Порівняльний аналіз розвитку системи електронних грошей в Україні і зарубіжних країнах

Електронні гроші на програмній основі WebMoney Тranfer

В Україні систему WebMoney Transfer представляє «Українське гарантійне агентство» (м. Київ), створене в грудні 2003 року.

Відповідно до термінології, прийнятої в країнах ЄС, ця компанія є емітентом електронних грошей, номінованих в українських гривнях, а відповідно до термінології прийнятої в системі WebMoney Transfer, - Гарантом титульних знаків WMU.

Прагнучи діяти в українському законодавчому полі, ТОВ «Українське гарантійне агентство» використовує правову модель, відповідно до якої емісія та обіг титульних знаків WMU здійснюється згідно з Цивільним Кодексом України (ст. 3, 8, 11, 512, 656). Титульні знаки WMU розглядаються як одиниці обліку прав вимоги між особами, які визнають такий облік відповідно до укладених договорів.

Згідно з договорами між ТОВ «Українське гарантійне агентство» та українськими користувачами системи WebMoney Transfer (у тому числі власниками Інтернет-магазинів) титульні знаки WMU призначені для обліку майнових прав (активів) користувача. Такими активами виступають грошові кошти, які зберігаються на рахунках ТОВ «Українське гарантійне агентство» в банку. Під час емісії титульних знаків WMU відбувається купівля користувачем прав вимоги у Гаранта, під час погашення титульних знаків WMU - продаж користувачем прав вимоги Гаранту. Переказ електронних грошей користувачами системи являє собою перевідступлення прав вимоги до Гаранта від одного користувача до іншого відповідно до норм цивільного права щодо заміни кредитора в зобов'язанні. Ввести гроші до системи WebMoney Transfer (придбати WMU) можна за допомогою:

- скретч-карток номіналом 50, 100, 200 та 500 WMU або паперових чеків (ваучерів) номіналом 10, 25, 50, 100, 200, 500 та 1000 WMU;

- банківського переказу з поточного або карткового рахунку, а також без відкриття рахунку;

- мобільного телефону;

- дилерів та обмінних пунктів.

Використання скретч-карткок WebMoney Transtfer має певні особливості. Скретч-картка WMU є замінником електронного гаманця WebMoney Transfer і дозволяє використовувати базові функції системи без реєстрації. Вивести гроші з системи (погасити WMU) можна за допомогою:

- переказу на рахунок у банку;

- терміналів самообслуговування та банкоматів;

- дилерів та обмінних пунктів.

У 2005 році з використанням титульних знаків WMU здійснено 271 тис. операцій на суму 24,9 млн. грн., у 2006 році - 697 тис. операцій на суму 69,4 млн. грн., а у 2007 році - 1672 тис. операцій на суму 223 млн. грн. Таким чином, кількість операцій у системі WebMoney Transfer з електронними грошима, номінованими в гривнях, за 2007 рік зросла в 2,4 рази, а сума операцій - у 3,2 рази.

Динаміку статистичних показників системи WebMoney Transfer за час її роботи в Україні наведено на рис. 5-6.



Рис. 5. Динаміка кількості електронних гаманців для збереження WMU,тис.

Рис. 6. Кількість операцій у WMU протягом кварталу,тис

За станом на 01.01.2008 року електронні гроші системи WebMoney Transfer, номіновані у гривнях (титульні знаки WMU), приймали як засіб платежу близько 430 українських Інтернет-магазинів, якими було укладено договори з ТОВ «Українське гарантійне агентство». При укладенні такого договору забезпечується автоматизоване приймання Інтернет-магазином платежів у WMU, а також погашення Гарантом накопичених WMU - обміну їх на звичайні безготівкові гроші. Проте, оскільки можливим є самостійне (неавтоматизоване) приймання WMU, реальна кількість Інтернет-ресурсів, які використовують WMU як засіб платежу, може перевищувати кількість, зазначену вище.

«Интернет.Деньги»

Систему «Интернет.Деньги» (за російською технологію PayCash) представляє ТОВ «Интернет.Деньги» (м. Київ), створене в лютому 2003 року [32].

Ця компанія є оператором системи та емітентом, номінованих у гривнях електронних грошей за технологію PayCash.

Призначенням системи «Интернет.Деньги», як і інших подібних систем, є здійснення розрахунків і переказів електронних грошей у мережі Інтернет. До торгового ряду системи підключено більше 100 інтернет - магазинів, в яких можна сплатити за супутникове та кабельне телебачення, комунальні послуги, придбати в on-line режимі коди доступу до Інтернет, IP-телефонії, поповнити рахунок мобільного телефону тощо .

