Із проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 року відповідно до міжнародних стандартів діяльність підприємства класифікується на звичайну та надзвичайну і у відповідності з цим класифікуються грошові надходження від різних видів діяльності. Звичайна діяльність поділяється на операційну, фінансову та іншу звичайну діяльність. І крім того, операційна діяльність в свою чергу поділяється на основну та іншу операційну діяльність.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Звичайна діяльність підприємства - це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Надзвичайна подія - подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді. Це втрати від стихійного лиха; від техногенних катастроф та аварій; відшкодування збитків від надзвичайних подій; та інші надзвичайні доходи та втрати.

У відповідності з Національними стандартами бухгалтерського обліку, що введені з 2000 року в дію, внутрішні грошові надходження підприємства, класифікуються тепер таким чином:

ь доходи від основної (операційної) діяльності - виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (рах. 70 “Доходи від реалізації”);

ь доходи від іншої операційної діяльності - доходи від реалізації іноземної валюти; інших оборотних коштів; операційної оренди активів; від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті; одержані штрафи, пені, неустойки та інших санкцій за порушення господарських договорів; доходи щодо списання кредиторської заборгованості щодо якої минув строк позовної давності; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних субсидій; реалізація продукції підсобних господарств (рах. 71 “Інший операційний дохід”);

ь доходи від фінансових операцій - дохід від інвестицій в асоційовані та дочірні підприємства; від спільної діяльності; отримані дивіденди, відсотки за облігаціями (рах. 72 “Доходи від участі в капіталі”, рах. 73 “Інші фінансові доходи”);

ь доходи від іншої звичайної діяльності - від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; від не операційної курсової різниці (за активами та зобов'язаннями в іноземній валюті, які пов'язані з фінансовою ті інвестиційною діяльністю підприємства); від безоплатно одержаних активів (рах.74 “Інші доходи”);

ь доходи від надзвичайних подій - відшкодування збитків від надзвичайних подій та інші надзвичайні доходи (рах. 75 “Надзвичайні доходи”).

На думку автора, важливим є звернути увагу на види діяльності підприємства в сучасних умовах господарювання та зупинитись на їх особливостях.

Особлива увага повинна приділитись операційній діяльності, так як вона є основним видом діяльності підприємства з ціллю здійснення якої і створене підприємство.

Характер операційної діяльності визначається специфікою галузі, якій воно належить. Основу операційної діяльності найчастіше складає виробничо-комерційна або торгівельна діяльність, яка доповнюється інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Операційна діяльність характеризується наступнимим головними особливостями:

ь Вона є головним компонентом всієї господарської діяльності підприємства, основною ціллю його функціонування. (Найчастіше прибуток від цієї діяльності займає найбільшу питому вагу).

ь Носить пріоритетний характер по відношенню до інвестиційної та фінансової діяльності. (Через це розвиток інших видів діяльності не повинен протирічити розвитку операційної діяльності, а тільки підтримувати її).

ь Господарські операції, які входять до складу операційної діяльності носять самий регулярний характер.

ь Операційна діяльність орієнтується в основному на товарний ринок, в той час як фінансова та інвестиційна - на фінансовий ринок.

ь В процесі операційної діяльності використовується значний обсяг живої праці, на відміну від інших видів діяльності, де такі затрати неістотні. (Відповідно і здатність підприємства генерувати операційний прибуток залежить від кваліфікації трудових ресурсів).

Операційна діяльність складається з ряду послідовних етапів, характер яких визначається галузевими особливостями. Наприклад підприємствам промисловості притаманні такі етапи:

1. Закупівля сировини, матеріалів, необхідних видів обладнання (постачальницька діяльність).

2. Виробництво готової продукції (виробнича діяльність).

3. Реалізація готової продукції (збутова діяльність).

В формування доходів перші два етапи безпосередньо пов'язані з формуванням витрат, а третій етап - з формуванням доходів і прибутку.

В системі господарської діяльності, що забезпечує формування прибутку певне місце займає інвестиційна діяльність.

Інвестиційна діяльність підприємства представляє собою цілеспрямований процес пошуку необхідних інвестиційних ресурсів, вибору ефективних об'єктів інвестування, формування збалансованої інвестиційної програми та забезпечення її реалізації.

Інвестиційна діяльність характеризується наступними головними особливостями:

ь Вона є головною формою забезпечення зростання операційної діяльності підприємства і по відношенню до її цілей носить підпорядкований характер. (Звісно, що на певних етапах розвитку підприємства окремі форми інвестицій можуть приносити більший прибуток ніж операційна діяльність, але не дивлячись на це головним стратегічним завданням підприємства є розвиток операційної діяльності. Інвестиційна діяльність повинна забезпечувати зростання операційного прибутку за двома основними напрямками:

1) Шляхом забезпечення зростання операційних доходів за рахунок збільшення обсягу виробничо-збутової діяльності (будівництво нових філіалів...);

2) Шляхом забезпечення зниження операційних витрат (оновлення морально застарілого обладнання)

ь Форми та методи інвестиційної діяльності в меншій мірі залежать від галузевих особливостей підприємства ніж операційна діяльність. Цей зв'язок опосередковується тільки об'єктами інвестування.

