В економічному розвитку регіонів України спостерігаються диспропорції: багатий Київ все далі відривається за рівнем життя від інших регіонів. За останні чотири роки ця тенденція стала проявлятися ще сильніше. Крім того, визначилися значні відхилення в інвестиційній привабливості регіонів. Про це свідчить статистика. У п'ять областей -- Донецьку, Дніпропетровську, Харківську і Луганську, а також Київ -- вкладено більш половини всього об'єму капітальних інвестицій. Ці ж регіони дають і три чверті об'єму прибутку підприємств в Україні. Ще десяту частину добавляють крокуючі по п'ятах Запорізька, Одеська і Київська області.

Більшості відсталих регіонів розраховувати на інвестування за рахунок власних засобів виробництва загалом не приходиться. По-перше, майже у половини з них доля прибуткових підприємств значно нижче середнього по країні. По-друге, в них підсилюються проблеми, пов'язані із нестійким економічним розвитком України. Але навіть позитивні темпи зростання промисловості та експорту можуть виявитися недостатніми щоб протистояти від інвестиційної кризи. Про це свідчить приклад Хмельницької області (спад інвестицій в основний капітал досягає 45%, зниження об'єму виконаних будівельних робіт -- 33,9%) [27].

Для багатьох інвестиційних проектів, які націлені на споживчий ринок, важно, наскільки платоспроможним є регіон. Проблема з оцінкою справжньої платоспроможності населення виявляється у тому, що від чверті до половини української економіки знаходиться у тіні. Тому оцінювати реальну платоспроможність необхідно не по доходах, а по затратах. Найвища різниця між задекларованими доходами та реальними витратами фіксується у найбільш урбанізованих і розташованих уздовж західного кордону регіонах.

2.3 Досвід Харківської області у залученні інвестицій

Слобожанщина традиційно відігравала роль найкрупнішого торгівельного, фінансового і промислового центру, була досить привабливим регіоном для іноземних інвесторів. Така тенденція була притаманна Харківщині у середині і кінці XIX сторіччя, на початку XX сторіччя. Традиційно Харківська область була центром торгівельних потоків, точкою вкладання капіталів. І сьогодні вона утримує свої провідні позиції у цьому напрямку. Харківська область - один з найбільш інвестиційно-привабливих регіонів України. Цьому сприяють такі фактори, як наявність розвинутого промислового і сільськогосподарського потенціалу, серйозна наукова база, високий рівень освіти населення. Якщо розглядати інвестиційну привабливість Харківської області, з усіх вищезгаданих факторів у якості позитивних можна виділити наступні:

- наявність природних ресурсів енергетичного комплексу і трудового потенціалу (з високим рівнем середньої технічної, вищої освіти), а також високий рівень концентрації наукових кадрів;

- наявність значної кількості вільних земельних ділянок (як-то «green fields», так і «brown fields») для розміщення нового виробництва, а також наявність об'єктів промисловості і сільського господарства, які потребують модернізації;

- сприятливе географічне розміщення регіону з точки зору прикордонного співробітництва із Російською Федерацією та Білорусією, з якими Харківщина має традиційні кооперативні зв'язки, а також щойно створені механізми економічного співробітництва;

- тенденція до поновлення політичної стабільності у регіоні, підтримка місцевої виконавчої влади з боку населення і більшості у представницьких органах влади регіону (обласному, міському, районних радах), а також підтримка політики реформ в усієї вертикалі влади.

Серед негативних, але переборних в найближчому майбутньому елементів можуть бути названі:

- ускладнені механізми забезпечення інвестиційної та підприємницької діяльності;

- необхідність вдосконалення дорожньо-транспортної інфраструктури в сільській місцевості [4,102].

Місто Харків і Харківська область мають позитивний досвід реалізації масштабних інфраструктурних проектів. Так, вдало йде підготовка до фінального турніру Чемпіонату Європи 2012 року з футболу (Харків визначений УЄФА як один з міст, приймаючих матчі турніру). В рамках такої підготовки здійснюється масштабна реконструкція та будівництво об'єктів транспортної, дорожньої, готельної інфраструктури. В місті будується і реконструюється більш 70 готелів різного рівня. Завершилося будівництво нового терміналу міжнародного аеропорту «Харків», здійснюється реконструкція злітно-посадкової смуги, реконструкція залізничних та автобусних станцій. Відбувається ремонт внутрішньо міських та національних доріг, здійснюється реставрація об'єктів культури та історії, проводиться поліпшення зовнішнього вигляду міста територій, які прилягають до нього [4, 140].