Користувачем системи може бути будь-яка фізична або юридична особа, яка погодилася з правилами роботи системи і підтвердила це укладанням договору в електронній формі з ТОВ «Интернет.Деньги». Юридичні особи мають право укладати угоди з торговцями щодо придбання товарів або послуг і здійснювати перекази електронних грошей через довірених фізичних осіб.

На початок 2008 року у системі «Інтернет.Гроші» було відкрито понад 70000 рахунків користувачів .

Для того, щоб оплачувати товари і послуги в Інтернеті, користувачу необхідно поповнити свій рахунок у системі. До послуг користувачів широкий вибір способів поповнення рахунка. Система не утримує комісію за введення грошей на рахунок.

Задіяна в системі «Інтернет.Деньги» технологія PayCash впроваджена в кількох системах, що функціонують у різних країнах: «Яндекс.Деньги» (Росія), Cyphermint PayCah (США), DramCash (Вірменія).

Користувачам системи «Интернет.Деньги» доступні послуги, які надаються будь-якою з цих систем.

Ввести гроші до системи «Интернет.Деньги» (придбати електронні гроші) можна за допомогою:

- скретч-карток «Интернет.Деньги»;

- банківського переказу з поточного або карткового рахунку, а також без відкриття рахунку;

- поштового переказу, у тому числі електронного;

- внесення готівки в офісі ТОВ «Интернет.Деньги».

Скретч-картки є найбільш швидким засобом уведення грошей до системи «Интернет.Деньги», як і до інших подібних систем, при застосуванні скретч-карток поповнення електронного гаманця користувача відбувається практично миттєво.

Користувачам системи «Интернет.Деньги» пропонується декілька тарифних пакетів, які передбачають різні умови обслуговування залежно від термінів і цілей використання системи.

Нині електронні гроші системи «Интернет.Деньги» приймають 90 Інтернет-магазинів. Більшість показників, які характеризують роботу системи «Интернет.Деньги», вважаються її представниками конфіденційною інформацією і не розголошуються. Окремі дані наведені на рис. 7.

Рис. 7. Кількість електронних гаманців, тис.

Електронні гроші на карткових носіях

Національна система масових електронних платежів

Національна система масових електронних платежів (НСМЕП) є внутрішньодержавною платіжною системою, яка введена в промислову експлуатацію у листопаді 2004 року.

Платіжною організацією системи, власником торгової марки і оператором системи є Національний банк України. Він також виконує функції розрахункового банку, головного і регіонального процесингових центрів. НСМЕП створена з метою впровадження в Україні відносно дешевої та надійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків.

Носієм інформації в системі є смарт-картка, яка на відміну від картки з магнітною смугою, найбільш повно задовольняє вимоги безпеки. На базі смарт-картки в НСМЕП створена високоефективна офлайнова технологія, яка не потребує оперативного зв'язку з банківським рахунком під час виконання платіжних операцій, що є важливим за недостатньої якості вітчизняних каналів зв'язку.

Смарт-картка НСМЕП, крім інструмента доступу до рахунку користувача в банку, може мати функцію електронних грошей. Це перший у світі приклад, коли систему розрахунків електронними грошима впроваджує центральний банк країни. Згідно з термінологією НСМЕП платіжні додатки її картки називаються «чек» і «гаманець». Гаманець представляє класичну схему електронних грошей. Усі кошти, завантажені на гаманцях клієнтів банку, відображаються на консолідованому рахунку банку і не персоніфіковані.

При розробленні НСМЕП було використано досвід одного з перших значних проектів, призначених для вирішення проблеми заміни готівкових грошей на електронні, - системи Mondex.

Однак, на відміну від ідеології Mondex, у НСМЕП було свідомо відмовлено від можливості безпосередньої передачі електронних грошей від одного користувача до іншого. Ідеологи НСМЕП вважали, що система має будуватися за принципами наявності «третьої сторони», яка здійснює облік операцій.

Держателем гаманців НСМЕП можуть бути виключно фізичні особи. Гаманець зручно використовувати для здійснення дрібних покупок, коли клієнт не бажає витрачати час на введення ПIН-коду. Максимальна сума електронних грошей, яка може одноразово завантажуватись на гаманець НСМЕП, обмежена нормативно-правовим документом НБУ сумою в 1000 гривень.

Таке обмеження спрямоване насамперед на захист прав користувача, оскільки у випадку втрати або виходу з ладу картки, залишок коштів гаманця не повертається користувачу.