ь Обсяги інвестиційної діяльності характеризуються істотною нерівномірністю за окремими періодами. Циклічність обумовлюється необхідністю попереднього накопичення кошті; очікуванням сприятливих зовнішніх та внутрішніх умов.

ь Інвестиційний прибуток підприємства формується із значним лагом запізнення. Тобто між витратами інвестиційних ресурсів та отриманням інвестиційного прибутку зазвичай проходить досить значний період часу. Розмір лагу запізнення залежить від протікання інвестиційного процесу (послідовне, паралельне, інтервальне).

ь Інвестиційна діяльність формує особливий самостійний вид грошових потоків, які істотно розрізняються в окремі періоди за своєю направленістю.

Під фінансовою діяльністю підприємства необхідно розуміти систему заходів по забезпеченню залучення необхідного обсягу капіталу із зовнішніх джерел і своєчасному і повному виконанню зобов'язань по його обслуговуванню та поверненню.

Для наявного представлення об'єкта фінансової діяльності розглянемо склад зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Залучення додаткового акціонерного

Фінансовий кредит, отриманий від банку капіталу;

Фінансова допомога на безповоротній

Фінансовий лізинг основі;

Безкоштовно отримані матеріальні та

Податковий кредит нематеріальні активи;

Випуск облігацій підприємством

Товарний кредит

Особливостями фінансової діяльності підприємства є:

ь Вона є головною формою забезпечення розвитку операційної та інвестиційної діяльності. Її задачі визначаються стратегією розвитку операційної діяльності підприємства і його інвестиційною політикою. Але по відношенню до попередніх видів діяльності вона є їм підпорядкованою.

ь Фінансова діяльність носить стабільний характер, тобто здійснюється постійно. Кожне підприємство постійно має потребу в тій чи в іншій мірі в зовнішньому фінансуванні.

ь Форми та обсяги фінансової діяльності в значній мірі залежать від галузевих особливостей і організаційно-правових форм діяльності підприємства. (Галузеві особливості формують тривалість операційного циклу, його сезонність, загальну капіталомісткість виробництва і реалізації продукції. Організаційно-правові форми впливають на склад джерел залучення зовнішнього капіталу: емісію акцій; залучення пайового капіталу).

ь Фінансова діяльність визначає специфічний характер грошових потоків, які нею формуються. Позитивний грошовий потік завжди в підсумку менший за обсягом ніж негативний (обслуговування боргу).

ь Фінансова діяльність має безпосередній вплив на формування прибутку підприємства. Так як негативний грошовий потік більший за позитивний - пряме формування прибутку відсутнє. Але залучення додаткового капіталу сприяє зростанню операційного доходу підприємства.

Як бачимо діяльність підприємства в сучасних умовах є багатогранною і потребує розуміння методів управління нею.

Важливою категорією у фінансах підприємств є валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України так і за її межами. Валовий дохід включає:

ь загальний дохід від реалізації продукції;

ь дохід від здійснення операцій лізингу;

ь доходи від здійснення банківських, страхових операцій по наданню фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, борговими зобов'язаннями та вимогами;

ь дохід від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства;

ь доходи від фінансових інвестицій у вигляді відсотків, дивідендів;

ь дохід від продажу основних фондів, нематеріальних активів, реалізації фінансових інвестицій;

ь доходи від надзвичайних подій;

ь доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги; сум коштів страхового резерву, використаного не за призначенням; суми штрафів; курсових різниць...

В Україні в практиці оподаткування прибутку підприємств використовується такоє поняття скоригованого валового доходу. Скоригованим валовим доходом є загальна сума доходів платника податків за виключенням сум акцизного збору та ПДВ та інших надходжень, які не являються доходами підприємства у відповідності із Законом “Про оподаткування прибутку підприємств”.

2. Особливості формування і розподілу прибутку

Прибуток є найбільш простою і одночасно найбільш складною категорією ринкової економіки і є її головною рушійною силою.

Розглядаючи сутність прибутку, можна вивести його поняття в узагальненому вигляді:

Прибуток являє собою виражений в грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, який являє собою різницю між валовим доходом та валовими витратами в процесі здійснення цієї діяльності. Іншими словами можна сказати, що прибуток - це грошове вираження основної частини грошових накопичень, які створюються підприємством будь-якої форми власності.

В ринковій економіці прибуток відіграє наступну роль:

ь Прибуток є головною ціллю підприємницької діяльності (Добробут власників - ціль бізнесу).

ь Прибуток створює базу економічного розвитку держави в цілому (механізм перерозподілу прибутку через податкову систему дозволяє наповнювати доходну частину бюджету).

