання її принципів впродовж звітного року.

Таким чином, реалізація раціональної і ефективної амортизаційної політики на «Сумиобленерго» можлива у разі забезпечення якісної і оперативної системи обліку, аналізу і контролю з використання засобів амортизації. Другим напрямом вдосконалення політики є підвищення ефективності використання основних засобів за рахунок збільшення часу їх корисного використання, оптимального розміщення і кваліфікованого обслуговування. Диверсифікація методів амортизації і закріплення їх в наказі про облікової політики дозволяє врахувати всі переваги і недоліки того або іншого методу амортизації і вибрати ті з них, які більшою мірою відповідають стратегічним і тактичним цілям розвитку підприємства.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Характеристика приміщення

Як об'єкт дослідження розглядаємо приміщення фінансового відділу ВАТ «Сумиобленерго», що знаходиться за адресою: м. Суми, Д. Коротченка 7, оскільки саме в цьому відділі була отримана вихідна інформація для написання дипломної роботи.

Приміщення знаходиться на другому поверсі п'ятиповерхового будинку, що є адміністративно-управлінським корпусом підприємства ВАТ «Сумиобленерго».

Загальна площа приміщення становить - 102,9 м2, висота - 3,5 м, довжина - 9,8 м, ширина - 10,5 м, приміщення має три вікна. Кількість працівників, що працюють у відділі складає 15 чол. Отже, на одного працівника припадає: 102,9/15 = 6,86 (м2/чол.) робочої зони.

Згідно з СНиП 2.09.04-87 [75] на кожного працюючого в управлінських приміщеннях має припадати не менше 4 (м2/чол.) робочої площі, а висота приміщення - не менше 2,5 м.

Отже, згідно з нормативом, розміри і забезпечення працюючих робочою площею у відділі дотримані.

У приміщенні розміщено 15 комп'ютерів. Напруга джерела живлення - 220 В. У приміщенні розташовано 15 робочих місць, 3 шафи для зберігання документів, 1 сейф.

За небезпекою ураження електричним струмом приміщення можна віднести до категорії без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом.

План приміщення наведено на рис.4.1



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4.1 - Планування приміщення

Умовні позначення:

1 - комп'ютер;

2 - робоче місце;

3 - шафа;

4 - сейф.

4.2 Аналіз стану охорони праці

4.2.1 Аналіз достатності природного освітлення

Для аналізу достатності природного освітлення наведемо схему приміщення (рис. 4.2).

а) вид збоку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

б) вид зверху

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4.2 - Схема розрахунку природного освітлення

Умовні позначення:

1 - комп'ютер;

2 - робоче місце;

3 - шафа;

4 - сейф.

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світлового пояса, в якому розташована Україна (), визначається у відсотках за формулою:

(4.1)

де, - нормований значення КПО для III світлового пояса (= 1,5% згідно з СНиП II-4-79 [76]).

m - коефіцієнт світлового клімату (для України m = 0,9);

с - коефіцієнт сонячності (для м. Суми з = 0,8).

Тоді:

= 1,5 * 0,9 * 0,8 = 1,08%.

Для визначення достатності природного освітлення потрібно розрахувати фактичне значення КПО виходячи з формули:

(4.2)

де Sв- площа всіх вікон в приміщенні, м2

Sh- площа підлоги приміщення, м2

з - гальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу, беремоз = 0,4;

r1 - коефіцієнт що враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення;

в - світлова характеристика вікна;

Кбуд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками (будинків немає - отже, Кбуд = 1);

Кз - коефіцієнт запасу (Кз = 1,4).

Sв = 1,5 * 2 * 3 = 9 (м2)

Sh = 9,8 * 10,5 = 102,9 (м2)

Для розрахунку коефіцієнта r1 необхідно розрахувати такі параметри:

1) відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна: 10,5 / 2 = 5,25;

2) відношення відстані розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення: 8,4 / 10,5 = 0,8;

3) середньозважений коефіцієнт відбивання стелі, стін, підлоги: = 0,4;

4) відношення довжини приміщення до його глибині: 9,8 / 10,5 = 0,9.