Електронний гаманець може бути персоналізованим або неперсоналізованим. Персоналізований гаманець застосовується на підставі договору з клієнтом про відкриття банківського рахунку, з якого гаманець можна багаторазово поповнювати.

Неперсоналізований гаманець видається без підписання договору і відкриття банківського рахунку. Неперсоналізований гаманець можна багаторазово завантажувати готівкою в касах банків- членів НСМЕП.

На 04.06.2010 року членами та учасниками НСМЕП було 57 банків України, загальна кількість карток НСМЕП перевищила 2,7 млн. шт. Усі ці картки можуть бути носіями електронних грошей. Динаміку сум завантаження гаманців НСМЕП наведено на рис. 8.

Рис. 8. Суми завантаження гаманців НСМЕП наростаючим підсумком (тис. грн.)

3. Перспективи розвитку електронних грошей в Україні

Прогнозування розвитку електронних грошей в Україні є складною справою, оскільки цей засіб платежу сьогодні ще не має правового підґрунтя для свого існування. Якщо емісія електронних грошей на карткових носіях (наперед оплачених карток міжнародних платіжних систем та електронних гаманців НСМЕП) за відсутності в законодавстві належних правових положень регулюється нормами щодо емісії платіжних карток і здійснюється в Україні лише банками, то системи розрахунків електронними грошима програмного типу («Інтернет.Деньги»/ технологія PayCash/, WebMoney Transfer тощо) та небанківські емітенти цих грошей працюють в умовах правової невизначеності. Вони на власний ризик упроваджують сучасні схеми розрахунків, на свій розсуд дбають про захист користувачів та управляють фінансовими й не фінансовими ризиками.

Разом з цим очевидно, що електронні гроші, з'явившись на ринку, вже не здадуть своїх позицій і, долаючи перешкоди, утвердяться на ньому назавжди. Результатом буде лібералізація діяльності чинної банківської системи та розвиток державно-правових умов для діяльності систем електронних грошей [13].

Якщо системи електронних грошей програмного типу, середовищем обігу яких є мережа Інтернет, потерпають в Україні від браку правових норм, які б надали їм легального статусу, то електронні гроші на картках - від нерозвиненості інфраструктури, їх переслідує класична проблема систем роздрібних розрахунків «курка» - «яйце»: торговець не впроваджує технічних засобів для приймання карток з електронними грошима тому, що покупці їх не використовують, а покупці не використовують електронні гроші на картках тому, що їм немає де їх застосувати.

До труднощів розвитку систем електронних грошей слід також віднести психологічну непідготовленість регулюючих органів, низький ступінь їх компетентності та неготовність органів контролю до запобігання можливим порушенням у цій сфері й боротьби з ними.

У цілому, досить серйозно обговорювалося, чи створять елект- ронні гроші окремий грошовий агрегат, який витисне традиційні платіжні засоби, і чи не призведе їх розвиток до створення нової фінансової реальності.

Найбільш реальним терміном для прогнозування є найближчі 5-7 років.

Сьогодні PayPal є провідною глобальною системою електронних грошей, яка охоплює 103 країни і здійснює платежі в 17 валютах.

Перша хвиля творців електронних грошей допускала помилки як у сфері технологій, так і при виборі мети. Їх спонукали уперед технології, а не ринок [3]. Сьогодні вже з'явилися адекватні прогнози потреб ринку в платіжних системах, оцінки темпів їх росту та розуміння технологічних пріоритетів.

Нове телекомунікаційне середовище, засноване на Інтернеті та мобільних технологіях, змінило цілий ряд сегментів роздрібної торгівлі. Поряд із переходом до Інтернет традиційних видів віддаленої торгівлі, яка використовує модель фізичної доставки товарів за каталогами, відразу ж почали виникати нові сегменти, в яких сама доставка товарів відбувається через Інтернет. Спочатку основними товарами у віртуальному сегменті були файли, відео, звукові або програмні, але дуже швидко цей сегмент став заповнюватися іншими товарами й послугами, такими як електронні білети, передплата на електронні видання, оплата телекомунікаційних та інших сервісів, потокове відео й аудіо. Крім моделей торгівлі за каталогами, активно стали розвиватися інші моделі, зокрема, аукціонна.

Сьогодні в Інтернет-торгівлі з'являються зовсім незвичні моделі, наприклад, MMORPG Item Sale, коли для використання в комп'ютерних іграх, в яких одночасно беруть участь кілька користувачів, гравцями через Інтернет придбаються різноманітні артефакти, які існують виключно віртуально і тільки в Інтернет [6].

Поштовхом розвитку нових форм роздрібної торгівлі стали мобільні продажі контенту. Галузь з мільярдними оборотами, яка за короткий час з'явилася без додаткових інвестицій, вже показала свій потенціал.