На сьогоднішній день в Харківської області ведеться робота щодо створення умов для якісного прориву у напрямку інвестування, максимального сприяння інвесторам, які мають намір усерйоз і надовго прийти на ринок Слобожанщини. Серед секторів економіки, яки вбачаються сприятливими для інвесторів, -- промисловість (переробна, легка, харчова і т. і.), сільське господарство (агробізнес), фінансовий сектор, будівництво, наука і дослідження у галузі нових технологій, інфраструктура туризму, консалтингова сфера. Найбільш вагомі обсяги приросту прямих іноземних інвестицій спостерігаються по підприємствах таких видів економічної діяльності як: фінансова діяльність - 56,7 млн. дол. - основним чином за рахунок вкладень інвесторів із Кіпру та Острова Мен; операції з нерухомим майном, інжиніринг та надання послуг підприємцям - на 2,5 млн. дол. - з Польщі та Сполученого Королівства; виробництво та розподілення електроенергії, газу та води - на 2,3 млн. дол. - із Кіпру; надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту - на 2,1 млн. дол. - із Кіпру та Віргінських Островів, Британських; оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі - на 1,9 млн. дол. - із Польщі; будівництво - на 1,6 млн. дол. - із Сполученого Королівства (див додаток Д) [4, 120].

На 1 жовтня 2010р. обсяг прямих іноземних інвестицій в області становить 2101,6 млн. дол., що складає 761,4 дол. США на одну особу населення. Темп росту прямих інвестицій за дев'ять місяців дорівнює 101,5% (за відповідний період минулого року - 124,7%) (рис. 2.5). Підприємства області мають прямі іноземні інвестиції з 58 країн світу.

Рис. 2.5 Прямі іноземні інвестиції в область

Найбільш значні обсяги прямих інвестицій вкладено в підприємства області нерезидентами Франції - 1022,6 млн. дол. (48,7 % до загального обсягу), Кіпру - 565,5 млн. дол. (26,9%), Сполученого Королівства - 198,3 млн. дол. (9,4%), Сполучених Штатів Америки - 42,4 млн. дол. (2,0%), Віргінських Островів, Британських - 35,3 млн. дол. (1,7%), Польщі - 34,1 млн. дол. (1,6%), Російської Федерації - 27,6 млн. дол. (1,3%) та Белізу - 27,0 млн. дол. (1,3%). Цим 8 країнам належить 92,9% усіх прямих іноземних інвестицій в області (рис. 2.6).

Пріоритетними для залучення прямих інвестицій в області залишаються підприємства, основним видом економічної діяльності яких є: фінансова діяльність - 1324,7 млн. дол. (63,0% від загального обсягу інвестицій); операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям - 233,4 млн. дол. (11,1%); виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів - 134,9 млн. дол. (6,4%); виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції - 71,2 млн. дол. (3,4%); оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі - 61,6 млн. дол. (2,9%); целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність - 55,0 млн. дол. (2,6%); хімічна та нафтохімічна промисловість (хімічне виробництво, виробництво гумових та пластмасових виробів) - 45,0 млн. дол. (2,1%).

Рис. 2.6 Розподіл прямих іноземних інвестицій в область за основними країнами-інвесторами

На підприємствах промисловості зосереджено 17,9% (375,3 млн. дол.) прямих інвестицій області [37].

З метою поліпшення інвестиційної діяльності активізувалася робота щодо створення сприятливих умов для розширення контактів харківських підприємств з підприємствами країн близького та дальнього зарубіжжя. У регіоні проводяться презентації, зустрічі, форуми, видаються інвестиційні бюлетені, на офіційному сайті Харківської облдержадміністрації висвітлюється інформація щодо економічної діяльності в регіоні. Активізовано роботу по залученню підприємств області до міжнародних виставкових заходів за межами України. В той же час, всебічно та об'єктивно оцінюючи наявну ситуацію, обласні органи влади в офіційних документах констатують, що існуюча інвестиційна політика не в повній мірі сприяє створенню привабливого інвестиційного клімату як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів. Нерозвиненість фондового ринку, системи небанківських фінансових установ гальмує рух грошового потоку до так званого реального сектора.

Висновок. Проведений нами в даному розділі аналіз сучасного стану інвестиційного клімату України, регіональної структурі інвестиційного потенціалу показав наявність в нашої країні умов до того, щоб стати одним із провідних європейських реципієнтів інвестицій. Він також виявив, що відсутність політичної стабільності, складне та суперечливе податкове законодавство, недостатньо розвинута фінансова інфраструктура та фондовий ринок залишаються основними перешкодами на шляху надходження інвестицій в українську економіку. При цьому, недостатність внутрішніх джерел інвестування, потреба в досвіді економічно і технологічно розвинутих країн, необхідність розширення виробництва та підвищення рівня зайнятості зумовлюють гостру потребу залучення іноземних фінансових ресурсів.