ь Прибуток є критерієм ефективності конкретної операційної діяльності (порівняння прибутковості діяльності підприємства із середньо галузевими показниками).

ь Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечує його розвиток. Чим вищим є рівень генерування прибутку, тим менша потреба підприємства в залученні фінансових ресурсів.

ь Прибуток є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства. Частина прибутку підприємства капіталізується, тобто направляється на приріст активів. Відповідно зростає ринкова вартість підприємства.

ь Прибуток є джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Кошти, які перераховуються в бюджети є джерелом реалізації різних соціальних програм для незахищених членів суспільства. Крім того за рахунок прибутку задовольняються соціальні потреби працівників підприємства.

ь Прибуток є головним захисним механізмом від загрози банкрутства. Навіть при великій частці позикового капіталу високий рівень генерування прибутку може сприяти швидкому збільшенню високоліквідних активів, що в свою чергу сприятиме відновленню платоспроможності.

Виходячи з цілей, які відіграє прибуток можна виділити три головні функції, які відіграє прибуток, а саме:

1. Прибуток є показником, який найбільш повно відображає ефективність виробництва (оціночна функція).

2. Прибуток має стимулюючий вплив на підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства (стимулююча функція).

3. Прибуток є джерелом формування бюджетних ресурсів та позабюджетних фондів(фіскальна функція).

Вище ми говорили про прибуток як економічну категорію, але абстрактно. Але для планування та оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства, розподілу прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства використовуються конкретні показники прибутку.

Основними показниками прибутку є:

ь прибуток від основної діяльності;

ь прибуток від діяльності;

ь прибуток від фінансової діяльності;

ь прибуток від іншої звичайної діяльності;

ь балансовий прибуток;

ь прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;

ь оподатковуваний прибуток;

ь чистий прибуток.

Прибуток від основної діяльності - це прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг). Як правило, цей прибуток має основну питому вагу в складі балансового прибутку. Чистий дохід від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору. (ввізного) мита, митних зборів. Валовий прибуток визначається як різниця між чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства є деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

Прибуток від операційної діяльності - це прибуток від реалізації оборотних активів; іноземної валюти; від операційної оренди; операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; від списання кредиторської заборгованості; одержані субсидії. Ця діяльність не є основною для даного підприємства. Прибуток від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Прибуток від фінансових операцій - прибуток від інвестицій в асоційовані та дочірні підприємства (прибутки від володіння корпоративними правами); від спільної діяльності; прибуток у вигляді дивідендів на акції, відсотків на державні цінні папери; облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцію до зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку. На обсяг названого прибутку справляють вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування.

Прибуток від іншої звичайної діяльності - від реалізації фінансових інвестицій; реалізації основних засобів; реалізації нематеріальних активів; ліквідації необоротних активів; від не операційних курсових різниць; від безоплатно отриманих оборотних активів.

Прибуток (збиток) від надзвичайних подій - це втрати від стихійного лиха; від техногенних катастроф та аварій; відшкодування збитків від надзвичайних подій; та інші надзвичайні доходи та втрати.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування - прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

Оподатковуваний прибуток - це прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат і на суму амортизаційних відрахувань.

Балансовий прибуток - це загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період.

Чистий прибуток - прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства і визначається як алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного збитку.

Таким чином бачимо, що облік та визначення фінансових результатів - прибутку (збитку) здійснюється за видами діяльності підприємства.

На зміну прибутку впливають дві групи факторів:

Зовнішні:

ь природні умови;

ь транспортні умови;

ь соціально-економічні умови;

ь рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків;

ь ціни на виробничі ресурси і т.д.

Внутрішні:

ь основні фактори: обсяг продажу; собівартість продукції; структура продукції та витрат; ціна продукції;

ь неосновні фактори, пов'язані з порушенням господарської дисципліни.

Послідовність формування чистого прибутку підприємства показано на малюнку.

Основними чинниками, які впливають на цей підсумковий показник виручка від реалізації продукції, що свідчить про ринковий попит на продукцію, повернення вкладених у виробництво коштів, і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки залежить від обсягів та структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості.

Наступним чинником, який істотно впливає на розмір чистого прибутку є сукупні витрати на виробництво та збут продукції: собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут.

Розподіл та використання прибутку

Особливо важливим господарським процесом є розподіл та використання прибутку, який забезпечує як покриття потреб підприємства, так і формування доходів держави.

Розподіл прибутку являє собою процес формування майбутніх напрямків його використання у відповідності із цілями та задачами розвитку підприємства.

Характер розподілу прибутку визначається наступними основними положеннями:

ь Розподіл прибутку реалізує головну ціль підприємства - зростання рівня добробуту власників підприємства. Політика розподілу прибутку формує пропорції між поточними виплатами їм доходу та зростанням цих доходів в майбутньому періоді.