Згадані моделі й форми у майбутньому отримують подальший розвиток, так само, як і виникатимуть нові, ще більш незвичні. Усі вони потребують існування ефективних і надійних платіжних рішень. З'явившись, такі платіжні рішення, у свою чергу, проникають у різні ринки і створюють нові.

Найбільш передбачуваним сегментом вбачаються Інтернет- платежі. Технологічне суперництво між двома домінуючими технологіями - електронними грошима програмного типу та традиційними платіжними картками - буде вирішено на користь перших. Принаймні про це говорить захоплення електронними грошима як усталених ринків США й Європи, так і молодих, зокрема, російського. Головна причина такої ситуації пов'язана не з електронними грошима, а із самим картковим товариством. На фоні динамічного розвитку систем електронних грошей в Інтернет в області традиційних карток спостерігається деяка стагнація: невдалі спроби запуску протоколу SET, невиправдані сподівання від запуску 3D Secure, проблеми з шахрайством, щодо яких не виявляється відчутної позитивної тенденції.

Безумовно, це не означає що платіжні картки не будуть використовуватися для розрахунків через Інтернет. Традиційні платежі в подальшому будуть прийматися на Інтернет-ринку. Проте, вони будуть саме традиційними, - досвід нововведень в області карткових Інтернет-платежів показує, що без суттєвої перебудови структури, вони неефективні, а загальна перебудова під Інтернет-платежі не цікавить ні банки, ні держателів карток. Можливо, нове рішення в області карткових Інтернет-платежів виникне внаслідок розвитку оф-лайнової карткової платіжної технологій. Наприклад, якщо до карток буде вбудований бездротовий інтерфейс, і одночасно, такий інтерфейс масово вбудовуватиметься для інших цілей до комп'ютерів, а вартість нової інтеграційної технології зведеться до вартості програмного забезпечення, що знизить поріг впровадження практично до нуля. Проте подібних рішень поки не виникало [7].

Глобальним бізнес-фактором у світі платіжних карток є корпоративна еволюція міжнародних карткових платіжних систем, спрямована на публічні компанії, що без сумніву впливатиме на політику розвитку в найрізноманітніших напрямах.

У світлі інтеграції Інтернету та голосових технологій в один пристрій найбільш перспективною здається проникнення моделі Інтернет-платежів до мобільних телефонів. Проте цей прогноз значно пов'язаний із розвитком самої мобільної галузі, який сьогодні важко передбачити. Одним із сценаріїв може бути прихід Інтернет-операторів у мобільну сферу. Наприклад, активне проникнення системи електронних грошей PayPal до мобільних пристроїв зв'язку здається більш вірогідним і ефективним, ніж незалежні рішення конкуруючих між собою операторів.

Електронні гроші на карткових носіях мають перспективу у випадках, коли покупець розраховується безпосередньо у торговця (face-to-face). Картки з електронними грошима є інструментом витиснення готівки для платежів малими сумами і з точки зору загальної економіки та держави є дуже корисними для збільшення прозорості грошових потоків і зниження витрат.

Безумовно, на стан справ в Україні впливатимуть події в Європі, де протягом найближчих п'яти років очікується різке зростання на ринку наперед оплачених карток. Прогнози, розроблені за результатами дослідження, проведеного у Великобританії компанією PSE Consulting, показують, що у 2010 році європейці витратять 75 млрд. євро, використовуючи наперед оплачені картки, що на рік складатиме 2,3 млрд. трансакцій, - це відповідає 110% збільшенню на рік.

Таким чином, вже найближчим часом кількість карток зросте на 40 млн., а кількість оплачених наперед трансакцій досягне 150 млн. Прогнозується, що 58% усіх купівель відбуватиметься з наперед оплаченими картами під брендами міжнародних платіжних систем Visa International та MasterCard Worldwide [41].

Новий поштовх для розвитку електронних грошей на карткових носіях в Україні, як і в усьому світі, дасть упровадження безконтактних технологій.

За даними головного емітента безконтактних наперед оплачених карток PayPass, отриманими під час досліджень, які проводилися протягом приблизно однакових тримісячних термінів у 2005 і 2006 роках, відбулося збільшення: торговельних точок, що приймають PayPass - на 230%;кількості трансакцій PayPass у торговельних точках - на 270%.

Технологія PayPass сьогодні не використовується в Україні, але її успіх вказує на те, яким може бути найближче майбутнє електронних грошей НСМЕП у разі запровадження безконтактної технології.