Розділ ІІІ. Шляхи підвищення інвестиційної привабливості України

Розглядаючи проблеми низької привабливості інвестиційних проектів в Україні можна констатувати той факт, що вони підрозділяються на інституціональні, макроекономічні та мікроекономічні (рис.3.1). Потенційно Україна може бути однією з провідних країн вкладання прямих та портфельних іноземних інвестицій. Цьому сприяє її великий внутрішній ринок, значний промисловий і сільськогосподарський потенціал, а також вигідність геополітичного розташування України на перехресті торговельних шляхів Європи та Азії. Слід відмітити, що можливості продуктивного використання інвестицій в Україні разюче відрізнятимуться залежно від того, чи поєднуються стабілізаційні заходи, які проводить уряд з пожвавленням економіки, чи є сама стабілізація динамічною, розрахованою на структурно орієнтоване зростання. При цьому масштаби інвестицій залежатимуть не від пожвавлення і структурних зрушень як таких, а від таких змін на цих напрямах, які надають певного темпу формуванню внутрішнього й зовнішнього ринків. Ґрунтуючись на теоретичних основах факторів інвестиційного клімату та враховуючи аналіз його сучасного стану, можна сформулювати наступні першочергові завдання для підвищення привабливість України для інвесторів:

- досягнення макроекономічної стабілізації;

- розвиток конкуренції;

- покращення інституціонально-правової бази.

Поліпшення інвестиційного клімату відбувається через реформування економіки, а саме реформування нормативної бази, перегулювання, податкової бази, адміністративної бази . До задач, що пов'язані з досягненням макроекономічної стабілізації належать: установлення контролю над інфляцією і курсом національної валюти.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1 Проблеми низької привабливості інвестиційних проектів в Україні

Економічний розвиток неможливий без стабілізації виробництва, створення умов для залучення прямих іноземних інвестицій. Коливання обсягів виробництва посилюють економічний ризик у країні і негативно впливають на інвестиційний клімат [34].

В країну, де вітчизняний інвестор практично не вкладає кошти в розвиток виробництва не піде й іноземний інвестор. Тому в умовах економічної кризи важливе значення має державна підтримка реалізації інвестиційних проектів розвитку пріоритетних виробництв, а також впровадження економічних регуляторів активізації внутрішньої інвестиційної активності .

Для динаміки інвестицій формування внутрішнього ринку має вирішальне значення. Головне для інвестора й товаровиробника - щоб вироблена продукція або послуги були оплачені, адже платоспроможний попит визначається рівнем доходів населення. На сьогодні важливо запустити такий механізм, завдяки якому кожний імпульс попиту супроводжуватиметься резонансним ефектом, тобто ефектом відтворення нових хвиль попиту та їх заспокоєння за рахунок пожвавлення взаємопов'язаних технологічних ланцюжків. Цьому сприятиме політика підтримки фірм, підприємств і навіть галузей, здатних взяти на себе функції локомотивів цього процесу. І якщо при цьому зароблені кошти залишаються на внутрішньому ринку й опосередковують відтворення, то небезпека сильних інфляційних сплесків виключається, а гроші, що обслуговують обіг, мінімізуються.

Для перетворення зазначених сприятливих факторів у переваги України в справі створення її високої інвестиційної привабливості з боку держави, насамперед, необхідно здійснення відповідних заходів. На сьогоднішній день потрібні конкретні негайні дії, спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Інвестиційна політика держави повинна бути націлена на відновлення інвестиційного процесу, який можна досягти за допомогою децентралізації управління економікою і розширення повноважень регіонів. Для відновлення інвестиційних процесів і розвитку економіки України потрібно:

встановлення приватної власності в більшості секторів економіки;

створення сильної інституціонально-правової системи;

направлення державних інвестицій в стратегічно важливі галузі [33].

Державне агентство України з інвестицій та розвитку розробило проект Державної цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011 - 2015 роки, яка була ухвалена Кабінетом Міністрів України 29 вересня 2010 року, з чітким визначенням шляхів, способів та ресурсів для активізації інвестиційної діяльності, модернізацію реального сектору економіки, забезпечення сталого економічного розвитку, поліпшення інвестиційного клімату та залучення інвестицій. В цьому документі зазначено, що перш за все політика держави повинна бути направлена на створення умов для визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми ведення державою політики по залученню інвестицій на основі порівняльного аналізу можливих варіантів. Перший варіант такого курсу - це проведення пасивної державної політики із забезпечення розвитку інвестиційної діяльності в Україні. При цьому держава відмовляється від цілеспрямованого впливу на інвестиційний ринок, стимулювання інвестиційної діяльності та надання державних інвестицій, забезпечує застосування виключно ринкових механізмів збалансованого розвитку в цій сфері. Зазначений варіант сприяє розвитку інвестиційної діяльності у галузях, які мають високу дохідність і швидку окупність, зокрема у фінансовому секторі, торгівлі, під час проведення операцій з нерухомістю, але не стимулює залучення інвестицій у реальний сектор економіки, інфраструктурні та промислові об'єкти.

