Управління оборотним капіталом підприємства (на прикладі ВАТ "Південний ГЗК")

Коефіцієнти оборотності обчислюють і для окремих складових оборотних активів:

Коефіцієнт оборотності запасів (КОЗ) вказує, скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного періоду. Він визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої суми запасів, яку визначають як середньоарифметичну величину між залишками виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів на початок і кінець звітного періоду. Визначити оптимальне для будь-якого підприємства значення цього показника важко, тому слід враховувати особливості конкретного виду економічної діяльності. Однак, позитивною тенденцією є пришвидшення оборотів порівняно з попереднім періодом: чим вища оборотність запасів, тим менше коштів відволікається на їх придбання.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (КОДЗ) - це відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньої дебіторської заборгованості. Коефіцієнт показує скільки оборотів за звітний період здійснює дебіторська заборгованість, а також у скільки разів виручка перевищує її величину. Зменшення значення (кОДЗ) на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів, тобто є позитивна тенденція до його збільшення.

Оберненим показником до швидкості обороту є коефіцієнт закріплення оборотних засобів (Кз):

або , (2.2)

який характеризує скільки оборотних засобів чи окремих їх видів припадає на одну гривню чистої виручки (для запасів - собівартості реалізованої продукції). Позитивною тенденцією вважається зменшення цього показника за кілька періодів [ 19 ].

Важливою характеристикою ефективного використання оборотних засобів є час (період) їх обороту (Ч) - тривалість в днях одного обороту. Він визначається як відношення кількості календарних днів звітного періоду до коефіцієнта оборотності оборотних засобів за такою формулою:

, тобто , (2.3)

де Т - кількість днів, за яку обчислюється оборотність (при цьому вважається, що місяць дорівнює 30, квартал - 90, півріччя - 180 і рік - 360 дням).

Час обороту вказує, скільки днів необхідно підприємству для поповнення його оборотних засобів і дорівнює середньому періоду від авансування коштів у виробництво продукції до отримання коштів від її реалізації. Чим менша тривалість обороту, тим менша потреба підприємства у власних оборотних засобах. Вивільнені засоби можна використати для нарощування обсягів виробництва без залучення додаткових засобів [15].

Час обороту обчислюють і для окремих складових оборотних активів.

Період обороту запасів (ЧОЗ) - визначається за формулою:

, тобто , (2.4)

де Зз - середні залишки запасів, грн.;

СРП - собівартість реалізованої продукції, грн.

Показник (ЧОЗ) вказує на час, протягом якого запаси трансформуються в кошти. Зменшення значення (ЧОЗ) на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок вважається позитивним, якщо це не перешкоджає нормальному процесу виробництва, не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів.

Період погашення дебіторської заборгованості (Чодз) - це середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення:

, тобто (2.5)

де ЗДЗ - середня дебіторська заборгованість.

Зменшення значення (ЧОДЗ) на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок вважається позитивним, особливо в умовах інфляції. Хоча іноді збільшення часу вважається обгрунтованим, якщо додаткова вартість коштів компенсується додатковим прибутком від збільшення виручки від реалізації продукції.

Період операційного циклу (ЧОЦ) - є сумою періодів запасів і дебіторської заборгованості, що можна записати в такому вигляді:

ЧОЦ = ЧОЗ + ЧДЗ, (2.6)

тобто, дорівнює тривалості перетворення придбаних матеріальних ресурсів на грошові кошти. Підприємства намагаються зменшувати загальну тривалість операційного циклу [33].

Період фінансового циклу (ЧФЦ) - період обороту коштів, який обчислюється як різниця між періодом операційного циклу і періодом погашення кредиторської заборгованості. Скорочення тривалості фінансового циклу для підприємства є позитивним, однак від'ємне значення показника свідчить про нестачу коштів, тобто підприємство живе "в борг".

Слід зазначити, що перелічені вище показники можна визначити для окремих видів виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції чи товарів, зокрема особливо ретельно вивчаються матеріальні ресурси (сировина, матеріали, напівфабрикати, куповані вироби тощо).

Для обчислення показників оборотності оборотних активів важливо, щоб вірно були розраховані величини, що їх визначають, - середній залишок оборотних активів і сума оберту.

Середньорічний залишок оборотних активів обчислюється як середньохронологічна величина, тобто шляхом додавання половини залишку оборотних активів на початок і кінець року та повної суми їх залишків за інші місяці (квартали) року та ділення отриманої суми на 12 (або на 4).

До суми оберту включають виручку від реалізації продукції, робіт і наданих послуг.

Оборотність оборотних активів є фінансовим якісним показником і має велике значення в роботі підприємств. Чим швидше обертаються оборотні активи, тим менше їх необхідно для виконання плану виробництва та реалізації продукції, тим за інших рівних умов більше прибутку отримає підприємство, вище буде його рентабельність. Якщо ж трапилось зниження оборотності оборотних активів, то це приводить до їх додаткової потреби, неефективного використання та заморожування [24, 33, 36].

Розмір вивільнення або заморожування оборотних активів у зв'язку з прискоренням або зниженням їх оборотності визначається множенням суми одноденного оберту (виручки) за звітний період на кількість днів прискорення або зниження оборотності у звітному році порівняно з базисним періодом:

, (2.7)

де S - сума вивільнення (заморожування) оборотних активів;

РО - сума оберту (виручки) за звітний рік;

Д - кількість днів у звітному періоді;

ОБ, О0 - оборотність у днях у базисному та звітному періоді, відповідно.

Прискорення оборотності оборотних активів має велике народногосподарське значення, тому що в цей час із запасів підприємств вивільняються величезні суми коштів, які можна додатково направляти на фінансування розширення виробництва.

Крім показників оборотності, оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів на практиці здійснюється за системою показників: узагальнюючі показники (матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів); індивідуальні показники (ефективність споживання окремих елементів матеріальних ресурсів, а також встановлення зниження матеріаломісткості окремих виробів).

Матеріаломісткість продукції є узагальнюючим вартісним показником, який визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції. Він показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції.

Матеріаловіддача продукції - обернений до матеріаломісткості показник, що характеризує вихід продукції з кожної гривні затрачених матеріальних ресурсів і розраховується як співвідношення вартості продукції до суми матеріальних витрат.

Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється як відношення матеріальних витрат до собівартості виготовленої продукції. Цей показник відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру витрат виробництва, тобто чи є воно матеріаломістким [20].