Важливішими питаннями, пов'язаними з перспективою розвитку електронних грошей в Україні, є питання їх правового визначення та законодавчого регулювання.

Хоча сьогодні обсяги емісії в Україні не впливають на монетарну політику, не можна не розуміти, що масова емісія електронних грошей і прийняття їх широким колом торговців як засобу платежу може призвести до ескалації інфляційних процесів. Механізм інфляційного впливу електронних грошей діє у двох напрямах. Перший напрям - звичайна мультиплікація грошей на банківському рахунку покриття електронних грошей, другий - випуск самих електронних грошей, які циркулюють (виконують функції засобу обігу) без відображення на банківських рахунках до моменту погашення. Пом'якшуючого ефекту щодо першого напряму можна досягти в разі поширення вимог обов'язкового резервування на кошти, що зберігаються на рахунку покриття електронних грошей. У другому напрямі інфляційний вплив стримується за рахунок того, що електронні гроші, як правило, виступають засобом платежу для підприємств «нової» економіки, тобто додаткові електронні гроші забезпечені додатковою кількістю товару, який у протилежному випадку можливо був би виключений із економічного обігу або продавався за готівку.

Електронні гроші збільшують швидкість грошового обігу

Якщо звернутися до класичного рівняння обміну I.Фішера, то виявиться, що у формулі MV=PY (M - грошова маса, як правило М1; V - швидкість обігу грошей; P - рівень цін; Y - річний реальний продукт) одночасно збільшуються обидва множника в одній частині рівняння. Як результат - в іншій його частині пропорційно має зрости рівень цін, а це - інфляція.

Зменшити негативний вплив емісії електронних грошей на інфляційні процеси можна шляхом законодавчо встановленої вимоги про обов'язкову попередню оплату електронних грошей у повній сумі традиційними грошима, а також уведенням заборони на кредитування в електронних грошах [11].

Електронні гроші створюють можливості для ефективного прибутку у сфері роздрібних платежів, проте їх розвиток не повинен наражати на небезпеку ні безперервне функціонування платіжних систем, ні стабільність фінансової системи. Більше того, ефективний прибуток може бути реалізований тільки за умови запровадження достатнього захисту електронних грошей для підтримки довіри до них суспільства. Необхідно чітко визначити та вжити заходів для запобігання ризикам, з яких найбільшим є ризик неплатоспроможності емітентів. Нерозуміння цього може призвести до негативних наслідків, що вплине на довіру користувачів до різних видів електронних платежів і, можливо, навіть на довіру до грошей взагалі .

Таким чином, інтересам центрального банку і держави в цілому відповідає створення в Україні правової основи для гарантування того, щоб емітенти електронних грошей були надійними, а системи розрахунків електронними грошима - безпечними та ефективними. Важливо також, щоб законодавство гарантувало рівні умови для провайдерів різних видів електронних грошей.

Висновки, до яких дійшли регулятори ринків США та Європи, вказують на доцільність встановлення тільки самих загальних правових меж, які дозволять розвиватися новітнім платіжним технологіям і запровадять моніторинг за цим процесом.

Системи розрахунків, які включають останні досягнення науково-технічного прогресу, стають дедалі складнішими, відтак деталізовані правила та інструкції виявляються обтяжливими і неефективними, якщо не контрпродуктивними. Якщо ми прагнемо сприяти розвитку фінансових інновацій, які приносять вигоду і підприємцям, і користувачам, ми не повинні встановлювати правила, які їх гальмують.

Передбачається, що основним принципом регуляторного підходу до питань, пов'язаних з електронними грошима, має стати співрегулювання, тобто поєднання законодавчого регулювання із саморегулюванням, яке здійснюється представниками приватного капіталу, що вкладає кошти у забезпечення функціонування систем електронних грошей [9].

Об'єктом правового регулювання в Україні мають бути як самі електронні гроші, так і установи, які випускають їх в обіг.

Суб'єктом регулювання має виступити Національний банк України, однією з функцій якого, відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України», є контроль за створенням електронних платіжних засобів. Згідно зі статтею 40 цього Закону Національний банк України встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України. Відповідно до статті 41 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» на Національний банк України покладено обов'язок здійснювати контроль за діяльністю платіжних систем, що функціонують в Україні. Таким чином, яким би не було законодавче рішення стосовно установ, які матимуть в Україні право здійснювати емісію електронних грошей, контроль за цією діяльністю та функціонуванням систем розрахунків електронними грошима покладено на Національний банк України.