Другий, оптимальний варіант передбачає проведення активної державної політики із стимулювання розвитку інвестиційної діяльності в Україні, зокрема на засадах розвитку системи державних інвестицій, підвищення ефективності та посилення прозорості функціонування механізмів державно-приватного партнерства та стимулювання залучення приватних інвестицій у реальний сектор економіки. Реалізація зазначеного варіанта сприяє збалансованому розвитку державного та приватного сектору, концентрації зусиль на пріоритетах розвитку, підвищенню привабливості об'єктів інвестування, створенню умов як для прямої участі держави в інвестуванні, так і непрямої шляхом стимулювання залучення інвестицій з урахуванням досвіду Європейського Союзу та Російської Федерації у цій сфері. При цьому такий варіант відповідає сучасним тенденціям інвестиційної політики розвинутих країн у посткризовий період і дасть змогу поліпшити інвестиційний клімат та активізувати інвестиційну діяльність, забезпечити підтримку базових галузей економіки, розвиток імпортозамінного виробництва та диверсифікацію зовнішніх ринків збуту, сприяє капіталізації заощаджень та їх трансформації в інвестиції, розширює доступ суб'єктів господарювання до інвестиційних ресурсів, створює умови для переходу на інноваційно-інвестиційну модель розвитку та підвищення конкурентоспроможності економіки. Цю проблему можна розв'язати шляхом розбудови системи державного інвестування, яке здійснюватиметься за наступними напрямками:

· удосконалення методології розроблення, оцінювання та відбору інвестиційних проектів, а також визначення принципів та механізмів державного інвестування для реалізації проектів, які потребують державної фінансової підтримки;

· розроблення чітких критеріїв відбору інвестиційних проектів, які потребують державного інвестування або державної фінансової підтримки, з урахуванням особливостей галузей економіки;

· визначення як пріоритетних для надання державної фінансової підтримки інвестиційних проектів, спрямованих на розвиток експортоорієнтованого та імпортозамінного виробництва, високотехнологічної конкурентоспроможної продукції, розвиток інфраструктурних і базових секторів економіки, об'єктів електроенергетики, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії;

· забезпечення розвитку системи прямих державних інвестицій, зокрема на умовах спільного фінансування;

· забезпечення прозорості процесу державної фінансової підтримки інвестиційних проектів, спрямованих на розв'язання пріоритетних завдань соціально-економічної політики держави, а також запровадження механізму оцінки результатів державного інвестування;

· здійснення контролю за ефективним використанням бюджетних коштів, наданих для реалізації інвестиційних проектів;

· запровадження державного моніторингу інвестиційної діяльності та визначення функцій і встановлення відповідальності державних органів і установ, уповноважених реалізувати державну політику у цій сфері;

Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежать соціально-економічна динаміка, ефективність залучення в світовий поділ праці, можливості модернізації на цій основі національної економіки. Саме інвестиційна політика є засобом відновлення нестабільної економіки країни в умовах зміни вітчизняного законодавства, а також неконтрольованого зростання цін і дефіциту ресурсів. Науково обґрунтована інвестиційна політика держави відіграє вирішальну роль у забезпеченні стабілізації та сталого розвитку економіки країни. Вона визначає пріоритетність, напрями, джерела та структуру інвестицій, створює умови для реалізації загальнодержавних, регіональних і місцевих економічних, соціальних та технічних проектів, формує сприятливий інвестиційний клімат для ефективного залучення як внутрішніх, так і іноземних інвестицій. Завдяки впровадженню комплексних програм розвитку інвестиційної діяльності Україна може розраховувати на суттєве збільшення вітчизняних й іноземних інвестицій.

3.2 Близькосхідні перспективи інвестиційного розвитку України

Проведений нами у другому розділі аналіз сучасного становища інвестицій в українську економіку показав, що ключовими інвесторами є країни Європейського Союзу (Кіпр, Німеччина, Нідерланди та ін.), Росія та США. Однак чимало з цих країн є офшорними зонами, відтак фактично значна кількість інвестицій - це лише повернення українських коштів [28, 59].

Перспектива приходу реального стратегічного партнера сьогодні лежить у площині Близького Сходу. Під час світової економічної кризи західні компанії почали ставати банкрутами, арабські інвестори серйозно прогоріли на інвестиціях у західні активи. З огляду на це вони вирішили диверсифікувати свої інвестиційні стратегії. Та, виводячи із американської економіки значну частину коштів, почали інвестувати в проекти власних держав, а ще частину коштів (щоб диверсифікувати інвестиції) вкладати у альтернативні ринки країн, що розвиваються. Україна виявилась у кількості держав, які попали у сферу арабського «дослідження» [29, 79].