ь Розподіл прибутку - основний інструмент впливу на ринкову вартість підприємства (забезпечення приросту капіталі в процесі капіталізації частини прибутку).

ь Пропорції розподілу прибутку визначають темпи реалізації стратегії розвитку підприємства. Ця стратегія в першу чергу реалізується в процесі інвестиційної діяльності підприємства, обсяги якої визначаються можливостями формування фінансових ресурсів в першу чергу за рахунок внутрішніх джерел. А реінвестований прибуток - основне внутрішнє джерело.

ь Характер розподілу прибутку - важливий індикатор інвестиційної привабливості підприємства. В процесі залучення ВК із зовнішніх джерел - рівень дивіденді - важливий оціночний й критерій.

ь Розподіл прибутку - форма впливу на трудову активність персоналу підприємства.

ь Пропорції розподілу прибутку формують рівень соціальної забезпеченості працівників підприємства.

ь Характер розподілу впливає на рівень поточної платоспроможності підприємства.

Розподіл прибутку здійснюється у відповідності із спеціально розробленою політикою. Основною ціллю політики розподілу прибутку, який залишається в розпорядження підприємства є оптимальність пропорцій між капіталізованою його частиною і споживаною. Виходячи з цієї цілі необхідно розв'язати наступні задачі: забезпечити отримання власниками необхідної норми прибутку на інвестований капітал; забезпечити досягнення пріоритетних цілей стратегічного розвитку підприємства за рахунок капіталізації частини прибутку; забезпечити стимулювання трудової активності; забезпечити формування в необхідних розмірах резервного та інших фондів.



Основні напрямки розподілу прибутку

Размещено на http://www.allbest.ru/



Тема 4. Оподаткування підприємств

1. Система оподаткування підприємств та її становлення в Україні

2. Прямі податки. Порядок визначення оподатковуваного прибутку

3. Непрямі податки, їх вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання

4. Обов'язкові відрахування підприємств у цільові державні фонди

5. Місцеві податки і збори, що їх сплачують підприємства

1. Система оподаткування підприємств та її становлення в Україні

Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних та фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат. Вони перераховуються до бюджету держави та до інших цільових державних фондів. Здійснюються у таких формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Податки виконують дві основні функції: фіскальну та регулюючу.

Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та формування централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави.

Регулююча функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності різних суб'єктів господарювання (собівартість, прибуток, обсяг реалізації, виручка від реалізації, платоспроможність підприємства, фінансова стійкість підприємства, чистий прибуток).

Система оподаткування - є продуктом діяльності держави, її важливим атрибутом. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийняттям 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподаткування, перепік податків, зборів та обов'язкових платежів, платники та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створень передумови для її наступного розвитку. '

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було прийнято другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього. Закону Верховна Рада України прийняла 18 лютого 1997 р.

В останньому варіанті Закону дається більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування; поняття системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

Система оподаткування - це сукупність податків і зборів, тобто обов'язкових платежів у бюджети різних рівнів, а також у державні цільові фонди.

Законом «Про систему оподаткування» визначено такі важливі принципи її побудови:

– стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

– обов'язковість;

– рівнозначність і пропорційність;

– рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

– соціальна справедливість;

– стабільність;

– економічна обґрунтованість;

– рівномірність сплати;

– компетентність;

– єдиний підхід;

– доступність.

На жаль, не всі з перелічених принципів реалізуються в сучасній податковій політиці, у практичній реалізації законодавчих актів щодо окремих податків.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

Підприємства - суб'єкти господарювання сплачують загальнодержавні, а також місцеві податки і збори.

Загальнодержавні податки і збори включають:

– прямі податки (податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість));

– непрямі податки (податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито);

– збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори);

– відрахування на фінансування дорожнього господарства, державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві податки і збори включають:

– два податки (комунальний податок і податок з реклами);

– різні збори (за право використання місцевої символіки, за парковку автотранспорту, за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що прямує за кордон, за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, за право проведення кіно - і телезйомок, готельний збір, ринковий збір, курортний збір, збір за виграш на бігах на іподромі та ін.).

Система оподаткування має ряд недоліків: нестабільність; переважає фіскальне спрямування податкової системи; Розрахунки окремих податків надто ускладнено.

2. Прямі податки. Порядок визначення оподатковуваного прибутку

Критерієм класифікації податків на прямі та непрямі є можливість теоретичного перекладання їх на споживача. Цей критерій базується на припущенні, що безпосереднім платником прямих податків є власник оподатковуваного майна, або отримувач оподатковуваного прибутку, а остаточним платником непрямих податків є споживачі товарів, на яких податки перекладаються через надбавку до ціни.

Прямі податки встановлюються безпосередньо до платників, їх розмір залежить масштабів об'єкта оподаткування. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

Оподаткування прибутку підприємств

З прийняттям Закону «Про внесення змін в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"» з другого півріччя 1997 р. відбулися істотні зміни в оподаткуванні підприємницької діяльності, спрямовані на підтримку виробника, активізацію інвестиційної діяльності підприємства.

Принципово новим у прийнятому Законі є визначення об'єкта оподаткування. Обчислення оподатковуваного прибутку здійснюється виключенням із суми скоригованого валового доходу валових витрат платника податку і нарахованих амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід - це загальна сума доходів платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Визначаючи валовий дохід, ураховують:

– загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а також від продажу цінних паперів (окрім операцій з їх первинного випуску й остаточного погашення);

– доходи від здійснення банківських операцій, страхових та інших операцій, пов'язаних з наданням фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

– доходи від спільної діяльності у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами від здійснення операцій лізингу (оренди);

– доходи, не враховані за обчислення валового доходу у попередніх періодах і виявлені у звітному періоді;

– доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій (сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді; сум невикористаної частини коштів, повернених із страхових резервів; сум страхового резерву, використаних не за призначенням, вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами зберігання і використаних ним у власному виробничому й господарському обороті; сум отриманих штрафів, неустойок, пені; сум державного мита, раніше сплаченого і поверненого за рішенням суду).

Отже, визначення валового доходу за оподаткування значно відрізняється від класичного (різниця між виручкою від реалізації і матеріальними, а також прирівняними до них витратами). У валовий дохід запропоновано включити загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), тобто всю виручку від реалізації.

У суму валового доходу, а отже і скоригованого валового доходу, не включаються суми акцизного збору та податку на додану вартість, отримані підприємством у складі ціни реалізації товару (робіт, послуг).

У Законі «Про оподаткування прибутку» дається перелік інших доходів, надходжень коштів до підприємств-платників податків, що не включаються до валового доходу, а отже, і до скоригованого валового доходу.

Слід звернути увагу, що датою збільшення валового доходу вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого першою сталася подія:

– зарахування коштів покупця або замовника на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації (коли реалізація відбувається за готівку - дата її оприходування в касі платника податку);

– відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

За товарообмінних (бартерних) операцій датою збільшення валового доходу вважають дату:

– відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дату фактичного надання послуг платником податку;

– оприходування товарів, а для робіт (послуг) - дату оформлення документа, що засвідчує факт отримання результатів робіт, послуг) платником податку.

Для визначення сум оподаткованого прибутку важливе значення має розрахунок валових витрат виробництва та обігу.

До складу валових витрат виробництва та обігу слід включати:

1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду і пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) та охороною праці. Таким чином, у валові витрати будуть включені матеріальні витрати і витрати на оплату праці. Слід звернути увагу, що включення у валові витрати вартості матеріальних ресурсів пов'язане з їх придбанням, а не списанням на виробництво і реалізацію продукції.

2. Витрати на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення та інші види поліпшення основних фондів, в сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

3. Суми плати за землю, податку з власників транспортних засобів, внесених загальнодержавних зборів, а також місцевих податків і зборів.

4. Суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованого (переданого) в Державний бюджет України, територіальних громад чи переданого організаціям (не більше 4% оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду).

5. Суми коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, коли на цих підприємствах як на основному місці роботи працює неменше 75% таких осіб, згаданим об'єднанням для проведення благодійної діяльності (не більш 10% оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду).

6. Суми коштів, унесених у страхові резерви (в порядку, передбаченому Законом «Про оподаткування прибутку підприємств»).

7. Суми резервів, не включених до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою або псуванням документів, чи допущенням помилок у розрахунках податкового зобов'язання, виявлених у звітному періоді.

8. Суми безнадійної заборгованості в разі, коли відповідні дії щодо стягнення таких боргів не дали позитивного результату, а також суми заборгованості, щодо яких минув термін позовної давності.

До складу валових витрат дозволяється включати також такі витрати платників податку на прибуток (витрати подвійного призначення): на гарантійний ремонт (обслуговування) реалізованих товарів; на винахідництво та раціоналізацію господарських процесів; на придбання науково-технічної літератури; передплату спеціалізованих періодичних видань; оплату участі в наукових семінарах з основної діяльності; на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку і т.д.

До складу валових витрат не включаються такі витрати:

– не пов'язані з веденням господарської діяльності;

– на придбання торгових патентів;

– сплату штрафів та неустойки;

– виплата емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав;

– виплата дивідендів.

Тут валові витрати за складом та обсягом перевищують витрати, які включає підприємство в собівартість, що зменшує суму оподатковуваного прибутку. Це досягається у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат використання прибутку на благодійну діяльність, на фінансування соціальної інфраструктури підприємств, збільшення суми амортизаційних відрахувань, що пов'язане з такими змінами щодо їх обчислення:

– підвищено норми амортвідрахувань. Вони встановлені в % до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду в таких розмірах: група I - 1,25%, II - 6,25 %, III - 3,75%;

– амортизації підлягають витрати на проведення ремонту основних фондів, їх реконструкцію і модернізацію та інші витрати, що перевищують 5% витрат щодо вартості основних фондів на початок року і які було включено до складу валових витрат;

– платник податку може самостійно приймати рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи III.

Пільги за оподатковуваного прибутку. Звільняється від оподаткування прибуток:

– підприємств від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва;

– підприємств, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів, від продажу товарів, якщо протягом попереднього періоду кількість інвалідів за основним місцем роботи становить не менше 50%, а фонд їх оплати праці - не менше 25% суми витрат на оплату праці, що включається до складу валових витрат;

– прибуток підприємств, отриманий за рахунку міжнародної технічної допомоги, яка надається на безоплатній основі.

Ставки податку на прибуток. Основна ставка - 30% до об'єкта оподаткування. Законом передбачено й інші ставки.

Термін сплати податку на прибуток - платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають податкову декларацію про оподатковуваний прибуток за звітний квартал. Податок сплачується на пізніше 20 числа місяця наступного за звітним кварталом.

Плата за землю

Її введено з метою формування ресурсів для фінансування заходів з раціонального використання й охорони землі, підвищення родючості ґрунтів; відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат, які пов'язані з веденням господарства на землях гіршої якості; розвитку інфраструктури населених пунктів.

Ця плата надходить на рахунок місцевих бюджетів. Порядок обчислення і сплати плати за землю регулюється Законом України “Про плату за землю” від 19.06.1996 року з подальшими доповненнями. Встановлюється в залежності від грошової оцінки землі.

Об'єктом є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні. Платниками є власники землі або користувачі.

Стягуючи плату за землю дотримуються такого розмежування: землі с/г призначення; землі населених пунктів.

Ставки податку за землю с/г призначення встановлено з 1 га с/г угідь у % від грошової оцінки цих угідь.

Плата за землі населених пунктів встановлено в розмірі 1% від грошової оцінки землі.

Щодо порядку сплати податку за землю то, юридичні особи самостійно обчислюють суму податку щорічно за станом на 1 січня і до 1 лютого надають відповідні дані податковій адміністрації. Земельний податок включається до складу валових витрат.

Податок із власників транспортних засобів

Кошти від стягнення цього податку спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування, проведення природоохоронних заходів на водоймищах. Податок зараховується до місцевих бюджетів. Порядок обчислення регулюється Законом України “Про податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 18 лютого 1997 р.

Платником є підприємства, організації, установи - власники транспортних засобів.

Об'єктами є автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення); колісні трактори; мотоцикли, яхти, судна парусні, човни моторні і катери. Не оподатковується: трактори на гусеничному ходу; машини та механізми для с/г робіт; автомобілі швидкої допомоги та пожежні, спортивні яхти, судна парусні і човни; транспортні засоби, що використовуються на заводах, складах, у портах для перевезення вантажів на короткі відстані.

Ставки податку призначено в розрахунку на рік: зі 100 см³ об'єму двигуна, з 1 кВт потужності двигуна, зі 100 см довжини транспортного засобу.

Податок сплачується на рахунки територіальних дорожніх фондів, які спрямовують 85% на фінансування витрат, пов'язаних хз будівництвом, реконструкцією, ремонтом доріг, а решта - 15% , спрямовується до бюджетів місцевого самоврядування на фінансування відповідних витрат.

Податок сплачується щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця.

Податкові пільги. Від сплати податку звільняються підприємства автомобільного транспорту загального користування незалежно від форми власності. С/г виробники сплачують податок на трактори колісні, автобуси, спец автомобілі для перевезення людей у розмірі 50%.

Сума податку включається до валових витрат платника, тобто зменшує оподатковуваний прибуток. Включається в собівартість перевезень, що впливає на розмір прибутку підприємства.

Податок на нерухомість

Мета податку - забезпечити збалансування доходів і витрат бюджету держави та сприяти ефективності використання нерухомості суб'єктами господарювання. Податок складається з суми податків на землю, будівлі, споруди. Нерухомість - це земля і постійно розміщені на ній будівлі, споруди. Будівлі - житлові будинки, офіси гаражі, дачі. Споруди - об'єкти, які підпадають під визначення першої групи основних фондів, за винятком будівель.

Для будівель база оподаткування обчислюється множенням одиниці вимірювання будівлі, що має окремий реєстраційний номер у державній податковій адміністрації, на середню поточну її вартість, визначену на 1 січня поточного року. Ставка податку встановлюється законом про держбюджет у % до бази оподаткування. Податковим періодом є календарний рік.

Для споруд базою оподаткування є їх сукупна балансова вартість. Ставка податку встановлюється законом про бюджет ( не нижче 1% і не вище 3% від бази оподаткування). Податковим періодом є календарний місяць.

Не оподатковуються будівлі та споруди, що перебувають у власності держави та територіальних громад; неприбуткових релігійних організацій; установ і організацій іноземних держав; законсервовані та не введені в експлуатацію; пам'ятки культури, архітектури; об'єкти природоохоронного призначення; які знаходяться в зонах відчуження.

3. Непрямі податки, їх вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання

В Україні використовується три види непрямих податків: акцизний збір, ПДВ, мито. Непрямі податки включаються в ціни товарів, що реалізуються. Ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

У відпускні ціну підприємства виробничої сфери можуть бут включені два непрямі податки: акциз та ПДВ.

Акцизний збір, що включається в ціну, розраховується у твердих сумах з одиниці реалізованого товару або виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника продукції.

ПДВ розраховується виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника і суми акцизного збору, включеного в ціну.

Вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єкта підприємництва непрямі податки мають досить складний. Він є платником податків, коли купує товари, роботи, послуги. Водночас, реалізуючи товари, роботи, послуги він у складі виручки від реалізації одержує на свої рахунки суми непрямих податків, сплачених покупцями. Отже вони є платниками непрямих податків до бюджету.

Впалив непрямих податків на фінансову діяльність суб'єктів підприємництва можна розглядати в двох аспектах:

– пов'язаний зі сплатою непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей. Тут сплата непрямих податків здійснюється за рахунок оборотних коштів. Тобто необхідно враховувати умови оплати та обсяги придбання ТМЦ, ставки й пільги щодо оподаткування, терміни і джерела відшкодування;

– пов'язаний із надходженням непрямих податків на рахунки суб'єктів, які реалізують товари. Податки, які надходять на рахунки використовуються для відшкодування сплачених ними непрямих податків у процесі придбання ТМЦ. Пр цьому непрямі податки можуть певний час залишатись в розпорядженні підприємств. Тобто необхідно враховувати умови реалізації та оплати, обсяги й напрямки реалізації, ставки й пільги щодо непрямих податків, термі сплати до бюджету.

Мито

Мито стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, що переміщуються через митний кордон країни.

На практиці застосовуються ввізне, вивізне, сезонне, спеціальне, антидемпінгове та компенсаційне мито.

Платниками є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється з перетинанням митного кордону. На фінансову діяльність імпортерів - суб'єктів господарювання будуть впливати визначення об'єкта оподаткування, розмір ставок податку. Податкові пільги, терміни сплати.

Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, що переміщується через митний кордон.

Користуються двома видами ставок для обчислення суми мита: у відсотках до митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон; у грошовому вимірі на одиницю товару. На підакцизні товари встановлено ставки специфічного ввізного мита. Для більшості видів підакцизних товарів ставку ввізного мита встановлено в ЕКЮ з одиниці товарів, що імпортуються. Ставки ввізного мита диференційовані за товарними групами, як і ставки акцизного збору. Перелік товарів, що підлягають митному оподаткуванню, значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

При стягненні мита діє розгалужена система пільг - від встановлення мінімальних пільгових ставок залежно від країни-постачальника (на імпортні товари), залежно від покупця (на експортні товари) аж до повного звільнення від мита окремих товарів

Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За виконання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних послуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митної вартості товарів, однак їх не слід ототожнювати з митним податком.

Акцизний збір

Акцизний збір - це непрямий податок, що встановлюється на високорентабельні й монопольні товари та включається в їх ціну.

Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники або імпортери підакцизних товарів.

Залежно від виду підприємницької діяльності є деякі особливості щодо обчислення об'єкта оподаткування. Як правило, визначено такі об'єкти оподаткування:

1) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів. При цьому оборотом з реалізації є продаж, обмін на інші-товари, безкоштовна передача. В оподаткований оборот включається реалізація (передача) товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для власних працівники (у тому числі і в порядку натуральної оплати праці);

2) митна вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну ва-люту, в порядку товарообмінних операцій, отриманих без оплати;

3) обороти з реалізації конфіскованого і безхозного чи заставленого майна.

Платниками акцизного збору в бюджет е кілька видів суб'єктів підприємницької діяльності.

1. Підприємства, організації, установи (їхні філії, відділення, підрозділи) як юридичні особи, що знаходяться на території України та мають рахунки в банках.

2. Міжнародні об'єднання, включаючи міжнародні неурядові організації, іноземні юридичні особи і громадяни, які мають розрахункові рахунки в банках України.

3. Громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.

Розглянемо вплив акцизного збору на фінансово-господарську діяльність підприємств. Є певні особливості такого впливу щодо підприємств, зайнятих виробництвом і реалізацією підакцизних товарів (виробнича діяльність) або зайнятих імпортом підакцизних товарів та їхньою наступною реалізацією (торговельна діяльність). Ці особливості залежать від ставок акцизного збору, методики розрахунку суми податку, терміну його сплати в бюджет, джерела сплати суб'єктом господарювання.

Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір (підакцизних товарів), і ставки акцизного збору затверджуються законодавче і є єдиними на всій території України, за здійснення експортних та імпортних операцій.

У перелік підакцизних товарів включені: спирт і алкогольні напої, тютюнові вироби, транспортні засоби і шини до них, бензин, рушниці спортивні, ювелірні вироби, магнітофони й апаратура звукозапису, відеоапаратура, відео- та аудіокасети, компактдиски, телевізори кольорові, набори кухонні або столові, офісні меблі, одяг з натуральної шкіри та хутра, шоколад, кава, рибні делікатеси, частини тушок домашньої птиці.

Акцизний збір обчислюється: за ставками, що визначаються у двох варіантах:

- у твердих ставках (сумах) з одиниці реалізованих, завезених, переданих товарів;

- у відсотках до обороту з реалізації (передачі) товарів. Тверді ставки акцизного збору встановлені в ЄВРО з одиниці (переданих, завезених в Україну) товарів, що реалізовані. Ці ставки диференційовані залежно від якісних характеристик товару.

Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що їх вироблено й реалізовано в Україні, сплачується у валюті України. При цьому використовується валютний (обмінний) курс Національного банку, що діяв на перший день кварталу, в якому відбулася реалізація товару. Цей курс для обчислення ставок акцизного збору залишається незмінним протягом кварталу.

Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що імпортуються в Україну, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсом Національного банку, що діяв на день подання митної декларації.

За використання відсоткових ставок акцизного збору можливі такі варіанти визначення обороту, що оподатковується:

– для товарів, які реалізуються за вільними цінами, оподаткований оборот визначається виходячи з їхньої вартості за вказаними цінами, без урахування акцизу та ПДВ;

– Для товарів, щ реалізуються за державними фіксованими та регульованими цінами, оподаткований оборот визначається виходячи з їхньої вартості за вказаними цінами без урахування торговельних знижок і суми ПДВ;

– За закупівлі імпортних товарів оподаткований оборот визначається виходячи з їх митної вартості та включаючи мито.

Строки сплати акцизного збору в бюджет залежать від виду підакцизних товарів, суми податку.

Податок на додану вартість

Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію. Як уже, зазначалось вище, особливість ПДВ полягає в тім, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.

Слід звернути увагу, що варіант обчислення ПДВ, який застосовується в Україні, допускає оподаткування перенесеної вартості. Це обумовлено тим, що ставки ПДВ встановлюються на оподаткований оборот, який включає вартість матеріальних витрат (перенесену вартість), а також попередньо включені у вартість товарів (робіт, послуг) податки.

Податок на додану вартість був уведений в Україні з 1 січня 1992 р. згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» від 20 грудня 1991 р. Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на додану вартість», що почав діяти з 1993 р., було підписано 26 грудня 1992 .р. З урахуванням доповнень і змін, що вносилися в пізніших періодах, указаний декрет регламентував порядок обчислення і сплати ПДВ протягом 1993-1997 рр. (до 1 жовтня 1997 р.).

З 1 жовтня 1997 р. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України «Про податок на додану вартість» від З квітня 1997 р. Звертає на себе увагу нестабільність податкового законодавства щодо ПДВ. Так, тільки з часу прийняття вказаного Закону і до введення його в дію було прийнято чотири закони, які вносили зміни щодо ПДВ. Усього ж, з 27 червня 1997 р. по 24 березня 1998 р., було прийнята 14 законів, згідно з якими вносилися певні змінив Закон «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р.

Платниками податку в бюджет є суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за останні дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Об'єктом оподаткування є такі операції, здійснювані платниками податку, суб'єктами господарювання:

- продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);

- завезення (пересилання) товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), що здійснюється нерезидентами для використання або споживання цих робіт (послуг) на митній території України; завезення (пересилання) майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;

- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території У країни.

Отже, об'єктом оподаткування є операції, зв'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, за їхнього імпорту чи експорту.

Слід звернути увагу, що законодавче визначено поняття продажу товарів (робіт, послуг). Продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, іншими цивільно-правовими договорами, що передбачають передачу права власності на товари за компенсацію, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не є продажем операції з передачі товарів згідно з договорами комісії (консигнації), поруки, відповідального зберігання, довірчого управління, оренди (лізингу) та інших громадянсько-правових договорів, що не передбачають передачу права власності на товари іншій особі.

Продаж послуг (робіт) - це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (робіт) з передачею права користування або розпорядження товарами, в тому числі нематеріальними активами, за компенсацію, а також операції з безкоштовного надання (послуг). Продаж послуг (результатів робіт) включає надання права користування або розпорядження товарами згідно з договорами оренди (лізингу), продажу, ліцензування, встановлених законом способів передачі права інтелектуальної власності.