Основними цілями регулювання передбачаються такі:

забезпечення здатності центрального банку проводити грошово-кредитну політику;

підтримання розвитку в інтересах підприємців і споживачів ефективних, малоризикових, дешевих і зручних методів надання фінансових і платіжних послуг;

забезпечення користувачам адекватного захисту від шахрайства, недобросовісної діяльності, фінансових збитків, а також зайвого втручання у приватні справи;

сприяння органам влади запобігати та виявляти переміщення грошових коштів, пов'язаних із злочинною діяльністю [19].

Важливим аспектом є узгодженість національного та міжнародного законодавства. В Україні найближчою перспективою у сфері регулювання питань, пов'язаних з електронними грошима, передбачається впровадження загальних підходів Директиви 2000/46/ЄС.

Наріжним каменем при регулюванні електронних грошей є визначення юридичного статусу емітента електронних грошей і встановлення умов та обмежень його діяльності. Досвід об'єднаної Європи показує, що таке право разом із банками можуть мати й інші види кредитних установ, за умови виконання ними вимог, визначених зазначеною Директивою. Крім того, статтею 8 Директиви передбачене право регулятора не застосовувати окремих вимог Директиви до тих установ, які здійснюють випуск електронних грошей в обмежених обсягах, або якщо такі електронні гроші приймаються чітко визначеним обмеженим колом осіб.

Разом з цим, в умовах сьогоднішнього розподілу в Україні регулювання ринків фінансових послуг, надання небанківським установами права на здійснення емісії електронних грошей не дозволить забезпечити можливість встановлювати до емітентів електронних грошей резервні вимоги, що є основною рекомендацією Європейського центрального банку, в якій зазначається, що можливість центрального банку встановлювати резервні вимоги і вимоги щодо надання статистичної звітності є вирішальними, особливо, з точки зору забезпечення підготовки до суттєвого зростання обігу електронних грошей та їх впливу на грошово-кредитну політику .

Крім того, надання в Україні небанківськими установам права на випуск електронних грошей спричинить ряд правових колізій. Одна з них пов'язана із забороною небанківським установам здійснювати емісію платіжних карток.

Поняття «платіжна картка» трактується національним законодавством доволі широко. Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», до нього, крім традиційних платіжних карток доступу до банківського рахунку клієнта, входять наперед оплачені картки багатоцільового використання, тобто електронні гроші на карткових носіях. Обіг електронних грошей, які зберігаються на картках, суттєво обмежений технічними можливостями пристроїв, які сьогодні використовуються в системах, що діють в Україні. У загальному вигляді ця схема проста: емітент - держатель - торговець - еквайр/емітент.

Водночас обіг електронних грошей програмного типу є суттєво складнішим. Такі електронні гроші є трансферабельними, тобто можуть передаватися мережею Інтернет між держателями, торговцями, іншими учасниками систем електронних грошей. Коло користувачів таких систем практично не можливо обмежити, оскільки ними можуть бути будь-які користувачі Інтернет. Саме до емітентів трансферабельних електронних грошей насамперед має бути забезпечене право центрального банку встановлювати резервні вимоги.

Надання небанківським установам права на здійснення емісії електронних грошей в Україні призведе до того, що на практиці небанківські установи будуть позбавлені права здійснювати емісію електронних грошей карткового типу і водночас отримують право випускати трансферабельні електронні гроші програмного типу.

Таким чином найближчою перспективою в Україні є надання права на здійснення емісії електронних грошей банкам.

Оскільки обслуговування обігу електронних грошей потребує виконання цілого ряду функцій, не всі з яких властиві традиційній банківській діяльності, природнім був би розподіл фінансових і технічних ризиків між різними юридичними особами, тобто відокремлення функцій емітента електронних грошей і функцій оператора в системах електронних грошей. Банк-емітент гарантуватиме збереження суми покриття електронних грошей на своєму внутрішньому рахунку, а оператор виконуватиме технічне обслуговування обігу електронних грошей між учасниками системи. Вимоги законодавства до діяльності таких операторів мають бути подібними до вимог, що висуваються до процесингових установ, задіяних у традиційних платіжних системах.

Окремим питанням, яке потребує законодавчого вирішення, є використання електронних грошей для розрахунків з нерезидентами України та здійснення транскордонних переказів.

Для розрахунків з нерезидентами користувачам потрібні електронні гроші, виражені в іноземній валюті. У відповідь на такі потреби в Україні та інших країнах формується інфраструктура з осіб, які здійснюють обмінні операції з електронними грошима програмного типу, вираженими в різних видах валюти і випущеними за різними технологіями, а також здійснюють купівлю/продаж електронних грошей за національну та іноземну валюту, в тому числі за готівку.