Коефіцієнт використання матеріалів визначається як відношення суми фактичних матеріальних витрат до величини матеріальних витрат, розрахованої виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску та асортименту продукції. Він відображає рівень ефективності використання матеріалів, дотримання норм витрачання матеріалів. Якщо коефіцієнт використання більше 1, то це свідчення перевитрат, а якщо менше 1 - економії матеріальних ресурсів.

Окремі науковці, зокрема Суторміна В.М, Стоянова О.С., до коефіцієнтів, що характеризують ефективність використання оборотного капіталу відносять показники ліквідності. Розглянемо їх більш детально.

Коефіцієнт загального ліквідності (Кзл) розраховується як відношення поточних активів до поточних пасивів підприємства:

(2.8)

Показує ступінь покриття поточних пасивів поточними активами. Характеризує платіжні можливості підприємства, що оцінюються за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами та сприятливої реалізації готової продукції (товарів), але й продажу у випадку необхідності інших елементів матеріальних оборотних активів. Критичне значення цього коефіцієнту становить 2. Значення у межах 1-1,5 свідчить про спроможність підприємства повністю розраховуватися по своїх боргах за рахунок оборотних активів. Зростання показника вище 2 свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно позначитись на доходності підприємства [29, 31].

Коефіцієнт швидкої ліквідності (розрахункової платоспроможності) (Кшл) розраховується як відношення грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості до поточних пасивів:

(2.9)

Показує здатність виконувати поточні зобов'язання за рахунок коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості. Критичне значення не встановлюється. Позитивним вважається стабільність значення цього показника в межах 0,6-0,8 або дотримання його середньогалузевого значення.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (грошової ліквідності) (Кал) розраховується як відношення грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень до поточних пасивів:

(2.10)

Показує, яка частина короткострокових зобов'язань підприємства може бути негайно сплачена за рахунок високої ліквідності. Критичне значення 0,2 + 0,35. Значення коефіцієнта нижче 0,2 - зовнішня ознака неліквідності. Але зростання показника вище критичної межі також не вважається позитивною тенденцією, оскільки може призводити до падіння дохідності підприємства

Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості розраховується як відношення дебіторської заборгованості до кредиторської. Показує ступінь покриття кредиторської заборгованості вимогами на користь підприємства. Позитивним є стабільність показника, що свідчить про дотримання певної політики кредитування покупців та залучення товарних кредитів. Доцільно вивчити структуру дебіторської та кредиторської заборгованості за строками погашення, а також порівняти даний показник з середньогалузевим рівнем. Рекомендоване значення 1.

Коефіцієнт забезпеченості поточних пасивів власними коштами (Кзвк) розраховується як відношення власних оборотних коштів до оборотних активів:

(2.11)

Показує ступінь покриття поточних зобов'язань власними оборотними активами. Даний показник використовується як узгоджувальний у законодавстві деяких країн, зокрема в Росії, де його критичне значення встановлено в розмірі 0,1. В будь-якому випадку підвищення показника свідчить про фінансове оздоровлення підприємства, покращення його ліквідності; зниження показника є негативним явищем, сигналом потенційної втрати ліквідності, зростання залежності від кредиторів [38].

Таким чином, оборотні кошти підприємства перебувають у постійному русі, переходячи з однієї стадії в іншу Оборотність оборотних активів оцінюють за такими показниками: швидкість обороту, коефіцієнт закріплення, період обороту оборотних засобів та їх складових. Для ефективності використання матеріальних ресурсів використовують також такі показники: матеріаломісткість і матеріаловіддача продукції, питома вага матеріальних витрату собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів та їх окремих видів. Чим швидше відбувається кругообіг, тим більше продукції підприємство може виготовити та реалізувати при сталому їх розмірі. Крім того, збільшення швидкості обороту відображає підвищення економічного потенціалу підприємства, оскільки дозволяє вивільнити частину оборотних засобів для розвитку виробництва. Водночас, здійснюючи господарську діяльність, підприємство повинно намагатися не лише пришвидшувати рух засобів, але й отримувати максимальну віддачу від їх використання.

2.2 Аналіз оборотних коштів ВАТ «Південний ГЗК»

Перш, ніж оцінювати ефективність використання оборотних коштів та раціональність розміщення оборотного капіталу підприємства, необхідно детально проаналізувати стан, динаміку та структуру оборотних коштів (табл. 2.1).

Найбільшу частку в оборотних активах підприємства займає дебіторська заборгованість за виданими авансами (54, 51 та 46% відповідно). Зменшення частки протягом 2003-2005 роках пояснюється зменшенням суми заборгованості, яке у 2004 році становило 69593 тис.грн. або 12%, а на кінець 2005 року сума заборгованості зменшилася на 86946 тис.грн. або 17%, що вказує на поліпшення розрахунково-платіжної дисципліни на ВАТ ”Південний ГЗК”, тобто, його боржники вчасно погашають свої зобов'язання і кошти підприємства не відволікаються з обігу.

Також на початок 2003 року велику частку в оборотному капіталі займає дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (30%). Протягом наступних років, як і у випадку з дебіторською заборгованістю за розрахунками, відбувається значне зменшення суми товарної дебіторської заборгованості (на 28,8% та 38% відповідно). Зменшення суми товарної дебіторської заборгованості призвело до зменшення її частки в оборотних активах, яка становила протягом 2004 - 2005 років 17% та 11% відповідно.

Що стосується виробничих запасів підприємства, то їх частка починаючи з кінця 2003 року навпаки зростала і становила 14%, 16% і 22% відповідно. На кінець 2005 року разом із збільшенням суми виробничих запасів (на 46033 тис.грн.) також відбувається збільшення незавершеного виробництва (на 5156 тис.грн. або 492%) та готової продукції (на 24107 тис.грн. або 136%). Можливо це пов'язано з розширенням виробництва, адже на підприємстві збільшився обсяг промислової продукції, сума виручки від реалізації продукції, та зросла сума основних засобів. В такому разі зростання запасів на ВАТ „Південний ГЗК” можна розцінювати як позитивну зміну.

На кінець 2004 року зменшилася сума векселів одержаних (на 10627 тис.грн. або 49%), а у 2005 року зменшення становило 599 тис.грн., що також свідчить про позитивні зміни в розрахунковій дисципліні.

Негативним явищем у складі оборотних активів протягом 2003 - 2005 років є збільшення дебіторської заборгованості з бюджетом (на 142%, 63% та 17%).

Розглянемо зміни в такій складовій оборотних активів, як грошові кошти. Їх сума в національній валюті постійно зростає протягом 2003-2005 років (на 717 тис.грн., 3834 тис.грн. та 828 тис.грн.), що свідчить про зростання платоспроможності підприємства. Грошові кошти в іноземній валюті навпаки на початок 2003 року становили 5316 тис.грн., але протягом наступних років їх сума зменшувалася ( на 2758 тис.грн., 2558 тис.грн., відповідно).

Таблиця 2.1

Аналіз динаміки та структури оборотного капіталу ВАТ “Південний ГЗК” за 2003-2005 роки

Показник	2003 рік	2004 рік	2005 рік	Відхилення (+;-), тис.грн.	Темп росту, %
	на початок, тис.грн.	питома вага, %	на кінець, тис.грн.	питома вага, %	на кінець, тис.грн.	питома вага, %	на кінець, тис.грн	питома вага, %	2003 рік	2004 рік	2005 рік	2003 рік	2004 рік	2005 рік
Запаси: виробничі запаси	144659	17	146008	14	153339	16	199372	22	+ 1349	+ 7331	+ 46033	101	105	130
незавершене виробництво	1602	0	1034	0	1047	0	6203	1	- 568	+ 13	+ 5156	65	101	592
готова продукція	8496	1	39185	4	17764	2	41871	5	+ 30689	- 21421	+ 24107	461	45	236
товари	685	0	870	0	3725	0	1200	0	+ 185	+ 2855	- 2075	127	428	32
Векселі одержані	21669	3	21669	2	11042	1	10443	1	-	- 10627	- 599	-	51	95
Дебіторська заборгованість	249658	30	178952	17	165234	17	102405	11	- 70706	- 13718	- 62829	72	92	62
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	22090	3	53383	5	86857	9	101902	11	+ 31293	+ 33474	+ 15045	242	163	117
за виданими авансами	344299	41	574221	54	504628	51	417682	46	+ 229922	- 69593	- 86946	167	88	83
Інша поточна дебіторська заборгованість	36935	4	36687	3	8696	1	11433	1	- 248	- 27991	+ 2737	99	24	131
Грошові кошти:
в національній валюті	15	0	732	0	4566	0	5394	0	+ 717	+ 3834	+ 828	4880	624	118
в іноземній валюті	5316	1	2558	0	-	-	983	0	- 2758	- 2558	+ 983	48	-	-
Інші оборотні активи	146	0	17491	1	29087	3	15308	2	+ 17345	+ 11596	- 13779	11980	166	53
Разом оборотних активів	835573	100	1072791	100	985989	100	914201	100	+ 237218	- 86802	- 71788	128	92	93

Далі розглянемо ліквідність підприємства (табл. 2.2):

Таблиця 2.2

Аналіз ліквідності ВАТ „Південний ГЗК” за 2003 - 2005 роки

Показники	На початок 2003р.	На кінець 2003р.	На кінець 2004р.	На кінець 2005р.	Відхилення (+;-)
					2003 рік	2004 рік	2005 рік
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,008	0,004	0,005	0,008	- 0,004	+ 0,001	+ 0,003
Коефіцієнт критичної ліквідності	0,97	1,08	0,90	0,84	+ 0,11	- 0,18	- 0,06
Коефіцієнт поточної ліквідності	1,2	1,34	1,13	1,19	+ 0,14	- 0,21	+ 0,06

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності значно менше за нормативне (0,2 - 0,25), що пояснюється відсутністю на підприємстві поточних фінансових інвестицій та незначною сумою грошових коштів, що зберігаються на рахунках в банках.

Значення наступного показника - коефіцієнта критичної ліквідності, навпаки, перевищує нормативне (0,6 - 0,8), що означає можливість покрити короткострокові борги за рахунок грошових коштів та надходжень від дебіторів. На кінець 2003 року значення коефіцієнта збільшується на 0,11 і становить 1,08. Це пояснюється зростанням дебіторської заборгованості за розрахунками. На кінець 2004 року значення коефіцієнта зменшується на 0,18, але все рівно залишається вище нормативного, що свідчить про ліквідність підприємства. В кінці 2005 року значення коефіцієнта також зменшується (на 0,06), що пов'язано зі зменшенням дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Але підприємство в змозі покрити свої поточні борги за рахунок готівки та надходжень від дебіторів (значення показника становить 0,84, що є більшим за нормативне значення), і це позитивно характеризує платоспроможність досліджуваного підприємства.

Але тут найбільш яскраво проявляється вплив стану розрахунків підприємства, оскільки, якщо наступний аналіз розрахунково-платіжної дисципліни з'ясує, що наявні значні суми простроченої та безнадійної заборгованості, то можливість покрити термінові вимоги за рахунок найбільш ліквідних коштів не є безперечною.

Коефіцієнт поточної ліквідності протягом досліджуваного періоду залишався в межах нормативу (1 - 2), що свідчить про покриття поточних боргів підприємства поточними активами або оборотним капіталом. Та незадовільний стан дебіторської заборгованості може призвести до того, що і цей показник не буде вважатися оптимальним

В цілому можна сказати, що ВАТ „Південний ГЗК” платоспроможне.

Далі проаналізуємо показники ділової активності підприємства за період 2003 - 2005 років в динаміці (табл. 2.3).

Позитивним явищем в роботі підприємства є збільшення оборотності виробничих запасів, також треба відмітити збільшення динаміки оборотності (та зменшення періоду погашення) товарної дебіторської заборгованості, що також є позитивною зміною, адже зменшився період вилучення коштів з обороту.

Період погашення товарної кредиторської заборгованості зменшився на 88 днів у 2004 році та на 29 дні у 2005 році. З однієї сторони це позитивно, адже поліпшилась платіжна дисципліна підприємства. Але з іншого боку зменшився період користування підприємством безкоштовно залученими коштами.

Що стосується терміну оборотності нетоварної дебіторської та кредиторської заборгованості, то спостерігається його збільшення у 2004 році, і він є досить тривалим, що вказує на необхідність поліпшення платіжної дисципліни на підприємстві. Але у 2005 році спостерігається зменшення періоду погашення нетоварної кредиторської та дебіторської заборгованості (на 98 та 121 дні, відповідно), що вказує на певне поліпшення розрахунково-платіжної дисципліни на підприємстві.

Таблиця 2.3

Аналіз показників ефективності використання оборотних коштів

ВАТ „Південний ГЗК” за 2003-2005 роки, днів

Показник	2003 рік	2004 рік	2005 рік	Відхилення (+;-)
				2004 рік	2005 рік
Коефіцієнт загальної оборотності активів	809	857	522	+ 48	- 335
Коефіцієнт оборотності поточних активів	391	434	250	+ 43	- 184
Коефіцієнт оборотності виробничих запасів	82	58	61	- 24	+ 3
Коефіцієнт оборотності готової продукції	10	12	8	+ 2	- 4
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	313	346	188	+ 33	- 158
Коефіцієнт оборотності товарної дебіторської заборгованості	87	72	35	- 15	- 37
Коефіцієнт оборотності нетоварної дебіторської заборгованості	226	273	152	+ 47	- 121
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	295	318	169	+ 23	- 149
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості товарної	185	97	68	- 88	- 29
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості не товарної	161	212	114	+ 51	- 98

Період оборотності дебіторської заборгованості на підприємстві є довшим, ніж кредиторської. Це є негативним явищем, яке свідчить про вилучення коштів з товарного обороту.

Треба також відмітити збільшення оборотності активів та поточних активів (на 48 та 43 дні відповідно). У 2005 році оборотність активів, як загальних так і поточних значно покращується, оскільки суттєво збільшується (на 335 та 184 дні відповідно).

Оборотність кредиторської заборгованості в цілому та окремо товарної й за розрахунками підсумком за три роки покращилася, але постійно покращувалася лише оборотність товарної, іншої - у 2004 році погіршувалась. Це пояснюється певним зменшенням обсягів реалізації, але їх зниження було не настільки значним.

Таким чином, керівництву підприємства слід звернути увагу на склад та обсяг активів, а особливо на дебіторську заборгованість, а також і на кредиторську заборгованість, оскільки там спостерігаються різноспрямовані тенденції.

Таблиця 2.4

Аналіз динаміки дебіторської заборгованості ВАТ „Південний ГЗК” в 2003 - 2005 роках

Показ ник	Станом на 1 січня року, тис. грн.	Відхилення
		за 2003р.	за 2004р.	за 2005р.
	2003	2004	2005	2006	тис. грн.	темп росту, %	тис. грн.	темп росту%	тис. грн.	темп росту, %
Векселі одержані	21669	21669	11042	10443	0	100	-10627	51	-599	95
Дебіторська заборгованість, всього	652982	843243	765415	633422	190261	129	-77828	91	-131993	83
в т. ч.:
за товари, роботи, послуги	249658	178952	165234	102405	-70706	72	-13718	92	-62829	62
за розрахунками з бюджетом	22090	53383	86857	101902	31293	242	33474	163	15045	117
за виданими авансами	344299	574221	504628	417682	229922	167	-69593	88	-86946	83
інша поточна	36935	36687	8696	11433	-248	99	-27991	24	2737	132
Разом заборгованість	674651	864912	776457	643865	190261	128	-88455	90	-132592	83

Динаміка дебіторської заборгованості свідчить, що протягом 2004 року вона зросла за всіма статтями, крім товарної та іншої поточної, в результаті чого загальний розмір її зріс на 28% - з 674651 тис. грн. до 864912 тис. грн. Рівень кінця 2003 року і був найвищим за весь період дослідження 2003 - 2005 років. Наступного року заборгованість дебіторів знизилася на 10% - до 643865 тис. грн., а протягом останнього - 2005 - року вона знизилась ще на 17% до 643865 тис. грн. Рівень кінця 2005 року - найнижчий за всі три роки.

Товарна дебіторська заборгованість впродовж всього періоду дослідження знижувалася (з 249658 тис. грн. на 01.01.2003 року до 102405 тис. грн. на 01.01.2006 року), як і векселі отримані (з 21669 тис. грн., відповідно, до 10443 тис. грн.). Заборгованість за авансами виданими суттєво зросла у 2003 році - на 67% (з 344299 тис. грн. до 574221 тис. грн.), а наступні два роки зменшувалася - до 229922 тис. грн. на 01.01.2006 року, тобто на кінець періоду трьох років вона була нижче за початок 2003 року.

Тобто розрахунково-платіжна дисципліна покупців та постачальників по відношенню до базового підприємства дещо покращилася.

Проблемною виявилася стаття дебіторської заборгованості по розрахункам з бюджетом: протягом всіх трьох років вона постійно зростала, темпи її росту, відповідно, складали 242%, 163%, 117%. Хоча темпи і пригальмувалися, але суму накопичено значну.

Розглянемо як зазначені зміни вплинули на структуру дебіторської заборгованості (табл. 2.5).

В структурі заборгованості дебіторів ВАТ „ПівдГЗК” найбільшу питому вагу займають впродовж всіх трьох років борги по авансам виданим - тобто комбінат передплатив постачальникам кошти, а продукцію отримає з відстрочкою. Їх питома вага зросла з 51% на початок 2003 року до 65% на кінець 2005 року.

Таблиця 2.5

Аналіз структури дебіторської заборгованості ВАТ „Південний ГЗК” в 2003 - 2005 роках

Показник	Станом на 1 січня року	Відхилення питомої ваги, в.п.
	2003	2004	2005	2006	за 2003р	за 2004р	за 2005р
	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %
Векселі одержані	21669	3	21669	3	11042	1	10443	2	-1	-1	0
Дебіторська заборго-ваність, всього	652982	97	843243	98	765415	99	633422	98	1	1	0
в т. ч.:
за товари, роботи, послуги	249658	37	178952	21	165234	21	102405	16	-16	1	-5
за розрахунками з бюджетом	22090	3	53383	6	86857	11	101902	16	3	5	5
за виданими авансами	344299	51	574221	66	504628	65	417682	65	15	-1	0
інша поточна	36935	6	36687	4	8696	1	11433	2	-1	-3	1
Разом заборгованість	674651	100	864912	100	776457	100	643865	100	-	-	-

На другому за розмірами місці у 2003-2004 роках буда товарна дебіторська заборгованість (її питома вага складала 37% на початок 2003 року та 21% протягом всього 2004 року), але на кінець 2005 року з нею друге місце розділила заборгованість по розрахункам з бюджетом, їх частки дорівнювали по 16% кожна.

Питома вага векселів отриманих та іншої поточної дебіторської заборгованості незначні - по 2% на кінець 2005 року, протягом трьох років вони зменшували свою частку в складі заборгованості дебіторів.

Далі проаналізуємо кредиторську заборгованість, її динаміку (табл. 2.6):

На підприємстві спостерігаються ідентичні тенденції у динаміці кредиторської та дебіторської заборгованості - і та й інша знизилися за три роки дослідження, що є позитивним для характеристики розрахунків. Загалом заборгованість ВАТ „ПівдГЗК” перед постачальниками, бюджетом, позабюджетними фондами та працівниками зменшилася з 683960 тис. грн. до 398807 тис. грн. з 01.01.2003 року до 01.01.2006 року.

Таблиця 2.6

Аналіз динаміки кредиторської заборгованості ВАТ „Південний ГЗК” в 2003 - 2005 роках

Показник	Станом на 1 січня року, тис. грн.	Відхилення
		за 2003р.	за 2004р.	за 2005р.
	2003	2004	2005	2006	тис. грн.	темп росту, %	тис. грн.	темп росту, %	тис. грн.	темп росту, %
Векселі видані	187407	196701	230392	198150	9294	105	33691	117	-32242	86
Кредиторська заборгованість, всього	496553	278090	262568	200657	-218463	56	-15522	94	-61911	76
в т. ч.:
за товари, роботи, послуги	398008	259350	246687	166226	-138658	65	-12663	95	-80461	67
поточні зобов'язання за розрахунками: - з одержаних авансів	340	4902	128	112	4562	1442	-4774	3	-16	88
- з бюджетом	3330	4830	4103	18930	1500	145	-727	85	14827	461
- з позабюджетних платежів	153	182	0	0	29	119	-182	0	0	-
- зі страхування	2106	2774	3607	4653	668	132	833	130	1046	129
- з оплати праці	5118	6052	8043	10736	934	118	1991	133	2693	134
- інші поточні зобов'язання	87498	286593	256943	127100	199095	328	-29650	90	-129843	50
Разом заборгованості	683960	474791	492960	398807	-209169	69	18169	104	-94153	81

Якщо безпосередньо кредиторська заборгованість зменшилася з 496553 тис. грн. до 200657 тис. грн. - більше, ніж у 2 рази за три роки, то заборгованість по векселям виданим, навпаки, зросла, хоч і не на багато - з 187407 тис. грн. до 198150 тис. грн. Це свідчить скоріш за все про те, що підприємство все більше своєї заборгованості перед постачальниками оформлює за допомогою векселів.

Звертає на себе суттєве зменшення товарної кредиторської заборгованості майже у 2,5 рази (з 398008 тис. грн. до 166226 тис. грн.), заборгованості з оплати праці, а також зменшення сум за статтею інших поточних зобов'язань (з 286593 тис. грн. на 01.01.2004 року до 199095 тис. грн. на 01.01.2006 року), що позитивно характеризує не тільки тенденції в розрахунках, а й прозорість інформації, розкриваючи її більш точно за статтями основної заборгованості. Але слід сказати, що інша поточна кредиторська заборгованість мала значне зростання у 2003 році - з 87498 тис. грн. до 286593 тис. грн., темп росту склав 328%.

Зросла заборгованість перед бюджетом (з 3330 тис. грн. на 01.01.2003 року до 18930 тис. грн. на 01.01.2006 року, темп росту 461%), але її сума набагато менша у порівнянні із заборгованістю бюджету перед базовим підприємством.

Найбільші темпи росту спостерігалися за статтею поточних зобов'язань по авансам отриманим - 1442% темпу росту, проте суми тут невеликі та значно менші за заборгованість по авансам виданим.

Розглянемо які зміни відбулися в структурі кредиторської заборгованості (табл. 2.7).

Зазначені вище зміни у динаміці кредиторської заборгованості призвели до того, що на підприємстві протягом трьох років домінувала кредиторська заборгованість над векселями виданими, а на 01.01.2006 року їх частки зрівнялися. В складі кредиторської заборгованості найбільша питома вага належить товарній (58% на 01.01.2003 року та 42% на 01.01.2006 року), а на другому місці - інші поточні зобов'язання, частка яких зросла з 13% на 01.01.2003 року до 32% на 01.01.2006 року.

Слід відмітити, що на 01.01.2004 року та на 01.01.2005 року інші поточні зобов'язання мали найбільшу питому вагу в складі всієї кредиторської заборгованості, включаючи векселі видані, - відповідно, 60% та 52%.

Таблиця 2.7

Аналіз структури кредиторської заборгованості ВАТ „Південний ГЗК” в 2003 - 2005 роках

Показник	Станом на 1 січня року	Відхилення питомої ваги, в.п.
	2003	2004	2005	2006	за 2003р	за 2004р	за 2005р
	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %
Векселі видані	187407	27	196701	41	230392	47	198150	50	14	5	3
Кредиторська заборгованість, всього	496553	73	278090	59	262568	53	200657	50	-14	-5	-3
в т. ч.:
за товари, роботи, послуги	398008	58	259350	55	246687	50	166226	42	-4	-5	-8
поточні зобов'язання за розрахунками: - з одержаних авансів	340	0	4902	1	128	0	112	0	1	-1	0
- з бюджетом	3330	1	4830	1	4103	1	18930	5	1	0	4
- з позабюджетних платежів	153	0	182	0	0	0	0	0	0	0	0
- зі страхування	2106	0	2774	1	3607	1	4653	1	0	0	1
- з оплати праці	5118	1	6052	1	8043	2	10736	3	1	0	1
- інші поточні зобов'язання	87498	13	286593	60	256943	52	127100	32	48	-8	-20
Разом заборгованості	683960	100	474791	100	492960	100	398807	100	-	-	-

Даний факт є вельми незадовільним - підприємство „приховувало” інформацію щодо сутності заборгованості за словами „інша”, але ситуація почала покращуватися у 2005 році.

Про якість заборгованості свідчать показники простроченості заборгованості (табл. 2.8):

Таблиця 2.8

Аналіз якості дебіторської та кредиторської заборгованості

ВАТ „Південний ГЗК” в 2003 - 2005 роках

Показник	Станом на 1 січня року	Відхилення
	2004	2005	2006	за 2004р	за 2005р
Дебіторська заборгованість, тис. грн.	864912,0	776454,0	643865,0	-88458,0	-132589,0
в тому числі прострочена, тис. грн.	697973,0	529449,0	280748,0	-168524,0	-248701,0
питома вага простроченої дебіторської заборгованості в її загальній сумі, %	80,7	68,2	43,6	-12,5	-24,6
Кредиторська заборгованість, тис. грн.	761384,0	752903,0	525907,0	-8481,0	-226996,0
в тому числі прострочена, тис. грн.	265213,0	302533,0	161825,0	37320,0	-140708,0
питома вага простроченої кредиторської заборгованості в її загальній сумі, %	34,8	40,2	30,8	5,4	-9,4

За три роки частка простроченої заборгованості, як дебіторської, так і кредиторської, зменшується, що співпадає із загальними тенденціями по Україні.

Так, на початок 2004 року прострочена дебіторська заборгованість ВАТ „ПівдГЗК” складала 80,7% від її загального розміру, а на кінець 2005 року - 43,6%, це також не є нормальним рівнем, але позитивною є динаміка. Кращий стан має кредиторська заборгованість, тут прострочена частка складає 30,8% на кінець 2005 року, а її найбільше значення було на початок цього ж року - 40,2%.

Підприємству вкрай необхідно вживати заходів зі страхування від ризиків неплатежів та вживати різноманітних заходів зі стягнення боргів, а самим не допускати прострочок платежів постачальникам та іншим контрагентам.

Маючи значний рівень простроченої дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги (18399 тис. грн. із загальної їх суми 43626 тис. грн. або 42,2%), підприємство не створює резерву сумнівних боргів.

Найбільшу проблему в оборотних активах являє собою дебіторська заборгованість, а в її складі - заборгованість бюджету, що може підтвердити аналіз і прогноз за допомогою лінійної екстраполяції тенденцій минулих періодів на наступні - принаймні на один рік в майбутньому можна спрогнозувати на підставі рівнянь тренду можливі, очікувані обсяги дебіторської та кредиторської заборгованостей (рис. 2.1):

Рис. 2.1. Прогноз обсягів дебіторської та кредиторської заборгованостей ВАТ «Південний ГЗК»

З рисунку 2.1. видно, що за умови незмінності умов та тенденцій минулих років у майбутньому слід очікувати подальше зростання дебіторської заборгованості при зменшення кредиторської. Ріст дебіторської заборгованості буде спричинено переважно подальшим зростанням її по розрахункам з бюджетом. При чому рівень апроксимації по прогнозу обсягів дебіторської заборгованості по розрахункам з бюджетом з поміж трьох прогнозованих величин є найбільшим - 0,9884, що говорить про досить невелику можливу похибку прогнозу. Відповідно, по цій статті у базового підприємства виникла одна з найбільш серйозних проблем.

Останнім кроком проаналізуємо джерела фінансування оборотних коштів на підприємстві (табл. 2.9):

Таблиця 2.9

Коефіцієнти покриття оборотних активів джерелами фінансування

ВАТ „Південний ГЗК” за 2003 - 2005 рр.

Показники	На початок 2003 р.	На кінець 2003 р.	На кінець 2004 р.	На кінець 2005 р.	Відхилення (+;-)
					2003 р.	2004 р.	2005 р.
Чисті оборотні кошти (ЧОК)	136768	269467	115631	143730	+132699	-153836	+28099
Власні оборотні кошти (ВОК)	78938	147213	- 108835	- 86171	+68275	-256048	+22664
Коефіцієнт маневреності	0,07	0,13	- 0,12	-0,09	+0,06	-0,25	+0,03
Коефіцієнт закріплення ЧОК в запасах товарно-матеріальних цінностей	0,88	1,44	0,66	0,58	+0,56	-0,78	-0,08
Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів чистими оборотними коштами	0,16	0,25	0,12	0,16	+0,09	-0,13	+0,04
Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів	0,93	0,88	1,13	1,1	-0,05	+0,25	-0,03
Коефіцієнт структури довгострокових вкладень	0,06	0,12	0,22	0,22	+0,06	+0,1	0

Чисті оборотні кошти мають бути позитивною величиною, характеризується розрахунковим показником „робочий або оборотний капітал”. На досліджуваному підприємстві ЧОК присутні протягом 2003-2005 років і мають тенденцію до збільшення, що є дуже позитивним для підприємства, оскільки це означає, що воно стабільно працює і фінансово стійке, оборотні кошти фінансуються не тільки поточними зобов'язаннями. На кінець 2004 року зазначений показник зменшується (на 153836 тис.грн.), але в наступному - 2005 році - знову зростає і становить 143730 тис.грн.

Ще одним важливим показником, який визначає джерела фінансування оборотного капіталу, є показник ВОК або власні оборотні кошти, який характеризує суму оборотних коштів, що була профінансована за рахунок власного капіталу. Протягом 2003 року цей показник був позитивним, і на кінець цього року збільшився на 68275 тис.грн., що позитивно характеризувало фінансову діяльність підприємства. Але протягом двох наступних років значення показника було від'ємним, що вказує на відсутність власних оборотних коштів.

Аналогічна ситуація спостерігається з коефіцієнтом маневреності. Тобто, на кінець 2003 року його значення збільшується з 0,07 до 0,13 (на 0,06) і перевищує нормативне (0,4 - 0,6), що є позитивною зміною у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами, а на кінець 2004 - 2005 років він має від'ємне значення. Це означає, що на кінець періоду на підприємстві зменшується його незалежність і гнучкість, що є негативним явищем.

Коефіцієнт закріплення ЧОК в запасах характеризує ступінь покриття товар-матеріальних запасів постійним капіталом. Так як протягом досліджуваного періоду значення цього коефіцієнта знаходиться в межах нормативу (0,6-0,8), а на кінець 2003 року перевищує його (1,44), то можна зробити висновок, що на ВАТ „Південний ГЗК” товарно-матеріальні запаси майже повністю покриваються довгостроковими джерелами фінансування.

Наступний коефіцієнт - забезпеченості оборотних коштів чистими оборотними коштами зростає на кінець 2004 року та 2005 року (на 0,09 і 0,04, відповідно), а також перевищує нормативне значення протягом всього періоду, що свідчить про задовільний фінансовий стан підприємства і можливість проводити незалежну фінансову політику.

Таким чином, на базовому підприємстві - ВАТ „Південний ГЗК” - спостерігається зростання оборотного капіталу в 2003 році та подальше постійне зниження його розміру протягом 2004 - 2005 років. Також слід зазначити, що при такому стані оборотних коштів відбулося збільшення оборотності виробничих запасів, зменшення періоду користування підприємством безкоштовно залученими коштами через те, що період погашення товарної кредиторської заборгованості зменшився. Суми дебіторської та кредиторської заборгованостей зменшувались, питома вага простроченої частини також зменшувалася, оборотність та рентабельність спочатку погіршувались, а останнього року також покращилися. Такий склад та структура оборотних коштів, що склалася на кінець 2005 року загалом призвела до нормальної ліквідності у середньостроковому та довгостроковому періоді.

Негативними моментами є: рівень абсолютної ліквідності, який знаходиться на рівні майже нульовому і говорить про неліквідність у найбільш короткостроковому періоді; великі суми дебіторської заборгованості по розрахункам з бюджетом та їх збільшення, великі суми дебіторської заборгованості по авансам виданим, відсутність резерву сумнівних боргів при наявності значної частки прострочених платежів, значні суми по векселям виданим в противагу невеликому використанні векселів у розрахунках з дебіторами; недостатність власних джерел фінансування для оборотних коштів.

Далі спробуємо визначити можливості та шляхи подолання незадовільних показників, розробити рекомендації з підвищення якості оборотних коштів, їх стану та ефективності використання за допомогою методів управління оборотним капіталом.

РОЗДІЛ 3

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ З РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ РОЗМІЩЕННЯ ОБОРТНОГО КАПІТАЛУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ

3.1 Методи управління оборотним капіталом на підприємстві

Наявність у господарському обігу підприємства власних обігових коштів у розмірах, які покривають нормативні потреби в них, а також залучення кредитних та інших позичених ресурсів ще не є гарантією створення умов для нормального господарювання. Підприємство має забезпечити раціональне розміщення цих ресурсів за призначенням.

Про не раціональне використання власних і позичених оборотних коштів свідчать відволікання їх у:

понаднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей і витрат виробництва, якщо вони не прокредитовані банком;

дебіторську заборгованість за товари, роботи і послуги не оплачені в строк покупцями;

іншу дебіторську заборгованість (за претензіями, за розрахунками з підзвітними особами тощо);

різні витрати, що перевищують наявні джерела їх фінансування.

Діюча система оподаткування прибутку підприємств спонукає до недопущення накопичення запасів сировини, матеріалів, комплектуючих виробів як на складах підприємств, так і в залишках незавершеного виробництва і готової продукції: якщо за звітний квартал підприємство допустило приріст цих запасів, на відповідну суму збільшується об'єкт оподаткування - балансовий прибуток (через зменшення суми валових витрат). Тому безконтрольне завезення матеріальних ресурсів ведуть до прямих матеріальних збитків у вигляді збільшення податкових платежів до бюджету.

Значний обсяг фінансових ресурсів, що інвестуються в оборотні активи, різноманіття їх видів і конкретних різновидів, визначальна роль в прискоренні обороту капіталу і забезпеченні постійної платоспроможності, а також ряд інших умов, визначають складність задач фінансового менеджменту, пов'язаних з управлінням ефективністю використання оборотних активів.

Боротьба за прискорення оборотності оборотних активів повинна проводитись одночасно на всіх трьох стадіях їх кругообігу шляхом скорочення часу виробництва та часу обертання.

Крім того з метою управління ефективністю використання оборотних коштів на підприємстві проводиться політика управління поточними фінансовими потребами.

При цьому потрібно вирішувати наступні завдання:

перетворення поточних фінансових потреб підприємства в негативну величину;

прискорення оборотності оборотних коштів підприємства;

Поточні фінансові потреби - це різниця між поточними активами (без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю, або, різниця між засобами, іммобілізованими в запасах сировини, готової продукції, а також в дебіторській заборгованості, і сумою кредиторської заборгованості. З другого боку поточні фінансові потреби - це не покрита ані власними засобами, ані довгостроковими кредитами, ані кредиторською заборгованістю частина чистих оборотних активів, або нестача власних оборотних коштів, тобто потреба в короткостроковому кредиті.

Враховуючи гостроту проблеми нестача власних оборонних засобів, приділимо увагу природі поточних фінансових потреб і способам їх регулювання.

Для фінансового стану підприємства сприятливо: отримання відстрочки платежу від постачальників (комерційний кредит), від працівників підприємства (якщо має місце заборгованість по зарплаті), від держави (якщо в короткостроковому періоді є заборгованість по сплаті податків) тощо. Відстрочки платежу дають джерело фінансування, породжуване самим експлуатаційним циклом.

Несприятливим для підприємства є:

заморожування певної частини засобів в запасах (резервних і поточних запасах сировини, запасах готової продукції). Це породжує першочергову потребу підприємства у фінансуванні.

надання відстрочки платежу клієнтам. Такі відстрочки відповідають, проте, комерційним звичаям. Підприємство утримується при цьому від негайного відшкодування витрат -- звідси друга найважливіша потреба у фінансуванні [16].

Для підприємства важливим є, щоб комерційний кредит постачальників перекривав клієнтську заборгованість. Тоді у підприємства в кожний даний момент виявляється грошових коштів навіть більше, ніж необхідно для забезпечення безперебійності виробництва (величина поточних фінансових потреб виявляється при цьому негативною). Задача тоді зводиться до розрахунку розумної тривалості відстрочки платежів по поставках сировини (послугам інших організацій) і реалізації готової продукції (послуг). Величина поточних фінансових потреб неоднакова для різних галузей і навіть для підприємств однієї і тієї ж галузі. На поточні фінансові потреби роблять вплив:

по-перше, тривалість експлуатаційного і збутового циклів: чим швидше сировина перетворюється на готову продукцію, а готова продукція - в гроші, тим менше іммобілізація грошових коштів в запасах сировини і готової продукції;

по-друге, темпи зростання виробництва: оскільки поточні фінансові потреби витікають безпосередньо з величини обороту, остільки і величина їх зраджується паралельно динаміка обороту; більший обсяг випуску вимагає і великих засобів на сировину, матеріали, енергоносії і інше. Крім того, в умовах інфляції підприємства вважають за краще створювати солідні запаси сировини, щоб не переплачувати за нього після чергового зльоту цін;

по-третє, сезонність виробництва і реалізації готової продукції, а також постачання сировиною і матеріалами. Неспівпадання термінів надходжень і платежів може довести підприємство до відсутності засобів для здійснення розрахунків у виконання своїх зобов'язань - так званої технічної неплатоспроможності (розриву ліквідності);

по-четверте, стан кон'юнктури: при “розігрітому” і висококонкурентному ринку недоцільним та небезпечним для продавця є залишитися без товару для найшвидшої поставки покупцю. Щоб випередити конкурентів, потрібно підтримувати запаси готової продукції на розумному рівні. Загальновідомо також, що нарощування обороту приводить звичайно до розбухання дебіторської заборгованості підприємства, оскільки конкуренція вимушує продавця привертати покупців все більш вигідними умовами комерційного кредиту;

по-п'яте, величина і норма доданої вартості: чим менше норма доданої вартості, тим більшою мірою комерційний кредит постачальників здатний компенсувати клієнтську заборгованість. Проблема полягає в том, що при високій нормі доданої вартості і, здавалося б, невеликого ступеня залежності підприємства від закупівель сировини, фірмі доводиться просити своїх постачальників про більш тривалі відстрочки платежів [15].

Чим більше норма доданої вартості, тим більше поточні фінансові потреби. Більш того, у підприємств з підвищеною нормою доданої вартості зазначені потреби зростають швидше, виручки від реалізації.

Проте немає сенсу без крайньої необхідності штучно знижувати норму доданої вартості: це може перекреслити всі зусилля по підйому рівня рентабельності; по-друге, щоб “обернутися” по термінах виплат і надходжень, підприємство може вдатися до банківського кредиту (зокрема, у формі овердрафту), або до обліку векселів, або до нової, прогресивної форми фінансування поточних потреб - факторингу.

Головною задачею управління ефективністю оборотних коштів є скорочення періодів оборотності запасів і дебіторської заборгованості і збільшення середнього терміну оплати кредиторської заборгованості (в межах ділової етики), з метою зниження поточних фінансових потреб, аж до перетворення їх в негативну величину. Тут ми розглядаємо в основному ті можливості маневру по скороченню поточних фінансових потреб підприємства і термінів оборотності оборотних коштів, які знаходяться на межі фінансів і збуту:

принцип дорогої закупівлі і дешевого продажу товару, повністю відповідний формулі Дюпона;

знижки покупцям за скорочення термінів розрахунку (спонтанне фінансування);

облік векселів і факторинг.

Використання моделі Дюпона передбачає перетворення чистої рентабельності до наступного вигляду:

, (3.1)

де КМ - комерційна маржа;

КТ - коефіцієнт трансформації.

Перший фактор - другий дріб - у формулі показує, який чистий прибуток дає кожна гривна обороту (звичайно виражають у відсотках). По суті, це чиста економічна рентабельність обороту, або чиста рентабельність продажів, чиста рентабельність реалізованої продукції. У підприємств з високим рівнем прибутку КМ перевищує 20 і навіть 30%, у інших ледве досягає 3% - 5% [16].

Другий фактор - другий дріб - показує, скільки гривень виручки знімаються з кожної гривни активів, тобто в яку виручку трансформується кожна гривна активів. Другий фактор у даній моделі можна також сприймати як оборотність активів. В такому трактуванні він показує, скільки разів за даний період обертається кожна гривна активів.

Регулювання економічної рентабельності зводиться до дії на обидві її складові, обидва фактори. При низькій прибутковості продажу необхідно прагнути прискорення обороту капіталу і його елементів і, навпаки, визначена тими або іншими причинами низька ділова активність підприємства може бути компенсована тільки зниженням витрат на виробництво продукції або зростанням цін на продукцію, тобто підвищенням рентабельності продажу [23].

На перший фактор впливають такі чинники, як цінова політика, обсяг і структура витрат тощо. Другий фактор складається під впливом галузевих умов діяльності, а також економічної стратегії самого підприємства. Урівноважити високі темпи обох факторів складно, оскільки виручка присутня в чисельнику одного співмножника і в знаменнику іншого. Тому при нарощуванні обороту вдається збільшити економічну рентабельність тільки тоді, коли під збільшений дохід підставляють “нероздуті” активи, і чистий прибуток починає рости швидше за виручку [22].

В аналізі чинників зміни рентабельності головне - вирішити питання, який з показників змінюється сильніше і швидше, надаючи тим самим більш сильну дію на загальний рівень економічної рентабельності активів. Наочно така ситуація представлена на рисунку 3.1.

Рис. 3.1. Економічна рентабельність як добуток комерційної маржі та коефіцієнта трансформації

Ідеальна позиція тяжіє до зони III, але на практиці з'єднати високу КМ з високим КТ буває, як правило, дуже важко, оскільки при нарощуванні виручки КТ збільшується, а КМ знижується якщо тільки, як було відзначено вище, чистий прибуток не зростає швидше за чистий дохід від реалізації.

У більшості підприємств показники розташовуються між зонами І і II. При цьому будь-яке зниження до зони IV небезпечно, оскільки загрожує падінням економічної рентабельності.

Для підприємства завжди важливо вибрати галузь, сферу діяльності. Дійсно, відмінності у фондомісткості і цінові чинники можуть зробити вирішальний вплив на рівень економічної рентабельності. Але, незалежно від галузевої приналежності, підприємства мають в свій розпорядженні все-таки певну свободу маневру, щоб посилить КМ (впливаючи на собівартість, знижуючи витрати по реалізації продукції, упорядкувавши адміністративно-управлінські витрати) і поліпшити КТ. Останнє, втім, вимагає більш тонких інструментів. Тобто треба “поглинати” машини, запаси, товарну заборгованість, щоб не відволікати надмірні кошти. Кожна зайва гривня активу може стати гальмом для розвитку підприємства [16].

чим більше коштів задіяно для досягнення заданої величини виручки, тим більше зусиль затрачуватимуть на їх конверсію у разі переорієнтації діяльності підприємства;

якщо підприємство звертається до нових видів і сфер діяльності, керуючись лише максимізацією КМ і недооцінюючи КТ, наслідки загрожують бути плачевними.

Спонтанне фінансування передбачає надання знижок покупцям за скорочення строків розрахунків. Спонтанне фінансування уявляє собою відносно дешевий спосіб отримання коштів; таке кредитування не вимагає від клієнту забезпечення та приваблює достатньо довгими строками пільгового періоду.

Суторміна В.М., в свою чергу, виділяє такі основні умови, які впливають на окремі статті працюючого капіталу [29].

Таким чином, враховуючи велике народногосподарське значення прискорення оборотності оборотних активів, кожне підприємство при плануванні потреби в них на наступний (черговий) рік, повинно передбачити прискорення їх оборотності. Основними шляхами скорочення часу обігу виробничих запасів є: рівномірне завезення товарно-матеріальних цінностей; формування запасів необхідних цінностей у межах можливого мінімуму для постійного забезпечення безперервності процесу виробництва; недопущення придбання непотрібних і реалізації надлишкових матеріалів. Прискорення оборотності оборотних активів на стадії виробництва досягається в основному за рахунок скорочення виробничого циклу. У сфері обертання прискорити обіг оборотних активів можливо шляхом прискорення реалізації продукції, розрахунків за реалізовану продукцію та надані послуги, недопущення створення дебіторської заборгованості тощо.