Виходячи з розрахованих показників, з таблиці значень коефіцієнта r1 при бічному односторонньому освітленні визначимо його значення за допомогою формули екстраполяції:

(4.3)

де уі - значення функції при і-ому аргументі;

уі+1 - значення функції при (і+1)ому аргументі;

у (х) - значення функції при заданому аргументі, що знаходиться між значеннями аргументів хі та хі+1;

хі - і-те значення аргументу;

хі+1 - (і+1)-те значення аргументу.

Звідси r1 дорівнюватиме:

r1(0,9) = 3,4+(2,9-3,4)/(1-0,5)*(1-0,9) = 3,3

Для визначення коефіцієнта в потрібно скористатися таблицею значень світлових характеристик в світлових прорізів при бічному освітленні:

в (0,9) = 54+(23-54)/(1-0,5)*(1-0,9) = 52,45

в (0,9) = 66+(26,5-66)/(1-0,5)*(1-0,9) = 64,025

в (5,25) = 52,45+(64,025-52,45)/(7,5-5) *(7,5 - 5,25) = 62,87

Отже:

еф = 100*9*0,4*3,3/102,9*62,87*1,4*1 = 0,1312%

Оскільки фактичне значення природного освітлення менше нормованого (0,1312 < 1,08), то природного освітлення в приміщенні недостатньо і необхідні заходи щодо його поліпшення.

4.2.2 Аналіз достатності штучного освітлення в приміщенні

Для освітлення приміщення застосовуються люмінесцентні лампи потужністю 40 Вт. Отже, нормоване значення освітленості повинне становити не менше 300 люкс (СНиП II-4-79 [76]).

Схему розміщення світильників у приміщенні наведено на рис.4.3.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4.3 - Схема розміщення світильників

Розрахуємо фактичне значення освітлення (Еф), враховуючи те, що потужність ламп - 40 Вт, кількість ламп у світильнику - 4 шт.

Фактичне значення штучного освітлення (Еф) розраховуємо за формулою:

(4.4)

де Fл - світловий потік лампи, лм (для люмінесцентних ламп потужністю 40 Вт - 210 - 3120); середнє значення = (2100+3120)/2=2610 лм;

В - коефіцієнт використання світлового потоку (В = (0,4+0,6)/2 = =0,5);

N - кількість світильників, шт.;

n - кількість ламп в світильнику, шт.;

S - площа приміщення, м;

К - коефіцієнт запасу (К = 1,5 - 2);

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,15).

Беремо:

Fл = 2610 лм.

N = 16 шт.

n = 4 шт.

S = 10,5*9,8 = 102,9 м2.

К = (1,5 +2) / 2 = 1,75

Z = 1,15

Еф = 2610*0,5*16*4/102,9*1,75*1,15 = 403,48 (Люкс)

Таким чином, фактичне значення штучного освітлення відповідає нормативному (403,48>300), що свідчить про достатність освітлення в приміщенні.

4.2.3 Розрахунок ефективності природної вентиляції

Схема розрахунку природної вентиляції наведена на рисунку. Це четвертий з п'яти рисунок розділу.

Рисунок 4.4 - Схема розрахунку природної вентиляції

Розрахуємо об'єм приміщення

V = 10,5*9,8*3,5 = 360,15 (м3)

Розрахуємо об'єм адміністративного приміщення, що припадає на одного працюючого:

V1 = 360,15/15 = 24,01 (м3/чол.).

Оскільки згідно з СНиП 2.09.04 - 87 [75] об'єм приміщення, що припадає на 1-го працюючого, повинен становити 40 (м3), що більше ніж фактичне значення даного показника - 24,01 (м3/чол.), у відділі потрібно забезпечити повітрообмін не менше L1 = 20 (м3/год) на кожного працюючого. Розрахуємо необхідний повітрообмін Lн, м3/год за формулою

Lн = L1*n, (4.5)

де n - найбільша можлива кількість працюючих у приміщенні.

Lн =20*15 = 300 (м3/год)

Знайдемо фактичне значення повітрообміну, користуючись схемою, наведеною на рисунку 4.4, за формулою:

Lф = *F*V*3600 , (4.6)

де - коефіцієнт витрати повітря ( = 0,55);

F - площа кватирки (F = 0,7*0,7 = 0,49 м2);

V - швидкість виходу повітря через кватирку або вентиляційний канал, м/с, яка розраховується за формулою:

, (4.7)

де g - прискорення вільного падіння (g = 9,8 (м/с2));

H2 - тепловий тиск, який розраховується за формулою: