В рамках внутрішнього аналізу поглиблено досліджується фінансовий стан на основі розрахунку ряду коефіцієнтів (показники платоспроможності, ліквідності, фінансового левериджу, прибутковості). Після отримання необхідних даних робиться висновок про можливість або недоцільність санації. Якщо підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, має достатньо кваліфікований управлінський персонал, ринок збуту товарів -- приймається рішення про проведення санації.

Окремим і дуже важливим аналітичним блоком є формування стратегічних цілей і тактики проведення санації. Стратегія -- це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Кінцевою її метою є досягнення довготривалих конкурентних вигод, які б забезпечили компанії високу рентабельність, а її суть -- вибір найкращих варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень.

Відповідно до вибраної стратегії розробляють програму санації. Вона формується на основі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.

Слідуючим елементом моделі є проект санації, Який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, оцінку ефективності санаційних заходів, прогнозовані результати виконання проекту.

Координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів є також важливим пунктом санаційного процесу. Керівні служби підприємств повинні своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви.

Обґрунтування санаційного процесу для кожного окремого суб'єкта господарювання можна зробити у вигляді плану фінансового оздоровлення, бізнес-плану, техніко-економічного обґрунтування. Стандартної форми такого плану не існує.

4. Система контролінгу та раннього попередження

Фахівці в галузі санації схиляються до того, що нормальне функціонування підприємства, його фінансове оздоровлення неможливе без впровадження системи контролінгу. Відсутність цієї системи на вітчизняних підприємствах зумовлює прийняття неправильних управлінських рішень.

Контролінг -- це функціональна система планування, контролю, аналізу рішень, координації, внутрішнього консалтингу та загального інформаційного забезпечення керівництва підприємства.

Контролінг можна охарактеризувати як систему визначення цілей, прогнозування й планування механізмів та інструментів досягнення цих цілей, а також перевірки того, наскільки успішно виконані поставлені цілі. У разі відхилення факту від плану контролінг розробляє рекомендації щодо застосування коригуючи заходів. Тобто контролінг -- це система спостереження та вивчення економічного механізму конкретного підприємства і розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою.

Завданням контролінгу є:

1. Збір та аналіз внутрішньої та зовнішньої інформації, яка стосується об'єкту контролінгу.

2. Своєчасне реагування на появу нових шляхів і можливостей.

3. Забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фінансово-господарській діяльності, а також розробка заходів щодо їх нейтралізації.

4. Виявлення резервів зниження собівартості продукції.

5. Оцінювання повноти та надійності ведення бухгалтерського обліку, оперативного та адміністративного контролю.

6. Розробка стратегії розвитку підприємства та координація роботи з планування фінансово-господарської діяльності.

7. Аналіз відхилень фактичних показників діяльності підприємства від запланованих та вироблення на цій основі пропозицій щодо корекції планів або усунення перешкод на шляху їх виконання.

8. Забезпечення постійного контролю за додержанням співробітниками встановленого документообороту.

9. Надання рекомендацій структурним підрозділам підприємства у процесі планування, розроблення і впровадження нових продуктів, процесів, систем.

10. Проведення внутрішнього консалтингу та розробка методичного забезпечення діяльності окремих структурних підрозділів.

11. Проведення внутрішнього аудиту та координації своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм під час зовнішнього аудиту підприємства з метою забезпечення оптимальних умов, за яких аудиторські фірми можуть з довірою покластися на висновки служби внутрішнього аудиту.

Таким чином зрозуміла необхідність впровадження системи конторолінгу особливо на тих підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі.

До сфери функціональних обов'язків контролінгу належать внутрішній аудит та консалтинг. Функції консультування служби контролінгу виконують під час розробки методичного забезпечення діяльності окремих підрозділів підприємства, підготовка на замовлення керівництва висновків та рекомендацій щодо вирішення тих чи інших проблем, з якими стикається підприємство. Консультаційні послуги можуть надаватися також під час проведення внутрішнього аудиту, у разі виявлення певних недоліків чи резервів.

Під внутрішнім аудитом розуміють сукупність процедур, які забезпечують подання керівництву підприємства вірогідної та повної інформації; додержання внутрішніх та зовнішніх нормативних актів у процесі здійснення фінанансово-господарської діяльності; збереження майна підприємства та його кредиторів; оптимальне використання наявних ресурсів; управління ризиками; забезпечення чіткого використання управлінських розпоряджень, спрямованих на досягнення мети.

Одним з головних завдань стратегічного контролінгу є своєчасне виявлення стратегічних проблем на підприємстві.

Тому доцільно на підприємствах впроваджувати систему раннього попередження. Це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики, які можуть насуватися на підприємство, як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища.

Відомо ряд інструментів системи раннього попередження та прогнозування банкрутства підприємства. Серед них:

1. Дискримінант ний аналіз. За допомогою математично-статистичних методів будується функція і розраховується інтегральний показник, на підставі якого можна з достатньою ймовірністю передбачити банкрутство.

2. Тест Тамарі (Тамарі -- попередник дискримінантного аналізу). В йог о основі: коефіцієнт забезпеченості власним капіталом, прибутковість капіталу, абсолютна ліквідність, коефіцієнт співвідношення вартості товарної продукції до запасів готової продукції на складі, коефіцієнт оборотності основного капіталу, коефіцієнт співвідношення обороту від реалізації та дебіторської заборгованості.

3. Розрахунок індексу кредитоспроможності (індекс Альтмана, розрахунок Z-показника). Це функція від деяких показників, які характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період:

Z=3.3k₁+1.0k₂+0.6k₃+1.4k₄+1.2k₅

Прибуток до виплати %, податків

Загальна вартість активів

Виручка від реалізації

Загальна вартість активів

Власний капітал

Залучений капітал

Реінвестований прибуток

Загальна вартість активів

Власні оборотні кошти

Загальна вартість активів

Якщо Z‹1,8--імовірність банкрутства дуже висока;

Z від 1,80 до 2,70--висока;

Z від 2,71 до 2,99--можлива;

Z від 3,00 і вище --дуже низька.

З використанням різних методик прогнозування банкрутства розраховано універсальну дискримінантну функцію:

Z= 1.5x₁+0.08x₂+10x₃+5x₄+0.3x₅+0.1x₆

x₁--Cash-Flow/Зобов'язання

x₂ЇВалюта балансу/Зобов'язання

x₃ЇПрибуток/Валюта балансу

x₄ЇПрибуток/Виручка від реалізації

x₅ЇВиробничі запаси/Прибуток від реалізації

x₆ЇОборотність основного капіталу/Виручка від реалізації

Z›2--підприємство фінансово стійке;

1‹Z‹2--фінансова рівновага порушена, але банкрутство не загрожує за умови переходу на антикризове управління;

0‹Z‹1Їзагрожує банкрутство, якщо не здійснити санаційних заходів;

Z‹0Їпідприємство напівбанкрут.

Таким чином, для підприємства є вкрай важливим своєчасне виявлення симптомів банкрутства, що сприятиме вчасному вжиттю заходів щодо його попередження.

5. Розробка плану санації

Фінансові та контролінгові служби підприємства розробляють план фінансового оздоровлення підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі. Можливе залучення зовнішніх консультантів. Необхідно підкреслити, що для розробки плану санації використовують увесь методичний та функціональний арсенал контролінгу, на якому наголошувалося вище.

План санації може складатися із вступу та чотирьох розділів.

Вступ містить загальну характеристику об'єкта планування. Тут подаються відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сфери діяльності, а також коротка історична довідка про розвиток підприємства. Визначаються мета складання плану.

Розділ 1 відбиває вихідну ситуацію на підприємстві.

Оцінювання зовнішніх умов, у яких функціонує підприємство, є основою стратегічного планування і включає в себе вивчення загальних політико-економічних тенденцій, аналіз галузі та ринкового сегмента.

Аналіз фінансово-господарського стану охоплює два аспекти:

q виробного-господарську діяльність;

q фінансовий стан.

Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць полягає в систематизації та оцінювання відповідних чинників і їх впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства.

Наявний потенціал. Тут характеризуються сильні сторони підприємства, його можливі шанси та наявний потенціал у кадровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та інших сферах. Потенціал розвитку підприємства визначається такими головними чинниками:

q фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу;

q наявність кваліфікованого персоналу;

q наявність надійних та дешевих джерел постачання сировини (матеріалів);

q наявність ринків збуту продукції;

q виробничий потенціал;

q ефективна організаційна структура; висока якість менеджменту.

Ефективну санацію можна забезпечити завдяки планомірному розвитку й використанню наявного в підприємства потенціалу, а також послабленню чинників, що обмежують можливості санації.

На підставі аналізу вихідної ситуації доходять до висновку про доцільність і можливість санації підприємства чи про необхідність його ліквідації.

Розділ 2 має характеризувати стратегічні цілі санації підприємства , цільові орієнтири та розробку стратегії. Тут подається також оперативна програма, що відбиває заходи, спрямовані на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства. Сюди можуть входити такі заходи:

q рефінансування дебіторської заборгованості;

q мобілізація прихованих резервів завдяки продажу окремих позицій активів;

q зменшення та збільшення статутного капіталу;

q реструктуризація кредиторської заборгованості...

Розділ 3 включає себе конкретний план заходів щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді і складається з таких частин:

План маркетингу та оцінювання ринків збуту продукції. Оцінюються фактори, які впливають на збут; галузеві ризики, ситуація на суміжних ринках; перспективи збільшення реалізації, аналіз конкурентів; схема реалізації, методи стимулювання реалізації...

План виробництва та капіталовкладень. Визначаються показники використання основних фондів; витрати, пов'язані з використанням основних фондів; можливості оренди чи лізингу; постачальники сировини; технології “ноу-хау”...

Організаційний план. Характеризується організаційна структура підприємства, розглядаються можливості реструктуризації та перепрофілювання, аналізується управлінський та кадровий склад...

Фінансовий план має містити в собі:

q прогноз обсягів випуску та реалізації продукції;

q баланс грошових надходжень та витрат;

q зведений баланс активів та пасивів;

q аналіз шляхів досягнення беззбитковості підприємства;

q форми та джерела мобілізації фінансових ресурсів;

q графіки освоєння, окупності та повернення фінансових ресурсів (якщо їх було залучено на поворотній основі).

Розділ 4 містить розрахунок ефективної санації, а також перелік заходів щодо організації реалізації плану та контролю за її перебігом Деталізуються очікувані результати виконання проекту, прогнозуються можливі ризики та збитки, можливі позитиви та додаткові прибутки.

Санація може вважатися успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді. Це представлений план досудової санації. План санації в рамках провадження справи про банкрутство має особливості.

6. Форми фінансової санації

Основне завдання фінансової діяльності підприємств полягає в мобілізації капіталу для фінансування їх операційної та інвестиційної діяльності. Для того, щоб визначити конкретні шляхи мобілізації фінансового капіталу слід уточнити порядок визначення потреби в коштах, форми фінансування, правила, якими слід керуватися, формуючи активи та пасиви, а також методи оптимального розміру й структури капіталу.

Форми фінансування суб'єктів господарювання класифікуються за джерелами надходження капіталу та правовим статусом інвесторів. За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють зовнішнє та внутрішнє фінансування; за правовим статусом інвесторів Ї власний та позичковий капітал. Форми фінансування та їх класифікацію ілюструє малюнок:

Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичкового. Отже, фінансувати санацію можна за рахунок власних коштів підприємства (самофінансування), фінансових засобів власників, з а допомогою кредиторів. У виняткових випадках може надаватись державна фінансова підтримка. Санація може бути спрямована на реструктуризацію активів абр пасивів.

За формальними ознаками розрізняють два види санації:

q санація без залучення на підприємство додаткових фінансових ресурсів;

q санація із залученням додаткового фінансового капіталу.

У першому випадку санація може набирати таких форм:

q зменшення номінального капіталу підприємства;

q конверсія власності в борг;

q конверсія боргу у власність;

q пролонгація строків сплати заборгованості;

q добровільне зменшення заборгованості;

q самофінансування.

У другому випадку можливі такі форми:

q альтернативна санація;

q зменшення номінального капіталу з подальшим його збільшенням (двоступінчата санація);

q безповоротна фінансова допомога власників;

q безповоротна фінансова допомога персоналу;

q емісія облігацій конверсійної позики;

q залучення додаткових позик.

В деяких літературних джерелах розрізняють автономну санацію, здійснювану з використанням власних коштів підприємства та капіталу його власників і зовнішню санацію, що відбувається за рахунок коштів кредиторів та держави. Держава може фінансувати санаційні заходи на поворотній або безповоротній основі. Іноді вона може вдатися до непрямих методів сприяння санації суб'єктів господарювання: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності та ін.

7. Реструктуризація підприємства

У світовій та вітчизняній практиці одним із поширених засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація.

Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, іншими нормативно-правовим документами передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства. Цей Закон наводить таке визначення реструктуризації: реструктуризація підприємстваЇце здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правові форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентноспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва.

З появою такого визначення можна зробити чітке розмежування між категоріями “реструктуризація” та “реорганізація”. Перша є більш ширшою за другу. Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду юридичної особи, а також у зміні організаційно-правової форми бізнесу.

Розрізняють такі форми реструктуризації:

q реструктуризація виробництва;

q реструктуризація активів;

q фінансова реструктуризація;

q корпоративна реструктуризація (реорганізація).

Реструктуризація виробництва передбачає внесення змін до організаційної та виробничо-господарської сфери підприємства з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспроможності.

Реструктуризація активів передбачає такі заходи: продаж частини основних фондів; продаж зайвого обладнання, запасів сировини, матеріалів; продаж окремих підрозділів підприємства; зворотний лізинг і т. д.

Фінансова реструктуризація пов'язана із зміною структури й розмірів власного та позичкового капіталу, а також змінами В інвестиційній діяльності підприємства.

Найскладнішим видом реструктуризації є корпоративна реструктуризація. Вона передбачає реорганізацію підприємства, що має на меті змінити власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб і (або) нову організаційно-правову форму діяльності. У межах такої реструктуризації виконують часткову або повну приватизацію, поділ великих підприємств на частини, виокремлення з великих підприємств тих чи інших підрозділів.

Реорганізація (злиття, приєднання, виокремлення, перетворення) підприємства має відбуватися з додержанням вимог антимонопольного законодавства. Перш ніж вдаватися до санаційної реорганізації, слід поглиблено проаналізувати фінансово-господарський стан підприємства.

Ефективність реструктуризації забезпечується тими заходами, які покладені в основу плану реструктуризації і спрямовані на вдосконалення організації та управління виробничо-господарською діяльністю, поліпшення фінансового становища підприємства.

Размещено на Allbest.ru