Сьогодні діяльність таких осіб лежить за межами правового поля України. Розв'язання цієї проблеми потребує лібералізації валютного законодавства України.

Оскільки в системах електронних грошей банківські рахунки використовуються лише, якщо звичайні гроші вводяться та виводяться із системи, вимоги валютного законодавства мають бути спрямовані на такі ключові моменти:

* введення/виведення коштів у/із системи електронних грошей;

* купівля/продаж електронних грошей, виражених в одній валюті, за звичайні кошти в іншій валюті, а також купівля/продаж електронних грошей, виражених в іноземній валюті, за іноземну валюту.

Для запобігання кримінальному використанню електронних грошей, виражених в іноземній валюті, при розрахунках або транскордонних переказах, необхідна ефективна правоохоронна діяльність держав у рамках їх суверенних юрисдикцій на базі єдиних принципів регулювання, імплементованих у національні законодавства з метою виконання норм відповідних міжнародних відносин.

Висновок

Активний розвиток сучасних телекомунікаційних, комп'ютерних технологій привів до розвитку нових суспільних відносин. Перш за все, це надання послуг за допомогою мережі Інтернет. Поряд з наданням послуг виникла необхідність і оплати за ці послуги. Глобальність самої мережі, відсутність кордонів у спілкуванні дещо змінили встановлені правила ведення бізнесу, замовлення послуг та товарів, їх отримання та оплату. Глобальна мережа надала можливість проводити операції купівлі-продажу, замовлення послуг, не виходячи з дому. Швидкість обробки та передачі замовлень відповідно повинні бути підтверджені оплатою. Виникла необхідність у швидких розрахунках.

Термін «електронні гроші» є відносно новим у науковій літературі і часто використовується до широкого спектра різних платіжних інструментів, що ґрунтуються на інноваційних технічних рішеннях у сфері роздрібних платежів. Відповідно до визначення Банку міжнародних розрахунків: електронні гроші - це «вартість, яка зберігається в електронному вигляді на таких пристроях як чіпова картка або накопичувач на жорсткому диску персонального комп'ютера».

Слід зазначити, що електронні гроші всіх відомих сьогодні систем є наперед оплаченими і, таким чином, тісно пов'язаними з грошима центральних банків.

Сьогодні більшість дослідників виділяють два основних види електронних грошей:

· на основі карток;

· на програмній основі.

Розглядаючи правове регулювання у США та ЄС, слід зазначити, що не зважаючи на певні відмінності на практиці загальний підхід до більшості продуктів електронних грошей є аналогічним - це ліцензування, що поєднане з регуляторним режимом і пруденційним наглядом.

Ринок електронних грошей в Європейському Союзі розвивається не так швидко, ніж очікувалося, і сьогодні не використав свого потенціалу. Серед головних причин можна виділити недостатню чіткість бізнес-правил і відсутність таких пропозицій, які б переконали більшість користувачів у перевагах електронних грошей. Разом з цим, певні продукти, зокрема, серверні он-лайнові схеми, мають успіх у вільних нішах ринку та при деяких специфічних використаннях. Крім того, постійно з'являються нові продукти та проекти.

Нині кількість електронних платежів на одного мешканця Америки майже така сама, як і в більшості країн - членів Європейського Союзу. Хоча використання чеків зменшується значно повільніше, ніж цього можна було очікувати з урахуванням відносно широкого поширення електронних платежів. Картки, що зберігають вартість, сьогодні є одним із найбільш стрімко зростаючих продуктів фінансової індустрії Сполучених Штатів Америки.

Протягом кількох років у нашій країні діють системи розрахунків електронними грошима як на програмній основі, так і на основі карток. Серед найбільш розповсюджених в Україні систем електронних грошей програмного виду - системи WebMoney Transfer і «Интернет. Деньги» (на технології PayCash). Електронні гроші на основі карток представлені, зокрема, оф-лайновими інструментами Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) і наперед оплаченими картками міжнародних карткових платіжних систем.

Прогнозування розвитку електронних грошей в Україні є складною справою, оскільки цей засіб платежу сьогодні ще не має правового підґрунтя для свого існування. Якщо емісія електронних грошей на карткових носіях за відсутності в законодавстві належних правових положень регулюється нормами щодо емісії платіжних карток і здійснюється в Україні лише банками, то системи розрахунків електронними грошима програмного типу та небанківські емітенти цих грошей працюють в умовах правової невизначеності. Вони на власний ризик упроваджують сучасні схеми розрахунків, на свій розсуд дбають про захист користувачів та управляють фінансовими й не фінансовими ризиками.