Наразі обсяг інвестицій в Україну з країн Близького Сходу вимірюється лише кількома десятками мільйонів доларів, при цьому загальний потенціал інвестицій оцінюється у мільярди доларів (рис 3.2).

Серед напрямів інвестування східних країн превалюють: сільське господарство, виробництво будівельних матеріалів, металургія, енергозберігаючі та інноваційні технології, великі інфраструктурні проекти. Інтерес Близького Сходу до України значний, що продемонстрував нещодавній візит офіційної делегації України до Катару та Султанату Оман та зустрічі з офіційними особами двох країн. Виявилося, перші близькосхідні потенційні інвестори просто не знають Україну. З метою розробки бізнес-пропозиції для інвесторів з Близького Сходу та формування позитивного іміджу України у якості сприятливої країни для одержання інвестицій, у 2009 році створено спеціальний Діловий центр «Україна - Близький Схід», за ініціативою народного депутата України Павла Анатолійовича Климця [32]. Діяльність Центру зосереджена на просуванні товарів, вироблених українськими підприємствами, пошуку інвесторів у країнах Близького Сходу (Саудівська Аравія, Оман, Катар, Бахрейн, Кувейт, Ірак та Іран) та організації спільних заходів: бізнес-форумів, конференцій тощо.

Рис. 3.2 Динаміка об'єму зовнішніх прямих інвестицій України за 1996-2009 рр., млн. грн. із країнами Близького сходу

Центр має два офіси - центральний у Києві та представницький офіс в Дубаї (ОАЕ). В представницькому офісі діє експозиція - виставка українських товарів. Відтак бізнес-центр розпочав роботу зі створення презентації інвестиційних можливостей України для подальшого розповсюдження в країнах Близького Сходу. До 15 квітня 2010 року міністерства України, державні органи, відповідальні за покращення інвестиційного клімату, та топ-100 українських компаній надали інформацію про себе або інвестиційні проекти, які можуть зацікавити інвесторів.

Конкретні кроки щодо співробітництва з інвесторами розпочались вже цього року, а точніше 16 червня 2010 року. У рамках XXIІ Міжнародної агропромислової виставки "АГРО-2010" у Києві відбулися переговори перших осіб сектора АПК України та Королівства Саудівська Аравія. У переговорах брали участь Міністр аграрної політики України Микола Присяжнюк, народний депутат, засновник Ділового центру Павло Климець, заступник Міністра сільського господарства Саудівської Аравії, доктор Абдулла А. Аль-Обейд та інші представники міністерства. За результатами переговорів сторони узгодилися розпочати системну роботу у галузі АПК, зокрема домовилися про експорт 1 мільйону тон зерна у Саудівську Аравію, а також заявили про намір створення спільних підприємств і технопарків у секторі АПК в Україні. Стороні узгодились на важливості співробітництва України і Саудівської Аравії у галузі АПК, а також обсудили можливості інвестування близькосхідних партнерів в українську економіку. При сприянні Ділового центру "Україна - Близький Схід" розпочалася розробка детального інвестиційного плану між профільними міністерствами двох країн. Згідно з цим планом, з нового року експорт українського зерна в Саудівську Аравію має збільшитися до 1 мільйону тон. Саудівська Аравія планує не тільки експортувати з України, але й наладжувати виробництво в Україні і забезпечувати продукцією локальні ринки. Актуальність низки інвестиційних проектів у цій галузі полягає у тому, що на сьогоднішній день об'єм водних ресурсів не дозволяє Саудівській Аравії ефективно розвивати власне сільське господарство. Країна відмовилася від вирощування зерна, і, з метою забезпечити потреби зростаючої кількості населення країни, у минулому році імпортувала 2 мільйони тон пшениці. Україна зараз розглядається як одна з ведучих держав для інвестування завдяки своїм багатим природним ресурсам. Коефіцієнт співробітництва може бути досить високим за рахунок вкладення капіталу, новітніх технологій, ноу-хау [33].

Кувейтська сторона також висловлює зацікавленість щодо інвестування в українські проекти. Так, Кувейтська інвестиційна адміністрація вже залучила 50 мільйонів доларів США у інвестиційну компанію „Сігма Блейзер” (США), що працює на українському ринку. Окрім того, зазначена адміністрація через своє англійське дочірнє підприємство інвестувала в Україну близько 100 млн. доларів США. Махрус Бесисо, віце-президент кувейтської групи компаній Al-Bader Trading Co заявив на україно-арабському форумі «Інвестиційні перспективи в Україні», який був проведений 10 квітня 2009 року, що здатен впровадити інвестиційні проекти на суму $12 млрд. Перш за все кувейтські інвестори виявляють цікавість до інвестиційних об'єктів у Криму та Карпатах, плануючи займатися будівництвом, а також скуповувати неактивні заводи та виробництва у цих регіонах. З Кувейту в Україну вже прийшла й сама крупна арабська інвестиція в енергетичний сектор. В лютому минулого року компанія Kuwait Energy Co створила у Полтавській області підприємство, яке виробляє газоконденсат [28]. Що стосується безпосередньо найближчого кроку у створенні інвестиційного співробітництва це проведення - 25-26 листопада 2010 року у Києві за ініціативою Президента України Віктора Януковича Інвестиційного Саміту країн СНД та Близького Сходу. Це була першокласна конференція, присвячена інвестиційному розвитку України та Близького Сходу. Саміт запросив більш ніж 400 керівників компаній з 32 країн усіх секторів економіки, які зацікавлені в інвестиційному співробітництві. На цьому саміті були присутні більш ніж 400 керівників вищого рангу інвестиційного сектора як із країн СНД, так і з країн Близького Сходу. Ключовими завданнями цього саміту були:

* Залучення інвестицій

* Міжнародне фінансування

* Максимальне збільшення прибутку і зменшення ризиків інвестиційних проектів.

У намаганні задовольнити свої інвестиційні апетити арабський бізнес активно вивчає українське законодавство, практику і менталітет з точки зору розумності капіталовкладень в усе сфери економіки. Але зацікавленість тієї чи іншої української галузі визначають не тільки економічні міркування. Партнери з Близького Сходу висувають цілу низку етичних вимог, яким має відповідати бізнес. Норми шаріату забороняють інвестувати в проекти, пов'язані з алкоголем, ігорним бізнесом та певними видами розваг. Окрім цього, норми ведення бізнесу в арабських країнах забороняють давати грошові кредити під відсоток. Тому в Україні араби працюють не за відсотки, а за дивіденди, та інвестують у бізнес тільки на умовах входження в акціонерний капітал. Етичні правила ведення бізнесу забороняють арабським компаніям співробітничати з контрагентами, які якимось чином пов'язані з Ізраїлем [33].

Арабський бізнес, як і увесь бізнес в Україні, страждає від великих коливань валютного курсу в нашій країні, обтяжливої системи оподаткування, високого рівня корупції та скаржиться на високі політичні ризики. Задля реалізації подібних іноземних інвестиційних проектів сьогодні на перший план виходять питання системної роботи з інвесторами, а також виваженої податкової політики та створення привабливих умов для інвестиційних партнерів. Це фундамент, який необхідно закласти у перспективу державної політики.

Висновок. Підводячи підсумки шляхів поліпшення інвестиційного клімату України, треба відзначити перераховані вище умови поліпшення інвестиційного клімату в Україні відповідають концепції соціально-орієнтованої ринкової економіки. Виконання і підтримка цих умов із боку держави дозволить Україні стати демократичною країною з розвинутою економікою, промисловістю, сільським господарством і науково-технічним комплексом, забезпечить стійкий розвиток економіки і підвищення життєвого рівня населення: удосконалення системи охорони здоров'я й утворення, охорони природних ресурсів і навколишнього середовища, рівні можливості використання суспільних благ для всіх груп населення і створити, таким чином, сприятливий інвестиційний клімат в Україні.

У регіонах можна впливати на інвестиційний клімат у рамках повноважень місцевих органів влади. З одного боку, варто формувати більш сприятливі умови для інвестиційної діяльності, додатково заохочувати іноземний бізнес, максимально використовувати місцеві переваги. З іншого боку - варто забезпечувати узгодження економічних інтересів потенційних інвесторів і інтересів регіону. Треба також досліджувати можливості нових стратегічних партнерів, наприклад з близькосхідного регіону, які проявляють інтерес до України.

Висновки

Тема даної курсової роботи, яка присвячена дослідженню інвестиційного клімату України є надзвичайно актуальною.

В ході проведених досліджень ми прийшли до висновків:

1. Під інвестиційним кліматом розуміємо стан правового, фінансового, соціально-економічного та суспільно-політичного середовища в межах держави, яке зумовлює ту чи іншу ступінь привабливості для інвестицій.

2. В наш час переважають негативні оцінки сучасного інвестиційного клімату України фахівцями, науковцями, працівниками управління різних ієрархічних рівнів. Це вимагає глибокого наукового дослідження інвестиційного клімату, розробки та реалізації низки заходів з метою його поліпшення.

3. Інвестиційний клімат в сучасній Україні є все ще незадовільний, а тому управління інвестиційними процесами в країні є надзвичайно складним, бо інвестиційна діяльність в умовах кризи є слабкою; інвестиційна політика - нестабільною, що пов'язане з законодавчою базою, податковою політикою тощо; інвестиційна співпраця - назріваючою, а інвестиційний менеджмент - інерційним.

4. Протікання інвестиційних процесів, їх характер, інтенсивність та результативність, а також управління ними залежить від інвестиційного клімату, що сформувався в державі, тобто від стану правового, фінансового, соціально-економічного та суспільно-політичного середовища в її межах, яке зумовлює ту чи іншу ступінь привабливості для інвестицій.