Разом з цим очевидно, що електронні гроші, з'явившись на ринку, вже не здадуть своїх позицій і, долаючи перешкоди, утвердяться на ньому назавжди.

Список використаних джерел

1. Афонина С.В. Электронные деньги: Учебн. пособие. - СПб.: Питер, 2001. - 120 с.

2. Волков С. Платёжные механизмы современного Интернет- бизнеса // Деловая панорама. - 2000. - № 13.

3. Генкин А.С. Планета Web-денег. - М.: Альпина Паблишер, 2003. - 510 с.

4. Генкин А. С. Юридический статус электронных денег и электронных платежных систем // Бизнес и банки. - 2003. - № 15. - С. 3-5.

5. Грачева М. Центральные банки в эпоху электронных денег: потеря былого могущества? // Мир электронной комерции. - 2001. - №1.

6. Достов В. Частные деньги возможны только в качестве эксперимента // Аналитический банковский журнал. - 2006. - № 11. - С. 50.

7. Достов В. Международные системы электронных розничных платежей применительно к единому экономическому пространству // Материалы круглого стола «Совершенствование платежно-расчетных отношений». -2006. - С. 40.

8. Кочергин Д.А. Проблеми интерпретации электронных денег// Банковское дело. - 2005. - № 12; 2006. - № 1.

9. Леанович Е. Проблемы правового регулирования Інтернет- отношений с иностранным элементом //www.beljornal.by.ru/2000/ 4/P/8.shtml

10. Мировая экономика и международные отношения/ Рос.Акад. Наук. - М.: Наука, 2005. - №4. - С. 94-101.

11. Овсеенко С. Электронные деньги: перспективы использования // Банковский вестник - 2005. - Июль. - С.35-39.

12. Савлук M. Електронні гроші: сутність та порівняльний аналіз якісних властивостей // Вісник НБУ. - 2004. - № 11. - С.10-14.

13. Стельмах В.С., Смовженко Т.С., Скринник З.Е. Гроші - людина - соціум: параметри взаємин: Навч. посібник /Національний банк України. - Л.: ЛБІ НБУ, 2006. - C.27-34.

14. Чухно А. А. Сучасні економічні теорії: підручник / А.А. Чухно, П.І. Юхименко, П.М. Леоненко. - К.: Знання, 2007. - 878 с.

15. Deutsche Bank Research. Electronic Money - the payment instrument of the future? - 2001. March.

16. Directive 2000/46/EC of the European Parliament and of the Council of 18 September 2000 on the taking up, pursuit of and prudential supervision of the business of electronic money institutions, http://europa.eu.int/eur-lex/pri/en/oj/dat/2000/l_275/l27520001027en00390043.pdf

17. E-payments without frontiers, ECB, 2004, http://www.ecb.int/pub/pdf/other/epaymentsconference-issues2004en.pdf

18. Euro-denominated electronic money in circulation in the euro area, ECB, http://www.ecb.int/stats/money/aggregates/emon/html/index.en.html

19. Electronic money. Consumer protection, law enforcement, supervisory and cross border issues// Basel. BIS. 1997.- p.5.

20. Evaluation of the E-Money Directive (2000/46/EC), European Commission, February 2006, http://europa.eu.int/comm/internal_market/ bank/e-money/index_en.htm#evaluati

21. A glossary of terms used in payments and settlement systems, BIS, 2001.

22. Pichler R. The European Electronic Money Institutions Directive and the U.S. Uniform Money Services Act - Similarities and Differences, ftp://ftp.jrc.es/pub/ EURdoc/eur20522en.pdf

23. Report to the EMI Council on Prepaid Cards, EMI, 1994

24. http://arbitrage.webmoney.ru

25. http://www.bankir.ru

26. http://www.chipknip.nl

27. http://www.crandy.com

28. http://www.ecb. int/press/ pr/date/2003/html/pr030523.en.html

29. http://www.fdic.gov/news/news/financial/2005/fil8305.html

30. http://www.federalreserve.gov/paymentsystems/storedvalue/default.htm

31. http://www.geldkarte.de

32. http://www.imoney.com.ua/

33. http://www.limonex.com

34. http://www.luup.com

35. http://www.mastercardinternational.com

36. http://www.moneo.net

37. http://www.moneybookers.com

38. www.money.yandex.ru

39. http://passport.webmoney.ru

40. www.paymer.ru

41. http://www.paymentsnews.com/2006/08/23_billion_prep.html

42. http://www.paypal.com

43. http://www.protonworld.com

44. http://trust.webmoney.ru

45. http://www.ukrgarant.com

46. http://ukrmoney.com