Доки Україна не створить сприятливого інвестиційного клімату, тобто умов, за яких українські - й іноземні також - підприємці зможуть процвітати, Україна обділятиме саму себе, втрачаючи економічний ріст, робочі місця і доходи з податків, які можна було б отримувати з таких підприємств. Український бізнес продовжуватиме діяти в тіні, з усіма викривленнями і втратами, що несе тіньова економіка для української господарської та фіскальної політики. А іноземний бізнес просто сторонитиметься України.

5. Основу мотивації іноземного інвестора на розміщення капіталу за кордоном складають: порівняно нижчі витрати (вартість робочої сили, особливості податкової системи, субсидування, якість інфраструктури, в тому числі фінансового ринку); можливості збуту продукції (характеристики місцевого ринку, зокрема потенціал його зростання, міжнародна відкритість країни); особливості культури, мови, політичного ризику у країні.

Наслідки іноземного інвестування в країні необхідно розглядати з точки зору позитивного та негативного впливу. Засобами мінімізації негативного впливу іноземного інвестування є економічні регулятори національної політики.

З метою підвищення інвестиційного клімату України можна рекомендувати наступне:

1. Дерегулювання підприємницької діяльності, лібералізацію ділової активності і створення конкурентного середовища;

2. Реформування податкової системи - для того, щоб вона забезпечувала достатній обсяг надходжень у бюджети всіх рівнів. Реформа цієї системи повинна бути спрямована на зниження податкового навантаження за рахунок скорочення переліку податків і зборів; розширення бази оподаткування шляхом скасування пільг, що безпосередньо не зв'язані з інноваційною й інвестиційною діяльністю.

3. Поліпшення інвестиційного клімату в процесі приватизації. Державна політика в цій сфері повинна бути спрямована на заміну фіскальної моделі приватизації на інвестиційну та інноваційну; приватизацію великих підприємств і підприємств-монополістів по окремих планах шляхом продажу контрольних пакетів акцій промисловим інвесторам; технічне і технологічне відновлення підприємств за рахунок частини коштів, що надійдуть від приватизації.

4. Стимулювати довгострокове банківське кредитування як основний фактор розширення масштабів інвестиційної діяльності є стимулювання довгострокового банківського кредитування реального сектора економіки і залучення коштів населення. Рішення цієї задачі вимагає впровадження механізму ефективного захисту прав кредиторів і прозорого порядку реалізації заставного майна, підвищення рівня концентрації банківського капіталу, стимулювання залучення грошових внесків населення, уведення механізму іпотечного кредитування, стимулювання надходження іноземного капіталу в банківську сферу.

5. Розвиток ринку капіталу, і в першу чергу банківського сектора, а також фондового і страхового ринків. Одним із визначальних чинників створення сприятливого інвестиційного клімату, забезпечення надійної стабілізації економіки та виведення її на траєкторію сталого зростання є комплексне вирішення проблем ринкових реформ.

6. НБУ та Уряду необхідно реалізувати комплексну програму оздоровлення та зміцнення банківської системи, посилення її надійності, підвищення рівня капіталізації банків, всебічний розвиток спеціалізованих банківських, в т. ч. іпотечних установ, фінансово-інвестиційних інституцій. Особливої уваги потребує забезпечення сталої роботи великих (системних) банків, їх реформування, удосконалення системи нагляду за банківською діяльністю, механізмів залучення коштів іноземних інвесторів у банківську систему країни.

7. Політика держави має бути сконцентрована на формуванні в економіці ефективного конкурентного середовища, забезпеченні глибокої лібералізації ринків енергоносіїв та сільгоспсировини, транспортних та комунальних послуг, інших сфер економічної діяльності, виправленні диспропорцій у механізмах ціноутворення, удосконаленні механізмів банкрутства. Особливо важливим є створення рівних умов діяльності для підприємств і організацій незалежно від їх форми власності та походження капіталу.

Чинне законодавство України необхідно удосконалити в наступних напрямках:

1) розробити пакет нових законів, що регламентують діяльність банківських утворень, з урахуванням міжнародних норм і звичаїв у банківській практиці;

2) обмежити втручання держави в сферу приватних інтересів комерційних банків рамками, установленими законодавство;

3) узгодити норми спеціального банківського законодавства з нормами інших галузей українського законодавства;

4) дати чітку правову фіксацію структури і функцій фінансово-кредитної системи, її рівнів, елементів, визначити основні поняття.

Отже застосування запропонованих всіх комплексів покращать стан інвестування та підвищать світовий рейтинг України.

Список літератури

Про банки і банківську діяльність: Закон України // вiд 14.10.1992 № 2686-XII, (із внесенням змін вiд 22.12.2006 № 532-V).

Про іноземні інвестиції: Закон України // від 13.03.1992 № 2198-XII, (із ствердженням КМУ від 29.12.2009 № 1266/17282).

Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України // від 28.12.1994, (із внесенням змін вiд 27.04.2010 № 2156-VI).

Про основні напрямки інвестиційної політики на 2008-2011 pp.: Указ Президента України // 04.11.2010 № 1010/2010

Про режим іноземного інвестування: Закон України // вiд 19.03.1996 № 93/96-ВР, (із внесенням змін вiд 06.07.2009р. № 823-XIV).

Про режим іноземного інвестування: Декрет КМУ // від 20.05.1993 № 55-93, (із внесенням змін від 13.02.2006р).

Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України // № 283/97- ВР від 22.05.1997, (із внесенням змін вiд 27.04.2010 № 2156-VI).

Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій: Постанова Міністерства Юстиції України № 928 від 07.08.1996, (із внесенням змін від 28.07.2010 № 1692/5).

«Інвестиційний клімат в Укрaїні. Яким його бачить бізнес». - консультативна програма з інвестиційного клімату , регіони - Європа та Центральна Азія - вид. Групи IFC. - 2008. - 222с.

И. Ю. Матюшенко «Основы финансового менеджмента» под ред. Т.Г.Кардаша, Харьков - 2006. - 200с.

Котілко В.В. Ризики і кризи на просторі СНД / В.В.Котілко. - М.: Вид-во «Просвітитель», 2007. - 237с.

Коюда В. О., Лепейко Т. І., Коюда О. П. Основи інвестиційного менеджменту: Навчальний посіб.- К.: Кондор, 2008.- 340 с.

Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч. пос. -- К.: Центр навчальної літератури, 2004. -- 376 с.

Музиченко А. Інвестиційна діяльність в Україні. Навчальний посібник. К.: Кондор, 2005, - 320с.

М.Ю. Камаса «Харківська область. Книга інвестора» под.ред. Н.Є.Фоміна. - ТОВ «Видавництво Фоліо». - 2010.- 262с.

Носова О.В. Оцінка інвестиційної привабливості України: основні підходи // Економіка та прогнозування. - 2007. -№3. -200с.

Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. -- К.: Лібра, 2007. -- с. 472.

Стеченко Д. М. Інноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посіб.- К.: Вища шк., 2007.- 254 с.

«Стратегическое планирование инвестиционной деятельности». - Кныш М.И., Перекатов Б.А., Тютиков Ю.П., изд. дом «Бизнес-пресса», С.-П. , - 2007, - 314с.

Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій: Навч. посіб. / Київський національний економічний ун-т. -- К.: КНЕУ, 2008. -- с.160

Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посібник. - К., 2007, - 345с.

Яковлєв А.І. Методика визначення ефективності інвестицій, іновацій, господарських рішень в сучасних умовах. -- Х.: Бізнес Інформ, 2007. - 106с.

Піхоцький В. Сучасні вимоги до реформування податкової системи в Україні // Економіст. -2006. -№11. -С.20-24.

Чигир С.// Иностранцев просят не бояться// "Инвестгазета" № 35(561),с. 9

Сталинская Е. Оценка инвестиционной привлекательности регионов Украины // Економіст. -2005. -№2. -30-32 с.

Огляд. Інвестиційний клімат в Україні та шляхи його покращення. К.: Експертно-аналітичний центр «Соціум». - 2005. - 22-25 с.

Марчак В., Мощенец Е.//Слияния и поглащения - 2006// "Инвестгазета" №8(536), с. 8-9.

Серов Д.И. Юг Украины и Ближний Восток: состояние и перспективы экономического сотрудничества. - «Стратегические приоритеты». - 2007. - №74(5).- 186 с.

Голиков Л.П.. Сидоров В.И., Аль Шорман Омар. Ближний Восток как торгово- экономический партнер Украины II Вестник Харьковского национального университета имени В.Н. Каразина. Серия экономическая. -2006. - № 743.- С. 143-148.

Марчак В., Мощенец Е.//Слияния и поглощения - 2006// Инвестгазета" №8(536), с. 8-9.

Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики України www.ukrstat.gov.ua

Сайт ділового центру Україна - Близький Схід www.ume.kiev.ua

Инвестиционная привлекательность Украины. / Всемирный экономический форум (WEF) / www.bin.com.ua

Инвестиционная привлекательность Украины. / Европейская Бизнес Ассоциация (EBA) / www.fincentre.ua

Сайт Міністерства Закордонних Справ України http://www.mfa.gov.ua

Сайт Державного агентства з Інвестицій та Розвитку http://in.gov.ua

Веб-сайт Головного управління статистики у Харківській області: http://uprstat.kharkov.ukrtel.net

Размещено на Allbest.ru